Олександр Леонідович Рибалко (1950–2009)
5 січня 2009 р. упокоївся визначний український джерелознавець, філолог, редактор і археограф Олександр Леонідович Рибалко.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16171 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Олександр Леонідович Рибалко (1950–2009) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 810-811. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16171 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-161712011-02-08T12:03:55Z Олександр Леонідович Рибалко (1950–2009) Гирич, І. Miscellanea 5 січня 2009 р. упокоївся визначний український джерелознавець, філолог, редактор і археограф Олександр Леонідович Рибалко. Докладніше про О. Рибалка можна прочитати: [Тищенко К.] Пам’яті Олександра Рибалка. 1951–2009 // Дивослово. – 2009. – № 2 (623). – С. 63–64; Гирич І. Пам’яті Олександра Рибалка // Критика. – 2009. – Ч. 1–2 (135–136). – Січень–лютий. – С. 37; його ж. Олександр Рибалко: редактор і науковець // Пам’ятки України: Науковий альманах. – 2009. – № 1. – С. 109–118. 2009 Article Олександр Леонідович Рибалко (1950–2009) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 810-811. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16171 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Miscellanea Miscellanea |
| spellingShingle |
Miscellanea Miscellanea Гирич, І. Олександр Леонідович Рибалко (1950–2009) |
| description |
5 січня 2009 р. упокоївся визначний український джерелознавець, філолог, редактор і археограф Олександр Леонідович Рибалко. |
| format |
Article |
| author |
Гирич, І. |
| author_facet |
Гирич, І. |
| author_sort |
Гирич, І. |
| title |
Олександр Леонідович Рибалко (1950–2009) |
| title_short |
Олександр Леонідович Рибалко (1950–2009) |
| title_full |
Олександр Леонідович Рибалко (1950–2009) |
| title_fullStr |
Олександр Леонідович Рибалко (1950–2009) |
| title_full_unstemmed |
Олександр Леонідович Рибалко (1950–2009) |
| title_sort |
олександр леонідович рибалко (1950–2009) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Miscellanea |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16171 |
| citation_txt |
Олександр Леонідович Рибалко (1950–2009) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 810-811. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT giričí oleksandrleonídovičribalko19502009 |
| first_indexed |
2025-07-02T17:31:26Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:31:26Z |
| _version_ |
1836557257167339520 |
| fulltext |
Олександр Леонідович Рибалко (7.12.1950–5.01.2009)1. 5 січня 2009 р. упокоїв-
ся визначний український джерелознавець, філолог, редактор і археограф Олександр
Леонідович Рибалко. Йому було лише 58 років, за які встиг дуже багато. Його знали,
передусім, як архівіста, який близько десяти років був начальником відділу публі-
кації та використання документів Центрального державного архіву вищих органів
влади України (тоді ще ЦДАЖР), ключову постать журналу “Пам’ятки України” та
неперевершеного редактора наукової літератури. Інші грані його діяльності були
похідними від цих трьох його іпостасей праці.
Як архівіст-джерелознавець, за часи архівної праці О. Рибалко виявив і опублі-
кував низку цікавих матеріалів про 1920-ті рр. – добу українізації та діячів нетри-
валого відродження. Іншими темами його зацікавлень були комуністичні репресії
проти національної гуманітаристики й нищення культурних та історичних пам’яток
у 30-ті роки ХХ ст.
Найбільшим же внеском О. Рибалка у скарбницю української культури було
двадцятирічне редагування ним квартальника “Пам’ятки України” (фактичним
редактором він став лише 2002 р.), який завдяки йому перетворився на один з най-
кращих наукових історико-мистецьких журналів нашої країни. Рівень фахової та
літературної підготовки матеріалів у ньому був на найвищому рівні завдяки по-
движницькій праці О. Рибалка. Він не лише сам редагував матеріали, а й доопра-
цьовував їх з авторами, намагався досягти максимальної їхньої мовно-стилістичної
і фактографічної довершеності. О. Рибалко намагався створити навколо журналу
колектив однодумців. Завдяки його праці з науковцями постійними авторами
“Пам’яток України” стали найкращі фахівці в історико-культурній ділянці історії,
пам’яткоохоронництва, мистецтвознавства, джерелознавства та лінгвістики: Сергій
Білокінь, Ольга Пламеницька, Сергій Кот, Костянтин Тищенко, Віктор Акуленко,
Володимир Александрович та ін.
Як редактор О. Рибалко не лише відомий своєю працею в “Пам’ятках”, він
редагував окремі книжкові видання, перекладав українською художні твори. Його
фахове редагування цінували такі знавці мови, як Є. Сверстюк і Р. Корогодський,
книжки яких теж редагував О. Рибалко.
Олександр Леонідович багато і плідно співпрацював з Інститутом української
археографії та джерелознавства ім М. Грушевського НАН України. Коли інститут
ще був на Лук’янівці, в ньому тимчасово перебувала редакція “Пам’яток”. Двотиж-
невик “Старожитності” був спільним виданням інституту і МП “Пам’ятки України”.
Ініціатива такого спільного видання походила саме від О. Рибалка. А співробітники
інституту складали більше половини автури “Старожитностей”. І сам О. Рибалко
часто друкувався у “Старожитностях”, будучи одним з найактивніших їх авторів.
На жаль, через фінансову скруту “Старожитності” загинули, проіснувавши з 1991
по 1996 рр.
Як археограф О. Рибалко не лише готував підбірки документів для “Архівів
України” й “Пам’яток України”, він ще був археографом-редактором першого тому
п’ятдесятитомника “Творів” Михайла Грушевського. Йому ж належать і прави-
1 Докладніше про О. Рибалка можна прочитати: [Тищенко К.] Пам’яті Олександра
Рибалка. 1951–2009 // Дивослово. – 2009. – № 2 (623). – С. 63–64; Гирич І. Пам’яті Олек-
сандра Рибалка // Критика. – 2009. – Ч. 1–2 (135–136). – Січень–лютий. – С. 37; його ж.
Олександр Рибалко: редактор і науковець // Пам’ятки України: Науковий альманах. –
2009. – № 1. – С. 109–118.
MISCELLANEA
810
ла передачі текстів М. Грушевського в цьому п’ятдесятитомнику. У видавництві
“Україно знавство”, яке діяло при МП “Пам’ятки України”, О. Рибалко підготував
до друку і видав три з шести томів “Всесвітньої історії” М. Грушевського. На жаль,
четвертий – шостий томи цієї праці так і не побачили світла. О. Рибалко радів, що
Інститут здійснює проект повного видання творів М. Грушевського. Ми домовлялися
з ним, що він буде літературним редактором-археографом усього цього проекту, але
здоров’я Олександра Леонідовича не дозволило цьому бажанню здійснитися.
У справі розвою української культури, як сто років тому, так і тепер, доводиться
покладатися не на допомогу держави, а на самовіддану ініціативу окремих активістів.
Таким енергійним і палким працівником на занедбаній ниві української культури
був і Олександр Рибалко. Він не дбав про нагороди, славу, гроші. Він скромно робив
свою справу, відповідав за обрану ділянку, вболівав, горів, непокоївся, видаючи том за
томом чудові видання, що залишаться з нами назавжди. Його не стало. Чи прийдуть
йому на зміну молоді сили? Чи болітиме й прийдешнім культурним працівникам
доля нашої спадщини так, як це боліло Олександру Рибалкові?
Ігор Гирич (Київ)
Юлій Володимирович Шелест (25.05.1937* – 23.07.2009). Цього року відій-
шов у вічність співробітник нашого Інституту, редактор редакційно-видавничого
відділу, який редагував “Український археографічний щорічник”, зібрання творів
М. Грушевського і Д. Яворницького, збірники статей науковців Інституту, персональні
монографії наукових співробітників тощо1. Ю. Шелест прийшов до нас на посаду в
2002 р., коли в Інституті виникла потреба в нових редакторах, коректорах та інших
співпрацівниках, що мали причетність до видання книжок. Шукаючи такого редак-
тора для “Українського археографічного щорічника”, Володимир Кравченко одразу
згадав про Юлія Володимировича, і ми поїхали до нього додому на Оболонь. Довго
запрошувати Шелеста не довелося, він залишив роботу у відділі бібліографії На-
ціональної бібліотеки України ім. В. Вернадського і перейшов до нашого Інституту.
Проте для нього це вже було друге працевлаштування в Інституті. Тут він працював у
1992–1996 рр. як літературний редактор “Старожитностей” – спільного видання ІУАД
і часопису “Пам’ятки України”. Отже, виходить, що загалом Юлій Володимирович
віддав роботі в різних видавничих проектах Інституту більше десяти років життя.
За непоказним фахом редактора ховалася небуденна громадська і літературна
постать. Ю. Шелест був знаним дисидентом-шістдесятником, визначним публіцис-
том, перекладачем, дослідником українських прізвищ. Він був нашим товаришем,
учителем життя, компанійською, чуйною і душевною людиною, художником слова,
майстром дотепу, камертоном чесності у розмаїтому довкіллі сьогодення. Народився в
селі Луб’янці, що на Рокитнянщині, в сім’ї сільських вчителів, які пережили зламання
хребта українського села більшовиками. Юлій Володимирович з дитинства не став
* Офіційно у паспорті стояла дата – 1935 рік. Але два роки Юлію Шелесту припи-
сали, коли він хотів поступати до військового авіаційного училища. Коли ми в Інституті
святкували його 70-річний ювілей за цією приписаною датою і просили вибачити за всі
можливі недоладності, Юлій Володимирович поблажливо відповідав: “Нічого, через два
роки буде шанс усе поправити, коли виповняться справжні 70”.
1 Див.: Пам’яті друга // Київська правда. – 2009. – № 88. – 20 серпня. – С. 3; Гужва В.
Слова прощання, слова печалі // Літературна Україна. – 2009. – № 28. – 3 вересня. –
С. 2.
Олександр Леонідович Рибалко (7.12.1950–5.01.2009)
811
|