Вбрання скіфських амазонок

У статті на підставі комплексного аналізу пам'яток образотворчого мистецтва, писемних даних та археологічних знахідок розглядається вбрання скіфських жінок-воїнів....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2010
Main Author:	Клочко, Л.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2010
Series:	Археологія і давня історія України
Subjects:	Статті
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161392
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Вбрання скіфських амазонок / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 69-78. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161392
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1613922019-12-09T01:26:10Z Вбрання скіфських амазонок Клочко, Л.С. Статті У статті на підставі комплексного аналізу пам'яток образотворчого мистецтва, писемних даних та археологічних знахідок розглядається вбрання скіфських жінок-воїнів. Наши взгляды на одежду женщин-воинов могут базироваться на разных источниках, включающих памятники изобразительного искусства, письменные данные и археологические находки. Наиболее выразительные изображения амазонок можно найти на краснофигурной керамике из Аттики. Предметы, украшенные изображениями мифических амазонок, найдены в курганах Северного Причерноморья. Эти изображения упоминаются в записях Геродота о том, что одежда женщин-воинов была похожа на мужскую, подтверждением этого является реконструкция убранства амазонок на основе археологических материалов. Анализ целого ряда источников позволяет предположить, что компоненты одежды амазонок адаптированы к климатическим условиям того времени и походному образу жизни, комфортны для использования и отражают эстетические идеалы общества. Our views on the attire of women warriors, Amazons, can be based on a variety of sources, including monuments of creative art and writing, and archaeological finds. Particularly eloquent images of Amazons can be found on Attica red-figured pottery. Objects, decorated with illustrations to Amazons myths, were found in barrows of the Northern Pontic area. Those images, as well as Herodotus’s record that women warriors’ dress was similar to the men’s comprise the grounds for reconstruction of Amazons’ attire based on archaeological materials. Analysis of the whole host of sources allows an assumption that all components of the Amazon dress met the contemporary climatic conditions and suited the marching lifestyle, i. e., were comfortable to use and reflected aesthetic ideals of the society. 2010 Article Вбрання скіфських амазонок / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 69-78. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161392 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Клочко, Л.С. Вбрання скіфських амазонок Археологія і давня історія України
description	У статті на підставі комплексного аналізу пам'яток образотворчого мистецтва, писемних даних та археологічних знахідок розглядається вбрання скіфських жінок-воїнів.
format	Article
author	Клочко, Л.С.
author_facet	Клочко, Л.С.
author_sort	Клочко, Л.С.
title	Вбрання скіфських амазонок
title_short	Вбрання скіфських амазонок
title_full	Вбрання скіфських амазонок
title_fullStr	Вбрання скіфських амазонок
title_full_unstemmed	Вбрання скіфських амазонок
title_sort	вбрання скіфських амазонок
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161392
citation_txt	Вбрання скіфських амазонок / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 69-78. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT kločkols vbrannâskífsʹkihamazonok
first_indexed	2025-07-14T13:58:37Z
last_indexed	2025-07-14T13:58:37Z
_version_	1837631031821205504
fulltext	69 УДК 904.24"6383" Л. С. К л о ч к о вбрАннЯ СкіФСьких АмАЗонок У статті на підставі комплексного аналізу пам’яток образотворчого мистецтва, писемних даних та археологічних знахідок розглядається вбрання скіфських жінок-воїнів. К л ю ч о в і с л о в а: Амазонки, головний убір, жакет, комбінування прикрас, функції жриць. До скіфів не згасає інтерес із того часу, коли було розкопано перший курган — Литу Мо- гилу — і сучасники побачили чудові витвори майстрів І тис. до н. е. Зараз число предметів, які походять зі скіфських могил, поселень, го- родищ дорівнює десяткам тисяч: зброя, посуд, вузда, різноманітні оздоби. Дослідження знахі- док у поєднанні з розповіддю «батька історії» Геродота становить базу для відтворення різ- них сторінок історії Скіфії. Костюм — одна з них, і, можливо, найбільш яскрава. Дослідження різноманітних матеріалів доз- воляє уявити вбрання скіф’янок, які належали до різних суспільних прошарків, соціальних груп, етнографічних спільнот. Аналіз таких джерел, як пам’ятки археології та мистецтва, писемні документи, відкриває головні принци- пи створення і декоративного оформлення жі- ночих костюмів. Значний інформаційний потенціал власти- вий творам торевтики, на яких подано жіночі образи. Із скіфських курганів походить кілька типів пам’яток із зображенням богинь. Вони від- бивають образи скіф’янок у парадному вбранні. У переліку таких пам’яток — мініатюрні пря- мокутні пластинки зі «сценою адорації» (одне з умовних означень сюжету: «богиня з дзеркалом і скіф перед нею») [Тереножкин, Мозолевский, 1988, с. 128—130]. У рамці з овів вміщено зобра- ження жінки із дзеркалом у руці, яка сидить у величній позі, та юнака у традиційному скіфсь- кому костюмі. Давній художник різними засо- бами підкреслив особливий статус скіф’янки. Насамперед, це відбиває її костюм: головний убір — циліндрична шапка у поєднанні зі стефаною та покривалом, одяг — ошатний ха- лат — кандіс із надмірно довгими рукавами та хутряною опушкою, накинутий на плечі. З-під кандіса виглядає спідниця з драпіруванням на передньому полотнищі (рис. 1). Привертає також увагу золота пластина, яка прикрашала головний убір циліндричної фор- ми, з кургану поблизу с. Сахнівка (Черкаська обл.) [Музей…, 2004, кат. 22]. На площині ви- робу вміщено багатофігурну композицію, цен- тральний персонаж якої — жінка в ошатному костюмі. Постать передано узагальнено, але можна спостерігати деталі вбрання. На голові богині — висока шапка з пласкою верхівкою, надіта на покривало. Рельєфними лініями по- казано широке плаття з глибоким вирізом на грудях та довгими (до зап’ясть) рукавами, а та- кож верхнє вбрання — кандіс, поли якого обля- мовують гладенькі смуги (рис. 2). Деякі подробиці оформлення одягу жінки передав давній художник, зображаючи богиню на пластинках — деталях сережок із кургану 10 поблизу с. Велика Знам’янка (Запорізька обл.) [Золото степу…, 1991, кат. 108]. На голові жін- ки високий убір із дугоподібним абрисом фрон- тальної частини. Можливо, це — стефана. Її нижній край повторює контури верхнього, тоб- то плавною дугою вигнутий над бровами. Де- кор зосереджено в трьох зонах, відокремлених одна від одної опуклими лініями. Від убору на плечі жінки лягають по дві стрічки. Скіф’янка одягнена у плаття — глухе, накладне вбрання з © Л.С. КЛОЧКО, 2010 С т а т т і 70 довгими рукавами. Добре позначені такі деталі: виріз горловини трикутної форми, прикраси ру- кавів — поздовжні смуги від плеча до зап’ястя. Ще одне джерело для реконструкції жіночих костюмів — знахідки у похованнях скіф’янок: рештки головних уборів, одягу, взуття, а та- кож декоративні елементи, зафіксовані in situ. Отже, образотворчі матеріали та зазначені ка- тегорії знахідок разом складають базу, яка дає підстави для відтворення парадного вбрання жінок із населення Скіфії. Репрезентативні костюми демонстрували на- лежність скіф’янок до певного соціального про- шарку, роль у суспільстві, сімейний статус. Ос- новне значення мали головні убори — стрічки, стефани, шапки, покривала. Кожному з видів були притаманні особливі функції, але най- частіше убори поєднували в єдиному ансамблі, у якому домінували циліндричні та конусоподіб- ні шапочки, зроблені з повсті з каркасом із вер- бових гілочок. Поверхню шапочок прикрашали золотими пластинками з відтиснутими на них символами культу плодючості: антропоморфні, зооморфні та фітоморфні мотиви, геометричні візерунки, а також знаками захисту від злих сил. Оздоби розміщували так, щоб виділити об- личчя жінки, оточити його ореолом, сяйвом зо- лотих аплікацій [Клочко, 1998, S. 139—144]. Скіф’янки виробили нескладні способи крою, який дозволяв створювати наплічний одяг кра- сивого силуету. Халати, плаття, куртки шили з вовняних, лляних, конопляних тканин, а зрідка використовували дуже дорогий шовк. Деякі види одягу підкреслювали приналежність їхніх влас- ниць до аристократичних кіл. Йдеться, насампе- ред, про кандіси: широкі халати з хутряною обля- мівкою і надмірно довгими рукавами. Натомість, плаття та куртки жінки носили і як повсякденне вбрання, бо воно було зручним, практичним. Ві- зерунки із золотих пластинок, прикріплених на рукавах, горловині та подолі, надавали їм свят- ковий вигляд [Клочко, 1992, c. 100—107]. Те саме можна сказати і про взуття: коро- тенькі чобітки і туфельки з м’якої еластичної шкіри відповідали вимогам щоденного вико- ристання, але із золотими оздобами ставали елементами парадного костюма [Клочко, 1992, c. 26—33]. Жіночий костюм — це ефектне поєднання яскравих кольорів — червоного, синього і золо- того. Остання барва органічно вплетена завдя- ки не тільки численним нашивкам на одязі та поверхні головних уборів, але й знімним при- красам — сережкам, гривнам і намисту, брас- летам і персням. Їх комбінації у костюмі відби- вають соціальний статус, сімейне положення, вік жінки. Повний набір усіх категорій ювелір- них виробів носили скіф’янки, які посідали ви- соке місце у суспільстві, мали дітей. А як одягались амазонки? Відповідь слід шукати у творах давніх авторів. На античних вазах і рельєфах змальовано образи жінок- воїнів. Їхні костюми відрізняються від убрання грецьких богинь. У період архаїки амазонок зображали у спорядженні властивому еллінсь- ким воїнам. Наприклад, у композиціях на чор- нофігурних амфорах бачимо озброєних жінок у шоломах із гребенями, коротких туніках, по- ножах. Войовниць вирізняють довгі звивисті Рис. 1. Зображення богині (Аргімпаси) в сцені «адо- рації». Відтворення костюма за памятками образо- творчого мистецтва Рис. 2. Образ Аргімпаси на пластині з кургану поблизу с. Сахнівка (Черкаська обл.) 71 Клочко Л.С. Вбрання скіфських амазонок локони, які опускаються на плечі з-під шолома [Fornasier, 2010, S. 17, 19]. На пам’ятках образотворчого мистецтва від- творено також інше вбрання на амазонках. Їхні головні убори — шапочки, які нагадують фригійські. Інколи з-під них виглядає волосся. Одяг амазонок: короткі або довгі хітони, під- перезані навколо талії або під грудьми. Взут- тя — високі чобітки зі шнурівкою спереду. На так званому «саркофазі амазонок» із Тарквіній показано жінок у сцені битви. Амазонки мають конусоподібні головні убори, довгі розпашні спідниці та короткі хітони, підперезані вузень- ким поясом. Одяг прикрашає кайма [Этрусское искусство, 1972, рис. 85]. Ще одна лінія втілення образів амазонок — у костюмах, які дослідники називають персидсь- кими чи скіфськими. Це вбрання кардинально відрізняється від еллінського. Його зображення відбиває уявлення античних художників про те, як одягалися варвари. Такими, тобто у вар- варському вбранні, показано жінок-воїнів на керамічних творах VI—V ст. до н. е. З огляду на заявлену тему статті особливо виразними є персонажі на червонофігурних аттичних посу- динах: тарілці з розписом Епіктета, алабастрі з розписом Псіакса, кратері із сюжетом битва Те- сея й Мелуси [Скржинская, 1998, с. 212—214]. Їхні костюми можна описати узагальнено: на- півсферичні чи конусоподібні шапочки з лопа- тями, які прикривали щоки та потилицю, сороч- ки з круглим вирізом або куртки із запахом на правий бік, підперезані вузеньким ремінцем, штани, щільно припасовані до тіла, коротенькі чобітки. Одяг — і наплічний, і поясний — деко- рований нескладними візерунками (рис. 3). Слід відмітити образ жінки зі зброєю (со- кирою та щитом) на алабастрі (це експонат виставки «Амазонки» у Німеччині). Вбрання войовниці змальовано незвично: вона пред- ставлена без головного убору та взуття, у со- рочці, на яку надіто панцир, тому видно тільки вузькі рукава наплічного одягу (рис. 5). Якраз Рис. 3. Зображення амазонок на античних посуди- нах (алабастрі та лекіфі) Рис. 4. Образ амазонки на золотій оздобі калафа з кургану Велика Близниця Рис. 5. Зображення «Володарки звірів» на наверш- нику з Олександропільського кургану С т а т т і 72 панцир складає рідкісний елемент у костюмах амазонок. Показано і поясний одяг жінки-вої- на — довгі чорні штани [Fornasier, 2010, S. 16] (рис. 3). Пам’ятки мистецтва ІV ст. до н. е., знайдені у Північному Причорномор’ї, вміщують сцени, які можна розглядати як ілюстрації міфів про амазонок. Їхні образи яскраво втілені, напри- клад, на золотих виробах торевтів. Йдеться про так званий калаф із кургану Велика Близниця (на Тамані) [Фиалко, 2010, с. 32, рис. 1] та піх- ви меча з кургану Чортомлик (Дніпропетровсь- ка обл.) [Алексеев, Мурзин, Ролле, 1991, с. 105, кат. 191]. Отже, розглянемо спочатку зображення на золотій оздобі, яка повторює форму головного убору (калафа): сцени битви озброєних жінок із грифонами Войовниці показані у вбран- ні, яке вирізняє їх на фоні скіфів і скіф’янок, зображених на відомих мистецьких витворах. Головні убори амазонок належать до розряду м’яких — башлики з вузькими лопатями. На- плічний одяг — просторі сорочки з довгими рукавами, пошиті з візерунчастої тканини. Сорочки надіто поверх поясного одягу, вони підперезані таким чином, що над вузеньким паском утворився невеликий напуск, який на- кладено на неширокий пояс. Ракурс зображень деяких персонажів на калафі дозволяє побачи- ти штани прикрашені візерунками, які щільно прилягають до ніг, а також взуття — коротень- кі чобітки (рис. 4). На пластині — накладці на піхви меча з Чор- томлицького кургану змальовано сцени битви амазонок із греками. Костюми войовниць схожі на ті, у яких представлені жінки у сценах бит- ви з грифонами. Головні убори — «башлики» з довгими лопатями, одяг — широкі сорочки з рукавами, підперезані вузькими поясками. Як повідомляє Геродот, коли скіфські юнаки побачили амазонок, то не зрозуміли, що перед ними жінки. Мабуть тому, що вони, тобто жін- ки, були у чоловічому одязі (Herodot, IV, 114). Про це читаємо ще в одному пасажі у Геродо- та: «…жінки савроматів … і воюють, і одяга- ються, як чоловіки» (Herodot, IV, 116). Аналіз усіх цих даних (тобто, образотворчих і писем- них матеріалів) складає одну з точок опори для реконструкції вбрання скіфських амазо- нок. Ймовірно, їхній одяг нагадував чоловічий, тому що жінкам-воїнам доводилося виконувати «чоловічу» роботу, зокрема, їздити верхи, коли вони брали участь у походах. Можна припусти- ти, що наплічним одягом амазонок були сороч- ки з довгими рукавами, а також куртки, крім того, войовниці надівали поясний одяг — шта- ни. Взуття амазонок також не відрізнялось від чоловічого: вершниці носили короткі чобітки. Ці компоненти вбрання амазонок відповідали кліматичним умовам, вимогам військових по- ходів, тобто були зручними у повсякденному житті. Крім того, очевидно, костюм відбивав естетичні ідеали суспільства, тому що зупиняє погляд чистими лініями силуету та пишним оформленням. Аналіз образотворчих матеріалів показав, що давні художники відобразили деякі особли- вості жіночого одягу. Придивимось до вбрання богинь — центральних персонажів, зображе- них на мініатюрах із сюжетом «адорація», плас- тині — прикрасі головного убору з кургану поб- лизу с. Сахнівка, сережках із кургану поблизу с. Велика Білозерка (рис. 1, 2). Жінки одягнені у довгі сукні з округлим вирізом, довгими ру- кавами, зібраними манжетами. Мабуть, сороч- ки амазонок були пошиті за таким же зразком, різниця тільки у довжині. Як відомо, на пам’ятках художньої творчості: гребені з кургану Солоха, посудинах із курганів Куль-Оба, Воронезький, Гайманова Могила, Чортомлик, «шоломі» з Передерієвої Могили подано образи чоловіків [Клочко, 2006, c. 100— 105]. Їхні костюми відтворено детально, так що можна роздивитись подробиці крою та декору курток. Давні майстри підкреслили етногра- фічну особливість одягу цього виду — вирізані трикутником поли. Жіночі куртки, мабуть, кроїли без таких фігурних деталей, тобто, подо- ли були рівними. Для реконструкції верхнього наплічного одягу скіфських амазонок слід звер- нути увагу на куртки, у яких представлені жін- ки-воїни на античних керамічних посудинах: тарілці з розписом Епіктета, червонофігурній пеліці із зображенням вершниці [Скржинская, 1998, с. 212; Fornasier, 2010, S. 21]. Пам’ятки мистецтва не дають відповіді на питання: чи носили скіфські жінки штани? Нема й документованих знахідок, які б свід- чили про те, що скіф’янкам притаманний цей тип поясного одягу. Але потреба в ньому була, особливо, у степовичок і амазонок, яким дово- дилось виконувати деякі чоловічі обов’язки: їз- дити верхи, брати участь у військових походах. Ймовірно, їхнє убрання включало, крім інших компонентів, штани та розпашні спідниці. Але серед скіфських пам’яток із зображеннями жі- нок є небагато витворів, на яких можна визна- чити особливості такого виду жіночого поясного одягу, як штани. У такому випадку варто при- дивитися до чоловічого вбрання. Зокрема, на одному з персонажів у центральній сцені верх- нього ярусу пекторалі з кургану Товста Моги- ла бачимо штани зі своєрідною деталлю крою. Йдеться про вставку у формі трикутника, вши- ту вершиною вниз між штанинами. Широка сторона цього шматка прилягає до поясу. По- шуки аналогій привели до етнографічних ма- теріалів, а саме — до кола пам’яток Північного Кавказу [Студенецкая, 1989, с. 135, рис. 18]. Саме тут жінки носили штани з двома трикут- ними вставками (ззаду і спереду) і відрізком у формі ромба, який заповнював проміжок між штанинами. Такий крій забезпечував досить широкий крок — необхідна умова для вершни- 73 Клочко Л.С. Вбрання скіфських амазонок ка, а, крім того, красиву форму одягу [Клочко, 2006, c. 106, рис. 6]. Придивимось ще до деяких мистецьких пам’яток. На сакральних предметах з Олексан- дропольского кургану (Дніпропетровська обл.) подано образ богині («Володарки звірів»), одяг- неної у розпашну спідницю [Артамонов, 1964, с. 136—138]. У такому поясному одязі зображе- но жінку на бронзових навершниках (рис. 5). Спідниця з численними складками, довга, закриває взуття. А на ажурних залізних плас- тинах, плакірованих сріблом, богиню показано також у складчастій, але короткій (до колін) спідниці, закріпленій на торсі вузеньким пас- ком. Такий одяг простий у виготовленні: кіль- ка відрізків тканини з’єднували між собою так, щоб одержати одне полотнище, яке пришива- ли до пояса. Схожу спідницю — бельдемчи — описують етнографи, наприклад, у киргизько- му костюмі, а також у вбранні різних народів, спосіб життя яких пов’язаний із кочовництвом [Махова, 1979, с. 206, рис. 1, 2]. Виникає припущення, що амазонки носили такий поясний одяг, оскільки розпашні спідни- ці зручні у використанні, насамперед, при їзді верхи. За потреби такий поясний одяг можна надівати поверх штанів, плаття тощо. Про деякі елементи похідного вбрання ама- зонок у IV ст. до н. е. можна одержати відомості, аналізуючи декоративні вироби і фрагменти головних уборів, одягу, взуття, зафіксовані у похованнях. Археологічні знахідки є важли- вим джерелом для реконструкції парадних, репрезентативних костюмів. Комплекти при- крас розкривають деякі аспекти суспільного та індивідуального життя скіфських амазонок. Найбільше археологічних пам’яток, за яки- ми можна відтворити вбрання амазонок до- сліджено на землях Степової Скіфії. Але й у лі- состепових регіонах також були могили жінок, похованих зі зброєю. Деякі аксесуари вбрання цих амазонок (тобто, із середовища скіфів-ора- чів та скіфів-землеробів) відбивають етногра- фічну своєрідність їхніх костюмів. Йдеться про стрижні-шпильки, якими жінки застібали на- плічний драпірувальний одяг — плащі. Такі деталі костюмних комплексів були поширені в VI—V ст. до н. е., але носили їх і пізніше (у IV ст. до н. е.) [Клочко, 2007, с. 28—32]. Варто звернути увагу на шпильки у формі двох паралельних стрижнів, з’єднаних увіг- нутою дужкою. Жінки, які жили на землях Лісостепового Дніпровського Правобережжя, використовували їх у V ст. до н. е. Ймовірно, шпильками цього типу скріплювали не одяг, а жіночі зачіски. Думка виникла через подібність описаних виробів сучасним шпилькам для во- лосся [Клочко, 2007, с. 32]. Привертають увагу знахідки в кургані № 4 поблизу с. Макіївка (Черкаська обл.) — дві шпильки, які викорис- товували для створення зачіски. Її вигляд виз- начити важко, але компаративний метод до- слідження дозволяє звернутися до синхронних матеріалів, а саме, до знахідок у могильниках на території поширення пазирикської куль- тури. Вивчення пам’яток показало, що жінки з населення Гірського Алтаю, ймовірно, пред- ставниці якоїсь соціальної групи, носили ша- почки-парики складної конфігурації [Полось- мак, Баркова, 2005, с. 72, рис. 2.43, 2.45, 2.46]. Для створення такого убору заплітали коси, які за допомогою дерев’яних стрижнів піднімали вертикально вверх. Форма парика і прикра- си на ньому символізували світове дерево. Ця конструкція парика-головного убору відбиває (у гіпертрофованому вигляді) уявлення про те, що жіноче волосся має магічні властивості, міс- тить еротичну силу. Це стійке уявлення було притаманне багатьом народам. Але поверне- мось до шпильок із двома стрижнями, знай- дених у Північному Причорномор’ї. Ймовірно, їх використовували для створення своєрідного каркасу, щоб закріпити підняте над головою волосся. Можливо, це мало велике значення і в практичному плані (волосся не заважає в бою), і в символічному. Отже, ці дані є точками опори для реконс- трукції похідного костюма скіфської амазонки, життя якої було пов’язане з ареалом скіфів-ора- чів (рис. 6). Почнемо з голови: висока зачіска з двострижневими шпильками, хоча, безумов- но, войовниці носили і головні убори різного виду — налобні стрічки та шапки. Наплічний одяг — сорочка з круглим вирізом, плащ, а поясний — штани та розпашна спідниця. Що стосується жіночого взуття, то про нього мож- Рис. 6. Реконструк- ція вбрання амазон- ки за археологічни- ми знахідками на території Лісостепо- вого Правобережжя Скіфії (З. Васіна) С т а т т і 74 на скласти уявлення не тільки завдяки зоб- раженням, але й археологічним знахідкам: короткі чобітки або черевички, викроєні з од- ного шматка шкіри [Болтрик, Прилипко, 1991, с. 18—33]. Убрання жінок-воїнів із населення Степо- вої Скіфії мало, ймовірно, якісь відмінності. Насамперед, із упевненістю можна говорити, що степові жителі не носили драпірувальний одяг, тобто, плащі. Всі інші елементи костю- мів можна реконструювати, проаналізувавши джерельну базу та інші матеріали. Щоб виз- начити форми головних уборів звернемося до фрагментів уборів, зафіксованих у похованнях амазонок. Наприклад, у кургані 13 (п. 2) поб- лизу м. Орджонікідзе (Дніпропетровська обл.) [Тереножкин и др., 1973, с. 161—166] На чере- пі небіжчиці (на лобних кістках, як сказано у звіті) лежав дерев’яний обруч, з-під якого збо- ку опускалися смужки шкіри. Зверху на чере- пі, а також поряд із ним знайдено дрібні золоті пластинки. Головний убір, імовірно, нагадував невисоку шапочку з напівсферичною маківкою та нащічними лопатями. Такі контури можна визначити за органічними фрагментами й де- кором. Убір нагадує башлики амазонок, зоб- ражених на калафі з Великої Близниці. Якщо порівняти убір із шапками богинь, образи яких подано на навершниках із Олександрополя, то побачимо багато спільного. У цьому похованні — к. 13 (п. 2) поблизу м. Орджонікідзе — знайдено комплект при- крас: кільцеподібна золота сережка з надітою намистинкою зі склоподібної маси, срібна грив- на, разок намиста зі скляних намистин, у цент- рі якого — уламок срібного стрижня, спіральні браслети (також срібні) та низки намистин на обох руках, золоті персні: на пальцях правої руки — 3 екземпляри, лівої — 1. Предмети з цього набору, мабуть, підібрано з урахуванням їхніх знакових функцій. Одна з них — захист від злих сил, крім того, прикраси підкреслю- вали соціальний статус і суспільну роль влас- ниці. Інші компоненти костюмного комплекса можна уявити на підставі результатів вивчен- ня образотворчих пам’яток, про які вже йшло- ся вище. Наплічний одяг — об’ємна сорочка з круглим вирізом. Її поділ виглядав з-під ко- роткої куртки, яка була щільно припасована до тіла. Безумовно, одяг прикрашали вишив- кою чи аплікаціями. Спостереження істориків костюма та етнографів доводять, що основні шви були додатковим засобом художнього оформлення одягу, тому місця скріплення його деталей (тобто, шви), а також виріз гор- ловини, манжети, поділ прикрашали різними декоративними засобами. За зображеннями на відомих пам’ятках «етнографічного циклу» можна скласти уявлення про оздоблення кур- ток та штанів скіфів. Найбільш яскравий взі- рець — пишна орнаментація наплічного одягу персонажів у композиції на «шоломі» з кургану Передерієва Могила (Донецька обл.) [Клочко, 2009, с. 180; 2006, с. 112, рис. 2, 1, 2]. Навколо талії амазонки пов’язували пояс і портупейний ремінь, на якому кріпили горит. Ще один елемент убрання скіфських войов- ниць — поясний одяг. Мабуть, жінки-воїни носили штани, які могли доповнити розпаш- ною спідницею. А взуття було традиційним у скіфському середовищі — коротенькі чобітки чи черевички (цільнокроєні, типу поршнів) (рис. 7). Розглянемо ще деякі археологічні матеріа- ли, за якими можна реконструювати елементи костюмів скіфських амазонок. Слід підкресли- ти, що у похованнях зафіксовано найбільше фрагментів головних уборів. Адже у формах та декоративних засобах цих елементів костюмів закодована інформація про їх знакові функції. Матеріали для реконструкції уборів різних видів походять із поховань періоду архаїки. Особливу увагу привертають декоративні за- лишки вбрання жінки, поховання якої дослі- дили у к. 35 поблизу с. Бобриця (Черкаська обл.) [Клочко, 2008, с. 33—35]. Аналіз фраг- ментів костюма показав, що на жінці було три Рис. 7. Реконструкція костюма амазонки (за знахід- ками з к. 13 поблизу м. Орджонікідзе (Дніпропет- ровська обл.) (Л. Клочко, З. Васіна) 75 Клочко Л.С. Вбрання скіфських амазонок убори, які складали єдиний ансамбль: налобна стрічка, прикрашена золотими пластинками з трьох з’єднаних кружків; конусоподібна шап- ка, оздоблена спереду золотими аплікаціями із зображенням гірського козла, а також покри- вало, розшите чорними і білими намистинками [Клочко, 2008]. Головна роль у семантичному плані належить конічній шапці. В її формі та декорі закладено сакральний зміст. Щодо ос- таннього: образ оленя, коня, а також гірського козла населення Скіфії сприймало як символ солярного культу, родючості у широкому сенсі. Золоті накладки підкреслювали контури убо- ру, який, можливо, уособлював гору, що була еквівалентом дерева життя. Крім того, деякі до- слідники називають конічні шапки рогоподіб- ними. Згідно з припущеннями А. Габерланда, які він висловив ще на початку ХХ ст., у формі убору втілено дуже давні уявлення про свя- щенних тварин — корову та бика [Haberland, 1913, S. 11—31]. Різні варіанти «рогатих» ша- пок зафіксовано в етнографічному вбранні єв- ропейського ареалу: Сербії, Італії, Росії. Зок- рема, Д.К. Зеленін дослідив «рогаті» убори у слов’янських костюмах. Такі шапки, на його думку, сягають корінням глибокої давнини. На них покладали оберегову функцію [Зеленін, 1926, c. 320]. Саме таке символічне наповнен- ня забезпечило довге життя цій формі. Її поши- рення фахівці відмічають і на Кавказі, і в Се- редній Азії. Аналіз усіх матеріалів, пов’язаних із поховальним костюмом і обрядом, дозволяє припустити, що конічні шапочки були уборами наречених. Конічні убори можна реконструювати за де- коративними фрагментами, зафіксованими у могилах амазонок із Степової Скіфії. Особливу цікавість викликають золоті знахідки у кур- ганах 4 поблизу с. Ізобільне (Дніпропетровсь- ка обл.) [Клочко, 1986, с. 21—43] і 45 поблизу с. Любимівка (Херсонська обл.) [Лєсков, 1974, с. 63]. Небіжчиці були поховані далеко одна від одної, вони мали різний склад зброї, належали до різних вікових категорій: жінка з кургану поблизу Ізобільного — молода, а з Любимівсь- кого кургану — літня. Але обидві амазонки мали, ймовірно, конусоподібні головні убори, фронтальна частина яких оздоблена золотими аплікаціями — маленькими пластинками, на яких подано образ хижака з породи котячих. Крім того, ці жінки-войовниці носили сережки- кораблики (або «човники»), причому, амазон- ка, похована у к. 45 поблизу с. Любимівка мала тільки одну таку прикрасу. С.С. Бессонова під- креслила, що ці сережки набули поширення у середовищі еллінізованої соціальної верхівки, а форма і декор прикрас відбивають символіку водної стихії [Бессонова, 2007, c. 22—26]. Вив- чення костюмів, елементами яких були сереж- ки цього типу, серед яких є оформлені підвіс- ками із зображеннями водоплавних птахів, а також особливостей поховання власниць та- кого убрання, викликає припущення про його шлюбний характер. У кургані 6 (п. 2) поблизу с. Мар’ївка (Дніп- ропетровська обл.) дослідили поховання моло- дої жінки. При ній знайдено: дзеркало, прясло, пучок стріл, залізний ніж, дротик, пращевий камінь. Але особливу цікавість викликають фрагменти головного убору. Вони, як пунктир- ні лінії, дозволяють відтворити абрис шапочки. На черепі, на лобі лежали в ряд бронзові на- півсферичні пластинки, а над головою зафік- совано шкіряний ковпачок (діаметр — 4 см). Ця остання деталь свідчить про конусоподібну форму убору. Металеві прикраси були при- кріплені на його нижньому пружку. Гостроко- нечна шапочка, ймовірно, акцентувала роль власниці у суспільстві, тобто, роль войовниці, адже такий шкіряний убір мав практичне при- значення завдяки протиударним властивостям [Клочко, 1986, с. 40] (рис. 8). У Степовій Скіфії знайдено фрагменти для реконструкції костюмів амазонок, які належали до високих соціальних щаблів. Поховання такої жінки дослідили в кургані 9 поблизу с. Мала Лепетиха (Великий курган М. Веселовського, Запорізька обл.) [Вітрик, Данилко, 2002, с. 138]. Він вирізняється значною висотою (майже 7 м), своєрідністю поховального ритуалу, великою кількістю предметів, які підкреслювали особли- вий статус жінки (наприклад: горит, казан), за- хороненням супровідних осіб, великим набором ювелірних виробів. Вони належали жінці 30— 35 років, похованій із особливими церемоніями. Деякі елементи костюмного комплексу поклали в ніші поховальної камери. Вивчення золотих аплікацій та інших деталей оформлення вбран- ня дозволяє запропонувати версії реконструк- цій головних уборів і нагрудної прикраси. Один комплект оздоб — 8 великих золотих пластин Рис. 8. Шкіряний го- ловний убір амазонки. Реконструкція за ма- теріалами дослідження кургану 6 (п. 2) поблизу с. Мар’ївка (Л. Клочко) С т а т т і 76 із відтиснутим зображенням оленя, що лежить, і грифона, який стоїть, були призначені для оформлення широкої стрічки. У цій же ніші лежали золоті фрагменти ще одного головно- го убору. Його верхній край облямовували дві вузенькі смужки, перпендикулярно до яких на- паяні пластинки: вирізані за контуром рельєф- ні зображення сфінкса, який стоїть із піднятою передньою лапою. «Смужки зі сфінксами» при- кріплювали одну під другою так, щоб фігурки міфічних істот утворювали геральдичні пари. Ця цілісна за формою та змістом композиція «повідомляє» про ритм і схему розміщення ін- ших декоративних деталей. До них належать маленькі пластинки у вигляді вирізаних за кон- туром зображення фігурок сфінкса, аналогічні напаяним на смужках-облямівках. У комплект, мабуть, слід включити також пластину, яка ви- різняється більшими розмірами (4,2 × 4,0 см) та сюжетом: це «здвоєний» сфінкс (його тулуб передано в дзеркальній симетрії відносно голо- ви). Таке трактування образу художники здійс- нювали у V—IV ст. до н. е. Платівки, подібні за змістом, прикрашали головний убір скіфянки, поховання якої дослідили в к. 4 поблизу с. Ново- селка (Черкаська обл.). Платівки, які передають сфінкса у «гераль- дичній позиції», мабуть, прикрашали убір спе- реду та по боках. Їх пришивали крізь дірочки до повстяної основи рядами (відповідно до прин- ципів декоративно-ужиткового мистецтва, які склалися у Північному Причорномор’ї), парами, оберненими обличчям один до одного. Верхній ряд — дугоподібний, тому що повторює абрис на- півсферичного обрамлення верхньої межі шапоч- ки, а другий — майже пряма лінія, котра з’єднує закінчення дуги (потрібно 20 платівок для двох рядів). Між ними залишається поле, у центр якого добре «вписується» пластина, яка зобра- жує сфінкса з подвійним тулубом. Вона виділена не тільки місцем на уборі, а й кольоровим тлом, мабуть, щоб підкреслити ідейне навантаження мотиву. Образ сфінкса був близький світосприй- манню населення Скіфії як синкретична істота, що уособлювала життєдайні сили природи. Ще 24 екземпляри аплікацій із зображенням сфінкса можна розмістити також двома смуга- ми (різними за довжиною: 14 та 10 платівок, оскільки убір звужений донизу). Між ними, для підсилення змісту образів та декоративно- го ефекту, імовірно, були прикріплені трикутні платівки з опуклими напівсферами на поверхні (пуансонна псевдозернь), так звані «виноградні грона». Серед інших аплікацій, зафіксованих у ніші-схованці, вони вирізняються значною кіль- кістю — 144 штуки (розміри: 1,0 × 1,1 см, на зво- роті у кожному кутку припаяно петельки). Щоб довершити оформлення убору, на ниж- ньому пружку трикутники закріплювали «вер- шинами вгору та вниз». Таку ж орнаментальну стрічку з платівок трикутної форми відтворено за матеріалами з курганів часів архаїки (поблизу сс. Синявка, Бобриця Черкаської обл.), а також більш пізнього періоду (V—IV ст. до н. е.): побли- зу с. Богданівна (Херсонська обл.), Бердянського кургану. Геометричні символи — багатозначні, дуже давні за походженням, вони є втіленням ідей, які вважаються універсальними. Трикут- ник відбиває уявлення про домінанти культів плодючості (поєднання трьох стихій, чоловічого і жіночого начал), безперервність життєвого цик- лу (життя — смерть — нове життя). Отже, вивчення декоративних елементів дає підстави реконструювати їх розташуван- ня на площині, котра прикрашала головний убір спереду. Її контури окреслені зверху дуга- ми «стрічок зі сфінксами», а знизу — лінією з трикутних платівок, розміри якої дорівнюють (приблизно) відстані між скронями. Як ми вже зазначали, аплікації були прикріплені ряда- ми: по 4 смуги накладок із зображенням сфінк- сів (висота — 2,5 см) та «виноградного грона» (висота —1,1 см), платівка «сфінкс із подвій- ним тулубом» (висота — 4 см), між якими за- лишено проміжки — кольорові вузенькі паси. Таким чином, можна вирахувати загальну ви- соту фронтальної деталі: вона складе не менше 25 см. Дугоподібний виступ робить її схожою на на убір Аргімпаси в сюжеті адорації. У ансамблі головних уборів був ще один — покривало. Його краї облямовано прямокутни- ми пластинками із зображенням сцени «шма- тування» (лев насів на лань). Вбрання жінки довершують знімні оздоби. Серед останніх особливою пишністю виріз- няється так званий сітчастий «нагрудник», складений із тоненьких трубочок-пронизок, пе- ренизаних кулястими намистинками, облямо- ваний порожнистими підвісками у формі буто- на квітки. Унікальною є нашийна прикраса зі з’єднаних між собою прямокутних пластинок із рельєфним зображенням сцени «шматування» (аналогічні аплікаціям на покривалі). Знизу пластинки доповнені підвісками, які нагаду- ють нерозкритий пуп’янок (рис. 9). Рис. 9. Убір жриці Аргімпаси. Реконс- трукція головного убору і нагрудної прикраси амазонки за матеріалами з Ве- ликого кургану Ве- селовського (с. Мала Лепетиха, Запорізь- ка обл.) (Л. Клочко, З. Васіна) 77 Клочко Л.С. Вбрання скіфських амазонок У звіті про розкопки зазначено, що при не- біжчиці знайдено сережки-човники, а також браслети, перстень. Разом із тими прикрасами, які ми реконструювали, вони утворюють так званий «повний» комплект декоративних еле- ментів. Сережки-кораблики у наборі приверта- ють увагу не тільки формою, але й ювелірною майстерністю виконання. Вироби (висота — 92 мм) вкриті візерунками: чотири «косички» з тоненького дроту, які повторюють контури ко- раблика, а між цими орнаментальними смуж- ками напаяно ритмічні ряди трикутників із дрібних гранул. Завершення (ріжки) корабли- ків — циліндричні, оформлені дротяною обмот- кою. Зверху на ріжках — скульптурні фігурки птахів. Силует чіткий, змальований замкнутою лінією. Виразності образу надають деталі: хвос- тик, округла спинка, контури якої повторюють крильця з вертикальними рельєфними риска- ми [Клочко, Васіна, 2002, с. 150—168]. Як бачимо, скифянка була похована у пиш- ному костюмі. Розміщення у спеціальних ні- шах жертвоприношень, тобто підлітків, котрі супроводжували небіжчицю, крім того, наяв- ність у могилі сагайдака з луком та стрілами, а головне — сакральний зміст головних уборів та всього вбрання — все це виділяє її навіть із числа осіб, котрі належали до аристократичних кіл. Їхнім статусом досить часто передбачено жрецькі функції, хоча й не завжди. Амазонок лише зрідка ховали у такому пишному вбранні (з «повним набором» прикрас), у супроводі за- лежних осіб. У даному випадку особливу роль жінки у суспільстві підкреслено всіма озна- ками, які складають своєрідність поховання. Можливо, небіжчиця була жрицею божества, у вшануванні якого певну роль відігравала зброя, крім того, воно, тобто, божество, висту- пало покровителем жінок-воїнів. Такими влас- тивостями наділена богиня Аргімпаса. Скіфи сприймали її як божество плодючості. С.С. Бес- сонова зазначила, що багато богинь плодючості й материнства мали й войовничі риси. Їх часто уявляли озброєними. Про Аргімпасу С.С. Бессо- нова пише: «...Важливою її рисою було заступ- ництво, покровительство людському роду» [Бес- сонова, 1983, с. 39]. Отже, особа, ймовірно, була жрицею Аргімпаси. Убрання та поховальний обряд скіфянки яскраво відбивають функції, які вона виконувала за життя. Сережки-кораб- лики вказують, що при похованні жінки, крім ритуалів, продиктованих її суспільною роллю, були здійснені шлюбні обряди, пов’язані з ін- дивідуальними обставинами. Поховання жриць нечисленні. Але деякі жін- ки з числа амазонок, мабуть, також відігравали певну роль в обрядах вшановування божества, маючи статус служительок нижчого рангу. Їхній статус відбивають елементи вбрання: золоті ап- лікації, якими оздоблювали головні убори, а та- кож набори знімних прикрас різних категорій. Важлива ознака такого статусу — людські жер- твоприношення. Так, наприклад, у к. 18 побли- зу с. Львово (Херсонська обл.), у впускному похо- ванні, досліджено поховання жінки 60 років, у костюмі якої зафіксовано прикраси від головних уборів і наручні браслети зі скляних намистин. У могилі знайдено: веретено, прясло, грецький посуд, а також зброю — списи та стріли. Крім того, коли здійснювали обряд захоронення, у могилу поклали тіло підлітка, тобто, жерт- воприношення [Кубышев, Николова, Полин, 1982, с. 133]. Аналіз розміщення декоративних елементів допомагає визначити, що на голові амазонки було покривало, оздоблене золотими пластинками, поверх якого надівали пов’язку із золотою накладкою (метопідою) (рис. 10). Орна- мент на ній відповідає символічному втіленню культу плодючості. А декор зі скляних намистин мав значення оберегу. У жінки не було сережок та перснів. Можливо, у цьому проявилась якась ситуація сімейного стану амазонки: наприклад, вона була незаміжньою. Отже, парадні костюми скіфських амазонок відбивають їхній соціальний статус і суспіль- ну роль, мають глибокий сакральний зміст. У похідному вбранні войовниць проявилися по- шуки естетичного ідеалу, тобто гармонійного поєднання раціонального і красивого. Рис. 10. Убрання амазонки за знахідками в кургані поблизу с. Львово (Херсонська обл.) С т а т т і 78 Алексеев А.Ю., Мурзин В.Ю., Ролле Р. Чертомлык (скифский царский курган 4 в. до н. э. — К., 1991. Артамонов М.и. Сокровища скифских курганов в собрании Государственного Эрмитажа. — Ленинг- рад; Прага, 1964. Бессонова С.С. Калачиковидные серьги и греко- варварские контакты VII—IV вв. до н. э. // БИ. — 2007. — Вып. 16. — С. 3—26. Бессонова С.С. Религиозные представления ски- фов. — К., 1983. Вітрик І.С., Данилко Н.М. Поховання знатної скіф’янки у «Великому кургані» М.І. Веселовсько- го // Музейні читання: Матеріали наук. конф. (гру- день 2001 р.). — К., 2002. — С. 138—150. Зеленин Д.К. Головные уборы восточных славян // Slavia. — 1926. — № 2 — С. 303—338. Золото степу: Археологія України / Авт.-упоряд. П.П. Толочко, В.Ю. Мурзін. — К., Археологічний музей (Шлезвіг), 1991. Клочко Л.С. Реконструкція конусоподібних голов- них уборів скіф’янок // Археологія. — 1986. — № 56. — С. 21—43. Клочко Л.С. Плечовий одяг скіф’янок // Археоло- гія. — 1992. — № 3. — С. 95—107. Клочко Л.С. Реконструкция костюма женщины из боковой могилы Большого Рыжановского кургана // MSROA. — Rzeszow, 1998. — хіх. — S. 139—151. Клочко Л.С. Поясная одежда у населения Скифии // Древности скифской эпохи — М., 2006. — С. 100— 118. Клочко Л.С. Шпильки у вбранні населення Скіфії // Музейні читання: Матеріали наук. конф. «Ювелір- не мистецтво — погляд крізь віки» (11—13 грудня 2006 р.). — К., 2007. — С. 28—41. Клочко Л.С. Жіночі головні убори племен Скіфії за часів архаїки // Музейні читання: Матеріали наук. конф. «Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки» (листопад 2007 р.). — К., 2008. — С. 23—41. Клочко Л.С. Чоловічі головні убори на землях Скіфії // Эпоха раннего железа: Сб. науч. тр. к 60 летию С.А. Скорого. — Киев; Полтава, 2009. — С. 167—183. Клочко Л.С., Васіна З.О. Реконструкція костюма скифянки из кургана М.Н. Веселовского // Музейні читання: Матеріали наук. конф. (грудень 2001 р.). — К., 2002. — С. 151—168. Кубышев А.и., Николова А.Н., Полин С.В. Скифс- кие курганы у с. Львово // Древности Степной Ски- фии. — К.,1982. — С. 130—147. Махова Е.и. Некоторые элементы киргизского на- ционального костюма // Костюм народов Средней Азии. Историко-этнографические очерки. — М., 1979. — С. 205—210. Музей історичних коштовностей України: Альбом / О.В. Старченко, Л.С. Клочко, О.П. Підвисоцька та ін. — К., 2004. Полосьмак Н.В., Баркова Л.Л. Костюм и текстиль пазырыкцев Алтая (IV—III вв. до н. э. — Новоси- бирск, 2005. Прилипко Я.П., Болтрик Ю.В. Опыт реконструк- ции скифского костюма на материалах погребения скифянки из Вишневой Могилы // Курганы Степной Скифии. — К., 1991. — С. 18—33. Скржинская М.В. Скифия глазами эллинов. — СПб., 1998. Студенецкая Е.Н. Одежда народов Северного Кав- каза XVIII—XX вв. — М., 1989. Тереножкин А.и., ильинская В.А., Черненко Е.В., Мозолевский Б.Н. Скифские курганы Никопольщи- ны // Скифские древности. — К., 1973. — С. 113— 186. Тереножкин А.и., Модолевский Б.Н. Мелитополь- ский курган. — К., 1988. Фиалко Е.Е. Тема амазономахии в произведениях античных торевтов // Музейні читання: Матеріали наук. конф. «Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки» (листопад 2009 р.). — К., 2010. — С. 32—43. Этрусское искусство: Альбом / А.П. Чубова. — М., 1972. Fornasier J. Auf den Spuren Penthesileias // Damals. Das Magasin für Geschichte. — 2010. — 9. — S. 16— 21. Haberland A. Die Hornputze. — Berlin, 1913. — S. 11—31. Л. С. К л о ч к о убрАнСтво СкиФСких АмАЗонок Наши взгляды на одежду женщин-воинов могут базироваться на разных источниках, включающих памятники изобразительного искусства, письмен- ные данные и археологические находки. Наиболее выразительные изображения амазонок можно найти на краснофигурной керамике из Аттики. Предметы, украшенные изображениями мифических амазонок, найдены в курганах Северного Причерноморья. Эти изображения упоминаются в записях Геродота о том, что одежда женщин-воинов была похожа на мужс- кую, подтверждением этого является реконструкция убранства амазонок на основе археологических ма- териалов. Анализ целого ряда источников позволя- ет предположить, что компоненты одежды амазонок адаптированы к климатическим условиям того време- ни и походному образу жизни, комфортны для исполь- зования и отражают эстетические идеалы общества. L. S. K l o c h k o sCythIAn AmAzons’ AttIre Our views on the attire of women warriors, Amazons, can be based on a variety of sources, including monu- ments of creative art and writing, and archaeological finds. Particularly eloquent images of Amazons can be found on Attica red-figured pottery. Objects, decorated with illustrations to Amazons myths, were found in barrows of the Northern Pontic area. Those images, as well as Herodotus’s record that women warriors’ dress was similar to the men’s comprise the grounds for re- construction of Amazons’ attire based on archaeologi- cal materials. Analysis of the whole host of sources al- lows an assumption that all components of the Amazon dress met the contemporary climatic conditions and suited the marching lifestyle, i. e., were comfortable to use and reflected aesthetic ideals of the society.

Вбрання скіфських амазонок

Institution

Similar Items