Спогад про Ореста Мацюка
Цей рукопис на 8 арк. було виявлено у приватному архіві Івана Лукича. Він писався для збірника “Незавершена подорож: Збірник наукових праць на пошану Ореста Мацюка”, що готувався до друку в Центральному державному історичному архіві, м. Львів, і Науковій бібліотеці Львівського національного універси...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16165 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Спогад про Ореста Мацюка / І. Бутич // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 804-806. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16165 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-161652011-02-08T12:03:57Z Спогад про Ореста Мацюка Бутич, І. Miscellanea Цей рукопис на 8 арк. було виявлено у приватному архіві Івана Лукича. Він писався для збірника “Незавершена подорож: Збірник наукових праць на пошану Ореста Мацюка”, що готувався до друку в Центральному державному історичному архіві, м. Львів, і Науковій бібліотеці Львівського національного університету ім. Івана Франка. Публікація здійснюється за автографом без втручання в авторський текст. 2009 Article Спогад про Ореста Мацюка / І. Бутич // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 804-806. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16165 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Miscellanea Miscellanea |
| spellingShingle |
Miscellanea Miscellanea Бутич, І. Спогад про Ореста Мацюка |
| description |
Цей рукопис на 8 арк. було виявлено у приватному архіві Івана Лукича. Він писався для збірника “Незавершена подорож: Збірник наукових праць на пошану Ореста Мацюка”, що готувався до друку в Центральному державному історичному архіві, м. Львів, і Науковій бібліотеці Львівського національного університету ім. Івана Франка. Публікація здійснюється за автографом без втручання в авторський текст. |
| format |
Article |
| author |
Бутич, І. |
| author_facet |
Бутич, І. |
| author_sort |
Бутич, І. |
| title |
Спогад про Ореста Мацюка |
| title_short |
Спогад про Ореста Мацюка |
| title_full |
Спогад про Ореста Мацюка |
| title_fullStr |
Спогад про Ореста Мацюка |
| title_full_unstemmed |
Спогад про Ореста Мацюка |
| title_sort |
спогад про ореста мацюка |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Miscellanea |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16165 |
| citation_txt |
Спогад про Ореста Мацюка / І. Бутич // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 804-806. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT butičí spogadproorestamacûka |
| first_indexed |
2025-07-02T17:31:10Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:31:10Z |
| _version_ |
1836557240994103296 |
| fulltext |
Працюючи вже в Інституті української археографії та джерелознавства, мій
чоловік повністю віддавався улюбленій справі. У 1998 р. київське видавництво
“Альтернативи” видало збірку “Універсали Богдана Хмельницького”, а у співпраці
зі львівським Науковим товариством ім. Шевченка, при активній підтримці його го-
лови О. Романіва й ученого секретаря О. Купчинського, вийшли у світ “Універсали
Івана Мазепи” (ч. 1 у 2002 р., а ч. 2 у 2006 р.), “Універсали українських гетьманів
від Івана Виговського до Івана Самойловича” (2004). Таким чином, проект, який Іван
Петрович та Іван Лукич задумували ще у 60-х роках минулого століття, був, нарешті,
частково реалізований. На жаль, не завершеною залишалась робота над підготовкою
наступних томів серії, до яких мали ввійти універсали Івана Скоропадського та Да-
нила Апостола (в архіві мого чоловіка знаходиться картотека виявлених документів,
багато з яких уже скопійовано).
Не вдалося Івану Лукичу втілити в життя і ще одну мрію – розпочати видання
монументальної “Історії запорозьких козаків” від XVI ст. до 1775 р. У його архіві
зберігаються написані ним методичні поради “Головні засади підготовки серійного
документального видання” з трьома додатками1. Всього планувалося підготувати 20
томів, упорядкованих за хронологічним принципом. Та незважаючи на те, що у 60-х
роках архівісти вже розпочали виявлення документів до збірки, робота невдовзі була
припинена, оскільки видання було виключено з плану.
Я думаю, що в майбутньому молоді дослідники, вивчаючи архівні джерела з іс-
торії України XVI–XVIII ст., продовжать справу видатних українських вчених Івана
Крип’якевича та Івана Бутича – справу, якій вони присвятили ціле своє життя.
Марія Бутич (Київ)
1 1. Бібліографія основної літератури і публікованих джерел з історії запорозьких
козаків; 2. Перелік архівів, музеїв, бібліотек, фонди яких потрібно переглянути; 3. План-
схема серійної збірки документів “Історія запорозьких козаків”.
сПОГАД ПрО ОрестА мАцюкА∗
Десь у середині березня 1995 року після тривалої перерви до мене завітав Орест
Ярославич Мацюк (якщо не брати до уваги випадкових кількахвилинних зустрічей) з
текстом доповіді про друковані праці, подані на здобуття наукового ступеня доктора
історичних наук “Історія паперу в Україні та його філіграні (Джерелознавче дослі-
дження)”, з проханням написати про неї відгук. Я погодився, оскільки був обізнаний
з заснуванням 1960 року і діяльністю наукового семінару в ЦДІА України у Львові,
яким керував академік І. П. Крип’якевич, брав участь в обговоренні поточних питань,
сприяв публікації праць учасників семінару. Одним з активних членів семінару був і
Орест Мацюк; у виборі теми дослідження й розробленні методики дослідження брав
участь Іван Петрович. Більшість праць молодих вчених спочатку оприлюднювалося в
“Науково-інформаційному бюлетені Архівного управління УРСР”, який згодом дістав
назву “Архіви України”. Тут зокрема побачили світ і перші праці Ореста Мацюка
∗ Цей рукопис на 8 арк. було виявлено у приватному архіві Івана Лукича. Він писався
для збірника “Незавершена подорож: Збірник наукових праць на пошану Ореста Мацюка”,
що готувався до друку в Центральному державному історичному архіві, м. Львів, і Нау-
ковій бібліотеці Львівського національного університету ім. Івана Франка. Публікація
здійснюється за автографом без втручання в авторський текст (прим. ред.).
MISCELLANEA
804
“До історії українських папірень XVI ст. та їх водяних знаків” (НІБ. – 1962. – № 5. –
С. 10–21), “Водяні знаки деяких українських папірень XVI – початку ХХ ст.” (НІБ. –
1964. – № 1. – С. 13–26), “Водяні знаки на папері друків Івана Федорова” (НІБ. –
1964. – № 3. – С. 37–46), “Публікації Міжнародного товариства по виданню праць з
історії паперу і філіграней” (Архіви України. – 1966. – № 8. – С. 81–84). Уже цими
першими статтями Мацюк привернув до себе увагу як вдумливий дослідник, який
не обмежувався публікаціями, а досліджував архівні фонди і здійснював експедиції
на місця, де колись були папірні, вивчав їх рештки, ідентифікував те, що збереглося.
Так нагромаджувався матеріал для монографії до історії паперу та папірництва на
українських землях, яка включала розділи: “Початок виробництва паперу, його тех-
нологія та обладнання папірень”, “Розвиток паперової промисловості на українських
землях”, “Сорти. Міри. Формати”, “Водяні знаки”, “Зміна водяних знаків залежно
від державних законів”, “Деякі особливості філіграней” і “Каталог папірень” (146
[позицій]), “Альбом філіграней та штемпелів” (655[+8 ілюстрацій]).
Другим місцем публікацій був міжвідомчий збірник “Історичні джерела та їх
використання”: “Роль філігранології у встановленні часу написання недатованих
документів” (К., 1966. – Вип. 2. – С. 256–268), “До історії папірень і водяних знаків
на Україні періоду Жовтневої революції і громадянської війни” (1968. – Вип. 3. –
С. 290–298), “Джерелознавче значення філіграней документів львівських вірмен
XVI–XVII ст.” (1969. – Вип. 4. – С. 267–289), доповіді в збірниках наукових конфе-
ренцій та інші. Всі їх мені довелося редагувати.
Поряд з цим О. Мацюк працював над монографією “Папір та філіграні на укра-
їнських землях (XVI–XX ст.)”. У 1969 році я одержав рукопис на редагування. Через
рік він був готовий для передруку і передачі до видавництва. Проте не так сталося.
3 березня 1971 р. я вимушений був залишити роботу в Архівному управлінні, і
рукопис пролежав у видавництві “Наукова думка” без руху два з лишком роки. Він
побачив світ лише 1974 року.
30 березня 1995 року відбувся захист. Опоненти і виступаючі були одностайні
в ґрунтовності обговорюваних праць. Приєднуючись до схвальних відгуків, я, зі
свого боку, констатував: “Поза будь-яким сумнівом О. Я. Мацюк – загальновизна-
ний знавець джерел про папір і філіграні. Він зростав і мужнів як учений водночас
з розвитком філігранології як окремої допоміжної історичної наукової дисципліни,
гідно представляючи цю галузь знань як в Україні, так і поза її межами. Адже важко
віднайти питання, пов’язані з історією паперу і водяних знаків, які б не порушувалися
в його працях. Це результат гідної подиву працьовитості, цілеспрямованості і на-
полегливості Ореста Мацюка в досягненні мети. Хоч і за тривалий час, не кожному
під силу обстежити стільки вітчизняних і зарубіжних архівів, бібліотек, музеїв в
пошуках потрібних матеріалів, здійснити десятки польових експедицій, під час яких
було локалізовано й описано до півтори сотні колишніх папірень, реконструювати
колишню технологію виготовлення паперу.
З великої кількості виявлених і за власною методою скопійованих філіграней він
понад 2 тис. оприлюднив у своїх працях, написав 146 нарисів про папірні (у Каталозі
до монографії 1974 року. – Прим. ред.).
Після визначення філігранології як спеціальної історичної дисципліни, яка
вивчає історію паперу та водяні знаки на ньому, Орест Мацюк інформує, як вона з
розділу палеографії виділилася в окрему дисципліну, що має свій об’єкт, завдання
Спргад про Ореста Мацюка
805
і методику дослідження. До речі, у працях Ореста Мацюка питанням методики ви-
вчення приділялося багато уваги. У праці «Папір та філіграні на українських землях
(XVI – початок ХХ ст.)» викладається технологія виробництва паперу, географія
та історія його поширення, охарактеризовані центри виробництва паперу, стисло
викладається історія вивчення водяних знаків та історія виробництва і споживання
паперу, торгівля ним. Велику увагу приділено історіографії питання. Автор крок за
кроком розглядає вітчизняні і зарубіжні дослідження з порушених питань. Поетапно
розглянуто розвиток папірництва в Україні від найдавніших часів до наших днів.
Окремі параграфи присвячені водяним знакам і їх змінам у залежності від державних
законів. Наголошується на джерелознавчому значенні філіграней і на особливостях
української філігранології”.
Насамкінець я звернув увагу на відсутність у Доповіді згадки про [його] ґрун-
товну статтю “Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова” (Архіви
України. – 1968. – № 2. – С. 3–14). Тут автор, проаналізувавши доробок попередників
з цього питання, пішов далі і довів, що книгодрукування в Україні до Івана Федорова
було. В 1460 році існувала друкарня, тобто за 112 р. до приїзду Івана Федорова до
Львова. Можна допускати, що вона існувала тут і дещо раніше. Адже в документі
виразно зазначено, що Степан Дропан 1460 року подарував Онуфріївському монас-
тиреві свою друкарню. А це означає, що в цей час він уже був її власником.
В уривку з невідомого ксилографа, опублікованому Ф. П. Максименком, зазна-
чається, що “у львівських ксилографіях ми мали прямих попередників продукції
Івана Федоровича, і стали б зрозумілими, по-перше, відомий вислів Федоровича
в післямові до львівського «Апостола» 1574 року, що він ходив «стопами никоего
богоизбранного мужа», а по-друге – напис на його надгробній плиті, що Федорович
«друкование занедбаное обновил...»”.
Аналіз всіх наявних нині фактів [засвідчує], що відома друкарня була заснована
у Львові до 1460 року українцем Степаном Дропаном, хоча є підстави думати, що
вона існувала й раніше, бо Дропан подарував монастиреві “свою власну друкарню”.
Ставропігійське братство не заперечувало факту дарування Дропаном друкарні
монастиреві, існування її там протягом цілого сторіччя. Воно намагалося тільки до-
вести, що має законне право на утримання цієї друкарні. Друкарня відновлювалася
в Онуфріївському монастирі ще два рази завдяки фундаціям князів Острозьких у
1518 і 1571 рр.
На мою репліку у прикінцевому слові О. Мацюк сказав, що він мав багато не-
приємностей за статтю “Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова”,
тому зарікся її ніде не згадувати. Про це я нічого не знав, бо до редакції “Архівів
України” ніяких претензій не було. Це дозволяє мені допускати, що це затія місцевого
порядку, львівських противників дофедоровського книгодрукування. Жаль, що після
захисту мені не вдалося поговорити з Орестом Мацюком.
Було б добре, якби хтось з архівістів, що має доступ до рукописів, поцікавився,
чи немає серед них якихось записів, і підготував цю статтю до передруку в журналі
“Друкарство” і в такий спосіб спонукав до пошуків інших [дослідників]. Гріх відмов-
лятися від понад сторічної історії книгодрукування в Україні.
Іван Бутич (Київ)
20.ІІІ.2001 р.
MISCELLANEA
806
|