До археологічної карти Західного Поділля

У статті аналізуються причини інтенсивного заселення території Західного Поділля у давньоруський час.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Ягодинська, М.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2010
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161401
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До археологічної карти Західного Поділля / М.О. Ягодинська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 162-172. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161401
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1614012019-12-09T01:26:06Z До археологічної карти Західного Поділля Ягодинська, М.О. Статті У статті аналізуються причини інтенсивного заселення території Західного Поділля у давньоруський час. В статье рассматривается природно-географическая характеристика Западного Подолья, анализируются причины интенсивного заселения территории Западного Подолья в древнерусское время, соотношение городищ и поселений в Х—ХІ и ХІІ—ХІІІ вв. This article gives natural and geographical description of Western Podillya. This article is analyzed the reasons of the intensive settling of territory of Western Podillya in Old Russian time, correlation of sites of ancient settlement and settlements in Х—ХІ and ХІІ—ХІІІ of item. 2010 Article До археологічної карти Західного Поділля / М.О. Ягодинська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 162-172. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161401 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Ягодинська, М.О. До археологічної карти Західного Поділля Археологія і давня історія України
description	У статті аналізуються причини інтенсивного заселення території Західного Поділля у давньоруський час.
format	Article
author	Ягодинська, М.О.
author_facet	Ягодинська, М.О.
author_sort	Ягодинська, М.О.
title	До археологічної карти Західного Поділля
title_short	До археологічної карти Західного Поділля
title_full	До археологічної карти Західного Поділля
title_fullStr	До археологічної карти Західного Поділля
title_full_unstemmed	До археологічної карти Західного Поділля
title_sort	до археологічної карти західного поділля
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161401
citation_txt	До археологічної карти Західного Поділля / М.О. Ягодинська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 162-172. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT âgodinsʹkamo doarheologíčnoíkartizahídnogopodíllâ
first_indexed	2025-07-14T13:59:02Z
last_indexed	2025-07-14T13:59:02Z
_version_	1837631057737809920
fulltext	162 УДК [902:91](477.43/44)"653" М. О. Я г о д и н с ь к а До АрхеологіЧної кАрти ЗАхіДного поДіллЯ У статті аналізуються причини інтенсивного заселення території Західного Поділля у давньо- руський час. К л ю ч о в і с л о в а: Західне Поділля, городище, поселення, давньоруська культура, садиба. Територіально Західне Поділля займає пів- денну, найбільш підвищену, частину Волино- Подільської височини. Подільська височина є найвищою південно-західною частиною Руської рівнини, яка на півдні межує з долиною Дніп- ра і Південного Бугу, на південному заході — з Молдавською височиною. На сході Поділля пос- тупово переходить у Придніпровську височину; на північному заході воно круто обривається до Малого Полісся. Середні висоти здебільшого перевищують 300 м, досить часто сягають 400 і більше метрів [Заставний, 1996, с. 89]. Північно-східним кордоном Західного Поділ- ля є Товтровий кряж, який бере свій початок від с. Підкамінь Львівської області, проходить через Зборівський, Збаразький, частково Підволочись- кий та Гусятинський райони Тернопільської об- ласті, переходить через р. Збруч на територію Хмельницької області, тягнеться через Чемеро- вецький та Кам’янець-Подільський райони до межиріччя Дністра та Пруту і далі у Молдову, а також відгалужується в більш східному напрям- ку на Вінниччину (басейн лівої притоки Дніст- ра — р. Мурафи) [Заставний, 1996, с. 90]. Західні кордони нечіткі і можуть проходити приблизно по верхів’ях правих допливів р. Стрипи. Півден- ною межею є долина Дністра. В адміністративному плані Західне Поділля займає південні терени Золочівського і Бродівсь- кого районів Львівської області, Зборівський, Козівський, Тернопільський, Теребовлянський, Чортківський, Гусятинський, Заліщицький, Борщівський, частини Збаразького, Підволо- чиського та Бучацького районів Тернопільської області та Чемеровецький, Кам’янець-Подільсь- кий і частину Городоцького районів Хмельниць- кої області. Загальна площа становить 14 тис. м2 [Физико-географическое…, 1968, c. 187—188; Геренчук, Койнов, Цись, 1964, с. 79]. За типами місцевості регіон поділяється на чотири фізико-географічні райони або природ- ні ландшафти зі своєю геоморфологією: Воро- няки, Тернопільське плато, Товтровий кряж та Західно-Подільське Придністров’я. Перший фізико-географічний район — Во- роняки знаходиться на північно-західній межі Західного Поділля, простягається із заходу на схід від Гологорів до Кременецького кряжу. Межа з Гологорами на заході проходить по до- лині р. Золочівка, зі сходу — по долині Ікви. Південна границя проходить від Поморян на Зборів, Залізці, Новий Олексинець. Підвищений масив Вороняки є частиною головного вододілу між Прип’яттю, Західним Бугом та Дністром. Західний Буг і Серет пере- різують вододіл і утворюють наскрізні долини загального напрямку з північного заходу на південний схід. Вороняки поступово понижу- ються на південь, у бік Тернопільського плато, річкові долини та яри якого характеризуються більш спокійними обрисами. Тернопільське плато — найбільш рівнинна частина області — простягається від Подільсь- кої горбистої гряди на заході, від Вороняків на південь до початку чітко вираженого схилу у бік Дністра (умовна лінія Зборів — Тернопіль — Гри- майлів — Хоростків — Бучач — Зборів) [Свинко, 2007, с. 83]. У рельєфі переважають плоскі, іноді © М.О. ЯГОДИНСЬКА, 2010 163 Ягодинська М.О. До археологічної карти Західного Поділля хвилясті межиріччя з глибокими малогумусними та опідзоленими чорноземами і широкі, пологі до- лини річок, балок та ярів із лучно-чорноземними ґрунтами [Геренчук, Койнов, Цись, 1964, с. 192— 193]. Коливання відносних висот не перевищує 15—20 м. Навіть долини більших річок Стрипи, Серету та Збруча врізані лише на 40—60 м. Наступний природній район — Товтровий кряж (бар’єрний риф неогенового моря) має середню ширину 10—12 км (біля Збаража — понад 20 км) і довжину 200 км у сукупності з Авратинською височиною, яка знаходиться в північній частині Західного Поділля і є вододілом для головних рі- чок Волині та Західного Поділля — Прип’яті, Пів- денного Бугу та Дністра. Товтровий кряж являє собою своєрідний ланцюг із відокремлених між со- бою високих пагорбів, які мають плоскі та скеляс- ті вершини. Абсолютні висоти пагорбів складають 400—436 м над рівнем моря [Ситник, 2002, с. 12], відносні — 50—60 м [Свинко, 2007, с. 85]. Рифова гряда бере початок біля с. Підкамінь Львівської області і тягнеться в напрямку Збаража, Скалата, Крутилова, Іванківців, Закупного, Черча, Гумен- ців, Врублівців, до межиріччя Прута і Дністра й далі за Дністер [Геренчук, 1980, с. 9]. Найбільш живописна частина Подільських Товтр з крути- ми високими схилами, урвищами, виходами вап- няків, вкриті густими грабово-буковими лісами з рідкісною ендемічною та реліктовою рослинністю, унікальними мінеральними водами називається Медоборами. Вона розташована у середній течії р. Збруч на межі Гусятинського району Тернопіль- ської області та Чемеровецького і Городоцького районів Хмельницької області. Товтри характери- зується перегнійно-карбонатними ґрунтами. На пологих схилах поширені опідзолені чорноземи, у міжтовтрових пониженнях — глибокі малогумус- ні чорноземи. Клімат тут вологий і відносно про- холодний. Західно-Подільське Придністров’я займає південний схил Подільського плато від широ- ти Бучач — Чортків — Смотрич на півночі до долини Дністра на півдні й від устя Стрипи на заході до Товтрової гряди на сході, що закриває регіон Середнього Подністров’я від північних вітрів [Геренчук, 1980, с. 9]. Границя між Тер- нопільським рівнинним районом та Західно- Подільським Придністров’ям проходить у доли- нах меридіональних приток Дністра — Стрипи, Серета, Нічлави, Збруча, Смотрича [Строцень, 2008, с. 20]. Долини рік мають каньйоноподіб- ний характер із врізаними меандрами. Вони врізані в плато на 120—170 м, мають скелясті, часто залісненні схили, дуже вузькі заплави і тераси, які ширшають лише на внутрішніх ви- гинах меандрів [Свинко, 2007, с. 85]. Завдяки глибоким долинам, у Придністров’ї сформу- вався особливо теплий клімат, який дозволяє вирощувати теплолюбиві рослини [Геренчук, 1980, с. 64]. Сума активних температур складає 2500—2800°, середня температура на 0,5—0,7° вища ніж у центральному районі, безморозний період триває 160—165 днів, опадів випадає 520—590 мм за рік. Західно-Подільське Придністров’я охоплює південну частину Бучацького та Борщівського адміністративних районів, невелику південну частину Чортківського району, весь Заліщиць- кий район Тернопільської області, Кам’янець- Подільській та частково Чемеровецький райо- ни Хмельницької області. Територія Західного Поділля розташована у помірному поясі. Його радіаційний режим залежить від висоти сонця, тривалості дня та сонячного сяйва, пов’язаних із географічною широтою [Свинко, 2007, с. 102]. Оскільки тери- торія видовжена з півночі на південь, північна частина Західного Поділля прогрівається мен- ше, а південна — більше. Територія Західного Поділля вкрита густою сіткою більших та менших річок із притоками (0,75—1,5 км на 1 км2) [Заставний, 1996, с. 130] і належить до басейну середнього Дністра. Течія його лівих приток (Серет, Збруч, Стрипа, Нічлава, Смотрич, Ушиця) чітко спрямована з півночі на південь. У живленні річок басейну Дністра вели- ку роль відігравали джерела, з яких бере початок переважна більшість річок. Загальний напрям допливів Дністра та їх долин із півночі на пів- день обумовлює формування ґрунтового покриву та рослинності, які групуються у вигляді меридіо- нально витягнутих смуг [Строцень, 2008, с. 21], підвищує роль західних та східних експозицій схилів, захищених від сильних наскрізних вітрів, що дмуть вздовж глибоких каньйоноподібних долин [Физико-географическое…, 1968, c. 196]. Численні допливи головних лівих приток Дністра також обумовлюють появу багатьох зручних для життя і захисту від ворогів та для ведення сільсь- кого господарства мисоподібних терас і пагорбів. Найбільші ріки Західного Поділля — Дністер, Се- рет, Збруч, а можливо, і Стрипа, у давньоруський період були судноплавні. Крім того, тут знаходяться найбільш родючі чорноземи України. Подібні плодоносні ґрунти мають місце лише на Придніпровській висо- чині, а також на Лівобережжі Дніпра [Застав- ний, 1996, с. 149]. На території Західного Поділля материнською породою для ґрунтів є четвертинні леси та лесо- видні суглинки. Частина ґрунтів сформована на вапняках, а в долинах річок та балок — на алю- віальних та делювіальних відкладах різного скла- ду. На лесах і лесовидних суглинках утворилися різні типи чорноземних і сірих лісових ґрунтів, на твердих карбонатних породах (вапняках) — пере- гнійно-карбонатні, а в долинах річок і на днищах балок — чорноземно-лучні, лучні, лучно-болотні, болотні та торфові ґрунти [Свинко, 2007, с. 124]. Таким чином, на Західному Поділлі, яке згідно з фізико-географічним районуванням відноситься до лісостепової зони, сформувалися виключно сприятливі умови для проживання та господарювання людини — поєднання лісових С т а т т і 164 та степових ландшафтів, чергування височин із низовинами при переважанні височин, відсут- ність різких кліматичних контрастів, зосеред- ження приблизно 70 % родючих ґрунтів [Застав- ний, 1996, с. 180], достатня водозабезпеченість. Саме це обумовило наявність великої кількості пам’яток, у тому числі й давньоруського часу. На сьогодні, у Західному Поділлі відомо 556 пам’яток Х—ХІІІ ст. (рис. 1). Це 60 городищ, 422 поселення, 69 могильників і 5 скельних сакральних пам’яток. Розподіляючи їх згідно фізико-географічного районування, ми отримуємо наступну картину. Найбільша їх концентрація на території Захід- но-Подільського Придністров’я (206). Тут добре поєднуються зручні для ведення сільського гос- подарства трохи підвищені над долинами річок перші надзаплавні тераси з високими обривис- тими меандро- та мисоподібними берегами Дніс- тра та його головних допливів — Серета, Стри- пи, Нічлави, Збруча і Смотрича, що й обумовило будівництво давньоруських твердинь — городищ, які захищали територію Західного Поділля з пів- дня. Пізніше, в період польського панування, ту ж функцію виконували кам’яні замки, побудовані на переважній більшості вищезгаданих городищ. Поруч із городищами (28) на зручних терасах роз- ташовані поселення (137). В комплексі з городи- щами й поселеннями виступають курганні (2) та ґрунтові (36) могильники, інколи і печерні сак- ральні пам’ятки (3). На другому місці за кількістю пам’яток знаходиться Тернопільське плато (204): городищ — 12, поселень — 176, могильників — 16. На території Товтрового кряжу відомо 99 дав- ньоруських пам’яток: 15 городищ, 71 поселення, 11 могильників і 2 печерні пам’ятки. Найменше пам’яток фіксується в північно-західній частині Західного Поділля — Вороняках (47): 5 городищ та 42 поселення. Окремо необхідно зазначити, що Західне Поділля поділяється рікою Збруч на 2 части- Рис. 1. Давньоруські пам’ятки Західного Поділля Х—ХІІІ ст. 165 Ягодинська М.О. До археологічної карти Західного Поділля ни — західну (Тернопільська область) та східну (Хмельницька область). Рельєф Тернопільщини більш розчленований, горбистий і зручніший для будівництва оборонних споруд. Цей фактор пояснює більшу ніж у 2,5 рази кількість городищ на Тернопільщині (45). На східній території За- хідного Поділля їх зафіксовано лише 15. Локалі- зовані вони переважно на горбах Товтрового кря- жу та в нижній течії приток Дністра Жванчика, Смотрича, Мукші, на високих скелястих берегах. Про цю відмінність писав ще Є. Сіцінський на початку ХХ ст. [Сіцінський, 1927, с. 5]. Давньоруські пам’ятки представлено горо- дищами, поселеннями і могильниками, які да- туються Х—ХІ та ХІІ—ХІІІ ст. Х—ХІ ст. датовано 86 городищ та поселень. З них городищ — 24 (20 з яких продовжили іс- нувати у ХІІ—ХІІІ ст. і 5 дали початок літопис- ним містам — Микулину, Теребовлі, Збаражу, Моклекову, Бакоті). Переважна більшість городищ розміщалася на високих, добре захищених мисах (15), переважно південної (південної, південно-східної, південно- західної) експозиції (10), рідше — західної (4), східної (3), північно-північно-західної (2), обме- жених стрімкими схилами глибоких ярів, по дну яких часто текли ріки та струмки (табл. 1). Площа городищ коливається від 0,6 до 10,5 га. За площею вони поділяються на малі (до 1 га включно) — 7 пам’яток, середні (біль- ше 1 га — 2 га) — 3, великі (більше 2 га) — 9. По краю городища були укріплені валом або ескарпом, з напольної сторони — кількома ря- дами валів та ровів, часто використовуючи обо- ронні споруди ранньозалізного часу. Малі го- родища мали 1 вал (3 пам’ятки) або 2 вали (1): середні — 1 вал в одному випадку і 3 вали в двох випадках; великі городища — 1 вал (1 пам’ятка), 2 вали (2), 3 вали (1), 4 вали (4); складну систе- му оборони з 8 валів — 1 городище. У період польської експансії, починаючи з ХIV ст., таке зручне оборонне становище було від- повідно поціноване і на території давньоруських городищ споруджені дерев’яно-земляні та кам’яні замки. Яскравим прикладом є дитинець літопис- ної Теребовлі, який розміщувався на високому корінному мисі правого берега р. Гнізна та ліво- го берега р. Печенія. Мис має в плані видовжену клиноподібну форму зі значним природнім пони- женням у південній частині (рис. 2, 1). Городище займає найбільш вузьку частину мису і захищене з напольної сторони рядами валів та ровів (4 вали і 5 ровів), де суто давньоруськими були перший та другий вали (рис. 2, 2). У чотирьох випадках го- родища розміщені на вершинах високих пагорбів або плато. Але й тоді будувався основний, часто кільцевий вал, підсилений 1—4 валами з наполь- ної сторони (Старий Збараж, ур. Бабина Гора; Старий Збараж, ур. Замкова Гора) (рис. 3). Таким чином, городища Х—ХІ ст. за місцем розташування можна віднести до мисового типу городищ або, за типологією П.О. Раппопорта, до 1 типу (городища з плануванням оборонних укріплень, які повністю повторюють особливості рельєфу місцевості) [Древняя Русь, 1985, с. 39]. Топографія поселень Х—ХІ ст. була різно- манітнішою. Всього проаналізовано 67 поселень цього періоду, з них 53 продовжували існувати у ХІІ—ХІІІ ст. Майже 42 % розміщаються на висо- ких або низьких мисах (Теребовля, ур. Черпало) південної — південно-східної експозиції (21 %), східної та північної (7 %), західної (3,5 %). 28 % поселень знаходяться на високих берегах рік, що переходять у плато південної (10 %) та схід- ної (26 %) експозицій. Переважно це стосується поселень Середнього Придністров’я, для якого характерні глибокі каньйоноподібні долини рік. Також це стосується поселень, які відігравали роль посаду для городищ і знаходились з на- польної сторони (Теребовля, ур. Замкова Гора (городи); Крутилів, ур. Замчище тощо). Части- ну поселень (45 %) розташовано на невисоких, часом підвищених мисоподібних берегах рік та струмків (1—3 надзаплавні тераси) переважно південно-східної — південно-західної експози- ції (13 %), східної (13 %), західної (7 %), дуже рід- ко — північної (3,5 %) експозицій (Крутилів ІІ, ур. Бабина Долина) (рис. 4; табл. 1). Таблиця 1. Експозиція пам’яток Х—ХІ ст. 1 — городища; 2 — поселення. С т а т т і 166 За площею поселення поділяються на малі (площа до 1 га) — 23 пам’ятки, що складає 34 %, середні (від 1 до 2 га) — 17 (майже 9 %), великі (більше 2 га) — 27 або ж 40 %. Загалом площа поселень коливається від 0,01 до 23 га. У ХІІ—ХІІІ ст. кількість пам’яток різко збіль- шується (у 4 рази). Їх вже стало 357, з них 35 го- родищ (статистично опрацьовано 30 городищ) та 322 поселення. Ця кількість стосується лише городищ і поселень виключно ХІІ—ХІІІ ст. Крім того, продовжували існувати 67 городищ і посе- лень, що почали своє функціонування у Х—ХІ ст. Городищ з культурним шаром суто ХІІ—ХІІІ ст. нараховується 35, з них мисове розміщення ма- ють 14 (40 %) (південна — південно-східна екс- позиція — 35 %, західна — північно-західна — 35 %, східна — 30 %), 5 (14 %) розміщалися на високих плато або вершинах високих пагорбів (3 — західної та південно-західної експозиції, 1 — східної, 1 — північної), 3 (8,5 %) — на низь- ких мисоподібних берегах рік (Городище І, ур. Бозок; Устя VІ, ур. Над Темником) (табл. 2), 2 (5,5 %) — у долинах рік Серет (Семенів І, ур. За- мчище) та Стрипа (Надрічне І). Часто поселення розташовані безпосередньо за валами городищ. За розмірами вони поділяються на малі (до 1 га включно) — 17 (48,5 %), середні (від 1 до 2 га включно) — 4 (11 %), великі (більше 2 га) — 9 (26 %). Мисові городища були захищені ескарпа- Рис. 2. Літописна Теребовля: 1 — картосхема розміщення дитинця та головних поселень-супутників; 2 — план городища Рис. 3. Ситуаційна схема складових літописного Зба- ража: 1 — дитинець городища в ур. Замкова Гора; 2 — городище в ур. Бабина Гора; 3 — церква ХVІ ст., ур. Монастирьок 167 Ягодинська М.О. До археологічної карти Західного Поділля ми по периметру та кількома рядами валів (від 1 до 5) (Мушкатівка І) з напольної сторони. Горо- дища, розташовані на високих берегах чи плато або ж у долині рік, мали лише по одному, часто кільцевому валу. Оборонна система у малих горо- дищ найбільш примітивна — 1 вал або кільцевий або дугоподібний (16 пам’яток), в одному випад- ку — 2 вали. Виділяються городища з площею 0,15—0,35 га. Всі вони малі по одному валу (Ус- тя VІ, Надрічне І, Ніще І, Городище І, Вовківці І). Це могли бути або укріплені боярські садиби або залишки сторожових городищ. За мінімальну пло- щу укріплених боярських садиб була взята площа в 0,2 га (за А.В. Кузою [Куза, 1989, с. 41]). Городи- ща Устя VІ та Надрічне І можна кваліфікувати як типові боярські садиби розміщені по берегах судноплавних рік — в одному випадку на низькій надзаплавній терасі Дністра, в другому — на ве- ликій дюні в заплаві р. Стрипа. Городища Ніще І та Городище І за своїм розташуванням скоріш за все є сторожовими фортецями. Городище Ніще І (біля с. Ніще Зборівського р-ну Тернопільської обл.) знаходиться на вододілі Дністра та Західно- го Бугу, на вершині гори Хомець, яка має висоту 418 м над рівнем моря. Городище в с. Городище Козівського р-ну Тернопільської обл. (пам’ятка Го- родище І), про яке в свій час згадував П.О. Раппо- порт [Раппопорт, 1967, с. 19] теж займає вершину високого пагорба висотою 365 м над рівнем моря. Середні за розміром городища мають 1 вал в од- ному випадку, 2 вали в одному випадку та 5 валів також в одному випадку. Великі городища мають 1 вал у 2 випадках, 3 вали — у 3, 4 вали — у 1. Площа городищ коливається від 0,24 до 10 га. Якщо кількість городищ збільшилася лише у 1,8 рази, порівняно з попереднім періодом, то кількість поселень ХІІ—ХІІІ ст. збільшилась майже у 5 разів. Різке збільшення населення, а відтак і поселень, можна пояснити кілько- ма чинниками, передусім зміною кліматичних Рис. 4. Поселення Х—ХІ ст.: 1 — Кру- тилів ІІ (ур. Бабина Долина); 2а — Тере- бовля ІІ (ур. Черпало); 2б — Теребовля ІV (ур. Замкова Гора (ліс) Таблиця 2. Експозиція пам’яток ХІІ—ХІІІ ст. 1 — городища; 2 — поселення. С т а т т і 168 умов. Цей період характеризувався потеплін- ням, збільшенням вологості, відсутністю вели- ких неврожаїв і голодоморів [Томашевський, 2003, с. 10]. Покращення кліматичних умов доз- волило вирощувати більші врожаї (максимум потепління спостерігався в 1200—1250 рр.), від- так пожвавилася торгівля, економічне життя, покращився добробут населення. Все це спричи- нило і демографічний підйом, свідченням чого стало різке збільшення поселень ХІІ—ХІІІ ст. Топографія поселень виглядає так: мисове розміщення мали 103 поселення (33 %), вони займали південні, південно-західні, південно- східні схили мисів у 36 %, східні — у 20 % ви- падків, північно-західні, північно-східні схи- ли — у 11 % випадків, західні схили — у 9 %. У 21 % випадків експозиція поселень не визначе- на. На плато або на високому березі рік знахо- дилось 39 поселень (12 %), на плато — 23 посе- Рис. 5. Поселення Х—ХІ ст.: 1 — поселення-су- путник городища-святилища Городниця ХІV, ур. Богит; 2 — поселення-супутник (Крутилів ІІІ, ур. Замчище) городища-святилища Крутилів І (ур. Звенигород) Рис. 6. Поселення Х—ХІ ст.: 1 — Крутилів ІХ; 2 — Городниця V 169 Ягодинська М.О. До археологічної карти Західного Поділля лення (59 %), південну (південну, південно-східну) експозицію мали 13 % поселень, західну — 13 %, схід- ну — 10 %, північну —5 %. На пер- шій—другій надзаплавних терасах рік та струмків розташовано 180 (56 %) від загальної кількості посе- лень. З них 45 (25 %) мало південну, південно-східну, південно-західну експозицію; 20 (11 %) — східну; 16 (9 %) — західну і 17 (9 %) — північ- ну експозицію (табл. 2). Нажаль, для 89 поселень, що складає 49 % поселень, розташованих на пер- шій—третій надзаплавних терасах, не визначено експозиції схилів. Статистично опрацьована площа 192 поселень. Малі за площею по- селення складали 48 % (92), серед- ні — 22 % (43), великі — 30 % (57). Серед малих поселень, що, як відо- мо, мають площу до 1 га, виділяють- ся мініатюрні (на кілька сімей) пло- щею до 0,5 га — 64 пам’ятки (70 %) і серед них на одну садибу (на одну— дві сім’ї площею до 0,10 га) — 12 пам’яток (13 %) (табл. 3). Рис. 7. Поселення Х—ХІ ст.: 1 — Кру- тилів VІ, ур. Хаща; 2 — Крутилів VІІ, ур. Біля 2-х джерел Рис. 8. Поселення Х—ХІ ст.: 1 — Городниця ІХ; 2 — Городни- ця ХІІІ (3 — поселення вельбарської культури Малашівці І) Рис. 9. План садиби ремісника біля с. Крутилів Гусятинського р-ну (ур. Бабина Долина) С т а т т і 170 Показовим є досліджене автором наземне житло ХІІ—ХІІІ ст. в с. Мала- шівці Зборівського району Тернопіль- ської області (Малашівці VII) [Стро- цень, Ягодинська, 1997, с. 84—92]. Житло зафіксовано Б.С. Строценем під час дослідження вельбарського поселення. Культурного шару давньо- руського часу на поселенні не зафік- совано, але за 1,5—2 км на північний схід від житла знаходиться пам’ятка Малашівці ІV в ур. Замчище. Подіб- на ситуація була і поблизу поселення Байківці. Давньоруський культурний шар за підйомним матеріалом не фік- сувався, і житло було знайдене випад- ково під час риття котловану під сучас- ний будинок, але невелике поселення ХІІ—ХІІІ ст. Байківці І знаходиться за 1 км на північ на тому ж мисі. Територія поселень ХІІ—ХІІІ ст. пе- реважно розорюється і тому залишки за- будови знівельовані, погано фіксуються за зовнішніми ознаками межі пам’ятки. Тому до повного археологічного дослід- ження поселень важко визначити сис- тему розташування жител, наявність вулиць, кількість житлових споруд, наявність садибної забудови тощо. Те- риторія частини поселень Х—ХІ ст. за- ліснена, не розорюється. Тут збереглися котловани жител у вигляді підквадрат- них западин. Вони неглибокі, до 0,2— 0,3 м від денної поверхні, розмірами 3 × 4 м. Западини залишаються і від госпо- дарських ям, але менших розмірів. На поверхні також збереглися сліди назем- них споруд. Тому під час проведення геодезичної зйомки можна попередньо (до археологічних розкопок) визначити площу та межі поселень, їх внутрішнє планування, виділити межі садиб та їх складових — жител, господарських ям та наземних господарських споруд. Це стосується пам’яток Крутилів ІІІ, ур. Замчище; Городниця ХІV, ур. Бо- гит (рис. 5); Крутилів ІХ, ур. Біля Сана- торія; Городниця V, ур. Скала (рис. 6); Крутилів VI, ур. Хаща (рис. 7, 1); Го- родниця ІХ; Городниця ХІІІ, ур. Богит (рис. 8, 1, 2); Теребовля ІІ, ур. Черпало; Крутилів ІІ, ур. Бабина Долина (рис. 9). Вперше методика пошуку поселень за «западинами» була використана у 1928—29 рр. П.П. Єфіменком та П.М. Третьяковим під час досліджен- ня Боршевських городищ на Дону. Пізніше цей метод був застосований на Новотроїцькому городищі І.І. Ля- пушкіним, під час дослідження го- родища Титчиха А.М. Москаленко, а на території Північної Буковини Та бл иц я 3. Т оп ог ра ф ія т а ек сп оз иц ія д ав нь ор ус ьк их п ам ’я то к За хі дн ог о П од іл ля . П ам ’ят ки То по гр аф ія та ек сп оз иц ія сх ил у П ло щ а, га М ис ов е р оз мі щ ен ня , к іл ьк іст ь Ве рш ин а ви со ко го п аг ор ба аб о б ер ег а рі ки , к іл ьк іст ь Н ев ис ок ий м ис оп од іб ни й сх ил (1 — 2 на дз ап ла вн і т ер ас и) , к іл ьк . П н. - зх . П н. Сх П д. Сх . П д. П д. - зх . Зх . П н. - зх . П н. Сх . П д. - сх . П д. П д. - зх . Зх . П н. - зх . П н. , П н. - сх . Сх . П д. - сх . П д. П д. - зх . Зх . Го ро ди щ а Х— ХІ ст .; 24 1 1 2 6 2 1 5 — — — — — — — — — — — — — — 0, 6— 10 ,5 (з н их 2 0 пр од ов ж ил и існ ув ан ня у Х ІІ — ХІ ІІ ст ., 2 да ли п оч ат ок л іт оп ис ни м мі ст ам Те ре бо вл я та М ик ул ин ) — — Го ро ди щ а ХІ І— ХІ ІІ ст .; 31 — 1 4 4 6 2 1 2 1 2 1 — — 2 — — 1 — 2 — — 0, 15 — 10 (з н их п ро 5 є по ві до мл ен ня у л іт оп ис і: Ба ко - та , З ба ра ж , М ок ле кі в, В иг ош ів , У ш иц я) 3 го ро ди щ а ро зт аш ов ан і н а ве рш ин і в ис о- ки х па го рб ів (Н іщ е, Ст ар ий З ба ра ж (у ро ч. Ба би на Г ор а) 2 го ро ди щ а ро зт аш ов ан і в за пл ав і р ік (Н ад - рі чн е у за пл ав і С тр ип и, У ст я VI н а пе рш ій на дз ап ла вн ій те ра сі Д ні ст ра ) П ос ел ен ня Х— ХІ ст .; 67 * — 2 ** 2 4 3 1 1 — - — 5 — 2 — 1 — 1 8 5 — 1 2 0, 1— 23 Д ля 6 п ос ел ен ь не в ка за но ч іт ку ек сп оз иц ію ми су 13 п ос ел ен ь за йм ал и ве рш ин и пл ат о а бо ви со ки й бе ре г р ік и, щ о п ер ех од ив у п ла то Д ля 1 7 по се ле нь н е в ка за но ч іт ку ек сп оз и- ці ю бе ре га П ос ел ен ня ХІ І— ХІ ІІ ст .; 32 2 3 10 21 12 14 17 10 — 2 4 4 1 — 5 5 75 17 19 25 18 16 0, 01 — 32 Д ля 2 2 по се ле нь н е в ка за но ч іт ку ек сп оз и- ці ю ми су 34 п ос ел ен ня за йм ал и ве рш ин и пл ат о а бо ви со ки й бе ре г р ік и, щ о п ер ех од ив у п ла то Д ля 1 06 п ос ел ен ь не в ка за но ч іт ку ек сп оз и- ці ю бе ре га * З ни х 53 п ро до вж ил и іс ну ва нн я у ХІ І — ХІ ІІ ст . * * П ів ні чн ий с хі д. 171 Ягодинська М.О. До археологічної карти Західного Поділля Б.О. Тимощуком, І.П. Русановою, Л.П. Михай- линою [Михайлина, 2007, с. 49]. Автором досліджувалися літописні міста Тере- бовля [Ягодинська, Виногродська, 2003], Збараж [Ягодинська, 2010], в співавторстві з І.П. Русано- вою, Б.О. Тимощуком, І.О. Гаврітухіним святи- лища Звенигород [Ягодинська, 2001; Ягодинсь- ка, 2002], Богит, Говда з округами [Ягодинська, 2009]. Тут знайдено 12 поселень, які зафіксо- вані за западинами. Серед них виділяються малі поселення — Крутилів V (ур. Стадна ІІ: 6 западин, площа 0,28 га), Крутилів VIІ (ур. Біля 2-х джерел: площа 0,3 га) (рис. 7, 2), Крутилів ІХ (ур. Біля Санаторія: 16 западин, площа 0,91 га) (рис. 5, 1), Городниця ІХ (18 западин, площа 0,9 га) (рис. 8, 1), Теребовля IV (ур. Замкова гора (ліс): 17 западин, площа 1,0 га) (рис. 4, 2б); середні — Городниця ХІІІ (ур. Богит: 12 запа- дин, площа 1,7 га) (рис. 8, 2), Теребовля ІІ (ур. Черпало: 22 западини, площа 1,12 га) (рис. 4, 2а); великі — Городниця ХІV (ур. Богит: 22 за- падини, площа 2,25 га) (рис. 5, 1), Крутилів VIІ (ур. Хаща: 38 западин, площа 2,4 га) (рис. 7, 1), Крутилів ІІ (ур. Бабина Долина: 79 западин, площа 3,6 га) (рис. 4, 1), Крутилів ІІІ (ур. За- мчище: 112 западин, площа 11,0 га) (рис. 5, 2), Крутилів ІV (ур. Стадна І: площа 23,43 га), Го- Рис. 10. План сади- би на поселенні Кру- тилів ІІІ (ур. Замчи- ще) Рис. 11. Садиба на поселенні Теребовля ІІ (ур. Черпало). І — план садиби; ІІ — житла: 1 — 1, 2 — 2 С т а т т і 172 родниця V (ур. Скала: 89 западин, площа 8,3 га) (рис. 6, 2). На таких поселеннях можна ще до по- чатку досліджень виділити садиби, розраховані на 1—2 сім’ї (рис. 4—8). Автором досліджено три садиби на поселеннях Крутилів ІІ (рис. 9), Крутилів ІІІ (рис. 10) та Теребовля ІІ (рис. 11). Всі вони належали до поселень-супутників го- родищ. Площа садиб складала відповідно 900, 460 і 30,4 м2. Тенденція до виділення малих сі- мей простежується з Х—ХІ ст. Вона зафіксова- на і на Буковині. У ХІІ—ХІІІ ст. ця тенденція посилилася, про що свідчить значний відсоток мініатюрних поселень. Велика площа поселень пояснюється кілько- ма чинниками. Передусім великі поселення з насиченим культурним шаром — залишками ремісничої діяльності, шлаками, фрагментами скляних браслетів, уламками залізних пред- метів тощо свідчать про те, що вони скоріш за все були посадами або поселеннями-супут- никами городищ (Устя VII, Крутилів ІІІ, Кру- тилів ІV, Семенів V), розташовувались на ве- ликих водних артеріях, які у давньоруський період були судноплавні (по Дністру — Зеле- ний Гай V, Заліщики ІІІ; по Гнізні та її при- тоці Гніздичній — Лозова І, Дичків І, Дубів- ці ІІ, Стегниківці І, Кобилля VI, Кобилля ІХ; по Стрипі — Рукомиш ІV, Переволока ІІІ—V, Старі Петляківці ІІ—ІІІ; по Серету — Се- ретець І, Серетець ІV, Долина V, Залав’є І, Мишковичі ІV, Джурин І, Нагірянка ІІ, Товс- теньке І, Настасів V, Настасів VII тощо) і мог- ли виконувати функцію факторій. Не можна виключати ще один фактор. Всього зафіксова- но 48 поселень з площею понад 2 га. З них 15 (31 %) — монокультурні (давньоруські), інші — багатошарові. Під час розвідок визначалася за- гальна площа. Можливо, давньоруська части- на займає меншу площу загального поселення, що можна визначити лише після його повного дослідження. Серед поселень із площею понад 10 га немає монокультурних поселень давньо- руського часу. Таким чином, територія Західного Поділля мала сприятливі чинники для його активного заселення в давньоруський час (Х—ХІІІ ст.). Пам’ятки розташовані переважно на зручних мисових підвищеннях берегів рік та струмків. Особливо активно цю територію стали осво- ювати у ХІІ—ХІІІ ст. Поселення переважно локалізовані поблизу городищ. Вони мали садибну забудову. Садиби складалися з одно- го — двох жител та комплексу господарських будівель і ям. Житлами в Х — першій поло- вині ХІІ ст. переважно були землянки чи на- півземлянки каркасно-стовпової конструкції, з печами-кам’янками переважно в північному (з варіантами) куті. Одним із елементів житла могла виступати господарська яма-погріб. Для ХІІ—ХІІІ ст. характерні наземні будинки на підклітях каркасно-стовпової та зрубної конс- трукції переважно з глинобитними печами. Геренчук І.К., Койнов М.М., Цись П.М. Природно- географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів. — Львів, 1964. Древняя Русь. Город. Замок. Село. — М., 1985. Заставний Ф.Д. Фізична географія України. — Львів, 1996. Куза А.В. Малые города Древней Руси. — М., 1989. Михайлина Л.П. Слов’яни VІІІ—ІХ ст. між Дніпром і Карпатами. — К., 2007. Раппопорт П.А. Военное зодчество западно-русских земель Х—ХІV вв. — Л., 1967. Свинко Й. Нарис про природу Тернопільської облас- ті: геологічне минуле, сучасний стан. — Тернопіль, 2007. Сіцінський Є. Нариси з історії Поділля. — Вінниця, 1927. — Ч. 1. Ситник О. Середній палеоліт Поділля. — Львів, 2000. Строцень Б. Черняхівська культура Західного Поділля. — Тернопіль, 2008. Строцень Б.С., Ягодинська М.О. Давньоруське житло із поселення біля с. Малашівці // Українсь- ка наука: минуле, сучасне, майбутнє. — Тернопіль, 1997. — С. 84—92. Томашевський А.П. Правобережне Полісся // Село Київської Русі (за матеріалами південноруських зе- мель). — К., 2003. — С. 4—26. Физико-географическое районирование Украинской ССР. — К., 1968. Ягодинська М.О. Городища-святилища на Збручі (з історії досліджень) // Z archeologii Ukrainy і Jury Ojcowskiej. — Ojcow, 2001. — S. 247—263. Ягодинська М.О. Жертовні споруди зі Звенигород- ського городища-святилища // МДАПВ. — 2002. — Вип. 8. — С. 169—174. Ягодинська М.О. Давньоруські житла Західного Поділля // Фортеця: Зб. заповідника «Тустань» на по- шану Михайла Рожка. — Львів, 2009. — С. 291—301. Ягодинська М.О. Літописний Збараж (Збираж) (за матеріалами археологічних досліджень) // Наук. зап. Націон. заповідника «Замки Тернопілля». — Збараж, 2010. — № 1. — С. 92—96. Ягодинська М.О., Виногрдська Л.І. Археологічні дослідження в м. Теребовля Тернопільської області та його околиці у 2002 році // АВУ 2001—2002 рр. — 2003. — С. 299—302. М. А. Я г о д и н с к а я к АрхеологиЧеСкоЙ кАрте ЗАпАДного поДольЯ В статье рассматривается природно-географичес- кая характеристика Западного Подолья, анализиру- ются причины интенсивного заселения территории Западного Подолья в древнерусское время, соотно- шение городищ и поселений в Х—ХІ и ХІІ—ХІІІ вв. M. О. Y a g o d y n s’ k a to the ArChAeologICAl mAP of Western PodIllyA This article gives natural and geographical description of Western Podillya. This article is analyzed the reasons of the intensive settling of territory of Western Podillya in Old Russian time, correlation of sites of ancient settle- ment and settlements in Х—ХІ and ХІІ—ХІІІ of item.

До археологічної карти Західного Поділля

Репозитарії

Схожі ресурси