Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження

Статтю присвячено огляду стану вивчення давніх укріплень півночі Київського Полісся.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Козюба, В.К.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2016
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161597
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження / В.К. Козюба // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 41-57. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161597
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1615972019-12-16T01:26:06Z Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження Козюба, В.К. Статті Статтю присвячено огляду стану вивчення давніх укріплень півночі Київського Полісся. На территории севера Киевского Полесья на сегодня известно 33 пункта, которые являются древними укреплениями или могут, по разным источникам, быть таковыми. В ХІХ в. благодаря работам И. Фундуклея, Л. Похилевича и В. Антоновича были собраны сведения о 22 памятниках в этом регионе. В советский период часть из них была изучена П. Третьяковым, И. Русановой, М. Кучерой и другими, описаны и составлены планы памятников, определена их датировка. В последние годы проводятся раскопки средневекового Чернобыля и изучение других древних укреплений. Городища на этой территории относятся к трем хронологическим этапам. Раннежелезным веком (милоградская культура) датируются 10 памятников. По своей плановой структуре они делятся на 3 типа — с одной линией укреплений, с концентрическими укреплениями, размещенными одно внутри другого, и со сложной структурой, имеющей 3 и более укрепленные площадки. Среди последних — городище возле с. Красиловка, открытое в 2014 г. и имеющее 8 частей. Древнерусским временем (Х—ХІІІ вв.) датируют 5 памятников, на двух из которых (Лелев, Чернобыль) в разное время были проведены раскопки. В ХVI— ХVIII вв. на этих землях источники упоминают 10 городов и местечек. Наибольшие из них — Чернобыль, Хабное, Иванков, Горностайполь, Приборск — имели укрепления, а первые три — еще и замки внутри городских укреплений. Таким образом, из 33 пунктов, известных по литературе, существование укреплений подтверждено 16, а еще 5 памятников требуют локализации и изучения. 10 пунктов перечня являются сомнительными, а еще 2, по современной информации, не относятся к древним укреплениям. There are 33 objects known in the northern part of Kyivan Polissya which could be fortifications or something like that, according to different sources. In the 19th century information about 22 settlements in this region was collected by I. Funduklej, L. Pokhilevych and V. Antonovych. Some of these monuments were studied in a soviet period by P. Tretjakov, I. Rusanova, M. Kuchera and others. Plans and descriptions of archaeological sites were made, as well as chronology of them was verified. Excavations of medieval Chernobyl and other fortified settlements have been conducted recently. Fortified settlements of the region belong to three different periods. Ten of them are dated the Early Iron Age. There are three different types in their structures — with one defensive line, with concentric fortifications (one inside the other) and with complex structure with 3 or more fortified platforms. Settlement nearby Krailovka village is of that type. It consists of 8 parts and was discovered in 2014. Five settlements belong to the Old Rus period (10th— 13th centuries). Two of them (Lelev and Chernobyl) were found in different periods. Narrative sources of the 16th—18th centuries mention ten cities and settlements there. The biggest of them were Chernobyl, Khabnoe, Ivankiv, Gornostajpol and Priborsk. All of them were fortified, but Chernobyl, Khabnoe and Ivankiv included castles also. Thus, on the basis of the studies conducted, we confirm that among 33 known from the sources fortifications 16 settlements existed, but 5 sites more need to be studied and localized, 10 other settlements are questionable and two others can’t be dated the Old Rus period. 2016 Article Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження / В.К. Козюба // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 41-57. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161597 [904.4:94:725.182](477.41)«-5/17» uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Козюба, В.К. Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження Археологія і давня історія України
description	Статтю присвячено огляду стану вивчення давніх укріплень півночі Київського Полісся.
format	Article
author	Козюба, В.К.
author_facet	Козюба, В.К.
author_sort	Козюба, В.К.
title	Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження
title_short	Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження
title_full	Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження
title_fullStr	Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження
title_full_unstemmed	Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження
title_sort	давні укріплення півночі київського полісся: стан і перспективи дослідження
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161597
citation_txt	Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження / В.К. Козюба // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 41-57. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT kozûbavk davníukríplennâpívnočíkiívsʹkogopolíssâstaníperspektividoslídžennâ
first_indexed	2025-07-14T14:12:28Z
last_indexed	2025-07-14T14:12:28Z
_version_	1837631903259164672
fulltext	ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 41 Статтю присвячено огляду стану вивчення дав- ніх укріплень півночі Київського Полісся. К л ю ч о в і с л о в а : городище, укріплення, площа, Київське Полісся. На півночі Київського Полісся, в межах су- часних Іванківського і Поліського районів Ки- ївської обл., відомо кілька десятків археологіч- них пам’яток, на яких збереглися, були або могли бути залишки давніх укріплень. Ви- вчення цієї категорії пам’яток завжди привер- тало увагу дослідників, адже, по-перше, через виразні ознаки (наявність земляних валів і ровів) ці пам’ятки було легше виявити і, по- друге, укріплення в усі історичні періоди за- вжди виступали як певні центри з щонайменше військовими і адміністративними функціями. На сьогодні на цій території є відомості про 33 подібні пам’ятки (рис. 1, 1; Додаток). Частину з них віднесено до цього переліку умовно, ос- кільки про низку пам’яток є тільки згадки, і сама інформація щодо них непевна. Незва- жаючи на це, подібні пам’ятки мають бути в полі зору, і тільки за перевіреною інформацією їх можна вилучати з переліку давніх укріплень. З іншого боку, не виключено, що в майбутньому на півночі Київського Полісся, насамперед у смузі між р. Уж та українсько-білоруським кордоном, можуть бути відкриті 1—2 нових городища. Географічно 22 пам’ятки розташовані в ме - жах Іванківського району (з них 9 — у Чорно- бильській зоні), 10 — у Поліському районі (з них 4 — у Чорнобильській зоні), ще 1 — на межі Іванківського і Бородянського районів. В історії вивчення давніх укріплень Київ- ського Полісся можна виділити 3 головних етапи. Перший із них припадає на 1840— 1910 рр. — час, коли почала формуватися база даних щодо цих пам’яток. Про 3 городища (Фру- зинівка, Іванків, Тальська Гута) згадує І. І. Фундуклей у своїй праці «Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии» (1848). Л. І. Похилевич у «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии...» (1864) додає свідчення ще про 5 укріплень (Чорнобиль, Н. Шепеличі, Городище, Прибірськ, Вовчків). В іншій праці — «Уезды Киевский и Радомыcль - ский» (1887) — згадуються ще 5 не названих ра- ніше пам’яток (Хабне, Лелів (Гримів), Стрижів, Залішани, Пироговичі). Підсумкову інформа- цію про давні укріплення цього регіону навів 1895 р. у своїй «Археологічній карті» В. Б. Ан- тонович, який, крім названих, згадав ще про 9 городищ (Річиця, Товстий Ліс, Павловичі, Ка- бани, Медвин, Радинка, Розважів (2 городища), Леонівка). Таким чином, на кінець ХІХ ст. було зібрано свідчення про 22 ймовірні давні укріп- лення регіону. Перші розкопки давніх укріплень на цих те- ренах були проведені С. П. Вельміним у червні 1913 р. Він дослідив Лелівське городище (ур. Гримів), зокрема зробив перетин насипів трьох валів, які захищали городище з півночі [Вельмин, 1914, с. 7, 8, фиг. VІ] (рис. 2, 1). Другий етап вивчення давніх городищ пів- нічної Київщини охоплює час від 1940 р. до се- редини 1970-х рр. Він пов’язаний із проведен- ням розвідкових досліджень на частині пам’яток, яка була відома за згаданою публіка- цією В. Б. Антоновича. Зокрема перед Другою світовою війною кілька городищ на Потетерів’ї (Розважів, Іванків, Фрузинівка) було оглянуто експедицією П. М. Третьякова [Третьяков, 1940, с. 123—124]. У 1950—1960-х рр. окремі городища 41 УДК: [904.4:94:725.182](477.41)«-5/17» В. К. Козюба ДАВНІ УКРІПЛЕННЯ ПІВНОЧІ КИЇВСЬКОГО ПОЛІССЯ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ © В. К. КОЗЮБA, 2016 Рис. 1. Карта розташування давніх укріплень на півночі Київського Полісся (1), портрет господаря Чорнобиля Яна Миколая Ходкевича (друга половина ХVІІІ ст. (2), гіпотетична реконструкція планової структури Чор- нобиля ХVІІ—ХVІІІ ст. (3: а — замок, б — територія Верхнього міста, в — територія кляштору домініканців, г — торгові площі, д — вулична сітка, е — церкви, костел, є — лінія укріплень) і гіпотетична реконструкція історичної частини Хабного ХVІІ—ХVІІІ ст. (4: а — межі укріплень містечка, б — місце мосту через р. Уж) 42 С т а т т і ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) Рис. 2. Плани городищ мило - градської культури першого типу: 1 — Лелів (за С. Вельмі- ним, 1914), 2 — Лелів, 3 — Бо- вище, 4 — Медвин (за М. Куче- рою, 1976) 43 Козюба В. К. Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) між Тетеревом і Ужом досліджували І. П. Руса- нова, О. М. Мельниковська, П. П. Толочко [Ру- санова, 1961, с. 71; Мельниковская, 1967, с. 191; Толочко, 1963, с. 8—9]. Низку городищ цього ре- гіону на початку 1970-х рр. обстежив і описав М. П. Кучера. Завданням цих досліджень було уточнення розташування пам’яток, їх опис і да- тування, зйомка планів. Останній етап досліджень розпочався у ХХІ ст. З 2004 р. проводяться розкопки на тери- торії середньовічного Чорнобиля. Під час цих робіт виявлено об’єкти і матеріали давньору- ського та більш пізнього часу. У 2014 р. розвід- кою Л. В. Чміль і В. К. Козюби було відкрите нове городище біля с. Красилівка. Городища ранньозалізного віку. Біль- шість давніх укріплень (щонайменше, 10 з на- шого переліку) відноситься до ранньозалізного часу, до милоградської археологічної культури (VI—III ст. до н.е.). Майже на всіх, відомих на той час городищах зазначеного часу, а саме — на 8 пам’ятках, побував М. П. Кучера. Він зро- бив детальний опис укріплень та їхні плани. Результатом цього дослідження стала узагаль- нююча стаття про городища милоградської культури в Київському Поліссі, яка вийшла у 1976 р. [Кучера, 1976]. Вже тоді дослідник ви- значив кілька характерних рис цих пам’яток, а саме: розташування переважно на низьких, часто заболочених ділянках; наявність ліній- них відрізків у трасах валів; слабка насиченість культурного шару або його відсутність у межах укріплень. На двох городищах (Нова Красниця, Радинка) М. П. Кучера відзначив наявність виступів-майданчиків у валах, які виходили за межі рову [Кучера, 1976, с. 91]. Аналіз відомих планів милоградських горо- дищ півночі Київщини засвідчує, що за своєю плановою структурою вони розподіляються на 3 типи. До першого належать городища, які мають одну лінію укріплень, що оточує майдан- чик по контуру (Бовище, Залішани) або, якщо пам’ятка розташована на мисі — з напольного боку і зі сторони стрілки мису (Лелів, Медвин) (рис. 2, 2—4). Другим типом є городища, що мають концен- тричні укріплення, тобто, один майданчик роз- ташований всередині іншого (Кабани (Діброва), Нова Красниця, Радинка) (рис. 3). Одне з них, розоране, знаходиться в заплаві Ужа за 1,35 км на південь від колишнього с. Діброва. Воно зай- має частину невисокого підвищення, яке з усіх боків оточене старицями та заболоченими ді- лянками. На космознімку добре видно окремі частини пам’ятки. Всередині неї — дещо видов- жене по осі північний схід — південний захід внутрішнє укріплення з розміром майданчика 150×115 м. Контур зовнішнього укріплення має грушоподібну форму, із більш вузькою східною частиною і широкою західною, в якій знахо- диться внутрішній укріплений майданчик. Зов- нішній східний дугоподібний край городища розташований за 150 м на північний схід від внутрішнього укріплення. По північному від- різку зовнішнього валу проходить дорога. Пів- денно-східна ділянка валу частково розмита старицею Ужа, а південний край виходить до одного з рукавів річки. Західний край горо- дища ледь помітний, але вгадується. Зовнішні розміри городища — 390×280 м, його площа — близько 8 га (рис. 3, 1). Найбільш цікавим є третій тип пам’яток, що має складну структуру, при якій на городищі є три й більше укріплені майданчики і навіть ок- ремі частини, безпосередньо не з’єднані між собою. Вірогідно, саме такою пам’яткою може бути комплекс городищ у Розважеві, відстань між якими становить не більше 300 м (рис. 4, 1). Під час розвідки 2014 р. Л. В. Чміль і автором біля с. Красилівка було відкрите нове горо- дище, яке за своєю плановою структурою є уні- кальним не тільки серед городищ милоград- ської культури зони Українського і Білоруського Полісся, але й взагалі серед усіх давніх укріп- лень Середнього Придніпров’я. Тому подаємо детальний опис цієї пам’ятки. Городище розташоване в лісі за 1,2 км на пів- денний схід від села. Пам’ятка має складну планувальну структуру і складається з двох ок- ремих частин (рис. 4, 2). Перша з них — лінія валу і рову (з північного боку), яка з невели- кими вигинами проходить із заходу на схід і має довжину близько 0,7 км. Більша частина лінії укріплення вкрита лісом, крім невеликої ділянки у східній частині траси валу. Західний край валу розпочинається за 150 м на півден- ний схід від траси Термахівка — Старі Соколи і виглядає як межове окопування. Далі на схід розмір валу збільшується і сягає висоти 1,5—2 м при ширині 6—7 м. Східне закінчення валу впирається в болото. Рів перед валом сильно оплив, оскільки вся конструкція скла дається з піщаного ґрунту. Ширина рову — 4—5 м, гли- бина — до 1—1,2 м. За 0,3 км на південь від описаного валу, за болотом, розташоване, власне, городище, яке є комплексом із замкнутих майданчиків і розім- кнутих валів, які утворюють у плані дуже складну структуру. Розташування городища в лісі серед боліт (оточене ними з усіх боків, крім південного) та дефіцит часу ускладнили ви- вчення пам’ятки, але ми встигли зробити огляд городища. Через нього проходить ґрунтова до- рога, в насип якої включено окремі ділянки валів. Загальний розмір укріплень становить 430 (північний схід — південний захід) × 385 м. Для зручності опису ми розділили городище на 7 ділянок. Ділянка 1 — центральне укріплення горо- дища, яке займає суху, найвищу над заболоче- ною місцевістю, частину укріплення. Всередині неї проводиться вирубка лісу розміром 110× 95 м і проходить розгалуження доріг. Розмір майданчи ка всередині валів — 250 (північний ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)44 С т а т т і схід — південний захід) × 150 м. Ділянка 1 ото- чена по периметру валом шириною 10 м, висо- тою до 3 м і ровом шириною до 10 м, глибиною 1,5 м. У південній частині зовні рову просте - жується невеликий валоподібний бруствер. У північно-східній та західній частинах вал має лінійні заломи. У північно-східній частині ді- лянкою валу проходить дорога. Довжина валу за периметром складає близько 770 м. Ділянка 2 прилягає до попередньої з півден- ного заходу. Її майданчик має розмір 70 (північ- ний захід — південний схід) × 55 м. Довжина валу — близько 200 м. Останній обома кінцями виходить до ділянки 1. У західній частині вал має залом близько 90о. Висота валу на цій ді- лянці дещо менша, а його ширина більша, ос- кільки вал осунувся. Рів також має меншу гли- бину. Ділянка 3 розташована на захід від ділянки 1 і на північний захід від ділянки 2. Майданчик має підпрямокутну форму розміром 140 (північ- ний схід — південний захід) × 65 м. Вали висо- тою 2—2,5 м. Їхня довжина — 330 м. Північний кінець валу виходить до валу ділянки 1, півден- ний — до валу ділянки 2. Зовні, з південного на північний захід, розташована болотиста низина. Ділянка 4 є продовженням попередньої на північний схід. З півночі прилягає до ділянки 1. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 4545 Козюба В. К. Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження Рис. 3. Плани городищ милоградської культури другого типу: 1 — Кабани (Діброва) (за автором), 2 — Нова Красниця, 3 — Радинка (за М. Кучерою, 1976) Розмір — 195 × 90 м. Довжина валу — 300 м. Один кінець виходить до північно-східного кута ділянки 1 (тут по ньому також проходить до- рога), інший — до кута ділянки 3. У плані ді- лянки 3, 4 утворюють один простір, розділений навпіл поперечним валом довжиною близько 40 м. Ділянка 5 знаходиться на північний схід від ділянки 1. Має підпрямокутну форму з двома прямими кутами на півночі і сході. Розмір май- данчика 120 (північний захід — південний схід) × 110 м. З усіх боків, крім заходу, оточена боло- том. Всередині ділянки 5 простежуються 2 лінії менш потужних валів, які із східного боку мають невеликі рови. Їхня висота — до 1 м, ши- рина — 3 м. Вони виходять з південного кута ді- лянки і йдуть на північний схід. Один із них по- вертає на північ і виходить до дороги, куди приходить і зовнішній вал ділянки 5, інший тягнеться до північного кута ділянки 5. Дов - жина зовнішнього валу — 310 м. Південний край валу виходить до рову ділянки 1, північ- ний — до дороги; сам контур укріплень ділян - ки 5 не замкнутий. Ділянка 6 займає північну частину горо- дища. Це вал, що проходить посеред болота. Вал сильно осунувся від дії води. Його висота не перевищує 0,5 м, а ширина — 4—5 м. Вал розпочинається від місця виходу північного валу ділянки 5 до дороги і йде на північний захід на 195 м, повертає на захід—південний захід і через 120 м повертає на південний захід, де через 70 м закінчується посеред болота. Від- стань до валів ділянки 4 становить у північно- східній частині 50 м, у північно-західній — до 140 м. Ділянка 7 простежується на південний захід від городища. Розпочинається від кута ділян - ки 2, будучи продовженням валу північно-за- хідної частини ділянки 1, 2. Має майже прямо- лінійну трасу довжиною близько 420 м і на своєму шляху перетинає болотяну низовину з озерцем. На цій ділянці вал сильно осунувся і краще зберігся біля завершення, де має висоту до 0,8 м при ширині 8—10 м. Південно-захід- ний кінець валу має поворот під прямим кутом на південний схід, але далі насип валу і рів не простежуються. Наявність додаткової лінії валу на північ від основної частини городища вказує на те, що з цього боку повз городище проходила дорога з півночі на південь, і вал перекривав цей шлях. Наявність ділянки 5 та 6 також підтверджують це припущення. Вал на південний захід від го- родища (діл. 7), вірогідно, також прикривав не- безпечний напрямок. Ще 2 городища, які поки не обстежені, але ло- калізація яких встановлена, також, ймовірно, відносяться до цього періоду. Їхнє вивчення сут- тєво ускладнене через розташування у зоні від- чуження. Городище біля колишнього с. Розсоха розташоване за 1,5 км на північний схід від краю села, на підвищенні серед болотистої низини. Інше городище, місце знаходження якого лока- лізоване через топонім Городок, відоме ще з часів В. Б. Антоновича, знаходиться за 10 км на північ від колишнього с. Павловичі (Новый Мир). Воно розташоване на лівому березі безіменного струмка — лівої притоки р. Іллі. Інші 2 городища з нашого переліку, біля Леонівки і Городища, поки не виявлені. Вони потенційно також мо- жуть датуватись розглядуваним періодом. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)46 С т а т т і Рис. 4. Плани городищ милоградської культури третього типу: 1 — Розважів 1, 2 (за М. Кучерою, 1976), 2 — Красилівка (за автором) Городища часів Київської Русі. На сьо- годні на півночі Київського Полісся відомі 5 пам’яток з матеріалами давньоруського часу, які в літературі віднесено до городищ. Про 2 з них ми вже згадували — це городища біля Ле- лева та Медвина, на яких знайдено матеріали як ранньозалізного часу, так і доби середньо- віччя [Кучера, 1976а, с. 176]. Оскільки на цих пам’ятках трасою їхніх укріплень простежу- ються прямолінійні відрізки, вважається, що названі городища з’явились у І тис. до н. е. і були повторно використані у ХІІ—ХІІІ ст. [Ку- чера, 1976, с. 92, 93]. Щодо кожної з цих пам’яток є питання, які потребують уточнення. Зокрема на плані С. П. Вель міна 1913 р. з північного боку Лелів- ського городища позначено 3 лінії валів, 2 рови між ними і дослідник наводить їхні розміри [Вельмин, 1914, с. 8, фиг. VІ], а у М. П. Кучери в цьому місці зафіксовано лише один вал і рів [Кучера, 1976, с. 93, рис. 7] (рис. 2, 1, 2). Сама пам’ятка, за Л. П. Похилевичем і С. П. Вельмі- ним, розташовується в ур. Гримів [Вельмин, 1914, с. 2], в той час як О. М. Мельниковська подає інші назви урочища — Дідів Рів або Го- родок [Мельниковская, 1967, с. 191]. Датування давньоруського етапу функціонування горо- дища також нез’ясоване — С. П. Вельмін вияв- лену там кераміку відніс до ІХ—Х ст. [Вельмин, 1914, с. 2, 8], а М. П. Кучера знайдені під час його розвідки матеріали датував ХІІ—ХІІІ ст. [Кучера, 1976, с. 92]. Як вже згадувалось, під час розкопок С. П. Вельміна 1913 р. було розрізано вали з північного боку Лелівського городища, і в їхніх насипах виявлено «много обломковъ глиняныхъ сосудовъ, съ различными орнаментами» [Вель- мін, 1914, с. 8], які дослідник відніс до ІХ—Х ст. І якщо раннє датування кераміки молодим С. П. Вельміним ще можна піддати сумніву, встановлений ним факт наявності давньо - руської кераміки у насипу валів городища свід- чить про те, що північна частина укріплень Лелівського городища з’явилась саме у давньо- руський час або взагалі відноситься ще до більш пізнього періоду. При обстеженні городища біля Медвина М. П. Кучера за 110 м на захід від городища від- значив наявність в основі мису незначного пря- молінійного підвищення, можливо, від зруйно- ваного валу другої, зовнішньої лінії укріплень [Кучера, 1976, с. 93]. П. П. Толочко, який обсте- жив цю пам’ятку в 1963 р., через незначну кіль- кість кераміки вважав її городищем-сховищем [Толочко, 1963, с. 8]. Мала кількість кераміки давньоруського часу, знайдена на мису, на нашу думку, ставить під питання функціону- вання цього городища саме як града у часи Ки- ївської Русі. Про городище між Фрузинівкою і Ораним було відомо ще у першій половині ХІХ ст. [Фун- дуклей, 1848, с. 40]. Згодом цю інформацію по- вторив Л. П. Похилевич [Похилевич, 1864, с. 119, 120]. Пам’ятку було оглянуто П. М. Тре- тьяковим у 1940 р., і вже тоді дослідник відмітив руйнацію її укріплень. Нижні нашарування городища він датував останніми століттями І тис. н. е. [Третьяков, 1940, с. 124]. П. П. Толоч- ком у 1963 р. було проведено шурфування май- данчика пам’ятки і виявлено на ній численні матеріали ХІІ—ХІІІ ст. [Толочко, 1963, с. 9]. Давньоруське городище у центральній час- тині Іванкова (міський парк) сильно постраж- дало від спорудження на його місці замку на- прикінці ХVІ ст. Схематичний план цього укріплення був зроблений М. П. Кучерою під час його розвідки 1970 р. За керамікою, виявле- ною на пам’ятці, городище в Іванкові могло з’явитись на рубежі Х—ХІ ст. [Кучера, 1976а, с. 176, 177, 179]. Поруч із городищем розташо- вувалось велике селище з керамікою Х—ХІІ ст. [Чміль, 2012, с. 259, рис. 4; Чміль, 2014, с. 365— 366]. Найбільшим центром північної Київщини у давньоруський час був Чорнобиль. Не випад- ково лише він згадується у літопису під 1193 р. [Ипатьевская летопись, 2001, стлб. 677]. Ще з досліджень С. П. Вельміна відомо, що Чорно- биль існував вже у Х ст. — на території старого міста ним було знайдено кераміку Х—ХІ ст., а у південно-західній частині міста розкопано один курган у невеликій (12 насипів) курганній групі, в основі якого виявлено вуглистий шар потужністю до 0,5 м з уламками двох горщиків, дрібними кальцинованими кістками, метале- вими бляшками і уламком кістяного виробу з «великолепным» орнаментом. Знахідки, на дум - ку дослідника, відносяться до кремаційного по- ховання ІХ—Х ст. Крім того, при обстеженні Чорнобиля С. П. Вельмін знайшов натільний хрестик ХІ—ХІІ ст. (у садибі Іллінської церкви) та уламки давньоруської цегли-плінфи [Вель- мин, 1914, с. 1, 4]. Про групи курганів всередині міста та на його околицях ще раніше згадував Л. П. Похилевич [Похилевич, 2007, с. 187]. Дослідження 2004—2014 рр. підтвердили на- явність матеріалів Х—ХІ ст. і більш пізніх в іс- торичній частині міста [Переверзєв, 2010]. За- гальна топографічна структура Чорнобиля давньоруської доби залишається нез’ясованою. Можна припустити, що початкове невелике ук- ріплення з’явилось на краю корінного берега між балками, де в литовсько-польський час функціонував замок і був спуск до берега При - п’яті. Поселення розташовувалось уздовж висо- кого правого берега річки на південь і північ- ний захід від городища і, вірогідно, займало площу не менше 10 га. Чи існувала у давньору- ському Чорнобилі друга лінія укріплень околь- ного міста, можуть з’ясувати тільки наступні до- слідження пам’ятки. На південний схід від місця городища-замку розташовується Поділ, який також мав бути заселений у цей час. Його площа могла становити 8—10 га. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 4747 Козюба В. К. Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження У давньоруський час на території Київського Полісся літопис згадує ще один об’єкт — Дави- дову Боженку. Її названо як географічний орі- єнтир, що розташовувався при впадінні При - п’яті у Дніпро, при описі подій 1150/51 і 1161 рр. [Ипатьевская летопись, 2001, стлб. 417, 419, 515]. Сама назва об’єкта говорить про те, що мова йде про невелику церкву — каплицю. Ще Л. П. Похилевич запропонував локалізувати Давидову Боженку в районі с. Городище, яке, дійсно, розташовувалось найближче до гирла Прип’яті [Похилевич, 1864, с. 151]. Назву села пов’язали із літописною назвою, з чого зробили висновок, що Давидова Боженка була укріпле- ним населеним пунктом, який навіть присутній у відомому переліку давньоруських городищ А. В. Кузи [Куза, 1996, с. 81]. Тема походження цієї літописної назви і локалізації каплиці за- слуговує на окремий спеціальний поглиблений аналіз. Можна підтримати тих дослідників, які вважають, що згадана церква пов’язана з куль- том одного з братів-страстотерпців Глібом-Да- видом, вбитим разом із братом Борисом у 1015 р. На нашу думку, божниця могла з’яви- тись на місці останньої зупинки-ночівлі на шляху до Вишгорода при перевезенні тіла вбитого князя Дніпром із Смоленська. Ймовір- ний час спорудження Давидової Боженки — друга чверть ХІІ ст. На наше переконання, назва села Городище ніяким чином не пов’язана з Давидовою Божен- кою, і вказує на існування біля самого села дав- нього городища, скоріш за все — ранньозаліз- ного часу. Серед перерахованих вище городищ милоградської культури кілька (Нова Крас- ниця, Красилівка, Розважів) розташовуються в урочищах, які мають назву Городище, тож така форма назви села поруч із давнім укріпленням є закономірною і очікуваною. Укріплення пізньосередньовічного часу. Частина давніх фортифікаційних споруд пів- ночі Київщини з’явилась і функціонувала у ли- товсько-польський час ХVІ—ХVІІІ ст. До них належать замки і міські укріплення. Всього на цій території у зазначений період відомо 10 на- селених пунктів, які в джерелах названі міс- тами або містечками. Але, звісно, не кожне міс- течко мало укріплення, хоча б й у вигляді простого частоколу. Один із документів 1618 р. дає перелік міст і містечок Київського воєвод- ства, керівники чи власники яких отримали су- дові позови стосовно втікачів з інших маєтків, які перебралися до цих населених пунктів. За переліком, тільки 2 з 19 міст чи містечок не мали укріплень. В усіх інших вони були, ос- кільки листи-позови залишали або в брамах замкових (14 випадків), або в міських брамах (1) та воротах (2) [Селянський..., 1993, с. 163—167]. Таким чином, за цим документом, співвідно- шення укріплених і неукріплених міст і місте- чок становить 8,5 до 1. Насправді, при невибір- ковому, як у згаданому документі, а суцільному врахуванні всіх міст і містечок на певній терито- рії ця пропорція може стати приблизно рівною. Зокрема серед наших пам’яток 3 (Чорнобиль, Хабне, Іванків) мали укріплення, наяв ність яких підтверджена писемними джерелами. Ще 2 міста — Горностайпіль і Прибірськ теж, віро- гідно, мали укріплення. Зокрема останні схема- тично зображені на карті Польщі Річчі Занноні 1772 р. (рис. 5, 3, 4). Інші населенні пункти (Ку- харі, Красятичі, Вовчків, Розважів, Бобер) у певні періоди ХVІІ—ХVІІІ ст. названі у джере- лах містами і містечками, але підтвердження існування в них укріплень ми не маємо. Загальне уявлення про характер укріплень містечок Київського Полісся може дати малю- нок середини ХVІІ ст., на якому зображено м. Макарів на Здвижі. На панорамі містечка (ракурс — з півдня, з протилежного берега Здвижу) видно дерев’яний палісад, що оточує середмістя, з кількома баштами (на малюнку підписані щонайменше 3 башти). Ліворуч на підвищенні зображено замочок з окремою лі- нією укріплень [Русина, 2015, с. 130, іл. 4, 5]. Розглянемо більш детально відомості про ук- ріплення міст Київського Полісся цього періоду. Чорнобиль. Загальновідомою є люстрація Чорнобильського замку від 1552 р., з якої ми дізнаємось про його розміри (22×17 сажнів або близько 63×48 м1, тобто, 0,3 га) та характер ук- ріплень [Архів ЮЗР, VII, І, с. 587]. Але поза ува- гою дослідників залишилась інформація про укріплення самого міста [Леп’явко, 1995, с. 74— 76; Мальченко, 2001, с. 291—293]. Перша згадка про них є в листі Сигізмунда І до чорнобильського державця Івана Немирича від 24.02.1536 р. Лист короля був викликаний скаргою до нього кількох мешканців Чорнобиля на Немирича, який зобов’язував їх «замок Чор- нобыльский робити», хоча вони «съ стародавна николи замку не робять», натомість вони разом «зъ иншыми поддаными нашими тамошними острогъ робять и перекопъ копають, а замку робити не повинни, бо деи тамъ въ замку горо- денъ, ани местецъ своихъ они не мають; лечъ де которыи городни свои тамъ въ замку мають, тыи тежъ и замокъ робять» [Архів ЮЗР, VIII, V, с. 13, 14]. Сигізмунд І підтвердив право меш- канців Чорнобиля не ремонтувати замок («зъ оное работы замку тамошняго ихъ вызво- ляемъ»), оскільки вони «и такъ острогъ робять и перекопъ копають» [Архів ЮЗР, VIII, V, с. 14]. У люстрації Чорнобильського замку 1552 р. згадується «сторожа остроговая» — мешканці міста давали платню від кожної садиби сторожу, який пильнував міські ворота [Архів ЮЗР, VII, І, с. 589]. В опублікованому листі керівника польського гарнізону в Чорнобилі, оточеному ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)48 С т а т т і 1. С. А. Леп’явко у своїй публікації, присвяченій опи- су Чорнобильського замку 1552 р., використав інший показник сажню, в нього розмір замку становив 44×34 м [Леп’явко, 1995, с. 75]. козацьким військом, від серпня 1648 р., тричі згадуються міські брами у множині [Мицик, 1995, с. 38; Джерела..., 2012, с. 117], з чого ви- пливає, що в цей час зовнішні укріплення міста мали щонайменше двоє воріт. У 1768 р. під час Коліївщини господар Чор- нобиля Ян Миколай Ходкевич (рис. 1, 2) зробив реконструкцію його укріплень — підвищив вал, обновив рів замку та ошанцював і опалісадував саме місто [Slownik..., І, s. 753]. Залишки рову замку бачив ще Л. П. Похилевич на початку 80-х рр. ХІХ ст. [Похилевич, 2007, с. 193]. Рів замку добре видно на плані Чорнобиля кінця ХVІІІ ст., про який йтиметься далі. Планова структура середньовічного міста Чорнобиль була зумовлена рельєфом та домі- нантами — замком, церквами, комунікаційни - ми магістралями — головними вулицями, спус- ками до Прип’яті та місцевого Подолу, площею Ринок. Відповідно до них була влаштована зов- нішня лінія укріплень міста з кількома воро- тами-в’їздами. Для реконструкції історичної планової структури міста величезне значення мають архівні джерела ХVІІІ ст. — описи Чор- нобиля та його плани. У Краківському держархіві у фонді «Архів Ходкевичів з Млинова» зберігся польський план Чорнобиля другої половини ХVІІІ ст., який коротко описаний Ю. А. Мициком [Мицик, 1995; 1997]. На ньому позначені замок, доміні- канський монастир і чотири православні цер- кви — Пречистенська, Миколаївська, Іллінська і Пилипівська. План доповнює «Інвентар граф- ства Чорнобиль» 1772 р., в якому досить де- тально описаний замок і названо передмістя Поділ, перераховані вулиці, назви чотирьох з яких пов’язані із згаданими православними церквами, що стояли на цих вулицях [Мицик, 1995, с. 37]. На північно-західному краю Чорно- биля поза межами його укріплення, на терито- рії Чорнобильської Слободи, відомої з ХVІІ ст., була церква старообрядців — Св. Пилипа Мит- рополита1. Також важливим джерелом для ре- конструкції є російський план Чорнобиля кінця ХVІІІ ст., копія якого зберігається в невеликому церковному музеї при Іллінській церкві міста. Нещодавно його було опубліковано [Черніго- вець, 2011, с. 49]. Кляштор Внебовзяття (Вознесіння) Діви Ма - рії було закладено за ініціативою Софії Кмі- тянки — дружини Лукаша Сапеги, ще за її життя, тобто, не пізніше 1624 р. Лукаш Сапега у своєму фундаційному акті від 01.09.1626 р. підтвердив виділення у місті ділянки під костел і домініканський кляштор [Rawita-Gawronski, 1903, s. 44, 45]. Перша відома нам згадка про костел у Чорнобилі, як вже існуючий, датується 1634 р., коли Щасний Тишкевич зазнав нападу від Криштофа Каменецького та його слуг, вихо- дячи з цього костелу [Акти..., 2004, с. 184]. «Кос- телик мурований» згадується у документі від 1640 р., в якому Казимир Лев Сапега врегульо- вує спірні питання з чорнобильськими домі - ніканцями [Rawita-Gawronski, 1903, s. 47]. Як ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 4949 Козюба В. К. Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження 1. Через неправильне прочитання підпису на плані кінця ХVIII ст. в публікаціях іноді зустрічається назва Пилипа Мироновича. Рис. 5. Схематичні плани укріплень міст на карті Польщі Р. Занноні 1772 р.: 1 — Чорнобиль, 2 — Хабне (Поліське), 3 — Горностайпіль, 4 — Прибірськ виходить, у місті у першій половині ХVІІ ст. іс- нували невеликий мурований костел і, окре мо, велика огороджена ділянка домініканського кляштору, де мав будуватись новий костел. Фр. Равіта-Гавронський у своїй праці, при- свяченій римо-католицькому духовенству Ук- раїни кінця ХVІІІ ст., цитує цікавий документ («ограничення»), який датований автором 14.05.1642 р.1 При описі меж домініканського кляштору у Чорнобилі зазначається, що земля кляштору лежить проти замку чорнобильського і тягнеться «від річки Прип’ять, де закінчується острог міський, вулиця до церкви Пречистої іде: праворуч міські плаци і будинки, ліворуч паркан кляшторних садів» [Rawita-Gawronski, 1903, s. 48]. Цей документ з переліком «добр і власності земської», які надавались домінікан- цям, був адресований господарем Чорнобиля Казимиром Левом Сапегою (який мав титул князя Чорнобильського) чорнобильському ста- рості Юстиніану Пружановському та мозир- ському підкоморію Федору Михаїлу Обуховичу. На основі наявних актових джерел та плану Чорнобиля кінця ХVІІІ ст. ми здійснили спробу гіпотетичної реконструкції плану міста ХVІІ— ХVІІІ ст. та лінії його укріплень (рис. 1, 3). У цент - ральній частині міста розташовувався замок, який займав мисовидний виступ берега висотою 25 м над Прип’яттю. З напільного боку за мок був укріплений валом (згадується 1768 р. — див. вище), з яким, вірогідно, пов’язана історична назва кінця ХІХ ст. — пров. Валовський (су- часна вул. Бондаря). Остання безпосередньо проходить повз місце замку. Перед брамою замку і мостом через рів роз- ташовувалась велика прямокутна площа Ри - нок. Вона була обмежена сучасною вул. Радян- ською і трохи не доходила до вул. К. Лібкнехта і Бондаря. Розмір торгової площі становив близько 140×110 м. На північ від замку, на сусідньому високому березі Прип’яті в трикутнику, обмеженому схи- лом берега річки з одного боку, замком і части- ною торгової площі — з другого боку, і вул. Пре- чистенською (Червонопрапорною) — з третього, розташовувався кляштор домініканців з косте- лом, городами і садом. Він був оточений де- рев’яним парканом, згаданим у цитованому вище документі 1642 р. По вул. Пречистенській (у ХІХ ст. мала назву Завальна) за один двір від Ринку розташовувалась садиба Пречистенської церкви. На захід від Пречистенської проходила вул. Микільська (Першотравнева), на початку якої, на куті торгової площі, знаходилась са- диба церкви Св. Миколая. Можна припустити, що укріплення міста ХVІІ—ХVІІІ ст. з цього боку проходили вздовж названої вулиці. Головна вулиця міста проходила від міських во ріт до Ринку і брами замку (вул. Радянська). З ХVІІІ ст. і до 1920 р. вона мала назву Коро- годська. Вулиця спускалась до берега Прип’яті, розділяючи замок і кляштор. Міські ворота мали розташовуватись на перетині вул. Радян- ської і К. Лібкнехта — Леніна, в районі буді- вель колишніх бібліотеки, міськпотребсоюзу та медучилища. Друга головна вулиця — Іллінська (Червоно- армійська) — проходила повз Іллінську церкву і через сучасний Пожежний узвіз спускалась на Поділ до пристані. Вона виходила до інших мі- ських воріт, що могли розташовуватись біля пе- ретину цієї вулиці з вул. К. Лібкнехта — Київ- ською. Ця вулиця несла головне навантаження при гужовому вивозі з міста численних товарів, що прибували до Чорнобиля водним транспор- том чи, навпаки, доставлялись суходолом для вивозу річкою. Іллінська вул. з’єднувалась з мі- ським ринком вул. Московською (назва зберег- лася; вона згадується в інвентарі Чорнобиля 1772 р.). Назва останньої, вірогідно, підкреслює велике значення міста в транзитній, у тому числі й міжнародній, торгівлі в той час. Таким чином, довжина гіпотетично рекон- струйованої лінії укріплення міста Чорнобиль становила близько 950 м, а укріплена площа Верхнього міста була близько 20 га, з яких замок займав 0,3 га, кляштор домініканців — 3 га, площа Ринок — 1,5 га, садиби православ- них церков (разом) — до 1 га. На плані Чорнобиля кінця ХVIII ст. в його центральній частині позначено ще кілька об’єк- тів, серед яких іудейська школа (синагога) (пров. К. Лібкнехта) та розташована поруч спо- руда для ритуального омовіння (миква) (на розі вулиці та пров. К. Лібкнехта), від якої відходить канава для водостоку, що проходить вул. Бон- даря до краю гори (рис. 6, 5—7). Через канаву, по осі трьох вулиць, які її пересікають (К. Лібк - нехта, Московської і Петровського), були пере- кинуті містки, також позначені на плані. Поза межами історичного ядра Чорнобиля знаходи- лось єврейське кладовище (територія школи № 2) (рис. 9, 6; тут і далі див. кольорову вклейку). На розі вул. Леніна та 3-го Першо - травневого провулку, де розміщувався військ- комат, у ХVIII ст. було подвір’я місцевої мит- ниці (рис. 9, 5)2. У південно-західній частині міста ХVIII ст. на плані позначено велику ділянку, вкриту, як можна припустити за позначками, курганним могильником (між вул. Ленінградською, 3-м Комсомольським і 1-м Калініна провулками). Довжина могильника за планом становила що- найменше 250 м (рис. 9, 7). Це місце є панівною висотою, яка видовженим гребенем здіймається ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)50 С т а т т і 1. У публікації зазначено 1624 р., що є очевидною друкарською помилкою. Далі по тексту вказано пра- вильну дату документа [Rawita-Gawronski, 1903, s. 48, 49]. 2. Автор висловлює подяку Т. Ю. Лютій у допомозі при прочитанні експлікації до плану Чорнобиля кінця ХVІІІ ст. (рис. 7). Рис. 6. План Чорнобиля кінця ХVІІІ ст. (фрагмент): І — місце замку ХVІ—ХVІІІ ст., ІІ — торгова площа, ІІІ — кляштор домініканців, ІV — Поділ, V — протока, VІ — єврейське кладовище, VІІ — курганний могиль- ник (?); 1 — рів перед замком, 2 — церква Успіння Богородиці, 3 — церква Св. Миколая, 4 — Іллінська цер- ква, 5 — синагога (іудейська школа), 6 — миква, 7 — канава для відводу води, 8 — митниця 51 Козюба В. К. Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) на 10 м над історичною частиною Чорнобиля. Про курганні могильники в місті та на його околицях, які ще збереглися до 1880—1910-х рр., згадували Л. П. Похилевич та С. П. Вельмін, про що вже йшлося раніше. Є ще одна цікава деталь історичної топогра- фії середньовічного Чорнобиля, яка присутня на розглядуваному плані. На Подолі позначено старицю, яка з’єднувала Річище — існуючий і нині рукав р. Уж в його гирлі, та саму Прип’ять. Через старицю проходила протока (на плані так і підписана — «протокъ»), на той час майже пе- ресохла (рис. 6, V). Її більша частина і сьогодні представлена в рельєфі Подолу у вигляді забо- лоченої улоговини з озером. При підвищеній водності р. Прип’ять ця протока могла слугу- вати додатковим місцем пристані. Хабне. Найбільшим населеним пунктом між Чорнобилем і Овручем у ХVІ—ХVІІІ ст. було м. Хабне. Розташоване у центрі великої приват- ної волості на значній транспортній артерії («гостинець великий Київський» документа 1587 р.), біля переправи через р. Уж, воно мало всі економічні передумови для свого зростання. У 1541 р. кн. Дмитро Видинецький-Любецький отримав від короля Сигізмунда І дозвіл збуду- вати в Хабному замок і осадити місто з правом торгу [Архів ЮЗР, VІІІ, V, с. 23—24]. Укріп- лення одразу були збудовані, і вже в опису Ов- руцького замку 1545 р. згадується «замочокъ Хобное» [Архів ЮЗР, IV, І, с. 45]. Господар міста Щ. Харленський у 1570 р. отримав привілей на ярмарки і торги у місті, підтверджений 1616 р. [Руська..., 2002, с. 240, 586]. У дарчому запису 1568 р. Фені Харленської (уродженої княжни Любецької) на ім’я її чоло- віка Щасного Харленського серед інших маєт- ків згадується «замок и место Хабную», тобто, існуючий замок у Хабному і окремо місто біля нього [Архів ЮЗР, VIII, VІ, с. 226]. У переліку власності Яна Щасного Харленського у 1600 р. також разом згадуються замок і м. Хабне [Zrodla..., ХХІ, s. 61]. Найдавніша відома згадка про укріплення самого міста відноситься до 1587 р., коли кілька людей, перейшовши міст через р. Уж (Уша), пройшли повз острог м. Хабного, причому зро- били це вночі, щоб не платити податок — «ми- моходщину» [Архів ЮЗР, VI, І, с. 189; Селян- ський..., 1993, с. 78]. Для реконструкції планової структури Хаб- ного литовсько-польського часу поки майже немає ніяких матеріалів. Невідомі плани міста, хоча б ХІХ ст., чи його описи. Як і в інших міс- тах, церкви були планувальними домінантами Хабного. У місті існували 2 православні церкви — Преображенська і Миколаївська (збудована 1733 р.), а також костел [Slownik..., І, s. 538]. У поборовому реєстрі 1581 р. у Хабному згаду- ється 1 піп [Zrodla..., ХХ, s. 37], отже, в цей час у містечку вже існувала (Преображенська?) церква. Наголосимо, що це найдавніший на те- риторії Київського Полісся, після Давидової Бо- женки, і разом із Пасинковщиною (Іванковим?), православний храм, згаданий в історичних джерелах. У 1628 та 1631 рр. також згадано 1 попа [Zrodla..., ХХ, s. 88; Архів ЮЗР, VII, І, с. 410]. Зберігся тестамент Матфія Лисовського від 3 січня 1651 р., за яким той заповідав похо- вати його «у Хабному в церкві Преображення Пана Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, де дру- жина моя другого шлюбу Раїна з Трипольських лежить» [Національно-визвольна..., 2008, с. 237]. У документі 1678 р. згадується, разом із міс цевим війтом, священик Хабного, як свідок процесуальних судових дій [Книга..., 2013, с. 80]. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)52 С т а т т і Рис. 7. Експлікація плану Чорнобиля кінця ХVІІІ ст.: А — господской домъ…, приходские церкви, B — Ус- пения Пресвятыя Богородице, С — Чудотворца Мі- колая, D — пророка Ильи, Е — Филиппа митропо- лита, F — на кладбище Вознесения Гспдня, G — торговая площадь с построенемъ … на оной лавками, H — при трехъ церк[вах?] школы для обучаещихся росі[йской?] грамоте, І — [Іудей?]ская школа, K — … площадь в [неи?] магозейны, R — в слободе Спасов- ской російскихъ купцовъ да и мыльных завода, M — кирпичной заводъ, N — строение владельческое… таможня для збору подлежащихъ товаров в казну денег, О — господские… Оскільки його названо в однині, можна припу- стити, що на той час Преображенська церква за- лишалась єдиним храмом у місті. Дерев’яний костел у Хабному з’явився досить пізно, вже у ХVІІІ ст. Господар міста Ян Стецький, овруць- кий староста у 1779—1794 рр., надав костелу юридику у вигляді кількох підданих, мешканців Хабного [Rawita-Gawronski, 1903, s. 51]. На малюнку Хабного другої половини ХІХ ст. ми бачимо підвищення правого берега р. Уж, на якому — центральна, історична частина міс- течка (рис. 8, 1). У центрі — Спасо-Преображен- ська церква, яка має типовий для ХVІІ— ХVІІІ ст. хрестоподібний план. Ліворуч від неї видно костел Внебовзяття (Вознесіння) Діви Марії, праворуч, за корпусами суконної фаб- рики, бані Миколаївської церкви. Через Уж пе- рекинуто дерев’яний міст, який існував на цій переправі, згідно із згаданим вище документом 1587 р., вже з ХVІ ст. Дорога від нього обмежу- вала давній острог Хабного із заходу. Із східного боку укріплення міста, вірогідно, виходили до балки-яру, зображеної в лівій частині малюнка. Лінію давнього мосту через Уж маркує вул. Радянська в лівобережній частині міста (рис. 1, 4, б). Саме давнє місто займало мисо- видне підвищення берега, обмежене з півден- ного заходу та південного сходу пониженнями. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 5353 Козюба В. К. Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження Рис. 8. Містечко Хабне (малюнок другої половини ХІХ ст.) (1), вал біля Приборська (німецька карта 1943 р.) (2), план ділянки валу біля Приборська (за щоденником М. Кучери 1970 р.) (3) Можлива лінія давнього укріплення Хабного проходила між вул. Петровського і Маркса, а місце воріт — в районі перетину цих вулиць з вул. Леніна — Піонерською (рис. 1, 4, а). Розмір давнього укріплення міста становив близько 450×250 м, а його орієнтовна площа — до 10 га. Десь всередині цього острогу, можливо, у його північно-східній частині, існував маленький за- мочок з його окремими укріпленнями. Іванків. Замок у Іванкові виник у другій по- ловині 80-х рр. ХVІ ст. Він був невеликим. У дже - релах згадується міст, що через рів вів до замку, вал і частокіл на ньому. Чи мало саме місто ук- ріплення — невідомо. Історію пізньосередньо- вічного Іванкова детально розглянуто в статті Л. В. Чміль і А. А. Чекановського [Чміль, 2012, с. 262—270]. Горностайпіль. У 1609 р. згадується ще як село («весь»), у той час як у двох документах 1613 р. фігурує вже як новоосаджене місто [Zrodla..., ХХІ, s. 142, 191, 199]. У 1649 р. в ньому стояла козацька сотня під проводом полков- ника Пилипа Лапушка [Джерела..., 2012, с. 261, 289]. Місто виникло як центр великої волості шлях тичів Горностаїв. Його росту посприяло і будівництво мосту через Тетерів, що надало нові прибутки містечку. За картою Річчі Зан - ноні 1772 р., укріплення Горностайполя мало прямокутну форму і розташовувалось на схід від самого містечка. Очевидно, воно займало мис берега Тетерева, відокремлений із півночі балкою, на південно-східному краю сучасного села. Прибірськ. 1581 р. Є. Немирич отримав право на фундацію м. Прибірськ [Руська..., 2002, с. 346]. Перетворення села на місто затяг- лося, адже ще в документі 1609 р. Приборськ названий селом, і тільки 1613 р. його вперше названо містом [Zrodla..., ХХІ, s. 142, 183], як і в 1683 р. [Архів ЮЗР, VII, І, с. 494]. Укріплення містечка мало розташовуватись у його історич- ній частині на високому мису при впадінні р. Тернява до долини Тетерева, де його і зобра- жено на карті Р. Занноні. Кухарі. Згадується як містечко під 1646 р. [Селянський..., 1993, с. 479, № 1655]. При цьому в документі подається й інша назва — Володи- мир. За свідченнями Л. Похилевича, мешканці Кухарів заснування цього населеного пункту приписували кн. Володимиру Святому [Похи- левич, 1864, с. 164]. Цікава деталь — Кухарі розташовані при впадінні до Тетерева невели- кої річечки, що має назву Замочек. Красятичі. Згадується як містечко під 1624 [Zrodla..., ХХІ, s. 645], 1640, 1646 рр. [Се- лянський..., 1993, с. 471, 479, № 1532, 1658], а його мешканці — міщани, під 1648 р. [Архів ЮЗР, III, ІV, с. 517]. Статус міста підтвердже- ний подимним податком 1683 р. [Архів ЮЗР, VII, І, с. 494] та у 1715 і 1724 рр. [Тарифи..., 2015, с. 87, 163]. У другій чверті ХVІІІ ст. зга- дується вже як село [Тарифи..., 2015, с. 187, 264, 324]. Вовчків (Волчков). Згадується як місто (стара назва — Сельце) у 1618 та 1625 рр. [Zrodla..., ХХІ, s. 224, 382], у 1683 р. [Архів ЮЗР, VII, І, с. 494], а також у першій половині ХVІІІ ст. [Тарифи..., 2015, с. 62, 87, 163, 264, 325]. Було центром київських поліських воло- дінь відомого роду Олізарів-Волчковичів. Розважів. Згадується як місто у документі 1648 р. [Архів ЮЗР, III, ІV, с. 436]. Бобер. Згадується як містечко під 1628 р. [Zrodla..., ХХ, s. 72]. Вал в урочищі Грядки навпроти Прибор- ська. За свідченнями Л. Похилевича, навпроти Приборська в гирлі р. Здвиж розташовувалось велике давнє городище, що поросло віковими дубами [Похилевич, 1864, с. 155]. Цю інформа- цію повторив В. Б. Антонович [Антонович, 1895, с. 5]. Під час розвідки 1970 р. М. П. Кучера ог- лянув залишки валу шириною 5—6 м і висотою 0,5 м, що мав сліди ровів з обох боків. Вал почи- нався за 200 м від річища Тетерева і продовжу- вався у південно-східному напрямку, маючи в плані багато зигзагоподібних поворотів (рис. 8, 2). За свідченням місцевих жителів, він пересі- кав заплаву і зберігся за нею в лісі [Кучера, 1970а, с. 3; 1970б, с. 6, 7, 9, 10]. За картою 1930-х рр. вал довжиною близько 2 км розташовувався у заплаві між селами Во- ропаївка і Любидва. Він майже навпіл перері- зався каналом штучного русла р. Здвиж (рис. 8, 2). Сьогодні цей насип повністю зритий при об- валенні і меліорації цієї ділянки заплави. М. П. Кучера вважав, що цей вал належав польському кріпленню ХVІІ ст. Датування і призначення цього об’єкта залишаються не з’я - сованими. Не виключене його інженерне (греб - ля) походження і використання. На розглядуваній території Київського По- лісся відомі 2 населені пункти, в назві яких присутній корінь «город» — Городещина (Полі- ський р-н) та Городчани (Чорнобильська зона). Наявність біля них городищ сумнівна, але за вказаною формальною ознакою їх також вклю- чено до переліку можливих пам’яток. Таким чином, на сьогодні на цій території з 33 можливих пам’яток існування 16 не викли- кає сумнівів (див. Додаток). Ще 5 пам’яток, на- певне, існують або існували, але потребують ло- калізації і вивчення. Щодо 9 позицій у переліку є сумніви стосовно належності цих пам’яток до укріплень. Ще 2 пам’ятки, які згадувались у лі- тературі (Стрижів, вал біля Приборська), за на- явною інформацією, не є давніми укріплен- нями. До останніх, вірогідно, треба додати й пам’ятку на правому березі р. Таль на південь від колишньої Тальської Гути, яку у 1972 р. ог- лянув, описав і зробив план М. П. Кучера. За його припущенням, це городище належало до пізньосередньовічного часу [Кучера, 1972, с. 85— 88, рис. на с. 83зв.]. Аналіз детального опису ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)54 С т а т т і пам’ятки, складеного М. П. Кучерою, та її плану дозволяє нам припустити, що вона є за- лишком буди — місця виробництва деревного вугілля у ХVІІ—ХVІІІ ст. Відомі, до того ж маловідомі археологічні пам’ятки потребують ретельного вивчення. Ак- туальними є локалізація давніх укріплень, іноді навіть тих, які вже вивчались (як, на- приклад, комплекс із двох городищ ранньоза- лізного часу біля Розважева), створення чи уточнення їхніх планів, з’ясування чи уточнен - ня розмірів, площ, наявності культурного ша - ру, культурно-хронологічної приналежності, стану збереженості, опис укріплень цих пам’я - ток. Також дуже важливим залишається пи- тання взяття пам’яток на облік для їхньої охорони, створення паспортів на ці об’єкти куль - турної спадщини. Подальші дослідження давніх укріплень Ки- ївського Полісся сприятимуть розумінню куль- турно-історичних процесів, які відбувались на цих теренах в останні 3 тисячоліття, формува- тимуть об’єктивну джерельну базу для комп - лекс ного історичного вивчення минулого цього регіону. Акти Житомирського гродського уряду: 1590 р., 1635 р. — Житомир, 2004. — 251 с. Антонович В. Б. Археологическая карта Киевской губернии. — М., 1895. — 4+140+20 с. + карта. Архив ЮЗР, ч. III, т. ІV, К., 1914, CІ+946+ХLХІІІ с. Архив ЮЗР, ч. ІV, т. I, К., 1867, 2+LV+461 с. Архив ЮЗР, ч. VI, т. I, К., 1876, 3+162+615 с. Архив ЮЗР, ч. VII, т. I, К., 1886, 2+ІІ+86+ 648+ ХІІ+1 с. Архив ЮЗР, ч. VIII, т V, К., 1907, 2+118+560+ ХХХVІІ+3 с. Архив ЮЗР, ч. VIII, т VI, К., 1911, 3+113+435+ 48+ХХІV+1 с. Вельмин С. П. Экскурсия по Днепру и Припяти для осмотра памятников старины в м. Чернобыле, орга- низованная Киевским Обществом Охраны Памят - ников Старины и Искусства, совместно с Киевским Отделом Императорского Русского Военно-Историче- ского Общества. — К., 1914. — 2+8+1 с. + 5 илл. Джерела з історії Національно-визвольної війни ук- раїнського народу 1648—1658 рр. — Т. 1 (1648— 1649 рр.). — К., 2012. — 680 с. Ипатьевская летопись // ПСРЛ. — Т. II. — М., 2001. — 648 с. Книга Овруцького замкового уряду 1678 р. — Жито- мир, 2013. — 244 с. Куза А. В. Древнерусские городища Х—ХІІІ вв. Свод археологических памятников. — М., 1996. — 256 с. Кучера М. П. Городища милоградської культури в Київському Поліссі // Археологія. — 1976. — № 20. — С. 88—94. Кучера М. П. Давньоруські городища на Правобе- режній Київщині // Дослідження з слов’яно-руської археології. — К., 1976а. — С. 176—197. Кучера М. П. Звіт про археологічну розвідку на Ки- ївщині в 1970 р. // НА ІА НАН України. — 1970/20. Кучера М. П. Щоденник археологічної розвідки на Київщині у 1970 р. // НА ІА НАН України. — 1970/20. Кучера М. П. Щоденник роботи розвідзагону по об- стеженню городищ Київщини у 1972 р. // НА ІА НАН України. — 1972/24. Леп’явко С. Чорнобиль у середині ХVІ сторіччя // Сі- верянський літопис. — 1995. — № 6. — С. 74—79. Мальченко О. Укріплені поселення Брацлавсько го, Київського і Подільського воєводств (ХV — середина ХVІІ ст.). — К., 2001. — 380 с. Мельниковская О. Н. Племена Южной Белоруссии в раннем железном веке. — М., 1967. — 197 с. Мицик Ю. До історії старого Чорнобиля // Сіверян- ський літопис. — 1995. — № 4. — С. 36—38. Мицик Ю. Старовинний план Чорнобиля // Сіверян- ський літопис. — 1997. — № 3. — С. 37. Національно-визвольна війна в Україні 1648—1657. Збірник за документами актових книг. — К., 2008. — 1011 с. Переверзєв С. В. Дослідження городища Чорнобиль. Проблеми та перспективи середньовічної археології в зоні відчуження // Проблеми давньоруської та се- редньовічної археології. — К., 2010. — С. 328—334. — (Археологія і давня історія України, вип. 1). Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, историчес- кие и церковные заметки о всех деревнях, селах, мес- течках и городах, в пределах губернии находящих - ся. — К., 1864. — 2+V+763 с. [Похилевич Л. І.] Город Чернобыль // Краєзнавчі праці. — Біла Церква, 2007. — C. 183—216. [Похилевич Л. І.] Уезды Киевский и Радомысль ский // Краєзнавчі праці. — Біла Церква, 2007. — C. 1—182. Русанова И. П. Разведка по реке Уж // КСИА АН СССР. — М., 1961. — Вып. 86. — С. 70—72. Русина О. В. Радзивілли та Україна: культурні коно- тації // УІЖ. — 2015. — № 2. — С. 113—130. Руська (Волинська) Метрика. Регести документів Ко- ронної канцелярії для українських земель (Волин- ське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєвод- ства) 1569—1673. — К., 2002. — 984 с. Селянський рух на Україні 1569—1647 рр. : Збірник документів і матеріалів. — К., 1993. — 535 с. Тарифи подимного податку, сеймові лауди і люстра- ції Київського воєводства першої половини ХVІІІ сто- ліття. — Біла Церква, 2015. — 432 с. Толочко П. П. Отчет о раскопках древнерусских по- селений на реке Тетерев за 1962—1963 годы // НА ІА НАН України. — 1962—1963/1г. Третьяков П. Н. Славянская (Днепровская) экспеди - ция 1940 г. // КСИИМК.— М. ; Л., 1941. — Вып. 10. — С. 120—124. Фундуклей И. Обозрение могил, валов и городищ Киев- ской губернии. — К., 1848. — 2+2+VІІ+124+4 с. + 17 илл. Черніговець М., Черніговець Н. Чорнобиль: історич- ний нарис. — К., 2011. — 312 с. Чміль Л. В., Чекановський А. А. Про заснування міс - та Іванкова Київської області // Праці центру па м’ят - кознавства. — К., 2012. — Вип. 22. — С. 256—274. Чміль Л. В., Чекановський А. А. Давньоруське горо- дище в Іванкові // Міста давньої Русі. — К., 2014. — С. 364—368. Rawita-Gawronski Fr. Uposazenie duchowienstwa rzymsko-katolickiego na kreasach ukrainnych w koncu XVIII wieku // Studya i szkice historyczne. — Serya I. — Lwow, 1903. — S. 31—68. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych kra- jów słowiańskich.— T. І. — Warszawa, 1880. — 960 s. Zrodla dziejowe. — T. ХХ. — Warszawa, 1894. — 3+ІІ+89+187+ХХVІ s. Zrodla dziejowe. — T. ХХІ. — Warszawa, 1894. — 3+ІІ+3+654+8+LI s. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 5555 Козюба В. К. Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)56 С т а т т і В. К. Козюба ДРЕВНИЕ УКРЕПЛЕНИЯ СЕВЕРА КИЕВСКОГО ПОЛЕСЬЯ: СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ ИССЛЕДОВАНИЯ На территории севера Киевского Полесья на се - год ня известно 33 пункта, которые являются древ- ними укреплениями или могут, по разным источни- кам, быть таковыми. В ХІХ в. благодаря работам И. Фундуклея, Л. По- хилевича и В. Антоновича были собраны сведения о 22 памятниках в этом регионе. В советский период часть из них была изучена П. Третьяковым, И. Руса- новой, М. Кучерой и другими, описаны и составлены планы памятников, определена их датировка. В по- следние годы проводятся раскопки средневекового Чернобыля и изучение других древних укреплений. Городища на этой территории относятся к трем хро- нологическим этапам. Раннежелезным веком (мило- градская культура) датируются 10 памятников. По своей плановой структуре они делятся на 3 типа — с одной линией укреплений, с концентрическими ук - реп лениями, размещенными одно внутри другого, и со сложной структурой, имеющей 3 и более укрепленные площадки. Среди последних — городище возле с. Кра- силовка, открытое в 2014 г. и имеющее 8 частей. Древнерусским временем (Х—ХІІІ вв.) датируют 5 памятников, на двух из которых (Лелев, Чернобыль) в разное время были проведены раскопки. В ХVI— ХVIII вв. на этих землях источники упоминают 10 го- родов и местечек. Наибольшие из них — Чернобыль, Хабное, Иванков, Горностайполь, Приборск — имели укрепления, а первые три — еще и замки внутри го- родских укреплений. Таким образом, из 33 пунктов, известных по лите- ратуре, существование укреплений подтверждено 16, а еще 5 памятников требуют локализации и изуче- ния. 10 пунктов перечня являются сомнительными, а еще 2, по современной информации, не относятся к древним укреплениям. К л ю ч е в ы е с л о в а : городище, укрепление, пло- щадь, Киевское Полесье. V. K. Koziuba OLD FORTIFICATIONS IN THE NORTH OF KYIVAN POLISSYA: THE CONDITIONS AND PERSPECTIVES OF RESEARCH There are 33 objects known in the northern part of Kyivan Polissya which could be fortifications or some- thing like that, according to different sources. In the 19th century information about 22 settlements in this region was collected by I. Funduklej, L. Pokhilevych and V. Antonovych. Some of these mon- uments were studied in a soviet period by P. Tretjakov, I. Rusanova, M. Kuchera and others. Plans and descrip- tions of archaeological sites were made, as well as chronology of them was verified. Excavations of me- dieval Chernobyl and other fortified settlements have been conducted recently. Fortified settlements of the region belong to three different periods. Ten of them are dated the Early Iron Age. There are three different types in their structures — with one defensive line, with concentric fortifications (one inside the other) and with complex structure with 3 or more fortified platforms. Settlement nearby Krailovka village is of that type. It consists of 8 parts and was discovered in 2014. Five settlements belong to the Old Rus period (10th— 13th centuries). Two of them (Lelev and Chernobyl) were found in different periods. Narrative sources of the 16th—18th centuries mention ten cities and settlements there. The biggest of them were Chernobyl, Khabnoe, Ivankiv, Gornostajpol and Priborsk. All of them were fortified, but Chernobyl, Khabnoe and Ivankiv included castles also. Thus, on the basis of the studies conducted, we con- firm that among 33 known from the sources fortifica- tions 16 settlements existed, but 5 sites more need to be studied and localized, 10 other settlements are ques- tionable and two others can’t be dated the Old Rus pe- riod. K e y w o r d s : fortified settlement, fortification, area, Kyivan Polissya. Одержано 02.12.2015 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 5757 Козюба В. К. Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження ДОДАТОК Перелік давніх укріплень півночі Київського Полісся, відомих за різними джерелами Скорочення: Пол. — Поліський, Чорн. — Чорнобилський(ка), Ів. — Іванківський, Бор. — Бородянський, Р.З. — ранньозалізний час, К.Р. — Київська Русь, П.С. — пізнє середньовіччя Назва пам’ятки Розташування Н ал еж ні ст ь до у кр іп ле нь Дата Джерело 1 Бобер Пол. р-н ?? 2 Бовище (Луб’янка) Пол. р-н, Чорн. зона + Р.З. Антонович, 1895, с. 4; Кучера, 1976, с. 89, 90, рис. 3 3 Вовчків Пол. р-н ?? Похилевич, 1864, с. 160; Антонович, 1895, с. 6 4 Городещина Пол. р-н ?? 5 Городище Ів. р-н, Чорн. заказник ? Похилевич, 1864, с. 151; Антонович, 1895, с. 5 6 Городчан Ів. р-н, Чорн. зона ?? 7 Горностайпіль Ів. р-н + П.С. 8 Залішани Пол. р-н + Р.З. Похилевич, 2007, с. 162; Антонович, 1895, с. 6 9 Іванків Ів. р-н + К.Р., П.С. Фундуклей, 1848, с. 40—41; Похилевич, 1864, с. 156; Антонович, 1895, с. 6 10 Кабани (Діброва) Пол. р-н, Чорн. зона + Р.З. Антонович, 1895, с. 4; Кучера, 1976, с. 89, 92 11 Красилівка Ів. р-н + Р.З. 12 Красятичі Пол. р-н ?? 13 Кухарі Ів. р-н ?? 14 Лелів Ів. р-н, Чорн. зона + Р.З., К.Р. Антонович, 1895, с. 4; Похилевич, 2007, с. 170; Вельмин, 1914, с. 7, 8; Кучера, 1976, с. 92, 93, рис. 7 15 Лелів Ів. р-н, Чорн. зона ? Вельмин, 1914, с. 3, 8 16 Леонівка Ів. р-н ? Антонович, 1895, с. 7 17 Медвин Ів. р-н + Р.З. Антонович, 1895, с. 5; Кучера, 1976, с. 92, рис. 8 18 Нова Красниця (Річиця) Ів. р-н, Чорн. зона + Р.З. Антонович, 1895, с. 4;Кучера, 1976, с. 88—89, рис. 2 19 Нові Шепеличі Ів. р-н, Чорн. зона ? Похилевич, 1864, с. 132; Антонович, 1895, с. 4 20 Павловичі (Новий Мир) Пол. р-н, Чорн. зона + Р.З.? Антонович, 1895, с. 4 21 Пироговичі Ів. р-н ?? Похилевич, 2007, с. 159 22 Прибірськ Ів. р-н ? 23 Прибірськ Ів. р-н - Похилевич, 1864, с. 155; Антонович, 1895, с. 5 24 Радинка Пол. р-н + Р.З. Антонович, 1895, с. 6; Кучера, 1976, с. 89, 90, рис. 4 25 Розважів Ів. р-н + Р.З. Антонович, 1895, с. 6; Кучера, 1976, с. 90, 91, 92, рис. 5 26 Розважів Ів. р-н + Р.З. Антонович, 1895, с. 6; Кучера, 1976, с. 91, 92 27 Розважів Ів. р-н ?? 28 Розсоха Ів. р-н, Чорн. зона + Р.З.? 29 Стрижів Ів. р-н, Чорн. зона - Похилевич, 2007, с. 188; Антонович, 1895, с. 4 30 Тальська Гута на межі Ів. і Бор. р-нів ?? Фундуклей, 1848, с. 36; Антонович, 1895, с. 7; Кучера, 1972, с. 85—88 31 Фрузинівка (Оране) Ів. р-н ?? Фундуклей, 1848, с. 36; Похилевич, 1864, с. 119, 120; Антонович, 1895, с. 5 32 Хабне (Поліське) Пол. р-н, Чорн. зона + П.С. Похилевич, 2007, с. 164 33 Чорнобиль Ів. р-н, Чорн. зона + К.Р., П.С. Похилевич, 1864, с. 145; Антонович, 1895, с. 4 До статті В. К. Козюби «Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження» Рис. 9. План Чорнобиля кінця ХVІІІ ст. (кольорова версія автора): 1 — вулична сітка з будівлями; 2 — маєток Ходкевичів на місці замку; 3 — садиби церков; 4 — територія кляштору домініканців; 5 — подвір’я митниці; 6 — єврейське кладовище; 7 — курганний могильник (?)

Давні укріплення півночі Київського Полісся: стан і перспективи дослідження

Репозитарії

Схожі ресурси