Обряд «проводи русалок» на північному сході Правобережного Полісся (термінологія, структура, ареалогія)
У статті на основі систематизації та аналізу польового матеріалу, який стосується Київського та Житомирського Полісся, виявлено типи обряду троїцького циклу «Проводи русалок», з'ясовано варіативність його структурних елементів та обрядової термінології. Встановлено ареали поширення типів обр...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161613 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Обряд "проводи русалок" на північному сході Правобережного Полісся (термінологія, структура, ареалогія) / Н.А. Ковальчук // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 197-202. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161613 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1616132019-12-16T01:26:05Z Обряд «проводи русалок» на північному сході Правобережного Полісся (термінологія, структура, ареалогія) Ковальчук, Н.А. Етнологія У статті на основі систематизації та аналізу польового матеріалу, який стосується Київського та Житомирського Полісся, виявлено типи обряду троїцького циклу «Проводи русалок», з'ясовано варіативність його структурних елементів та обрядової термінології. Встановлено ареали поширення типів обряду у північно-східній частині Правобережного Українського Полісся. В статье на основе систематизации и анализа полевого материала, который касается Киевского и Жи томирского Полесья, выявлены типы обряда Троицкого цикла «Проводы русалок», выяснены вариативность его структурных элементов и обрядовой терминологии. Установлены ареалы распространения типов обряда в северо-восточной части Правобережного Украинского Полесья. В соответствии с отдельными характерными признаками нами выявлены три типа таких обрядов: І. Обряд выпроваживания русалок с ряженым персонажем под названием «Проводы русалок»; ІІ. Обряд выпроваживания русалок как мнимых мифологических персонажей, что фиксируется в трех вариантах под названиями: ІІ. 1 «Проводы русалок», ІІ. 2 «Выгоняли русалок», ІІ. 3 «Топили русалок»; ІІІ. Обряд празднования отхода русалок под названием «Брикси». По вариативности структурных элементов и терминологии обрядов прослежено их распространение на территории, которая охватывает пострадавшие от Чернобыльской катастрофы населенные пункты Киевского и Житомирского Полесья. The paper is based on systematization and analysis of field ethnographic materials related to Kyivan and Zhytomyr Polissya, which reveals types of the Pentecost ritual cycle «Seeing mermaids off», explores variety of its structural elements and ritual terminology, and determines distribution areas of different ritual types in northeast of the Right-Bank Kyivan Polissya. Ceremonies dedicated to mermaids’ going aloft are of different demonstration methods, associated with local folk beliefs about mermaid origins and places of their permanent residence. We have found three types of rites according to their particular features: І. Ceremony of packing mermaids off with a mummer: «seeing mermaids off»`; ІІ. Ceremony of seeing mermaids off as imaginary mythological persons, recorded in three versions under the names: ІІ. 1. Seeing mermaids off. ІІ. 2. Mermaids, being expelled. ІІ. 3. Mermaids, being sinked. ІІІ. The ceremony of the mermaids’ departure is called «Kicking». Significant amount of field materials from the Chernobyl disaster areas of Ukrainian Polissya is described with scientific terms and introduced into scientific use. 2016 Article Обряд "проводи русалок" на північному сході Правобережного Полісся (термінологія, структура, ареалогія) / Н.А. Ковальчук // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 197-202. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161613 398.332 (477.41+477.42)«19» uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнологія Етнологія |
| spellingShingle |
Етнологія Етнологія Ковальчук, Н.А. Обряд «проводи русалок» на північному сході Правобережного Полісся (термінологія, структура, ареалогія) Археологія і давня історія України |
| description |
У статті на основі систематизації та аналізу
польового матеріалу, який стосується Київського
та Житомирського Полісся, виявлено типи обряду
троїцького циклу «Проводи русалок», з'ясовано варіативність його структурних елементів та обрядової термінології. Встановлено ареали поширення типів обряду у північно-східній частині Правобережного Українського Полісся. |
| format |
Article |
| author |
Ковальчук, Н.А. |
| author_facet |
Ковальчук, Н.А. |
| author_sort |
Ковальчук, Н.А. |
| title |
Обряд «проводи русалок» на північному сході Правобережного Полісся (термінологія, структура, ареалогія) |
| title_short |
Обряд «проводи русалок» на північному сході Правобережного Полісся (термінологія, структура, ареалогія) |
| title_full |
Обряд «проводи русалок» на північному сході Правобережного Полісся (термінологія, структура, ареалогія) |
| title_fullStr |
Обряд «проводи русалок» на північному сході Правобережного Полісся (термінологія, структура, ареалогія) |
| title_full_unstemmed |
Обряд «проводи русалок» на північному сході Правобережного Полісся (термінологія, структура, ареалогія) |
| title_sort |
обряд «проводи русалок» на північному сході правобережного полісся (термінологія, структура, ареалогія) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Етнологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161613 |
| citation_txt |
Обряд "проводи русалок" на північному сході Правобережного Полісся (термінологія, структура, ареалогія) / Н.А. Ковальчук // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 197-202. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹčukna obrâdprovodirusaloknapívníčnomushodípravoberežnogopolíssâtermínologíâstrukturaarealogíâ |
| first_indexed |
2025-07-14T14:13:18Z |
| last_indexed |
2025-07-14T14:13:18Z |
| _version_ |
1837631955997294592 |
| fulltext |
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 197197
У статті на основі систематизації та аналізу
польового матеріалу, який стосується Київського
та Житомирського Полісся, виявлено типи обряду
троїцького циклу «Проводи русалок», з’ясовано ва-
ріативність його структурних елементів та обря-
дової термінології. Встановлено ареали поширення
типів обряду у північно-східній частині Правобе-
режного Українського Полісся.
К л ю ч о в і с л о в а : календарний обряд, Київське
Полісся, Житомирське Полісся, «Проводи русалок»,
«Виганяти русалок», «Топити русалок», «Брикси».
Одне із першочергових завдань вітчизняної
етнологічної науки — ґрунтовне і всебічне ви-
вчення етнокультури регіонів з урахуванням їх-
ньої специфіки, етнокультурних зв’язків з ін-
шими країнами та їхніми народами. Тож
виявлення локальних відмінностей та ареаль-
них зв’язків у термінології, структурі й семан-
тиці системи свят окремих регіонів є важливим
аспектом дослідження й календарної обрядо-
вості, яка з давніх часів була невід’ємним ком-
понентом системи народної духовної культури,
своєрідним уособленням історії народу, несе в
собі специфічно виражену інформацію про його
повсякденне життя, світогляд і релігійно-міфо-
логічні уявлення.
Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС
спричинили деструкцію системи традиційної
культури Середнього Полісся: перервався хід
природного розвитку місцевої матеріальної і ду-
ховної культури та її спадкоємної трансмісії
наступним поколінням. Ці обставини актуалі-
зують нові аспекти у дослідженні проблем етно-
культурної історії України та її регіонів. Тим
часом простежується нерівномірність вивчення
Середнього Полісся з погляду локальної специ-
фіки і територіальної диференціації багатьох
явищ місцевої духовної культури. Сукупністю
зазначених вище обставин зумовлюється акту-
альність теми дослідження.
Однією з найбільш значимих та найбільш
яскравих ланок річного кола є троїцький цикл,
звичаї і обряди якого тісно пов’язані з кален-
дарною зміною сезонів — весни і літа, а також
культом померлих, у т.ч. вшануванням т.зв.
«заложних» (нечистих) покійників — русалок.
В останній день троїцького циклу на значній
території Середнього Полісся здійснювалося
ритуальне випроваджування (вигнання) руса-
лок за межі села до місць їхнього постійного пе-
ребування.
Обряд «Проводи русалок» у науковій літера-
турі досить відомий. Вивченню і з’ясуванню його
структури і семантики присвятили свої дослід-
ження такі відомі вчені, як Д. К. Зелєнін, який
детально проаналізував усі відомі на початок
ХХ ст. варіанти обряду [Зеленин, 1912], Л. Н. Ви-
ноградова — у складі загальнослов’янської ру-
сальної традиції розглянула структуру полі-
ського обряду та його територіальне поширення
в межах Гомельської області та суміжних тери-
торій [Виноградова, 1986]. За аналізом відомос-
тей із архівних джерел та наукової літератури
варіативність русальної обрядовості на україн-
сько-білоруському та білорусько-російському по-
рубіжжі розглядали С. М. Толстая [Толстая,
2005], В. К. Соколова [Соколова, 1979, с. 213—
223]. На глибокому аналізі польових матеріалів
з Українського Полісся, що стосуються уявлень
про походження русалок та пов’язаних з ними
обрядів, побудовані дослідження вітчизняних
вчених, зокрема К. М. Кутельмаха [Кутельмах,
2001], В. В. Галайчука [Галайчук, 2008]. Однак
виявлення локальних варіантів обрядів, приуро-
чених до дня відходу русалок, та окреслення
УДК: 398.332 (477.41+477.42)«19»
Н. А. Ковальчук
ОБРЯД «ПРОВОДИ РУСАЛОК» НА ПІВНІЧНОМУ СХОДІ
ПРАВОБЕРЕЖНОГО ПОЛІССЯ
(термінологія, структура, ареалогія)
© Н. А. KOВАЛЬЧУK, 2016
ареалів їхнього поширення на Правобережному
Поліссі України не здійснювалося.
Метою нашого дослідження є виявлення ло-
кальних варіантів обряду та встановлення
ареа лів їхнього поширення на основі порів-
няльного аналізу варіативності структурних
складових та обрядової термінології.
Джерельною базою цієї роботи стали польові
етнографічні матеріали, записані учасниками
історико-етнографічних експедицій Держав-
ного наукового центру захисту культурної спад-
щини від техногенних катастроф протягом
1994—2015 рр. Збір відомостей про традиційні
обряди троїцького циклу в населених пунктах
Чорнобильського (Ч.), Іванківського (Ів.), Полі-
ського (П.) р-нів Київської обл. та Народицького
(Н.), Овруцького (Ов.), Лугинського (Л.), Олев-
ського (Ол.), Ємільчинського (Єм.) р-нів Жито-
мирської обл., а також у середовищі переселен-
ців із зони відчуження та зони безумовного
(обов’язкового) відселення проводили К. М. Ку-
тельмах [РА, Поліське-94, ч. 1, т. 8; РА, Овруч-
95, ч. 1, т. 7; ч. 1, т. 8], О. Ю. Чебанюк [АА
ДНЦЗКСТК, Яготин-1999, Чебанюк; Брусилів—
Радомишль-2003, Чебанюк; Зона-2003, Чебанюк;
Житомир-2004, Чебанюк], Т. П. Пархоменко [АА
ДНЦЗКСТК, Баришівка— Переяслав-Хм.-1999,
Пархоменко; Зона-2004, Пархоменко; Луги -
ни-2005, Пархоменко], Н. А. Ковальчук [АА
ДНЦЗКСТК, Зона-2007, Ковальчук; Олевськ-
2008, Ковальчук; Зона-2010, Ковальчук; Єміль-
чине-2011, Ковальчук; Зона-2012, Ковальчук;
Володарка-2012, Ковальчук; Зона-2013, Ко-
вальчук; Іванків-2013, Ковальчук; Макарів-
(ІХ)-2013, Ковальчук; Макарів-(Х)-2013, Ко-
вальчук; Яготин-2014, Ковальчук; Баришівка—
Переяслав-Хм.-2014, Ковальчук].
Хронологічні межі дослідження зумовлені
ста ном вивчення традиційних обрядів Київ-
ського та Житомирського Полісся і охоплюють
період з 1930-х до 1986 р., коли відбулося пере-
селення мешканців із сіл, що постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні обряди, звичаї, заборони троїцького
циклу пов’язані з перебуванням поміж живих
на землі душ предків, зокрема т.зв. «заложних»
(нечистих) покійників, які на період троїцького
тижня з’являються на землю з «того світу». На-
передодні дня Святої Трійці, означеного в на-
родному календарі як «Трýйца», «Зелені свята»,
п’ятниця та субота присвячувалися поминанню
померлих.
Звичай прикрашати до Трійці свіжою зелен -
ню оселю, господарські споруди, подвір’я є
спільним для усіх слов’ян і добре відомий на об-
стеженій території. У цій зелені, за народними
віруваннями, ховаються духи померлих роди-
чів. На подвір’ї біля воріт чи біля входу до хати,
а також під вікнами закопували берези, на
яких, відповідно до місцевих уявлень, колиха-
лися русалки — утоплені на троїцькому тижні
чи народжені і померлі у ці дні.
Період від Трійці до наступного понеділка
(іноді вівторка) в народному побуті означали
терміном «Русальний тиждень» (іноді «Ру-
салка», «Троєшний тиждень»). Традиційні місця
перебування русалок цього тижня — поле, вода,
рідше — ліс. Щовечора для русалок залишали
на ніч на столі канун (іноді воду або будь-яку
їжу): «Весь тиждень до понеділка ставили воду
або канун і ложечки русалкам, і кожен день мі-
няли» (с. Володимирівка П.).
Перебування поміж живих душ т.зв. нечис-
тих покійників зобов’язувало дотримуватися
цілої низки заборон. Так, щоб уникнути непри-
родної смерті, не можна було йти до води (купа-
тися, золити, прати) «бо буде утоплєнік»
(с. Іловниця Ч.), «русалкі у воду затягнуть»
(с. Старі Шепеличі Ч.). Заборонялося працю-
вати в полі, щоб не спровокувати неврожай, «бо
висохне, чи вирвуть русалкі» (с. Городище Ч.).
Не дозволялося також шити, рубати, косити
траву, щоб не зашкодити русалкам, не розсер-
дити їх: «Як будеш шить, русалочкам ноги
будеш підколювать» (с. Бенівка Ч.), «Не можна
шить, бо очі русалці зашиєш» (с. Буряківка Ч.),
«У русалочок поколоті ноги, як хто косить, по-
скошують їм ранкі, їм трудно йти з нашого
світу, треба, шоб у них не було крові» (с. Бе-
нівка Ч.). Старалися не вивішувати на ніч бі-
лизну, бо русалки могли її подерти: «Ходили
русалкі, шкоду робили, як постіраєш да пові-
шаєш, можуть здерти, можуть шось переки-
нуть» (с. Річиця Ч.).
Особливого значення для захисту полів від
природних стихій у деяких місцинах надавали
заборонам на роботу в полі у середу троїцького
тижня — «Громовá» (іноді «Градовá») середа.
Четвер Троїцького тижня вирізнявся як один із
найбільш значимих днів «Русальниці» і озна-
чався як «Сухи́й» четвер (іноді «Русáлний
день»). Відповідно до народних уявлень цього
дня русалки виходять з води і «просушуються»:
«На Труйцу шоб був дощ, щоб покупаліс ру-
салкі, а в четвер вже вони сушара» (с. Коро-
год Ч.), «Русалкі у воді, а в сухій четвер вихо-
дять сушитися» (с. Кам’янка Ч.).
Русальний тиждень завершувався у понеді-
лок (іноді вівторок), наступний після Трійці. На
обстеженій території зустрічаються різні назви
згаданого дня: «Проводá», («Прóводи»), «Рози -
гри» («Розергі»), «Русальний день», «Розиграш»,
«Русалка» (терміни поширені дисперсно).
По завершенню «Русального тижня» русалки
покидають землю і повертаються на «той світ»:
«розбігаються», «розходяться», «втікають», «зни-
кають», «ідуть на воду», «летять у небо», «сходять
з полів», «розгулюють» тощо. У населених пунк-
тах Київського і деяких районів Житомирського
Полісся до останнього дня їхнього перебування
поміж живих приурочені ритуали символічного
випроваджування чи вигнання ру салок за межі
села, до місць їхнього постійного перебування
(могила, вода, небо).
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)198
Е т н о л о г і я
Обряди, приурочені до відходу русалок, на
північному сході Правобережного Полісся ма -
ють різні варіанти вияву, пов’язані з місцевими
народними віруваннями про походження руса-
лок та місця їхнього постійного перебування.
Відповідно до окремих характерних ознак нами
виявлено три типи таких обрядів: І. Обряд ви-
проваджування русалок з рядженим персона-
жем під назвою «Проводи русалок»; ІІ. Обряд
випроваджування русалок як уявних міфоло-
гічних персонажів, що фіксується у трьох варі-
антах під назвами: ІІ. 1 «Проводи русалок»,
ІІ. 2 «Виганяли русалок», ІІ. 3 «Топили руса-
лок»; ІІІ. Обряд відзначення відходу русалок
під назвою «Брикси». Територіальне поши-
рення зазначених типів та варіантів представ-
лене на карті (рис. 1; тут і далі див. кольорову
вклейку).
Обряд «Проводи русалок» із рядженим персо-
нажем (І) фіксується у селах Роз’їждже Чорно-
бильського р-ну та Денисовичі і Буда Радин-
ська Поліського р-ну. За спостереженнями
дослідників, обряд такого типу у межах Полісся
локалізується в його східній зоні (значна час-
тина Гомельської області і порубіжні райони
Брянської, Чернігівської, Житомирської облас-
тей) та за межами Полісся охоплює південно-ро-
сійські області [Виноградова, 1986, с. 108; Бяз-
сілка, 2011, с. 104—106].
Структура обряду включає виплітання він-
ків, рядження «русалки», ритуальну ходу, вико-
нання приурочених пісень, водіння «русалки»,
розведення вогнів, дії з вінками, перекочу-
вання через могили, обхід кладовища, хоро-
води, лякання, втечу, перегороджування до-
роги.
У зазначених селах обряд здійснювали у по-
неділок — «надвечір», «перед заходом сонця»,
«увечері, як сонце зайде». Заздалегідь заготов-
ляли вінки, плетені із волошок та інших польо-
вих квітів. Наряджали русалкою жінку, дівчину
або хлопця. У способах рядження простежу-
ються певні відмінності. Зокрема жінку рядили
у білу сукню, розпускали їй волосся, одягали
вінок з квітів (с. Буда Радинська), або ж замаю-
вали дівчину квітами, розпускали коси, одяга -
ли вінок: «Русалка була так як ми ходили і
вєнок з цвєтов» (с. Денисовичі), могли наряд-
жати й хлопця: «Хлопця в хустки, в спідницю, в
квєткі» (с. Денисовичі). Інші учасники обряду
також одягали один вінок, а решту тримали у
руках.
Ряджену русалку вели через все село на кла-
довище. У с. Денисовичі, де обряд здійснювали
не один, а паралельно декілька гуртів, просте-
жуються відмінності у виборі місця, до якого
відводили «русалку»: це могло бути як кладо-
вище, так і поляна в лісі або поле. Хода супро-
воджувалася співанням приурочених пісень.
У Денисовичах поблизу кладовища розводили
вогонь, через який перескакували. У тому ви-
падку, коли дійство відбувалося на кладовищі,
фіксуємо перекидання (перекочування) учасни-
ків дійства через могили, покладання вінків на
могилу або вішання їх на хрести. Якщо ж міс-
цем обряду було поле чи ліс, вінок кидали в лісі
або пускали на воду. При цьому у кожному з ви-
падків один вінок забирали з собою для того,
щоб покласти його на гряди з капустою.
У селах Роз’їждже та Буда Радинська існу-
вало правило обходити тричі кладовище. А в
Роз’їжджому ще й водили хоровод поміж моги-
лами, при цьому ряджена русалкою дівчина чи
жінка знаходилася в центрі такого хороводу.
У Буді Радинській біля могил проводили риту-
альне трапезування та залишали на могилах
випивку і їжу: «Це русалка пообідає».
З місця, до якого проводили русалку, назад в
село бігли. Той, кого рядили русалкою, знімав
вінок та «костюм» і біг слідом за гуртом. При
тому у с. Роз’їждже хлопці лякали дівчат русал-
ками, а в Денисовичах — ще заздалегідь пере-
пинали дорогу мотузками та переганяли дівчат
через перепони на дорозі батогами.
Обряд другого типу (ІІ) — випроваджування
русалок як уявних міфологічних персонажів,
фіксуємо у трьох варіантах під назвами: «Про-
води русалок», «Виганяли русалок», «Топили
русалок». У кожному з варіантів русалки існу-
ють лише у свідомості виконавців обряду. Варі-
анти визначені за відмінністю структурних
ознак та обрядової термінології (територіальна
диференціація варіантів представлена на кар -
ті) (рис. 1).
Ареал побутування першого варіанту обряду
«Проводи русалок» (ІІ. 1) обіймає Чорнобиль-
ський і Поліський р-ни Київської обл. та фік-
сується у деяких населених пунктах суміжних
районів. За відмінностями у складі структурних
елементів обряд поділяється на два підваріанти
(ІІ. 1. 1 та ІІ. 1. 2).
Найстійкішими ознаками, характерними для
обох підваріантів, є назва обряду, час його про-
ведення, склад учасників, виготовлення вінків
і квітів, ритуальна хода, співання приурочених
пісень, місце проведення основних ритуалів, дії
з вінками. Такі ритуали як биття, залякування,
втеча — поширені спорадично.
Названі обрядові елементи виявляють не-
значну варіативність. Зокрема у селах Чапа-
ївка, Городище днем проведення обряду є вів-
торок, а на переважній частині території —
понеділок. Ритуально значимим місцем, до
якого «проводили русалок» із села, найчастіше
було кладовище, іноді фіксуємо й інші уста-
лені правила: проводили від села до річки
(сс. Городище Ч., Мусійки Ів., Федорівка П.),
від річки до кладовища (с. Крива Гора Ч.), від
села до кладовища, а потім до річки чи до ко-
лодязя (сс. Оташів Ч., Чистогалівка Ч., Копачі
Ч., Оране Ів., Федорівка П., Ковшилівка П.,
Діброва П., Корогод Ч.), або в поле (с. Нова
Марківка П.). При тому у деяких селах північ-
ної частини Чорнобильщини (сс. Рудьки, Усів,
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 199199
Ковальчук Н. А. Обряд «Проводи русалок» на північному сході Правобережного Полісся
Машеве) на кладовище не заходили, а дійство
відбувалося поблизу кладовища, або дорогою
до нього.
Виконавцями обряду могли бути тільки
жінки, або старші жінки й діти, іноді тільки дів-
чата чи молодь. Спорадично фіксуємо відсут-
ність усталених правил щодо складу виконав-
ців.
Вінків зазвичай виплітали декілька (багато),
один з таких вінків одягали на голову, або всі
вінки несли в руках. Заготовляли також пу-
чечки квітів. Використовували, як правило, по-
льові квіти, часто фігурують саме волошки (за
винятком північно-західної частини Чорно-
бильщини, про що йтиметься далі). Вінки та
квіти найчастіше залишали на могилах: «Ло-
жили жінкам віночки, а чоловікам букєтікі»
(с. Роз’їждже Ч.), «Молодим вінки вішали, ста-
рим по два пучечки на хрести» (с. Мартино-
вичі П.). Дисперсно фіксується звичай кидати
вінки на воду. Несистемно зустрічаються в об-
ряді й ритуальні вогні.
По завершенню обрядових дій учасники об-
ряду поверталися в село. Дорогою веснянок та
русальних пісень вже не співали, а співали
будь-які інші пісні. До ритуальних дій, які ви-
конували на зворотному шляху, відносяться: за-
лякування, втеча, биття по спині лозиною — всі
вони мають дисперсне поширення. Так, коли
учасники обряду поверталися в село, хлопці ля-
кали дівчат і жінок русалками: «Хлопці забіга-
ють наперед і пужають, передягаюця русал-
камі» (с. Усів), «Хлопці пужають — скачуть з
хвої» (с. Крива Гора Ч.). За нашими спостере-
женнями звичай бігти в село від місця прове-
дення обряду не завжди пов’язаний із лякан-
ням. Частіше бігли, щоб уникнути повернення
русалок: «Назад бігли, шоб мертвеці не посіли
нам на спину» (с. Розсоха Ч.), «Убєгалі, шоб ру-
салкі не залоскоталі, і обертатися не можна»
(с. Іллінці Ч.). На зворотному шляху іноді били
одне одного по спині гілкою верби: «щоб спина
не боліла».
У північно-західній частині Чорнобильсько -
го р-ну виявлено мікроареал, у межах якого зга-
даний обряд окрім вищезазначених структур-
них складових містить низку специфічних
архаїчних елементів. За наявністю цих еле-
ментів виділяємо 1 підваріант обряду «Про-
води русалок» (ІІ. 1. 1) (рис. 1). Зокрема винят-
ково на зазначеній території побутувало
правило виготовляти вінки із гілок осики та бе-
рези (на іншій території такі вінки зустріча-
ються в поодиноких випадках). Лише у групі сіл
вказаного мікроареалу побутував звичай нести
вінки після кладовища «в гряди на капусту»:
«Клалі вінок, шоб ничого не заводілос в градах»
(с. Зимовище Ч.), «Кідалі вінок на капусту, шоб
головкі були такі як вінок» (с. Буда Ч.). У де -
яких селах на капусту несли саме той вінок,
який лежав на могилі (сс. Старосілля, Роз’їж-
дже Ч.). У випадку, коли дійство відбувалося за
межами кладовища, вінок обкачували у піску,
а тоді забирали (с. Рудьки Ч.).
Характерним для сіл північно-західної час-
тини Чорнобильщини є також перекачування
(перекидання) через могили («перекулюватись,
щоб спина не боліла»), водіння хороводів між
могилами, перегороджування дороги, обли-
вання водою («хлопці дівчат обливали, щоб
дощ ішов») — за межами вказаного мікроареалу
ці звичаї зустрічаються лише як острівні.
Другий підваріант обряду «Проводи русалок»
(ІІ. 1. 2) вирізняється відсутністю вищезазначе-
них специфічних елементів, характерних для
1 підваріанту, та наявністю таких ритуальних
дій як обхід кладовища гуртом учасників об-
ряду та проведення трапезування на могилках.
На території побутування обряду «Проводи
русалок» з міфологічними персонажами нами
зафіксовано також низку структурних складо-
вих, які мають вузьколокальне чи острівне по-
ширення. До таких, зокрема відносимо правило
нести з села разом із вінками та квітами берези
чи гілки дерев, які встановлювалися в оселі чи
біля вікон на троїцький тиждень: «Вінки плели
із свіжої берези, а чоловіки несли берези, які
були під вікнами» (с. Розсоха Ч.), «Знімали з
хати кльона і все, і шо несли на кладбіща, а шо
палили» (с. Бобер П.), «Йшли з квітами і з су-
хими гілочками з хати» (с. Пухове П.) — зви-
чай зустрічається вузьколокально у південній
частині ареалу поширення обряду (сс. Розсоха
Ч., Бобер та Пухове П., Оране Ів.).
Спорадично на півночі Поліського та Чорно-
бильського р-нів (сс. Нова Красниця, Усів, Старі
Шепеличі, Рудьки, Старосілля, Машеве Ч. та
Луговики П.) під час ритуальної ходи із села до
кладовища учасники обряду розташовувалися
щільно один до одного, утворюючи у такий спо-
сіб своєрідну «стіну»: «Ішли стіною через усе
село, брались под рукі, і стари і малиє рядами»
(с. Рудьки Ч.), «Ключем поберуца, радом ідуть
через усе село» (с. Машеве Ч.), «Трималися за
руки молодіци» (с. Старосілля Ч.).
Острівне поширення мають деякі специфічні
дії із вінками: вінком тричі стукали по хресту
(с. Зимовище Ч.); «тріпали» вінок: «На могилках
вінок трепалі» (с. Річиця Ч.); вінок підкидали
вгору: «Вінок з осіни несли в руках, а як проведем
русалок, кідали вгору, ловили і з ними верта-
лися» (с. Усів Ч.); кидали на поле у жито (сс. Му-
сійки Ів., Машеве, Корогод Ч.) чи у вогонь
(с. Рудьки Ч.); вішали вінки на загорожі в селі
(с. Усів Ч.) чи на могилках (с. Старі Шепеличі Ч.).
В обряді «Проводи русалок» з міфологічними
персонажами присутні також елементи риту-
ального вигнання, а саме магічних актів відля-
кування, відгону: биття палками по заборах
(сс. Стара Красниця, Іллінці Ч.), плескання в
долоні (с. Стара Красниця Ч.).
У деяких селах Поліського р-ну ввечері в селі
під час гуляння жінок гойдали та тягали ву-
лицями на великих березових гілках, які до
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)200
Е т н о л о г і я
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 201201
Ковальчук Н. А. Обряд «Проводи русалок» на північному сході Правобережного Полісся
цього були встановлені під вікнами осель впро-
довж троїцького тижня: «Гойдали яку жінку на
гілках берези, як в гамаку» (с. Володимирівка
П.), «А вже як русалкі провели, пришли з моги-
лок, по хатах собиралиса сусіди з сусідами.
Уже як вип’ют, да ше дощ як пуйде гарний, за
ту березу, шо під вікнами заштиркали і тиж-
день вона стояла, да посядут на ту березу, да
по калюжах повозять одне одного» (с. Мартино-
вичі П.).
Другим варіантом обрядів другого типу є
обряд «Виганяли русалок» (ІІ. 2). Цей варіант
має дисперсне поширення на лівобережжі верх -
ньої течії р. Уж. Обрядові дії здійснювалися, як
правило, в останній день Русального тижня «по
обіді». Найповніше обряди зафіксовані у с. Сер -
би Єм.: жінки з качалками виганяли русалок з
поля в бік могилок, після чого трапезували:
«Це, колись баби збирались і це вже беруть ка-
чалкі, да йдуть із жита русалкі гонить, бо
вже їхня не пора <…> На могілкі гонили,
звідки ж русалкі приходять — з могілок. То це
походили баби кругом жита, да вже, каже:
“Ми повигонили» (с. Серби Єм.). У с. Калинів -
ка Луг. жінки також виходили на поля, сідали
на межах і здійснювали трапезування: «Брать
гарилку, пойти сісти на межи, сусіди всі сяда-
ють на межи, і це на ці Розвергі випить для
того, шо вся нечисть зійде з полюв» (с. Кали-
нівка Луг.).
Третій варіант обрядів другого типу — «То-
пили русалок» (ІІ. 3) побутував у групі сіл пів-
нічно-західної частини Ємільчинського та су-
міжних селах Олевського р-нів. Найстійкішими
елементами обряду є зазначена назва, яка в ми-
нулому, ймовірно, відповідала конкретним ри-
туальним діям, та трапезування, що проводи-
лося «по обіді» в останній день «Русального
тижня»: «Збиралися там, вже готовили шото
і вже то каже: “Потопили їх, ціх русалок”, —
це так будто би випили горилку чи кампот —
то вже топили русалок» (с. Середи Єм.). Окрім
того, нами зафіксовано правило виплітати
цього дня вінки з польових квітів та кидати їх
у річку (с. Зубковичі Ол.), проводити ритуальну
купіль у річці (сс. Зубковичі Ол., Кочичине
Єм.).
Простежується також третій тип обрядів (ІІІ) —
обряд відзначення відходу русалок під назвою
«Брикси» («Брикі») (рис. 1). Назва «Брикси» ви-
никла у зв’язку з місцевими уявленнями про
специфічну поведінку русалок в останній день
«Русального тижня» (понеділок або вівторок):
танці, пригравання, брикання, втечу тощо:
«Так називали, бо для русалок їхній саме мо-
мент гульні і всєгда боялися ми врємя цього»
(с. Мала Чернігівка Ов.), «Розбігаються ру-
салкі, да брикаюця, тікають, уходять» (с. Не-
ділище Єм.), «Русалкі вже вибрикують, бо -
ялися в поле йти» (с. Ласки Н.), «Казали, шо це
вже русалки розбигаюца да брикаюца — як мо-
лодьож танцюють, гуляють» (с. Березники
Єм.). Цього дня проводилося святкове трапезу-
вання, танці: «Вже тоді в понеділок до об’їда
роблять, а з об’їда то вже справляють ці
Брикси, п’ють горилку да танцюють баби»
(с. Березники Єм.). Обряд простежується у пів-
денно-східній частині Ємільчинського р-ну та в
деяких селах Овруцького і Народицького р-нів.
Отже, обряди приурочені до відходу русалок
із світу живих, мають різні варіанти вияву,
пов’язані з місцевими народними віруваннями
про походження русалок та місця їхнього по-
стійного перебування. За варіативністю струк-
турних елементів та термінів нами виявлено
три типи таких обрядів та ареали їхнього поши-
рення: І. Обряд випроваджування русалок з
рядженим персонажем під назвою «Проводи
русалок» — острівні явища на півночі Київ-
ського Полісся; ІІ. Обряд випроваджування
русалок як уявних міфологічних персонажів,
що фіксується у трьох варіантах під назвами:
ІІ. 1 «Проводи русалок» — явище широко роз-
повсюджене на півночі Київського Полісся та
має острівне поширення у суміжних районах
Житомирського Полісся; ІІ. 2 «Виганяли ру -
салок» — острівні явища на Житомирському
Поліссі — лівобережжя верхньої течії р. Уж;
ІІ. 3 «Топили русалок» — побутує вузьколокаль -
но на півдні Житомирського Полісся — північно-
західна частина Ємільчинського та суміжні се -
ла Олевського р-нів; ІІІ. Обряд відзначення
відходу русалок під назвою «Брикси» — просте-
жується вузьколокально на Житомирському
Поліссі у південно-східній частині Ємільчин-
ського р-ну та як острівні явища в Овруцькому
та Народицькому р-нах.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Баришівка—Переяслав-Хм.-
1999, од. зб. Т. Пархоменко, АК-2 — АК-4.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Баришівка—Переяслав-Хм.-
2014, од. зб. Н. Ковальчук, АФ-Д1 — АФ-Д10.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Брусилів—Радомишль-(VIII)-
2003, од. зб. О. Чебанюк, АК-1 — АК-15, АК-19,
АК-20.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Володарка-(V)-2012, од. зб. Н. Ко-
вальчук, АФ-Д1 — АФ-Д5.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Ємільчине-(VІІ-VІІІ)-2011, од. зб.
Н. Ковальчук, АК-1 — АК-14.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Житомир-(ІХ-Х)-2004, од. зб.
О. Чебанюк, АК-1 — АК-10.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Зона-(ХІІ)-2007, од. зб. Н. Коваль-
чук, АК-1, АК-2.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Зона-(IV)-2010, од. зб. Н. Коваль-
чук, АК-1.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Зона-(VІ)-2012, од. зб. Н. Коваль-
чук, АК-1.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Зона-(ІХ)-2013, од. зб. Н. Коваль-
чук, АФ-Д1.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Зона-(ХІ-ХІІ)-2004, од. зб. Т. Пар-
хоменко, АК-1 — АК-3.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Зона-(V)-2003, од. зб. О. Чебанюк,
АК-1 — АК-6.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Іванків-(ІХ)-2013, од. зб. Н. Ко-
вальчук, АФ-Д1, АФ-Д2.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)202
Е т н о л о г і я
АА ДНЦЗКСТК, ф. Лугини-(ХІ)-2005, од. зб. Т. Пар-
хоменко, АК-1 — АК-9.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Макарів-(ІХ)-2013, од. зб. Н. Ко-
вальчук, АФ-Д1 — АФ-Д5.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Макарів-(Х)-2013, од. зб. Н. Ко-
вальчук, АФ-Д1 — АФ-Д4.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Олевськ-(VІІ)-2008, од. зб. Н. Ко-
вальчук, АК-1 — АК-9.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Яготин-(VІІІ-ІХ)-2014, од. зб.
Н. Ковальчук, АФ-Д1 — АФ-Д6.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Яготин-1999, од. зб. О. Чебанюк,
АК-1 — АК-6.
Бязсілка Т. Структурна-семантычныя асэнсавання
абраду Провады русалкі // Аўтэнтычны фальклор:
праблэмы захавання, вывучэння, успрымання: збор-
нік навуковых прац удзельнікаў V Міжнароднай на-
вуковай канферэнцыі. — Мн., 2011. — С. 104—106.
Виноградова Л. Н. Мифологический аспект полес-
ской «русальной» традиции // Славянский и балкан-
ський фольклор: Духовная культура Полесья на об-
щеславянском фоне : Сб. науч. статей. — М., 1986. —
С. 88—135.
Галайчук В. В. Демонологічні уявлення населен ня
Середнього Полісся про русалок // Вісник Львів-
ського університету. Серія історична. — 2008. —
Вип. 43. — С. 320—381.
Зеленин Д. К. К вопросу о русалках // Живая стари -
на. — СПб., 1912. — Т. ХХ. — Вып. 3-4. — С. 357—
406.
Кутельмах К. М. Русалки в повір’ях поліщуків //
ЗНТШ. — Львів, 2001. — Т. CCXLII: Праці секції ет-
нографії і фольклористики. — С. 87—153.
РА ДНЦЗКСТК, ф. Овруч-(І-ІІ)-95, Ч. 1, Т. 7, 344 арк;
Ч. 1, Т. 8, 670 арк.
РА ДНЦЗКСТК, ф. Поліське-І-94, Ч. 1, Т. 8, 620 арк.
Соколова В. К. Весенне-летние календарные обряды
русских, украинцев и белорусов. — М., 1979. — 288 с.
Толстая С. М. Полесский народный календарь. —
М., 2005. — 600 с.
Н. А. Ковальчук
ОБРЯД «ПРОВОДЫ РУСАЛОК»
НА СЕВЕРНОМ ВОСТОКЕ
ПРАВО БЕРЕЖНОГО ПОЛЕСЬЯ
(терминология, структура, ареалогия)
В статье на основе систематизации и анализа по-
левого материала, который касается Киевского и
Жи томирского Полесья, выявлены типы обряда
Троицкого цикла «Проводы русалок», выяснены ва-
риативность его структурных элементов и обрядо-
вой терминологии. Установлены ареалы распро-
странения типов обряда в северо-восточной части
Правобережного Украинского Полесья.
В соответствии с отдельными характерными при-
знаками нами выявлены три типа таких обрядов:
І. Обряд выпроваживания русалок с ряженым пер-
сонажем под названием «Проводы русалок»; ІІ. Об -
ряд выпроваживания русалок как мнимых мифологи-
ческих персонажей, что фиксируется в трех вариантах
под названиями: ІІ. 1 «Проводы русалок», ІІ. 2 «Вы-
гоняли русалок», ІІ. 3 «Топили русалок»; ІІІ. Обряд
празднования отхода русалок под названием
«Брик си».
По вариативности структурных элементов и тер-
минологии обрядов прослежено их распространение
на территории, которая охватывает пострадавшие от
Чернобыльской катастрофы населенные пункты
Киевского и Житомирского Полесья.
К л ю ч е в ы е с л о в а : календарный обряд, Киев-
ское Полесье, Житомирское Полесье, «Проводы руса-
лок», «Выгонять русалок», «Топить русалок», «Брикси».
N. A. Kovalchuk
«SEEING MERMAIDS OFF» RITUAL
IN THE NORTH-EASTERN PART
OF THE RIGHT-BANK POLISSYA
(terminology, structure and arealogy)
The paper is based on systematization and analysis
of field ethnographic materials related to Kyivan and
Zhytomyr Polissya, which reveals types of the Pentecost
ritual cycle «Seeing mermaids off», explores variety of
its structural elements and ritual terminology, and de-
termines distribution areas of different ritual types in
northeast of the Right-Bank Kyivan Polissya.
Ceremonies dedicated to mermaids’ going aloft are
of different demonstration methods, associated with
local folk beliefs about mermaid origins and places of
their permanent residence. We have found three types
of rites according to their particular features: І. Cere-
mony of packing mermaids off with a mummer: «seeing
mermaids off»`; ІІ. Ceremony of seeing mermaids off as
imaginary mythological persons, recorded in three ver-
sions under the names: ІІ. 1. Seeing mermaids off. ІІ. 2.
Mermaids, being expelled. ІІ. 3. Mermaids, being
sinked. ІІІ. The ceremony of the mermaids’ departure
is called «Kicking».
Significant amount of field materials from the Cher-
nobyl disaster areas of Ukrainian Polissya is described
with scientific terms and introduced into scientific use.
K e y w o r d s : calendar ritual, Kyivan Polissya, Zhy-
tomyr Polissya, «seeing mermaids off`», «expel mer-
maids», «sink mermaids», «Kicking».
Одержано 22.01.2016
До статті Н. А. Ковальчук «Обряд «Проводи русалок» на північному сході Правобережного Полісся...
Рис. 1. Поширення обрядів, приурочених до останнього дня «Русального тижня»
Рис. 6. Загальний план розкопу 2004—2015 рр.
До статті С. В. Переверзєва «Дослідження літописного Чорнобиля»
|