Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі

У статті подано характеристику глиняних черпаків з Рудковецького городища, зроблено порівняння цього виду посуду з аналогічною керамікою з інших пам'яток Середнього Подністров'я, розглянуто питання їх хронології....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Гуцал, А.Ф.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2017
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161799
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі / А.Ф. Гуцал // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 2 (23). — С. 107-117. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161799
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1617992019-12-24T01:26:15Z Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі Гуцал, А.Ф. Статті У статті подано характеристику глиняних черпаків з Рудковецького городища, зроблено порівняння цього виду посуду з аналогічною керамікою з інших пам'яток Середнього Подністров'я, розглянуто питання їх хронології. В статье дана характеристика черпакам из Рудковецкого городища, расположенного в районе Среднего Днестра. Проводится их сравнение с такими же сосудами, найденными на чернолесских памятниках в Григоровке, Днестровке, Непоротово. Установлено, что по основным параметрам показатели совпадают, но имеются и различия, которые касаются оформления ручек сосудов, наличия или отсутствия изделий, декорированных каннелюрами. Сделан вывод о том, что эти древности имеют несколько разную хронологию. Наиболее ранним представляется поселение в Днестровке, наиболее поздним — в Григоровке. Для более углубленного изучения вопросов, связанных с чернолесской культурой на Днестре, необходимы новые полевые исследования. The paper presents the characteristics of bailers from the Rudkovetskyi hillfort located in the area of the Middle Dnester. Compares them with the same bailers found on the monuments in chernolessya in Grygorovka, Dnestrovka, Neporotovo. It was found that the figures on the basic parameters are the same, but there are differences relating to the mounting of handle of bailers, presence or absence of items decorated with fluted. The conclusion is that these ancient times have somewhat different chronology. The earliest settlement is in Dnеstrovka, the most late — in Grygorоvka. For a more in-depth study of issues related to chernolesskaya culture on the Dnester, needs new field researches. 2017 Article Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі / А.Ф. Гуцал // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 2 (23). — С. 107-117. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161799 904.23(477.85)”638” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Гуцал, А.Ф. Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі Археологія і давня історія України
description	У статті подано характеристику глиняних черпаків з Рудковецького городища, зроблено порівняння цього виду посуду з аналогічною керамікою з інших пам'яток Середнього Подністров'я, розглянуто питання їх хронології.
format	Article
author	Гуцал, А.Ф.
author_facet	Гуцал, А.Ф.
author_sort	Гуцал, А.Ф.
title	Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі
title_short	Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі
title_full	Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі
title_fullStr	Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі
title_full_unstemmed	Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі
title_sort	черпаки рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на дністрі
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161799
citation_txt	Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі / А.Ф. Гуцал // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 2 (23). — С. 107-117. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT gucalaf čerpakirudkovecʹkogogorodiŝaídeâkípitannâhronologííčornolíssânadnístrí
first_indexed	2025-07-14T14:21:08Z
last_indexed	2025-07-14T14:21:08Z
_version_	1837632448308969472
fulltext	107ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23) УДК: 904.23(477.85)”638” А.Ф. Гуцал ЧЕРПАКИ РуДКОВЕЦьКОГО ГОРОДИЩА І ДЕЯКІ ПИТАННЯ хРОНОЛОГІї ЧОРНОЛІССЯ НА ДНІСТРІ У статті подано характеристику глиняних черпаків з рудковецького городища, зроблено порів- няння цього виду посуду з аналогічною керамікою з інших пам’яток Середнього Подністров’я, розгляну- то питання їх хронології. Ключові слова: Григорівка, Дністровка, Непо- ротово, рудківці, Середнє Подністров’я, чорнолісь- ка культура, кераміка, черпаки. Городище в с. Рудківці Новоушицького р-ну досліджувалося у 1970-х рр. Тоді було розкри- то біля 400 м2 площі, відкрито ряд жител, з’я- совано характер фортифікацій, отримано знач- ний керамічний матеріал. Роботи на пам’ятці були продовжені у 2016 р. Городище займає територію у 115 га, розташовану на крутому схилі лівого берега Дністра і на плато, де роз- мішене сучасне село. Колекція кераміки складається із відомих на пізньочорноліських старожитностях форм посуду. Серед них домінують корчаги, тюльпа- новидні горщики, миски із загнутим всередину вінцем та черпаки. Серед загального числа кераміки черпа- ки складають 16,1 %. Можливо якась частина фрагментів належить кубкам, але цілих форм цього типу посуду не знайдено, в той час як черпаків нараховується кілька десятків. Поо- динокі знахідки кубків і на інших пізньочор- ноліських об’єктах Середнього Подністров’я — у Григорівці [Смирнова, 1983, c. 62], Дністровці [Смирнова, 1985, c. 18] в Непоротово. Таке яви- ще звичне для скіфської епохи Дніпровського Правобережжя [Ковпаненко, Бессонова, Ско- рый, 1989, c. 52]. Складається враження, що кубки зовсім не використовувалися на поселен- нях, що дуже вірогідно. На розкритій площі городища зібрано понад дві сотні ручок черпаків, які збереглися разом з цілими посудинами чи у фрагментах. Це по- казує наскільки широко даний тип глиняних виробів побутував у тодішнього населення. При виготовленні їм приділялася особлива увага. вони були неодмінними аксесуарами в ході різних святкувань, релігійних церемоній тощо [Горбов, 2002, c. 243]. До аналізу цієї категорії посуду дослідники звертаються все частіше [Кашуба, Левицкий, 2011; Кашуба, Дараган, 2009; Щербань, Рахно, 2006, Шрам- ко, 1999]. Стало зрозуміло, що вони виступають свого роду хроноіндикаторами. М. Дараган, вивчаючи черпаки Жаботинського поселен- ня, прийшла до висновку, що цей тип посуду дуже яскраво характеризує зміни між першим і другим горизонтом поселення [Дараган, 2003, c. 312]. Іншими стали форма чашечки, ручки, відростки. Ручки на дрібних черпаках стають вузькими, кругло-овальними в перерізі. вони орнаментувались різного роду косими пара- лельними смугами, заштрихованими трикут- никами, ромбами тощо. відростки набувають вигляду сплощеного великого пальця або ро- гоподібного виступу, тоді як циліндричні і цв’яхоподібні виступи зникають [Дараган, 2003, c. 314]. Як і вся столова кераміка, рудковецькі чер- паки формувалися із щільного, добре проміша- ного тіста з домішками шамоту, піску, окремих вкраплень жорстви. Поверхня здебільшого сіро-чорного, коричнево-сірого забарвлення, добре загладжена, нерідко підлощена. Кожна посудина має свій профіль, який може бути від майже прямого (рис. 1, 7) до різко есовираже- ного (рис. 2, 8). Практично всі черпаки мають глибоку чашку, злегка відхилений назовні ві-© А.Ф. ГУЦАЛ, 2017 Статті 108 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23) нець, округле дно. з нашого погляду більше всього їх відрізняє ручка. за цією ознакою виділяється кілька типів черпаків. До першого можемо віднести посуди- ни, що мають просту петельчасту ручку. Серед черпаків вони складають 8,5 %. У них тулуб без видимих перегинів переходить у майже пря- мий вінчик і округле дно. Корпус ледь ширший рис. 1. черпаки з Рудковецького городища Гуцал А.Ф. черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі 109ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23) діаметра вінець. Одні мають порівняно глибоку чашку (рис. 1, 1), інші — значно меншу (рис. 1, 2). Ручка дещо підвищується над краєм. Такі вироби відомі на Середньому Дністрі у біло- грудівській культурі [Рибалова, 1998, рис. 5, 8], на чорноліських пам’ятках, таких, як поселен- ня Дністровка [Смирнова, 1985, рис. 6, 4, 7, 9; 10, 1—3; 1986, рис. 5, 10; 7, 5], Непоротове [Кру- рис. 2. черпаки з Рудковецького городища Статті 110 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23) шельницька, 1998, рис. 13, 10; 16, 3, 4], Ленків- ці [Мелюкова, 1958, рис. 2, 12—14]. Друга група черпаків, які привертають увагу, має ручку з нерозвинутим загостре- ним відростком наверху. Їм належить 3,5 %. До одного такого черпака була прикріплена стрічкова ручка з поздовжнім жолобком на зов- нішній стороні і широким загостреним висту- пом на вершині (рис. 1, 4). Ручки інших посу- дин в розрізі округлі, овальні і зовсім круглі, виступи тільки намічені, конусовидні (рис. 1, 5). рис. 3. черпаки з Рудковецького городища Гуцал А.Ф. черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі 111ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23) Основна ж маса черпаків відрізняється від інших тим, що у них ручки, піднімаючись на 2—3 см над кромкою чашки, завершуються ко- нусовидно зрізаним, циліндричним (чи близь- ким до нього) або циліндричним, з розширеним на кінці виступом (рис. 1, 8, 12, 13; 2, 9, 12), зрід- ка їх буває два (рис. 5, 1, 2) і навіть три (рис. 5, 4). У відсотковому співвідношенні вони займа- ють 86 %. Більшість — це невеликі посудини з глибокою до 6—8 см чашкою, тулубом 6—12 см, рис. 4. черпаки з Рудковецького городища Статті 112 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23) округлим дном, на якому іноді помітний умбон. У частини з них слабо профільований корпус, коли ледь намічена шийка переходить у злег- ка відхилений назовні вінець, а тулуб майже рівний діаметру останнього (рис. 1, 7, 8, 10, 11). Інші екземпляри характеризуються по- мітнішим S-видним профілем, діаметр тулуба незначно перевищує діаметр вінця (рис. 1, 6, рис. 5. черпаки з Рудковецького городища Гуцал А.Ф. черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі 113ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23) 12—15). є посудини, у яких тулуб конусовид- но переходить до звуженого вінчика майже по прямій лінії (рис. 1, 9). Такі вироби за фор- мою (особливо, коли б вони були трохи глибші) скоріше наближаються до грушевидних чер- паків, відомих в Подніпров’ї у ранньоскіфську пору [Ильинская, 1975, табл. І, 1; ІХ, 9]. Стінки всіх черпаків переважно тонкі, не перевищують 0,5 см, виглядають естетично, загладжені, нерідко залощені. Але бувають і значно грубішої обробки. Наприклад, є фраг- менти стінок завтовшки 1 см (рис. 2, 3), виго- товлені такі посудини недбаліше, поверхня шорсткувата. Подібне оформлення поверхні і на виробах з шишковидними виступами на боках (рис. 2, 13; 3, 1, 6, 10). Третина черпаків мала збільшені розміри. У них діаметри вінець становили 14—19 см, ручки широкі, масивні, з виступом (рис. 3, 3, 8). частина черпаків (14 %) прикрашена зуб- чатим, S-подібним кільцевидним, штампом, врізними лініями, що утворюють заштрихо- вані геометричні фігури. часто це трикутни- ки, ромби з’єднані вершинами в поєднанні із штампами (рис. 4, 2—17, 19, 20), заштриховані зигзаговидні смуги (рис. 4, 18) тощо. Така ор- наментація притаманна посуду з чорнолісь- ких пам’яток дністро-дніпровського межиріччя [Смирнова, 1983, рис. 1, 1—6; 4; 1984, рис. 8, 1, 2, 8, 9; Тереножкин, 1961, рис. 41], з жаботинсь- ких [Дараган, 2011, рис. V.12, 20, 24; табл. 125, 1, 2, 5, 7 та ін.; Ильинская, 1975, рис. 12; табл. І, 3; ХХХІ, 4] та сахарнянських старожитностей [Гольцева, Кашуба, 1995, рис. LX, 5; LXX, 3; LXXI, 9; Кашуба, 2000, рис. LXIII, 13; LXXII, 1, 7, 12]. Рідкісною є ручка, декорована трьома здвоєними лініями зубчатого штампа (рис. 4, 1). Орнамент такого типу бачимо на ручці кув- шина із Глінжень ІІ [Гольцева, Кашуба, 1995, c. 34, табл. LXX, 5]. Цікава категорія черпаків (6 %) представ- лена виробами з канелюрами. Цим вони різко виділяються серед інших. частіше орнаменту- вався тулуб. Канелюри розташовувалися вер- тикально (рис. 5, 10) або злегка нахиленими вправо (рис. 5, 3, 8, 9), на шийці — горизонталь- но (рис. 5, 12). Корпус плавно профільований, округлий, вінець відігнутій (рис. 5, 9), іноді форма тулуба має біконічну форму (рис. 5, 8), є посудини з раптовим переходом від кулевид- ного тулуба до вертикально поставленої шийки (рис. 5, 13). Очевидно, цим черпакам належать ручки особливої конструкції. вони, як можна судити за кількома уламками, складаються ніби з двох елементів. Їх нижня частина, яка кріпилася до стінки в місці найбільшого роз- ширення, має форму стрічки із заокругленими краями. У крайній вищій точці стрічка рапто- во звужується і майже під прямим кутом пере- ходить у горизонтально повернутий в сторону вінчика, круглий стержень (рис. 5, 11, 14). Ос- танній, як правило, декорований поперечними канелюрами (рис. 5, 5, 7, 11). Поодинокі знахід- ки ручок, з таким декоруванням трапилися у Григорівці [Смирнова, 1983, c. 62, рис. 2, 3, 9], Непоротово [Крушельницька, 1998, рис. 96, 20], частіше вони зустрічаються в групі Кишинів- Корлатень [Смирнова,1990, c. 23, рис. 2, 5, 11; Мелюкова, 1961, c. 39, рис. 15, 11—15], куль- турі Басарабі [Vulpe, 1965, Abb. 6, 14], на го- родищі Глінжень ІІ [Гольцева, Кашуба, 1995, c. 34]. Канельовані черпаки з Рудковець практич- но повністю повторюють форми і орнаменти аналогічних виробів із Шолданешт. Це, голо- вним чином, посудини з розширеним округлим тулубом, прикрашеним вертикальними чи на- хиленими канелюрами, між якими бувають, як і на рудковецьких (рис. 5, 8), симетрично видавлені із середини три горбкуваті виступи (один на стороні протилежній до ручки і два по боках) [Мелюкова, 1958, рис. 16, 2; 21, 1— 4]. Навіть якістю недбалого тьмяного лощіння рудковецькі черпаки подібні шолданештським. У той же час фрагменти корчаг типу віллано- ва, мисок з відігнутим назовні вінцем, які теж трапилися на городищі, мають добре чорне ло- щіння значно вищої якості, як і в Шолданеш- тах [Мелюкова, 1958, c. 57, 71]. Немає сумніву у походженні цього варіанту посуду із культур шолданештського кола. Цікаве і таке спосте- реження науковців: для території Середнього Подніпров’я впливи культурного комплексу Басарабь, як зараз вияснено, були прямими, але переважно без участі культури Шолдане- шт [Кашуба, Левицкий, 2011, c. 155], то для Рудковецького городища навпаки — безпосе- редніми були контакти з Шолданештами. Але і чисто басарабські культурні імпульси теж не можна ігнорувати. Їх зустрічаємо на ручках у вигляді характерного орнаменту (рис. 4, 1; 5, 6), відомого із культурних комплексів Ба- сарабі-Шолданешти городища Глінжень ІІ [Гольцева, Кашуба, 1995, рис. LXX, 5; LХХІ, 7]. Одним із таких свідчень їхньої наявності є прокреслені на внутрішній стороні ручок фігу- ри з елементами мальтійського хреста (рис. 4, 2, 3), що є однією з невід’ємних басарабських ознак, відсутніх у Шолданештах [Дараган, Ка- шуба, 2008, c. 55]. Поява такого символу у Пів- нічному Причорномор’ї засвідчена з середини VIII ст. до н. е. [Кашуба, Дараган, 2009, c. 78, 79]. з’ясувалося, що специфічні зображення мальтійських хрестів на кераміці присутні, як на Правобережжі Дніпра у середині-третій чверті VIII ст. до н. е., так і на цілому ряді по- селень Лівобережжя у ранньоскіфський час [Дараган, Кашуба, 2008, c. 55]. Останнє озна- чає, що і в Рудківцях хвиля басарабських запо- зичень може припадати як мінімум на першу половину VІІ ст. до н. е. черпаки шолданештського зразка, декоро- вані канелюрами, відомі в межах Рудковецько- го регіону і з інших місць. Т.Г. Мовшею в с. Ло- Статті 114 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23) мачинці Сокирянського району чернівецької області відкрито поховання заключного ета- пу чорноліської культури, де знайдено такий черпак [Крушельницька, 1998, c. 136—137; рис. 86, 3]. На поселенні с. Сокілець Дунає- вецького р-ну Хмельницької обл. при розвід- кових обстеженнях в.А. захарьєвим виявле- но уламки канельованих черпаків та частину бронзових однокільчатих вудил, датованих кінцем VІІІ — початком VІІ ст. до н. е., [Бан- дрівський, захарьєв, 1998, c. 506, рис. 1, 4, 5]. Це зайвий раз говорить про те, що продук- ція шолданештських керамістів інтенсивно поставлялася в райони подільського Подніс- тров’я У Середньому Подністров’ї найкраще дослід- жені чорноліські старожитності на Григорів- скому [Артамонов, 1955] та Рудковецькому [Гу- цал, 2000] городищах, поселеннях у Дністровці [Смирнова, 1986], Козлові [Белозор, Могилов, Скорый, 2010], Комарові [Ковпаненко, 1998], Ленківцях [Мелюкова, 1958], Непоротове [Кру- шельницька, 1998], Селищі [Мелюкова, 1953]. Колекції глиняного посуду із більшості цих старожитностей виглядають так ніби їх зібра- но на одному місці. Треба сказати, що візуаль- не ознайомлення з матеріалами Григорівки і Дністровки у фондах Ермітажу, Непоротова — безпосередньо ще під час розкопок, і порівнян- ня їх з рудковецькими не виявили яких небудь суттєвих відмінностей ні у зовнішньому виг- ляді посуду, забарвленні поверхні, формах чи сировині, з якої він виготовлений. зрозуміло, що якщо пам’ятки синхронні, відносяться до однієї культури, розташовані компактно на невеликій території, то так мало би й бути. Проте, повністю співпадаючи за основними характеристиками, кераміка має і деякі свої особливості. Проявляються вони в асортименті і, в першу чергу, стосуються черпаків. все це наводить на думку, чи існували ці об’єкти архе- ології одночасно, чи в їхніх датах можуть бути певні розходження. Якщо вони асинхронні, то в чому це проявилося. вчені давно звернули увагу на те, що фор- ми ручок розвиваються поступово від простих петельчатих до ручок з виступами на вершині. О.І. Тереножкін писав, що висхідною формою черпака була кружка з невисокою дуговид- ною ручкою [Тереножкин,1961, c. 78, рис. 51, 1, 2, 7, 8, 16, 17]. в.А. Іллінська зауважувала, що неорнаментовані кружковидні черпаки з петельчатою заокругленою, загостреною або з невеликим горбком на вершині ручкою, пред- ставляють найбільш ранній варіант [Ильинс- кая, 1975, c. 116] Поселення в с. Ленківці, де знайдено черпаки з простими петельчастими, ручками Г.І. Мелюкова вважала близьким за особливостями матеріальної культури до поселень епохи пізньої бронзи типу Білогру- довки, а поселення, де виявлені черпаки з виступами на перегині ручки, впевнено зара- ховувала до більш пізнього періоду [Мелюкова, 1953, c. 72]. Якщо виходити із таких типологічних розробок, виконаних у свій час для Дніп- ровського Правобережжя, то і для Середньо- го Подністров’я найранішими треба вважати посудини, які мають просту петельчату ручку без виступу. На поселенні у Дністровці такий вид посуду, як черпак, представлений в своїй основній масі виробами із простими петельча- тими ручками. вони там повністю домінують, в той час як ручки із виступом на вершині трап- ляються дуже рідко [Смирнова, 1984, c. 49; 1985, c. 18]. виходячи із специфіки матеріаль- ної культури, Г.І. Смирнова наполегливо від- стоювала точку зору про дві локальні групи пізньочорноліських пам’яток на Середньому Дністрі, названі нею «Дністровка-Ленківці» та «Григорівка» [Смирнова, 1984, c. 55—57; 1985, c. 26—27] і разом з М.Т. Кашубою присвятили цьому окрему статтю [Смирнова, Кашуба, 1988, с. 18—28]. Разом з тим, дослідниця ставила перед собою запитання, чи не є ці старожит- ності різночасовими, але відкидала цю думку [Смирнова, 1985, c. 26]. відмінності в матеріа- лах двох зазначених груп, вона бачила в тому, що на формування чорноліського комплексу Григорівського городища активно впливали носії групи Сахарна—Солончени, а на Дніс- тровку-Ленківці — голіградське населення [Смирнова, 1985, c. 27]. Цей висновок цілком логічний, в той час як твердження про дві ло- кальні групи вимагає переконливішої аргу- ментації. в свою чергу нагадаємо, що на поселенні були можливі деякі стратиграфічні спосте- реження. Так, курганом і двома зольниками перекривалися більш ранні культурні наша- рування. Крім цього, автор дослідження від- значила, хоч і незначну, відмінність в кухон- ній кераміці із зольника 2 і об’єктів відкритих під ним [Смирнова, 1985, c. 19]. Дещо допомог- ти може роговий псалій трьохдірчастого типу [Смирнова, 1982, рис. 12, 14]. О.Д. Могилов, виходячи з того, що він знайдений в житлі пізньочорноліської епохи, а житло перекривав курган з пізньочорноліськими похованнями, датував знахідку першою-третьою чвертями ІХ ст. до н. е. [Могилов, 2003, c. 79]. Але трьох- дірчаті рогові псалії, хоч можливо і дещо іншої морфології, відомі вже набагато раніше. зок- рема, вони знайдені у Білогрудівському лісі, у культурному шарі першої ступені чорноліської культури Суботівського городища [Теренож- кин, 1961, c. 98, рис. 62, 1, 2; 63, 1, 2], на старо- житностях пізньої бронзи [Березанская, 1982, c. 127, рис. 40, 4, 5]. Тому, не виключено, що екземпляр із Дністровки може бути старшим запропонованої дати. все це опосередковано говорить про те, що на поселенні були різночасові ділянки. Г.І. Смир- нова віднесла період його функціонування до Гуцал А.Ф. черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі 115ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23) IX—VIII ст. до н. е. з умовою, що нижня дата буде уточнюватися. Разом з тим, проведений аналіз деревного вугілля із ями 24 та житла 5 за радіовуглецевим методом показав середи- ну-другу половину ХІ ст. до н. е. Ця дата до- слідницею не була прийнята [Смирнова, 1986, c. 23] як і пропозиція Г. Косака, про яку вона згадує, віднести початок пізнього етапу чор- ноліської культури до Х ст. до н. е. [Смирнова, 1985, c. 34]. з позицій сьогоднішнього дня, така точка зору Г. Косака вже не виглядає аж дуже дивно. А якщо враховувати результати аналі- зу за С14, то ж цілком реально, що поселення у Дністровці могло зародитися у Х ст. до н. е., а то і раніше. Хронологія пам’яток фінальної фази епохи бронзи та початку раннього заліз- ного віку за останній час зазнала колосальних змін. Як в калейдоскопі міняються дати, зміст міжкультурних взаємозв’язків. Те, що ще зовс- ім недавно вважалося доведеним, зараз не витримує критики. звичайно це закономірний і позитивний процес оскільки останні дослід- ження пам’яток створюють нові можливості для оптимізації дат. Але це також означає те, що нинішня хронологія не є остаточною і вона ще не раз буде змінюватися. Рудковецьке городище і поселення Непоро- тово розташовані по різних сторонах Дністра, за 6 км одне від одного, тобто на віддалі пря- мої видимості. І вже між ними аж ніяк не мог- ло бути розходжень в керамічних наборах при умові повної синхронності. Л.І. Крушельницька відзначає, що у культурному шарі цих пам’яток відсутні керамічні вироби з канельованим орнаментом [Крушельницька, 1998, c. 161]. Такий висновок може свідчити про згасання життєдіяльності в Непоротово до того, як сюди почався експорт кераміки, прикрашеної кане- люрами. Однак з розкопу VІІ, який дослідниця відносить до найпізнішого періоду існування поселення, трапився фрагмент черпака (?) з таким декором [Крушельницька, 1998, рис. 62, 1]. Канелюри присутні і серед колекції череп- ків, зібраних на іншому поселенні — Непоро- тове V [Крушельницька, 1998, c. 127; рис. 80, 8, 11], яке, треба думати, виникло в той момент, коли розвиток поселень Непоротово І—ІV пі- шов на спад. Припускаємо, що це мало місце близько кінця VІІІ ст. до н. е., тобто до момен- ту з’явлення канельованого посуду басарабі- шолданештського чи скоріше шолданештсь- кого гатунку на Середньому Дністрі [Кашуба, 2000а, c. 145—147]. Спочатку появу культури Басарабі—Шолданешти у Дністро-Прутському межиріччі М.Т. Кашуба датувала не пізніше кінця першої половини VІІІ ст. до н. е., а вер- хній рубіж — серединою — кінцем VІІ ст. до н. е. [Гольцева, Кашуба, 1995, c. 36—37]. При цьому вона приводить думку М. Гуми, згідно якої матеріали з могильників шолданештсько- го типу відносяться до VІІ ст. до н. е. [Гольцева, Кашуба, 1995, c. 36]. в одній з останніх праць кінцевий період побутування шолданештсь- ких пам’яток доводиться на першу половину VII ст. до н. е., хоча не виключено, що може бути обмежений часом близько початку VII ст. до н. е. [Кашуба, 2012, c. 240] Приблизно таку ж позицію щодо шолданештських матеріалів займала і Г.І. Мелюкова [Мелюкова, 1989, c. 20]. І хоча деякі дати можуть показатися застарі- лими зовсім ігнорувати їх мабуть не варто. Це, в свою чергу, показує, що канельований орна- мент міг проникнути у подільський регіон не раніше УІІ ст. до н. е. Незначне число кера- міки шолданештського зразка у Рудківцях, те що вона не набула широкого розповсюдження, свідчить про її появу тут не у самий ранній пе- ріод існування цих пам’яток. Кераміка з Григорівки є, по суті, повним аналогом рудковецькій. Але і тут є винятки. У Григорівці приблизно вдвічі більше посуду, оз- добленого врізним і штампованим орнаментом. Більше і канелюр. Можливо це пояснюється ближчим розташуванням городища до сахар- нянської групи, або довшим періодом його існу- вання, що не виключено. визначення абсолютних дат чорноліських пам’яток з території Середнього Дністра — за- дача не реальна на сьогоднішній день. Такі хроноіндикатори, як кам’яні циліндричні мо- лотки, глиняні когтисті лапи і деякі бронзові вироби не дають «вузьких» дат. вони говорять лише про якийсь окремий період синхронного співіснування поселень. Із всіх датуючих знахі- док на цих старожитностях найпереконливіше виглядають бронзові асиметрично-ромбічні наконечники стріл з Рудковець [Гуцал, 2000, рис. 3, 1—8]. Навряд чи варто сумніватися у їх скіфській приналежності. в.А. Іллінська пов’язувала такий тип стріл з раннім етапом історії скіфів у Північному Причорномор’ї і під- креслювала, що вони локалізуються по шляхах скіфських походів [Іллінська, 1973, c. 17]. Якщо так, то постає питання, коли вони могли пот- рапити на городище. верхня дата пізньочор- ноліських пам’яток, згідно оцінок останніх де- сятиліть, припадає на середину VІІІ ст. до н. е. [Смирнова, 1985а, c. 43], кінець ІХ ст. [Кашуба, 2000а, c. 362; Дараган, Кашуба, 2008, c. 46, табл.], а в одній із недавніх хронологічних схем середньодністровську групу доведено до кінця VІІІ ст. до н. е. [Кашуба, Смирнова, вахтина, 2010, c. 163, табл.]. Тобто, стає очевидним, що оптимальні дати поки що не знайдені. верхній рубіж чорноліської культури і при- пинення життя на Рудковецькому городищі це різні речі. Очевидно, що городище продовжу- вало розвиватися і на етапі Жаботина ІІІ [Ка- шуба, Смирнова, вахтина, 2010, c. 163, табл.] і його фініш наступив, якщо не у середині VІІ ст. до н. е., то аж ніяк не раніше першої полови- ни VІІ ст. до н. е., і, ймовірніше, ближче до се- редини століття. На ряді пам’яток з території Статті 116 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23) Середнього Подністров’я, аналогічних за куль- турними проявами Рудківцям, в той період продовжувалося життя. Наприклад, поселен- ня Козлів ІІ, яке за керамічним матеріалом дуже близьке Рудківцям, дослідники датують другою половиною VІІІ—VІІ ст. до н. е. [Бело- зор, Могилов, Скорый, 2010, c. 168]. Очевидно, що дністровські матеріали пізнього чорнолісся включають в себе і жаботинський етап, який виражений тут дуже слабо. Фінальна дата городища опосередковано може бути підкріплена і таким фактом. До- слідження вчених останніх років показали, що приблизно в однаковий час, близько середини VII ст. до н. е., у Північному Причорномор’ї появляються східно-гальштатські імпорти, а у Карпатському басейні і південно-східній альпійській зоні фіксуються предмети ран- ньоскіфського походження, що підтверджує наявність тісних культурних зв’язків. відсте- жується також повернення загонів воїнів-вер- шників в лісостепові області Подніпров’я з далеких приальпійських земель близько сере- дини VII ст. до н. е. [Кашуба, 2012, c. 245; Ка- шуба, Смирнова, вахтина, 2010, c. 163, табл.]. Це, власне, підтверджує, що скіфська поява і в зоні Середнього Подністров’я мала місце у вка- заний час, і Рудковецьке городище було одним із центрів тих подій. Таким чином, знахідки, які могли б в межах вузької хронології визначити абсолютні дати для вище згаданих об’єктів археології відсутні. Тим не менше, керуючись тими типологічними змінами, які сталися з керамікою, зокрема з черпаками, на пам’ятках, про які йшлося, ми схильні вважати, що найдавнішим було посе- лення у Дністровці (орієнтовно воно могло іс- нувати протягом Х — кінця VІІІ ст. до н. е.), в Непоротово життя буяло у кінці Х — VІІІ ст. до н. е., у Рудківцях — кінець Х — перша по- ловина VІІ ст. до н. е., у Григорівці — остання чверть Х — середина VІІ ст. до н. е. зрозуміло, що викладені тут міркування з приводу хронології середньо-дністровських ста- рожитностей потребують додаткового обґрунту- вання. Для цього потрібні нові польові дослід- ження, виявлення закритих комплексів, чіткі стратиграфічні спостереження. Сподіваємося, це справа майбутнього. Артамонов М.и. Археологические исследования в Южной Подолии в 1952—1953 гг. // КСИМК. — 1955. — вып. 59. — С. 100—117. Бандрівський М., Захар’єв В. Нова знахідка брон- зових однокільчастих вудил в Україні // зап. НТШ: Праці археол. комісії. — Львів, 1998. — 235. — С. 505—510. Белозор В., Могилов А., Скорый С. Комплексы ран- него железного века у с. Козлов на Среднем Дест- ре // Tyragetia. Arheologie Istorie Antica. — 2000. — Vol. IV (XIX), nr. 1. — С. 149—174. Березанская С.С. Северная Украина в эпоху брон- зы. — К., 1982. — 209 с. Гольцева Н.В., кашуба М.Т. Глинжень IІ — много- слойный памятник Среднего Поднестровья. — Ти- располь, 1995. — 272 с. Горбов В.Н. О сакральной функции архаических черпаков Лесостепной Скифии // Структурно-семи- отические исследования в археологии. — Донецк, 2002. — Т. 1. — С. 243—255. Гуцал А.Ф. Рудковецьке городище і перший похід скіфів у Придністровський лісостеп // Давня і серед- ньовічна історія України (історико-археологічний збірник). — Кам’янець-Подільський, 2000. — С. 69— 79. Дараган М.Н. Периодизация Жаботинского поселе- ния // АвУ 2001—2002 pp. — 2003. — С. 310—317. Дараган М.Н. Начало раннего железного века в Днепровской Правобережной Лесостепи. — К., 2011. — 848 с. Дараган М.Н., кашуба М.Т. Аргументы к ранней дате основания Жаботинского поселения // Revista Arheologicа. — 2008. — Vol. 4, n. 2. — С. 40—74. ильинская В.А. Раннескифские курганы бассейна р. Тясмин (VII—VI вв. до н. э.). — К., 1975. — 221 с. іллінська В.А. Бронзові наконечники стріл так зва- ного жаботинського і новочеркаського типів // Архе- ологія. — 1973. — вип. 12. — С. 13—26. кашуба М.Т. Раннее железо в лесостепи между Днестром и Сиретом (культура Козия—Сахарна) // Stratum plus. — 2000. — № 3. — С. 241—488. кашуба М.Т. заметки о формировании средне- гальштатской културы Басарабь—Шолданешть в Днестро-Прутском междуречьи // Stratum plus. — 2000а. — № 3. — С. 140—156. кашуба М., Дараган М. «чудесные знаки» галль- штаттского периода в юго-восточной Европе и север- ном Причерноморье. 1: Мальтийский крест // Studia archeologiae et historiae antiquae: Doctissimo viro Sci- entiarum Archeologiae et Historiae Ion Niculiţă, anno septuagesimo aetatis suae, dedicatur. — Chisinau, 2009. — С. 65—86. кашуба М.Т. О гальштатте и Гальштатте в Север- ном Причерноморье — современное состояние ис- следований // Археологические вести. — 2012. — № 18. — С. 232—252. кашуба М.Т., Смирнова Г.и., Вахтина М.Ю. Неми- ровское городище: сто лет археологических иссле- дований // Древние культуры Евразии: Материалы междунар. науч. конф., посвящ. 100-летию со дня рожд. А.Н. Бернштама. — СПб, 2010. — С. 156—167. кашуба М.Т., Левицкий о.Г. заметка о происхожде- нии одной категории сосудов для питья позднейшего предскифского — раннескифского времени в Север- ном Причерноморье // Древности восточной Европы: Сб. науч. тр. к 90-летию Б.А. Шрамко. — Харьков, 2011. — С. 148—159. ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Па- мятники скифского времени Днепровского Лесо- степного Правобережья. — К., 1989. — 333 с. ковпаненко Г.Т. Поселение предскифского времени у с. Комаров на Днестре // Скифы, хазары, славя- не, Древняя Русь: Междунар. науч. конф., посвящ. 100-летию со дня рожд. М.И. Артамонова. — СПб, 1998. — С. 33—34. крушельницька Л.і. чорноліська культура Серед- нього Придністров’я. — Львів, 1998. — 222 с. Мелюкова А.и. Культуры предскифского периода в Лесостепной Молдавии // Памятники эпохи бронзы и раннего железа в Северном Причерноморье. — М., 1961. — С. 5—52 (МИА. — № 96). Мелюкова А.и. Культуры предскифского перода в лесостепной зоне // Степи евразийской части СССР Гуцал А.Ф. черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі 117ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23) в скифо-сарматское время. — М., 1989. — С. 16— 29. Мелюкова А.и. Скифия и фракийский мир. — М., 1979. — 233 с. Мелюкова А.и. Памятники скифского времени на Среднем Днестре // КСИИМК. — 1953. — вып. 51. — С. 60—61. Мелюкова А.и. Памятники скифского времени лесо- степного Среднего Поднестровья // МИА. — 1958. — № 64. — С. 5—102. Могилов о.Д. Деталі кінського спорядження у пам’ятках західноподільської групи скіфського часу // Археологія. — 2003. — № 2. — С. 72—83. рибалова В.Д. Два поселения предскифского вре- мени на Левобережье Среднего Днестра и некото- рые проблемы белогрудовской культуры (по мате- риалам разведки Юго-Подольской экспедиции в 1953—1954 гг.) // Археологические вести. — 1999. — № 6. — С. 320—342. Смирнова Г.и. закрытые предскифские комплексы у села Днестровка-Лука // Древние памятники куль- туры на территории СССР. — Л., 1982. — С. 30—53. Смирнова Г.и. Материальная культура Григоровс- кого городища (к вопросу о формировании чернолес- ско-жаботинских памятников) // АСГЭ. — 1983. — № 23. — С. 60—72. Смирнова Г.и. О формировании позднечернолес- ской культуры на Среднем Днестре (по материалам поселения Днестровка-Лука) // АСГЭ. — 1984. — № 25. — С. 43—59. Смирнова Г.и. Поселение у с. Днестровка — памят- ник чернолесской культуры на Днестре // АСГЭ. — 1985. — № 26. — С. 5—29. Смирнова Г.и. Основы хронологии предскифских памятников Юго-запада СССР // СА. — 1985а. — № 4. — С. 33—53. Смирнова Г.и. Последний сезон работ на чернолес- ском поселении Днестровка-Лука и вопросы хро- нологии позднего чернолесья // АСГЭ. — 1986. — № 27. — С. 8—26. Смирнова Г.и., кашуба М.Т. О двух локальных группах культуры позднего чернолесья на Среднем Днестре // АСГЭ. — 1988. — № 29. — С. 18—28. Смирнова Г.и. Памятники типа Кишинев-Корла- тень в Днестро-Сиретском междуречье и группа Белегиш II в югославском Подунавье // АСГЭ. — 1990. — № 30. — С. 20—33. Тереножкин А.и. Предскифский период на Днеп- ровском Правобережье. — К., 1961. — 248 с. Шрамко и.Б. Техника конструирования черпаков скифского времени // АЛЛУ. — 1999. — № 2. — С. 19—20. щербань А.Л., рахно к.Ю. Глиняні черпаки почат- ку доби раннього заліза з пам’яток поблизу Дикань- ки // АЛЛУ. — 2006. — № 2. — С. 29—39. Vulpe A. Zur mitleren halstattzеit in Rumanien (Die Basarabi-Kultur)) // Dacia. — 1965. — ix. — S. 105— 132. А.Ф. Гуцал ЧЕРПАКИ РуДКОВЕЦКОГО ГОРОДИЩА И НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ хРОНОЛОГИИ ЧОРНОЛЕСьЯ НА ДНЕСТРЕ в статье дана характеристика черпакам из Рудко- вецкого городища, расположенного в районе Сред- него Днестра. Проводится их сравнение с такими же сосудами, найденными на чернолесских памятниках в Григоровке, Днестровке, Непоротово. Установлено, что по основным параметрам показатели совпадают, но имеются и различия, которые касаются оформле- ния ручек сосудов, наличия или отсутствия изделий, декорированных каннелюрами. Сделан вывод о том, что эти древности имеют несколько разную хроноло- гию. Наиболее ранним представляется поселение в Днестровке, наиболее поздним — в Григоровке. Для более углубленного изучения вопросов, связанных с чернолесской культурой на Днестре, необходимы новые полевые исследования. Ключевые слова: Григоровка, Днестровка, Не- поротово, Рудковцы, Среднее Поднестровье, черно- лесская культура, керамика, черпаки. A.F. Gutsal baiLErs frOM thE rudkOvEtskyi hiLLfOrt and sOME QuEstiOns On thE chrOnOLOgy Of thE chErnOLEssya On thE dnEstEr The paper presents the characteristics of bailers from the Rudkovetskyi hillfort located in the area of the Middle Dnester. Compares them with the same bailers found on the monuments in chernolessya in Grygorovka, Dnestrovka, Neporotovo. It was found that the figures on the basic parameters are the same, but there are differences relating to the mounting of handle of bailers, presence or absence of items deco- rated with fluted. The conclusion is that these ancient times have somewhat different chronology. The ear- liest settlement is in Dnеstrovka, the most late — in Grygorоvka. For a more in-depth study of issues re- lated to chernolesskaya culture on the Dnester, needs new field researches. keywords: Grygorovka, Dnеstrovka, Neporotovo, Rudkоvtsy, Middle Dnester, chernolеskaya culture, ce- ramics, bailers. одержано 23.02.2017

Черпаки Рудковецького городища і деякі питання хронології чорнолісся на Дністрі

Репозитарії

Схожі ресурси