Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783
Рецензія на книгу: Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 / Wyd. Andrzej Janeczek. – Poznań; Warszawa, 2005. – T. I. – LXIII + 450 s.; T. II. – 291 s. – (Edycja elektroniczna, płyta CD)
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16182 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 / М. Капраль // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 704-709. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16182 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-161822011-02-08T12:03:59Z Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 Капраль, М. Рецензії, огляди Рецензія на книгу: Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 / Wyd. Andrzej Janeczek. – Poznań; Warszawa, 2005. – T. I. – LXIII + 450 s.; T. II. – 291 s. – (Edycja elektroniczna, płyta CD) 2009 Article Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 / М. Капраль // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 704-709. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16182 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії, огляди Рецензії, огляди |
| spellingShingle |
Рецензії, огляди Рецензії, огляди Капраль, М. Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 |
| description |
Рецензія на книгу: Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 / Wyd. Andrzej Janeczek. – Poznań; Warszawa, 2005. – T. I. – LXIII + 450 s.; T. II. – 291 s. – (Edycja elektroniczna, płyta CD) |
| format |
Article |
| author |
Капраль, М. |
| author_facet |
Капраль, М. |
| author_sort |
Капраль, М. |
| title |
Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 |
| title_short |
Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 |
| title_full |
Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 |
| title_fullStr |
Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 |
| title_full_unstemmed |
Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 |
| title_sort |
album civium leopoliensium. rejestry przyjęć do prawa miejskiego we lwowie, 1388–1783 |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Рецензії, огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16182 |
| citation_txt |
Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 / М. Капраль // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 704-709. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kapralʹm albumciviumleopoliensiumrejestryprzyjecdoprawamiejskiegowelwowie13881783 |
| first_indexed |
2025-07-02T17:31:53Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:31:53Z |
| _version_ |
1836557285379276800 |
| fulltext |
З падінням залізної завіси комуністичної ідеології, розпадом соціалістич-
ної системи та Варшавського блоку наприкінці 80-х – на початку 90-х років
ХХ ст. відновилося зацікавлення польськими дослідниками історією Львова
та Галичини загалом. Чи не кожного року з’являлися їхні публікації з різних
ділянок історії Львова, особливо з давньої історії. Інтенсивно провадяться
дослідження з бібліографії, урбаністики, історіографії, мистецтвознавства,
соціальної та економічної історії1. Анджей Янечек, заступник директора Ін-
ституту археології та етнології Польської академії наук, — один з небагатьох
польських істориків, що віддавна та систематично працюють над тематикою
українсько-польського пограниччя в часи Середньовіччя та Нового часу,
зокрема історією Львова2. Тому вихід друком двотомного видання “Album
1 Назву тільки деякі найважливіші монографічні позиції: Szolginia W. Historiografia
architektury i urbanistyki dawnego Lwowa. – Warszawa, 1989; Budzyński Z. Bibliografia dzie-
jów Rusi Czerwonej, 1340–1772. – Rzeszów, 1990. – T. 1 (єдиний том); Czerner O. Lwów na
dawniej rycinie i planie. – Wrocław, 1997; Ostrowski J. K. Lwów: dzieje i sztuka. – Kraków,
1997. Утім, узагальнююче дослідження Лєшека Подгородецького про Львів (Podhoro-
decki L. Dzieje Lwowa. – Warszawa, 1993) випало цілком із цього переліку через свою
нефаховість, див.: Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (Соціально-
правові взаємини). – Львів, 2003. – С. 36–38.
2 Ось неповний перелік його праць: Janeczek A. Polska ekspansja osadnicza w ziemi
lwowskiej w XIV–XVI w. // Przegląd Historyczny. – Warszawa, 1978. – T. 69. – Z. 4. – S. 597–
622; idem. Exceptis schismaticis. Upośledzenie Rusinów w przywilejach prawa niemieckiego
Władysława Jagiełły // ibidem. – 1984. – T. LXXV. – Z. 3. – S. 527–542; idem. Osadnictwo
pogranicza polsko-ruskiego. Województwo bełskie od schyłku XIV do początku XVII w. – Wro-
cław etc., 1991; idem. Studia nad początkami Lwowa. Bilans osiągnięć i potrzeb badawczych //
Rocznik Lwowski. 1993–1994. – Warszawa, 1994. – S. 7–36; idem. Ulice etniczne w miastach
Rusi Czerwonej w XIV–XVI wieku // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej. – Warszawa,
1999. – № 1/2. – S. 131–145; idem. Ząb kniazia Lwa. W kwestii wiarygodności przemyskiego
przywileju wójtowskiego // Civitas et villa. Miasto i wieś w średniowiecznej Europie Środko-
wej. – Wrocław; Praha, 2002. – S. 177–189.
Мирон КАПрАЛь (Львів)
Album civium leopoliensium. RejestRy pRzyjęć
do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 / wyd.
AndRzej jAneczek. – poznAń; WARszAWA, 2005. –
t. i. – lXiii + 450 s.; t. ii. – 291 s.
(edycjA elektRonicznA, płytA cd)
704
civium Leopoliensium” не був несподіванкою для львівських істориків, які
про цю джерелознавчу роботу Анджея Янечека знали ще з кінця 90-х років
ХХ ст.
Видавець здійснив велику копітку археографічну працю, готуючи до
друку in extenso (докладно, повністю) реєстри прийнять міського права, по-
чавши від 1388 р. і закінчуючи 1783 р. розпочинаються записи відокремленою
запискою про вступ до міського права Львова Петра Губера у 1388 р., що було
внесено в першу збережену міську раєцько-лавничу книгу Львова (Т. І. – S. 1).
Надалі Анджей Янечек використовував записи про прийняття міського права
з 10 фінансових чи рахункових книг Львова, які й тепер зберігаються у львів-
ському архіві (Центральний державний історичний архів України, м. Львів).
Дані однієї фінансової книги за 1427–1457 рр., котра була втрачена у ХІХ ст.,
видавець реконструював за відомим кодексом Яна Алємбека, публікаціями
Дениса Зубрицького, Кароля Бадецького (Т. І. – S. 28–30). Також окремо за
ці роки він опублікував мандат короля Владислава ІІІ до райців Львова з
1436 р., щоб вони прийняли до міського права луцьких вірмен Сенька Ка-
чика та Мелешка. Джерельні дані останньої книги за 1750–1783 рр. мають
обмежену джерелознавчу вартість, бо включають тільки імена, прізвища та
спеціальності новоприйнятих міщан Львова, без зазначення походження,
місця проживання, подання листів про народження та інших важливих ін-
формацій, як у випадку з попередніми записками про прийняття до міського
права. Обриваються записи 1783 р., хоча відомо, що маґдебурзьке право
у Львові було скасовано в 1786 р. (видавець на зворотному аркуші титулу
помилково пише про 1787 р. як рік “ліквідації тодішніх форм міської авто-
номії Львова”) і такі книги велися і надалі, однак вони зберігаються тепер у
приватних руках і фактично недоступні науковцям. Через втрати та з інших
причин відсутніми є реєстри за кілька десятиліть чи не в кожному столітті
(1389–1404, 1427–1460, 1605–1626, 1728–1749).
Загалом видання містить 5788 нумерованих видавцем записок чи згадок
про прийняття міського права у Львові протягом понад чотирьох століть. На
жаль, дослідник нумерував тільки окремі записи в книгах, йдучи сліпо за
джерелами, не враховуючи в нумерації факти групових (по 2–3 та більше)
осіб, котрі приймали одночасно міське право. Таких записів було багато,
особливо у XVII–XVIII ст., коли масово вступали в міське право ремісники
за рекомендацією своїх цехмістрів. рецензент в одній зі своїх публікацій
також опрацював цей масив реєстрів прийнять міського права і провів під-
рахунок поосібно новоприйнятих, яких виявилося 6 тис. 647 осіб3. Багато
це чи мало? З одного боку, “Album civium Leopoliensium” стане найбільшим
банком даних львівської міської антропонімії, до якого можуть звертатися
дослідники історії Львова для ідентифікації тієї чи іншої особи, що виринає
в історичних джерелах. З другого боку, у сусідньому Кракові реєстри ново-
3 Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (Соціально-правові взає-XVI–XVIII ст. (Соціально-правові взає-–XVIII ст. (Соціально-правові взає-XVIII ст. (Соціально-правові взає- ст. (Соціально-правові взає-
мини). – С. 364, табл. 20.
705
прийнятих міщан тільки за 1392–1611 рр. включають більше 16,5 тис. осіб4,
отже, чи не втричі більше за значно коротший термін, хоча населення обох
міст було приблизно на тому ж самому рівні чисельності у пізньому серед-
ньовіччі та у ранньомодерний період.
Додам до цього, що у підготованому мною до друку довідковому ви-
данні “Міські урядники давнього Львова: списки”, яке включає ті ж самі
хронологічні рамки, містяться записи про більш ніж 1,5 тис. осіб. Таким
чином, вимальовується неможлива та абсурдна ситуація, коли на чотирьох
новоприйнятих львівських міщан припадав один урядник. Видавець здо-
гадується, що існували також записки про прийняття міського права, які
не вносилися у фінансові книги, а нотувалися у хронологічному порядку
в судово-адміністративних книгах міської ради. Анджей Янечек навіть ви-
бірково в “Aneksi” включив кілька таких записів за 1607 та 1617 рр. (Т. І. –
S. 446). Набагато більше аналогічних записів про вступ до міського права у
раєцьких книгах зустрічається у другій половині XVII – XVIII ст. Очевидно,
що врахування цих записів могло б скоригувати висновки, які були чи будуть
базовані тільки на опублікованих Анджеєм Янечеком реєстрах про прийняття
міського права Львова.
Питання повноти та вірогідності публікованих записів про прийняття
міського права видавцем не ставиться. Для вирішення цього питання слід було
переглянути великий масив львівських джерел, що дослідникові з Варшави,
очевидно, було не до снаги. У рецензії хочу тільки засигналізувати власні під-
ходи до проблеми вірогідності реєстрів на прикладі цеху львівських шевців,
у діловодстві якого відклалися фінансові книги з останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.5. У цехових книгах зафіксовано за період з 1665 по
1732 рр. інформацію про більш ніж 600 шевців, котрі вступали в цех, а отже,
теоретично мали приймати міське право. Тоді як в опублікованих Анджеєм
Янечеком джерелах згадується за цей же період (за винятком 1728–1732
рр.) тільки про 265 шевців. Отже, за попередніми даними, які корелюються
з іншими джерелами, більша частина львівських шевців, які вступили до
шевського цеху в останній третині XVII – першій третині XVIII ст., не по-
трапили в реєстри прийнять міського права.
У виданні власне джерельним записам передує вступна частина, котра
складається із загальної характеристики прийнять міського права у євро-
пейській історії та конкретно на львівському прикладі. Далі Анджей Янечек
деталізовано описує згадані фінансові книги Львова, що стали підставою
рецензованого видання (повторюючи майже дослівно опис Кароля Бадецького
з його видання “Archiwum Akt Dawnych Miasta Lwowa”, томи 3–4, 1935–1936),
4 Підраховано у рецензії Фелікса Кірика: Kiryk F. [Rec. na: Album civium Leopo-
liensium / Wyd. Andrzej Janeczek. – Pozna�; Warszawa, 2005. – Т. 1–2� // Kwartalnik Histo-Andrzej Janeczek. – Pozna�; Warszawa, 2005. – Т. 1–2� // Kwartalnik Histo-Т. 1–2� // Kwartalnik Histo-. 1–2� // Kwartalnik Histo-
ryczny. – Warszawa, 2006. – R. 113. – Z. 3. – S. 89.
5 Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника. – Ф. 5: Оссолін-
ських. – Спр. 428–431; Biblioteka Zakładu Narodowego im. Ossoli�skich we Wrocławiu. –
Rps. 427.
706
Мирон КАПрАЛь
обумовлює археографічні правила видання. Завершує розлогу вступну час-
тину опис засад створення покажчиків імен та географічних назв. Автор у
вступній частині справді з’ясував генезу постання реєстрів міського права
у регіоні поширення самоврядного міського права від Англії та Ірландії до
країн Центральної Європи “на північ від Альп”, де панували зразки міської
урбанізації за засадами німецького (маґдебурзького) права (Т. І. – S. VIII). Чи
не половину тексту цієї частини передмови містять бібліографічні покликання
на літературу предмета, більшість з якої, на жаль, недоступна в наших книго-
збірнях. Цінність цих історико-бібліографічних нотаток Анджея Янечека у
тому, що він подає ширше історичне тло розвитку міських структур всього
регіону поширення маґдебурзького права.
Незважаючи на такий розбудований науковий апарат видання, все ж
дослідникові історії Львова бракуватиме багатьох необхідних інформацій.
Як вже зазначив попередній рецензент Фелікс Кірик, у вступі майже немає
порівняльних даних про інші міста Польщі та України (у термінології поль-
ського дослідника “miast Rusi Czerwonej, Wołynia i Podola”)6. А найголовніше,
опубліковані документи не проаналізовано з історико-джерелознавчого боку.
Анджей Янечек покликається на відому статтю Алекси Ґілєвича, написану ще
в міжвоєнний період7, але на сьогодні інтерпретація цим дослідником бага-
тьох положень реєстрів викликає певні сумніви й потребує уточнення. Автор
у “львівській частині” вступу детально описує відому в літературі та багато
разів дискутовану ситуацію про генезу маґдебурзького права у Львові (Т. І. –
S. XVI–XVII), однак не подає конкретного аналізу засад прийняття міського
права у Львові, розгляду професійного, конфесійного, етнічного складу на-
селення, міграційних потоків та інших питань, котрі можна з’ясувати на під-
ставі вивчення публікованого джерельного матеріалу. Цілковитим мовчанням
обходить видавець доробок українських вчених, які працювали та працюють
надалі над львівськими реєстрами прийнять міського права8.
Другий том праці становлять ретельно укладені покажчики імен та
географічних назв. Дослідникам дуже зручно ними користуватися, оскільки
вони добре розбудовані. Кожне іменне гасло складається в такому порядку:
6 Kiryk F. [Rec. na: Album civium Leopoliensium…� – S. 88–89.
7 Gilewicz A. Przyjęcia do prawa miejskiego we Lwowie w latach 1405–1604 // Studia z
historji społecznej i gospodarczej, poświęcone prof. Fr. Bujakowi. – Lwów, 1931. – S. 375–
414.
8 Назву тільки деякі з праць: Кісь Я. Промисловість Львова в період феодалізму
(XIII–XIX ст.). – Львів, 1968; Шиян Р. Купці-шотландці в містах руського воєводства
у XVI–XVII століттях // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів,
1998.– Вип. 33. – С. 50–55; Капраль М. Демографія Львова XV – першої половини
XVI ст. // Львів. Історичні нариси / Упор. Я. Ісаєвич, Ф. Стеблій, М. Литвин. – Львів,
1996. – С. 67–81; його ж. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (Соціально-правові
взаємини). – Львів, 2003; Заяць О. Умови та процес прийняття до міського права у Львові
у 1501–1571 рр.// Rocznik Europejskiego Kolegium Polskich i Ukrai�skich Uniwersytetów. –
Lublin, 2003. – T.1. – S. 124–134.
707
Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783
назва особи (прізвище, ім’я, етнонім, спеціальність чи уряд, територіальне
походження); побічні варіанти написання прізвища; крайні дати згадки про
особу в реєстрах; імена родичів та споріднених осіб; номер або номери відпо-
відних записок (Т. І. – S. LI; Т. ІІ. – S. 9). У більшості записок мова латинська,
тільки у незначній кількості реєстрів мова німецька. Для уникнення помилок
при перекладі та для наукової коректності у покажчиках мова імен, професій,
етнічних назв дублює мову оригінальних записок.
Трохи інші засади застосував Анджей Янечек для передачі прізвищ
новоприйнятих громадян міста та щодо географічних назв. У покажчиках
вони змодернізовані відповідно до граматичних правил сучасної польської
чи німецької мови, впроваджуючи відсутні в джерелах “носові та кресковані”
польські літери та німецькі “умляути” (наприклад: “Kuźmic”, “Majduszewic”,
“Majowski”, “Kürschner”, “Scholz Wolfowic”, котрі в реєстрах записані як
“Kuzmicz”, “Mayduszewic”, “Maiowski”, “Kursner”, “Szolc Wolphowicz”).
Для зручнішого пошуку видавець також подав у відсиланнях у покажчиках
ці оригінальні варіанти власних назв, хоча у гаслах вони не завжди фіксува-
лися. Виходячи з запропонованих видавцем засад, можна було й українські
та вірменські прізвища та імена львівських міщан модернізувати сучасною
українською чи вірменською мовою, поряд подаючи оригінальні записи
латинською мовою.
А загалом широко розбудований іменний покажчик дає змогу дослідни-
кам реконструювати склад родин львівських міщан, адже видавець включав
у гасла всі родинні пов’язання, котрі виступають у реєстрах прийнять місь-
кого права. Додатковою зручністю для істориків є хронологічна вказівка при
кожному прізвищі міщанина, коли він приймав міське право або поручався
за інших новоприйнятих міщан.
Очевидно, багато втратив часу та багато зусиль доклав видавець до
ідентифікації географічних назв, які виступають у джерелах часто у важко-
впізнаваній латинізованій або германізованій формі. Особливо це зауваження
стосується назв іноземних міст, які рідко трапляються у наших джерелах,
та сіл у чужих місцевостях. Наприклад, “Aperiasch, Eperies” – це Пряшів,
а “Caschowia, Cassza” – словацьке місто Кошице. В останньому випадку
видавець розрізняє також село Кошице у Краківському воєводстві. Для до-
кладнішої ідентифікації села та міста з подібною чи тотожною назвою (Нове
місто, Нове село тощо) Анджей Янечек вказує на тодішній адміністративний
поділ на воєводства та повіти. Втім, частину географічних назв видавець
не зміг безсумнівно ідентифікувати, залишивши в тексті знаки питання для
майбутніх дослідників. Без огляду на це, колосальна праця видавця з іден-
тифікації кількох тисяч географічних назв у будь-якому випадку заслуговує
на вдячність та повагу істориків Львова.
Новинкою джерельного видання стала електронна версія книжки на CD,
доданому до кожної книжкової версії. За задумом видавця, саме електронний
варіант мав замінити читачеві систематичний предметно-тематичний по-
кажчик до видання. На жаль, користування електронним варіантом книжки
708
Мирон КАПрАЛь
в Україні виявилося неможливим з огляду на незрозумілі технічні проблеми
(судячи не тільки з власного досвіду, а й з невдалих спроб інших українських
колег). У Польщі у згадуваній рецензії Фелікс Кірик закинув Анджею Яне-
чеку як суттєву ваду книжки відсутність предметно-тематичного покажчика.
Можливо, рецензент з Кракова, як і дослідники в Україні, не зміг скористатись
з електронного варіанта книжки?
У виданні є нечисленні фактичні помилки, які виникли здебільшого
через фрагментарність записів про прийняття міського права та через слаб-
ку ознайомленість видавця з порівняльними даними з львівських судово-
адміністративних та цехових книг. Так, у покажчику слід розрізняти: Миколая
Шольца Вольфовича, лавника у 1611–1612 рр. (записка 3632), та Миколая
Шольца, лавника у 1639–1647 рр. (записки 3715, 3758, 3766, 3789). Хрис-
тофора Захновича, вірменського старшого у 1643 р. (записка 3764), слід
вважати ідентичним з Христофором Аведиком Захновичем, вірменським
старшим у 1661–1677 рр. (записки 3859, 3925, 3968, 3969, 3995, 4005). Також
видавець поплутав записки, які стосувалися трьох людей з однаковим іменем
та прізвищем, які жили у близький час: Станіслав Вільчек, львівський пере-
кладач у 1592 р. та лавник у 1606–1608 рр. (записки 3046, 3282, 3288, 3343,
3598); Станіслав Вільчек, лавник у 1625–1637 рр. та райця у 1637–1659 рр.
(записки 3644, 3694, 3736, 4070) та його син – Станіслав Вільчек, лавник у
1647–1660 рр. (3736, 3795, 3988, 3889). У покажчику видавець подав двох
осіб з цим іменем та прізвищем, хибно вказуючи їхні посади та роки пере-
бування на них.
Деякі варіанти написання прізвищ викликають певні застереження,
наприклад німецького прибульця із Сілезії до Львова Христофора Нітше
варто було б передати як “Nietsche”, а не “Nycz” (Т. ІІ. – S. 153). Через це та
сама особа у покажчику фігурує під двома гаслами: “Nietsche Christoforus de
Lwowek (1662)” i “Nycz Christoforus, consul”.
Дев’ять шевців, які прийняли міське право Львова у 1718 р.: Мартин
Козловський, Симон Оґризкевич, Людовік Маліцький, Христофор Заремб-
ський, Альберт Вільчинський, Ян Пендзіховський, Мартин Ґузік, Миколай
Франкевич, Ян Моклан, фігурують як кравці (Т. І. – S. 380). Насправді по-
милка трапилася через неуважність міського писаря, який замість “sutores”
написав “sartores”. Звірка із записами цехових книг шевського цеху Львова
того часу неспростовно виявляє, що мова йшла у кожному конкретному ви-
падку про шевців.
Без огляду на ці хиби та описки, які трапляються у рецензованій книзі,
двотомний “Album civium Leopoliensium” є солідним, фахово підготованим
джерельним та довідковим виданням, що слугуватиме історикам давнього
Львова добрим посібником у щоденній архівній пошуковій роботі.
Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783
|