Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи
У статті розглядається вплив степових спільнот на культури Західної Волині у добу бронзи.
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161389 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи / Г.В. Охріменко, Н.В. Скляренко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 41-48. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161389 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1613892019-12-09T01:26:09Z Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи Охріменко, Г.В. Скляренко, Н.В. Статті У статті розглядається вплив степових спільнот на культури Західної Волині у добу бронзи. В статье рассматриваются версии происхождения, этнокультурное окружение и генезис стжижовской культуры как одной из ключевых проблем бронзового века. Территория, на которой сформировалась стжижовская культура, была зоной разнообразных культурных влияний и этнических миграций, где смешивались традиции «лесные», «степные», южные — ямная культура, катакомбная культура, карпатские культуры. Граница распространения стжижовской культуры на севере не ограничивается рубежом Волынской возвышенности и Полесья. Она по Горыни поднимается до Припяти, заходит на территорию Беларуси. In the article origin versions, ethnocultural environment and genesis of Stzyzuv archaeological culture as a key problem in the Bronze Age are discussed. The territory, where Stzyzuv archaeological culture was formed, was zone of different cultural influences and ethnic migrations. On this territory «forest», «steppe» and «South» (the Yamna, Catacomb, Carpathian cultures) traditions were mixed up. Northwardly spreading bounds of Stzyzuv archaeological culture is not limited by Volhyn elevation and Polesye borders. Those bounds along Horyn River reach Pripyat River spreading to Belarus territory. 2010 Article Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи / Г.В. Охріменко, Н.В. Скляренко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 41-48. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161389 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Охріменко, Г.В. Скляренко, Н.В. Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи Археологія і давня історія України |
| description |
У статті розглядається вплив степових спільнот на культури Західної Волині у добу бронзи. |
| format |
Article |
| author |
Охріменко, Г.В. Скляренко, Н.В. |
| author_facet |
Охріменко, Г.В. Скляренко, Н.В. |
| author_sort |
Охріменко, Г.В. |
| title |
Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи |
| title_short |
Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи |
| title_full |
Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи |
| title_fullStr |
Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи |
| title_full_unstemmed |
Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи |
| title_sort |
припонтійські етнокультурні впливи на території західної волині за доби бронзи |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161389 |
| citation_txt |
Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи / Г.В. Охріменко, Н.В. Скляренко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 41-48. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT ohrímenkogv pripontíjsʹkíetnokulʹturnívplivinateritoríízahídnoívolinízadobibronzi AT sklârenkonv pripontíjsʹkíetnokulʹturnívplivinateritoríízahídnoívolinízadobibronzi |
| first_indexed |
2025-07-14T13:58:29Z |
| last_indexed |
2025-07-14T13:58:29Z |
| _version_ |
1837631023727247360 |
| fulltext |
41
Г. В. О х р і м е н к о, Н. В. С к л я р е н к о
припонтіЙСькі етнокультурні впливи
нА території ЗАхіДної волині ЗА Доби бронЗи
У статті розглядається вплив степових спіль-
нот на культури Західної Волині у добу бронзи.
К л ю ч о в і с л о в а: катакомбна культура,
стжижовська культура, Західна Волинь, припон-
тійські впливи.
На різних етапах доби бронзи впливи сте-
пових спільнот на території Західної Волині
фіксуються по-різному. Якщо в часи ямної
культурно-історичної спільності це могли бути
незначні проникнення в лісостепову зону (що
видно за окремими артефактами, зокрема хрес-
топодібними булавами) [Конопля, 2006, с. 209],
то в період катакомбної культурно-історичної
спільності (2500—2000 рр. до Р. Х.) [Археологія
України, 2005, с. 156] такі міграції могли бути
інтенсивнішими.
Ймовірно, на присутність окремих катакомб-
них спільнот у басейнах Стиру та Горині вказу-
ють археологічні артефакти: 1) «цитринові» та
інші кам’яні булави, які поширені майже в усій
зоні Волинського Полісся та Волині (рис. 1; 2);
2) бронзові ретушери, що мали розміри 5—
10 см, потоншені два кінці та чотирибічну се-
редню частину (рис. 3); 3) нечисленні зразки
катакомбної кераміки, зокрема з «гусеничним»
декором (Дубенщина, Луцький район, Серед-
нє Надприп’яття) (рис. 4); 4) фаянсове намисто
(відоме переважно на Люблінщині), походжен-
ня якого, можливо, пов’язане з катакомбною
культурно-історичною спільністю; 5) кам’яні
сокири, аналоги яким відомі в Причорномор’ї
та пониззі Дніпра (рис. 5; 6).
Шлях, прокладений на землі Західної Во-
лині групами катакомбників, пізніше торува-
ли невеликі групи бабинської культури (бага-
товаликової кераміки), які приходили сюди,
зокрема, за кременем із тутешніх родовищ і
жили поряд з етнічно близькими носіями міс-
цевого варіанта катакомбної культури, яким
була стжижовська культура (СК).
Етнічні процеси на Волині та Поділлі, крім
того, могли доповнюватися іншими зв’язками
зі степовою зоною Припонтиди. Дослідники
звертають увагу на взаємодію культури ку-
лястих амфор (ККА) з ямною культурою (ЯК)
[Rassamakin, 1996, с. 132; Szmit, 1999, s. 148—
167].
С. Братченко звернув увагу на подібність
деяких елементів декору «катакомбного ба-
рокового стилю» та межановицької кераміки
(МК) [Братченко, 2007, с. 103—109]. Аналогія
простежується і в поховальному обряді — тіло-
покладення на спині — в СК та найбільш схід-
них похованнях інгулецької групи катакомбної
культури [Братченко, Шапошникова, 1985,
с. 416; Kaiser, 2003, s. 49]. Відомі також під-
курганні поховання в носіїв СК (дослідження
І. Свєшнікова). Останній ритуал міг бути спад-
щиною від культур шнурової кераміки (КШК).
До цього ще потрібно додати факт запозичен-
ня гончарями СК елементів декору від носіїв
вищезгаданих культур, виготовлення деяких
кістяних виробів.
Близькі стосунки СК та МК, напевне, мож-
на, зокрема, прослідкувати в районі Торчина
поблизу Луцька, де на одному цвинтарі є по-
ховання представників СК та МК на поселенні
в Усичах (дослідження J. Fitcke, М. Пелещи-
шина) [Пелещишин, 1971, с. 94, рис. 6], Хрін-
никівському водосховищі, на Дубенщині (ма-
теріали О. Кричевського).
Взаємодію СК та городоцько-здовбицької
культури бачимо, зокрема, на Поліссі та в Рів-© Г.В. ОХРІМЕНКО, Н.В. СКЛЯРЕНКО, 2010
С т а т т і
42
ненському, Здолбунівському та інших райо-
нах середнього Погориння [Свєшніков, 1974,
с. 80—142].
Г. Тарас зазначає, що під час аналізу ке-
раміки несподівано було виявлено подібність
виробів СК з так званою харківсько-воронезь-
кою групою [Taras, 2005, s. 187]. Окремі дослід-
ники простежували спільні риси ККА та СК
[Kostżewski, Chmielewski, Jażdżewski, 1965,
s. 132—134; Bargel, 1991, s. 107]. На думку
Г. Тарас, такі подібності справді наявні [Taras,
2005, s. 181]. СК є дещо пізнішою, ніж городо-
цько-здовбицька культура, частково їй син-
хронною [Glosik, 1968, s. 24—29; Свєшніков,
1974; Kadrow, Machnik, 1997, s. 79].
На нашу думку, носії СК складалися пере-
важно з нащадків однієї чи кількох груп ката-
комбного населення. Нове етнографічне «об-
личчя» СК було наслідком культурної взаємодії
цих груп з оточуючими (сусідніми) іноетніч-
ними спільнотами: КШК пізнього етапу, ран-
ньомежановицькими племенами, населенням
ККА, можливо, середньодніпровської культури
(СДК).
Ґенеза стжижовської культури. Питання
ґенези СК постає лише в середині XX ст. При-
чиною такого запізнілого вивчення її витоків
є, зокрема, виразна відмінність цієї культу-
ри, яка «не має точних аналогів серед інших
культур» [Glosik, 1968, s. 62]. До цього потріб-
но додати, що серед її комплексів, як зазначає
Є. Ґлосік, не вдається виділити більш ранні, а
також розробити внутрішню періодизацію «на
фоні навколишнього середовища, і не лише
археологічного, а й природно-географічного, в
якому перебувала СК» [Glosik, 1968, s. 62]. Ци-
тований автор мав на увазі становлення куль-
тур, які були попередницями СК, а також од-
ночасно з нею розвивалися на цій та суміжних
територіях.
У пошуках аналогів дослідники звертали
увагу на форми посуду, оформлення вінець,
технологію виготовлення, декор, на особливості
й типи кістяних виробів.
Рис. 1. Кам’яні навершя булав (у т. ч. «цитринові» катакомбної культури) енеоліту — доби бронзи: 1 — Бли-
щанка Заліщицького р-ну Тернопільської обл. (фонди Волинського краєзнавчого музею); 2 — Луцький р-н
(фонди Волинського краєзнавчого музею, А-8902); 3 — Рудня Дубровицького р-ну (приватна збірка); 4 —
Озеро Володимирецького р-ну Рівненської обл. (фонди музею школи); 5 — Бубнів Володимир-Волинського
р-ну (фонди Володимир-Волинського історичного музею, А-200); 6 — Мшанець Любомльського р-ну Волин-
ської обл. (фонди Любомльського краєзнавчого музею)
43
Охріменко Г.В., Скляренко Н.В. Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи
За спостереженням Є. Ґлосіка, СК поши-
рювалася на люблінсько-волинських лесових
ґрунтах, тобто на родючих землях. У зоні Поліс-
ся відомі були лише деякі пам’ятки СК і скла-
далося враження про їх незначну кількість.
Так подано і на карті І. Свєшнікова [Свєшні-
ков, 1974, с. 120, рис. 41] (рис. 7). Проте, як
показали розвідки Г. Охріменка, проведені у
1980—90-х рр., поліський ареал поширення
пам’яток СК значний, хоч охоплює всього чо-
тири райони Західної Волині: Маневицький,
Ківерцівський, Рожищенський у Волинській
області та Костопільський на Рівненщині. Тут
носії СК заселяли басейни середніх та невели-
ких річок: Кормину, Путилівки, Конопельки,
Млинка. Інші пункти з незначною кількістю
матеріалів розпорошені в більш північних час-
тинах Прип’ятського Полісся, у тому числі на
території Білорусі [Крывальцэвіч, 1999, с. 83].
Є. Ґлосік подає три гіпотетичні теорії поход-
ження СК, а саме: 1) місцева; 2) північна; 3) схід-
на. Перші дві базуються на теоретичних засадах,
третя — на доступних матеріалах. Першу гіпо-
тезу підтримував Т. Сулімірський [Sulimirski,
1957—1959, s. 234, 235], вбачаючи походження
СК в культурі кераміки «встеньгованої» мальо-
ваної (волино-люблінської культури). Він звер-
нув увагу на посуд яйцеподібної форми, зокрема
з Валентинова (одна посудина) (рис. 8).
Певні підстави має теорія походження СК від
східного варіанту ККА [Wiślański, 1966, s. 120].
Звернуто увагу на подібність класичних амфор
цієї культури, які є одною з провідних форм СК
та виявлені в похованнях (Грудек Надбужний,
Раціборовіце). На пам’ятці Раціборовіце помі-
чено стратиграфічний стик обох культур. Пев-
ні аналогії простежено із злоцькою культурою
[Głosik, 1968, s. 63].
Прихильником північної гіпотези виступив
Ян Ковальчик [Głosik, 1968, s. 63, 64]. Від-
повідно до цього припущення, можливою зо-
ною виникнення СК могло бути верхів’я Німа-
ну. Згадуються наявні тут гірничі розробки та
майстерні кременю над р. Рось, де виготовля-
ли сокири, лінзоподібні в перетині, аналогічні
виробам СК. Біля Волковиська та в інших міс-
цях знайдено кераміку, що має сліди розчосів
(протирань травою), як в СК. Проте ця риса
характерна для багатьох неолітичних культур,
у тому числі для німанської, «ґжебикової», во-
линської неолітичної [Охріменко, Скляренко,
Ткач, 2006, с. 406, 407].
Найбільш переконливою, як на наш погляд,
є гіпотеза про східне походження СК, яку запро-
Рис. 2. Кам’яні навершя булав із канелюрами (за В. Ісаєнком, А. Косько, І. Маркусом, Д. Остапюком): 1 —
Городне Любомльського р-ну Волинської обл. (фонди Краківського археологічного музею); 2 — Шили Зба-
разького р-ну Тернопільської обл. (фонди Львівського історичного музею); 3 — Мшанець Любомльського
р-ну; 4 — Любомльський р-н Волинської обл. (3, 4 — фонди Любомльського історичного музею); 5 — Пінськ
Брестської обл., Білорусь (фонди Пінського історичного музею)
С т а т т і
44
понував у свій час А. Гардавський, викладаючи
власну теорію генезису слов’ян. Він припускав,
що людність майбутньої СК прибула на Во-
линь, Люблінщину із середнього Наддніпров’я
через Житомирщину [Gardawski, 1959, s. 75].
Матеріали, подібні до СК, можна побачити
в музеях Києва серед старожитностей лівобе-
режжя середнього Наддніпров’я. Це вазоподіб-
ний посуд із нахиленими всередину вінцями у
верхній частині. Краї вінець посудин катакомб-
ної культури (КК) середнього Наддніпров’я
мають потовщення. Вони прикрашені відтис-
ками шнура, намотаного на паличку. Привер-
тає увагу орнаментація внутрішньої частини
вінець, протирання поверхні травою, техноло-
гія виготовлення. Крім того, К. Яжджевський
зауважив, що посуд із Валентинова подібний
до середньонаддніпровських виробів [Głosik,
1968, s. 110, 111; Jażdżewski, 1937, s. 65].
Отже, польські дослідники виявили аналогії
до СК в «ямно-катакомбному циклі культур»
[Taras, 2005, s. 26—28]. Це підтверджено архео-
логічними матеріалами, поданими Є. Ґлосі-
ком. Так, посудові СК групи І (яйцеподібні по-
судини) відповідає аналог із поховання № 13
кургану 11 КК, розташованого на березі р. Мо-
лочна (уроч. Аккермен) в Запорізькій області.
Іншим прикладом є знайдена в похованні № 4
кургану 9 на цій самій пам’ятці широковідкри-
та посудина з кулястою середньою частиною та
плоским дном, аналогічна VI групі кераміки
СК [Вязьмитіна та ін., 1960, с. 101, рис. 79, 1].
У кургані № 6 скелет лежав у випростаній
позиції (курган 2, Преслав Збиточний [Панова,
1955, с. 55]. У цьому похованні була яйцеподіб-
на посудина з короткою розхиленою шийкою
та потовщеними вінцями. Поверхня посудини
з Преслава протерта віхтем трави з обох боків.
Посудина з Яцківець (поблизу Липовця) оздоб-
лена характерними для СК перпендикулярно
укладеними групами шнурових ліній.
Є. Ґлосік наголошував на необхідності порів-
няльного аналізу (встановлення подібності) по-
ховальних пам’яток КК та СК, а також на важ-
ливості дослідження матеріалів СК із Західної
Волині [Głosik, 1968, s. 65, 66].
Актуальним є питання долі СК, зокрема її
зв’язки із тшинецькою культурою. Можливо,
лінійний прокреслений орнамент на посудині
з Грудека Надбужного свідчить про ці контак-
ти [Głosik, 1968, tabl. XIII, 3]. До цього можна
додати, що Г. Тарас аналогії керамічним виро-
бам СК вбачає в катакомбних пам’ятках, роз-
ташованих на схід від наддніпровських — у
воронезькій групі [Taras, 2005, s. 187]. Не
виключено, що частина населення з обох груп
дала початок новій культурі — СК.
Цікавим є питання про шляхи міграції носіїв
КК на Західну Волинь. Тут можливі дві версії:
1) через Житомирщину, як припускав А. Гар-
давський; 2) степами Причорномор’я, басейном
Південного Бугу на північний захід і далі — в
басейн Ікви та Стиру.
Дослідження пам’яток Ск. Як пише Г. Та-
рас, початки епохи бронзи в басейнах середнь-
ої та верхньої Вісли пов’язуються з ранньою
фазою МК [Kadrow, Machnik, 1997, rys. 1].
Окремі комплекси протомежановицької фази
(2300—2200 рр. до н. е.) відомі на Люблінщині,
де «вписуються в курганні поховання культу-
Рис. 3. Бронзові ретушери катакомбної культури з
території Західної Волині
Рис. 4. Голишів. Фрагмент із «гусеничним» орнамен-
том від виробу у «катакомбному стилі»
45
Охріменко Г.В., Скляренко Н.В. Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи
ри шнурової кераміки» [Bagińska, 1997; Taras,
2005, s. 179].
У верхньому Подністров’ї є приклади дов-
гочасної екзистенції поселень КШК. Випаса-
ючи худобу, це населення переміщувалося на
десятки кілометрів. Зі сходу в ІІІ тис. до н. е. в
межиріччя Сяну та Західного Бугу надходять
групи СДК [Bagińska, Machnik, 2003, s. 53—55;
Machnik, 2004, s. 139—141]. У Подністров’ї гру-
пи КШК існували довше, ніж там з’явилося на-
селення МК. Хронологічний стик обох культур
підтверджується наявністю в курганах КШК
кубків МК, обміном (запозиченням) декора-
тивних мотивів, фактом спільних поховань, на-
приклад, поховання МК вкопувалося в насип
КШК.
У 2200—1600 рр. до н. е. МК в зазначеному
регіоні перебуває в ранній, пізніше — в класич-
ній фазі [Kadrow, Machnik, 1997, s. 150—170,
rys. 7, 17]. У цей час, як пише Г. Тарас, помітним
є стилістичний синкретизм в орнаментуванні
кераміки, де поєднуються мотиви МК, КШК та
інші, що проявляється на теренах Побужжя,
Волині, Поділля. Змішані комплекси могли
тут існувати до класичної фази МК [Kadrow,
Machnik, 1997, s. 139—149; Taras, 2005, s. 179].
У період появи на Волині протомежановиць-
ких спільнот тут, імовірно, перебували племена
ККА [Szmуt, 1999, s. 64—71, 268]. Тоді ж фіксу-
ються зв’язки КШК із СДК [Bagińska, Machnik,
2003, s. 45—55]. Етнічні процеси на Волині та
Поділлі, крім того, доповнюються зв’язками із
степовою зоною Припонтиди. Дослідники звер-
тають увагу на зв’язки ККА з ЯК [Rassamakin,
1996, s. 132; Szmуt, 1999, s. 148—167].
На правому березі Дніпра анклави ЯК перебу-
вають до 2300 рр. до н. е. та до ранньої фази інгу-
лецької культури катакомбних поховань, яку да-
тують тепер 2450—1950 рр. до н. е. [Kaiser, 2003,
s. 65—80]. У цей час з’являється СК. За новішими
датуваннями це сталося в 2000—1950 рр. до н. е.
[Kadrow, Machnik, 1997, s. 79]. Її формування
відбувалося на підґрунті етнокультурних зв’язків
КШК, МК, ККА, але «степова традиція» в цьому
випадку стала домінуючою [Glosik, 1968, s. 66;
Свєшніков, 1990, с. 74; Taras, 2005, s. 180—181].
Рис. 5. Ромбічні кам’яні сокири СК із території Західної Во-
лині: 1 — Торчин Луцького р-ну (фонди Торчинського істо-
ричного музею); 2 — Головно Любомльського р-ну (фонди
Любомльського краєзнавчого музею); 3 — Ковельський р-н
(фонди Володимир-Волинського історичного музею, А-108);
4 — Лудин (фонди Володимир-Волинського історичного
музею, А-219); 5 — Білин Володимир-Волинського р-ну Во-
линської обл. (фонди Володимир-Волинського історичного
музею, А-18)
С т а т т і
46
Зв’язки СК із ямними, катакомбними звичая-
ми проявилися в обробці (протиранні) кераміки
віхтем трави, подібності окремих форм посуду
[Taras, 2005, rys. 1; 2].
Питання щодо раннього чи пізнього дату-
вання СК залишається відкритим. Особливо це
актуально для території поширення пам’яток
цієї культури на території Західної Волині.
Зокрема, поховання в Раціборовіцах-Колонії,
де в могилі № 20 знайдено фаянсову намис-
тину та посудинку [Polańska, 1994], датується
2200—2020 рр. до н. е. [Wrуbel, 1991, s. 223].
На думку Г. Тарас, є імовірність хронологіч-
ного стику пізньої фази ККА та СК, а саме — у
північно-східній зоні поширення СК [Taras,
2005, s. 184]. Дослідники Г. Тарас, С. Кадров
підкреслюють, що на волино-подільській тери-
торії перехрещувалися різні традиції та куль-
турні впливи [Kadrow, 1998, rys. 7; Taras, 2005,
s. 182] і що трансформація пізніх груп ККА, так
Рис. 6. Бойові кам’яні сокири із фондів Рівненського краєзнавчого музею: 1 — Владиславівка Млинівського
р-ну, 2 — с. Корець (ІІ АК 908/1), 3 — Мельниця Сарненського р-ну
47
Охріменко Г.В., Скляренко Н.В. Припонтійські етнокультурні впливи на території Західної Волині за доби бронзи
само як і пізньошнурових «вписалася в фіналь-
ний продукт, яким є СК» [Taras, 2005, s. 182].
Територія, на якій сформувалася СК, була
зоною різноманітних культурних впливів та
етнічних міграцій, де змішувалися традиції
«лісові», «степові», півдня — ЯК, КК, карпатсь-
кі культури (Шнекенберг—Глина ІІІ).
Західний кордон СК зафіксовано біля
р. Вепж, північний — поблизу межі лісостепу
та Полісся [Taras, 2005, s. 182]. З останнім по-
ложенням погодитись не можемо [Охріменко,
Кучинко, Скляренко, 2007, с. 425—456].
Про східні впливи та імпорт зі сходу (металеві
вироби, сережки у формі вербового листя, фаянсо-
ве намисто, прикраси з кістки та мушлі) у свій час
писали дослідники Я. Махнік, С. Кадров, Я. Ба-
тора та ін. [Machnik, 1973; Hadar, 1973; Batora,
1995; Kadrow, 1998]. На сьогодні встановлено, що
прикраси у вигляді вербового листя виготовляли
в різних місцевих майстернях, а ідея такої форми
виробів походить із Близького Сходу. У той са-
мий час вони з’явилися і на Кавказі. Прикраси у
формі вербового листя, як відомо, були поширені
в епішнуровий період кола прикарпатських куль-
тур [Kadrow, 1995, s. 83, 84; 2000; 2001, s. 198].
Намисто з мушлів, фаянсові «пацьорки» відомі
серед матеріалів пізніх фаз КК, СК, КМ, у різ-
них спільнот Прикарпаття. Фаянсові прикраси
(намисто), як підтвердили хімічні аналізи, також
були локальними виробами Малопольщі, Волині
та ін. [Harding, Warren, 1973, s. 64—66; Batora,
1995, s. 185—188; Kadrow, 1995, s. 87—98].
Викладена Г. Тарас концепція етнічних про-
цесів на Волині в кінці ІІІ — на початку ІІ тис.
до н. е., а також умови формування СК, на наш
погляд, є переконливою. Вона, безперечно,
буде доповнюватися новими матеріалами, іде-
ями, спостереженнями. Стосовно Західної Во-
лині, до студій Г. Тарас вважаємо за необхідне
додати такі уточнення:
1. Межа поширення СК на півночі не обме-
жується кордоном Волинської височини та Поліс-
ся. Ареал поширення СК у зандровій зоні досить
значний. По Горині він піднімається до Прип’яті
(пункти Заслуччя — уроч. Горинка, Золотолин та
ін.), на територію Білорусі (пункт Азерноє) [Кры-
вальцэвіч, 1999]. Окремі фрагменти кераміки СК
знайдені мною біля озера Люб’язь на Прип’яті,
оз. Тур у Ратнівському р-ні Волинської обл., В. Ар-
тюхом — у районі Шацьких озер (с. Затишшя).
2. Найбільш компактним ареалом проживання
населення СК на Поліссі є басейни таких неве-
Рис. 7. Район поширення пам’яток стжижовської куль-
тури (за І. Свєшніковим): І — поселення; II — кургани;
III — ґрунтові поховання; IV — скарби бронзових ре-
чей; V — випадкові знахідки кераміки: 1 — Краснис-
тав; 2 — Раціборовіце; 3 — Шпиколоси; 4 — Волаєвіце;
5 — Ухання; 6 — Скоморохи Мале; 7 — Вербковіце;
8 — Городло; 9 — Стжижув; 10 — Рогалін; 11 — Зосін;
12 — Грудек Надбужний; 13 — Єзєрна; 14 — Диниска
Нове; 15 — Кшевіца; 16 — Тур; 17 — Грядки; 18 — Ко-
вель; 19 — Володимир-Волинськ; 20 — Лежниця; 21 —
Зимне; 22 — Млиниська; 23 — Ізів; 24 — Черникїв;
25 — Кречів; 26 — Литовеж; 27 — Вільхове; 28 — Ро-
мош; 29 — Яструбичі; 30 — Валентинів; 31 — Торчин;
32 — Сьомаки; 33 — Коршів; 34 — Гнідава; 35 — Ве-
ликий Боратин; 36 — Вишків; 37 — Ставок; 38 — Ло-
павше; 39 — Муравиця; 40 — Озліїв; 41 — Підгайці;
42 — Дубно; 43 — Липа; 44 — Чудви; 45 — Сморжів;
46 — Диків; 47 — Пересопниця; 48 — Білів; 49 — За-
ріцьк; 50 — Заруддя; 51 — Олибів; 52 — Стеблівка;
53 — Городок; 54 — Караєвичі; 55 — Зозів II; 56 — Ве-
ликий Олексин; 57 — Шпанів; 58 — Забороль; 59 —
Білокриниця; 60 — Здовбиця
Рис. 8. С. Усичі, хут. Валентинів Луцького р-ну
Волинської обл. Кераміка з поховання. Розкопки
Я. Фітцке 1938 р.
С т а т т і
48
ликих річок, як Путилівка (смт. Цумань, с. Баш-
лики та ін.), Кормин (сс. Гораймівка, Ничогівка),
Бронниця (с. Осова), Млинок (с. Великий Мідськ);
неподалік с. Майдан-Липно кілька пунктів розта-
шовані біля неглибоких боліт. Названі пам’ятки
СК знаходяться в межах Ківецівського і Мане-
вицького районів Волинської обл. та Костопіль-
ського і Володимирецького районів Рівненської
обл. Особливо значні скупчення знахідок СК за-
фіксовано поблизу сіл Осова та Майдан-Липно.
Тут відкрито близько 10 багатошарових поселень
із матеріалами СК: с. Осова — уроч. Сторожив-
ка, уроч. За корчі, уроч. Осивка, уроч. Кринич-
ка-Друга, уроч. Густина, уроч. Капелька та ін.;
с. Майдан-Липно — уроч. Бирче, уроч. Неріччя,
уроч. Кругле Поле. В останньому пункті проводи-
лися стаціонарні дослідження в 2005 р.
Археологія України. — К., 2005.
Братченко С. Катакомбне «бароко» з овалами та
петлями в системі орнаментації // Матеріали та до-
слідження з археології Східної України. — 2007. —
№ 4. — С. 103—109.
Вязьмітіна М.І., Іллінська В.А, Покровська Є.Ф.
та ін. Кургани біля с. Ново-Пилипівки і радгоспу
«Аккермень» // АП. — 1960. — Т. VIIІ. — С. 22—135.
Крывальцэвіч М. Азярное І — паселішча эпохі брон-
зы на пруначы Палесся. — Мінск, 1999.
Охріменко Г., Кучинко М., Скляренко Н., Шовко-
вич І. Особливості стжижовської культури Волині та
Волинського Полісся // Олександр Цинкаловський та
праісторія Волині. — Луцьк, 2007. — С. 425—456.
Охріменко Г., Скляренко Н., Ткач В. Пам’ятки стжи-
жовської культури на Волині та Волинському Поліс-
сі // Нариси культури давньої Волині. — Луцьк,
2006. — С. 404—413.
Пелещишин М. Нові поселення стжижовської куль-
тури на Волині // Археологія. — 1971. — Вип. 1. —
С. 89—103.
Свєшніков І. Історія населення Передкарпаття,
Поділля і Волині в кінці ІІІ — на поч. ІІ тис. до
н. е. — К., 1974.
Свешников и. Стжижовская культура // Археология
Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. — К., 1990.
Bargel B. Badania nad I okresem epoki brązu na
Lubelszczyźnie // Schyłek neolitu i wczesna epoka
brązu w Polsce środkowowschodniej (materiały z kon-
ferencji). — Lublin, 1991. — T. 6. — S. 103—113.
Gardawski A. Pierwszi słowianie na ziemiach dzisie-
jszej Lubelszczyzny // Z otchłani wieków. — 1959. —
R. XXV. — S. 75.
Głosik J. Kultura strzyżowska // Materialy Starożyt-
ne. — 1968. — T. 11. — S. 63—66.
Jażdżewski K. Grob kultury ceramiki sznurowej z
Walentynowa w pow. Łuckim // Z otchłani wieków. —
1937. — R. XII. — S. 65.
Kadrow S., Machnik J. Kultura mierzanowicka.
Chronologia, nomia i rozwój przestrzenny. — Kraków,
1997 (Prace Komisji Archeologicznej. — T. 29).
Kaiser E. Studien zur Katakombengrabkultur zwischen
Dnepr und Prut, Mainz am Rhein, 2003.
Polańska M. Wyniki badań ratowniczych na stan. 6 w
Husynnem Kolonii, gm. Hrubieszуw // Sprawozdania z
badań archeologicznych w województwie zamojskim w
1993 roku. — Zamość, 1994. — S. 16—18.
Rassamakin Y.Y. On Early Elements of the Globular
Amphora Culture and other European Cultures in the
Late Eneolithic of the Northern Black Sea Region //
Eastern Exodus of the Globular Amphora People:
2950—2350 ВС. — Poznań, 1996. — S. 132 (Baltic-
Pontic Studies. — T. 4).
Szmyt M. Between West and East. People of the Glob-
ular Amphora Culture in Eastern Europa: 2950—
2350 ВС. — Poznań, 1999. — S. 148—167 (Baltic-Pon-
tic Studies. — T. 8).
Sulimirski T. Polska przedhistoryczna. — Londyn,
1957—1959. — Cz. II.
Taras H. Na przedpolu świata pontyjskiego osadnictwo
kultury strzyżowskiej (2000/1950—1600 przed Chr.) //
Pradzieje Poludniowo-wschodniej Lubelszczyzny). —
Lublin, 2007. — S. 85—94.
Taras H. Oddziaływania wschodnioeuropejskie w
starszych fazach epoki brązu na społeczności w
dorzeczu górnej i środkowej Wisły (ze szczególnymi
uwzględnieniem Lubelszczyzny) // Wspólnota dziedzict-
wa archeologicznego ziem Ukrainy i Polski. Materiały
z konferencji. — Łańcut, 2005. — х. — S. 26—28.
Wiślański T. Kultura amfor kulistych w Polsce
południowo-zachodniej. — Wrocław, 1966.
Wrуbel H. Badania nad osadnictwem kultury trzcinieck-
iej // Schyłek neolitu i wczesna epoka brązu w Polsce
środkowowschodniej (materiały z konferencji). — Lub-
lin, 1991. — S. 219—225.
Г. В. О х р и м е н к о, Н. В. С к л я р е н к о
припонтиЙСкие Этнокультур-
ные влиЯниЯ нА территории
ЗАпАДноЙ волыни Эпохи
бронЗы
В статье рассматриваются версии происхождения,
этнокультурное окружение и генезис стжижовской
культуры как одной из ключевых проблем бронзо-
вого века. Территория, на которой сформировалась
стжижовская культура, была зоной разнообразных
культурных влияний и этнических миграций, где
смешивались традиции «лесные», «степные», юж-
ные — ямная культура, катакомбная культура, кар-
патские культуры.
Граница распространения стжижовской культу-
ры на севере не ограничивается рубежом Волынской
возвышенности и Полесья. Она по Горыни поднима-
ется до Припяти, заходит на территорию Беларуси.
G. V. O k h r i m e n k o, N. V. S k l y a r e n k o
PrIPontIydA’s ethnoCulturAl
InfluenCes on Western Volhyn
In the bronze Age
In the article origin versions, ethnocultural environ-
ment and genesis of Stzyzuv archaeological culture as
a key problem in the Bronze Age are discussed. The
territory, where Stzyzuv archaeological culture was
formed, was zone of different cultural influences and
ethnic migrations. On this territory «forest», «steppe»
and «South» (the Yamna, Catacomb, Carpathian cul-
tures) traditions were mixed up.
Northwardly spreading bounds of Stzyzuv archaeo-
logical culture is not limited by Volhyn elevation and
Polesye borders. Those bounds along Horyn River reach
Pripyat River spreading to Belarus territory.
|