Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я
У статті аналізуються речі близькосхідного походження, які потрапляли до сарматів двома основними шляхами — як військові трофеї і як предмети торгівлі. До трофеїв можна віднести шоломи типу Монтефортіно, отримані сарматами у Малій Азії під час Мітридатових війн. Предметами торгівлі через античні ц...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161541 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я / О.В. Симоненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 2 (19). — С. 165-173. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161541 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1615412019-12-14T01:26:34Z Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я Симоненко, О.В. Статті У статті аналізуються речі близькосхідного походження, які потрапляли до сарматів двома основними шляхами — як військові трофеї і як предмети торгівлі. До трофеїв можна віднести шоломи типу Монтефортіно, отримані сарматами у Малій Азії під час Мітридатових війн. Предметами торгівлі через античні центри Північного Причорномор’я слід вважати багато речей, виготовлених на Близькому Сході (у Малій Азії, Леванті, Є гипті, Парфії). Ц е поліхромні ювелірні вироби, намисто деяких типів, амулети з єгипетського фаянсу, деякі види скляних і фаянсових посудин. Предметы ближневосточного происхождения попадали к сарматам двумя основными путями — как военные трофеи и как предметы торговли. Часть импортов с Ближнего Востока является дарами или добычей грабителей. К трофеям можно отнести шлемы типа Монтефортино, захваченные сарматами в в Малой Азии во время Митридатовых войн. Предметами транзитной торговли через античные центры Северного Причерноморья можно считать многие предметы из могил сарматов, изготовленные на Ближнем Востоке [в Малой Азии, Леванте, Египте, Парфии]. Это полихромные ювелирные изделия, глазчатые и мозаичные бусы некоторых типов, амулеты из египетского фаянса в виде скарабеев, львов, лягушек, амфор, крошечных алтарей, сдвоенных цилиндров, чаши из стекла миллефиори, бальзамарии и некоторые другие виды стеклянных и фаянсовых сосудов. The objects, somehow related to the Near East, came to the Sarmatians in two main ways — as military trophies and as the traded merchandise. Spoils of war were the helmets of Montefortino type, seized by Sarmatians in Asia Minor during the Mithridates wars. Some specimens of jewellery, eye-decorated, tracedecorated and mosaic beads from Sarmatian graves were made in the Near East. The Egyptian origin can be determined for amulets of «Egyptian» faience in the shapes of scarabs, lions, frogs, amphorae, tiny altars, double cylinders. Some glass vessels from Sarmatian graves were made in the Near East: the moulded and cut Achaemenidian calix, millefiori vessels, faceted beaker of Eggers type 187 and some other types of glass vessels. 2016 Article Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я / О.В. Симоненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 2 (19). — С. 165-173. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161541 904.2(35:395)”6383” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Симоненко, О.В. Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я Археологія і давня історія України |
| description |
У статті аналізуються речі близькосхідного походження, які потрапляли до сарматів двома
основними шляхами — як військові трофеї і як предмети торгівлі. До трофеїв можна віднести
шоломи типу Монтефортіно, отримані сарматами у Малій Азії під час Мітридатових війн. Предметами торгівлі через античні центри Північного
Причорномор’я слід вважати багато речей, виготовлених на Близькому Сході (у Малій Азії, Леванті, Є гипті, Парфії). Ц е поліхромні ювелірні вироби, намисто деяких типів, амулети з єгипетського фаянсу, деякі види скляних і фаянсових посудин. |
| format |
Article |
| author |
Симоненко, О.В. |
| author_facet |
Симоненко, О.В. |
| author_sort |
Симоненко, О.В. |
| title |
Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я |
| title_short |
Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я |
| title_full |
Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я |
| title_fullStr |
Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я |
| title_full_unstemmed |
Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я |
| title_sort |
вироби з близького сходу у сарматів північного причорномор’я |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161541 |
| citation_txt |
Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я / О.В. Симоненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 2 (19). — С. 165-173. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT simonenkoov virobizblizʹkogoshoduusarmatívpívníčnogopričornomorâ |
| first_indexed |
2025-07-14T14:05:10Z |
| last_indexed |
2025-07-14T14:05:10Z |
| _version_ |
1837631443194347520 |
| fulltext |
165ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19)
УДК: 904.2(35:395)”6383”
О. в. С и м о н е н к о
ВИРОБИ З БЛИЗЬКОГО СХОДУ
У САРМАТІВ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я 1
У статті аналізуються речі близькосхідного
походження, які потрапляли до сарматів двома
основними шляхами — як військові трофеї і як
предмети торгівлі. До трофеїв можна віднести
шоломи типу Монтефортіно, отримані сармата-
ми у Малій Азії під час Мітридатових війн. Пред-
метами торгівлі через античні центри Північного
Причорномор’я слід вважати багато речей, виго-
товлених на Близькому Сході (у Малій Азії, Леван-
ті, єгипті, Парфії). це поліхромні ювелірні виро-
би, намисто деяких типів, амулети з єгипетського
фаянсу, деякі види скляних і фаянсових посудин. 1
К л ю ч о в і с л о в а: сармати, Близький Схід,
імпорт, шолом, ювелірні вироби, скляний посуд, на-
мисто, скло, фаянс.
У сарматських похованнях на території Ук-
раїни не є рідкісними знахідки імпортних ре-
чей, виготовлених на Близькому Сході — в
Малій Азії, Сирії, Юдеї, єгипті, Ірані. Най-
частіше в дослідженнях вони фігурують під на-
звою «римський імпорт» — хоча б тому, що пе-
релічені території (за винятком Ірану) у різний
час були провінціями Римської імперії.
Близькосхідні речі потрапляли до сарматів,
головним чином, двома шляхами: як військові
трофеї і як предмети торгівлі. зрозуміло, якась
частина речей (особливо рідкісних та екзотич-
них) могла бути подарунками, предметами об-
міну або просто здобиччю.
ймовірно, близькосхідними трофеями мож-
на вважати бронзові шоломи типу Монтефор-
тіно. вони знайдені поблизу сс. Мар’ївка Ми-
1. Статтю підготовлено у рамках авторського проекта
«Близькосхідний імпорт у сарматів», виконуваного у
листопаді 2011 — січні 2012 рр. в Інституті археоло-
гічних досліджень імені У.Ф. Олбрайта (єрусалим).
колаївської області, весела Долина і Біленьке
Одеської області, Привілля Луганської області,
в кургані Токмак-Могила та біля с. Приморське
Донецької області, в т. зв. скарбах ІІ — початку
І ст. до н. е. [Симоненко, 2015, с. 166—174].
Шоломи з Мар’ївки, Біленького і Токмак-Мо-
гили практично ідентичні за формою тульї, кноп-
ки й декору (рис. 1, 1—3). вони відносяться до
1 групи шоломів типу Монтефортіно, знайдених у
Східній європі [Симоненко, 2015, с. 174]. за про-
порціям та іншими ознаками шоломи цієї групи
відповідають типу в за класифікацією Х.Р. Робін-
сона. Найближчі аналоги їм походять з Південної
Франції [Barroul, Sauzade, 1969, р. 23—25], Пів-
нічної Італії [Schaaff, 1988, S. 318 ff.] та з Піреней-
ського півострова [Garcia-Mauriсo Múzquiz, 1993,
р. 97—123; Quesada Sanz, 1997, р. 554 ff.]. Аналоги
нашим шоломам, знайдені в археологічному кон-
тексті в Іспанії, датовані кінцем III — I ст. до н. е.
[Garsia Mauriсo Múzquiz, 1993, р. 124, fig. 35].
Шоломи з веселої Долини, Приморського і
Привілля (2 група) відрізняються спрощеним
орнаментом і конструкцією кнопки (рис. 1, 4—6).
вони зроблені, скоріш за все, як наслідування
«класичним» екземплярам 1 групи ковалями ін-
ших шкіл або країн. До такого висновку приво-
дять елементи конструкції і декору, повторені на
цих виробах недбало, невміло або зі змінами. Да-
туються тим самим часом, що й шоломи 1 групи.
чому ж західноєвропейські шоломи пропо-
нується вважати близькосхідним імпортом?
є гіпотеза, згідно якої до сарматів ці шоломи
потрапили, швидше за все, з Малої Азії під час
Мітридатових воєн [Раев, Симоненко, Трейстер,
1990, с. 124]. У розвиток цієї ідеї М.Б. Щукін
висловив цікаве припущення про те, що союз-
ники Мітрідата VI сармати могли отримати ці
шоломи після переозброєння понтійської армії © О.в. СИМОНЕНКО, 2016
Статті
166 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19)
напередодні війни з Римом. «Морально застарі-
ле», як писав М.Б. Щукін, озброєння могло бути
передано їм [Щукин, 1994, с. 143].
Можливе й ще одне пояснення. з одного боку,
більшість наших шоломів типу Монтефортіно є
на подив однотипна за формою, орнаментацією
і деякими деталями, утворюючи ніби одну «пар-
тію»; з іншого боку, вони дуже близькі іспанським
знахідкам. відомо, що армію Мітрідата VI навча-
ли і переозброювати офіцери, надіслані з Іспанії
Серторієм, що підняв там заколот проти Помпея.
чи не в такий спосіб сармати — союзники Міт-
ридата отримали іспанські шоломи? вони могли
належати прибулим серторіанцям, які продали
(подарували, обміняли — ми ніколи не дізнаємо-
ся правди) їх галатам або сарматам.
У другій половині І ст. н. е. грецькі поліси
Тіра, Ольвія, Херсонес і Боспорське царство
опинилися в політичній і культурній орбіті
Риму. Інтереси Римської імперії і сарматів пе-
ретнулися у Північному Причорномор’ї, куди
полинули товари з усіх провінцій, в тому числі
й близькосхідних. У свою чергу, торгівля зі сте-
повими варварами складала істотну частку в
економіці північно-понтійських міст. Кочовики
віддавали перевагу, головним чином, предме-
там розкоші: металевому і скляному посудові,
ювелірним прикрасам, намисту. Серед цих то-
варів були імпорти з країн Близького Сходу.
з «царського» поховання другої половини І ст.
н. е. [Симоненко, 2011, с. 23] в кургані Соколова
Могила на півдні України [Kовпаненко, 1986,
с. 33, 38, рис. 32; 33; 35; 36] походять золота фібу-
ла і перстень з символами Ісіди, інкрустованими
агатовим склом і гранатами (рис. 2, 1, 2). Фібула-
брошка з Соколової Могили демонструє досить
поширене явище сарматського часу: вторинне
використання ранішого предмета, який представ-
ляв матеріальну цінність, або просто рідкісного. Її
зроблено з щитка пізньоелліністичної поліхром-
ної сережки у формі корони Ісіди, до якого колись
рухомо кріпилася пишно прикрашена нижня
частина сережки. У Північному Причорномор’ї се-
режки такого типу знайдені в Артюховському кур-
гані (рис. 2, 5) кінця II — початку I в. до н. е. [Мак-
симова, 1979, с. 27]. Мода на ювелірні прикраси
з цим мотивом пішла з птолемеївського єгипту,
і у ІІ—І ст. до н. е. вони були популярні в усьому
Східному Середземномор’ї. Сережки з щитками у
вигляді корони Ісіди є в колекціях Британського
музею (рис. 2, 6) [Walker, Higgs, 2001, р. 93], Брук-
лінського музею мистецтв (рис. 2, 7), Метрополі-
тен Музею мистецтв (рис. 2, 8) [Antiquities, 1987,
р. 307, cat. No. 184]. Інкрустація останніх досить
близька фібулі з Соколової Могили.
важко сказати, коли й хто переробив зламану
сережку у фібулу-брошку, що потрапила кінець
кінцем до сарматської «цариці». Навіть якщо це
сталося в ювелірній майстерні одного з античних
міст Північного Причорномор’я, основу фібули —
щиток сережки — було виготовлено на Близько-
му Сході. Прикладами вторинного використання
щитків сережок з короною Ісіди є діадема і намис-
то з поховань першої половини І ст. н. е. в некро-
полі Пантікапея [фонди Державного Ермітажу],
де такі щитки використані як підвіски [Treister,
рис. 1. Шоломи типу Монтефортіно з сарматських пам’яток України: 1 — Мар’ївка; 2 — Біленьке; 3 — Ток-
мак-Могила; 4 — весела Долина; 5 — Привілля; 6 — Приморське
Симоненко О.в. вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я
167ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19)
2002, р. 38, pl. V, 9; Мордвинцева, Трейстер, 2007,
с. 60, кат. № А 201.1; А 221.2].
Безумовно, близькосхідним імпортом є сереж-
ки з Ногайчинського кургану (рис. 2, 3). вони де-
тально проаналізовані М.Ю. Трейстером [Treister,
1997, р. 134—137; Трейстер, 2000, с. 190—192;
Мордвинцева, Трейстер, 2007, с. 104, 105], який
датував їх II—I ст. до н. е. на підставі вище наве-
дених паралелей з Британського та Бруклинсь-
кого музеїв. Не виключено, що втрачені кам’яні
рис. 2. Ювелірні прикраси близькосхідного походження: 1, 2 — Соколова Могила; 3, 4 — Ногайчинський кур-
ган; 5 — Артюховський курган (за: [Максимова, 1979]); 6 — Британський музей (за: [Walker, Higgs, 2001]); 7 —
Бруклинський музей мистецтв (фото автора); 8 — Метрополітен Музей мистецтв (за: [Antiquities …, 1987])
Статті
168 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19)
рис. 3. Ювелірні прикраси близькосхідного походження: 1—3, 6, 7 — Ногайчинський курган; 4 — бронзові
фігурки з Лувру (за: [Braemer, 1977]); 5 — медальон чаші з Музею Пола Гетті (за: [Pfrommer, 1993]); 8 — Ста-
ра Осота (фото автора); 9 — Британський музей, інв. № GR 1917.5—1.1615 (за: [Higgs, 2001]); 10 — Арсі-
ноя ІІІ; 11 — Клеопатра VII; 11—13 — венера (за: [Walker, Higgs, 2001])
Симоненко О.в. вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я
169ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19)
або скляні корпуси амфоподібних підвісок ногай-
чинських сережок були схожої форми. Декор з чор-
них і білих емалевих трикутників навколо цент-
ральної вставки зближує ногайчинські сережки і
сережки з колекції Христоса Бастіса [Antiquities,
1987, р. 307, cat. No. 184], що зберігаються в Мет-
рополітен Музеї (рис. 2, 8). На думку П. Девідсон
і Е. Олівера, такі сережки походять зі Східного
Середземномор’я [Davidson, Oliver, 1984, р. 69].
чудовими зразками пізньоелліністичної то-
ревтики є золоті поліхромні браслети з цього ж
комплексу (рис. 3, 1, 2). До численних аналогів
композиції з Еротом і Псюхе на кінцях корпусу
браслетів (рис. 3, 3), наведених М.Ю. Трейстером
[Treister, 1997, р. 128—132], слід додати мініатюр-
ні бронзові фігурки цих божеств в аналогічній позі
(рис. 3, 4), ймовірно, з Родосу, які зберігаються у
Луврі [Braemer, 1977, р. 43]. Іконографічно вони,
разом з рельєфом на медальйоні чаші з Музею
Пола Гетті (рис. 3, 5), є найближчими аналогами
фігуркам на браслетах з Ногайчинського курга-
ну. На думку М. Пфроммера, чаша з музею Гетті
була зроблена десь на елліністичному Близько-
му Сході [Pfrommer, 1993, р. 128]. Ногайчинські
браслети датовані другою половиною II — почат-
ком I ст. до н. е. [Мордвинцева, Трейстер, 2007,
с. 142]. Технологічні і стилістичні паралелі не
дають точної «адреси» місця їх виробництва — це
міг бути як елліністичний Близький Схід, так і
птолемеївський єгипет.
У Ногайчинському кургані та Старій Осоті
знайдено персні з порожньою шинкою пізньое-
лліністичного типу (рис. 3, 6—8). Не виключе-
но, що вони могли бути зроблені на Близькому
Сході. Тотожній за формою перстень I ст. до н. е.
з позолоченого вапняку зі скляною гемою (рис. 3,
9) був нібито знайдений поблизу Розеттської
брами в Олександрії [Higgs, 2001, cat. no. 118;
Британський музей, інв. № GR 1917.5—1.1615].
Більшість перснів з такою шинкою знайде-
но на півдні Східної європи та Кіпрі. Кілька
зразків виявлено в Болгарії, на Криті, в Сирії
[Ondrejovб, 1975, р. 36, note 2]. Форма шинки ха-
рактерна для III—II ст. до н. е. [Ondrejovб, 1975,
р. 35—36, pl. I, 4; II, 4; Симоненко, 1993, с. 89].
вельми цікавою є гема в ногайчинському пер-
сні — інталія на темно-фіолетовому склі, голова
жінки у стефані ліворуч (рис. 3, 7). Так зображу-
вали цариць єгипту Арсіною ІІ й ІІІ на монетах.
Проте ніхто не може гарантувати, що на гемі зоб-
ражено саме її. Образ Арсіної наприкінці доби
еллінізму і у ранній римський час ототожнював-
ся з Афродітою-венерою [Неверов, 1976, с. 173;
Plantzos, 1999, р. 50], при цьому іконографія за-
лишалася без змін: зачіска з вузлом на потилиці,
локони на шиї, валик на лобі й стефана. Так зоб-
ражено Арсіною III на золотих октадрахмах Пто-
лемея V єпіфана 202—180 рр. до н. е. (рис. 3, 10),
Клеопатру VII на бронзовій монеті 51—30 рр. до
н. е. (рис. 3, 11), венеру на денаріях Юлія Цеза-
ря 47—45 рр. до н. е. (рис. 3, 14) і Октавіана 34—
28 рр. до н. е. (рис. 3, 12, 13). Таким чином, немає
підстав бачити в зображенні на ногайчинській
гемі саме портрет Арсіної III, як вважають [зай-
цев, Мордвинцева, 2003, с. 91]. Стиль геми, ана-
логи й стан оправи схиляють до думки про більш
пізнє виготовлення інталії замість втраченого
оригіналу [Симоненко, 2011, с. 116—123].
Дуже популярним у сарматів було намисто
з напівкоштовних камінців та мінералів, скла,
фаянсу. Місце виробництва більшості прикрас
цієї категорії визначити важко, проте єгипетсь-
ке походження декількох типів бус (напр.: Алек-
сєєва 62 і 385) можна вважати встановленим.
єгипетське ж походження мають поширені у
сарматський час [Симоненко, 2011, с. 116] фа-
янсові плакетки у формі мініатюрних вівтарів,
скарабеїв, левів, жаб, амфор, здвоєних цилін-
дрів тощо (рис. 4). Амулети з єгипетського фа-
янсу масово вироблялися з першої чверті VI ст.
до н. е. у Навкратісі в єгипті. Наприкінці цьо-
го століття, у зв’язку з початком перських за-
воювань, їх виробництво згасає і поновлюється
лише у III ст. до н. е. [Алексеева, 1975, с. 25].
У римський час фаянсові амулети робилися не
тільки у Навкратісі, але й в Олександрії [Spaer,
2001, р. 162]. численність їх на півдні Східної
європи знаходиться у відчутній диспропорції
з незначним числом таких знахідок у само-
му єгипті і на Близькому Сході. Створюється
враження, що середземноморські майстерні
працювали, спеціально орієнтуючись на спо-
живачів у Північному Причорномор’ї, де їхню
продукцію знайдено в сарматських, меотских,
пізньоскіфських і античних некрополях.
На Близькому Сході були зроблені деякі
скляні посудини з сарматських могил 1. Кінцем
IV — III ст. до н. е. датовано литий ахеменід-
ський калікс з Семенівки Одеської обл. (рис. 5,
1). відомо кілька знахідок цілих і фрагменто-
ваних посудин зі скла міллєфіорі [Simonenko,
2003, p. 44, 45; зайцев, Мордвинцева, 2003,
с. 80, рис. 14, 6; Симоненко, 2006, с. 137—152;
2011, с. 70—77]. Таке скло робилося у єгипті та
Італії.
Фрагменти неглибокої чаші міллєфіорі
близькосхідної роботи знайдені в кургані біля
с. Богуслав Дніпропетровській обл. (рис. 5, 2).
Найближча за формою і забарвленням па-
ралель знаходиться в колекції Музею скла у
Корнінгу (рис. 5, 3) та вважається виготовле-
ною в Олександрії [Goldstein, 1979, р. 180, cat.
no. 467].
У сусідньому кургані знайдені фрагменти
фацетованого келиха типу Еггерс 187 (фор-
ма Айсінгс 21) (рис. 5, 4). Такі келихи мали
або високий конічний корпус, прикрашений
10—12 рядами фасеток, або низький, з одним-
чотирма рядами фасеток. Наш келих є низь-
1. Близькосхідне скло у сарматських могилах — тема,
яка вимагає окремої роботи із залученням даних
хімічних і технологічних аналізів. через обмежений
обсяг статті в ній наводяться лише загальні дані.
Статті
170 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19)
рис. 4. єгипетський фаянс з сарматських могил
рис. 5. Близькосхідне скло і фаянс з сарматських пам’яток України: 1 — Семенівка; 2, 4 — Богуслав; 3 — Олек-
сандрія (за: [Goldstein, 1979]); 5 — музей мистецтва та ремесла в Гамбурзі (за: [Oliver, 1984]); 6 — Аккермень-2;
7 — Маяки; 8 — Усть-Кам’янка; 9, 10 — Михайлівка; 11 — Ногайчинський курган (за: [зайцев, Мордвинцева,
2003]); 12 — Тегеранський музей (за: [The splendour …, 2001]); 13 — Смірна (за: [Jeammet, 2005])
Статті
172 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19)
кою формою групи ІІ класифікації Е. Олівера,
[Oliver, 1984, р. 37]. Б. Рютті, виходячи із знахі-
док в Аугусті, вважала, що такий посуд побуту-
вав з флавієвого по адріановий час [Rьtti, 1991,
S. 59]. Е. Олівер датував такі келихи кінцем
I — початком II ст. н. е. [Oliver, 1984, р. 41],
К. Айсінгс — кінцем I — II ст. н. е. [Isings,
1957, р. 37]. Такі посудини були поширені по
всій імперії. К. Айсінгс вважала їх єгипетською
або сирійською продукцією [Isings, 1957, р. 37],
Е. Олівер припускав в цілому східне [мож-
ливо, єгипетське] походження [Oliver, 1984,
р. 38—40].
Близькою аналогією нашому келиху може
бути посудина з Музею мистецтва та ремесла
[Museum …] в Гамбурзі (рис. 5, 5) діаметром
7,5, висотою 7,9 см [Oliver, 1984, р. 47, cat. 12].
Схоже, келих з Богуслава мав такі самі про-
порції. У комплексі знайдені фрагменти двох
вузькогорлих амфор типу Шелов в або вну-
ков С IV в. вони датуються другою третиною
I — серединою II ст. н. е. [Шелов, 1978, с. 18]
або 80—140-ми рр. [внуков, 2006, с. 167].
У кількох сарматських могилах було виявле-
но бальзамарії з кулястим корпусом і у вигляді
мініатюрного глечика (рис. 5, 6—8), виготов-
лені в майстернях Юдеї та Сирії [Simonenko,
2003, р. 55—56; Симоненко, 2011, с. 82—84,
рис. 52]. У курганному похованні кінця І ст.
н. е. біля с. Михайлівки в Одеській обл. було
знайдено бальзамарій (рис. 5, 9) дуже рідкіс-
ного типу [Симоненко, 2002, с. 132—139; 2011,
с. 84, 85, рис. 53; Simonenko, 2003, р. 47, 48]. На
думку Дж. Хейза, такі посудини вироблялися у
Сирії або Палестині в І — на початку ІІІ ст. н. е.
[Hayes, 1975, р. 34]. До цього ж комплексу вхо-
дить глек з прозорого фіолетового скла (рис. 5,
10), ймовірно, східно-середземноморського по-
ходження [Куніна, 1997, с. 302].
Фаянсова тарілка рідкісного типу (рис. 5,
11) була серед начиння могили сарматської
«цариці» у Ногайчинському кургані [зайцев,
Мордвинцева, 2003, с. 80, рис. 14, 2; Симонен-
ко, 2011, с. 87, 88, рис. 54, 1, 2]. Найближчим
аналогом їй є посудина з Національного музею
Ірану (Тегеран), знайдена в іранському Азер-
байджані. видавці датують її парфянським
періодом, інших даних немає [The splendour,
2001, р. 391]. Діаметр цієї тарілки 9 см, тобто
майже такий самий, як у ногайчинської (рис. 5,
12). збігаються також колір, орнаментація та
іконографія рельєфної голови на дні. Ю.П. зай-
цев і в.І. Мордвинцева навели ще одну дуже
близьку паралель — тарілку із Смірни І ст. до
н. е. [зайцев, Мордвинцева, 2007, с. 328, рис. 9,
6]. вона практично ідентична ногайчинській
за діаметром (8,2 см) і орнаментацією, лише
в центрі дна інша рельєфна маска — Сатіра
(рис. 5, 13). Подібні тарілки робилися в єгипті
або Парфії [Jeammet, 2005, р. 191].
Такі є нечисленні, але досить яскраві знахід-
ки близькосхідних імпортів у могилах причор-
номорських сарматів. за винятком трофейних
предметів озброєння, інші речі (ювелірні при-
краси, намисто, скляні й фаянсові посудини)
потрапили у степ через треті руки і не є свід-
ченням безпосередніх контактів між сармата-
ми і країнами Близького Сходу. І це не дивно,
з огляду на величезні відстані і великі відмін-
ності між цими двома культурними світами.
Цікаво, що всі близькосхідні предмети з мо-
гил сарматів датуються пізньоелліністічним
і ранньоримским часом. У пізньосарматських
пам’ятках (друга половина ІІ — IV ст. н. е.)
близькосхідні речі відсутні. Швидше за все, це
відбиває переорієнтацію торгівельних зв’язків
античних міст Північного Причорномор’я на
європейські провінції імперії.
Алексеева Е.М. Античные бусы Северного Причер-
номорья. — М., 1975. — 95 с. (САИ. — Г 1—12).
внуков С.Ю. Причерноморские амфоры. І в. до
н. э. — ІІ в. н. э. — ч. ІІ: Петрография, хронология,
проблемы торговли. — СПб., 2006. — 317 с.
Зайцев Ю.П., Мордвинцева в.и. «Ногайчинский»
курган в степном Крыму // вДИ. — 2003. — № 3. —
С. 66—99.
Зайцев Ю.П., Мордвинцева в.и. Датировка погре-
бения в Ногайчинском кургане. Диалоги с оппонен-
том // Древняя Таврика. — Симферополь, 2007. —
С. 319—358.
Ковпаненко Г.Т. Сарматское погребение I в. н. э. на
Южном Буге. — К., 1986. — 150 с.
Кунина Н.З. Античное стекло в собрании Эрмита-
жа. — СПб., 1997. — 359 с.
Максимова М.и. Артюховский курган. — Л.,
1979. — 151 с.
Мордвинцева в.и., Трейстер М.Ю. Произведения
торевтики и ювелирного искусства в Северном При-
черноморье. — Т. І—ІІІ. — Симферополь; Бонн,
2007.
Неверов О.я. Портретные геммы и перстни из Север-
ного Причерноморья // Тр. ГЭ. — 1976. — вып. 17. —
С. 166—182.
раев Б.А., Симоненко А.в., Трейстер М.Ю. Этрусс-
ко-италийские и кельтские шлемы в восточной Ев-
ропе // Древние памятники Кубани. — Краснодар,
1990. — С. 117—135.
Симоненко А.в. Сарматы Таврии. — К., 1993. —
142 с.
Симоненко А.в. Михайловские «рюмки» // Север-
ное Причерноморье в античное время: К 70-летию
С.Д. Крыжицкого. — К., 2002. — С. 132—136.
Симоненко А.в. Стекло миллефиори в сарматских
погребениях // Liber Archaeologicae: Сб. ст., посвящ.
60-летию Б.А. Раева. — Краснодар, 2006. — С. 137—
152.
Симоненко А.в. Сарматские всадники Северного
Причерноморья. — СПб., 2010. — 328 с.
Симоненко А.в. Римский импорт у сарматов Север-
ного Причерноморья. — СПб., 2011. — 272 с.
Трейстер М.Ю. О ювелирных изделиях из Ногай-
чикского кургана // вДИ. — 2000. — № 1. — С. 182—
202.
хазанов А.М. Очерки военного дела сарматов. — М.,
1971. — 169 с.
Шелов Д.Б. Узкогорлые светлоглиняные амфоры
первых веков н. э. // КСИА АН СССР. — 1978. —
вып. 156. — С. 16—21.
Симоненко О.в. вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор’я
173ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19)
щукин М.Б. На рубеже эр. Опыт историко-архео-
логической реконструкции политических событий
III в. до н. э. — I в. н. э. в восточной и Центральной
Европе. — СПб., 1994. — 323 с.
Antiquities from the Collection of Christos G. Bastis:
New York, 1987. — Mainz, 1987. — 340 p.
Barruol G., Sauzade G. Une tombe de guerrier а Saint-
Laurent-des-Arbes [Gard]. Contribution а l’йtude des
sйpultures du Ier siиcle av. J. C. dans la basse vallйe
du Rhфne // Rivista di Studi Liguri. — 1969. — XXXV,
1—3. — P. 14—89.
Braemer F. Observations sur des Grandes Statuettes
et des petits «Grand Bronzes» reprйsentant des Types
Rйpandus a travers l’Empire Romain // Annales de
l’Universite Jean Moulin. Actes du Ive Colloque Inter-
national sur les Bronzes antiques. — Lyon, 1977. —
P. 41—52.
Cleopatra of Egypt. From History to Myth. — Princ-
eton, 2001. — 384 p.
Davidson P.F., Oliver A. Ancient Greek and Roman
Gold Jewelry in the Brooklyn Museum. — New York,
1984. — 214 p.
Garsia-Mauriсo Múzquiz J. Los cascos de tipo Mon-
tefortino en la peninsula Iberica. — Complutum. —
1993. — Vol. 4. — P. 95—146.
Goldstein S.M. Pre-Roman and Early Roman Glass in
the Corning Museum of Glass. — Corning; New York,
1979. — 312 p.
Greek Jewellery from the Benaki Museum Collec-
tions. — Athens, 1999. — 520 p.
Hayes J.W. Roman and Pre-Roman Glass in the Royal
Ontario Museum: a catalogue. — Toronto, 1975. —
229 p.
Higgins R.A. Greek and Roman Jewellery. — Berke-
ley, 1980. — 243 p.
Higgs P. Limestone ring with a glass intaglio showing
a portrait of a woman // Cleopatra of Egypt: from His-
tory to Myth. — Princeton, 2001. — Р. 98—99.
Isings C. Roman glass from dated finds. — Groningen;
Djakarta, 1957. — 185 p.
Jeammet V. La cйremique а glaзure plombifиre
aux йpoques hellйnistique et romane // Faпences de
l’Antiquitй. De l’Egypte а l’Iran. — Paris, 2005. —
P. 191—197.
Oliver A. Early Roman Faceted Glass // JGS. —
1984. — Vol. 26. — P. 35—58.
Ondrejovб I. Les bijoux antigues: du Pont Euxin sep-
tentional. — Praha, 1975. — 83 p.
Pfrommer M. Metalwork from the Hellenized East:
catalogue of the collections, the J. Paul Getty Muse-
um. — Malibu, 1993. — 244 p.
Plantzos D. Hellenistic Engraved Gems. — Oxford,
1999. — 148 p.
Quesada Sanz F. Montefortino-type and Related Hel-
mets in the Iberian Peninsula: A Study in Archaeologi-
cal Context // Journal of Roman Military Equipment
Studies. — 1999. — Vol. 8. — P. 151—166.
Robinson H.R. The Armour of Imperial Rome. — That-
ford, 1975. — 200 p.
Rьtti B. Die Rцmischen Glдser aus Augst und Kai-
seraugst. Forschungen in Augst. — Augst, 1991. —
Vol. 1—2.
Schaaff U. Etruskisch-Rцmische Helme // Antike
Helme (RGZM Monographien. — Bd. 14). — Mainz,
1988. — S. 318—326.
Simonenko A.V. Glass and Faience Vessels from Sar-
matian Graves of Ukraine // JGS. — 2003. — Vol. 45. —
P. 41—57.
Spaer M. Ancient Glass in the Israel Museum: Beads
and Other Small Finds. — Jerusalem, 2001. — 384 p.
The splendour of Iran. — London, 2001. — Vol. 1. —
456 p.
Treister M.Ju. Conserning the Jewellery items from
the Burial Mound at Nogaichik // Ancient Civiliza-
tions from Scythia to Siberia. — 1997. — Vol. 4, 2. —
P. 122—157.
Treister M.Ju. Late Hellenistic Bosporan Polychrome
Style and its Relation to the Jewellery of Roman Syr-
ia (Kuban Brooches and Related Forms) // SRAA. —
2002. — Vol. 8. — P. 29—72.
А. в. С и м о н е н к о
БЛИЖНЕВОСТОЧНЫЕ ИЗДЕЛИЯ
У САРМАТОВ СЕВЕРНОГО
ПРИЧЕРНОМОРЬЯ
Предметы ближневосточного происхождения по-
падали к сарматам двумя основными путями — как
военные трофеи и как предметы торговли. часть
импортов с Ближнего востока является дарами или
добычей грабителей.
К трофеям можно отнести шлемы типа Монте-
фортино, захваченные сарматами в в Малой Азии
во время Митридатовых войн.
Предметами транзитной торговли через античные
центры Северного Причерноморья можно считать
многие предметы из могил сарматов, изготовленные
на Ближнем востоке [в Малой Азии, Леванте, Египте,
Парфии]. Это полихромные ювелирные изделия, глаз-
чатые и мозаичные бусы некоторых типов, амулеты из
египетского фаянса в виде скарабеев, львов, лягушек,
амфор, крошечных алтарей, сдвоенных цилиндров,
чаши из стекла миллефиори, бальзамарии и некото-
рые другие виды стеклянных и фаянсовых сосудов.
К л ю ч е в ы е с л о в а: сарматы, Ближний вос-
ток, импорт, шлем, ювелирные изделия, стеклянная
посуда, бусы, стекло, фаянс.
O. V. S y m o n e n k o
near east oBjeCts from
the sarmatian sites
of north PontiC area
The objects, somehow related to the Near East, came
to the Sarmatians in two main ways — as military tro-
phies and as the traded merchandise.
Spoils of war were the helmets of Montefortino type,
seized by Sarmatians in Asia Minor during the Mith-
ridates wars.
Some specimens of jewellery, eye-decorated, trace-
decorated and mosaic beads from Sarmatian graves
were made in the Near East. The Egyptian origin can
be determined for amulets of «Egyptian» faience in the
shapes of scarabs, lions, frogs, amphorae, tiny altars,
double cylinders. Some glass vessels from Sarmatian
graves were made in the Near East: the moulded and
cut Achaemenidian calix, millefiori vessels, faceted
beaker of Eggers type 187 and some other types of
glass vessels.
K e y w o r d s: the Sarmatians, Near East, import,
helmet, jewelry, glass, beads, faience.
Одержано 15.04.2016
|