Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про Полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати
У статті на основі залучення широкого кола архівних та опублікованих матеріалів охарактеризовано історію та наукові результати реалізації спільного проекту українських та білоруських народознавців — двотомної колективної монографії про традиційну та сучасну культуру поліщуків. Зокрема з'ясован...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161612 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про Полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати / І.Я. Гілевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 187-196. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161612 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1616122019-12-16T01:26:04Z Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про Полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати Гілевич, І.Я. Етнологія У статті на основі залучення широкого кола архівних та опублікованих матеріалів охарактеризовано історію та наукові результати реалізації спільного проекту українських та білоруських народознавців — двотомної колективної монографії про традиційну та сучасну культуру поліщуків. Зокрема з'ясовано місце, яке було відведене поліським районам Київської області в тогочасних польових дослідженнях та опублікованих працях. В статье на основе привлечения широкого круга архивных и опубликованных материалов охарактеризована история и научные результаты реализации совместного проекта украинских и белорусских народоведов — двухтомной коллективной монографии о традиционной и современной культуре полещуков. В частности установлено место, которое было отведено полесским районам Киевской области в тогдашних полевых исследованиях и опубликованных работах. The paper rests upon the wide range of archival and published materials where the history and scientific results of the joint Ukrainian and Belarusian ethnologists’ project realization are considered. Namely it is two-volume collective monography on traditional and modern culture of polishchuki (the Polissian locals). In particular, the role of the Polissyan districts of Kyivan region in the field explorations and publications of that time has been defined. 2016 Article Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про Полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати / І.Я. Гілевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 187-196. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161612 39(477.41-2):[930.2:001.891.55«1970/1980»] uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнологія Етнологія |
| spellingShingle |
Етнологія Етнологія Гілевич, І.Я. Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про Полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати Археологія і давня історія України |
| description |
У статті на основі залучення широкого кола архівних та опублікованих матеріалів охарактеризовано історію та наукові результати реалізації спільного проекту українських та білоруських народознавців — двотомної колективної монографії про
традиційну та сучасну культуру поліщуків. Зокрема з'ясовано місце, яке було відведене поліським
районам Київської області в тогочасних польових дослідженнях та опублікованих працях. |
| format |
Article |
| author |
Гілевич, І.Я. |
| author_facet |
Гілевич, І.Я. |
| author_sort |
Гілевич, І.Я. |
| title |
Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про Полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати |
| title_short |
Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про Полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати |
| title_full |
Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про Полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати |
| title_fullStr |
Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про Полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати |
| title_full_unstemmed |
Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про Полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати |
| title_sort |
польові дослідження північних районів київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Етнологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161612 |
| citation_txt |
Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії про Полісся (кінець 1970-х — початок 1980-х рр.): історія та наукові результати / І.Я. Гілевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 187-196. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT gílevičíâ polʹovídoslídžennâpívníčnihrajonívkiívŝinipídčaspídgotovkidvotomnoíkolektivnoímonografíípropolíssâkínecʹ1970hpočatok1980hrrístoríâtanaukovírezulʹtati |
| first_indexed |
2025-07-14T14:13:15Z |
| last_indexed |
2025-07-14T14:13:15Z |
| _version_ |
1837631952232906752 |
| fulltext |
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 187187187
ЕТНОЛОГІЯ
187
У статті на основі залучення широкого кола ар-
хівних та опублікованих матеріалів охарактеризо-
вано історію та наукові результати реалізації
спільного проекту українських та білоруських наро-
дознавців — двотомної колективної монографії про
традиційну та сучасну культуру поліщуків. Зо-
крема з’ясовано місце, яке було відведене поліським
районам Київської області в тогочасних польових
дослідженнях та опублікованих працях.
К л ю ч о в і с л о в а : Полісся, етнологія, польові
дослідження, традиційна та сучасна культура.
Одним із найбільших досягнень українських
народознавців останньої чверті ХХ — початку
ХХІ ст. стала підготовка колективних моногра-
фій про окремі історико-етнографічні райони та
регіони України: Бойківщину (1983), Гуцуль-
щину (1987), Полісся (1987—1988), Поділля
(1994), Лемківщину (1999—2002) та ін. Виходу
в світ кожної з них передували кількарічні ши-
рокомасштабні експедиційні дослідження [Глуш -
ко, 2008a, с. 46—48].
З-поміж інших проектів помітно вирізня-
ється двотомник про Полісся, позаяк, по-перше,
він охоплює, за визначенням його авторів, од -
ну з давніх зон слов’янського світу, яка тоді
була розділена політичним кордоном між
трьома республіками СРСР, по-друге, до його
реалізації були залучені фахівці із провідних
народознавчих осередків двох республік —
УРСР та БРСР і, по-третє, процес його підго-
товки та висловлені в ньому ідеї чи не най-
більше привертали увагу цензури та відповід-
них органів, оскільки зібрані тут відомості та
теоретичні висновки могли б підважити чи-
мало радянських міфів та показати, наскільки
етнічні межі розселення українського, білору-
ського та російського народів не відповідають
наявним політичним кордонам. Щоправда, цей
важливий етап етнографічного дослідження
Полісся й до сьогодні залишається недостат-
ньо вивченим в українській науці. Пропоно-
вана стаття покликана частково заповнити
цю важливу прогалину. Вона присвячена ха-
рактеристиці польової збирацької роботи ук-
раїнських етнологів кінця 1970 — початку
1980-х рр. у рамках реалізації зазначеного
проекту та його наукових результатів. Особ-
лива увага звернута на дослідження теренів
поліських районів Київської області. Досі це
питання лише частково розглянуто у низці
публікацій одного з керівників зазначеного
проекту професора Романа Кирчіва [Кирчів,
2008; 2009, с. 598—599]. Свідченням такого не-
втішного стану у науковому осмисленні цього
етапу є хоча б той факт, що чимало сучасних
фахівців, зокрема й поліссєзнавців, не до кін ця
уявляють масштаби проведеної роботи. Зок-
рема на основі експедиційного звіту Р. Кир-
чіва і З. Болтарович [Болтарович, Кирчів,
1983] помилково датують їх проведення лише
1980-ми рр. [Глушко, 2008a, с. 19] або й вза-
галі стверджують, що тоді було проведено ли -
ше 3 експедиції [Гладкий, 2007, с. 16]1.
Ідею підготовки колективного дослідження
про традиційну та сучасну культуру Полісся
кілька разів висловлювали й раніше. Так, львів -
ські народознавці ще на початку 1950-х рр. із
цією метою провели низку комплексних експеди-
цій на терени Правобережного Полісся Украї ни,
проте у 1954 р. переключилися на підготовку
УДК: 39(477.41-2):[930.2:001.891.55«1970/1980»]
І. Я. Гілевич
ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІВНІЧНИХ РАЙОНІВ
КИЇВЩИНИ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДВОТОМНОЇ
КОЛЕКТИВНОЇ МОНОГРАФІЇ ПРО ПОЛІССЯ
(кінець 1970-х — початок 1980-х рр.):
ІСТОРІЯ ТА НАУКОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
© I. Я. ГІЛЕВИЧ, 2016
1. У цьому частково посприяв той факт, що у передмо-
вах обох томів підготовленого колективного дослід-
ження знаходимо лише дуже загальні відомості про
масштаби проведеної тоді польової збирацької роботи
[ОСБДКНП, 1987, с. 4; ПМК, 1988, с. 7—8].
історико-етнографічної монографії «Українці»
[Гілевич, 2008, с. 47—49].
Десятиліттям пізніше співробітник сектору
етнографії Інституту мистецтвознавства, етно -
графії та фольклору АН БРСР (далі — ІМЕФ
АН БРСР, нині — Інститут мистецтвознавства,
етнографії і фольклору ім. К. Крапиви НАН Бі -
лорусі) Лідія Молчанова висловила заклик до
українських та білоруських етнографів у май-
бутньому об’єднати свої сили для комплексного
дослідження усіх ділянок культури Полісся
[Малчанова, 1964, с. 184].
Проте реалізацію цього проекту розпочали
лише наприкінці 1970-х рр. З українського
боку участь у його виконанні взяли співробіт-
ники Українського державного музею етногра-
фії та художнього промислу АН УРСР (далі —
УДМЕХП АН УРСР), які на той час вже мали
досвід підготовки аналогічних видань про Бой-
ківщину та Гуцульщину1. Натомість із білору-
ського боку відповідну роботу доручили нау -
ковцям провідного народознавчого осередку
республіки — ІМЕФ АН БРСР. Зрештою, певну
роль у тому, що саме вчені цих двох наукових
центрів взялися за виконання такого важли-
вого спільного проекту, були тривалі хороші
стосунки їхніх тодішніх керівників Юрія Гошка
і Василя Бондарчика.
Стан дослідження поліських районів УРСР
та БРСР наприкінці 1970-х рр. значно різнився.
Тут далося взнаки як напрацювання народо -
знавців кінця ХVІІІ — першої половини ХХ ст.,
так і те, що поліські райони Білорусії у повоєнні
десятиліття постійно перебували у центрі на-
укових зацікавлень мінських учених [Гілевич,
2014, с. 43; Малчанова, 1964], а поліські райони
України у відповідний період лише спорадично
привертали увагу київських та львівських на-
родознавців, а чимало ділянок традиційної
культури місцевих мешканців залишалися
практично не розробленими. Внаслідок цього,
як справедливо стверджує Р. Кирчів, під час
підготовки двотомного дослідження про полі-
щуків у 1980-х рр. білоруські етнологи значно
випереджали українських колег, «головно
тому, що мали більше конкретних напрацю-
вань з поліських теренів й авторський колек-
тив краще підготовлених науковців з різних
питань цієї проблематики» [Кирчів, 2009,
с. 598]. До того ж, українські автори не могли
повною мірою використовувати напрацювання
українських етнологів кінця ХІХ — першої тре-
тини ХХ ст., позаяк чимало з них зазнали реп-
ресій з боку радянської влади або ж були відне-
сені до числа буржуазних націоналістів, а на
їхні праці було накладено суворе табу.
Початку підготовки колективної монографії
передувала кількарічна тематична збирацька
робота окремих науковців львівського музею на
теренах Правобережного Полісся України. Зок-
рема з середини 1970-х рр. співробітники від-
ділу мистецтвознавства, провідний тогочасний
дослідник традиційного українського гончар-
ства доктор мистецтвознавства Юрій Лащук2 та
його молода учениця Олександра Дудар (в за-
міжжі Нестер) розпочали збір матеріалів для
планових тем відповідно про народні художні
промисли та ткацтво поліщуків. Паралельно
вони поповнювали експонатами й музейні
фонди [АІН, ф. 1, оп. 1, спр. 414, арк. 79, 85;
спр. 442, арк. 46, 49, 119, 121—123, 129;
спр. 446, арк. 5; спр. 456, арк. 1; спр. 468 а,
арк. 46, 55, 90; спр. 472, арк. 5—6; спр. 500,
арк. 27, 60, 72; спр. 534, арк. 6].
Крім того, у 1976—1977 рр. Ю. Лащук,
О. Дудар, Г. Стельмащук та А. Кульчицький у
рамках збору матеріалів для договірної теми
«Народні художні промисли Житомирської об-
ласті» провели одну експедицію (20.07—
03.08.1976 р.) та здійснили декілька відряд-
жень до цієї області [АІН, ф. 1, оп. 1, спр. 468 а,
арк. 61, 73, 88, 106, 110; спр. 500, арк. 9, 13].
У 1977 р. науковці УДМЕХП АН УРСР роз-
почали підготовчий етап до широкомасштабних
польових досліджень у рамках розробки колек-
тивної теми «Історико-етнографічне дослід-
ження Полісся», над якою, починаючи з наступ-
ного року, працювали разом із білоруськими
колегами. Керівниками теми були тодішні за-
відувачі відділу етнографії музею: спершу Нео-
ніла Здоровега, а з кінця 1980 р. — Роман Кир-
чів [АІН, ф. 1, оп. 1, спр. 510, арк. 2; спр. 534,
арк. 7—8; спр. 563, арк. 3—4, 7—8; спр. 594,
арк. 12, 18; спр. 596, арк. 5, 30, 34, 35; спр. 609,
арк. 1—4; спр. 651, арк. 1—3].
Спершу почали з розробки історіографії, над
чим працювала одна з провідних науковців цієї
установи Катерина Матейко, яка на значній
джерельній базі простежила процес дослід-
ження Полісся України до 1970-х рр. Згодом до
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)188
Е т н о л о г і я
1. Саме на досліджуваний період припав важливий
етап в історії львівського етнологічного осередку —
організація на базі УДМЕХП АН УРСР у 1982 р.
Львівського відділення Інституту мистецтвознав-
ства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського
АН УРСР (далі — ЛВ ІМФЕ АН УРСР). Цьому
сприяла участь співробітників музею у реалізації
кількох міжнародних проектів, підготовка колектив-
них монографій про окремі історико-етнографічні
райони, отримання госпдоговірних замовлень на
реалізацію низки наукових проектів (про народні
промисли УРСР), розширення підготовки молодих
кадрів [Лащук, 2002, с. 112].
2. Працював молодшим науковим співробітником
УДМЕХП АН УРСР починаючи з 1958 р., коли разом
із сім’єю переїхав до Львова. З вересня 1963 р. — до-
цент, а згодом — завідувач відділу художньої кераміки
Львівського інституту прикладного та декоративного
мистецтва. На початку 1970-х рр. за організацію для
студентів Шевченківського вечора був змушений піти
з роботи. У 1975 р. повернувся до УДМЕХП АН УРСР.
Проте у 1985 р. залишив роботу в ЛВ ІМФЕ АН УРСР
через конфлікт із тодішнім директором установи
[Лащук, 2002, с. 112; Нестер, 2006].
одного з томів двотомної колективної моногра-
фії увійшов історіографічний розділ, який
об’єднав напрацювання К. Матейко і В. Бон-
дарчика [ПМК, 1988, с. 8—27]. Ця праця досі
залишається одним із найповніших оглядів на-
родознавчих студій усього історико-етнографіч-
ного регіону Полісся у межах сучасних Ук-
раїни, Білорусі та Росії упродовж ХVІІІ —
80-х рр. ХХ ст. Проте, незважаючи на значний
зібраний фактичний матеріал, через обмеже-
ний обсяг праці, нерозробленість багатьох пи-
тань та табуйованість ряду постатей, чимало
важливих аспектів залишилося поза їхньою
увагою.
А вже з 1979 р. львівські народознавці розпо-
чали систематичні польові дослідження. Упро-
довж п’яти років на теренах Полісся України
було проведено 8 комплексних експедицій1 та
кілька десятків індивідуальних відряджень, до
участі в яких загалом залучили понад 20 спів-
робітників, які збирали матеріали з різних ді-
лянок народного побуту, господарських занять,
матеріальної та духовної культури.
Цікаво, що, на відміну від відповідних експе-
дицій білоруських колег, лише окремі з учасни-
ків наукових мандрівок львівських народознав-
ців до цього проводили польову збирацьку
роботу на теренах Полісся (П. Жолтовський2,
Н. Здоровега3, Ю. Лащук4). Саме вони зрештою
й очолювали частину з проведених комплекс-
них експедицій.
Переважна ж більшість учасників цих на-
укових мандрівок до цього часу практично не
займалася вивченням традиційної культури
поліщуків5 або й взагалі це були етнографи-по-
чатківці, що створювало для них додаткові
труднощі.
Деякі з цих молодих дослідників згодом ста -
ли відомими українськими народознавцями, а
деякі продовжили свої поліссєзнавчі розсліди у
складі постчорнобильських експедицій 1990 —
початку 2000-х рр.6
Водночас до авторського колективу двотом-
ника було залучено ще кількох авторитетних
львівських учених старшого покоління, які ра-
ніше серед іншого займалися вивченням і тра-
диційної культури поліщуків, але в експедиціях
кінця 1970 — початку 1980-х рр. безпосередньої
участі вже не брали. Серед них насамперед від-
значимо Ю. Гошка7 та найавторитетнішу до-
слідницю українського одягу К. Матейко8.
Частково до підготовки тексту двотомника за-
лучили київських етнологів (співробітники
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 189189
Гілевич І. Я. Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії...
1. Р. Кирчів зазвичай вказує, що тоді було проведено
шість експедицій [Кирчів, 2008, с. 10]. Проте, як під-
тверджують архівні матеріали (накази, плани,
звіти), насправді їх було вісім.
2. Розпочав свої поліссєзнавчі мандрівки в 1928—
1931 рр. із поїздок на Східне та Середнє Полісся під
керівництвом Стефана Таранушенка. У 1952 р. брав
участь у розвідувальній експедиції львівських етно-
логів на Правобережне Полісся. У другій половині
1960 — на початку 1970-х рр. вивчав народне будів-
ництво поліських районів Волинської та Рівненської
областей у рамках підготовки «Регіонального істо-
рико-етнографічного атласу України, Білорусії та
Молдови» та підбору пам’яток архітектури для львів-
ського скансену. У 1970 — на початку 1980-х рр. у
рамках діяльності в Українському товаристві охо-
рони пам’яток історії та культури проводив комп -
лексне обстеження усіх дерев’яних храмів Волин-
ської та Рівненської областей. Щоправда, до самого
двотомника про Полісся Павло Миколайович так ні-
чого й не підготував. Він помер у 1986 р.
3. У 1964 р. у рамках підготовки монографії про ук-
раїнське весілля провела дві маршрутні експедиції
теренами Правобережного Полісся.
4. У його докторській дисертації «Українська на-
родна кераміка ХІХ—ХХ ст.» (1969 р., захищена
1973 р.) уперше комплексно зібрані відомості про
кількасот гончарських осередків України, зокрема й
кількадесят поліських. Щоправда, ця праця так і не
була опублікована.
5. Переважно спеціалізувалися на Карпатах. З цією
проблемою зіткнулися і в середині 1990-х рр. під час
організації перших постчорнобильських комплекс-
них експедицій.
6. Так, С. Швед (у заміжжі Гвоздевич) у середині
1990-х рр. досліджувала родильну обрядовість та де-
ревообробні промисли Середнього Полісся. Проте
найвагоміших результатів досягла Раїса Чугай (в за-
міжжі Захарчук-Чугай) (учасниця переважної біль-
шості комплексних експедицій 1994—2008 рр.), серед
найвагоміших наукових результатів якої є моногра-
фія про народне мистецтво Чорнобильщини [Захар-
чук-Чугай, 2007].
7. Відомий дослідник звичаєвого права населення
Українських Карпат. Проте поза його увагою не за-
лишився сімейний та громадський побут поліщуків.
1968 р. на основі архівних матеріалів він опублікував
цінну розвідку про історію сільської общини на За-
хідному Поліссі [Гошко, 1966]. До колективного дво-
томника він у співавторстві підготував підрозділ про
звичаєве право поліщуків у ХVІ—ХІХ ст. Аналізуючи
різноманітні свідчення архівних джерел, автори від-
значили властиву для нього значну тяглість тради-
цій [ОСБДКНП, 1987, с. 62—73].
8. Уперше народний одяг поліщуків вона досліджу-
вала ще у складі комплексної експедиції 1953 р. [Гі-
левич, 2008, с. 47—48]. У 1961 та 1964 рр. К. Матейко
провела три експедиційні виїзди у різні райони По-
лісся України (зокрема й на терени Київської обл.).
Ще низку виїздів у поліські райони Волинської та Рів-
ненської областей вона провела у наступні роки з
метою збору матеріалів до історико-етнографічного ат-
ласу. У своїй монографії «Український народний одяг»
на основі використання типологічного і порівняльно-
історичного методів вона уперше дала комплексну ха-
рактеристику регіонального комплексу народного
вбрання Полісся: спробувала простежити його видо-
вий склад, виділила регіональні та локальні особли-
вості, наголосила на взаємовпливах у цій ділянці тра-
диційної культури місцевого українського населення
та пізніших поселенців (білорусів, росіян та поляків).
Щоправда, до цього регіону дослідниця віднесла і пів-
нічну частину історико-етнографічної Волині [Ма-
тейко, 1977, с. 146—153]. У 1980 р. учена вийшла на
пенсію, але й надалі працювала в музеї. До колектив-
ної монографії підготувала у співавторстві лише вже
згаданий історіографічний розділ.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)190
С т а т т і
ІМФЕ АН УРСР), насамперед визнаних фахів-
ців з окремих ділянок традиційної культури,
які до того ж проводили збирацьку роботу в різ-
них районах Полісся України у рамках підго-
товки власних тематичних (дисертаційних) до-
сліджень та вже мали чималі напрацювання у
відповідних ділянках традиційної культури по-
ліщуків [Борисенко, 1984]. Насамперед, йдеться
про дослідницю весільної обрядовості Вален-
тину Борисенко1 та провідного спеціаліста із
традиційного бджільництва українців Василя
Скуратівського2 (співавтори підрозділів про сі-
мейну обрядовість та бджільництво).
Учасники першої комплексної експедиції уп-
родовж 15—30.06.1979 р. обстежили Старо-Ви-
жівський (сс. Любохини, Рокита), Ратненський
(с. Самари), Камінь-Каширський (м. Камінь-
Каширський, с. Тоболи), Любешівський (смт. Лю -
бешів, с. Ветли) райони Волинської області та
Зарічнянський (смт. Зарічна, с. Нобель), Дубро-
вицький, Острозький, Сарненський, Гощан-
ський райони Рівненської області. До її складу
увійшли Н. Здоровега (кер.) (сімейна обрядо-
вість), Ю. Лащук (народне мистецтво), Є. Ся-
вавко (побут та виховання дітей), І. Туляганов
(допоміжні заняття) та Г. Стельмащук (одяг)
[АІН, ф. 1, оп. 1, спр. 559, арк. 60, 68; спр. 576,
арк. 3—4]. В архіві зберігається їхній колектив-
ний звіт (спр. 251)3.
У складі наступної експедиції працювали
П. Жолтовський (кер.), Ю. Лащук (обоє — на-
родне мистецтво), Л. Худаш (народний світо г -
ляд), Л. Боцонь (громадський побут) та Г. Стель -
мащук (одяг), які упродовж 8—22.09.1979 р.
відвідали поліські райони Житомирської та
Рівненської областей [АІН, ф. 1, оп. 1, спр. 559,
арк. 97, 102]. В архіві зберігаються звіти усіх
учасників цієї наукової мандрівки, окрім її ке-
рівника (спр. 251а, 251в). Тоді ж для музею
було закуплено низку цінних експонатів, серед
яких 10 предметів кераміки [Івашків, 2003,
с. 55].
Третю з серії експедицію провели 10—
30.06.1980 р. Н. Здоровега (кер.) (сім’я і сімей-
ний побут), З. Болтарович (народна медицина
та ветеринарія), Л. Боцонь (громадський побут)
та М. Мороз (народний календар; фотограф) ви-
вчали традиційну та сучасну культуру поліщу-
ків Чернігівської, Київської та Житомирської
областей. Під час експедиції було закуплено
88 експонатів (серед них миски та гладущики з
Чернігівщини та Сумщини), які поповнили
фонди музею [АІН, ф. 1, оп. 1, спр. 591, арк. 53;
спр. 594, арк. 18; спр. 609, арк. 3—4; Івашків,
2003, с. 55]. В архів передали звіти усіх учасни-
ків цієї наукової мандрівки, окрім її керівника
(спр. 257в; 280).
Упродовж 9.07—01.08.1980 р. Т. Кіщук (кер.)
(інтер’єр народного житла), Г. Горинь (шкіряні
промисли), Л. Боцонь (громадський побут),
Ю. Литвин (засоби пересування (спр. 320; 321))
та С. Швед (народна медицина та велика сім’я)
обстежили Старовижівський (с. Рокита), Ратнів-
ський (сс. Здомишель, Тур) райони Волинської
області, Зарічнянський (сс. Річиця, Заозер’я),
Сарненський (с. Любиковичі), Дубровицький
(сс. Соломіївка, Орв’яниця), Рокитнівський (с. По -
знань) райони Рівненської області та Олев-
ський (сс. Рудня Хочинська, Копище, Хочино)
район Житомирської області. Закуплено близь -
ко 100 експонатів для музею [АІН, ф. 1, оп. 1,
спр. 591, арк. 65; спр. 594, арк. 18; спр. 609,
арк. 4]. В архіві зберігається колективний звіт
учасників цієї експедиції (спр. 257д).
Значно активізувалась збирацька робота на-
ступного року. Упродовж 8.06—4.07.1981 р.
одна із найбільш чисельних експедицій у
складі Р. Кирчіва (кер.) (фольклор (спр. 261)),
Т. Гонтар (народна їжа (спр. 292)), З. Болтаро-
вич (народна медицина (спр. 280)), Р. Чугай
(народне мистецтво), Л. Худаш (народний сві-
тогляд), М. Мороза (народні знання та кален-
дар), Л. Боцонь (громадський побут), З. Росін-
ської (сімейна обрядовість), Г. Стельмащук
(одяг) та Р. Гошка4 (будівництво) обстежила
Ратнівський і Камінь-Каширський райони Во-
линської області, Зарічненський, Сарненський
і Рокитнянський райони Рівненської області,
Олевський та Овруцький райони Житомирської
області. Закуплено більше 30 експонатів до
музею [АІН, ф. 1, оп. 1, спр. 637, арк. 49—50;
спр. 651, арк. 3; спр. 653, арк. 2]. В архів пере-
дали колективний звіт (спр. 280а).
А вже 7—31.07.19818—25.07) Р. Кирчів (кер.)
(фольклор (спр. 262)), З. Болтарович (народна
медицина (спр. 280)), Л. Худаш (народний сві-
тогляд), Л. Боцонь (громадський побут), Г. Го-
ринь (шкіряні промисли), Г. Стельмащук (одяг
1. 1988 р. вона опублікувала монографію про весільну
обрядовість українців [Борисенко, 1988], на основі
якої невдовзі захистила докторську дисертацію. У цій
праці авторка вперше визначила інваріантні ознаки
українського весілля, а також виділила його чотири
регіональні типи — центральний (з подільським і
слобожанським підваріантами), південний, карпат-
ський і поліський. Останній В. Борисенко поділила
на три локальні підтипи: рівненсько-волинський, ки-
ївсько-житомирський і чернігівський.
2. З цієї теми він планував підготувати кандидатську
дисертацію, проте в ІМФЕ АН УРСР йому тоді не за-
твердили таку тему [Скуратівський, 2006, с. 142—
144].
3. Тут і далі у круглих дужках вказуємо номер відпо-
відної справи в архіві Інституту народознавства НАН
України (ф. 1, оп. 2), в якій зберігається колективний
звіт учасників експедиції або ж їхні польові мате-
ріали. Відповідно до цих матеріалів не включаємо у
список використаних джерел та літератури, щоб його
не переобтяжувати.
4. Єдиний учасник комплексних поліських експеди-
цій УДМЕХП АН УРСР початку 1980-х рр., який не
був співробітником цієї установи. На той час він пра-
цював архітектором Музею народної архітектури та
побуту у Львові.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 191191
Гілевич І. Я. Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії...
(спр. 259)) та Р. Федина (лісорубство та тварин-
ництво) обстежили Поліський (сс. Максимовичi,
Весняне (давня назва — Вовчий Ліс)) та Чорно-
бильський (сс. Товстий Лiс, Горностайпiль)
райони Київської області (згодом ці терени по-
трапили у зону відчуження), Ріпкінський, Го-
роднянський, Щорський і Корюківський райони
Чернігівської області [АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 637,
арк. 63; Кирчів, 2008, с. 10]. В архіві зберіга-
ється їхній колективний звіт (спр. 280б).
Про роботу цієї експедиції на теренах Київ-
щини Р. Кирчів розповів у квітні 2006 р. у
своєму виступі на ХVІІ науковій сесії Наукового
товариства ім. Т. Шевченка (засідання секції ет-
нографії та фольклористики, що було приуро-
чене до 20-х роковин Чорнобильської трагедії).
Згодом ці матеріали були опубліковані у
статті [Кирчів, 2008]. Тут знаний народозна-
вець ділиться своїми спогадами та нотатками
з польового щоденника про виявлені там ре-
лікти традиційної культури та основні тенден-
ції розвитку зазначених сіл Чорнобильського та
Поліського районів напередодні аварії. Він
стверджує, що тоді львівські вчені планували
невдовзі ще відвідати ці терени з метою більш
докладного дослідження русальної традиції,
але цей задум не вдалося реалізувати.
Ще одну комплексну експедицію провели
упродовж 7.06—4.07.1982 р. на терени Східного
Полісся. Р. Кирчів (кер.) (фольклор (спр. 287)),
Т. Гонтар (народна їжа (спр. 292)), З. Болта -
рович (народна медицина (спр. 303), ро дильна
та похоронна обрядовість), Л. Худаш (народ-
ний світогляд), Л. ), Л. Боцонь (громадський
побут (спр. 286)), Г. Горинь (шкіряні промисли
(спр. 293)) та Ю. Литвин (засоби пересуван ня)
відвідали Новгород-Сіверський (сс. Михаль-
чина Слобода, Дегтярівка), Семенівський (сс. Ти -
моновичі, Погорільці) райони Чернігівської об-
ласті, Шосткінський (сс. Каліївка, Чапліївка),
Ямпільський (сс. Княжичі, Степове), Сере-
дино-Будський (сс. Рожковичі, Стара Гута, Оч-
кіне) райони Сумської області. Колективний
звіт зберігається в архіві (спр. 285).
1983 р. Р. Кирчів та З. Болтарович опубліку-
вали докладний звіт про три комплексні експе-
диції 1981—1982 рр. під керівництвом Р. Кир-
чіва, якими було охоплено 19 поліських районів
шести північних областей України (щоправда,
з них лише два райони в межах Київщини).
У кожному з цих районів учасники наукових
мандрівок досліджували в середньому по два-
три населені пункти (загалом — 43 поселення),
поєднуючи маршрутний та кущовий методи
експедиційної роботи [Болтарович, Кирчів,
1983]. Текст цього звіту ще раз показує, на-
скільки мало матеріалів учасники зібрали
серед поліщуків Київщини, позаяк тут наявні
лише дві безпосередні вказівки про етногра-
фічні реалії з цих теренів (про поширення
плахт, як і на Східному Поліссі, а також про
розповсюдження у суміжних з Білорусією міс-
цевостях (сс. Буда, Товстий Ліс Чорнобильського
р-ну) спідниці «саян», назва якої, композиція і
колорит, на думку авторів звіту, свідчила про
виразний вплив у цій зоні білоруського кос-
тюма) [Болтарович, Кирчів, 1983, с. 68].
Останню з серії експедицію львівські наро-
дознавці провели впродовж 6—23.07.1983 р.
Тоді зусиллями Р. Кирчіва (кер.) (фольклор
(спр. 300)), З. Болтарович (народна медицина
(спр. 308)), Р. Гошка (будівництво), Є. Кузишин
(землеробство), З. Росінської (сімейна обрядо-
вість (спр. 303)), Ю. Климця та О. Федорів (на-
родна метеорологія (спр. 301)) було обстежено
терени Камінь-Каширського району (сс. Вели-
кий Обзир, Стобихва, Фаринки) Волинської об-
ласті, Дубровицького (сс. Вербівка, Бережки),
Володимирецького (сс. Біле, Полиці) районів
Рівненської області, а також Пінського району
(сс. Бакиничі, Шоломичі) Брестської області
БРСР [Кулик, 1984, с. 87—88; Федорів, 1984a,
с. 99].
Підсумком кількарічної науково-дослідної
роботи українських та білоруських народознав-
ців стали дві колективні та низка індивідуаль-
них монографій, кілька десятків статей та, що
особливо важливо, три захищені кандидатські
дисертації про окремі ділянки традиційної
культури автохтонних мешканців Полісся Ук-
раїни1.
Перший том колективної монографії (опублі-
кований в Києві) присвячений проблемам ет-
нічної історії, господарських занять, матеріаль-
ної культури населення Полісся [ПМК, 1988], а
другий том (побачив світ у Мінську) — громад-
ському та сімейному побуту, різноманітним
компонентам традиційно-побутової культури та
змінам у побуті та духовній культурі за роки ра-
дянської влади [ОСБДКНП, 1987]. Відзначимо,
що в більшості підрозділів другого тому відчутно
домінує матеріал з поліських районів Білорусії.
Методика підготовки відповідних підрозділів
зводилась до того, що український та білору-
ський автори (переважно фахівці з відповідних
ділянок) готували нарис про відповідну ділянку
своєї частини Полісся, а потім один з них (пере-
важно білоруси), зводив це у спільний текст.
Щоправда, у попередніх варіантах усі розділи
1. До цього часу за післявоєнні десятиліття україн-
ськими етнологами та фольклористам було захи-
щено лише чотири дисертаційні дослідження про
традиційну та сучасну культуру мешканців Полісся:
Людмила Шевченко про побут та культуру кроле-
вецьких ткачів (1954), Мустафа Козакевич про на-
родне будівництво поліщуків (1961), Галина Паш ко -
ва про етнокультурні зв’язки у весільній обрядовості
українців та білорусів Полісся (фактично вона порів-
нювала традиційну культуру українців Західного
Полісся, які живуть з обох сторін українсько-білору-
ського політичного кордону) (1970-ті рр.) і Світлана
Китова про традиційну та сучасну весняно-літню
календарно-обрядову поезію Західного Полісся
(1976).
були значно більшими за обсягом, проте в про-
цесі підготовки до друку їх скоротили, тож
значна частина зібраного фактичного мате-
ріалу не була введена до наукового обігу1.
Р. Кирчів стверджує, що це двотомне видання,
«великого задоволення, особливо […] україн-
ським авторам, [...] не принесло. Раз тому, що
було здійснене з відступом від попередньо узгод-
женого плану-проспекту та було надто ре-
тельно «відредаговане». І, по-друге, що з того
великого матеріалу, який було зібрано в ході
експедиційного дослідження, в ньому викорис-
тана лише невелика частина» [Кирчів, 2008,
с. 10]. Яскравим свідченням того, як скорочу-
вали текст монографії, є підрозділ про полі-
ський фольклор, співавтором якого виступив
Р. Кирчів. Навіть його розділ був опублікова-
ний у значно скороченому вигляді [ОСБДКНП,
1987, с. 242—278]. Повний варіант цієї праці
Романа Федоровича побачив світ лише у неза-
лежній Україні [Кирчів, 2002, с. 214—262].
Р. Кирчів як член редколегії та відповідаль-
ний редактор однієї з книг цього видання, а вод-
ночас і учасник дискусій щодо трактування різ-
них питань і текстових формулювань, стверджує,
що на опублікованому варіанті колективного до-
слідження «позначилася в непоодиноких випад-
ках і наша поступливість заради того, щоб не
пошкодити «непохитній єдності радянських на-
родів-братів» [Кирчів, 2009, с. 598—599].
Цей двотомник необхідно розглядати як важ-
ливу історіографічну пам’ятку української ет-
нологічної науки радянського періоду, яка ще
потребує окремого більш повного аналізу, і в
свою чергу наголосимо на кількох важливих
особливостях цього видання:
— під час підготовки колективної монографії
автори залучили матеріали багатих фондових
збірок етнографічних експонатів з Полісся, що
тоді зберігалися у фондах музеїв Ленінграда,
Львова, Києва, Мінська та низки регіональних
музеїв України та Білорусі, що значно збага-
тило джерельну базу дослідження2;
— у двотомнику практично не представлено
(хоча б з порівняльною метою) традиційну куль-
туру мешканців Підляшшя (найзахідніша час-
тина Полісся);
— це дослідження представило тогочасний
погляд на місце Полісся в системі історико-ет-
нографічного районування [ПМК, 1988, с. 28—
40]. Саме напрацювання І. Чаквіна і М. Мороза
(насамперед, першого з них) стали основними
орієнтирами для пізніших дослідників. На ос-
нові докладного аналізу цього підрозділу про-
фесор Михайло Глушко виділив кілька основ-
них його недоліків та прогалин (трактування
зазначеними авторами Полісся як «історико-ет-
нографічної області»; його поділ передовсім не
за етнографічними критеріями, а за етнічними
ознаками та адміністративно-територіальним
принципом («українське», «білоруське», «литов-
ське», «польське» (Люблінське) Полісся); відсут-
ність чіткої локалізації окремих «районів»), які
на сучасному етапі розвитку етнологічної науки
потребують або наукового спростування, або ж
перегляду в межах набутих українськими наро-
дознавцями нових польових етнографічних ма-
теріалів, нових результатів їхнього аналізу
[Глушко, 2008b, с. 19—22];
— двотомне колективне дослідження дуже
слабо ілюстроване фотографіями, рисунками;
не знайде читач тут й жодної карти чи схеми,
які б відображали межі Полісся, його внутрішнє
членування або ж ареали поширення певних
явищ традиційної культури.
Звичайно, результати досліджень окремих ді-
лянок традиційної культури різнилися, на що
вплинула низка чинників, зокрема й неоднако-
вий фаховий рівень самих науковців. Далося
взнаки й те, що чимало ділянок традиційної
культури поліщуків в Україні у післявоєнні
роки майже не досліджували, лише учасники
комплексних експедицій кінця 1970 — початку
1980-х рр. першими за кілька десятиліть звер-
нули увагу на традиційний транспорт, низку ре-
месел та промислів, народні знання тощо.
Водночас у відповідних розділах монографії
дуже різнилася і репрезентативність окремих
час тин Поліського краю, що пояснювалось на-
самперед як нерівномірністю їх представлення
у давнішій літературі, так і різними масшта-
бами проведеної польової збирацької роботи.
Сказане особливо стосується поліських районів
Київщи ни, які в багатьох розділах представлені
дуже слабо.
З-поміж зібраних тоді матеріалів польових
досліджень у науковий обіг повніше введені ті,
за темами яких учасники наукових мандрівок
підготували монографічні дослідження [Ла -
щук, 1992] або ж кандидатські дисертації. За-
галом, було захищено три дисертаційних до-
слідження. Щоправда, по-перше, їхня наукова
вартість була різною, а, по-друге, жодна з них
не була опублікована окремою книгою.
Найпомітнішим з-поміж них стало дослід-
ження О. Нестер про традиційне ткацтво Пра-
вобережного Полісся України, яке відчутно ви-
різняється своєю джерельною базою, позаяк
упродовж 1975—1982 рр. авторка обстежила
понад 200 населених пунктів зазначеного
ареалу, що дало їй можливість широко викорис-
тати картографічний метод. Учена провела
комплексне дослідження прийомів обробки си-
ровини, знарядь, техніки ткання, орнаменту,
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)192
Е т н о л о г і я
1. Така сама доля спіткала й видані у радянський пе-
ріод колективні історико-етнографічні монографії про
Бойківщину та Гуцульщину [Кирчів, 2002, с. 3—4].
2. До речі, під час проведення цих комплексних екс-
педицій та індивідуальних виїздів проводився збір
експонатів, які поповнили фонди львівського музею.
Щоправда, ця складова тодішніх досліджень недос-
татньо відображена у тогочасній звітній документа-
ції, і до того ж, досі майже не проаналізована в істо-
ріографічній літературі [Івашків, 2003, с. 55].
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 193193
Гілевич І. Я. Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії...
термінології, видів продукції, їх використання
у щоденному побуті та обрядових практиках по-
ліщуків, відповідних вірувань та обрядодій,
пов’язаних з усіма етапами як вирощування й
обробки сировини, так і виготовлення готової
продукції тощо [Дудар, 1979; 1980; Дудар-Не-
стер, 1980; Нестер, 1983; 1984; 1992]. Водночас
дослідниця спробувала розглянути орнамент
поліського ткацтва як важливе етногенетичне
джерело [Нестер, 1985; 1998]. Один із найваж-
ливіших висновків ученої полягає у тому, що на
досліджуваних теренах чітко виділяються роз-
ділені межиріччям Горині та Случі дві зони
традиційного ткацтва, а також декілька локаль -
них районів [Нестер, 1992, с. 89].
Комплексне дослідження про народний одяг
поліщуків підготувала молода уродженка цього
краю, а в майбутньому відомий український
мистецтвознавець, Г. Стельмащук. У кандидат-
ській дисертації та опублікованих статтях наро-
дознавець проаналізувала видовий склад одягу,
його сировину, крій, архаїчні елементи, декор,
використання в обрядах, визначила локальні та
регіональні комплекси й ареали поширення
традиційного вбрання поліщуків, виділила ха-
рактерні для нього загальноукраїнські, східно-
і загальнослов’янські риси [ПМК, 1988, с. 334—
365; Стельмащук, 1980; 1982; 1983; 1984].
У контексті пропонованого дослідження не-
обхідно відзначити, що в обох цих дисертаціях
були широко представлені й поліські терени
Київської області, позаяк обидві дослідниці,
окрім участі в комплексних експедиціях, про-
вели й десятки індивідуальних виїздів, за раху-
нок чого змогли значно розширити репрезента-
тивність різних районів Поліського краю.
Натомість майже непоміченою залишилася
робота Р. Гошка (брав участь у трьох комплекс-
них експедиціях 1981—1982 рр. та провів ряд
індивідуальних виїздів), яка стала першим
комплексним дослідженням народного будів-
ництва Полісся України [Гошко, 1988]. Автор
торкнувся специфіки поселень, садиби і житла,
громадського та сакрального будівництва,
проте, оцінюючи реальне значення цієї праці,
доводиться констатувати її досить посередній
фаховий рівень, до того ж на її підготовці та ус-
пішному захисті позначився і той факт, що її
автор був сином тодішнього керівника ЛВ
ІМФЕ АН УРСР.
Окрім згаданих, було заплановано ще кілька
кандидатських дисертацій. Так, незавершеним
залишилося цінне дослідження О. Федорів про
народну метеорологію поліщуків. Частину зіб-
раного матеріалу було введено у науковий обіг
у статтях [Федорів, 1984a; 1984b; 1984c]. Нато-
мість дисертаційне дослідження Ю. Литвина
про традиційні шляхи сполучення та транспорт
поліщуків залишилася лише на рівні задуму.
Саме зібрані ним польові матеріали з цієї ді-
лянки традиційної культури поліщуків (в архіві
збереглося два його звіти (спр. 320; 321)), як і
відповідний підрозділ у колективній моно -
графії [ПМК, 1988, с. 264—278], співавтором
якого з українського боку виступив дослідник
історії партії (!) А. Шляхтовський, були одними
із найслабших.
Досить результативною була й кількарічна
збирацька робота Ю. Лащука. Саме він був спів -
автором більшості підрозділів про численні різ-
новиди народних ремесел та промислів поліщу-
ків, їхні мистецькі особливості. А 1992 р. вчений
опублікував окрему монографію «Народне мис-
тецтво Українського Полісся» [Лащук, 1992]. Як
у колективному двотомнику, так і в пізнішій
монографії широко представлені матеріали з
різних частин Полісся України. Зокрема тут
знаходимо й цінні відомості про осередки, регіо-
нальні та локальні особливості гончарства та
інших ремесел поліських районів Київщини.
Саме тоді Ю. Лащук і О. Нестер готували роз-
діли до колективної праці про художні промисли
УРСР, а перший з них і довідкові відомості про
осередки художніх ремесел Київщини [Народ -
ні..., 1986, с. 116—118]. Окрему статтю Ю. Лащук
присвятив і проблемі історії дослідження народ-
них промислів мешканців Правобережного По-
лісся України, у якій зібрав численні маловідомі
публікації та архівні матеріали [Лащук, 1985]1.
З-поміж інших учасників цих наукових ман-
дрівок лише декотрі, окрім підрозділів у дво-
томнику, опублікували ще й спеціальні статті
про ті чи інші аспекти досліджуваних ділянок
традиційної та сучасної культури поліщуків.
Зокрема заслуговують на увагу ґрунтовні роз-
відки про родильну обрядовість [Кухарьонок,
Росінська, 1985], медицину [Болтарович, 1986],
купальську обрядовість [Климець, 1984; 1996]
та деякі інші.
Відзначимо, що часто ці статті є більш по-
вними, ніж підрозділи у двотомнику. Для при-
кладу, досить докладним є підрозділ про на-
родне харчування, в якому знаходимо цінні
відомості про щоденну, святкову та обрядову їжу,
а також посуд поліщуків [ПМК, 1988, с. 376—
399]. Щоправда, тут майже не відображена спе-
цифіка традиційного харчування окремих райо-
нів Полісся. З цього приводу набагато повнішою
є спеціальна стаття Т. Гонтар про святкову та
обрядову їжу автохтонів Полісся України [Гон-
тар, 1986]. Авторка спробувала простежити
певні регіональні та локальні особливості цієї
ділянки традиційної культури поліщуків у
межах Західного, Середнього та Східного По-
лісся, проте матеріали з Київщини тут прак-
тично не представлені. Ще одна її розвідка
1. Цей мистецтвознавець належав до числа учених,
які обмежували Полісся лише його правобережною
(прип’ятською) частиною, а тому в цій історіографіч-
ній статті, як і в пізнішій монографії (на відміну від
двотомної колективної праці), представлено лише ві-
домості про цю частину Полісся. Аналогічного під-
ходу притримується і його учениця О. Нестер.
присвячена питанню традицій та новацій у сучас-
ному харчуванні поліщуків [Гонтарь, 1984].
Натомість до досить посередніх належали
підрозділи про основні та більшість допоміжних
господарських занять, окремі ремесла та про-
мисли (напр., лісорубство, відхожі промисли),
традиційний світогляд та вірування поліщуків,
громадський та сімейний побут сільського насе-
лення, громадський побут і духовну культуру
міського населення краю тощо.
На особливу увагу заслуговує доля польових
матеріалів, зібраних учасниками поліських екс-
педицій 1970 — початку 1980-х рр. Нині звіти
більшості учасників цих експедицій та частково
польові щоденники зберігаються в архіві Інсти-
туту народознавства НАН України1. Тож цілком
можемо погодитися із твердженням вказаного
дослідника, що до матеріалів згаданих полі-
ських наукових експедицій «варто поверну-
тися, і в належному опрацюванні інтегрувати
їх у науковий обіг» [Кирчів, 2008, с. 13]. Але тут
необхідно зробити уточнення, що сказане сто-
сується матеріалів далеко не всіх збирачів, поза -
як серед них трапляються дуже поверхневі речі.
Чи не найменше введені у науковий обіг по-
льові першоджерела про традиційну кален-
дарну обрядовість, що були зібрані різними учас-
никами досліджуваних тут комплексних
експедицій. Окрім розділу у колективній моно -
графії, спеціальні публікації учасників цих на-
укових мандрівок стосувалися лише купаль-
ської обрядовості [Климець, 1984; 1996]. Згодом
Ю. Климець широко представив ці матеріали й
у своїй монографії «Купальська обрядовість на
Україні», де зокрема виділив і певні регіональні
та локальні традиції відзначення цього свята на
теренах Полісся [Климець, 1990]. Що правда, по-
ліські райони Київщини тут практично не пред-
ставлені, що зрештою й засвідчила вміщена у
книзі карта побутування компонентів купаль-
ської обрядовості в Україні наприкінці ХІХ — на
початку ХХ ст., де вказаний ареал залишився
білою плямою [Климець, 1990, с. 118].
Зауважимо також, що зібрані тоді матеріали
широко представлені у низці інших пізніших
монографічних досліджень 1990-х рр. про ок-
ремі ділянки традиційної культури українців,
авторами яких були окремі з учасників цих на-
укових мандрівок, насамперед З. Болтарович
(народна медицина українців) [Болтарович,
1990] і Г. Горинь (шкіряні промисли західних
областей України) [Горинь, 1992].
Комплексні поліські експедиції львівських
народознавців співпали в часі з найактивнішим
періодом польових досліджень у рамках реалі-
зації ще одного важливого наукового проекту —
«Поліського етнолінгвістичного атласу», над під-
готовкою якого від середини 1970-х рр. працю-
вав творчий колектив московських етнолінгвіс-
тів з їхніми колегами з України та Білорусії під
керівництвом академіка Нікіти Толстого. Най-
більш інтенсивними польові дослідження за
єдиною зведеною програмою та сіткою на тере-
нах Білорусії, України та Росії були проведені у
1980—1985 рр. Проте вже після Чорнобильської
катастрофи 1986 р. російські дослідники пов -
ністю припинили польові дослідження на тере-
нах Полісся. До 1986 р. із 148 населених пунктів
(з них лише 3 на Київщині), внесених у мережу
атласу, вдалося обстежити 114 сіл (зо крема лише
одне на Київщині — с. Копачі на Чорнобиль-
щині у 1985 р.) [Гілевич, 2014, с. 40—42; Тол-
стая, 1996, с. 49—50; 2005, с. 591—597]. Між ви-
конавцями обох проектів в ці роки були окремі
сторінки плідної співпраці. Для прикладу, у
конференції «Полісся та етногенез слов’ян»
(Київ, 1983 р.) взяли активну участь етнологи,
етнолінгвісти та представники суміжних дис-
циплін [Полесье и этногенез..., 1983].
Таким чином, можемо підсумувати. Комп лекс -
ні експедиції кінця 1970 — початку 1980-х рр. у
рамках підготовки двотомної колективної моно -
графії про традиційну та сучасну культуру меш-
канців Полісся — це цікава та важлива сторінка
в історії етнографічного дослідження Полісся,
яка, щоправда, досі ще недостатньо вивчена та
осмислена пізнішими поліссєзнавцями та дослід -
ни ками історії етнологічної науки. У про поно -
ва ній статті зроблено спробу його комплексно
охарактеризувати, проте чимало згаданих тут ас-
пектів ще потребують подальшого дослідження.
Саме тоді вперше упродовж лише кількох
років було проведене комплексне дослідження
всього Полісся у межах України, Білорусії та
Росії. Натомість поза увагою народознавців за-
лишилися поліські терени в кордонах сучасної
Польщі (Підляшшя).
Текст відповідних підрозділів відобразив ще
низку важливих явищ: як нерівномірність до-
слідження різних районів Поліського краю, так
і різних ділянок традиційної культури місце-
вого населення. Отримані результати дослід-
ження останніх суттєво різнилися. Тут далися
взнаки як стан їхнього збереження, так і наяв-
ність/відсутність відповідних фахівців.
Матеріали з поліських районів Київщини до-
сить нерівномірно представлені у різних під-
розділах двотомника та інших тогочасних пуб-
лікаціях учасників експедицій, позаяк саме
північні райони Київщини були найменше
охоплені під час проведення комплексних екс-
педиційних мандрівок. Виняток становлять
лише ті підрозділи двотомника, українські спів -
автори яких вже мали давніші напрацювання
щодо цих теренів (весільна обрядовість), або ж,
окрім участі в комплексних експедиціях, вони
проводили численні індивідуальні експеди-
ційні поїздки у рамках підготовки кандидат-
ських дисертацій або ж інших планових тем
(одяг, ткацтво, деякі інші ремесла та про-
мисли). Тож і не дивно, що регіональні особли-
вості та локальна специфіка традиційної куль-
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)194
Е т н о л о г і я
1. Утворений 1992 р. на базі ЛВ ІМФЕ НАН України.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 195195
Гілевич І. Я. Польові дослідження північних районів Київщини під час підготовки двотомної колективної монографії...
тури поліщуків Київської області та збережені
тут до кінця ХХ ст. архаїзми у переважній біль-
шості підрозділів двотомного колективного до-
слідження практично не представлені. Хроно-
логічно експедиції львівських народознавців
збіглися з широкомасштабними польовими до-
слідженнями у рамках підготовки «Поліського
етнолінгвістичного атласу», учасники яких
також дуже мало уваги приділили поліським
районам Київщини. Зазначені факти стали од-
нією з причин того, що на момент вибуху на
ЧАЕС саме цей ареал залишався одним із най-
менш досліджених на теренах цілого Полісся.
Двотомна колективна монографія 1987—
1988 рр. підсумувала все попереднє дослід-
ження цього краю упродовж двох століть. До
того ж, вона мала стати важливим поштовхом
для подальших наукових студій. Але роль цього
каталізатора відіграла не вона, а найбільша
техногенна катастрофа в історії людства — ава-
рія на ЧАЕС. Результати збирацької роботи
учасників постчорнобильських експедицій сере-
дини 1990-х рр. на теренах Поліського, Чорно-
бильського та сусідніх районів переконливо до-
вели, що попередники дарма не приділяли
цьому ареалу належної уваги.
АІН, ф. 1, оп. 1. Науково-організаційної і управлін-
ської документації, спр. 414. Накази директора
музею з основної діяльності та особового складу за
1974 р., 107 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 442. Накази директора музею з
основної діяльності та особового складу за 1975 р.,
133 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 446. Річний звіт про науково-до-
слідну роботу музею за 1975 р., 36 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 456. Звіт про науково-дослідну
роботу відділу [мистецтвознавства] за 1975 р., 7 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 468а. Накази директора музею з
основної діяльності та особового складу за 1976 р.,
125 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 472. Річний звіт про науково-до-
слідну роботу музею за 1976 р., 31 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 500. Накази директора музею з
основної діяльності та особового складу за 1977 р.,
151 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 510. Звіт про науково-дослідну
роботу відділу [етнографії] за 1977 р., 9 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 534. Річний звіт про науково-до-
слідну роботу музею за 1978 р., 28 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 559. Накази директора музею з
основної діяльності та особового складу за 1979 р.,
136 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 563. Річний звіт про науково-до-
слідну роботу музею за 1979 р., 29 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 576. Звіт про науково-дослідну
роботу відділу [народних художніх промислів] за
1979 р., 8 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 591. Накази директора музею з
основної діяльності за 1980 р., 113 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 594. Робочі плани науково-до-
слідної роботи музею на 1980 р., 18 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 596. Річний звіт про науково-до-
слідну роботу музею за 1980 р., 36 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 609. Звіт про науково-дослідну
роботу відділу [етнографії] за 1980 р., 9 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 637. Накази директора музею з
основної діяльності за 1981 р., 125 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 651. Звіт про науково-дослідну
роботу [відділу етнографії] за 1981 р., 9 арк.
АІН, ф. 1, оп. 2, спр. 653. Звіт про науково-дослідну
роботу відділу [карпатознавства] за 1981 р., 4 арк.
Болтарович З. Є., Кирчів Р. Ф. Експедиційне ви-
вчення Полісся // НТЕ. — 1983. — № 5. — С. 65—70.
Болтарович З. Є. З народної медицини українців
Полісся // НТЕ. — 1986. — № 2. — С. 32—38.
Болтарович З. Є. Народна медицина українців. —
К., 1990. — 231 с.
Борисенко В. К. Локальные особенности свадебной
обрядности украинцев Полесья // ВСИПЭАИ 1982—
1983 гг. — Черновцы, 1984. — Ч. ІІ. — С. 291—293.
Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Ук-
раїні: історико-етнографічне дослідження. — К.,
1988. — 190 с.
Гілевич І. Українська етнографічна наука у першому
повоєнному десятилітті та польові дослідження По-
лісся // Вісник Львівського університету. Серія істо-
рична. — 2008. — Вип. 43. — С. 34—53.
Гілевич І. Польові дослідження російських і білору-
ських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся
України в 1945—1980-х рр. // НЗ. — 2014. — № 1. —
С. 38—47.
Гладкий М. Традиційне скотарство Середнього По-
лісся другої половини ХІХ — першої третини ХХ ст.
(історико-етнологічне дослідження). — Дрогобич,
2007. — 198 с.
Глушко М. Методика польового етнографічного до-
слідження: навч. посіб. — Львів, 2008 a. — 288 с.
Глушко М. Середнє Полісся у системі етнографічного
районування України: локалізація, межі (За мате ріа -
лами наукових досліджень другої половини ХХ — по-
чатку ХХІ ст.) // Вісник Львівського університету.
Серія історична. — 2008b. — Вип. 43. — С. 15—33.
Гонтарь Т. А. Традиционное и новое в современном
питании украинцев Полесья // ВСИПЭАИ 1982—
1983 гг. — Черновцы, 1984. — Ч. І. — С. 101—102.
Гонтар Т. А. Традиционная праздничная и обрядо-
вая пища украинцев Полесья в ХІХ—ХХ вв. // Совет-
ская этнография. — 1986. — № 5. — С. 92—98.
Горинь Г. Шкіряні промисли західних областей Ук-
раїни (друга половина ХІХ — початок ХХ століття). —
К., 1992. — 92 с.
Гошко Ю. Г. До історії сільської общини на Поліс сі //
НТЕ. — 1966. — № 3. — С. 33—39.
Гошко Р. Ю. Развитие традиционной застройки сель-
ских поселений Украинского Полесья (вторая по -
ловина ХІХ—ХХ вв.) : Автореф. дисс. ... канд. ист.
наук. — Мн., 1988. — 23 с.
Дудар О. Т. Традиційне і сучасне поліське ткацтво //
НТЕ. — 1977. — № 3. — С. 44—50.
Дудар О. Т. Художнє ткацтво Полісся // Народні ху-
дожні промисли України. — К., 1979. — С. 69—78.
Дудар-Нестер О. Т. Килими Полісся // НТЕ. — 1980. —
№ 5. — С. 57—61.
Захарчук-Чугай Р. Народне декоративне мистецтво
Українського Полісся. Чорнобильщина. — Львів,
2007. — 336 с.
Івашків Г. Основні етапи формування збірки народ-
ної кераміки в Музеї етнографії та художнього про-
мислу // Український керамологічний журнал. —
2003. — № 2—4. — С. 44—59, 173—179.
Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України: нариси
й статті. — Львів, 2002. — 351 с.
Кирчів Р. Народознавчі матеріали з Чорнобильського
краю напередодні катастрофи // НЗ. — 2008. — № 1—
2. — С. 10—13.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)196
Е т н о л о г і я
Кирчів Р. Етнокультурне пограниччя: контури пред-
метного поля й методологічні засади його дослід-
ження // НЗ. — 2009. — № 5—6. — С. 594—607.
Климец Ю. Д. Из современных полевых исследова-
ний традиционной купальской обрядности на Ук-
раине // ВСИПЭАИ 1982—1983 гг. — Черновцы,
1984. — Ч. ІІ. — С. 264—265.
Климець Ю. Д. Купальська обрядовість на Україні. —
К., 1990. — 143 с.
Климець Ю. Функціональна семантика вогню у свят-
куванні Івана Купала на Волині і Волинському По-
ліссі // Полісся: мова, культура, історія : Матеріали
міжнар. конф. — К., 1996. — С. 264—268.
Кулик О. О. Інститут ім. М. Т. Рильського АН УРСР у
1983 році // НТЕ. — 1984. — № 3. — С. 84—88.
Кухарьонок Т. І., Росінська З. П. Родильна обрядо-
вість на Поліссі // НТЕ. — 1985. — № 6. — С. 45—48.
Лащук Ю. П. З історії вивчення художніх промислів
Українського Полісся // НТЕ. — 1985. — № 1. —
С. 34—41.
Лащук Ю. Народне мистецтво Українського Поліс -
ся. — Львів, 1992. — 134 с.
Лащук Ю. Біографічні спогади // Гощанське Пого-
риння: давнина і сучасність : Наук. зб. матеріалів
наук.-крає знавч. конф. — Рівне ; Гоща, 2002. —
С. 108—113.
Малчанова Л. А. Некаторыя вынікі работы комплекс-
най этнаграфічнай экспедыцыі 1963 г. па Беларус-
каму і Украінскаму Палессю // Весці АН БССР. Серыя
грамадскіх навук. — 1964. — № 4. — С. 182—184.
Матейко К. І. Український народний одяг. — К.,
1977. — 223 с.
Народні художні промисли УРСР / [Відп. ред.
Р. В. Захарчук-Чугай]. — К., 1986. — 142 с.
Нестер А. Т. Художественное ковроделие Северной
Украины (бассейн р. Уж) конца ХІХ — начала ХХ вв. //
Международный симпозиум по искусству восточных
ковров (Баку, 5—10 сентября 1983 г.) : тезисы. —
Баку, 1983. — С. 65—67.
Нестер А. Т. Народное ткачество украинского Поле-
сья конца ХІХ — начала ХХ вв. : Автореф. дисс. ...
канд. ист. наук. — Мн., 1984. — 19 с.
Нестер А. Т. Орнамент ткачества как источник ре-
конструкции этнологических явлений Украинского
Полесья // Тезисы докладов советской делегации на
V Междунар. конгрессе славянской археологии (Киев,
сентябрь 1985 г.). — М., 1985. — С. 136—137.
Нестер А. Т. Полесский лен и славянские тради ци //
Эт нографическое обозрение. — 1992. — № 2. —
С. 89—101.
Нестер О. Орнамент народного ткацтва і питання
етногенезу // Артанія. — 1998. — № 4. — С. 40—43.
Нестер О. Спогад про дослідника народного мистец-
тва // НТЕ. — 2006. — № 2. — С. 107—108.
Общественный, семейный быт и духовная культура
населения Полесья / Под ред. В. К. Бондарчика. —
Мн., 1987. — 376 с.
Полесье и этногенез славян: предварительные мате-
риалы и тезисы конференции / Отв. ред. Н. И. Тол-
стой. — М., 1983. — 156 с.
Полесье. Материальная культура / Под ред. В. К. Бон -
дарчика, Р. Ф. Кирчива. — К., 1988. — 446 с.
Скуратівський В. Я сам про себе розкажу. — Рівне,
2005. — 275 с.
Стельмащук Г. Г. Традиційний одяг Житомирщини //
НТЕ. — 1980. — № 6. — С. 77—82.
Стельмащук Г. Г. Поліські жіночі головні убори (кі-
нець ХІХ — початок ХХ ст.) // НТЕ. — 1982. — № 4. —
С. 53—56.
Стельмащук Г. Г. Народный костюм Украинского
Полесья конца ХІХ — начала ХХ в. : Автореф. дис. ...
канд. ист. наук. — Мн., 1983. — 25 с.
Стельмащук Г. Г. Обрядовые функции народной
одежды // ВСИПЭАИ 1982—1983 гг. — Черновцы,
1984. — Ч. І. — С. 181—182.
Толстая С. Этнолингвистическое изучение Полесья:
состояние и перспективы // Полісся: мова, культу ра, істо -
рія : матеріали міжнар. конф. — К., 1996. — С. 47—54.
Толстая С. М. Полесский народный календарь. —
М., 2005. — 599 с.
Федорів О. Із народної метеорології поліщуків // Жов-
тень. — 1984a. — №. 5. — С. 99—104.
Федорив О. Р. Метеорологические наблюдения как
компонент традиционной календарной обрядности //
ВСИПЭАИ 1982—1983 гг. — Черновцы, 1984b. —
Ч. І. — С. 187—189.
Федорів О. Р. Народна метеорологія українців По-
лісся // НТЕ. — 1984. — № 6. — С. 52—55.
И. Я. Гилевич
ПОЛЕВЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
СЕВЕРНЫХ РАЙОНОВ КИЕВЩИНЫ
ПРИ ПОДГОТОВКЕ
ДВУХТОМНОЙ КОЛЛЕКТИВНОЙ
МОНОГРАФИИ О ПОЛЕСЬЕ
(конец 1970-х — начало 1980-х гг.):
ИСТОРИЯ И НАУЧНЫЕ РЕЗУЛЬТАТЫ
В статье на основе привлечения широкого круга
архивных и опубликованных материалов охаракте-
ризована история и научные результаты реализации
совместного проекта украинских и белорусских наро-
доведов — двухтомной коллективной монографии о
традиционной и современной культуре полещуков. В
частности установлено место, которое было отведено
полесским районам Киевской области в тогдашних
полевых исследованиях и опубликованных работах.
Ключевые слова : Полесье, этнология, полевые
исследования, традиционная и современная культура.
I. Y. Hilevych
NORTH DISTRICTS OF KYIVAN
REGION FIELD SURVEYS DURING TWO-
VOLUME COLLECTIVE MONOGRAPHY
ABOUT POLISSYA PREPARATION
(late 1970s — early 1980s): HISTORY AND
SCIENTIFIC RESULTS
The paper rests upon the wide range of archival and
published materials where the history and scientific re-
sults of the joint Ukrainian and Belarusian ethnolo-
gists’ project realization are considered. Namely it is
two-volume collective monography on traditional and
modern culture of polishchuki (the Polissian locals). In
particular, the role of the Polissyan districts of Kyivan
region in the field explorations and publications of that
time has been defined.
K e y w o r d s : Polissya, ethnology, field explorations,
traditional and modern culture.
Одержано: 12.06.2016
|