Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя
У статті проаналізовано побутові печі у слов’янських ранньосередньовічних житлах суміжних районів Волині і Прикарпаття. Розглядаються їхні параметри, розташування в житлі, особливості конструкції та будівельного матеріалу. Простежено функціонування різнотипних печей на суміжних територіях регіон...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161396 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Побутові печі у житлах ІV — X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя / Я.В. Погоральський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 109-120. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161396 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1613962019-12-09T01:26:19Z Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя Погоральський, Я.В. Статті У статті проаналізовано побутові печі у слов’янських ранньосередньовічних житлах суміжних районів Волині і Прикарпаття. Розглядаються їхні параметри, розташування в житлі, особливості конструкції та будівельного матеріалу. Простежено функціонування різнотипних печей на суміжних територіях регіонів, для кожного з яких у ранньому середньовіччі загалом характерне використання різного будівельного матеріалу для опалювальних споруд — глини на Волині і каменю у Подністров’ї. Западная Волынь и Прикарпатье в середине І тыс. н. э. стали одним из регионов, где в жилищах ранних славян появились печи — важная этноопределяющая черта их средневековой культуры. Во второй половине І тысячелетия н. э. для Западной Волыни были характерны глиняные печи, для Верхнего и Среднего Поднестровья — печи-каменки. Рубеж между этими ареалами не был неизменным и на протяжении указанного периода происходило взаимопроникновение этих разновидностей печей в соседние регионы. Так, в конце IV — первой половине V в. в Верхнем Поднестровье использовали как каменки (Черепын), так и глиняные печи (Березец, Стрилки ІІ, Рудники). Вероятнее всего, что носители этой традиции в V—VI вв. мигрировали в Посанье и Закарпатье, где в то время появились печи обеих видов. Распространение этих двух традиций по встречным направлениям наблюдается также в ІХ—ХІ ст. — каменки появились на памятниках Западного Побужья (Буск, Деревляны, Тептюков), а глиняные — в Посанье (Черчик). Эти процессы были связанны как с миграциями, так и с наличием соответственного строительного материала в конкретной местности. Если в конце IV—VІІ вв. часто встречается так называемое левостороннее размещение печи (главным образом, в северо-западном углу, устьем на юг), то на памятниках последней четверти І тысячелетия н. э. такой вариант становится редкостным, выразительно доминирует правостороннее размещение отопительных сооружений с заметным преобладанием локализации в северо-восточном углу, устьем на юг. Печи-каменки сооружали из местного камня-песчаника разных размеров, часто скрепленного гумусом, глиной, мелкими камешками. Глиняные печи, в зависимости от способа формирования стенок и купола, делят на глинобитные и останцевые с вылепленными из глины куполами или сформованными из «хлебцов». Длина стенок печей преимущественно составляла 0,8—1,2 м, высота — 0,3—0,65 м. Western Volyn and Sub-Carpathian, in the middle of the I millennium AD, has become one of the regions where furnaces, an important ethnic feature of medieval material culture, were used in the dwellings of early Slavs. In the second half of the I millennium AD, Western Volyn was characterized by the clay furnaces, Upper and Middle Podnisteria — by the stone furnaces. The boundary between these areas was not the same and during mentioned time there was interpenetration of these kinds of furnaces in neighboring regions. In particular, at the end of the IV — first half of the V centuries stone furnaces (Cherepyn) as well as clay furnaces (Berezets, Strilky II, Rudnyky) were used in Upper Podnisteria. Probably, the bearers of this tradition migrated to Nadsiannia and Transcarpathia in the V—VI centuries, where there were, at that time, two types of furnaces. Spreading of both traditions to the opposite directions is also observed in the IX—XI centuries — stone furnaces appeared on the sites of the Western Bug region (Busk, Derevliany, Teptiukiv) and clay furnaces — in Nadsiannia (Cherchyk). These processes have been associated with the migrations as well as with the existence of a particular building materials in a particular area. The so-called left-hand furnaces locations (mainly in the north-west corner, the mouths of furnaces to the south) were used at the end of the IV—VII centuries. Later, in the last quarter of I millennium such localization became rare and the right-hand furnace location started to dominate with the notable preference of location in the north-east corner, the mouths to the south. The stone furnaces were made from local sandstones of different sizes which were put together with the help of humus, clay, small stones. The clay furnaces, depending on the method of forming of the walls and the dome, were divided into pise-furnace and outlierfurnace with the domes from clay «hlibtsi» or molded from clay (pise). The size of furnaces, in general, was 0,8—1,2 m, height — 0,3—0,65 m. 2010 Article Побутові печі у житлах ІV — X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя / Я.В. Погоральський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 109-120. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161396 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Погоральський, Я.В. Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя Археологія і давня історія України |
| description |
У статті проаналізовано побутові печі у
слов’янських ранньосередньовічних житлах суміжних
районів Волині і Прикарпаття. Розглядаються їхні параметри, розташування в житлі, особливості
конструкції та будівельного матеріалу. Простежено функціонування різнотипних печей на суміжних
територіях регіонів, для кожного з яких у ранньому середньовіччі загалом характерне використання різного будівельного матеріалу для опалювальних споруд — глини на Волині і каменю у Подністров’ї. |
| format |
Article |
| author |
Погоральський, Я.В. |
| author_facet |
Погоральський, Я.В. |
| author_sort |
Погоральський, Я.В. |
| title |
Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя |
| title_short |
Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя |
| title_full |
Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя |
| title_fullStr |
Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя |
| title_full_unstemmed |
Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя |
| title_sort |
побутові печі у житлах іv—x ст. з волино-прикарпатського порубіжжя |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161396 |
| citation_txt |
Побутові печі у житлах ІV — X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя / Я.В. Погоральський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 109-120. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT pogoralʹsʹkijâv pobutovípečíužitlahívxstzvolinoprikarpatsʹkogoporubížžâ |
| first_indexed |
2025-07-14T13:58:49Z |
| last_indexed |
2025-07-14T13:58:49Z |
| _version_ |
1837631043943792640 |
| fulltext |
109
Я. В. П о г о р а л ь с ь к и й
побутові пеЧі у житлАх іV—X ст.
З волино-прикАрпАтСького порубіжжЯ
У статті проаналізовано побутові печі у
слов’янських ранньосередньовічних житлах суміжних
районів Волині і Прикарпаття. Розглядаються їхні
параметри, розташування в житлі, особливості
конструкції та будівельного матеріалу. Простеже-
но функціонування різнотипних печей на суміжних
територіях регіонів, для кожного з яких у ранньому
середньовіччі загалом характерне використання різ-
ного будівельного матеріалу для опалювальних спо-
руд — глини на Волині і каменю у Подністров’ї.
К л ю ч о в і с л о в а: піч, житло, конструкція опа-
лювальних споруд, слов’яни, Волинь, Прикарпаття.
Невід’ємним і визначальним елементом ста-
родавнього житла були опалювальні пристрої. В
археологічній літературі виділяють кілька типів
опалювальних споруд, які у давніх суспільствах
використовували для обігріву жител та приготу-
вання їжі. Основними і найбільш поширеними
типологічними ознаками опалювальних споруд
є конструкція і будівельний матеріал. Найпро-
стішим таким пристроєм були вогнища, більш
досконалими пристосуваннями стали печі, які й
використовували у слов’янському ранньосеред-
ньовічному житлі. Археологи та етнографи виз-
начають піч як закриту, на відміну від вогнища,
споруду, призначену для приготування їжі, в
котрій черінь і камера суміщені, а в більш пізніх
і складних конструкціях — відокремлені одна
від одної. Також піч — це закрите місце для вог-
ню, з первісно єдиною опорною поверхнею, при-
значеною для вогню, золи, випікання страв і по-
суду для варення їжі [Материальная культура,
1989, с. 121; Брей, Трамп, 1990, с. 191; Словник-
довідник, 1996, с. 206]. На думку ж Р. Сілецько-
го, який проаналізував еволюцію опалювальних
споруд з урахуванням їхніх конструктивно-фун-
кціональних аспектів, середньовічні слов’янські
печі за вказаними принципами відрізняються
від новочасних варистих (духових) печей. Тому
середньовічні опалювальні споруди такого типу
треба окреслювати як напівзакриті вогнища
[Сілецький, 2001, с. 230—247].
Для другої половини І тис. н. е. дослідники
зазначають побутування різних типів (за буді-
вельним матеріалом) печей у слов’янських жит-
лах в Подністров’ї (кам’янки) і Західній Волині
(глиняні) (рис. 1—3) [Баран, 1972, с. 24—25;
Михайлина, 2007, с. 92, 97]. Вивчення опалю-
вальних споруд порубіжжя цих регіонів може
дати важливі висновки, що стосуються причин
і характеру цього явища, більш чітко окреслити
територіальні і хронологічні рамки поширення
печей певного типу. Опалювальні споруди з
ареалу, який розглядається, не аналізувалися
в комплексі і наразі представлені переважно у
вигляді публікації матеріалів. Тому метою цієї
статті є систематизація матеріалів щодо функ-
ціонування різних типів печей на суміжних те-
риторіях зазначених регіонів, аналіз їхніх па-
раметрів, розташування в житлі, особливостей
конструкції та будівельного матеріалу.
Під термінами Прикарпаття і Волинь ро-
зуміються передусім історико-географічні оди-
ниці, у межах яких є різні мікрорегіони з відмін-
ностями у геоморфологічному, ландшафтному,
гідрологічному та інших аспектах. Чіткіше оз-
начення цих регіонів відбулося наприкінці І ти-
сячоліття н. е., та вже з V ст. стають помітними
особливості в окремих елементах матеріальної
культури цих територій, тому вживаємо ці виз-
начення для всього досліджуваного періоду.
Стан дослідження різних мікрорегіонів во-
лино-прикарпатського порубіжжя на сьогодні
залишається нерівномірним. Часто стан збе-© Я.В. ПОГОРАЛЬСЬКИЙ, 2010
С т а т т і
110
реженості чи публікації окремих об’єктів дає
можливість охарактеризувати лише деякі конс-
труктивні елементи опалювальних споруд на
пам’ятках, нерідко тільки встановити матеріал,
з якого споруджені печі. Однак навіть така си-
туація з вивчення житлових комплексів у цьому
регіоні все ж дає змогу зробити певні спостере-
ження і окреслити деякі загальні тенденції роз-
витку опалювальних споруд у житлах середи-
ни — другої половини І тисячоліття н. е.
печі у житлах кінця IV — початку V ст.
Досліджуваний регіон був одним із ареалів по-
яви печей у слов’ян. Саме тут і на сусідніх тере-
нах на пізньочерняхівських поселеннях кінця
IV — початку V ст. з’явилися печі, споруджені
з каменю і глини.
Ранні печі-кам’янки виявлені тільки у жит-
лах 8 і 12 на поселенні Черепин. Вони мали
напівовальну форму і знаходилися у північно-
східному (устям на південь) та північному (ус-
тям на південь) кутах. Їхні стінки, які зберег-
лися на висоту 0,20—0,30 м від рівня череня,
складені з досить великих шматків каменю-
пісковику. Купол зроблений з дрібніших шмат-
ків. Черені, підмазані глиною, мали товщину
4—7 см. Внутрішні розміри печей 0,5 × 0,7 і
0,7 × 1,0 м (табл. 1). Вони споруджені не безпо-
середньо на долівці житла, а на підсипці з ка-
меню і землі заввишки 0,12—0,30 м від рівня
долівки. Під підсипкою, на долівці обох жител,
виявлено черені однієї (житло 12) та двох (жит-
ло 8) раніших печей. Поруч із піччю в житлі 8
вкопані два великих ліпних горщика [Баран,
1981, с. 31, 32, рис. 9; 16].
Поширенішими у цьому регіоні були гли-
няні печі, які виявлені у Неслухові, Березці,
Чижикові, Рудниках, Стрілках ІІ (рис. 1). Їхня
форма підковоподібна (Неслухів, Чижиків), чо-
тирикутна (Березець, житло 4 зі Стрілок ІІ).
Усі печі розташовані у кутах жител: північ-
но-східному (Неслухів), західному (Рудники),
північно-західному (Березець), південно-за-
хідному (Стрілки ІІ, житло 1). Напрям устя
переважно паралельний до стін (устям на
схід — житло 1 зі Стрілок ІІ, південний за-
хід — Неслухів, Березець), тільки в Рудниках
устя скероване до центру споруди. Отже, у всіх
простежених випадках печі характеризуються
так званим лівостороннім (відносно входу) роз-
ташуванням у житлі.
Глиняні печі пізньочерняхівських поселень
Ріпнів ІІ, Черепин, Чижиків споруджували
безпосередньо на долівці, на невисокому мате-
риковому підвищенні або в материковому бор-
Рис. 1. Карта-схема поширення печей-кам’янок і глиняних печей на Прикарпатті і
Волині у ІV — першій половині V ст.: 1 — Неслухів; 2— Ріпнів І—ІІІ; 3 — Черепин;
4 — Чижиків; 5 — Березець; 6 — Стрілки ІІ; 7 — Рудники; 8 — Дем’янів
111
Погоральський Я.В. Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя
Таблиця 1. Печі-кам’янки. Основні параметри
Пам’ятка Хронологія, ст. № об’єкта
Розміри, м
Зовнішні
параметри
Параметри
череня Висота Товщина
стінок
Черепин Кін. IV — поч. V 8 — 0,5 × 0,7 — —
Там само Те саме 12 — 0,7 × 1,0 — —
Підберізці VI—VII — 0,7 × 1,0 0,4 × 0,7 0,3—0,4 —
Сокільники Те саме — 0,8 × 1,2 0,4 × 0,7 — —
Підгородище Перша пол. ХІ 1 (р. І, 2005 р.) 1,2 × 1,15 — 0,6 —
Там само Друга пол. Х 1 (р. ІІ, 2005 р.) 0,85 × 1,15 — 0,45 —
Рокитне Те саме 1 (2008 р.) 1,0 × 1,1 0,4 × 0,6 0,3 0,2—0,4
Там само — » — 2 (2008 р.) 1,0 × 1,0 0,3 × 0,4 0,3 0,2—0,4; 0,5
Завадів Х — поч. ХІ 1 1,2 × 1,5 0,7 × 0,6 0,55 —
Там само — » — 2 1,0 × 0,8 0,73 × 0,6 0,60 —
Добростани ІХ—Х 1 1,15 × 1,0 — 0,65 —
Пліснесько Х—ХІ 2 (1990 р.) 1,1 × 0,9 — — —
Там само ІХ 3 (1990 р.) 1,0 × 1,1 — — —
— » — ІХ—Х 4 (1990 р.) 1,2 × 1,2 — — —
— » — Х 5 (1990 р.) 1,0 × 1,0 — 0,6 —
— » — ІХ/Х 12 (2000 р.) 0,9 × 1,2 0,65 × 0,4 — —
Рис. 2. Карта-схема поширення печей-кам’янок і глиняних печей на Прикарпатті і
Волині у V—VII ст.: 1 — Підріжжя; 2 — Хотомель; 3 — Зимно IV; 4 — Ромош; 5 — Го-
родок І; 6 — Зозів; 7 — Хрінники; 8 — Костянець; 9 — Львів; 10—12 — Сокільники,
Підбірці, Підберізці; 13 — Ріпнів І—ІІІ; 14 — Ґродзіско Дольне; 15 — Динув XI; 16 —
Бахуж XVI; 17 — Мацькувка; 18 — Ожанськ; 19 — Бовшів І—ІІ; 20 — Дем’янів І;
21 — Незвисько; 22 — Городок; 23 — Теребовля
С т а т т і
112
ту житла (Дем’янів ІІ). Їхня основа була гли-
нобитною, переважно в заповненні паливних
камер або поруч із опалювальними спорудами
виявлені глиняні вальки-хлібці, які, очевидно,
входили в конструкцію куполів (Неслухів, Руд-
ники, Березець, житло 3 зі Стрілок ІІ). У Бе-
резці піч вирізана в материковому глиняному
останці чотирикутної форми розмірами 1,15 ×
1,20 м та добудована з глини.
Довжина стінок печей — 0,6—1,30 м, їхня пло-
ща складала від 0,48 м2 (Стрілки ІІ, житло 1) до
1,56 м2 (Чижиків) (табл. 2). На думку В. Барана,
велику піч із Чижикова використовували як для
побутових, так і виробничих потреб. Товщина
стінок печей становила 0,1—0,18 м. Переважно
вони збереглися на висоту 0,2—0,22 м, хоча до-
сить добре збережені стінки у печах із Неслухо-
ва і Березця (висотою 0,45 і 0,52 м відповідно)
дають змогу припустити, що такі ж показники
були і в погано збережених печах. Черені пря-
мокутної форми, підмазані глиною, переважно
розташовані на рівні долівки, інколи вище неї
(Рудники) [Баран, 1981, с. 30—31; Цигилик,
1997, с. 104—107, рис. 1, 3; Цигилик, Касюхнич,
Вітвіцька, 2008, с. 144, 148—149, рис. 2].
печі у житлах кінця V—Vіі ст. На па-
м’ятках V—VII ст. у зазначеному регіоні печі-
кам’янки виявлені на поселеннях, які компак-
тно розташовані на вододілі басейнів Дністра і
Західного Бугу у Львові («Золотий Лев»), Під-
берізцях, Підбірцях, Сокільниках, а глиняні
печі — над Західним Бугом у Ріпневі І—ІІІ.
Якщо перші можна пов’язувати із продовжен-
ням традицій Черепинського поселення, то другі
очевидно пов’язані з глиняними опалювальни-
ми спорудами пізньочерняхівських пам’яток
біля Ріпнева і Неслухова. Саме на підставі по-
бутування різнотипних печей, які належали
до наддністерської і волинської житлобудівних
традицій відповідно, В. Петегирич виокремлює
два поселенські мікрорегіони — Львівський і
Бусько-Пліснеський [Петегирич, 2007, с. 103].
Рис. 3. Карта-схема поширення печей-кам’янок і глиняних печей на Прикарпатті і
Волині у VIII—X ст.: 1—2 — Черчик І—ІІ; 3 — Судова Вишня; 4 — Добростани; 5 —
Гребенне; 6 — Тишиця; 7 — Рокитне; 8 — Завадів; 9 — Підгородище; 10 — Тептюків;
11 — Стрижів; 12 — Городок Надбужний; 13 — Володимир-Волинський; 14 — Фе-
дорівці; 15 — Ромош; 16 — Затурці; 17 — Луцьк; 18 — Боратин; 19 — Загаї; 20 —
Хрінники; 21 — Чемерин; 22 — Пересопниця; 23 — Білів; 24 — Жорнів; 25 — Мура-
виця; 26 — Озліїв; 27 — Дорогобуж; 28 — Біла Криниця; 29 — Хорів; 30 — Листвин;
31 — Дермань; 32 — Уніас; 33 — Деревляни; 34 — Ріпнів І; 35 — Буськ; 36 — Пліс-
несько; 37 — Гологірки; 38 — Стільсько; 39 — Солонсько; 40 — Жидачів; 41 — Кри-
лос; 42 — Теребовля; 43 — Біла ІІІ; 44 — Бабка
113
Погоральський Я.В. Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя
Найпівнічнішою пам’яткою із житлом, в якому
використовували кам’янку, є Ромош (уроч. Зві-
ринець) [Крушельницкая, Долынская, 1972,
с. 367], однак обсяг публікації матеріалів не дає
можливості зробити ширші висновки щодо при-
чин появи в цьому мікрорегіоні, для якого були
типовими вже глиняні печі, опалювального
пристрою «наддністерського типу». Це виглядає
нетипово ще й тому, що у Ромоші (уроч. Димни-
ця) в житлі Х — початку ХІ ст. виявлена глиня-
на піч [Аулих, 1969, с. 327—329].
На жаль, відсутність на більшості території
Верхнього Подністер’я досліджених житлових
споруд з печами празько-корчацької культури
(рис. 2) не надає однозначної відповіді щодо ха-
рактеру опалювальних споруд цього регіону, в
якому на пізньочерняхівських пам’ятках (Руд-
ники, Березець, Дем’янів ІІ, Стрілки ІІ) побу-
тували глиняні печі. Водночас, використання
печей-кам’янок у житлах V—VII ст. периферій-
них районів Верхнього Подністер’я (Бовшів,
Дем’янів, Волосів, названі пам’ятки з околиць
Львова) і Верхнього Посяння (Бахуж, Динув)
дають змогу стверджувати, що традиція глиня-
них печей у цьому регіоні (на відміну від Захід-
ного Побужжя) не набула продовження.
Печі-кам’янки з усіх названих пам’яток V—
VII ст. волино-прикарпатського порубіжжя знахо-
дилися у північно-західних кутах споруд (устям на
південь — так зване лівостороннє розташування),
на деякій відстані від стінок котловану. Тільки піч
житла зі Львова щільно прилягала до дерев’яного
облицювання стін. Піч із Підберізців мала розмі-
ри 0,7 × 1,0 м і висоту стінок 0,3—0,4 м. Черені пе-
чей глиняні. У житлі з Підбірців черінь викладе-
ний фрагментами сковорідок і ліпного горщика. У
Підберізцях і Сокільниках розміри черенів скла-
дали 0,4 × 0,7 м, товщина 2—4 см. У Підберізцях
черінь влаштовано у спеціальному заглибленні,
що збільшувало об’єм паливної камери. Перед
піччю у Львові знаходилася передпічна яма; біля
печі (у правому задньому куті, а також майже в
центрі споруди) були горщики [Козак, 1984, с. 90,
рис. 1—3; Петегирич, 2007, с. 101, рис. 2].
На поселеннях біля Ріпнева в усіх житлах ви-
явлені глиняні печі. У більшості жител нижня
Таблиця 2. Глиняні печі. Основні параметри
Пам’ятка Хронологія, ст. № об’єкта
Розміри, м
Зовнішні
параметри
Параметри
череня Висота Товщина
стінок
Неслухів Кін. IV—поч. V 1 0,8 × 0,9 0,45 × 0,65 0,45 0,15—0,18
Березець Те саме 3 1,15 × 1,20 0,6 × 0,8 0,52 —
Рудники — » — 1 0,65 × 1,0 0,5 × 0,7 — —
Чижиків — » — 1 1,2 × 1,3 — — —
Стрілки ІІ — » — 1 0,6 × 0,8 0,32 × 0,50 — 0,16
4 0,85 × 0,95 0,55 × 0,60 — 0,10—0,12
Ріпнів І VII 4 1,0 × 1,0 0,8 × 0,9 — —
7 1,1 × 0,9 — — 0,3
Ріпнів ІІ VI—VII 1 — 0,8 × 0,8 0,4—0,5 0,05—0,09
Там амо Те саме 5 — 0,41 × 0,9 0,66 0,02—0,04
— » — — » — 6 1,0 × 1,45 0,6 × 0,4 — 0,15—0,20;
0,35—0,50
— » — — » — 9 1,04—1,2 × 1,4 0,64 × 0,8 0,4 0,08
— » — — » — 10 1,0 × 0,8 0,6 × 0,6 0,4 0,04—0,06
— » — — » — 15 — 0,5 × 0,4 — —
— » — — » — 28 — 0,54 × 0,6 0,35 0,03—0,04
— » — — » — 29 1,2 × 1,3 0,56 × 0,76 0,52
— » — — » — 30 1,0 × 1,4 0,47 × 0,8 0,21 0,03—0,05
— » — — » — 31 — 0,46 × 0,55 0,03
Ріпнів ІІІ VI—VII 1 — 0,4—0,6 0,25 0,04—0,08
Буськ Середина Х VIII — — 0,52 0,28
Черчик І Х — поч. ХІ 1 1,0 × 1,0 0,6 × 0,7 — —
Там само Те саме 2 1,0 × 1,1 0,5 × 0,65 0,6 0,20—0,25
— » — — » — 3 1,0 × 1,0 0,5 × 0,6 — 0,25—0,30
— » — — » — 5 1,0 × 1,1 0,6 × 0,7 0,4 0,4
Черчик ІІ — » — 1 1,1 × 1,1 0,54 × 0,60;
(0,80 × 0,72)
— —
Там само — » — 3 1,1 × 0,85 — 0,4 —
— » — — » — 5 1,14 × 1,08 — 0,45 —
С т а т т і
114
частина печей вирізана в материкових остан-
цях. Тільки у житлах 9 і 10 з Ріпнева ІІ, у кутах,
які перерізали споруди черняхівської культури,
печі влаштовані у масиві насипної, добре ут-
рамбованої глини. Це свідчить про усталеність
прийомів житлового будівництва на поселенні
(розташування печі у північно-західному куті
споруди, устям на південь, хоча є і виняток —
піч у житлі 5 споруджена як правостороння, у
північно-східному куті, устям на південь).
Виступи-останці мали чотирикутну або на-
півовальну форму. Їхні розміри: від 0,8 × 1 до
1,2 × 1,4 м, висота від рівня долівки — 0,15—
0,8 м. Внутрішні розміри печей — від 0,4 × 0,5
до 0,8 × 0,8 м. Товщина стінок печей — 0,04—
0,08 м, у печі з житла 6 Ріпнева ІІ — 0,5 м (що
пов’язано з її ремонтом). Останці і стінки печей
інколи облицьовані глиняною обмазкою.
Куполи печей побудовані без дерев’яного
каркасу зі скріплених обмазкою овальних, рід-
ше — конусоподібних вальків (виявлені в запов-
ненні паливних камер печей, котлованів і ям у
долівці). Порівняно добра збереженість печі у
житлі 7 із Ріпнева ІІ дає змогу встановити пер-
винну висоту паливної камери — 0,45 м (до ре-
монту) і 0,28—0,3 м (після ремонту). Однак не всі
печі були споруджені з використанням глиняних
вальків-хлібців. Зокрема, у житлах 1, 29, 30 із
Ріпнева ІІ у заповненні паливної камери вияв-
лені тільки шматки обпаленої обмазки, а вальків
у спорудах не знайдено. У житлі 15 піч була пов-
ністю глинобитною, з основою, розташованою на
долівці. Ширина устя в печах із Ріпнева ІІ різна:
від 0,30 м (житло 30) до 0,6 м (житло 1).
У деяких житлах Ріпнева ІІ (5, 6, 31) у розрізах
опалювальних споруд простежена перебудова
печей у вигляді подвійних (чи потрійних) стінок,
розділених прошарками глини, які об’єднуються
у спільний черінь і купол. Виявлені також два
і навіть три рівні череня. Черінь і стінки підма-
зані глиною. Черені печей були на рівні долівки
або ж на 0,05—0,18 м нижче (Ріпнів ІІ, житла 6,
9) чи вище (Ріпнів ІІ, житла 1, 10, 28, 31) цього
рівня. Товщина черенів становила 0,02—0,05 м.
У деяких житлах із Ріпнева І (житла 4, 7) і
Ріпнева ІІ (житла 6, 10, 15, 30) поряд із печа-
ми виявлені округлі чи овальні передпічні ями
діаметром 0,40—1,16 м і глибиною 0,15—0,4 м.
Вони були заповнені гумусом, вугликами, по-
пелом, обмазкою, уламками кераміки [Баран,
1972, с. 25—27, 207—223, 226].
печі у житлах Vііі—х ст. Значно більше
в досліджуваному регіоні виявлено жител на
пам’ятках останньої чверті І тисячоліття н. е.
(табл. 1—3; рис. 3). Опалювальні споруди у них, як
і в попередні періоди, також представлені печами
з каменю і глини. Усі вони знаходилися в різних
кутах споруд, напрям устя також різний (табл. 3).
Більшість печей розташовані у північно-східному
куті, устям на південь. Такий варіант локалізації
печей характерний для жител празько-корчацької
(24,4 % на Рашкові ІІІ, другий показник) і райко-
вецької (41 % на Східному городищі Монастирка,
перший показник) культур Дніпро-Дністерського
межиріччя [Погоральський, 2008, табл. 1, 2]. За-
галом, домінувало правостороннє розташування
печей у житлах, хоча відомі три випадки лівосто-
ронньої локалізації.
Ще чотири печі, напрям устя яких у публі-
каціях не зазначений (інколи через стан збе-
реження), знаходилися у західному (Гологір-
ки [Філіпчук, 1991, с. 95]), північно-західному
Таблиця 3. Локалізація печей у житлах VIII—X ст.
Кут Напрям устя Кількість Пам’ятки
N SW — —
SE 4 Рокитне (ж. 2, 2008 р.), Буськ (об. VIII, р. І, 2008 р.), Пліснесько (ж. XVI,
1947/1948 рр.), Черчик ІІ (об. 3)
NE W 1 Завадів (ж. 1)
S 8 Пліснесько (ж. Vа, XV, 1947/1948 рр.; ж. 2, 1990 р.; сп. 14, 2000 р.), Чер-
чик І (об. 3, 5), Черчик ІІ (об. 1, 5)
NW E 3 Підгородище (ж. 1, р. ІІ, 2005 р.), Черчик І (об. 1), Пліснесько (ж. VII,
1947/1948 рр.)
S — —
S NW 3 Пліснесько (ж. ХІХ, 1947/1948 рр.; сп. 12, 2000 р.), Рокитне (ж. 1, 2008 р.)
NE 1 Пліснесько (ж. VI, 1947/1948 рр.)
SE N — —
W 2 Завадів (ж. 2), Ріпнів І (ж. 6)
SW N 4 Пліснесько (ж. XIV, 1947/1948 рр.; ж. 3, 4, 1990 р.), Черчик І (об. 2)
E — —
W NE 1 Підгородище (ж. 1, р. І, 2005 р.)
SE — —
E NW 1 Пліснесько (ж. ХІа, 1947/1948 рр.)
SW 3 Пліснесько (ж. ХІІ, 1947/1948 рр.; ж. 5, 1990 р.), Буськ (ж. V, 2003 р.)
115
Погоральський Я.В. Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя
(Добростани, житло 1 [Корчинський, Шишак,
1989, с. 26, рис. 25, фото 27]) і північно-східно-
му (Деревляни, житло 1 [Пелещишин, Чайка,
1988, с. 54]; Буськ, об’єкт IV, 2005 р. [Довгань,
2008, с. 146—147]) кутах. Отже, із 35 проаналі-
зованих жител, у 19 випадках (54,3 %) печі роз-
ташовані в їхній північній частині.
Печі-кам’янки в досліджуваному регіоні вияв-
лені у Пліснеську [Старчук, 1952, с. 379—394; Ку-
чера, 1962, с. 3—56; Филипчук, 1998, с. 258, 260,
рис. 2а, 5; 2002, с. 203—204, рис. 5; 2008, с. 81,
рис. 25], Буську [Довгань, 2008, с. 142, 146—147;
2009, с. 22—45], Деревлянах [Пелещишин, Чай-
ка, 1988, с. 54], Рокитному, Завадові, Доброста-
нах [Корчинський, Шишак, 1989, с. 26, рис. 25,
фото 27; 1990, с. 8—11, рис. 14, 24], Гологірках
[Філіпчук, 1991, с. 95], Підгородищі [Филипчук,
2007, с. 113—136], Гребенному [Kokowski, 2006,
s. 29, foto 1—4]. Ці пам’ятки фактично визнача-
ють північну межу основного масиву поширен-
ня кам’янок на Прикарпатті, хоча Пліснеськ,
Буськ і Деревляни знаходяться у басейні Захід-
ного Бугу, а більшість названих пам’яток — на
вододілі верхів’їв Дністра і Західного Бугу. Для
Пліснеська, розташованого на горбистих Воро-
няках (у подібних геоморфологічних умовах, як
і пам’ятки Розточчя і Гологір), печі-кам’янки
можуть вважатися звичним явищем. Натомість
їхнє побутування у Буську (кінець Х — початок
ХІ ст.), Деревлянах (ІХ — початок Х ст.) і навіть
Тептюкові (під Грубешовом, Х — початок ХІ ст.
[Niedźwiedź, Koman, 1996]), в ареалі, де напри-
кінці IV ст. з’явилися глиняні печі (Неслухів), а
в V—IX ст. характерні глинобитні або останцеві
печі з куполом із вальків (Сверщів, Ріпнів І—ІІІ),
є дещо нетиповим. Як бачимо, у VIII—X ст. у ць-
ому регіоні відбувається взаємопроникнення різ-
них типів печей на суміжні території і чітку межу
між цими ареалами провести неможливо.
Конструкція печей досить добре простежена
на багатьох поселеннях. Найбільшу кількість
кам’янок досліджуваного періоду виявлено у
Пліснеську. М. Кучера датував VII—X ст. 14 жи-
тел, розкопаних станом на 1960 р. Він вважав, що
у двох випадках для жител раннього етапу горо-
дища, могли використовувати вогнища, оскільки
над черенями не було виявлено склепінь [Кучера,
1960, с. 6—7]. Однак, найімовірніше, такі об’єкти
треба інтерпретувати як розібрані печі. Щодо ін-
ших елементів, то у житлах, які автор датував
ІХ—Х ст., у шести випадках перед печами розта-
шовані невеликі господарські ями, а в чотирьох
житлах наявні дрібні стовпові ямки від опорних
стовпів облицювання (кріплення) печей.
Найчастіше печі-кам’янки в цьому регіоні були
складені з каменю-пісковика без зв’язуючого
розчину, інколи з масивних шматків (житло 1
із Завадова, житло 1 із Підгородища (розкоп І,
2005 р.), споруда 12 із Пліснеська (розкопки
2000 р.). На думку І. Старчука, каміння печей
із Пліснеська скріплювали глиною, іноді з дода-
ванням фрагментів посуду. Конструкція купо-
ла виразно простежена у повністю збереженій
печі з житла 5 із Пліснеська (розкопки 1990 р.).
Купол печі споруджений без зв’язуючого розчи-
ну, із вертикально притиснутих одна до одної,
трикутних в перерізі, кам’яних плит. У житлі 1
(розкоп ІІ, 2005 р.) із Підгородища, основа печі
викладена з масивного, а забутовка — із дріб-
ного каменю-пісковику. Це особливо помітно по
периметру череня. У конструкціях двох печей із
Завадова, крім колотого каменю-пісковику, ви-
користано фрагменти жорнових каменів.
Обидві печі з Рокитного складені зі шматків
пісковику незначних розмірів. Піч у житлі 2
має специфіку конструкції стінок. Ліва стінка
складена з середнього розміру каміння, правий
задній кут — із дрібнішого каміння. Правий пе-
редній кут в основі має дрібне каміння, а верхня
частина складена з ґрунту і дрібного каміння.
Очевидно, така конструкція в цій частині печі
змусила мешканців житла зі сторони матери-
кової стінки котловану влаштувати додаткову
підпірну дошку (довжиною 0,38, шириною 0,09 і
товщиною 0,03—0,04 м) [Погоральський, Ляска,
Вітвіцька, 2010, с. 348—349, 354—355].
Довжина стінок печей-кам’янок у регіоні
складала 0,80—1,50 м, однак найчастіше —
1,0—1,15 м. Варто звернути увагу і на досить
великі печі, зафіксовані у Завадові (житло 1),
Підгородищі (житло 1/І), Пліснеську (житло 4/
1990 р.) із довжиною стінок 1,2—1,5 м (табл. 1).
Досить добра збереженість стінок багатьох пе-
чей дає змогу встановити первинну висоту опа-
лювальних споруд. У печах із Рокитного висота
стінок складала 0,3 м над рівнем долівки, у спо-
рудах з інших пам’яток (Завадів, Пліснесько, Під-
городище, Добростани) — 0,55—0,65 м (табл. 1).
Черені глиняні, розташовані на рівні долівки,
їхня товщина — 1—3 см. У житлах Пліснеська
І. Старчук простежив, що для череня робили не-
велику округлу в плані підсипку з утрамбованої
глини (діаметром до 1 м і висотою 0,1—0,2 м, ін-
коли вище), навколо якої зводили стінки печі.
Глиняні печі цього періоду в регіоні вияв-
лені на поселеннях Ріпнів І, Буськ, Черчик І і
Черчик ІІ.
Стан збереження печей у житлах VIII—
IX ст. із Ріпнева І дає змогу охарактеризу-
вати їх тільки в загальних рисах. У житлі 11
на материковій сходинці біля північної стіни
виявлений черінь печі, стінки якої повністю
знищені. Черінь, розмірами 0,55 × 0,6 м, мав
неправильну округлу форму і був сильно ви-
палений. Поруч із ним на сходинці простежено
декілька плям із слідами випалення. У жит-
лі 6 рештки печі у вигляді шматків обпаленої
глини і овальних глиняних вальків (розкида-
них на площі 1,0 × 1,5 м) знаходилися майже в
центрі споруди, ближче до його східної стінки
[Аулих, 1963, с. 372, 378, рис. 3, 2; 4, 1].
Збудована на долівці глинобитна піч в об’єкті
VIII із Буська (розкоп І, 2008 р.), датованому
серединою Х ст., мала підковоподібну форму. У
С т а т т і
116
глині виявлено домішку каміння, яке, на дум-
ку П. Довганя, або додавали в глиняне тісто пе-
ред будівництвом печі, або ж втискали у глину
вже після її спорудження. Купол печі завтовш-
ки 5—6 см розміщений горизонтально, майже
паралельно до череня. Ширина устя печі при
долівці 0,4 м, біля купола — 0,32 м. Висота
стінок печі — 0,52 м, товщина — приблизно
0,28 м. Черінь печі сірого кольору знаходився
на рівні долівки і був завтовшки близько 2 см
[Довгань, 2009, с. 24—25, рис. 4, 14].
Нижче за течією Західного Бугу житла з глино-
битними печами виявлені у Тишиці (одне житло
кінця Х — початку ХІ ст.) [Пелещишин, Чайка,
1988, с. 54], Федорівцях (одне житло VIII—IX ст.
і одне житло X—XI ст.) [Петегирич, 2007, с. 106],
Ромоші (одне житло Х — початку ХІ ст.) [Аулих,
1969, с. 327—329], Стрижові (кілька жител з гли-
няними печами VIII—X ст.) [Rauhut, 1957, s. 113—
129; Musianowisz, 1975, s. 83—112] (рис. 3).
Глиняні печі округлої і підковоподібної форми
виявлені у семи житлах Х — початку ХІ ст. на
поселеннях Східного Надсяння Черчик І [Пого-
ральський, 2005, с. 325, 327—328, 330, рис. 2—5]
і Черчик ІІ [Петегирич, Павлів, Принада, 2005,
с. 283—285, 289—290, 293, рис. 3, 7, 10]. Вони пе-
реважно знаходилися у північно-східному куті
(обернені устям на південь) (чотири об’єкти), ще
по одному — у північному, північно-західному і
південно-західному кутах. Опалювальні спору-
ди віддалені від материкових стінок котлованів
на відстані 0,10—0,40 м. Збереженість стінок
різна, переважно вони фіксуються на висоту
0,10—0,45 м. Задовільний стан збереження дає
змогу встановити висоту чотирьох (із семи) пе-
чей: 0,40—0,45 м від рівня череня (табл. 2). В
об’єкті 2 з Черчика І піч споруджена на невисо-
кому материковому останці (заввишки 0,20 м),
тому тут загальна висота печі від рівня долівки
становила 0,60 м. Довжина стінок здебільшо-
го 1,0—1,1 м і тільки у двох випадках — 0,85
(об’єкт 3 з Черчика ІІ) і 1,14 м (об’єкт 5 з Черчи-
ка ІІ). Ширина стінок — 0,20—0,40 м (табл. 2).
На поселеннях біля Черчика можна виокре-
мити два способи будівництва стінок печей. У
чотирьох житлах з Черчика І стінки і склепін-
ня опалювальних споруд робили з глини без
додаткових домішок; слідів дерев’яного каркасу
не зафіксовано. У печах із об’єктів 1 і 3 з Черчи-
ка ІІ у глину додавали дрібні камінці, шматки
шлаків, уламки кераміки. Шлаки були вияв-
лені у заповненні печей із жител Черчика І: із
печі житла 1 походить понад 80 одиниць, жит-
ла 2 — близько 100 одиниць, кілька шматків
виявлено у печі житла 5. Не виключено, що
ці шлаки використовували при спорудженні
куполів печей, хоча ми більше схиляємося до
версії про їхнє виробниче походження. У жит-
лі 1 із Черчика І паливна камера печі із заходу
та півночі облицьована двома плитами каме-
ню-пісковику. Поруч із печами у житлах 3 і 5
з Черчика І виявлені скупчення глини, які,
ймовірно, були підготовлені для ремонту (добу-
дови) верхніх частин опалювальних пристроїв.
Основа більшості печей з поселень біля Чер-
чика влаштована на долівці. Хоча, як зазнача-
лось вище, піч в об’єкті 2 з Черчика І спорудже-
на на чотирикутному материковому останці; у
житлі 1 із Черчика ІІ — на своєрідній глиняній
«подушці»; у житлі 3 з Черчика ІІ основа печі
споруджена на долівці, засипаній шаром под-
рібненого шлаку.
Черені печей прямокутні чи овальні з довжи-
ною сторін 0,5—0,7 м і завтовшки 0,03—0,12 м
переважно споруджені на рівні долівки. У жит-
лі 1 із Черчика І зафіксовані два рівня череня
(сліди ремонту), під нижнім з яких знаходилася
неглибока ямка (що повторювала обриси чере-
ня), заповнена попелом. У житлі 5 із Черчика І
піч споруджена на невисокій підсипці. У жит-
лі 3 з Черчика ІІ черінь мав два горизонти. Спо-
чатку його було влаштовано на шарі глини по-
верх засипки із шлаку. Внаслідок інтенсивного
використання на перепаленій до бронзового ко-
льору глині утворився шар сажі і вугликів, який
проник навіть глибше череня під шар шлаку.
Через певний час поверх цього череня покла-
дено шар глини, на якому теж інтенсивно горів
вогонь (вона перепалена до червоного кольору).
Два горизонти череня печі були розділені тон-
ким прошарком білої глини. Під верхнім чере-
нем виявлено уламки кераміки, вмонтовані під
час його поновлення. Два горизонти мала також
піч у житлі 5 із Черчика ІІ. Нижній, у вигляді
тонкого прошарку випаленої глини покритої
шаром вугликів та попелу, був перекритий ша-
ром глини завтовшки 4—12 см, верхній проша-
рок якої був випалений до цеглястого кольору і
вкритий вугликами, які проникли в цю глину. У
житлах 1 та 5 із Черчика ІІ перед печами розчи-
щені передпічні ямки.
Цікавою пам’яткою щодо використання різних
типів печей є городище Судова Вишня І, яке його
дослідник О. Ратич датував Х—ХІ ст. На дитин-
ці городища у кількох спорудах, інтерпретованих
як житлові, виявлені рештки печей переважно
у вигляді скупчень перепаленого і зашлакова-
ного каміння, зруйнованих черенів. Тільки у
житлах 8 і 17 (із верхнього горизонту пам’ятки)
на рівні долівки розчищені округлі в плані печі-
кам’янки [Ратич, 1962, с. 108—109, 116, 119]. В
інших публікаціях зустрічається інформація про
побутування на цій пам’ятці двох типів печей —
кам’янок на дитинці і глинобитних на посаді
[Багрий, 1990, с. 136—140]. Очевидно, що стан
збереження, дослідження і публікації матеріалів
Судової Вишні зараз не дає можливості чіткіше
здійснити хронологічну диференціацію, окрес-
лити характер опалювальних споруд і визначити
їхнє місце серед синхронних пам’яток.
Отже, проаналізовані матеріали, які стосу-
ються ранньосередньовічних опалювальних
споруд на порубіжжі Волині і Прикарпаття,
дають змогу зробити наступні висновки.
117
Погоральський Я.В. Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя
Опалювальними спорудами у ранньосеред-
ньовічних житлах регіону слугували печі. Їхню
появу тут треба пов’язувати із пізньочерняхівсь-
кими пам’ятками, де домінували глиняні печі.
З VI ст. все більшого поширення набувають
печі-кам’янки, а на поселеннях біля Ріпнева
продовжує побутувати специфічний локальний
тип глиняних печей — останцеві з куполом із
глиняних вальків-хлібців. Водночас необхідно
зазначити, що в Подністер’ї, де відомо кілька
пізньочерняхівських жител з глиняними печа-
ми, традиція спорудження такого типу печей не
знайшла продовження. Сучасний стан дослід-
ження не дає можливості чіткіше відповісти на
питання, чи пов’язано це з міграційними про-
цесами і витісненням місцевого населення, чи
механічним засвоєнням середньодністерської
традиції печей-кам’янок.
Очевидно, відповіді на це питання треба шука-
ти на сусідніх територіях — у Верхньому і Серед-
ньому Надсянні та Верхньому Потиссі. Саме в цих
регіонах на поселеннях V—VII ст. побутували як
печі-кам’янки, так і глиняні печі. У Надсянні в цей
час печі-кам’янки відомі на поселеннях Динув і
Бахуж [Parczewski, 2003, s. 191—209; Cygan, 2006,
s. 101—112, mapa 1, 2], а глиняні — на Ґродзіску
Дольному ХХІІ [Podgуrska-Czopek, 2009, s. 186—
191]. Цікавою у плані побутування різнотипних
печей на одному поселенні є ранньослов’янська
пам’ятка біля Ожанська (пов. Ярослав, Підкарпат-
ське воєв., Польща), де виявлені житла з глиняни-
ми (останцевими) і «кам’яно-глиняними» печами.
Нижні частини більшості печей були влаштовані
в останцях, спеціально залишених у кутах житла.
У заповненні паливних камер і на черенях вияв-
лені рештки конструкції склепінь — скупчення
глиняної обмазки, каміння, глиняна обмазка,
змішана з камінням. Залишки ще чотирьох печей
збереглися у вигляді скупчень каміння і глиня-
ної обмазки (в одній із печей ще й із глиняними
вальками), тому вони можуть бути інтерпрето-
вані як кам’янки, обмазані глиною 1. Аналогічну
конструкцію очевидно мали печі на розташова-
ному неподалік поселенні Ґродзіско Дольне ІІІ.
У Верхньому Потиссі у 19 досліджених житлах
VI—VII ст. виявлено 23 глиняні печі і лише 4
кам’янки [Котигорошко, 2008, с. 320]. Але найпо-
казовішим треба вважати поширення у житлах
цього часу вальків-хлібців, які відомі в Україні
ще на пам’ятках пізньоримського часу. Карто-
графування цих знахідок показало, що їх широко
використовували на поселеннях V—VII ст. Серед-
нього Посяння [Podgуrska-Czopek, 2009, ryc. 81]
та Верхнього Потисся і Нижнього Подунав’я. При
цьому румунський дослідник І. Станчу пов’язує
поширення традиції вальків-хлібців саме із ба-
сейну Прип’яті і Західного Бугу в Середнє Посян-
1. Висловлюю вдячність авторам досліджень Д. Нє-
масіку і В. Пастеркєвічу (Fundacja Rzeszowskiego
Ośrodka Archeologicznego) за можливість ознайоми-
тися з матеріалами розкопок житлових комплексів
(див. також: [Parczewski, 2011, s. 97—108]).
ня і далі через Карпати у Верхнє Потисся і Нижнє
Подунав’я [Stanciu, 2001, abb. 2].
На нашу думку, поява у Верхньому і Серед-
ньому Посянні та Верхньому Потиссі жител із
кам’яними і глиняними (у тому числі остан-
цевими) печами тісно пов’язана з процесами
Великого розселення слов’ян у V—VI ст. Най-
імовірніше, саме в ході цих міграційних рухів
верхньодністерські (можливо, і надбужанські)
общини принесли традицію глиняних останце-
вих печей із використанням вальків-хлібців у
Верхнє Потисся та Верхнє і Середнє Надсяння.
У тих самих напрямках рухалися і середньо-
дністерські племена з традицією печей-кам’я-
нок, що й привело до використання в цих регіо-
нах різнотипних опалювальних споруд на різ-
них (можливо навіть і синхронних) поселеннях.
Очевидно, зникнення традиції глиняних печей
у Верхньому Подністер’ї треба пов’язувати з пе-
реселенням її носіїв у Посяння і за Карпати у
V—VI ст. [Погоральський, 2013, с. 185—197].
Межа між ареалами поширення кам’янок і
глиняних печей у VI—VII ст. є відносно чіткою,
хоча недостатня вивченість пам’яток цього
часу в регіоні не дає змоги робити якісь шир-
ші висновки. У VIII—X ст. відбувається взає-
мопроникнення різних типів печей на суміжні
території, і навіть синхронне побутування їх у
межах деяких поселень.
На пам’ятках кінця І тис. н. е. порубіжжя Во-
лині і Прикарпаття можна виділити дві тери-
торіальні групи, де на пам’ятках, розташованих
на незначній відстані, у житлах функціонували
різні за будівельним матеріалом типи печей:
1) Розточчя і Східне Надсяння (Добростани,
Рокитне, Черчик, можливо Судова Вишня);
2) верхів’я Західного Бугу (Ріпнів, Тишиця, Фе-
дорівці, Буськ, Деревляни, Пліснеськ, Ромош).
Очевидно, причиною використання глини чи
каменю в певному регіоні, була не тільки пе-
ревага (наявність) того чи іншого будівельного
матеріалу, але й тяглість етнічних традицій у
спорудженні печей певного типу. Особливо це
помітно на прикладі Ріпнівського поселення,
яке існувало в V—IX ст. і характеризувалося
єдиним типом печей — глиняними. Натомість
на розташованих неподалік, на берегах Захід-
ного Бугу пам’ятках ІХ—Х ст. у Буську та Де-
ревлянах у житлах виявлені кам’яні печі.
Протилежну ситуацію, яку пояснити на на-
явній джерельній базі наразі складно, спостері-
гаємо у Ромоші, де у третій чверті І тисячоліття
н. е. в житлі використовували піч-кам’янку, а в
Х ст. тут побутує традиційна для Західної Во-
лині глиняна піч. На деяких поселеннях бачимо
паралельне використання різнотипних печей
(Буськ). Найімовірніше, що таке явище напря-
му пов’язане з розташуванням цих пам’яток
на стику основних ареалів поширення печей із
глини і каменю, а також на Західному Бузі —
найважливішому комунікаційному шляху між
Західною Волинню і Верхнім Подністер’ям.
С т а т т і
118
Причини окресленого вище явища, очевидно,
треба пояснити кількома факторами, які взає-
модіяли. Тут і регіональні етнографічні тради-
ції, і особливості геологічної будови регіонів, і
міжплемінні контакти та міграції. Найімовір-
ніше, в кожному конкретному випадку доміну-
вали окремі фактори або їхнє поєднання.
Припускаємо, що саме це поєднання на відносно
незначній території різних типів печей може бути
пов’язане з локалізацією тут, у верхів’ях Західного
Бугу, племінного союзу бужан. Оскільки писемні
джерела про бужан є надто фрагментарними і
скупими, це привело до різнополярної оцінки в
історіографії місця цього племені в історії перед-
державного періоду Русі [Довгань, 2006, с. 46—57;
Мердух, 2007, с. 44—52]. Можливо, це об’єднання
склалося саме на ґрунті симбіозу власне волинсь-
кої і наддністерської традицій, що знайшло про-
яв у тому числі в житлобудівництві. Недаремно у
ХІІ ст. Бужськ був центром невеликого удільного
князівства (територія більшості з яких мала дав-
ню, ще племінну основу), в ХІ—ХІІІ ст. переходив
із рук в руки у суперечках волинських і галиць-
ких князів. Найімовірніше, територію цього ад-
міністративного утворення можна окреслити в
межах пізньосередньовічної Буської волості (пові-
ту) в складі Белзького князівства (воєводства)
[Janeczek, 1993, mapa 3, 4].
Дещо схожу ситуацію бачимо у випадку так
званої Погоринської волості (середня течія
р. Горинь), розташованої на межі Волинського і
Київського князівств (волинян і древлян), за яку
ці два князівства часто вели війни з перемінним
успіхом. Саме тут у Погоринні в Х — на початку
ХІ ст. співіснували два типи печей — кам’янки і
глиняні, іноді навіть у межах одних і тих самих
пам’яток. Ймовірно, як наслідок такої взаємодії,
у цьому районі з’являються так звані кам’яно-
глиняні печі — кам’янки, обмазані глиною (Оз-
ліїв, Муравиця, Дермань, Жорнів, Дорогобуж,
Пересопниця). У Погоринні такі печі були або
єдиним типом опалювального пристрою на по-
селенні (Озліїв, Дермань), або співіснували з
класичними кам’янками (Жорнів) чи глинобит-
ними печами (Дорогобуж, Пересопниця); у Му-
равиці представлені всі три типи печей [Козак,
Прищепа, Шкоропад, 2004, с. 213, рис. 74; При-
щепа, 2010, с. 231—232]. Побутування поряд
різнотипних печей у цьому регіоні зафіксоване
також для VII ст.: в Городку І (на Усті) та Зозові
виявлені як глинобитні печі, так і кам’янки [Ба-
ран, 1972, с. 159, 188—189]. Як помітно, співіс-
нування різнотипних печей спостерігаємо на
пам’ятках, розташованих чітко на порубіжжі ос-
новних ареалів кам’янок і глиняних печей (Го-
родок, Зозів, Буськ, Пересопниця, Дорогобуж).
Отже, використання певних матеріалів для
будівництва опалювальних споруд пов’язане не
тільки з наявністю відповідного матеріалу, але
й з локальними етнокультурними традиціями.
Ми не схильні безапеляційно ототожнювати
певні типи печей із етнокультурними (племін-
ними) групами. Однак, археологічні матеріали
свідчать, що стійкість традицій у такому еле-
менті, як піч була досить міцною. Для прикладу,
розселення слов’янських племен празько-кор-
чацької культури на теренах Центральної Єв-
ропи супроводжувалось перенесенням із собою
традиції використання у житлах характерного
типу опалювальної споруди — печі-кам’янки,
і ці традиції навіть на нових освоєних землях
зберігалися протягом кількох століть. Те ж саме
можна проілюструвати на прикладі незмінного
побутування певних типів печей у другій поло-
вині І тисячоліття в окремих регіонах — глиня-
них на Західній Волині і Лівобережжі Дніпра
та кам’янок між Дніпром і Карпатами.
Конструкція печей-кам’янок складалася з
каменю-пісковику різного розміру (найпоши-
ренішого в регіоні і придатного для будівниц-
тва опалювальних споруд). Велике каміння
переважно укладали без зв’язуючого розчину,
менше, найімовірніше, скріплювали глиною,
гумусованими суглинками, дрібним камінням,
фрагментами кераміки. Склепіння печей фор-
мували із дрібного каміння, тому переважно
воно не збереглося. Конструкція ж глиняних
печей мала два різновиди: глинобитні і остан-
цеві з куполом із вальків (очевидно, як продов-
ження традицій пізньоримського часу).
Що стосується горизонтальних параметрів
печей, то помітно, що у VI—X ст. відбувається
їхня певна стандартизація (на відміну від пізнь-
очерняхівських печей) — довжина стінок опа-
лювальних споруд (як глиняних, так і кам’янок)
коливається в межах 0,8—1,2 м. Очевидно, це
пов’язано із практичними міркуваннями, пара-
метрами самих жител (площа, об’єм), зручністю
в обслуговуванні, характером конструкції тощо.
Висота печей становила 0,3—0,65 м і, як по-
казують етнографічні матеріали, була зумов-
лена зростом господині, яка цю піч обслугову-
вала [Сілецький, 2001, с. 233—237], а також
принципами функціонування середньовічних
печей, у які горщик ставився в отвір зверху
опалювальної споруди [Раппопорт, 1975, с. 152,
рис. 50, 55, 56; Юренко, 1984, с. 44, рис. 8].
У житлах кінця IV—VII ст. відомі різні
варіанти локалізації печей, однак суттєвою є
частка «лівосторонніх» печей, особливо із розта-
шуванням у північно-західному куті, устям на
південь. На пам’ятках VIII—X ст. помітне уріз-
номанітнення варіантів локалізації печей (що,
очевидно, пов’язано з топографічними особли-
востями розміщення пам’яток), домінування
правостороннього розташування і відповід-
ність переважаючим тенденціям локалізації
печей у житлах райковецької культури, а саме
у північно-східному куті, устям на південь.
Як бачимо з викладеного, розвиток опалюваль-
них споруд на пограниччі Волині і Прикарпаття
при загальних спільних тенденціях із аналогіч-
ними конструкціями у житлах всієї райковецької
культури (розміщення в кутах, будівельний ма-
119
Погоральський Я.В. Побутові печі у житлах ІV—X ст. з Волино-Прикарпатського порубіжжя
теріал, параметри тощо) має і деякі особливості.
Вони простежуються в побутуванні останцевих
печей з куполом із вальків, поширенні різних ти-
пів печей на суміжних територіях, лівосторонньо-
му розташуванні в окремі періоди та ін.
Очевидно, поставлена проблема може бути
вирішена тільки за підсумками масштабніших
досліджень, адже картографування (рис. 1—3)
показує, що в цьому регіоні залишаються знач-
ні території не охоплені стаціонарними дослід-
женнями.
Аулих В.В. Славянские поселения у с. Рипнев
(Рипнев І) Львовской области // МИА. — 1963. —
№ 108. — С. 366—381.
Аулих В.В. Древнерусское поселение на Западном
Буге // АО 1968 г. — М., 1969. — С. 327—329.
Багрий Р.С. Вишня // Археология Прикарпатья, Во-
лыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерус-
ский периоды). — К., 1990. — С. 136—140.
Баран В.Д. Ранні слов’яни між Дністром і При-
п’яттю. — К., 1972.
Баран В.Д. Черняхівська культура. За матеріалами
верхів’я Дністра і Західного Бугу. — К., 1981.
Брей У., Трамп Д. Археологический словарь. — М.,
1990.
Довгань П. Бужани як етнічний та державотворчий
чинник у давній історії України // Вісн. Інституту
археології ЛНУ ім. І. Франка. — 2006. — Вип. 1. —
С. 46—57.
Довгань П. Буський археологічний комплекс: стан
та перспективи дослідження // Вісн. Інституту ар-
хеології ЛНУ ім. І. Франка. — 2008. — Вип. 3. —
С. 136—195.
Довгань П. Особливості північно-східної площадки
городища літописного Бужська // Вісн. Інституту
археології ЛНУ ім. І. Франка. — 2009. — Вип. 4. —
С. 22—45.
Козак Д.Н. Нові ранньослов’янські пам’ятки в ме-
жиріччі Дністра і Західного Бугу // Археологія. —
1984. — Вип. 47. — С. 89—94.
Козак Д., Прищепа Б., Шкоропад В. Давні земле-
роби Волині (пам’ятки археології на Хрінницькому
водоймищі). — К., 2004.
Корчинський О.М., Шишак В.І. Звіт про підсумки
археологічних досліджень на території Верхнього
Подністров’я у 1989 р. // НА ІА НАН України. —
1989/131.
Корчинський О.М., Шишак В.І. Звіт про археологіч-
ні дослідження постійнодіючої Верхньодністрянської
слов’яно-руської археологічної експедиції у 1990 р. //
НА ІА НАН України. — 1990/45.
Котигорошко В.Г. Верхнє Потисся в давнину.
1000000 років тому — Х сторіччя н. е. — Ужгород,
2008.
Крушельницкая Л.и., Долынская М.Л. Работы За-
паднобугской экспедиции // АО 1971 года. — М.,
1972. — С. 367.
Кучера М.П. Древний Плеснеск: Автореф. дисс. …
канд. ист. наук. — Киев, 1960.
Кучера М.П. Древній Пліснеськ // АП. — 1962. —
Т. ХІІ. — С. 3—56.
Материальная культура: Свод этнографических
понятий и терминов. — М., 1989. — Вып. 3.
Мердух Ю. До історії давнього Бужська (Буська) // Другі
«Ольжині читання». — Львів, 2007. — С. 44—52.
Михайлина Л.П. Слов’яни VIII—X ст. між Дніпром і
Карпатами. — К., 2007.
Пелещишин М.А., Чайка Р.М. Нові матеріали з іс-
торії давньоруського сільського населення Західної
Волині (VIII—XI ст.) // Вісн. Львівського універси-
тету. Серія історична. — Львів, 1988. — Вип. 24. З
історії стародавності і середньовіччя. — С. 46—55.
Петегирич В., Павлів Д., Принада І. Поселення Х—
ХІ ст. біля с. Черчика на Яворівщині // МДАПВ. —
2005. — Вип. 9. — С. 280—296.
Петегирич В. Поселенські структури V/VI—X ст.
Верхньої Надбужанщини як підоснова формуван-
ня Белзької та Червенської земель // МДАПВ. —
2007. — Вип. 11. — С. 106.
Погоральський Я. Житлові комплекси з поселення
Черчик І на Розточчі // МДАПВ. — 2005. — Вип. 9. —
С. 324—336.
Погоральський Я. Просторова орієнтація ранньосе-
редньовічного слов’янського житла (за матеріалами
пам’яток Дніпро-Дністровського межиріччя другої
половини І тис. н. е.) // Археологічні дослідження
Львівського університету. — 2008. — Вип. 11. —
С. 65—74.
Погоральський Я. Житла з печами як маркер на-
прямів і динаміки розселення склавинів: схід-
нокарпатський шлях // Transkarpackie kontakty
kulturowe w okresie lateńskim, rzymskim i wczesnym
średniowieczu. — Krosno, 2013. — С. 185—197.
Погоральський Я., Ляска В., Вітвіцька Г. Дослід-
ження ранньосередньовічного городища Рокитне ІІ
на Розточчі // Археологічні дослідження Львівського
університету. — 2010. — Вип. 13. — С. 342—360.
Прищепа Б.А. Житла Х—ХІ ст. на Волинській ви-
сочині // Археологія Правобережної України. — К.,
2010. — С. 228—234 (АДІУ. — Вип. 2).
Раппопорт П.А. Древнерусское жилище. — Л., 1975
(САИ. — Вып. Е1—32).
Ратич О.О. Результати досліджень древньорусько-
го городища Замчиська в м. Судова Вишня, Львівсь-
кої області, в 1957—1959 рр. // МДАПВ. — 1962. —
Вип. 4. — С. 106—119.
Сілецький Р. Проблема типології опалювальних
пристроїв стародавнього житла в Україні (конструк-
тивно-функціональні особливості печі) // ЗНТШ. —
Львів, 2001. — Т. CCXLII: Праці Секції етнографії і
фольклористики. — С. 230—247.
Словник-довідник з археології. — К., 1996.
Старчук І.Д. Розкопки городища Пліснеська в
1947—1948 рр. // АП. — 1952. — Т. 3. — С. 379—394.
Філіпчук М.А. Роботи Гологірської госпдоговірної
експедиції // Нові матеріали з археології Прикар-
паття і Волині. — Львів, 1991. — С. 93—95.
Филипчук М. Дослідження стародавнього Пліснесь-
ка у 1990 р. // Волино-Подільські студії. — Львів,
1998. — Вип. 1. — С. 256—285.
Филипчук М. Дослідження літописного Пліснеська
у 2000 р. // Археологічні дослідження Львівського
університету. — 2002. — Вип. 5. — С. 197—220.
Филипчук М. Рятівні археологічні розкопки на го-
родищі с. Підгородище Перемишлянського р-ну
Львівської обл. // Вісн. Інституту археології ЛНУ
ім. І. Франка. — 2007. — Вип. 2. — С. 113—136.
Филипчук М. Райковецька культура в українсько-
му Прикарпатті: хронологія і періодизація // Вісн.
Інституту археології ЛНУ ім. І. Франка. — 2008. —
Вип. 3. — С. 68—135.
Цигилик В.М. Нові пізньочерняхівські житла на
Львівщині // Проблеми походження та історичного
розвитку слов’ян. — Київ; Львів, 1997. — С. 104—
118.
Цигилик В., Касюхнич В., Вітвіцька Г. Три роки
досліджень поселення Стрілки-ІІ // Археологічні
С т а т т і
120
дослідження Львівського університету. — 2008. —
Вип. 11. — С. 142—163.
Юренко С. П. Домобудівництво населення Дніп-
ровського Лівобережжя в VIII—X ст. // Археоло-
гія. — 1984. — Вип. 45. — С. 34—46.
Cygan S. Wczesnosłowiańskie półziemianki kwadratowe
na terenie Polski, Czech, Słowacji, Wschodnich Niemiec
i Dolnej Austrii. — Rzeszуw, 2006.
Janeczek A. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego.
Województwo Bełzkie od schyłku XIV do początku
XVII w. — Warszawa, 1993.
Kokowski A. Od Słowian do kultury pomorskiej // Ar-
cheologia na drodze — drogi archeologii. VI wystawa
Instytutu Archeologii UMCS w Muzeum UMCS. — Lu-
blin, 2006. — S. 29—40.
Musianowisz K. Osada z IX—X w. w Strzyżowie pow.
Hrubieszów na tle osadnictwa Górnego Pobuża //
Wiadomości Archeologiczne. — 1975. — T. 40. —
S. 83—112.
Niedźwiedź J., Koman W. Okolice Hrubieszowa w
pradziejach i wczesnym średniowieczu // Biblioteka
Towarzystwa regionalnego Hrubieszowskiego. — Hru-
bieszów, 1996. — T. 24. — 100 s.
Parczewski M. Wczesnosłowiańskie odkrycia w Ba-
chуrzu, pow. Rzeszów // Polonia Minor Medii Aevi. —
Kraków; Krosno, 2003. — S. 191—209.
Parczewski M. Osady wczesnosłowiańskie (V/VI—
VII w.) na trasie autostrady A4 w Południowo-Wschod-
niej Polsce // Autostradą w przeszłość. Katalog wys-
tawy. — Rzeszów, 2011. — S. 97—108.
Podgуrska-Czopek J. Grodzisko Dolne, stanowisko 22 —
wielokulturowe stanowisko nad Dolnym Wisłokiem.
Cz. II: Okresy rzymski i wczesnosłowiański. —
Rzeszów, 2009.
Rauhut L. Osadnictwo wczesnośredniowieczne w
Strzyżowie, pow. Hrubieszуw // Wiadomości Archeolog-
iczne. — 1957. — T. 24, z. 1—2. — S. 113—129.
Stanciu I. «Tonbrote» als indiz fьr die wanderung und die
magisch-rituellen glauben und praktiken der frьhen Sla-
wen // Eastern Review. Sanktuaria i kult. Interdyscypli-
narny zespół naukowo-badawczy: drogi handlowe i szlaki
pielgrzymie. — Łódź, 2001. — T. 5. — S. 123—154.
Я. В. П о г о р а л ь с к и й
бытовые пеЧи в жили-
щАх IV—X вв. иЗ волыно-при-
кАрпАтСкого порубежьЯ
Западная Волынь и Прикарпатье в середине
І тыс. н. э. стали одним из регионов, где в жилищах
ранних славян появились печи — важная этнооп-
ределяющая черта их средневековой культуры. Во
второй половине І тысячелетия н. э. для Западной
Волыни были характерны глиняные печи, для Верх-
него и Среднего Поднестровья — печи-каменки.
Рубеж между этими ареалами не был неизменным
и на протяжении указанного периода происходило
взаимопроникновение этих разновидностей печей в
соседние регионы. Так, в конце IV — первой полови-
не V в. в Верхнем Поднестровье использовали как
каменки (Черепын), так и глиняные печи (Березец,
Стрилки ІІ, Рудники). Вероятнее всего, что носите-
ли этой традиции в V—VI вв. мигрировали в Поса-
нье и Закарпатье, где в то время появились печи
обеих видов. Распространение этих двух традиций
по встречным направлениям наблюдается также
в ІХ—ХІ ст. — каменки появились на памятниках
Западного Побужья (Буск, Деревляны, Тептюков),
а глиняные — в Посанье (Черчик). Эти процессы
были связанны как с миграциями, так и с наличием
соответственного строительного материала в конк-
ретной местности.
Если в конце IV—VІІ вв. часто встречается так на-
зываемое левостороннее размещение печи (главным
образом, в северо-западном углу, устьем на юг), то
на памятниках последней четверти І тысячелетия
н. э. такой вариант становится редкостным, вырази-
тельно доминирует правостороннее размещение ото-
пительных сооружений с заметным преобладанием
локализации в северо-восточном углу, устьем на юг.
Печи-каменки сооружали из местного камня-пес-
чаника разных размеров, часто скрепленного гуму-
сом, глиной, мелкими камешками. Глиняные печи,
в зависимости от способа формирования стенок и ку-
пола, делят на глинобитные и останцевые с вылеп-
ленными из глины куполами или сформованными
из «хлебцов». Длина стенок печей преимущественно
составляла 0,8—1,2 м, высота — 0,3—0,65 м.
Y a. V. P o h o r a l s k y i
household furnACes from
dWellIngs of IV—X centuries
from border-lAnd of VolynIAn
And sub-CArPAthIAn regIons
Western Volyn and Sub-Carpathian, in the middle
of the I millennium AD, has become one of the regions
where furnaces, an important ethnic feature of me-
dieval material culture, were used in the dwellings of
early Slavs. In the second half of the I millennium AD,
Western Volyn was characterized by the clay furnaces,
Upper and Middle Podnisteria — by the stone furnaces.
The boundary between these areas was not the same
and during mentioned time there was interpenetration
of these kinds of furnaces in neighboring regions. In par-
ticular, at the end of the IV — first half of the V centuries
stone furnaces (Cherepyn) as well as clay furnaces (Be-
rezets, Strilky II, Rudnyky) were used in Upper Podnis-
teria. Probably, the bearers of this tradition migrated to
Nadsiannia and Transcarpathia in the V—VI centuries,
where there were, at that time, two types of furnaces.
Spreading of both traditions to the opposite directions is
also observed in the IX—XI centuries — stone furnaces
appeared on the sites of the Western Bug region (Busk,
Derevliany, Teptiukiv) and clay furnaces — in Nadsian-
nia (Cherchyk). These processes have been associated
with the migrations as well as with the existence of a
particular building materials in a particular area.
The so-called left-hand furnaces locations (mainly in
the north-west corner, the mouths of furnaces to the
south) were used at the end of the IV—VII centuries.
Later, in the last quarter of I millennium such localiza-
tion became rare and the right-hand furnace location
started to dominate with the notable preference of loca-
tion in the north-east corner, the mouths to the south.
The stone furnaces were made from local sandstones
of different sizes which were put together with the
help of humus, clay, small stones. The clay furnaces,
depending on the method of forming of the walls and
the dome, were divided into pise-furnace and outlier-
furnace with the domes from clay «hlibtsi» or molded
from clay (pise). The size of furnaces, in general, was
0,8—1,2 m, height — 0,3—0,65 m.
|