Мечислав Людвік Потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини, співавтор відкриття пам’ятника Світовитa з р. Збруч, автор першої монографії історичного міста Замостя

У статті розглядається діяльність Мечислава Людвіка Потоцького в галузі охорони пам’яток Поділля та Східної Галичини, дослідження ним Збруцького ідола — Світовита, вивчення історії Замостя....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2010
Main Author:	Кусьнєж, Є.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2010
Series:	Археологія і давня історія України
Subjects:	Історія науки
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161418
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Мечислав Людвік Потоцький (1810 — 1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини, співавтор відкриття пам'ятника Світовитa з р. Збруч, автор першої монографії історичного міста Замостя / Є. Кусьнєж // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 303-309. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161418
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1614182019-12-09T01:25:57Z Мечислав Людвік Потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини, співавтор відкриття пам’ятника Світовитa з р. Збруч, автор першої монографії історичного міста Замостя Кусьнєж, Є. Історія науки У статті розглядається діяльність Мечислава Людвіка Потоцького в галузі охорони пам’яток Поділля та Східної Галичини, дослідження ним Збруцького ідола — Світовита, вивчення історії Замостя. Mechyslav Ludwig Potocki was born in 1810 in Lviv, in the Potocki family of Lubich coat of arms. After homeschooling he started studying law and administration in Warsaw university. In 1830 Mechyslav Potocki interrupted his education and joined to the 5th uhlan regiment of Zamość which battling against Russia during November revolt. For his courage he was decorated with the Gold Cross Virtuti Мilitari. After the revolt failure he was in expatriation during several years. After homecoming he bought estate Kocyubynchyky near by Husiatyn in Podillya and settled there. As the first researcher of idol statue discovering in 1848 in Lychkivtsi he named it Svetovid in his correspondence with Krakow scientific society (KSS). In 1851 he gave the monument to Krakow, to the museum stocks of KSS. In 1851 Mechyslav Potocki also entered to KSS. He was travelling a lot and prepared several reports about his scientific travels in Podillya and Carpathian for the Society. In 1852 he visited Zamość, on the territory of Polish kingdom in the Russian Empire. He was impressed so much by Zamość and its historical places. Having collected the materials for history of Zamość in 1858—1861 Mechyslav Potocki wrote a monograph «Zamość and its istitutions in terms of religion, education and national history». The monograph was left in a manuscript (in the Zamość museum stocks). In 1864 Mechyslav Potocki was given an assignment a honorary keeper of architectural monuments in East Galicia from Central commission in Vienna. Mechyslav Potocki gave his reports with description of cathedrals, churches, monasteries, synagogues, strongholds, trenches, barrows, graves etc. He promoted putting a veto upon destruction and damage of numerous ancient tumuli in East Galicia. Mechyslav Potocki died on January, 31, 1878 and buried on Lychakiv Cemetery in Lviv. 2010 Article Мечислав Людвік Потоцький (1810 — 1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини, співавтор відкриття пам'ятника Світовитa з р. Збруч, автор першої монографії історичного міста Замостя / Є. Кусьнєж // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 303-309. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161418 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Кусьнєж, Є. Мечислав Людвік Потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини, співавтор відкриття пам’ятника Світовитa з р. Збруч, автор першої монографії історичного міста Замостя Археологія і давня історія України
description	У статті розглядається діяльність Мечислава Людвіка Потоцького в галузі охорони пам’яток Поділля та Східної Галичини, дослідження ним Збруцького ідола — Світовита, вивчення історії Замостя.
format	Article
author	Кусьнєж, Є.
author_facet	Кусьнєж, Є.
author_sort	Кусьнєж, Є.
title	Мечислав Людвік Потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини, співавтор відкриття пам’ятника Світовитa з р. Збруч, автор першої монографії історичного міста Замостя
title_short	Мечислав Людвік Потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини, співавтор відкриття пам’ятника Світовитa з р. Збруч, автор першої монографії історичного міста Замостя
title_full	Мечислав Людвік Потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини, співавтор відкриття пам’ятника Світовитa з р. Збруч, автор першої монографії історичного міста Замостя
title_fullStr	Мечислав Людвік Потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини, співавтор відкриття пам’ятника Світовитa з р. Збруч, автор першої монографії історичного міста Замостя
title_full_unstemmed	Мечислав Людвік Потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини, співавтор відкриття пам’ятника Світовитa з р. Збруч, автор першої монографії історичного міста Замостя
title_sort	мечислав людвік потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей східної галичини, співавтор відкриття пам’ятника світовитa з р. збруч, автор першої монографії історичного міста замостя
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Історія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161418
citation_txt	Мечислав Людвік Потоцький (1810 — 1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини, співавтор відкриття пам'ятника Світовитa з р. Збруч, автор першої монографії історичного міста Замостя / Є. Кусьнєж // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 303-309. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT kusʹnêžê mečislavlûdvíkpotocʹkij18101878ohoronecʹstarožitnostejshídnoígaličinispívavtorvídkrittâpamâtnikasvítovitazrzbručavtorperšoímonografííístoričnogomístazamostâ
first_indexed	2025-07-14T13:59:46Z
last_indexed	2025-07-14T13:59:46Z
_version_	1837631104101646336
fulltext	303 Є. К у с ь н є ж меЧиСлАв люДвік потоЦькиЙ (1810—1878) — охоронеЦь СтАрожитноСтеЙ СхіДної гАлиЧини, СпівАвтор віДкриттЯ пАм’ЯтникА СвітовитA З р. ЗбруЧ, Автор перШої моногрАФії іСториЧного міСтА ЗАмоСтЯ 1 У статті розглядається діяльність Мечисла- ва Людвіка Потоцького в галузі охорони пам’яток Поділля та Східної Галичини, дослідження ним Збруцького ідола — Світовита, вивчення історії Замостя. 1 К л ю ч о в і с л о в а: Мечислав Людвік Потоць- кий, Поділля, Східна Галичина, Замостя, Світо- вит. Мечислав Людвік Потоцький народився у 1810 р. у Львові, в сім’ї Потоцьких гербу Лю- бич, яка була родом з Брацлавського воєводства [Herbarz …, 1841, s. 426, 427]. Його предок Ми- кола Потоцький був відомий у кінці XVI століт- тя як покровитель церкви в Красноставскому повіті [Słownik …, 1887, s. 867, 868] 2. Після за- кінчення домашнього навчання здобував осві- ту в школах Варшави, де розпочав студіювати право у Варшавському університеті [Gerber, 1977, s 179]. М. Потоцький перервав навчання в 1830 р. і вступив до лав уланів 5 полку ім. За- мойських [Życiorysy …, 1880, s. 52, 53] для бо- ротьби під час Листопадового повстання проти 1. Появою цієї статті завдячую сприянню та добрій волі правнучки Мечислава Потоцького, Пані Аг- нєшці Ясєвіч з Варшави, яка надала зібрані нею ма- теріали, фотографії та сімейні спогади. Складаю їй щиру подяку за натхнення та дозвіл на використан- ня документів під час написання тексту. 2. Тут є наступне пояснення прізвиська Фокс: «На початку XVII ст. поєднавшись подружніми зв’язками із багатою купецькою сім’єю Фоксів з Кракова та продавши їм свій родинний маєток Поток Вєлькі (Потік Великий), надають їм своє ім’я (Потоцький), і навзаєм, коли згасає їхній рід (у другій половині XVII ст.) приймають їхнє прізвисько (Фокс) за пріз- вище. У ХІХ ст. були власниками нерухомості в районі Коцюбінчики в Гусятинським повіті». Росії. 13 квітня 1831 р. він був призначений підпоручником і ад’ютантом Керівника повс- тання [Draczyński, 2002, s. 97]. За мужність, продемонстровану у битві під Остроленкою (26 травня 1831 р.), 2 червня 1831 р. нагород- жений Золотим Хрестом Virtuti Militari [Virtuti Militari, 1815—1831, 2001, s. 164, poz. 1327]. Після повстання відправився в Австрію, де міс- цева поліція заслала його на кілька років до федеральної землі Штирія 3. Після повернення в Галичину купив має- ток Коцюбінчики біля Гусятина на Поділлі та оселився там із дружиною Клотильдою з Городиських. У 1845 р. отримав позитивну відповідь царя на своє прохання про повер- нення на територію Королівства Польського, але не скористався ним і залишився на Поділ- лі [Gerber, 1977, s. 179]. Хоча пізніше він міг вільно в’їжджати до Королівства Польського. На пізніше професійне життя М. Потоцько- го вплинуло відкриття, здійснене в с. Лічків- ці — власності Костянтина Заборовського. У 1848 р. була засуха, яка призвела до понижен- ня рівня води в річці Збруч. З русла з’явилася голова кам’яної статуї. Витягнутого ідола пок- лали в маєтку. Через кілька років статуя була подарована Мечиславу Потоцькому. Ця подія співпала з публікацією відозви Краківського наукового товариства (ТНК) для громадян про 3. У сімейному архіві, який згорів під час Варшавсь- кого повстання 1944 р., зберігалися пам’ятки з пе- ребування в Граці М. Потоцького: читацький квиток до університетської бібліотеки в Граці за 1833 р., а також запрошення від ерцгерцога Альбрехта Габс- бурга на придворний бал у 1834 р. (Зі спогадів онуч- ки Мечислава Потоцького Феліції Марії з Любич Потоцьких Різенгорст де Рєсс — сімейний архів Аг- нєшкі Ясєвіч).© Є. КУСЬНЄЖ, 2010 Присвячується 200-річчю від дня на народження М. Потоцького І с т о р і я н а у к и 304 збір, порятунок та опис історичного минулого [Majer, 1851, s. 123—126]. У своєму листуванні з Краківським науко- вим товариством Мечислав Потоцький дав точний опис кам’яного ідола (рис. 1), назвав- ши його Світовитом 1, також додав малюнок пам’ятника зроблений М. Цивінським (рис. 2). У відповіді ТНК подякувало за цінні пові- домлення та запросило М. Потоцького взяти участь у діяльності Товариства, а також висло- вило думку, що гідним місцем для пам’ятника буде саме будівля Ягеллонської бібліотеки 2. Потоцький вирішив передати скульптуру Сві- 1. Лист М. Потоцького до ТНК з відомостей про відкрит- ті Світовита (від 15.ХІ.1850 р. — Архів ПАУ Краків). 2. Лист голови ТНК Йосипa Маєра до М. Потоцького (від 7.XII.1850 р. — Архів ПАУ Краків). товита до Кракова. На додаток до статуї ідола Мечислав Потоцький подарував Науковому товариству в Кракові кілька старовинних монет разом із їхнім описом 3. У своєму листі він помістив деякі умови, де застеріг, що якщо «будь-якая влада запланує колись переміщення з раз обраного місця», статуя повинна бути переданою одному з роду По- тоцьких, «який найбільш відзна- чається шаною старожитностей батьківщини» 4. На засіданні Архе- ологічного Комітету ТНК 24 лютого 1851 р. було прийнято рішення про відрядженні Феофіла Жебравсько- го в с. Коцюбінчики з метою пере- везення Світовита до Кракова. На тому ж засіданні ТНК звернулося до ректора Ягеллонського універ- ситету з проханням послати Пото- цькому диплом члена Товариства. Феофіл Жебравський вирушив в подорож 29 березня 1851 р. і піс- ля шести днів прибув 4 квітня в Коцюбінчики. Під час підготовки пам’ятника до подорожі М. Потоць- кий із Ф. Жебравським відвідали місце, де було знайдено Світовита. При нагоді склали карту околиць [Leńczyk, 1964, s. 5] (рис. 3). На жаль, на ній не вказано точного місця, де був знайдений ідол. Піз- ніше це стало причиною сумнівів у його достовірності. М. Потоцький показав йому око- лиці, де ознайомив його з не менш цікавими пам’ятками. Вони відві- дали Гориньову печеру в скеляс- тому березі р. Збруч, замок із залишками стін у верхній частині гори Соколиха та городище «Розбита Могила» поблизу с. Коцюбінчики. Споряджене «божество» відправлено 7 квітня в напрямку до Кракова, куди транспорт при- був 12 травня 1851 р. З тих пір величезний кам’яний Світовит (чотиригранний стовп ви- сотою 257 см, 29 × 30 см в розрізі і вагою біль- ше 500 кг) є гордістю археологічних колекцій Кракова. Згодом М. Потоцький і Ф. Жебравсь- кий опублікували перші доповіді про обстави- ни виявлення і перевезення статуї Світовита 3. Лист М. Потоцького до ТНК (від 10.ІІ.1851 р. — Архів ПАУ Краків). 4. Лист М. Потоцького до ТНК (від 22.V.1860 р. — Архів ПАУ Краків). Рис. 1. Перша сторінка листа Мечисла- ва Потоцького (від 15.ХІ.1850 р.), у яко- му він повідомляє Краківське наукове товариство про відкриття статуї Світо- вита (Архів ПАУ Краків) 305 Кусьнєж Є. Мечислав Людвік Потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини ... до Кракова [Potocki, 1852, s. 3—17; Żebrawski, 1852, s. 17—50]. Ще в березні 1851 р. М. Пото- цький був прийнятий як член-кореспондент до ТНК і почав енергійну діяльність. Він предста- вив для ТНК низку звітів зі своїх наукових по- дорожей по Поділлю та Прикарпаттю. Підпи- сував їх «Мечислав з Потока Потоцький, член Краківського наукового товариства». У 1852 р. М. Потоцький відвідав Замостя, розташоване у межах Польського Короліства в складі Російської імперії. Під враженням від цього міста та його пам’яток зібрав (за допомогою ксьондза Миколи Куляшинського — вікарія за- мойської колегіяти) матеріали до історії міста. На Люблінщину повернувся ще раз у 1857 р. 1. У 1858—61 рр. написав монографію на тему: «Замостя та його інституції з точки зору релігії, освіти й національної історії» (рис. 4). Роботу 1. Лист М. Потоцького до голови ТНК Францішка Венжика від 29 вересня 1957 р. (Вроцлав — Оссолі- неум, № 12320). Рис. 2. Малюнок Світовита, зроблений М. Цивінсь- ким, доданий до листа Потоцького від 15.ХІ.1850 р. [Leńczyk, 1964] Рис. 3. Схематичний план околиці, де знайшли Сві- товита, зроблений під час перебування Ф. Жебравсь- кого у М. Потоцького у квітні 1851 р. [Leńczyk, 1964]: ● — гіпотетичне місце відкриття статуї Світовита Рис. 4. Титульна сторінка рукопису роботи М. Потоцько- го «Замостя та його інституції з точки зору релігії, освіти й національної історії» (Замойський музей в Замості) І с т о р і я н а у к и 306 присвятив Ягеллонському університету в Кра- кові у зв’язку з майбутнім (1864) ювілеєм 500- річчя його заснування. У листі до Краківського наукового товариства писав: «Шановні діячі [...] кілька років тому, відвідуючи Замостя, був огорнутий смутком, стоячи біля стін будів- лі, у якій колись засідали вчені люди, а сьогодні розсідається московська солдатня [....] Сьогод- ні, коли наша стара Ягеллонська школа ско- ро буде відзначати свій п’ятивіковий ювілей (1864 — JK) — її молодша замостська донька, вже близько 100 років приречена на занепад, що раз більше занурюється в туман забуття. Тому, коли в цей ювілей красномовні голоси вшанують та віддадуть заслужену честь ба- гатовіковим заслугам існуючій до сьогодення Краківській школі, нехай пам’ять про минуле, цей більш широкий опис долі колишньої голов- ної школи Замостя, буде розглядатися як да- нина пам’яті відданої дочці перед досі живою матір’ю» 1. Незважаючи на розмови про друк цієї пра- ці в Кракові, вона залишилася в рукописі (на даний час зберігається у музеї в м. Замостя). Близько 1860 р. М. Потоцький залишив має- ток Коцюбінчики в руках сина та переселився до Львова на вулицю Охронки, 8. У 1864 р. Ці- сарсько-королівська Центральна комісія 2 у Від- ні (була створена в 1852 р. для пошуку та доку- ментування історичного минулого) призначила М. Потоцького Почесним охоронцем архітекту- ри і старожитностей Східної Галичини. З цього часу почалася реальна діяльність Львівського відділу Центральної комісії в галузі охорони пам’яток. Першим кроком був заклик до всіх установ, корпорацій та наукових товариств, з проханням про активну участь у роботі та пе- ресилання докладних описів визначних місць. Для того, щоб забезпечити постійний нагляд за пам’ятками Львова, на прохання Потоцько- го Цісарсько-королівська Центральна комісія призначила своїми кореспондентами поета Вінсента Поля і священика Івана Ступницько- го, пізнішого єпископа Перемишльскої уніат- ської єпархії [Mieczysław …, 1878, s. 16]. Ме- числав Потоцький побував у багатьох місцях Східної Галичини у пошуках старожитностей. У 1866 р. на щорічній нараді в Національному науковому інституті ім. Оссолінських (ZNiO) представив звіт, в якому помістив описи соборів, церков, монастирів, синагог, фортець, окопів, насипів, могил. У 1865 р. журнал Центральної 1. Лист М. Потоцького (без дати — Архів ПАУ Краків). 2. Служба охорони пам’яток Галичини формува- лася в рамках Віденської Центральної комісії, яка у 1856 р. призначила охоронцями Павла Попеля в Кракові і Францішка Строїньського у Львові. Поса- ду Строїньського зайняв у 1864 р. Мечислав Пото- цький, від чого починається практичне її функціо- нування — з сіх пір служба почала фактичну роботу [Małkiewicz , 1878]. комісії у Відні помістив дві статті М. Потоцько- го на німецькій мові. Одна з них стосувалася церков, соборів та замків у Східній Галичині, поховання сім’ї Сєнявських у Бережанах. Друга повідомляла про виявлене поховання кам’яної епохи в м. Хоростків біля Чорткова та невідомі глиняні знахідки, виорані на полі с. Чабарівка [Mieczysław …, 1878, s. 30]. Мечислав Потоцький регулярно дарував різ- номанітні пам’ятки Національному інституту ім. Оссолінських у Львові, про що інформують звіти ZNiO та збережене в архівах Оссолінеу- му листування. У 1873 р. до фондів він пере- дав, серед інших, крем’яний різець, латунну печатку, кольчугу, власну шаблю з часів Пов- стання 1831 р. та знахідки із замку в Теребов- лі: гарматне ядро, язик дзвона і дві підкови 3. Він вів жваве листування в справах охорони пам’яток із багатьма відомими людьми. Графа Олександра Красіцького просив про опіку та реставрацію пам’ятника, який руйнувався при вїзді до м. Дубєцк 4, священика Садока Барон- ча повідомляв про свої заходи щодо заборони розкопування парохом скель в Підкамені під Бродами, що загрожувало давнім мурам мона- стиря 5. Мечислав Потоцький приклався до видання повітовими старостами заборони розкопувати численні в Східній Галичині доісторичні кур- гани. Робив зусилля в Крайовому сеймі 6 про виділення грошових засобів для порятунку об’єктів, які руйнуються, завдяки чому щорічно на збереження пам’яток призначили близько 9000 золотих флоринів цільових субсидій. От- римуючи інформацію під час своїх наукових виїздів до гмін та містечок про наявність у них давніх актів та документів, М. Потоцький мав намір зібрати і надрукувати їх у книзі під назвою «Codex Civitatum Regnorum Galiciae et Lodomeriae». Після провалу цього проекту ініціював прийняття закону про обов’язкову централізацію земельних та муніципальних архівів у Львові та Кракові і переведення їх під 3. Лист М. Потоцького (від 12 травня 1873 р. — Вроц- лав Архів Оссолінеум, №. 6841/III). 4. Лист М. Потоцького (від 11 жовтня 1865 р. — Вроцлав Архів Оссолінеум, № 15251/II); лист М. По- тоцького (від 11 жовтня 1865 р. — Вроцлав Архів Ос- солінеум, № 15251/II). 5. Лист М. Потоцького від 16 червня 1877 р. — Вроц- лав Архів Оссолінеум, № 2758/II). 6. Крайовий сейм, який існував в австрійській Гали- чині (1861—1918 рр.) був представницьким органом з обмеженими повноваженнями, що стосувалися економіки, освіти і культури. Крім того, законодавс- тво також надало парламенту право приймати рі- шення в деяких справах муніципальних, церковних, школьних, організації судової влади та адміністра- тивного управління, харчування та квартирування військ, земельних та торгових книг тощо. Прийняті сеймом закони вимагали підтвердження імперато- ром Австрії. 307 Кусьнєж Є. Мечислав Людвік Потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини ... керівництво Крайового Відділу 1. Прагнув, щоб архівні матеріали були широко доступні для «громадськості». Наукове товариство, яке існу- вало з 1816 р. у Кракові, в 1872 р. перетворе- но у Польську академію умінь. М. Потоцького попросили висловити думку про підготовлений проект Статуту академії. Свої висновки надав у Львові 4 серпня 1871 р. на фірмовому блан- ку своєї установи. Лист із зауваженнями щодо назви академії, організаційної структури, ме- тодів фінансування тощо налічував 17 сторі- нок. Підпис під ним помістів М. Потоцький як «Цісарсько-королівський охоронець пам’яток архітектури та старожитностей» 2 (рис. 5). Самовіддана робота Мечислава Потоцького як охоронця дала надзвичайно добрі результа- ти. Тільки за період 1870—74 рр. за рахунок приватних осіб, муніципалітетів, корпора- цій і Крайового фонду здійснив реставрацію пам’яток в Ліску, Львові, Кросні, Фельштині (Скелівка), Жовкві, Уневі, Токах, Сидорові, Но- восілці Костюковій, Бучачі, Теребовлі, Окопах, Семенові, Собєні, Милятині, Городенці, Крас- нопущі, Годові, Миколаїві, Журавні, Наварії, Нижанковичах, Белзі, Перемишлі, Сокалі і Загір’ї [Sprawozdanie …, 1874]. За свій внесок у відновлення сакральних свя- тинь та активну участь у роботі Комітету з на- дання допомоги біженцям із уніатської Холмсь- кої єпархії (у результаті репресій царизму після ліквідації Унії в 1875 р.) папа римський Пій IX нагородив Мечислава Потоцького орденом Св. Григорія Великого [Mieczysław …, 1878, s. 6]. 13 серпня 1877 р. Крайове археологічне то- вариство у Львові було поділене на секції. З 1 листопада 1877 р. Мечислав Потоцький був президентом секції доісторичної археології та антропології. На жаль, не встиг розгорну- ти свою діяльність ширше. Він раптово помер 1. Крайовий відділ — виконавчий орган Крайово- го сейму Галичини в Австрійській імперії. Готував проекти законів, представляв край (Галичину) пе- ред австрійським урядом, працював з питаннями щодо зовнішньої політики та здійснював конт- роль над місцевими органами влади. Складався із трьох членів, що обиралися Крайовим сеймом та трьох членів, що обиралися голосами великих влас- ників, міськими і сільськими депутатами. Їхня ка- денція тривала шість років. 2. Kilka uwag nad projektem Statutu Akademii Polskiej — Архів ПАУ в Кракові. 31 січня 1878 р. 3 і був похований на Личаківсь- кому кладовищі у Львові 4. Гробниця його збе- реглася й донині (рис. 6). Вона містить на собі надпис: 3. Папа римський Пій IX помер 7 лютого 1878 р. — на тиждень пізніше від М. Потоцького. 4. Gazeta Lwowska, nr 33, z 2.II.1878, s. 2. Рис. 5. Підпис М. Потоцького як охоронця пам’яток Галичини Рис. 6. Надгробок Мечислава Потоцького на Ли- чаківському кладовищі у Львов І с т о р і я н а у к и 308 «† Мечислав Любич Потоцький цісарсько- королівський охоронець крайових пам’яток, Офіцер Польської Армії з 1831 р. Лицар Поль- ського національного ордена Virtuti Militari — Григорія * 1810 — віддав Богу духа 31 січня 1878. Просить благочестивого зітхання». Несподівано особа Мечислава Потоцько- го і його відносини з Замостям були згадані у 2001 р. Відділ археології Замойського музею був повідомлений, що під час будівництва ав- тостоянки поруч із Громадським будинком у м. Лабунь знайдено важку кам’яну плиту. Під час завантаження її на машину для вивезення з’ясувалося, що в нижній частині добре зберег- лися написи кирилицею (рис. 7). Плита з піща- нику мала розміри 183 × 85 × 20 см. У верхній частині зображено хрест, що стоїть на кам’яному кургані. Нижче напис: ПРАХОЖЫЙ! СЪ БЛАГОГОВЬ(Е)НЫЕМ ПОЧТи ПРАХЪ ХРАБРАГО ВОиНА Під написом дві схрещені шаблі і дата: 6 АВГУ 1831 ГОДА Камінь, у зв’язку із вказаною на ньому да- тою, був пов’язаний з облогою Замостя росій- ською армією під командуванням генерала Кайсарова під час Листопадового повстання. Польська армія мала кілька боїв і сутичок біля стін міста-фортеці Замостя та захищала місто до 22 жовтня 1831 р. Польським військам захи- щати Замостя допомагав добровольчий Поділь- сько-Волинський легіон під командуванням майора Олександра Верещинського [Feduszka, Kuśnierz, 2002]. Більш детальна інформація про ці події міститься у рукописі Мечислава Потоцького (також учасника Листопадового повстання). Рукопис складається з 800 сторі- нок та 20 глав. Автор, серед інших, помістив обширні описи околиць і битв навколо фортеці в роки 1809, 1813 і 1830—31. Серед них є абзац: «Трохи далі знаходиться село Лабуньки [....]. У цьому селі була маленька уніатська церква не- щодавно знесена, на її кладовищі лежить на могилі камінь з російським написом “Прохо- жий почти с благоговеныемъ хробраго воина, pod tym dwie szable ułańskie na krzyż złożone i data 6 Авгус. 1831 года”. Місцеві перекази стверджують, що тут похований козацький отаман, який під час війни за незалежність занадто близько підійшов до стін фортеці і став жертвою своєї цікавості» [Potocki, 1862, s. 422, 423]. Таким чином, записи М. Потоцького не тіль- ки допомогли ідентифікувати знайдений об’єкт, але й поставили перед нами кілька загадок. Як і коли надгробок з неіснуючого сьогодні уніат- ського кладовища в селі Лабуньки потрапив до муніципального будинку в місті Лабунь, що розташоване недалеко? Хто подбав про те, щоб його перевезти, захистити від знищення поміс- тивши написом донизу? Draczyński W. 5 Pułk Ułanów im. Zamoyskich. 27.XII.1830—18.IX.1831. — Częstochowa, 2002. Feduszka J., Kuśnierz J. Unikalna pamiątka Powsta- nia Listopadowego // Zamojski Kwartalnik Kultural- ny. — 2002. — 1—2. — S. 109—111. Gerber R. Studenci Uniwersytetu Warszawskiego 1808—1831. Słownik Biograficzny. — Wrocław; War- szawa; Krakуw; Gdańsk, 1977. Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego S. J. powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopisów, dowo- dów urzędowych. — Lipsk, 1841. — T. VII. Leńczyk G. Światowit zbruczański // Materiały Archeo- logiczne. — Krakуw, 1964. — S. 5—59. Majer J. Odezwa Tow. Nauk. Z Uniw. Jagiell. Złączonego w celu archeologicznych poszukiwań wraz ze wskazów- ką mogącą posłużyć za przewodnika w poszukiwaniach tego rodzaju, podpisana 14.V.1850 // Rocznik Tow. Nauk. Krak. z U. J. złącz. — 1851. — T. V (ogуln. zb. t. 20). Mieczysław Ludwik Fox Lubicz Potocki. Nekrolog skre- ślony przez Dr Stanisława z Woli Sienieńskiej Krzyża- nowskiego a czytany na Walnem Zgromadzeniu pub- licznem Towarzystwa archeologicznego Krajowego we Lwowie dnia 28-go lutego 1878 r. // Archiwum Muzeum im. X. Czartoryskich w Krakowie. Małkiewicz A. Historia sztuki na Uniwersytecie Lwow- skim 1893—1939. [Електрон. ресурс]. — Режим доступу: http://www.lwow.com.pl/cracovia/sztuka.html. Potocki M. Wiadomość o bożyszczu słowiańskim znale- zionym w Zbruczu // Rocznik Tow. Nauk. Krak. Z U. J. złącz. — 1852. — Т. 8 (og. zb. t. 23). Рис. 7. Надгробна кам’яна плита з могили козаць- кого отамана російської армії (1831 р.), яку описав М. Потоцький у 1852 р., а знайшли в 2001 р. у селі Лабунє (Музей «Арсенал» у Замості) 309 Кусьнєж Є. Мечислав Людвік Потоцький (1810—1878) — охоронець старожитностей Східної Галичини ... Potocki M.L. Zamość i jego instytucje pod względem re- ligii, oświaty i dziejów kraiowych. — Krakуw, 1862. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa, 1887. — T. VIII. [Електрон. ресурс]. — Режим доступу: http://polish- genealogy.blogspot.com/2009/03/potocki.html Sprawozdanie z czynności konserwatorskich co do utrzymaia i restauracji dawnych pomników w części wschodniej Galicji za czas od r. 1870—1874. — Lwуw, 1874. Virtuti Militari 1815—1831: Wybór źródeł. — Kosza- lin, 2001. — T. II. Żebrawski T. Sprawozdanie // Rocznik Tow. Nauk. Krak. Z U. J. złącz. — 1852. — Т. 8 (og. zb. t. 23). Życiorysy uczestników Powstania Listopadowego ze- brane na pamiątkę obchodu jubileuszowego pięćdzie- siątej rocznicy tego powstania przez Hieronima Kuna- szewskiego. — Lwуw, 1880. Е. К у с ь н е ж меЧиСлАв люДвік потоЦь- киЙ (1810—1878) — охоронеЦь СтАрожитноСтеЙ СхіДної гА- лиЧини, СпівАвтор віДкрит- тЯ пАм’ЯтникА СвітовитA З р. ЗбруЧ, Автор перШої моногрА- Фії іСториЧного міСтА ЗАмоСтЯ Мечислав Людвік Потоцький народився в 1810 р. у Львові, в сім’ї Потоцьких гербу Любич. Після за- кінчення домашнього навчання почав вивчати пра- во і адміністрацію у Варшавському університеті. Він перервав навчання в 1830 р. і вступив до лав уланів 5 полка ім. Замойських, який у часи Листопадового повстання боровся проти Росії. За мужність був на- городжений Золотим Хрестом Virtuti Мilitari. Після занепаду повстання перебував протягом кількох років у вигнанні. Після повернення купив маєток Коцюбинчики біля Гусятина на Поділлі і там посе- лився. Знайдену в 1848 р. у сусідньому селі Лічковці кам’яну статую ідола як перший дослідник назвав Світовитом у своєму листуванні з Краківським на- уковим товариством (ТНК). Пам’ятник у 1851 р. пе- редав до Кракова, до музейних фондів Товариства. У тому ж році був прийнятий у члени ТНК. Багато подорожував і склав Товариству низку звітів зі своїх наукових подорожей по Поділлю і Прикарпаттю. У 1852 р. він відвідав Замостя, розташоване в межах Королівства Польського в російській імперії. Під враженням цього міста і його пам’яток зібрав ма- теріали для його історії і в 1858—1861 рр. написав монографію «Замостя й його інституції з точки зору релігії, освіти й національної історії». Робота зали- шилась у рукописі (у фондах музею в Замості). У 1864 р. Центральна комісія у Відні призначила Ме- числава Потоцького почесним охоронцем пам’яток будівництва Східної Галичини. Мечислав Потоць- кий представляв звіти з описом соборів, церков, мо- настирів, синагог, фортець, окопів, насипів, могил. Довів до оголошення старостами заборони нищен- ня і розкопування у Східній Галичині численних доісторичних курганів. Мечислав Потоцький помер 31 січня 1878 р. і похований на Личаківському кла- довищі у Львові. J. K u s n i e r z meChyslAV ludWIg PotoCkI (1810—1878) — A keePer of AntIquItIes In eAst gAlICIA, Co-dIsCoVerer of zbruCh Idol sVetoVId And Author of the fIrst monogrAPh About hIstorICAl toWn zAmość Mechyslav Ludwig Potocki was born in 1810 in Lviv, in the Potocki family of Lubich coat of arms. After home- schooling he started studying law and administration in Warsaw university. In 1830 Mechyslav Potocki in- terrupted his education and joined to the 5th uhlan regiment of Zamość which battling against Russia dur- ing November revolt. For his courage he was decorated with the Gold Cross Virtuti Мilitari. After the revolt failure he was in expatriation during several years. After homecoming he bought estate Kocyubynchyky near by Husiatyn in Podillya and settled there. As the first researcher of idol statue discovering in 1848 in Lychkivtsi he named it Svetovid in his correspondence with Krakow scientific society (KSS). In 1851 he gave the monument to Krakow, to the museum stocks of KSS. In 1851 Mechyslav Potocki also entered to KSS. He was travelling a lot and prepared several reports about his scientific travels in Podillya and Carpathian for the Society. In 1852 he visited Zamość, on the terri- tory of Polish kingdom in the Russian Empire. He was impressed so much by Zamość and its historical places. Having collected the materials for history of Zamość in 1858—1861 Mechyslav Potocki wrote a monograph «Zamość and its istitutions in terms of religion, educa- tion and national history». The monograph was left in a manuscript (in the Zamość museum stocks). In 1864 Mechyslav Potocki was given an assignment a honor- ary keeper of architectural monuments in East Galicia from Central commission in Vienna. Mechyslav Potocki gave his reports with description of cathedrals, church- es, monasteries, synagogues, strongholds, trenches, barrows, graves etc. He promoted putting a veto upon destruction and damage of numerous ancient tumuli in East Galicia. Mechyslav Potocki died on January, 31, 1878 and buried on Lychakiv Cemetery in Lviv.

Institution

Similar Items