Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі

У статті висвітлені результати дослідження багатошарової археологічної пам'ятки — городища в урочищі Монастирище в Любечі. Археологічні дослідження на городищі розпочаті 2010 р. і тривали протягом 2012—2015 рр. У результаті на території пам'ятки виявлено три хронологічні горизонти. Пер...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Веремейчик, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2016
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Публікації археологічних матеріалів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161602
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі / О.М. Веремейчик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 99-108. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161602
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1616022019-12-16T01:25:55Z Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі Веремейчик, О.М. Публікації археологічних матеріалів У статті висвітлені результати дослідження багатошарової археологічної пам'ятки — городища в урочищі Монастирище в Любечі. Археологічні дослідження на городищі розпочаті 2010 р. і тривали протягом 2012—2015 рр. У результаті на території пам'ятки виявлено три хронологічні горизонти. Перший горизонт відноситься до зарубинецької культури. Другий представлений давньоруським часом. В кінці ХІІ — середині ХІІІ ст. тут існували садиби та були зведені фортифікаційні споруди. Третій період датується кінцем XVII—XVIII ст., коли на городищі існував монастир. До періоду ХІІ—ХІІІ ст. відносяться три житлових та шість господарських споруд, переважна більшість яких загинула у середині ХІІІ ст. від пожежі. Усі три житла були покинуті мешканцями напередодні руйнації. Впевнено пов'язати пожежу з якоюсь політичною подією, на наш погляд, неможливо. Це могло відбутися і внаслідок монгольської навали або раніше чи пізніше цієї події. Статья посвящена результатам исследования многослойного памятника — городища в урочище Монастырище в Любече. Археологические исследования городища начались в 2010 г. и продолжались в 2012—2015 гг. В результате на территории памятника обнаружено три хронологических горизонта. Первый горизонт относится к зарубинецкой культуре. Второй представлен древнерусским временем. В конце ХІІ — середине ХІІІ вв. тут существовали усадьбы и были построены фортификационные сооружения. Третий период относится к концу XVII— XVIII вв., когда на городище существовал монастырь. К периоду ХІІ—ХІІІ вв. относятся три жилых и шесть хозяйственных построек, которые погибли в пожаре в середине ХІІІ в. Все три жилища были покинуты жителями накануне разрушения. Уверенно связать пожар с каким-либо политическим событием, на наш взгляд, невозможно. Это могло быть и вследствие монгольского нашествия, и ранее или позднее этого события. The paper is devoted to the results of the multilayered archaeological monument study of the settlement in the Monastyryshche tract in Liubech. Archaeological study of the settlement began in 2010 and was being continued during 2012—2015. As a result, three chronological periods have been revealed on the monument. The first one relates to the Zarubinetska culture. The second one represents Old Rus times. In the late 12th — mid. 13th centuries the estates and fortifications were built. The third period relates to the late 17th — 18th centuries when a monastery existed at the settlement. 3 residential and 6 commercial buildings there related to the 12th—13th centuries. Most of them were demolished by the fire in the mid. 13th century. All of 3 residential houses were left by their inhabitants before the destruction. In our view, it is impossible to associate the fire confidently with any political event. It could be occurred as a result of the Mongol invasion, either before or after that event. 2016 Article Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі / О.М. Веремейчик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 99-108. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161602 902.2(477.51)+728.6.001.33 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів
spellingShingle	Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів Веремейчик, О.М. Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі Археологія і давня історія України
description	У статті висвітлені результати дослідження багатошарової археологічної пам'ятки — городища в урочищі Монастирище в Любечі. Археологічні дослідження на городищі розпочаті 2010 р. і тривали протягом 2012—2015 рр. У результаті на території пам'ятки виявлено три хронологічні горизонти. Перший горизонт відноситься до зарубинецької культури. Другий представлений давньоруським часом. В кінці ХІІ — середині ХІІІ ст. тут існували садиби та були зведені фортифікаційні споруди. Третій період датується кінцем XVII—XVIII ст., коли на городищі існував монастир. До періоду ХІІ—ХІІІ ст. відносяться три житлових та шість господарських споруд, переважна більшість яких загинула у середині ХІІІ ст. від пожежі. Усі три житла були покинуті мешканцями напередодні руйнації. Впевнено пов'язати пожежу з якоюсь політичною подією, на наш погляд, неможливо. Це могло відбутися і внаслідок монгольської навали або раніше чи пізніше цієї події.
format	Article
author	Веремейчик, О.М.
author_facet	Веремейчик, О.М.
author_sort	Веремейчик, О.М.
title	Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі
title_short	Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі
title_full	Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі
title_fullStr	Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі
title_full_unstemmed	Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі
title_sort	старожитності городища монастирище кінця хіі — середини хііі ст. в любечі
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Публікації археологічних матеріалів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161602
citation_txt	Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі / О.М. Веремейчик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 99-108. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT veremejčikom starožitnostígorodiŝamonastiriŝekíncâhííseredinihííístvlûbečí
first_indexed	2025-07-14T14:12:43Z
last_indexed	2025-07-14T14:12:43Z
_version_	1837631919110488064
fulltext	ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 9999 У статті висвітлені результати дослідження багатошарової археологічної пам’ятки — городища в урочищі Монастирище в Любечі. Археологічні до- слідження на городищі розпочаті 2010 р. і тривали протягом 2012—2015 рр. У результаті на терито- рії пам’ятки виявлено три хронологічні горизонти. Перший горизонт відноситься до зарубинецької культури. Другий представлений давньоруським часом. В кінці ХІІ — середині ХІІІ ст. тут існували садиби та були зведені фортифікаційні споруди. Третій період датується кінцем XVII—XVIII ст., коли на городищі існував монастир. До періоду ХІІ—ХІІІ ст. відносяться три житло- вих та шість господарських споруд, переважна біль- шість яких загинула у середині ХІІІ ст. від пожежі. Усі три житла були покинуті мешканцями напе- редодні руйнації. Впевнено пов’язати пожежу з якоюсь політич- ною подією, на наш погляд, неможливо. Це могло від- бутися і внаслідок монгольської навали або раніше чи пізніше цієї події. К л ю ч о в і с л о в а : Любеч, городище в урочищі Монастирище, середина ХІІІ ст., житлові споруди. Останнім часом спостерігається пожвавлен - ня інтересу до старожитностей ХІІІ ст. Куль- турні нашарування другої половини ХІІІ ст. присутні в більшості великих міст, але через складність виділення їх з матеріалу першої по- ловини ХІІІ ст. вони, зазвичай, датувалися широко. Незважаючи на те, що відбулися сут- тєві зрушення у вивченні пам’яток ХІІІ ст., за- лишається ще багато невирішених питань, у тому числі й пов’язаних з хронологією старо- житностей цього часу. Традиційно всі пожежі та руйнування середини ХІІІ ст. на Русі дослід- ники пов’язували з монгольською навалою. Проте міжусобні війни, які відбувалися до та після цих подій також приводили до числен- них руйнувань міст та сіл, які традиційно при- писувались монгольській навалі [Ивакин, 2003, с. 60; Макаров, 2003, с. 6]. Дослідженнями Б. О. Рибакова протягом 1957—1960 рр. у Любечі разом з давньоруськи - ми виявлені культурні шари ХІІІ—ХVІІІ ст. у різних частинах давнього міста. Увага науков- ців того часу була зосереджена в основному на вивченні старожитностей Замкової (Мазепи- ної) Гори [Рыбаков, 1964, с. 21; Беляева, 1982, с. 3, рис. 1; с. 115—116]. Проте, незважаючи на пильну увагу до ста- рожитностей Любеча протягом кінця ХІХ— ХХ ст., городище в урочищі Монастирище зали- шилося поза увагою дослідників [Веремейчик, 2014, с. 208—211]. Вірогідно, це пов’язане з тим, що в цій частині містечка до початку 1960-х рр. ще існувала як Будинок культури церква Іоаки - ма й Анни, а на поверхні мису були розташо- вані поховання ХІХ ст., кам’яні надгробки від деяких з них збереглися й до сьогодні. Вперше увагу на старожитності городища звернули співробітники Любецької археологічної експе- диції Чернігівського національного педагогіч- ного університету імені Т. Г. Шевченка у 2010 р. [Веремейчик, Бондар, 2011, с. 61]. Археологічні дослідження на городищі тривали впродовж 2012—2015 рр. Тут виявлені шари зарубинець- кої культури, Х—ХІ ст., кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. та XVII—XХ ст. [Веремейчик, Бондар, 2015, с. 309—310]. Шари XVII—XVIIІ ст. по в’я - зані з функціонуванням у цій частині Любеча Антоніївського чоловічого монастиря. Після ліквідації монастиря тут утворився парафіяль- ний цвинтар. Городище в урочищі Монастирище (сучасна назва — Цвинтар) знаходиться на території смт. Любеч, за 1,1 км на південний захід від УДК: 902.2(477.51)+728.6.001.33 О. М. Веремейчик СТАРОЖИТНОСТІ ГОРОДИЩА МОНАСТИРИЩЕ КІНЦЯ ХІІ — СЕРЕДИНИ ХІІІ ст. В ЛЮБЕЧІ © О. М. ВЕРЕМЕЙЧИК, 2016 Рис. 1. План городища в урочищі Монастирище в Любечі (1) та план споруд кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. у північній частині городища (2: а — глина; б — черінь) П у б л і к а ц і ї а р х е о л о г і ч н и х м а т е р і а л і в 100 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) городища Замкова Гора. Воно овальної форми розмірами 80×65 м, розташоване на мисі лівого, високого (понад 30 м) корінного берега р. Дніп - ро. З напільного, північно-східного боку, воно відрізане від мису валом та ровом. Вал дуже розсунутий, його ширина коливається від 18 м на півночі, до 12 м на півдні, висота сягає 0,6 м. Рів з північного боку замулений, з південного — переростає в яр, його ширина коливається від 8 до 10 м, глибина — від 1 до 3 м (рис. 1, 1) [Ве- ремейчик, Бондар, 2013, с. 143]. У результаті досліджень на городищі вияв- лено дев’ять споруд кінця ХІІ — середини ХІІІ ст., з яких три були житловими. Пере- важна кількість об’єктів цього часу існування городища загинула від пожежі. У північній частині площадки городища до- сліджені дві житлові споруди, розташовані на відстані 2 м одна від одної (рис. 1, 2). У східній частині дослідженої ділянки була розташована житлова споруда (№ 4). Верхня частина заповнення котловану споруди на всіх ділянках представлена темно-сірим супіском, потужність якого в різних частинах зафіксо- вана різна — від 0,2 м до 0,35 м. Цей шар утво- рився вже після руйнації споруди, вірогідно, в результаті замиву котловану. Нижче шару темно-сірого супіску по всьому котловану спо- руди залягав шар сірого плямистого супіску по- тужністю 0,25—0,3 м. У центральній частині він містив значну кількість печини та вугликів. Більш різнорідне забарвлення шару спостері- галося в районі опалювальної споруди. Тут шари руйнації печі представлені шарами жов- того суглинку, сіро-жовтого та сірого супіску. Нижня частина котловану представлена чор- ним супіском товщиною 0,10—0,3 м з печиною та вугликами, в якому по підлозі збереглися го- рілі дерев’яні конструкції. Залишки двох горі- лих деревин збереглися на материковій підлозі паралельно північній стінці споруди. Товщина однієї, розташованої на відстані 1,0 м від пів- нічної стінки, становить 0,15—0,20 м, а дов - жина 1,15 м. Друга — шириною 0,15 м та дов - жиною (що збереглась) 0,7 м, знаходилась за 0,6 м від попередньої та паралельно до неї. Поміж цими залишками дерев’яних конструк- цій зафіксовані дрібні фрагменти горілої дере- вини. Враховуючи місце розташування згорі- лих решток (за піччю) та їхнє розташування паралельно північній стінці, можна припус- тити, що це залишки т.зв. «полу», який викорис- товували як спальне місце у житлових спору- дах. Котлован споруди прямокутної форми розмі- рами 3,70×3,40 м був заглиблений у материк на 0,55—0,65 м. Розміри споруди за підлогою ста- новили 3,40×3,20 м. Котлован орієнтований сті- нами за сторонами світу, з невеликим зміщен- ням. Рештки входу зафіксовані зі східного боку споруди. Котлован споруди, в тому числі й вхід, пошкоджені похованнями ХІХ ст. У північно-західному куті, непошкодженому похованнями, збереглась стовпова яма діамет- ром 0,35 м та глибиною 0,25 м. Ще дві потужні стовпові ями виявлені біля печі. Одна з них знаходилась посередині північної стінки діа- метром 0,4 м та глибиною 0,44 м, друга — у цент ральній частині споруди (діаметр 0,4 м, глибина 0,53 м). Вірогідно, стовпові ями також знаходились на інших кутах споруди, але були знищені поховальними ямами. Вздовж стінок котловану, де вони непошкоджені, простежені канавки від конструкцій дерев’яних стінок спо- руди. Ширина становила 0,1 м, глибина 0,05— 0,15 м. З правого боку від входу у споруді зафіксо- вана піч, челюстями повернута до входу. Ви- сота склепіння над рівнем череня печі зберег- лася на 10 см. Піч розмірами 1,60×1,20—1,40 м з черенем підковоподібної форми 1,20×1,10 м. Другий черінь зберігся гірше ніж попередній, хоча за формою та розмірами повторював його. З печі походили дрібні фрагменти кераміки. Під шарами черенів залягав шар обпаленої глини 0,03—0,1 м, а нижче залягав шар під- сипки сіро-біло-жовтого супіску товщиною до 0,1 м. Піч була споруджена на материковому останці прямокутної форми розмірами 0,6× 0,7 м та висотою над рівнем підлоги у споруді на 0,2 м. Вірогідно, піч була каркасно-плотової конструкції. Керамічний та речовий матеріал із запов- нення споруди нечисленний. Серед залишків горілих конструкцій виявлено одну цілу кру- гову посудину та 475 фрагментів, серед яких 43 — фрагменти вінець. З виявлених фрагмен- тів три форми посудин реставровані в процесі камеральної обробки матеріалу. У нижній частині заповнення, під східною стінкою споруди знайдена ціла, невелика за розмірами кругова посудина з однією ручкою (рис. 3, 1). Діаметр вінця становив 9,5 см, діа- метр денця — 5,3 см, а висота — 8,3 см. Посу- дина сіро-коричневого кольору, частина її зов- нішньої та внутрішньої поверхні мали ознаки вторинного обпалу до чорного кольору. У місці прикріплення ручки, по вінцю та по шийці, по- судина деформована. На шийці посудина мала орнамент у вигляді хвилі з нахилом вліво, а на внутрішній частині вінця — закраїну. З різних частин нижнього заповнення спо- руди походили ще три розвали кругових посу- дин. Вони представлені великим горщиком та двома середніх розмірів. Один горщик сіро-ко- ричневого кольору, з одного боку мав бежево-ро- жевий колір. Діаметр вінця — 21 см, денця — 11 см, висота посудини становить 26,7 см. На плічках горщика прокреслений урізний ліній- ний орнамент. Інша кругова посудина чорного кольору із за- країною по внутрішньому вінцю. Діаметр вінця 14 см, денця 7 см, висота 18 см. На плічках про- креслений урізний лінійний орнамент. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 101101 Веремейчик О. М. Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі Ще одна посудина реконструйована під час камеральної обробки матеріалу. При розби- ранні горілих конструкцій на підлозі споруди знайдений розвал кругової посудини. Горщик чорного кольору, мав сліди вторинного обпалу, збереглася його половина. Діаметр вінця 13 см, денця 8 см, висота посудини становить 16 см. В цілому, з нижніх шарів заповнення спо- руди походить нечисленний керамічний мате- ріал. Фрагментів кругових посудин зафіксовано в споруді порівняно мало. Особливо слід відзна- чити знахідки фрагментів посудин, вкритих зе- леною поливою, в тому числі й горла глечика (рис. 6, 6, тут і далі див. кольорову вклейку). За даними польового опису масового матеріалу із заповнення споруди (з усіх шарів) вилучено 475 фрагментів кругових посудин. Кількість речо- вого матеріалу із споруди також незначна. Се - ред виявленого речового матеріалу відзначимо фрагмент скляного браслета, ремінну пряжку, виготовлену з мідного сплаву, пірофілітове пряслице, фрагменти брусків із сланцю та піс- ковику й фрагменти ножів. Наступна житлова споруда (№ 5) розташо- вана за 2 м на захід від попередньої. Південно- східна частина її частково перекрита підмур- ками церкви Іоакима й Анни XVII—XVIII ст. та пошкоджена похованнями ХІХ ст. Верхня час- тина заповнення споруди представлена темно- сірим супіском, насиченим вугликами. У пів- нічній половині заповнення споруди, під шаром темно-сірого супіску, який утворився після руй- нації, зафік совано шар сірого супіску, насиче- ного вугликами, розвалами посудин, глиною, обмазкою тощо. Саме у цій частині споруди, на- впроти печі, знайдено розвали понад 14 круго- вих посудин. Котлован житлової споруди № 5 прямокутної форми розмірами 4,20×3,9 м, орієнтований дов - гою віссю у напрямку північний захід — півден- ний схід (рис. 1, 2). З північно-західного боку розташований заглиблений вхід до споруди розмірами 1,0×1,40 м. З обох боків входу зафік- совані невеликі стовпові ями діаметром 0,2 м та глибиною 0,2—0,3 м. З правого боку від входу, поряд з котлованом споруди, досліджені також дві стовпові ями діаметром 0,4—0,5 м та глиби- ною 0,25—0,35 м від рівня материка. Судячи з розташування плями темно-сірого супіску, на- сиченого вугликами, уламками посудин ХІІІ ст. та наявністю стовпових ям по боках від входу та поряд з котлованом, північніше від нього, віро- гідно, над входом, були побудовані додаткові конструкції, що запобігали потраплян ню опадів у споруду. Сходинка входу знаходилась на гли- бині 0,4 м від рівня материка. По кутах споруди та біля входу простежені стовпові ями діамет- ром 0,35—0,4 м і глибиною до 0,4 м та канавки вздовж стінок, по підлозі. Споруда мала стовпову конструкцію стін. Стов - пи були впущені в ями, розташовані в кутах котловану споруди діаметром 0,35—0,4 м і гли- биною до 0,4 м. Дві потужні стовпові ями розта- шовані по підлозі з обох боків від входу. Їхній діаметр — 0,35 м та глибина 0,3—0,35 м. Ка- навки від нижнього вінця стін простежені вздовж південно-західної стіни, в куті поміж піччю та материковою стінкою котловану спо- руди. Їхня ширина становить 0,1—0,15 м та глибина до 0,1 м. Зліва від входу споруди досліджені залишки глинобитної каркасної печі розмірами 1,60× 1,40 м, челюстями поверненої до входу. У роз- валі печі зафіксовані фрагменти бортиків жа- ровні. Між материковою стінкою котловану та піччю зафіксовані згорілі дерев’яні залишки від стін довжиною 0,7 м та шириною 0,10 м. Перший черінь мав розміри 1,20×1,10 м (рис. 2, 1). Для збільшення теплоємності печі під пер- ший, верхній черінь, були покладені биті гор- щики, шлаки, криця та керамічна плитка від підлоги розмірами 19,5—20,5×19,8×2—2,7 см (рис. 2, 2). Великі та середні шматки криці (за- гальна вага виявленої в печі криці становила 23 кг) були покладені ближче до задньої стінки печі. Битий посуд з-під першого череня скле- ївся у значні фрагменти. Другий черінь розмі- рами 1,0×1,1 м зберігся гірше за попередній. Поблизу челюстів була зроблена підмазка. Під ним знаходився також битий посуд, серед якого були реставровані дві невеликі посудини: одна закритої форми (кружка?), друга — горщик. Під другим черенем та шаром битого посуду, який знаходився в шарі обпаленої глини тов- щиною до 0,1 м, знаходився третій черінь (збе- рігся фрагмент у центральній частині) та під- сипка сіро-біло-оранжевого супіску товщиною 0,12—0,15 м. Піч каркасно-плотової конструк- ції (простежені кілки від каркаса) була побудо- вана на останці висотою 0,35 м від рівня під- логи в споруді № 5. У споруді знайдені цілі та розбиті кругові по- судини. Вони за розмірами розділяються на три групи — великі, середні та малі. Реставровано чотири великих посудини. Найбільшою виявилася кругова посудина з діаметром вінця 24 см, денця — 12,5 см, висо- тою 36 см та товщиною стінок — 0,6—0,9 см (рис. 4, 1). Посудина темно-сірого кольору, має сліди вторинного обпалу. По верхньому краю плічок розташований орнамент у вигляді трьох паралельних ліній, а під ним — вдавлення па- лицею. На внутрішньому краю вінця знаходи- лась закраїна для кришки. На денці посудини є клеймо у вигляді випуклого кола діаметром 2 см та лінії, що примикала до кола (у вигляді цифри «9»). У середині кола знаходилась опук - ла крапка. Ще одна кругова посудина походить із спо- руди № 5. Вона представлена частково рекон- струйованим горщиком великих розмірів з діа- метрами вінця 27 см, денця 12 см та висотою 34,5 см (рис. 4, 2). Він бежевого кольору із слі- дами вторинного обпалу у вигляді плям сірого та ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)102 П у б л і к а ц і ї а р х е о л о г і ч н и х м а т е р і а л і в ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 103103 Веремейчик О. М. Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі чорного кольорів. На внутрішній поверхні по- мітні сліди розгладжування пальцями. По внутрішньому краю вінця — закраїна для криш - ки, а по плічках — орнамент у вигляді трьох прокреслених паралельних ліній. На денці є клеймо у вигляді опуклого кола діаметром 2,3 см з опуклою лінією, що нагадує цифру «9». У центрі кола — опукла крапка. Поряд з розвалами двох попередніх посудин знайдені ще два великих за розмірами горщика. Обидві посудини мають закраїну по внутріш- ньому краю вінця та прикрашені на плічках па- ралельними лініями. Горщик з діаметрами вінця 25 см, денця — 11 см, висотою 28,5 см бе- жево-рожевого кольору із слідами вторинного обпалу, у вигляді плям чорного кольору мав на денці клеймо у вигляді двох опуклих кіл діамет- ром 3 і 1 см, з’єднаних опуклою лінією (рис. 5, 1). Він зберігся частково. Інший — з діаметром вінця 22 см, денця — 11— 27 см зберігся також частково. Горщик має сліди вторинного обпалу, на денці зафіксовані сліди підсипки. У заповненні споруди поряд з великими за розмірами горщиками знайдено розвали гор- щиків середніх розмірів. До них віднесені посу- дини висотою 17—23 см. Таких горщиків рес- тавровано 6 екземплярів. Кругова посудина представлена горщиком з діаметрами: вінця — 19 см, денця — 9,2 см та висотою 22,3 см. По внутрішньому краю вінця — закраїна для покришки. Посудина бежево- оранжевого кольору, має сліди вторинного об- палу у вигляді нерівномірних чорних плям, який вона отримала після того як розбилась. По плічках та по тулубу зафіксовано орнамент у вигляді трьох та двох паралельних ліній. На денці посудини є клеймо у вигляд опуклого кола діаметром 2 см. Рис. 2. Споруда 5: 1 — піч, етап розбирання; 2 — плитка з печі; 3 — шматок криці; 4 — плитка ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)104 П у б л і к а ц і ї а р х е о л о г і ч н и х м а т е р і а л і в Наступна кругова посудина представлена горщиком з діаметрами вінця 18 см, денця — 10 см та висотою 19,7 см. Горщик сіро-бежевого кольору, з одного боку закопчений. По внутріш- ньому краю вінця є закраїна для покришки. На плічках — орнамент у вигляді трьох паралель- них ліній. Частково реставрований ще один горщик се- редніх розмірів з діаметрами: вінця 17 см, денця 9 см та висотою 17 см (рис. 5, 3). У пер- винному вигляді горщик мав бежево-рожевий колір, що майже не зберігся. Горщик сильно пе- репалений, плями чорного та темно-сірого ко- льору вкривали майже всю поверхню посудини. Зовнішня поверхня пошкоджена від лущення, яке утворилося, ймовірно, від вторинного об- палу. По внутрішньому краю вінця знаходи- лась закраїна для кришки, на плічках — орна- мент у вигляді трьох паралельних ліній, а по корпусу посудини — паралельні лінії від за- гладжування. Поряд з попередніми посудинами знайдений майже цілий горщик середніх розмірів з діа- метрами вінця 19 см, денця — 9,5 см та висо- тою 21,5 см (рис. 5, 2). Посудина бежево-пома- ранчевого кольору, має ознаки вторинного обпалу. Вінце з одного боку сплющене після вторинного обпалу, тому в місцях склеювання Рис. 3. Кругові посудини: 1 — із споруди 4; 2 — з ями споруди 3; 3 — із споруди 5; 4 — з печі споруди 5 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 105105 Веремейчик О. М. Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі залишилися великі щілини. Горщик майже цілий, з одного боку не вистачає двох фрагмен- тів. По внутрішньому краю вінця є закраїна для кришки, на плічках — орнамент у вигляді двох паралельних ліній. На денці зафіксовані сліди підсипки. Ще один цілий горщик середніх розмірів знайдений у споруді поряд з пічкою. Він із сплющеним вінцем розмірами 16,5×18 см, діа- метром денця 9 см, висотою 20,5 см. Посудина ціла, але була роздавлена ґрунтом. Горщик сіро-бежевого кольору з чорними плямами від вторинного обпалу. Від вторинного обпалу по- судина була також деформована. По внутріш- ньому краю вінця є закраїна для кришки, на плічках — орнамент у вигляді трьох паралель- них ліній. На денці є залишки випуклого клейма. У заповненні посудини були фраг- менти глиняної обмазки. Частково реставрована нижня частина кру- гової посудини середніх розмірів. Вінце не збе- реглося, діаметр найбільшого розширення ту- луба горщика становить 13,7 см, діаметр денця 6,5 см. Висота посудини, що збереглась, стано- вить 13,5 см. Горщик темно-сірого кольору, має сліди вторинного обпалу. На корпусі посудини — дві паралельно прокреслені лінії. На денці є клеймо у вигляді двох опуклих кіл діаметром 3,5 см та 1,3 см, сполучених поміж собою двома опуклими лініями. Із скупчення битого посуду поблизу печі в споруді № 5 походять 3 посудини невеликих розмірів. Дві з них представлені невеликими горщиками, одна — посудина з ручкою, віро- гідно, кружка. Два горщики з діаметрами вінця 14,5 см та 13 см, денця 7,2 см та 7 см, вистою 15,7 см та 15,2 см мали по внутрішньому краю вінця Рис. 4. Кругові посудини із споруди 5 за країну для покришки та були прикрашені по плічках лінійним орнаментом. Перша посудина бежево-рожевого кольору, друга — червоно-ко- ричневого. Обидві мали сліди вторинного об- палу. Найменшою виявилась посудина з ручкою, вірогідно, кружка (рис. 3, 3). Діаметр її вінця становив 11,5 см, діаметр денця 7 см, висота 12,5 см. Горщик бежево-рожевого кольору, має плями чорного кольору на поверхні — сліди вторинного обпалу. Посудина ціла, але була роздавлена ґрунтом, тому в районі вінця склеєна. По внутрішньому краю вінця — за- країна для кришки, на плічках — орнамент у вигляді паралельних ліній. Посудина деформо- вана в місці приліпу ручки. На денці є випукле клеймо у вигляді двох кіл, з’єднаних лінією. Зовнішнє коло читається погано. Внутрішнє має діаметр 1,5 см за зовнішнім краєм. Окрім названих вище цілих або реставрова- них посудин, із заповнення споруди походять фрагменти горщиків кінця ХІІ—ХІІІ ст. Особ- ливо слід відзначити фрагменти глечика та сві- тильника, вкритих зеленою поливою (рис. 6, 1). Фраг- менти вінець кругових посу- дин мають по внутрішньому краю закраї ну для кришки. На плічках посудини орна- ментовані лінійним орна- ментом, хоча зустрінуті й фрагменти з хвилястим ор- наментом. У цілому в запов- ненні споруди виявлено понад 1000 фрагментів кру- гового посуду. Значна їхня частина поклеєна в посу- дини, про які йшлося вище, частина у фрагментованому стані взя та до колекції. Із заповнен ня споруди похо- дять також фрагменти ліп- них посудин зарубинецької культури, які потрапили до котловану споруди в резуль- таті руйнації попереднього культурного шару. Аналізуючи місце розта- шування битого посуду, мож - на припустити, що нав проти печі знаходилась поли ця, на якій зберігалися горщики, і через руйнацію споруди по- лиця впала на підлогу, час- тина горщиків розбилася та потім обгоріла в пожежі, а деякі вціліли і також отри- мали вторинний обпал при високій температурі. Разом з уламками битого посуду були знайдені шла - ки та криця загальною ва - гою понад 3 кг. Одна криця рубана й представ- ляла 1/4 цілої криці (рис. 2, 3). Поряд з піччю були виявлені фрагменти обгорілої плитки, що склеїли ся. Розміри плитки 21×?×2,3—3 см (рис. 2, 4). Плитку, ймовірно, використовували в печі для кращого запарювання каші, в цент - ральній частині — кругла пляма світло-сірого кольору, на яку ставили горщик. По краях плит - ка сильно закопчена. У цьому квадраті, в шарі сірого супіску, насиченого вугликами, знайдена велика кількість уламків обмазки. У печі на черені виявлено ще один горщик невеликих розмірів (рис. 3, 4). Горщик цілий, з діаметрами вінця 13,5 см, денця 8 см, та ви- сотою 14 см. Посудина сіро-бежевого кольору має сліди вторинного обпалу. Горщик цілий, але роздавлений ґрунтом на 7 частин. На внутрішній поверхні вінця є закраїна для по- кришки, на плічках — орнамент у вигляді трьох паралельних ліній. На денці зафіксо- вані сліди підсипки. У заповненні споруди № 5 знайдені типові для ХІІ—ХІІІ ст. речі. Це — 2 бруска, 3 фрагмента ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)106 П у б л і к а ц і ї а р х е о л о г і ч н и х м а т е р і а л і в Рис. 5. Кругові посудини із споруди 5 скляних браслетів, 2 пірофілітові пряслиця. Окрім того, зафіксовані предмети з металу: пряжка з мідного сплаву, залізна пряжка, вток від списа та інші предмети із заліза (рис. 6, 4). По підлозі споруди досліджені дві господар - чі ями. У заповненні однієї, розмірами 0,8× 0,7×0,4 м, виявлені частина керамічного сві - тиль ника (рис. 6, 8), частина невеликої кругової посудини з ручкою та кришка від невеликої по- судини (рис. 6, 7). У північно-східній частині городища, у тран- шеї, закладеній перпендикулярно до валу та ро ву, частково досліджена житлова споруда (№ 3), побудована на підкліті стовпової конст - рукції. Поблизу західного кута споруди знаходився потужний завал перемішаної печини — роз- валу печі — розмірами 1,20×0,6—1,10 м. Скуп- чення печини мало нахил у бік центральної частини споруди. Розріз у центральній частині показав, що під перемішаною печиною, яка складалася з уламків різних розмірів, у тому числі й фрагментів череня та бортиків від жа- ровні, потужністю до 0,4 м, у південно-західній частині залягав лінзоподібно шар жовтої глини товщиною 0,15 м. Під завалом печини зафіксовано прошарок вугликів та попелу по- тужністю до 0,1 м. У розвалі печі знайдено фрагмент плінфи товщиною 2,5 см. Таким чи - ном, піч знаходилася у верхньому приміщенні, вірогідно, в черінь була покладена плінфа для збільшення теплоємності, а зверху на печі по- будована жаровня. У завалі печі знайдені нечис ленні фрагменти кераміки кінця ХІІ— ХІІІ ст. З печі походить стулка сильно оплав- леного енколпіона, виготовленого з мідного сплаву (рис. 6, 2). Розміри фрагмента, що збе- рігся, становили 7,3×5 см. Зважаючи на сильне пошкодження в полум’ї, зображення на енкол- піоні не збереглось. У заповненні споруди, яке складалося з тем - но-сірого супіску з вугликами у верхній частині котловану та сірого (товщина 0,20 м) і світло- сірого супісків (0,3 м) у нижній, за даними польо- вого опису, знайдено 178 фрагментів кераміки, 41 з яких — це фрагменти вінець. До колекції взято всього 27 зразків, серед яких 23 фрагмента верхніх частин посудин. Серед фрагментів ке- раміки є екземпляри, вкриті зеленою поливою. Виявлені речі відносяться до кінця ХІІ—ХІІІ ст. Із заповнення також походять фрагмент жорна, держак ножа та цвяхи. Котлован споруди прямокутної форми із за- округленими кутами, орієнтований кутами за сторонами світу. Довжина північно-західної стінки становила 2,75 м, котлован заглиблений у материк на 0,75—0,8 м. Уздовж північно-за- хідної стінки, по дну котловану виявлені три стовпові ями, розташовані по кутах та посере- дині стіни. Вони мали діаметр 0,25—0,3 м, ку- тові стовпові ями глибиною 0,4—0,45 м, яма по- середині стіни — 0,16 м. По дну котловану споруди № 3, посередині північно-східної стінки, зафіксована кругла гос- подарська яма дзвоноподібної форми. Її діаметр становив 0,7 м. На глибині 0,5 м від дна котло- вану споруди № 3 в ямі починалося розши- рення, яке досягало свого максимуму на гли- бині 1,20 м, діаметр ями тут становив 1,25 м. Діаметр дна ями становив 0,90 м, а глибина ями — 1,60 м. Стінки ями були обпалені. У нижній частині заповнення знайдені фраг- менти ліпного посуду і фрагменти кераміки кінця ХІІ—ХІІІ ст. та розвали 4 кругових посу- дин, які були реставровані в результаті каме- ральної обробки матеріалу. Одна з посудин представлена частиною вели- кого горщика світло-бежевого кольору зі слі- дами вторинного обпалу на зовнішній поверхні. Діаметр вінця — 20 см, діаметр денця — 10,5 см, висота посудини — 27 см. На плічках горщик прикрашений чотирма урізними лініями, а по внутрішньому краю вінця розміщена закраїна. В ямі знайдений також розвал горщика світло-сірого кольору зі слідами вторинного об- палу на зовнішній поверхні. Він реконструйо- ваний частково. Діаметр вінця становив 18 см, денця — 8,5 см, висота посудини — 19,8 см. У верхній частині плічок посудини — лінійний врізний орнамент. На внутрішньому краю він - ця розміщена закраїна. Інші дві посудини невеликих розмірів. Одна з них збереглась частково. Діаметр вінця — 14 см, денця — 7,5 см, висота посудини 14,7 см. У верхній частині плічок — врізний лінійний орнамент у вигляді чотирьох ліній. Обпал гор- щика рівномірний, у середині черепок рівно- мірного сіро-коричневого кольору. Остання посудина (кружка) світло-сірого ко- льору з однією ручкою (рис. 3, 2). Посудина має втрати у верхній частині. Діаметр вінця — 9,5 см, денця — 6,5 см, висота посудини — 9 см. Посудина пишно орнаментована. Вінце плавно переходить з шийки. Внутрішня закраїна вінця ледь помітна. На зовнішній поверхні, під самим вінцем, повільна хвиля, під якою збереглося по- трійне рифлення, нижче — наколи паличкою. Товщина стінок посудини — 4—5 мм. По центру дна посудини виїмка діаметром 7 мм. Із заповнення ями походять також фраг- менти трьох скляних браслетів — гладкого, руб- частого та крученого, фрагмент двостороннього набірного гребеня з цвяшками з мідного сплаву (рис. 6, 3, 5). Подібні гребені Б. О. Колчиним від- несені до типу «И» і, за новгородськими анало- гіями, датуються ХІІІ—XIV ст. [Колчин, 1982, с. 166]. Крім того, з ями походить свинцева плом - ба (?). Зображення на ній, на жаль, не збереглось. Судячи з плану пам’ятки, ця споруда знахо- дилась відразу за в’їздом у городище, вздовж єдиної можливої дороги. Її двоповерхова плану- вальна структура, можливо, свідчить, що ця споруда виконувала одночасно й сторожові або оборонні функції. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 107107 Веремейчик О. М. Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)108 П у б л і к а ц і ї а р х е о л о г і ч н и х м а т е р і а л і в Таким чином, при дослідженні городища в урочищі Монастирище були виявлені залишки трьох житлових та шести господарських споруд, які датуються кінцем ХІІ — серединою ХІІІ ст. Переважна більшість об’єктів цього періоду за- гинула в пожежі середини ХІІІ ст. Серед житло- вих споруд одна була побудована на підкліті стовпової конструкції, дві інші представлені на- півземлянками зі стовповою конструкцією стін та печами у кутах справа або зліва від входу. Усі три житла були покинуті мешканцями напере- додні руйнації, про що свідчить майже повна відсутність речового матеріалу, за виключенням поодиноких речей. У керамічному матеріалі кожної зі споруд зустрінуті цілі посудини різ- ного призначення, інколи у значній кількості, а також фрагменти посудин, вкритих зеленою по- ливою. Аналогічний керамічний матеріал був виявлений при дослідженні садиби ювеліра на Замковій Горі в Любечі, що була розкопана про- тягом 2010—2011 рр. Всі виявлені споруди у цій частині Любеча також загинули в результаті по- жежі. Зважаючи на аналогічний керамічний та речовий матеріал з пам’яток в урочищі Монас- тирище та з Замкової Гори, вважаємо, що обидва городища постраждали внаслідок однієї пожежі, що сталася в середині ХІІІ ст. Впевнено пов’язати пожежу з якоюсь політичною подією, на наш погляд, неможливо. Це могло відбутися і внаслідок монгольської навали або раніше чи пізніше, через численні між усобні війни. Беляева С. А. Южнорусские земли во второй поло- вине XIII—XIV вв. — К. : Наукова думка, 1982. — 119 с. Веремейчик О. М., Бондар О. М. Дослідження Зам- кової Гори біля селища Любеч Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. // Археологічні дослідження в Ук- раїні 2010. — К. ; Полтава, 2011. — С. 60—61. Веремейчик О. М., Бондар О. М. Археологічні до - слідження в ур. Монастирище в смт. Любеч Ріп- кинського району Чернігівської області // Археоло- гические исследования в Еврорегионе «Днепр» в 2012 го ду. — Гомель, 2013. — С. 143—145. Веремейчик Е. М. Итоги и перспективы археологи- ческого изучения Любеча // Міста Давньої Русі. — К., 2014. — С. 208—216. Веремейчик О., Бондар О. Дослідження городища Монастирище в Любечі // Покликання — археологія : Матеріали Других Самоквасівських читань, присвя- чених 80-річчю О. В. Шекуна. — Чернігів, 2015. — С. 307—317. Ивакин Г. Ю. Историческое развитие Южной Руси и Батыево нашествие // Русь в ХІІІ веке. Древности темного времени. — М., 2003. — С. 59—65. Колчин Б. А. Хронология новгородских древностей // Новгородский сборник. 50 лет раскопок Новгорода. — М., 1982. — С. 156—177. Макаров Н. А. Русь в ХІІІ веке: характер культурных изменений // Русь в ХІІІ веке. Древности темного вре- мени. — М., 2003. — С. 5—11. Рыбаков Б. А. Любеч — феодальный двор Мономаха и Ольговичей // КСИА. — 1964. — Вып. 99. — С. 21—23. Е. М. Веремейчик ДРЕВНОСТИ ГОРОДИЩА МОНАСТЫРИЩЕ КОНЦА ХІІ — СЕРЕДИНЫ ХІІІ вв. В ЛЮБЕЧЕ Статья посвящена результатам исследования многослойного памятника — городища в урочище Монастырище в Любече. Археологические исследо- вания городища начались в 2010 г. и продолжались в 2012—2015 гг. В результате на территории памят- ника обнаружено три хронологических горизонта. Первый горизонт относится к зарубинецкой куль- туре. Второй представлен древнерусским временем. В конце ХІІ — середине ХІІІ вв. тут существовали усадьбы и были построены фортификационные со- оружения. Третий период относится к концу XVII— XVIII вв., когда на городище существовал мона- стырь. К периоду ХІІ—ХІІІ вв. относятся три жилых и шесть хозяйственных построек, которые погибли в пожаре в середине ХІІІ в. Все три жилища были по- кинуты жителями накануне разрушения. Уверенно связать пожар с каким-либо политиче- ским событием, на наш взгляд, невозможно. Это могло быть и вследствие монгольского нашествия, и ранее или позднее этого события. К л ю ч е в ы е с л о в а : Любеч, городище в урочище Монастырище, середина ХІІІ в., жилые постройки. O. M. Veremeychyk MONASTYRYSHCHE SETTLEMENT’S ANTIQUITIES OF THE LATE 12th — MID. 13th CENTURIES IN LIUBECH The paper is devoted to the results of the multilay- ered archaeological monument study of the settlement in the Monastyryshche tract in Liubech. Archaeological study of the settlement began in 2010 and was being continued during 2012—2015. As a result, three chronological periods have been revealed on the mon- ument. The first one relates to the Zarubinetska cul- ture. The second one represents Old Rus times. In the late 12th — mid. 13th centuries the estates and fortifi- cations were built. The third period relates to the late 17th — 18th centuries when a monastery existed at the settlement. 3 residential and 6 commercial buildings there re- lated to the 12th—13th centuries. Most of them were de- molished by the fire in the mid. 13th century. All of 3 residential houses were left by their inhabitants before the destruction. In our view, it is impossible to associate the fire con- fidently with any political event. It could be occurred as a result of the Mongol invasion, either before or after that event. K e y w o r d s : Liubech, settlement in the Monas - tyryshche tract, mid. 13th century, residential buildings. Одержано: 7.06.2016 До статті О. М. Веремейчик «Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі» Рис. 6. Матеріали зі споруд кінця ХІІ – середини ХІІІ ст. в урочищі Монастирище: 1 — фрагмент світильника з поливою; 2 — енколпіон; 3 — гребінець; 4 — пряжка; 5 — фрагменти скляних браслетів; 6 — горло глечика з поливою; 7 — кришка; 8 — світильник (1, 4, 7, 8 — споруда 5; 2, 3 — споруда 3; 5 — культурний шар та спо- руди; 6 — споруда 4)

Старожитності городища Монастирище кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. в Любечі

Репозитарії

Схожі ресурси