Культові споруди Київського Полісся

У статті розглядаються пам'ятки архітектури — культові споруди Київського Полісся, що збереглися до нашого часу й ті, що залишилися для нас лише на зображеннях, малюнках і кресленнях кінця ХІХ — початку ХХ ст. Для кожного об'єкта, що розглядається, надається інформація про будівництво х...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Бреяк, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2016
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Етнологія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161620
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Культові споруди Київського Полісся / О.В. Бреяк // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 246-258. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161620
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1616202019-12-16T01:26:13Z Культові споруди Київського Полісся Бреяк, О.В. Етнологія У статті розглядаються пам'ятки архітектури — культові споруди Київського Полісся, що збереглися до нашого часу й ті, що залишилися для нас лише на зображеннях, малюнках і кресленнях кінця ХІХ — початку ХХ ст. Для кожного об'єкта, що розглядається, надається інформація про будівництво храму, короткий опис, доля будівлі впродовж ХХ ст. В статье рассматриваются памятники архитектуры — культовые сооружения Киевского Полесья — те, что сохранились до нашего времени и те, что известны нам по фотографиям, рисункам и чертежам конца ХІХ — начала ХХ ст. По каждому рассматриваемому объекту представлена информация о строительстве храма, краткое его описание, судьба объекта на протяжении ХХ ст. The paper deals with architectural sites — Kyivan Polissyan places of worship, that have survived and those, which we can observe only on images, pictures and drawings of the late 19th — early 20th centuries. Story about each object contains information about its construction, brief description and information about its fate during the 20thc. 2016 Article Культові споруди Київського Полісся / О.В. Бреяк // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 246-258. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161620 72(477.41/42)«19-20 ст.» uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнологія Етнологія
spellingShingle	Етнологія Етнологія Бреяк, О.В. Культові споруди Київського Полісся Археологія і давня історія України
description	У статті розглядаються пам'ятки архітектури — культові споруди Київського Полісся, що збереглися до нашого часу й ті, що залишилися для нас лише на зображеннях, малюнках і кресленнях кінця ХІХ — початку ХХ ст. Для кожного об'єкта, що розглядається, надається інформація про будівництво храму, короткий опис, доля будівлі впродовж ХХ ст.
format	Article
author	Бреяк, О.В.
author_facet	Бреяк, О.В.
author_sort	Бреяк, О.В.
title	Культові споруди Київського Полісся
title_short	Культові споруди Київського Полісся
title_full	Культові споруди Київського Полісся
title_fullStr	Культові споруди Київського Полісся
title_full_unstemmed	Культові споруди Київського Полісся
title_sort	культові споруди київського полісся
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Етнологія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161620
citation_txt	Культові споруди Київського Полісся / О.В. Бреяк // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 246-258. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT breâkov kulʹtovísporudikiívsʹkogopolíssâ
first_indexed	2025-07-14T14:13:36Z
last_indexed	2025-07-14T14:13:36Z
_version_	1837631974322208768
fulltext	ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)246 У статті розглядаються пам’ятки архітек- тури — культові споруди Київського Полісся, що збереглися до нашого часу й ті, що залишилися для нас лише на зображеннях, малюнках і кресленнях кінця ХІХ — початку ХХ ст. Для кожного об’єкта, що розглядається, надається інформація про будів- ництво храму, короткий опис, доля будівлі впро- довж ХХ ст. К л ю ч о в і с л о в а : церква, пам’ятка архітек- тури, культова споруда, костьол, синагога. «Памятники малорусской архитектуры давно уже требуют удовлетворительного из- дания и точного, систематического и на- учного описания. Памятники эти с каждым годом погибают все более и более, неизвестные многим и мало уважаемые самим населением, которое проходит мимо них равнодушно, по- могая времени разрушать их драгоценные остатки…», писав Г. Г. Павлуцький більше ста років тому [Павлуцкий, 1905, с. 107—109]. Він був правий: ми знищили майже всі пам’ят - ки архітектури козацької доби, які ще існували на початку ХХ ст. Сучасне Київське Полісся територіально скла- дається з Іванківського, Поліського і частини Виш городського районів. До 1917 р. це була тери торія Радомишльського повіту. На цій тери- торії, станом на 1910 р., знаходилося 39 право - славних храмів, 3 старообрядницькі церкви, 2 старообрядницькі монастирі, 4 като лицькі хра - ми і багато синагог. На сьогодні залишилося 8 церков, руїни церкви Ікони Казанської Божої Матері біля с. Замошшя і залишки Пустинно- Миколаївського чоловічого монастиря. Костьоли не збереглися, будівлі синагог та єврейських мо- литовних будинків були зруйновані чи перебу- довані для господарських потреб, на сьогодні пе- реважна їх більшість не ідентифікована. Розглянемо церкви, що збереглися до нашого часу. Всі вони були побудовані наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. Церква Козьми і Даміана у с. Коленці Іван- ківського району була побудована у 1874 р. на місці попередньої 1752 р. Відомо, що церкву 1752 р. будували з матеріалів церкви, перене- сеної із с. Унин (сучасне c. Тетерівське) [Похи- левич, 2005, с. 114]. У 1861 р. цивільний інже- нер Кропотов обстежив стару церкву і склав «ведомость об общей потребности в материа- лах для деревянной церкви в с. Коленцы по про- екту № 3». Мешканці села неодноразово звер- талися з листами про допомогу у будівництві нової церкви. 1866 р. трапилася пожежа і цер- ква згоріла повністю разом із всім начинням, а ще раніше, дзвіниця «по черезмерной ветхости грозившей опасностью падением разобрана с распоряжения полиции до основания, 10 лет назад» [Держархів Київської обл., ф. 17, оп. 1, спр. 1020, арк. 412]. 1872 р. розпочалось будів- ництво нової церкви через церковнопарафі- яльне кураторство. Місцеві мешканці зібрали 1055 руб., від держави було надано 4570 руб. Почали заготовляти будівельний матеріал для церкви. Остаточний проект і кошторис розробив відомий київський архітектор Микола Єгорович Юргенс [Держархів Київської обл., ф. 17, оп. 1, спр. 354]. Побудували церкву за два роки і ос- вятили 1874 р. [ЦДІАК України, ф. 442, оп. 575, спр. 8]. Збереглися описи будівлі церкви і майна 1922 р.: «Космо-Демьяновский право- славный храм с. Коленцы. Храм однопрестоль- ный, двухглавый, деревянный на каменном фун даменте. Снаружи и внутри выкрашен мас - ляной краской. Внутри расписан картинами УДК: 72(477.41/42)«19-20 ст.» О. В. Бреяк КУЛЬТОВІ СПОРУДИ КИЇВСЬКОГО ПОЛІССЯ © О. В. БРЕЯK, 2016 изредка. Колокольня в связи с храмом деревян- ная. Оценен в 8000 руб. Иконостас деревянный новый, изредка резной, с позолоченными колон- нами, в три яруса…» [ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 919, арк. 342]. За часів радянської влади церкву закривали на півроку перед Дру- гою світовою війною, весь інший час вона була діючою, але коштів на ремонтні роботи не вис- тачало. Сьогодні церква Козьми і Даміана, щойно виявлена пам’ятка архітектури1, потре- бує негайної реставрації з повною заміною ша- лівки (рис. 1, 1). У 1892 р. відомим київським архітектором Володимиром Миколайовичем Ніколаєвим було складено проект церкви Іоанна Богослова у с. Сидоровичі Іванківського району. Церкву побудували на земельній ділянці, яку місцеві поміщики Яків і Леонтій Старжинські віддали у довічне володіння церкві: «в память чудес- ного спасения Государя Императора Алек - сандра Александровича с семейством от гро- зившей опасности 17 октября 1888 года» [Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 229, спр. 9]. Церкву освятили у 1896 р. [Трегубов, 1910, с. 319]. На церковному майдані спорудили пам’ятник імператору Олександру II. У роки ре- волюції та громадянської війни пам’ятник було знищено, а у 1930-х рр. церкву позбавили вер- хів і пристосували до господарських потреб. Під час Другої світової війни церква була діючою. Правив священик Мінько Єфим Родіонович [ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 1, спр. 2]. Церква Іоанна Богослова розташована у східній низин- ній частині села. Будівля дерев’яна, хрещата в плані, за проектом однобанна, з прибудованою дзвіницею. Центральний об’єм квадратний в плані, вівтар гранчастий, бічні рамена прямо- кутної форми. До четверика дзвіниці примика- ють бічні ризаліти, що завершуються трикут- ними фронтонами. В опорядженні фасадів виділяється декоративний фриз з вертикаль- них ре йок. Над вхідними дверима розташована ікона Іоанна Богослова [Ерофалов, 1990, с. 188— 189]. Пам’ятка архітектури місцевого значення (ох. № 69-кв)2, потребує поточного ремонту і від- творення верхів відповідно до проекту В. Ніко- лаєва, що зберігся в Державному архіві Київ- ської області (рис. 1, 3; 7, 7; тут і далі див. кольорову вклейку). До ХІХ ст. у с. Феневичі Іванківського району власної церкви не було. Мешканці села були приписані до Михайлівської церкви с. Катю- жанка, що знаходилась за 5 верст від села, за болотистою заплавою р. Здвиж. У середині ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 247247 Бреяк О. В. Культові споруди Київського Полісся Рис. 1. Козьмодем’янська церква с. Коленці 1874 р., архітектор М. Є. Юргенс (1); церква Іоанна Богослова с. Сидоровичі, проект В. М. Ніколаєва 1896 р. (2); церква Різдва Пресвятої Богородиці с. Мусійки 1907 р., креслення Є. Ф. Єрмакова 1904 р. (3) 1. Пам’ятка занесена до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Наказ Управління культури № 74/01 від 07.10.2010. 2. Пам’ятка занесена до переліку пам’яток архітектури місцевого значення Рішенням облвиконкому від 24.04.90. № 67. ХІХ ст. місцевий поміщик князь Любомирський виявив бажання побудувати в селі церкву, але до справи не дійшло [Похилевич, 2005, с. 18]. У 1896 р. мешканці села направили листа до Київської духовної консисторії: «Общество на - ше, крестьян деревни Феневич, приговором, со- стоявшимся 26 ноября 1894 года, постановило в память в Бозе Почившего Его Император- ского Величества Государя Императора Алек- сандра ІІІ устроить в деревне Феневичах на собственные средства церковь во имя святого благоверного князя Александра Невского, для чего ассигновано 4 000 руб., и кроме того устроить для церковного причта нужной по- стройки помещения… Для строительства вы- делили просторную площадь, находящуюся почти в центре села — место удобно и при- лично под погост церковный» [ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1055, спр. 262]. У 1899 р. київським архітектором Стефаном Васильовичем Рикачовим на замовлення гро- мади був розроблений проект церкви [Держ - архів Київської обл., ф. 1, оп. 235, спр. 127]. У 1902 р. будівництво було завершене. В опи- сах церковного майна 1922 р. є опис церкви: «Свято-Александро-Невская церковь однопре- стольная, деревянная на кирпичном цоколе, снаружи обшита тесом и покрыта масляной краской, внутри покрашена таковой же крас- кой. Покрыта железом и покрашена зеленой масляной краской. Длина церкви, считая с ко- локольней, 12 саж. Наибольшая ширина 7 и 1/3 саж. Высота до верхнего карниза 4 саж. На церкви имеется один большой купол и один малый над алтарем. Колокольня при церкви деревянная во 3 яруса, высотою до карниза 6 саж. И составляет одно общее здание с цер- ковью. Окон в церкви 18 шт. больших и 5 ма лых. Дверей наружных створчатых трое и одна ма - лая простая, внутренних дверей пять. Строе- ние сохранилось хорошо, оценено в 40 000 руб. Иконостас деревянный, не резной, с позолотой, в первом ярусе 6 икон, во втором ярусе 8 икон, иконостас оценен в 2000 руб. (цены показаны в рублях дореволюционных времен)» [ЦДАВО Ук- раїни, ф. 166, оп. 2, спр. 919, арк. 355]. У 1968 р. будівлю церкви пропонували для занесення до реєстру пам’яток архітектури, що охороняються державою, але щось завадило цьо му рішенню [Держархів Київської обл., ф. 5418, оп. 1, спр. 339]. Церква збереглася в доброму стані і є щойно ви- явленою пам’яткою архітектури1 (рис. 7, 6). Інформація в краєзнавчій літературі про цер- кви с. Мусійки (колишня назва села — Мой- сейки) відсутня, у 1900 р. в селі існувала кап- лиця [Микитенко, 2008, с. 64]. Відомо, що мешканці села відвідували Покровську церкву в с. Обуховичі [Похилевич, 2005, с. 113]. У 1904 р. єпархіальний архітектор Євген Федорович Єр- маков розробив проект дерев’яної церкви [Дер- жархів Київської обл., ф. 1, оп. 240, спр. 258] (рис. 1, 2). Церкву побудували і освятили 1907 р. на честь Різдва Пресвятої Богородиці. З описів церковного майна 1922 р.: «Храм одно- престольный, деревянный, крытый железом, такая же колокольня в одной связи. Построен в 1907 году из соснового материала» [ЦДАВО України, ф.166, оп. 2, спр. 919, арк. 262]. Під час Другої світової війни церква була діючою. Пра- вив у церкві священик Петро Малиновський [ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 1, спр. 2]. У 2003 р. громадою села церкву відремонтували [Мики- тенко, 2008, с. 67]. Церква дерев’яна, п’ятизрубна, хрещата в плані, на цегляному підмурку. Із заходу до неї прибудована двоярусна дзвіниця, завершена восьмигранним шатровим верхом. Центральний об’єм квадратний в плані, вівтарна части на гранчаста, бічні рамена прямокутної фор ми, з двосхилими дахами, що завершені трикутними фронтонами. До вівтарної частини з півдня та півночі прибудовані невеличкі ризниця та па- ламарня. Церква горизонтально шальована. Цокольна частина і фриз шальовані верти- кально. Центральний зруб увінчує невисокий гранчастий барабан з чотирма вікнами на гра- нях, вкритий шоломовидною банею. Вікна основ- ного об’єму великі, прямокутні. Над прямокут- ними вікнами бабинця розташовані маленькі хрещаті віконця. До дзвіниці прибудований ганок з піддашком на орнаментованих стовпчи- ках. Церква Різдва Пресвятої Богородиці є до- мінантою та окрасою села, цікавим зразком культової архітектури початку ХХ ст. (рис. 7, 5). У першій половині XIX ст. в Чорнобилі було 3 православні церкви: Іллінська, Миколаївська і Богородицька. У 1849 р. Миколаївська і Бого- родицька згоріли під час великої пожежі. Ми- колаївська була відбудована у 1858 р. Іллінська церква в Чорнобилі існувала багато віків. Згідно з актами Радомишльської консисторії, у 1749 р. було прийняте рішення про будівництво у Чорнобилі Іллінської православної церкви на місці попередньої, що згоріла. Іллінська цер- ква, побудована у 1779 р., також згоріла під час пожежі 1873 р. [Похилевич, 2005, с. 124; 2007а, с. 202]. За існуючими на той час правилами, якщо дерев’яний храм не вберегли від пожежі, віруючі мають наступний храм будувати муро- ваним власним рахунком. Того ж року на відбу- дову церкви було надано державний кредит у розмірі 37 628 руб. 23 коп. М. Є. Юргенсом було складено кошторис і розроблено проект мурова- ної Іллінської церкви. 1874 р. роботи розпочали. Окрім Юргенса, нагляд за роботами проводив архітектор Петро Олександрович Федоров. 1878 р. роботи були завершені, необхідно було лише 1198 руб. на влаштування схо дів у дзві- ниці [Держархів Київської обл., ф. 17, оп. 1, спр. 526]. У казну кошти повернули: 4000 руб. — ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)248 І с т о р и ч н і д о с л і д ж е н н я 1. Пам’ятка занесена до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Наказ Управління культури № 74/01 від 07.10.2010. від пожертв; 33 628,23 руб. — з церковних гро- шей [ЦДІАК України, ф. 442, оп. 563, спр. 13]. 1883 р. за цим самим проектом завершили бу- дівництво Миколаївської соборної церкви у Ра- домишлі [Держархів Київської обл., ф. 17, оп. 1, спр. 1058; Трегубов, 1910, с. 292]. Церква побудована у неоруському стилі, ве- лика, п’ятидільна з гранчастою апсидою і прибу- дованою дзвіницею. Стіни вінчають стилізовані напівкруглі закомари, верхи церкви та дзвіниці високі, пірамідальні. На шатрі чотириярусної дзвіниці розташовані маленькі віконця — слухи. За часів радянської влади церкву на деякий час закривали. Під час Другої світової війни вона була діючою. Службу правив священик Попов Павло Софронович, псаломщик — Прищепа Сава Онуфрійович [ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 1, спр. 2]. Після війни Іллінська церква зали- шалась діючою. На побитий уламками снарядів Свято-Іллінський храм встановили хрест. У музеї церкви збереглося фото цієї події (рис. 2, 2). Після Чорнобильської катастрофи 1986 р., коли розпочалась загальна евакуація насе- лення, розпочалося евакуювання і церкви. Про події під час евакуації розповідав протоієрей Микола Якушин: «У настоятеля, отца Нико- лая Гасица (ныне уже покойного), забрали под расписку ключи, а храм опечатали. При Свято-Ильинской церкви размещалось Черно- быльское благочиние. Сюда входили Черно- быльский, Бородянский и Иванковский районы. Благочинного перевели в село Микуличи Боро- дянского района. Отец Николай начал перево- зить кое-какие вещи: иконы, утварь. На мой взгляд, пятую часть удалось сохранить. Ба- тюшка официально договаривался с мили- цией, все это происходило по благословению церковной власти. … Слава Богу, Царские вра - та в Свято-Ильинском храме сохранились до сего дня. Мне кажется, что он что-то чув- ствовал и предвидел возобновление приходской жизни» [Якушин, 2006]. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 249249 Бреяк О. В. Культові споруди Київського Полісся Рис. 2. Іллінська церква м. Чорнобиль 1878 р., світ- лина 2015 р. (1) та встановлення хреста на дзвіниці після війни (2); ікона «Спас Чорнобильський» в ін- тер’єрі Іллінської церкви (3) Деякий час після аварії церква, як і все міс- течко, занепадала. Банька на куполі дзвіниці нахилилася, ганок відійшов від стіни, вся цер- ковна садиба поросла самосівами та чагарни- ком. Завдяки небайдужим людям на чолі з міс- цевим мешканцем, майбутнім протоієреєм Миколою Якушиним, розпочали відроджувати святиню. 2003 р. реставрацію церкви завер- шили (рис. 2, 1). Предстоятель Української Пра- вославної Церкви митрополит Володимир від- служив молебень біля меморіалу загиблих під час аварії на ЧАЕС, освятив хрест відреставро- ваної церкви. До церкви повернули дві ікони Богородиці і свт. Миколая, що були викрадені. Їх передали митрополиту Володимиру співро- бітники Служби безпеки України. Святині були вилучені у мародерів і зберігалися в Лаврі [Якушин, 2006]. На 20-ту річницю Чорнобильської трагедії Іл- лінському храму була передана ще одна свя- тиня — ікона «Спас Чорнобильський», одна з незвичних ікон православної церкви. Христос, Богородиця, архангел Михаїл, душі загиблих у катастрофі, рятувальники у протигазах, лікарі та енергетики у білих халатах. Незвичні су- часні персонажі нагадують про Чорнобильську трагедію. Ікону було написано у 2003 р. за бла- гословення Митрополита Київського Володи- мира (рис. 2, 3; 8, 5; тут і далі див. кольорову вклейку). У дворі Іллінської церкви встановлено дзвін та дошка з написом: «ДЗВІН СКОРБОТИ. Спи- нися і схили голову — перед тобою Древлянська земля із смутком ядерної катастрофи. Перед народом, який жив тут віками і як пісок роз- сипався по всьому світу. Боже, допоможи нам грішним здолати цю біду». На північній околиці с. Бички, на правому березі р. Уж колись був розташований старо- обрядницький Чорнобильський Пустинно-Ми- колаївський чоловічий монастир. Почав він функціонувати у 1772 р. на іншому місці, у Чорнобилі, а потім був перенесений до урочища Бички, на землі, подарованій монастирю місце- вим поміщиком. Монастир був дуже впливовим у старообрядницькому світі. На початку ХІХ ст. на території монастиря існувала дерев’яна цер- ква, 50 окремих хат слугували келіями для мо- нахів, були і господарські будівлі. Територію оточував дубовий паркан до 2 м заввишки. Відомо, що у 1883 р. представники монастиря звернулися до єпископа Сильвестра Новозиб- ківського та Балтського з проханням вирішити питання про будівництво в монастирі церкви замість тієї, що згоріла. Питання було вирішене задовільно і в монастирі звели цегляну церкву [Таранець, 2007, с. 52, 119, 126]. У 1922 р. проводили опис монастирського майна: «Имущество принадлежащее Николь- скому мужскому монастырю Приборской во- лости Чернобыльского уезда. Храм каменный, двухпрестольный. Купола деревянные, длина — 35, ширина — 17, высота 15 аршин. Оценен в 5000 руб. Земли под лесом 227 десятин» [ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 919]. 1930 р. монастир було зачинено, 1932 — будівлю цер- кви позбавили верхів, дзвіницю зруйнували. Покрівлі келій з ґонтової замінили на залізну, огорожу розібрали і почали використовувати келії та господарські будівлі під житло. Ось як описує руйнування монастирів жи- телька с. Красилівка старообрядка Марія Іва- нівна Полякова: «В 1929 г. разгромили мона- стыри: Никольский мужской и Казанской Божьей Матери женский в Замошье. В этих монастырях были большие собрания икон древ- него письма и старопечатных книг. Не знаю, как распорядились книгами и иконами в жен- ском монастыре, а в мужском из них устроили костер. Невольным свидетелем этого необъяс- нимого вандализма был мой отец. Он ехал из Замошья в Красиловку и случайно увидел этот ужас. Чекисты никого близко не подпускали, а сами выносили охапками ценнейшие фоли- анты, бросали в костер и хохотали. Отец как- то сумел схватить полуобгоревшую книгу и спрятать. Это оказался Псалтырь, отпеча- танный в Москве в 1646 г. Иноки и инокини сами искали себе пристанища. В 1935 г. на кладбище мужского монастыря решили устро - ить силосную траншею. Разрыли могилы, а над выкопанными черепами иноков «строи- тели» надругались» [Таранец, 2004, с. 273]. Миколаївська мурована церква побудована була як однокупольна трьохчастна базиліка. Фасади розчленовані пілястрами, перекриття і підлога дерев’яні. Дверні та віконні отвори при- крашені фігурними наличниками. Після зносу верхів будівлю перекрили двоскатною шифер- ною покрівлею. Колишня трапезна була розташована у захід- ній частині монастирського подвір’я. Будівля одноповерхова, зрубна, видовжена з півдня на північ. Третину будівлі займали келії, в іншій частині були кухня і трапезна. Вздовж східного фасаду розташована галерея, з якої влаштовані входи до усіх приміщень. Келії ігумена і мона- хів були розташовані на схід від церкви, поруч дерев’яне складське приміщення і сторожка біля одного з входів до монастиря. До 1986 р. всі ці будівлі існували на території колишнього монастиря. На думку дослідників, дерев’яні бу- дівлі є цінними пам’ятками дерев’яного зодчес- тва [Горбенко, 1990, с. 30]. Сьогодні в будівлях, що збереглися, влаштували скит монахині Ки- ївського Покровського жіночого монастиря (рис. 3, 1). Старообрядницький Замошенський жіночий монастир Ікони Казанської Божої Матері зус- трічається в описах 1834 р., хоча, можливо, він існував і у 1832 р. Монастир належав до старо- обрядницької Білокриницької єпархії. У 1911 р. до Київського будівельного відді- лення звернулися уповноважені Київської ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)250 І с т о р и ч н і д о с л і д ж е н н я ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 251251 Бреяк О. В. Культові споруди Київського Полісся старообрядницької громади з проханням на- дати дозвіл на будівництво в слободі Замошшя Шепелицької волості Радомишльського повіту в садибі старообрядницького жіночого монас- тиря замість дерев’яної, що згоріла, мурованої церкви [Таранець, 2007, с. 52]. Проект церкви розробив відомий київський архітектор Микола Миколайович Горденін. Площа, на якій мали будувати церкву, 33×28 саж., була оточена 12 маленькими монастирськими келіями; інших будівель на той час не було [Держархів Київ- ської обл., ф. 1, оп. 248, спр. 85]. Церкву побуду- вали у 1914 р.: «Храм новый каменный, купола и колокольня деревянные, крыты железом. Дли - на 40 арш., ширина 13 арш., высота 12 арш.» [ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 919, арк. 142]. У 1929 р. монас тир було зачинено. Сьогодні те- риторія колишнього монастиря знаходиться на 30-кілометровій зоні відчуження Чорнобиль- ської АЕС, і лише руїни храму нагадують про колишню святиню (рис. 7, 1). Єдиною дерев’яною церквою, що відома у Чорнобильській зоні, є Михайлівська церква у с. Красно. Вона була побудована 1905 р. [Трегу- бов, 1910, с. 322] на місці попередньої, 1800 р. [Похилевич, 2005, с. 126]. Після Чорнобильської катастрофи і відселення людей з села, що роз- ташоване на відстані близько 3 км від реактора, церкву пограбували мародери, зруйнували іко- ностас. Останні роки силами настоятеля Свя - то-Іллінської церкви м. Чорнобиля проводять - ся ремонтні роботи та впорядження церкви (рис. 7, 3). Щойно виявлена пам’ятка архітектури, цер- ква на честь Різдва Пресвятої Богородиці у с. Вовчків, єдина відома пам’ятка архітектури на території Поліського району, що збереглася до нашого часу4. Перші згадки про церкву на- лежать до XVIII ст. У 1783 р. 90-річний старець Андрій Тимченко розповідав, що за його пам’яті в селі вже була церква: «…структуры мизер- ной, которая стояла около 70 лет». 1746 р. по- будували нову церкву, що згоріла через 20 років. 1773 р. була побудована дерев’яна цер- ква, яка простояла більше 100 років [Похиле- вич, 2005, с. 135]. Сучасна дерев’яна церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці побудована у 1877 р. [Трегубов, 1910, с. 313]. Церкву буду- вали державним коштом і витратили на будів- ництво 6162 руб. 10 коп. [ЦДІАК України, ф. 442, оп. 575, спр. 8]. Проект і кошторис на будівниц- тво церкви в 1873 р. розробив М. Є. Юргенс Рис. 3. Церква Чорнобильського Пустинно-Микільського монастиря 1883 р. у с. Бички (1); церква Покрови Пресвятої Богородиці у с. Кухарі Іванківського р-ну, проект архітектора С. В. Рикачова 1891 р. (2); Микола- ївська старообрядницька церква с. Красилівка, світлина до 1987 р. (3) 1. Пам’ятка занесена до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Наказ Управління культури № 74/01 від 07.10.2010. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)252 І с т о р и ч н і д о с л і д ж е н н я [Держархів Київської обл., ф. 17, оп. 1, спр. 556, арк. 45]. У 1930-х рр. церкву закривали. Під час Другої світової війни священиком у церкві був Іван Прохорчук [ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 1, спр. 2]. Будівля потребує реставрації, відтворення верхів і занесення до Державного реєстру неру- хомих пам’яток України (рис. 7, 4). Любимівка — село у Вишгородському районі. Протягом своєї історії село багато разів зміню- вало свою назву: Мокець, Злодіївка, Воздви- женське, Мануїльск, Сосновка, а з 1963 р. — Любимівка. У 1859 р. місцева поміщиця Вар- вара Іванівна Лукомцева за підтримки чоло- віка та мешканців сіл Мокреця та Сичовки по- будувала в селі церкву Воздвиження Хреста Господнього. Після цього село деякий час мало назву «Воздвиженське», замість попередніх «Мокрець» та «Злодіївка» [Трегубов, 1910, с. 313; Похилевич, 2005, с. 102]. За легендами, що зіб- рав Л. І. Похилевич у ХІХ ст., в центрі села, де на той час був цвинтар, колись знаходилась церква Покрови Богородиці [Похилевич, 2007б, с. 182]. 1894 р. в церкві проводились ремонтні ро - боти [ЦДІАК України, ф. 127. оп. 876. спр. 687]. Церква цегляна, тридільна, однокупольна, з напівциркулярною апсидою та двоярусною дзві - ницею. Центральний об’єм перекритий куполом на дерев’яному восьмигранному барабані. Ско- ріш за все, барабан церкви перебудовували, але місцеві мешканці цього не пам’ятають. Дзві- ниця має шатрове завершення. Вікна з напів- циркульними перемичками. На відміну від багатьох інших церков, цер- ква Воздвиження Хреста Господнього за ра- дянських часів не зачинялась. У церкві збе - регли ся ікони, рушники та інше церковне начиння. У Державному архіві органів влади зберігаєть ся опис церкви і церковного майна, що існувало у 1922 р. Оцінена будівля тоді була на 10 000 руб. [ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 919, с. 166]. На церковному цвинтарі знаходиться похо- вання відомого краєзнавця Лаврентія Івано- вича Похилевича (1816—1893) і поховання льотчика М. П. Карташова, який загинув у лип - ні 1941 р. Воздвиженська церква є пам’яткою архітектури місцевого значення (ох. № 56-кв) і охороняється державою1 (рис. 7, 2). Багато церков вже не існує сьогодні, але збе- реглися їхні зображення. Церква Покрови Пресвятої Богородиці у с. Кухарі існувала ще на початку XVIII ст. (1720?), наступну побудували з соснової дере- вини у 1778 р. [Похилевич, 2005, с. 137]. Вона простояла більше 100 років і у 1891 р., за про- ектом архітектора С. В. Рикачова, побудували нову, також дерев’яну (рис. 3, 2). Зберігся про- ект цієї церкви [Трегубов, 1910, с. 316; Держар- хів Київської обл., ф. 1, оп. 227, спр. 105]. Ярослав Тарас, за матеріалами польових до- сліджень Житомирського та Київського Полісся у 1994—2003 рр. наводить такі дані: «Зразу піс - ля голодомору закрили церкву Покрови Пре - святої Богородиці в с. Кухарі. Знімали хрести та куполи місцева голота Ігнат та Іван Довго- поле» (Зап. 17.08.1996 р. у с. Кухарі Іванків- ського р-ну Київської обл. від Лук’яненка Григо- рія Михайловича, 1925 р. народж.) [Тарас, 2013]. Старообрядницька церква Святого Миколая, 1909 р., у с. Красилівка була занесена до пере- ліку пам’яток архітектури місцевого значення (ох. № 68-кв)2. В описах будівель і майна церков і монастирів України 1922 р. про неї сказано: дерев’яна на цегляному фундаменті. Огорожа дерев’яна, пофарбована [ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 919, арк. 152]. Із спогадів жи- тельки с. Красилівка старообрядки Марії Іва- нівни Полякової: «Старая церковь уже не вме- щала всех молящихся, и когда 17 апреля 1905 г. был издан императорский указ «Об укрепле- нии начал веротерпимости», сразу же община решила строить новый, более просторный храм. Место для храма выбрали изумитель- ное: в центре села, между Центральной улицей и Селибами. … Архитектор был тоже из Чер- нобыля, но уроженец Красиловки, Голубев Ми- хаил (можливо, Голубєв — це підрядник, про- ект було затверджено у 1906 р., креслення поки не знайдені [Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 242, спр. 143]). Строили всем миром: и сель- ские мастера, и наемные. Вскоре в небо взмет- нулись три осьмиконечных креста на зеленых куполах белого храма. В храм вели четыре вхо - да: главный, два боковых и олтарный. У каж- дого входа обширное крыльцо, обрамленное рез- ными балясинами. Воздвигался храм около четырех лет, и в 1909 г. освящен во имя Свя- тителя Николы. Внутри храм пронизан све- том, падающим сверху из главного купола и из огромных боковых окон. Трехъярусный иконо- стас украшен богатой золоченой резьбой на сине-фиолетовом фоне, изумительно резное кружево царских врат» [Таранец, 2004, с. 265]. У 1930-х рр. церкву закрили і влаштували в ній комору. «Паникадила сняли, потому что понадобились бронзовые цепи для привязи кол- хозных телят. Хрустальные подставки и под- вески разобрали колхозные активисты по домам на игрушки детям. Подсвечники, лам- пады и изувеченные паникадила свалили в бо- ковой комнате притвора на общую кучу. Мо- литься запретили, грозя высылкой в Сибирь» [Таранец, 2004, с. 274]. Німці дозволили відкрити церкву, служби відновились. 1. Пам’ятка занесена до переліку пам’яток архітектури місцевого значення Рішенням облвиконкому від 24.04.90. № 67. 2. Пам’ятка занесена до переліку пам’яток архітектури місцевого значення Рішенням облвиконкому від 24.04.90. № 67. Після Чорнобильської катастрофи люди зали- шали село. Почались крадіжки в церкві. У серпні 1987 р. під час служби обвалилася головна баня. Її було пошкоджено снарядом ще під час війни. Всі ці роки деревина підгнивала, а потім не витримала. Віруючі зробили ремонт, баню не відтворили, а отвір закрили покрівлею. У 1991 р. освятили відремонтований храм (рис. 3, 3). Весь час церква потерпала від злодіїв. Автогеном розрізали грати на вікнах і грабували ікони, церковні речі, книги. Із спогадів Марії Іванівни Полякової: «Начались налеты на церковь, украли первые образа… грабители наглели — автогеном вырезались решетки и грабили уже и книги. … В день Рождества Пресвятой Бого- родицы 21 сентября 1998 г. свершилось самое страшное злодеяние — бандиты сожгли цер- ковь. Загорелась она ночью с левых боковых две- рей, наверное, дверь резали автогеном, потому что в той стороне потом нашли газовый бал- лон….» [Таранец, 2004, с. 285]. Зберігся чудовий малюнок церкви Святого Миколая в с. Горностайпіль Іванківського ра йо - ну (рис. 8, 3) [Івашко, 2003, с. 111] і опис 1922 р.: церква дерев’яна на цегляному фундаменті, по- будована у 1778 р. коштом парафіян. У 1895 р. розширена добудовою двох бічних вівтарів і дзві- ниці. Покрівля була залізна. Дзвіниця дерев’яна, в одному зв’язку з церквою, вкрита залізом. Роз- мір: 45×21¾ арш. Оцінена на 7000 руб. [ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 919, арк. 162]. У той час церкви використовували як клуби, перетворювали у колгоспні комори, розбирали, а деревину використовували на нове будівниц- тво. Мужньо боронили церкву жінки з с. Горно - стайпіль. Ярослав Тарас, за матеріалами польо- вих досліджень Житомирського та Київського Полісся у 1994—2003 рр., наводить свідчення мешканців села щодо подій 30-х рр.: «Церкву запечатали під час голоду. Жінки не давали «вовкам» скидати хрести та дзвони. «Вов- ками» (ті, що скидали — Я. Т.) були місцеві. Під час цього протистояння арештували багато людей тому, що за ними шпигували місцеві жиди. Варку і Малаху засудили та зіслали в Архангельськ. Малаха після війни повернулась, Варка на виселках померла. Церковний сто- рож Демко помер в тюрмі». Такі акції прово- дились із вживанням алкоголю. «Власть в с. Горностайпіль поставила водки п’яницям і вони поламали хрести і поставили флаги на кумпола» [Тарас, 2013]. Церква Різдва Богородиці в с. Ладижичі була побудована 1742 р. Через 100 років, у 1842 р. до неї було добудовано тамбур із заходу та пря- мокутний зруб, біля північної стіни вівтаря [Похилевич, 2005, с. 126]. Вона належала до поліських тридільних одноверхих храмів Київ- ського типу. Зруби прямокутні в плані, нава значно ширша за вівтар та бабинець. Церква мала невеличкий восьмигранний однозаломний верх, прихований під чотирисхилим наметовим ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 253253 Бреяк О. В. Культові споруди Київського Полісся Рис. 4. Церква Іоанна Богослова у с. Оране 1720 р. (1); дзвіниця церкви Різдва Богородиці у с. Ладижичі 1742 р. на світлині Г. Г. Павлуцького (2) дахом з маківкою. Бабинець і вівтар мали дво - схилі дахи. У 1913 р. коштом прихожан у селі побудували нову велику церкву, на цегляному фундаменті з соснової деревини, а стару розіб- рали. Загальний вигляд церкви зберігся на ак- варелі кінця ХІХ ст. із збірки Імператорської археологічної комісії [Вечерський, 2002, с 102; Завада, 1996, с. 88—101] (рис. 8, 2). Інтерес представляє і дзвіниця, зображення якої міс- титься в книзі Г. Г. Павлуцького [Павлуцкий, 1905, с. 107—110] (рис. 4, 2). Воскресенська церква с. Товстий Ліс була побудована у 1760 р. на місці давньої [Трегу- бов, 1910, с. 324; Похилевич, 2005, с. 132]. На- лежала до типологічної групи тризрубних три- верхих поліських храмів Київського типу. Центральна баня світлова, верхи бабинця і вівтаря глухі, приховані під дахом і означені на його гребені масивними глухими маків- ками. 1868 р. місцевий поміщик Бобров дав на будівництво дзвіниці 800 руб. [Держархів Київ- ської обл., ф. 17, оп. 1, спр. 397]. 1897 р. із захо ду до церкви прибудували притвор з квадратною у плані двоярусною дзвіницею типу «вось ме - рик на четверику», увінчаною високим намето- вим дахом. 1979 р. Постановою Ради Міністрів України будівлю церкви занесли до списку па м’яток ар- хітектури національного значення (ох. № 957) [Памятники..., 1983, с. 148]. Після Чорнобиль- ської катастрофи село відселили і церква стояла пусткою (рис. 5, 1). У 1996 р. на поми- нальну неділю після Великодня, церква згоріла [Вечерський. 2002, с. 109]. Церква Іоанна Богослова у с. Оране була по- будована близько 1720 р. Вже у середині ХІХ ст. вона була дуже старою [Похилевич, 2005, с. 102]. 1921 р. в описах церковного майна про цю церкву написали: «Храм деревянный, очень ветхий, длиною 29, шириною в средней части — 9 и высотою 28 аршин, с пристроенной пала- марнею, под железной крышей. Неизвестно когда и кем по строенный». Оцінили будівлю на 3000 руб. [ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 919, арк. 164]. Церква простояла до 1960-х рр., потім її зруй- нували. Залишилося на згадку про чудовий по- ліський храм його зображення [Микитенко, 2008, с. 79] (рис. 4, 1). Сьогодні ТОВ «Майстерня архітектора І. Бикова» розробила проект відтво- рення церкви. Дерев’яна Димерська церква Свв. Козьми і Даміана 1754 р. була побудована замість попе- редньої, про яку відомо, що вона існувала у 1636 р. [Похилевич, 2005, с. 16]. Наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. науковці досліджували церкву, вважали будівлю чудовим зразком ук- раїнського дерев’яного будівництва (рис. 5, 3; 8, 1). Незважаючи на висновки науковців, у 1935 р. церква була розібрана колгоспом для ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)254 І с т о р и ч н і д о с л і д ж е н н я Рис. 5. Воскресенська церква у с. Товстий Ліс 1760 р., світлина 1989 р. (1); будівля колишньої синагоги у м. Чорнобиль (2); Димерська церква Свв. Козьми і Даміана 1754 р. (3) господарських потреб [Держархів Київської обл., ф. 5416, оп. 1, спр. 6]. На церкву Різдва Христового у с. Болячів Жи- томирської області, що існує зараз без верхів, звернув увагу київський архітектор Іван Биков. Відомо, що у 1736 р. в селі існувала церква на честь Собору Пресвятої Богородиці, була вона трьохбанною з дзвіницею над бабинцем. На- ступну побудували на честь Різдва Христового 1794 р. [Похилевич, 2005, с. 144]. Вона про- стояла до початку ХХ ст. Оглянув її професор Г. Г. Павлуцький і залишив для нас її зобра- ження [Павлуцький, 1905, с. 107—110]. Звер- нули на неї увагу в газеті «Киевские Ведо- мости» (від 3 серпня 1910 р. № 208): «Вниманию археологов. Рада сообщает, что в с. Болячев строится новая церковь, а старая, построен- ная 217 лет тому назад будет снесена. Между тем, эта церковь представляет большой ин- терес ввиду своеобразности своей архитек- туры: расположение куполов, оригинальности окон в притворе и т.д. Церковь эта раньше была униатскою, почему на колокольне и в самой церкви сохранилось много униатского» (рис. 8, 4). Київський і Волинський генерал-гу- бернатор надіслав газету єпископу Чигирин- ському Павлу для ознайомлення [ЦДІАК Ук- раїни, ф. 725, оп. 1, спр. 18]. На той час нову церкву вже будували за проектом єпархіаль- ного архітектора Євгена Єрмакова, затвердже- ним у 1908 р. [Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 244, спр. 237]. Саме остання церква залиши- лася до нашого часу без верхів (рис. 7, 8). На території Київського Полісся станом на 1913 р. існували чотири костьоли: у Хабному, Іванкові; Розважеві і в Чорнобилі [Костелы…, 1913, с. 33—34]. У Розважеві існував дерев’яний костьол на честь Святого Іоанна Непомнящого, 1803 р. побудови. Іванківський римо-католицький ко - с тьол на честь Успіння Богородиці, 1759 р. по- будови, був дерев’яним, на цегляному фунда- менті, довжиною 20 арш., шириною 13 арш., висотою 13 арш. Оцінили будівлю при описах 1922 р. на 4000 руб. При костьолі була не - велич ка стара дзвіниця і дерев’яний будинок, 1860 р. побудови з 6 кімнатами та двома кух- нями [ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 919, арк. 126]. В архівних документах С. А. Таранушенка залишилося зображення двох костьолів: у Чор- нобилі і Хабному [ІР НБУВ, Таранушенко]. Чорнобильський костьол на честь Успіння Божої Матері, 1757 р. — дерев’яний на цегля- ному фундаменті, трьохкупольний з п’ятьма престолами 5 класу. Підпорядковувався Радо- мишльському деканату. Відомо, що до цього це був костьол домініканського монастиря, що його побудував Лука Сапега у 1600 чи 1626 р. Нову будівлю костьолу побудував у 1757 р. до- мініканський ієромонах ксьондз Францишик Мерцлевич з дозволу Київського єпископа За- луцького. У підвалах костьолу покоїлися тіла членів родин Ходкевичів чи Сапегів. У 1832 р. костьол зробили приходським [Похилевич, 2005, с. 201]. 1851 р. костьол ремонтували. На- прикінці ХІХ ст. будівля знову потребувала ре- монту. З опису костьолу 1881 р.: «Наружность костела в виде креста, внутри по обеим сто- ронам престолы. Имеет длины 32 ар, ширины 22 ар., вышины под потолок 22 ар. По вет- хости ныне требует новой крыши, крыша по- крыта гонтою. Впереди две башни, соединенные в линию с фронтоном костела и покрытые белою жестью. Вверху имеются железные кресты. Башня с левой стороны служит коло - кольней, в ней три колокола средней величины, а вверху башни малый звонок, называемый сигнатуркою. Столбы, на которых завешены колокола, подгнили так, что опасно звонить. Фасад костела с шестью колоннами, в виде галереи устроеный, вверху имеет икону Успе- ния Матери Божией на жести, но теперь сов- сем стертая, только одна жесть. Костел сна- ружи ошалеван и побелен белилами, внутри без обшивки выкрашен белилами, а теперь, как внутри, так и снаружи черный и тре- бует покрашения» [ЦДІАК України, ф. 1040, оп. 2, спр. 484]. Близько 1874 р. Наполеон Орда намалював містечко Чорнобиль з боку р. При п’ять, у центрі малюнка можна розгле- діти костьол [Aftanazy. 1993, fol. 99] (рис. 6, 1). На початку ХХ ст. проводились ремонтні ро- боти. 1922 р. покрівля вже була залізна. Все- редині і зовні будівлю було пофарбовано олій- ною фарбою [ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 919, арк. 225] (рис. 6, 2). У 1913 р. прочан чоловічої статі Чорнобильського костьолу було 741 [Костелы…, 1913, с. 34]. Костьол на честь Успіння Божої Матері, 1860 р. в містечку Хабне (сучасна назва Полі- ське) був 4 класу, дерев’яний. Підпорядкову- вався Радомишльському деканату. Парафія іс- нувала з 1663 р. На 1913 р. прочан чоловічої статі було 4206 [Костелы…, 1913, с. 33] (рис. 6, 3). Про синагоги на території Київського Полісся поки знайдено небагато відомостей. На цій те- риторії існували Горностайпільський, Іванків- ський, Хабнівський і Чорнобильський равви- нати. У Горностайполі 1783 р. мешкало 100 євреїв, у 1864 р. — 660 [Похилевич, 2005, с. 129]. На єв- рейському цвинтарі села знаходилося похо- вання відомого праведника Мордехая Твер- ського. 1864 р. в Іванкові мешкало 560 євреїв [Похи- левич, 2005, с. 131]. 1913 р. там проектували по - будувати єврейську школу [Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 249, спр. 155]. 1930 р. синагогу в містечку закрили [ЦДАВО України, ф. 5, оп. 3, спр. 1939]. У Хабному 1864 р. мешкало 1123 єврея, бу- динків було 115, існувало єврейське училище [Похилевич, 2005, с. 132 ]. 1911 р. було затвер- ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 255255 Бреяк О. В. Культові споруди Київського Полісся джено креслення будинку для влаштування в Хабному молитовної школи [Держархів Ки їв - ської обл., ф. 1, оп. 247, спр. 507]. 1930 р. єврей- ська громада «Бейс-Гамедриш» Хабного зверта- лася до органів влади щодо неправомірного закриття синагоги [ЦДАВО України, ф. 5, оп. 3, спр. 1939]. У Чорнобилі 1764 р. було 40 єврейських бу- динків, 1864 р. — 378 будинків, 3683 євреїв, се - ред яких 14 купців 3-ї гільдії, 5 синагог [Похи- левич, 2005, с. 123]. 1907 р. для Чорнобиля розробили проект молитовної школи [Держ - архів Київської обл., ф. 1, оп. 243, спр. 326]. У 1922 р. по вул. Завальна, 30 була розташо- вана моли тов на школа імені Ш. Ш. Тверсько - го: «дом дере вянный, штукатуреный на ка- менном фун даменте о 4-х комнатах, крыт железом» [ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 919, арк. 299]. У 1930-х рр. почалося ма- сове закриття церков, костьолів та синагог. Збереглася таємна справа про закриття однієї з синагог у Чорнобилі: «Трудяще єврейське на- селення Чорнобиля порушило справу про за- криття синагоги «Бес-Гамедриш» та вико- ристання приміщення під клуб. Голосувало за закрит тя 1500 та підписа ло 194 особи із ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)256 І с т о р и ч н і д о с л і д ж е н н я Рис. 6. Вигляд м. Чорнобиль на малюнку Наполеона Орди 1874 р. (1); Чорнобильський костьол на честь Успіння Божої Матері у с. Хабне1757 р., світлина 1920-х рр. із архіву С. В. Таранушенка (2); костьол на честь Успіння Божої Матері с. Хабне (Поліське) 1860 р., світлина 1920-х рр. з архіву С. В. Таранушенка (3) ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 257257 Бреяк О. В. Культові споруди Київського Полісся загальної кількості населення 1800 осіб. … Додається крім всього витяг з протоколу у мітинг-карнавалу з 13.Х.1929 р., яке влашту- вали на протест єврейських свят — бу ло 1500 присутніх. Заява робітників-кустарів євреїв, підписано 194 ч., підписи не перевіря- лись, протоколів немає. В Чорнобилі є ще 8 си- нагог: Бейс-Яков — 98 чол.; Кузнєцов — 56 чол.; Сапожників — 69 чол.; Громадська — 88 чол.; Порт них — 64 чол.; Месаскін — 59 чол.; Сина- гога — 83 чол.; Васикін — 65 чол. В Бес-Гамед- риш було 92 чол.» [ЦДАВО України, ф. 5, оп. 3, спр. 1939]. До сьогодні в Чорнобилі збереглася будівля однієї з колишніх синагог. За радян- ських часів у двоповерховому приміщенні було розташовано військкомат. При огляді будівлі була знайдена цеглина, що випала з кладки стіни, з позначкою «Ф. Б.». Так маркував цеглу у своїх цегельнях у 1860-х рр. відомий київ- ський підприємець Фелікс Березовський. Від- повідно, тоді й була побудована синагога. Сьо- годні будівля колишньої синагоги руйнується, як і все місто (рис. 5, 2). Існувала синагога у с. Кухарі, для неї присто- сував свій будинок Йосип Кабановський [Держ - архів Київської обл., ф. 1, оп. 248, спр. 360], але місцеві мешканці про неї не пам’ятають. У середині ХІХ ст. в Димері мешкало 470 єв- реїв. 1853 р. біля Димера було відведено 11 зе- мельних ділянок по 6 десятин для того, щоб там оселилися євреї і на пільгових умовах оброб- ляли землю [Похилевич, 2005, с. 16]. 1910 р. в Димері побудували молитовню і єврейську лаз - ню [Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 246, спр. 365; оп. 248, спр. 543]. Наведена вище інформація — лише поверх - невий огляд культової архітектури Київського Полісся ХVІІІ — початку ХХ ст. Архітектурна спадщина регіону потребує подальшого дослід- ження, популяризації й збереження пам’яток, що вціліли до нашого часу. Вечерський В. В. Втрачені об’єкти архітектурної спад - щини України. — К. 2002, — 556 с. Горбенко Е. В. Ансамбль Николаевского монастиря начала 19 века. Подготовка материалов к своду па- мятников истории и культуры народов СССР по Ки- евской области // Державна архітектурно-будівельна бібліотека ім. В. Г. Заболотного. — 72/ НТЗ-1748- 250385. — К., 1990 — С. 30. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 227, спр. 105: 1891 г. Проект постройки церкви в Кухарях. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 229, спр. 9: 1893 г. О постройке церкви в с. Сидоровичи. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 235, спр. 127: 1899 г. Об утверждении проекта на постройку церкви в с. Феневичи. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 240, спр. 258: 1904 г. О разрешении постройки церкви в Моисей- ках. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 242, спр. 143: 1906 г. Проект старообрядческой церкви в Краси- ловке Радомысльского уезда. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 243, спр. 326: 1907 г. Проект молитвенной школы в м. Чернобыль. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 244, спр. 237: 1908 г. Проект церкви в с. Болячев Радомысльского уезда. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 246, спр. 365: 1910 г. Утверждение чертежа еврейского молитвен- ного дома в Дымере. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 247, спр. 507: 1911 г. Утверждение чертежа дома Нахмана Скоро- динского, в котором евреи м. Хабно предполагают от- крыть молитвенную школу. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 248, спр. 85: 1912 г. Проект постройки каменной с деревянным ку- полом старообрядческой церкви в с. Замошье Радо- мысльского уезда. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 248, спр. 360: 1912 г. Утверждение чертежа дома Йосифа Кабанов- ского для еврейского молитвенного дома в Кухарях. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 248, спр. 543: 1910 г. Проект и смета на постройку еврейской об- щественной бани в Дымере. Держархів Київської обл., ф. 1, оп. 249, спр. 155: 1913 г. Еврейская молитвенная школа в Иванкове. Держархів Київської обл., ф. 17, оп. 1, спр. 354: 1868 г. О выдаче крестьянам с. Коленец пособия от казны на постройку новой церкви. Держархів Київської обл., ф. 17, оп. 1, спр. 397: 1868 г. О пожертвовании помещиком Бобровым на строительство колокольни в с. Толстый Лес 800 руб. Держархів Київської обл., ф. 17, оп. 1, спр. 526: О по стройте новой каменной церкви в местечке Чер- нобыле. Держархів Київської обл., ф. 17, оп. 1, спр. 556: 1873 г. Об оказании со стороны казны пособия на соо- ружение новой церкви в с. Волчков Радомысльского уезда. Держархів Київської обл., ф. 17, оп. 1, спр.1020: 1860— 1868 гг. О постройке церквей в Киевской губернии. Держархів Київської обл., ф. 17, оп. 1, спр. 1058: 1879 г. О строительстве храма в Радомышле. Держархів Київської обл., ф. 5416, оп. 1, спр. 6: 1946 г. Переписка об охране памятников архитек- туры. Держархів Київської обл., ф. 5418, оп. 1, спр. 339: 1968 г. Переписка об охране памятников архитек- туры. Ерофалов Б. Подготовка материалов к своду памят- ников истории и культуры народов СССР по Киев- ской области // Державна архітектурно-будівельна бібліотека ім. В. Г. Заболотного. — 72/ НТЗ-1800- 059532. — К., 1990. — С. 188—189. Завада В. Архітектура дерев’яних храмів Полісся за архівними джерелами // Архітектурна спадщина Ук- раїни. — К. 1996. — Вип. 3. — Ч. 2. — С. 88—101. Івашко Ю. Дерев’яне церковне зодчество Київщи - ни. — К., 2003. — 120 с. ІР НБУВ, ф. 278, № 147; ф. 278, № 906. Тарану- шенко С. А. Фото, рисунки пам’яток архітектури Ки- ївщини. Костелы в Луцко-Житомирской епархии. — Жито- мир, 1913. — 56 с. Микитенко Т. Іванківщина. Перлина Поліського краю. — К., 2008. — 128 с. Павлуцкий Г. Г. Древности Украины. — Вып. I. Де- ревянные и каменные храмы. — К., 1905. — 124 с. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. Справочник-каталог. В 4-х т. — К., 1983. — Т. 1. Киев и Киевская область / Редкол.: Ю. С. Асеев (отв. ред.) и др. — 160 с. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)258 І с т о р и ч н і д о с л і д ж е н н я Похилевич Л. Город Чернобыль (Киевской губер- нии), описанный отставным военным Л. П. 1884 // Похилевич Л. Краєзнавчі праці. — Біла Церква, 2007. — 340 с. Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. 1864. — Біла Церква, 2005. — 642 с. Похилевич Л. Уезды Киевский и Радомысльский. 1887 // Похилевич Л. Краєзнавчі праці. — Біла Цер- ква, 2007. — 340 с. Таранец С. В. Старообрядчество города Киева и Ки- евской губернии. — К., 2004. — 352 с. Таранець С. Джерела з історії старообрядства Право- бережної України кінця ХVІІІ — початку ХХ сто- ліття. — К. 2007. — 456 с. Тарас Ярослав. Руйнування Української церкви — складова голодоморної стратегії: За матеріалами по- льових досліджень Житомирського та Київського По- лісся у 1994—2003 роках. — 2013 [Електронний ре- сурс]. Режим доступу: http://www.vox-populi.com.ua/ rubriki/ istoria/zlocini-nkvd /rujnuvannaukraienskoie- cerkviskladovagolodomornoiestrategiieavtortarasaros- lav] Трегубов С. Памятная книжка Киевской епархии на 1910 г. — Киев-Одесса, 1910. — 279 с. ЦДАВО України, ф. 5, оп. 3, спр. 1939: 1930 г. О за- крытии молитвенных домов по Киевскому округу. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 919: 1922 г. Опи - си будівель і майна церков і монастирів Украї ни. — 399 арк. ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 1, спр. 2: 1944 г. Списки действующих православных церквей и духовенст - ва на территории Украинской ССР по состоянию на 1 ноября 1944 года. ЦДІАК України, ф. 127, оп. 876, спр. 687: 1894 г. О ре - монте церкви в с. Воздвиженское Радомысльского уезда. ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1055, спр. 262: 1895— 1896 гг. О постройте новой церкви в Феневичах Ра- домысльского уезда. ЦДІАК України, ф. 442, оп. 563, спр. 13: 1879 г. Ве- домость о числе разрешенных и оконченных в 1878 г. церковных построек, произведенных без пособия от казны в Киевской губернии. ЦДІАК України, ф. 442, оп. 575, спр. 8: О числе по- строеных в крае православных церквей в период действия Высочайше утвержденных 7 декабря 1867 г. правил. ЦДІАК України, ф. 725, оп. 1, спр. 18: 1910 г. За- метка из газеты «Киевские Ведомости» о значении церкви в Болячеве и сопроводительная записка Киевского губернатора председателю Киевского об- щества охраны памятников старины и искусства. ЦДІАК України, ф. 1040, оп. 2, спр. 484: 1881 г. Ви- зитная опись Чернобыльского костела за 1876— 1881 гг. Луцко-Житомирская єпархия. Якушин Н. К 20-летию Чернобыльской трагедии. По материалам «Официального сайта Украинской Пра- вославной Церкви» — 27.04.2006 [Електронний ре- сурс]. — Режим доступу: http://radonezh.ru/monito- ring/k-20-letiyu-chernobylskoy-tragedii-protoierey-niko lay-yakushin-22350.html. Aftanazy R Materialy do dzejow rezydencij. — War- szawa, 1993. — T. XI B. — 562 fig., 288 fol. Е. В. Бреяк КУЛЬТОВЫЕ СООРУЖЕНИЯ КИЕВСКОГО ПОЛЕСЬЯ Современное Киевское Полесье территориально со- стоит из Иванковского, Полесского и части Вышгород- ского районов. До 1917 г. это была территория Радо- мышльского уезда. По состоянию на 1910 г. на этой территории находилось 39 православных храмов, 3 старообрядческие церкви, 2 старообрядческих мона- стыря, 4 католических храма и большое количество синагог, молитвенных домов и молитвенных школ. На сегодняшний день из всего многообразия культовых сооружений сохранилось 8 церквей, руины церкви Иконы Казанской Божьей Матери возле с. Замошье и остатки Пустынно-Николаевского мужского мона- стыря. Костелы не сохранились, синагоги и еврейские молитвенные дома были разрушены или перестроены так, что сегодня очень трудно их идентифицировать. В статье рассматриваются памятники архитек- туры — культовые сооружения Киевского Полесья — те, что сохранились до нашего времени и те, что из- вестны нам по фотографиям, рисункам и чертежам конца ХІХ — начала ХХ ст. По каждому рассматри- ваемому объекту представлена информация о строи- тельстве храма, краткое его описание, судьба объекта на протяжении ХХ ст. К л ю ч е в ы е с л о в а : церковь, памятник архи- тектуры, культовое сооружение, костел, синагога. О. V. Breyak KYIVAN POLISSYAN CULT STRUCTURES The paper deals with architectural sites — Kyivan Polissyan places of worship, that have survived and those, which we can observe only on images, pictures and drawings of the late 19th — early 20th centuries. Story about each object contains information about its construction, brief description and information about its fate during the 20thc. Modern Kyivan Polissya geographically consists of Ivankiv, Polis’ky and partially Vyshgorod districts. Be- fore 1917 it belonged to Radomyshl’ county. 39 Ortho- dox churches, 3 Old Believer churches, 2 Old Believer monasteries, 4 Catholic churches and many synagogues existed there in 1910. But only 8 churches, “Our Lady of Kazan Icon” church ruins near Zamoshshya village and remains of Desert-Nicholas Friary exist now. Polish Roman-Catholic churches haven’t been preser - ved. Photos of couple of them are kept in S. A. Taranu shen - ko’s archive: in Chernobyl and Habne (modern Polis’ke). A little information about synagogues of Kyivan Polissya is also known. There were Hornostaypil, Ivankiv, Habno and Chornobyl rabbinaties in that area. Synagogues and Jewish prayer houses were destroyed or rebuilt for household needs during the 20th century. Today they are generally not identified. Information about synagogues in Kyivan Polissya villages and towns has been obtained from archival sources. K e y w o r d s : church, architectural site, cult buil - ding, Polish Roman-Catholic church, synagogue. Одержано 30.01.2016 До статті О. В. Бреяк «Культові споруди Київського Полісся» Рис. 7. Культові споруди Київського Полісся: 1 — руїни церкви Замошенського Ікони Казанської Божої Матері жіночого монастиря 1914 р. (фото А. А. Сорокуна); 2 — Воздвиженська церква с. Любимівка 1859 р.; 3 — Михайлівська церква с. Красно 1905 р.; 4 — церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці у с. Вовчків; 5 — церква Різдва Пресвятої Богородиці у с. Мусійки 1907 р. (фото 2007 р.); 6 — церква Олександра Невського у с. Феневичі 1902 р.; 7 — церква Іоанна Богослова у с. Сидоровичі (фото 2007 р.); 8 — церква Різдва Христового у с. Болячів Житомирської обл. 1908 р. До статті О. В. Бреяк «Культові споруди Київського Полісся» Рис. 8. Культові споруди Київського Полісся: 1 — димерська церква Свв. Козьми і Даміана 1754 р.; 2 — церква Різдва Пресвятої Богородиці у с. Ладижичі 1742 р. Акварель зі збірки Імператорської археологічної комісії кінця ХІХ ст.; 3 — Миколаївська церква у с. Горностайпіль 1778 р.; 4 — церква Різдва Христового у с. Болячів Житомирської обл. 1794 р.; 5 — ікона «Спас Чорнобильський»

Культові споруди Київського Полісся

Institution

Ähnliche Einträge