Передмова
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161302 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Передмова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 4 (17). — С. 5-6. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161302 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1613022019-12-06T01:26:29Z Передмова 2015 Article Передмова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 4 (17). — С. 5-6. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161302 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| title |
Передмова |
| spellingShingle |
Передмова Археологія і давня історія України |
| title_short |
Передмова |
| title_full |
Передмова |
| title_fullStr |
Передмова |
| title_full_unstemmed |
Передмова |
| title_sort |
передмова |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2015 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161302 |
| citation_txt |
Передмова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 4 (17). — С. 5-6. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| first_indexed |
2025-07-14T13:55:58Z |
| last_indexed |
2025-07-14T13:55:58Z |
| _version_ |
1837630865231839232 |
| fulltext |
5ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 4 (17)
Просторовий аналіз в західній археології розпо-
чався ще у 1960-х рр., тоді як на сході ці пробле-
ми почали вирішувати пізніше. І нині все частіше
здійснюється поєднання картографічних джерел із
космічними знімками різних інтернет-ресурсів. Це
відбувається і під час першої спроби знайомства з
місцем майбутніх досліджень, і вже при кабінетній
обробці одержаних матеріалів з метою осягнути про-
сторову позицію пам’ятки. Отже, проблема простору
в археології останнім часом набуває надзвичайно
важливого значення. вона поширюється на багато
напрямів. Це і археологічні карти, і археологічна
картографія, і головне — локаційний аналіз з його
теоріями: «ізольованих поселень», «центрального
місця», полігонами Тіссена [Müller, 2003, p. 27—34;
Zubrow, 2007, p. 20—53] та інше. Про деякі з цих ас-
пектів йдеться у статтях пропонованого випуску.
Головним завданням роботи колективу авто-
рів було звернути увагу на закономірність розта-
шування старожитностей у просторі. Комплекси
одних типів пам’яток прив’язані до річкових ба-
сейнів, інші ж тримаються вододілів. І річки, як
гідромережа, і вододіли, якими пролягали старо-
давні шляхи, структурують терени нашої держави
від моря до зони лісу переважно в субмеридіональ-
них напрямках. Хвилі давніх міграцій, що проко-
чувались з безкраїв великого поясу степів євразії
теренами сучасної України до берегів Адріатики
та озера Балатон, «засівали» артефактами посе-
ленські структури та навколишній простір.
Але ж рух простором з удосконаленням засобів
пересування відкривав можливість не лише мир-
них контактів, а й ведення воєн. Стрімкі міграції
та агресивність кочовиків, їх боротьба за володін-
ня пасовищами часто приводили до військових
зіткнень між різними суспільними групами. вод-
ночас контакти кочового та осілого населення
сприяли розвитку досконаліших технологій у ба-
гатьох галузях. Тому пошук відповіді на питання,
чому якась поселенська структура або певне міс-
це поховань розташовані в тій чи іншій місцині,
напряму пов’язаний із можливістю давнього на-
селення використовувати резерви і переваги ре-
альних природно-географічних умов для ведення
господарської діяльності.
ПЕРЕДМОВА
черговий випуск у науковій серії «Археологія і
давня історія України» підготований переважно
співробітниками відділу «Польовий комітет Інсти-
туту археології НАН України»; крім того, у ньому
є статті співробітників інших відділів Інституту
археології, Інституту зоології НАНУ, аспірантів
Кафедри археології Києво-Могилянської Академії
та Курського Університету, а також керівників
пам’ятко-охоронних структур Міністерства культу-
ри України.
збірник відкриває стаття О.в. Дяченка, що при-
свячена проблемі оцінки розмірів поселень три-
пільської культури. Розглянуто підходи до розра-
хунків площі поселень у межах трьох розділів
геометрії: елементарної, нарисної і фрактальної.
через те, що зараз неможливо отримати дві не-
залежні проекції тривимірних об’єктів реальності
на площину, зазвичай використовують двомірні
плани поселень. У той же час, отримання точних
показників в рамках елементарної геометрії також
неможливе. Це не суперечить пошуку адекватних
розмірів пам’яток в рамках аналітичної геометрії.
Тому для поселень середніх і великих розмірів за-
пропоновано використання формули площі овалу.
Стаття Ю.в. Болтрика присвячена огляду гео-
графічних переваг степового простору регіону
лівобережжя Дніпра щодо розміщення курганів
скіфської еліти V—IV ст. до н. е. за спостережен-
нями автора, кургани соціальної верхівки спо-
руджували в зоні кращих пасовищ, а найбільші з
них тяжіють до місць давніх перехресть степових
шляхів. Прикладом цього є курган Огуз — одна з
найбільших поховальних споруд Скіфії, збудовано
у центрі Дніпро-Молочанського степу — на місці
перетину найважливіших шляхів: «Боспор—Лісо-
теп» та відомого в середньовіччі Муравського шля-
ху. Ці шляхи з’єднували еллінські міста на узбере-
жжі чорного моря із городищами в Лісостепу.
Спільна стаття С.А. Скорого та Р.в. зимовця
стосується взаємовідносин прийшлих скіфів-кочо-
виків з автохтонами Криму — таврами. Нові ви-
падкові знахідки зброї з передгірської та гірської
частин Південно-Східного Криму дають змогу ав-
торам запропонувати версію про початок контактів
скіфів із таврами, їх тривалість, локалізацію зон
П е р е д м о в а
6 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 4 (17)
контактів, характер стосунків. Також дослідники
переглядають дату появи скіфів в Криму — у ме-
жах кінця VIII — початку VII ст. до н. е.
Розгляд О.є. Фіалко присвячено проблемі по-
шуку амазонок у просторі й часі. Так зазвичай
називають жінок-войовниць доби раннього заліза,
могили яких відкриті в степах євразії. Розширен-
ня хронологічних меж аналізу поховань озброєних
жінок дало несподівану картину: вперше дівчинка
зі зброєю зафіксована в похованні періоду верх-
нього палеоліту. Жіночі могили зі зброєю (і навіть
зі слідами бойових поранень) засвідчені майже
всюди, де мешкала людина. Проте, якщо в біль-
шості хронологічних горизонтів поховання озброє-
них жінок одиничні, то в могильниках кочовиків
доби раннього заліза їх вже сотні. Це віддзерка-
лює неспокійну та нестабільну ситуацію і водно-
час підтверджує завершення процесу закріплення
певних просторів за кочовими кланами. за харак-
тером травм можна припускати, що жінки брали
безпосередню участь у боях з озброєним ворогом.
воювати жінок спонукали збройні конфлікти, що
супроводжують людину з часів палеоліту.
Робота в.І. Полтавця і С.С. Бессонової присвя-
чена зіставленню шляхів південного порубіжжя
правобережного лісостепу скіфського часу з та-
тарськими дорогами. Джерела XVI—XVIII ст. свід-
чать, що «татарські шляхи» проходили крізь пере-
вози на прикордонних річках. Автори припускають
можливість певної екстраполяції цих тенденцій на
скіфський період. До кінця V — початку IV ст. до
н. е. шляхи вздовж Дніпра мали стратегічне зна-
чення, на відміну від торговельних шляхів в ба-
сейні великої висі. Так само й за козацьких часів
ключове значення мали шляхи вздовж Дніпра, де
були головні осередки запорожців від Києва та Ка-
нева до Каменської Січі.
У актуальній статті С.О. Біляєвої репрезентова-
но значення просторового фактору Північного При-
чорномор’я на різних етапах взаємодії Русі-України
з кочовими спільнотами, золотої Орди, Османської
та Російської імперій, розглянуто концептуальні
підходи до шляхів цивілізаційного розвитку. На-
віть лаконічний розгляд дії просторового фактору в
зоні стику цивілізацій у Північному Причорномор’ї
дає змогу автору виявити специфіку взаємодії не-
схожих культур на різних етапах історії людства.
О.О. Білинський та Д.О. Кабанов вводять до нау-
кового обігу раніше не опубліковані матеріали па-
м’яток скіфського часу верхньої течії Псла. численні
розвідки і розкопки багатошарових пам’яток умож-
ливили окреслення системи заселення та специфіч-
них рис матеріальної культури, а також спорідненос-
ті фортифікаційних традицій регіону Посейм’я.
У статті А.в. Петраускаса представлені результа-
ти археологічних пошуків на території зони будів-
ництва гірничо-збагачувального комбінату на Жито-
мирському Поліссі. Там вдалося відкрити три селища
різного часу та 19 курганних могильників, що налі-
чують 41 насип. Особливою рисою археологічної
ситуації в мікрорегіоні є відсутність довготривалих
стаціонарних поселень з потужними культурними
шарами на противагу великим групам курганів.
Результати аналізу пам’яток трипільської куль-
тури на теренах вінниччини, а саме поселень її
південно-східної частини, репрезентовані у роботі
в.С. Рудя. Для цієї території автор зібрав інформа-
цію про 403 пам’ятки трипілля. Найбільша концен-
трація поселень виявилась в центральній частині
вінниччини, де щільність становить одну пам’ятку
на 38,3 км2. Незначну кількість пам’яток для окре-
мих етапів (А, вІ, СІІ) автор пояснює наслідками
змін у системі заселення, певними історичними
явищами або ж малою археологічною вивченістю
цієї території.
Стаття О.в. Каряки уточнює систему розмежу-
вання сільськогосподарських ділянок античного
часу на теренах Ольвійської хори. Автор ділить-
ся досвідом створення комплексної археологічної
карти Нижнього Побужжя на підставі аеро- та
супутникової зйомки з подальшою максимально
повною графічною реконструкцією поділу хори на
цій основі.
Дослідження в.в. Шерстюка присвячено мож-
ливостям застосування в розвідкових археологіч-
них дослідженнях географічних джерел. Автор
пропагує апробовані ним на Полтавщині великі
резерви (значний потенціал) використання в ар-
хеологічному пошуку географічних методів. Цей
напрям, умовно названий «віртуальними архео-
логічними розвідками», може бути як самостійним
дослідженням, так і допоміжним засобом у прове-
денні польових обстежень.
ґрунтовне дослідження матеріалів Северинівсь-
кого городища доби раннього заліза, одержаних
за допомогою флотації й промивання заповнення
господарчих ям є цікавим досвідом співпраці фах-
івців різних галузей науки (автори: Ю.в. Болт-
рик, С.А. Горбаненко, М.в. Кублій, М.С. Сергєєва,
є.Ю. Яніш). Робота демонструє ефективність забору
біологічних зразків з пам’яток. Одержані та визна-
чені методами природничих наук рештки рослинно-
го та зоологічного походження різних класів тварин
(молюсків, риб, ссавців) дають переконливі підста-
ви для реконструкції господарської діяльності меш-
канців городища. Констатовано перспективність та
інформативність подальших досліджень означени-
ми методами на пам’ятках осілості.
Стаття Н.І. Мінаєвої висвітлює застосування
методу гідролокаційної розвідки для виявлення
та вивчення підводних археологічних об’єктів на
теренах акваторії Дніпро-Бузького лиману.
закриває збірку стаття О.в. Бузько, що висвіт-
лює один з епізодів діяльності знаного сарматоло-
га — Марії Іванівни вязьмітіної, яка свого часу
очолювала Науковий архів ІА НАН України. Для
теми цього збірника в означеній статті важливим
є факт розпорядження тогочасного вченого секре-
таря ІА Р.І. виєзжева про тимчасове припинення
роботи над складанням картотеки для «Археоло-
гічної карти УРСР». Робота, розпочата колективом
київських археологів, все ж завершилась у 1967 р.
виданням «Короткого списку археологічних
пам’яток УРСР» під редакцією Д.Я. Телегіна. Але
звичайно, це був лише перший крок впорядкуван-
ня та обліку нашого спільного спадку старожит-
ностей; здійснити наступні кроки (з використан-
ням всіх можливостей сучасних технологій) мають
нинішні археологи.
висловлюємо щиру подяку О.в. Дяченку за
участь у редагуванні збірника.
З повагою до читачів, Ю.в. БОЛТриК
Müller J. Settlement areas, landscape archaeology and
predictive mapping // Landschaftsarchäologie und Geo-
graphische Informationssysteme: Prognosekarten, Bisied-
lungsdynamik und prähistorische Raumordnungen. —
Wünsdorf, 2003. — P. 27—34.
Zubrow E.B.W. Spatial analysis and cultural evolution //
Space — Archaeology’s final frontier? An intercontinental
approach. — Cambridge, 2007. — P. 20—53.
|