Огляд жуків-потаємців роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України
На основі власних та колекційних зборів, а також літературних даних для фауни України наведено анотований список 17 видів роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae), з яких 4 ─ E. duponti, E. infirmus, E. kirbii і E. validus ─ зареєстровано тут уперше. Укладено таблицю для визначення видів, що мешкают...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Національний Науково-природничий музей НАН України
2012
|
| Назва видання: | Збірник праць Зоологічного музею |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161201 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Огляд жуків-потаємців роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України / Р.Є. Кривошеєв // Збірник праць Зоологічного музею. — 2012. — Вип. 43. — С. 12-26. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161201 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1612012019-12-02T01:26:12Z Огляд жуків-потаємців роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України Кривошеєв, Р.Є. На основі власних та колекційних зборів, а також літературних даних для фауни України наведено анотований список 17 видів роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae), з яких 4 ─ E. duponti, E. infirmus, E. kirbii і E. validus ─ зареєстровано тут уперше. Укладено таблицю для визначення видів, що мешкають в Україні. На основе собственных и коллекционных сборов, а также литературных данных, для фауны Украины приведен аннотированный список 17 видов рода Euplectus Leach, 1817 (Coleoptera, Pselaphidae), из которых 4 ─ E. duponti Aubé, 1833, E. infirmus Raffray, 1910, E. kirbii Denny, 1825 і E. validus Besuchet, 1958, ─ указываются впервые. Созданы определительные таблицы видов, встречающихся в Украине. Seventeen species of the genus Euplectus Leach, 1817 (Coleoptera, Pselaphidae) known from Ukraine are listed based on author’s material and several museum collections as well as on literature. Of them, four: E. duponti Aubé, 1833, E. infirmus Raffray, 1910, E. kirbii Denny, 1825, and E. validus Besuchet, 1958 are recorded from Ukraine for the first time. A key to species of the genus occurring in Ukraine is provided. 2012 Article Огляд жуків-потаємців роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України / Р.Є. Кривошеєв // Збірник праць Зоологічного музею. — 2012. — Вип. 43. — С. 12-26. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. 0132-1102 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161201 595.763.34(477) uk Збірник праць Зоологічного музею Національний Науково-природничий музей НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
На основі власних та колекційних зборів, а також літературних даних для фауни України наведено анотований список 17 видів роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae), з яких 4 ─ E. duponti, E. infirmus, E. kirbii і E. validus ─ зареєстровано тут уперше. Укладено таблицю для визначення видів, що мешкають в Україні. |
| format |
Article |
| author |
Кривошеєв, Р.Є. |
| spellingShingle |
Кривошеєв, Р.Є. Огляд жуків-потаємців роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України Збірник праць Зоологічного музею |
| author_facet |
Кривошеєв, Р.Є. |
| author_sort |
Кривошеєв, Р.Є. |
| title |
Огляд жуків-потаємців роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України |
| title_short |
Огляд жуків-потаємців роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України |
| title_full |
Огляд жуків-потаємців роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України |
| title_fullStr |
Огляд жуків-потаємців роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України |
| title_full_unstemmed |
Огляд жуків-потаємців роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України |
| title_sort |
огляд жуків-потаємців роду euplectus (coleoptera, pselaphidae) фауни україни |
| publisher |
Національний Науково-природничий музей НАН України |
| publishDate |
2012 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161201 |
| citation_txt |
Огляд жуків-потаємців роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України / Р.Є. Кривошеєв // Збірник праць Зоологічного музею. — 2012. — Вип. 43. — С. 12-26. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
| series |
Збірник праць Зоологічного музею |
| work_keys_str_mv |
AT krivošeêvrê oglâdžukívpotaêmcívrodueuplectuscoleopterapselaphidaefauniukraíni |
| first_indexed |
2025-07-14T13:47:34Z |
| last_indexed |
2025-07-14T13:47:34Z |
| _version_ |
1837630337202520064 |
| fulltext |
12 Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43
Р.Є. Кривошеєв
Вступ
Родина Pselaphidae налічує біля 7000 видів у світовій фауні, з яких
в Європі мешкає приблизно 300. Попередній аналіз колекційних
матеріалів показує наявність у фауні України понад 120 видів пота-
ємців, тоді як за літературними відомостями їх було відомо менше
ніж 100. Триба Euplectini охоплює 9 родів з 36 видами, що стано-
вить приблизно третину видів потаємців у фауні України. Найчисе-
льнішими є роди Euplectus, огляд 17 видів якого подано нижче, а
також Plectophloeus (5 видів) та Trimium (4 види). Ця стаття присвя-
чена одному з родів триби Euplectini ─ Euplectus Leach, 1817.
Матеріал і методи
Проаналізовано численні літературні джерела з морфології, систе-
матики та екології Pselaphidae. Також вивчено і визначено матеріа-
ли з наступних музеїв та установ: Інституту зоології ім. І.І. Шмаль-
гаузена, Київ (ІЗШК), Зоологічного музею Київського національно-
го університету імені Тараса Шевченка (ЗМКУ), колекцію Гохгута
(Hochhuth) в Національному науково-природничого музеї, Київ
(ННПМ), Музею природи Харківського національного університе-
ту ім. В. Каразіна (МП ХНУ), Державного природознавчого музею,
Львів (ДПМЛ) та музею Львівського національного університету
(ЛНУ), музеїв та колекцій Донецького національного університету
(ДНУ), Ужгородського національного університету (УжНУ) та
Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара
(ДнНУ). Було опрацьовано також власні збори 2010–2012 рр. з Ки-
© Р.Є. КРИВОШЕЄВ, 2012
На основі власних та колекційних зборів, а також літературних даних для фауни України наведено
анотований список 17 видів роду Euplectus (Coleoptera, Pselaphidae), з яких 4 ─ E. duponti, E. infirmus,
E. kirbii і E. validus ─ зареєстровано тут уперше. Укладено таблицю для визначення видів, що мешка-
ють в Україні.
Ключові слова : жуки-потаємці, Coleoptera, Pselaphidae, Euplectus, Україна.
УДК 595.763.34(477)
Р.Є. Кривошеєв
Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України,
вул. Б. Хмельницького, 15/2, Київ, 01601 Україна
E-mail: accipitergentilis777@gmail.com
ОГЛЯД ЖУКІВ-ПОТАЄМЦІВ РОДУ EUPLECTUS
(COLEOPTERA, PSELAPHIDAE)
ФАУНИ УКРАЇНИ
Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43: 12–26.
Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43 13
Огляд жуків-потаємців роду Eeuplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України
ївської, Рівненської, Львівської, Закарпатської, Хмельницької областей і Криму.
Матеріал зібрано просіюванням підстилки і трухи в польових та лаборатор-
них умовах. Матеріал зберігали в 96%-му етиловому спирті та на матрасиках.
Визначення проводили за ключами Безюше (Besuchet, 1974), ці ж таблиці покладе-
но в основу скомпільованих та значно модифікованих і доповнених таблиць для
визначення видів фауни України. Номенклатуру та синонімію подано за каталогом
палеарктичних потаємців Лебля і Безюше (Löbl, Besuchet, 2004).
Види, вперше наведені з України, позначено зірочкою (*). Геогафічні етике-
тки, розшифровані за музейними журналами, подано в квадратних дужках, проци-
товані дослівно ─ у лапках.
Результати та обговорення
Родина Pselaphidae, яка близька до Staphylinidae та Scydmaenidae, представлена
дрібними хижаками, що ведуть переважно нічний спосіб життя. Джерелом жив-
лення є кліщі та колемболи, для лову яких потаємці мають спеціально пристосова-
ні збільшені максилярні пальпи та залозисті сегменти вусиків, що виділяють
клейку речовину (Schomann et al., 2008). Пселяфіди трапляються в зволожених та
затінених місцях, найбільша частка представників ─ мешканці листяних та міша-
них лісів, де вони зустрічаються в підстилці та гнилій деревині. Окремі представ-
ники набули пристосувань до мірмекофілії ─ факультативної або облігатної, є ряд
гало- та ксерофільних видів півдня України та два троглобіонтних види з печер
Закарпаття. Форма тіла потаємців також варіює ─ від стафіліноїдної майже пара-
лельної до опукло-видовженої або вкороченої і сплощеної, що найкраще видно по
тропічних видах, де різноманіття життєвих форм Pselaphidae дуже велике.
В Україні потаємців вивчено фрагментарно: тільки одну працю присвячено
правобережному Києву та його околицям (Черкунов, 1889); серія статей стосуєть-
ся Галичини кінця XIX – початку XX ст. (Łomnicki, 1870, 1875, 1886, 1890, 1913).
Існує кілька старих та сучасних робіт про потаємців Закарпаття (Weise, 1875;
Roubal, 1930; Мателешко, 2005, 2006, 2008; Hlavač, 2009) і дві, в яких йдеться про
потаємців Криму (Winkler, 1911; Блинштейн, 1989). Довгий час найповнішим
каталогом потаємців, що охоплює, серед іншого, також Україну та прилеглі тери-
торії, був розділ у посібнику «Жуки России и Западной Европы» (Якобсон, 1910);
таблиці для визначення в ньому подано лише до роду. В «Определителе насеко-
мых европейской части СССР» (Крыжановский, 1965) таблиці для визначення
родів подано з посиланням на видові ключі Райтера (Reitter, 1909) у визначнику
жуків Німеччини. Найсучасніший і найповніший поки що визначник Pselaphidae
Безюше (Besuchet, 1974) охоплює країни Центральної Європи, хоч окремі види
відзначено для Карпат та України в цілому. Курбатов (2007) уклав список потаєм-
ців Росії та суміжних країн колишнього СРСР, чим також підбив підсумок відо-
мих на той час представників з України. Втім, фауну України вивчено вкрай
неповно, через нерівномірність зборів в колекціях взагалі не представлено чверть
областей, через що можна очікувати численних знахідок досі невідомих тут видів.
Представники триби Euplectini переважно дрібні та дуже дрібні жуки різних
відтінків коричневого або зрідка чорного кольору, що живуть в підстилці та під
корою дерев, нерідко по сусідству з мурахами. Майже всі потаємці цієї триби
мешкають у гнилих листяних і хвойних деревах ─ переважно під корою або в
дуплах (Euplectus Leach, Bibloporus Thomson 1859, Plectophloeus Reitter, 1891,
Trichonyx Chaudoir, Amauronyx Reitter), біля дерев та під колодами в вологих
місцях (Bibloplectus Reitter, Trimium Aubé, 1833), в надземних частинах мурашни-
ків мурах роду Formica (деякі Euplectus, Saulcyella Reitter, 1901). Багато видів
мешкають поблизу гнізд підкорових деревних мурах, таких як Lasius brunneus
(Latreille, 1798), деякі ─ лише з ними (Trichonyx Chaudoir, 1845, Amauronyx Reit-
14 Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43
Р.Є. Кривошеєв
ter, 1881), є і види, що трапляються в компості та перегної (Euplectus sanguineus
Denny, 1825; Euplectus signatus Reichenbach, 1816; Euplectus karstenii Reichenbach,
1816). Форма тіла Euplectini ─ стафіліноїдна, здебільшого видовжена і дорзовент-
рально сплощена, очі маленькі, ноги і антени невеликого розміру, тіло у більшості
видів паралельне або субпаралельне. Розміри тіла варіюють від 1 мм (Bibloporus
ultimus Guillbeau, 1892, Leptoplectus spinolae (Aubé, 1844)) до 3 мм (Trichonyx
sulcicollis Reichenbach, 1816).
Триба Euplectini
Рід Euplectus Leach, 1817
Відносно великі, порівняно з іншими преставниками родини, жуки (1,1–2,2 мм).
Дорсальна поверхня передньоспинки в задній половині з більш або менш чіткою
зернистістю, але без випнутих зубчиків на задніх краях. Ширина надкрил дорів-
нює довжині або трохи більша, надкрила звичайно з 4 базальними ямками (у без-
крилих видів через злиття первинних ямок ─ до 2). Самець: 7-й стерніт повністю
розділений уздовж на дві половини; середні стегна на верхівці з внутрішнього
краю мають маленьку шпору. Поширення: Голарктика.
Таблиця для визначення видів роду Euplectus фауни України.
1. Верх голови позаду з глибокими трикутними ямками, їхні передні краї ле-
жать на рівні задніх країв очей; лобна борозна по усій довжині добре поміт-
на, V-подібна. Бічні кілі надкрил видно з дорзального боку. 2
— Верх голови позаду з добре помітним втисненням, його передній край не ле-
жить на рівні задніх країв очей; лобна борозна іншої будови. Кілі не видно з
дорзального боку. 3
2. Довжина тіла 1,4–1,65 мм. Забарвлення від темно-коричневого до чорного.
Кілі 1-го тергіта проходять через неглибоку серединну борозну. Самець: ос-
нова 5-го стерніта з дуже глибоким серединним втисненням, позаду обмеже-
ним маленькими круглими пластинками і з обох сторін супроводжуються
маленькими дрібними ямками, більш або менш поєднаними серединною бо-
розною. Вертлюги задніх ніг до заднього базального краю з маленькими
зубцями. E. nanus (Reichenbach, 1816)
— Довжина тіла 1,35–1,4 мм. Забарвлення більш або менш червоно-коричневе.
Кілі 1-го тергіта роз'єднані дуже глибоким серединним втисненням. Стате-
вий диморфізм не виражений. E. kirbii Denny, 1825
3. Довжина тіла сягає 1,5–2,0 мм. Кілі 1-го тергіта довші, тягнуться за його
середину. 4
— Довжина тіла сягає 1,1–1,6 мм. Кілі 1-го тергіта короткі, не тягнуться за його
середину. 10
4. Надкрила з 2 базальними ямками. Голова трохи вужча за передньоспинку,
лобна борозна завжди глибока, U-подібна. Самець: 6-й стерніт з глибоким
медіальним втисненням, з обох боків з рядами жорстких волосків; передні
та середні стегна трохи потовщені; передні гомілки з внутрішнього краю на
верхівковому шві з гострим шипом. 1,75–2 мм. Під корою та в деревині.
Північ Італії та південь Швейцарії. E. validus Besuchet, 1958
— Надкрила з 4 базальними ямками, дві зовнішні часто лежать в 1 втисненні. Голо-
ва завширшки як передньоспинка, лобна борозна втиснута слабкіше. 5
Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43 15
Огляд жуків-потаємців роду Eeuplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України
5. Все тіло більш або менш темно-коричневе. Очі збоку довші за щоки. Голова
помітно ширша за довжину, трохи коротша за передньоспинки. Самець: зад-
ня половина метастернума з чітко глибокою медіальною борозною, з обох
боків з дрібними зубцями; основа 5-го стерніта з 2 добре помітними ямками,
поєднаними чіткими середніми борознами і по зовнішньому краю з округли-
ми горбиками; 6-й стерніт при основі посередині вдавлений позаду з мале-
нькою медіальною ямкою, з обох сторін з рядами жорстких волосків. Серед-
ні стегна трохи потовщені, задні гомілки по внутрішньому краю зі шпор-
кою. 1,5–1,7 мм. E. piceus Motchulsky, 1835
— Все тіло червоно-коричневе. Очі збоку не довші за щоки. Самець: метастер-
нум без борозни. Інші ознаки варіюють. 6
6. Верх лоба звичайно майже паралельний. Очі збоку коротші за щоки. Перед-
ньоспинка маленька, ледве довша за голову, її довжина трохи більша за ши-
рину. Самець: задній край 4-го стерніта в середині злегка закруглений та
подовжений; 5-й стерніт з дуже глибоким базальним серединним втиснен-
ням, яке позаду обмежує маленький відступаючий край, а з обох сторін су-
проводжує кругле втиснення; 6-й стерніт з неглибоким серединним втиснен-
ням, обмеженим з будь-якого боку, позаду з довгими волосками, що несуть
жовна. Шпора середніх гомілок завжди слаборозвинена, ледь помітна. 1,6–
1,8 мм, у землі. E. duponti Aubé, 1833
— Верх лоба сходиться до переду. Очі збоку завширшки як щоки. Передньо-
спинка велика, набагато довша за голову. Інші ознаки варіюють. 7
7. Більший вид (1,8–2,1 мм), кремезніший (загальна ширина надкрил 0,56–0,65
мм). 8
— Менший вид (1,6–1,8 мм), стрункіший (загальна ширина надкрил 0,46–0,55
мм). 9
8. Кілі 2-го тергіта не тягнуться далі його середини. Голова ледь ширша або
такої ж ширини, як передньоспинка. Самець: задній край 4-го стерніта посе-
редині злегка витягнутий назад та закруглений; 5-й стерніт з дуже глибоким,
звуженим спереду назад, втисненням, що торкається переднього та заднього
краю стерніта, а посередині ─ з маленькими ямками. Задній вертлюг при ос-
нові на задньому краї з зубцем. 1,8–2,1 мм. E. brunneus Grimmer, 1841
— Кілі 2-го тергіта тягнуться за його середину. Голова вужча або такої ж ши-
рини, як передньоспинка. Самець: 5-й стерніт з маленьким серединним вти-
сненням, зверху з неглибокими ямками, ззовні обмеженими маленькими
горбками; 6-й стерніт при основі з 3 глибокими, лежачими поруч ямками,
обмеженими позаду двома рядами волосків. 1,9–2 мм. О
E. frivaldszkyi Saulcy, 1878
9. Передньоспинка та надкрила сильно або помірно пунктовані. Повздовжні
гілки лобних борозен глибокі. Самець: серединне втиснення 6-го стерніта
доволі глибоке. 1,6–1,8 мм. E. decipiens Raffray, 1910
— Передньоспинка та надкрила неясно пунктовані. Повздовжні гілки лобних
борозен мілкі. Самець: 6-й стерніт з маленьким і неглибоким втисненням.
1,6–1,8 мм. E. bescidicus Reitter, 1882
10. Лобна борозна по всій довжині глибока; верх голови опуклий, сильно висту-
пає. Ділянка між інтерокулярними ямками дуже опукла. Забарвлення різно-
манітне. 11
— Лобна борозна на повздовжніх гілках мілка, верх голови плаский. Площа
між інтерокулярними ямками злегка опукла. Тіло завжди червоно-корич-
неве. 12
16 Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43
Р.Є. Кривошеєв
11. Тіло темне, червоно-коричневе, надкрила світліші. Голова завширшки як пе-
редньоспинка, між ними є чітка перетяжка. Верх голови сильно та щільно
пунктований назовні від лобної борозни. Самець: 6-й стерніт з трохи біль-
шим завширшки, ніж завдовжки і дуже глибоким втисненням, що тягнеться
від переду до заду і проходить через 2 ямки, що торкаються краями; з двох
боків воно обмежене маленькими, мало виступаючими горбками, що несуть
ряди міцних, майже паралельних задньому краю, волосків. Передні та серед-
ні стегна злегка потовщені. 1,4–1,6 мм. E. sanguineus Denny, 1825
— Тіло завжди руде, світло-коричневе. Голова вужча за передньоспинку, пере-
тяжка між ними нечітка, широка. Верх голови слабко пунктований. Самець:
6-й стерніт зі схожим втисненням, як у попереднього виду, але з більш вис-
тупаючими горбками по обидва боки, що несуть волоски, розташовані дуже
косо до заднього краю. 1,3–1,5 мм. E. signatus (Reichenbach, 1816)
12. Верх голови лише збоку пунктований, лоб та тім'я непунктовані. 13
— Вся голова пунктована. 14
13. Вид більший за розміром, кремезний, 1,4–1,6 мм. Ширина передньоспинки
трохи більша за довжину. Самець: 6-й стерніт з маленьким, злегка глибоким
трикутним втисненням спереду назад, його передній край вкритий рядом
сильних волосків. E. sparsus Besuchet, 1964
— Вид менший за розміром, вузький, 1,1–1,4 мм. Довжина передньоспинки
дорівнює довжині або трохи більша за ширину. Самець: 6-й стерніт з мале-
ньким круглим, злегка заглибленим втисненням, його передній край вкри-
тий рядом міцних волосків. E. infirmus Raffray, 1910
14. Більший, 1,4–1,6 мм. Передньоспинка зазвичай чітко, щільно та глибоко
пунктована, її ширина дорівнює або майже дорівнює її довжині, але набага-
то менша за ширину голови. Антени стрункі, ширина 5-го членика не більша
за довжину. Надкрила тонко пунктовані. Самець: 4-й стерніт з обох сторін з
голими, порівняно великими та глибокими ямками, які торкаються виступів
на задньому краї сегмента, де знаходяться 2 заглиблення, розділені попереч-
ною, у середині більш або менш виступаючою, пластинкою; задній край її з
обох боків рельєфний, посередині вкритий пучками волосків, що розходять-
ся; 5-й стерніт з дуже глибоким поперечним втисненням, що тягнеться до
заднього краю сегмента і з обох сторін ззаду вкрито рядом щільних волос-
ків; 6-й стерніт з 2 голими глибокими ямками, з’єднаними чітким втиснен-
ням, позаду вкритим волосками. E. mutator Fauvel, 1895
— Менший, 1,1–1,4 мм. Передньоспинка не пунктована або з розсіяними цят-
ками, її ширина зазвичай більша за довжину, дорівнює ширині голові. Анте-
ни товщі, ширина 5-го членика більша за його довжину. Самець: форма та
скульптура 4-го та 5-го стернітів відмінні; 6-й стерніт з дуже глибоким, на-
багато ширшим втисненням, яке з обох сторін обмежено рядом волосків;
переднє та середнє стегна злегка потовщені. Лобна борозна по всій довжині
неглибока, але між інтерокулярними ямками добре помітна. О
E. punctatus Mulsant et Rey, 1861
15. Диск голови не пунктований або з поодинокими цятками. Надкрила з 4 ба-
зальними ямками, 2 зовнішні часто лежать у загальному втисненні. Повздов-
жні гілки лобної борозни добре помітні, відносно глибокі. Самець: статеві
ознаки схожі на E. mutator, але мінливі в індивідів. Задній край 4-го стерніта
з 2 більш або менш глибокими вигинами, розділеними пластинкою варіабе-
льної ширини (пластинка у великих виступів зазвичай дрібна); задній край
цієї пластинки рівномірно потовщений, або в середині злегка виступає, збо-
ку слабко опуклий, з пучком волосків, що розходяться і поділені на 2 пучки.
4-й стерніт з чіткими бічними ямками, виступ та задній край сегмента
Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43 17
Огляд жуків-потаємців роду Eeuplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України
доторкаються; основа 5-го стерніта з глибоким поперечним втисненням, що
зазвичай не доходить до заднього краю і по обидва боки обмежене 2 ма-
ленькими, округлими горбками, опушеними при основі. 6-й стерніт з 2 злег-
ка глибокими голими ямками, що доторкаються до втиснення, позаду з
рядом волосків. 1,1–1,4 мм. E. karstenii (Reichenbach, 1816)
— Диск голови сильно пунктований, окремі цятки настільки ж добре видно, як
і ті, що між очима та інтерокулярними ямками. Форма та скульптура черев-
них cтернітів самця не така. 16
16. Диск передньоспинки з бідною, але добре помітною пунктовкою. Верх опу-
шений довгими волосками. Самець: 4-й стерніт посередині заднього краю з
2 рядами волосків; 6-й стерніт з глибоким поперечним втисненням, з міцни-
ми волосками позаду; середнє стегно трохи потовщене. 1,3–1,4 мм. О
E. frater Besuchet, 1964
— Диск передньоспинки з ледь помітною пунктовкою, що складається з дуже
малих, згрупованих цяток. Опушення верха коротке. Самець: 4-й стерніт з
маленькими, неглибокими ямками, що торкаються заднього краю сегмента;
5-й стерніт з неглибоким поперечним втисненням від переду до заду; 6-й
стерніт з глибоким поперечним втисненням, яке проходить через дві ямки,
що доторкаються. Середнє стегно не потовщене. 1,1–1,3 мм. О
E. bonvouloiri narentinus Reitter, 1882
Euplectus bescidicus Reitter, 1882
Reitter, 1882: 524; Heyden et al., 1883: 67; Schaufuss, 1888: 57; Reitter, 1891:
124; Ganglbauer, 1895: 785; Якобсон, 1910: 573; Reitter, 1909: 208; Raffray, 1911:
30; Kuhnt, 1913: 309; Schaufuss, 1916: 245; Winkler, 1925: 450; Roubal, 1930: 493;
Besuchet, 1974: 320; Neuhäuser-Happe, 1995: 740, 1996 b: 193, 2000: 877; Löbl, Besu-
chet, 2004: 283; Mateleshko, 2005: 149; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Закарпатська область: Ужгород, захід міста, дубовий гай, під
корою дубового пенька, 3.10.2012, 2 екз. (Кривошеєв, ІЗШК).
Поширення в Європі. Північна та Центральна Європа; Румунія; Україна
(Löbl, 2004).
Екологічні особливості. Живе здебільшого в гнилій деревині та трусі в
тополях та вербах, часто в гнилих коренях, зустрічається в заплавних лісах вели-
ких річкових долин, часто і в мурашниках Lasius brunneus (Latreille, 1798) (Roubal,
1930; Neuhäuser-Happe, 1995, 1996 b, 2000), в Карпатах ─ характерний вид високо-
гірних лісів (Mateleshko, 2005), хоч мешкає і в листяних, і хвойних лісах нижньої,
середньої і високої лісових зон (Мателешко, 2005).
Euplectus bonvouloiri narentinus Reitter, 1882
Reitter, 1882: 527; Heyden et al., 1883: 67; Schaufuss, 1888: 57; Reitter, 1891:
124; Якобсон, 1910: 574; Raffray, 1911: 33; Schaufuss, 1916: 245; Winkler, 1925: 452;
Jeannel, 1950: 117; Besuchet, 1974: 322; Neuhäuser-Happe, 1995: 741, 1996 а: 178,
2000: 877; Löbl, Besuchet, 2004: 284; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Київська область: Київ: сквер на вул. Гарматній, дупло старого
клена, в трусі, 2.09.2012, 23 екз.; Святошинські ставки, вільшаник біля ставу № 16,
в підстилці, 18.09.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК); Заворичі, в вологій трусі в дуп-
лі старої верби, 4.09.2010, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК).
Поширення в Європі. Центр та південний схід Європи, а також Велика Бри-
танія та Швеція (Löbl, 2004).
18 Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43
Р.Є. Кривошеєв
Екологічні особливості. Вид зустрічається в листяних лісах та парках, в тру-
сі та гнилій деревині коренів і основ стовбурів старих сирих листяних дерев: ду-
бів, тополь, в'язів, верб, каштанів. Нечасто спостерігається синтопія з L. brunneus
(Neuhäuser-Happe, 1995, 1996 а).
Euplectus brunneus Grimmer, 1841
Reitter, 1882: 524; Heyden et al., 1883: 67; Schaufuss, 1888: 59; Reitter, 1891:
124; Ganglbauer, 1895: 785; Черкунов, 1889: 166; Якобсон, 1910: 573; Reitter, 1909:
208; Raffray, 1911: 30; Kuhnt, 1913: 309; Łomnicki, 1913: 79; Schaufuss, 1916: 245;
Winkler, 1925: 450; Roubal, 1930: 493; Jeannel, 1950: 106; Besuchet, 1974: 319; Neu-
häuser-Happe, 1995:743; Löbl, Besuchet, 2004: 284; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Київська область: Київ: Виноградар, сосновий ліс біля Кільцевої
дороги, під корою соснового пенька, 9.04.2010, 1 екз.; Виставковий центр, міша-
ний ліс, в сирій підстилці біля стовбура старого дуба, 12.08.2012, 1 екз. (Криво-
шеєв, ІЗШК). Львівська область: [Нивиці Львів. обл., Радехів. р-н, 14/8], 1 екз.;
«Crystoch», 1 екз. (Lgocki, ДПМЛ). Івано-Франківська область: «Rebrovac, 8/6
1911», 1 екз. (Dr Lokay, ДПМЛ). Харківська область: Волчанський р-н, ст. Салтів,
под корою дуба з грибами Fuligo septica, 6.08.2000, 1 екз. (Юнаков, МП ХНУ);
Харків, лісопарк, під корою клена, 18.06.1998, 5 екз. (Дрогваленко, МП ХНУ).
Поширення в Європі. Більша частина Європи, включаючи Україну (Löbl,
2004).
Екологічні особливості. Ксилодендрофіл, живе в листяних лісах під корою
та в трусі старих верб, буків, в трусі стоячих дерев та пеньків з мурахами, в підс-
тилці на вологих ґрунтах (Ganglbauer, 1895; Reitter, 1909; Kuhnt, 1913; Schaufuss,
1916; Roubal, 1930; Pearce, 1957; Neuhäuser-Happe, 1995), знайдений на деревних
грибах Trichaptrum biforme Ryvarden, 1972 (Красуцкий, 1995) та Piptoporus
betulinus Karsten, 1881 (Красуцкий, 1997).
Euplectus decipiens Raffray, 1910
Raffray, 1910: 208; 1911: 30; Winkler, 1925: 450; Roubal, 1930: 494; Jeannel,
1950: 109; Pearce, 1957: 17; Besuchet, 1974: 319; Neuhäuser-Happe, 1995: 739; 1996 b:
193; 2000: 876; Löbl, Besuchet, 2004: 284; Mateleshko, 2005: 4; 2005: 149; 2006: 235;
Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Київська область: Київ: Лиса гора, дно яру, поросле грабами та
вільхами біля озера, під корою вільхи з Myrmica rubra (Linnaeus, 1758), 1 екз.; Ви-
ноградар, сосновий ліс, під корою соснових пеньків, 10.04.2012, 3 екз; Дендросад,
під корою дуба, з мурахами, 27.08.2011, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Тернопільська
область: Тернопіль, дендропарк, біля ставу, мішаний ліс, 2.06.2012, 1 екз. (Криво-
шеєв, ІЗШК).
Поширення в Європі. Майже вся Європа, крім Середземномор'я (Löbl, 2004).
Екологічні особливості. Вид мешкає в трусі під корою та в деревині при
основі старих листяних та хвойних дерев, моху, старих пеньках та біля них (Rou-
bal, 1930, Pearce, 1957, Neuhäuser-Happe, 1995, 2000), селиться в гнилій деревині та
гніздах мурах Formica (Neuhäuser-Happe, 1996 b), в Карпатах пов'язаний з природ-
ними листяними лісами нижньої і середньої лісових зон (Mateleshko, 2005, 2005).
Euplectus frater Besuchet, 1964
Besuchet, 1964: 322; 1974: 322; Löbl, Besuchet, 2004: 284; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Серед вивчених матеріалів відсутній.
Зауваження. Описаний з Криму (Besuchet, 1964), голотип зібрано на «Яйла-
Дазі» («Iaila-Dagh»), а один з паратипів ─ на Байдарських Воротах («Baidar-Thor»)
(Курбатов, письмове повідомлення).
Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43 19
Огляд жуків-потаємців роду Eeuplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України
Поширення в Європі. Італія, Словаччина, Угорщина, Хорватія (Далмація),
Сербія, Греція (о. Корфу), Румунія, Україна (Крим) (Löbl, 2004).
Екологічні особливості. Ймовірно, підстилковий вид.
Euplectus duponti Aubé, 1833 *
Aubé, 1833: 57; Reitter, 1882: 524; Heyden et al., 1883: 67; Łomnicki, 1884: 13;
Schaufuss, 1888: 58; Reitter, 1891: 124; Ganglbauer, 1895: 785; Якобсон, 1910: 573;
Reitter, 1909: 208; Raffray, 1911: 29; Kuhnt, 1913: 309; Schaufuss, 1916: 245;
Winkler, 1925: 450; Roubal, 1930: 493; Jeannel, 1950: 107; Pearce, 1957: 17; Besuchet,
1974: 319; Löbl, Besuchet, 2004: 284; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Закарпатська область: Ужгород, північ міста, дубовий ліс біля
кільцевої дороги, в підстилці, 1.10.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК); Камениця,
схил г. Антоловецька поляна, 2.07.2000, 1 екз. (Юнаков, МП ХНУ). Івано-Фран-
ківська область: Микуличин, 15.07.2005, 2 екз. (Дрогваленко, МП ХНУ). Київська
область: Київ: Виноградар, сосновий ліс біля Кільцевої дороги, під корою сосно-
вого пенька, 9.04.2010, 1 екз.; там само, оз. Синє, сосновий ліс, під корою сосново-
го пенька, 8.04.2010, 1 екз.; Голосіївський ліс, яр Голосіївського струмка б. оз.
Дідоровка, в купі сирих колод, висіяний з підстилки, 20.09.2010, 1 екз. (Криво-
шеєв, ІЗШК). АР Крим: Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, ок. Ялти, під
корою сухої сосни, 10.05.1999, 1 екз. (Дрогваленко, МП ХНУ). Львівська область:
«Львів, Погулянка», 29.04.1935, 2 екз. (О. Петрів, ІЗШК).
Поширення в Європі. Велика Британія, Ірландія, Іспанія, Франція, Швейца-
рія, Австрія, Чехія (Löbl, 2004). Для України наведено вперше.
Екологічні особливості. В гумусі, підстилці, в моху та під корою дерев
(Aubé, 1833; Reitter, 1909; Kuhnt, 1913; Schaufuss, 1916; Roubal, 1930; Pearce, 1957).
Euplectus frivaldszkyi Saulcy, 1878
Reitter, 1882: 524; Heyden et al., 1883: 67; Schaufuss, 1888: 58; Reitter, 1891:
124; Ganglbauer, 1895: 785; Якобсон, 1910: 573; Raffray, 1911: 30; Łomnicki, 1913:
79; Schaufuss, 1916: 245; Winkler, 1925: 450; Roubal, 1930: 493; Besuchet, 1974: 319;
Neuhäuser-Happe, 1995:740; 1996 b: 193; Löbl, Besuchet, 2004: 284; Mateleshko,
2005: 4; 2005: 149; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Закарпатська область: Уголька, «жовта-17-контроль», 25.05.2011,
1 екз. (Чумак, УЖНУ). Львівська область: окол. Львова, Чортова Скеля, 17.10.1943,
1 екз. (Лазорко, ІЗШК). Хмельницька область: Городоцький р-н, заказник «Іван-
ковецький», в підстилці, 13–14.09.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК).
Поширення в Європі. Австрія, Угорщина, Словаччина, Балкани, Румунія та
Україна (Löbl, 2004).
Екологічні особливості. Вид мешкає в сирих лісах, під корою старих листя-
них дерев (Roubal, 1930; Neuhäuser-Happe, 1995), також в підстилці та прикорене-
вому ґрунті біля основи листяних дерев (бука, дуба, каштана, верби), типовий лі-
совий вид (Neuhäuser-Happe, 1996 b), в Карпатах пов'язаний з природними листя-
ними і хвойними лісами нижньої і середньої лісових зон (Mateleshko, 2005, 2005).
Euplectus infirmus Raffray, 1910 *
Raffray, 1910: 25; Winkler, 1925: 451; Jeannel, 1950: 115; Pearce, 1957: 17; Besu-
chet, 1974: 321; Löbl, Besuchet, 2004: 284; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Київська область: Київ: урочище Бичок, листяний дубово-грабо-
вий ліс, в дуплі граба, 24.08.2012, 2 екз.; Виноградар, оз. Синє, сосновий ліс, під
корою соснового пенька, 8.04.2010, 3 екз.; Ботанічний сад ім. Фоміна, яр, зарослий
каштанами, в купі каштанового хмизу, 20.09.2011, 8 екз.; Святошинські ставки,
вільшаник біля ставу № 16, в підстилці, 18.09.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК);
20 Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43
Р.Є. Кривошеєв
околиці Києва: пагорби біля смт Хотів, листяні байрачні ліси в ярах, в трусі грабо-
вої колоди під корою, 22.10.2012, 1 екз.; смт Клавдієве, дачна ділянка, компостна
купа, 4 екз.; Пуща-Водиця, берег оз. Горащиха, сосновий ліс, під корою соснового
пенька, 18.04.2010, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Львівська область: Львів, лісопарк
Брюховицький, в мурашнику, 6.05.2012, 10 екз. (Кривошеєв, ІЗШК); Львів, Білого-
рща, 5.05.1940, 7 екз. (Лазорко, ІЗШК); Н. Бескид, Жегестів, Палениця, 14.05.1944,
5 екз. (Лазорко, ІЗШК).
Поширення в Європі. Велика Британія, Франція, Німеччина, Австрія, Чехія,
Швейцарія, Боснія та Греція (Löbl, 2004). Для України наведено вперше.
Екологічні особливості. Вид мешкає під корою листяних і хвойних дерев, у
підстилці та мурашниках (власні спостереження).
Euplectus karstenii (Reichenbach, 1816)
Aubé, 1833: 56; Линдеман, 1871: 165; Nowicki, 1873: 20; Reitter, 1882: 528;
Heyden et al., 1883: 67; Schaufuss, 1888: 59; Черкунов, 1889: 166; Łomnicki, 1890:
200; Reitter, 1891: 124; Ganglbauer, 1895: 788; Якобсон, 1910: 574; Reitter, 1909:
209; Raffray, 1911: 32; Kuhnt, 1913: 310; Łomnicki, 1913: 79; Schaufuss, 1916: 245;
Winkler, 1925: 451; Roubal, 1930: 495; Jeannel, 1950: 121; Pearce, 1957: 17; Besuchet,
1974: 323; Neuhäuser-Happe, 1995: 742; 1996 a: 187; Löbl, Besuchet, 2004:284; Мате-
лешко, 2006: 235, 2008: 189; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Закарпатська область: Jawornik, regle, 26-29.08.1902, 1 екз.
(ДПМЛ). Львівська область: «Lwów, 28/5 97», 1 екз.; «Снопків б. Львова, 9.VI»,
1 екз. (ДПМЛ); «Lwów», 1 екз. (Ulanovski, ЛНУ). Тернопільська область: «2/8 Мо-
настириська», 1 екз, [Маркова, к. Завалова, к. Підгаєць, 7/8], 2 екз. (ДПМЛ). Хар-
ківська область: Чугуїв, звалище, в шкірі кролика, 21.04.1995, 1 екз. (Дрогваленко,
МП ХНУ). Чернівецька область: «Bukowina Czernowitz» ─ 1 екз. (Marcu, ЗМКУ).
Поширення в Європі. Більша частина Європи та Північна Америка (Löbl,
2004).
Екологічні особливості. В гнилій рослинності, під корою та в трусі старих
дерев, під дошками в парниках та в компості (Reitter, 1882; Łomnicki, 1890; Gangl-
bauer, 1895; Reitter, 1909; Schaufuss, 1916; Roubal, 1930; Besuchet, 1974; Neuhäuser-
Happe, 1995), в трусі дерев поруч з L. brunneus (Neuhäuser-Happe, 1995), може жи-
ти в мурашниках родів Formica та Lasius (Мателешко, 2008).
Euplectus kirbii Denny, 1825 *
Denny, 1825: 14; Aubé, 1833: 54; Reitter, 1882: 525; Heyden et al., 1883: 67;
Schaufuss, 1888: 60; Reitter, 1891: 124; Ganglbauer, 1895: 787; Raffray, 1911: 30;
Jeannel, 1950: 111; Pearce, 1957: 16; Besuchet, 1974: 318; Neuhäuser-Happe, 1996 b:
192, 2000: 876; Löbl, Besuchet, 2004: 285; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Волинська область: оз. Пульмо, біля Любомля, 30.06.1939, 1 екз.
(О. Петрів, ІЗШК). Київська область: Київ: Лиса гора, під корою дуба, 7.04.2011,
1 екз.; там само, дно яру, поросле грабами та вільхами біля озера, під корою віль-
хи з Myrmica rubra (Linnaeus, 1758), 1 екз.; Лісовий масив, оз. Берізка, вільховий
заболочений ліс біля струмка, під корою вільхової колоди, 21.08.2012, 1 екз.; сквер
по вул. Гарматній, дупло старого клена, в трусі, 2.09.2012, 1 екз.; Виставковий
центр, мішаний ліс, під корою дубової колоди, 12.08.2012, 2 екз.; там само, під
гнилою березовою колодою, 3.09.2012, 1 екз.; там само, в сирій трусі в дуплі
старого дуба, 25.07.1012, 22 екз.; Голосіївський ліс, під старим дубом в підстилці,
25.07.2012, 2 екз.; Святошинські ставки, вільшаник біля ставу № 16, в підстилці,
18.09.2012, 1 екз.; Дубки, яр біля оз. Корчі, дубова колода, в трусі, 6.01.2012,
2 екз.; Виноградар, оз. Синє, сосновий ліс, під корою соснового пенька, 8.04.2010,
3 екз.; ботанічний сад ім. Фоміна, яр, зарослий каштанами, в купі каштанового
Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43 21
Огляд жуків-потаємців роду Eeuplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України
хмизу, 20.09.2011, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК); Голосіївський ліс», 8.05.1940, 1 екз.
(Лазорко, ІЗШК); Іванків, яр біля р. Ірпінь, в підстилці під грабом, 7.11.2010,
1 екз.; Конча-Заспа, заплавний листяний ліс, під корою дуба, 20.09.2012, 1 екз.;
урочище Церковщина біля Києва, листяний ліс, в підстилці, 24.05.2012, 1 екз.
(Кривошеєв, ІЗШК); Бровари, Биковня біля Києва, 9.05.1941, 1 екз. (Лазорко,
ІЗШК). Львівська область: «Маріївка коло Львова», 24.10.1943, 14 екз.; Львів,
Погулянка, 29.04.1935, 1 екз. (Лазорко, ІЗШК). Рівненська область: Рівненський
природний заповідник, Білоозерське лісництво, вологий сосново-вільховий ліс, в
мурашниках, 18–21.06.2012, 4 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Тернопільська область:
Тернопіль, дендропарк, біля ставу, мішаний ліс, 2.06.2012, 2 екз. (Кривошеєв,
ІЗШК).
Поширення в Європі. Майже вся Європа, крім Ірландії, Португалії, Іспанії,
Норвегії та Греції (Löbl, 2004). Для України наведено вперше.
Екологічні особливості. Вид мешкає в трусі під корою, гниючій деревині і в
підстилці листяних дерев, часто по сусідству з мурахами Lasius brunneus (Latreille,
1798), регулярно в синтопії з Euplectus nanus (Neuhäuser-Happe, 1996b, 2000).
Euplectus mutator Fauvel, 1895
Reitter, 1882: 527; Heyden et al., 1883: 67; Reitter, 1891: 124; Ganglbauer, 1895:
789; Якобсон, 1910: 574; Reitter, 1909: 209; Raffray, 1911: 33; Kuhnt, 1913: 310;
Łomnicki, 1913: 79; Schaufuss, 1916: 245; Winkler, 1925: 452; Roubal, 1930: 495;
Jeannel, 1950: 124; Pearce, 1957: 17; Besuchet, 1974: 321; Neuhäuser-Happe, 1995:
743, 1996 а: 178; Löbl, Besuchet, 2004: 284.
Матеріал. Закарпатська область: Ужгород, південь міста, схил дуб. лісу біля
р. Уж, в трусі тополевого дупла, 2.10.2012, 4 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Київська об-
ласть: Виставковий центр, в сирій трусі в дуплі старого дуба, 25.07.1012, 9 екз.
(Кривошеєв, ІЗШК); Виноградар, оз. Синє, сосновий ліс, під корою соснового
пенька, 8.04.2010, 5 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Львівська область: Львів: Знесіння,
28.11.1935, 2 екз.; Погулянка, 24.06.1933, 2 екз. (Лазорко, ІЗШК).
Поширення в Європі. Більша частина Європи, включно з Україною (Löbl,
2004).
Екологічні особливості. Вид мешкає в низинах листяних лісів (Roubal, 1930),
здебільшого в трусі під корою гнилих листяних дерев, в гніздах птахів, також в
гніздах ос та мурах сухої деревини Lasius fuliginosus та L. emarginatus (Olivier,
1792), також характерний вид підстилки садів (Ganglbauer, 1895, Pearce, 1957,
Neuhäuser-Happe, 1995, 1996 а).
Euplectus nanus (Reichenbach, 1816)
Reichenbach, 1816: 69; Denny, 1825: 9; Aubé, 1833: 53; Линдеман, 1871: 165;
Nowicki, 1873: 20; Reitter, 1882: 525; Heyden et al., 1883: 67; Łomnicki, 1884: 13;
Schaufuss, 1888: 60; Черкунов, 1889: 166; Reitter, 1891: 124; Ganglbauer, 1895: 787;
Якобсон, 1910: 574; Reitter, 1909: 208; Raffray, 1911: 30; Kuhnt, 1913: 309; Łomnic-
icki, 1913: 79; Schaufuss, 1916: 245; Winkler, 1925: 452; Roubal, 1930: 494; Jeannel,
1950: 111; Pearce, 1957: 16; Besuchet, 1974: 317; Neuhäuser-Happe, 1995: 739, 2000:
876; Löbl, Besuchet, 2004: 285; Мателешко, 2006: 235; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Донецька область: Новоазовськ, 3.05.1998, 1 екз. (Е. Иванова, МП
ХНУ). Закарпатська область: Ужгород, захід міста, дубовий гай, під корою дубо-
вого пенька, 3.10.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК); «Janow 6/6», 1 екз. (A. Stoeckl,
ДПМЛ). Івано-Франківська область: [Касова гора, біля Бурштина, Гал. р-н,
4.11.1893], 1 екз. (ДПМЛ). Київська область: Київ: Виставковий центр, мішаний
ліс, в трухлявій березовій колоді, 4.08.2012, 3 екз.; там само, в сирій трусі в дуплі
старого дуба, 25.07.1012, 1 екз.; там само, під корою сосни, 9.10.2011, 1 екз; Лиса
22 Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43
Р.Є. Кривошеєв
гора, русло р. Либідь, під корою дуба, 23.09.2012, 1 екз; Виноградар, сосновий ліс,
під корою соснових пеньків, 10.04.2012, 1 екз.; Дубки, яр б. оз. Корчі, дубова ко-
лода, в трусі, 6.01.2012, 1 екз.; Ботанічний сад ім. Фоміна, яр, зарослий каштана-
ми, в купі каштанового хмизу, 20.09.2011, 10 екз. (Кривошеєв, ІЗШК); околиці Ки-
єва: пагорби біля смт. Хотів, листяні байрачні ліси в ярах, в трусі грабової колоди
під корою, 22.10.2012, 4 екз.; сосновий бір біля Бориспільського шосе, під корою
соснового пенька, 31.08.2011, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Львівська область: Львів,
лісопарк Брюховицький, в мурашнику, 6.05.2012, 5 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Тер-
нопільська область: [Маркова, к. Завалова, к. Підгаєць, 2/8], 4 екз. (ДПМЛ).
Поширення в Європі. Данія, Фінляндія, Естонія, Велика Британія, Бельгія,
Німеччина, Італія, Австрія, Чехія, Угорщина, Хорватія, Боснія та Герцеговіна,
Болгарія (Löbl, 2004); Україна (Черкунов, 1889; Łomnicki, 1913; Мателешко, 2006,
2008).
Екологічні особливості. Типовий ксило- та фітодетритофіл, мешкає в гнилій
та сирій деревині (труха, під корою), гниючій рослинності (компостні купи, лісова
підстилка), в окремих випадках ─ в угрупованні з деревними мурахами роду
Lasius (Denny, 1825, Ganglbauer, 1895; Reitter, 1909, Schaufuss, 1916, Roubal, 1930,
Neuhäuser-Happe, 1995, 2000), може жити в мурашниках родів Formica і Lasius
(Мателешко, 2008).
Euplectus piceus Motschulsky, 1835
Reitter, 1882: 525; Heyden et al., 1883: 67; Schaufuss, 1888: 61; Reitter, 1891:
124; Ganglbauer, 1895: 786; Якобсон, 1910: 574; Reitter, 1909: 208; Raffray, 1911:
30; Kuhnt, 1913: 309; Łomnicki, 1913: 79; Schaufuss, 1916: 245; Winkler, 1925: 452;
Roubal, 1930: 494; Jeannel, 1950: 109; Pearce, 1957: 16; Besuchet, 1974: 318; Neu-
häuser-Happe, 1995:739, 1996b: 192; Löbl, Besuchet, 2004: 285; Мателешко, 2006:
235; 2008: 189; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Закарпатська область: Ужгород, південь міста, схил дуб. лісу біля
р. Уж, в трусі тополевого дупла, 2.10.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Луганська
область: Провальский степ, в рослинних залишках, 4.07.2000, 1 екз. (Трихліб,
ДНУ). Київська область: Київ: Виставковий центр, мішаний ліс, під корою дубової
колоди, 12.08.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК); околиці Києва: Дударків, в підстил-
ці під старою вербою, 1 екз.; Конча-Заспа, заплавний листяний ліс, під корою
дуба, 20.09.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК).
Поширення в Європі. Більша частина Європи, включно з Україною (Löbl,
2004).
Екологічні особливості. Вид зустрічається в заплавних, сирих та прибереж-
них лісах в гнилій деревині листяних дерев, нечасто в трусі стовбурів дерев, підс-
тилці та детриті при основі старих дерев, під корою та мохом, в деревних мураш-
никах (Ganglbauer, 1895; Reitter, 1909; Kuhnt, 1913; Schaufuss, 1916; Roubal, 1930;
Pearce, 1957; Neuhäuser-Happe, 1995, 1996 b), відзначений як мірмекофіл, пов’яза-
ний з Lasius brunneus (Мателешко, 2008).
Euplectus punctatus Mulsant et Rey, 1861
Reitter, 1882: 527; Heyden et al., 1883: 67; Reitter, 1891: 124; Ganglbauer, 1895:
789; Якобсон, 1910: 574; Reitter, 1909: 209; Raffray, 1911: 33; Kuhnt, 1913: 310;
Łomnicki, 1913: 79; Schaufuss, 1916: 245; Winkler, 1925: 452; Roubal, 1930: 496;
Jeannel, 1950: 126; Besuchet, 1974: 321; Neuhäuser-Happe, 1995:742; Löbl, Besuchet,
2004: 285; Мателешко, 2006: 235; Löbl, 2009: 4.
Матеріал. Львівська область: Львів, сади за містом, в підстилці під старими
яблунями, 5.05.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК); «Укр., Н. Бескид, Жегестів, Пале-
ниця», 14.05.1944, 1 екз. (Лазорко, ІЗШК).
Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43 23
Огляд жуків-потаємців роду Eeuplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України
Поширення в Європі. Більша частина Європи, включно з Україною (Löbl,
2004).
Екологічні особливості. Живе під трохи порослою грибами корою та в трусі
і підстилці; однаково заселяє листяні та хвойні дерева (Reitter, 1909; Kuhnt, 1913;
Schaufuss, 1916; Pearce, 1957; Neuhäuser-Happe, 1995), часто в мурашниках в пень-
ках (Roubal, 1930).
Euplectus sanguineus Denny, 1825
Denny, 1825: 10; Aubé, 1833: 55; Reitter, 1882: 526; Heyden et al., 1883: 67;
Schaufuss, 1888: 61; Черкунов, 1889: 166; Reitter, 1891: 124; Ganglbauer, 1895: 788;
Якобсон, 1910: 574; Reitter, 1909: 208; Raffray, 1911: 31; Kuhnt, 1913: 310; Łomn-
icki, 1913: 79; Schaufuss, 1916: 245; Tenenbaum, 1923: 155; Winkler, 1925: 452; Rou-
bal, 1930: 494; Jeannel, 1950: 113; Pearce, 1957: 16; Besuchet, 1974: 320; Neuhäuser-
Happe, 1995: 741, 1996 b: 194; Löbl, Besuchet, 2004: 285; Löbl, 2009: 6.
Матеріал. Київська область: Київ: Виноградар, сосновий ліс біля Кільцевої
дороги, під корою соснового пенька, 9.04.2010, 1 екз.; Святошинські ставки, віль-
шаник біля ставу № 16, в підстилці, 18.09.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Львів-
ська область: Львів: парк Залізна Вода, листяний ліс, під корою каштанового
пенька, 4.05.2012, 1 екз.; лісопарк Брюховицький, в мурашнику, 6.05.2012, 9 екз.
(Кривошеєв, ІЗШК).
Поширення в Європі. Більша частина Європи, включно з Україною (Löbl,
2004).
Екологічні особливості. Вид зустрічається в підстилці байрачних лісів, а
також в місці скупчення рослинного сміття (гниле сіно, перегній та компост),
також в дуплах дерев, в регулярній синтопії з Euplectus signatus (Aubé, 1833;
Ganglbauer, 1895; Reitter, 1909; Schaufuss, 1916; Roubal, 1930; Jeannel, 1950; Pearce,
1957; Neuhäuser-Happe, 1995, 1996 b). Разом з E. karstenii (Reichenbach, 1816),
значно відрізняється від інших представників роду, полюбляючи тепло, в той час
як інші живуть в холодних вологих умовах, таких як мох, корені дерев та болота
(Denny, 1825).
Euplectus signatus (Reichenbach, 1816)
Reichenbach, 1816: 73; Denny, 1825: 13; Aubé, 1833: 56; Линдеман, 1871: 165;
Nowicki, 1873: 20; Reitter, 1882: 526; Heyden et al., 1883: 67; Łomnicki, 1884: 13;
Schaufuss, 1888: 61; Черкунов, 1889: 166; Łomnicki, 1890: 200; Ganglbauer, 1895:
788; Reitter, 1891: 124; Якобсон, 1910: 574; Reitter, 1909: 209; Raffray, 1911: 31;
Kuhnt, 1913: 310; Łomnicki, 1913: 79; Schaufuss, 1916: 245; Winkler, 1925: 452;
Roubal, 1930: 494; Jeannel, 1950: 114; Pearce, 1957: 16; Besuchet, 1974: 320; Neu-
häuser-Happe, 1995:741; Löbl, Besuchet, 2004: 285; Мателешко, 2006: 235; 2008:
189; Löbl, 2009: 6.
Матеріал. Закарпатська область: Ужгород, захід міста, дубовий гай, в підс-
тилці під дубом північним, 3.10.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Київська область:
Київ, парк Дубки, яр біля оз. Корчі, дубовий ліс, під старим дубом в підстилці,
20.12.2011, 1 екз.; смт Клавдієве, дачна ділянка, компостна купа, 2 екз. (Криво-
шеєв, ІЗШК). Львівська область: Львів, парк Залізна Вода, листяний ліс, під корою
каштанового пенька, 4.05.2012, 2 екз. (Кривошеєв, ІЗШК); [16/7, Знесіння], 1 екз.
(ДПМЛ); Н. Бескид, Жегестів, Палениця, 14.05.1944, 1 екз. (Лазорко, ІЗШК).
Поширення в Європі. Більша частина Європи, включно з Україною (Löbl,
2004).
Екологічні особливості. Екологічні особливості схожі на такі у поперед-
нього виду, тому часто зустрічається синтопічно з останнім, також мешкає в
гніздах Formica rufa Linnaeus, 1761 (Roubal, 1930) та Lasius fuliginosus Latreille,
24 Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43
Р.Є. Кривошеєв
1798 (Aubé, 1833; Ganglbauer, 1895; Reitter, 1909; Roubal, 1930; Jeannel, 1950;
Pearce, 1957; Neuhäuser-Happe, 1995; Мателешко, 2008).
Euplectus sparsus Besuchet, 1964
Besuchet, 1974: 321; Neuhäuser-Happe, 1996 а: 178, 2000: 876; Löbl, Besuchet,
2004: 285; Löbl, 2009: 6.
Матеріал. Київська область: Київ: Корчувате, листяний заплавний ліс, під
тополею з мурахами в трусі, 7.08.2012, 8 екз.; Кирилівський гай, звалище тополе-
вих колод, 22.11.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Львівська область: Львів, парк
Залізна Вода, листяний ліс, під корою каштанового пенька, 4.05.2012, 1 екз. (Кри-
вошеєв, ІЗШК). Тернопільська область: Тернопіль, дендропарк, біля ставу, міша-
ний ліс, 2.06.2012, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК).
Поширення в Європі. Німеччина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Боснія
і Герцеговина, Україна (Löbl, 2004).
Екологічні особливості. Лісовий стенотопний вид, живе в гнилій підстилці
біля старих дерев та колод, в вербах та горішниках зустрічається в синтопії з
E. bescidicus (Neuhäuser-Happe, 1996а, 2000).
Euplectus validus Besuchet, 1958 *
Besuchet, 1974: 318; Löbl, 2009: 6.
Матеріал. Закарпатська область: Уголька, «Жовта-13-центр, 25.05.2011»,
1 екз. (В. Чумак, УЖНУ). Івано-Франківська область: хребет Таупшірка, ялиновий
ліс, під корою ялинових колод, 1 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). АР Крим: Великий
каньйон, под корою клена, 6.05.1999, 1 екз. (Дрогваленко, МП ХНУ). Рівненська
область: Рівненський природний заповідник, Білоозерське лісництво, вологий сос-
ново-вільховий ліс, в підстилці під вільхою та березою, 18–21.06.2012, 1екз.; там
само, в мурашниках, 2 екз. (Кривошеєв, ІЗШК). Харківська область: Зміївський
р-н, с. Гайдари, під корою дуба, 15.04.1998, 1 екз.; там само, під корою поваленого
дерева, 2.06.2010, 1 екз.; околиці Харкова, 6.05.1996, на витікаючому соку берези,
1 екз. (Дрогваленко, МП ХНУ).
Поширення в Європі. Італія, Швейцарія (Löbl, 2004). Для України наведе-
но вперше.
Екологічні особливості. Імаго мешкають під корою та в деревині (Besuchet,
1974).
Блинштейн С .Я . , 1989. К изучению жесткокрылых юга Украины // Экология и таксономия
насекомых Украины. ─ Киев : Высш. шк. ─ С. 59–64.
Красуцкий Б .В . , 1995. Жесткокрылые (Coleoptera) ─ мицетобионты дереворазрушающих базиди-
альных грибов в подтаежных лесах Западной Сибири // Энтомол. oбозрение. ─ 74(3). ─ С. 542–
550.
Красуцкий Б .В . , 1997. Жесткокрылые (Coleoptera) мицетобионты основных дереворазрушающих
грибов южной подзоны Западносибироской тайги // Энтомол. oбозрение. ─ 76(2). ─ С. 302–308.
Крыжановский О .Л . , 1965. 17. Сем. Pselaphidae ─ ощупники // Определитель насекомых евро-
пейской части СССР. Т. 2. Жесткокрылые и веерокрылые. ─ М.; Л. : Наука. ─ С. 156–158.
Курбатов С .А . , 2007. Список ощупников (Pselaphidae) России и стран бывшего СССР. ─ http://
www.zin.ru / Animalia / Coleoptera / rus / incops1.htm.
Линдеман К . , 1871. Обзор географического распространения жуков в Российской Империи. Ч. 1.
Введение, предисловие. Северная, Московская и Туранская провинции. Труды РЭО. ─ 6. ─ С. 41
–366.
Мателешко О .Ю . , 2005. Твердокрилі (Insecta, Coleoptera) як індикатори пралісів і природних
лісів українських Карпат // Наук. вісн. Ужгородського ун-ту. ─ 16. ─ С. 147–152.
Мателешко О .Ю . , 2006. Твердокрилі (Insecta, Coleoptera) м. Ужгорода // Наук. вісн. Ужгородсь-
кого ун-ту ─ 18. ─ С. 147–152.
Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43 25
Огляд жуків-потаємців роду Eeuplectus (Coleoptera, Pselaphidae) фауни України
Мателешко О .Ю . , 2008. Мірмекофільні твердокрилі у фауні Українських Карпат // Наук. вісн.
Чернівецького ун-ту: Збірн. наук. праць Вип. 416: Біологія. ─ Чернівці : Рута. ─ С. 186–190.
Черкунов Н . , 1889. Список жуков, водящихся в Киеве и его окрестностях // Зап. Киев. об-ва
естествоиспытателей. ─ С. 148–204.
Якобсон Г .Г . , 1910. 12. Семейство Clavigeridae (Pselaphidae). Ощупники // Жуки России и Запад-
ной Европы. ─ Вып. 8. ─ СПб. : Издание А.Ф. Девриена. ─ С. 569–588.
Aubé C. , 1833. Pselaphiorum monographia cum synonimia extricata // Magasin de zoologie, d'anatomie
comparée et de palaeontologie. ─ iii. ─ 8. ─ 161 p.
Besuchet C. , 1964. Psélaphides paléarctiques espèces nouvelles et notes synonimiques. II (Coleoptera) //
Revue Suisse de Zoologie. ─ 71. ─ P. 411–443.
Besuchet C. , 1974. Pselaphidae / Eds H. Freude, K.W. Harde, G.A. Löhse. ─ Die Käfer Mitteleuropas.
Band 2. Staphylinidae II (Hypocyptinae and Aleocharinae); Pselaphidae. ─ Krefeld : Goecke & Evers.
─ S. 305–362.
Denny H. , 1825. Monographia Pselaphidarum et Scydmaenidarum Britanniae: An essay on the British
species of the genera Pselaphus, of Herbst, and Scydmaenus, of Latreille, in which those genera are sub-
divided, and all the species hitherto discovered in Great Britain are accurately described and arranged,
with an indication of the situation in which they are usually found. ─ Norwich : S. Wilkin. ─ 74 p.
Ganglbauer L . , 1895. XI. Familie Pselaphidae. Familienreihe Staphylinoidea. 1 Teil: Staphylinidae,
Pselaphidae. Mit 38 Holzschnitfiguren im Text // Die Käfer von Mitteleuropa. Die Käfer der os-
terreichisch-ungarischen Monarchie, Deutschlands, der Schweiz, sowie des franzosischen und ita-
linischen Alpengebietes. ─ Wien : Naturalhistorischen Hof-Museum. ─ Bd. 2. ─ S. 771–854, 857–858.
Heyden D. , Rei t te r E , Weise J . , 1883. Pselaphidae. Clavigeridae. Editio Tertia // Catalogus Coleop-
terorum Europae et Caucasi / Eds D. Heyden, E. Reitter, J. Weise. ─ London : Edward Janson; Berlin :
Libraria Nicolai; Paris : Luc. Buquet. ─ P. 64–68.
Hlavač P . , 2009. Taxonomic notes on the Bryaxis splendidus species group (Coleoptera: Staphylinidae:
Pselaphinae), with the description of a new species from the Ukraine // Acta Entomologica Musei
Nationalis Pragae. ─ 49, N 2. ─ P. 651–659.
Jeannel R. , 1950. Coléoptères Pselaphides // Faune de France. ─ 53. ─ P. I–III, 1–421.
Kuhnt P . , 1913. 9. Familie Pselaphidae. 10. Familie Clavigeridae // Illustrierte Bestimmungs-Tabellen der
Käfer Deutschlands / Ed. P. Kuhnt. ─ Stüttgart : E. Schweizerbart. Verl. Nägele & Dr. Sproesser. ─
S. 306–318.
Löbl I . , Besuchet C. , 2004. Pselaphinae // Catalogue of Palearctic Coleoptera. Vol. 2. ─ Stenstrup :
Apollo Books. ─ P. 272–329.
Löbl I . , 2009. Coleoptera Staphylinidae (Dasycerinae, Pselaphinae) // Folia Heyrovskyana, ser. B. Icones
Insectorum Europae Centralis. ─ Zlín : Kabourek Publishing. ─ 28 p.
Löbl I . , 2004. Pselaphinae // Fauna Europaea, version 1.1. / Ed. M.A. Alonso-Zarazaga (Coleoptera,
Beetles). ─ (Acessed on 1.12.2012 at http://www.faunaeur.org_.
Łomnick i M. , 1870. Pselaphidae // Sprawozdanie komisyi fiziographicznej. ─ Kraków : Drukarnia
uniwersytetu jagiellońskiego. ─ 4. ─ S. 78.
Łomnick i M. , 1875. Pselaphidae. Clavigeridae. // Sprawozdanie komisyi fiziographicznej. ─ Kraków :
Drukarnia uniwersytetu jagiellońskiego. ─ 9. ─ S. 167.
Łomnick i M. , 1886. Pselaphidae. Clavigeridae // Museum imenia Dzieduszyckich we Lwówie, Chrząsz-
cze czyli tęgoskrzydłe (Coleoptera). ─ Lwów : Związkowej drukarni we Lwówie. ─ 4. ─ S. 89–91.
Łomnick i M. , 1884. Catalogus Coleopterorum Haliciae. ─ Leapoli : Custodius Musaei Dzieduszyckiani.
─ 48 pp.
Łomnick i M. , 1890. Pselaphidae // Sprawozdanie komisyi fiziographiczne. ─ Kraków : Drukarnia
Uniwersytetu Jagiellońskiego. ─ 25. ─ S. 200.
Łomnick i M. , 1913. Pselaphidae. Clavigeridae // Wykaz chrząszczów czyli Tęgopokrywych
(Coleoptera) ziem polskich. (Catalogus coleopterorum Poloniae). ─ Lwów : Kosmos. ─ 38. ─ S. 79–80.
Mate leshko A. , 2005. Coleoptera (Insecta) as a component of the virgin forest ecosystems of the
Carpathians (Ukraine) // Natural Forests in the Temperate Zone of Europe ─ Values and Utilization :
Proc. Conference (Mukachevo, 13–17 October 2003). ─ Switzerland : Birmensdorf & Rakhiv : Swiss
Federal Research Institute WSL, Ukraine : Carpathian Biosphere Reserve. ─ P. 260–265.
Neuhäuser -Happe L. , 1995. Verbreitung und Ökologie der Palpenkäfer in Kärnten und den angren-
zenden Gebieten (Pselaphidae, Coleoptera) // Carinthia II. ─ 185/105. ─ S. 735–772.
Neuhäuser -Happe L . , 1996 a. Erstnachweise von Palpenkäfern für die Steiermark mit einer Checkliste
der im Bundesland vorkommenden Arten (Pselaphidae, Coleoptera) // Mitt. naturwiss. Ver. Steiermark.
─ 125. ─ S. 177–190.
Neuhäuser -Happe L. , 1996 b. Zur Verbreitung und Ökologiewenig bekannter und seltener Palpenkäfer
in der Steiermark (Pselaphidae, Coleoptera). Mit 16 Abbildungen // Mitt. naturwiss. Ver. Steiermark. ─
126. ─ S. 189–213.
Neuhäuser -Happe L. , 2000. Beitrag zur Kenntnis der Pselaphidenfauna Österreichs und angrenzender
Gebiete (Coleoptera, Staphylinidae, Pselaphinae) // Linzer Biol. Beitr. ─ 32, N.2. ─ S. 875–881.
26 Збірник праць Зоологічного музею, 2012, № 43
Р.Є. Кривошеєв
Nowicki M. , 1873. Pselaphidae. Clavigeridae // Beiträge zur Insektenfauna Galiziens. ─ Krakau :
Jagellonische Universitäts-Buchdrucketei. ─ S. 20.
Pearce E . , 1957. Coleoptera (Pselaphidae) // Handbooks for the identification of British insects. ─ 4, N.
9. ─ P. 1–32.
Raff ray A. , 1910. Révision des Euplectus Paléarctiques (Col. Pselaph.) // Ann. Soc. Entomol. France. ─
79. ─ P. 179–262.
Raff ray A. , 1911. Pselaphidae. // Coleopterorum Catalogus / W. Junk, S. Schenking. ─ Berlin : W. Junk.
─ 7. ─ 222 p.
Reichenbach H.T .L. , 1816. Monographia Pselaphorum. Dissertatio entomologica. Amplissimi philoso-
phorum ordinis auctoritate illustris ictorum ordinis concessu in auditorio iuridico. ─ Lipsiae : I.B.
Hirschfeld. ─ 80 S.
Rei t te r E . , 1882 (1881). Bestimmungs-Tabellen der europäischen Coleopteren. V. Paussidae, Clavigeri-
dae, Pselaphidae & Scydmaenidae // Verh. K. ─ K. Zool. ─ Bot. Ges. Wien. ─ 31. ─ S. 443–593.
Rei t te r E . , 1891. Pselaphidae. Clavigeridae // Catalogus Coleopterorum Europae, Caucasi et Armenia
Rossicae / Ed. E. Reitter. ─ Berlin : R. Freilander & Sohn; Mödling : Edmund Reitter; Caen : Revue
d’Entomologie. ─ P. 123–129.
Rei t te r E . , 1909. Fauna Germanica // Die Käfer des Deutschen Reiches. ─ Stuttgart : K. G. Lutz Verl. ─
Bd. 2. ─ 392 S.
Roubal J . , 1930. Katalog Coleopter (brouků) Slovenska a Podkarpatska Rus. T. 1. ─ Praha : Nakladatel-
stvi Orbis. ─ 527 S.
Schaufuss C. , 1888. Catalogus synonimicus Pselaphidarum adhuc descriptarum // Tijdschrift voor
Entomologie. ─ 31. ─ P. 1–104.
Schaufuss C . , 1916. Calwer's Käferbuch. Einführung in die Kenntnis der Käfer Europas. Band I und II.
6. Auflage. ─ Stuttgart : E. Schweizerbart. Verl. ─ 1390 S.
Schomann A. , Af f le rbach K. , Betz O. , 2008. Predatory behavior of some Central European
pselaphine beetles (Coleoptera: Staphylinidae: Pselaphinae) with descriptions of relevant morphological
features of their heads // European Journal of Entomology. ─ 105 ─ P. 889–907.
Weise J . , 1875. Coleoptrologische Ergebnisse einer Bereisung der Czernahora // Verh. Naturforsch.
Vereines in Brunn. ─ Bd. 14. ─ S. 85–114.
Winkle r A. , 1925. Pselaphidae // Catalogus coleopterorum regionis palaearcticae. ─ Vol. 1, Pars 3. ─
Wien : Albert Winkler. ─ S. 448–471.
Р.Е. Кривошеев
ОБЗОР ЖУКОВ-ОЩУПНИКОВ РОДА EUPLECTUS (COLEOPTERA, PSELAPHIDAE)
ФАУНЫ УКРАИНЫ
На основе собственных и коллекционных сборов, а также литературных данных, для фауны Украи-
ны приведен аннотированный список 17 видов рода Euplectus Leach, 1817 (Coleoptera, Pselaphidae),
из которых 4 ─ E. duponti Aubé, 1833, E. infirmus Raffray, 1910, E. kirbii Denny, 1825 і E. validus
Besuchet, 1958, ─ указываются впервые. Созданы определительные таблицы видов, встречающихся в
Украине.
Ключевые слова: жуки-ощупники, Coleoptera, Pselaphidae, Euplectus, Украина.
R.E. Krivosheyev
REVIEW OF THE SHORT-WINGED MOLD BEETLES OF THE GENUS
EUPLECTUS (COLEOPTERA, PSELAPHIDAE) IN THE FAUNA OF UKRAINE
Seventeen species of the genus Euplectus Leach, 1817 (Coleoptera, Pselaphidae) known from Ukraine are
listed based on author’s material and several museum collections as well as on literature. Of them, four:
E. duponti Aubé, 1833, E. infirmus Raffray, 1910, E. kirbii Denny, 1825, and E. validus Besuchet, 1958 are
recorded from Ukraine for the first time. A key to species of the genus occurring in Ukraine is provided.
Key words: short-winged mold beetles, Coleoptera, Pselaphidae, Euplectus, Ukraine.
|