Коростенщина в Овруцькій волості

Стаття присвячена результатам дослідження давньоруських пам'яток Коростенського регіону на р. Уж як складової Овруцької волості. Розглядаються питання історії дослідження, досягнутого ступеню археологічної вивченості, хронологічного і просторового розвитку системи заселення Коростенщини, істор...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Томашевський, А.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2016
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161632
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Коростенщина в Овруцькій волості / А.П. Томашевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 4 (21). — С. 12-17. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161632
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1616322019-12-18T01:25:10Z Коростенщина в Овруцькій волості Томашевський, А.П. Статті Стаття присвячена результатам дослідження давньоруських пам'яток Коростенського регіону на р. Уж як складової Овруцької волості. Розглядаються питання історії дослідження, досягнутого ступеню археологічної вивченості, хронологічного і просторового розвитку системи заселення Коростенщини, історико-географічні особливості регіону. В статье анализируется один из ключевых регионов древнерусской летописной Овручской волости — Коростенщина на р. Уж. Рассматриваются вопросы истории исследования древнерусских памятников региона и оценивается современная степень его археологической изученности. Сформированы лаконичные очерки хронологического и пространственного развития системы заселения Коростенщины и их особенности. В связи с анализом древнерусской системы заселения рассматриваются особенности развития историко-географической карты региона в последующие средневековые периоды. Анализируются картографические источники и сравниваются населенные пункты и исторические коммуникации древнерусской и средневековой эпохи. Подчеркиваются глубокие традиции местного заселения и значение регионального историко-археологического наследия. Сформулированы ключевые современные факторы уничтожения уникального местного археологического наследия и обосновывается обязательная необходимость проведения дальнейших разведочных археологических исследований Коростенского региона. The article analyzes one of the key regions of the Old Russian chronicle Ovruсh Volost — Korostens region on river Uzh. The questions of the history of the study of ancient monuments of the region and estimated the extent of his modern archaeological study. Formed concise essays chronological and spatial development of settlement system Korostenschina and their features. In connection with the analysis of Old Russian settlement of the features of the system of historical and geographical maps of the region in subsequent medieval periods. Cartographic sources are analyzed and compared settlements and historical communication Old Russian and medieval era. Emphasizes the deep traditions of the local population of the importance of regional and historical and archaeological heritage. Formulated the key factors of modern local destruction of a unique archaeological heritage and justified the mandatory need for further exploration of archaeological research in the region Korosten. 2016 Article Коростенщина в Овруцькій волості / А.П. Томашевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 4 (21). — С. 12-17. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161632 902.2(477.42)”653” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Томашевський, А.П. Коростенщина в Овруцькій волості Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена результатам дослідження давньоруських пам'яток Коростенського регіону на р. Уж як складової Овруцької волості. Розглядаються питання історії дослідження, досягнутого ступеню археологічної вивченості, хронологічного і просторового розвитку системи заселення Коростенщини, історико-географічні особливості регіону.
format	Article
author	Томашевський, А.П.
author_facet	Томашевський, А.П.
author_sort	Томашевський, А.П.
title	Коростенщина в Овруцькій волості
title_short	Коростенщина в Овруцькій волості
title_full	Коростенщина в Овруцькій волості
title_fullStr	Коростенщина в Овруцькій волості
title_full_unstemmed	Коростенщина в Овруцькій волості
title_sort	коростенщина в овруцькій волості
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161632
citation_txt	Коростенщина в Овруцькій волості / А.П. Томашевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 4 (21). — С. 12-17. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT tomaševsʹkijap korostenŝinavovrucʹkíjvolostí
first_indexed	2025-07-14T14:14:08Z
last_indexed	2025-07-14T14:14:08Z
_version_	1837632008249933824
fulltext	12 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) УДК: 902.2(477.42)”653” А. П. Т о м а ш е в с ь к и й КОРОСТЕНщиНА в ОвРуЦьКІЙ вОЛОСТІ Стаття присвячена результатам дослідження давньоруських пам’яток Коростенського регіону на р. Уж як складової Овруцької волості. розглядаються питання історії дослідження, досягнутого ступеню археологічної вивченості, хронологічного і просторо- вого розвитку системи заселення Коростенщини, іс- торико-географічні особливості регіону. К л ю ч о в і с л о в а: Оврруцька волость, Корос- тенський регіон, давньоруський, р. Уж, просторовий розвиток, система заселення, населені пункти. Давньоруська Овруцька волость, найдав- ніша зі згаданих в літописі волостей, обійма- ла площу близько 19000 км2. Сучасне зведене порівняльне геоінформаційне картографуван- ня меж давньоруської Овруцької волості і серед- ньовічного Овруцького повіту, здійснене за ма- теріалами, даними та картами (різних проекцій та ступеню деталізації) П. Клепатського, О. Яб- лоновського, М. Крикуна, Ю. Лози показувало досить широкий діапазон коливання розмірів площ даного утворення від 15500 до 22300 км2. Коростень з округою у басейні р. Уж, колиш- ній центральний столичний регіон підкореного древлянського племінного княжіння, ввійшов до складу утвореної Києвом Овруцької волості. за площею цей регіон склав приблизно одну шосту всієї території Овруцької волості. Корос- тенщина на середній течії р. Уж з прилеглими регіонами вписана нами в прямокутну геомет- ричну картографічну дослідницьку рамку, що охоплює регіон площею 2905 км2. в цю просто- рову рамку розмірами 65 × 44 км практично повністю потрапляє сучасний коростенський район (крім смужки на півдні), значна частина Лугинського р-ну, краї Народицького та Ма- линського р-нів. © А.П. ТОМАШЕвСЬКИй, 2016 Історія археологічного вивчення дав- ньоруських пам’яток регіону. Аматорський краєзнавчий інтерес до археологічних об’єктів виникає на Житомирщині вже у ХVIII ст. ві- домо, що у 1763 р. поміщиця с. Немирівка на Коростеньщині провела розкопки кургану, в якому згідно місцевих переказів було поховано київського князя Ігоря. 1823 р. датується «План городища древняго Коростеня и окрестности онаго. Снимал инстру- ментально квартирмейстерской части капитан Стих» (масштабу в 1 англ. дюймі 100 сажнів). Дуже імовірно, що цей документ, який збері- гається в картографічному відділі НБУ, є пер- шим відомим на нашій території спеціально створеним історико-археологічним планом, на якому свідомо, точно і досить детально були на- несені всі відомі вже тоді 4 городища, декіль- ка курганних груп та численні окремі кургани давньоруської доби на території сьогоднішньо- го Коростеня. Перша археологічна карта регіону була ство- рена професором Д.Я. Самокавасовим на під- ставі аналізу матеріалів, отриманих в резуль- таті анкетування 1873 р. і надрукована 1888 року в Санкт-Петербурзі «Сборникъ топогра- фическихъ сведений о курганах и городищах въ России. волынская губернія». Рукописний текст супроводжувався «Картой археологичес- ких древностей волынской губерніи: нанесение памятников древности произведено в 1887 г. в волынской Губернской чертежной / землемер. Иванов. — 1 : 420000; [Житомир]: [Б. и.]». У цій археологічній карті для Іскоростьської волості є дані про два городища в 0,5 верстах від міс- течка Іскорості в бік с. Пашин 30 та 120 сажнів в окружності по обидва береги вужа та 300 кур- ганів «близ м. Искорости, по почтовой дороге в Томашевський А.П. Коростенщина в Овруцькій волості 13ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) г. Овруч; при дороге в с. Ходаки и при д.д. До- молочи и Дорошичах». Археологічна карта волинської губернії, створена професором в.Б. Антоновичем і над- рукована у 1900 р., кількісно і якісно принци- пово відрізнялася від уже згаданого вище зве- дення пам’яток археології проф. Самоквасова. Для обраної нами картографічної рамки Ко- ростенщини Археологічна карта волинської гу- бернії містить інформацію про 24 давньоруські пам’ятки. з них три городища (два — Коростень та одне — Ушомир) та 21 курганний могильник (імовірно Х—ХІІІ ст.) з приблизно 850 кургана- ми в них [Антонович, 1900, с. 11—13]. Тут впер- ше була означена географія розповсюдження давньоруських пам’яток в околицях сс. Баска- ки, Білка, Рясно, Ходаки, Шатрище, Татарно- вичі, Берестовець, Бехи, Барди, Іскорость, До- рошичі — Купище, Домолочь, Холосно, Ковалі, вязівка, васьковичі, Стремиґород, Шершні, Хотинівка, Новаки, зубівщина. На початку і в перших десятиліттях ХХ ст. в регіоні плідно працювали в.в. Хвойко та С.С. Гамченко. Окремий етап у археологічному вивченні Коростенщини пов’язаний з діяльніс- тю Ф.А. Козубовського, який переніс до Корос- теня Овруцький археологічний музей і створив на його базі Коростенський округовий музей. Цей заклад і досі успішно виконує функцію просвітного і наукового історико-археологіч- ного центру не тільки власне цього регіону, а, фактично, й всієї Житомирщини. У 1920—1930- і рр. Ф.А. Козубовський та Ф.Т. Мовчанівський провели практично перші наукові і рятувальні археологічні розкопки коростенських городищ. На жаль, документація та матеріали цих важ- ливих робіт збереглися дуже фрагментарно. в середині ХХ ст. в регіоні працювали П.М. Тре- тьяков, в.К. Гончаров та інші дослідники. Пев- ний підсумок досліджень археологічних до- сліджень власне території сучасного Коростеня склав І.М. Самойловський у статті «Стародав- ній Коростень», надрукованій у 1970 р. [Самой- ловський, 1970, с. 190—200]. Надзвичайно вагомий внесок у досліджен- ня Коростенщини і басейну р. Уж внесла мос- ковська дослідниця І.П. Русанова, яка прове- ла тут кілька річні розвідки. Ірина Петрівна Русанова, вивчивши попередньо поховальні пам’ятки кінця І — початку ІІ тис. н. е. племін- них княжінь полян і древлян зрозуміла, що саме на Житомирщині (північній та середній) варто шукати найдавніші слов’янські старо- житності доби розквіту та занепаду племінного періоду та пам’ятки епохи становлення давнь- оруської культури і державності. Організовані нею розвідки в 1958, 1959, 1962 та 1973 рр. охопили обидва береги Ужа та його допливи. відштовхуючись від даних Археологічної кар- ти волинської губернії в.Б. Антоновича дослід- ниця обстежувала вже відомі раніше та напо- легливо шукала нові слов’янські старожитності третьої й останньої чвертей І тис. н. е., давнь- оруські та середньовічні пам’ятки. Деякі міс- цевості Коростенщини вона відвідала кілька разів протягом кількох років та в різні пори року. Декілька селищ та могильників вона до- сліджувала розкопками. У 1970-і рр. розвідки городищ басейну р. Ужа проводив М.П. Ку- чера. за часів незалежності дослідження на північній Житомирщині вела експедиція під керівництвом Б.А. звіздецького, яку після його передчасної смерті очолив А.в. Петраускас. Ба- гато років плідну науково-дослідну та охорон- ну діяльність веде завідувач Коростенського музею в.І. Польгуй. Поєднуючи участь в експе- диціях ІА НАН України з власними польовими дослідженнями, володимир Іванович створив цікаву, змістовну, науково обґрунтовану та ви- разну експозицію та виставки, які презентують унікальну давню історію та старожитності Ко- ростенщини. Із 1996 р. почалася діяльність Овруцької ек- спедиції ІА НАН України, очолюваної А.П. То- машевським. завданням цієї багаторічної комплексної експедиції було детальне польо- ве дослідження літописної Овруцької волості, її історико-археологічної та палеоекологічної спадщини. Із 2000 р. до роботи в Овруцькому проекті та відповідній експедиції приєднався С.в. Павленко, який очолив її з 2009 р. Із се- редини 2000-х рр. ця експедиція (Овруцька або Східноволинська (далі — СвЕ)) проводила ба- гаторічні розвідки за програмою Житомирсько- го обласного зводу пам’яток історії та культури, аж до припининня дії та закриття зазначеної обласної програми у 2014 р. Можна констатувати, що найбільший вклад у дослідження пам’яток Коростенщини слов’яно-руського періоду внесли в.Б. Антоно- вич, С.С. Гамченко, І.П. Русанова, М.П. Куче- ра, Б.А. звіздецький, А.в. Петраускас, А.П. То- машевський та С.в. Павленко. Ступінь археологічного вивчення давнь- оруської Коростенщини. Цікаво і показово простежити, як поступово, разом з розвитком історії та способів польових досліджень і зрос- танням ступеню археологічної дослідженості регіону збільшувалася кількість відомих і облі- кованих давньоруських пам’яток. Для порівняння ми обрали три часових зрі- зи, кожен з яких відображає досягнення поль- ових досліджень певних попередніх періодів та результати їх осмислення та узагальнення. Порівняння отриманої динаміки дозволяє оці- нити відповідні суттєві кількісно-якісні зрушен- ня методологічного та методичного характеру у процесі виявлення, фіксації та аналізу давньо- руських пам’яток Коростенського регіону. Отже, перший зріз, 1900 р., — це дані Архе- ологічної карти волинської губернії в.Б. Анто- новича, першого справжнього наукового систе- матичного зведення всіх наявних тоді даних про 24 пам’ятки археології. Історія науки 14 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) Другий зріз, 1992 р., — це результати сукуп- ного накопиченого знання про всі відомі на той момент давньоруські пам’ятки. У цей час було закінчено підготовку Словника по пам’ятках до обласного зводу пам’яток історії та культу- ри і сформовано базу даних для нашої дисер- тації, присвяченої системі заселення, госпо- дарству та екології Східної волині V—XIII ст. н. е. До реєстру (43 позиції) ввійшли всі віро- гідні пам’ятки, відомі ще в.Б. Антоновичу, а також ті, які були виявлені, розвідані та доку- ментовані науковцями впродовж ХХ ст. з цих 43 пам’яток 1992 р. (від веселівки до Тартака) розвідками І.П. Русанової було виявлено 31 давньоруський пункт. Левова частина інформації про зафіксовані пам’ятки містилася в різночасових публікаціях та архівних звітах різного обсягу, детальності, точності та авторства. На той момент, лише кілька з них (переважно в самому Коростені ) були відвідані та перевірені автором в складі експедицій М.П. Кучери. Нарешті третій зріз, 2016 р., — це результа- ти сучасного сукупного накопиченого знання про всі відомі нині понад 300 давньоруських пам’яток того самого регіону в межах однієї й тієї ж самої дослідницької картографічної рам- ки. Практично всі вони виявлені та обстежені (або перевірені) в ході наших спеціальних ком- плексних багаторічних мультисезонних архео- логічних розвідок. Нами враховані та відповід- но картографовані також, поруч з обстеженими пам’ятками, місцезнаходження курганів та курганних груп, знайдені та локалізовані на різноманітних за часом створення, масшта- бами, деталізацією картографічних основах. Також картографовані місцезнаходження по- ховальних та поселенських пам’яток, які за назвами відповідних урочищ ми, враховуючи наш багаторічний польовий досвід перевірки таких даних, з високою долею імовірності мо- жемо вважати давньоруськими. звісно, обидві ці категорії імовірних потенційних об’єктів ще чекають своєї спеціальної польової перевірки та відповідних процедур наукової фіксації. Як бачимо, зведена у таблиці динаміка збіль- шення виявлених давньоруських пам’яток Коростенського регіону (табл. 1) не тільки ві- дображає загальні закономірності поступово- го накопичення археологічного знання, але й демонструє величезні можливості і результа- тивність свідомо спланованого та наполегли- во реалізованого цільового наукового пошуку у межах спеціального науково-дослідницького Овруцького проекту. Помітно і важливо також, що нарощення кількості пам’яток здійснюєть- ся, переважно, за рахунок кількості виявлених неукріплених селищ. Потенційно також збіль- шується кількість поховальних пам’яток. Формування такої нової якісної верифікованої джерельної бази відкриває принципово нові ме- тодичні та методологічні засади для подальшої реалізації незвично точного, детального аналізу і моделювання складних процесів розвитку ло- кальних та регіональних систем заселення та господарського природокористування. Оскільки процес археологічного дослідження Коростенського регіону, нажаль, ще не можемо вважати остаточно реалізованим (порівняно з іншими складовими частинами Овруцької во- лості) оприлюднення розгорнутих та деталі- зованих результатів аналізу даного регіону є передчасним. втім, ключові тенденції істори- ко-археологічного розвитку та особливості цьо- го регіону вже помітні. хронологічна динаміка систем заселен- ня Коростенського регіону. Джерельну базу для нарису хронології заселення складають поселення. відомо, що на Коростенських горо- дищах були зафіксовані матеріали племінної доби ІХ — першої половини Х ст. Очевидно, що після розгрому в середині X ст. життя тут на деякий час завмерло, але в рамках періоду ХII—ХIII ст. зафіксована наявність насичених культурних шарів принаймні на трьох городи- щах [Козубовський, 1934]. Із 89 селищ на даний момент для 64 (72 % від 89) є вірогідні дані для визначення часу їх заснування та функціону- вання. Слід спеціально зазначити, що основою для визначення часу побутування відповідних населених пунктів давнини є керамічна типо- хронологія давньоруського гончарного кухон- ного посуду, засади якого розроблені в свій час М.П. Кучерою та вдосконалювалися кількома дослідниками. Базується ця схема на уяві про еволюцію форм профілювання верхніх частин та вінчиків (виливів) давньоруських горщиків, співвідношення їх діаметрів, розмірів, ємності, пропорцій, прийомів формування вінчиків, особливостей складу тіста і домішок, способів обпалу, орнаментації тощо. Керамічна хроно- логія різних періодів і регіонів має, очевид- но, свої особливості, діапазон можливостей та обмеження. Діапазони побутування певних типів кераміки дуже складно укладаються в дискретні хронологічні блоки відповідних ма- тематично орієнтованих баз даних (табл. 2). Таблиця 1. зведені дані динаміки знань про давньоруські археологічні пам’ятки Коростенщини Тип археологічної пам’ятки Рік 1900 1992 2016 Городищ 3 4 5 Посадів — 2 2 Селищ — 12 86 Місцезнаходжень — — 10 Курганних могильників 21 25 34 Місцерозташувань курганів з карт — — 173 Урочищ з імовірними пам’ятками — — 7 Р а з о м 24 43 317 Томашевський А.П. Коростенщина в Овруцькій волості 15ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) Очевидно, що найбільше на Коростенщині (майже 40 з 64) було ранніх, можна назвати їх древлянськими, селищ. частина їх (десяток) виникла ще раніше, в останній чверті І тис. н. е. Одинадцяте століття, як зазначав ще М.П. Кучера, є найпроблемнішим періодом, пов’язаним з віддаленими наслідками підко- рення колишнього древлянського племінного княжіння і перерозподілу населення в межах новоутвореної Овруцької волості в складі ве- ликого Київського княжіння. Лише 11 селищ мають матеріали, які можна датувати ХІ ст. У більшості це матеріали кінця Х — початку або першої половини ХІ ст. Рідше — це нечисленні вінчики кінця ХІ — початку ХІІ ст. 16 селищ Х ст. назавжди припинили своє існування. 11 селищ, що існували в Х ст. поновили своє функціонування в ХІІ—ХІІІ ст. після перерви ХІ ст. Кількість селищ у ХІІ—ХІІІ ст. зростає до трьох десятків. 17 поселень виникає в у ХІІ—ХІІІ ст. на нових місцях. Лише декілька селищ: Бехи, Сингаї (Ходаки І.П. Русанової), Пінязевичі, великий Ліс мають матеріали всіх послідовних періодів з Х по ХIII ст. Територіальна динаміка та обриси сис- теми заселення Коростенського регіону. У Х ст. бачимо кульмінацію розвитку системи за- селення. в серцевині якої — Іскрорстень, між- басейновий центр племінного союзу Древлян. чотири (або 5) Коростенських городища з по- садами, курганними групами і полями утворю- ють територіально окрему значну для тих часів за розмірами протоагломераційну зону. Далі, після не заселеного тоді простору приблизно в 3—4 км від городищ практично в усіх напрям- ках за сторонами світу і румбами знаходяться селища з могильниками. Найбільше поселень вздовж Ужа і його маленьких притоків. Наступ- не умовне коло — пасмо селищ розміщується на відстанях від 8 до 12 км від цитаделей Іскрорс- ті. Їх більше, ніж у попередньому ешелоні. По- мітні й певні територіальні скупчення селищ й відповідних їм могильних місць та курганних полів. Потужні скупчення — гнізда спостері- гаємо в районі Бех — Бардів, Хотинівки, менш потужні — в мікрорегіонах Новаків, зубівщин, Сингаїв. Селищ ХІ ст. значно менше (в чотири рази, ніж у Х ст.). Ми знаходимо матеріали цього пере- хідного часу в Бехах, Бардах на річкових і ґрун- тових шляхах до Овруча, Норині, нижнього Ужа, а також, в кількох пунктах навколо Іскорості, — Домолочі, Пашинах, Могильно, Сингаях. Ми зазначали, що у ХІІ—ХІІІ ст. спостері- гається зростання кількості поселень і деякі зміни у географії їх розташування. Помітно, що розвиваються населені пункти, тісно пов’язані з регіональними, міжбасейновими та ще більш важливими магістральними суходільними шляхами і трактами. Новий Іскоростень в складі Овруцької волості стає перш за все важливою комунікаційною ланкою — вузловим районом. Новоутворені поселення і частина влаштованих населених пунктів на місцях селищ Х ст. у ХІІ—ХІІІ ст., очевидно, змінюють своє функціональне при- значення. Поселення, що й сьогодні є родо- вими гніздами Овруцької околичної шляхти з’являються в гущі колишніх селищ древлян, при чому практично завжди одночасно на пе- ретинах найважливіших історичних суходіль- них та водних шляхів. Ці села — гнізда Ов- руцької околичної шляхти стають ключовими населеними пунктами — вузлами регіональ- ної системи заселення з комунікаційними, обо- ронними, контрольними та практично завжди й виробничими функціями. [Томашевський, 2008, с. 466—489]. важливо наголосити, що спільною універ- сальною характеристикою практично всіх посе- лень регіону давньоруської доби є чітко вира- жене відповідними артефактами промислове навантаження населених пунктів. Перш за все, — це сліди чорної металургії — шлаки, сопла і металеві артефакти, які зустрічаються на більшості селищ, нерідко як дуже потужні залишки цього виробництва. Інша особливість місцевих давньоруських поселень — практич- но неодмінні знахідки уламків твердих різно- видів овруцького пірофілітового сланцю. Селищ ординського періоду ХІV ст. знову, як і для ХІ ст., ми знаємо відносно мало (11). відомі поселення в Хотинівці, зубівщині, Ме- жирічці, вороневому, Ходаках, Сингаях, Нова- ках. Цікаво, що поки що не відомі матеріали більш ранніх, ніж ординсько-литовської доби в районі такого знаного гнізда Овруцької око- личної шляхти як вигов. втім, археологічні обстеження цього мікрорегіону, як і багатьох інших історико-географічних частин Коростен- щини, ще зовсім не завершені, й імовірність знаходження нових слов’яно-руських пам’яток тут досить висока. заселення Коростенського регіону по обох бе- регах Ужа в значній мірі визначалося фізико- географічними умовами, перш за все — структу- рою і малюнком річкової мережі й особливостями просторового розташування болотних угідь ре- гіону. У свою чергу, ці умови тісно пов’язані з орографією, різьбленням поверхні, геотектоніч- ною і мінералогічною будовою цієї ділянки Ко- Таблиця 2. Схематичний розподіл селищ по століттях з бази даних Період, століття Кількість поселень Ранньослов’янський 9 Х 39 ХІ 11 ХІІ 29 ХІІІ 32 ХIV 11 Історія науки 16 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) ростенського плутону, складом ґрунтового пок- риву і ландшафтною структурою. Річкова мережа і болота, реконструйовані нами за допомогою інваріантного ГІС картогра- фічного суміщення двох-, трьохверстових карт (та довоєнних карт РККА) дозволили реконс- труювати обводнення регіону до індустріаліза- ції, колективізації і меліорації. виявилося, що практично з усіх сторін Коростенщина відділя- лася від сусідніх теренів і суміжних басейнів значними просторами сильно заболочених і слабко дренованих вододілів. Існуючі віднос- но підвищені грядові проходи між болотами та річками й струмками слугували в давнину спеціальними міжбасейновими проходами, по яких прокладалися суходільні шляхи й трак- ти. На таких комунікаційних переходах вла- штовувалися контролюючі поселення — стації. виразний приклад такого проходу і зв’язку між регіональними суміжними системами заселен- ня давньоруської доби — прохід між Лугинсько- Жеревським масивом заселення і Коростенщи- ною. він маркується ланкою виявлених нами памяток від великого Лісу на Лугинщині до Купища, чигирів, через р. Кремно до Іскорості. До речі, цікаво, що і на Коростенщині і на Лу- гинщині є річки з однаковою назвою Кремно. зв’язок між по-Жеревським Лугинським угру- пуванням і Коростенським найбільш виразний. від інших сусідніх синхронних систем заселен- ня Коростенщину відділяли значні простори і пасма практично незаселених міжбасейно- вих заболочених і вкритих перезволоженими багнистими погано прохідними лісами водо- ділів. Це, перш за все, стосується південного сусідства Коростенщини з Малинською волостю та заселенням басейну Ірші. з нижнім Ужем та Жеревом регіон з’єднували суміжні, паралельні суходільні (вздовж берегів) та річкові історичні шляхи. вздовж них існувала низка досить щіль- них поселень, укріплених гніздами овруцької околичної шляхти: Бехи, Барди, васьковичі, Михайлівка — Лопань, Межирічка на річках Ловеч(чи)на, Шестень — Граничовка — Гроз- довень , через Сарновичі і Тартак до в’язівки і закусил на Народиччині. Життя на цьому стра- тегічному проході не затухало фактично ніколи. На південному сході Коростенщини були від- носно обжитими басейни річок Мостви і Синяв- ки. На заході крайні відомі на сьогодні населені давньоруські пункти розташовані в басейнах рі- чок Могильна (лівий берег Ужа) і Славута (пра- вий берег Ужа, с. Білошичі). вверх за течією, не дивлячись на багаторазові розвідки СвЕ, дав- ньоруські пам’ятки не виявлені поки що, в тому числі, — і в районі Ушомира. Наші спеціальні розвідки скупчення слов’яно-руських пам’яток в районі вигину верхнього Ужа (біля сс. Неді- лище — Баскаки — Білка — Ушиця), описано- го свого часу І.П. Русановою, не підтвердили наявності там вірогідних пам’яток означеного періоду. Фактично на даний момент ми знає- мо наявність давньоруських населених пунктів на витоках Ужа в Барашах та Усолусах. Навіть якщо цей регіон можливо ще не повністю вкри- тий нашими суцільними розвідками, вже зараз зрозуміло, що серйозного потужного давньорусь- кого заселення середнього вужа вище Могиль- но — веселівки не було. важливим завданням для подальшого вив- чення є спеціальні дослідження планіграфії, топографії та структури поховальних пам’яток, особливо великих курганних полів в мікрорегіо- нах Михайлівка — Плещеєвка — Сокорики — Бехи, чолівка, Княжа Гора — Ліплянські мо- гилки — Стремигород, Лозниця — Берестовець, Буки — колишній хутір вороженка та інші. Історико-географічна картина регіону після давньоруського періоду. Ранні се- редньовічні джерела, зокрема перші люстрації (1545 р.) вже знають заушшя або завшську во- лость в складі Овруцького повіту. Не входячи тут у дискусію про зміст і сенс назви (звідки ди- вились на цей регіон, коли давали йому таку назву) зазначимо, що виявлене і картографо- ване нами Ужсько — Коростенське угрупован- ня давньоруської доби майже точно входить у межі заушшя, такими, як його реконструюють на підставі відповідних джерел П. Клепатський і О. Яблоновський. згідно даним П.Г. Клепат- ського у даному регіоні в ординсько-литовську добу існували такі населені пункти: Іскорость, чигирі, Бехи, Ущаповичі, Михалків, васькови- чі, Межирічка, Татарновичі, Немировичі, Хо- даки, Пашини, Белошиця, Липляни. Неважко переконатися, що абсолютна більшість з пере- рахованих поселень безпосередньо пов’язана з Овруцькою околичною шляхтою. важливо при цьому, що практично у всіх цих населених пун- ктів (поки що, — крім власне території вигова) нами виявлені первинні осередки заселення давньоруського часу. важливо, що ядро цієї території, разом з суміжними 1) Овруччиною, 2) нижнім Жеревом (закусили), 3) чоповича- ми — Меленевичами — Липлянами входило до складу Королевщини. Населені пункти Ов- руцької околичної шляхти, вільні від магнатів та замкових служб грали ключову роль в житті цього регіону. Натомість, цей Коростенський виділ королівських земель фактично був ото- чений маєтностями, які протягом подальших часів нерідко змінювали своїх приватних во- лодарів: Лугинська, Норинська, Радогошська, Шершневицька, Татарновицька волості. На півдні Коростенщини проходила межа овруць- кого і Житомирського повітів, до останнього на- лежали волості з населеними пунктами Бара- ші, Рижани — Ушиця — Ушомир, Топорище. Наступний в часі і просторі розвиток місце- вого заселення фіксує унікальна карта Даніе- ла Цвікера, розшукана нами в читабельному стані, спеціально опрацьована, прив’язана і картографована сучасними засобами ГІС. До нашої картографічної рамки входить більше Томашевський А.П. Коростенщина в Овруцькій волості 17ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) 40 ідентифікованих нами населених пунктів, нанесених Цвікером на свою карту, що була видана у 1648 р. Це перше відоме нам відносно детальне картографічне зображення Овруць- кої волості, наукове значення якого просто не можливо переоцінити. важливо зауважити, що чи не найбільш потужним поліфункціональ- ним центром на цій мапі виглядає Ушомир. До Ушомира, згідно карти Цвікера, як до надпо- тужного комунікаційного вузла сходяться шість доріг практично з усіх існуючих напрямків. взагалі просторові обриси заселення, в тому числі, з домінуванням масиву заселення на пра- вому березі Ужа навколо Іскорості, закладені в давньоруський час зберігаються. Ущільняється територія заселення, зростає кількість населе- них пунктів, змінюються і перерозподіляються в структурі заселення їх функції, значення і місце в ієрархії. Наступні детальні карти цієї ж території — Різзі заноні 1778 р. та карти Росій- ської імперії демонструють подальший просто- ровий та кількісно-якісний розвиток регіональ- ної системи заселення Коростенщини і зміни у місцевому адміністративно-територіальному поділі. важливо, що історичні населені пункти ре- гіону мають виразний зв’язок з відповідними давньоруськими пам’ятками, які, цілком мож- ливо, є їх найдавнішими першо-початковими осередками заселення. Завдання та проблеми дослідження та охорони історико-археологічної спадщини і пам’яток Коростенщини. вивчення глибин- них історичних підоснов сучасності є сьогодні актуальним як ніколи. Адже пробудження са- мосвідомості і потреба самоідентифікації ста- ли зараз дуже важливими для самих широких верств населення, яке починає розуміти себе як частину славної і могутньої нації. Одначе, це природне прагнення, розвиток інтересу до своєї локальної історичної отчизни — дідізни зустрі- чається з зовсім іншими за спрямуванням про- цесами. Мова йде про геометрично наростаючі сучасні процеси нищення пам’яток історії, куль- тури та природи не тільки за рахунок бездумної так званої господарської діяльності і змін ста- тусу земельних ділянок, але й про масове вар- варське нищення археологічних пам’яток ма- родерами, т.зв. «чорними» копачами. Ситуацію дуже ускладнює повна відсутність державної охорони і навіть обліку пам’яток археології, яка набула саме на Житомирщині ознак злочинно- го потурання обласними посадовцями нищен- ню національного археологічного надбання. в таких умовах конче важливим є першочергове проведення необхідних незакінчених археоло- гічних розвідок пам’яток Коростенщини, для того щоб встигнути принаймні зафіксувати для науки і для нащадків старожитності, які вже руйнуються мародерами і злодіями всіх рангів, але навіть невідомі ні вченим, ні краєзнавцям і місцевим громадам. Антонович в.Б. Археологическая карта волынской губернии. — М., 1900. — С. 11—13. Козубовський Ф.А. Щоденник археологічних дослі- джень // Коростенська археологічна експедиція 1934 р. / НА ІА НАН України. — Архів вУАК— ІІМК. — Ф. 20. — № 1. Самойловський І.М. Стародавній Коростень // Архео- логія. — 1970. — Т. ХХIII. — С. 190—200. Томашевський А.П. Середньовічна овруцька волость і феномен овруцької околичної шляхти // Наук. зап. з української історії. — 2008. — вип. 20. — С. 466—489. А. П. Т о м а ш е в с к и й КОРОСТЕНСКиЙ РЕГиОН в ОвРучСКОЙ вОЛОСТи в статье анализируется один из ключевых регионов древнерусской летописной Овручской волости — Корос- тенщина на р. Уж. Рассматриваются вопросы истории исследования древнерусских памятников региона и оценивается современная степень его археологической изученности. Сформированы лаконичные очерки хро- нологического и пространственного развития системы заселения Коростенщины и их особенности. в связи с анализом древнерусской системы заселения рассмат- риваются особенности развития историко-географичес- кой карты региона в последующие средневековые пе- риоды. Анализируются картографические источники и сравниваются населенные пункты и исторические ком- муникации древнерусской и средневековой эпохи. Под- черкиваются глубокие традиции местного заселения и значение регионального историко-археологического наследия. Сформулированы ключевые современные факторы уничтожения уникального местного архео- логического наследия и обосновывается обязательная необходимость проведения дальнейших разведочных археологических исследований Коростенского региона. К л ю ч е в ы е с л о в а: Овручская волость, Корос- тенский регион, древнерусский, р. Уж, пространствен- ное развитие, система заселения, населенные пункты. A. P. T o m a s z e w s k i Korosten region in ovruCh voLost The article analyzes one of the key regions of the Old Russian chronicle Ovruсh Volost — Korostens region on river Uzh. The questions of the history of the study of an- cient monuments of the region and estimated the extent of his modern archaeological study. Formed concise es- says chronological and spatial development of settlement system Korostenschina and their features. In connection with the analysis of Old Russian settlement of the fea- tures of the system of historical and geographical maps of the region in subsequent medieval periods. Cartographic sources are analyzed and compared settlements and his- torical communication Old Russian and medieval era. Emphasizes the deep traditions of the local population of the importance of regional and historical and archaeo- logical heritage. Formulated the key factors of modern local destruction of a unique archaeological heritage and justified the mandatory need for further exploration of archaeological research in the region Korosten. K e y w o r d s: Ovruch volost, Korosten region, Old Russian, river Uzh, spatial development, settlement sys- tem, settlements. Одержано 1.09.2016

Коростенщина в Овруцькій волості

Репозитарії

Схожі ресурси