Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки)
У 2007 р. Північна експедиція ІА НАН України відкрила поселення доби Київської Р усі та монгольсько-литовського періоду в с. Ходосівка у південних передмістях Києва. В же перший сезон розкопок пам'ятки привів до висновків стосовно високого рівня розвитку матеріальної і деяких елементів духов...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161707 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки) / І.А. Готун // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 1 (22). — С. 61-90. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161707 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1617072019-12-20T01:25:53Z Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки) Готун, І.А. Статті У 2007 р. Північна експедиція ІА НАН України відкрила поселення доби Київської Р усі та монгольсько-литовського періоду в с. Ходосівка у південних передмістях Києва. В же перший сезон розкопок пам'ятки привів до висновків стосовно високого рівня розвитку матеріальної і деяких елементів духовної культури мешканців цього соціально-економічного феномену, які були сформульовані у статті «Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське». Несмотря на весомые результаты, достигнутые отечественными археологами в исследовании южнорусских поселений, сельская проблематика остается актуальной. Один из основных вопросов археологии древнерусского села — определение специфики каждого пункта и поиск закономерностей их развития на основе обобщений конкретных материалов. Despite the earnest results in study of the Southern Rus settlements made by our archaeologists, village issues are still of current importance. One in the main points of Old Rus village’s archaeology is the determination of the peculiarities of each center and the search for the pattern of their development based on the generalization of the specific materials. 2017 Article Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки) / І.А. Готун // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 1 (22). — С. 61-90. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161707 904.4(477.41)”653” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Готун, І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки) Археологія і давня історія України |
| description |
У 2007 р. Північна експедиція ІА НАН України
відкрила поселення доби Київської Р усі та монгольсько-литовського періоду в с. Ходосівка у південних
передмістях Києва. В же перший сезон розкопок
пам'ятки привів до висновків стосовно високого рівня розвитку матеріальної і деяких елементів духовної культури мешканців цього соціально-економічного феномену, які були сформульовані у статті
«Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське». |
| format |
Article |
| author |
Готун, І.А. |
| author_facet |
Готун, І.А. |
| author_sort |
Готун, І.А. |
| title |
Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки) |
| title_short |
Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки) |
| title_full |
Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки) |
| title_fullStr |
Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки) |
| title_full_unstemmed |
Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки) |
| title_sort |
середньовічне селище ходосівка-рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161707 |
| citation_txt |
Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки) / І.А. Готун // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 1 (22). — С. 61-90. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT gotunía serednʹovíčneseliŝehodosívkaroslavsʹkedodesâtiríččârozkopokpamâtki |
| first_indexed |
2025-07-14T14:17:07Z |
| last_indexed |
2025-07-14T14:17:07Z |
| _version_ |
1837632195658776576 |
| fulltext |
61ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
УДК: 904.4(477.41)”653”
І. А. Г о т у н
СЕРЕДНьОвІчНЕ СЕЛищЕ
хОДОСІвКА-РОСЛАвСьКЕ
(до десятиріччя розкопок пам’ятки)
У 2007 р. Північна експедиція ІА НАН України
відкрила поселення доби Київської русі та монголь-
сько-литовського періоду в с. ходосівка у південних
передмістях Києва. вже перший сезон розкопок
пам’ятки привів до висновків стосовно високого рів-
ня розвитку матеріальної і деяких елементів духов-
ної культури мешканців цього соціально-економіч-
ного феномену, які були сформульовані у статті
«Неординарність давньоруського села на прикладі
селища ходосівка-рославське». Здійснені впродовж
десяти років поспіль подальші дослідження і за-
вершення обробки отриманих за перші п’ять років
матеріалів дозволяють повернутись до означеного
питання, спираючись на оновлену джерельну базу.
Накопичені за час розкопок дані дозволяють харак-
теризувати багатогалузеве господарство мешкан-
ців пункту, основні риси їх матеріальної культури,
серед яких наявні ті, які вважали невластивими
пам’яткам сільського типу і які, навіть за умови
врахування останніх фундаментальних розробок
археологів-медієвістів з сільської тематики, свід-
чать, що інформаційні можливості середньовічних
селищ півдня русі ще далеко не вичерпані.
К л ю ч о в і с л о в а: сільськогосподарські зна-
ряддя, інструменти ремесел і промислів, побуто-
вий інвентар, озброєння і військове спорядження,
культові речі, поселення ходосівка-рославське, се-
редньовічне селище, давньоруська і монгольсько-ли-
товська доба.
Необхідність подальшого дослідження не-
укріплених поселень доби Київської Русі під-
креслювалась неодноразово. зокрема, щодо
Київської землі П.П. Толочко акцентував на
найменшому ступені вивченості цього типу
пам’яток [Толочко, 1980, с. 162, 163], вказуючи,
що постійний приток створеного у сфері сіль-
ськогосподарського виробництва додаткового
продукту був основою бурхливого зростання
й розвитку міст на Русі і наголошуючи на не-
обхідності дослідження таких пунктів, де про-
живала основна маса зайнятого сільським гос-
подарством населення — пам’яток, які дають
матеріал щодо структури територіальної об-
щини півдня Русі. Дослідник зауважував, що
правильне розуміння соціально-економічної
природи давньоруського міста багато в чому
залежить від знання господарської структури
округи, її економічного і демографічного потен-
ціалу, природних умов [Толочко, 1985, с. 5, 6;
1989, с. 79; 1990, с. 3, 4]. На важливість дослід-
ження цієї тематики неодноразово вказував і
О.П. Моця [Моця, 1995, с. 141; 1996, с. 45; 2011;
2016, с. 7, 10, 11 та ін.]. А підводячи підсумки
робіт з проблематики давньоруського села і ок-
реслюючи перспективи подальших розкопок
селищ середньовічної доби вчений констатував
фіксацію різноманітних типів поселень, за яки-
ми стояли їх конкретні соціально-економічні
функції, що досить різнились між собою [Моця,
1991, с. 7, 8]. відтак, розробка проблем села
часів середньовіччя залишається одним із пріо-
ритетних завдань навіть з урахуванням публі-
кацій останніх десятиліть, підсумованих у фун-
даментальних виданнях [Південноруське …,
1997; Село …, 2003]. Передусім це стосується
пізнання специфіки кожного села як соціаль-
но-економічного феномену, адже «індивідуаль-
ні особливості … поселення … дозволяють у
найбільш яскравій і повній формі змалювати
картину реального життя» [Раппопорт, 1967,
с. 3] та виявлення певних закономірностей при
узагальненні окремих матеріалів. При цьому
слід наголосити на спостереженнях, що «не всі
сліди виробництва означають наявність ремес-
ла, … могло існувати і домашнє виробництво,
призначене не для збуту, а для задоволення © І.А. ГОТУН, 2017
Статті
62 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
власних потреб… Аналогічно наявність доро-
гих імпортних речей зовсім не свідчить про тор-
гівлю, оскільки ці предмети могли потрапити
на поселення … в якості дарів, військових тро-
феїв тощо» [Раппопорт, 1967, с. 4] і що рибаль-
ські, наприклад, знаряддя могли перебувати
у будівлі не лише професіонала, а й любителя
[Монгайт, 1955, с. 61, 62].
Суттєві матеріали щодо специфіки півден-
норуського села отримано в ході розкопок по-
селення Ходосівка-Рославське давньоруської
та монгольсько-литовської доби, шари якого
містять також артефакти періоду неоліту, па-
леометалів та окремі знахідки I тис. Пам’ятка
розташована у південних передмістях Києва і
входить до Ходосівського археологічного ком-
плексу. Селище займає поросле по периметру
деревами і чагарниками підвищення серед лук
і утворених нижньою течією Сіверки та Петиля
боліт у широкій заплаві Дніпра біля Ходосівсь-
кого городища «Кругле», верхній горизонт яко-
го датується добою Київської Русі. Пункт було
відкрито у 2007 р., відтоді він щороку вивчаєть-
ся Північною постійнодіючою експедицією Інс-
титуту археології НАНУ із залученням волон-
терів і студентів-практикантів КНУ ім. Тараса
Шевченка, НПУ ім. М. Драгоманова, НУ «Киє-
во-Могилянська академія», ДвНз «Переяс-
лав-Хмельницький педуніверситет ім. Г. Ско-
вороди», Житомирського ДУ ім. І. Франка,
Донецького НУ ім. в. Стуса, (м. вінниця) й ін-
ших вишів 1 [Готун, Казимір, 2009; Готун та ін.,
2009б; 2009в; 2010б; 2011; 2012а; 2012б; 2012в;
2013б; 2013г; 2014б; 2015; Блажевич, 2016,
с. 128, 129].
Під час публікації результатів розкопок се-
лища вже відзначалось, що середньовічний го-
ризонт означеної пам’ятки датується рубежем
XI—XII — XIV ст.; поселення привертає увагу
високим рівнем розвитку матеріальної та про-
стежених за деякими знахідками елементів
духовної культури мешканців; частину з них
традиційна історіографія вважала властиви-
ми лише міському населенню. Це і предмети
озброєння та спорядження воїна і бойового
коня, і прикраси, у тому числі коштовні, і до-
сить велика кількість, як для незначного за
площею заплавного селища, уламків скляних
браслетів. До керамічного комплексу пам’ятки
входять фрагменти з одно- та двобічною поли-
вою різних відтінків, а також значна кількість
уламків з окремими її смугами, краплями та
бризками. Хоч знахідки полив’яного посуду
відомі на селищах півдня Русі, статистика цієї
кераміки з поселення Ходосівка-Рославське
відчутно більша порівняно з даними розкопок
інших пунктів. Окремий аргумент важливості
вивчення цього селища — специфіка його шару
1. Принагідно хочется висловити вдячність всім,
хто брав участь у дослідженні цієї неординарної
пам’ятки.
з розвалами посудин, половинками горщиків
тощо, що вказує на збереженість нашарувань і
обставини потрапляння до них названих знахі-
док. При різноманітних напрямках економічної
діяльності мешканців ця пам’ятка, на перший
погляд, репрезентує тип поселень з багатост-
руктурним високорозвиненим господарством
і високим рівнем добробуту населення, виді-
лений у результаті останніх масштабних до-
сліджень селищ Південної Русі. Але таке яви-
ще раніше було простежене відносно крупних
сіл, тому фіксація подібного щодо невеликої за
площею пам’ятки на незначному заплавному
підвищенні стала дещо несподіваною [Готун,
2008; Готун, Казимір, 2010]. заслуговує уваги
і виявлений тут осередок обробки бурштину та
виготовлення з нього виробів. вивчено вироб-
ничу споруду цього призначення, у її запов-
ненні та у навколишньому шарі зібрано понад
320 заготовок намистин, хрестиків і вставок,
готових прикрас, шматків сировини й відходів
виробництва, знайдено відповідні інструменти
і пристосування [Готун та ін., 2010а].
Отриманим за перші п’ять років матеріа-
лам крім інформаційних повідомлень про ре-
зультати сезону присвячено низку спеціаль-
них публікацій, де розглянуті різні категорії
матеріальної культури мешканців пам’ятки:
побутовий інвентар; керамічний комплекс;
речі християнського і язичницького культів;
елементи озброєння і спорядження вершника
та бойового коня і речі подвійного призначення
та ін. [Готун та ін., 2013а; 2013в; 2014а; Готун,
Гунь, 2014; Гунь, 2011; 2013; Гунь та ін., 2016;
Сорокун, 2011 та ін.]. Наявні дані та отримані
протягом наступних сезонів матеріали, що про-
ходять лабораторне і кабінетне опрацювання,
дозволяють характеризувати різні аспекти
життя і господарської діяльності мешканців
цього пункту.
Типовими для сільських поселень прийня-
то вважати знахідки сільськогосподарського
інвентарю — наконечників орних знарядь,
серпів тощо. Такі відомі й на селищі Ходосівка-
Рославське. Прикладом слугують цілий і фраг-
ментований наральники [Готун та ін., 2013в,
с. 186] від особливого різновиду рал з полозом
типу чв1 [Краснов, 1987, с. 54, рис. 31, 2; Древ-
няя ..., 1985, с. 235, рис. 83, 20]. використання
цього досить специфічного знаряддя було зу-
мовлене, очевидно, особливістю навколишніх
лучних угідь. Незначні розміри виявленого
на поселенні уламка серпа та ще одного фраг-
мента, що міг належати як серпу, так і косі, не
дають змоги характеризувати ці знаряддя, хоч
і дозволяють констатувати сам факт збиран-
ня зернових [Готун та ін., 2013а, с. 87; 2013в,
с. 187, 196, рис. 1, 9; 11]. Розвиток на поселен-
ні зернового господарства засвідчують і горілі
зернівки та їх відбитки, хоч ту їх частину, що
простежена на уламках кераміки до фіксації
беззаперечних доказів виготовлення посуду
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
63ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
безпосередньо на пам’ятці враховувати не до-
водиться.
Серед специфічних неукріплених пунктів
регіону П.П. Толочко виділив у окремий тип
селища тваринників у річкових заплавах та у
поліських районах [Толочко, 1980, с. 162, 163].
У літературі наведені їх конкретні ідентифіка-
ції у басейнах здвижа, Ужа, Тетерева: на піща-
них заплавних дюнах, невеликі за площею (від
30 × 70 до 80 × 150 м), датовані XI—XIII ст. На
одній з них, біля Бородянки, проведено розко-
пки, у ході яких досліджено черінь і передпічну
яму наземного житла [Иванченко, 1981]. До та-
ких поселень певною мірою можна зарахувати
і пункт в уроч. Рославське біля Ходосівки. Ото-
тожнення зроблене за попереднім розглядом ос-
теологічного матеріалу, хоч остаточно колекція
ще не опрацьована та за логікою розміщення
пам’ятки серед обширних лук. Не суперечить
цьому і знахідка коси із трьох уламків, яка від
давньоруських кіс-горбуш дещо відрізняється
у бік більшої схожості з сучасними виробами
[Готун та ін., 2013а, с. 87; 2013в, с. 186, 196,
рис. 1, 5], адже за усталеною думкою, на Русі
це знаряддя застосовували не для збирання
врожаю, а виключно для заготівлі сіна [Древ-
няя …, 1985, с. 225]. Отримані в ході розкопок
дані дозволяють констатувати в числі занять
жителів селища крім тваринництва наявність
також птахівництва.
При аналізі матеріалів досліджень селища
Борки-III на р. Судость з наземними житлами,
котлованами типу напівземлянок, численними
кістками диких тварин та знаряддями обробки
шкур у публікаціях відзначався неземлеробсь-
кий характер пам’ятки, акцентувалась увага
на незвично високому відсотку кісток диких
тварин [Смирнов, Шинаков, 1987, с. 104; Смир-
нов и др., 1988, с. 91 та ін.]. Археозоологи іден-
тифікували цей пункт з мисливською заїмкою
літописних бродників [Маслов и др., 1988, с. 64,
65 та ін.], частина археологів запропонувала
ототожнення його з князівським заповідником,
аналогічним згаданим під 947 р. «ловищам»
княгині Ольги [Шинаков, 1988, с. 17, 18 та ін.],
чого не виключали й інші дослідники [зотько и
др., 1993, с. 67]. Кістки диких тварин репрезен-
товані й на поселенні Ходосівка-Рославське,
хоч їх відсоток до завершення обробки остеоло-
гічної колекції назвати важко. зрозуміло, що
мешканці селища, з огляду на природні умови
його розміщення, займались полюванням. На
ймовірний розвиток цієї галузі вказують і де-
які з наконечників стріл, зокрема металевий
типу 2 «втулковий двошипний» і рогові типу 8
«кулеподібні конічні з черешком», схожий на
тип 1 «кулеподібні конічні» і тип 5 «томари
тупі масивні», а також віднесений до групи
«наслідування ромбічним наконечникам»,
що імітують чи копіюють залізні пласкі стрі-
ли і відповідають типам 40, 41, 46, виділеним
А.Ф. Медвєдєвим [Медведев, 1966, с. 56, 87, 88,
157, табл. 22, 2, 27, 33; 23, 1; 28, 27, 34, 36, 37;
30, 2], про що вже йшлось [Готун та ін., 2013а,
с. 87, 88, рис. 1, 1—3]. Та значне число дорогих
речей, незвична насиченість шару уламками
скляних браслетів, наявність стаціонарних жи-
тел не дозволяє говорити про пункт, як про про-
стий мисливський осередок. Показово, що не-
подалік селища зафіксовано кілька пам’яток з
престижними давньоруськими знахідками, але
без слідів синхронних споруд, як у випадку з по-
селенням між Ходосівкою та Лісниками, щодо
якого вже висловлено думку про подібність до
осередків промислового характеру типу посе-
лення Борки-III [Північна, 2007, с. 199; Готун
та ін., 2009а]. варто відзначити, що пов’язані з
галуззю знахідки, зокрема ще один втулковий
двошипний наконечник стріли, зафіксовано на
селищі й у 2016 р. (рис. 1, 2).
частина давньоруських пам’яток ототож-
нена з промисловими поселеннями рибалок.
рис. 1. Наконечники стріл (1—
3) та кольчужні кільця (4—6) з
розкопок 2015—2016 рр.
Статті
64 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
з огляду на знахідки відповідних речей таке
припущення зроблене щодо заплавного сели-
ща Анисів у чернігівському задесенні [Шекун,
1992, с. 52]. Разом з тим, зверталась увага на
наявність предметів, які свідчать про високий
соціальний статус мешканців [Кузнецов, 1987],
що привело до ідентифікації поселення з фео-
дальною садибою в складі чернігівської міської
агломерації [Кузнецов, Ситий, 1992]. з рибаль-
ським селищем ототожнено пункт 6 біля с. Ар-
гамач-Пальна у басейні Бистрої Сосни [Тропин,
1996], із сезонним поселенням рибалок —
пам’ятку біля с. Сокіл на Дністрі [вільшансь-
ка, 1988]. При дослідженні селища Ходосівка-
Рославське зібрано кістки риб та виготовлені
з кераміки й свинцю важки для рибальських
сіток, аналогії яким були зафіксовані на низці
пунктів [Рабинович, 1952, с. 117, 119, рис. 38,
3—8; Гоняный, 1990, с. 93, 95, рис. 4, 9; Ситий,
1995, с. 131, 132; Шекун, 1995, с. 10; Південно-
руське …, 1997, с. 130; винников, Кудрявцева,
1998, с. 62, 65, рис. 8; Сухобоков, 2012, с. 187,
188, рис. 118, 15, 16; войнаровський, 2014,
с. 46], що вказує й на цю галузь у числі занять
мешканців. Показові й рибальські гачки, один
з яких значних розмірів [Готун та ін., 2013а,
с. 89; 2013в, с. 187, 197, рис. 2, 1; 2014б, с. 148,
рис. 1, 10; Готун, 2014, с. 126, рис. 3, 1—3, 7—10].
Спеціалістами відзначено, що гачки з радіусом
вигину більше 1 см призначались для крупної
риби — щук, сомів, осетрів і застосовували їх не
у вудочках, а в закидушках, жерлицях, донках
[Древняя ..., 1985, с. 227, 228], тому знахідки
з Ходосівки-Рославського слід інтерпретувати
саме так. варто зауважити, що у одного з хо-
досівських гачків кінець цівки зігнутий у пет-
лю, в іншого — розплющений у лопатку. Це
відповідає виділеним свого часу типам «гачок
з лопаточкою і зубцем» та, з огляду на злама-
не жало, «з зубцем і петелькою» чи «без зубця
з петелькою» [Мальм, 1956, с. 117] та типам,
схожим до вказаних за іншими класифікація-
ми [Шрамко, Цепкин, 1963, с. 78], а також «пе-
реметним гачкам» [Салмина, 1994, с. 165, 167,
169, рис. 12, 2; Тарасов, 2001], хоч спостережен-
ня за побутуванням на Русі різних форм цих
знарядь дозволили встановити, що виділити
райони поширення окремих їх типів практич-
но неможливо [Древняя …, 1985, с. 228]. Ціка-
во, що на селищі Рів-II у Подесенні [Коваленко
и др., 1985, с. 288; Простантинова, 1988, с. 34]
і пам’ятці біля с. Лави на Бистрій Сосні [Тро-
пин, 1992] мешканці поєднували рибальство і
залізоробну справу, що дозволяє провести пев-
ну паралель з Ходосівкою-Рославським, хоч на
останньому простежено і свідчення заняття
рільництвом. з артефактами рибальської га-
лузі варто згадати ще дві залізні знахідки з се-
лища. Одна з них має широку масивну втулку
й вузьку долотоподібну робочу частину [Готун
та ін., 2013в, с. 187, 196, рис. 1, 10; Готун, 2014,
с. 127, 128, рис. 6, 1]. Її відмінність від наведе-
них у фаховій літературі наконечників пешні
[Древняя ..., 1985, с. 229, 242, табл. 90, 9; заха-
ров, 2004, с. 204, рис. 171] зумовила ототожнен-
ня речі з вузьколезовим втульчастим теслом,
хоч робочий край таких знарядь, зазвичай,
більший, а масивність і значна ширина втул-
ки спричинила припущення про можливість
застосування виробу для добування залізної
руди тощо. Ще один такий інструмент тонший
[Готун та ін., 2013г, с. 199, рис. 1, 2; Готун, 2014,
с. 127, 128, рис. 6, 2] і за зовнішніми обрисами
значно ближчий до інтерпретованих у присвя-
чених результатам як археологічних [Николь-
ская, 1957, с. 185, 187, рис. 9, 1, 2; Гроздилов,
1962, с. 64, рис. 50, 1; Довженок та ін., 1966,
с. 72, табл. III, 8; Тарасов, 2001, рис. 3, а; Тро-
пин, 2004, с. 149, рис. 80, 1, 2; войнаровський,
2014, с. 44, 45, рис. 4, 17], так і етнографічних
[Полесье …, 1988, с. 153, рис., 12] досліджень
роботах виробам як пешні, хоч, за деякими да-
ними, у XVII—XVIII ст. знаряддя були дещо
іншими — виготовленими зі згорнутої в труб-
ку для оформлення втулки вузької металевої
заготовки [Мазуров, Цепкин, 2003, с. 129, 130,
рис. 1, 5, 6].
Поза сумнівом, як вже відзначено, жителі
поселення займались збиральництвом, але здо-
гад про даний вид діяльності виходить лише
з логічних міркувань, оскільки археологічні
сліди цього промислу в умовах сухого культур-
ного шару важкоуловимі, а випадки фіксації,
наприклад, шкаралупи ліщинових горішків у
давньоруському колодязі з Автуничів — скорі-
ше виняток, ніж правило. з урахуванням лісів
та лук поруч пункту можна припустити і за-
няття бортництвом та заготівлею допоміжних
матеріалів — барвників, дубильних речовин
тощо, але матеріальних свідчень ці галузі теж
практично не залишають [Готун та ін., 2013а,
с. 90, 91].
важливе місце серед занять населення до-
сліджуваної пам’ятки посідали прядіння і
ткацтво. Перша галузь добре простежується за
знахідками пряслиць. Більшість із виявлених
на селищі виготовлена з пірофілітового слан-
цю (окремі, незначних розмірів, були, очевид-
но, намистинами), а одне — виточене з улам-
ка стінки візантійської амфори [Готун та ін.,
2013а, с. 91, рис. 4]. Окремо слід згадати уріза-
но-біконічний виріб із свинцю, що формою пов-
торює намистини й прясельця, має менші від
останніх розміри, хоч його вага з ними співста-
вима. віднесена до пряселець схожа знахідка
дещо вищих пропорцій і з асиметрією форми
відома за результатами розкопок Тімерьовсь-
кого поселення [Дубов, 1982, с. 235, рис. 37,
13]. Сліди другої галузі зафіксувати важче,
адже дерев’яні деталі верстатів в умовах сухо-
го культурного шару півдня Русі, зазвичай, не
збереглись, а властиві слов’янам додержавного
періоду важки з обпаленої глини у Київській
Русі поширення не набули. Але у цьому відно-
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
65ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
шенні привертає увагу одна група свинцевих
виробів, відома як на пам’ятках часів Дав-
ньої Русі загалом, так і на селищі Ходосівка-
Рославське зокрема. Йдеться про конічні та
близькі до конічних іноді орнаментовані речі
з отвором [Готун та ін., 2013а, с. 90, рис. 3, 7,
8; 2014б, с. 148, рис. 1, 19]. знахідки ототож-
нювали з пряслицями, пломбами, ґудзиками,
ворварками, важками, гирками, але матеріали
недавніх досліджень дозволили інтерпретува-
ти їх по-новому. Фіксація при розкопках Нов-
города представницької серії цих виробів з во-
локнами коноплі чи кропиви в каналах, іноді
зафіксованими дерев’яними стрижнями, зумо-
вила ототожнення їх з важками до вертикаль-
ного ткацького верстату або для ручного ткац-
тва. Сліди деякої деформації на поверхні речей
свідчать про їх постійні удари одна об одну, а
орнаментовані вироби могли маркувати, на-
приклад, нитки іншого кольору [Олейников,
2014]. Слід відзначити, що поруч з неоздобле-
ними [Седова, Беленькая, 1981, с. 101, рис. 4,
20, 21; Козловський, 1992, с. 65, 66, рис. 33,
14—19; зоценко, Брайчевська, 1993, с. 75—77,
рис. 18, 3—5; Грибов, Цепкин, 2004, с. 78, 79,
рис. 2, 15—18; захаров, 2004, с. 192, рис. 108;
Осипов, Станюкович, 2005, с. 21, 38, табл. IV,
25—30; IX, 19—22; Моця, Казаков, 2011, с. 245,
253; Казимір та ін., 2013, с. 201, рис. 1, 8, 9 та
ін.] останні теж непоодинокі [Коваленко, Сы-
тый, 1991, с. 63, 64, рис. 4, 33; Прищепа, 2011,
с. 157, рис. 155; Готун та ін., 2013а, с. 90, рис. 3,
9 та ін.], а загалом такі предмети відомі й за
межами Русі [Город, 1996, с. 240, 246—248,
рис. 76, 4, 14 та ін.].
На ймовірну обробку шкір та хутра вказують
склад остеологічної колекції з пункту та кіс-
тяні проколки і виготовлений із щелепи моло-
дої свині інструмент типу скобеля чи скребла
[Готун та ін., 2013а, с. 88, 92, рис. 1, 5—7, 13].
Непоодинокі на поселенні й шила та швайки
[Готун та ін., 2013в, с. 188], які використовува-
ли у різних галузях, зокрема й у названій.
виявлені під час розкопок голки знаходили
застосування як в побуті, так і в підсобних про-
мислах типу виготовлення одягу і речей з тка-
нини та їх ремонту; крупні екземпляри, до того
ж, могли належати фібулам тощо [Готун та ін.,
2013а, с. 92; 2013в, с. 190].
за спостереженнями А.в. Кузи, для давньо-
руських селищ вирішальне значення мали пе-
редусім видобувні промисли, а також заняття,
тою чи іншою мірою пов’язані з експлуатацією
природних ресурсів: плавлення заліза, випал
вугілля, вигінка дьогтю; господарство селян
характеризувалось домашнім виробництвом,
що повністю забезпечувало побут, за наяв-
них на селищах слідах ковальської, ливарної,
ювелірної, гончарної справи [Древняя …, 1985,
с. 103]. А подальший розвиток продуктивних
сил і поглиблення процесу поділу праці, як
зауважував П.П. Толочко, закономірно приве-
ли до появи промислових селищ, де населення
тимчасово (сезонно) або постійно практикувало
ремісничу діяльність: виплавку заліза, випалю-
вання деревного вугілля, добування та обробку
шиферу [Толочко, 1975, с. 27]. в ході аналізу
соціально-економічних особливостей південно-
руського села П.П. Толочко звертав увагу на се-
зонні виробничі селища біля с. Лапутьки з лег-
кими наземними будівлями і господарськими
ямами, де мешканці сусідніх городищенських
центрів займалися «відхожим» залізоробним
промислом [Толочко, 1980, с. 163]. Аналогічна
пам’ятка була зафіксована і біля с. Новосілки
[Телегін, 1965, с. 98]. Розвивалась галузь і на
поселеннях Колонщина, Комарівка, Гульськ,
Ліскове, Козарки та ін.
Певною мірою це також стосується і дослід-
жуваної пам’ятки. Сліди металургійного ви-
робництва фіксуються на ній у вигляді числен-
них шлаків, зустрічаються шматки глиняних
стінок теплотехнічних споруд, ошлакованих до
утворення скловидної маси. І коли частина пер-
ших могла маркувати ковальське виробництво,
а другі — ковальське, гончарне тощо, то вияв-
лені поруч знахідки беззастережно вказують
на саме крично-рудні процеси на пам’ятці. До
них відносяться шлакові конгломерати знач-
них розмірів з прикипілим піском, форма яких
повторює передгорнові заглиблення. з огляду
на наявність на поселенні стаціонарних жи-
тел у цьому випадку варто вести мову скорі-
ше не про сезонне виробниче селище, а про
металургійний осередок, який функціонував
постійно. Припущення підтверджує наявність
значних покладів руди у навколишніх болотах
і безпосередньо на пам’ятці — у вигляді досить
потужного пласту. Подібні осередки відомі й
поблизу: пункт в с. Кременище, який датуєть-
ся приблизно серединою XII ст. і ототожнений
авторами розкопок з митрополичим хутором
[Бідзіля, Паньков, 2000, с. 106—109], селище
«Козаків яр» останньої чверті I тис. у Ходосів-
ці [Сухобоков, 1977; Південноруське …, 1997,
с. 12—16], багатошарова пам’ятка між Ходосів-
кою та Лісниками [Північна …, 2007, с. 34, 49,
58, 63].
У ході розкопок селища сформовано доволі
представницьку колекцію універсальних інс-
трументів та пристосувань, використання яких
не було обмежене рамками однієї галузі. Ці
знаряддя могли застосовувати як у специфіч-
них ремісничих чи промислових заняттях,
так і в побутово-господарській діяльності. До
них відносяться сокири, ножі, згадані шила і
швайки тощо. Сокири репрезентовані виробом
без леза та уламком леза [Готун та ін., 2013в,
с. 188, 196, рис. 1, 8; 2016, с. 65, рис. 1, 22]. Ми-
сики на обуху запобігали зламу руків’я під
час витягування після нанесеного потужного
удару. Наявність таких на першій із знахідок
зближує її з типами III—IV за А.М. Кірпічні-
ковим, де наявні екземпляри з мисиками дещо
Статті
66 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
більшого розміру. Це — наймасовіші вироби, їх
побутування має широкі хронологічні рамки:
X—XII ст. [Кирпичников, 1966, с. 28, 30, рис. 6,
табл. XXI, 8]. Ножів на селищі зібрано кілька
десятків; значна їх частина фрагментована.
Окремі мали нервюри, а їх руків’я — кістяні чи
металеві муфти і тильники [Готун та ін., 2013в,
с. 188; 2014б, с. 148, рис. 1, 2; 2015, с. 84, рис. 1,
5], що також було простежено при розкопках
інших пам’яток [Прищепа, Нікольченко, 1996,
с. 85, 150, рис. 16, 16; чернов, 2005, с. 221, 238,
рис. 10, 79, 179, 296, цв. вкл., рис. XVII, 6].
зрозуміло, що в умовах панування нату-
рального господарства мешканці поселення
займались обробкою дерева. Про це свідчать
масивне пероподібне свердло та фрагменто-
вані і цілий ложкорізи [Готун та ін., 2013в,
с. 187, 196, рис. 1, 3, 4; 2013г, с. 199, рис. 1, 7;
Готун, 2014, с. 127, рис. 4]. Ці знаряддя широко
відомі у часи Київської Русі й пізніше [Древ-
няя ..., 1985, с. 257, 282—284, табл. 98, 2, 7, 8;
99, 12, 13; 100, 10]. У деревообробці, можливо,
мав застосовування і неатрибутований інстру-
мент із заокругленою розплесканою загостре-
ною робочою частиною, аналогій якому знайти
поки що не вдалось [Готун та ін., 2013в, с. 188,
196, рис. 1, 2]. Схожі на пешню знаряддя, один
із варіантів ідентифікації яких — вузьколезові
втулкові тесла вже згадані. Слід відзначити,
що використання саме таких інструментів з
прямим чи зігнутим у жолоб лезом зафіксовано
народознавцями у майстрів, що виготовляли
борті [Полесье, 1988, с. 166]. Для обробки де-
рева призначене й долото, знайдене на селищі
останнім часом (рис. 2, 1).
Як уже доводилось відзначати, логічно при-
пускати розвиток на пам’ятці неодмінних для
селянського господарства плетіння з лика та
лози, хоч вироби цих промислів вдається про-
стежити дуже рідко, а специфічних інструмен-
тів вони практично не потребували [Готун та
ін., 2013а, с. 95].
заняття, пов’язані з використанням навко-
лишніх ресурсів зафіксовані на поселенні у
вигляді доволі несподіваного прояву. Джерела
відзначають наявність покладів бурштину у
сусідніх з Ходосівкою Гвоздові, Хотові, Підгір-
цях та практикований їх жителями промисел
зі збирання і продажу смоли [Т[утковский],
1893, с. 209; Похилевич, 2005, с. 33; 2007, с. 75
та ін.]. Не дивно, що й давньоруське населення
скористалось доступністю цієї сировини. Факт
обробки мешканцями селища бурштину — га-
лузі, рідкісної навіть для міст — вже згадано.
Але ремесло виділене за концентрацією сиро-
вини, відходів, браку, заготовок, адже цей рід
занять майже не потребував спеціальних зна-
рядь, задовольняючись аналогічними призна-
ченим для обробки кістки й дерева: абразивів,
точильних каменів, ножів, пилки, свердел,
напилків та пластин свинцю для освітлення
смоли [Розенфельдт, 1978, с. 200; Шаповалов,
1998]. А такі — ножі, точильні бруски, свин-
цеві пластини тощо у заповненні відкритої на
пам’ятці майстерні непоодинокі [Готун та ін.,
2010а, с. 116, 117]. Тотожність інструментів
рис. 2. Долото (1), зубило (2), орнаментова-
ний насічками пружинний механізм замка
(3) та пінцет (4) з розкопок 2015—2016 рр.
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
67ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
бурштинщика і кісткоріза дозволяє висловити
припущення, що саме для обробки сукциніту
призначався виявлений при дослідженні ком-
плексу мініатюрний ножик [Готун та ін., 2010а,
с. 116; 2013в, с. 188], адже малі розміри клин-
ка і руків’я Б.О. Колчин вважав притаманни-
ми косторізним ножам [Колчин, 1959, с. 56],
що було підтримано й іншими дослідниками
[Древняя …, 1997, с. 18, 255, табл. 9, 15, 16, 23].
Майстерня цього профілю на поселенні зорієн-
тована кутами за осями сторін світу з незнач-
ним відхиленням, заглиблена у материк на
0,9 м, підпрямокутна, розмірами 3,40 × 3,80 м,
мала складне заповнення та ями у долівці. До
споруди майже впритул примикало ще одне
приміщення [Готун та ін., 2010а, с. 112—114,
рис. 2]. Принагідно варто відзначити, що бур-
штиновий хрестик на середньовічній сільській
пам’ятці фахівці віднесли до критеріїв високо-
го рівня добробуту населення [Макаров, заха-
ров, 2003, с. 140].
При вивченні селища зафіксовані непо-
одинокі вироби з кістки та рогу [Готун та ін.,
2013а, с. 88, 94, 95, рис. 1]. Та їх наявність сама
по собі свідчила лише про використання цих
речей на пункті, хоч деякі із них, зокрема не-
дбало виготовлені один із наконечників стріли
і руків’я вказували на можливість місцевого
виробництва. зараз накопичено матеріали, а
саме оброблені фрагменти рогів барана, оленя
й козулі, гакоподібний виріб з рогу оленя, кіс-
тяне руків’я, відпиляні рогові відростки [Готун
та ін., 2014б, с. 148, рис. 1, 16], що дозволяють
беззаперечно констатувати розвиток кісткоріз-
ного ремесла на селищі. Не суперечить такому
висновку і значна кількість ножів та точильних
брусків, що застосовувались у виробничих про-
цесах, хоч специфічних інструментів різьбярів
на пам’ятці не виявлено.
При розкопках поселення відзначена наяв-
ність окремих крапель та виплесків свинцю і
бронзи або латуні та фрагменти виробів з них,
які могли слугувати сировиною при обробці ко-
льорових металів. Більше того, частина речей
були явно незавершеними. Але виплески та
дрібні злитки могли бути предметами, що роз-
плавились у результаті пожежі, а вироби, які
не пройшли остаточної обробки — бракованою,
відтак — дешевшою продукцією майстерень з
інших пунктів. відповідно, вбачати в них аргу-
менти на користь існування на селищі обробки
кольорових металів не доводилось, хоч певна
невідповідність окремих предметів усталеним
технологіям, а саме необроблені ливарні сліди
і різна товщина частини привіски (?) з бронзи
відзначались, а властива свинцю пластичність
фрагментів накладок з рослинним орнаментом
та з імітацією зерні, криноподібної прикраси
(рис. 3), уламка браслета, одного зі скроневих
кілець і одного з хрестів-тільників [Готун та
ін., 2013а, с. 90, 92, 97, рис. 3, 1—3; 5, 1] відома
й на інших пам’ятках, де простежені випадки
виготовлення прикрас (криноподібних підвісок
і скроневих кілець чи сережок) із свинцю [Коз-
ловський, 1992, с. 57, 61 та ін.]. Але отримані з
урахуванням останніх сезонів речі дозволяють
переглянути таку точку зору. чергові вироби з
ознаками певної кустарності, необроблені шма-
точки кольорових металів, незначних розмірів
зубило (рис. 2, 2), що було скоріше ювелірним,
аніж слюсарним інструментом [Готун та ін.,
2016, с. 65, рис. 1, 23], залізний пінцет з час-
тиною ланцюга (рис. 2, 4), який має аналогії й
на інших пунктах [Судаков, Буланкин, 2005,
с. 271, 280, рис. 7, 1], уламки товстостінних
посудин незначного діаметру, що могли бути
тиглями схиляють до констатації розвитку на
пам’ятці й цієї галузі.
вже неодноразово наводились дані чер-
нігівського дослідника в. П. Коваленка, що на-
віть у пізньосередньовічні часи заняття насе-
лення сягали найрізноманітніших сфер — аж
до відлову і дресирування ведмедів [Ковален-
ко, 1992, с. 33]. Простежена для доби Київської
Русі різнобічність в економічній діяльності на
селищах навіть зумовила постановку питання
про існування середньостатистичних поселень
загалом [Готун, 1995, с. 121], а при відповіді
на нього акцентовано на специфіці населених
пунктів Полісся [Готун, 2005, с. 59]. І яскравим
прикладом вказаного явища слугує досліджу-
ване поселення, яке хоч фактично і знаходить-
ся за межею вказаної ландшафтної зони, але за
рис. 3. Фрагменти свинцевих прикрас (1—3) та брон-
зової привіски (4) з досліджуваного селища
Статті
68 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
природними умовами відповідає розміщеним у
ній пунктам.
з одного боку побут, з іншого — розвиток
будівельної справи і певні архітектурні та ін-
женерні навички характеризують вивчені на
пам’ятці житла та інші споруди. На окремі їх
особливості вказують дверні пробої, скоби, цвя-
хи [Готун та ін., 2013в, с. 190, 191, 198, рис. 4,
12—16]. До поверхні деяких із них прикипіли
волокна деревини, окремі зігнуті, що дозволяє
встановити товщину лісоматеріалу, для кріп-
лення якого їх використано. Інші характеристи-
ки споруд демонструє специфіка простежених
заглиблених частин. Майстерня бурштинщика
з селища вже згадана. Житлові споруди репре-
зентовані будівлями із заглибленою основою.
Перша — № 4 — підпрямокутна, зорієнтована
стінами за сторонами світу, з піччю зліва від
входу та допоміжним вхідним приміщенням з
півдня від основної камери. загальні розміри
споруди становили 6,75 × 4,30 м, а заповнення
заходило у материк на 0,48—0,68 м і утриму-
вало уламки жорен, побутові речі, фрагменти
керамічного посуду, прикраси. Розчищений по-
руч об’єкт № 68 розмірами 3,7 × 4,4 м також під-
прямокутний, зорієнтований заокругленими
кутами за осями сторін світу, майже наземний:
впущений у материк на 0,2—0,3 м. У північно-
му кутку зафіксована піч, спрямована челюс-
тями на південь, до розташованого, ймовірно,
у південно-східній стінці входу. заповнення
будівлі, верхня частина якого зливалась з нав-
колишнім шаром, проте містила значно більше
археологічного матеріалу, ніж це простежено в
сусідніх квадратах, утримувало уламки керамі-
ки, прикраси тощо [Готун, 2008, с. 27—29; 2015,
с. 299—301; Готун та ін., 2014б, с. 147, 148].
У той час, як друге із описаних жител має, хоч
і значно менше, ніж у попередньому випадку,
заглиблену основу, на селищі вивчено об’єкти,
що були безпосередньо наземними. Фахівцями
відзначено, що за умов відсутності дерев’яних
деталей у шарі й неможливості внаслідок цьо-
го чітко визначити межі виявлених будівель та
особливості їх внутрішнього планування най-
результативнішим виявляється порівняння
планів розташування залишків конструкцій зі
зміною щільності синхронних речових знахідок.
Спостереження за кількістю матеріалу всере-
дині найкраще збережених споруд та навколо
них дозволяє простежити певні закономірності
їх розміщення [Макаров, захаров, 2003, с. 139,
140]. Аналогічний підхід практикувала екс-
педиція і на поселенні Ходосівка-Рославське
при дослідженні будівлі № 22 розмірами 5,8 ×
6,0 м, зафіксованої на глибині 0,20—0,25 м від
рівня сучасної денної поверхні і заглибленої на
0,15—0,20 м. Подібність її заповнення до нав-
колишнього шару зумовила виділення споруди
за інтенсивністю забарвлення і насиченістю
знахідками, представленими шматками пе-
чини, фрагментами кераміки, остеологічним
матеріалом. заповнена обпаленою глиною та
попелом основа об’єкта розмірами 4,4 × 2,8 м
заходила в материк на 0,20—0,28 м і мала ями
у рівній пласкій долівці. При вивченні спору-
ди зібрано знаряддя праці, прикраси, речі по-
бутового вжитку, призначений для полювання
на хутряного звіра роговий наконечник стріли
з тупим вістрям. Наземними були ще низка
споруд. Так, об’єкт № 8 простежений як кон-
центрація уламків кераміки, шматків печини
і кісток тварин, побутових речей, предметів оз-
броєння площею 3,2 × 2,0 м і потужністю 0,2 м
з глибини 0,15 м від сучасної поверхні. Серед
конструктивних особливостей будівлі — наяв-
ність заглиблень у долівці. Об’єкт № 74 читав-
ся у шарі у вигляді скупчення шматків печини,
горілих дощок, уламків давньоруської і візан-
тійської кераміки на площі 4,0 × 2,0 м потуж-
ністю 0,2—0,4 м з глибини 0,2 м від сучасної по-
верхні [Готун та ін., 2009в, с. 45; 2014б, с. 147].
Серед господарських споруд селища, функ-
ціональна ідентифікація яких остаточно ще не
визначена — об’єкт № 24. виявлений на гли-
бині 0,60 м, на 0,68 м заглиблений у материк,
підпрямокутний із заокругленими кутами,
розмірами 3,4 × 3,9 м, з кількома витягнутими
вздовж стін ямами в долівці та ймовірним вхо-
дом біля східного кута. У його заповненні було
зібрано кераміку середньовічної доби, части-
на якої могла належати посуду візантійського
виробництва, остеологічний матеріал, шлаки,
печину та низку індивідуальних знахідок, до
яких віднесено прикраси, побутовий інвентар,
знаряддя деревообробки та наконечник стріли.
Об’єкт № 33 був зафіксований на глибині 0,2 м
у вигляді плями розмірами 6,0 × 3,6 м, його
насичене уламками кераміки XIII—XIV ст.,
шматками печини, кістками тварин багато-
шарове заповнення заглиблювалось у материк
на 0,8 м. У долівці споруди розчищені стовпові
ями по кутах і канавки вздовж стін, що мар-
кують залишки конструкції споруди і ями від
стовпчиків по центру, ймовірно пов’язані з не-
рухомими меблями. Речовий матеріал з об’єкта
включає кам’яний і бронзовий натільні хрес-
тики, прикраси, предмети побутового вжитку.
Об’єкт № 36 розмірами 3,0 × 2,5 м зафіксова-
ний на глибині 0,5 м від сучасної поверхні, впу-
щений у материк на 0,72 м. У його супіщаному
з включенням вуглинок заповненні зібрано
фрагменти кераміки середини — другої поло-
вини XIII ст., у т. ч. полив’яної, кістки тварин,
печину та прикраси й побутові речі. виявле-
ний на глибині 0,2 м від сучасної поверхні
об’єкт № 41 на рівні фіксації мав розміри 5,5 ×
4,3 м, на рівні материка — 4,6 × 3,8 м. Насиче-
не кістками тварин і уламками керамічного по-
суду другої половини XIIІ — першої половини
XIV ст. супіщане з домішками вугликів, печи-
ни, зітлілого дерева заповнення будівлі вклю-
чало бурштиновий та кам’яний натільні хрес-
тики, прикраси зі скла й кольорових металів,
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
69ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
побутовий інвентар, наконечник сулиці. Об’єкт
№ 52 мав розміри 3,6 × 1,0 м та глибину 0,15—
0,30 м, містив печину і фрагменти давньорусь-
кої кераміки. Об’єкти № 71 та № 80, завглибш-
ки 0,25 м і розмірами, відповідно, 2,25 × 2,40 м
та 2,1 × 2,3 м, утримували кераміку, кістки
тварин, печину, прикраси і побутові речі. Ок-
ремо слід згадати об’єкт № 56 розмірами 1,1 ×
2,0 м — поховання двох телят. Крім охаракте-
ризованих на селищі досліджені округлі діа-
метром 0,6—1,6 м та підпрямокутні чи оваль-
ні з довжиною сторін 0,54—1,50 і 0,76—2,00 м
заглиблені на 0,10—0,56 м з плавним перехо-
дом стінок у долівку ями з уламками кераміки,
кістками тварин і речовими знахідками серед-
ньовічної доби, а також ями, що відносяться
до попередніх стратиграфічних горизонтів
пам’ятки [Готун та ін., 2009в, с. 45; 2010б, с. 92,
93; 2011, с. 88—90; 2013г, с. 198; 2014б, с. 149;
2015, с. 83].
Характер повсякденного життя мешканців
поселення простежується і за знаряддями для
переробки продуктів харчування. Найчисель-
нішою категорією знахідок, що характеризує
цей вид занять виступають уламки виготов-
лених із різних порід жорен, значно менше
було зібрано фрагментів розтиральників, які,
до того ж, можуть належати попереднім гори-
зонтам пам’ятки [Готун та ін., 2013а, с. 93, 94,
рис. 6, 7].
використання жителями селища бондарно-
го посуду маркують обручі-окуття, вушка і дуж-
ки від відер [Готун та ін., 2013а, с. 93; 2013в,
с. 189, 190, 197, рис. 3, 10—13], хоч відомі ви-
падки, коли аналогічною відерним окуттям
смугою металу фіксували шийку керамічного
горщика — як пошкодженого, так і з метою при-
стосувати його для підвішування над вогнем
[Финно-угры …, 1987, с. 62, 266, табл. XVIII,
21; Материалы, 2012, с. 51]. за аналогіями з
інших пунктів логічно припустити побутуван-
ня і токарних виробів. знахідки уламків мета-
левого і скляного посуду на пам’ятці поки що
поодинокі. Натомість керамічний комплекс —
сама масова і найбільш інформативна кате-
горія знахідок — демонструє розмаїття форм
і прийомів моделювання і оздоблення посуду.
У його складі відзначені фрагменти з одно- та
двобічною поливою різних відтінків, показове
значне число уламків з окремими її смугами,
краплями, бризками, причому статистика вка-
заної групи знахідок на поселенні Ходосівка-
Рославське свідчить, що цей показник значно
вищий порівняно з даними розкопок інших
пам’яток, у тому числі — деяких міст. У біль-
шості випадків шаром поливи вкриті глеки,
миски, кришки, кубки, рідше — горщики;
полив’яна латка — загалом дуже рідкісна посу-
дина для Київської Русі. Та й глеки, на думку
дослідників — показник міського побуту, сіль-
ське населення навіть не знало про існування
такого типу посуду. Миски на поселенні теж
досить рідкісні, а блюда відомі у давньоруських
містах як досить вишуканий і малопоширений
тип посуду. Наявні в колекції кубки теж асо-
ціюються не з селянським побутом. Столовий
посуд з пункту включав і неполивні вироби: не-
великі тонкостінні горщики, миски з ручками
й без них, посудини для напоїв, глеки, кришки,
амфорки київського типу. Щодо останніх було
висловлено думки про призначення для пода-
вання до столу напоїв чи використання у якості
фляг у походах, що теж не зовсім відповідає за-
няттям жителів села навіть з урахуванням їх
можливих подорожей під час певних промисло-
вих занять. виявлені також неполивні посу-
дини індивідуальних форм, що відображають
яскравий стильовий підхід певного майстра.
Тарний посуд репрезентують корчаги; части-
на з них збирається впродовж кількох сезонів
і дає значний відсоток профілю, інші представ-
лені окремими уламками. Кухонна кераміка
демонструє значне різноманіття форм і типів
загалом властивих для регіону. У керамічно-
му матеріалі селища простежуються загально-
руські тенденції розвитку гончарного ремесла,
виражені, передусім, у профілюванні посуду та
особливі риси, притаманні лише виробам цього
поселення. Аналіз особливостей кераміки до-
сліджуваного пункту дозволив дійти висновку,
що вона близька як до матеріалів південно-
руських селищ, так і до посуду Києва та інших
міст. При цьому спостерігається значна подіб-
ність з матеріалами Григорівки і Ржищева,
водночас непоодинокі посудини, що не мають
аналогів на відомих пунктах. Незалежно від
місця виготовлення кераміки з селища, а без-
заперечні дані щодо її місцевого виробництва
поки що не знайдені, достатньо підстав ствер-
джувати, що вона являє собою доволі яскраве
явище. Окремої уваги заслуговують керамічні
вироби, як показник не лише матеріальної, а
й духовної культури. Передусім це стосується
орнаментації. загальновідомо, що починаючи
з Х ст. основними композиційними елемента-
ми виступають врізні прямі й хвилясті лінії,
трапляються рельєфні валики, дуги, завитки,
насічки, нігтьові й насіннєподібні відбитки,
наколи, зубчастий штамп, як поодинці, так і
в різних поєднаннях і Ходосівка-Рославське у
цьому відношенні не виняток. Практично весь
кухонний посуд орнаментований по плічку, у
поодиноких випадках скупо прикрашені ший-
ки й вінця. Найчастіше трапляються врізні
прямі лінії — вирішення технічно просте і
швидке у виконанні. Подальші композиційні
підходи поєднують два елементи, одним із яких
лишаються прямі лінії. Столовий посуд оздоб-
лений значно багатше кухонного: при його
виготовленні крім названих елементів вико-
ристовували геометричні та рослинні візерун-
ки, найрізноманітніші види хвиль, плетінок,
насічок. Окремо слід згадати орнаментальні
мотиви тарного посуду, які окрім врізних пря-
Статті
70 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
мих ліній представлені поясом півкіл, верти-
кальними насічками, композицією з кількох
рядів завитків, причому кожен наступний ряд
ширший за попередній. Досліджуване селище
демонструє своєрідність і різноплановість тавр
на денцях посудин. Найчастіше зустрічають-
ся солярні знаки у вигляді рельєфних кіл та
їх ускладнення — коло з вписаним хрестом,
два концентричні кола, перекреслене прямою
лінією коло. Один фрагмент, найімовірніше,
представляє стилізовану свастику з широкими
променями. Окрему групу становлять тавра-
літери, які на південноруських землях трапля-
ються дуже рідко. На Ходосівці-Рославському
вони простежені у трьох варіантах. Одне мало
форму вписаної у подвійне коло друкованої
літери «т», друге схоже на рукописну «х»; ана-
логів їм не знайдено. Найцікавіший сюжет, де
зображення нагадує перевернутий якір з кру-
жечком чи літерою «о» згори по довгій осі та
знаками у вигляді літер «I», «к», «л» навколо.
На поселенні відзначено два випадки нанесен-
ня на денця двозубців. Один представлений
половиною дзвоноподібного знака з плавно
загнутим зубцем, другий — підпрямокутний, з
асиметрично розведеними та відхиленими на-
зовні зубцями на вертикальній ніжці із загну-
тим праворуч під кутом 90° краєм. Ці сюжети
традиційно вважають князівськими знаками
Рюриковичів, у різноманітних варіантах вони
відомі на всіх землях Русі і не лише на гончар-
ній продукції. Донедавна їх відносили до рис
лише адміністративних центрів — міст і вели-
ких городищ, у їх наявності вбачали входження
майстра до складу вотчинних ремісників, тісно
пов’язаних з княжим двором. Двозубці дзво-
ноподібних обрисів пов’язують із Мстиславом
володимировичем, що займав київський стіл з
1125 по 1132 р. та всеволодом Мстиславичем,
час князювання якого у Києві приходиться на
1139—1146 рр., або атрибутують як символ суз-
дальських нащадків Юрія Долгорукого, який
сидів у Києві в 1155—1157 рр. Крім того, подіб-
ні обриси мала тамга чернігівських князів, яку
використовував всеволод Ольгович, що володів
відібраним у Мономаховичів київським столом
у 1139—1146 рр. Про підпрямокутні двозубці
висловлено думку про їх зв’язок зі Святославом
Ігоревичем (945—972 рр.) і його нащадками до
Ярослава Мудрого. Прямокутна основа власти-
ва й частині знаків Мстислава володимирови-
ча, але відомим із них притаманний короткий
центральний стрижень, а у деяких випадках —
вищі і ближче розташовані зубці. Ходосівський
символ міг належати близькій рідні чи нащад-
кам князя. враховуючи, що давньоруський ма-
теріал у нашаруваннях поселення репрезенто-
ваний керамікою саме XII — першої половини
XIII ст. (крім незначного числа уламків кінця
XI — рубежу XI—XII ст.), ці паралелі можуть
бути підставою для припущення щодо належ-
ності селища великокнязівському домену і гіпо-
тетичної ідентифікації його власників. Розгляд
особливостей кераміки поселення Ходосівка-
Рославське приводить до висновку, що вона в
орнаментальному і технологічному аспектах
відповідає давньоруській системі традицій і
способів виробництва. Якість тіста, характер
обробки поверхні, спосіб випалу горщиків були
не винятком, а закономірною тенденцією, зу-
мовленою прискоренням темпів орієнтованого
на ринок виробництва [Гунь, 2011, 2013; Готун,
Гунь, 2014; Гунь та ін., 2016].
Суттєво, що керамічний комплекс пам’ятки
включає не лише виготовлений у регіоні посуд,
а й значну кількість уламків візантійських ам-
фор (і пряслице, виточене із амфорної стінки)
та фрагменти полив’яного глека судацько-ка-
финської групи [Булгаков, 2008/121; 2009/88;
2010/2 та ін.].
знахідки, що висвітлюють побутову культу-
ру населення пункту представлені також брит-
вою, кресалами різних форм, значною кіль-
кістю точильних брусків і абразивів. Останні
знаходили застосування у різних галузях гос-
подарства [Готун та ін., 2013а, с. 95, 96, рис. 8;
2013в, с. 189, 197, рис. 3, 1—9, 14].
Особливості костюма мешканців селища
можна реконструювати за кінців’ям ременя,
деякими із пряжок, накладок та ін. Щоправ-
да, частина з них могла оздоблювати не одяг,
а збрую, сумки тощо. відомі на пам’ятці також
знахідки фібул і булавок [Готун та ін., 2013в,
с. 190, 199, рис. 5, 6, 7; 2013г, с. 199, рис. 1, 14,
15; 2016, с. 65, рис. 1, 20].
Окремої уваги заслуговує група стилістич-
но близьких речей, яка складається з цілого
виробу, фрагментів ще одного дуже поганої
збереженості та двох половинок (рис. 4, 1—4).
Ці предмети круглі, мають отвір у центрі, виго-
товлені вони з тонкої бронзової (?) пластини. Їх
внутрішні та зовнішні краї сформовані в одній
площині, середина випукла і у двох випадках
орнаментована тисненими округлими фігурни-
ми виступами. Стан збереженості ще одного не
дає змоги характеризувати особливості оздоб-
лення, а четвертий має насічки по зовнішньому
краю і дрібні отвори ближче до внутрішнього.
Незначного діаметру отвір біля внутрішнього
краю було простежено й на цілому виробі [Го-
тун та ін., 2009в, с. 42, рис. 2, 10; 2011, с. 89,
рис. 1, 27; 2012в, с. 248, рис., 6; Готун, 2014,
с. 128, рис. 7, 1—4]. На етапі фіксації знахідки
врахували серед накладок і бляшок. Бляшкою
названа й аналогічна знахідка з селища Ігрень
(Підкова) у Надпоріжжі [Козловський, 1992,
с. 62, рис. 32, 22]. Крім наведених випадків на
Русі відоме незначне число таких речей: можна
ще згадати оздоблені дрібними насічками по
зовнішньому краю аналогічно половинці речі
з Ходосівки-Рославського знахідки з городища
Маскавичі й Новогрудка, названі у працях, від-
повідно, довізною з Прибалтики чи виконаною
за східноприбалтійськими зразками круглою
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
71ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
фібулою з випукло-ввігнутим перетином та ок-
руглою пряжкою, аналогічною прибалтійським
прикрасам XIII—XIV ст. [Гуревич, 1981, с. 108,
112, рис. 85, 8; Дучиц, 1988, с. 245, 246; Дучыц,
1993, с. 420]. Суттєво, що ці речі не лише при-
таманні балтам, а, як вважають спеціалісти,
виступають етновизначальною ознакою остан-
ніх [Алексеев, 1966, с. 174, 177, рис. 45, 13]. У
прибалтійському регіоні такі вироби, як різ-
ного діаметру тиснені із тонкої пластини, так
і більш масивні, набули значного поширення
[Шноре, 1961, с. 38, 44, 121, 124, табл. III, 9,
13—15; Мугуревич, 1965, с. 95, табл. XXXI, 6;
Urbanavičius, Urbanavičienë, 1988, p. 20, 25, 28,
29, 44, 52, 53, 55, 62, pav. 20, 4, 32, 5; 37, 5; 38, 8,
16, 17, 20; 39; 75; 92, 1—4; 94, 1; 96, 1—3; 97, 1, 2;
Kernave, 2002, s. 4, 197, № 531; Vėlius, 2005, p. 3,
65, 86, 108, pav. 27, 5 (64), 6; 52, 12, 13; Svetikas,
2007; 2009, p. 94—96, pav. 81—85 та ін.]. за
даними дослідників, такі фібули з бронзової
жесті відомі на пам’ятках XI—XIII ст. у цент-
ральній Литві, у XIII ст. ці вироби з’являються
у Латвії, де на ранніх етапах співіснують з під-
ковоподібними — однією з найхарактерніших
форм прикрас всіх латиських племен, а потім
поступово повністю їх витісняють [Шноре, 1961,
с. 121, 124; Мугуревич, 1965, с. 95]. Стилістич-
но близькі до описаних кільцеподібні пластин-
часті фібули, що іноді трапляються переважно
на північному заході Русі, куди вони потрапля-
ли, на думку фахівців, очевидно, з територій,
які примикають до Балтійського моря. вироби
відомі серед старожитностей балтів і фіно-угрів
та слов’ян, що межували з названими племе-
нами. Такі речі на Русі поширені значно мен-
ше у порівнянні з підковоподібними, окремі їх
екземпляри знаходили в курганах кінця X —
початку XI ст., хоч мода на них з’явилась піз-
ніше, в XII — на початку XIII ст., досягнувши
апогею в XIII—XIV ст. У Новгороді самі ранні
пластинчасті кільцеподібні фібули виявлені
у шарах середини XII ст., побутували вони до
кінця XIV ст. Іноді речі оздоблював рослинний
орнамент у вигляді паростка, частіше — гео-
метричний у вигляді трикутників та вічок і
зигзагів [Древняя …, 1997, с. 73, 302, табл. 56,
25, 26]. Показовий предмет XII ст. з Новгорода,
прикрашений рослинним орнаментом [Древ-
ний …, 1985, с. 75, № 137], помилково віднесе-
ний у одній із робіт до кілець для поєднання
окремих частин ременя і прикріплення дрібних
речей [Древняя …, 1997, с. 79, 307, табл. 61,
52]. Дуже близька до згаданого виробу з Нов-
города орнаментована рослинним візерунком
кругла пластинчаста фібула, зафіксована у
володимирських курганах. Предмет має ана-
логії серед інших пам’яток комплексу [Седова,
2001, с. 25, 28, рис. 3, 17]. На думку О.А. Спі-
цина, який опублікував названу знахідку та
оздоблені напівкульками псевдозерні подібні
їй прикраси, виріб має досить раннє датуван-
ня, можливо — X ст. [Спицын, 1905а, с. 119,
147, рис. 244, 247, 255]. Але, якщо на сусідніх
з регіоном побутування цих предметів назва-
них пунктах у Білорусі чи Новгороді знахід-
ки як застібок із бронзової жесті, так і литих
кільцеподібних фібул зрозумілі, фіксація на
поселенні Ходосівка-Рославське у передмістях
рис. 4. застібки з бронзової жесті (1—4) та бронзова
спіральнокінцева підковоподібна фібула (5) з розко-
пок 2007—2011 рр.
Статті
72 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
Києва зразу кількох кільцеподібних фібул із
бронзової жесті стала дещо несподіваною, хоч
це безсумнівно вказує на існування на рубежі
давньоруського та монгольсько-литовського
часу певного імпульсу у міжнародних зв’язках
населення пункту.
Разом з описаними прикрасами варто зга-
дати майже цілу спіральнокінцеву круглого
перетину підковоподібну бронзову (?) фібулу з
втраченою голкою [Готун та ін., 2012в, с. 248,
рис., 2; Готун, 2014, с. 128, рис. 7, 5], виявлену
на пункті (рис. 4, 5). в літературі вказано, що
відчутна концентрація таких виробів спостері-
гається на півночі Русі і на прибалтійських
територіях [Кулаков, 1990, с. 24 та ін.], що зу-
мовило віднесення предметів до етнічного ін-
дикатора балтських племен [Алексеев, 1966,
с. 174, 177, рис. 45, 15; чайка, 2002, с. 154]. від-
значалось, що у Новгороді основна їх маса (2/3 їх
загальної кількості) зібрана в шарах X—XII ст.,
у XII — середині XIII ст. вироби круглого пере-
тину вживали рідше [Седова, 1981, с. 84—86];
згодом верхня дата їх побутування була уточ-
нена до 1238—1258 рр. [Лесман, 1990, с. 75, 97,
рис. 9, 2.1]. Проведені підрахунки показали,
що найпростіші і найбільш поширені серед спі-
ральнокінцевих фібул — речі круглого перети-
ну: у Північно-Східній і Північно-західній Русі
їх на той момент налічувалось 119, причому
для X—XI ст. їм властива однакова товщина
дуги на всьому її протязі й довга вигнута голка
з вузькою основою, а у XII—XIII ст. дуга на кін-
цях стає відчутно тоншою, а голка — коротшою
і рівнішою [Мальм, 1967, с. 152, 154, рис. 22].
Такі характеристики дозволяють констатувати
пізнє побутування ходосівської знахідки; зага-
лом це відповідає датуванню самої пам’ятки. І
хоч ареал поширення цих речей не обмежений
північноруськими землями та узбережжям
Балтійського моря [Алексеев, 1966, с. 174, 177,
рис. 45, 15; Бубенька, 1993, с. 137 та ін.], на-
явність на досліджуваному селищі згаданих
фібул з бронзової жесті зумовлює врахування
можливості вказаного походження і описаної
речі.
власне костюм доповнювали прикраси:
скроневі кільця, сережки, каблучки, металеві
і скляні браслети, привіски й намисто. Останнє
включало вироби давньоруського походження
та довізні зі Сходу. Рекордною для сільських по-
селень залишається концентрація фрагментів
скляних браслетів, хоч якість значної їх части-
ни залишає бажати кращого. Показові уламок
масивної шийної гривни зі срібла (?), персні та
їх щитки тощо [Готун та ін., 2013г, с. 199, рис. 1,
11, 13; 2014б, с. 148, рис. 1, 12—15; 2016, с. 65,
рис. 1, 2—6, 13, 14, 16; Готун, 2014, с. 129, 130,
рис. 8; 9].
Серія ключів і фрагментів замків, а саме
дужок, частин корпусу, деталей пружинного
механізму не лише вказує на особливості по-
буту, а й свідчить про високий майновий ста-
тус населення [Готун та ін., 2013в, с. 189, 190,
198, рис. 4, 1—11; 2013г, с. 199, рис. 1, 6; 2014б,
с. 148, рис. 1, 5, 7]. На жаль, стан збереженості
окремих унеможливлює пошук їх місця у відо-
мих класифікаційних розробках, хоч інші зна-
ходять аналогії або дозволяють провести пара-
лелі з типами, зарахованими Б.О. Колчиним
для різних періодів у межах XII—XV ст. [Древ-
няя …, 1997, с. 14, 15, 251, 252, табл. 5; 6]. Не-
сподіваною стала фіксація насічок на одному з
пружинних механізмів (рис. 2, 3). Технологіч-
ної необхідності застосування цього прийому
не було, а оздоблення з естетичних міркувань
деталі, зазвичай недоступної для огляду, теж
викликає сумніви, відтак пояснення цьому
явищу поки що не знайдено.
значна частина знахідок з селища зали-
шається неатрибутованою. Стосовно деяких
це викликано проблематичністю здійснення
їх безсумнівної функціональної ідентифіка-
ції. Інші дійшли до нас у вигляді надто дріб-
них фрагментів чи сильно пошкодженими. У
їх числі — металеві стрижні, пластини, дрібні
уламки виробів [Готун та ін., 2013в, с. 193].
Традиційна історіографія донедавна вва-
жала притаманними виключно жителям міст
значну кількість скляних браслетів, амфор,
шиферних пряслиць, намистин, наявність
писал, енколпіонів, браслетів-наручів [Шты-
хов, 1983, с. 55], городища виключалися із
переліків пам’яток сільського типу при фікса-
ції амфор для вина [Тарасенко, 1957, с. 182] і
рецидиви таких поглядів відомі й донедавна
[Древняя …, 1997, с. 35]. І хоч роботи останніх
десятиліть дозволили відзначити широке роз-
повсюдження на селищах скляних браслетів
[Археология …, 1986, с. 403], зброї та предметів
спорядження вершника і коня, скляного й ме-
талевого посуду амфорної тари [веремейчик,
1996 та ін.], міркування, що «типовими несіль-
ськими речами, якими користувались феодали
у своїх сільських садибах є… амфори», «знахід-
ки амфор у сільських поселеннях розглядають-
ся… як показник феодального власницького
характеру таких поселень» [загорульский,
2004, с. 142] висловлені і у новому тисячолітті.
Стосовно таких речей у нашаруваннях селищ
дослідники відзначали, що набір «статусних»
знахідок, а саме предмети особистого благо-
честя зі складною символікою, цілий хрест-
складень і фрагменти енколпіонів, елементи
кінського спорядження й озброєння, книжкова
застібка, печатка, стиль для письма, уламок
срібної прикраси із зерню поповнює серію ком-
плексів речей, які можна вважати свідченням
присутності соціальної еліти на селі й наявності
у таких пунктах дворів знаті [Макаров, Гайду-
ков, 2013, с. 194]. водночас, як відзначалось,
це відображає процес проникнення елемен-
тів міської культури в село [Рабинович, 1988,
с. 55] та перетворення певних категорій речей
із елітарних у предмети масового вжитку і ста-
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
73ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
новлення однорідності матеріальної культури
міста й села [Сергеєва, 1993, с. 150], слугуючи
однією з підстав для висновків про паритетні
відносини між ними та про перебування села
на досить високому щаблі соціально-економіч-
ного і культурного поступу [Моця, 1994а, с. 52;
1994б, с. 29; 1995, с. 141; 1996, с. 45; Село …,
2003]. Це підтверджують конкретні, зокрема й
недавні, приклади виявлення на середньовіч-
них селищах винятково високої концентрації
знахідок, асортимент яких досить різноманіт-
ний і включає як доволі звичні на пам’ятках
сільського типу речі, так і порівняно рідкісні
предмети, що маркують високий добробут насе-
лення та доволі широку його участь у торгівлі
[Макаров, захаров, 2003, с. 140, 142].
Навіть за результатами перших років цілес-
прямованих досліджень села на півдні Русі
більшість із таких речей, як наконечники
списів та стріл, сокири, кістень, шабля, фраг-
менти кольчуги і панцира, шпори, стремена і
вудила стали певною мірою несподіваними і
тому їх відносили до незвичних для сільських
поселень [Південноруське …, 1997, с. 152]; вис-
новок про властивість жителям села цієї кате-
горії виробів став остаточно оформленим лише
нещодавно [Село …, 2003, с. 110, 111, 209]. Сут-
тєво, що речі військового призначення названі
фахівцями самостійним археологічним дже-
релом особливої цінності [Древняя …, 1985,
с. 298], адже саме зброя остаточно визначала
рівень розвитку військової справи, оскільки
була найважливішою у системі засобів споряд-
ження воїна; за середньовіччя, як відомо, долю
кожного конкретного бою багато в чому вирі-
шувало уміле застосування різних видів зброї,
передусім — ближнього бою [Бережинський,
2000б, с. 3]. При розкопках селища Ходосів-
ка-Рославське зібрані досить репрезентативні
знахідки, що належать до означеної категорії.
частина виявлених на поселенні пред-
метів озброєння вже охарактеризована. Серед
них — три однотипні вістря сулиць із зігнутим
черешком [Готун та ін., 2013в, с. 191; Готун,
2014, с. 130, 131, рис. 10; Готун, Сухонос, 2015,
с. 177]. Як відзначали фахівці, вживання мета-
льних списів, що дозволяли уразити суперника
при першому зближенні, почастішало у XIII ст.,
на що вплинула активізація піхоти і пристосу-
вання військ до боротьби в болотистих районах
і глухих лісах [Кирпичников, 1966, с. 23, 25,
табл. X, 11; Бережинський, 2000а, с. 95; 2000б,
с. 120—122; 2014, с. 40, 41]. Подібні знахідки
на давньоруських пунктах непоодинокі [вин-
ников, Кудрявцева, 1998, с. 62, 64, рис. 7, 12].
Інші знаряддя дистанційного ураження реп-
резентовані властивими для VIII—XIV ст. за-
лізними і сталевими вістрями стріл [Готун та
ін., 2013в, с. 191; 2015, с. 178, 179; Готун, 2014,
с. 131, рис. 11]: черешковими ромбічно-листо-
подібними з упором — типи 40 та 41 «ромбічні
з упором і розширенням у нижній третині дов-
жини», видовженим листоподібним з упором,
листоподібним з упором — тип 63 «лавролисті»,
неправильно-ромбічним — підтип 1 типу 61
«гостролисті» і втулковим — тип 2 «втулкові
двошипні», виділеним А.Ф. Медвєдєвим [Мед-
ведев, 1966, с. 56, 64, 65, 73, 74, 147, 151—153,
157, 163, табл. 14, 26; 18, 29; 20, 23, 31; 21, 10,
32; 23, 1; 26, 14; 30, 2, 30Б, 35]. Нещодавно ко-
лекція цих предметів відчутно поповнилась
[Готун, Сухонос, 2015, с. 178, 179, рис. 2; Готун
та ін., 2016, с. 65, рис. 1, 21], у сезонах 2015—
2016 р. крім уже згаданого двошипного були
зафіксовані ще одне ціле і одне фрагментоване
вістря (рис. 1, 1, 3). властивими як комплекту
озброєння воїна, так і спорядженню мислив-
ця, хоч, як відомо, у середньовіччі полювання
було привілейованою розвагою теж військово-
служилого прошарку суспільства [Древняя …,
1985, с. 232; Петраускас, 2006, с. 147], дослідни-
ки вважають рогові наконечників стріл, також
відомі на поселенні, що вже згадано [Готун та
ін., 2013а, с. 87, 88; Готун, Сухонос, 2015, c. 179,
180]. Доволі широке використання дерев’яних
стріл, неодноразово відзначене в літературі
[Древняя …, 1985, с. 232; Петраускас, 2006,
с. 148], за браком відповідних знахідок на пун-
кті доводиться припускати лише гіпотетично.
У числі інших знахідок предметів озброєн-
ня — фрагмент ще одного вістря сулиці або
уламок клинка [Готун, Сухонос, 2015, с. 180] та
перехрестя [Готун, 2014, с. 131, 132, рис. 12, 3;
Готун, Сухонос, 2015, с. 180, 181], аналоги яко-
му відомі серед мечів післямонгольської доби
і шабель з гардою виділеного дослідниками
типу II [Древняя ..., 1985, с. 302, 308, 326, 336,
табл. 114, 124]. згадані фрагменти сокир з по-
селення недостатні для пошуку їх місця серед
відомих класифікаційних схем. Але, як відомо,
робочі інструменти за необхідності теж могли
перетворюватись у грізну зброю. Те саме сто-
сується й ножів: крупніші з них цілком могли
мати подвійне застосування.
захисний обладунок репрезентований коль-
чужними кільцями [Готун та ін., 2013в, с. 192;
Готун, Сухонос, 2015, с. 182, 183, рис. 4, 4—6],
колекція яких періодично зростає. Показові се-
ред них вироби, знайдені на пам’ятці впродовж
сезонів 2015—2016 рр. (рис. 1, 4—6).
Фрагменти двох шпор [Готун, 2014, с. 131,
132, рис. 12, 1, 2; Готун, Сухонос, 2015, с. 181,
183, рис. 3, 1, 2] з поселення мають аналогії
серед матеріалів давньоруської доби та мон-
гольсько-литовського періоду. Так, особливості
половини виробу без шипа з овальною у пере-
тині дугою і підквадратною рамкою петлі най-
ближчі до специфіки шпор XII—XIII ст. [Древ-
няя …, 1985, с. 319, 359, табл. 147, 5]. Такі
предмети на сільських пам’ятках нечисленні,
як приклад можна навести синхронні знахідки
такого та дещо іншого типів з селищ Ліскове
й Автуничі [Південноруське …, 1997, с. 44, 59,
78, 80, рис. 23, V; 33, 22]. Інша шпора з пунк-
Статті
74 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
ту датується післямонгольським часом, на що
вказує наявність у виробу не шипа, а коліщат-
ка [Древняя ..., 1985, с. 319, 361, табл. 147, 7].
До виділених фахівцями у тип IV, що у XII—
XIII ст. складав 95 % знахідок на давньорусь-
ких пам’ятках дволанкових кільчастих вудил
[Древняя ..., 1985, с. 318, 359, табл. 145, 7],
ймовірно, належать зібрані на селищі уламки,
окремі гризла та частина кілець, віднесених до
збруйних. вудила вважають ознакою бойового
використання коня, хоч існує цілком слушна
думка про їх застосування і в господарській
діяльності [Шмидт, 1989, с. 71, 73, рис. 1, 6], на
що вже доводилось звертати увагу [Готун та ін.,
2013в, с. 192]. вухналі (ковочні цвяхи) свідчать
про існування підків. відзначалось, що останні
в XI—XII ст. стають звичайними і повсякден-
ними, але для бойових коней це не доведено, і
що підкови безсумнівно обтяжували легких ка-
валеристів, та спорадично могли використову-
ватись важкоозброєною кіннотою [Древняя ...,
1985, с. 319]. Щодо останнього вже доводилось
зауважувати, що досвід служби в кавалерії
змушує сумніватись на рахунок суттєвого об-
тяження коней підковами. Наголошувалось
також, що, не зазнаючи особливих труднощів
щодо ваги, ковані коні менше шкодили копита,
а додатково шиповані — ще й не сковзали, і це,
особливо в умовах ближнього бою, було дуже
суттєвим. Стосовно підків, як показника важ-
кої кавалерії, здається логічним, що їх знахід-
ки — не свідчення перебування останньої у
певному місці, а ознака наявності прошарку,
представники якого йшли на війну не легко-
озброєними. з урахуванням ймовірної рапто-
вості небезпеки їх коней навряд чи розковува-
ли зразу після бою. відтак, кількість знахідок
підків пропорційна числу представників цього
прошарку, а підкови варто розглядати разом з
вудилами — як предмет, що належав певній
воєнізованій групі, але міг застосуватись і в
мирний час [Готун та ін., 2013в, с. 192; Готун,
Сухонос, 2015, с. 184].
Поза сумнівом, частина зібраних на посе-
ленні кілець, пряжок і накладок оздоблювала
кінську збрую, портупеї, похідні сумки [Готун
та ін., 2013в, с. 190, 199, рис. 5, 1—5; Готун, Су-
хонос, 2015, с. 184], прикладом чого слугують
підпружні пряжки типових для IX—XIII ст.
форм [Древняя ..., 1985, с. 362, табл. 148]. А
прикрашений гарнітурою пояс за середньовіч-
чя, як відомо, багато в чому був не утилітарною,
а статусною річчю [Древняя ..., 1997, с. 79], яку
вважають військовим свідоцтвом — своєрідним
«паспортом служилої особи» [Толочко, Моця,
2009, с. 174] і носієм підвищеної соціальної зна-
чимості, що відігравав роль сучасних погонів
[Мурашева, 2000, с. 78, 79].
При характеристиці означеної категорії
знахідок варто згадати залізний стрижень
з кільцем [Готун, Сухонос, 2015, с. 192, 200,
рис. 6, 16]. Щодо їх призначення одностайна
думка не сформована. Різні точки зору стосов-
но функціональної ідентифікації цих виробів
(писала, булавки, фібули, кочедики, однозубі
виделки, шила) по-своєму логічні і ключовими
тут слугують їх розміри: кількасантиметровий
витончений екземпляр був, мабуть, булавкою,
шпилькою, а виріб довжиною в кілька десятків
сантиметрів — скоріше навіть шампуром, ніж
однозубою виделкою. Суттєвий також матеріал,
з якого виготовлені знахідки та особливості оз-
доблення останніх. Щодо цього варто провести
паралель з міркуванням Г.Ф. Корзухіної, що
будь-яке кільце з довгою голкою може бути
назване як Ringnadel (голкою з кільцем), так
і Ringspanne (кільцевою пряжкою) та Ringfibel
(кільцевою фібулою), тому в літературі наявна
плутанина і наводяться невірні дані стосовно
кількості знахідок і хронологічних рамок їх
побутування на тій чи іншій території [Корзу-
хина, 1973, с. 38]. за слушним зауваженням
є.М. Носова і Н.в. Хвощінської, ця цілком вір-
на думка не привернула належної уваги, тому
термінологічна неузгодженість продовжується
[Носов, Хвощинская, 2004, с. 130]. У випадку з
предметом з поселення Ходосівка-Рославське
йдеться не про витончену шпильку з кільцем у
голівці чи т. зв. кільцеподібну фібулу з довгою
голкою, а про масивний як для булавки заліз-
ний виріб, знахідки яких, часто — зі стрижнем,
перевитим тонкою смугою кольорового металу
на пунктах періоду Київської Русі непоодинокі
і призначення яких достеменно не встановле-
не. водночас, відзначено тяжіння предметів
до водних шляхів, асоціювання їх з військово-
торговим дружинним середовищем [вергун,
2006] і значне поширення у східній Прибал-
тиці, Швеції й на півночі Русі [Спицын, 1896,
с. 33, табл. XVII, 24; Финно-угры …, 1987, с. 61,
62, 266, табл. XVIII, 18; Кудряшов, 2008, с. 97,
98, рис 5, 1]. Крім наведених раніше випадків
знахідок цих речей на південноруських землях
варто також вказати на чернігів, чорнобиль,
низку волинських міст, поселення Ліскове, те-
риторію Куликового поля та ін. [Шекун, вере-
мейчик, 1999, с. 24, 121, рис. 51, 3; Гоняный и
др, 2003, с. 239, 240, рис. 6, 3; Терський, 2006,
с. 152, 154, рис. 132, 3; Моця, Казаков, 2011,
с. 113; Прищепа, 2011, с. 97, 103, рис. 115, 23;
Стрельник та ін., 2015]. Показово, що в остан-
ньому випадку стрижень, як і на селищі Хо-
досівка-Рославське, прикрашений рельєфни-
ми потовщеннями біля голівки на противагу
знахідкам з Софіївської Борщагівки і багато-
шарового поселення між Ходосівкою і Лісни-
ками, де верхню частину предметів ближче до
кілець було оздоблено витками вузької смужки
кольорового металу.
Пристосованими до походів і властивими вка-
заній соціальній групі вважають також бруски
з отворами, які непоодинокі на розкопуваному
селищі [Готун та ін., 2013а, с. 95, 96, рис. 8, 1—
4; Готун, Сухонос, 2015, с. 185] і відомі також на
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
75ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
інших пунктах як півдня Русі, так і її півночі та
суміжних земель [Шноре, 1961, табл. 14] і зага-
лом у пов’язаних з перебуванням військового
гарнізону місцях [Кирилко, 2005, с. 50, рис. 41,
4]. Але коли в Тімерьово або Шестовиці [Дубов,
1982, с. 156, 210, 213, 222, 234, 238, 240, 243,
рис. 13, 9, 10; 17, 9; 25, 10; 36, 11, 13; 40, 16; Ско-
роход, 2005, с. 158] це зрозуміло з урахуванням
соціального змісту пунктів, на селищах Оза-
ричі, Ліскове, на Канівському поселенні [Ме-
зенцева, 1965, с. 111; Бєляєва, Кубишев, 1995,
с. 76, мал. 59; Шекун, веремейчик, 1999, с. 26,
125, рис. 55, 22] та Ходосівці-Рославському ці
знахідки дещо поточнюють бачення особливос-
тей досліджуваних поселенських структур.
Представникам військово-торгівельного ста-
ну характерні й фігурки для ігор. До них від-
несено зафіксований на пам’ятці порожнистий
всередині кістяний виріб [Готун, Сухонос, 2015,
с. 185].
Не селянському середовищу притаманні й
зібрані при дослідженні пам’ятки лодійні за-
клепки [Готун та ін., 2013в, с. 192; Готун, Сухо-
нос, 2015, с. 182, 185, рис. 4, 2, 3], які властиві
матеріальній культурі дружинних курганів і
відповідних їм поселенських структур та пун-
ктів, пов’язаних з торгівлею [Спицын, 1905б,
с. 44, 59, рис. 72; Дубов, 1982, с. 128, 203, 221,
234, рис. 6, 7; 24, 5; 36, 10; Седов, 1982, с. 250,
283, табл. LXX, 19, 20; Михайлов, 1997, с. 107,
109, рис. 3; Стальсберг, 1998; Петрухин, 2002,
с. 53; Коваленко та ін., 2008, с. 183—189,
рис. 10; черненко, 2014, с. 359, 361, рис. 2, 1 та
ін.], відомі й поза межами Русі [Кулаков, 1990,
с. 73, 74, 76, 77 та ін.], хоч існує точка зору, що
ці вироби характерні для суднобудування за-
галом і ними кріпили деталі не лише лодій, а
будь-яких човнів [Довженок та ін., 1966, с. 75,
табл. III, 9; Дубов, 1982, с. 182].
Уже доводилось відзначати, що деякі із ре-
чей військового та подвійного призначення
могли потрапити до культурних нашарувань
поселення як трофей чи у результаті відвідан-
ня його представниками панівної верхівки.
Але кількість матеріалу цієї категорії з ураху-
ванням численних подібних знахідок на інших
неукріплених пунктах дозволяє вважати, що
мінімум окремими з цих предметів могло ко-
ристуватись саме місцеве населення [Готун та
ін., 2013в, с. 192, 193].
частина знахідок з поселення, як відзнача-
лось, виготовлена за межами Київської Русі.
Іноетнічні землі відвідував навряд чи безпосе-
редній представник сільської общини, і вироби
зарубіжних майстрів, швидше за все, потрапи-
ли на пункт з розташованої неподалік столиці.
Але таке опосередковане залучення до міжна-
родної торгівлі теж слугує свідченням високого
рівня розвитку названої селищної структури.
При дослідженні селища зафіксовано до-
волі цікаві матеріали і щодо світогляду його
населення. вони, у першу чергу, представ-
лені предметами особистого благочестя хрис-
тиян та речами, що відображають пережитки
язичницьких вірувань. запропоноване свого
часу Й. Хейзінгою визначення середньовічної
доби «Життя було проникнуте релігією до та-
кого ступеню, що виникала постійна загроза
зникнення відстані між земним і духовним.
І якщо, з одного боку, в святі миттєвості все у
повсякденному житті присвячується вищо-
му, — з іншого боку, священне постійно тоне
у повсякденному через неминуче змішування
з буденністю [Хейзинга, 1988, с. 170] вже ста-
ло хрестоматійним і неодноразово наводилось
фахівцями для характеристики духовної сфе-
ри у означений період [Моця, Ричка, 1996, с. 3;
Історія …, 2001, с. 768]. Специфічною рисою
релігійної свідомості східних слов’ян, як це до-
вели дослідники, стало поєднання і взаємопро-
никнення постулатів ортодоксального христи-
янства і місцевих язичницьких традицій, що
привело до синкретизму вказаних релігій і
яскравого прояву цього явища і в народній, і в
елітарній культурі. Означене добре відображає
широко практикований у слов’янському сере-
довищі підхід «Бога люби, але й чорта не гні-
ви» [зеленин, 1991, с. 411; Моця, Ричка, 1996,
с. 133; Історія …, 2001, с. 787]. вчені вважають,
що традиційна народна культура з її чуттєвим,
напівязичницьким світосприйняттям володі-
ла колосальною творчою потенцією, здатною
досить істотно трансформувати і переосмисли-
ти елементи віровчення християн. зазвичай
уявлення про народні вірування, зокрема й у
сфері релігії, пов’язують з селянськими маса-
ми. На думку фахівців, це загалом справедли-
во, але такі погляди властиві і значній частині
жителів міст Русі і мали прибічників навіть у
аристократичному середовищі [Моця, Ричка,
1996, с. 135]. А наступництво релігійних віру-
вань, як показали дослідники, — цілком при-
родне і закономірне явище розвитку кожного
суспільства, і було б дивним, якби Русь виділя-
лась у цьому плані [Толочко, 1987, с. 58 и след.;
1996, с. 261 і наст.]. Конкретні його прояви
притаманні і жителям середньовічного сели-
ща Ходосівка-Рославське. Результати розкопок
дозволяють стверджувати, що панівною ідеоло-
гією у середовищі його мешканців було христи-
янство, причому, відповідних артефактів з пун-
кту походить більше, ніж з низки інших селищ
зі значно більшою відкритою площею. Але крім
пов’язаних з православ’ям речей тут виявлено
і знахідки, які традиційно асоціюються з куль-
тами язичників, причому пункт розташований
неподалік столиці та біля одного з релігійних
осередків округи Києва — Гнилецьких печер і
розвивався протягом періоду, коли з моменту
хрещення Русі пройшов досить тривалий час.
з християнством пов’язані металеві й
кам’яні натільні хрестики, а бурштинові навіть
виготовляли на поселенні. Металевих зібрано
кілька екземплярів [Готун, 2014, с. 131, 132,
Статті
76 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
рис. 13, 1—3; Готун, Сухонос, 2014, с. 56—58,
рис. 1, 1, 5, 7]. Серед них — однобічний відли-
тий з олов’янисто-свинцевої бронзи (?) рівнокін-
цевий з розширеними кінцями хрестик т. зв.
скандинавського типу [Рыбакоў, 1932, с. 92, 93,
табл. VI]. Ці властиві переважно XI ст. вироби
деякий час вважали рідкісними у Середньому
Подніпров’ї та нечисленними у інших регіо-
нах Русі й у Скандинавії та Прибалтиці, а їх
виготовлення пов’язували зі Скандинавією,
Фінляндією і Латвією та Північною Руссю, хоч
пізніше Б.О. Рибаков і Н.П. Журжаліна акцен-
тували на широкому розповсюдженні цих речей
на Русі. Йшлося про неправомірність вживан-
ня самого терміну і були наведені підрахунки
М.в. Фехнер, якими показано суттєве пере-
важання знахідок цих речей саме на давньо-
руських територіях [Журжалина, 1961, с. 128,
рис. 1, 10; Фехнер, 1968, с. 210—214, рис. 1;
Рыбаков, 1988, с. 552; Древняя ..., 1997, с. 173,
349, табл. 103, 12, 14; Носов, Овсянников, 1997,
с. 152—154; Колпакова, 2007, с. 7]. Нещодавно
доведене їх виробництво у Києві [Мовчан та ін,
2003, с. 192, 194, рис. 1, 1; Мовчан, 2005, с. 106,
112, рис. 2, 2; зоценко, Иевлев, 2010, с. 373,
374]. Фрагментований хрестик зі свинцю (?)
з мальтійським хрестом у ромбічному середо-
хресті і кулястими потовщеннями на кінцях
променів має аналогії серед новгородських ма-
теріалів у шарах рубежу XIII—XIV ст. [Седова,
1981, с. 51, 54, рис. 16, 15]. Речі, схожі на фраг-
ментований срібний (?) позолочений рівнокін-
цевий хрестик з кулястим потовщенням на кін-
цях променів круглого перетину і ромбічним
середохрестям без зображення, щоправда, без
крапки в середохресті, датуються XII—XIII ст.
і навіть XIV ст., хоч, за спостереженням дослід-
ників, кульки на кінцях променів свідчать про
більш раннє побутування знахідки у межах
означеного періоду; кам’яна форма для їх від-
ливання знайдена у Новгороді в шарах кінця
XII — початку XIII ст. [Рындина, 1963, с. 217,
рис. 10, 3; Полубояринова, 1978, с. 81, 82,
рис. 17, 2; Древняя ..., 1997, с. 349, табл. 103;
возний, 1998, с. 114, фото 99, 1; захаров, 2004,
с. 163, рис. 41, 40, 41; Средневековое, 2004,
с. 57, 266, рис. 93, 3; Ягодинська, 2007, с. 352,
рис. 4, 1; Переверзєв, 2016, с. 89, 91, рис. 3, 3].
Два нешліфовані виготовлені з коричневої та
сірої породи кам’яні хрестики [Готун, Сухонос,
2014, с. 58, рис. 2] відомі у літературі як «кор-
сунчики». вважалось, що вони характерні для
Київської Русі починаючи з X ст. [Древняя ...,
1997, с. 173, 349, табл. 103, 1, 2], та, за остан-
німи даними, хронологія виробів не обмежена
X ст. і їх не довозили з Корсуня, а виготовляли
на спеціалізованих селищах Овруцького кряжу
[Павленко, 2008, с. 249, 250, рис. 4]. Хрестики з
бурштину [Готун, Сухонос, 2014, с. 58, рис. 3]
на пункті репрезентує цілий виріб із шару та
чотири уламки з майстерні, очевидно зіпсовані
при виготовленні. виявлений у культурно-
му шарі — нешліфований, його метричні ха-
рактеристики і вигляд наближають означену
знахідку до попередніх. Схожі предмети відомі
на пам’ятках давньоруського часу; прикладом
слугує поселення Кощіївка-8 [Материалы …,
2012, с. 320, рис. 190]. Серед уламків з майстер-
ні наявні простий зі звуженими кінцями виріб
та сплощені з квадратом у середохресті, що від-
повідає головній південноруській формі таких
речей. Хрестики з прямокутними виступами
у місці сходження лопатей і з рівноширокими
лопатями часто співіснували у межах однієї
пам’ятки, хоч при побутуванні перших у XII—
XIII ст., хронологія других сягає XII—XIV ст.
[Родина, 1998, с. 197, 199, 200, рис., 9, 15, 16].
Ще частину предметів вказаного призначення
могли виготовляти з менш стійких кипарису
або шкіри і, відповідно, в сухому культурному
шарі селища вони не вціліли. відтак, число
пов’язаних з християнським благочестям арте-
фактів, очевидно, було дещо більшим.
Кілька знахідок цього призначення виявле-
но впродовж останніх сезонів. У їх числі — не-
великий рівнокінцевий хрестик з квадратом
у середохресті і додатковими перекладинами
на кінцях круглого перетину, тобто 12-кінце-
вий (рис. 5, 2). знайдено виготовлений зі стул-
ки мушлі перламутровий плаский хрестик,
прикрашений косим хрестом у середохресті
(рис. 5, 3). Окремої уваги заслуговує нашивний
(?) хрест з розп’яттям і літерами над його го-
ловою та на перекладині [Готун та ін., 2013г,
с. 199, рис. 1, 12; 2016, с. 65, 66, рис. 1, 1; Готун,
2014, с. 131, 132, рис. 13, 4], виконаний досить
майстерно (рис. 5, 1); з приводу двох останніх
речей готується окрема публікація. Аналогів
хрестокінцевому олов’янисто-свинцевому (?)
хрестику знайти не вдалось, дещо схожі вироби
без квадрата в середохресті відомі у комплек-
сах Білозір’я і Каргополля середини — другої
половини XI — XII ст. [Макаров, 1991, с. 14,
рис. 1, 19] та у землі в’ятичів [Никольская,
1981, с. 236, рис. 89, 6]. Стосовно хрестика з
перламутру необхідно зауважити, що на Русі
їх зафіксовано мізерно мало. Наскільки відо-
мо, на поселеннях сільського типу це взагалі
друга подібна знахідка. Перша, виготовлена зі
стулки устриці, походить з Автуничів на чер-
нігівщині [Моця та ін., 2005, с. 251, 252]. Щодо
вказаного регіону в публікаціях називались ще
два перламутрові хрестики — з чернігова і го-
родища Ляшківці [Коваленко, 2006, с. 91], але,
за спостереженням О.М. веремейчик, у друго-
му випадку в звіті йдеться про фрагмент хрес-
тика зі сланцю [веремейчик, 2010, с. 349]. Як
зазначено в літературі, перламутрові хрестики,
крім віднесеного фахівцями до місцевих реплік
Старорязанського, — паломницька реліквія зі
Святої землі; їм, зазвичай, притаманні наяв-
ність косого хреста у середохресті та підтри-
кутні потовщення на кінцях гілок. чотири та-
ких знахідки згадано у Новгороді, по дві — у
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
77ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
Пскові та Смоленську, по одній — у звениго-
роді, Ізяславі та у складі скарбу з Дівич-гори
біля Сахнівки; до чотирьох цих речей відомо
й у Херсонесі, а майстерня з їх виготовлення
досліджена поблизу Хайфи [Мусин, 1999, с. 96,
97; 2006, с. 189; 2009, с. 223; 2010, с. 221—223;
Колпакова, 2002, с. 28; 2005, с. 144]. Спостере-
ження за планіграфією і хронологією названих
знахідок на прикладі Пскова дозволило дійти
висновку, що паломники були представниками
заможних прошарків посадського населення
[Колпакова, 2007, с. 12]. Показово, що традиція
доставки зі Святої землі, а згодом — і з Афо-
ну творів церковного декоративно-прикладно-
го мистецтва існувала досить довго і в музеях
зібрано напрестольні хрести й іконки, дарох-
ранительниці й ікони, натільні хрестики і об-
разки переважно кінця XVIII — початку XX ст.
[Денисова, 2001, с. 349; Паломнические …,
2011; Степаненко та ін., 2016 та ін.]. Гіпотетич-
ність наступного припущення зрозуміла, оче-
видно, виріб з поселення Ходосівка-Рославське
міняв власника, можливо — й неодноразово
(хоча слід зауважити, що стосовно використан-
ня хреста іншої людини існує пересторога,
викликана буквальним розумінням ситуації
«нести чужий хрест» — перейняти чужу долю),
але не виключено, що біля витоків означеної
традиції могла стояти особа, пов’язана з посе-
ленням в урочищі Рославське біля Ходосівки.
Слід додати, що паломницьке походження
виявлених на Русі предметів особистого бла-
гочестя привело дослідників до припущення
про можливість такого способу проникнення зі
Сходу на південноруські землі й інших речей
[веремейчик, 2010, с. 349 та ін.]. Нашивний
(?) хрестик — плосковипуклий, однобічний, з
подовженим нижнім променем та зображен-
ням Розп’яття де тіло мов би стоїть впритул до
хреста, а риси обличчя, цвяхи в долонях та еле-
менти оздоблення довгого одягу, що прикриває
коліна (коллобію?) досить деталізовані. Обабіч
фігури й над руками наявні крапки псевдозер-
ні, над головою і вздовж рук знизу — нечітко
зображені літери. завершення лівого і верх-
нього променів хреста втрачені, а ті, що вцілі-
ли, мають на кінцях парні кільця з отворами,
причому, нижні примикають до хреста з боків,
бічні та, судячи зі зламів, верхні, розташовані
на кутах прямокутної перекладини. Навколо
отворів наявні тонкі валики, що імітують скань.
Прямі аналоги виробу не відомі, а іконографія
сюжету дозволяє провести певні паралелі з тво-
рами християнської металопластики, за якими
у літературі закріпилась назва «сірійських». Їх
виготовлення, на думку дослідників, було на-
лагоджене у східних провінціях візантії, звід-
ки паломники чи торгівці розносили їх по всьо-
му християнському світу. Попри те, що грецькі
написи на них передані з помилками, фігури
схематичні, обличчя грубі, руки непропорційні,
хоч одяг рясно вкритий узорами, малюнки ніяк
не можна назвати примітивними, навпаки, в
них помітна впевненість майстра, який набив
руку на зображеннях певного характеру. Пред-
мети одиничні на Русі і широко розповсюджені
у Середземномор’ї; особливо багато їх в Сирії
та єгипті. Більшість дослідників поділяє дум-
ку, що саме Сирія була центром їх виробництва
у VI—XII ст., хоч Г.Ф. Корзухіна при вирішен-
ні питання часу виготовлення таких речей роз-
глядала лише останню дату [Корзухина, 1958,
рис. 5. Хрестики (1—3), фрагмент бубонця (4) та уламки
лунниць (5, 6) з розкопок 2012—2016 рр.
Статті
78 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
с. 132, табл. I; II, 1; Куницкий, 1985, с. 124,
125, рис., 1; Куницький, 1990; Мурашева и др.,
2009, с. 532, 543, рис. 1, 9; Рябцева, Савельев,
2014, с. 160, 161, рис. 1, 1 та ін.]. в.в. Булгаков
ототожнює знахідку з Ходосівки-Рославського з
сірійським паломницьким хрестом XI—XII ст.,
багато стильових аналогів якому відомо в Си-
рії, значно менше — у Причорномор’ї 1.
Разом з описаними виробами варто розгля-
дати бронзову знахідку, яка, найімовірніше,
була оголів’ям енколпіона — біконічну намис-
тину з прикрашеними насічками валиками на
ребрі та основах і подвійним вушком шарніра-
тримача стулок [Готун, Сухонос, 2014, с. 58, 59,
рис. 4, 1]. вже відзначалось, що подібні присто-
сування мали різні категорії витворів давньо-
руських ювелірів: енколпіони та медальйони
барм домонгольського часу, іконки-мощевики
XII ст., оправа коралової гілки з новгородських
шарів кінця XII ст. Але оправа гілки корала і
медальйони барм не мали вушок, та й наявність
на поселенні біля Ходосівки хреста-релікварія,
попри всю їх унікальність, порівняно з назва-
ними прикрасами імовірніша. Найближчі опи-
саній речі оголів’я мають датовані XII—XIII ст.
енколпіони, виділені в групу «з високим рельє-
фом і вільною компоновкою зображень» [Кор-
зухина, Пескова, 2003, с. 60—63]. Принагідно
варто вказати на знахідки подібних речей і на
інших пам’ятках, датованих, щоправда, дещо
пізнішим періодом [чернов, 2000, с. 65, 68,
рис. 4, 9 та ін.].
До цієї групи знахідок варто віднести і книж-
кову застібку [Готун та ін., 2013г, с. 199, рис. 1,
18; Готун, 2014, с 132, рис. 13, 5], оскільки найі-
мовірніше, що у середньовічні часи на сільсь-
кому поселенні перебувала література духов-
ного змісту. Та й численні уламки амфор теж
можуть маркувати доставку вина для причастя
і олії для лампад, хоч про існування тут певної
культової споруди на нинішньому етапі дослід-
жень говорити рано, та й побутове використан-
ня означеної тари, її вторинне застосування
також не виключене.
Аналогія ще одному предмету [Готун, Сухо-
нос, 2014, с. 60, рис. 5] серед матеріалів зі Старої
Рязані названа верхньою деталлю від лампад-
ки (?) [Даркевич, Борисевич, 1995, с. 198, 301,
рис. 5, 8] — слід гадати, йшлось про своєрідний
кронштейн для її кріплення. Хоч вказана іден-
тифікація не остаточна і подана авторами під
питанням, але у контексті знахідки з Ходосів-
ки-Рославського вона, як віднесена до культо-
вих речей, має бути згадана.
Із селища також походить низка знахідок,
пов’язаних із ритуально-магічними діями, які
суперечили християнському віровченню. Не
розглядаючи крем’яні знаряддя, оскільки на-
віть у заповнення середньовічних об’єктів вони
1. Щиро вдячний вельмишановному колезі за
люб’язно надані консультації.
могли потрапити разом з навколишнім куль-
турним шаром, що містить матеріали доби пер-
вісності, відзначимо три кістяні підвіски — із
ікла лисиці, таранної кістки бобра і хребця
щуки 2 [Готун, 2014, с. 132, 133, рис. 14, 1, 2, 5;
Готун, Сухонос, 2014, с. 60—62, рис. 6]. До цієї
категорії знахідок, очевидно, слід включити і
відділені від кістяка ікла кабана, хоч без ознак
обв’язування чи підвішування беззастереж-
не віднесення їх до ритуально-магічної сфери
аргументоване недостатньо. Наявність обере-
гів із іклів і зубів хижаків у складі скарбу ре-
чей зі срібла й бронзи, виявленого на одній із
пам’яток X ст. [Хавлюк, 1981, с. 316], на думку
дослідників, свідчить про їх значущість і важ-
ливість у житті населення [Радул, 2012, с. 97].
Серед амулетів варто згадати і знайдені на
поселенні ростри белемнітів, один із яких, до
того ж, розколотий у місці незавершеного отво-
ру [Готун, 2014б, с. 132, 133, рис. 14, 3; Готун,
Сухонос, 2014, с. 62, 63, рис. 7, 1—3].
Мініатюрні предмети побуту: ложки, ков-
ші, ключі, гребені, піхви, гольники фахівці
одностайно вважають атрибутами заклиналь-
ної магії, притаманними сільським мешкан-
цям. Ключам у цій групі речей відведено роль
символу багатства і його охорони. Найчасті-
ше вони зустрічались у жіночих похованнях
фінно-угорського населення Приладожжя та
Обонежжя, водночас у невеликій кількості ві-
домі й на решті території Давньої Русі [Жур-
жалина, 1961, с. 131; Успенская, 1967, с. 95;
Рябинин, 1988, с. 55, 56, 60, рис. 1, 9, 10, 17, 18;
Моця, 1990, с. 48; Седова, 1993, с. 82, 83, рис. 2,
3; Древняя ..., 1997, с. 155, 156; Історія …,
2001, с. 790; загорульский, 2004, с. 95, цв. вкл.,
рис. 8, 7; Томашевич, 2008, с. 287; Пословська,
2014, с. 111; Коршун, б/г]. Екземпляр з селища
Ходосівка-Рославське доволі крупний, з втра-
ченою голівкою, виготовлений з кольорового
металу. Матеріал та ливарні сліди на борідці
предмета свідчать про непобутове призначення
цієї знахідки [Готун, 2014, с. 132, 133, рис. 14,
6; Готун та ін., 2014б, с. 148, рис. 1, 8]. виріб
має асиметрично-ромбічний проріз, хоч досить
близький до виявлених у шарах поселенських
структур XII—XIV ст. і курганах XII—XIII ст.
на території Білорусі багато орнаментованих
насічками ключів з хрестоподібним прорізом
і петельчастою чи ромбічною голівкою [звяру-
га, 1993, с. 159; Томашевич, 2008, с. 288, 289,
рис. 1, 4]. Такі підвіски-ключі знайдені й на
пам’ятках XI—XII ст., а у Новгороді — в шарі
першої половини XIII ст. і ареал їх побутуван-
ня збігається з площею поширення інших аму-
летів [Покровская, 2010, с. 261]. Подібність цієї
знахідки до ключів для скринь та ларців [Древ-
няя ..., 1997, с. 16, 253, табл. 7, 25—32] дозволяє
згадати влучне спостереження Б.О. Рибакова,
що саме ця форма властива для ключиків-аму-
2. визначення О.П. Журавльова та є.Ю. Яніш.
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
79ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
летів; на думку дослідника, це не звужує сферу
магічної дії оберегу, а символізує охорону най-
ціннішого з цінного [Рыбаков, 1988, с. 542, 543,
549, рис. 92].
Данину певним віруванням дослідники вба-
чають і в особливостях деяких елементів кос-
тюму, прикрас, семантиці орнаментації певних
побутових речей. Це і привіски-лунниці, і ото-
тожнена з солярною символікою кругла форма
виробів, і пов’язані з родючістю рослинні моти-
ви у оздобленні предметів, і функції оберегів у
булавок, фібул, а додатково — у їх вістер, хоч у
цьому випадку магічна суть вторинна, а пер-
винне використання за призначенням: речі не
виступають суто культовими, а лише маркують
певні ознаки ідеології їх власників.
Лунниця, на думку фахівців, — типова і най-
поширеніша загальнослов’янська прикраса, що
символізувала місяць, хоч Б.О. Рибаков допус-
кав зв’язок цих речей і з сутністю ночі, на про-
тивагу сонцю, яке уособлювало втілення дня,
та з двома небесними сферами, оскільки у гео-
графічних широтах слов’ян спрямованим рога-
ми донизу місяць практично не перебуває [Се-
дова, 1959, с. 227—229; 1981, с. 23—26, рис. 6;
Рыбаков, 1988, с. 535; Бондарець, 1997, с. 92;
Древняя ..., 1997, с. 68, 69, 155, 300, рис. 54; Іс-
торія …, 2001, с. 790; вамуш, 2014, с. 28; Кор-
шун, б/г]. На поселенні Ходосівка-Рославське
відома половинка вузькорогого виробу, оздоб-
леного трикутниками псевдозерні [Готун та ін.,
2016, с. 65, рис. 1, 15] і центральна частина ще
однієї привіски, прикрашеної імітацією скані
(рис. 5, 5, 6). Фрагментованість речі дозволяє
враховувати розробки стосовно типології і часу
побутування названих прикрас [Гольмстен,
1914; Журжалина, 1961, с. 132—134; Лесман,
1990, с. 62, 94, рис. 6, 4.1.1—4.1.3; Рябцева,
2005, с. 112—122] лише в загальних рисах. При
оцінці цих знахідок з пункту як показника ду-
ховної культури мешканців варто взяти до ува-
ги і недавні публікаціі, де висловлено обґрун-
товану широким розповсюдженням лунничних
прикрас на Русі уже після прийняття христи-
янства думку про їх зв’язок з культом Богоро-
диці [Хамайко, 2008, с. 332, 333; 2013].
виявлені на селищі хрестики дозволяють
принагідно згадати думку Б.О. Рибакова що
чотирьохчастинна «координатна» композиція
хреста символізувала також загалом простір,
поширення добра і охоронних сил на повсюд-
ність, яка виражалась поняттям «на всі чоти-
ри сторони» [Рыбаков, 1988, с. 554—556, 612],
що зумовило певну симпатію до хрестиків і з
боку язичників. Це добре простежується вклю-
ченням їх до складу наборів різних прикрас, а
також співіснуванням у складі одного набору з
язичницькими оберегами, найяскравішим про-
явом чого може слугувати виявлена у одному з
могильників фібула з прикріпленими хрести-
ком та іклом хижака [Конецкий, 1984, с. 59].
Дослідники відзначали також, що не чужий
язичникам мотив хреста не дає змоги впевне-
но вбачати християнські впливи чи язичниць-
ку символіку у таких композиціях, як хресто-
подібно переплетені овали, ромби з кульками
на кінцях, схожі за формою на хрест крино-
подібні прикраси [Сергеев, 2013], крім того, як
вважають фахівці, хрести стають релігійним
символом з XII ст., а до того вони виступали
у якості прикрас [Седов, 1987]. зрозуміло, що
розміщене неподалік столиці селище на рубежі
давньоруської і монгольсько-литовської доби не
репрезентувало властивий етапу утверджен-
ня християнства на Русі осередок поганства,
та язичницькі амулети у його нашаруваннях
зобов’язують не нехтувати і цими міркуван-
нями. Помічене Б.О. Рибаковим часте вико-
ристання і вшанування ромбів і квадратів, як
їх окремого прояву, розділених хрест-навхрест
на окремі такі ж фігури з крапкою посередині
може означати поклоніння символу ділян-
ки зораного поля (зімкнуті ромби) чи засіяної
зернами ниви (ромби з крапкою посередині) і
загалом бути пов’язаним з магією родючості,
плодів землі і статевої сили, а сам по собі ромб
чи квадрат, відповідно, слугував спрощеним
позначенням описаного символу [Рыбаков,
1965, с. 31, 32; 1994, с. 41—50, 517]. втілення
родючості у ромбічних зображеннях вбачали й
інші автори [Амброз, 1965, с. 14—20]. Наведене
дозволяє висловити припущення щодо семан-
тичного навантаження ще однієї знахідки з до-
сліджуваного селища.
У контексті ймовірної кольорової метало-
обробки на поселенні вже згадано фрагмент
бронзової привіски (?), репрезентованої ром-
бічною (?) рамкою, заповненою косою решіткою
[Готун та ін., 2012в, с. 248, рис., 4]. Особливості
означеної знахідки (рис. 3, 4) дозволяють про-
вести паралелі з ромбоподібними решітчасти-
ми привісками, нечисленними на пунктах пе-
реважно півночі Русі XIII—XIV ст. [Древняя ...,
1997, с. 68, 299, рис. 53, 24; Археология …, 1986,
с. 336, рис. 82] і близькими до них за семанти-
кою круглими косорешітчастими. Останні за-
фіксовані в шарах останньої чверті XII — се-
редини XIV ст., їх вважають властивими для
Новгородської землі [Седова, 1981, с. 33, 42,
рис. 10, 1, 2]. за спостереженнями фахівців,
даних відносно хронології вказаних виробів
дуже мало і свого часу їх датування визначала
наявність в одних похованнях разом з витими
потрійними браслетами XIII ст. [Журжалина,
1961, с. 128, 138, рис. 1, 25]. Ці міркування доз-
воляють вбачати у знахідці з Ходосівки-Рос-
лавського фрагмент амулета «зоране поле», до
чого вслід за Б.О. Рибаковим схиляються фа-
хівці при інтерпретації решітчастих привісок
різної форми. Схожа підвіска традиційної фор-
ми — з виступами по кутах, що надають пред-
мету хрестоподібних обрисів, відома з розкопок
замкової гори у літописному Юр’єві на Росі
[Орлов и др., 1985, с. 40, рис. 8, 15; Археологія,
Статті
80 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
1986, с. 336, рис. 82], а хрестоподібний виріб з
символами насінин у клітинах, які уособлюють
ділянку зораної ниви, тобто з ідеограмою «за-
сіяне поле» — з розкопок селища Григорівка на
середньому Дніпрі [Південноруське …, 1997,
с. 133, 134, рис. 53, 24].
При характеристиці виявлених на пункті ви-
робів, що відображають певні ідеологічні уяв-
лення, варто назвати вже згаданий виготовле-
ний зі свинцю чи свинцевого сплаву предмет у
вигляді з’єднаних основами двох кринів (рис. 3,
1) [Готун та ін., 2013а, с. 90, 97, рис. 3, 1]. Підвіс-
ки криноподібної форми знайдені, наприклад,
на поселеннях Південного Подніпров’я, де
вони зроблені зі свинцю і мають київські ана-
логії [Козловський, 1992, с. 57, 61, рис. 30, 19,
20]. Як відомо, давньоруські майстри такі при-
краси відливали у формі при простішому вико-
нанні [Добровольський, 1949, с. 92, 93, рис., 15]
та відтискали їх порожнистий варіант з благо-
родних металів чи з нанесенням шару останніх
на поверхню виготовлених з дешевшого сплаву
речей [Корзухина, 1954, с. 56, 113, табл. XXXV,
5, 6; Рыбаков, 1988, с. 619, рис. 109; загоруль-
ский, 2004, с. 138, цв. вкл., рис. 33; 43 та ін.].
Матриці для виготовлення цих прикрас у
більш вишуканому виконанні знайдені на ви-
щинському городищі XII—XIII ст., в ювелірній
майстерні XII — першої половини XIII ст. на
чернігівському передгородді, поруч зі схованим
у 1237 р. скарбом на території Старої Рязані та
ін. [Древняя ..., 1997, с. 68, 299, рис. 53, 23; за-
горульский, 2004, с. 84, 138, рис. 7, 4; Моця, Ка-
заков, 2011, с. 128, 156; Брилева, 2014, с. 63, 64],
а самі такі предмети — як на території Русі, пе-
реважно у складі скарбів коштовних прикрас,
так і за її межами [Никольская, 1981, с. 236,
рис. 89: 35; Рыбаков, 1988, с. 618, 619, рис. 109;
Kernave, 2002, s. 166, № 384; Vėlius, 2005, s. 61,
pav. 24, 5 (165), 7 (52)]. згідно усталеної дум-
ки, крин у різних культурах виступав сталим
символом зародження життя і власне життя,
вегетативних сил природи і життєвих сил жін-
ки, родючості, процвітання, розвитку, достат-
ку, духовного безсмертя [Седов, 1982, с. 267,
286, табл. LXXIII, 5; Рыбаков, 1988, с. 576, 637;
Древняя ..., 1997, с. 204; Козлова, 2004, с. 190
та ін.].
відлякувати своїм звучанням злих духів
були покликані привіски-бубонці, поширені в
середньовіччі у слов’ян, а особливо — у їх пів-
нічно-східних сусідів. На думку дослідників,
їх ритуальний характер підтверджує не лише
включення до складу комплектів амулетів, а й
неодноразова фіксація особливого положення
цих предметів у похованнях — покладеними до
шкіряного мішечка чи до горщика, накритим
берестою, загорнутими у тканину і поміщеним
у дерев’яний футляр тощо [Недошивина, 1976,
с. 50]. Пошкоджений внизу виріб з лінійним
прорізом і потрійним рельєфним пояском опи-
сано [Готун, Сухонос, 2014, с. 62, 63, рис. 7, 4], у
2016 р. виявлено фрагмент наступного, також
з рельєфним пояском і втраченою нижньою
частиною (рис. 5, 5). Дослідники поділяли ці
знахідки на грушоподібні з хрестоподібним та
лінійним прорізом, кулясті з рельєфним пояс-
ком і гладенькі з лінійним прорізом, пов’язуючи
різні варіанти таких речей з технологічними
особливостями їх виготовлення [Седова, 1981,
с. 156, 157, рис. 62, 1—17; Древняя ..., 1997,
с. 69, 70, 300, рис. 54, 27—31]. Було простеже-
но особливості хронології побутування окре-
мих типів цих предметів [Журжалина, 1961,
с. 127, 129, 140; Лесман, 1990, с. 60—62, 94,
рис. 6, 3.2—3.7; Город …, 1996, с. 196, 200—202,
рис. 65, 26—35; Сарачева, 2007, с. 84, 85, рис. 4,
4—7], а з урахуванням надходження нового
матеріалу запропоновано складнішу класифі-
кацію виробів із внесенням певних корективів
стосовно датування знахідок [Поветкин, 2008,
с. 118—129].
відомо, що світогляд середньовічної людності
при деяких обставинах передбачав сакралізацію
суто побутових речей, таких як гостроконечни-
ки, ножі, замки і ключі тощо. Як згадано, вони
на пам’ятці наявні, більше того — частина з них
утворює досить представницькі серії. Але і тут,
при пріоритетності їх застосування за призна-
ченням і відсутності даних щодо використання
у магічно-ритуальній сфері, залишається лише
констатувати факт їх фіксації у заповненні низ-
ки об’єктів та у навколишньому шарі.
Окремо варто згадати ритуальні предмети із
органічних матеріалів, існування яких відоме
за поодинокими знахідками із синхронних пун-
ктів та за вивченням народної культури пізні-
ших часів. Ймовірно, досліджувана пам’ятка не
стояла осторонь загальних тенденцій і подібне
її мешканці практикували також. Але за бра-
ком відповідних даних, про це можна говорити
також виключно гіпотетично.
Крім речей, що характеризують особливості
життєвого укладу населення пункту, були та-
кож отримані суттєві дані щодо специфіки
взаємодії мешканців цієї селищної структури
і навколишнього середовища. частина з них
простежена в культурному шарі й характери-
зує ссавців, у т. ч. дрібних гризунів, птахів, риб,
яких культивували у домашньому господарстві
та які ставали здобиччю мисливців і рибалок
й супроводжували повсякденне життя 1. Деякі
з матеріалів уже опубліковані [Тайкова, 2009],
решта чекає на введення до наукового обігу
або проходить лабораторне опрацювання. Так,
у знахідках 2007—2011 рр. О.П. Журавльов з
О.Г. Сенюком простежили наявність 7 видів
домашніх (свійські бик, вівця, коза, свиня,
кінь, собака, кіт) і 14 видів диких (заєць русак,
1. Маючи нагоду, хотілось би висловити щиру вдяч-
ність колегам, які долучились до опрацювання ма-
теріалів і надали суттєві дані для всебічної характе-
ристики досліджуваної селищної структури.
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
81ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
лисиця звичайна, вовк сірий, бобер річковий,
борсук, кабан, куниця (?), видра (?), ведмідь бу-
рий, олень звичайний, козуля звичайна, лось,
зубр, бик первісний або тур) ссавців, 8 видів
(білуга, осетр, сом, судак, щука, вирезуб, сазан,
карпові) риб, 1 виду (черепаха болотяна) пла-
зунів та 1 виду молюсків [Журавльов, 2007/247;
2008/121; 2009/88; 2010/2; Журавльов, Сенюк,
2011/1]. Рештки ще 2 видів, які відносяться до
гризунів (хом’як звичайний та водяний пацюк
або водяна полівка) за матеріалами 2008—
2012 рр. виділила А.в. Мішта [Мішта, 2009/88;
2010/2; 2011/1; 2012], вона ж за слідами кігтів
на фрагментах кераміки припустила існуван-
ня на селищі ще 1 виду — пацюка сірого або
мандрівного [Мішта, 2011/1]. С.Ю. Тайкова
при опрацюванні матеріалів 2007—2010 рр.
дійшла висновку щодо наявності у шарі сели-
ща кісток 17 видів птахів (лебідь-шипун, гуска
сіра, крижень, нерозень, широконіска, свищ,
чернь червоноголова, чирок-свистунець, чи-
рок-тріскунець, курка домашня, глухар, тете-
рук, слуква, крех малий, сорока, галка, ворона
сіра, мартин звичайний), серед яких свійською
достеменно слід вважати лише курку [Тайко-
ва, 2007/247; 2009/88; 2010/2; 2011/1]. Ороговілі
кільця від трахеї представника саме цього
виду ідентифіковані серед знахідок з пункту
є.Ю. Яніш [Яніш, 2010/2]. за спостереження-
ми дослідниці, серед матеріалів 2009 р. наявні
кістки 9 видів (крім уже зафіксованих осетра
руського, сома, щуки, судака, сазана — линь,
окунь, лящ, плітка) риб [Яніш, 2009/88; 2010/2].
Г.О. Пашкевич за знахідками 2007—2008 рр.
відзначила на фрагментах кераміки і шматках
обмазки відбитки зернівок 5 видів (пшениці го-
лозерної, плівчастих пшениць однозернянки і
двозернянки, жита посівного, ячменю плівчас-
того) культурних рослин [Пашкевич, 2007/247;
2008/121]. Ще 2 види (крім відомого на селищі
ячменю плівчастого — також просо) на зібраних
у 2011 р. уламках посуду простежив С.А. Горба-
ненко [Горбаненко, 2011/1]. значно детальніші
дані отримані при промиванні проб ґрунту з
культурного шару селища і виявлених на ньо-
му об’єктів. Так, Л.в. Горобцем крім представ-
ника одного із двох відомих і раніше видів ка-
чок-чирянок було ідентифіковано кістку гаїчки
болотяної [Горобець, 2015], О.М. Ковальчуком у
доповнення до визначених раніше сома, щуки,
окуня, ляща, плітки простежено також рештки
коропових риб та карася, в’язя і краснопірки
[Ковальчук, 2015], а Л.І. Рековцем крім вже
відомої водяної полівки було визначено кістки
бурозубки звичайної, мишки лучної, мишака
європейського, нориці рудої, полівки тундро-
вої [Рековець, 2015]. в.Ю. Ратніков простежив
кістки земноводних і плазунів, що належать до
5 родин герпетофауни: часничниця звичайна,
жаба гостроморда, ропуха звичайна, ящірка
прудка, вуж звичайний [Ратников, 2015]. Схо-
жа ситуація і з рослинним світом: у результаті
флотації підтверджено існування уже виявле-
них пшениці двозернянки, ячменю плівчастого,
жита і проса, знайдені зернівки гороху посівно-
го, низки бур’янів і шматки шкаралупи горіха
ліщини [Горбаненко, 2015] і за аналізом вугли-
нок вказано на існування дуба, клена, ясена,
тополі / осики, вільхи, верби, горобини та ще
одного широколистяного виду [Сергєєва, 2015].
водночас на сусідній досліджуваній експеди-
цією пам’ятці, у Софіївській Борщагівці, отри-
мана у результаті застосування як названих,
так і традиційних методів палеоетноботаніч-
на картина виявилась практично ідентичною:
пшениці двозернянка і м’які голозерні, жито,
просо, овес посівний, ячмінь плівчастий зафік-
совані у обох випадках, в другому відзначено
наявність і засмічувача — вівсюга (хоч подаль-
ші проби все ж дозволили простежити невідомі
раніше рослини) [Горбаненко, 2015], тому іде-
алізувати метод флотації не доводиться. Од-
нак, комплексний підхід у вивченні природно-
го оточення складного соціально-економічного
організму, що досліджується шляхом розкопок,
наочно продемонстрував свою перспективність
і наукомісткість [Kovalchuk et all, in print].
Наведений огляд результатів вивчення се-
редньовічного селища Ходосівка-Рославське
дозволяє вказати, що отриманий у перший же
сезон робіт на пункті цікавий й наукомісткий
матеріал зумовив підготовку окремої статті про
неординарність досліджуваного соціально-еко-
номічного феномену; цей висновок також фі-
гурував і в низці наступних публікацій щодо
пам’ятки. У ході подальших розкопок залучено
нові дані про пункт, як складний соціально-
економічний організм з багатогалузевою еко-
номікою і високим рівнем добробуту населен-
ня, при тому, що за перші п’ять років загальна
відкрита площа на ньому склала лише 1040 м2.
з урахуванням матеріалів наступних сезонів,
опрацювання яких ще триває, пам’ятка в уро-
чищі Рославське в Ходосівці постає як осередок
розвитку рільництва, тваринництва, птахів-
ництва, на що вказують відповідні знаряддя,
а також дані, отримані при опрацюванні ос-
теологічної колекції. Особливості природніх
умов розміщення пункту зумовили розвиток
рибальства, полювання, допоміжних занять і
домашніх промислів, що й не дивно з огляду
на специфіку господарської діяльності прак-
тично всіх середньовічних селищ регіону. На-
явні артефакти надійно документують вказані
висновки. Цілком вкладаються у рамки просте-
женої на інших пунктах регіону господарської
спеціалізації також залізоробна справа, оброб-
ка дерева, кістки і рогу. водночас, на пам’ятці
вдалось зафіксувати сліди кольорової мета-
лообробки — заняття набагато менш пошире-
ного, ніж попередні та виготовлення прикрас
і натільних хрестиків з бурштину — ремесла,
сліди якого навіть у крупних містах мають
лише окремі прояви.
Статті
82 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
Крім специфічних знарядь названих галузей
до колекції включено значну кількість універ-
сальних інструментів та пристосувань, які зна-
ходили застосування як у господарській діяль-
ності мешканців, так і в їх побуті. зафіксовано
і суто побутові речі, а також елементи костюма
та прикраси. Неодноразово траплялись ключі
і деталі замків, що вказують на досить висо-
кий майновий рівень населення. в числі при-
крас — довізні речі та такі, що теж свідчать про
високий рівень добробуту жителів. На особли-
вості їх повсякденного життя вказують вивчені
споруди різного призначення та специфічні
риси керамічного комплексу, до якого входив
полив’яний посуд, глеки, блюда та чаші, тоб-
то ті категорії, які вважали невластивими для
мешканців села.
зібрані матеріали, що свідчать про міжна-
родні зв’язки жителів якщо не досліджуваної
пам’ятки, то регіону загалом. Непоодинокі на
поселенні і елементи озброєння, воїнського об-
ладунку і спорядження бойового коня — знахід-
ки, що відомі на пам’ятках сільського типу, та
водночас вказують на високий рівень розвитку
середньовічних селищних структур. Наявні на
пункті предмети особистого благочестя христи-
ян разом з амулетами язичницьких культів ха-
рактеризують особливості світогляду сільської
людності.
вказані особливості поселення Ходосівка-
Рославське переконливо демонструють, що ін-
формаційні можливості селищ середньовічної
доби на нинішньому етапі досліджень ще дале-
ко не вичерпані.
Алексеев Л.в. Полоцкая земля в IX—XIII вв. (Очерки
истории Северной Белоруссии). — М., 1966. — 295 с.
Амброз А.К. Раннеземледельческий культовый сим-
вол («ромб с крючками») // СА. — 1965. — № 3. —
С. 14—27.
Археология Украинской ССР. — Т. 3: Раннеславянс-
кий и древнерусский периоды / в. Д. Баран, Р. С. Ор-
лов, П. П. Толочко и др. — К., 1986. — 575 с.
Бєляєва С.О., Кубишев А.І. Поселення Дніпровсько-
го Лівобережжя X—XV ст. (за матеріалами поселень
поблизу сіл Комарівка та Озаричі). — К., 1995. —
111 с.
Бережинський в.Г. зброя Київської Русі. — К.,
2000а. — 296 с.
Бережинський в.Г. Техніка бойового застосування
давньоруського озброєння. — К., 2000б. — 230 с.
Бережинський в.Г. Мілітарія Київської Русі. — К.,
2014. — 370 с.
Бідзіля в.І., Паньков С.в. залізодобувне виробництво
на території України та Угорщини на рубежі I—II тис.
н. е. // Археологія. — 2000. — № 3. — С. 98—112.
Блажевич Н.в. Нові надходження до Наукових
фондів ІА НАН України (розділ слов’янської, давнь-
оруської та середньовічної археології, 2004—2015) //
Колекції Наукових фондів Інституту археології
НАН України: проблеми та відкриття. — К., 2016. —
С. 121—136 (АДІУ. — вип. 1 (18)).
Бондарець О.в. Обереги з городища Княжа Гора (ко-
лекція НМІУ) // Наук. зап. НаУКМА. — 1997. — Т. 2:
Культура. — С. 91—111.
Брилева О. Стоп-кадр из жизни средневекового го-
рода / материал подготовила О. Брилева // НиЖ. —
2014. — № 7. — С. 62—64.
Бубенька Т.С. віцебскі пасад // Археалогія і нуміз-
матыка Беларусі: Энцыклапедыя. — Мн., 1993. —
С. 137, 138.
Булгаков в.в. заключение о результатах исследова-
ний амфорных материалов из раскопок поселения
Ходосовка-Рославское в 2008 г. Приложение № 22 //
Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експеди-
ції в 2008 р. / НА ІА НАН України. — 2008/121. —
С. 581, 582.
Булгаков в.в. заключение о результатах исследова-
ний амфорных материалов из раскопок поселения
Ходосовка-Рославское в 2009 г. Приложение № 12 //
Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експедиції
в 2009 р. / НА ІА НАН України. — 2009/88. — С. 335,
336.
Булгаков в.в. заключение о результатах иссле-
дований византийских амфорных материалов из
раскопок поселения Ходосовка-Рославское в 2010 г.
Приложение № 16 // Готун І.А. та ін. звіт про роботи
Північної експедиції на Ходосівському археологіч-
ному комплексі у 2010 р. / НА ІА НАН України. —
2010/2. — С. 424, 425.
вамуш А. Нагрудні підвіски-амулети давньорусько-
го населення Прикарпаття // Питання стародавньої
та середньовічної історії, археології й етнології. —
чернівці, 2014. — Т. 1. — С. 24—39.
вергун О. Железные иглы с кольцами на терри-
тории восточной Европы (постановка вопроса) //
Русь на перехресті світів (міжнародні впливи на
формування Давньоруської держави) IX—XI ст.:
Матеріали міжнарод. польового археолог. семінару
(чернігів — Шестовиця, 20—23 липня 2006 р.). —
чернігів, 2006. — С. 27—32.
веремейчик О.М. Матеріальна культура сільського
населення IX — першої половини XIII ст. межиріччя
нижньої течії Десни та Дніпра // Тези доп. українсь-
кої делегації на VI міжнарод. конгр. слов’янської
археології (Новгород, Росія, 1996 р.). — К., 1996. —
С. 69, 70.
веремейчик Е.М. Предметы христианского культа
XI—XIII вв. на сельских поселениях черниговского
Полесья // Славяно-русское ювелирное дело и его
истоки: Материалы междунар. науч. конф., посв.
100-летию со дня рожд. Г.Ф. Корзухиной (Санкт-
Петербург, 10—16 апреля 2006 г.). — СПб, 2010. —
С. 344—354.
винников А.З., Кудрявцева Е.Ю. Городище Холки
на Юго-восточной окраине древнерусского государс-
тва // вопросы истории славян: Археология, этногра-
фия. — воронеж, 1998. — вып. 12. — С. 50—71.
вільшанська О.Л. Дослідження давньоруських
об’єктів на околицях с. Сокіл на Середньому Дністрі //
Археологія. — 1988. — вип. 61. — С. 85—90.
войнаровський в. Промисли та допоміжні ремесла
населення півдня Східної європи в I—XIII ст. (архе-
ологічне відображення та інтерпретація). — Львів,
2014. — 438 с.
возний І.П. чорнівська феодальна укріплена сади-
ба XII—XIII ст. — чернівці, 1998. — 153 с.
Гольмстен в.в. Лунницы императорского Россий-
ского исторического музея имени имп. Александра
III. — Отд. оттиск из «Отчета» Исторического музея
за 1913 г. — М., 1914 — 20 с.
Гоняный М.и. Поселение древнерусского времени
Монастырщина III на верхнем Дону // Куликово
Поле: Материалы и исследования. — М., 1990. —
С. 86—96 (Тр. ГИМ, вып. № 73).
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
83ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
Гоняный М.и., Кац М.я., Наумов А.Н. Древнерус-
ские археологические памятники конца XII — тре-
тьей четверти XIV века в приустьевой части Непряд-
вы на Куликовом поле // Русь в XIII веке: Древности
темного времени. — М., 2003. — С. 228—252.
Горбаненко С.А. Палеоетноботанічні дослідження
матеріалів поселень між Ходосівкою та Лісниками,
Ходосівка-Рославське та Софіївська Борщагівка за
відбитками на виробах з глини. Додаток № 27 // Го-
тун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експедиції
у 2011 р. / НА ІА НАН України. — 2011/1. — С. 448,
449.
Горбаненко С.А. Палеоетноботанічні визначення
матеріалів з поселень Ходосівка-Рославське та Со-
фіївська Борщагівка за результатами робіт 2015 р. //
Казимір О.М. та ін. звіт про роботи Північної експе-
диції на поселенні Софіївська Борщагівка у 2015 р.
(у роботі).
Горобець Л.в. визначення палеоорнітологічних
матеріалів, отриманих шляхом промивання ґрун-
ту поселення Ходосівка-Рославське, дослідження
2015 р. // Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північ-
ної експедиції на поселенні Ходосівка-Рославське у
2015 р. (у роботі).
Город Болгар: ремесло металлургов, кузнецов,
литейщиков / Л.Л. Савченкова, Ю.А. Семыкин,
Г.Ф. Полякова и др. — Казань, 1996. — 300 с.
Готун І.А. виробничі особливості масової забудови
давньоруських селищ на Поліссі // Матеріали та тези
наук. конф. до 130-річчя Житомирського краєзнав-
чого музею (11—13 жовтня 1995 р.). — Житомир,
1995. — С. 121—125.
Готун І. Гончарні осередки вишгород та Автуничі:
загальне і особливе // Старожитності вишгородщи-
ни: зб. тез доп. і повідомл. 12-ї наук.-практ. конф.,
присв. 10-й річниці з дня створення вишгородського
історико-культурного заповідника та міжнародного
дня музеїв (16—18 травня 2005 р., м. вишгород). —
вишгород, 2005. — С. 49—68.
Готун І.А. Неординарність давньоруського села на
прикладі селища Ходосівка-Рославське // Археоло-
гія. — 2008. — № 3. — С. 25—34.
Готун І.А., Казимір О.М. Розвідкові роботи навколо
Ходосівки // АДУ 2006—2007 рр. — К., 2009. — С. 82,
83.
Готун І.А., Петраускас А.в., Квітницький М.в.,
Коваль О.А. заплавні давньоруські пам’ятки Київсь-
кого Придніпров’я // Археологія. — 2009а. — № 2. —
С. 54—60.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. Нове дав-
ньоруське селище поблизу Ходосівки // АДУ 2006—
2007 рр. — К., 2009б. — С. 84—86.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. Продовжен-
ня робіт на селищі Ходосівка-Рославське на Київ-
щині // АДУ 2008 р. — К., 2009в. — С. 40—46.
Готун І.А., Казимір О.М. Ходосівський археоло-
гічний комплекс: вивчення, охорона, експеримен-
тальне моделювання // Проблеми давньоруської та
середньовічної археології. — К., 2010. — С. 100—108
(АДІУ. — вип. 1).
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. Майстер-
ня з обробки бурштину на давньоруському селищі
Ходосівка-Рославське // Археологія. — 2010а. —
№ 1. — С. 112—126.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. Третій сезон
дослідження селища Ходосівка-Рославське // АДУ
2009 р. — Київ; Луцьк, 2010б. — С. 91—95.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. Розкопки
селища Ходосівка-Рославське // АДУ 2010 р. — Київ;
Полтава, 2011. — С. 88—90.
Готун І.А., Перевєрзєв С.в., Сухонос А.М. Розвідки
в околицях селища Ходосівка-Рославське // АДУ
2011 р. — К., 2012а. — С. 244.
Готун І.А., Сорокун А.А., Сухонос А.М. Ходосівка-
Рославське — нова пам’ятка доби первісності // АДУ
2011 р. — К., 2012б. — С. 245, 246.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М., Гунь М.
О. Розкопки селища Ходосівка-Рославське // АДУ
2011 р. — К., 2012в. — С. 247—249.
Готун І.А., Грицик Ю.О., Казимір О.М., Сухонос А.
М. Господарство і побут жителів селища Ходосівка-
Рославське у південних Київських передмістях // Ар-
хеологія. — 2013а. — № 4. — С. 86—103.
Готун І.А., Перевєрзєв С.в., Сорокун А.А., Сухо-
нос А.М. Нові знахідки матеріалів доби первісності
на стоянці Ходосівка-Рославське // АДУ 2012 р. —
Київ; Луцьк, 2013б. — С. 195—197.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. Реконструк-
ція життєвого укладу мешканців селища Ходосів-
ка-Рославське за особливостями залізних виробів //
Експериментальна археологія: досвід моделювання
об’єктів та виробництв. — К., 2013в. — С. 185—200
(АДІУ. — вип. 10).
Готун І.А., Сухонос А.М., Колибенко М.О. та ін.
Дослідження селища Ходосівка-Рославське // АДУ
2012 р. — Київ; Луцьк, 2013г. — С. 198—199.
Готун І.А. виставка археологічних матеріалів «По-
селення Ходосівка-Рославське (кінець XI — XIV ст.)
як показник неординарності середньовічного села» //
Археологія. — 2014. — № 3. — С. 125—134.
Готун І.А., Гунь М.О. Керамічний комплекс поселен-
ня Ходосівка-Рославське як показник духовної куль-
тури мешканців // Наук. зап. НаУКМА. — К., 2014. —
Т. 153: Теорія та історія культури. — С. 40—47.
Готун І.А., Гунь М.О., Сухонос А.М. Південні київсь-
кі передмістя в епоху Синьоводської битви (на при-
кладі селища Ходосівка-Рославське) // Синьоводсь-
ка битва 1362 р. в контексті середньовічної історії
Східної європи. — Кіровоград, 2014а. — С. 121—135
(Наук. зап. КДПУ ім. в. винниченка, серія «Іст. на-
уки». — вип. 20).
Готун І.А., Сухонос А.М. Культові предмети з по-
селення Ходосівка-Рославське // Колекції наукових
фондів Інституту археології НАН України: результа-
ти досліджень. — К., 2014. — С. 55—67 (АДІУ. —
вип. 1 (12)).
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. та ін.
вивчення селища Ходосівка-Рославське // АДУ
2013 р. — К., 2014б. — С. 147—149.
Готун и. Домостроительство в неукрепленных
пригородах Киева X—XIII вв. // ГАз. — 2015. —
вып. 30. — С. 294—304.
Готун І.А., Сухонос А.М. Предмети озброєння та
воїнського обладунку із середньовічного селища
Ходосівка-Рославське // Покликання — археологія:
Матеріали Других Самоквасівських читань, присв.
80-річчю О.в. Шекуна. — чернігів, 2015. — С. 175—
190.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. та ін. Пів-
денно-східна периферія селища Ходосівка-Рославсь-
ке // АДУ 2014 р. — К., 2015. — С. 83, 84.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. та ін. Серед-
ньовічне селища Ходосівка-Рославське за результа-
тами робіт 2015 р. // АДУ 2014 р. — К., 2016. — С. 64,
65.
Грибов Н.Н., цепкин Е.А. Рыболовный промысел в
окрестностях Нижнего Новгорода в средние века //
Нижегородские исследования по краеведению и ар-
хеологии: Сб. науч. и метод. статей. — Нижний Нов-
город, 2004. — С. 71—95.
Статті
84 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
Гроздилов Г.П. Раскопки древнего Пскова // Сла-
вянские древности. — Л., 1962. — С. 7—76 (АСГЭ. —
вып. 4).
Гунь М. Керамічний комплекс давньоруського посе-
лення Ходосівка-Рославське (за матеріалами дослід-
жень 2010 р.) // Дні науки історичного факультету:
Матеріали IV Міжнарод. наук. конф. молодих уче-
них, присв. 20-річчю Незалежності України. — К.,
2011. — вип. IV, ч. 6. — С. 5—7.
Гунь М.О. Керамічний комплекс середньовічного по-
селення Ходосівка-Рославське // Середньовічні міста
Полісся. — К., 2013. — С. 31—46 (АДІУ. — вип. 11).
Гунь М., Оногда О., Чміль Л. Керамічні комплекси
другої половини XIII — середини XIV ст. з поселень
Ходосівка-Рославське та Іванків-3 на Київщині //
Дослідження Київського Полісся. — К., 2016. —
С. 172—179 (АДІУ. — вип. 3 (20)).
Гуревич Ф.Д. Древний Новогрудок: посад — околь-
ный город. — Л., 1981. — 160 с.
Даркевич в.П., Борисевич Г.в. Древняя столица Ря-
занской земли XI—XIII вв. — М., 1995. — 448 с.
Денисова Е.в. Перламутр в светском и церковном
декоративно-прикладном искусстве // Тр. Государс-
твенного музея истории религии. — СПб., 2001. —
вып. I. — Електрон. ресурс; режим доступу: http://
art-con.ru.u7984.argon.vps-private.net/.
Добровольський А. Сліди перебування слов’ян XII—
XIII ст. ст. у Надпоріжжі // АП УРСР. — 1949. —
Т. I. — С. 91—95.
Довженок в.й., Гончаров в.К., Юра р.О. Древньо-
руське місто воїнь. — К., 1966. — 148 с.
Древний Новгород: прикладное искусство и архео-
логия / Сост. Б.А. Колчин, в.Л. Янин, С.в. Ямщи-
ков. — М., 1985. — 168 с.
Древняя Русь. Быт и культура / Д.А. Беленькая,
Г.К. вагнер, Е.в. воробьева и др. — М., 1997. —
368 с. (Археология с древнейших времен до средне-
вековья в 20 томах).
Древняя Русь. Город. замок. Село / Г.в. Борисе-
вич, в.П. Даркевич, А.Н. Кирпичников и др. — М.,
1985. — 432 с. (Археология СССР с древнейших вре-
мен до средневековья в 20 т.).
Дубов и.в. Северо-восточная Русь в эпоху ранне-
го средневековья (историко-археологические очер-
ки). — Л., 1982. — 248 с.
Дучиц Л.в. Городище Масковичи (к вопросу о по-
рубежных пунктах Полоцкого княжества) // Тр.
V Междунар. конгр. археологов-славистов (Киев,
18—25 сентября 1985 г.). — К., 1988. — Т. 2. —
С. 243—246.
Дучыц Л.У. Маскавічы // Археалогія і нумізматыка
Беларусі: Энцыклапедыя. — Мн., 1993. — С. 419,
420.
журавльов О.П. визначення остеологічних ма-
теріалів з розкопок Північної експедиції 2007 р.
поселення Ходосівка-Рославське. Додаток № 11 //
Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експеди-
ції у 2007 р. / НА ІА НАН України. — 2007/247. —
С. 361—366.
журавльов О.П. визначення остеологічних ма-
теріалів з розкопок Північної експедиції 2008 р.
поселення Ходосівка-Рославське. Додаток № 11 //
Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експеди-
ції у 2008 р. / НА ІА НАН України. — 2008/121. —
С. 534—541.
журавльов О.П. визначення остеологічних матеріалів
з розкопок Північної експедиції 2009 р. поселення
Ходосівка-Рославське. Додаток № 8 // Готун І.А. та ін.
звіт про роботи Північної експедиції у 2009 р. / НА ІА
НАН України. — 2009/88. — С. 318—329.
журавльов О.П. визначення остеологічних ма-
теріалів з розкопок Північної експедиції 2010 р. по-
селення Ходосівка-Рославське. Додаток № 12 // Го-
тун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експедиції у
2010 р. / НА ІА НАН України. — 2010/2. — С. 401—
417.
журавльов О.П., Сенюк О.Г. визначення (поперед-
нє) остеологічних матеріалів з розкопок Північної
експедиції 2010 р. поселення Ходосівка-Рославське.
Додаток № 29 // Готун І.А. та ін. звіт про роботи Пів-
нічної експедиції у 2011 р. / НА ІА НАН України. —
2011/1. — С. 451—456.
журжалина Н.П. Древнерусские привески-амуле-
ты и их датировка // СА. — 1961. — № 2. — С. 122—
140.
Загорульский Э.М. вищинский замок XII—
XIII вв. — Мн., 2004. — 159 с.
Захаров С.Д. Древнерусский город Белоозеро. — М.,
2004. — 592 с.
Зеленин Д.К. восточнославянская этнография. —
М., 1991. — 511 с.
Звяруга я.Г. Гальшанскія гарадзішча і селішча //
Археалогія і нумізматыка Беларусі: Энцыклапе-
дыя. — Мн., 1993. — С. 153, 154.
Зотько М.р., Нигматуллин р.А., Смирнов А.С.,
Смирнова М.Е. Работы Деснинской экспедиции
в 1986—1989 гг. // КСИА. — 1993. — вып. 210. —
С. 67.
Зоценко в.М., Брайчевська О.А. Ремісничий осере-
док XI—XII ст. на Київському Подолі // Стародавній
Київ. Археологічні дослідження 1984—1989 рр.. —
К., 1993. — С. 43—103.
Зоценко в.Н., иевлев М.М. Бронзовая литейная
форма XI в. из Киева // Славяно-русское ювелир-
ное дело и его истоки: Материалы междунар. науч.
конф., посв. 100-летию со дня рожд. Г.Ф. Корзухиной
(Санкт-Петербург, 10—16 апреля 2006 г.). — СПб,
2010. — С. 371—374.
иванченко Л.и. Об одной группе поселений на пра-
вобережном Полесье // Актуальные проблемы архео-
логических исследований в Украинской ССР: Тези-
сы докл. респ. конф. молодых учених (Киев, апрель
1981). — К., 1981. — С. 122, 123.
Історія української культури у п’яти томах. — Т. 1:
Історія культури давнього населення України /
Ю.С. Асєєв, в.Д. Баран, І.А. Баранов та ін. — К.,
2001. — 1136 с.
Казимір О.М., Готун І.А., Терещук К.О. та ін. Ро-
боти Борщагівського загону Північної експедиції //
АДУ 2012 р. — Київ; Луцьк, 2013. — С. 200—203.
Кирилко в.П. Крепостной ансамбль Фуны (1423—
1475 гг.). — К., 2005. — 269 с.
Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. — вып. 2:
Копья, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени IX—
XIII вв. — М., 1966. — 146 с. (САИ. — вып. Е1-36).
Коваленко в.П., Моця А.П., Шекун А.в. Работы
Шестовицкой экспедиции // АО 1983 г. — М., 1985. —
С. 287, 288.
Коваленко в.П., Сытый Ю.Н. Летописная Бела-
вежа (К вопросу о локализации) // Археология сла-
вянского Юго-востока: Материалы к межвузовской
науч. конф. — воронеж, 1991. — С. 59—66.
Коваленко в.П. Про структуру економіки серед-
ньовічного поліського села // Проблеми вивчення се-
редньовічного села на Поліссі. — чернігів, 1992. —
С. 32—35.
Коваленко в.П. Новые византийские находки из
чернигова и его округи // Русь на перехресті світів
(міжнародні впливи на формування давньоруської
держави) IX—XI ст.: Матеріали міжнар. польово-
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
85ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
го археол. семінару (чернігів — Шестовиця, 20—
23 липня 2006 р.). — чернігів, 2006. — С. 89—103.
Коваленко в., Моця О., Ситий Ю., Скороход в. До-
слідження Шестовицького подолу // Стародавній Іс-
коростень і слов’янські гради. — Коростень, 2008. —
Т. 1. — С. 178—191.
Ковальчук О.М. звіт за результатами опрацювання
іхтіологічного матеріалу, отриманого під час розко-
пок поселення Ходосівка-Рославське у 2015 р. // Го-
тун І. А. та ін. звіт про роботи Північної експедиції
на поселенні Ходосівка-Рославське у 2015 р. (у ро-
боті).
Козлова А.в. Украшения ремня, сбруи и сумок вос-
точного происхождения из раскопок в великом Нов-
городе // Новгород и Новгородская земля: История
и археология: Материалы науч. конф. (Новгород,
27—29 января 2004). — великий Новгород, 2004. —
вып. 18. — С. 188—207.
Козловський А.О. Історико-культурний розвиток
Південного Подніпров’я в IX—XIV ст. — К., 1992. —
184 с.
Колпакова Ю.в. Христианская традиция в Пскове
по данным археологии (предметы личного благочес-
тия) // Псков. — 2002. — № 16. — С. 27—30.
Колпакова Ю.в. Некоторые разновидности натель-
ных крестов средневекового Пскова // РА. — 2005. —
№ 1. — С. 143—148.
Колпакова Ю.в. Христианские древности населе-
ния Пскова и Псковской земли конца Х — ХVІІІ вв.
(предметы личного благочестия): Автореф. дис. …
канд. ист. наук. — М., 2007. — 21 с.
Колчин Б.А. Железообрабатывающее ремесло Нов-
города великого (Продукция, технология) // Труды
Новгородской археологической экспедиции. — М.,
1959. — Т. II. — С. 7—119 (МИА. — № 65).
Конецкий в.я. Древнерусский грунтовый могиль-
ник у поселка Деревяницы около Новгорода // Нов-
городский исторический сборник. — 1984. — вып. 2
(12). — С. 39—61.
Корзухина Г.Ф. Русские клады IX—XIII вв. — М.;
Л., 1954. — 158 с.
Корзухина Г.Ф. О памятниках «корсунского дела»
на Руси (по материалам медного литья) // вв. —
1958. — Т. XIV. — С. 129—137.
Корзухина Г.Ф. Некоторые находки бронзолитейно-
го дела в Ладоге // КСИА. — 1973. — вып. 135. —
С. 35—40.
Корзухина Г.Ф., Пескова А.А. Древнерусские эн-
колпионы. Нагрудные кресты-реликварии ХІ—
ХІІІ вв. — СПб, 2003. — 432 с.
Коршун в. Древнерусские привески и амулеты
XI—XIII веков // Культурология. РФ. — Електрон.
ресурс; режим доступу: http://www.kulturologia.ru/
blogs/030713/18512/.
Краснов Ю.А. Древние и средневековые пахотные
орудия восточной Европы. — М., 1987. — 238 с.
Кудряшов А.в. Сельские поселения Лозско-Азатской
озерной системы в эпоху Средневековья // Сельская
Русь в IX—XVI веках — М., 2008 — С. 91—100.
Кузнецов Г.А. О работах второго черниговского от-
ряда // АО 1985 г. — М., 1987. — С. 358, 359.
Кузнецов Г.О., Ситий Ю.М. Феодальна садиба
XII—XIII ст. на околиці чернігова // чернігівська
старовина. — чернігів, 1992. — С. 34—41.
Кулаков в.и. Древности пруссов VI—XIII вв. — М.,
1990. — 168 с. (САИ. — вып. Г1-9).
Куницкий в.А. Предметы художественной пластики
из Белгорода-Днестровского // земли Южной Руси в
IX—XIV вв. (История и археология). — К., 1985. —
С. 124—126.
Куницький в.А. Близькосхідні енколпіони на тери-
торії Південної Русі // Археологія. — 1990. — № 1. —
С. 106—116.
Лесман Ю.М. Хронология ювелирных изделий Нов-
города (X—XIV вв.) // Материалы по истории Новго-
рода 1988. — М., 1990. — С. 29—98.
Мазуров А.Б., цепкин Е.А. Рыболовный промысел
в XII—XVIII вв. (по данным раскопок в Коломне) //
РА. — 2003. — № 4. — С. 129—138.
Макаров Н.А. К оценке христианизации древнерус-
ской деревни в XI—XIII вв. (Погребения с крестами
и образками в могильниках Белозерья и Каргопо-
лья) // КСИА. — 1991. — вып. 205. — С. 11—21.
Макаров Н.А., Захаров С.Д. Накануне перемен:
сельские поселения на Кубенском озере в XII — на-
чале XIII века // Русь в XIII веке: Древности темного
времени. — М., 2003. — С. 131—150.
Макаров Н.А., Гайдуков П.Г. Печать князя Михал-
ки Юрьевича из Суздальского ополья // Слов’яни і
Русь: археологія та історія: зб. пр. на пошану дійсно-
го члена НАН України П.П. Толочка з нагоди його
75-річчя. — К., 2013. — С. 190—195.
Мальм в.А. Промыслы древнерусской деревни //
Очерки по истории русской деревни X—XIII вв. —
М., 1956. — С. 106—138 (Тр. ГИМ. — вып. 32).
Мальм в.А. Подковообразные и кольцевидные за-
стежки-фибулы // Очерки по истории русской дерев-
ни X—XIII вв. — М., 1967. — Т. 3. — С. 149—190 (Тр.
ГИМ, вып. 43).
Маслов С.П., Антипина Е.Е., Мусатова С.и. Остео-
логический материал и особенности хозяйственного
уклада населения поселения Борки III // Тез. докл.
межвуз. ист.-краевед. конф. — Брянск, 1988. —
С. 64, 65.
Материалы Фастовской археологической экспеди-
ции. — вып. 1. Многослойное поселение Кощеевка-
8 / С.Д. Лысенко, Е.И. Шкляревский, М.в. Квитниц-
кий, Д.К. черновол. — Киев; Фастов, 2012. — 332 с.,
24 табл.
Медведев А.Ф. Ручное метательное оружие (лук и
стрелы, самострел) VIII—XIV вв. — М., 1966. —
182 с. (САИ. — вып. Е1-36).
Мезенцева Г.Г. Канівське поселення полян. — К.,
1965. — 123 с.
Михайлов К.А. Погребение воина с конями на вер-
шине плакунской сопковидной насыпи в свете пог-
ребальных традиций эпохи викингов // Древности
Поволховья. — СПб, 1997. — С. 105—116.
Мішта А. визначення знахідок гризунів з дав-
ньоруського поселення Ходосівка-Рославське за
матеріалами досліджень Північної експедиції ІА
НАНУ 2008—2009 рр. Додаток № 18 // Готун І.А. та
ін. звіт про роботи Північної експедиції у 2009 р. /
НА ІА НАН України. — 2009/88. — С. 365.
Мішта А. визначення знахідок гризунів з дав-
ньоруського поселення Ходосівка-Рославське за
матеріалами досліджень Північної експедиції ІА
НАНУ 2010 р. Додаток № 17 // Готун І.А. та ін. звіт
про роботи Північної експедиції у 2010 р. / НА ІА
НАН України. — 2010/2. — С. 428—430.
Мішта А. визначення знахідок гризунів з дав-
ньоруського поселення Ходосівка-Рославське за
матеріалами досліджень Північної експедиції ІА
НАНУ 2011 р. Додаток № 31 // Готун І.А. та ін. звіт
про роботи Північної експедиції у 2011 р. / НА ІА
НАН України. — 2011/1. — С. 458.
Мішта А. визначення слідів гризунів на кераміці
з давньоруського поселення Ходосівка-Рославське
за матеріалами досліджень Північної експедиції ІА
НАНУ // Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північної
Статті
86 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
експедиції у 2011 р. Додаток № 30 / НА ІА НАН Ук-
раїни. — 2011/1. — С. 457.
Мішта А. визначення знахідок гризунів з дав-
ньоруського поселення Ходосівка-Рославське за
матеріалами досліджень Північної експедиції ІА
НАНУ 2012 р. // Готун І.А. та ін. звіт про роботи Пів-
нічної експедиції на поселенні Ходосівка-Рославсь-
ке у 2012 р. (у роботі).
Мовчан І.І., Боровський я.є., Писаренко Ю.Г. та ін.
Дослідження в Києві по Рильському провулку // АвУ
2001—2002 рр. — К., 2003. — вип. 5. — С. 191—194.
Мовчан І.І. Локальні оборонні споруди верхнього
Києва X—XI ст. // Наук. зап. з української історії. —
Переяслав-Хмельницький, 2005 — С. 105—115.
Монгайт А.Л. Старая Рязань // Материалы и иссле-
дования по археологии древнерусских городов. —
М., 1955. — Т. IV. — 228 с. (МИА. — № 49).
Моця А.П. Погребальные памятники южнорусских
земель IX—XIII вв. — К., 1990. — 156 с.
Моця А.П. Южнорусское село: результаты и перс-
пективы исследований // Древнерусская деревня.
Археологическое исследование микрорегионов: Тез.
докл. науч. конф. (20—22 февраля 1991 г.). — М.,
1991. — С. 7, 8.
Моця А.П. Автуничи — сельское поселение эпо-
хи Киевской Руси // Природа. — 1994а. — № 5. —
С. 51—53.
Моця О. Сучасний стан досліджень в українській ар-
хеології // Український історик. — 1994б. — ч. 120—
123, № 1—4. — С. 23—30.
Моця А.П. Южнорусское село: результаты и перс-
пективы исследований // Славянская археология
1990. Раннесредневековый город и его округа. — М.,
1995. — С. 136—141. — (МАР. — вып. 2).
Моця О.П. Київська Русь: результати та перспекти-
ви досліджень // УІЖ. — 1996. — № 4. — С. 41—49.
Моця О.П., ричка в.М. Київська Русь: від язичниц-
тва до християнства: Навч. посібник. — К., 1996. —
224 с.
Моця О.П., Готун І.А., Петраускас А.в. Південний
вектор зв’язків — один із показників неординарності
селища Автуничі // Сугдейский сборник. — Киев;
Судак, 2005. — вып. II. — С. 248—255.
Моця О., Казаков А. Давньоруський чернігів. — К.,
2011. — 316 с.
Моця О.П. Місто та його сільськогосподарська окру-
га в середньовічному Поліссі // Середньовічні міста
Полісся: Тези доп. міжнарод. наук. арх. конф. —
Київ; Олевськ, 2011. — С. 52—54.
Моця О.П. «Ембріонний» етап формування давньо-
руських міст // Південноруське місто у системі між-
цивілізаційних контактів. — К., 2016 — С. 7—11
(АДІУ. — вип. 4 (21)).
Мугуревич Э.С. восточная Латвия и соседние земли
в X—XIII вв.: Экономические связи с Русью и други-
ми территориями. Пути сообщения. — Рига, 1965. —
146 с., XXXII табл.
Мурашева в.в. Древнерусские ременные наборные
украшения (X—XIII вв.). — М., 2000. — 136 с.
Мурашева в.в., Довгалюк в.в., Фетисов А.А. ви-
зантийские импорты с территории пойменной час-
ти Гнездовского поселения // Краеугольный камень:
Археология, история, искусство, культура России
и сопредельных стран: в 2 т. — СПб; М., 2009. —
Т. I. — С. 530—554.
Мусин А.Е. Археология древнерусского паломничес-
тва в Святую землю в XII—XV веках // Богословские
труды: К 150-летию Русской Духовной миссии в Ие-
русалиме (1847—1997). — 1999. — № 35. — С. 92—
110.
Мусин А.Е. Археология «личного благочестия» в
христианской традиции востока и запада // Христи-
анская иконография востока и запада в памятниках
материальной культуры Древней Руси и византии:
Памяти Татьяны чуковой. — СПб, 2006. — С. 163—
222.
Мусин А.Е. Паломничество и особенности «перене-
сения сакрального» в христианской Европе // Новые
Иерусалимы: Иеротопия и иконография сакральных
пространств. — М., 2009. — С. 221—255.
Мусин А.Е. Церковь и горожане средневекового
Пскова: историко-археологическое исследование. —
СПб, 2010. — 360, [3] с.
Недошивина Н.Г. О религиозных представлениях
вятичей XI—XIII вв. // Средневековая Русь. — М.,
1976. — С. 49—52.
Никольская Т.Н. Древнерусское селище Лебедка //
СА. — 1957. — № 3. — С. 176—197.
Никольская Т.Н. земля вятичей: К истории населе-
ния бассейна верхней и средней Оки в IX—XIII вв. —
М., 1981. — 296 с.
Носов Е.Н., Овсянников О.в. Архангельский клад
1989 г. // Славяне и финно-угры: Археология, исто-
рия, культура: Докл. рос.-финл. симпозиума по вопр.
археологии. — СПб, 1997. — С. 146—157.
Носов Е.Н., хвощинская Н.в. Некоторые аспекты
изучения кольцевидных булавок на территории
Древней Руси // Славяне и финно-угры: Контак-
тные зоны и взаимодействие культур: Докл. рос.-
финл. симпозиума по вопр. археологии и истории
(7—10 октября 2004 г., Пушкинские Горы). — СПб,
2004. — С. 130—140.
Олейников О.М. К вопросу о назначении свинцовых
грузиков X—XV вв. // КСИА. — 2014. — вып. 232. —
С. 189—194.
Орлов р.С., Моця А.П., Покас П.М. Исследования
летописного Юрьева на Роси и его окрестностей //
земли Южной Руси в IX—XIV вв. (История и архе-
ология). — К., 1985. — С. 30—62.
Осипов и.Н., Станюкович А.К. Археология терри-
тории Приокско-террасного заповедника. — Пущи-
но, 2005. — 75 с.
Павленко С.в. Исследования древнерусских спе-
циализированных поселений по обработке пиро-
филлитового сланца (на примере поселения При-
бытки-І) // Сельская Русь в IX—XVI веках. — М.,
2008. — С. 241—252.
Паломнические реликвии из перламутра XVIII—
XIX вв. в собрании Государственного владимиро-
Суздальского музея-заповедника: Каталог / Сост.
Е.И. чижикова. — владимир, 2011. — 40 с.
Пашкевич Г.О. Результати палеоетноботанічного
дослідження матеріалів поселення Ходосівка-Рос-
лавське, розкопки 2007 р. Додаток № 15 // Готун І.А.
та ін. звіт про роботи Північної експедиції у 2007 р. /
НА ІА НАН України. — 2007/247. — С. 371.
Пашкевич Г.О. Результати палеоетноботанічного
дослідження матеріалів поселення Ходосівка-08,
урочище Рославське, розкопки Північної експеди-
ції Інституту археології НАНУ. Додаток № 15 // Го-
тун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експедиції у
2008 р. / НА ІА НАН України. — 2008/121. — С. 549.
Переверзєв С.в. Дослідження літописного чорноби-
ля // Дослідження Київського Полісся. — К., 2016. —
С. 85—92 (АДІУ. — вип. 3 (20)).
Петраускас А.в. Ремесла та промисли сільського
населення Середнього Подніпров’я в IX—XIII ст. —
К., 2006. — 196 с.
Петрухин в. Путь из варяг в греки // Родина. —
2012. — № 11—12 — С. 52—58.
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
87ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
Південноруське село IX—XIII ст. (нові пам’ятки ма-
теріальної культури) / О.П. Моця, в.П. Коваленко,
в.О. Петрашенко та ін. — К., 1997. — 180 с.
Північна експедиція ІА НАН України: Матеріали
і дослідження. — вип. I.: Поселення між Ходосів-
кою та Лісниками: дослідження 2003 р. / І.А. Готун,
Д.Л. Гаскевич, О.М. Казимір та ін. — К., 2007. —
264 с.
Поветкин в.и. Бубенцы и колокольчики среди про-
чих шумящих и ударных приспособлений в обиходе
древних новгородцев // Новгородский исторический
сборник. — СПб, 2008. — вып. № 11 (21). — С. 110—
141.
Покровская Л.в. Привески-амулеты средневеко-
вого Новгорода (Неревский и Троицкий раскопы) //
Славяно-русское ювелирное дело и его истоки: Ма-
териалы междунар. науч. конф., посв. 100-летию со
дня рожд. Г.Ф. Корзухиной (Санкт-Петербург, 10—
16 апреля 2006 г.). — СПб, 2010. — С. 259—273.
Полесье. Материальная культура / в.К. Бондарчик,
И.Н. Браим, Н.И. Бураковская и др. — К., 1988. —
448 с.
Полубояринова М.Д. Русские люди в золотой
Орде. — М., 1978. — 130 с.
Пословська А. Археологічні джерела у вивченні ду-
ховної культури та мистецтва волині давньорусько-
го часу // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвіт-
ньої історії. — Рівне, 2014. — С. 110—112 (Наук. зап.
Рівненського державного гуманітарного університе-
ту. — вип. 25).
Похилевич Л.и. Сказания о населенных местнос-
тях Киевской губернии. — Біла Церква, 2005. —
XXII+642 с.
Похилевич Л.и. Уезды Киевский и Радомысль-
ский // Краєзнавчі праці. — Біла Церква, 2007. —
С. 1—182.
Прищепа Б.А., Нікольченко Ю.М. Літописний До-
рогобуж в період Київської Русі: До історії населен-
ня західної волині в X—XIII століттях. — Рівне,
1995. — 248 с.
Прищепа Б.А. Дорогобуж на Горині у X—XIII ст. —
Рівне, 2011. — 250 с.
Простантинова в.в. використання каменю на те-
риторії вотчини чернігівських князів у X—XIII ст.
(до питання про торговельні зв’язки) // Друга чер-
нігівська обл. наук. конф. з іст. краєзнавства: Тези
доп. (грудень 1988). — чернігів; Ніжин, 1988. —
вип. II. — С. 33, 34.
рабинович М.Г. Раскопки в Москве в 1950 году //
КСИИМК. — 1952. — вып. XLIV. — С. 116—124.
рабинович М.Г. Очерки материальной культуры
русского феодального города. — М., 1988. — 312 с.
радул О.С. Дитячі обереги у східних слов’ян VI—
XIII ст. // вісник черкаського університету. Сер.
«Педагогічні науки». — 2012. — вип. 230. — С. 96—
102.
раппопорт П.А. О типологии древнерусских поселе-
ний // КСИА. — 1967. — вып. 110. — С. 3—8.
ратников в.Ю. Определение (по фотографиям)
костей амфибий и рептилий из промывок грунта
поселений Ходосовка-Рославськое и Софиевская
Борщаговка 2015 г. // Готун І.А. та ін. звіт про робо-
ти Північної експедиції на поселенні Ходосівка-Рос-
лавське у 2015 р. (у роботі).
рековець Л.І. звіт за результатами опрацювання
теріологічного матеріалу, отриманого під час роз-
копок поселення Ходосівка-Рославське у 2015 р. //
Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експеди-
ції на поселенні Ходосівка-Рославське у 2015 р. (у
роботі).
родина М.Е. Янтарные украшения из археологичес-
ких коллекций владимиро-Суздальского музея-за-
поведника // Историческая археология: Традиции и
перспективы. К 80-летию со дня рожд. Д.А. Авдуси-
на. — М., 1998. — С. 196—201.
розенфельдт р.Л. Янтарь на Руси // Проблемы со-
ветской археологии. — М., 1978. — С. 197—208.
рыбакоў Б.А. Радзімічы // Отд. оттиск из III-го тома
«Прац археолегічнай камісіі Беларускай Акадэміі
навук». — Мн., 1932. — С. 81—151.
рыбаков Б.А. Космогония и мифология земледе-
льцев энеолита. — ч. I // СА. — 1965. — № 1. —
С. 24—45.
рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. — М.,
1988. — 784 с.
рыбаков Б.А. Язычество древних славян. — М.,
1994. — 608 с.
рындина Н.в. Технология производства новгородс-
ких ювелиров X—XV вв. // Тр. Новгород. ареол.эксп.
(новые методы в археологии). — М., 1963. — Т. 3. —
С. 200—268 (МИА. — № 117).
рябинин Е.А. Языческие привески-амулеты Древ-
ней Руси // Древности славян и Руси. — М., 1988. —
С 55—63.
рябцева С.С. Древнерусский ювелирный убор. —
СПб., 2005. — 384 с.
рябцева С.С., Савельев О.К. Некоторые предметы
из цветных металлов и ювелирный инструмента-
рий из раскопок Белгород-Днестровской крепости //
Stratum plus. — 2014. — № 5. — С. 157—175.
Салмина Е.в. Рыболовный инвентарь из раскопок
в Пскове (классификация находок и способов лов-
ли) // Археологическое изучение Пскова. — Псков,
1994. — вып. 2. — С. 151—170.
Сарачева Т.Г. Ювелирные изделия второй полови-
ны XIII—XVI вв. с территории Северо-восточной
Руси // КСИА. — 2007. — вып. 221. — С. 73—88.
Седов в.в. восточные славяне в VI—XIII вв. — М.,
1982. — 328 с. (Археология СССР с древнейших вре-
мен до средневековья в 20 т.).
Седов в.в. Распространение христианства в Древ-
ней Руси (по археологическим материалам) // вве-
дение христианства у народов Центральной и вос-
точной Европы. Крещение Руси; Сб. тезисов. — М.,
1987. — С. 40—43.
Седова М.в. Ювелирные изделия древнего Новгоро-
да (X—XV вв.) // Труды Новгородской археологичес-
кой экспедиции. — М., 1959. — Т. II. — С. 223—261
(МИА. — № 65).
Седова М.в. Ювелирные изделия древнего Новгоро-
да (X—XIII вв.). — М., 1981. — 196 с.
Седова М.в., Беленькая Д.А. Окольный город Суз-
даля // Древнерусские города. — М., 1981. — С. 95—
115.
Седова М.в. Пережитки языческих верований в сред-
невековой культуре Суздаля // КСИА. — 1993. —
вып. 208. — С. 77—86.
Седова М.в. Украшения «городского типа» X—XI ве-
ков из Суздаля и его округи // КСИА. — 2001. —
вып. 212. — С. 23—33.
Село Київської Русі (за матеріалами південно-
руських земель) / С.О. Біляєва, О.М. веремейчик,
Г.О. вознесенська та ін. — К., 2003. — 232 с.
Сергеев К. Древнерусские нательные кресты
XI—XIII веков // Kultyrologia.Ru: Ежедневный
интернет-журнал. — 15.07.2013. — Електрон. ре-
сурс; режим доступу: http://www.kulturologia.ru/
blogs/150713/18549/.
Сергеєва М.С. Формування специфіки побуту місь-
кого населення на Русі у IX—XIII ст. // Старожит-
Статті
88 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
ності Південної Русі: Матеріали III іст.-арх. семінару
«чернігів і його округа в IX—XIII ст.» (чернігів, 15—
18 травня 1990 р. — чернігів, 1993. — С. 147—151.
Сергєєва М.С. визначення дендрологічних ма-
теріалів з розкопок селища Ходосівка-Рославське
2015 р. // Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північ-
ної експедиції на поселенні Ходосівка-Рославське у
2015 р. (у роботі).
Ситий Ю.М. знахідки предметів рибальського про-
мислу давньоруської доби на території чернігівсько-
го задесення // Археологічні старожитності Подесен-
ня: Матеріали іст.-археол. семінару, присв. 70-річчю
від дня народж. Г.О. Кузнецова. — чернігів, 1995. —
С. 130—132.
Скороход в. Садиба коваля X ст. на посаді Шесто-
вицького городища // Середньовічні старожитності
Південної Русі — України: Матеріали IV Міжнарод.
студ. наук. конф. (15—17 квітня 2005 р.). — чернігів,
2005. — С. 157—160.
Смирнов А.С., Шинаков Е.А. О работах Погарского
отряда // АО 1985 г. — М., 1987. — С. 104.
Смирнов А.С., Нигматуллин р.А., Сорокин А.Н.,
Шинаков Е.А. Работы Деснинской экспедиции // АО
1986 г. — М., 1988. — С. 91.
Сорокун А. Неолітичні знахідки багатошарового
поселення Рославське (за матеріалами досліджень
2010 р.) // Дні науки історичного факультету: Ма-
теріали IV Міжнарод. наук. конф. молодих уче-
них, присв. 20-річчю Незалежності України. — К.,
2011. — вип. IV, ч. 6. — С. 17—19.
Спицын А. Курганы С.-Петербургской губернии в
раскопках Л.К. Ивановского / Обработал для из-
дания А. Спицын. — СПб, 1896. — 124 с. (МАР. —
вып. 20).
Спицын А.А. владимирские курганы // ИАК. —
1905а. — вып. 15. — С. 84—172.
Спицын А.А. Гнездовские курганы в раскопках
С.И. Сергеева // ИАК. — 1905б. — вып. 15. — С. 6—
70.
Средневековое поселение Настасьино / А.в. Энгова-
това, О.в. Двуреченский, в.в. зайцев и др. — М.,
2004. — 292 с. (Тр. Подмосковной экспедиции ИА
РАН. — Т. 2).
Стальсберг А. О скандинавских погребениях с лод-
ками эпохи викингов на территории Древней Руси //
Историческая археология: Традиции и перспекти-
вы. К 80-летию со дня рожд. Д.А. Авдусина. — М.,
1998. — С. 277—287.
Степаненко Н., Тихонова М., векленко в. Комп-
лекс натільних хрестів «Із запорозьких поховань»
в фондах Дніпропетровського національного істо-
ричного музею ім. Д.І. Яворницького // Нові дослід-
ження пам’яток козацької доби в Україні. — 2012. —
вип. 21, ч. 1. — С. 188—191.
Стрельник М.О., Колибенко в.О., Шовкун О.А.
виставка «Скарби землі чорнобильської»: Археоло-
гічні дослідження літописного міста чорнобиль у 30-
кілометровій зоні відчуження після чорнобильської
катастрофи: Буклет. — [К.], [2015].
Судаков в.в., Буланкин в.М. К вопросу о началь-
ном этапе славянского расселения в Среднем Поо-
чье // Русь в XII—XIV веках: взаимодействие Севера
и Юга. — М., 2005. — С. 269—280.
Сухобоков О.в. До питання про пам’ятки волин-
цевського типу // Археологія. — 1977. — вип. 21. —
С. 56—61.
Сухобоков О.в. «земля незнаема»: население бас-
сейна Среднего Псла в X—XIII вв. по материалам
роменско-древнерусского комплекса у с. Камен-
ное. — К., 2012. — 376 с.
Тайкова С.Ю. Птахи давньоруського поселення Хо-
досівка-Рославське за матеріалами досліджень Пів-
нічної експедиції ІА НАНУ 2007 р. Додаток № 16 //
Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експеди-
ції у 2007 р. / НА ІА НАН України. — 2007/247. —
С. 372—379.
Тайкова С.Ю. Птахи давньоруського поселення
Ходосівка-Рославське за матеріалами досліджень
Північної експедиції 2007 р. // АДУ 2008 р. — К.,
2009. — С. 288—290.
Тайкова С.Ю. Птахи давньоруського поселення Хо-
досівка-Рославське за матеріалами досліджень Пів-
нічної експедиції ІА НАНУ 2009 р. Додаток № 17 //
Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експеди-
ції у 2009 р. / НА ІА НАН України. — 2009/88. —
С. 355—364.
Тайкова С.Ю. Птахи давньоруського поселення Хо-
досівка-Рославське за матеріалами досліджень Пів-
нічної експедиції ІА НАНУ 2008 р. Додаток № 19 //
Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експедиції
у 2010 р. / НА ІА НАН України. — 2010/2. — С. 437—
443.
Тайкова С.Ю. Птахи давньоруського поселення Хо-
досівка-Рославське за матеріалами досліджень Пів-
нічної експедиції ІА НАНУ 2010 р. Додаток № 26 //
Готун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експедиції
у 2011 р. / НА ІА НАН України. — 2011/1. — С. 440—
447.
Тарасенко в.р. Древний Минск (по письменным
источникам и данным археологических раско-
пок 1945—1951 гг.) // Материалы по археологии
БССР. — Мн., 1957. — Т. 1. — С. 182—257.
Тарасов и.и. Рыболовный инвентарь из раскопок в
Старой Ладоге // вестник молодых ученых (Серия:
ист. науки). — СПб, 2001. — С. 69—73.
Телегін Д.я. Основні результати робіт Київської
експедиції 1962—1964 рр. // Археологія. — 1965. —
Т. XIX. — С. 86—89.
Терський С.в. Лучеськ X—XV ст. — Львів, 2006. —
252 с.
Толочко П.П. Киев и Киевская земля в ХІІ—ХІІІ вв.:
Автореф. дис. … докт. іст. наук. — К., 1975. — 34 с.
Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху фео-
дальной раздробленности XII—XIII веков. — К.,
1980. — 224 с.
Толочко П.П. Происхождение древнейших восточнос-
лавянских городов // земли Южной Руси в IX—XIV вв.
(История и археология). — К., 1985. — С. 5—19.
Толочко П.П. Древняя Русь. Очерки социально-по-
литической истории. — К., 1987. — 248 с.
Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. —
К., 1989. — 256 с.
Толочко П.П. задачи историко-археологического
изучения Южной Руси // Проблемы археологии Юж-
ной Руси: Материалы ист.-арх. семинара «чернигов
и его округа в IX—XIII вв.» (чернигов, 26—28 сент.
1988 г.). — К., 1990. — С. 3—6.
Толочко П. Київська Русь. — К., 1996. — 360 с.
Толочко П.П., Моця О.П. Київська Русь: утворен-
ня держави // Україна: хронологія розвитку. — К.,
2009. — Т. 2. — С. 145—178.
Томашевич и.в. Языческие привески в виде мини-
атюрных хозяйственно-бытовых предметов с тер-
ритории Беларуси // МАБ. — 2008. — вып. 15. —
С. 287—289.
Тропин Н.А. Древнерусские селища XII—XIII вв.
у с. Лавы // История и археология Слободской Ук-
раины: Тез. докл. и сообщ. всеукраинской конф.,
посв. 90-летию XII арх. съезда. — Харьков, 1992. —
С. 205.
Готун І.А. Середньовічне селище Ходосівка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки)
89ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
Тропин Н.А. Разведки в бассейне Быстрой Сосны //
АО 1995 г. — М., 1996. — С. 192.
Тропин Н.А. Сельские поселения XII—XV веков
южных территорий Рязанской земли. — воронеж,
2004. — 264 с.
Т[утковский] П. Гвоздов // Энциклопедия Брокгау-
за и Ефрона. — СПб, 1893. — Т. VІІІ. — С. 209.
Успенская А.в. Нагрудные и поясные привески //
Очерки по истории русской деревни Х—ХІІІ вв. — М.,
1967. — Т. 3. — С. 88—133 (Тр. ГИМ. — вып. 43).
Фехнер М.в. Крестовидные привески «скандинавс-
кого» типа // Славяне и Русь: Сб. статей к 60-летию
акад. Б.А. Рыбакова. — М., 1968. — С. 210—214.
Финно-угры и балты в эпоху средневековья / Л.А. Го-
лубева, в.А. Могильников, в.в. Седов, Р.Л. Розен-
фельдт. — М., 1987. — 512 с. (Археология СССР с
древнейших времен до средневековья в 20 т.).
хавлюк П.и. Городище червоне // АО 1980 г. — М.,
1981. — С. 316.
хамайко Н. Древнерусские лунницы XI—XIII вв.:
проблема происхождения и семантики // Наук. зап.
з української історії. — Переяслав-Хмельницький,
2008. — вип. 20. — С. 319—333.
хамайко Н.в. До питання про семантичний кон-
текст давньоруських лунниць з хрестами // Церк-
ва — наука — суспільство: питання взаємодії. На
пошану київського митрополита євгенія (Болховіті-
нова): Матеріали Одинадцятої Міжнар. наук. конф.
(29—31 травня 2013 р.). — К., 2013. — С. 50—53.
хейзинга й. Осень средневековья. Исследование
форм жизненного уклада и форм мышления в XIV
и XV веках во Франции и Нидерландах. — М.,
1988. — 544 с.
Чайка р. Торгові зв’язки давньоруського Листвина //
АДЛУ. — 2002. — вип. 5. — С. 151—155.
Черненко О.є. Про Сновськ, розкопки «княжого
міста» та приєднання сіверян до Давньоруської де-
ржави // Міста Давньої Русі: зб. наук. пр. пам’яті
А.в. Кузи. — К., 2014. — С. 357—363.
Чернов С.З. Погост Афанасия и Кирилла Алексан-
дрийских в Радонеже (по данным археологичес-
ких исследований 1997—1998 гг.) // РА. — 2000. —
№ 1. — С. 63—81.
Чернов С.З. Усадьба А на посаде Шерны в районе
обнаружения сфрагистического комплекса XII в. (ис-
следования 2002 г.) // Русь в XII—XIV веках: взаимо-
действие Севера и Юга. — М., 2005. — С. 216—243.
Шаповалов р.Г. Обработка янтаря в средневековом
Новгороде // Новгород и Новгородская земля. Исто-
рия и археология: Материалы науч. конф. — 1998. —
вып. 12. — Електрон. ресурс; режим доступу: www.
bibliotekar.ru/rusNovgorod/71.htm.
Шекун О.в. Матеріальна культура сільської околи-
ці чернігова IX—XIII ст. // Тези наук. конф. «чер-
нігів — перлина української культури». — 1992. —
№ 2. — С. 50—53.
Шекун О.в. Матеріальна культура сільської округи
чернігова // Слов’яно-руські старожитності Північ-
ного Лівобережжя: Матеріали іст.-археол. семінару,
присв. 60-річчю від дня народж. О.в. Шекуна. —
чернігів, 1995. — С. 9—12.
Шекун О.в., веремейчик О.М. Давньоруське посе-
лення Ліскове. — чернігів, 1999. — 184 с.
Шинаков є.О. До питання про «ловища» княгині
Ольги в чернігівській землі // Друга чернігівська обл.
наук. конф. з іст. краєзнавства (грудень 1988): Тези
доп. — чернігів; Ніжин, 1988. — вип. II. — С. 17, 18.
Шмидт Е.А. О земледелии в верховьях Днепра во
второй половине I тыс. н. э. // Древние славяне и Ки-
евская Русь. — К., 1989. — С. 70—74.
Шноре Э.Д. Асотское городище. — Рига, 1961. —
236 с. (Материалы и исследования по археологии
Латвийской СССР. — Т. II).
Шрамко Б.А., цепкин Е.А. Рыболовство у жите-
лей Донецкого городища в VIII—XIII вв. // СА. —
1963. — № 2. — С. 74—84.
Штыхов Г.в. Киев и древние города Белоруссии //
Древнерусское государство и славяне: Материа-
лы симпозиума, посв. 1500-летию Киева. — Мн.,
1983. — С. 54—57.
ягодинська М. Нові культові речі з давньоруських
пам’яток західного Поділля // МДАПв. — 2007. —
вип. 11. — С. 346—357.
яніш є.Ю. Результати вивчення іхтіологічних ма-
теріалів з розкопок Північної експедиції 2009 р. по-
селення Ходосівка-Рославське. Додаток № 13 // Го-
тун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експедиції у
2009 р. / НА ІА НАН України. — 2009/88. — С. 337—
339.
яніш є.Ю. Результати вивчення іхтіологічних ма-
теріалів з розкопок Північної експедиції 2010 р. по-
селення Ходосівка-Рославське. Додаток № 14 // Го-
тун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експедиції у
2010 р. / НА ІА НАН України. — 2010/2. — С. 420—
424.
яніш є.Ю. Результати вивчення остеологічних ма-
теріалів з розкопок Північної експедиції 2010 р. по-
селення Ходосівка-Рославське. Додаток № 15 // Го-
тун І.А. та ін. звіт про роботи Північної експедиції у
2010 р. / НА ІА НАН України. — 2010/2. — С. 425.
Kernave — litewska Troja: Katalog wystawy ze zbiorów
Państwowego Muzeum-Rezerwatu Archeologii i His-
torii w Kernave, Litwa. — Warszawa, 2002. — 216 s.
Kovalchuk O., Gotun I., Gorbanenko S et all. Paleoen-
vironment of the medieval settlement Hodosivka-Ro-
slavske (11/12—14th cent. AD, Ukraine): the first com-
prehensive bioarchaeological investigation of the East
Slavic village // Journal of Archaeological Science: Re-
ports. — 2017. — 12. — P. 522—527.
Svetikas E. XIV a. antrosios — XV a. pirmosios pusės
žiedinės segės reljefiniu paviršiumi Lietuvos Didžiojoje
Kunigaikštystėje ir Livonijoje // LA. — 2007. —
T. 32. — P. 71—104.
Svetikas E. Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės chris-
tianizacija XIV a. — pab. XV a.: archeologiniai radin-
iai su krikščioniškais simboliais. — Vilnius, 2009. —
T. 1. — 660 p.
Urbanavičius V., Urbanavičienë S. Archeologiniai tyri-
mai // Obelių kapinynas. — Vilnius, 1988. — 108 p.
(LA. — T. 6).
Vėlius G. Kernavės miesto bendruomenė XIII—XIV am-
žiuje. — Vilnius, 2005. — 112 s.
Статті
90 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 1 (22)
И. А. Г о т у н
СРЕДНЕВЕКОВОЕ СЕЛИЩЕ
ХОДОСОВКА-РОСЛАВСКОЕ
(к десятилетию раскопок памятника)
Несмотря на весомые результаты, достигнутые
отечественными археологами в исследовании южно-
русских поселений, сельская проблематика остается
актуальной. Один из основных вопросов археоло-
гии древнерусского села — определение специфики
каждого пункта и поиск закономерностей их разви-
тия на основе обобщений конкретных материалов.
В результате раскопок селища Ходосовка-Рослав-
ское получен обширный и наукоемкий материал,
позволяющий реконструировать жизненную модель
обитателей региона. Удалось проследить развитие
черной металлургии, животноводства, охоты, рыбной
ловли и пр., что неудивительно ввиду топографи-
ческих условий расположения памятника и зафик-
сировать престижные вещи в слое и в заполнении
объектов. Собранная коллекция характеризует раз-
ные стороны жизни и хозяйственной деятельности
жителей данного пункта. Выявлены сельскохозяйс-
твенные орудия, инструменты ремесел и промыслов.
Значительную часть находок ввиду универсальнос-
ти могли использовать как в различных отраслях
хозяйства, так и в быту. Представлены элементы
костюма и обустройства жилища, вещи повседнев-
ного использования. Заслуживают внимания пред-
меты вооружения и снаряжения всадника и боевого
коня. Кроме наконечников сулиц и стрел, перекрес-
тия меча или сабли и т. п., были зафиксированы
элементы защитного доспеха, сопутствующие вещи,
относимые к предметам военно-торговой среды. Сре-
ди находок показательны отражающие синкретизм
православия и язычества на Руси: крестики из ме-
талла, камня, янтаря, оглавие энколпиона, а также
кости с отверстиями: лисий клык, кость бобра, позво-
нок щуки, ростры белемнитов, бубенчик и пр.
Ввиду многоструктурности занятий жителей
селища напрашивается параллель с полесскими
селами, население которых, находясь в зоне риско-
ванного земледелия, развивало ремесла и промыс-
ли, практикуя в поисках средств к существованию
различные занятия вплоть до отлова и дрессировки
медведей, что отмечали исследователи даже в от-
ношении позднего средневековья. Номенклатура
зафиксированных на селище Ходосовка-Рославское
вещей позволяет представить пункт как сложный
организм с многоструктурным хозяйством и выра-
женным социальным аспектом. Это не только свиде-
тельствует о неординарности исследуемого социаль-
но-экономического феномена, но и демонстрирует
неисчерпаемость информационных возможностей
поселенческих структур эпохи средневековья.
К л ю ч е в ы е с л о в а: сельскохозяйственные
орудия, инструменты ремесел и промыслов, быто-
вой инвентарь, вооружение и военное снаряжение,
культовые вещи, поселение Ходосовка-Рославское,
средневековое селище, древнерусское и монгольско-
литовское время.
I. A. H o t u n
KhodosivKa-RoslavsKe
Medieval settleMent
(to the tenth anniversary of
excavations of monument)
Despite the earnest results in study of the Southern
Rus settlements made by our archaeologists, village is-
sues are still of current importance. One in the main
points of Old Rus village’s archaeology is the determi-
nation of the peculiarities of each center and the search
for the pattern of their development based on the gen-
eralization of the specific materials.
Excavations in Khodosivka-Roslavske settlement
resulted the numerous and science-intensive mate-
rial was revealed giving opportunities to reconstruct
the living of the model of the people of the region.
Тracing there the development of ferrous metallurgy,
cattle breeding, hunting, fishing etc., which is natural
due to the topographic conditions and detecting pres-
tigious items in the layer and the filling of structures.
The collection characterizes various aspects of house-
hold and economic activity of inhabitants of this set-
tlement. Agricultural implements, tools of crafts and
trades were fixed. A considerable part of the findings
made of metal were for universal use and could be used
in different branches of economy and in household as
well. Elements of costumes, household arrangements
and belongings of day-to-day use were demonstrated.
Attention worthy are items of weapon, horseman and
battle horse furniture. Apart from spear and arrow-
heads, sword guards or sabres etc., elements of protec-
tive plate armor, accompanying objects associated with
military and trade spheres. Among the items remark-
able are the things associated with the religious cults
and evidencing the syncretism of Orthodoxy and hea-
thendom in Rus’: metal, stone, amber crosses, headings
of encolpion and the drilled out bones: foxy tooth, bea-
ver’s hucklebone, pike’s backbone, rostra of belemni-
tus, bell, etc.
In view of multi-structural practices of inhabitants of
the dwelling, a parallel can be drawn with Polesye vil-
lages which inhabitants, being in the area of risky farm-
ing, were developing trades and crafts, and to earn the
living were taking various practices up to entrapment
of and training bears that was noted by the research-
ers even for the late Middle Age. The nomenclature of
finds of the Khodosovka-Roslavske village represents
the researched topic as the complex organization with
multi-structural economy and obvious social aspect.
This doesn’t just evidences extraordinary nature of the
studied social and economic phenomenon, but demon-
strates inexhaustibility of informational opportunities
of settlement structures of the Middle Age epoch.
K e y w o r d s: agricultural implements, tools of
crafts and trades, household inventory, military weap-
ons and equipment, religious items, settlement Khodo-
sivka-Roslavske, medieval village, Old Russ and Mon-
gol and Lithuanian epoch.
Одержано 15.10.2016
|