Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618)
У статті публікується заповіт відомого львівського архітектора Павла Римлянина, який знаходиться в актовій книзі Ради м. Львова за 1618 р. Документ фіксує цікаві відомості щодо біографії архітектора, його будівничої діяльності, а також особливості сімейних та громадських відносин львівського міщанст...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16160 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618) / І. Замостяник // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 457-466. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16160 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-161602011-02-10T10:39:30Z Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618) Замостяник, І. Публікації джерел У статті публікується заповіт відомого львівського архітектора Павла Римлянина, який знаходиться в актовій книзі Ради м. Львова за 1618 р. Документ фіксує цікаві відомості щодо біографії архітектора, його будівничої діяльності, а також особливості сімейних та громадських відносин львівського міщанства початку XVII століття. В статье публикуется завещание известного львовского архитектора Павла Римлянина, находящееся в актовой книге Совета г. Львова за 1618 г. Документ фиксирует интересные сведения относительно биографии архитектора, его строительной деятельности, а также особенности семейных и общественных отношений львовского мещанства начала XVII века. The article contains a testament of a well-known Lviv architect, Paulo of Rome, found in the book of records of the Lviv Council dating back to 1618. The document reveals interesting facets of the architect’s biography, his works, as well as peculiarities of his family and the public relations of the citizens of Lviv in the early 17th century. 2009 Article Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618) / І. Замостяник // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 457-466. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16160 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації джерел Публікації джерел |
| spellingShingle |
Публікації джерел Публікації джерел Замостяник, І. Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618) |
| description |
У статті публікується заповіт відомого львівського архітектора Павла Римлянина, який знаходиться в актовій книзі Ради м. Львова за 1618 р. Документ фіксує цікаві відомості щодо біографії архітектора, його будівничої діяльності, а також особливості сімейних та громадських відносин львівського міщанства початку XVII століття. |
| format |
Article |
| author |
Замостяник, І. |
| author_facet |
Замостяник, І. |
| author_sort |
Замостяник, І. |
| title |
Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618) |
| title_short |
Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618) |
| title_full |
Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618) |
| title_fullStr |
Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618) |
| title_full_unstemmed |
Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618) |
| title_sort |
тестамент львівського архітектора павла римлянина (1618) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Публікації джерел |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16160 |
| citation_txt |
Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618) / І. Замостяник // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 457-466. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zamostânikí testamentlʹvívsʹkogoarhítektorapavlarimlânina1618 |
| first_indexed |
2025-07-02T17:30:59Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:30:59Z |
| _version_ |
1836557228936527872 |
| fulltext |
Починаючи з другої половини XVI ст. в архітектурі Львова простежу-
ються нові тенденції. Значною мірою це було спричинено пожежею 1527 р.,
яка майже вщент знищила готичний Львів, що зумовило потребу в нових
архітекторах для відновлення зруйнованого міста. Це, у свою чергу, спри-
яло появі від середини XVI ст. на львівському терені майстрів переважно з
північних районів Італії та Тессинського району Швейцарії1. Будівничих з
центральних областей Італії прибувало дуже мало, серед них помітною по-
статтю був Павло Римлянин. Він разом з Петром Барбоном зробив істотний
внесок у міське будівництво кінця XVI – початку XVII ст., поєднавши еле-
менти архітектури пізнього італійського Відродження зі самобутніми фор-
мами місцевого будівництва. Згадаємо хоча б церкву Успіння Богородиці – у
1591 р. під його керівництвом розпочато будову нової споруди2, бернардин-
ський костел3 і каплицю Камп’янів4.
Вивчаючи архітектуру пізньосередньовічного Львова, дослідники не
одноразово згадували Павла Римлянина, оскільки він залишив після себе
найбільше споруд у місті5. На його постать звернув увагу Володимир Вуй-
1 Вуйцик В., Липка Р. Зустріч зі Львовом: Путівник. – Львів, 1987. – С. 26; Казан-
цева Т. Фактологічний аналіз застосування фактур тиньку та каменю у формуванні до-
мінуючих напрямків в архітектурі Львова XVI – першої половини XX століть // Записки
Наукового товариства імені Шевченка (далі – Записки НТШ). – Львів, 2005. – Т. 249:
Праці Комісії архітектури та містобудування. – С. 180.
2 Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. Architektura i rzeźba. – Lwόw,
1898. – S. 47–51; Касянов О. Архітектурні пам’ятки Львова // Література і мистецтво. –
1940. – № 4. – С. 48; Овсійчук В. Архітектурні пам’ятки Львова. – Львів, 1969. – С. 39;
Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Львів, 1991. – С. 53, 157.
3 Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – С. 157; Овсійчук В. Архітектурні
пам’ятки Львова. – С. 53; Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. – S. 57–59.
4 Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – С. 157; Овсійчук В. Архітектурні
пам’ятки Львова. – С. 51.
5 Зілинська О. Портали споруд Львова кінця XVI – XVII століть: класифікація, питання
ордерних членувань // Записки НТШ. – Т. 249. – С. 203; Овсійчук В. Архітектурні пам’ятки
Львова. – С. 24, 26, 39–40, 51, 53; Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – С. 53,
156–157; Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. – S. 47–51, 53, 59–61, 66–72; Or-
łowicz M. Przewodnik po Lwowie. – Lwów; Warszawa, 1925. – S. 44–45, 71, 85, 97, 102.
Ірина ЗАмоСТяНиК (Львів)
ТесТаменТ львівського архіТекТора Павла
римлянина (1618)
457
цик. Він опублікував у 1982 р. статтю, присвячену Павлові Римлянину6.
Не зважаючи на те, що Павло Римлянин був причетний до будівництва чис-
ленних споруд у Львові та за його межами, джерельних матеріалів до біо-
графії архітектора збереглося обмаль. Тому привертає увагу його заповіт,
який зберігся у Центральному державному історичному архіві у Львові7.
Вперше це джерело використав ще в кінці XIX ст. Владислав Лозинський,
опублікувавши уривки з нього8. До тестаменту Павла Римлянина звертався
й В. Вуйцик, правда, почерпнувши з нього лише окремі факти. Враховуючи,
що заповіт не тільки є цінним джерелом для вивчення архітектурної спад-
щини Павла Римлянина, а й суттєво доповнює його біографію та містить
низку інших відомостей щодо виробничих і сімейних відносин, він набирає
важливого значення для вивчення побутової культури львівських міщан.
Документ міститься в актовій книзі ради м. Львова за 1618 р. З його тек-
сту дізнаємося, що Павло Римлянин раніше вже складав заповіт. При напи-
санні тестаменту він сперся на попередній запис: “...oddaię y leguię wedłuh
ordinaciey pierwszey, przed urzędem uczynioney, którą in toto approbuie”9. На
жаль, перший варіант заповіту в актових книгах відшукати не вдалося.
Павло Римлянин складав свій останній тестамент, будучи тяжко хворим, у
присутності райці та міського війта Каспера Пшездзєцького, двох лавни-
ків – Бартоломея Уберовича й Андрія Абрека (доктора медицини), а також
Флоріана Назарковича, вікарія кафедрального костелу10.
Коли Павло Римлянин прибув до Львова – не відомо. Після прибуття
до міста він одружився з Єлизаветою11 – сестрою львівського архітекто-
ра Войцеха Капіноса. останнього В. Вуйцик вважав батьком Єлизавети, а
В. Лозинський називав В. Капіноса то тестем Павла Римлянина, то його
шваґром12. У заповіті Римлянин, однак, назвав Войцеха своїм шваґром: “Wi“Wi-
nienem tesz był panu Woyciechowi, szwagrowi memu z porachowania nię daw-
nego złotych piędziesiąth cztery”13.
У 1585 р. Павло Римлянин прийняв міське право і зобов’язався протягом
двох років підтвердити своє законне походження. однак таке підтверджен-
ня, датоване у Римі 20 січня 1586 р., вдова надала львівському магістратові
вже після смерті чоловіка. Цей лист засвідчив законне походження Павла
6 Вуйцик В. Зодчий Павло Римлянин // Жовтень. – 1982. – № 8.– С. 97–101. Див.
також перевидання: його ж. Архітектор Павло Римлянин // Вісник інституту “Укрзахід-
проектреставрація”. – 2004. – Ч. 14. – С. 43–47.
7 Центральний державний історичний архів України у Львові (далі – ЦДІА у
Львові). – Ф. 52: магістрат міста Львова. – оп. 2. – Спр. 34. – Арк. 249–253.
8 Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. – S. 66–72.
9 ЦДІА у Львові. – Ф. 52. – оп. 2. – Спр. 34. – Арк. 251.
10 Там само. – Арк. 250.
11 Вуйцик В. Зодчий Павло Римлянин. – С. 101; його ж. Архітектор Павло Римля-
нин. – С. 47.
12 Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. – S. 53, 70, 98.
13 ЦДІА у Львові. – Ф. 52. – оп. 2. – Спр. 34. – Арк. 252–253.
Ірина ЗАмоСТяНиК
458
Римлянина від шлюбних батьків Домініка і Домініки, громадян римських14.
У 1589 р. Римлянина обрали молодшим цехмістром, через шість років він
став ним удруге, а 1612 р. обраний старшим цехмістром, яким був без пере-
рви до 1616 р.15.
П. Римлянин дітей не мав, тому все своє майно він передав дружині –
Єлизаветі: “…maiętność moię wszytkę, stoiącą y ruchomą a mianowicie dwie
moie części które mi według wielkierza miasta tego przypadaią, te we wszytkich
dobrach ruchomych y stoiących na żonę moię miłą na imię Helżbietę wlewam,
oddaię y leguię wedłuh ordinaciey pierwszey, przed urzędem uczynioney, którą
in toto approbuie, nie wspominaiąc tu y nię uimuiąc nic trzeciey częsci która
teyże żenie według prawa miasta tego należy bo tha iey własna iest y nię może
się odniey oddalic”16.
Хоча Павло Римлянин жив досить заможно, у заповіті вказано, що “pie“pie-
niędzy żadnych ani srebra, ani tesz złota nie mam nic y nię zostawuię po śmierci”17.
Але дружині він усетаки залишив гроші, які йому були винні різні люди за
якісь роботи: “Długi, które mi ludzie winni, te są. Naprzód u J[ego] Mo[ś]ci x[sięz]
a biskupa teraznieysze[g]o lwowskiego18 złotych czterdzieści dziewięć groszy kil-
ka. U Marcina Wysockiego pożyczanych od dwu lath na iarmark terźnieyszy miał
oddac złotych siedymdziesiąt. U mularczyków a mianowicie u Jana Blicharczyka
złotych dwadzieścia dziewięć odrobił na to iako powiada złotych sześć abo siedm.
U Jakuba sitarza złotych trzy. U Grzeska Przędkiego złotych czternaśće, u Żolny
złotych cztyry”19. Привертає увагу, що це, в основному, невеликі суми. Деко Привертає увагу, що це, в основному, невеликі суми. Деко-
трі боржники віддавали гроші досить довго, зокрема, борг м. Висоцького
мав дворічний термін, крім того, борг можна було відпрацювати: син бляха-
ря, челядник Павла Римлянина, якому останній позичив 29 злотих, частину
з цих грошей відпрацював. Правда, поряд із цим Павло залишив дружині і
свої борги: “Winienem tesz był panu Woyciechowi, szwagrowi memu z poracho“Winienem tesz był panu Woyciechowi, szwagrowi memu z poracho-
wania niеdawnego złotych piędziesiąth cztery. Ale na to wytrąciwszy cześć iego
na sto tależów oddałem pannom do Wszytkich Świętych20 to iest złotych szesc-
dziesiąth. Winienem panu Janowi sukiennikowi za sukno co regestr iego pokaże.
Takie tesz y do aptek co dawno y teraz ale to żenie zlecam…”21, видно, Павло
Римлянин досить довго хворів, через що його дружині довелося сплачувати
і за ліки, які вони купували в аптеках. А в пізніших свідченнях вдова, яка
вдруге вийшла заміж за архітектора Лаврентія Коханка, стверджувала, що
вона змушена була платити за небіжчика великі борги, зокрема за закінчення
14 Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. – S. 50–51.
15 Вуйцик В. Зодчий Павло Римлянин. – С. 101; його ж. Архітектор Павло Римля-
нин. – С. 47.
16 ЦДІА у Львові. – Ф. 52. – оп. 2. – Спр. 34. – Арк. 251.
17 Там само. – Арк. 252.
18 очевидно, львівський єпископ суфраґан Томаш Піравський.
19 ЦДІА у Львові. – Ф. 52. – оп. 2. – Спр. 34. – Арк. 251.
20 Тобто до монастиря бенедиктинок, костел якого називався на честь всіх святих.
21 ЦДІА у Львові. – Ф. 52. – оп. 2. – Спр. 34. – Арк. 252–253.
Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618)
459
костелів – до 1000 злотих і більше, а сам похорон коштував 100 злотих22. Та
й у заповіті Павло Римлянин вказав на незавершені будівлі як у місті, так і
за його межами, на що, згідно з угодами, він одержав гроші. Зокрема, він
виконував роботу для львівського монастиря бенедиктинок: “Znowu robiłem
u Wszytkich Świętych y iusz mało co nię dorobionego zostało, iednak zostało
tesz y pieniędzy trochę na to czym się może dorobić”23. В. Вуйцик припустив,
що архітектор споруджував костел і монастир бенедиктинок, зокрема сліди
діяльності Римлянина він відшукав у монастирському будинку24. Що саме
робив архітектор для цього монастиря, у документі не вказано, але виходить,
що він вів роботи у ньому й раніше. Правда, зважаючи, що костел декілька
разів горів і перебудовувався, важко сказати, що залишилося від роботи Пав-
ла Римлянина. Костел бенедиктинок був споруджений з дерева у 1593 р.,
але згорів, і через чотири роки його знову відбудували – частково з дерева,
частково з каменю. Знову його було знищено великою пожежею 1623 р., яка
спалахнула на Краківському передмісті й зруйнувала значну кількість будин-
ків, в тім костел і монастир бенедиктинок25.
Також Павло Римлянин вів роботи для францисканців, костел яких був
поряд з єзуїтською колегією: “Miałem tesz po kęsu roboty u oyców �ranciska“Miałem tesz po kęsu roboty u oyców �ranciska-
nów, którą według intercizy miałem zrobić, ale isz nastąpiła proźba oyca custosa
terażnieyszego, isz podniosłem wyżey murów które iescze nię dorobione, a to
nad intercizę postanowioną, tedy miał tho osobno ociec custos xiądz Goski za-
płacic: iakosz podałe[m] regestr iemuż y wziął go do siebie”26. В результаті цих
робіт було перевищено суму, зазначену в угоді на будівництво, й архітектор
заборгував гірникам Стецькові та яцькові за вапно27.
Римлянин вів будівництво і за межами Львова. Зокрема, в тестаменті
вказано, що він мав мурувати костел у Журові28 разом зі шваґром В. Капіно-
сом, за що взяв 450 злотих29.
Крім спорудження костелів, Павло Римлянин брався і за житлове будів
ництво. У своєму заповіті він вказав на роботу у львівського вірменина Лис-
ковича, яку також не встиг закінчити. Йдеться про кам’яницю Тороса Лис-
ковича30; у процесі роботи над нею виявилося, що декотрі мури ненадійні,
22 Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. – S. 72.
23 ЦДІА у Львові. – Ф. 52. – оп. 2. – Спр. 34. – Арк. 252.
24 Вуйцик В. Зодчий Павло Римлянин. – С. 101.
25 Там само. – С. 100.
26 ЦДІА у Львові. – Ф. 52. – оп. 2. – Спр. 34. – Арк. 251–252.
27 Там само. – Арк. 252.
28 Журів – село Рогатинського району ІваноФранківської області. Див.: Івано
Франківська область. Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. / Під ред. П. Т. Тронька. –
К., 1971. – С. 479.
29 ЦДІА у Львові. – Ф. 52. – оп. 2. – Спр. 34. – Арк. 252.
30 У XVII ст. кам’яниця належала Лисковичам і знаходилася на вул. Вірменській, 23.
У XVIII ст. вона була об’єднана ще з однією кам’яницею XVII ст. в один будинок, який у
XIX ст. зазнав ґрунтовної перебудови. Див.: Вуйцик В. Зодчий Павло Римлянин. – С. 100;
Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. – Львів, 2002. – С. 151.
Ірина ЗАмоСТяНиК
460
тому довелося і в цьому випадку вийти за рамки коштів, зазначених у до-
говорі: “Ale isz przyczyniłe[m] roboty, która nię targowana, a pan Thoros obieAle isz przyczyniłe[m] roboty, która nię targowana, a pan Thoros obie-
cał mi tesz zapłacić bo gdym do roboty przystąpił musiały się złe mury łamać y
znowu podmurować część cegłą, cześć kamieniem ciosanym, podieżdżaiąc także
tesz y brantmurów musiałem nad intercizę podnieść co snadnie pokaże interciza
y tam co się ukaże tedy powinien mi pan Thoros zapłacić abo komu będzie nale-
żało...”31. як бачимо з тексту, кам’яницю довелося перебудовувати, ненадій-
ні мури архітектор замінив частково цеглою, частково тесаним каменем.
мешкав Павло Римлянин разом з дружиною у Ґілічівській кам’яниці аж
до смерті – 18 січня 1618 р.32. Цей дім з городом знаходився на вулиці Тем-
ричівській у Галицькому передмісті33. Його архітектор купив у Христофо-
ра Ґіліцького 1614 р.34. Ґілічівський будинок (В. Вуйцик помилково назвав
його “гізличівський”35, а у збірнику праць цього автора назву перекручено на
“Різличівський”36) Римлянин заповів монастиреві кларисок: “oddaię tesz y leoddaię tesz y le-
guię wiecznemi czasy dom z ogrodem Giliczowski, który kupiłem u Krzysztopha
Gilickiego, рannom świętey Clary względem w imie Boże y iałmużny aby za du-
szę moię Panna Boga prosiły na którą darowiznę dobrowolnie zezwoliła małżonka
iego Helżbieta stoiąc przy ni[m] to przez opiekuna do tey sprawy przywziętego
sobie szlachetnego pana Jakuba Jarzęckiego przedmiesczanina lwowskięgo”37.
Зробив Павло такий дарунок зі згоди своєї дружини при її опікуні – якубі
яженцькому. Але це був не єдиний храм, якому Римлянин зробив пожертву-
вання. Зокрема, архітектор віддав до костелу бенедиктинок 60 злотих38.
Павлові Римлянину і його дружині належав ще один будинок, на що він
вказує у заповіті: “Przy tey robocie wytraciłem pannom tymże, co mi ukazowały
zapis na kamienicy oycowskiey, która nam należy, sto tależów…”39. На жаль, у
зв’язку з недостатньою кількістю відомостей про цю кам’яницю встановити
її місцезнаходження не вдалося.
отже, публікований тестамент Павла Римлянина є цінним джерелом
для історії містобудування Львова. Він містить біографічні дані відомого
архітектора, зберіг низку цікавих фактів про його будівничу діяльність, а
також розкриває відносини між ремісниками, їхніми помічниками та за-
мовниками на початку XVII ст. Беручи загалом, цей документ на прикладі
окремої особи засвідчує характерні особливості виробничих, сімейних та
суспільних відносин того часу.
31 ЦДІА у Львові. – Ф. 52. – оп. 2. – Спр. 34. – Арк. 252.
32 Там само. – Арк. 250.
33 Темричівська вулиця – теперішня Пекарська. Див.: Вуйцик В. Зодчий Павло Рим-
лянин. – С. 101.
34 Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. – S. 70; Вуйцик В. Зодчий Павло
Римлянин. – С. 101.
35 Вуйцик В. Зодчий Павло Римлянин. – С. 101.
36 Його ж. Архітектор Павло Римлянин. – С. 47.
37 ЦДІА у Львові. – Ф. 52. – оп. 2. – Спр. 34. – Арк. 253.
38 Там само.
39 Там само.
Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618)
461
Документ писаний тогочасною польською мовою з незначними вкра-
пленнями латинської. Текст публікується згідно з тогочасним правописом з
регулюванням розділових знаків.
Д о К У м Е Н Т
Actum Leopoli sabbatho ante �estum Sancti Valentini
Martyris prox[im]o anno d[omi]ni 1618*.
Relatio testamenti Pauli Rrymianin, muratoris.
Comparen[t]e[s] personaliter sp[ectabi]lis d[omi]nus Gaspar Przezdziecki consul et
aduocatus ordinarius ciuil[i] leopolien[si] atq[ue] honorati d[omi]ni excellens Andreas
Abrecius, medicinae doctor, Bartholomaeus Uberowic scabini eiusde[m] ciuitatis jurati ad
requisitionem honestae Helizabethae olim �amati Pauli Rzymianin, muratoris, suburbani
leopolien[sis] consortis relictae, in uim suae verae ac fidelis relationis palam publice, be-
neuoleq[ue] recognouerunt quomodo existentes ex o�ficio n[ost]ro tempore non ita pridem
praeterito vocati et requisiti ad instantiam olim Pauli Rzymianin, suburbani leopolien[sis],
ad domum eius in suburbio Haliciensi in platea Temryczowska inter Giliczow // (с. 250)
skie et Gasparis Garstka ab utrinq[ae] sitae, corpore quidem valetudinary, mente autem
sani per omnia existentis descenderunt, in quorum praesentia testamentu[m] et ultimam
voluntatem cum bona et matura deliberatione animi verbis, planis, veris, et disertis per
ipsu[m] recognitam condidit et �ecit, quod audiuerunt in eo qui sequitur verborum tenore.
Tenor relationis testamenti.
In nomine Domini amen. Anno a natiuitate Christi Domini Saluatoris nostri millesi-
mo sexcentesimo octodecimo ipso die �esti sanctae Priscae virginis et martyris Famatus
Paulus, Rzymianin dictus, murator suburbanus leopolien[sis] in lecto aegritudinis decum-
bens, et morti qua nihil certius est propinquu[m] se esse sentiens nolens intestatus ab
hac luce decedere et occasionem litium successoribus suis aliquam relinquere vocatis et
obtentis ex o�ficio in domum sua[m] inter Gyliczowskie et Gasparis Garstka utrinq[uae]
in platea Tembricowa suburbii leopolien[sis] Halickie dicti honoratis dominis spectabi-
li Gasparo Przezdziecki, consule aduocato ordinario ciuili leopolien[si], Bartholomaeo
Uberowic et exellente Andreae Abrecio medicinae doctore, scabinis iuratis ciuitatis le-
opolien[sis], in praesentia re[uere]ndi patris Floriani Nazarkowicz, vicary ecclesiae me-
tropolitanae leopolien[si], perpetui in hypocausto eiusdem domus prae�atae maiori �ene-
stris versus meridiem patentibus testamentum ultimae suae voluntatis verbis expressis ac
disertis explicauit ac cond[d]idit hoc pacto.
Tenor testamenti // (с. 251)
Naprzod oddaię duszę moię Panu Bogu wszechmogącemu w Troycy Święty iedy-
nemu, oświadczaiąc się przed Nim y Angiołami Iego, że w wierze katolickiey z sercem
krześciańskim Iemu się w opiekę daię. Potym maiętność moię wszytkę, stoiącą y rucho-
mą a mianowicie dwie moie części które mi według wielkierza miasta tego przypadaią,
te we wszytkich dobrach ruchomych y stoiących na żonę moię miłą na imię Helżbietę
wlewam, oddaię y leguię według ordinaciey pierwszey, przed urzędem uczynioney, którą
in toto approbuie, nie wspominaiąc tu y nię uimuiąc nic trzeciey częsci, która teyże żenie
według prawa miasta tego należy bo tha iey własna iest y nie może się od niey oddalić.
* 8 лютого 1618 р. Датовано за попереднім записом на c. 244.
Ірина ЗАмоСТяНиК
462
Długi, które mi ludzie winni, te są. Naprzód u J[ego] Mo[ś]ci x[siędz]a biskupa terazniey-
sze[g]o lwowskiego złotych czterdzieści dziewięć groszy kilka.
U Marcina Wysockiego pożyczanych od dwu lath na iarmark teraźnieyszy miał od-
dac złotych siedymdziesiąt. U mularczyków, a mianowicie u Jana Blicharczyka złotych
dwadzieścia dziewięć odrobił na to iako powiada złotych sześć abo siedm. U Jakuba
sitarza złotych trzy. U Grzeska Przędkiego złotych czternaśće, u Żolny złotych cztyry. W
Żurowie miałem zmurować kościoł, na którego zmurowanie iest interciza; miełiśmy go
zmurować na poły z szwagrem Woyciechem według intercizy, na co iest złotych czterysta
y pięcdziesiąth. Miałem tesz po kęsu roboty u oyców �ranciskanów, którą według inter-
cizy miałem zrobić, ale isz nastąpiła proźba oyca custosa terażnieyszego, isz podniosłem
wyżey murów które iescze nie // (с. 252) dorobione, a to nad intercizę postanowioną,
tedy miał tho osobno ociec сustos xiądz Goski zapłacić: iakosz podałe[m] regestr iemuż
y wziął go do siebie. Jednak w czymby wątpliwość była, tedy pusczam na uznanie mi-
strzów mularskiego rzemiesła, a on powinien będzie według uznania zapłacić, komu bę-
dzie należało. A na to zadłużyłem się gurnikóm na wapno, Steczkowi złotych pietnaście,
Jackowi złotych ośm, czekaiąc pieniędzy od oyca custosa.
Wtórą robotę miałem u pana Thorosa Łyskowiąth, która także nie iest dorobiona.
Iest iednak interciza, według którey odprawowałem robotę. Ale isz przyczyniłe[m] robo-
ty, która nię targowana, a pan Thoros obiecał mi tesz zapłacić bo gdym do roboty przy-
stąpił, musiały się złe mury łamać y znowu podmurować część cegłą, cześć kamieniem
ciosanym, podieżdżaiąc także tesz y brantmurów musiałem nad intercizę podnieść co
snadnie pokaże interciza y tam co się ukaże, tedy powinien mi pan Thoros zapłacić abo
komu będzie należało, iakosz chodziłem do pana Torosa ale on odkładał. Znowu robi-
łem u Wszytkich Świętych y iusz mało co nię dorobionego zostało, iednak zostało tesz
y pieniędzy trochę na to, czym się może dorobić. Przy tey robocie wytraciłem pannom
tymże, co mi ukazowały zapis na kamienicy oycowskiey, która nam należy, sto talerów,
które iedna panna zapisała, y miałym ię panny quitować, alem ia odłożył, aszbym się z
przyiaciółami swemi rozmówił, iednak rozumiem, isz to jey mo[sc]i panna xieni przyzna.
Winienem tesz był panu Woyciechowi, szwagrowi memu z porachowania niedawnego
zło // (с. 253) tych piędziesiąth cztery. Ale na to wytrąciwszy cześć iego na sto talerów
oddałem pannom do Wszytkich Świętych, to iest złotych szescdziesiąth. Winienem panu
Janowi sukiennikowi za sukno co regestr iego pokaże. Takie tesz y do aptek co dawno y
teraz ale to żenie zlecam, oddaię tesz y leguię wiecznemi czasy dom z ogrodem Giliczow-
ski, który kupiłem u Krzysztopha Gilickiego, pannom świętey Clary względem w imie
Boże y iałmużny, aby za duszę moię Pana Boga prosiły na którą darowiznę dobrowolnie
zezwoliła małżonka iego Helżbieta stoiąc przy ni[m], a to przez opiekuna do tey sprawy
przywziętego sobie szlachetnego pana Jakuba Jarzęckiego, przedmiesczanina lwowskię-
go. Pieniędzy żadnych ani srebra, ani tesz złota nie mam nic y nię zostawuię po śmierci.
Quod quidem suum testamentum praedictus testator ratum, firmum, ac inuiolabile
fieri et maioris roboris gratia actis illud praezentibus testamentoru[m] inseri petyt, quod
obtinuit. In cuius rei fidem sigillum o�ficy aduocatialis leopolien[sis] praezentibus est
appressu[m]. Nicolaus Zychinius iudicy ciuilis leopolien[sis] notarius, ex actis testamen-
torum leopolien[si] rescriptum. Locus sigilli aduocatialis.
Quod testamentu[m] attestationem q[ue] honoratoru[m] iuris fidelium praedicta Eli-
zabetha vidua relicta per �amatus Simonem Mzykotowic �erendarium et tutore[m] quo ad
hunc actum assumptum agens actis nostris inseri petyt. Quod uti equu[m] erat obtinuit.
ЦДІА України у Львові. – Ф. 52. – оп. 2. – Спр. 34. – С. 249–253. Рукопис. оригінал.
Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618)
463
П Е Р Е К Л А Д
Діялося у Львові в суботу перед святом святого мученика Валентина
року Божого 1618.
Реляція заповіту Павла Римлянина, муляра.
особисто з’явилися достойний пан Каспер Пшездзецький, райця і війт міський
львівський, а також шановні пани Андрій Абрек, доктор медицини, і Бартоломей
Уберович, присяжні лавники того ж міста, на вимогу чесної Єлизавети, вдови ко-
лись славного Павла Римлянина, львівського передміського муляра, силою свого
правдивого і достовірного зізнання відкрито, публічно і добровільно засвідчили,
що офіційно з’явились, викликані в часі не так давно минулому, на прохання покій-
ного Павла Римлянина, львівського передміщанина до його дому на Темричівській
вулиці на Галицькому передмісті між Ґілічівським і Каспара Ґарстки з обидвох бо-
ків, недужого тілом, але при здоровому розумі, і в їх присутності він свідомо і ви-
важено, ясними, правильними і чіткими словами склав заповіт і останню волю, ним
самим же підтверджену, і вони це чули, а саме – те, про що йдеться у дальшому
викладі.
Зміст реляції заповіту.
В ім’я Господнє амінь. Року від різдва Христа Господа Спаса нашого 1618го
в день святої Пріски, діви і мучениці, славетний Павло, названий Римлянином, пе-
редміський львівський муляр, лежачи на ложі недуги і відчуваючи близьку смерть,
певнішого за котру немає нічого, не бажаючи відійти з цього світу без заповіту
і залишити своїм спадкоємцям привід для судових суперечок, закликаним і при-
йнятим офіційно у його домі між Ґілічівським і Каспаром Ґарсткою з обох боків
на вулиці Темричівській львівського передмістя, названого Галицьким, шановним
панам достойному Каспарові Пшездзецькому, львівському міському райці і війтові,
Бартоломеєві Уберовичу і високодостойному Андрієві Абрекові, докторові меди-
цини, присяжним лавникам міста Львова, у присутності велебного отця Флоріяна
Назарковича, вікарія Львівського митрополичого собору, у великій кімнаті згадано-
го вище дому, з вікнами на південь, ясними словами виклав розпорядження своєї
останньої волі і уклав його таким чином.
Зміст заповіту.
Насамперед віддаю душу мою Господові Богу всемогутньому у Святій Трійці
єдиному, засвідчую перед ним та його Ангелами, що у вірі католицькій з серцем хрис-
тиянським йому в опіку віддаюся. Тоді усе моє майно, рухоме і нерухоме, а саме: дві
мої частки, що припадають на мене згідно з правом міста, ті у всіх маєтностях рухо-
мих і нерухомих передаю, віддаю і записую дружині моїй милій Єлизаветі згідно з
першою ординацією, складеною перед урядом, яку повністю підтверджую, не згаду-
ючи тут і не забираючи нічого третій частині, що згідно з міським правом є її власною
і від неї не може бути віддалена. Борги, які мені люди винні, такі. Насамперед у його
милості теперішнього львівського ксьондза єпископа сорок злотих і грошів кілька.
У мартіна Висоцького, два роки тому позичених, які він мав віддати на тепе-
рішній ярмарок, сімдесят злотих. У мулярчиків, а саме у яна бляхарчика двадцять
дев’ять злотих, відробив на то, як розказує, злотих шість або сім. У якуба сіткаря
три злотих. У Грицька Прендкого чотирнадцять злотих, у Жолни злотих чотири.
У Журові мав змурувати костел, на будівництво якого є інтерциза, мали ми змуру-
вати навпіл зі шваґром Войцехом згідно з інтерцизою, на що є злотих чотириста і
Ірина ЗАмоСТяНиК
464
п’ятдесят. мав також по кавалку роботи в отців францисканців, яку згідно з інтер-
цизою мав зробити, але, оскільки було прохання від теперішнього отця кустоша,
щоб підніс вище мурів, які ще не дороблені – а це понад укладену інтерцизу, тоді
мав за це окремо отець кустош ксьондз Госький заплатити, як подав йому реєстр,
і взяв його до себе. однак, якби чому були сумніви, віддаю це на розгляд майстрів
мулярського ремесла, а він повинен буде згідно з рішенням заплатити, кому буде
належати. А на це заборгував вапнярам на вапно: Стецькові п’ятнадцять злотих,
яцькові вісім злотих, чекаючи грошей від отця кустоша.
Другу роботу мав у пана Тороса Лисковича, якa теж не закінчена. Є однак ін-
терциза, згідно з якою виконував роботи. Але, оскільки додав роботи, про які не
домовлялися, а пан Торос обіцяв мені теж заплатити, бо коли став до роботи, треба
було недобрі мури ламати і знову підмурувати частину цеглою, частину тесаним ка-
мінням, при під’їзді мусив також підняти і брантмури понад інтерцизу, що покаже
інтерциза, і тоді повинен буде мені пан Торос заплатити або кому буде належати,
оскільки ходив до пана Тороса, але він відкладав. Знову робив у Всіх Святих, і вже
мало що залишилось недоробленим, однак залишилось і трохи грошей, чим можна
буде доробити. При тій роботі витратив тим же панам, що мені показали запис на
батьківській кам’яниці, яка нам належить, сто талярів, що їх одна панна записала, і
мав ними панну квитувати, однак відклав, аж поки з приятелями своїми розмовився
б, однак розумію, що то її милість панна мені визнає. Винен теж був пану Войцеху,
своєму шваґрові, з недавніх розрахунків п’ятдесят чотири злотих. Але на то витра-
тивши його частину, на сто талярів віддав паннам до Всіх Святих, тобто шістдесят
злотих. Винен пану яну сукняреві за сукно, що його реєстр покаже. Також і те, як
до аптек, як давніше, так і тепер, але це дружині переказую; віддаю також і запо-
відаю на вічні часи дім з ділянкою Ґілічівський, який купив від Христофора Ґіліць-
кого, паннам Святої Клари на Боже ім’я і милостиню, щоб за мою душу Господа
Бога просили. На яке дарування добровільно згодилась його дружина Єлизавета,
стоячи при ньому, через опікуна, взятого собі до тієї справи, шляхетного пана якуба
яженцького, передміщанина львівського. Грошей жодних, ані срібла, ані теж золота
не маю нічого і не залишаю по смерті.
Цей заповіт згаданий тестатор просив, щоб був затверджений, чинний і не-
порушний, а також, ласкою вищих сил, до цих актів залучений, що і зроблено. На
потвердження усього тут поставлено печатку Львівської адвокатської служби. ми-
колай Зихініус, нотаріус львівського міського суду, вніс до заповідальних актів.
місце війтівської печатки.
Цей заповіт і свідчення всечесних лавників, який названа Єлизавета, вдова,
через славетного Симона мзикотовича, возного і уповноваженого до цього акта,
просила вписати до наших актів. Що як хотіла, отримала.
Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина (1618)
465
Ірина Замостяник (Львів). Тестамент львівського архітектора Павла римлянина
(1618).
У статті публікується заповіт відомого львівського архітектора Павла Римлянина, який
знаходиться в актовій книзі Ради м. Львова за 1618 р. Документ фіксує цікаві відомості щодо
біографії архітектора, його будівничої діяльності, а також особливості сімейних та громад-
ських відносин львівського міщанства початку XVII століття.
Ключові слова: архітектура, будівництво, заповіт, Павло Римлянин.
ирина Замостяник (Львов). Завещание львовского архитектора Павла римлянина
(1618).
В статье публикуется завещание известного львовского архитектора Павла Римлянина,
находящееся в актовой книге Совета г. Львова за 1618 г. Документ фиксирует интересные
сведения относительно биографии архитектора, его строительной деятельности, а также осо-
бенности семейных и общественных отношений львовского мещанства начала XVII века.
Ключевые слова: архитектура, строительство, завещание, Павел Римлянин.
Iryna Zamostianyk (Lviv). Testament of Lviv Architect Paulo of Rome (1618).
The article contains a testament o� a wellknown Lviv architect, Paulo o� Rome, �ound in the
book o� records o� the Lviv Council dating back to 1618. The document reveals interesting �acets
o� the architect’s biography, his works, as well as peculiarities o� his �amily and the public relations
o� the citizens o� Lviv in the early 17th century.
Key words: architecture, construction, testament, Paulo o� Rome
Ірина ЗАмоСТяНиК
|