Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
Подано техніко-технологічну і типологічну характеристику колекції крем'яних знахідок із стоянки Радомишль І доби верхнього палеоліту. Характеристика і статистичний аналіз знарядь разом з археозоологічними даними уможливили окреслити виробничу специфіку комплексу....
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161262 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Крем'яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація / О.М. Кононенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 3 (16). — С. 35-64. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161262 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1612622019-12-05T01:25:09Z Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація Кононенко, О.М. Статті Подано техніко-технологічну і типологічну характеристику колекції крем'яних знахідок із стоянки Радомишль І доби верхнього палеоліту. Характеристика і статистичний аналіз знарядь разом з археозоологічними даними уможливили окреслити виробничу специфіку комплексу. Верхнепалеолитическая стоянка Радомышль I известна с 1950-х гг. И.Г. Шовкопляс определил её как самую раннюю стоянку верхнего палеолита Восточной Европы. Его вывод был основан на наличии в верхнепалеолитической коллекции отдельных так называемых мустьерских элементов (радиальных нуклеусов, остроконечников, скребел). Проведенный анализ типологического состава кремневой коллекции Радомышля I, а также выводы Ю.Е. Демиденко и В.И. Усика о ее технико-технологической специфике опровергают традиционное мнение об отнесении памятника к переходному периоду от среднего к верхнему палеолиту. Также нет основанийсвязывать индустрию Радомышля I с ориньякским технокомплексом из-за единичности в ней ведущих ориньякских форм. Кременная коллекция Радомышля I вполне соответствует основным критериям средней поры верхнего палеолита. Этому не противоречат и обе его даты 14С (Оха-697: 19000 ± 300 BP и Ki-6210: 19600 ± 350 В Р). Соответственно, с большей вероятностью он относится к памятникам граветтского круга. Невозможность более точной культурно-хронологической интерпретации Радомышль I связана с отсутствием в его инвентаре наиболее информативных в этом аспекте орудий — вкладышей дистанционного охотничьего оружия. Специфика кремневой коллекции памятника, выраженная в большом количестве орудий (15 %), преобладании резцов и ретушированных пластин, объясняется его узкой ярко выраженной хозяйственной специализацией. Состав кремневых и фаунистических находок свидетельствует, что основной деятельностью жителей стоянки было накопление, сортировка и обработка костей мамонта. Ранее свидетельства такой деятельности фиксировались или на осенне-зимних поселениях со стационарными жилищами из костей мамонта, или в весенне-летних охотничьих лагерях. Археозоологический анализ костей мамонта и их планиграфическое распределение не подтверждает гипотезу о существовании в Радомышле І стационарных жилищ. Также вызывают сомнения наличие здесь другого структурного элемента стационарных поселений — ям. Поэтому Радомышль І следует интерпретировать как место многократного пребывания группы людей, в теплое время года собиравших сухие кости мамонта и обрабатывавших их сделанными на месте кремневыми орудиями. The Upper Palaeolithic site Radomyshl’ I has been known since the 1950s. I.G. Shovkoplyas classified Radomyshl’ I as the earliest Upper Palaeolithic site in the Eastern Europe, i.e. transitional from the Middle to the Upper Palaeolithic. His conclusion was based on the presence of so-called Mousterian elements (radial cores, side-scrapers) within a general Upper Palaeolithic collection. In the 1980s Y. Demidenko and V. Usik have analyzed cores and proved the absence of Mousterian technology in primary flaking and blank production. The blade reduction strategy is clearly Upper Palaeolithic, which based on crest preparation and soft hammer. The absence of Mousterian technology suggests it is unlikely to represent a transitional assemblage, i. e. the oldest Upper Palaeolithic site in the region. Here, I present a new assessment of the typological character of the assemblage. Attribution of the Radomyshl’ I lithic assemblage to the Aurignacian technocomplex, as done often in the past, cannot be confirmed too. Our detailed typological analysis demonstrates there are practically no carinated types in tool-kit. Only three burins out of 800 examples can be classified as carinated burins. Tools with so-called Aurignacian retouch are not numerous too. The tool-kit is dominated by burins (45 %), of which dihedral ones are most frequent. Points on blades with bilateral dorsal retouch and borers represent a quite a significant proportion of the tool kit. Apart of retouched blades / flakes other types such as end-scrapers, combined tools (burin / end-scrapers), denticulates / notches, are represented in small numbers only. At the same time no backed tools were found in the collection. From the observation of common technical and typological characteristics the Radomysl’ I assemblage is more close to the Gravettian techno-complex than any other known in Ukraine. Therefore, we propose to consider Radomyshl’ I as a version of the Eastern European Gravettian. This assessment is supported by 14C dates (OxA-697: 19000 ± 300 BP and Ki-6210: 19600 ± 350 BP), based on which Radomysl’ I cannot belong to the early period of the Upper Paleolithic. At the same time Radomysl’ I has original features and can represent a local variant of the Gravettian cultural tradition. The specific typological structure of the lithic tool kit can be explained by narrow economic specialization. The faunal and lithic remains together suggest that the main activity of inhabitants the Radomyshl’ I was storage, sorting and cutting of mammoth bones. 2015 Article Крем'яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація / О.М. Кононенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 3 (16). — С. 35-64. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161262 903.21(477.42)”6325” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Кононенко, О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація Археологія і давня історія України |
| description |
Подано техніко-технологічну і типологічну
характеристику колекції крем'яних знахідок із
стоянки Радомишль І доби верхнього палеоліту.
Характеристика і статистичний аналіз знарядь
разом з археозоологічними даними уможливили окреслити виробничу специфіку комплексу. |
| format |
Article |
| author |
Кононенко, О.М. |
| author_facet |
Кононенко, О.М. |
| author_sort |
Кононенко, О.М. |
| title |
Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація |
| title_short |
Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація |
| title_full |
Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація |
| title_fullStr |
Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація |
| title_full_unstemmed |
Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація |
| title_sort |
крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки радомишль і: типологічна специфіка та її інтерпретація |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161262 |
| citation_txt |
Крем'яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація / О.М. Кононенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 3 (16). — С. 35-64. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT kononenkoom kremâníznarâddâverhnʹopaleolítičnoístoânkiradomišlʹítipologíčnaspecifíkataííínterpretacíâ |
| first_indexed |
2025-07-14T13:54:18Z |
| last_indexed |
2025-07-14T13:54:18Z |
| _version_ |
1837630759674839040 |
| fulltext |
35ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
УДК: 903.21(477.42)”6325”
О. М. К о н о н е н к о
КРЕМ’ЯНІ ЗНАРЯДДЯ
ВЕРхНьОпАЛЕОЛІТичНОї СТОЯНКи РАДОМишЛь І:
ТипОЛОГІчНА СпЕЦиФІКА ТА її ІНТЕРпРЕТАЦІЯ
Подано техніко-технологічну і типологічну
характеристику колекції крем’яних знахідок із
стоянки радомишль І доби верхнього палеоліту.
характеристика і статистичний аналіз знарядь
разом з археозоологічними даними уможливили ок-
реслити виробничу специфіку комплексу.
К л ю ч о в і с л о в а: радомишль І, верхній па-
леоліт, технокомплекс, знаряддя, археозоологічний
аналіз, виробнича специфіка.
ВСТуп
Групу палеолітичних пам’яток (Радомишль
І—IV) на околиці м. Радомишль Житомирської
обл. відкрив у 1956 р. І.Г. Шовкопляс [Шовкоп-
ляс, 1964]. Незважаючи на численні крем’яні
знахідки та складну просторово-топографічну
ситуацію цих місцезнаходжень у публікаціях
найчастіше згадується Радомишль І — єдиний
з цих пунктів, де масово були знайдені кістки
мамонта, інтерпретовані автором розкопок як
залишки житлових споруд. Саме аналізу їх
І.Г. Шовкопляс приділив найбільшу увагу в по-
передніх публікаціях [Шовкопляс, 1964; 1965а].
На ґрунті вивчення структурних складових Ра-
домишля І і верхньопалеолітичних поселень
Середнього Подніпров’я дослідник розробив
схему соціально-культурного розвитку первіс-
них колективів. [Шовкопляс, 1958; 1972; 1977].
Методичною основою цих розробок стало по-
няття «господарсько-побутовий комплекс», зап-
ропоноване І.Г. Шовкоплясом для позначення
сукупності жител, вогнищ, ям, господарських і
виробничих ділянок та ін. як цілісного явища
[Шовкопляс, 1958, с. 39]. Менше уваги дослід-
ник приділив публікації фактичних даних та
інтерпретації крем’яного інвентарю Радоми-
© О.М. КОНОНЕНКО, 2015
шля І. через його техніко-типологічні особли-
вості І.Г. Шовкопляс оцінював пам’ятку як пе-
рехідну від середнього до верхнього палеоліту.
Нині стадіальні погляди, що тривалий час
домінували в радянській археології, втратили
актуальність. Критики зазнало й застосування
розробленої в західній європі хронологічної
схеми палеоліту до матеріалів інших територій.
Причини варіабельності крем’яних індустрій
верхнього палеоліту стали пояснювати через
призму господарської діяльності давнього насе-
лення, сезонності поселень, особливостей утилі-
зації крем’яної сировини та ін. Однак техноком-
плекс Радомишля І досі не розглянуто з цих
позицій. Це визначає актуальність вивчення
техніко-типологічних характеристик крем’яного
інвентарю пам’ятки з метою визначення його
специфіки та подальшої інтерпретації.
РОЗТАшуВАННЯ
ТА СТРАТиГРАФІЯ РАДОМишЛЯ І
Пункти Радомишль І—ІV знаходяться на
околиці однойменного міста (рис. 1). Стаціо-
нарні розкопки тут провадились у 1957, 1959,
1963—1965 рр. Стоянки розташовані на плато,
утвореному моренними відкладами.
На пункті Радомишль І, розкопаному в 1957
і 1959 рр. на площі 580 м2, окрім понад 11 тис.
крем’яних виробів, виявлено скупчення кісток
мамонта. через це він став основним об’єктом
наукового інтересу І.Г. Шовкопляса. Що більше,
саме цю пам’ятку (і тільки її!) мав на увазі дослід-
ник, згадуючи в публікаціях стоянку Радомишль
без указівки порядкового номеру пункту.
Культурний шар Радомишля І залягав на
глибині 0,6—0,8 м від поверхні в сірувато-бу-
рувато-жовтому суглинку з проточинами від
Статт і
36 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
коріння сучасних рослин і кротовинами, запов-
неними породами, що залягали вище та нижче
[Шовкопляс, 1964, с. 93].
ФАуНІСТичНІ ЗНАхІДКи
Фауністичний комплекс стоянки (1147 кісток
і їх фрагментів) належить переважно мамонту
(табл. 1). Поодиноко траплялися рештки коня,
північного оленя та бізона. Стан збереження
кісток незадовільний, після розкопок їх скинули
в геологічний шурф завглибшки 4,5 м [Шовкоп-
ляс, 1957—1959, щоденник, с. 79]. Таким чином,
кістки для подальшого вивчення втрачені.
Та все ж опрацювання польової документації
(плани, щоденники, списки фауни) уможливило
внести корективи в інтерпретацію фауністично-
го комплексу стоянки, зокрема щодо кількості
особин мамонта на стоянці [Кононенко, Пеан,
2005; Кононенко, Корнієць, Пеан, 2006].
загалом на стоянці виявлено 1139 кісток ма-
монта (NISP — Number of Identified Specimens):
цілих, фрагментів і уламків, визначених і невиз-
начених щодо належності до певної частини ске-
лета (табл. 2). Мінімальна кількість елементів
(MNE — Minimum Number of Elements) цілих і
фрагментованих кісток, кожна з яких є унікаль-
рис. 1. Місце локалізації пунктів Радомишль І—ІV
Таблиця 1. Радомишль І; склад фауни
(кількість визначених решток)
вид Р а-
з о м %
Мамонт (Mammuthus primigenius) 1139 99,30
Кінь (Equus caballus) 4 0,35
Північний олень (Rangifer tarandus) 3 0,25
зубр (Bison priscus) 1 0,10
Р а з о м 1147 100
Таблиця 2. Радомишль І; склад кісток мамонта
частини скелета NISP MNE MNI
Щелепа нижня (mandibula) 47 37 37
Бивень (tusk) 65 28 14
зуби (dentes) 292 241 31
Хребець (vertebrae) 10 10 1
Ребро (costae) 79 34 1
Лопатка (scapula) 132 78 39
Тазова (os coxae) 99 52 26
Плечова (humerus) 31 24 12
Ліктьова (ulna) 18 14 7
Променева (radius) 16 10 5
Стегнова (femur) 62 37 19
велика гомілкова (tibia) 27 19 10
Мала гомілкова (fibula) 1 1 1
Суглобна (patella) 2 2 1
зап’ясткові кістки (ossa carpi) 0 0 0
П’ясткові (ossa metacarpi) 0 0 0
Передплюсневі (ossa tarsi) 1 1 1
Плюсневі (ossa metatarsi) 0 0 0
Фаланга (phalanx) 2 2 1
Трубчасті кістки (os longum) 136 — —
Кістки (ossa) 66 — —
Р а з о м 1139 609 39
Примітка: напівжирним виділено максимальну
кількість особин.
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
37ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
ним елементом скелета, становить 609 од. вихо-
дячи з цього та враховуючи пропорційність ок-
ремих частин скелета мамонта, співвідношення
правий / лівий бік, визначено можливу мінімаль-
ну кількість особин (MNI — Minimum Number of
Individuals), рештки яких виявлено на поселен-
ні. Оскільки наймасовішою категорію є лопатки
(78 од.), з яких щонайменше 39 належать до пра-
вої сторони скелета, саме це число й стало остаточ-
ним для визначення кількості особин мамонтів.
Кількість кісток черепа, які зазвичай враховують
як основний показник для визначення кількості
тварин, в нашому разі не можна використати че-
рез незадовільний стан збереження. Кількість у
39 особин, визначених за правими лопатками,
наближається до числа нижніх щелеп (MNE та
MNI = 37). Отже, встановлена кількість мамонтів
(39) постає доволі достовірною.
за польовою документацією встановлено
важливий факт — відсутність даних про вияв-
лення анатомічних зв’язок кісток (анатомічних
груп), а також кісток метаподія (кістки стопи)
та хвоста. Це означає, що акумуляція фауніс-
тичних решток відбувалася в результаті збору
трупів тварин і / або сухих кісток, що й визна-
чає археозоологічну специфіку пам’ятки [Péan,
Kononenko, 2004; Кононенко, Пеан, 2005; Коно-
ненко, Корнієць, Пеан, 2006].
пЛАНІГРАФІЯ
Ще під час дослідження Радомишля І
І.Г. Шовкопляс інтерпретував скупчення кісток
як рештки шести наземних стаціонарних жи-
тел та однієї ями-сховища (на зразок поселень
Мізин, Гінці, Добраничівка та ін.) [Шовкопляс,
рис. 2. Радомишль І; план фауністичних решток
Статт і
38 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
1957—1959]. Це визначило методику розкопок
та опис знахідок за окремими скупченнями
кісток. Такий підхід значною мірою зумовив
подальший аналіз матеріалу та інтерпретацію
пам’ятки. зокрема, вже в першій публікації до-
слідник навів неповний план кісткових решток,
а лише ті його елементи, що буцімто чітко окрес-
лювали житла [Шовкопляс, 1964, с. 91, рис. 3].
враховуючи той факт, що крем’яні знахідки
та будь-які структурні елементи не наносили
на план, фіксація кісток лишається єдиним
джерелом для аналізу планіграфії поселення.
відновлення загального плану локалізації фа-
уністичних решток (рис. 2), здійснене в процесі
археозоологічного аналізу, уможливило інак-
ше осмислення планіграфії пам’ятки.
Просторове зіставлення остеологічних реш-
ток показало відсутність будь-яких конструк-
тивних елементів чи особливостей в їх розта-
шуванні. Склад кісток мамонта демонструє
невідповідність у кількісному співвідношенні
певних частин скелета на різних ділянках сто-
янки. Це може вказувати на певне сортуван-
ня фауністичного матеріалу в межах окремих
скупчень. Оскільки на поселенні відзначено
мізерну частку осьової частини скелета (хребет
і ребра) та відсутність дистальних частин кін-
цівок (дрібних кісток стопи), основна гіпотеза
про природу накопичення кісток зводиться до
зумисного транспортування сюди переважно
краніальних, пласких і кісток кінцівок мамон-
тів. Отже, поселення, найвірогідніше, було міс-
цем накопичення відсортованих кісток мамон-
та, доправлених сюди з метою їх подальшого
використання в господарстві [Péan, Kononenko,
2004; Кононенко, Пеан, 2005; Кононенко, Кор-
нієць, Пеан, 2006]. Однак будь-яких виробів з
кістки чи бивня не виявлено. Маємо відомості
лише про чотири бивні із слідами штучного
розколювання чи розщеплення [Шовкопляс,
1957—1959, щоденник, с. 71—80].
КРЕМ’ЯНиЙ КОМпЛЕКС
СИРОвИНА
Основною сировиною індустрії був кремінь.
І.Г. Шовкопляс визначив два типи кременю:
1) темно-сірий «в изломе светло-желтый, до-
вольно прозрачный, покрыт белой патиной, в
некоторых случаях с легким голубоватым от-
тенком» і 2) чорний, так званий деснянський, «в
изломе почти черный, непрозрачный. Покрыт
в одном случае серой патиной в более темные
пятнышки, в другом случае — голубовато-си-
ней патиной в более темные пятнышки. Очень
похоже на “пушкаревский кремень”» [Шовкоп-
ляс, 1957—1959, інв. опис, кн. 4]. виходи пер-
шого є поблизу стоянки, за 5 км на південь від
Радомишля. Жовна та плитки наявні там у
відкладах пісковику, з яких складений правий
берег р. Тетерів [Шовкопляс, 1964, с. 96; 1965а,
с. 111]. Місце виходів другого типу кременю не
встановлено.
Переважна більшість крем’яних артефактів
має патину та залискованість. Не виключено,
що це пов’язано з геологічними умовами заля-
гання культурного шару і темпом перекриття
його верхніми нашаруваннями. Спорадично
трапляються інші породи каменю — кварц,
сланець, кварцит, пісковик, базальт та ін.
ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІчНА
ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЕКЦІЇ
Наявність поблизу виходів сировини позна-
чилася на характері знахідок. Серед них є всі
складові, що відбивають процес розколювання
сировини та виготовлення знарядь. численні
уламки сировини у вигляді жовен і плиток ма-
ють сліди тестування.
Колекція стоянки Радомишль І нараховує
понад 12 тис. виробів. Категорійний склад має
такий вигляд (табл. 3).
Техніка розколювання кременю — переваж-
но паралельна поздовжня, націлена на отри-
мання пластин. відщепів у кілька разів біль-
ше ніж пластин, що цілком характерно для
пам’яток верхнього палеоліту. Середні розміри
заготовок становлять для відщепів 4—5 × 3—
4 см, для пластини 6 × 2 см. Ударні площадки
переважно гладенькі, половина має «губку».
Наявність останніх свідчить про застосуван-
ня м’якого відбійника. Пластинки поодинокі
(17 од.). Мікропластини відсутні. є 37 тонень-
ких (ширина і товщина менше 7 мм) різцевих
сколів. Також є дрібні сколи. Третина від-
щепів (2274 од.) має розміри менше 3 см; лус-
ки (більше 15 мм) становлять 1 % від загальної
кількості артефактів; дрібних уламків (менше
15 мм) близько сотні. Приблизно 10 % від кіль-
кості заготовок становлять реберчасті сколи.
Таблиця 3. Радомишль І; склад кам’яних знахідок
Назва Р а з о м %
Нуклеуси 477 4,1
Пренуклеуси 160 1,4
Нуклеподібні уламки 85 0,7
відщепи 6231 53,7
Пластини 2158 18,6
знаряддя 1746 15,1
Різцеві сколи 125 1,1
Луски 128 1,1
Уламки 473 4,1
відбійники 15 0,1
Р а з о м 11598 100
Уламки каміння 50 —
Жовна, плитки 387 —
Р а з о м 12035 —
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
39ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
ХАРАКТЕРИСТИКА зНАРЯДЬ
вироби з вторинною обробкою становлять
1746 од., або 15 % (табл. 4). за основу аналізу
знарядь праці взято тип-лист Д. Соневій-Борд
[Sonneville-Bordes, Perrot, 1953, р. 325] (табл. 5).
До табл. 5 окремим пунктом (№ 93) внесено
серію найпоказовіших знарядь — білатерально
ретушованих вістер, відсутніх у базовому тип-листі
Д. Соневій-Борд. Пункт № 92 (різне) відображає
нетипові знаряддя для верхнього палеоліту: го-
строконечник, індивідуальні, рубальні та окремі
комбіновані вироби. Але й після цього тип-лист
Д. Соневій-Борд не дозволяє надати вичерпну
типолого-статистичну характеристику комплек-
су Радомишля І. Для повноти опису враховано
також технологічні й морфологічні особливості,
зокрема, тип заготовки, орієнтація робочого краю
знаряддя відносно осі заготовки, протяжність і
форма робочого краю, вид і тип ретуші.
Таблиця 4. Радомишль І; знаряддя
знаряддя Р а з о м %
Різці 797 45,70
Скребки 74 4,30
Струг (рабо) 3 0,15
вістря 68 4,00
Гостроконечник 1 0,05
Перфоратори 51 3,00
зубчасто-виїмчасті 90 5,10
Комбіновані знаряддя 59 3,30
Пластини ретушовані 375 21,40
Скребла 26 1,50
Pièce esquillée 1 0,05
Рубальні 4 0,20
Індивідуальні 2 0,15
відщепи ретушовані 142 8,10
Фрагменти сколів ретушовані 53 3,00
Р а з о м 1746 100
Таблиця 5. Радомишль І; список знарядь згідно з тип-листом Д. Соневій-Борд
№ знаряддя Р а з о м %
1 Grattoir sur bout de lame Скребок кінцевий на пластині 11 0,70
3 Grattoir double Скребок подвійний 4 0,25
4 Grattoir ogival Скребок стрільчастий 2 0,10
5 Grattoir sur lame retouchée Скребок на ретушованій пластині 20 1,30
8 Grattoir sur éclat Скребок на відщепі 35 2,15
11 Grattoir caréné Скребок карене 1 0,05
14 Grattoir а museau atypique Скребок з носиком атиповий (плаский) 1 0,05
16 Rabot Струг 3 0,15
17 Grattoir-burin Скребок-різець 31 2,00
21 Perçoir-grattoir Проколка-скребок 4 0,25
22 Perçoir-burin Проколка-різець 5 0,30
23 Perçoir Проколка 42 2,70
24 Perçoir atypique Проколка атипова 7 0,45
25 Perçoir multiple Проколка багаторазова 2 0,10
27 Burin dièdre droit Різець двогранний симетричний 76 5,00
28 Burin dièdre dejeté Різець двогранний асиметричний 147 9,50
29 Burin dièdre d’angle Різець двогранний кутовий 76 5,00
30 Burin dièdre d’angle sur lame cassée Різець на куті зламаної пластини 189 12,10
31 Burin dièdre multiple Різець багатолезовий двогранний / на зламі 134 8,60
34 Burin sur troncature retouchée droit Різець ретушний прямо тронкований 4 0,25
35 Burin sur troncature retouchée oblique Різець ретушний діагонально тронкований 18 1,20
36 Burin sur troncature retouchée concave Різець ретушний ввігнуто тронкований 18 1,20
37 Burin sur troncature retouchée convexe Різець ретушний випукло тронкований 30 2,00
38 Burin transversal sur troncature latérale Різець поперечний латерально ретушний 13 0,80
39 Burin transversal sur encoche Різець поперечний з виїмкою 6 0,40
40 Burin multiple sur troncature retouchée Різець багатолезовий ретушний 11 0,70
41 Burin multiple mixte Різець багатолезовий двогранний / ретушний 39 2,50
43 Burin nucléforme Різець нуклеподібний 2 0,10
44 Burin plan Різець плаский 33 2,10
60 Lame а troncature retouchée droite Пластина прямо тронкована 2 0,10
61 Lame а troncature retouchée oblique Пластина діагонально тронкована 1 0,05
62 Lame а troncature retouchée concave Пластина ввігнуто тронкована 4 0,25
63 Lame а troncature retouchée convexe Пластина випукло тронкована 1 0,05
65 Lame а retouches continues sur un bord Пластина безперервно ретушована по одному краю 163 10,40
66 Lame а retouches continues sur les 2 bords Пластина безперервно ретушована по обох краях 203 13,10
67 Lame Aurignacienne Пластина оріньякська 2 0,10
74 Pièce а encoche знаряддя з виїмкою 29 2,00
75 Pièce denticulé знаряддя зубчасте 61 3,90
76 Pièce esquillée знаряддя долотоподібне 1 0,05
77 Racloir Скребло 26 1,80
92 Divers Різне 26 1,80
93 Pointe а retouches continues / n’est pas
totale sur les 2 bords
вістря дорсально ретушоване
(суцільно або частково) по обох краях 68 4,40
Р а з о м 1551 100
Статт і
40 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
різці. Їх поділяють на три основні типи —
двогранні, на зламі й ретушні. з-поміж
двогранних різців виділяють симетричні, аси-
метричні та кутові, серед ретушних — попереч-
ні (трансверсальні); серед різців усіх типів —
пласкі. в колі різців на зламі також можна
виділити нуклеподібні. Ще однією важливою
ознакою різців є кількість фасеток на кожній
із граней їх робочої кромки — 1, 2, 3, багато.
Критерієм для визначення багатофасеткових
різців є наявність більше трьох фасеток.
У колекції Радомишля І виділено 797 різців
[Кононенко, 2010], що становить близько по-
ловини знарядь (понад 45 %). Більшість з них
(58 %) виготовлені на пластинах. Різці здебіль-
шого мають довжину 35—55 мм, ширину 20—
35 мм, товщину 6—12 мм. Ці параметри при-
таманні знаряддям, виготовленим і на цілих
заготовках, і на їхніх фрагментах.
за кількістю робочих ділянок різці поділя-
ються на однолезові — 612 од. (табл. 6) і бага-
толезові — 185 од. Серед однолезових різців
переважають двогранні (293 од., 48 %), друге
місце посідають різці на зламі (196 од.), ретуш-
них менше (108 од.). 15 однолезових різців із
збитою або зіпсованою площадкою під різцевий
скол не піддається визначенню.
Серед двогранних різців (рис. 3, 1—7; 4, 1, 2)
переважають асиметричні на пластинах. Май-
же 80 % двогранних різців одно- та двофасет-
кові, тобто мають один чи два сколи на кожній
грані.
Основною заготовкою для різців на зламі
була пластина. Більшість їх (71 %) однофасет-
кові (рис. 5, 1—5). Поперечні форми становлять
лише 11 %.
ретушні різці. Площадкою під різцевий
скол часто слугувала оформлена ретушшю
робоча кромка іншого знаряддя. Спеціально
підготовка площадки, як поперечне тронку-
вання, трапляється рідко (2 %). Площадки під
різцевий скол частіше випуклі, діагональні або
паралельні відносно осі заготовки та часто є
продовженням її ретушованого латерального
краю. Негативи різцевих сколів найчастіше
орієнтовані вздовж осі заготовки (80 %). Тут та-
кож виділено дев’ять поперечних різців. 71 %
ретушних різців мають одну фасетку (рис. 5, 6,
7).
До багатолезових різців віднесено такі, що
мають дві та більше різцеві кромки. Серед них
переважають дволезові форми в таких поєд-
наннях: на зламі + на зламі (45 од., 24,5 %),
двогранний + на зламі (41 од., 21,7 %), двогран-
ний + двогранний (38 од., 20,6 %). Інші типи
поодинокі. Кожній робочій частині багатолезо-
вих різців притаманні ті само характеристики,
що й для однолезових. відзначимо лише дещо
значнішу частку поперечних різців (рис. 4, 4, 5;
6, 1—8).
Маємо також 125 різцевих сколів. вони нада-
ють додаткову інформацію не лише про підго-
товку латерального краю для зняття різцевого
сколу, а й про підправлення різцевих кромок.
Таблиця 6. Радомишль І; різці однолезові
заготовка
Тип
Двогранні
На зламі Ретушні Не визна-
чені Р а з о м %
Симетричні Асиметричні Кутові
відщеп 16 36 29 47 32 3 163 26,5
Пластина 54 92 30 111 63 5 355 58,0
Фрагмент 6 21 9 38 13 7 94 15,5
Р а з о м 76 149 68 196 108 15 612 —
293
% 48 32 17,5 2,5 — 100
Таблиця 7. Радомишль І; скребки
Скребки відщеп Пластина Фрагмент
скола Р а з о м Рис.
Кінцевий 18 31 2 50 7, 2—10
Латеральний 4 — — 4 —
Кутовий 11 2 — 13 7, 1
Подвійний кінцевий 1 — 1 —
Білатеральний 3 — — 3 —
Кінцево-білатеральний (3/4 периметру) 2 — — 2 —
Р а з о м 38 34 2 74 —
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
41ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
Скребки. Таких знарядь 74 (табл. 7), полови-
на збереглася повністю. Основною заготовкою
слугував відщеп. Розміри цілих заготовок, що
відщепів, що пластин, становлять здебільшо-
го 4—6 × 2—5 см. На ретушованих заготовках
виготовлено 38 скребків. Майже всі вони зроб-
лені з відщепів (32 од.). вторинна обробка —
переважно дорсальна напівстрімка луската
рис. 3. Радомишль І: різці двогранні (4, 5, 7 — за: Шовкопляс, 1964)
Статт і
42 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
ретуш — рівною мірою наносилася і на відще-
пи, і пластини. Абсолютну більшість скребків
(80 %) виконано на дистальних кінцях загото-
вок. Майже всі вироби (67 од.) мають овальний
робочий край. Основний тип скребків — кінце-
вий дорсально ретушований на дистальному
кінці пластини.
Струг (рабо). Три вироби, що нагадують висо-
кі нуклеподібні скребки на масивних відщепах,
мають на вентральній стороні, з боку скребкової
частини, великі пласкі фасетки. Хвилястий ро-
бочий край і грубість ретуші дозволяє віднести
їх до так зв. рабо. Про використання цих зна-
рядь як стругів може свідчити наявність на їх
вентральних поверхнях макрозносу у вигляді
пласких сколів.
вістря. в колекції стоянки Радомишль І є
68 вістер — майже 4 % від загалу знарядь [Ко-
ноненко, 2009]. Більшість (51 од.) виготовлена
на пластинах (рис. 8; 9), решта 17 — на відще-
пах (рис. 10, 1, 2, 4—6). Білатеральні вістря,
робоча (бойова) частина яких оформлена сход-
женням двох ретушованих країв, представлені
67 виробами. єдине латеральне вістря має
один необроблений та один частково ретушо-
ваний край (рис. 11, 4). Майже всі вістря дор-
сальні, оформлені напівстрімкою лускатою та
лише в поодиноких випадках — пласкою пого-
стрювальною ретушшю. Крім дорсальних, одне
знаряддя має альтернативне ретушування, а
ще одне — часткову нерегулярну вентральну
ретуш використання (?) (рис. 9, 2).
за обрисом бойової частини вістря поділя-
ються на конвергентні — їх 63 (двояко випукле
або прямо випукле сходження країв), а також
на гостроконечні — таких п’ять (бойова части-
на утворена сходженням двох прямих ретушо-
ваних або одного необробленого та одного рету-
шованого країв) (рис. 11, 1—3). за орієнтацією
бойової частини відносно осі сколювання заго-
товки вістер поділяються на дві приблизно рів-
ні групи — 36 симетричних і 32 асиметричних.
Переважають вістря з «дистальною» бойовою
частиною (53 од.). У решти 15 погострено прок-
симальну частину (рис. 8, 10—12; 9, 15—17;
10, 6, 8, 10; 11, 3), зокрема і відбивний горбок
рис. 4. Радомишль І: 1—3 — різці двогранні (1, 2 — за: Шовкопляс, 1964); 4, 5 — різці багатолезові
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
43ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
(рис. 9, 14; 10, 7). за локалізацією ретуші пере-
важають знаряддя із суцільним ретушуванням
латералей (табл. 8).
Цілеспрямована вентральна підправка у
вістер відсутня. є поодинокі зразки з нерегу-
лярною дрібною ретушшю утилізації (?) на вен-
тральній стороні. Двічі зафіксовано дорсальну
підправку основи знаряддя (рис. 8, 2; 10, 3), на
чотирьох виділено черешок (рис. 8, 7, 17; 9, 7).
Простежено кілька слідів макрозносу на бой-
овій частині (рис. 8, 5; 9, 11—13; 10, 6). Профіль
заготовок здебільшого вигнутий.
Гостроконечник. Представлений одним яскра-
во специфічним екземпляром. Масивне знаряд-
дя розміром 82 × 60 мм і завтовшки 12 мм виго-
товлене на відщепі підтрапецієподібної форми.
Площадка сколу фасетована, з «губкою», огранка
конвергентна. Невиразна крайова ретуш вкриває
рис. 5. Радомишль І: 1—5 — різці на зламі; 6, 7 — різці ретушні
Статт і
44 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
рис. 6. Радомишль І: різці багатолезові (1, 4, 6 — за: Шовкопляс, 1964)
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
45ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
більшу частину обох латералей, що симетрично
сходяться до неретушованого кінчика жала на
дистальному кінці заготовки (рис. 11, 7).
Перфоратори. До цього типу зараховано 51
(3,0 %) знаряддя з робочим кінцем (жалом), спе-
ціально виділеним білатеральною ретушшю
[Кононенко, 2014]. Подібні вироби могли вико-
ристовувати для проколювання, свердління,
розширення отворів. Основними заготовками
для перфораторів були пластини (33 од.), рід-
ше — відщепи (16 од.). Розміри переважної біль-
шості цілих заготовок становлять: для відщепів
35—50 × 20—40 мм, для пластин 60—70 × 20—
40 мм. Майже всі перфоратори мають дорсальну
стрімку та напівстрімку лускату ретуш. На одно-
му є вторинна обробка з вентральної сторони, на
іншому робоча частина оформлена альтернатив-
ною протилежною ретушшю. Переважна біль-
шість перфораторів сформована на дистальних
кінцях заготовок (48 од.). 49 перфораторів мають
одне жало, два — по два (подвійні).
Перфоратори одинарні (табл. 9) за певними оз-
наками диференційовані таким чином: за орієн-
тацією осі виробу відносно осі заготовки — на си-
метричні (32 од.; рис. 12, 5; 13, 1—3, 6, 8—10; 14,
1—11), асиметричні (10 од.; рис. 12, 1, 2, 7; 13, 4, 5,
7) і кутові (7 екз.; рис. 12, 3, 4, 6, 8); з а конфігура-
цією робочої частини (кут сходження жала) — на
конвергентні (41 од.; рис. 12, 1, 4—7; 13; 14) і під-
прямокутні (8 екз.; рис. 12, 2, 3, 8); за співвідно-
шенням довжини й ширини основи жала — на
звичайні (27 од.; рис. 12, 1—6, 8; 13, 1—3, 7, 9, 10) і
видовжені (22 од.; рис. 12, 7; 13, 4—6, 8; 14); на 11
простежено формування жала за допомогою «пле-
чика» (рис. 12, 3, 5—7; 13, 6, 8).
Подвійних перфораторів лише два. Обидва
виготовлені на пластинах. в одного жала роз-
міщені на протилежних кінцях — симетричне
подовжене на проксимальному та звичайне на
дистальному кінці заготовки (рис. 15, 2). Ін-
ший, який можна зарахувати до perçoir double
type de chaleux [Brézillon, 1977, p. 282], має два
підпрямокутні жальця, оформлені на кутах
дистального кінця пластини (рис. 15, 6).
Простежено кореляцію між окремими типа-
ми перфораторів і формою та розміром їх заго-
товок. Так, майже всі вироби з подовженими
пропорціями робочої частини оформлені на
пластинах, кутові одинарні перфоратори та ви-
роби з підпрямокутними жалами — на відще-
пах. виняток становить подвійний перфоратор
шале, зроблений на пластині.
Таблиця 8. Радомишль І; вістря, конфігурація розміщення ретуші оформлення бойової частини
Тип вістря / конфігурація ретуші відщеп Пластина Р а з о м
Латеральне вістря
Ретуш часткова — 1 1
Білатеральні вістря
Суцільна ретуш уздовж обох країв 8 27 35
1 край повністю, 2-й частково 1 9 10
1 край повністю, 2-й — оформлена лише бойова частина 3 5 8
Неперервна часткова ретуш двох країв 2 4 6
1 край частково, 2-й — оформлена лише бойова частина 2 4 6
з двох країв ретушшю оформлена лише бойова частина 1 1 2
Р а з о м 17 51 68
Таблиця 9. Радомишль І; перфоратори одинарні
Перфоратори
Симетричні Асиметричні Кутові
Р а з о мконв пп конв пп конв пп
в п ф в п ф в п ф в п ф в п ф в п ф
звичайні б/пл — 9 — 2 — — 2 2 — 2 — — 2 — — 2 — 1 22
27пл 2 — — — — — 1 — — — — — 1 — — 1 — — 5
Подовжені б/пл — 14 — — — — — 2 — — — — — — — — — — 16
22пл — 4 1 — — — 1 — — — — — — — — — — — 6
Р а з о м
2 27 1 2 — — 4 4 — 2 — — 3 — — 3 — 1
49
30 2 8 2 3 4
32 10 7
Примітка. Тут і в табл. 10, 11: в — відщеп; п — пластина; ф — фрагмент сколу; б/пл — без «плечика»;
пл — «плече»; конв — конвергентний кут жала; пп — підпрямокутне жало.
Статт і
46 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
рис. 7. Радомишль І: 1 — кутовий скребок; 2—7, 10 — кінцеві скребки; 8 — скребок а museau; 9 — скребок
caréné
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
47ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
рис. 8. Радомишль І: вістря білатеральні
Статт і
48 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
рис. 9. Радомишль І: вістря білатеральні
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
49ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
рис. 10. Радомишль І: вістря білатеральні
Статт і
50 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
рис. 11. Радомишль І: 1—3 — вістря білатеральні; 4 — вістря латеральне; 5, 6 — черешок вістря; 7 — гостро-
конечник; 8 — індивідуальне знаряддя
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
51ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
Зубчасті та виїмчасті знаряддя. через не-
значну кількість таких виробів (90 од.) і немож-
ливість інколи розділити розглянемо їх сукуп-
но. заготовкою для цих знарядь частіше були
відщепи (47 од.), рідше — пластини (35 од.),
решта (8 од.) виконана на фрагментах сколів.
Одне знаряддя сформоване на плитці кременю
(табл. 10). заготовки здебільшого товсті, грубі,
часто фіксується масивний ударний горбик.
Половина має сліди кірки.
Робочий край зазвичай розміщений уздовж
довгої осі заготовки (53 од.), рідше — поперек
(18 од.). виїмка найчастіше формувалася серією
глибоких дрібних фасеток (61 од.), рідше — окре-
рис. 12. Радомишль І: перфоратори
Статт і
52 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
мим сколом, так званою клектонською виїмкою
(13 од.), іноді окремий скол доповнюється дріб-
ною ретушшю (16 од.). за конфігурацією зубців
і виїмок такі знаряддя можна поділити на: зуб-
часті, серед них є 49 виробів з серією суцільних
виїмок, що утворюють зубці, та сім знарядь з
кількома ділянками зубців на одній заготовці;
виїмчасті — виготовлені за допомогою однієї
окремої виїмки (19 од.) або серії окремих виїмок,
що не утворюють зубців (10 екз.); зубчасто-виїм-
часті (5 од.), з-поміж яких на одній заготовці є і
ділянки зубців, і окремі виїмки (рис. 16, 2—5).
Комбіновані знаряддя. Цей тип нараховує
59 виробів (3 %). Більшість сформована на
пластинах і часто є продуктом реутилізації
знарядь (табл. 11). Найчастіший тип комбіна-
ції: різець + скребок (рис. 15, 1, 3, 4). Інші ком-
бінації: різець + вістря, різець + перфоратор
(рис. 15, 5), скребок + перфоратор та ін. пооди-
нокі. Складові комбінованих знарядь — різці,
скребки, перфоратори та ін., мають характе-
ристики, аналогічні описаним.
Пластини ретушовані. вони (375 од., 20 %)
за локалізацією ретуші поділяються на: лате-
ральні, білатеральні, латерально-кінцеві, кін-
цеві (поперечні, тронковані), білатерально кін-
цеві (ретуш займає 3/4 периметра заготовки),
ретушовані по всьому периметру. виходячи із
співвідношення цих типів (табл. 12), виробів
з одним чи обома ретушованими краями за-
готовки приблизно однаково. Переважно об-
робляли дорсальну сторону заготовки. Ретуш
здебільшого напівстрімка ступінчаста луската
або крайова перлинна. є приклади стрімкої та
пласкої ретуші. Найчастіше на одній заготовці
поєднуються різні типи ретуші.
Скребла. Серія скребел (табл. 13) нараховує
26 од. (1,6 %). Основною заготовкою був відщеп.
Розміри: довжина 4—6 см, ширина 3—7 см. Пе-
реважно округлий робочий край сформований
дорсальною, здебільшого напівстрімкою, лус-
катою ретушшю.
Pièce esquillée. До цієї категорії віднесено
одне невелике знаряддя (44 × 29 × 9 мм) на ре-
тушованій пластині з тронкованими кінцями
та великими глибокими фасетками з вентраль-
Таблиця 10. Радомишль І; зубчасті та виїмчасті знаряддя
Характер робочої частини
зубчасті виїмчасті зубчасто-виїмчасті
Р а з о м
в п ф в п ф в п ф
Ретушовані виїмки 25 12 4 6 10 1 2 — 1 61
Клектонські виїмки 5 1 1 1 4 — — 1 1 13
Скол з дрібною ретушшю 6 2 1 2 5 — — — — 16
Р а з о м 56 29 5 90
Таблиця 11. Радомишль І; комбіновані знаряддя
Кількість
робочих
ділянок
Комбіновані знаряддя в п ф Р а-
з о м
2 Різець + скребок 14 16 1 31
Різець + вістря 2 4 — 6
Різець + перфоратор — 5 — 5
Скребок + перфоратор 1 2 1 4
Різець + зубчасто-
виїмчасте 1 1 1 3
Скребок + зубчасто-
виїмчасте 3 1 — 4
вістря + скребок — 1 — 1
Різець + пластина
ретушована — 2 — 2
3 Різець + різець +
зубчасто-виїмчасте 1 — — 1
Різець + скребок +
зубчасто-виїмчасте 1 — — 1
Різець + скребок +
скребок 1 — — 1
Р а з о м 24 32 3 59
Таблиця 12. Радомишль І;
пластини ретушовані (локалізація ретуші)
Локалізація ретуші ц пч мч дч Р а з о м
Латеральна 36 43 51 24 154
Білатеральна 37 54 77 29 197
Латерально-кінцева 5 — 3 2 10
Кінцева 5 — 1 2 8
Білатерально-кінцева 3 — — 2 5
По всьому периметру 1 — — — 1
Р а з о м 87 97 132 59 375
Примітка: ц — цілі заготовки, пч — проксимальна
частина, мч — медіальна частина, дч — дистальна
частина.
Таблиця 13. Радомишль І; скребла
Скребла відщеп Пластина Р а з о м Рис.
Поперечні 8 — 8 17, 4
Поздовжні 6 1 7 17, 1, 2
Кутові 7 — 7 17, 3, 5
Подвійні 2 — 2 —
замкнуто
ретушовані 2 — 2 17, 6
Р а з о м 25 1 26 —
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
53ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
ного боку на проксимальному та дистальному
кінцях (рис. 16, 1). Нанесення пласких сколів
із спеціально підготованих крутим ретушуван-
ням площадок зближує цей виріб з ножами
костенківського типу.
рубальні знаряддя. До цієї групи віднесено
чотири вироби. Один — масивний великий
відщеп неправильних обрисів з характерними
глибокими раковистими негативами сколів і
заломами на обох поверхнях окремих ділянок
країв і дистального кінця. Інші три, зроблені
на дещо менших відщепах, мають правильні
підовальні обриси. Лезо одного з них з дор-
сальної сторони сформовано пласкою підтес-
кою опуклого дистального кінця заготовки, а
з вентральної — двома зустрічними пласкими
сколами транше. Леза ще двох знарядь на дис-
тальних кінцях заготовок вкриті напівкрутою
рис. 13. Радомишль І: перфоратори
Статт і
54 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
дорсальною ретушшю, мають пласкі сколи ви-
користання та заломи на вентральній поверх-
ні. Окремі ділянки їхніх країв підправлені не-
регулярним дорсальним ретушуванням.
Індивідуальні вироби. До таких віднесено
два знаряддя з вторинною обробкою, оформ-
лені на великих цілих відщепах. На одному
поєднуються різні типи вторинної обробки.
Формально знаряддя подібне до комбінованих.
Проте використання незвичної масивної заго-
товки та невиразність самої обробки, що мог-
ла виникнути внаслідок спрацювання, змушує
розглядати його окремо. виріб має ділянку із
зубчастою ретушшю, виділене жало перфора-
тора та скреблоподібний край, ретушований
поперемінно дорсальними та вентральними
рис. 14. Радомишль І: перфоратори
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
55ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
сколами. Оброблені ділянки розміщені по пе-
риметру заготовки. Тип ретуші варіює від зуб-
частої до пласкої.
Інше знаряддя виготовлено на масивному
овальному відщепі. Одна його латераль оброб-
лена частковою скреблоподібною дорсальною
ретушшю, інша — двосторннім регулярним
фасетуванням, яким сформовано потоншений
хвилястий край заготовки. Дистальна части-
на, оброблена грубою обрубальною дорсальною
рис. 15. Радомишль І: 1, 3—5 — комбіновані знаряддя; 2, 6 — перфоратори подвійні (3 — за: Шовкопляс, 1964)
Статт і
56 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
ретушшю, нагадує атиповий кінцевий скребок.
(рис. 11, 8).
ретушовані відщепи та ретушовані фраг-
менти сколів. Маємо 142 ретушовані відщепи
(8 %; табл. 14). У обробці переважає дорсальне
ретушування (108 од.). Ретуш — від стрімкої,
напівстрімкої ступінчастої до пласкої лускатої
та перлинної крайової. Майже половина від-
щепів мають залишки кірки.
ретушовані фрагменти сколів представ-
лені 53 од. Переважає латеральна дорсальна
напівстрімка ретуш.
підсумок. Аналіз колекції крем’яних знахідок
із Радомишля І уможливлює такі висновки щодо її
техніко-типологічного характеру та акцентувати
увагу на особливостях, що визначають своєрідність
пам’ятки. Простежується весь ланцюг розщеплен-
ня — від жовен до завершених (і реутилізованих)
знарядь. У техніці розколювання переважає пара-
лельна поздовжня. використовувався і твердий, і
м’який відбійник, про що свідчить 25 % заготовок
з «губкою». Провідною заготовкою для знарядь
була пластина. Середні розміри заготовок для від-
щепів 4—5 × 3—4 см, для пластин 5—6 × 2—3 см.
Майже всі заготовки-пластини мають «стандарт-
ну» ширину в 2—3 см.
вторинну обробку зафіксовано на 15 % ви-
робів. Серед знарядь домінують різці, зокре-
рис. 16. Радомишль І: 1 — рièce esquillée; 2—5 — зубчасті та виїмчасті знаряддя (4 — за: Шовкопляс, 1964)
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
57ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
ма двогранних типів. Скребків мало, вони в
десять разів поступаються різцям. Майже всі
вістря однотипні — конвергентні білатеральні
дорсально ретушовані. Показова також цілко-
вита відсутність на них будь-якої вентральної
підправки. Привертає увагу виразна серія пер-
фораторів (рис. 17).
КуЛьТуРНО-хРОНОЛОГІчНА
ІНТЕРпРЕТАЦІЯ КРЕМ’ЯНих
ВиРОбІВ
від початку дослідження Радомишля І
крем’яні вироби неодноразово використовува-
ли як ключовий аргумент для культурно-хро-
нологічної інтерпретації пам’ятки. за визна-
ченням І.Г. Шовкопляса, колекція цих виробів
із Радомишля І відображає процес переходу від
середнього до верхнього палеоліту, що засвід-
чує співіснування в ній верхньопалеолітичних
знарядь оріньякських типів і незначної кіль-
кості мустьєрських дископодібних нуклеусів,
підтрикутних пластин і відщепів, гостроконеч-
ників і скребел [Шовкопляс, 1964, с. 99; 1965а,
с. 111—114]. через це він включив Радомишль
І до кола найраніших поселень верхнього па-
леоліту Східної європи [Шовкопляс, 1964,
с. 99] і відніс до місцевого середньодніпровсь-
кого варіанту «оріньяко-солютрейської» групи
пам’яток цього часу (Радомишль, Пушкарі І,
Клюси, Бердиж, Новгород-Сіверський, Погон).
з-поміж них стоянка Радомишль І визначена
як найраніша й така, що відбиває один з ета-
пів переходу від мустьє до верхньопалеолітич-
ної оріньякської культури [Шовкопляс, 1969,
с. 34, 36; Гладилін, Шовкопляс, 1972; Шевчен-
ко, Шовкопляс, 1982, с. 9—10].
Услід за І.Г. Шовкоплясом на наявності в
оріньякській індустрії Радомишля поодино-
ких мустьєрських форм наголошовули й інші
дослідники [Борисковский, 1963, с. 120; Глад-
ких, 1973, с. 20; Рогачов, Аникович, 1984,
с. 176; Станко, Гладких, 1997, с. 57; Cohen,
Stepanchuk, 1999, p. 286]. Лише Г.П. Григор’єв
ставив під сумнів такий ранній вік пам’ятки
[Григорьев, 1968, С. 51]. Схожу думку вислови-
ла і О. Соффер [Soffer, 1985, p. 96—97].
М.в. Анікович, який переглянув частину
матеріалів сукупної колекції пунктів Радоми-
шль І—IV, відніс їх до середньої пори верхньо-
го палеоліту та включив до кола пам’яток так
зв. оріньякоїдного шляху розвитку [Аникович,
1991, с. 23—24, 35]. На його думку, вони та
перший шар стоянки Жорнів [Аникович, 1998,
с. 45—46] становлять окрему радомишльську
археологічну культуру, яка відноситься до орі-
ньякоїдного технокомплексу Дніпро-Донецької
історико-культурної області [Аникович, 2001,
с. 11]. Ознакою цього технокомплексу він вва-
жає «единство техники скола (получение вы-
соких пластин, избыточная краевая ретушь),
приводящая к определенной близости орудий-
ных форм» [Аникович, Анисюткин, вишняц-
кий, 2007, с. 130].
в.ю. Коєн і в.М. Степанчук наголошували
на «дуже незвичайній оріньякській традиції
Радомишля» та включали її разом з матеріа-
лами Жорнова до групи з умовною назвою
«пластинчастий оріньяк» [Cohen, Stepanchuk,
1999, p. 286; Коен, Степанчук, 2001, с. 96]. Про-
те в.І. Усик зауважив відсутність на пам’ятці
типово оріньякських форм і наявність звичних
палеолітичних пластин різних розмірів, а та-
кож звичних пізньопалеолітичних знарядь
на пластинах і відщепах (скребачок, різців,
вістрів і проколок) [Усик, 2002, с. 16]. висновки
в.ю. Коєна та в.М. Степанчука піддав розгор-
нутій аргументованій критиці ю.Е. Демиденко
[Демиденко, 2004, с. 177—185]. У пізніших пра-
цях в.М. Степанчук (із співавторами) відніс Ра-
домишль до пам’яток «невизначеного верхнього
палеоліту» часу 32—28 тис. р. т. [Stepanchuk et
al., 2009, p. 67, fig. 4.3; Степанчук, Сапожніков,
2010, с. 84—85, рис. 4, 2]. Проаналізувавши ко-
лекцію всіх Радомишльських пунктів, ю.Е. Де-
рис. 17. Радомишль І, співвідношення виробів зі вто-
ринної обробкою: 1 — різці; 2 — скребки; 3 — струги
(рабо); 4 — вістря; 5 — гостроконечники; 6 — пер-
форатори; 7 — знаряддя зубчасто-виїмчасті; 8 —
комбіновані знаряддя; 9 — пластини ретушовані;
10 — скребла; 11 — pièce esquillée; 12 — рубальні
знаряддя; 13 — індивідуальні знаряддя; 14 — від-
щепи ретушовані; 15 — фрагменти сколів ретушо-
вані
Таблиця 14. Радомишль І; відщепи з ретушшю
Локалізація ретуші Цілі
заготовки
Фраг-
менти Р а з о м
Латеральна 54 14 68
Кінцева 19 5 24
Білатеральна 13 13 26
Латерально-кінцева 10 1 11
Білатерально-кінцева 5 4 9
По всьому периметру 4 — 4
Р а з о м 105 37 142
Статт і
58 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
миденко відніс їх до епіоріньякської індустрії
та відповідно датував їх 22—20 тис. р. т. [Деми-
денко, 2004, c. 174, 186].
Отже, нині є кілька основних культурно-
хронологічних інтерпретацій пам’ятки: 1) її
перехідний «симбіотичний» характер; 2) «орі-
ньякоїдність»; 3) належність до оріньяка та
4) епіоріньяка. Розглянемо їх детальніше з
боку відповідності матеріалів кожному визна-
ченню.
ПЕРЕХІДНИй «СИМБІОТИчНИй»
ХАРАКТЕР ПАМ’ЯТКИ
висновок про перехідний характер ґрун-
тувався на знахідках виробів мустьєрських
форм — дископодібні нуклеуси, гостроконечни-
ки та скребла [Шовкопляс, 1964, c. 99]. ю.Е. Де-
миденко та в.І. Усик, проаналізувавши «дис-
коподібні нуклеуси» та підкріпивши висновки
даними ремонтажу, з’ясували, що «диски» із
Радомишля є пренуклеусами, що «морфологи-
чески связаны с серией клиновидных ядрищ
стоянки …, а техника первичного раскалыва-
ния позднепалеолитическая представляется
единообразной параллельной, в объемной и
торцевой модификациях нуклеусов» [Демиден-
ко, 1987; див. також: Усик, 2001; 2002, с. 16].
через відсутність у Радомишлі І середньо-
палеолітичної техніки розколювання вказані
автори поставили під сумнів середньопале-
олітичні генетичні витоки його індустрії. Наш
аналіз знарядь додає до цього висновку нові
аргументи. Так, заготовкам вістер пам’ятки
не притаманні характерні ознаки середнього
палеоліту — сліди зняття з радіальних нукле-
усів, фасетованість площадок, яскраво вира-
жена асиметричність. Натомість за огранкою
вони переважно повздовжні (70 %), площадки
переважно гладенькі або точкові (72 %) і лише
одна фасетована, часто (35 %) трапляється
«губка».
І.Г. Шовкопляс не навів чітких даних про
кількість і характеристики знарядь, віднесених
ним до середньопалеолітичних типів. Про них
можна судити лише за рисунками знахідок,
опублікованими як вироби мустьєрського часу
[Шовкопляс, 1964, табл. ІІІ; IV]. Шість поданих
на них знарядь дослідник вважав гостроконеч-
никами [Шовкопляс, 1964, табл. ІІІ, 1—5, 9]. з
них лише одне асиметричне, з конвергентною
огранкою та первинною площадкою (кірка),
оформлене білатеральною напівстрімкою ре-
тушшю, дійсно подібне до середньопалеолі-
тичних зразків (рис. 11, 1). Серед решти одне,
сформоване на масивному відщепі з ортого-
нальною огранкою та гладенькою площадкою,
віднесено нами до перфораторів (рис. 12, 4);
друге — на первинному відщепі з гладенькою
площадкою, симетричне, оформлене білате-
ральною напівстрімкою ретушшю — до конвер-
гентних вістер (рис. 10, 1); третє — до конвер-
гентних скребел (рис. 18, 5); четверте (рис. 16,
4), асиметричне, виготовлене на відщепі з поз-
довжньою огранкою та гладенькою площадкою
з «губкою», — до зубчастих; п’яте [Шовкопляс,
1964, табл. ІІІ, 1] — не ідентифіковане.
Із скребел лише одне виготовлено на від-
щепі з фасетованою площадкою (рис. 18, 1).
Тут слід зазначити, що скребла типові для
тривалого часу — від середнього палеоліту до
епохи бронзи. зокрема, виразні серії їх виявле-
но на східноєвропейських верхньопалеолітич-
них пам’ятках різних технологічних традицій:
граветської [залізняк та ін., 2013, с. 151, 163;
вєтров, 2015, с. 11], східнограветської [Амир-
ханов, 2000, с. 173], оріньякського технокомп-
лексу [Кетрару, Григорьева, Коваленко, 2007,
с. 79]. Отже, техніко-технологічний і типоло-
гічний аналіз крем’яного матеріалу не надає
підстав розглядати комплекс Радомишля І як
перехідний від середнього до верхнього палео-
літу.
ОРІНЬЯК І «ОРІНЬЯКОЇДНІСТЬ»
Оріньякську належність індустрії Радомиш-
ля І.Г. Шовкопляс, а пізніше М.в. Анікович і
дослідники, що доєдналися до їхніх поглядів,
аргументують наявністю таких виробів: а) ма-
сивних пластин з ретушшю по всьому перимет-
ру; б) кінцевих скребків на таких пластинах,
в) укорочених високих скребків; г) багатофа-
сеткових різців [Шовкопляс, 1964, с. 99; Рога-
чев, Аникович, 1984, с. 176].
за визначенням П.-І. Демарса, оріньяксь-
ка пластина, «широка й товста, оброблена по
одному або обох краях лускатою, прямою на-
півстрімкою глибокою добре вираженою ре-
тушшю (оріньякська ретуш)» [Demars, Laurent,
1989, p. 78]. варіацією їх є пластини з перехва-
том (lame а étranglement) [Sonneville-Bordes,
Perrot, 1956, р. 552]. часто кінець оріньякських
пластин має вигляд скребка або вістря. На дум-
ку П.-І. Демарса, оріньякську від просто рету-
шованої пластини відрізняє значна товщина
та широка суцільна ретуш. Оскільки ці ознаки
суб’єктивні, досить складно чітко відрізнити
оріньякську пластину від ретушованої, через
що різні дослідники по-своєму розмежовують їх
[Demars, Laurent, 1989, p. 78]. У добірці з Радо-
мишля І виділено лише дві пластини з так зв.
оріньякською ретушшю (ретушовані одна лате-
рально, інша білатерально). Ще на двох плас-
тинах з такою ретушшю виготовлено двогран-
ний різець і виїмчасте знаряддя.
Кінцевих скребків на ретушованих пласти-
нах 20. з них шість виготовлені на заготовках,
які можна назвати масивними. Товщина їх по-
над 10 мм, ширина більша або дорівнює 24 мм.
Але жодна із цих пластин не оформлена орінь-
якською ретушшю.
знаряддя кареноїдних типів представлені
поодинокими скребками та різцями. Один
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
59ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
порівняно дрібний кареноїдний скребок вузь-
кий, виготовлений на сколі із слідами кірки
(рис. 7, 9). Схоже, саме його та, можливо, подіб-
ні знаряддя з сусідніх пунктів М.в. Анікович
визначив як оріньякоїдні «вкорочені високі
скребки». Крім цього знаряддя, в колекції є
ще три кареноїдні вироби — два різці та одне
комбіноване знаряддя (різець-скребок), що ста-
новить менше 0,4 % від кількості різців (рис. 4,
3; 15, 1). за визначенням П.-І. Демарса, на
кареноїдність різців указує поєднання таких
ознак: двогранність, багатофасетковість, під-
циліндричне розміщення негативів різцевих
сколів lamellaire відносно негатива-площадки
[Demars, Laurent, 1989, р. 52]. Проте на постра-
дянському просторі за ознаку «оріньякоїдності»
пам’яток часто сприймають наявність просто
«двогранних багатофасеткових» різців. Попри
рис. 18. Радомишль І: скребла (за: Шовкопляс, 1964)
Статт і
60 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
те, що цей термін не тотожний «кареноїдності»
(дет. див.: [Демиденко, 2004, с. 173]), наголоси-
мо на його неоднозначності. Так, одні дослідни-
ки розуміють багатофасетковість як сліди знят-
тя понад одного [васильев и др., 2007, с. 182],
інші — понад три [Демиденко, 2004, с. 173] різ-
цевих сколів. До того ж дослідники зазвичай не
відділяють випадки підправки однофасеткової
грані різця новими сколами від спеціального
формування її багатогранної поверхні.
Таким чином, наявність чотирьох пластин
з імовірною оріньякською ретушшю, чотирьох
кареноїдних форм і атипової пласкої скребачки
а museau (рис. 7; 8) серед 1746 крем’яних зна-
рядь Радомишля І унеможливлюють віднесен-
ня його індустрії до власне оріньяка. встанов-
лювати ж її «оріньякоїдність» немає сенсу через
нечіткий і суб’єктивний характер її єдиного
параметра, що вимагає визначити ступінь орі-
ньякської ретуші та масивності заготовки (кри-
тику див.: [Демиденко 2004, с. 170—171; 2009,
с. 159—161; Степанчук, 2011, с. 50]).
ЕПІОРІНЬЯК
з 1980-х рр. цим терміном об’єднують євро-
пейські пам’ятки 22—18 / 17 тис. р. т., в інвен-
тарі яких трапляються серії окремих типів орі-
ньякських знарядь: кареноїдні скребки та / або
різці (іноді атипові). Листкоподібні вістря та
пластини з притупленим краєм поодинокі або
відсутні (дет. див.: [Демиденко, 2003, с. 155—
156, 164; 2004, с. 161]). водночас сам набір цих
типів бідний порівняно з оріньякськими ком-
плексами, в яких наявні пластини з оріньяк-
ською ретушшю та з перехватом, різці бюске,
кареноїдні різці та скребки, скребки а мюзо,
пластинки дюфур та ін. Як бачимо, віднесення
ю.Е. Демиденком Радомишля І до «епіорінья-
ка з кареноїдними різцями» підтверджується
лише трьома знахідками відповідних знарядь.
Такій інтерпретації не перечить радіовугле-
цеві дати стоянки: ОхА-697 19000 ± 300 за зу-
бом мамонта; Кі-6210 19600 ± 350 за кістковим
вугіллям [Кононенко, 2011, с. 327—328].
Хоча формально характер індустрії Радоми-
шля І відповідає опису епіоріньяка, така атри-
буція навряд чи плідна. Як писав ю.Е. Деми-
денко, попри певну подібність епіоріньякські
пам’ятки різних регіонів можуть бути неспорід-
нені між собою та генетично непов’язані з влас-
не оріньяком, від якого їх віддаляє лакуна у
5—7 тис. р. [Демиденко, 2003, с. 155—156]. Тож
така атрибуція не сприяє встановленню місця
Радомишля І в колі верхньопалеолітичних
пам’яток, адже «принаймні частина епіоріньяк-
ських комплексів, можливо, відбиває фаціаль-
ну варіабельність пізнього гравету, солютре,
епігравету та раннього мадлену» [Демиденко,
2004, с. 161].
Таким чином, відсутність підстав для від-
несення Радомишля І до перехідних «сим-
біотичних», оріньякських пам’яток, а також
сталого змісту в термінах «оріньякоїдність» і
«епіоріньяк» залишає питання про культур-
но-хронологічну інтерпретацію індустрії від-
критим. Найімовірніше, стоянка належить до
пам’яток граветського технокомплексу. Цьому
не перечать: паралельна поздовжня та біпоз-
довжня техніка розколювання; технологічні
особливості — підготовка ребра, застосування
м’якого відбійника; набір знарядь, що включає
двогранні різці, вістря з білатеральною дор-
сальною ретушшю, перфоратори та ін., зреш-
тою, вік пам’ятки. Але перешкодою для такої
атрибуції є відсутність у комплексі виробів
основних культурновозначальних для граве-
ту типів — вістер Гравет, пластин і пластинок
з притупленим краєм. відсутність такого ж
мікроінвентарю на деяких інших пам’ятках до-
слідники пояснювали різним чином.
зміщення в типологічному складі колекцій
низки верхньопалеолітичних пунктів західної
волині О.С. Ситник пояснює природним сорту-
ванням: «враховуючи той факт, що матеріали
знаходилися в сучасному ґрунті і на поверхні
схилів, логічним видається припущення про
природний ерозійний змив мікроматеріалів ще
в давні часи. завдяки цим природним факто-
рам на місці стійбищ залишились переважно
макрознаряддя, що вціліли від поверхневої
ерозії ґрунтів. всі вони документують виразні
сліди довготривалого перебування під сонцем
і часткового транспортування (патина, інко-
ли, — «пустельна засмага», люстраж і вивітрен-
ня)» [Ситник, 2010, с. 121—122].
Дійсно, з одного боку, частина кременю Радо-
мишля І має яскраві сліди перевідкладення та
перебування на поверхні. водночас скупчення
великих кісток мамонта свідчить про непоруш-
ність принаймні нижньої частини культурних
відкладів. відтак, наявні в них мікроліти мали
б лишитися на місці. Аналогічну залюстро-
ваність крем’яних знахідок з розкопів І.Г. Шов-
копляса на стоянці Клюси також оцінюють як
свідчення руйнування її культурного шару
[Ткаченко, 2002, с. 89]. Проте це не зашкоди-
ло досліднику виявити тут мікроінвентар. Од-
ночасно з розкопкам в Радомишлі та Клюсах
І.Г. Шовкопляс провадив дослідження в Доб-
раничівці, Мізині та на Фастівській стоянці, де
також знайшов мікропластини з притупленим
краєм. Там була застосована та само методика
розкопок, а роботи вели на тому ж рівні забез-
печення та приблизно тим же складом. Тобто,
якби ці знаряддя були на стоянці Радомишль І,
то якусь кількість їх неодмінно знайшли б, як
знайшли луски, дрібні уламки та різцеві сколи
завширшки до 7 мм.
Отже, відсутність мікроінвентарю в Радо-
мишля І не пов’язана ні з природним сорту-
ванням, ні з вадами розкопок. У такому разі
причина того може критися в специфіці гос-
подарства мешканців поселення, сезоні його
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
61ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
функціонування та ін. Своєю чергою, це мало
відбитися що в характері фауністичних реш-
ток, що в технологічній і виробничій специфіці
крем’яного інвентарю.
ТЕхНОЛОГІчНА І ВиРОбНичА
СпЕЦиФІКА КРЕМ’ЯНих ВиРОбІВ
РАДОМишЛЯ І
за сезонною специфікою верхньопалеолітич-
ні пам’ятки Середнього Подніпров’я поділяють
на три типи [Нужний, 2002]. Поселення для
холодної пори року характеризуються стаціо-
нарними житлами з кісток мамонта і ям (Мі-
зин, Межиріч, Добраничівка, Гінці). відносно
тривалі поселення без стаціонарних жител і ям
експлуатувалися в теплий сезон. На них знай-
дено численні фауністичні рештки, залишки
вогнищ і легких наземних жител (Семенівка 2
і 3). У теплу пору року влаштовували й коротко-
термінові мисливські табори (Фастів, Семенів-
ка 1), призначені для первинного розбирання
впольованої здобичі. На них, можливо, також
збирали кістки мамонта на природних «кла-
довищах» цих тварин або в місцях полювання
на них як паливо та будівельний матеріал. У
Семенівці 1 відсортовані кістки від певних час-
тин скелетів (кінцівок, лопаток і тазових) були
ретельно складені в купу й перекриті бивнями.
У Фастові кістки, призначені для палива, були
зосереджені в одному місці поряд з вогнищами
[Нужний, 2002, с. 71].
Наведені дані щодо локалізації та планігра-
фії, а також характеристики фауністичного
комплексу Радомишля І мають паралелі се-
ред пам’яток третьої групи. зокрема, стоянка
розміщена на вододілі, відсутні сліди стаціо-
нарних і легких жител, а, головне, маємо скуп-
чення попередньо відсортованих кісток щонай-
менше 39 мамонтів.
Але між Радомишлем І і названими
пам’ятками є й відмінності. Головна з них —
відсутність у Радомишлі виробів, що досте-
менно пов’язуються з мисливським озброєн-
ням — мікролітичних вкладнів, виявлені (по
одному) у Фастові та Семенівці 1. Проте це
можна пояснити специфікою фауністичних
знахідок цих трьох пам’яток. Так, на Фастівсь-
кій стоянці, крім кісток 11 мамонтів, виявле-
но рештки п’яти коней, а в Семенівці 1, окрім
решток щонайменше шести мамонтів, кістки
одного ведмедя, тобто тварин, які можна заби-
ти мисливською зброєю, оснащеною дрібними
вкладнями-мікролітами [Нужний, 1997, с. 5,
21]. У Радомишлі І на 1139 кісток від щонай-
менше 39 мамонтів припадає лише вісім дріб-
них фрагментів кісток інших тварин. Отже,
там не забивали тварин. Полювання ж на ма-
монта, найвірогідніше, здійснювалося з вико-
ристанням природних і штучних пасток і не
обов’язково потребувало легкої дистанційної
зброї (огляд проблеми див.: [Аникович, Ани-
сюткин, Платонова, 2010]). Навпаки, грубість
його шкури вимагала користатися важкими
масивними списами та дротиками, бойову час-
тину яких могли оснащувати конвергентними
вістрями на пластинах і відщепах.
відсутність слідів активного полювання та
специфіка фауністичних решток пояснює і не-
значну кількість скребків у Радомишлі І, адже
вони призначалися, головно, для вичинки
шкур за винятком мамонтів, шкури яких не об-
робляли [Нужний, 1997, с. 20; 2002, с. 73]. Про-
те відсутність залишків певних частин скелета
мамонта та анатомічних груп їх не дозволяє
розглядати Радомишль І як табір мисливців чи
навіть збирачів туш цих тварин. Навпаки, ха-
рактер відсортованості свідчить про збирання
та зберігання кісток без м’яких тканин.
Ще однією відмінністю Радомишля І від Се-
менівки 1 і Фастівської стоянки є різна частка
в їх інвентарі знарядь і склад останніх. Якщо
скромний комплекс Семенівки 1 нараховує
лише чотири кременя (уламок вістря, різець,
відщеп і пластина), то на Фастівській стоянці
на 1711 оброблених кременів припадає 14 зна-
рядь (по шість скребків і різців, ретушована
пластина та пластинка з притупленим краєм),
що становить менше 1 % від загальної кількості.
Це різко контрастує з колекцією Радомишля І,
де вторинна обробка наявна на 15 % виробів.
Для пам’яток верхнього палеоліту це високий
показник. Наприклад, на поселенні Пушкарі І
знаряддя становлять 2,5 % [Рогачев, Анико-
вич, 1984, с. 177], Троянів 4А — 4 % [залізняк
та ін., 2013, с. 121], Клюси — 4,35 % [Ступак,
2008, с. 78], Мізин — 3,9 % [Шовкопляс, 1965,
с. 116, 130]. Домінування серед знарядь Радо-
мишля І різців (45,7 %) і ретушованих плас-
тин (21,4 %), які могли використовувати для
обробки твердих органічних матеріалів, свід-
чить, що на відміну від Фастівської стоянки,
де зібрані кістки слугували паливом, тут їх
активно обробляли. На обробку кістки як мож-
ливу спеціалізацію стоянки також указує наяв-
ність скребел, стругів, стамесок і знарядь для
рубання. Не виключено, що з нею пов’язана і
виразна серія перфораторів. Так, за спостере-
женнями І.Г. Шовкопляса, в Мізині більшість
перфораторів були виявлені переважно в роз-
копах 1908—1914 рр. у супроводі значної кіль-
кості гравійованих витворів мистецтва з кістки
[Шовкопляс, 1965, с. 168].
виготовлення знарядь здійснювалося на сто-
янці. У Радомишлі І простежено весь ланцюг
розщеплення кременю від необроблених жовен
до завершених і реутилізованих знарядь. Та,
незважаючи на те, що, за даними І.Г. Шовкоп-
ляса, поклади кременю знаходяться відносно
близько (5 км) від стоянки, її мешканці відчу-
вали певний дефіцит якісної сировини. На це
вказує активна реутилізація гарних пластин,
що становлять 65 % заготовок знарядь. зокре-
Статт і
62 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
ма, майже половина ретушних різців виготов-
лена з інших знарядь — вістер, скребків та ін.,
ретушовані поверхні яких слугували площад-
ками для зняття різцевих сколів. Різці часто
поновлювали. Робочі частини деяких перфо-
раторів також повторно поправляли ретушшю.
вочевидь, частина з 20 перфораторів, виго-
товлених на ретушованих заготовках, також є
результатом переоформлення інших знарядь.
Подібні приклади можна множити.
Отже, функціонально Радомишль І постає,
передусім, як місце, де збирали, сортували
та обробляли кістки мамонта. У публікаціях
згадуються подібні «кістковища» на стоян-
ках Дольні вестоніце І і ІІ, Міловіца G [Péan,
2001], Кирилівська [Шидловський, 2012, c. 56].
часто їх інтерпретують як частини поселенсь-
ких структур, що включали ще й віднесену на
відстань 30—100 м зону, де власне й мешкали
люди [Соффер, 1993, с. 108; Аникович, Анисют-
кин, Платонова, 2010, с. 124]. Не виключено,
що досліджений І.Г. Шовкоплясом пункт Ра-
домишль ІІ може виявитися саме такою посе-
ленською зоною, функціонально пов’язаною з
розміщеним за 50 м «костищем» Радомишля І.
Локалізація на вододілі та відсутність слідів
жител свідчать про функціонування радоми-
шльських пунктів у весняно-літній період.
вибір місця для стоянок, напевно, був зумов-
лений близькістю що до місць збирання кісток
мамонта, що до виходів крем’яної сировини.
ВиСНОВКи
Аналіз типологічного складу крем’яних
знахідок з Радомишля І і висновки ю.Е. Деми-
денко та в.І. Усика щодо техніко-технологіч-
ної її характеристики спростовують погляд на
пам’ятку як належну до перехідного періоду
від середнього до верхнього палеоліту. Немає
й підстав вважати Радомишль І найранішою
в регіоні пам’яткою верхнього палеоліту, а її
індустрію пов’язувати з оріньякським техно-
комплексом. Крем’яні знахідки із Радомишля І
цілком відповідають основним критеріям се-
редньої пори верхнього палеоліту. враховуючи
також дати (приблизно 19 тис. р. т.) пам’ятка
може відноситися до граветського кола. Точні-
ше інтерпретувати Радомишль І у культурно-
хронологічному сенсі складно через відсутність
тут найінформативніших для того знарядь —
вкладневих елементів оснащення дистанцій-
ної мисливської зброї.
вказана специфіка складу крем’яних ар-
тефактів Радомишля І пояснюється вузькою
яскраво вираженою господарською спеціалі-
зацією людності. Склад крем’яних і фауніс-
тичних знахідок свідчить, що основною діяль-
ністю мешканців стоянки було накопичення,
сортування та обробка кісток мамонта. Раніше
свідчення такої діяльності фіксували або на
осінньо-зимових поселеннях із стаціонарними
житлами з кісток мамонта, або у весняно-літніх
мисливських таборах. Археозоологічний аналіз
кісток мамонта та їх планіграфічне поширен-
ня спростовує гіпотезу про наявність у Радоми-
шлі І стаціонарних жител. Також викликають
сумніви наявність тут іншого структурного
елемента стаціонарних поселень — ями. від-
так, найімовірнішим є припущення про бага-
торазові відвідини цієї місцини в теплу пору
року групою людей, які збирали сухі кістки
мамонта й обробляли їх виготовленими тут же
крем’яними знаряддями.
Амирханов х.А. зарайская стоянка. — М., 2000. —
248 с.
Аникович М.в. Ранняя пора верхнего палеолита
восточной Европы: Автореф. дисс. … докт. истор.
наук. — СПб., 1991. — 39 с.
Аникович М.в. Днепро-Донская историко-культур-
ная область охотников на мамонтов: от «восточного
гравера» к «восточному эпигравету» // восточный
граветт. — М., 1998. — С. 35—67.
Аникович М.в. «Степная зона» — одна из трех ИКО
верхнего палеолита восточной Европы // Каменный
век Старого Света. — СПб., 2001. — С. 10—12.
Аникович М.в., Анисюткин Н.К., вишняцкий Л.Б.
Узловые проблемы перехода к верхнему палеолиту
в Евразии. — СПб., 2007. — 335 с.
Аникович М.в., Анисюткин Н.К., Платонова Н.и.
человек и мамонт в восточной Европе: подходы и ги-
потезы // Stratum plus. — 2001. — № 1. — С. 99—136.
Борисковський П.и. Очерки по палеолиту бассейна
Дона. — М.; Л., 1963. — 231 с. (МИА. — № 121).
васильев С.А., Бозинский Г., Бредли Б.А. и др. че-
тырехъязычный (русско-англо-франко-немецкий)
словарь-справочник по археологии палеолита. —
СПб., 2007. — 264 с.
вєтров Д.О. Стоянки граветської культурної тра-
диції лісостепового межиріччя Південного Бугу та
Дніпра: Автореф. дис. … канд. істор. наук. — К.,
2015. — 16 с.
Гладилін в.М., Шовкопляс І.Г. Про локальні відмі-
ни у палеоліті (на матеріаліх України і сусідніх те-
риторій) // Матеріали ХІІІ конф. ІА АН УРСР. — К.,
1972. — С. 40—41.
Гладких М.и. Поздний палеолит лесостепного При-
днепровья: Автореф. дисс. … канд. истор. наук. — К.,
1973. — С. 22.
Григорьев Г.П. Начало верхнего палеолита и проис-
хождение Homo sapiens. — Л., 1968. — 324 с.
Демиденко Ю.Э. Некоторые вопросы классификации
каменной индустрии и хронологии Радомышльского
позднепалеолитического поселения // Актуальные
проблемы историко-археологических исследований:
Тез. докл. — К., 1987. — С. 43—44.
Демиденко Ю.Э. Ориньяк западной и Централь-
ной Европы: систематизация данных и парадигмы
интерпретаций // Кам’яна доба України. — 2003. —
вип. 4. — С. 150—175.
Демиденко Ю.Э. восточная Европа в контексте
проблематики ориньяка Европы: прошлые подхо-
ды и новые перспективы // АА. — 2004. — № 16. —
С. 161—193.
Демиденко Ю.Э. Ориньяк Большого Северного При-
черноморья: обзор общих и особенных индустриаль-
но-хронологических характеристик // Актуальные
проблемы первобытной археологии восточной Ев-
ропы: Материалы конф., посвящ. 100-летию со дня
Кононенко О.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка та її інтерпретація
63ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
рожд. С.Н. Бибикова. — Донецк, 2009. — С. 159—
186 (АА. — № 20).
Залізняк Л.Л., вєтров Д.О., хоптинець І.М., Озе-
ров П.І. Гравет Центральної України // Кам’яна доба
України. — 2013. — вип. 15. — С. 106—193.
Кетрару Н.А., Григорьева Г.в., Коваленко С.и. вер-
хнепалеолитическая стоянка Рашков VІІ. — Киши-
нев, 2007. — 185 с.
Коен в.Ю., Степанчук в.М. Переход от среднего к
верхнему палеолиту в восточной Европе: Проблемы
таксономии и хроностратиграфии // Vita antiqua. —
2001. — № 3—4. — С. 78—107.
Кононенко О.М. вістря верхньопалеолітичної стоян-
ки Радомишль І: техніко-типологічна характерис-
тика // С.Н. Бибиков и первобытная археология. —
СПб., 2009. — С. 165—173.
Кононенко О.М. Різці верхньопалеолітичної стоян-
ки Радомишль І: технологія, типологія, статисти-
ка // Матэрыалы па археалогіі Беларусі. — 2010. —
вып. 18. — С. 45—55.
Кононенко О.Н. Радомышльские верхнепалеоли-
тические стоянки: распространенные стереотипы
восприятия памятников // История археологии: лич-
ности и школы: Материалы Междунар. науч. конф.
к 160-летию со дня рожд. в.в. Хвойки. — СПб.,
2011. — С. 324—330.
Кононенко О.Н. Перфораторы верхнепалеолити-
ческой стоянки Радомышль І // Каменный век: от
Атлантики до пацифики. замятнинский сборник. —
2014. — вып. 3. — С. 128—145.
Кононенко О.М., Корнієць Н.Л., Пеан С. Характе-
ристика скупчень кісток мамонта верхньопалеолі-
тичної стоянки Радомишль І // європейський серед-
ній палеоліт. — К., 2006. — С. 240—254.
Кононенко О.М., Пеан С. Археозоологічна характе-
ристика фауністичного комплексу верхньопалеолі-
тичного поселення Радомишль І // Кам’яна доба Ук-
раїни. — 2005. — вип. 7. — С. 78—86.
Нужний Д.Ю. Проблема сезонної адаптації фіналь-
нопалеолітичних мисливців на мамонтів Середнього
Подніпров’я і нові епіграветські пам’ятки у басейні
Трубежа // Археологія. — 1997. — № 2. — С. 3—23.
Нужний Д.Ю. верхньопалеолітичні пам’ятки типу
Межиріч та їх місце серед епіграветтських комплек-
сів Середнього Дніпра // Кам’яна доба України. —
2002. — вип. 1. — С. 57—81.
рогачев А.Н., Аникович М.в. Поздний палеолит
Русской равнины и Крыма // Палеолит СССР. — М.,
1984. — С. 162—271.
Ситник О.С. Липська пізньопалеолітична куль-
тура: аналіз та інтерпретація джерел // Кам’яна
доба. — К., 2010. — вип. 13.— С. 113—137.
Соффер О.А. верхний палеолит средней и восточной
Европы: люди и мамонты // Проблемы палеоэколо-
гии древних обществ. — М., 1993. — С. 99—118.
Станко в.Н., Гладких М.І. Епоха пізнього палео-
літу // Давня історія України. — К., 1997. — Т. 1. —
С. 51—114.
Степанчук в.Н. Архаичные индустрии раннего
верхнего палеолита восточной Европы: К вопро-
су о технологии пластинчатого расщепления и об
«ориньякоидности» // Стежками археології: До 70-
річчя проф. М.І. Гладких. — К., 2011. — С. 38—51
(АДІУ. — вип. 6).
Степанчук в.М., Сапожніков І.в. Природа і людина
в середньому й верхньому плейстоцені України: осно-
вні тренди заселення та культурної динаміки // Кам’я-
на доба України. — 2010. — вип. 13. — С. 72—85.
Ступак Д.в. Нові дослідження верхньопалеолітич-
ної стоянки Клюси // Дослідження первісної архео-
логії в Україні: До 50-річчя відкриття палеолітичної
стоянки Радомишль. — К., 2008. — С. 71—85.
Ткаченко в.І. Про деякі культурно-історичні особли-
вості пізньопалеолітичної пам’ятки Клюси // Архео-
логія. — 2002. — № 2. — С. 84—90.
Усик в.и. К вопросу о «гигантолитах», топорах и
формах мустьерских нуклеусов в позднепалеоли-
тических комплексах (По материалам ремонтажа
коллекций комплекса 2 Королеве 2 и стоянки Ра-
домышль) // Vita antiqua. — 2001. — № 3—4. —
С. 167—179.
Усик в.І. Технологічні аспекти виготовлення клино-
подібних нуклеусів у пізньому палеоліті // Археоло-
гія. — 2002. — № 2. — С. 10—19.
Шевченко А.и., Шовкопляс и.Г. Палеолит Киевско-
го Приднепровья. — К., 1982. — 59 с.
Шидловський П.С. Дослідження крем’яного інвен-
тарю Кирилівської стоянки // вісн. КНУ. — 2012. —
112. — С. 53—59.
Шовкопляс и.Г. Отчет о работе Палеолитической
экспедиции Института археологии АН УССР по рас-
копкам Радомышльской стоянки в 1957 и 1959 гг. —
НА ІА НАН України. — 1957—1959/12.
Шовкопляс І.Г. До питання про характер жител
пізнього палеоліту // вісн. АН УРСР. — 1958. —
№ 2. — С. 38—49.
Шовкопляс І.Г. Палеолітична стоянка Радомишль
(попереднє повідомлення) // Археологія. — 1964. —
Т. ХVІ. — С. 89—102.
Шовкопляс и.Г. Мезинская стоянка. К истории
Среднеднепровского бассейна в позднепалеолити-
ческую эпоху. — К., 1965. — 327 с.
Шовкопляс и.Г. Радомышльская стоянка — памят-
ник начальной поры позднего палеолита // Стратиг-
рафия и периодизация палеолита восточной и Цен-
тральной Европы. — М., 1965а. — С. 104—116.
Шовкопляс І.Г. До питання про характер розвитку
культури пізнього палеоліту (на матеріалах Ук-
раїнської РСР і сусідніх територій) // Археологія. —
1969. — Т. ХХІІ. — С. 31—54.
Шовкопляс и.Г. Хозяйственно-бытовые комплексы
позднего палеолита // Тези пленарних і секційних
доп.: Результати польових археологічних дослід-
жень 1970—1971 років на території України. — Оде-
са, 1972. — С. 12—17.
Шовкопляс и.Г. Хозяйственно-бытовой комплекс
позднего палеолита. Его состав и назначение //
БКИчП. — М., 1977. — С. 115—120.
Brézillon M. La Denomination des Objets de Pierre
Taillee. IVe Supplement а Gallia Prehistoire. Cent-
re National de la Recherche Scientifique. — Paris,
1971. — 425 p.
Cohen V.Yu., Stepanchuk V.M. Late Middle and Early
Upper Paleolithic Evidence from the East European
Plain and Caucasus: A New Look at Variability, In-
teractions, and Transitions // Journal of World Prehis-
tory. — 1999. — 13/3. — P. 265—319.
Demars P.-Y., Laurent P. Types d’outils lithiques du pale-
olithique superieur en Europe. — Paris, 1989. — 179 р.
Péan S. Mammoth and subsistence practices during
mid Upper Palaeolithic in Central Europe (Moravia,
Czech Republic) // The World of Elephants-Interna-
tional Congress. — Rome, 2001. — Р. 331—336.
Péan S., Kononenko O. Features of the mammoth bone
deposit from the Upper Palaeolithic site Radomyshl’ I
(Ukraine) // Abstracts book of the 10th Annual meeting
of the EAA (8—11 September 2004, Lyon). — Lyon,
2004. — Р. 201—202.
Soffer O. The Upper Paleolithic of the Central Russian
Plain. — Orlando, 1985. — 539 р.
Статт і
64 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
Sonneville-Bordes D., Perrot J. Essai d’adaptation des
méthpodes statistiques au Paléolithique supérieur.
Premiers résultats // Bulletin de la Société préhis-
torique française. — 1953. — № 50. — Р. 323—333.
Sonneville-Bordes D., Perrot J. Lexique typoligique du
Paléolithique supérieur // Bulletin de la Société préhis-
torique française. — 1956. — N 53. — Р. 547—561.
Stepanchuk V.N., Sapozhnikov I.V., Gladkikh M.I.,
Ryzhov S.N. Ukrainian Upper Palaeolithic Between
40/10.000 BP: Current Insights Into Environmen-
tal-Climatic Change and Cultural Development // Le
concept de territoires dans le Paléolithique supérieur
européen. — Oxford, 2009. — Vol. 3. — P. 63—74
(BAR. — Is-1938).
О. Н. К о н о н е н к о
КРЕМНЕВыЕ ОРуДиЯ ВЕРхНЕпА-
ЛЕОЛиТичЕСКОЙ СТОЯНКи
РАДОМишЛь І: ТипОЛОГичЕСКАЯ
СпЕЦиФиКА и иНТЕРпРЕТАЦиЯ
верхнепалеолитическая стоянка Радомышль I
известна с 1950-х гг. И.Г. Шовкопляс определил её
как самую раннюю стоянку верхнего палеолита вос-
точной Европы. Его вывод был основан на наличии
в верхнепалеолитической коллекции отдельных
так называемых мустьерских элементов (радиаль-
ных нуклеусов, остроконечников, скребел). Прове-
денный анализ типологического состава кремневой
коллекции Радомышля I, а также выводы ю.Е. Де-
миденко и в.И. Усика о ее технико-технологической
специфике опровергают традиционное мнение об от-
несении памятника к переходному периоду от сред-
него к верхнему палеолиту. Также нет оснований
связывать индустрию Радомышля I с ориньякским
технокомплексом из-за единичности в ней ведущих
ориньякских форм. Кременная коллекция Радо-
мышля I вполне соответствует основным критериям
средней поры верхнего палеолита. Этому не проти-
воречат и обе его даты 14С (Оха-697: 19000 ± 300 BP и
Ki-6210: 19600 ± 350 вР). Соответственно, с большей
вероятностью он относится к памятникам граветтс-
кого круга. Невозможность более точной культур-
но-хронологической интерпретации Радомышль I
связана с отсутствием в его инвентаре наиболее ин-
формативных в этом аспекте орудий — вкладышей
дистанционного охотничьего оружия.
Специфика кремневой коллекции памятника,
выраженная в большом количестве орудий (15 %),
преобладании резцов и ретушированных пластин,
объясняется его узкой ярко выраженной хозяйс-
твенной специализацией. Состав кремневых и фау-
нистических находок свидетельствует, что основной
деятельностью жителей стоянки было накопление,
сортировка и обработка костей мамонта. Ранее сви-
детельства такой деятельности фиксировались или
на осенне-зимних поселениях со стационарными
жилищами из костей мамонта, или в весенне-лет-
них охотничьих лагерях. Археозоологический ана-
лиз костей мамонта и их планиграфическое распре-
деление не подтверждает гипотезу о существовании
в Радомышле І стационарных жилищ. Также вызы-
вают сомнения наличие здесь другого структурного
элемента стационарных поселений — ям. Поэтому
Радомышль І следует интерпретировать как место
многократного пребывания группы людей, в теплое
время года собиравших сухие кости мамонта и обра-
батывавших их сделанными на месте кремневыми
орудиями.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Радомышль І, верхний
палеолит, технокомплекс, орудия, археозоологичес-
кий анализ, производственная специфика.
О. M. K o n o n e n k o
the stone tooLs of the uPPer
PaLaeoLIthIC sIte radomIshL’ I:
sPeCIfICItY and InterPretatIon
of the tYPoLogY
The Upper Palaeolithic site Radomyshl’ I has been
known since the 1950s. I.G. Shovkoplyas classified Ra-
domyshl’ I as the earliest Upper Palaeolithic site in
the Eastern Europe, i.e. transitional from the Middle
to the Upper Palaeolithic. His conclusion was based
on the presence of so-called Mousterian elements (ra-
dial cores, side-scrapers) within a general Upper Pal-
aeolithic collection. In the 1980s Y. Demidenko and
V. Usik have analyzed cores and proved the absence
of Mousterian technology in primary flaking and blank
production. The blade reduction strategy is clearly Up-
per Palaeolithic, which based on crest preparation and
soft hammer. The absence of Mousterian technology
suggests it is unlikely to represent a transitional as-
semblage, i. e. the oldest Upper Palaeolithic site in the
region. Here, I present a new assessment of the typo-
logical character of the assemblage.
Attribution of the Radomyshl’ I lithic assemblage to
the Aurignacian technocomplex, as done often in the
past, cannot be confirmed too. Our detailed typological
analysis demonstrates there are practically no carina-
ted types in tool-kit. Only three burins out of 800 ex-
amples can be classified as carinated burins. Tools with
so-called Aurignacian retouch are not numerous too.
The tool-kit is dominated by burins (45 %), of which
dihedral ones are most frequent. Points on blades with
bilateral dorsal retouch and borers represent a quite a
significant proportion of the tool kit. Apart of retouched
blades / flakes other types such as end-scrapers, com-
bined tools (burin / end-scrapers), denticulates /
notches, are represented in small numbers only. At
the same time no backed tools were found in the col-
lection. From the observation of common technical and
typological characteristics the Radomysl’ I assemblage
is more close to the Gravettian techno-complex than
any other known in Ukraine. Therefore, we propose
to consider Radomyshl’ I as a version of the Eastern
European Gravettian. This assessment is supported
by 14C dates (OxA-697: 19000 ± 300 BP and Ki-6210:
19600 ± 350 BP), based on which Radomysl’ I cannot
belong to the early period of the Upper Paleolithic. At
the same time Radomysl’ I has original features and
can represent a local variant of the Gravettian cultural
tradition. The specific typological structure of the lithic
tool kit can be explained by narrow economic speciali-
zation. The faunal and lithic remains together suggest
that the main activity of inhabitants the Radomyshl’ I
was storage, sorting and cutting of mammoth bones.
K e y w o r d s: Radomyshl’ I, Upper Palaeolithic,
techno-complex, tools, archeozoological analysis, eco-
nomic specificity.
Одержано 21.05.2015
|