Періодизація пізнього палеоліту України
Стаття є спробою узагальнення тривалих зусиль кількох поколінь дослідників в галузі періодизації та культурного поділу пізнього палеоліту України.
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161386 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Періодизація пізнього палеоліту України / Л.Л. Залізняк // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 14-25. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161386 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1613862019-12-09T01:25:52Z Періодизація пізнього палеоліту України Залізняк, Л.Л. Статті Стаття є спробою узагальнення тривалих зусиль кількох поколінь дослідників в галузі періодизації та культурного поділу пізнього палеоліту України. Короткий очерк периодизации верхнего палеолита Украины является попыткой подведения итогов столетним усилиям нескольких поколений украинских ученых в указанной области палеолитоведения. Современный уровень наших знаний позволяет выделить четыре фазы культурно-исторического развития верхнего палеолита Украины: раннюю (40— 27 тыс. л. н.), среднюю (27—19 тыс. л. н.), позднюю (19—14 тыс. л. н.) и финальную (14—10 тыс. л. н.). Периодизация частично коррелируется со стратиграфической схемой позднечетвертичных отложений Украины Н.П. Герасименко (2004), в основе которой лежит схема М.Ф. Веклича. The article proposes a summary of centennial efforts of several generations of scholars in the field of periodization of the Upper Paleolithic of Ukraine. The analysis of available data permits to distinguish four phases of cultural and historical development of the UP in Ukraine: early (40—27 Ka BP), middle (27—19 Ka BP), late (19—14 Ka BP) and final (14— 10 Ka BP). This periodization is correlated, to a certain extent, with the stratigraphic chart of Late Quaternary deposits of Ukraine elaborated by N.P. Herasymenko, Zh.M. Matviyishyna and P.F. Hozhyk and based on M.F. Veklych’s chart. 2010 Article Періодизація пізнього палеоліту України / Л.Л. Залізняк // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 14-25. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161386 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Залізняк, Л.Л. Періодизація пізнього палеоліту України Археологія і давня історія України |
| description |
Стаття є спробою узагальнення тривалих зусиль
кількох поколінь дослідників в галузі періодизації та
культурного поділу пізнього палеоліту України. |
| format |
Article |
| author |
Залізняк, Л.Л. |
| author_facet |
Залізняк, Л.Л. |
| author_sort |
Залізняк, Л.Л. |
| title |
Періодизація пізнього палеоліту України |
| title_short |
Періодизація пізнього палеоліту України |
| title_full |
Періодизація пізнього палеоліту України |
| title_fullStr |
Періодизація пізнього палеоліту України |
| title_full_unstemmed |
Періодизація пізнього палеоліту України |
| title_sort |
періодизація пізнього палеоліту україни |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161386 |
| citation_txt |
Періодизація пізнього палеоліту України / Л.Л. Залізняк // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 14-25. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT zalíznâkll períodizacíâpíznʹogopaleolítuukraíni |
| first_indexed |
2025-07-14T13:58:21Z |
| last_indexed |
2025-07-14T13:58:21Z |
| _version_ |
1837631015240073216 |
| fulltext |
14
Стаття є спробою узагальнення тривалих зусиль
кількох поколінь дослідників в галузі періодизації та
культурного поділу пізнього палеоліту України.
К л ю ч о в і с л о в а: Україна, верхній палеоліт,
періодизація, мустьє, мікок, оріньяк, селет, гравер,
епігравет, Осокорівка, Шан-Коба, Красносілля,
Свідер.
Надзвичайне багатство України на пам’ятки
археології пояснюється її розташуванням на
порозі Східної Європи, на шляху з Великого
Середземномор’я до великих рівнин сходу Єв-
ропейського континенту. Численність і різно-
маніття пам’яток палеоліту України давно відо-
ме фахівцям за її кордонами. Серед найбільш
відомих палеолітичних об’єктів багатошарові
стоянки біля Королево в Закарпатті, нижні гори-
зонти яких датовані близько 1 млн. років тому,
своєрідний заповідник пізніх неандертальців в
печерах Гірського Криму, багатошарові стоян-
ки Верхнього Дністра, стоянки мисливців на
бізонів Надчорномор’я та Надазов’я, унікальні
пам’ятки з житлами з кісток мамонтів Північної
України, численні стоянки мисливців на північ-
них оленів фінального палеоліту.
Однією з актуальних проблем палеоліту
України є періодизація численних стоянок
пізнього або верхнього (за термінологією євро-
пейських колег) палеоліту регіону. Зусиллями
кількох генерацій дослідників створена потуж-
на джерельна база пізнього палеоліту України.
Її основу заклали старші покоління українсь-
ких палеолітознавців: В.В. Хвойко, П.П. Єфі-
менко, М.Я. Рудинський, І.Г. Підоплічко,
І.Г. Шовкопляс, О.П. Черниш, В.М. Данилен-
ко, Ю.Г. Колосов, В.Н. Станко, М.І. Гладких,
С.В. Смирнов та ін. Протягом ХХ ст. запропоно-
вано низку періодизаційних схем для окремих
регіонів палеоліту країни. Величезна кількість
регіональних напрацювань у галузі періодиза-
ції пізнього палеоліту південного заходу Схід-
ної Європи, яка накопичилася більш ніж за сто
років досліджень, давно потребує узагальнен-
ня в масштабі всієї епохи. Цей короткий нарис
періодизації верхнього палеоліту України є
спробою підведення підсумку сторічним зусил-
лям кількох поколінь українських вчених у за-
значеній галузі палеолітознавства.
пізній або верхній палеоліт (далі — ВП)
розпочався близько 40 тис. років тому (далі —
р. т.) з приходом у Європу з Близького Сходу лю-
дини сучасного типу і закінчився разом із кінцем
льодовикової епохи 10 тис. р. т. Отже, ВП можна
назвати добою людини розумної (Homo sapiens)
у прильодовиковій Європі. Поява в Європі но-
вої, більш біологічно і соціально розвинутої
форми гомінід, а саме людини сучасного типу,
збіглася зі справжньою соціальною революцією,
яка супроводжувалася докорінними змінами в
матеріальній та духовній культурі первісного
населення континенту, зокрема в техніці об-
робки кременю. На зміну коротким відщеповим
заготовкам знарядь неандертальців середнього
палеоліту приходять довгі правильні пластини
верхнього палеоліту. Відповідно інструментарій
набуває правильних, видовжених обрисів і не-
бувалого різноманіття. Поширення екзогамії з
приходом до Європи Homo sapiens зумовило по-
яву різних культурних груп, які різнилися між
собою специфікою матеріальної культури, зок-
рема крем’яного інвентарю. Ці культурні про-
яви ВП Європи фігурують у сучасній літературі
під назвами технокомплексів та культур.
Аналіз наявних матеріалів дозволяє скласти
синхронізаційну схему культурних явищ ВП © Л.Л. ЗАЛІЗНЯК, 2010
Л. Л. З а л і з н я к
періоДиЗАЦіЯ
піЗнього пАлеоліту укрАїни
15
Залізняк Л.Л. Періодизація пізнього палеоліту України
України (рис. 1). Вона спирається на потужну
джерельну базу та численні радіокарбонові
дати. Аналіз наявних даних дозволяє виділити
чотири фази культурно-історичного розвитку
ВП України: ранню (40—27 тис. р. т.), серед-
ню (27—19 тис. р. т.), пізню (19—14 тис. р. т.)
та фінальну (14—10 тис. р. т.). Періодизація
певною мірою корелюється зі стратиграфічною
схемою пізньочетвертинних відкладів України
Н.П. Герасименко [2004], Ж.М. Матвіїшиної
та П.Ф. Гожика, в основі якої лежить схема
М.Ф. Веклича (рис. 1).
рАннЯ порА (40—27 тис. р. т.)
Час співіснування людини розумної та не-
андертальців у сучасній літературі отримав
назву ранньої пори ВП (РВП), перехідного пе-
ріоду від середнього до верхнього палеоліту або
початкового ВП. Розпочалася з приходом Homo
sapiens в Європу близько 40 тис. р. т. і закін-
чилася з вимиранням неандертальців близько
28 тис. р. т.
РВП України останніми роками інтенсивно
вивчали В.М. Степанчук [Степанчук та ін.,
2004а; 2004б; Степанчук, 2006, с. 195—208]
та В.П. Чабай [2000; 2004, с. 265—297]. Вони
не тільки дослідили та ввели в науковий обіг
матеріали унікальних селетоїдних пам’яток
Міра в Надпоріжжі (В.М. Степанчук, В.Ю. Ко-
ен), Буран-Кая ІІІС в Криму (В.П. Чабай), але
й зробили глибокі узагальнення щодо їх місця
в палеоліті Центрально-Східної Європи. Разом
зі своїм учителем Ю.Г. Колосовим В.М. Сте-
панчук та В.П. Чабай також дослідили числен-
ні пізньомустьєрські стоянки Гірського Криму
Рис. 1. Періодизація верхнього палеоліту України та хроно-стратиграфічна схема пізнього плейстоцену
Н.П. Герасименко
Статт і
16
(Заскельна VI, Пролом І, ІІ, Кабазі ІІ, Буран-
Кая ІІІВ та ін.). На сучасному рівні вивчив та
інтерпретував оріньякські горизонти відомої
стоянки Сюрень І у Криму Ю.Е. Демиденко
[2000]. Дуже ранню стоянку Сокирниця І дослі-
див у Закарпатті В.І. Усик [Усик та ін., 2004].
Для розуміння культурно-історичних процесів
у Східній Європі на початку ВП важливі до-
слідження російських колег [Аникович, Ани-
сюткин, Вишняцкий, 2007; Анисюткин, 2005;
Вишняцкий, 2008; Матюхин, 2006; Синицын,
2000]. Протягом останніх 5 років автор цих ряд-
ків разом з М.М. Беленком та П.І. Озеровим
досліджує яскраву селетоїдну пам’ятку Вись
під Новомиргородом [Залізняк, Беленко та ін.,
2008; 2009], що й дає нам підстави для узагаль-
нень відносно початкового ВП України.
Археологічні джерела ранньої пори ВП Ук-
раїни дозволяють виділити три типи культур-
них традицій, які останнім часом отримали но-
вомодну назву технокомплексів. Перший тип є
органічним продовженням середньопалеолітич-
них, тобто неандертальських, технологій; дру-
гий представляє верхньопалеолітичні новації і
асоціюється з Homo sapiens, а третій напрямок
демонструє синтез двох перших. Середньопале-
олітичні традиції у ранньому ВП Україні пред-
ставлені стоянками технокомплексів мікок та
левалуа-мустьє. Класична ВП технологія, яку
пов’язують зі щойно прибулими до Європи пер-
шими європейськими Homo sapiens або кромань-
йонцями представлена оріньяком. Синтез серед-
ньопалеолітичних традицій з ВП технологіями
демонструють виразні, але дуже різні колекції
селетського технокомплексу України (рис. 1).
Провідними культуровизначальними виро-
бами кам’яної доби, перш за все верхнього па-
леоліту та мезоліту, є наконечники метальної
зброї (дротиків та стріл) та їх складові частини
(рис. 2). Саме їх класифікація лежить в основі
виділення культурних спільнот верхнього па-
леоліту та мезоліту. Інші вироби та особливості
обробки кременю є важливими, але все ж до-
датковими до форми наконечників факторами
культурної диференціації пам’яток.
левалуа-мустьєрському технокомплексу
властиві скребла на видовжених пластинчас-
тих сколах та відсутність двобічно оброблених
виробів (рис. 1; 2).
Мустьєрські пам’ятки цього типу відомі в
басейнах Дністра, Пруту, у Гірському Криму.
Найдовше вони проіснували у Південно-Захід-
ному Криму під назвою кабазійська культура
(Кабазі ІІ, ш. 2, Старосілля, Шайтан-Коба І, ІV,
Чокурча ІІ, Холодна Балка). Вважається, що в
Криму ці стоянки полишили вихідці з Балкан,
які мешкали на півострові до кінця ранньої
пори ВП [Колосов, 1972; 1979; Чабай, 2004,
с. 49—80, 280—283; Степанчук та ін., 2004;
Степанчук, 2006, с. 204, 460].
мікокський (від стоянки Мікок у Франції)
технокомплекс середнього палеоліту характе-
ризується, перш за все, численними двобічно
обробленими знаряддями — гостроконечника-
ми (рубильцями) (рис. 1; 2), ножами з обушком,
скреблами, які часто виготовляли з масивних
відщепів підтрикутної форми, що знімали з
дископодібних нуклеусів. Найпізніші мікокські
стоянки України входять до аккайської, старо-
сільської та кіїккобінської культури Криму (За-
скельна VІ, ш. 3, Пролом І, ІІ, Буран-Кая ІІІВ),
великий внесок у вивчення яких зроблено
Ю.Г. Колосовим [1979; 1983; 1986], В.М. Сте-
панчуком [2002; 2006], В.П. Чабаєм [Колосов,
Степанчук, Чабай, 1993; Чабай, 2004].
Радіокарбонові дати левалуа-мустьєрських
та мікокських шарів кримських стоянок За-
скельна V, 1, Заскельна VІ, 2, Пролом І, 1, Про-
лом ІІ, 2, Кабазі ІІ, Буран-Кая ІІІ, В1, Алешин
Грот свідчать про їх відносно молодий вік у ме-
жах 28—30 тис. р. т. [Чабай, 2004, с. 288; Сте-
панчук, 2006, с. 258—260]. Ще молодші дати
верхніх шарів Пролому ІІ (22—25 тис. р. т.), За-
скельної VІ (22—24 тис. р. т.), Шайтан-Коби ІV
(24, 21, 17,8 тис. р. т.) стали повною несподіван-
кою для дослідників і потребують додаткового
вивчення. Причому вони отримані різними ла-
бораторіями — Кі, GrA, OxA [Cтепанчук та ін.,
2004а, с. 34—61; Степанчук, 2006, с. 258—260].
Якщо ці дати не є хибними, то неандерталь-
ці протрималися в Криму найдовше в Європі,
принаймні до 20 тис. р. т. (рис. 1).
оріньяк — культурна традиція обробки кре-
меню або технокомплекс ранньої пори ВП, що
отримав назву від однойменної печери в Піре-
неях і датований приблизно від 37 до 28 тис.
р. т. Вважається, що його полишили найдав-
ніші Homo sapiens прильодовикової Європи
(кроманьйонці), які прийшли з Близького Схо-
ду. Крем’яному комплексу Оріньяка властиві
характерні мікровкладені типу кремс-дюфур у
вигляді лусочок кременю з дрібною ретушшю
по краю (рис. 2), нуклеподібні скребачки ви-
сокої форми (карене, рабо, з носиком), багато-
фасеткові різці, великі пластини з виїмками,
а також кістяні наконечники з розщепленою
основою.
Оріньякська пам’ятка Сюрень І у Гірсько-
му Криму, датована за С14 близько 29 тис. р. т.
[Демиденко, 2000]. Можливо оріньякськими
є матеріали стоянки Ворона ІІІ у Надпоріжжі
[Нужний, 1994] та Зелений Хутір на Одещині.
Зуб Homo sapiens зі стоянки Сюрень І вка-
зує на антропологічний тип носіїв оріньяксь-
ких традицій. Схоже останні розвивалися в
Надчорномор’ї та Надазов’ї і пізніше, про що
свідчать матеріали епіоріньякських стоянок
середини ВП (рис. 1).
Селет — культурна група або технокомплекс
ранньої пори верхнього палеоліту, що отримав
назву від печери Селета в Угорщині. Визна-
чальними крем’яними виробами є двобічно об-
роблені вістря трикутної та листоподібної фор-
ми (рис. 1; 2). У Центральній Європі пам’ятки з
17
Залізняк Л.Л. Періодизація пізнього палеоліту України
Ри
с.
2
. Н
ак
он
еч
ни
ки
м
ет
ал
ьн
ої
з
бр
ої
в
ер
хн
ьо
го
п
ал
ео
лі
ту
У
кр
аї
ни
т
а
їх
о
сн
ащ
ен
ня
Статт і
18
двобічно обтесаними вістрями селетського типу
датують в межах 40—30 тис. р. т. Їх виводять
з місцевого мікоку, носіями якого були пізні
неандертальці. Деякі антропологічні дані свід-
чать на користь того, що творцями селетоїдних
індустрій Центральної Європи були неандер-
тальці або їхні безпосередні нащадки [Виш-
няцкий, 2008, с. 152].
До селетського кола у Східній Європі на-
лежать пам’ятки України — Стінка, Буран-
Кая ІІІС, Міра, Вись, Королеве ІІ; стоянки
Молдови — Бринзени, Корпач, Бубулешти,
Буздужани; у Росії — Бірюча Балка на Ниж-
ньому та Стрілецька, Костенки І, ш. 2, 3, Кос-
тенки 11, 12 та ін. на Середньому Дону, Сун-
гир на Верхній Волзі. Датовані 36—27 тис. р. т.
Вважається, що селетоїдні пам’ятки передува-
ли появі оріньякських і певний час співісну-
вали з ними. Більшість дослідників виводить
Селет Східної Європи від кримського мікоку,
на який, можливо, вплинули перші кромань-
йонці, що були носіями нових ВП технології
обробки кременю.
Радіокарбонові дати стоянок Міра (27—
28 тис. р. т.) у Надпорожжі та Буран-Кая ІІІС
(32 тис. р. т.) у Криму свідчать, що носії селет-
ських традицій в Україні мешкали принаймні
між 32 і 27 тис. р. т. поряд із останніми неан-
дертальцями та носіями оріньякських тради-
цій, які одностайно вважаються першими Homo
sapiens в Європі.
На території України в ранню пору ВП роз-
вивалися ще дві культурні традиції — пам’ятки
типу Сокирниця І (Закарпаття), датовані їх
дослідником В.І. Усиком близько 38 тис. р. т.
[2004, с. 102], а також типу Богуніце, виділені в
Україні на основі матеріалів стоянки Куличів-
ка [Коен, Степанчук, 2000, с. 39—45]. Вивчен-
ня цих малодосліджених явищ є актуальною
проблемою українського палеолітознавства.
СереДнЯ порА (27—19 тис. р. т.)
Середня фаза ВП України (27—19 тис. р. т.)
є епохою різкого похолодання, в кінці якого
(близько 20—19 тис. р. т.) у прильодовиковій
Європі сталося максимальне падіння тем-
ператур. Протягом усієї середньої пори ВП в
Україні розвивалася граветська культурна
традиція (технокомплекс), а на заключних фа-
зах — пам’ятки пушкарівського типу та епіорі-
ньякські (рис. 1).
гравет — культурна традиція (техноком-
плекс) обробки кременю, що розвивалася у
прильодовиковій Європі в середині пізнього
палеоліту (30—20 тис. р. т.). Визначальним
знаряддям із кременю є довгі вістря на плас-
тинах із прямим притупленим краєм (pис. 1;
2). Характерна типова ВП технологія — при-
зматичні нуклеуси для великих пластин, довгі
кінцеві скребачки, різноманітні різці на плас-
тинах. Судячи з фауни стоянок (мамонт, кінь,
північний олень тощо) граветська людність по-
лювала на стадних ссавців холодних прильодо-
викових степів Європи.
Значний внесок у дослідження граветських
пам’яток України зроблено львівськими коле-
гами на чолі з видатним українським палеолі-
тознавцем О.П. Чернишем. Маються на увазі
тривалі розкопки багатошарових граветських
пам’яток Подністров’я [Черниш, 1973; 1987],
продовжені сучасними дослідниками [Ситник
та ін., 1996; 2005]. Гравет Дністра та Пруту
плідно вивчав молдавський археолог І.А. Бор-
зіяк [Борзіяк, Кулаковська, 1998]. Граветським
пам’яткам України присвячено кілька статей
Д.Ю. Нужного [2003; 2009]. Останні п’ять років
автором цих рядків разом із Д.О. Ветровим,
В.М. Степанчуком та П.І. Озеровим досліджу-
ються найсхідніші граветські пам’ятки Троя-
нове 4 та Озерове під Новомиргородом у Цент-
ральній Україні [Залізняк та ін., 2007а; 2007б;
2008а].
Періодизації середньої пори ВП України не-
одноразово торкалися різні зарубіжні дослідни-
ки [Kozlowskі, 1986; Chiricа, Borziac, Chetraru,
1996; Djindjian, Kozlowsky, Otte, 1999; Восточ-
ный граветт, 1998; Otte, Noiret, 2004].
В Україні граветська традиція представ-
лена відповідними шарами стоянок пізнього
палеоліту Подністров’я — Молодова І, V, Кор-
мань ІV, Оселівка ІІ, Вороновиця І, Атаки, Ба-
бин І, Межигірці І, Галич та ін., які по суті є
східною філією гравету Центральної Європи.
Останніми роками з’ясовано, що граветська
людність Подністров’я просунулася на схід у
Центральну Україну, про що свідчать матеріа-
ли нижніх 8 та 7 шарів стоянки Володимирівка
на Південному Бузі, Троянове 4, Озерове під
м. Новомиргород [Залізняк та ін. 2007а; 2007б;
2008а].
На Лівобережній Україні власне граветсь-
кі пам’ятки невідомі. Далі на північний схід
у Росії на Середньому Дону, у верхів’ях Десни
та Оки поширені пам’ятки так званого Східно-
го гравету. Це культурне явище дещо пізніше
власне гравету заходу України та Центральної
Європи і відрізняється від них асиметричними
наконечниками з бічними виїмками (рис. 2),
ножами костенківського типу, листоподібними
вістрями [Восточный граветт, 1998].
В основі періодизації середньої пори ВП Ук-
раїни лежить хроно-стратиграфічна схема гра-
ветських шарів стоянки Молодова V, розроб-
лена О.П. Чернишем [1987] та І.К. Івановою
[1987], яку нещодавно підтвердили дослід-
ження стратиграфії пам’ятки авторитетним
бельгійським геологом-четвертинником Полом
Езерцем [Haesaerts et. аl., 2003]. Висловлена
думка про можливі витоки гравету з орін’яка
[Борзіяк, Кулаківська, 1998, с. 58, 59]. Гравет-
ські традиції були підґрунтям для формування
мікрогравету або епігравету наступної пізньої
пори ВП.
19
Залізняк Л.Л. Періодизація пізнього палеоліту України
Для пам’яток пушкарівського типу влас-
тиві своєрідні ланцетоподібні вістря (рис. 2),
виразні серії яких походять зі стоянок басейну
Десни Пушкарі І (дослідження П.П. Єфімен-
ка та В.І. Біляєвої [2002]), Клюси (розкопки
І.Г. Шовкопляса та Д.В. Ступака [2008]), Хоти-
лево ІІ. Для Пушкарів І отримано 16 радіокар-
бонових дат, основний масив яких припадає
на 20—21 тис. р. т. Схоже стоянка функціону-
вала напередодні максимального похолодан-
ня 20—19 тис. р. т., чим пояснюється значне
пошкодження її культурного шару морозобій-
ними тріщинами. Якщо раніше пам’ятки типу
Пушкарі І розглядали як локальний варіант
східного гравету, то зараз дослідники схиля-
ються до думки, що це окремий тип пам’яток
ВП Подесення.
епіоріньякські пам’ятки відомі у По-
бужжі (Анетівка І, Сагайдак І, Гордашівка),
Подністров’ї (Рашків VII), та Надазов’ї (Му-
ралівка, Золотівка). Вважається, що більшість
із них належить до фінальних етапів існуван-
ня оріньякського технокомплексу. Крем’яний
інвентар містить виразні вироби оріньякського
типу: численні нуклеподібні скребачки висо-
кої форми, мікропластинки дюфур. Судячи з
радіокарбонових дат згаданих пам’яток, вони
датовані в межах 22—17 тис. р. т. У Західній
Європі також відомий епіоріньяк або орінь-
як V, що доживає до максимуму похолодання,
тобто 20—19 тис. р. т.
Висловлена думка, що епіоріньяк був гене-
тичною підосновою південних пам’яток епігра-
вету України [Нужний, 1992, с. 26; Коен, 1999,
р. 368; Яневич, 2000], або принаймні брав участь
разом із граветом у формуванні мікрограветсь-
ких пам’яток пізньої пори ВП півдня України
[Залізняк, 2005, с. 36]. Про це свідчить наяв-
ність оріньякських мікролітів типу дюфур, ка-
реноїдних скребачок, багатофасеткових різців
на ранніх епіграветських пам’ятках півдня
(Амвросіївка, Акаржа, Анетівка ІІ).
піЗнЯ порА (19—14 тис. р. т.)
Пізня пора ВП розпочалася 19 тис. р. т. піс-
ля максимального похолодання і закінчила-
ся 13,5 тис. р. т. рауніським потеплінням, яке
знищило європейську популяцію мамонтів.
Домінуючою культурною традицією цього часу
не тільки в Україні, але й в усій Європі був
мікрогравет або епігравет.
епігравет або мікрогравет — культурна
традиція (технокомплекс) кінця пізнього па-
леоліту Європи, що характеризується поши-
ренням вкладнів до наконечників списів у виг-
ляді невеликих крем’яних мікропластинок та
мікровістер з притупленим краєм (рис. 1, 2).
Завдяки плідним роботам плеяди знаних
дослідників (В.В. Хвойко, П.П. Єфіменко,
М.Я. Рудинський, І.Г. Шовкопляс, І.Г. Підо-
плічко та ін.) широко відомі в світі яскраві
епіграветські пам’ятки з житлами з кісток ма-
монтів Північної України: Гінці, Кирилівська,
Мізин, Добранічівка, Межирічі. Відому епігра-
ветську стоянку Гінці протягом останніх 15
років плідно досліджує Л.А. Яковлева разом із
французькими колегами [Jakovleva, Djindjian,
2001]. Д.Ю. Нужний видав серію статей про
епігравет Північної України [Нужний, 2000;
2002; 2003; 2008]. Проблематиці мікрогравету
Південної України присвятили багато зусиль
В.Н. Станко [Станко та ін., 1989], С.П. Смо-
лянинова [1990], О.О. Кротова [1986; 2003],
І.В. Сапожников [2003; 2005], М.П. Оленковсь-
кий [1991; 2000]. Багаторічне вивчення епігра-
ветських пам’яток степової зони, дозволило
О.О. Кротовій [2003], І.В. Сапожникову [2003],
М.П. Оленковському [2000] розробити власні
періодизації ВП півдня України, які дещо різ-
няться між собою.
У 1999 р. у Києві відбулася конференція
«Епігравет України», якій присвячено окре-
мий випуск журналу «Археологія» [2000, № 2].
Саме з цієї конференції для позначення пізніх
пам’яток граветської традиції в Україні затвер-
дився термін епігравет [Залізняк, 2000].
Період 19—12 тис. р. т. по праву можна
вважати добою епігравету або мікрогравету в
Європі, коли однотипні пам’ятки з дрібними
вістрями з притупленим краєм домінували
на територіях від Атлантичного узбережжя
Європи до басейну Дону. Мікрогравет Украї-
ни має прямі аналогії в синхронному йому
мадлені Франції, Іспанії, Німеччини, Австрії
та в епіграветі Італії. Епігравет або мікрогра-
вет був мало не єдиною культурною традицією,
яка розвивалася протягом пізньої пори ВП на
території України.
Існує кілька версій ґенези епігравету Ук-
раїни [Залізняк, 2000, с. 5; 2005, с. 33]: 1) від
власне гравету; 2) від віллендорфсько-костен-
ківської культури або східного гравету; 3) від
оріньяку Східної Європи; 4) внаслідок синтезу
гравету з оріньяком; 5) у різних регіонах на
різному культурному ґрунті, як універсальна
стадія розвитку техніки обробки кременю. Го-
ворячи про ґенезу епігравету, слід пам’ятати,
що його аналоги (мадлен, епігравет Італії)
виводять із класичного гравету. Останній,
фактично, був типологічним і хронологічним
попередником свого молодшого і здрібнілого
нащадка — епігравету.
Спираючись на матеріали верхніх 1—4 шарів
стоянки Молодове V, продатованих у межах 17—
10,5 тис. р. т., більшість дослідників визнавали
розвиток граветських традицій у Подністров’ї
до кінця пізнього палеоліту і навіть виділяли
окрему пізньомолодовську культуру [Палеолит
СССР, с. 217]. Відомий бельгійський дослідник
Пол Езарц, який у 1997—2002 рр. досліджував
стратиграфію стоянки Молодове V на Дністрі,
підтвердив хроно-стратиграфічну колонку
О.П. Черниша та І.К. Іванової, а верхні шари
Статт і
20
1—3 стоянки пов’язав із фінальним гляциалом
у межах 15—10 тис. р. т. [Haesaerts et. аl., 2003,
с. 185; Залізняк, 2005, с. 126]. На нашу думку,
відома пізньомолодовська культура чи стадія
розвитку пізнього палеоліту Подністров’я
О.П. Черниша в наш час наповнюється новим
змістом і по суті набуває статусу епіграветської
фази розвитку граветських традицій у Прикар-
патті.
Отже, епігравет на території України роз-
вивався в межах 19—12 тис. р. т., тобто з кін-
ця середнього ВП протягом усієї пізньої фази
ВП до середини фінального палеоліту (рис. 1).
Судячи з фауністичних решток епіграветські
мисливці полювали на великих стадних ссав-
ців холодних прильодовикових степів та лісо-
степів: на півночі України — на мамонтів та
північних оленів, у південних степах — на бі-
зонів та коней.
Наявність у ранніх епіграветських комп-
лексах степової України (Амвросіївка, Анетів-
ка ІІ, Велика Акаржа) окремих оріньякських
елементів (мікровкладні дюфур, високі нукле-
видні скребачки, багатофасеткові різці) вка-
зує на участь в становленні епігравету півдня
носіїв оріньякських традицій. Скоріш за все це
було епіоріньякське населення, що полишило
стоянки Сагайдак І, Анетівка І, Гордашівка,
Рашків VІІ, Муралівка, Золотівка, які синх-
ронні згадуваним найранішим епіграветським
стоянкам степового Надчорномор’я і датовані
21—18 тис. р. т.
Яскравим, але короткотривалим епізодом
розвитку епіграветської традиції на Середньо-
му Дніпрі та в Подесенні є феномен широко ві-
домих поселень із ефектними житлами з кісток
мамонтів — Гінці, Кирилівка, Межирічі, Доб-
ранічівка, Мізин, Юдиново, Єлисеєвичі, Ти-
монівка та ін. Судячи з численних радіокарбо-
нових дат, стоянки датовані кінцем пізньої фази
ВП 15, 14 тис. р. т. Край їхньому існуванню,
схоже, поклало рауніське потепління близько
13,5 тис. р. т., що спричинило вимирання ма-
монтів в Європі і стало межею між пізньою та
фінальною фазами ВП Європи. Однак епігра-
ветська традиція обробки кременю продовжи-
ла свій розвиток у першій половині наступної
фінальної фази ВП. Судячи з радіокарбонових
дат деяких українських стоянок, а також най-
пізніших мадленських пам’яток Центральної
та Західної Європи, епігравет проіснував до
аллередського потепління 12 тис. р. т. (рис. 1).
Це стосується також епігравету Надчорномор’я
та Надазов’я, де найдавніші епіграветські
пам’ятки датовані 19, 18 тис. р. т. (Амвросіївка,
Анетівка ІІ, Акаржа, Нововолодимирівка ІІ), а
наймолодші — першою половиною фінального
палеоліту 13, 12 тис. р. т. (Солоне Озеро VІ, Ро-
галик VІІ, Кам’яна Балка, мис 3 та ін.).
Таким чином, граветські традиції на те-
риторії України розвивалися майже 20 тис.
років: із 30 тис. р. т. (Молодове V, ш. 9, 10) до
заключних фаз ВП 12 тис. р. т. Під час макси-
муму похолодання 20—19 тис. р. т. відбулася
трансформація гравету в епігравет, місцями
за участю носіїв інших культурних традицій,
зокрема епіоріньяка. У фінальному палеоліті
на епіграветських традиціях постали культури
осокорівка і шан-коба [Залізняк, 1998, с. 119;
2005, с. 41, 44].
ФінАльниЙ пАлеоліт
(14—10 тис. р. т.)
У фінальній, заключній фазі палеоліту пів-
денний край відступаючого льодовика зафік-
сувався на північному березі Балтійського ба-
сейну. Початок ФП пов’язують із потеплінням
рауніс, яке близько 13,5 тис. р. т. спричинило
відхід краю льодовика з Південної Балтії у
Скандинавію. Внаслідок різкої зміни холодних
періодів (Дріас І, ІІ, ІІІ) потепліннями (Рауніс,
Белінг, Алеред) вимерли мамонти і фоновим
видом теріофауни в Європі став північний
олень. Тому фінальний палеоліт нерідко звуть
добою північного оленя. Однак на півдні, в Пів-
нічному Надчорномор’ї та Надазов’ї продовжу-
ють домінувати степові копитні — бізон, кінь.
Із фінального палеоліту у прильодовиковій
Європі простежується чіткий культурний поділ
і з’являються справжні археологічні культури,
які більшість сучасних дослідників вважає слі-
дами мешкання окремих стародавніх етносів.
Культури, порівняно з технокомплексами, на-
багато менші за розмірами і короткотриваліші
в часі. Їх поява, очевидно, пов’язана із суттє-
вими змінами, що відбулися в етнічній органі-
зації прильодовикових суспільств Європи у фі-
нальному палеоліті [Залізняк, 2000].
Фінальнопалеолітичні та мезолітичні куль-
тури Європи відрізняються між собою, перш за
все, формою наконечників стріл, які наприкін-
ці палеоліту починають набувати обрисів гео-
метричних мікролітів — трапецій, сегментів,
трикутників, ромбів (рис. 2). Зроблено кілька
спроб культурно-хронологічної диференціації
фінального палеоліту України [Телегін 1982;
Залізняк, 1989; 1998, с. 115—145; 2005, с. 32—
55].
У фінальному палеоліті на території України
були поширені пам’ятки двох різних культур-
них областей: північної балтійської і південної
надчорноморської. Північ України (Полісся)
входила в область культур (технокомплекс) із
наконечниками стріл на пластинах мисливців
на північного оленя, які поширилися в останні
тисячоліття льодовикової доби на низовинах
від Темзи до Десни та витоків Волги. Мають-
ся на увазі культури лінгбі, аренсбург, свідер,
красносілля, яким властиві наконечники стріл
різноманітної форми на пластинах (рис. 2). Ос-
кільки ці культурні явища були поширені на
полишених льодовиком зандрових рівнинах
Європи, культурні шари стоянок, як правило,
21
Залізняк Л.Л. Періодизація пізнього палеоліту України
залягають у піщаних відкладах надзаплавних
терас, що не сприяє збереженню органічних ре-
шток.
У лісостепах та степовому Надчорномор’ї до-
живав свій вік епігравет, який породив похідні
від нього шанкобинську та осокорівську куль-
тури з архаїчними мікролітами — грубими
сегментами та трапеціями (рис. 2). Їх носії по-
лювали на степових стадних копитних (кінь,
бізон), а шан-кобинська людність ще й на лі-
сових травоїдних Кримських гір. Культурні
шари фінального палеоліту на півдні Украї-
ни пов’язані з верхніми горизонтами причор-
номорських лесів, ембріональними ґрунтами
белінгзького та алередського потеплінь (рис. 1)
та відкладами печер Гірського Криму.
осокорівська культура — група спорідне-
них пам’яток фінального палеоліту лісостепо-
вої України з однотипним крем’яним інвента-
рем, якому властиві трапеції осокорівського
типу з ретушшю по верхній основі (pис. 2). На
стоянці Рогалик на Луганщині знайдені слан-
цеві плитки зі схематичними зображеннями
жінок та геометричним орнаментом.
Стоянки поширені на межі лісостепової та
степової зон України: Осокорівка, шар 3в, Ро-
галик Акимівський, Прогон, Леонтіївка, Ца-
ринка. Датовані белінгом, дріасом ІІ (13 тис.
р. т.). Радіокарбоновий аналіз кістки бізона
з шару Осокорівки 3В дав дату 12649 ± 60 ВР
GrA33123. Осокорівська людність полювала в
умовах лісостепу та степу на стадних травоїд-
них (коней та бізонів). Значний внесок у вив-
чення культури зробили дослідники стоянок
Осокорівка 3В (Левицький, 1949), Царинка
[Станко, 1980], Рогалик [Горелик, 2000], Ле-
онтіївка [Оленковський, 1991].
Культура виросла з місцевих епіграветських
традицій пізньольодовиків’я [Залізняк, 1998,
с. 124—128; 2005, с. 38—41]. На користь гене-
тичного зв’язку з епіграветом свідчать мікрогра-
вети, які постійно присутні в осокорівських ком-
плексах і, на нашу думку, є епіграветськими
реліктами. Не виключена можливість ґенези
пізнішої за Осокорівку шан-кобинської куль-
тури за участю носіїв осокорівських традицій
про що свідчать окремі трапеції осокорівського
типу у шан-кобинських комплексах.
Шан-кобинська культура — група спорід-
нених пам’яток Гірського Криму зі специфіч-
ним крем’яним інвентарем, якому властиві
численні грубі сегменти (рис. 2).
Печерні стоянки культури поширені в
Гірському Криму: Шан-Коба (шари 5, 6),
Фатьма-Коба (шари 5, 6) [Бонч-Осмоловський,
1934; Бибиков, 1966], грот Водопадний (2 шар),
Буран-Кая [Бадер, 1958], Заміль-Коба 1,
Сюрень 2 (верхн. шар), Алимівський Навіс
(шари 3, 4) [Формозов, 1954; Столяр, 1961].
Інформативними виявилися нові розкопки
В.О. Манька в гроті Скелястий. Аналогічна
пам’ятка досліджена на Одещині — Білолісся
[Станко, 1980]. Фауна стоянок (благородний
олень, косуля, кабан, сайгак, кінь, бізон) свід-
чить, що основою господарства було полювання
на копитних гірських лісів, доповнюване про-
мислом степових травоїдних.
Шан-кобинська культура, що постала з
епіграветських традицій, належала до техно-
комплексу або області романелло-азильських
культур із сегментоподібними мікролітами,
які розвивалися в Південній та Централь-
ній Європі, а також у Криму та на Кавказі у
фінальному палеоліті та на самому початку
мезоліту (12—9 тис. р. т.). Це культури Азиль
півдня Франції, Романеллі Італії, Федермесер
Німеччини, Вітув і Тарново Польщі, Шан-Коба
Північно-Західного Надчорномор’я та Криму,
Сосруко Кавказу [Залізняк, 1998, с. 128—131;
2005, с. 41—44].
Фінальний палеоліт Українського Полісся
вивчали М.Я. Рудинський, С.К. Круковський,
Д.Я. Телегін, Г.В. Охріменко. Майже 40 років
присвятив цій проблематиці автор цих рядків
[Залізняк 1984; 1986; 1989; 1995; 1998; 1999;
2005]. Культурні явища фінального палеолі-
ту Північної України належать до балтійської
культурної провінції, а тому поширені далеко
за межами Українського Полісся — на тери-
торії Польщі, Білорусії, Литви. Значний вне-
сок у їх вивчення зробили зарубіжні дослід-
ники Р.К. Римантене [1971], С.К. Козловський
[1975], Р. Шильд [1975], Л.В. Кольцов [1977],
В.П. Ксензов [1988], В.Ф. Копитін [2000].
красносільська культура — група спорід-
нених пам’яток фінального палеоліту з
крем’яним інвентарем, що характеризується
грубими черешковими наконечниками стріл,
які часто мають асиметричну форму (рис. 2).
Була поширена в басейнах Прип’яті, Німану,
Верхнього Дніпра у ІХ тис. до н. е. В Українсь-
кому Поліссі досліджені стоянки Красносіл-
ля Е, Великий Мідськ, Лютка, Птича 3, Са-
мари, Раска, Бір [Залізняк, 1998, с. 133—138;
1999, с. 40—101, 216—224].
Мешкаючи в холодних умовах льодовико-
вої доби, красносільське населення, очевидно,
полювало на північних оленів. Походить від
культури Лінгбі, населення якої 11 тис. р. т.
просунулося в Полісся із заходу. Тому на ран-
ніх красносільських стоянках знаходять вели-
кі наконечники типу лінгбі. У кінці ІХ тис. до
н. е. під тиском із заходу людності свідерської
культури красносільське населення рухалось із
Полісся через Верхній Дніпро на Верхню Волгу.
Відіграло значну роль у первинному заселенні
Верхнього Подніпров’я та Верхньої Волги. Піс-
ляльодовикове потепління близько 10 тис. р. т.
призвело до трансформації красносільської фі-
нальнопалеолітичної культури в мезолітичні
пісочнорівську, гренську та ієнівську басейнів
Десни, Верхнього Дніпра, Верхньої Волги.
Cвідерська культура (від стоянки Свідре
Вельке під Варшавою) — велика група спорід-
Статт і
22
нених пам’яток з однотипним крем’яним інвен-
тарем, які були поширені на території Польщі,
Литви, Західної Білорусі, Північно-Західної
України в останнє тисячоліття льодовикової
доби [Залізняк, 1989; 1999, с. 101—201, 224—
230]. Визначальними для культури є наконеч-
ники стріл на пластинах із плоскою підтескою
кінців із черевця (рис. 2).
Культура була поширена в басейнах рік Віс-
ла, Німан, Прип’ять, на Верхньому Дніпрі. В
Україні численні свідерські пам’ятки відомі в
Поліссі (Нобель, Переволоки, Лютка, Люб’язь,
Сенчиці, Тутовичі, Березно, Прибір, Кри-
чельск, Смячка ХІV). Окремі стоянки відомі в
Карпатах (Делятин) та Криму (Сюрень ІІ, Бу-
ран-Кая ІІІ). Датований ІХ тис. до н. е.
Свідерці мешкали в холодних лісотун-
драх, полюючи на сезонно мігруючих, стадних
північних оленів. Генетичним пращуром є
культура лінгбі Західної Балтії, людність якої
близько 11 тис. р. т. просунулася на схід до Верх-
нього Дніпра. Людність свідерської культури
відіграла провідну роль у первинному заселен-
ні півночі Східної Європи від Східної Балтії
до Північного Уралу. Різке потепління 10 тис.
р. т. зумовило міграцію свідерського населення
слідом за північним оленем на північ Східної
Європи, яку вони заселили протягом VIII тис.
до н. е. На цьому підґрунті сформувався пост-
свідерський мезоліт лісової зони від Східної
Балтії до Північного Уралу. Ця людність мог-
ла бути підґрунтям майбутньої фіно-угорської
сім’ї народів півночі Східної Європи.
СтрАтигрАФіЯ СтоЯнок
верхнього пАлеоліту укрАїни
Переважна більшість археологів-палеоліт-
чиків та геологів-четвертинників України в
наш час користується стратиграфічною схемою
М.Ф. Веклича, модернізованою останнім часом
Н.П. Герасименко [2004], Ж.М. Матвіїшиною
та П.Ф. Гожиком (рис. 1). Періоди ВП України
корелюються з палеогеографічними фазами
схеми Веклича-Герасименко.
Зазвичай культурні шари стоянок початко-
вої пори ВП пов’язані з верхніми горизонтами
витачівських ґрунтів палеогеографічної схеми
Н.П. Герасименко [2004, с. 18, 19]. Поховані
витачівські буро-коричневі ґрунти (Vtb1, Vtb2,
Vtc) формувалися 55—27 тис. р. т. у достатньо
теплих і вологих кліматичних умовах серед-
ньовалдайського міжстадіалу. За різними євро-
пейськими схемами відповідниками верхньої
товщі витачівського похованого ґрунту є геоло-
гічні горизонти дофінівський (за М.Ф. Векли-
чем), брянський, дунаєвський, паудорф, дене-
камп, хенгело, арсі. Похований грунт зазвичай
побитий морозобійними тріщинами з перекри-
ваючого горизонту лесу, що спричинило розсів
артефактів культурних шарів по вертикалі.
Зокрема такий «звішений» стан культурного
шару зафіксований на багатьох стоянках по-
чатку ВП — Вись, Стінка, Ворона ІІІ в Україні,
Бірюча Балка та Сунгир у Росії.
Середня фаза ВП України (27—19 тис. р. т.)
збіглася з різким похолоданням, заключним
етапом якого було максимальне падіння тем-
ператур у прильодовиковій Європі 20—19 тис.
р. т. Культурні шари пам’яток зазвичай заля-
гають у лесах бузького горизонту за Н.П. Ге-
расименко [2004, с. 19], які формувалися в
умовах холодних і сухих перигляціальних тун-
дро-степів. Різке похолодання 27 тис. р. т. зумо-
вило згадувані морозобійні порушення підсти-
лаючих бузькі леси витачівських ґрунтів, які
містять матеріали ранньої пори ВП.
Пізньольодовиків’я на палеогеографічних
схемах Східної Європи асоціюють із дофінівсь-
ким похованим ґрунтом (df1—3) та нижнім гори-
зонтом причорноморських лесів (pc1) за Н.П. Ге-
расименко [2004, с. 20] (рис. 1). Дофінівський
горизонт України зараз корелюють із потеп-
лінням Ляско Західної Європи (18, 17 тис.
р. т.), що змінилося новим похолоданням, яке
на території України призвело до відкладення
причорноморських лесів.
Фінальний палеоліт відповідає дріасовому пе-
ріоду європейських палеогеографічних схем або
періоду відкладення причорноморських лесів
(Рс), в яких простежуються ембріональні ґрунти
белінгського та алередського потеплінь. Останнє
тисячоліття плейстоцену (Дріас ІІІ) за Н.П. Гера-
сименко [2004, с. 20] було завершальною фазою
формування причорноморськи лесів (Рс3).
Різке потепління близько 10300 р. т. вва-
жається рубежем палеоліту і мезоліту, з якого
почалося формування голоценових грунтів.
Фази розвитку ВП України відповідають хро-
нологічним етапам верхнього палеоліту Цент-
ральної та Західної Європи. Культурні явища
кінця льодовикової доби України є органіч-
ними складовими або локальними проявами
загальноєвропейських верхньопалеолітичних
спільнот. Принаймні більшість із них мають
на заході прямі паралелі. Іншими словами, у
цілому верхній палеоліт України в культурно-
історичному сенсі є невід’ємною східною части-
ною ВП Європи.
Аникович М.В., Анисюткин Н.К., Вишняцкий Л.Б.
Узловые проблемы перехода к верхнему палеолиту
Евразии. — СПб., 2007.
Анисюткин Н.К. Палеолитическая стоянка Стин-
ка 1 и проблемы перехода от среднего палеолита к
верхнему на юго-западе Восточной Европы. — СПб.,
2005.
Бадер Н.О. Раскопки 1957 г. в гроте Буран-Кая в
Крыму // Тез. докл. IV Всесоюз. археол. студ. конф. —
М., 1958. — С. 11.
Беляева В.и. Палеолитическая стоянка Пушкари І
(характеристика культурного слоя). — СПб., 2002.
Бибиков С.Н. Раскопки в навесе Фатьма-Коба и
некоторые вопросы изучения мезолита Крыма //
МИА. — 1966. — № 126. — С. 138—143.
23
Залізняк Л.Л. Періодизація пізнього палеоліту України
Бонч-Осмоловский Г.А. Итоги изучения крымского
палеолита // Тр. II междунар. конф. АИЧПЕ. — Вып.
V — М. — Л., 1934. — С. 114—183.
Борзіяк І.О., Кулаковська Л.В. Гравет Подністров’я.
Загальний огляд // Археологія. — 1996. — № 3. —
С. 55—64.
Вишняцкий Л.Б. Культурная динамика в середине
позднего плейстоцена и причины верхнепалеолити-
ческой революции. — СПб., 2008.
Восточный Граветт. М., 1998.
Герасименко Н.П. Розвиток зональних ландшафтів
четвертинного періоду на території України: Авто-
реф. дис. … док. іст. наук. — К., 2004.
Горелик А.Ф. Памятники Рогалицко-Переделкинс-
кого района. — Киев; Луганск, 2001.
Демиденко Ю.Э. «Крымская загадка» — среднепа-
леолитические изделия в раннем ориньяке типа
Кремс-Дюфур Сюрени І: альтернативные гипотезы
для решения проблемы // Stratum plus. — 2000. —
№ 1. — С. 97—124.
Зализняк Л.Л. Мезолит Юго-Восточного Полесья. —
К., 1984.
Зализняк Л.Л. Культурно-хронологическая перио-
дизация мезолита Новгород-Северского Полесья //
Памятники каменного века Левобережной Украи-
ны. — К., 1986. — С. 74—142.
Зализняк Л.Л. Охотники на северного оленя Укра-
инского Полесья в епоху финального палеолита. —
К., 1989.
Залiзняк Л.Л. Фiнальний палеолiт України // Архео-
логiя. — № 1. — 1995. — С. 3—12.
Залiзняк Л.Л. Передісторія України Х—V тис. до
н. е. — К., 1998.
Залiзняк Л.Л. Фінальний палеоліт північного захо-
ду Східної Європи. — К., 1999.
Залізняк Л.Л. Етнокультурні процеси у пізньому
палеоліті та проблема епігравету // Археологія. —
2000. — № 2. — С. 4—11.
Залізняк Л.Л. Фінальний палеоліт і мезоліт конти-
нентальної України. — К., 2005.
Залізняк Л.Л., Степанчук В.М., Вєтров Д.О. та
ін. Граветська стоянка Троянове 4 під Новомиргоро-
дом // Кам’яна доба України. — 2007а. — Вип. 10. —
С. 102—125.
Залізняк Л.Л., Степанчук В.М., Вєтров Д.О. та ін.
Гравет Центральної України та його історичні долі //
Археологія. — 2007б. — № 2. —С. 3—9.
Залізняк Л.Л., Вєтров Д.О., Хоптинець І.М. До-
слідження граветської стоянки Троянове4 під Ново-
миргородом у 2007 р. // Кам’яна доба України. — К.,
2008а. — Вип. 11. — С. 82—95.
Залізняк Л.Л., Беленко М.М., Озеров П.П. Стоян-
ка Вись та її місце у пізньому палеоліті України //
Кам’яна доба України. — К., 2008б. — Вип. 11. —
С. 59—74.
Залізняк Л.Л., Беленко М.М. Стоянка Вись ранньої
пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині // Ар-
хеологія. — 2009. — № 3. — С. 4—9.
иванова и.К. Палеогеография и палеоэкология
среды обитания людей каменного века на Среднем
Днестре. Стоянка Молодово V // Многослойная па-
леолитическая стоянка Молодово V. Люди каменно-
го века и окружающая среда (к ХІІ конгресу ИНК-
ВА, Канада, 1987). — М., 1987. — С. 94—123.
Коен В.Ю, Степанчук В.М. Вариабильность пере-
хода от среднего к верхнему палеолиту: новые дан-
ные из Восточной Европы // Stratum plus. — 2000. —
№ 1. — С. 31—53.
Колосов Ю.Г. Шайтан-Коба — мустьерская стоянка
Крыма. — К., 1972.
Колосов Ю.Г. Аккайские мустьерские стоянки и не-
которые результаты их исследования // Изучение
палеолита в Крыму. — К., 1979. — С. 33—56.
Колосов Ю.Г. Мустьерские стоянки района Белогор-
ска. — К., 1983.
Колосов Ю.Г. Аккайськая мустьерская культура. —
К., 1986.
Колосов Ю.Г., Степанчук В.Н., Чабай В.П. Ранний
палеолит Крыма. — К., 1993.
Кольцов Л.В. Финальный палеолит и мезолит Юж-
ной и Восточной Прибалтики. — М., 1977.
Копытин В.Ф. У истоков гренской культуры. Боров-
ка. — Могилев, 2000.
Кротова А.А. Культурно-хронологическое членение
позднепалеолитических памятников Юго-Востока
Украины // Памятники каменного века Левобереж-
ной Украины. — К., 1986. — С. 6—64.
Кротова О.О. Проблеми датування та періодизації
пам’яток степової зони доби верхнього палеоліту //
Кам’яна доба України. — К., 2003. — Вип. 4. —
С. 183—198.
Ксензов В.П. Палеолит и мезолит Белорусского Под-
непровья. — Минск, 1988.
Левицький I.Ф. Розкопки палеолiтичної стоянки в
балцi Осокорiвськiй в 1946 // АП УРСР. — 1949. —
Т. 2. — С. 289—291.
Матюхин А.Е. Бирюча Балка 2. Многослойный па-
леолитический памятник на Северском Донце // Архе-
ологические вести. — М., 2007. — № 14. — С. 20—42.
Нужний Д.Ю. Розвиток мікролітичної техніки в
кам’яному віці. — К., 1992.
Нужний Д.Ю. Пізньопалеолітична стація Ворона ІІІ
на дніпровських порогах та її місце серед оріньяк-
ських пам’яток Східної Європи // Археологический
альманах. — Донецк, 1994. — № 3. — С. 204—216.
Нужний Д.Ю. Епіграветські пам’ятки Овруцького
кряжу // Археологія. — 2000. — № 2. — С. 37—56.
Нужний Д.Ю. Верхньопалеолітичні пам’ятки типу
Межиріч та їх місце серед епіграветських комплек-
сів Середнього Дніпра // Кам’яна доба України. —
К., 2002а. — Вип. 1. — С. 57—81.
Нужний Д.Ю. Верхні шари палеолітичної стоянки
Молодове 5 та деякі проблеми їх культурно-хроноло-
гічної інтерпретації // Vita Antiqua. — К., 2003а. —
№ 5—6. — С. 20—38.
Нужний Д.Ю., Пясецький В.К. Крем’яний комплекс
верхньопалеолітичної стоянки Бармаки на Рівнен-
щині та проблема існування пам’яток мізинської
індустрії на Волинській височині // Кам’яна доба Ук-
раїни. — К., 2003а. — - Вип. 2. — С. 58—74.
Оленковский Н.П. Поздний палеолит и мезолит
Нижнего Днепра. — Херсон, 1991.
Оленковський М.П. Палеоліт та мезоліт Присиваш-
шя. Проблеми епігравету України. — Херсон, 2000.
Палеолит СССР. — М., 1984.
Римантене Р.К. Палеолит и мезолит Литвы. —
Вильнюс, 1971.
Сапожников и.В. Большая Аккаржа: хозяйство и
культура позднего палеолита Степной Украины. —
К., 2003 (Кам’яна доба України. — Вип. 3).
Сапожников І.В. Хронологія і періодизація пізньо-
го палеоліту півдня Східної Європи // МДАПВ. —
2005. — Вип. 9. — С. 14—31.
Синицын А.А. Нижние культурные слои Костенок 14
(Маркина Гора) в контексте проблематики ранне-
го верхнего палеолита // Stratum plus. — 2000. —
№ 1. — С. 125—146.
Ситник О.П., Богуцький А.Б., Кулаковська Л.В.
Стратифіковані пам’ятки палеоліту в околицях Га-
лича // Археологія. — 1996. — № 3. — С. 86—97.
Статт і
24
Ситник О., Цирк К., Коропецький Р., Вжесінська А.
Граветська пам’ятка Галич І // МДАПВ. — 2005. —
Вип. 9. — С. 32—89.
Смольянинова С.П. Палеолит и мезолит степного
Побужья. — К., 1990.
Станко В.Н., Григорьева Г.В., Швайко Т.Н. Поздне-
палеолитическое поселение Анетовка II. — К., 1989.
Станко В.Н. Ранний мезолит степей Северного
Причерноморья // Первобытная археология: памят-
ники и находки. — К., 1980. — С. 90—109.
Столяр А.Д. Мезолитические комплексы Алимов-
ского навеса в Крыму // КСИА. — 1961. — № 84. —
С. 38—44.
Степанчук В.Н. Поздние неандертальцы Крыма.
Киик-Кобинские памятники. — К., 2002.
Степанчук В.Н. Нижний и Средний палеолит Ук-
раины. — Черновцы, 2006.
Степанчук В.М., Ковалюх М.М., Пліхт Й. Радіо-
вуглицевий вік пізньоплейстоценових палеолітич-
них стоянок Криму // Кам’яна доба України. — К.,
2004а. — Вип. 5. — С. 34—61.
Степанчук В.М., Коєн В.Ю., Герасименко Н.П.,
Дамблон Ф. та ін. Багатошарова стоянка Міра на
Середньому Дніпрі: Основні результаті розкопок
2000 року // Кам’яна доба України. — К., 2004б. —
Вип. 5. — С. 62—98.
Ступак Д.В. Нові дослідження верхньопалеолітич-
ної стоянки Клюси // Дослідження первісної архео-
логії в Україні. — К., 2008. — С. 71—85.
Телегiн Д.Я. Мезолiтичнi пам’ятки України. — К.,
1982.
Усик В.І., Кулаковська Л.В., Монігал К. та ін. Вер-
хній палеоліт Закарпаття // Кам’яна доба Украї-
ни. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 99—111.
Формозов А.А. Исследование стоянок каменного
века в Крыму // КСИИМК. — 1954. — Вып. 54. —
С. 62—70.
Чабай В.П. Особенности перехода от среднего к верх-
нему палеолиту // Stratum plus. — 2000. — № 1. —
С. 54—83.
Чабай В.П. Средний палеолит Крыма. — Симферо-
поль, 2004.
Черниш А.П. Палеолит и мезолит Приднестро-
вья. — М., 1973.
Черниш А.П. Эталонная многослойная стоянка Мо-
лодова V. Археология // Многослойная палеолити-
ческая стоянка Молодово V. Люди каменного века и
окружающая среда (к ХІІ конгресу ИНКВА, Канада,
1987). — М., 1987. — С. 7—93.
Яневич О.О. Буран-кайська культура гравету Кри-
му // Археологія. — 2000. — № 2. — С. 11—19.
Chirica V., Borziac I., Chetraru N., Gisement du
paleolithique superieur ancient entre le Dniestr et la
Tissa. — Iasi, 1996.
Cohen V. The population of South Rusian Plain after
the maximum of the secondpleniglacial // Folia Quater-
naria. — Krakow, 1999. — Vol 70. — P. 363—384.
Djindjian F., Kozlowsky J., Otte M. Le paleolithique
superieur en Europe. — Paris, 1999.
Haesaerts P., Borziak I., Chirica V.et al. The east car-
patian loess record: a reference for the middle and late
pleniglacial stratigraphy in central Europe // Quater-
naire. — Paris, 2003. — Vol. 14, nr. 3. -- Р. 163—188.
Jakovleva L., Djindjian F. Epigravettian settlement
models in the Dniepr bassin in the light of the new
excavations of the Gintsy site (Ukraine) // Proceedings
of the international conference on mammoth site stud-
ies. — Lowrence, 2001. — P. 85—94.
Kozlowskі J.K. The Gravettіan іn Central and Eastern
Europe // Advances іn World Archaeology. — Orlando,
1986. — Vol. 5. — P. 201—252.
Kozlowski S.K. Cultural differentiation of Europe from
10th to 5th millenium BC. — Warsawa, 1975.
Nuzhnyi D. The epigravettian variability of the Dnieper
river basin // Дослідження первісної археології в
Україні. — К., 2008. — Р. 96—134.
Nuzhnyi D. The industrial variability of the eastern
Gravettian assemblages of Ukraine // Quartar. —
2009. — 56. — Р. 159—174.
Otte M., Noiret P. Evolution du Gravettien au Mouen
Danube // The Gravettian along Danube. — 2004. —
P. 8—32 (The Dolns Vestonice Studies. — 11).
Schild R. Pozny paleolit // Prahistoria ziem pols-
kich. — T. I: Paleolit i mezolit. — Warszawa, 1975. —
S. 159—338.
Л. Л. З а л и з н я к
периоДиЗАЦиЯ верхнего
пАлеолитА укрАины
Короткий очерк периодизации верхнего палеоли-
та Украины является попыткой подведения итогов
столетним усилиям нескольких поколений украинс-
ких ученых в указанной области палеолитоведения.
Современный уровень наших знаний позволяет вы-
делить четыре фазы культурно-исторического раз-
вития верхнего палеолита Украины: раннюю (40—
27 тыс. л. н.), среднюю (27—19 тыс. л. н.), позднюю
(19—14 тыс. л. н.) и финальную (14—10 тыс. л. н.).
Периодизация частично коррелируется со стратиг-
рафической схемой позднечетвертичных отложений
Украины Н.П. Герасименко (2004), в основе которой
лежит схема М.Ф. Веклича.
В начале верхнего палеолита на територии Ук-
раины развивались технокомплексы: микокский,
левалуа-мустьерский, селетский, ориньякский и
памятники типа Сокирница 1. Доминирующим тех-
нокомплексом средней поры верхнего палеолита
был граветтский. Известны также стоянки пушка-
ревского типа и эпиориньякские. Поздний этап верх-
него палеолита был эпохой эпиграветта, стоянки
которого известны во всей стране от Черного моря
до границы с Белоруссью. В финальном палеолите
Север Украины входил в балтийскую культурно-ис-
торическую провинцию, представленную в Полесье
памятниками красносельской и свидерской культур.
В Причерноморье на основе эпиграветта сформиро-
вались культуры Осокоровка и Шан-Коба.
Фазы развития позднего палеолита Украины от-
вечают хронологическим этапам верхнего палеоли-
та Центральной и Западной Европы. Культурные
явления палеолита Украины являются неотъемле-
мыми частями или локальными проявлениями об-
щеевропейских верхньопалеолитических единств. В
целом верхний палеолит Украины в культурно-ис-
торическом отношении являлся неотъемлемой вос-
точной частью верхнего палеолита Европы.
25
Залізняк Л.Л. Періодизація пізнього палеоліту України
L. L. Z a l i z n’ a k
PerIodIzAtIon of the uPPer
PAleolIthIC of ukrAIne
The article proposes a summary of centennial ef-
forts of several generations of scholars in the field of
periodization of the Upper Paleolithic of Ukraine.
The analysis of available data permits to distinguish
four phases of cultural and historical development
of the UP in Ukraine: early (40—27 Ka BP), middle
(27—19 Ka BP), late (19—14 Ka BP) and final (14—
10 Ka BP). This periodization is correlated, to a certain
extent, with the stratigraphic chart of Late Quaternary
deposits of Ukraine elaborated by N.P. Herasymenko,
Zh.M. Matviyishyna and P.F. Hozhyk and based on
M.F. Veklych’s chart.
At the beginning of the Upper Paleolithic the follow-
ing technocomplexes were developing on the territory
of Ukraine: Micoquien, Levallois-Musterian, Szeletian,
Arignacian, and the sites Socirnitsa type. Gravettian
texnocomplex was predominant in the middle period of
the Upper Paleolithic Sites of Pushcary type and epi-
Aurignacian type are also known. The late stage of the
Upper Paleolithic was an epoch of epi-Gravettian pe-
riod, sites dated by which are discovered throughout
the country, from the Black See to the borders with
Belarus.
In the Final Paleolithic time, sites of two cultural are-
as were spread on the territory of Ukraine: Northern Bal-
tic and Southern Black Sea ones. The North of Ukraine
(Polissya) belonged to the area of cultures with arrow-
heads on blades of various shapes meant for hunting the
reindeer, which were spreading during the last millen-
niums of the ice-period on the lowlands from the Thames
to the Desna and the upper reaches of the Volga (Lyngby,
Ahrensburg, Swiderian and Krasnosillya cultures).
In the Forest-Steppe and Steppe Black Sea region,
the Epigravettian lived out its age, giving rise to deriv-
ative Shan-Koba and Osokorivka cultures with archaic
microliths: rough segments and trapeziums. Their
bearers hunted steppe gregarious ungulates (horse, bi-
son), while the Shan-Koba population hunted also for-
est herbivores of the Crimean mountains.
The phases of development of the UP on the terri-
tory of Ukraine correspond to chronological stages of
the UP of Central and Western Europe. Cultural phe-
nomena of the boulder period of Ukraine represent or-
ganic components or local manifestations of all-Euro-
pean societies of the UP. At least, most of them have
direct parallels in the West. In other words, the UP
in Ukraine, in its cultural and historical aspect, repre-
sents an inalienable part of the UP of Europe.
|