Хліб у звичаєвості Київського Полісся
Стаття присвячена використанню та ролі хліба у традиційній звичаєвості Київського Полісся. Описано різновиди хліба, що вживались у обрядово-звичаєвих актах. Розглянуто використання хлібних виробів в обрядах, частково проаналізовано їхню роль та семантику. Окремо приділяється увага віруванням та зви...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161614 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Хліб у звичаєвості Київського Полісся / С.І. Ципишев // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 203-207. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161614 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1616142019-12-16T01:26:07Z Хліб у звичаєвості Київського Полісся Ципишев, С.І. Етнологія Стаття присвячена використанню та ролі хліба у традиційній звичаєвості Київського Полісся. Описано різновиди хліба, що вживались у обрядово-звичаєвих актах. Розглянуто використання хлібних виробів в обрядах, частково проаналізовано їхню роль та семантику. Окремо приділяється увага віруванням та звичаям, пов'язаним із вшануванням хліба, його сакралізацією. Статья посвящена использованию и роли хлеба в традиционной народной культуре Киевского Полесья. Описаны разновидности хлеба, которые употреблялись в обрядово-обычайных актах. Рассмотрено использование хлебных изделий в различных ритуалах, частично проанализированы их роль и семантика. Отдельно акцентировано на верованиях и обычаях, связанных с чествованием хлеба, его сакрализацией. The paper deals with issues of bread use and role in traditional Kyivan Polissyan rural culture. Types of bread used by the locals of the explored region in the ceremonies have been described. Also cereal products usage in various rituals has been considered as well as their role and cemantics have been analyzed partly. The author pays special attention to beliefs and customs concerning bread honoring and sacralization. 2016 Article Хліб у звичаєвості Київського Полісся / С.І. Ципишев // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 203-207. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161614 398.332(477.81) uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнологія Етнологія |
| spellingShingle |
Етнологія Етнологія Ципишев, С.І. Хліб у звичаєвості Київського Полісся Археологія і давня історія України |
| description |
Стаття присвячена використанню та ролі
хліба у традиційній звичаєвості Київського Полісся. Описано різновиди хліба, що вживались у обрядово-звичаєвих актах. Розглянуто використання хлібних виробів в обрядах, частково проаналізовано їхню роль та семантику. Окремо приділяється увага віруванням та звичаям, пов'язаним із вшануванням хліба, його сакралізацією. |
| format |
Article |
| author |
Ципишев, С.І. |
| author_facet |
Ципишев, С.І. |
| author_sort |
Ципишев, С.І. |
| title |
Хліб у звичаєвості Київського Полісся |
| title_short |
Хліб у звичаєвості Київського Полісся |
| title_full |
Хліб у звичаєвості Київського Полісся |
| title_fullStr |
Хліб у звичаєвості Київського Полісся |
| title_full_unstemmed |
Хліб у звичаєвості Київського Полісся |
| title_sort |
хліб у звичаєвості київського полісся |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Етнологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161614 |
| citation_txt |
Хліб у звичаєвості Київського Полісся / С.І. Ципишев // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 203-207. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT cipiševsí hlíbuzvičaêvostíkiívsʹkogopolíssâ |
| first_indexed |
2025-07-14T14:13:21Z |
| last_indexed |
2025-07-14T14:13:21Z |
| _version_ |
1837631958671163392 |
| fulltext |
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 203203
Стаття присвячена використанню та ролі
хліба у традиційній звичаєвості Київського Полісся.
Описано різновиди хліба, що вживались у обрядово-
звичаєвих актах. Розглянуто використання хліб-
них виробів в обрядах, частково проаналізовано
їхню роль та семантику. Окремо приділяється
увага віруванням та звичаям, пов’язаним із вшану-
ванням хліба, його сакралізацією.
К л ю ч о в і с л о в а : хліб, хлібні вироби, кален-
дарна обрядовість, родинно-побутова обрядовість,
вірування, звичаї, Київське Полісся.
Обряди, звичаї та вірування завжди були на-
дзвичайно важливими для традиційної куль-
тури будь-якого народу. Саме вони, разом із ус-
таленими віками способами господарювання,
творять ядро культури будь-якого народу. Зви-
чайно, з плином часу багато явищ змінюються,
модернізуються, виникають еволюційні чи де -
градаційні процеси, відбуваються запозичення,
зберігається форма, але втрачається суть бага-
тьох із них. Разом з тим, звичаєвість все ж є
значно стійкішою щодо названих факторів. По-
яснити це можна тим, що скерована вона, пере-
довсім, на забезпечення добробуту, здоров’я,
щастя, а також має захищати від злих сил.
Зважаючи на сказане вище, абсолютно логіч-
ним є повсюдне використання основного про-
дукту харчування українців — хліба, в обрядо-
вості як родинно-побутовій, так і календарній.
При цьому хліб сакралізується, виявляє полі-
функціональність, виступаючи і пожертвою, і
оберегом-апотропеєм, і ритуальною їжею. Яс-
кравим виявом останньої тези є символіка спо-
живання жертовної їжі, тіла жертви, а конкрет-
ніше, в цьому випадку — тіла Господнього, що
нею наділяють мучні печені вироби у християн-
ській традиції. Однак цей символізм не був ви-
найдений християнами, а лише запозичений із
набагато давніших світоглядних уявлень, при-
таманних фактично всьому людству [Велецкая,
1978, с. 171—173; Конобродська, 2007, с. 10]. Та -
кий стан речей, на наш погляд, є закономірним,
адже розмаїття сировини, умов приготування,
рецептур, форм готового випіку надають хлібу
особливої винятковості [Глушко, 2012, с. 3].
Окремо зазначимо, що дослідження народної
культури Київського Полісся на сьогодні є до-
сить складним явищем. Найголовнішою причи-
ною цього є примусове відселення мешканців
значної частини означеного регіону, що стало
наслідком аварії на ЧАЕС. З огляду на це, особ-
ливо цікавими та цінними є матеріали, зібрані
саме у середовищі переселенців, під час експе-
диції, організованої Державним науковим цен-
тром захисту культурної спадщини від техно-
генних катастроф у 2012 р.
Розпочнемо огляд хлібних виробів, що вико-
ристовувалися у звичаєвості Київського Полісся
з хлібини, що лежала на покуті на Різдвяні свя -
та. Згідно з твердженнями респондентів, для
цієї мети використовували звичайний, повсяк-
денний хліб. «Звічайний хлєб. На кутю, на-
приклад, це обікнавєнний хлєб (клали — С. Ц.),
тей, шо пекли соби єсти, то й хлібинку ту ло-
жили. Коло куті хлібчик, хлєб і грудочка солі.
Обікновєнний хлєб, однаково другого не пекли
у нас» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципи-
шев, АФ-Д5, с. 1/13]. Клали його, як вже зазна-
чалось, або на горщик чи макітру з кутею, або
на сіно, настелене на покуті. «Хліб поклалі, ще
сєна туди покладем і на покуть, і хлібіну, і
добре…» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ци-
пишев, АФ-Д2, с. 2/03]. Виходячи із наведених
цитат, можемо констату вати, що станом на сере-
дину ХХ ст. спеціальних різдвяних обрядових
УДК: 398.332(477.81)
С. І. Ципишев
ХЛІБ У ЗВИЧАЄВОСТІ КИЇВСЬКОГО ПОЛІССЯ
© С. І. ЦИПИШЕВ, 2016
хлібів на теренах зони відчуження не зустріча-
лось. Проте навіть у цьому випадку, маємо
справу із сакралізацією випіку, який викорис-
товувався у згаданих обрядах. Вказує на це і
розміщення хліба на покуті, і його викорис-
тання з сіллю та обрядовою кашею (кутею), яка
за своїм походженням є попередницею печених
виробів із зернових.
Хлібних виробів, що були б чітко пов’язані з
календарною обрядовістю, від Різдва до дня
Сорока святих (Сорок мучеників Севастій-
ських, 22 березня) зафіксувати не вдалося. Із
останньою ж датою пов’язане випікання со-
рока пампушок або пиріжків. «Сорок пампу-
шок треба спекти» [АА ДНЦЗКСТК, Воло-
дарка-2012, Ципишев, АФ-Д2, с. 2/03]. «Ну то
хлєб пеклі, це ж такє от, пампушкі пеклі»
[АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев,
АФ-Д3, с. 1/24]. Місцями відбулося накла-
дення чи заміщення традиційного випіку, по -
в’язаного з цим днем, іншим хлібним виробом,
що теж пов’язаний з календарною обрядовіс -
тю. Мова йде про так звані хрестики — хрес-
топодібне або орнітоморфне печиво, що зазви-
чай випікали на Середопістя, Середохрестя
(середина Великого посту). «Пекли хрестикі.
Це на Сорока пекли, кажуть» [АА ДНЦЗКСТК,
Володарка-2012, Ципишев, АФ-Д5, с. 1/13]. На
наш погляд, приготування хрестиків на Сорок
святих є, як вже зазначалось, накладанням
двох окремих обрядових явищ, що виникло як
наслідок деградації традиційної звичаєвості,
особливо в період радянського панування.
Самі ж хрестики на теренах Київського По-
лісся йменували також хрещиками, а для оз-
начення середини Великого посту зустріча-
ється номен Хрестя́. «…пеклі перепечечку
таку — хрещика. От, учиняють у дєже, зразу
хрещика того, перехрістить, як хлєб пєчуть.
Перехрістить дєжу да зразу хрещика зро-
бить, да пек лі хрещика» [АА ДНЦЗКСТК, Во-
лодарка-2012, Ципишев, АФ-Д2, с. 1/02]. «Ага-
ага, хрещикі, да. На Хрес тя хрещикі пеклі да
й такі... Угу, на Хрестя» [АА ДНЦЗКСТК, Во-
лодарка-2012, Ципишев, АФ-Д3, с. 1/15]. Це об-
рядове печиво широко використовувалось у об-
рядах, пов’язаних з початком цілого ряду
весняних робіт, зокрема — при заорюванні (на
початку оранки), запашуванні (першому ви-
гоні худоби на пасовище) та на початку сівби.
«Ну без хліба же в поле не їдуть, це — як
закон. Беруть крайчик хліба, як їдуть на
поле. А-а! Пеклі перепечечку таку — хрещика.
Це просто печуть, як єхать туди, шоб у хаті
був хрещик, от. То — як на поле їдуть уже да
беруть того хрещика» [АА ДНЦЗКСТК, Воло-
дарка-2012, Ципишев, АФ-Д2, с. 1/02]. «Ну це
ж такє..., це ж давалі це ж худобі вже. Як у
полі приїде орать, дак бере з собою хазяїн. Та
й того хреста дає худобі, святоє. І віганять у
поле, так тре’, дають» [АА ДНЦЗКСТК, Во-
лодарка-2012, Ципишев, АФ-Д3, с. 1/15]. «…ві-
носили закопували, пекли тоже хрестикі. Їх,
хрестикі такіє украй поля закопували, шоб,
ну там гроза чі шо, то, шоб не шкодила посі-
вам» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципи-
шев, АФ-Д3, с. 4/4]. «Пєчь була така і на печи
отак…, була пєч зроблена так, а тоді ше
такий порожок наче на той печи. Оце там
той хрестик і лежав. Давали коровці як виго-
нили. А можливо його давали, а може так —
крайчик хлєба ту всєгда давали, як віводили
перший раз весною на пашу, о. Кусочок хлєб-
чика корові давали, всєгда в кармані несли, да
давали єй. Це знаю, це було такє, от» [АА
ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев, АФ-Д5,
с. 1/13].
Побутування ще одного весняного обрядового
печива, яке називали гольопа або бузькова
лапа, а випікали з нагоди Благовіщення, опи-
тані інформатори не пам’ятають. Зрештою, його
відсутність на півночі Київщини виглядає абсо-
лютно логічною, оскільки характерним цей різ-
новид хліба був для Західного Полісся, а на Се-
редньому зустрічається рідко. «Нє, такого ми
не (пекли — С. Ц.)» [АА ДНЦЗКСТК, Воло-
дарка-2012, Ципишев, АФ-Д3, с. 1/24]. «Только
в нас до Благовіщення ніхто нічого не робів…»
[АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев,
АФ-Д5, с. 1/13].
Великодні паски, напевно, найкраще та
найповніше збереглися із всіх обрядових хлі-
бів. Побутування їх було повсюдним, а відпо-
відно добре збереглись і пов’язані з ними об-
ряди, звичаї та вірування. Для приготування
пасок, звичайно ж, використовували найкраще
наявне борошно, заміс робили здобним та яко-
мога пухкішим, верхню площину декорували
фігурками із того самого або прісного тіста.
«Ну, старалісь, шоб пшенічна була (паска —
С. Ц.). Яку спечеш, таку й будеш їв. Всякиє
булі, всякіє, і маленькі, і великіє. В мисочці
спечеш, у макотрочці, як яка пасочка. Яєчко
розб’єш свиже, і так помажеш. Хрещика
клалі (по верхній площині — С. Ц.). Отак
тісто розкотіш, тонень ко-тоненько, і так
поріжеш його, і кругом пасочкі. І хрестика по-
ставіш» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012,
Ципишев, АФ-Д2, с. 2/03]. «Хрестікі завжди з
тіста (зверху на пасці — С. Ц.). Обов’язково з
тіста хрєст зверху. Зверху хресті, да. І тоже
шішкі такі вперезають наче, листочками
наче ще» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012,
Ципишев, АФ-Д3, с. 1/25]. «Пекли (пас ки —
С. Ц.). Як хто спече яку. Той кілограм, а той
полкілограма, а той і пултора кілограма»
[АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев,
АФ-Д4, с. 1/20]. «Пекли паски. Паски обов’яз-
ково пекли. Солодкі. Як, чо ж, солодинькіє
паскі. Хлєб — є хлєб, а паскі — солоденькі, гар-
ниє, віроблениє, от. А віробляли такії хрес-
тикі, віробляли із тіста, і листочкі такіє.
Хто хто шо хотєв тамка. Листочкі робіли і
хрестикі, косічкі робіли такіє, це — як коса
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)204
Е т н о л о г і я
заплетена, косочкі такіє робіли. З того са-
мого робили (тіста, що й паску — С. Ц.) колись.
Колись, знаєте, все робили з того самого (тіс -
та — С. Ц.), от. І розочкі робіли. А тодє, вже
познєй, як уже стали хитрєйшиє трохі, да
вже робіли із прєснего тєстечка. Ну бо те
важкє такє тісто, а це легеньке тєстечко,
вони вже так не падали. Робіли паскі обов’яз-
ково» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципи-
шев, АФ-Д5, с. 1/13].
Іноді шматочки паски давали замість згаду-
ваних хрещиків при запашуванні. «Ну хто і
паску давалі..., і паска тоже. Святе, шо є
святе — те й давалі» [АА ДНЦЗКСТК, Воло-
дарка-2012, Ципишев, АФ-Д3, с. 1/15]. Бабок,
баб, які випікали подекуди на Поліссі разом із
пасками, респонденти не пригадують. «Ну оце
ж і паска, це ж і бабка начі називаєтса. Пас -
ка — є паска, а бабка — я не знаю, що це таке»
[АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев,
АФ-Д3, с. 1/24].
Огляд хлібів, пов’язаних із календарною об-
рядовістю, закінчимо випіком, який використо-
вували при забавах, що відбувались у ніч на
Андрія (13 грудня). Слід відзначити побуту-
вання традиційної для України назви калита
щодо цього хліба, хоча використовували і най-
менування корж, калач. Цей обрядовий хліб
використовували у відомій народній грі, де
його слід було вкусити. «…каляти пеклі. Мі, он
з тією сусєдкою, коржа пеклі, кушать єхала,
да вона мазілом (маже — С. Ц.), стоїть і мазі-
лом… Да, коржа пекті, коржа. Корж, як
корж, сухий корж. З прєсного (тіста — С. Ц.). З
прісного коржа пиклі. Коржа, шоб повєсіть
(дірку робили — С. Ц.)…, його ж повєсіть
треба ж — калєта» [АА ДНЦЗКСТК, Воло-
дарка-2012, Ципишев, АФ-Д2, с. 2/03]. «Це ж
якійсь калач, калач такий. Підвішували його.
Таково наче то вісить да це вже, шоб кусать
його. Розгайдує, розгойдують і тоді хто вку-
сить там шось, і мали… І ше калиною при-
крашали, це я ше з дитинства помню. Потім,
якшо не вспієш вкусити, тибе сажею мас-
тили. Но це ми самі часто такє робили, ще в
дитинстві. Намазалі сажою, намазалі тим…
Прозівав, не вкусив цей калачік, і гойдають,
тибе сажою обмазують. Калиною прикра-
шали це приміщення, в которому вже це дійс-
тво проходило на Андрія» [АА ДНЦЗКСТК, Во-
лодарка-2012, Ципишев, АФ-Д3, с. 1/24].
Різноманітні види хліба використовували і у
родинно-побутовій обрядовості. Найпоширені-
шим та найбільш знаним із них є, безумовно,
весільний коровай. Для його виготовлення,
знову ж таки, використовували найкраще бо-
рошно, тісто робили здобним і пухким, а ззовні
щедро декорували. «Ну, колишній коровай
разом з житнього хлєба не спечеш, а куплялі.
Куплялі муку і пекли коровай. …прикрашалі
всім і взорамі, і всякимі взорамі. Віраблялі із
тіста (елементи декору — С. Ц.). Ну, да-да,
всякє такє, хто як вмів, так і вираблялі» [АА
ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев, АФ-
Д2, с. 2/04]. «Ну короваї пекли, це пекли коро-
ваї» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципи-
шев, АФ-Д4, с. 1/21]. «Пекли, пекли короваї.
Аякже, пекли короваї» [АА ДНЦЗКСТК, Воло-
дарка-2012, Ципишев, АФ-Д5, с. 1/14]. Замі-
сити тісто та випекти коровай мали коровай-
ниці — спеціально запрошені майстрині, які
брали на себе відповідальність за належну
якість цього обрядового хліба. Адже саме за
його зовнішнім виглядом, за тим, як він вдався,
чи добре зійшов, чи не тріснув, ворожили щодо
майбуття, яке чекає молоде подружжя. «Ве-
сілля без каравая не може бути. Колись коро-
ваї пикли каждому. Гукають трі такіх хре-
щені, которіє умєліци. Шоб билі заміжніє
женщіни. А ось, ето — якіє должни пекти,
шоб не розведені, не покинуті. Ну, шо хороша
сім’я. Всігда цім барвінком, завжди калиною
(прикрашали — С. Ц.). Крутилі такіє шишкі,
шишки називали в нас. А ті шишки такі
собою, і колоскі обов’язково тоже. Ці умєліци,
від них завісіло, но в кого клас нормальний, то
і колоскі ж обов’язково, і шишки, називали в
нас. А вони такі, наче астри. Ці шишки, наче
квіти астри. Калину туда, оце ж барвінок і із
тіста оце ті украшенія: колоскі та і ті
шишкі» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ци-
пишев, АФ-Д3, с. 1/25]. «Запрошували коровай-
ниць, да. Клали якесь гроші туда (в тісто —
С. Ц.)» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ци-
пишев, АФ-Д4, с. 4/12]. «Пикли, только знаю,
хлєб, шо не вдові, а тиє, шо гарно живуть, шо
не вдові, о. Шанованиє люди пекли хлєб, цей
коровай» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012,
Ципишев, АФ-Д5, с. 1/14]. Готовий випік ста-
вили на віко хлібної діжки, яку обв’язували бе-
резовою корою, пруттям. «…не рушником, а то
якоюсь березовою корою. Така береза, ну, да, з
берези така… Драли, лоза, лоза така, просто
так підв’язували. Не плели, а на дєжку ту, шо
де коровай ставили, о, дак я знаю, шо була
така пудв’язана (діжка — С. Ц.) з того. На
вєко (діжки ставили коровай — С. Ц.)» [АА
ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев, АФ-
Д4, с. 4/12]. Ділили цей основний весільний об-
рядовий хліб у кінці забави, робив це дружок
(дружба — С. Ц.). «Тоди послі, як уже повін-
чаюца, тоди делілі коровай, дружок (ділив —
С. Ц.). Там керує і он ріже, і кусочкамі кладе, і
камандує: тому, тому, тому, тому. Дружок»
[АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев,
АФ-Д2, с. 2/04]. «Делить там його (дружба —
С. Ц.), як кусочок одрежуть да попробуєш, да
й солодкій, да це і всьо» [АА ДНЦЗКСТК, Воло-
дарка-2012, Ципишев, АФ-Д4, с. 1/21]. «А це ж
тоді той дружок. А інші там два такіє
дружкі там перев’язаниє, от, і ідут, вже тей
кладе на тарілку. Вляту гарелку в чарку і по
кусочку…, вже там жонку і чоловіка разом
склікають, і вже бере та й дарить. Вже там,
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 205205
Ципишев С. І. Хліб у звичаєвості Київського Полісся
шо вони там дарать. …верхню (шиш ку, частину
декору — С. Ц.) одрізували так-о і клали їм
(молодятам — С. Ц.) на тарілочку» [АА
ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев, АФ-
Д4, с. 4/12].
Окрім короваю під час весільної церемонії
використовували й інші види хліба, зокрема
слід згадати так званий парний хліб, парні
пироги — дві хлібини, пара буханців, із якими
йшли до церкви, а потім клали перед молодя-
тами на стіл. «Хліб кладуть для молодих (на
стіл — С. Ц.). Два хліба, два хліба» [АА
ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев, АФ-
Д2, с. 2/04]. «Да-да, було. Це колись (парні пи-
роги — С. Ц.) вони (молодята — С. Ц.) ше
берут» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ци-
пишев, АФ-Д4, с. 1/21]. «…нє, не зросшії, так
два (парні пироги — С. Ц.). Отдєльно. Вони
довгенькіє такіє, тіпа батона, но вони тоже
були трошкі прикрашаниє. Не так, як уже
тей коровай був прікрашений, а потрошку
був, так-о. Там посерединці може яка кві-
точка з лісточкамі. І так на столі (лежали —
С. Ц.). Несли хліб (до церкви — С. Ц.), аякже.
Хлібинку і вон, і вона, в хусточці заматаниє,
несли. Свєчичку і хлєб» [АА ДНЦЗКСТК, Во-
лодарка-2012, Ципишев, АФ-Д5, с. 1/14].
Звичайна хлібина, а після Другої світової
війни й інші види випіку, були обов’язковою
частиною подарунка, з яким ішли на хрестини.
«Ну на хрестіни йдуть, дак несуть шо-небудь
же (печене — С. Ц.), несуть. Так воно не йдуть.
Ото так не йдуть, шо-небудь да несуть» [АА
ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев, АФ-
Д2, с. 2/04].
Подібним чином і похорони, поминки, об-
ряди, спрямовані на вшанування померлих,
теж не обходились без хліба та його різновидів.
Зокрема буханець лежав на столі, поблизу
труни, поки небіжчик ще перебував у хаті. «На
стол ставілі (хлібину — С. Ц.). Ставлять на
стол. Вже заховають (поховають — С. Ц.) чі
шо, да в тоді вже забірають. Ну хліб і ше до
хліба шо-небудь покладуть, і все» [АА
ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев, АФ-
Д2, с. 2/04]. «І воду, і хліб (ставили на стіл біля
мерця — С. Ц.). Кусочок хліба, а чого ж ні,
обов’язково на стакан з водою кусочок хліба.
Я скільки пам’ятаю, то на стакан з водою
кусочок хліба одрізаний ложили» [АА
ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев, АФ-
Д3, с. 1/25]. Шматочки повсякденного хліба,
або його обрядові різновиди, традиційно зали-
шали й на могилах, зазвичай у дні релігійних
свят, які на Поліссі часто суміщаються із на-
родними. Подекуди цю їжу там і залишали, ні-
бито для пташок, подекуди її забирали діти
або жебраки. Однак в обох випадках маємо
справу із символічним відчуженням їжі на ко-
ристь померлих, їх символічним годуванням,
оскільки і птахи, і діти, і жебраки у народній
свідомості виступали іпостассю померлих пред-
ків [Герус, 2006, с. 528; Жайворонок, 2006,
с. 489]. На сьогодні носії автентичної культури
втратили це розуміння і пояснюють все з по-
гляду доцільності. «…на оці Гробки, шо в нас
називали Гробки, а вони, як інакше назива-
ються, після Паски, ото через неділю — Ра-
довніца. На Радовніцу. То і цукерки, яйця, і па-
сочки. Але це ж все одно їх слідом забирали, в
основном — діти, бо жили не досить багато,
то діти збирали. Ну шо, побігають дєті да у
торбі позабірають. Вона Ра…, нє, Радовниця —
це по церковному, а в нас казали просто —
Проводи. Проводи, отак. Проводи душ уже
до…, кажуть після Паски, шо їх проважають.
А діти слідом да забирали. Цукерки заби-
рали, ну і ці паски, яйця крашені» [АА
ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев, АФ-
Д3, с. 1/25]. «На гробках, да. На гробках, там
і стопки ставили, і хлєбєц, і шо в кого їсть.
Оце все, це — да» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-
2012, Ципишев, АФ-Д4, с. 1/21]. «Ну на клад-
біщах оставляли. Ну як же ж, ну булочкі, ну
пірожкі. На Русалочкі (Трійця — С. Ц.) хто
пірожкі пйок, хто все і на могилці оставляли,
от. От для горобчикув. Шоб прилєтали го-
робчикі їли і їм усе розказували. Оце в нас
так, то було. Шоб вони спєвали небіжчикам
пісеньки і все розказували, шо в нас робітса.
То так у нас казали, я не знаю» [АА
ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев, АФ-
Д5, с. 1/14].
У певних актах обрядовості, що пов’язана з
будівництвом та входинами у нове житло,
також використовували хліб. Зокрема коли пе-
реходили у нову хату «…то паланіцу пеклі,
шоб гола хата не була» [АА ДНЦЗКСТК, Во-
лодарка-2012, Ципишев, АФ-Д2, с. 2/04]. «Ну
хлібєц треба, от, який… Ну й соль, і хлєбєц,
то ж саме перве, таке було, заносілі (у нову
хату — С. Ц.)» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-
2012, Ципишев, АФ-Д3, с. 1/25].
Логічним виглядає й побутування значної
кількості вірувань та звичаїв, що не пов’язані з
обрядовістю, але безпосередньо стосуються
хліба. Значна їх кількість виникла на ґрунті
вшанування хліба, його сакралізації. Зокрема
у жодному випадку не дозволялось класти хлі-
бину підошвою вгору або ж, як кажуть респон-
денти, на голову. «Нє, ніхто не кладе так (пі-
дошвою угору — С. Ц.)» [АА ДНЦЗКСТК,
Володарка-2012, Ципишев, АФ-Д2, с. 2/05]. «Ну
але, в основном, чось так прінято внегласно,
шо завжди має хліб правільно лежати» [АА
ДНЦЗКСТК, Володарка-2012, Ципишев, АФ-
Д3, с. 1/26]. Глибока повага до хліба безпосеред-
ньо проявляється і в тому випадку, коли бу-
ханка чи скибка падала на землю. Адже треба
було не просто підняти, а й обов’язково поцілу-
вати найшанованішу українцями їжу. «Ну дак
поднять треба його (хліб, що упав — С. Ц.), ну,
поцеловать і…» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-
2012, Ципишев, АФ-Д2, с. 2/05]. «Піднять його
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)206
Е т н о л о г і я
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 207207
Ципишев С. І. Хліб у звичаєвості Київського Полісся
(хліб, що упав — С. Ц.), старіє, колишніє люди
і ціловали» [АА ДНЦЗКСТК, Володарка-2012,
Ципишев, АФ-Д5, с. 1/15].
На превеликий жаль, незважаючи на наве-
дений вище матеріал, значна кількість поши-
рених у минулому вірувань, звичаїв та обрядів
на теренах Київського Полісся сьогодні вже
зникли зовсім або, в кращому випадку, лише
частково збереглись у народній пам’яті. Фраг-
ментарно збережені явища, у свою чергу, втра-
тили первинну семантику, зберігається лише
мета, та й то не завжди. Інколи респонденти
пояснюють певні свої дії тим, що так треба або
ж говорять, що так завжди було, так старі
люди робили. Основними причинами, які при-
звели до таких незворотних втрат у духовній
культурі поліщуків є, як ми зазначали вище,
примусове відселення з територій, забруднених
радіацією після аварії на ЧАЕС, а також три-
вале панування радянської ідеології та кому-
ністичного світогляду. Ті ж явища, які нам вда-
лось зафіксувати у середовищі переселенців,
чітко вписуються у загальнополіську культурну
традицію, що є невід’ємною частиною культури
України.
АА ДНЦЗКСТК, ф. Володарка-(VI)-2012: Матеріали
комплексної історико-етнографічної експедиції до
Володарського району Київської області (червень
2012 р.), од. зб. C. Ципишев, АФ-Д2 — Д5.
Велецкая Н. Н. Языческая символика славянских ар-
хаических ритуалов. — М., 1978. — 240 с.
Герус Л. Типи, форми, функції обрядового печива до
дня сорока св. Мучеників, Благовіщення на Поліссі
(у контексті слов’янської традиції) // НЗ: Двомісяч-
ник. — 2006. — № 3—4. — С. 521—528.
Глушко М. Походження та джерела вчиненого хліба
в українців (культурно-генетичний аспект) // НЗ. —
2012. — № 1. — С. 3—18.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури:
словник-довідник. — К., 2006. — 703 с.
Конобродська В. Поліський поховальний і поминаль-
ний обряди: Етнолінгвістичні студії. — Житомир,
2007. — Т. 1. — 356 с.
С. И. Цыпышев
ХЛЕБ В ОБЫЧАЯХ
КИЕВСКОГО ПОЛЕСЬЯ
Статья посвящена использованию и роли хлеба в
традиционной народной культуре Киевского Полесья.
Описаны разновидности хлеба, которые употребля-
лись в обрядово-обычайных актах. Рассмотрено ис-
пользование хлебных изделий в различных ритуалах,
частично проанализированы их роль и семантика. От-
дельно акцентировано на верованиях и обычаях, свя-
занных с чествованием хлеба, его сакрализацией.
К л ю ч е в ы е с л о в а : хлеб, хлебные изделия, ка-
лендарная обрядность, семейно-бытовая обрядность,
верования, обычаи, Киевское Полесье.
S. I. Tsypyshev
BREAD IN KYIVAN
POLISSYAN CUSTOMS
The paper deals with issues of bread use and role in
traditional Kyivan Polissyan rural culture. Types of
bread used by the locals of the explored region in the
ceremonies have been described. Also cereal products
usage in various rituals has been considered as well as
their role and cemantics have been analyzed partly. The
author pays special attention to beliefs and customs
concerning bread honoring and sacralization.
K e y w o r d s : bread, cereal products, calendar festi-
vals, family and household rites, beliefs, customs, Kyi-
van Polissya.
Одержано 11.12.2015
|