Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році

У публікації подано листи з Російського державного архіву давніх актів у Москві. Один з них було написано абатом Данилом Афінським, відомим грецьким дипломатом середини XVII ст. на службі у шведського короля, українського гетьмана, бранденбурзького курфюрста і московського царя. У листі подано важли...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Федорук, Я.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2009
Schlagworte:	Публікації джерел
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16184
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році / Я. Федорук // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 475-510. — Бібліогр.: 96 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-16184
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-161842011-02-10T10:32:29Z Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році Федорук, Я. Публікації джерел У публікації подано листи з Російського державного архіву давніх актів у Москві. Один з них було написано абатом Данилом Афінським, відомим грецьким дипломатом середини XVII ст. на службі у шведського короля, українського гетьмана, бранденбурзького курфюрста і московського царя. У листі подано важливу інформацію про його політичну діяльність у 1655 р. (а саме про його посольства від гетьмана Богдана Хмельницького з Чигирина до Стокгольма у травні, а також зі Львова до Варшави до Карла Х Ґустава у листопаді). Оскільки Данило Афінський згадує кількох послів з різних країн до шведського короля у Варшаву, то в передмові автора і в коментарях до публікації подано відомості про взаємини Швеції з Англією, Австрією, Об’єднаними Провінціями, Данією, Трансільванією та Османською імперією наприкінці 1655 р. й упродовж перших місяців 1656 р. Документи є чернетками російського перекладу з грецьких оригінальних текстів, які поки що не віднайдені в архіві. В публикации представлены письма из Российского государственного архива древних актов в Москве. Одно из них было написано аббатом Даниилом Афинским, известным греческим дипломатом середины XVII ст. на службе у шведского короля, украинского гетмана, бранденбургского курфюрста и московского царя. В письме содержится важная информация о его политической деятельности в 1655 г. (а именно о его посольствах от гетмана Богдана Хмельницкого из Чигирина в Стокгольм в мае, а также из Львова в Варшаву к Карлу X Густаву в ноябре). Поскольку Даниил Афинский упоминает нескольких послов из различных стран к шведскому королю в Варшаву, то в предисловии автора и в комментариях к публикации представлены ведомости об отношениях Швеции с Англией, Австрией, Объединенными Провинциями, Данией, Трансильванией и Османской империей в конце 1655 г. и первые месяцы 1656 г. Документы являются черновиками российского перевода греческих оригинальных текстов, которые пока что не найдены в архиве. The article contains letters from the collection of the Russian State Archive of Ancient Acts in Moscow. One of them was written by abbot Daniel of Athens, a famous Greek diplomat of the mid-17th century serving the King of Sweden, Hetman of Ukraine, Duke of Brandenburg, and Tsar of Muscovy. The letter provides important information on his political activity in 1655 (i. e., on his missions from Hetman Bohdan Khmelnytsky from Chyhyryn to Stockholm in May, as well as from Lviv to Charles X Gustav of Sweden in Warsaw in November). From the description by Daniel of some envoys from different countries to the Swedish King in Warsaw the author presents in his foreword and commentaries a study of the relations of Sweden with Great Britain, Austria, the United Provinces, Denmark, Transylvania, and the Ottoman Empire in late 1655 and during the first months of 1656. The documents are drafts of the Russian translation of Greek original texts which have not been found in the archive until the present time. 2009 Article Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році / Я. Федорук // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 475-510. — Бібліогр.: 96 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16184 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації джерел Публікації джерел
spellingShingle	Публікації джерел Публікації джерел Федорук, Я. Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році
description	У публікації подано листи з Російського державного архіву давніх актів у Москві. Один з них було написано абатом Данилом Афінським, відомим грецьким дипломатом середини XVII ст. на службі у шведського короля, українського гетьмана, бранденбурзького курфюрста і московського царя. У листі подано важливу інформацію про його політичну діяльність у 1655 р. (а саме про його посольства від гетьмана Богдана Хмельницького з Чигирина до Стокгольма у травні, а також зі Львова до Варшави до Карла Х Ґустава у листопаді). Оскільки Данило Афінський згадує кількох послів з різних країн до шведського короля у Варшаву, то в передмові автора і в коментарях до публікації подано відомості про взаємини Швеції з Англією, Австрією, Об’єднаними Провінціями, Данією, Трансільванією та Османською імперією наприкінці 1655 р. й упродовж перших місяців 1656 р. Документи є чернетками російського перекладу з грецьких оригінальних текстів, які поки що не віднайдені в архіві.
format	Article
author	Федорук, Я.
author_facet	Федорук, Я.
author_sort	Федорук, Я.
title	Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році
title_short	Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році
title_full	Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році
title_fullStr	Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році
title_full_unstemmed	Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році
title_sort	два листи архімандрита данила афінського і грека федора дмитрієва до царя олексія михайловича у 1656 році
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Публікації джерел
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16184
citation_txt	Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році / Я. Федорук // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 475-510. — Бібліогр.: 96 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT fedorukâ dvalistiarhímandritadanilaafínsʹkogoígrekafedoradmitríêvadocarâoleksíâmihajlovičau1656rocí
first_indexed	2025-07-02T17:31:58Z
last_indexed	2025-07-02T17:31:58Z
_version_	1836557290850746368
fulltext	У дослідженнях істориків, які вивчали діяльність грецьких церковних ієрархів та їхніх посланців до царя Олексія Михайловича у середині XVII ст., неодноразово наголошувалося на важливості інформації, яку ці дипломати привозили до Посольського приказу. Їхній шлях у Москву пролягав переважно через Україну, де вони нерідко зустрічалися з Богданом Хмельницьким та старшиною Війська Запорозького. Через це відомості, які греки подавали у Москві, сьогодні є унікальними свідченнями про події того часу, що нерідко дають нам особистісні характеристики політичних діячів епохи. Не є тут винятком і сьогоднішня публікація листів греків о. Данила Афін- ського та Федора Дмитрієва до московського царя Олексія Михайловича, по- даних у Посольський приказ 15 лютого ст. ст. 1656 р. Ці документи є добрими образками до характеристики дипломатичної діяльності греків у їхніх зв’язках з Московською державою середини 50-х років XVII ст. До того ж будь-яке джерело, що дає нам нові біографічні дані про такого непересічного диплома- та середини XVII ст., яким був о. Данило Афінський (“Данил архимаритъ из Аөина Грεка”), заслуговує на особливу увагу дослідників. Перебував о. Данило на службі у шведського короля, українського гетьмана, московського царя і бранденбурзького курфюрста, його життєпис сповнений загадкових подій, а упродовж довгого часу він викликав помітний інтерес в істориків. “Варто, може, згадати, що чернець цей – то постать досить видатна, яка [...] відіграла не останню роль в історії Центрально-Східної Європи того часу”, – писав, зокрема, польський історик Адам Керстен, даючи характеристику о. Данилові1. ∗ Висловлюю свою подяку науковій співробітниці Інституту загальної історії РАН Вірі Ченцовій (Москва) за цінні коментарі під час підготовки цих документів до друку, особливо за надану можливість користуватися машинописом дослідниці “Les Grecs à l’époque baroque entre Première, Seconde et Troisième Rome: perspectives des recherches dans les archives romaines et moscovites” – виступом на конґресі “Studio e insegnamento della storia della Chiesa”, що відбувся 17–19 квітня 2008 р. у Pontificia Università Gregoriana в Римі, а також за копію статті шведського історика Бьор’є Кньоса: Knös Börje. Un délégué grec au service de la diplomatie suédoise au XVIIe siècle // L’Hellénisme сontemporain. 2e série. – Athènes, 1956. – T. X. – P. 418–454. 1 Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. Studium władzy i opozycji. – Warszawa, 1988. – S. 362. Ярослав ФЕДОРУК (Київ) два Листи архімандрита даниЛа афінського і грека федора дмитрієва до царя оЛексія михайЛовича у 1656 році* 475 Іван Крип’якевич ще у 1930 р. писав, що відкриття нових джерел по- винно пролити яскравіше світло на діяльність о. Данила, і наголошував на необхідності вивчення його біографії2. Якщо не рахувати монографії Домета Олянчина про цього грецького дипломата, написаної на багатих архівних матеріалах, виявлених під час його пошуків у Берліні, Мюнстері, Лейпцігу, Кенігсберзі, Фрауенбурзі, Штутгарті etc., але втраченої у Празі під час війни3, то від часу репліки І. Крип’якевича було опубліковано лише один новий лист о. Данила. Цей документ було написано до московського царя 4 (14) листопада 1654 р., і його публікація В. Ченцовою доповнювалася ґрунтовними комен- тарями й перекладом російською мовою з грецького оригіналу4. Інший лист від 2 травня 1653 р. (з Франції), віднайдений дослідницею в Римі, о. Данило писав до Конґрегації Пропаганди Віри про діяльність трапезундського ми- трополита Кирила5. Однак він ще чекає на переклад з грецької й докладну публікацію. Про ранній період життя цього діяча, як і про його вік станом на середину 1650-х рр., поки що нічого не відомо. Якийсь час він належав до середовища греків, що еміґрували до Франції, проживаючи в Парижі. Інформація про це дійшла до нас, зокрема, із записок Павла Алеппського, який зустрічав його у Києві у 1654 р.6. Крім того, у Посольському приказі в Москві вважалося, що Франція була місцем не лише його проживання, а й народження. Нотатку про це зустрічаємо в наказі московському послові до нового українського гетьмана після смерті Богдана Хмельницького Бог- данові Матвійовичу Хитрово від кінця 1657 р. У цьому документі писалося: “Відомо великому государю, його царській величності, що не раз приїжджав у Військо Запорозьке старець Даниїл, а родом він з французької землі, а нині ходить в мирській одежі, а чернечу скинув [...]”7. У літературі однак припускається, що місцем його народження могли бути Афіни, Пелопонес 2 Крип’якевич І. Данило Олівеберг де Грекані, дипломат часів Хмельниччини / Публ. В. Матях // Доба Богдана Хмельницького: Зб. наук. пр. – К., 1995. – С. 252. 3 Олянчин Д. З моїх архівних дослідів в Німеччині від 1925 до 1938 р. Причинок до української історіографії // Наукові записки Українського Вільного Університету. – Мюнхен, 1965–1966. – С. 132–138, 146–150. 4 Ченцова В. Г. Восточная церковь и Россия после Переяславской рады 1654–1658: Документы. – М., 2004. – С. 10–13, 56–62, 135–136. Передрук у збірнику документів: Русская и украинская дипломатия в международных отношениях в Европе середины XVII в. – М., 2007. – C. 512–514, 543. 5 Огляд його змісту див.: Tchentsova Vera. Les Grecs à l’époque baroque entre Pre-Les Grecs à l’époque baroque entre Pre- mière, Seconde et Troisième Rome: perspectives des recherches dans les archives romaines et moscovites // Rileggere insieme la storia. Bilanci e nuove prospettive / A cura di Giulio Cipol-A cura di Giulio Cipol- lone, Marek Inglit s. j., Maria Silvia Boari. – Roma: Pontificia Università Gregoriana, 2010. – (Miscellanea historiae pontificiae, 68) (у друці). 6 Алеппский П. Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века / Пер. Г. Муркоса. – М., 2005. – С. 169. 7 Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России (далі – Акты ЮЗР). – СПб., 1863. – Т. IV: 1657–1659. – Док. 58. – С. 99. Цитата цього фраґмента: Грушев ський М. Історія України-Руси. – К., 1998. – Т. Х. – С. 144. Ярослав ФЕДОРУК 476 або околиці Оливної гори, назву якої він взяв собі за підпис наприкінці 1650-х рр.8. Як свідчать факти з його біографії, що відомі історикам за період 1654– 1659 рр., усю свою діяльність на дипломатичній службі у шведського короля, українського гетьмана, бранденбурзького курфюрста і московського царя він присвятив тому, щоб використати політику європейських країн і знайти їхню прихильність для визволення грецької землі з османської неволі. Не будемо тут детально зупинятися на відомих фактах з його посольства у 1654 р. від шведської королеви Христини до Богдана Хмельницького. За- значимо лише, що до цієї акції він був залучений за безпосередньою участю Єроніма Радзейовського, який у цей час перебирався з Парижа до Швеції9. Повертався грецький дипломат з України через Московську державу, куди був відправлений з листами від Богдана Хмельницького до Олексія Михайловича. “[...] того отца Даниїла до твоєго царского величества посилаєм, і просим усердно, даби твоє царскоє величество милостиво єго вислушал і, што ска- зовати будет, тому всему вірити рачил [...]”, – писав український гетьман до Олексія Михайловича у листі від 8 (18) липня 1654 р. з-під Білої Церкви10. Разом з ним було відправлено посланця Івана, як про нього пишуть Бог- дан Хмельницький та Карл Ґустав (“referentibus nuncijs Daniele et Johanne”)11. У науці цей посол часто ідентифікується з іншим відомим грецьким диплома- том на службі в українського гетьмана Іваном Тафларієм12. Проте в дійсності Тафларій у цей час лише повернувся з польського полону, куди потрапив ще у 1651 р. під Берестечком, і з листом гетьмана від 19 (29) серпня 1654 р. був відправлений не в Стокгольм, а до московського царя. У зворотну дорогу до Богдана Хмельницького з-під Смоленська він був відпущений лише на 8 Феденко П. З дипломатичної діяльності Данила Грека: (Причинок до зносин Б. Хмельницького зі шведами) // Праці Українського Високого Педаґоґічного Інституту ім. Михайла Драгоманова в Празі: Науковий збірник. – Прага, 1929. – Вип. І. – С. 443, 445 (прим. 16); Крип’якевич І. Данило Олівеберг де Грекані, дипломат часів Хмельнич- чини. – С. 243; його ж. Богдан Хмельницький. – К., 1954. – С. 401. 9 Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 361–364. Окрім добре відомих досліджень на цю тему М. Грушевського, В. Липинського, І. Крип’якевича та інших істориків, згадаємо тут малознану публікацію Д. Дорошенка: Doroschenko Dmytro. Svensk-ukrainska förbindelser under 1600- och 1700-talet i belysning av den nyaste ukrainska historieskriv- ningen // Historisk Tidskrift. – Stockholm, 1938. – Årg. 57. – S. 132–133. 10 Документи Богдана Хмельницького / Упор. І. Крип’якевич, І. Бутич (далі – ДБХ). – К., 1961. – Док. 268. Ітінерарій посла через Новгород і Нарву див.: Заборовский Л. В. Русская дипломатия и начало Первой Северной войны (январь – октябрь 1655 г.) // Советское славяноведение. – 1973. – № 1. – С. 45 (прим. 42); Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 630 (прим. 5). 11 ДБХ. – Док. 263. – С. 364; Архив Юго-Западной России (далі – АЮЗР). – К., 1908. – Ч. ІІІ. – Т. VI: Акты Шведского государственного архива, относящиеся к истории Мало-VI: Акты Шведского государственного архива, относящиеся к истории Мало-: Акты Шведского государственного архива, относящиеся к истории Мало- россии (1649–1660 гг.) / Изд. Н. Молчановский. – Док. XVI, ХХ. – С. 68, 73. 12 Крип’якевич І. Данило Олівеберг де Грекані, дипломат часів Хмельниччини. – С. 245; Kentrschynskyj Bohdan. Ukrainska revolutionen och Rysslands angrepp mot Sverige 1656 // Karolinska förbundets årsbok. – Stockholm, 1966. – S. 34. Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 477 початку жовтня н. ст. 1654 р.13. Через це М. Грушевський, наприклад, давав досить стриманий коментар про цього посла, відправленого гетьманом з о. Данилом до Стокгольма з-під Білої Церкви: “В листі гетьмана він по ла- тини зветься просто Ioannes, але в листі Виговського – Jani; очевидно се був Грек, приданий Даниїлові від гетьмана”14. А. Керстен також не поспішав ідентифікувати цього посла з Іваном Тафларієм, залишаючи ці згадки без глибшого коментаря15. На перехресті взаємин України і Швеції це був, мабуть, перший полі- тичний контакт Данила Афінського з московською владою16. І згаданий його лист до Олексія Михайловича від 4 (14) листопада 1654 р., написаний майже оразу після аудієнції у Карла Х Ґустава 30 жовтня (9 листопада), засвідчує, що станом на той час грецький дипломат, якщо не служив Олексієві Михай- ловичу, то принаймні приглядався до таких можливостей. Уже через декілька днів після цієї зустрічі Карл Ґустав відправив о. Данила у Гамбург до Єроніма Радзейовського, якому Богдан Хмельниць- кий та Іван Виговський також передавали свої листи з-під Білої Церкви17. Однак за короткий час шведський король знову кликав його у Стокгольм, щоб передати через нього нові листи в Україну. Саме це друге посольство до українського гетьмана має безпосередню причетність до нашого публі- кованого документа. Як відомо, у грудні 1654 р. у Стокгольмі відбулося засідання ріксроду, на якому обговорювалися шляхи розвитку дальшої політики Швеції. Після складних дискусій, що відбулися на цьому ріксроді, було прийнято рішення, що найвірогіднішою країною, проти якої Швеція може почати нову війну, є Річ Посполита. Важливе місце у цих проектах шведських політиків мала ідея укладання союзу з українськими козаками, які вже неповних сім років вою- вали з польським королем. Уже 26 грудня 1654 р. (5 січня 1655 р.) канцлер Ерік Оксеншерна писав до генерал-губернатора шведської Лівонії Ґустава Горна про те, що при королівському дворі з’явилися надії на порозуміння з 13 ДБХ. – Док. 276. – С. 377–378. Про це див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1997. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 937–939; Заборовский Л. В. Католики, православные, униаты. Проблемы религии в русско-польсько-украинских отношениях конца 40-х – 80-х гг. XVII в.: Документы. Исследования. – М., 1998. – Ч. 1: Источники времени гетманства Б. М. Хмельницкого. – С. 324 (прим. 139). 14 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 916 (прим. 3). 15 Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 363, 379. 16 Про це див.: Заборовский Л. В. Греки – политические агенты на международной арене Восточной, Центральной, Юго-Восточной и Северной Европы в 50-х гг. XVII в.: о. Даниил Афинянин // Славяне и их соседи: Греческий и славянский мир в средние века и раннее новое время: Тезисы ХІІІ конференции. – М., 1994. – С. 67–68. 17 Ченцова В. Г. Восточная церковь и Россия после Переяславской рады 1654–1658. – Док. 4. – С. 61; Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 372–373. Про переговори в Україні див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 916–917; ДБХ. – Док. 262–263 (листи до королеви Христини і колишнього підканцлера, 28 червня ст. ст. 1654 р.). Ярослав ФЕДОРУК 478 Богданом Хмельницьким18. Відчуваючи, що козаки не залишаться осторонь шведської війни, хоч би проти кого вона скерувалася – проти Московської держави чи Речі Посполитої, 19 січня ст. ст. 1655 р. Карл Х писав листи до Богдана Хмельницького та Івана Виговського з пропозицією союзу19. Такі листи були складені після того, як ця справа пройшла обговорення на за- сіданні державної ради у Стокгольмі, що відбулося 17 (27) січня. На цьому ріксроді шведський король і канцлер Ерік Оксеншерна підкреслювали, що під час майбутньої війни з Яном Казимиром дуже важливо було б мати підтримку від українського гетьмана, до якого передбачалося відправити о. Данила Грека20. Особливо ці плани шведських політиків зміцнилися піс- ля приїзду 24 січня н. ст. 1655 р. до Стокгольма польського посла Андрія Морштина, який не мав з собою повноважних інструкцій для вироблення договору21. До нас дійшла відомість, що Морштин зустрічав цього грека у Стокгольмі. У новинах, датованих з Варшави 5 березня н. ст., писалося, що о. Данило приїхав до шведської столиці з Гамбурга, де зустрічався з Єронімом Радзейовським і, отримавши нові завдання від Карла Ґустава, знову вирушив в Україну22. Можна твердити, що визначальним поштовхом до таких проектів укла- дання шведсько-українського союзу були результати посольства о. Данила в Україну від королеви Христини у 1654 р. Шлях о. Данила пролягав знову через Мос кву, куди він прибув приблизно 20 березня ст. ст. 1655 р. Але до Чигирина дійшли чутки, що в Посольському приказі цього грека не хотіли відпускати далі в Україну. У зв’язку з цим 2 (12) квітня 1655 р. Богдан Хмель- ницький писав до Олексія Михайловича клопотання, щоб до нього пропусти- ти шведського посланця ченця Данила, відправлене з чигиринським сотником Василем Климятенком. “Відомо нам те, що Данило колуґер, посланець від королеви шведської затриманий у вашої царської величності, а вже про це нам зі Швеції дали відомість. Вельми покірно молимо, ваша царська велич- ність, до нас того Да нила колуґера відпустити, оскільки ми вже від чотирьох 18 Kentrschynskyj Bohdan. Karl X inför krisen i östen 1654–1655 // // Karolinska förbun- dets årsbok. – Stockholm, 1956. – P. 73–74; Заборовский Л. В. Россия, Речь Посполитая и Швеция в середине XVII века. – М., 1981. – С. 92. 19 АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. ХХ–ХХІ. – С. 73–75. Археографічні коментарі до цих листів див.: Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 632–633 (прим. 10). 20 Kentrschynskyj Bohdan. Karl X inför krisen i östen 1654–1655. – P. 78–80 (на с. 79 вміщено фоторепродукцію протоколу); Roberts Michael. Charles X and the Great Parenthesis: A Reconsideration // Roberts Michael. From Oxenstierta to Charles XII: Four Studies. – Cam- bridge; New York etc., 1991. – P. 132. Документ було віднайдено Кентжинським; у виданих протоколах державної ради це засідання не згадується, див.: Svenska riksrådets protokoll / Utgiv. genom Per Sondén. – Stockholm, 1923. – Del. XVI. 1654–1656. – S. 37–38. 21 Про дату приїзду Морштина див. на основі листа австрійського резидента Плеттен- берга до Відня: Stade Arne. Geneza decyzji Karola X Gustawa o wojnie z Polską w 1655 r. // Studia i materiały do historii wojskowości. – Warszawa, 1973. – T. XIX. – Cz. 2. – S. 60. Коментарі до цього див.: Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 632 (прим. 8). 22 Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника (далі – ЛННБ). – Ф. 5: Оссолінські. – Од. зб. 189/ІІ. – Арк. 740. Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 479 років з королевою шведською укладаємо договори про приязнь [...]”, – писав гетьман у цьому листі23. На основі документів з посольства Климятенка М. Грушевський вважав, що у квітні 1655 р. цар дав гетьманові негативну відповідь і заборонив проїзд о. Данила в Україну. “[...] коли його (грецького посла. – Я. Ф.) не перепущено до гетьмана через московські землі, він все таки знайшов собі дорогу, і [...] з’явився у гетьмана”, – писав історик24. Проте, як видається, М. Грушевський невірно трактував папери Климятенка, що стосувалися переїзду шведського посольства через Москву. В архівній справі про відпуск о. Данила в Україну сказано, що 22 березня ст. ст. 1655 р. йому було призначено “кормъ и питье” в дорогу від Москви до Путивля на десять днів за тим самим розписом, за яким йому давали під час перебування в столиці25. До того ж у відпускній грамоті царевича Олексія Олексійовича від 25 березня ст. ст. для архімандрита афінського Преображенського монастиря Данила з Москви до путивльського воєводи Микити Зузіна та дяка Микити Наумова говорилося: “[...] а какъ тот архимарит приедет назад в Путивль, и его пропустить к нам к Москве [...]”26. Тобто у Посольському приказі передбачали, що о. Данило повертатиметься з Чигирина до шведського короля тою самою дорогою. З Москви до Путивля через Калугу з ним їхали також перекладач- “черкашенин” і “служка”, як про це записували у Посольському приказі27. Проте тут, найімовірніше, йдеться про дипломатів вищого рангу, а саме про послів від Богдана Хмельницького до шведського короля, відправлених з о. Данилом у липні 1654 р. з-під Білої Церкви. 18 (28) січня 1655 р., себто на другий день після згаданої наради у ріксроді, Карл Ґустав дав надзвичайно урочисту аудієнцію козацькому послові, наділивши його дорогими подарунка- ми. Посол був відправлений зі Стокгольма в Україну з о. Данилом з листами шведського короля, датованими 19 (29) числом того самого місяця28. Був цим послом, найвірогідніше, згаданий Ioannes (чи інакше Jani). 13 березня н. ст. 1655 р. Ян Казимир писав до підканцлера Великого князівства Литовського з наказом перехопити цих послів – афінського грека з двома козаками, які, згідно з відомостями короля, їхали зі Стокгольма до Богдана Хмельницького через Литву29. Наприкінці травня н. ст. 1655 р. о. Данило дійсно повертався з Чигирина до Швеції знову через Москву. Разом з ним було відправлено медведівського 23 ДБХ. – Док. 304. – С. 420. 24 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1074, 1078–1079. 25 Російський державний архів давніх актів (далі – РДАДА). – Ф. 52. – Оп. 1. – Стб. 7163 р. (1654–1655). – Спр. 11. – Арк. 1. 26 Там само. – Арк. 2. 27 Там само. – Арк. 4 (відписка калузького воєводи Богдана Каминіна про відпуск о. Данила з Калуги в Путивль 31 березня ст. ст. 1655 р. разом з сотником калузьких стріль- ців Андрієм Хохловим, який їхав до Києва на царську службу). 28 Kentrschynskyj Bohdan. Karl X inför krisen i östen 1654–1655. – S. 80 (прим. 21); Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 379, 632 (прим. 10). 29 Kubala Ludwik. Wojna Szwecka. – Lwów, 1913. – S. 375 (прим. 49). Ярослав ФЕДОРУК 480 сотника Кіндрата Бурляя, але на цей раз московський уряд категорично від- мовився пропускати послів у Швецію. Таку позицію Олексія Михайловича історики пояснювали, у першу чергу, інтенсивними й подекуди напруженими московсько-шведськими взаєминами, – тенденції, що починали набирати розвитку в той час30. На початку 1655 р. до Москви прибув шведський посол Удде Едла з формальними повідомленнями про сходження Карла Х Ґустава на престол і про бажання нового короля відправити до Москви велике посоль- ство для підтвердження вічного миру. Після його повернення до Стокгольма шведський король відправив у Москву ще одного посланця Йогана Розелінда, водночас готуючи інструкції для надзвичайних і повноважних послів до царя Ґустава Бьолке, Олександра Ессена й Філіпа Крузенштерна. Зрозуміло, що за таких обставин російський уряд не мав бажання толерувати самостійні взаємини Богдана Хмельницького і Карла Х Ґустава. Той факт, що о. Данило і Бурляй не були пропущені до Швеції через Москву, відносно добре вивчений у науковій літературі31. Проте з опубліко- ваного далі листа ми дізнаємося нові подробиці щодо взаємин о. Данила з московськими політиками під час виконання цього завдання. У цьому доку- менті знаходимо такий важливий факт, що 25 червня ст. ст. 1655 р. по дорозі до Швеції о. Данило мав зустріч з Ларіоном Лопухіним, під час якої обіцяв служити московському цареві. “[...] аз твоим хот\ниεм и мысломъ кл4лс4 и рεкъс4 служити вεликому твоεму ц(а)р(с)твию добро и в\рно июн4 въ k.“ [25] дε(нь) под Могилεвымъ в таборах вεликого в(а)шεго ц(а)р(с)тви4 пεрεд бо4риномъ и пεрεд г(оспо)д(и)номъ Лариономъ Дмитрεεвичεм”, – писав він у листі до царя. Важливо при цьому підкреслити, що у пакеті документів, які український гетьман передав о. Данилові та Бурляєві для російських по- літиків, був також і його лист до Ларіона Лопухіна32. Отож, зустріч думного дяка з греком-дипломатом під час виконання цього посольства не була ви- падковою й планувалася наперед. Отримавши відмову у переїзді через підвладну російській адміністрації територію, посольство о. Данила й Кіндрата Бурляя змушене було вертатися до Чигирина. Зайвим було б говорити, що цей вчинок московської влади ви- кликав велике невдоволення й роздратування в українського гетьмана. При- чому це не був перший такий випадок, оскільки навесні 1653 р. московський цар уже раз відмовив українським послам Силуянові Мужиловському і тому самому Кіндратові Бурляю у переїзді через його територію до шведської 30 Заборовский Л. В. Греки – политические агенты на международной арене... – С. 70. 31 Лист Б. Хмельницького до Олексія Михайловича з проханням пропустити послів у Стокгольм було датовано 18 (28) травня 1655 р.: ДБХ. – Док. 313. – С. 427. Відповідь царя з відмовою за червень 1655 р.: РДАДА. – Ф. 214: Сибірський приказ. – Оп. 3. – Стб. № 1636. – Арк. 495. Див., зокрема: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. 2. – С. 1079–1081; Крип’якевич І. Данило Олівеберг де Грекані, дипломат часів Хмель- ниччини. – С. 245; Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття: Причини і початок Руїни. – К., 1998. – С. 154–155. 32 ДБХ. – Док. 314. – С. 428. Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 481 королеви Христини33. У 1655 р., як і два роки перед тим, Олексій Михайло- вич регламентував та обмежував таким кроком зовнішню політику України. “[...] какъ воротилс4 назад, гεтман; показалос4 досадно”, – передавав о. Данило ці настрої, що панували в Чигирині під час організації походу на Львів. І далі: “І в коε врεм4 пришли мы в Лεполи (себто у Львів. – Я. Ф.) [...]”. Прикметно, що у цьому місці о. Данило не вважав за потрібне сказати ца- реві, що після їхнього з Бурляєм повернення з Могильова у Чигирин Богдан Хмельницький одразу ж відправив його знову до шведського короля. На цей раз товаришував йому в посольстві інший грек – Іван Тафларій, і їхали вони шляхом на Молдавію, Валахію та інші османські провінції, як сам україн- ський гетьман, а потім і афінський архімандрит писали про це до Карла Х Ґустава. Проте, виїхавши з Брацлава 5 серпня н. ст. 1655 р., вони невдовзі повернулися назад до козацького табору34. В одному з попередніх випусків “Українського археографічного що- річника” ми вже згадували, що у цей період, починаючи з середини 1655 р., о. Данило за сприяння венеційської дипломатії та греків-еміґрантів у Франції розвивав плани щодо утворення широкої коаліції проти Османської імперії у складі Швеції, України, Московської держави, Венеції й Англії35. По- класти своє життя на здійснення цих романтичних проектів і присвятити його будуванню таких “повітряних замків” – це також штрих до характеру цієї особистості. Оцінюючи людську вдачу о. Данила, І. Крип’якевич писав з цього приводу: “Його проекти фантастичні, мало реальні, – перемоги й успіхи, якими він хоче вщасливити шведського короля, по-дитячому наївні. Але вражає його темперамент, гаряча вдача і жадоба діла [...]”36. Подібні антиосманські настрої, що незмінно супроводжують усю його діяльність, відчутні й у листі до Олексія Михайловича за січень 1656 р. Данило Афінський подає тут для Олексія Михайловича завідомо фальшиву інформацію про те, що турецький султан помирився з Венеційською респу- блікою. Цим він намагався підкреслити, що Османська імперія, вирішивши свої проблеми у Критській війні, готова вступити у військові конфлікти, що точилися у Центрально-Східній Європі. “И εщε б;ди в\домо вεликиї ц(а) рю, что виниц\искои помирилс4 с т;рскимъ, а Казимεр обεщаεтца εм; дать казн;, чтоб εм; помогали”, – читаємо в документі. Насправді ми знаємо, що 33 Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы: В 3 т. – М., 1954. – Т. ІІІ: 1651–1654. – Док. 166. – С. 314. Див.: Kentrschynskyj Bohdan. Ukrainska revolutionen och Rysslands angrepp mot Sverige 1656. – S. 29–30; Kersten Adam. Hieronim Radziejow-Hieronim Radziejow- ski. – S. 362. 34 ДБХ. – Док. 325. – С. 438–439; АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. ХХХ. – С. 77–78, 92. Див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1081. 35 Федорук Я. Політика Англії і антиосманська діяльність Данила Калуґера у 1655 році // Український археографічний щорічник. Нова серія. – К.; Нью-Йорк, 2002. – Вип. 7. – С. 232–242; Енциклопедичний довідник з історії України. – 3-є вид. – К., 2008. – С. 273–274. 36 Крип’якевич І. Данило Олівеберг де Грекані, дипломат часів Хмельниччини. – С. 247. Ярослав ФЕДОРУК 482 саме у той час, у першій половині 1656 р., у Стамбулі збирали флот з усіх провінцій імперії, готуючись до нової кампанії з Венецією. Завершилася вона 26 червня 1656 р. великою поразкою османів у морській битві при Дарданеллах, яка у науці часом прирівнюється до поразки у відомій битві при Лепанто у 1571 р.37. Отож однією зі складових частин у цьому великому дипломатичному проекті, що розроблявся греками й Венецією у 1655 р., були спроби о. Данила переконати шведського короля, щоб після захоплення Речі Посполитої він скерував свої війська у Константинополь38. З-під Львова Богдан Хмельниць- кий відправив о. Данила у посольстві до шведського короля до Варшави у супроводі 3000 козаків. Як свідчили Єронім Радзейовський та шведський канцлер Ерік Оксеншерна у листах до Карла Х від 19 (29) жовтня 1655 р., це посольство прибуло до польської столиці, де чекало на його приїзд39. Дату прибуття о. Данила до Варшави 17 (27) жовтня з ескортом у 20 чи 30 чоловік занотовував англійський посол до Карла Х Едвард Ролт, який був свідком приїзду цього грецького дипломата. Згідно з повідомленням Ролта, кілька- тисячний загін козаків (він помилково пише лише про 2000) довів о. Данила до Вісли, не перейшовши на інший бік ріки40. Сам шведський король у цей час розробляв плани вирушити з-під Кракова до Королівської Пруссії для завоювання основних прусських міст: Торуня, Марієнбурга, Ельблонга і особливо Ґданська. Ще однією причиною цього походу було бажання змусити бранденбурзького курфюрста відмовитися від претензій на поширення його впливів у Королівській Пруссії та укласти з ним оборонно-наступальний союз41. 37 Shaw Stanford. History of the Ottoman Empire and Modern Turkey. – Cambridge; London etc., 1976. – P. 207. 38 Про тенденції такої політики див.: Wibling Carl. Carl X Gustaf och Georg Rakoczy II. – Lund, 1891. – S. 10, 15. 39 АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. ХХІХ. – С. 85. Про лист канцлера див.: Wittrock Georg. Karl X Gustaf i Polen. Krigsmålet och allianserna // Karolinska förbundets årsbok. – Stockholm, 1921. – S. 18 (прим. 1); Kentrschynskyj Bohdan. Ukrainska revolutionen och Rysslands angrepp mot Sverige 1656. – S. 47. 40 “The 17th instant (тобто 17 жовтня ст. ст. – Я. Ф.) an abbat of the Greeke church (in the Cozzacks countery) as an ambassador from generall Smelinske being convoyed with about 2000 Cozzacks to the bankes of the Vistula in sight of this towne, came attended hether by 20 or 30 persons, the rest of his traine being left beehind uppon the other side of the river. The end of his embassy I cannot learne, but he seemeth very faire, and pretendeth a great desire of amity, and good correspondency betweene the king and his master, the truth whereof a very short time, I suppose, will discover” (Thurloe John. A Collection of State Papers of John Thurloe / Ed. by Thomas Birch. – London, 1742. – Vol. IV. – P. 140–141 (лист Ролта до Кромвеля з Варшави 1 (11) листопада 1655 р.)). 41 Як відомо, союз бранденбурзького курфюрста з прусськими станами було укла-сськими станами було укла- дено 12 листопада н. ст. 1655 р. у Рінську коло Торуня. Згідно з цим договором, до семи головних міст Королівської Пруссії, за винятком Ґданська, електор заводив свої військові залоги, див.: Kurbranderburgs Staatsverträge von 1601 bis 1700 / Hrsg. Theodor von Moerner. – Berlin, 1867. – No 104. – S. 192–194. З наступом шведського короля Фрідріх Вільгельм без Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 483 Вибравшись із Кракова 20 (30) жовтня, Карл Х Ґустав прибув у Варшаву 5 (15) листопада 1655 р.42. Одразу ж після свого приїзду король дав аудієнцію о. Данилу, який подав Карлові Ґуставу відомий меморіал про організацію антиосманської ліги. Публікований лист до Олексія Михайловича також за- торкує це важливе й маловивчене через нестачу джерел посольство: о. Данило пересилав цареві інформацію про свою подорож з-під Львова до Любліна й далі до шведського короля у Варшаву. Прикметно, що на цій аудієнції з Карлом Х, згідно з розповіддю о. Дани- ла, він категорично наголошував на тому, аби шведські війська не переходили Вісли – на територію, яка мала бути за сферами впливу Війська Запорозького. “И наказал мн\ гεтман говорит из;стно пεрεд св\иским королεм [:] ащε он εсть др;г и брат вεликого в(а)шεго ц(а)р(с)тви4, и он бы нε прошεл от Вислы, потом; что εсть та сторона вεликого в(а)шεго ц(а)р(с)тви4”, – читаємо в документі. У січні 1656 р., коли о. Данило писав свій лист до Москви, ця проблема була особливо злободенною для української політики. Нагадаємо, що після укладання кенігсберзького договору з бранденбурзьким курфюрстом у січні 1656 р. шведський король знову вирушив у Корону, де розробив план не лише перейти Віслу, а й захопити у шведське панування Люблін, Замостя, Львів та інші важливі міста цього регіону43. У Варшаві о. Данило провів багато зустрічей з Єронімом Радзейовським, який, власне, поселив його на своєму дворі. Під час пізнішого судового про- цесу шведського короля над колишнім польським підканцлером останньому закидалося, що він так вчинив, аби ніхто не зустрічався і не вступав у роз- мови у Варшаві з послом від українського гетьмана44. Публікований доку- мент додає важливі штрихи ще й до цього епізоду. Данило Афінський писав до Олексія Михайловича, що він докоряв Радзейовському за те, що той не дотримав слова і не пішов йому служити. “А 4 том; Рад\εвском; говорил, дл4 чεго прεст;пилъ того, что ты писал к вεликом; ц(а)рю, и он мн\ сказал, бою вивів свої війська до Князівської Пруссії, де 7 (17) січня 1656 р. у Кенігсберзі було укладено шведсько-бранденбурзький договір. Про особливу позицію Ґданська у взаєминах з курфюрстом восени 1655 р. див.: Saring Hans. Zwei Missionen des Danziger Syndicus Vincent Fabritius an den kurfürstischen Hof, 1655–1656 // Zeitschrift für Westpreussischen Geschichtsverein. – 1935. – Bd. 72. – S. 99–107. 42 Carlson Fredrik Ferdinand. Sveriges historia under konungarne af Pfalziska huset. – Stockholm, 1855. – Del. 1: Carl X Gustaf. – S. 121. 43 Див.: Teodorczyk Jerzy. Wyprawa zimowa Czarnieckiego 1–20 II 1656 r. Bitwa pod Gołębiem // Wojna polsko-szwedzka 1655–1660 / Red. Jan Wimmer. – Warszawa, 1973. – S. 279, 291, 294; idem. Czarneckis vinterfälttåg januari – februari 1656. Slaget vid Gołąb // Polens krieg med Sverige 1655–1660 / Red. Arne Stade, Jan Wimmer. – Kristianstad, 1973. – S. 231, 245, 247. – (Kriegshistoriska studier, 5). Про реакцію українських політиків на ці плани див.: Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття... – С. 167–169. 44 АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. LXХХIII. – С. 196–197 (протокол допиту Радзейовського в Марієнбурзі у грудні 1656 р. і у лютому 1657 р.). Про це див.: Крип’якевич І. Данило Олівеберг де Грекані, дипломат часів Хмельниччини. – С. 245; Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 488–492. Ярослав ФЕДОРУК 484 что дε 4 собрал было людεи, а вεликоε εго ц(а)р(с)твиε нε прислал ко мн\ казны, что т\мъ людεм платит, дл4 того поддалс4 св\иском;”, – читаємо в листі. Для того, щоб краще зрозуміти це місце, слід вдатися до аналізу вза- ємин колишнього польського підканцлера з московською владою упродовж 1654–1655 рр.45. У листопаді 1654 р. Єронім Радзейовський дійсно писав до Олексія Михай- ловича про те, що хоче перейти до нього на службу. Цей лист було відправлено до Москви з Гамбурга з посланцем Карлом Вайдом (Carolo Wayd)46. До того ж у Гамбурзі колишній підканцлер контактував з російським посольством Іва- на Баклановського, яке, перебуваючи у цьому місті з 8 (18) до 11 (21) грудня 1655 р., поверталося із Відня з пропозиціями Фердинанда ІІІ бути посередником для укладання миру між Москвою і Річчю Посполитою47. Свої взаємини з московським царем колишній підканцлер не приховував перед королівським двором Речі Посполитої, повідомляючи про них в одному зі своїх листів до польської королеви Людвіки Марії48. Крім того, про ці плани Ян Казимир міг бути поінформованим від свого таємного агента Манаріні, який був підісланий до колишнього підканцлера і перебував наприкінці 1654 р. у Гамбурзі49. Цілком вірогідно, що, перебуваючи в Гамбурзі у той самий час і підтримуючи відносини з Радзейовським та Манаріні, Данило Афінський також був обізнаний з такими настроями колишнього підканцлера. Вирушаючи на початку 1655 р. зі Швеції у своє посольство в Україну через Москву в супроводі того самого польського агента і українського посольства, він мав також листи до царя і від Радзейовського, в яких останній ще раз підтверджував своє бажання перейти на московську службу й питав дозволу приїхати в посольстві особисто50. Листопадовий лист Радзейовського 1654 р. дійшов до Олексія Михай- ловича лише 10 (20) липня 1655 р. Він застав царя у військовому таборі в Борисові під час походу російської армії на Вільно й Варшаву, яка у той самий час була об’єктом завоювання також і у планах шведського короля51. 45 Про взаємини Радзейовського з Олексієм Михайловичем у цей період та участь о. Данила у цьому див.: Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 362, 373–375, 631 (прим. 6). 46 РДАДА. – Ф. 79. – Оп. 1. – Стб. 1655 р. – Спр. 8. – Арк. 1–6 (відписка новгородських воєвод від 13 (23) червня, лист Радзейовського (франц.) та його переклад). 47 Див. статейний список Івана Баклановського: Памятники дипломатических сно- шений древней России с державами иностранными. – СПб., 1854. – Т. III. – Стб. 241–242, 246; Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 363. Карл Вайд прибув до Новгорода 13 (23) червня 1655 р.; Іван Баклановський – через тиждень, 20 (30) червня. 48 Інформацію про зв’язок Радзейовського з королевою див. у листі Яна Лещин- ського до нього від 26 травня 1655 р.: Бібліотека Чарторийських у Кракові (далі – БЧ). – Од. зб. 384/IV. – Арк. 224; ЛННБ. – Ф. 5. – Од. зб. 5769/ІІІ. – Арк. 1118. 49 АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. XХV. – С. 80 (лист Радзейовського до Карла Ґустава від 12 (22) вересня 1655 р.). Про це див.: Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 373. 50 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1078–1079. 51 РДАДА. – Ф. 79. – Оп. 1. – Стб. 1655 р. – Спр. 8. – Арк. 12 (лист царя до Радзейов- ського від 12 (22) липня 1655 р.). Про плани походу Олексія Михайловича на Варшаву Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 485 Відправивши у відповідь до Гамбурга новгородця Олексія Миколаєва, той у серпні зустрівся у цьому місті лише з сином Радзейовського Станіславом (сам колишній підканцлер на той час був уже в Польщі при дворі Карла Х). Миколаєв повернувся до Новгорода наприкінці грудня того самого року, не маючи, звичайно, позитивної відповіді від самого Єроніма Радзейовського52. Отож публікований документ засвідчує, що під час свого перебування у по- сольстві у Варшаві о. Данило вів бесіди (щоб не сказати більше, як сам автор про це пише у листі до царя) з колишнім підканцлером про його ще не так давні плани перейти на московську службу та про їхню актуальність станом на листопад 1655 р. Перебуваючи в Галичині й Польщі й виконуючи дипломатичні доручення Богдана Хмельницького, о. Данило зібрав чимало інформації про станови- ще польського короля, коронної армії, підданство Станіслава Потоцького шведському королю й наступні політичні кроки коронного гетьмана – його навернення та організацію повстання проти шведів. На підтвердження цієї інформації грецький дипломат пересилав до Олексія Михайловича копію “Акта Тишовецької конфедерації” коронного війська проти шведів53. У листі Данила Афінського знайшла своє відображення досить поши- рена новина про заходи, що вживалися шведським королем для завоювання Поділ ля: Станіслав Потоцький нібито добивався у Карла Ґустава “[...] повεл\ нь4 итти обεрεгать подолскиε стороны со вс\ми л4хами”. Відгомін цих шведських планів знаходимо й на початку 1656 р., коли Карл Ґустав здійсню- вав свій марш на Замостя, Люблін і Львів. У цей час у Речі Посполитій велися розмови про те, що шведський король має намір здійснити похід на Кам’янець- Подільський (Camien Podolski) і встановити над цим містом свою владу54. Важливо підкреслити, що на початку 1656 р. інформація про організацію поляками військового опору Карлові Х сприймалася досить серйозно у По- сольському приказі. Разом з відомостями, що надходили у цей самий період див.: Акты Московского государства / Под ред. Н. А. Попова (далі – АМГ). – СПб., 1894. – Т. ІІ: Разрядный приказ. Московский стол. 1635–1659. – Док. 692. – С. 424; Дополнения к Актам историческим, собранные и изданные Археографической комиссией. – СПб., 1857. – Т. 6. – С. 444–445 (грамота царя до Карла Ґустава від 24 серпня ст. ст. 1655 р.). У літературі див.: Заборовский Л. В. Русская дипломатия и начало Первой Северной войны... – С. 47. 52 РДАДА. – Ф. 79. – Оп. 1. – Стб. 1655 р. – Спр. 8. – Арк. 24. 53 Переклад цього “Акта Тишовецької конфедерації”, що сьогодні зберігається у московському архіві, може бути саме тим документом, який було переслано о. Дани- лом разом з публікованим нижче листом через Федора Дмитрієва: РДАДА. – Оп. 1. – Стб. 1655 р. – Спр. 16. Публікацію польською мовою див.: Jakuba Michałowskiego woj- польською мовою див.: Jakuba Michałowskiego woj- skiego lubelskiego, a później kasztelana beckiego księga pamiętnicza / Wyd. Antoni Zygmunt Helcel. – Kraków, 1864. – Dok. 345. – S. 784–791. 54 Thurloe John. A Collection of State Papers... – Vol. IV. – P. 514 (цидула до реляції про перемогу Карла Х над Стефаном Чарнецьким 8 лютого 1656 р.). Див. також лист французького посла Антуана де Люмбреза від 11 травня 1656 р.: Urkunden und Actenstücke zur Geschichte des Kurfürsten Friedrich Wilhelm von Brandenburg. – Berlin, 1865. – Bd. II. – Bd. I: Auswärtige Akten. (Frankrike) / Herausgeg. von B. Ed. Simson. – S. 96. Ярослав ФЕДОРУК 486 у Москву з інших джерел, Олексій Михайлович мав свідчення того, що Ян Казимир, повернувшись зі шльонської еміґрації, збирався почати боротьбу з Карлом Ґуставом55. Це формувало політичну думку московських політиків про здатність польського короля вести переговори. Через це важливість цих свідчень полягала в тому, що саме в той час у Москві перебували австрійські посли Алегретто Алегретті й Теодор Лорбах з пропозиціями посередництва імператора Фердинанда ІІІ для примирення Московської держави з Річчю Посполитою. Ще одна причина надзвичайної ваги публікованого сьогодні листа для московського уряду в перші місяці 1656 р. полягала в тому, що о. Данило заторкував питання українсько-шведських взаємин. Паралельно з австрій- ськими послами у Москві на той час велися переговори зі згаданим великим шведським посольством Ґустава Бьолке та його товаришів. Саме у той час проблема взаємин Карла Х Ґустава з козаками Богдана Хмельницького та наказного гетьмана Івана Золотаренка була однією з найдражливіших на зустрічах шведських послів з призначеними боярами та думними дяками Посольського приказу56. До того ж віленський воєвода Михайло Шаховський також збирав інформацію на цю тему, і новини, переслані до Олексія Михай- ловича о. Данилом, зіставлялися з іншими, що доходили до Москви. У лютому 1656 р., себто приблизно у той самий час, коли до царя дійшли листи о. Да- нила та Федора Дмитрієва, з Вільна у Посольський приказ було переслано цілий пакет з листуванням Карла Ґустава, Єроніма Радзейовського з Богданом Хмельницьким та Іваном Золотаренком за вересень – грудень 1655 р.57. У цих листах заторкувалося чимало питань, про які писав і о. Данило до Олексія Михайловича, зокрема про його посольство до Варшави. До того ж поміж цими документами був також і лист о. Данила до Івана Золотаренка з Варшави від 17 (27) грудня 1655 р., пересланий через згаданого Івана Тафларія, який приїжджав до Карла Ґустава від наказного гетьмана58. У грудні 1655 р. зі Швеції були відпущені гінці з листами до Богдана Хмельницького та Івана Виговського і з повідомленням, що о. Данила та 55 Про інші джерела, що доходили до Москви у січні й лютому 1656 р. про підне- сення боротьби поляків зі шведами і про похід Яна Казимира до Львова, крім публікова- ного листа о. Данила, див.: РДАДА. – Ф. 96. – Оп. 1. – Стб. 1656 р. – Спр. 3. – Арк. 1–3; Спр. 1. – Арк. 44, 124; Ф. 52. – Оп. 1. – Стб. 7164 р. (1655–1656). – Спр. 17. – Арк. 4; АМГ. – Т. ІІ. – № 793. – С. 482. 56 Kentrschynskyj Bohdan. Ukrainska revolutionen och Rysslands angrepp mot Sve- rige 1656. – S. 73–76. Публікацію російських та шведських протоколів цих зустрічей, листів та інших документів див.: Кобзарева Е. Российские архивные материалы по русско-шведским отношениям середины XVII в. // Русская и украинская дипломатия в международных отношениях в Европе середины XVII в. – Док. 6–13. – М., 2007. – С. 24–45; Dahlgren Stellan. Sources on the Russian-Swedish Negotiations in 1655–1657 // Ibidem. – Doc. 8–20. – P. 74–126 (переклади документів російською мовою зі старошведської Олени Кобзаревої). 57 Акты ЮЗР. – СПб., 1889. – Т. XIV. – Стб. 887–896. 58 Там само. – Стб. 893–894. Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 487 козацьких послів невдовзі мають відпустити. Відповідь Виговського на ці листи було відправлено 1 (11) січня 1656 р.59. Згаявши два місяці у Варшаві в очікуванні відпуску, о. Данило вирушив в Україну на початку 1656 р. “А нині, щоб не скучав отець Даниїл у Варшаві, велів йому король, його милість, повернутися зі своїми листами до вашої милості”, – писав Радзейовський до Богдана Хмельницького з Торуня 8 (18) грудня 1655 р.60. У своєму листі до Карла Х Ґустава від 29 грудня ст. ст. 1655 р. грецький дипломат виявив бажання повертатися з Варшави через московські землі – тою самою дорогою, якою він їхав зі Стокгольма в Москву і яка за- йняла йому у той час дванадцять днів61. Однак на початку січня ст. ст. 1656 р. о. Данило був ще у Варшаві й прощальний лист шведському королю (який на той час рухався маршем до Кенігсберга) він відправляв 2 (12) січня 1656 р. з обіцянкою пересилати до нього відомості про турок, татар і московитів62. Наступних два тижні його подорожі з Варшави в Україну – це був саме той період, коли він писав публікований нижче лист до московського царя від 17 (27) січня 1656 р. Отож цей документ засвідчує, що, обираючи зво- ротну дорогу саме через теритогрії, підвладні московській адміністрації, а не через Краків, Семигород і Молдавію, о. Данило ще у Варшаві задумував дати звіт Олексію Михайловичу про своє посольство до шведського короля від Богдана Хмельницького. Проте за початок березня н. ст. 1656 р. маємо відомість, що у лютому якийсь грек був у Яна Казимира як посол від козаків63. Зважаючи на інтенсив- 59 Kubala Ludwik. Wojna Szwecka. – S. 477 (прим. 14); Грушевський М. Історія України- Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1179. 60 Акты ЮЗР. – Т. XIV. – Стб. 890. Див.: Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття... – С. 166. 14 (24) грудня Карл Х видав наказ варшавському губернаторові Бенґтові Оксеншерні надати конвой для о. Данила для зворотної дороги: АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. ХХХІХ. – С. 104. 61 АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. XLIII. – С. 109–110. Про це див. загально: Феденко П. З дипломатичної діяльності Данила Грека... – С. 450; Kubala Ludwik. Wojna Szwecka. – S. 477 (прим. 13); Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1178. Детальніший огляд з використанням цього листа: Knös Börje. Un délégué grec au service de la diplomatie suédoise au XVIIe siècle. – P. 439. 62 АЮЗР – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. XІХ. – С. 72. У збірнику лист помилково датовано січнем 1655 р.; про цю помилку див.: Kersten Adam. Hieronim Radziejowski. – S. 633 (прим. 10) (“Nie jest to wina wydawcy (Н. Молчановського. – Я. Ф.), oryginał [...] nosi tę samą datę. Jest to częsta pomyłka końca roku. Nie ulega wątpliwości, że list został napisany w Warszawie 2/12 I 56, a nie 55, w czasie następnego poselstwa ojca Daniela”). В історіографії з цього приводу іноді виникало непорозуміння і плутанина, коли, наприклад, вважалося, що о. Данило не возив зі Стокгольма в Україну січневі листи 1655 р. від Карла Х, оскільки сам на той час нібито виїхав до гетьмана з Варшави: Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття... – С. 153–154. Або коли дата листа поправлялася з 2 січня ст. ст. 1655 р. на 2 лютого того самого року: Kubala Ludwik. Wojna Szwecka. – S. 375 (прим. 50). Про неясності зі старим і новим стилями у датуванні цих листів див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1178–1179. 63 Lettres de Pierre des Noyer secrétaire de la reine de Pologne Marie-Louise de Gonzague princesse de Mantoue et de Nevers, pour servir a l’histoire de Pologne et de Suède de 1655 a Ярослав ФЕДОРУК 488 ність українсько-польських переговорів першої половини 1656 р., це виглядає цілком правдоподібним. В історіографії, зрештою, вже висловлена думка, що цим греком був саме о. Данило, однак стверджувати це однозначно було б досить сміливо, оскільки джерело – лист секретаря Людвіки Марії П’єра де Нуайє від 2 березня н. ст. 1656 р. – його імені не подає64. У цьому листі сказано лише, що Хмельницький послав до польського короля “грецького священика” з висловом готовності рушитися йому на допомогу після того, як п. Любовицький привезе королівські накази. Причому цей священик повідомив Янові Казимиру про п’ять посольств від різних правителів, які перебували у Хмельницького на час його від’їзду. З-поміж них він називає й посла від Карла Ґустава, про якого говорить у третій особі65. Яким чином о. Данило добирався до Богдана Хмельницького з Варшави і звідки він написав свій лист до Олексія Михайловича, достеменно невідомо. “Сам Данило мандрував дуже довго – доїхав до Чигирина тільки в берез- ні”, – писав М. Грушевський66. Проте вже у середині березня ст. ст. 1656 р. український гетьман знову посилав його до шведів, на цей раз уже шляхом через Молдавію і Трансільванію. Вирушав він у цю дорогу разом з Самуелем Ґрондським, який приїжджав у посольстві від Карла Х в Україну (виїхав до Чигирина з-під Любліна близько 20 лютого н. ст. 1656 р.)67. Дальший ітінера- рій о. Данила у цій дипломатичній місії досліджено відносно добре завдяки його листу, пересланому до Богдана Хмельницького з Семигороду, а також на основі угорських та шведських документів. 8 (18) квітня він виїхав з Ясс до Семигороду, прибув у Фейєрвар 22 квітня (2 травня), де наступного дня отримав аудієнцію у Ракоція. З причини небезпек переїзду до Польщі та роз- боїв у Краківському воєводстві (через що, як він писав, трансільванські по- сольства не могли перейти до шведів) о. Данило затримався у семигородській столиці, продовживши свій шлях до шведів лише через декілька тижнів68. 1659. – Berlin, 1859. – Doc. XXXI. – P. 97. Аналіз цієї інформації див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1131. 64 Кобзарева Е. И. Дипломатическая борьба России за выход к Балтийскому морю в 1655–1661 годах. – М., 1998. – С. 77 (“Секретарь польской королевы П. де Нуайе писал о том, что Даниил, возвратившись из Швеции, приехал к Яну Казимиру”). М. Грушевський, на якого посилається дослідниця, називає цього посла лише “якимось грецьким свяще- ником”: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1131. 65 “Chmielnicki a envoyé un prêtre grec (курсив наш. – Я. Ф.) au roi, auquel il écrit qu’il était prêt à marcher, et qu’il n’attendait que M. Lubowicki qui lui porte les ordres de Sa Majesté. Ce prêtre dit que, lorsqu’il est parti, il y avait cinq ambassadeurs auprès dudit Chmielnicki: un du roi de Suède, un du Moscovite, un du khan, un du prince de Transylvanie et un du prince de Valachie” (Lettres de Pierre des Noyer... – Doc. XXXI. – P. 97). 66 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1180. 67 Там само. – С. 1180–1181. Лист Б. Хмельницького до Юрія Ракоція від 16 (26) березня 1656 р. з відомістю, що він відправляє о. Данила через Молдавію: ДБХ. – Док. 359. Листи до Карла Ґустава і Юрія Ракоція від 22 березня ст. ст.: Там само. – Док. 361, 362. 68 РДАДА. – Ф. 214. – Оп. 3. – Стб. № 1636. – Арк. 622–626 (послідовність паґінації порушена). Копію, зроблену у 1920-х рр., див.: Національна бібліотека України ім. В. Вернадського. Інститут рукопису. – № І, 15557–15561. – Арк. 178–181. Опубл.: Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 489 До Карла Х Ґустава у Закрочимі прибув 19 (29) серпня 1656 р., залишившись на цей раз надовго у таборі шведського короля69. Відправляючи у той самий день реляцію до курфюрста Фрідріха Вільгельма зі шведського табору, відо- мий бранденбурзький міністр і дипломат Ґеорґ Фрідріх Вальдек згадував, що архімандрит Данило приїхав до Закрочима з пропозицією надати козакам шведську протекцію. “[...] інакше вони змушені будуть піддатися татарам і туркам”, – писав Вальдек70. І хоч цей дипломатичний прийом був досить по- ширений в українській політиці з часів переговорів з Росією, зокрема у 1653 р., проте в офіційних протоколах аудієнції о. Данила у Карла Х від 19 (29) серпня 1656 р. такої пропозиції не зустрічаємо71. Подібні відомості Вальдека слід сприймати, як чутки, що їх він збирав, не перевіряючи достовірність. Можна навести, наприклад, його інші такі самі непевні новини у листі до Фрідріха Вільгельма від 18 вересня н. ст. 1656 р., згідно з якими через віддаленість Карла Ґустава у Швеції козаки виявляють більшу схильність триматися Бранденбурга-Пруссії72. У цей період, восени 1656 р., грецький дипломат знову перейшов на службу до шведського короля, а пізніше до курфюрста. Він розстригся з чернецтва, отримавши 2 (12) вересня 1656 р. у Фрауенбурзі в Пруссії приві- лей від Карла Х на володіння маєтностями в околицях Ґданська, що раніше належали єзуїтам, а також нобілітаційний лист від 11 (21) вересня 1656 р. та шляхетський герб73. Непересічна активність о. Данила у дипломатії того часу Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1186–1189. 7 (17) червня датовано лист о. Данила з Трансільванії до Карла Х: АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. LI. – С. 119–120. Див. також: Knös Börje. Un délégué grec au service de la diplomatie suédoise au XVIIe siècle. – P. 440–441. 69 Цитата з листа Карла Х до Еріка Оксеншерни про аудієнцію: Carlson Fredrik Ferdinand. Sveriges historia under konungarne af Pfalziska huset. – Del. 1. – S. 210 (прим. 2). 70 Urkunden und Actenstücke zur Geschichte des kurfürsten Friedrich Wilhelm von Brandenburg. – Berlin, 1884. – Bd. VIII. – Bd. V: Politische Verhandlungen / Herausgeg. von Bernhard Erdmannsdörffer. – S. 89 (лист Вальдека з Закрочима, 29 серпня н. ст. 1656 р.). 71 АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. LX. – С. 133–137. Див. також: Феденко П. З дипломатичної діяльності Данила Грека... – С. 451 (прим. 40), 453. 72 Urkunden und Actenstücke zur Geschichte des kurfürsten Friedrich Wilhelm von Brandenburg. – Bd. VIII. – Bd. V. – S. 96 (“Die Kosaken lassen sich verlauten, dass wegen Abgelegenheit des Königs in Schweden sich lieber an E. Ch. D. halten wollen [...]”). 73 Публікацію тексту нобілітації (латин.) зі стокгольмського архіву див.: Knös Börje. Un délégué grec au service de la diplomatie suédoise au XVIIe siècle. – P. 442–444 (прим.). Автор здійснив також фоторепродукцію та геральдичний опис герба Данила Олівеберґа: “Comme nom noble le roi lui donne celui d’Oliveberg, c’est-à-dire Montagne des oliviers, et comme blason un écu écartelé: au canton du chef dextre une chouette à couleur naturelle sur un champ vert, au canton de la pointe dextre un lion sur un champ rouge, au canton du chef sénestre un coq rouge sortant d’un champ jaune et au canton de la pointe sénestre un cheval blanc sur cheval blanc sur un champ violet, le bouclier étant ouvert et grillagé en couleur de fer, au-dessus une couronne dorée et du timbre surgit une montagne des oliviers”. Земельними наділами були маєтність Suchov і два села – Великі й Малі Чапельки, що перед тим Ярослав ФЕДОРУК 490 і неординарність його фігури викликала розголос цієї події, про яку писалося, зокрема, й у головній лондонській газеті “Mercurius Politicus”: “Отець Данило, посол від Хмельницького, що зараз зветься іменем Олівеберґ, був нагоро- джений й. м. шведським королем гербом і деякими землями”, – передавали листопадові новини 1656 р. з Гамбурга на шпальтах цього видання74. Про цей епізод – перехід від гетьмана до Карла Ґустава – відомо небагато. У листопаді 1656 р. Хмельницький писав до шведського короля, допитуючись, чому той не відпускає о. Данила у зворотну дорогу75. Адже, відправляючи у липні о. Данила до Карла Ґустава, сам український гетьман сподівався його повернення приблизно наприкінці вересня н. ст. 1656 р.76. У цей самий час на засіданні ріксроду, що відбулося у Стокгольмі 3 (13) листопада 1656 р., дійсно говорилося про велику потребу відправки о. Данила в Україну разом з послом Терншільдом. Однак, як зазначалося у протоколах, грека й далі тримали у Пруссії, оскільки “[...] шляхи все ще настільки не- певні, що ніхто не насмілиться відправити його в дорогу [...]”77. Ще одне пояснення причин затримки о. Данила у шведському таборі зустрічаємо у новинах, що доходили до папського нунція Відоні. В одній з його реляцій згадувалося, що цього посла не відпускають через те, що не можуть знайти відповідних коштів на зворотну дорогу78. Проте причини того, що о. Данило залишався у шведському таборі, мали б бути набагато глибшими, оскільки, як ми бачили, саме у вересні 1656 р., себто після приїзду до Карла Ґустава, він отримав від шведів нобілітаційний лист і надання на маєтності. Це мало б пов’язуватися з тим, що на той час цей грецький дипломат перейшов уже на службу до Швеції. У кожному разі, які б не були причини затримки о. Данила у Карла Х восени 1656 р., в одному джерелі згадується, що дозвіл на його перехід до шведів він отримав таки від самого українського гетьмана. Відомість про це належали єзуїтам (Ibidem. – P. 443). Опис герба див. також: Tchentsova Vera. Les Grecs à l’époque baroque entre Première, Seconde et Troisième Rome... (у друці). 74 “Father Daniel Ambassador from Chimilinsky, Generall of the Cossacks, is now called by the name Olivenberg, and hath bin regalised by his Majesty of Sweden with a coat of Arms and some lands [...]”. Далі про перебування його в Марієнбурзі, звідки він знову мав їхати в посольстві до Б. Хмельницького (Mercurius Politicus, Comрrising the sum of all Intelligence, with the Affairs and Designs now on foot in the three Nations of England, Scotland, & Ire- land. – [London,] 1656. – No. 338: Novemb., 27– Decemb., 4 [O. S.]. – P. 7419–7420). Див. також: Федорук Я. Лондонська газета “Mercurius Politicus” 1655−1657 років про Україну і козаків // Ukrainica Petropolitana: Сб. научн. тр. − СПб., 2008. – Вып. 2. − С. 88. 75 ДБХ. – Док. 416. – С. 543–544; Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1294–1295. 76 На дорогу до Карла Х і назад у Чигирин Хмельницький давав о. Данилові, за влас ним зізнанням останнього на аудієнції у шведського короля 19 (20) серпня 1656 р., десять тижнів, половина з яких на той час уже минула: АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. LX. – С. 136. 77 Svenska riksrådets protokoll. – Del. XVI. – S. 675. 78 Litterae nuntiorum apostolicorum historiam Ukrainae illustrantes (1550–1850) / Colleg. P. Athanasius G. Welykyj. – Romae, 1963. – Vol. VIII: 1652–1656. – № 4074. – P. 311. Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 491 зустрічаємо в інструкції Ґуставу Лілієнкроні у Чигирин від 10 (20) квітня 1657 р., у якій шведський король писав, що цього дипломата призначено шведським резидентом у Молдавії “[...] після того, як Хмельницький дав йому відставку й дозвіл, щоб за його посередництвом всіляко переконувати й спонукати молдавського господаря до згаданих дій (себто до виступу проти Польщі. – Я. Ф.) [...]”79. Таким чином, незважаючи на таємні від шведського короля та укра- їнського гетьмана зв’язки о. Данила з Олексієм Михайловичем упродовж 1654–1656 рр., “московська служба” йому все ж не вдалася. Наприкінці лю- того – на початку березня н. ст. 1657 р. у польсько-литовському суспільстві говорилося про якісь завдання від Богдана Хмельницького до курфюрста Фрідріха Вільгельма, що передавалися через нього80, а у квітні того самого року грецький дипломат уже виїжджав у Чигирин разом з Ґуставом Лілієн- кроною для укладання українсько-шведського договору81. Після повернення о. Данила на службу до шведського короля цар не забув йому обітниць, складених – як випливає з публікованого листа – під Могильовом у червні 1655 р. З кінця 1657 р. у Посольському приказі вима- гали від Івана Виговського видати цього дипломата у разі, якщо він приїде до Чигирина у посольстві від Карла Ґустава. Восени того року в інструкції Богданові Хитрово, послові до Виговського, наказувалося поставити цю ви- могу перед новим гетьманом, “кого оберут”. Інструкція стверджувала, що у разі приїзду Данила Афінського в Україну гетьман мав би його затримати, відписавши про це в Москву, оскільки “присылан бывал он для лазутчества и многую ссору чинил”82. В історіографії іноді дійсно можна зустріти твердження, що, коли о. Дани- ло перебував на службі в Богдана Хмельницького, то він обстоював інтереси не стільки України, скільки Швеції, а у 1657 р. він уже не мав довір’я в укра- їнського уряду83. Або що він взагалі був шведським шпигуном84. Помилковим можна також вважати твердження, що о. Данило був “польським шпигуном”, 79 АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. XCIV. – С. 266 (п. 18). 80 РДАДА. – Ф. 79. – Оп. 1. – Стб. 1657 р. – Спр. 2. – Арк. 172; Спр. 29. – Арк. 1. 81 Conrad Jacob Hiltebrandt’s Dreifache Schwedische Gesandschaftreise nach Siebenbür-Conrad Jacob Hiltebrandt’s Dreifache Schwedische Gesandschaftreise nach Siebenbür- gen, der Ukraine und Constantinopel (1656–1658) / Herausg. von Franz Babinger. – Leiden, 1937. – S. 108. Український переказ діарія з розлогими цитатами, що було здійснено за джерелом з архіву у Щеціні незалежно від цього видання Бабінґера, див.: Олянчин Д. Опис подорожі шведського посла на Україну 1656–1657 р. // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 1937. – Т. 154. – С. 64. Про перебування о. Данила в Мальборку на початку березня н. ст. 1657 р.: АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. LXXXVIII. – С. 214–216. Див. також: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1333, passim. 82 Акты ЮЗР. – Т. IV. – Док. 58. – С. 99. 83 Степанков В. Становлення розвідки й контррозвідки та їх роль у боротьбі за не- залежність України у середині XVII ст. (1648–1657 рр.) // Сідак В. С., Степанков В. С. З історії української розвідки та контррозвідки: (Нариси). – К., 1995. – С. 84. 84 Grönebaum F. Frankreich in Ost- und Nordeuropa. Die französisch-russischen Bezie-Die französisch-russischen Bezie- hungen von 1648–1669. – Wiesbaden, 1968. – S. 23, 139 (прим. 132). – (Quellen und Studien zur Geschichte des Östlichen Europa, 2). Ярослав ФЕДОРУК 492 висловлене на підставі хибного ототожнення цього діяча з Манаріні, який, як згадувалося, дійсно був агентом польського короля85. Подібні висновки можна вважати дуже поверховими і такими, що ви- ривають окремі факти з загального контексту і не враховують усіх обставин діяльності цього дипломата. Вони відтінюють справжні цілі, що їх ставив перед собою Данило Афінський у своїй дипломатичній діяльності, – усіма можливими засобами знайти в Європі військову та дипломатичну підтримку для збройного виступу греків проти Османської імперії. На противагу їм можна навести, на- приклад, інше згадане вже твердження, що Данило Афінський перейшов на шведську дипломатичну службу з дозволу українського гетьмана86. Проте не варто дивуватися, що цей історичний діяч викликає такі контро- версійні оцінки в дослідників. Усе його відоме нам життя було сповнене дипломатичних інтриг та несподіваних поворотів долі. І зрозуміло, що, пе- ребуваючи одночасно на службі у кількох правителів, він мав більше шансів досягнути успіхів у здійсненні такого надзавдання у міжнародній політиці, яким було визволення Греції від панування Османської імперії. У своєму насиченому листуванні з християнськими правителями та впливовими полі- тиками Данило Афінський не проминав нагоди наголошувати на небезпеках, які європейський світ повинен був очікувати від сусідства зі Стамбулом. Сам Виговський, наприклад, відповідав московському послові на його репліку про “лазутчество” Данила, що “раніше ми жодних пліток не слухали і в майбут- ньому не будемо слухати”. При цьому гетьман додавав, що у разі, якщо цей грек дійсно приїде робити “ссору”, то видасть його цареві87. Проте, незважаючи на подібні запевнення Олексія Михайловича в тому, що Данила Олівеберґа (як він підписувався після розстриження з чернецтва) можуть видати Москві, Іван Виговський у часи свого гетьманування був далекий від такої думки. Поодинокі джерела фіксують розвиток довірчих взаємин українського гетьмана й цього дипломата упродовж наступних двох років після смерті Богдана Хмельницького. Посольства о. Данила від шведського короля в Україну не припинялися у середині й другій половині 1658 р.88. Під датою 9 (19) жовтня 1658 р. до нас дійшов лист Данила Олі- веберга (Daniel Oliueberg) до Карла Х з табору українського гетьмана під Фідрівкою, у якому він радив шведському королю укласти мирний договір з Яном Казимиром і прислати на допомогу Виговському шведські війська проти Москви89. Наступного року за поданням гетьмана цей грек отримав шляхетську нобілітацію постановою шеститижневого надзвичайного сейму 85 Кобзарева Е. И. Дипломатическая борьба России за выход к Балтийскому морю в 1655–1661 годах. – С. 73 (також покажчик осіб на с. 293). 86 Феденко П. З дипломатичної діяльності Данила Грека... – С. 443; Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття... – С. 308. 87 Акты ЮЗР. – Т. IV. – Док. 58. – С. 99. 88 Див., напр., лист курфюрста Фрідріха Вільгельма до польської королеви Люд- віки Марії від 29 липня (8 серпня) 1658 р.: Urkunden und Actenstücke zur Geschichte des kurfürsten Friedrich Wilhelm von Brandenburg. – Bd. VIII. – Bd. V. – S. 286. 89 АЮЗР. – Ч. ІІІ. – Т. VI. – Док. CXXV. – С. 359–360. Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 493 у Варшаві (17 березня – 30 травня 1659 р.) разом з іншими представниками Війська Запорозького у зв’язку з підтвердженням Гадяцької угоди90. Інший публікований документ – це лист грецького дипломата, який часто виконував посольські доручення від грецьких церковних ієрархів, у Москву. За вересень 1655 р., зокрема, відомий його приїзд до Москви з грамотами від вифлеємського митрополита91. Згідно із заголовком публікованого доку- мента, лист було подано царю 15 (25) лютого 1656 р.: “Пεрεвод з грεчεского писма, что подал грεчεнинъ Өεдор Дмитрεεвъ. r.8d [164] г(од) өεврал4 въ “.j [15] д(ε)н(ь)”. Порівнюючи цей документ з попереднім листом о. Данила, підкреслимо, що його інформаційна цінність про політичні події того часу набагато менша. У ньому маємо справу лише з інформацією про посольство від семигород- ського князя Юрія Ракоція до сілістрійського Сіяуша паші, який збирав свої війська у Сілістрії і Валахії, за жовтень 1655 р. У цьому повідомленні відо- бражено, мабуть, відгуки подій, що розвивалися у придунайських князівствах у зв’язку з повстанням сейменів, придушеним у липні 1655 р. спільними зусиллями правителів Семигородського князівства, Молдавії та Валахії за підтримки сілістрійського паші92. Наступні два повідомлення у листі Дмитрієва є досить загального харак- теру. Вони не відображають справжнього стану речей у міжнародній політиці і є лише звичайними розмовами, поширеними у той час. Це новини про те, що восени 1655 р. імператор Фердинанд ІІІ виступив зі своїми військами проти шведського короля, а семигородський князь натомість готує своє вторгнення у володіння Габсбургів. У першому випадку маємо поширену у той час чутку про те, що у зв’язку зі втечею Яна Казимира до Сілезії військові дії шведів у Польщі автоматично перенесуться до Габсбурзької імперії. З листа Яна Амоса Коменського від 4 серпня н. ст. 1655 р., наприклад, відомо, що шведський король, натхнений своїми нечуваними успіхами, висловлювався за те, щоб австрійський імпе- ратор відправив свої війська на допомогу Янові Казимиру. У такому разі, згідно з Коменським, можна було без вагань розпочати війну з Австрією, аби поряд з Польщею підкорити й інший центр католицького світу93. До такого 90 Volumina legum. – Petersburg, 1859. – Vol. 4. – S. 304 (“Indygenat Daniela Oliwem-Volumina legum. – Petersburg, 1859. – Vol. 4. – S. 304 (“Indygenat Daniela Oliwem- berka”). 91 Бантыш-Каменский Н. Н. Реестры греческим делам Московского архива Коллегии иностранных дел. Российский государственный архив древних актов. Фонд 52. Опись 1 / Отв. ред. Б. Л. Фонкич. – М., 2001. – С. 121 (отримати цю справу в архіві не вдалося, оскільки вона перебуває у поганому стані й не змікрофільмована). 92 Про скаргу українського посольства у Стамбулі у липні 1655 р. про розгром сейменів, яких нібито можна було б використати у війні проти поляків, див.: Demény Lidia.Освободительная война украинского народа 1648–1654 годов и Юго-Восточная Европа // Revue des études sud-est européennes. – Bucureşti, 1974. – T. XII. – № 4. – P. 518; Заборовский Л. В. Великое княжество Литовское и Россия во времена польского Потопа (1655–1656 гг.): Документы, исследование. – М., 1994. – С. 162. 93 Феденко П. Політичні пляни Я. А. Коменського та Україна // Праці Українського Високого Педаґоґічного Інституту ім. Михайла Драгоманова у Празі: Науковий збірник. – Ярослав ФЕДОРУК 494 кроку Карла Х наполегливо штовхали Кромвель і Мазаріні, які, уклавши між собою у жовтні 1655 р. союз, почали спільні військові дії проти іспанських Габсбургів. Фердинанд ІІІ у цьому конфлікті підтримував, ясна річ, іспан- ського короля Філіпа IV й відправляв для нього свої війська. Отож новини такого характеру були надзвичайно перебільшеними. Шведський король не піддавався на провокативні переконання англійців і французів, які відвертали його від головного завдання у війні з Річчю По- сполитою: заволодити балтійським узбережжям і утримувати монополію на розвиток торгівлі на Балтійському морі. Австрія, зі свого боку, також не була зацікавлена порушувати Вестфальський мир 1648 р. й починати війну зі Швецією, рятуючи таким чином поляків з їхньої руїни, в якій вони опинилися у другій половині 1655 р. Сам Олексій Михайлович сприймав інформацію щодо шведсько- австрійського конфлікту з особливим інтересом. Московський цар розрахо- вував, що Фердинанд ІІІ, допомагаючи укласти польсько-московський союз, також підтримає спільну війну Росії і Речі Посполитої зі Швецією. Про це московські бояри допитувалися під час переговорів не лише з австрійськими послами Алегретті й Лорбахом у Москві у грудні 1655 – травні 1656 рр., а й з польським послом Петром Ґалінським, коли той у квітні 1656 р. приїж- джав до Москви, щоб укласти перемир’я між Яном Казимиром та Олексієм Михайловичем94. Однак, отримавши від своїх інформаторів новини про те, що “[...] цεсарскои востал на св\иского корол4”, Федір Дмитрієв поставився некритично до цього й поспішив переслати цареві це фальшиве повідомлення як достовірне. Те саме стосується новин, що зустрічаємо у його листі, про готовність Юрія Ракоція виступити війною проти Австрії (себто ввести свою армію на територію габсбурзької Угорщини). Це правда, що після вторгнення Карла Х Ґустава до Польщі семигородський князь думав про внесення корективів у свою зовнішню політику. Однак всупереч розрахункам європейських по- літиків, які надіялися, що Юрій Ракоцій приєднається до антигабсбурзької коаліції, семигородський князь все більше приглядався до можливостей здійснити вторгення у Польщу і заволодіти польською короною. В останніх місяцях 1655 – на початку 1656 рр. семигородський князь дуже інтенсивно збирав свою армію. Загальне передчуття небезпеки з цього Прага, 1932. – Вип. ІІ. – С. 395 (“Optare, ut Caesar se immisceat, nempe ad occasionem inve-Optare, ut Caesar se immisceat, nempe ad occasionem inve- niendam illius adoriendi provincias”). Див. також: Дяденков М. Ф. Коменський і визвольна боротьба українського народу XVII ст. // Радянська школа. – 1946. – № 3. – С. 32. 94 РДАДА. – Ф. 32. – Оп. 1. – Стб. 1656 р. – Спр. 4. – Арк. 98, 165, 173; Памятники дипломатических сношений древней России с державами иностранными. – Т. ІІІ. – Стб. 399–401, 411, 413. Див. також реляцію Лорбаха про це за січень 1657 р.: Шварц И., Аугустинович К. Отношения Габсбургов с Россией и Украиной в период международного кризиса середины XVII в. // Русская и украинская дипломатия в международных отно- шениях в Европе середины XVII в. – Док. 7. – С. 251. Про вивідування такої інформації в Посольському приказі у Ґалінського див.: РДАДА. – Ф. 79. – Оп. 1. – Стб. 1656 р. – Спр. 12. – Арк. 56–57. Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 495 боку Фердинанд ІІІ мав також і тому, що Юрій Ракоцій або його син Ференц були претендентами на польську корону, які мали впливову підтримку в се- редовищі політиків Речі Посполитої (зокрема, у коронного маршалка Юрія Любомирського). Розвиваючи свої взаємини з Семигородом у другій половині 1655 р., політики Речі Посполитої намагалися вплинути у такий спосіб на імператора щодо його позитивного рішення про збройну підтримку проти шведів. Така польська політика впливів на Австрію набирала особливо великого розвитку упродовж перших місяців 1656 р. Критичний для Яна Казимира час настав у жовтні й листопаді 1655 р., коли після листопадової таємної наради сенаторів в Ополі до Відня було відправлено ленчицького воєводу Яна Лещин- ського з настійливим проханням про допомогу. Однак відповідь імператора полякам від 5 січня 1656 р. розвіювала будь-які надії на війну Австрії зі Шве- цією95. Отож у 1656 р. польські політики своїми взаєминами з Семигородом і далі здійснювали політичний тиск на віденський двір і навпаки – інтенсивними й частими посольствами до Відня шукали впливів на Юрія ІІ Ракоція. На початку 1656 р. польське суспільство було сповнене чуток про на- міри семигородців об’єднатися зі шведами саме проти Фердинанда ІІІ – ще, мовляв, батько князя, Юрій І Ракоцій, допомагав Ґуставу Адольфу проти Австрії96. Англійські й французькі дипломати, як знаємо, також докладали до цього своїх зусиль на переговорах зі шведами, розраховуючи на перене- сення шведської війни до Австрії після підкорення Карлом Ґуставом Речі Посполитої. Такі події разом з військовими приготуваннями семигородського князя були підставою для тих розмов, що поширювалися у різних країнах Європи й дійшли до інформаторів грека Федора Дмитрієва, а через нього були передані Олексієві Михайловичу. * * * Публікація документів здійснюється зі збереженням усіх особливостей російського скоропису XVII ст., за винятком регулювання великих і малих літер, а також пунктуації, зведеної в основному до сучасних норм. У круглих дужках розшифровано скорочення, що були вжиті у словах, у квадратних дописано вставки упорядника (уточнення імен і прізвищ, арабські числа, ви- правлення описки в одному слові та ін.). Виносні літери позначено курсивом, збережено титли над тими літерами, що мають значення чисел. Вертикальною рискою (\|) позначено краї рядків у рукописі, двома косими (//) – кінцівки аркушів. Текстологічні коментарі подано у підрядкових примітках. Ситуативні ко- ментарі написано лише до тих місць, які залишилися поза увагою у передмові. 95 Див. листи Яна Лещинського з Відня до примаса Андрія Лещинського і канцлера Стефана Корицінського про його оцінки австрійської політики кінця 1655 – початку 1656 рр.: БЧ. – Од. зб. 384/IV– Арк. 352–370. 96 ЛННБ. – Ф. 5. – Од. зб. 227/ІІ. – Арк. 15. Ярослав ФЕДОРУК 496 Це, переважно, сюжети, що безпосередньо не стосуються біографії Данила Афінського. Особливий наголос при цьому зроблено на взаєминах Швеції з Австрією, Англією, Об’єднаними Провінціями, Данією, Семигородським князівством і Османською імперією восени 1655 р., чиї посольства за той період до Карла Х Ґустава перелічує у своєму листі о. Данило. Д О К У М Е Н Т И № 1 (арк. 7) Пεрεвод з грεчεского писма, каково писалъ \| ко г(осу)д(а)рю ц(а)рю і вεликом; кн(4)зю Алε8\ю Михаило\|вичю всεа Вεлики4 и Малы4, и Б\лы4 Росиї \| самодεржцу∗ архима\|рит Данило о литовских вεст4х в н(ы)нεшнεм \| во r.8d-м [164] году өεвр(ал)4 въ “.j [15] дε(нь). \| Б(о)жиεю м(и)л(ос)тию и бл(а)годатию Всεмогущаг(о) \| вεликом; г(осу)д(а) рю і ц(а)рю і вεликому кн(4)зю Алε8\ю \| Михаиловичю всεа Вεлики4 и Малы4∗∗ \| Росиї самодεржц;. $кож аз твоим \| хот\ниεм и мысломъ* кл4лс4 и рεкъс4 \| служити вεликому твоεму ц(а)р(с)твию добро \| и в\рно июн4 въ k.“ [25] дε(нь) под Могилεвымъ \| в таборах вεликого в(а)шεго ц(а)р(с)тви4 пεрεд \| бо4риномъ и пεрεд г(оспо)д(и)номъ Лариономъ \| Дмитрεεвичεм [Лопухиным] во врεм4, какъ работникъ \| вεликого в(а)шεго ц(а)р(с)тви4 Богдан Хмεль\|нитцки гεтман Воиска Запорожского какъ \| послал нас з [Кондратом] Б;рлаεмъ итти нам в св\иск;ю \| зεмлю. И нε было врεм4, и какъ воротилс4 \| назад, гεтман; показалос4 досадно. \| І в коε врεм4 пришли мы в Лεполи, послал нас // (арк. 8) гεтманъ под Люблинъ, а оттол4 мн\ изволилъ \| итти мн\ посланцом к тихомирном; королю \| св\иском;. И наказал мн\ гεтман говорит \| из;стно пεрεд св\иским королεм [:] ащε он \| εсть др;г и брат вεликого в(а)шεго ц(а)р(с)тви4, \| и он бы нε прошεл от Вислы, потом; что εсть \| та сторона вεликого в(а)шεго ц(а)р(с)тви4. \| И також 4 пришол в Варшав;, и прин4л \| мεн4 с вεликою чεстию и любовию і рεкс4 \| сотворити и обовсεмъ, что к нεму писал гεтманъ, \| і из;стн;ю р\чь приказывал. \| О сεмъ б;ди в\домо, вεликиї ц(а)рю і г(осу)д(а)рю, \| что [Станислав] Пототцкои пришεл со многими л4хами \| и бил чεломъ св\иском; королю и кл4лс4 εму, \| что быт ; нεго под εго повεл\ньεмъ \| со вс\ми своими м\стами. И св\искої \| король чεсть εм; болш;ю воздалъ \| і многиε дары εм; даровал. И потом \| прошал ; нεго, корол4, повεл\нь4 \| итти обεрεгать подолскиε стороны \| со вс\ми л4хами. И какъ оттолε пошол \| под Люблинъ, собрал воиско и гд\ нашолъ \| св\иских людεи, злою смεртию их ;мεртвил \| и сов\т ;чинил со вс\ми л4хами и написал // (арк. 9) сεи сов\тъ и послал повсюд;. И то4∗ писмо я5∗, мεншиї \| раб вεликого в(а)шεго ц(а)р(с)тви4, с вεликимъ \| промысломъ вр;чил сεб\ в р;ки и посылаю \| к вεликом; твоεм; ц(а)р(с)- твию, чтоб в\домъ \| былъ их сов\т, бεзбожных пол4ков. А св\искои \| король, слыша так;ю причин;, хот\лъ \| послат воиско под Люблинъ і 4 εм;, королю6∗, говорилъ, \| ∗ Далі закреслено: “из Ц(а)р4града”. ∗∗ Далі у царському титулі пропущено: “и Б\лыя”. * Так у рукописі; можливо, потрібно “помысломъ”. 4∗ Далі закреслено: “4”. 5∗ Фраза “писмо 4” дописана над рядком. 6* Слово дописане над рядком. Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 497 что та сторона εсть вεликого ц(а)р4 н(а)шεго \| Алε8\4 Михаиловича и вεликоε εво ц(а)рь\|ствиε им\εт сил; нε токмо Пототцкого \| разорити, но тыс4ча тыс4чми и тмы тмами. \| И потом; он нε послал. А пол4ки слав4т, \| что [Ян] Казимεр идεт с вεликим воискомъ \| на св\иских і им\εт с собою татар и молдав\|ских, и м;т4нских, і вεнгεрских. І в Варшавε \| н(ы)нε ім\ют вεли[к]и страх, потом; что они \| нεмногиε люди, а король отшолъ оттолε∗.1 \| Посεмъ б;ди в\домо вεликиї ц(а)рю, \| что св\искои король вз4л пр;скиε стороны \| Тарон и Малбор бεз бою. А н(ы)нε стоит он \| под tлимъблоεм2, а с собою им\εт Радиεвског(о) \| и дεржит εво в вεликои чεсти дл4 того, \| что εво посылаεт напεрεд сεб4 і в т\хъ \| странах наговариваεт, и по εво наговору // (арк. 10) притεкают тамошныε страны люди и поклон4\|ютца св\иском; королю. А 4 том; Рад\εв\|ском; говорил, дл4 чεго прεст;пилъ \| того, что ты писал к вεликом; ц(а)рю, и он мн\ \| сказал, что дε 4 собрал было людεи, а вεликоε εго \| ц(а)р(с)твиε нε прислал ко мн\ казны, \| что т\мъ людεм платит, дл4 того под\|далс4 св\иском;. И εщε б;ди \| в\домо, вεликиї ц(а)рю, что виниц\искои поми\|рилс4 с т;рскимъ, а Казимεр обεщаεтца \| εм; дать казн;, чтоб εм; помогали. І как \| пров\- дал св\искои король, готовить \| послал посла к пεрсицком;. А о томъ \| 4 пров\дал подлинно, что хочεт впр4мь \| послат. Посεмъ в\домо чиню, много\|л\тныи ц(а)рю, что ; св\иского корол4 были \| послы цεсарского и аглинского корол4, \| и галанскиε, і вεнгεрскиε, и т;рскиε, і дат\|цкиε3. А сиε писмо Казимεрово и сов\т \| Пототцкого, что посылаю к вεликом; \| в(а)шεм; ц(а)р(с)твию, поимали близ Люблина, \| что вεзли к Пототцком;. Тако и 4 яко мεн- // (арк. 11) шиї и в\рныи раб о то многа хот\л εсми \| в\домо ;чинит обовсεмъ, сколко возмог;. \| А н(ы)нε, тихомирныи ц(а)рю, ащε и подлинно \| похочεт Казимεр итти, толко св\искиε люди \| пошли за ними εво сыскиват. А 4 видεл \| подлинно грамот; св\иского корол4, \| что послал в Варшав; к своεм; начал\|ном; ч(ε)л(о)в(ε)к;4, что он, король, самъ готов \| итти в Варшав;. Посεмъ поклан4\|юс4 вεликом; твоεм; ц(а)р(с)твию. \| М(εс4)ца гεнвар4 въ . •j[17] дε(нь) \| л\та от Р(о)ж(дεс)тва Хр(ис)т(о)ва âah.nq [1656] г(ода). \| А вниз; припис [:] вεликого самодεржав\|ного ц(а)р(с)тви4 в(а)шεго мεншии раб Данил \| архимаритъ из Аөина Грεка. РДАДА. – Ф. 79. – Оп. 1. – Стб. 1656 р. – Спр. 3. – Арк. 7–11. Дописка на звороті арк. 7: “Г(осу)д(а)рю чтεно и бо-ром, \| і ввεрх; списано”. № 2 (арк. 12) Пεрεвод з грεчεского писма, что подал грεчε\|нинъ Өεдор Дмитрεεвъ. r.8d [164] г(од) өεврал4 \| въ “.j [15] д(ε)н(ь). Бл(а)гочεстивом; Б(о)гомъ соблюдεнном; \| тихомирном; вεликом; г(осу)д(а)- рю ц(а)рю і вεликому \| кн(4)зю Алε8\ю Михаиловичю всεа Вεлики4 \| і Малы4, и Б\ лы4 Росиї самодεржц; \| рабскиї поклон4юс4 вεликом; в(а)шεм; \| ц(а)р(с)твию и в\домо даю. Пиш;т люди \| мои из м;т4нскиε зεмли, что вεнгεрскої \| король по- слал своεго ближнεго ч(ε)л(о)в(ε)ка \| к сεлистр\иском; паш\ в окт4бр\ м(εс4)цε \| збират ратных людεи, а даεт имъ на \| м(εс4)цъ по два р;бли. И он дε собралъ \| в Сεлистр\ε и около Д;на4 чεтырε \| тысεчи чεтырεста ч(ε)л(о)в(ε)къ, да в м;т\|4нскои зεмл\ чεтырεста ч(ε)л(о)в(ε)къ. А гово\|р4т, что цεсарскои востал на св\иского \| ∗ Слово дописане над рядком. * Перед словом закреслено літери “та”. *** Далі закреслено: “из Ц(а)р4\|града”. Ярослав ФЕДОРУК 498 корол4. А εм; б, вεнгεрском; королю, \| итти с воискωм на цεсар4 бεз нεго, о том \| ко мн\ пиш;т. А 4 раб твои в\домо \| ;чиню вεликом; твоεму ц(а)р(с)твию. \| А внизу припис [:] в\рныи раб ц(а)р(с)тви4 твоεго Өεдор \| Дмитрεεв покла- н4юс4. РДАДА. – Ф. 79. – Оп. 1. – Стб. 1656 р. – Спр. 3. – Арк. 12. Дописка на звороті: “Г(осу)д(а)рю чтεно и бо-ром”. К О М Е Н Т А Р І 1. “І в Варшавε н(ы)нε ім\ют вεли[к]и страх, потом; что они нεмногиε люди, а король отшолъ оттолε”. – У січні й лютому 1656 р. Карл Х Ґустав рушився з Королів- ської Пруссії через Варшаву до Любліна, Замостя і далі військовим рейдом до Пере- мишля, Ярослава, Сандомира. Головною метою цієї операції було перешкодити Янові Казимирові повернутися в Польщу з Сілезії. У перших місяцях 1656 р. польський король, добравшись до Львова, планував здійснити наступ на відвоювання Варшави і розраховував при цьому отримати військову допомогу від Богдана Хмельницького і Мегмед Ґірея IV. Однак, втративши головні надії на підтримку цієї акції козаками, 26 квітня н. ст. 1656 р. він вийшов зі Львова й рушився до польської столиці. Битва за Варшаву відбулася 27 червня – 1 липня н. ст. й завершилася капітуляцією швед- ського гарнізону. Див.: Carlson Fredrik Ferdinand. Sveriges historia under konungarne af Pfalziska huset. – Stockholm, 1855. – Del. 1. – S. 144–157, 166; Kersten Adam. Stefan Czarniecki 1599–1665. – Warszawa, 1963. – S. 258–302; Nagielski Mirosław. Bitwa pod Warszawą 1656. – Warszawa, 2007. – S. 55–60. 2. “[...] св\искои король вз4л пр;скиε стороны Тарон и Малбор бεз бою. А н(ы)нε стоит он под tлимъблоεм [...]”. – Перебуваючи восени 1655 р. у Варшаві, Данило Афінський повинен був мати добрі відомості про справи в Королівській Прус- сії. Однак у цьому місці він посилав у Москву неточну інформацію. Станом на середину січня ст. ст., коли писався його лист, шведи завоювали лише Торунь та Ельблонг – 24 листопада (4 грудня) і 11 (21) грудня 1655 р. відповідно. Мальборк під дався тільки 6 (16) березня 1656 р. Причому на допомогу обложеним у місті ґданча ни відправили 2000 пішого й кінного війська, проте воно вирушило в дорогу занадто пізно. Про наступ Карла Х у Королівській Пруссії у листопаді – грудні 1655 р.: Pufendorf Samuel. De rebus a Carolo Gustavo Sveciae rege gestis commentariorum libri septem. – Norimbergiae, 1696. – P. 99–100, 135–136; Carlson Fredrik Ferdinand. Sveriges historia under konungarne af Pfalziska huset. – Stockholm, 1855. – Del. 1. – S. 124–125, 135 (прим. 1); Erdmannsdörffer Bernhard. Deutsche Geschichte vom Westphalischen Frieden bis zum Regierungsantritt Friederichs des Grossen 1648–1740. – Darmstadt, 1962. – S. 231; Opgenoorth Ernst. Friedrich Wilhelm der Grosse Kurfürst von Brandenburg. Eine politische Biographie. – Frankfurt; Zürich, 1971. – T.1: 1620–1660. – S. 319–323. Про допомогу з Ґданська для обложеного Мальборка: Thurloe John. A Collection of State Papers of John Thurloe. – London, 1742. – Vol. IV. – P. 596, 597, 631; Cieślak Edmund. Wojskowo-polityczne i gospodarcze znaczenie Gdańska w wojnie polsko- szwedzkiej 1655–1660 // Wojna polsko-szwedzka 1655–1660 / Red. Jan Wimmer. – Warszawa, 1973. – S. 371; idem. Gdańsks militär-politiska och ekonomiska betydelse under polsk-svenska kriget 1655–1660 // Polens krieg med Sverige 1655–1660 / Red. Arne Stade, Jan Wimmer. – Kristianstad, 1973. – S. 141. Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 499 3. “[...] ; св\иского корол4 были послы цεсарского и аглинского корол4, и галанскиε, і вεнгεрскиε, и т;рскиε, і датцкиε”. – Ще один посол до шведського короля, який у той самий час перебував у Варшаві й якого о. Данило не згадав у цьому пере- ліку, був від бранденбурзького курфюрста – Христіан Ернст Пудевільс. Відправився від Фрідріха Вільгельма з Пройсмарка (Preuschmark; сьогодн. Przezmark) 4 жовтня н. ст. 1655 р. Приїхав у Варшаву 9 жовтня, коли Карл Х був ще під Краковом. Про- чекавши кілька тижнів, поїхав назустріч королю шляхом на Сандомир після зустрічі зі шведським канцлером Еріком Оксеншерною. Аудієнцію у Карла Ґустава отримав у шведському таборі 11 листопада, після чого вирушив разом з ним знову до Варшави. Відпускна аудієнція 20 листопада під час походу короля на Торунь (див. посольський звіт Пудевільса від 27 листопада 1655 р.: Urkunden und Actenstücke zur Geschichte des Kurfürsten Friedrich Wilhelm von Brandenburg. – Berlin, 1877. – Bd. VII. – Bd. IV: Politische Verhandlungen / Herausg. von Bernhard Erdmannsdörffer. – S. 492). Англійське посольство. Англійським послом, який прибув до Карла Х у Вар- шаву, був Едвард Ролт. Олівер Кромвель відправив його під тим приводом, що посол мав передати Карлові Х ратифікацію англійсько-шведської угоди, укладеної ще на початку 1654 р. між королевою Христиною і англійським послом Вайтлоком (див.: [Whitelocke Bulstrode.] A Journal of the Swedish Ambassy, in the Years M.DC. LIII and M.DC.LIV. from the Commonwealth of England, Scotland, and Ireland, Written by the Ambassador the Lord Commissioner Whitelocke. – London, 1772. – P. 250–279, 295–301, passim). Крім того, посольство Ролта було відповіддю на приїзд до Лон- дона шведського посла Пітера Юліуса Койєта з інформацією про близький приїзд надзвичайної дипломатичної місії від Карла Х, яку очолював Крістер Бунде (по- сольську інструкцію Ролтові, видану Кромвелем у проміжку від середини травня до середини липня 1655 р., див.: Thurloe John. A Collection of State Papers of John Thurloe. – London, 1742. – Vol. III. – P. 418–419; Abbot Wilbur Cortez. Writings and Speeches of Oliver Cromwell. – Cambridge,1945. – Vol. III: 1653–1655. – P. 712, 740, 774–775; Carlbom Levin J. Sverige och England 1655 – aug. 1657. P. J. Coyets, Krister Bondes, Georg Fleetwoods beskickningar och förrättningar і London traktaten d. 17 juli 1656. – Göteborg, 1900. – S. 82). Ролт виїхав у дорогу лише наприкінці липня ст. ст. 1655 р.: 3 (13) серпня ст. ст. Бунде повідомляв з Лондона, що англійський посол до Карла Х виїхав “у минулий понеділок”, тобто 30 липня (9 серпня). Відправлення його затримувалося найвірогід- ніше у зв’язку з тим, що Олівер Кромвель чекав на приїзд шведського надзвичайного посла Бунде, який прибув до англійської столиці 28 липня (7 серпня) 1655 р. (Swedish Diplomats at Cromwell’s Court, 1655–1656: The Missions of Peter Julius Coyet and Christer Bonde / Ed. by Michael Roberts. – London, 1988. – Doc. II. – P. 112; Doc. IV. – P. 116; Jones Guernsey. The Diplomatic Relations between Cromwell and Charles X. Gustavus of Sweden. – Lincoln, Neb., 1897. – P. 25; Gardiner Samuel Rawson. History of the Commonwealth and Protectorate 1649–1656. – New York; Bombey, 1903. – Vol. IV (1655–1656). – P. 201). Приїхавши до Гамбурга, 16 (26) серпня 1655 р. Ролт подався у Польщу на- здоганяти шведського короля. 23 серпня (2 вересня) прибув до Щеціна. У першій половині або середині жовтня ст. ст. добрався до польської столиці, де й зустрів о. Данила (див. прим. 40 до передмови у цій публікації). Аудієнцію у Варшаві у Карла Х Ґустава отримав 6 листопада ст. ст. 1655 р., у той самий день, що й грецький дипломат (ітінерарій Ролта, його аудієнція і промова перед Карлом Х: Thurloe John. Ярослав ФЕДОРУК 500 A Collection of State Papers... – Vol. III. – P. 709, 736; Vol. IV. – P. 140–141, 181–183; Abbot Wilbur Cortez. Writings and Speeches of Oliver Cromwell. – Cambridge, 1947. – Vol. IV. – P. 18; Carlbom Levin J. Sverige och England 1655 – aug. 1657. – S. 82. Про видачу грошей на дорогу на засіданні державної ради в Лондоні 10 (20) липня 1655 р.: Calendar of State Papers, Domestic series, 1655 / Ed. by Mary Anne Everett Green. – Vaduz, 1965 (Repr. ed.: London, 1881). – Vol. VIII. – P. 235; Abbot Wilbur Cortez. Writings and Speeches of Oliver Cromwell. –Vol. III. – P. 773 (прим. 41)). Австрія і Швеція восени 1655 р. На початку серпня 1655 р. австрійський резидент у Стокгольмі Ґеорґ Плеттенберг виїхав до Гамбурга з наміром знайти Карла Х у Польщі для переговорів. Головною метою цієї подорожі, як він сам писав у своїх реляціях до Фердинанда ІІІ, було пропонувати шведському королю австрійське посередництво для замирення з поляками (Pribram Alfred Francis. Die Berichte des kaiserlichen Gesandten Franz von Lisola aus Jahren 1655–1660 // Archiv für österreichische Geschichte. – Wien, 1887. – Bd. 70. – S. 97–98 (прим. 3)). Крім того, у відповідь, ймовірно, на лист Карла Х до Фердинанда ІІІ від 18 (28) липня про причини нападу на Польщу імператор відправив до шведського короля свого гінця з листом від 24 серпня н. ст. 1655 р. (Opitz Eckardt. Österreich und Brandenburg im schwedisch-polnischen Krieg 1655–1660. Vorbereitung und Durchführung der Feldzüge nach Dänmark und Pommern. – Boppard am Rhein, 1989. – S. 3. Про цей документ імператор згадує, зокре ма, у своєму пізнішому посланні від 16 листопада 1655 р. до Карла Х, див.: БЧ. – Од. зб. IV–148. – Арк. 1121–1122; Theatrum Europaeum. – Bd. VII. – S. 801). У цьому документі імператор, окрім підтвердження миру зі Швецією, ще раз звертався до шведського короля з ідеєю посередництва, намагаючись переконати його погодитися на переговори з поляками. Фердинанд ІІІ висловлював своє занепокоєння тим фактом, що місія польських повноважних послів у Стокгольмі Яна Лещинського і Олександра Нарушевича, що мала продовжуватися у Щеціні, все ще не мала результату. Однак у випадку з послом від імператора, згаданим у листі о. Данила до Олек- сія Михайловича, йдеться, мабуть, про відомого австрійського дипломата Франца Лізолю, якого навесні 1655 р. було призначено резидентом у Стокгольмі замість Плеттенберга. Виїхавши зі Швеції у Польщу, Лізоля покладав великі надії на роз- виток переговорів Карла Ґустава з поляками. На початку вересня 1655 р. він був уже в Щеціні, де особисто зустрічався зі шведськими державними діячами у цій справі (Pribram Alfred Francis. Die Berichte des kaiserlichen Gesandten Franz von Lisola... – No. VII–VIII. – S. 97–106; idem. Franz Paul Freiherr von Lisola (1613–1674) und die Politik seiner Zeit. – Leipzig, 1894. – S. 83–84). У своїх листах до Карла Х Лізоля за- кликав призначити час і місце для переговорів з Річчю Посполитою. Прочекавши у Щеціні майже два місяці, посол врешті вирушив до Карла Х (ре- ляція про його від’їзд зі Щеціна від 23 жовтня н. ст. 1655 р.). Аудієнцію у шведського короля отримав у Торуні на початку грудня н. ст. 1655 р. У цьому місті Лізоля навів контакти також і з Єронімом Радзейовським, через якого о. Данило й міг отримувати відомості про австрійського посла (Pribram Alfred Francis. Die Berichte des kaiserlichen Gesandten Franz von Lisola... – No. XIV. – S. 115; No. XVII. – S. 119–120; idem. Franz Paul Freiherr von Lisola... – S. 84; Жерела до історії України-Руси / Упор. М. Кор- дуба. – Львів, 1911. – Т. ХІІ. – Док. 443. – С. 352. Див. також: Pufendorf Samuel. De rebus a Carolo Gustavo Sveciae rege gestis commentariorum libri septem. – Norimbergiae, 1696. – P. 111; Neuber Anton. Der schwedisch-polnische Krieg und die österreichische Politik (1655–1657). – Prag, 1915. – S. 10; Аугустинович Криштоф. Русско-польская Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 501 война 1654–1657 гг. и посредничество Габсбурской империи // Русская и украинская дипломатия в Евразии: 50-е годы XVII в. – М., 2000. – С. 48–49). Однак Франц Лізоля не мав повноважних інструкцій для офіційних пропозицій шведському королю австрійського посередництва для укладання миру з Яном Кази- миром. 16 листопада н. ст. 1655 р. імператор надав такі повноваження богемському віце-канцлеру Францові Евсебію Петтінгенському, який виїхав до Карла Х Ґустава у Королівську Пруссію (цей лист див.: БЧ. – Од. зб. 148/IV (Теки Нарушевича). – Арк. 1121–1123 (латин.); Theatrum Europaeum. – Bd. VII. – S. 801–802 (нім. перекл.)). В останній декаді січня 1656 р. Лізоля й Петтінгенський зустрілися в Ельблонзі (Hirsch Ferdinand. Der österreichische Diplomat Franz v. Lisola und seine Thätigkeit wärend des nordischen Krieges in den Jahren 1655–1660 // Historische Zeitschrift. – München; Leipzig, 1888. – Bd. 24. – S. 478; Pribram Alfred Francis. Die Berichte des kaiserlichen Gesandten Franz von Lisola... – No. XXIV. – S. 134–135 (реляція від 25 січня 1656 р.); idem. Franz Paul Freiherr von Lisola... – S. 88). Проте їхня місія не мала успіху, оскільки шведський король категорично відмовився приймати австрійське посередництво для мирних переговорів з Річчю Посполитою. Незважаючи на це, за період від осені 1655 р. знаходимо цікаву відомість, яка підтверджує, що Карл Ґустав намагався утримати з Австрією мир і спокій. У лютому 1657 р. Ян Лещинський свідчив, що півтора року перед тим, перебуваючи у шведському таборі під час облоги Кракова у жовтні 1655 р. по дорозі до Яна Казимира, Карл Х запевняв його, що має намір сприяти Фердинандові ІІІ обрати його сина Леопольда Іґнатіуса римським імператором vivente imperatore (БЧ. – Од. зб. 388/IV. – Арк. 55). Голландія і Швеція. Восени 1655 р., коли завоювання шведів у Польщі були настільки вражаючими, що ніхто не очікував такого їхнього розмаху, голландці ске- рували свою енергію більше не у військову, а в дипломатичну діяльність, уникаючи відкритого збройного конфлікту. Демонстрацією морської могутності Об’єднаних Провінцій були заходи Йогана де Вітта у спорядженні військового флоту до Зунду після початку шведського вторгнення. У другій половині 1655 р. зростаюча з кож- ним місяцем небезпека того, що балтійське узбережжя Королівської та Князівської Пруссій перейде в руки Карла Х, змушувала Генеральні Штати робити рішучіші кроки для захисту своїх торгових інтересів. У Голландії військовий флот у Балтійське море почали готувати з вересня 1655 р. з тим, щоб на весну наступного року пере- правити його через Зунд. Новини про початок підготовки такого великого флоту для виступу на Балтику робили свою справу у тогочасній політиці європейських країн: вони блискавично поширювалися по Європі, й про них говорили не лише у Речі По- сполитій, а й у Швеції, Пруссії, Англії та в багатьох інших країнах (Rowen Herbert. John de Witt, Grand Pensionary of Holland, 1625–1672. – Princeton, N. J., 1978. – P. 307. Див. також про це в окремому розділі “Dänmark, Schweden und die Niederlande. Das «Dominium maris Baltici»” у монографії: Opitz Eckardt. Österreich und Brandenburg im schwedisch-polnischen Krieg 1655–1660. – S. 55–56). Проте з усього розвитку політики Об’єднаних Провінцій видно, що ця країна не мала жодного бажання починати війну зі Швецією, хоч у критичну хвилину готова була до радикальних заходів задля збереження своїх інтересів на Балтиці (у першу чергу, пов’язаних з небезпекою підкорення шведами Ґданська). Агресивність цієї країни дуже часто перебільшувалася шведськими політиками того часу й самим Карлом Х Ґуставом. Оскільки всі зусилля голландського резидента в Лондоні Нью- пурта, скеровані на укладання ліги між Об’єднаними Провінціями й Англією, були Ярослав ФЕДОРУК 502 невдалими й розбивалися об тверду позицію Кромвеля, то, всупереч остеріганням шведського короля, якоїсь активної агресії стосовно Швеції навряд чи можна було очікувати з боку Генеральних Штатів. Через це, зважаючи на успіхи шведів у Ве- ликопольщі й Королівській Пруссії, а також на тенденцію до укладання союзу між Карлом Х і Фрідріхом Вільгельмом, яка наприкінці 1655 р. була дуже виразною, найкращим виходом з цієї ситуації був пошук мирного порозуміння Об’єднаних Провінцій зі Швецією. Такий розвиток голландської політики шведський резидент у Лондоні Крістер Бунде передбачав, зокрема, ще у вересні 1655 р. (Swedish Diplomats at Cromwell’s Court, 1655–1656. – Doc. XІІ. – P. 155 (його депеша до Карла Х від 14 (24) вересня 1655 р.)). Це перегукувалося з новинами, які побутували у польському суспільстві про те, що голландці домагатимуться мирного договору з Карлом Ґус- тавом: хоч вони й збирають у себе флот, як згадувалося у цих новинах, проте він нібито не такий могутній, як про нього говорять у Європі (Національна бібліотека у Варшаві, від. рукоп. – Бібліотека Ординації Замойських. – Од. зб. 934. – Арк. 396 (лист всховського судді до Житкевича з Ельблонґа, 19 січня н. ст. 1656 р.)). Ще у вересні 1655 р. де Вітт писав до Ньюпурта, що основним завданням май- бутнього посольства до Карла Х мало бути стримування шведів від намірів взяти під свій контроль усю балтійську торгівлю й підвищити митні збори від торговців (очевидний натяк на запровадження шведами податків від кораблів, які прибували у Ґданськ, під час блокади міста) (Thurloe John. A Collection of State Papers... – Vol. IV. – P. 45; Calendar of State Papers and Manuscripts, Relating to the English Affairs, Venice / Ed. by Allen B. Hinds. – Nendeln/Liechtenstein, 1970 (Repr. ed.: London, 1930). – Vol. XXX: 1655–1656. – Doc. 211. – P. 155 (донесення венеційського посла в Лондоні Джованні Саґредо від 17 грудня н. ст. 1655 р.)). Отож, перешкодити поширенню шведських впливів у Пруссії й не допустити захоплення Карлом Ґуставом ґданського порту – ці завдання були пріоритетними у виробленні політики Об’єднаних Провінцій стосовно Швеції, і від них залежав розквіт або занепад цієї однієї з найрозвинутіших тогочас- них морських країн, могутність якої трималася на торгівлі. Кромвель також докладав великих зусиль до того, щоб Голландія відправила до Карла Ґустава своїх послів задля встановлення миру між обома країнами. Зрештою самі шведи, відчуваючи за собою силу диктувати умови миру голландцям, не раз пропонували відправити до Карла Х свого посла (Swedish Diplomats at Cromwell’s Court, 1655–1656. – Doc. ХXІХ. – P. 229, 231 (реляції Бунде в Лондоні про його зу- стрічі з Ньюпуртом)). Восени 1655 р. де Вітт запланував здійснити цілу дипломатичну акцію, від- правляючи одночасно своїх гінців до Швеції, Данії, Іспанії й Бранденбурга (Thurloe John. A Collection of State Papers... – Vol. IV. – P. 230 (реляція до Турло від 28 листо- пада н. ст. 1655 р.: “Yesterday the six provinces did name their persons for the embassy, Guilderland the lord of Gendt for Spain; Zealand the lord of Huybert for Sweden; Utrecht the lord of Amerongen for Denmark; Friesland the lord Vierssen for Denmark; Overyssel the lord Ysselmuyden for Brandenburg; Groningen the lord Ysbrans for Sweden”). Про- вінція Голландія на той час ще не визначилася з послами (про підготовку де Віттом посольств у ці країни див. у згаданому донесенні Саґредо: Calendar of State Papers and Manuscripts..., Venice. – Vol. XXX. – Doc. 211. – P. 155. У літературі див.: Rowen Herbert. John de Witt, Grand Pensionary of Holland, 1625–1672. – P. 307). У жовтні 1655 р. у Польщі поширювалися чутки про те, що голландці послали своїх послів до шведського короля, щоб примирити його з Яном Казимиром, “[...] a na liato ofiaruiącz Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 503 swich okrętow 40 poslacz kroliowy i. m. [...]” (ЛННБ. – Од. зб. 189/ІІ. – Арк. 779). Однак надзвичайне посольство для укладання союзу зі Швецією було відправлене до Карла Ґустава у Королівську Пруссію лише 10 березня н. ст. наступного року (Rowen Herbert. John de Witt, Grand Pensionary of Holland, 1625–1672. – P. 308). Завершилося воно підписанням 1 (11) вересня 1656 р. шведсько-голландського мирного договору в Ельблонзі. Данія. У період після початку польсько-шведської війни, у серпні – восени 1655 р., країною, за впливи на яку боролися між собою Об’єднані Провінції і Швеція, була Данія. Питання шведської агресії на Балтиці стало одним з головніших у частому листуванні між голландськими і данськими політиками. Маючи укладений договір з бранденбурзьким курфюрстом (27 липня н. ст. 1655 р.), Голландія після об’єднання з Данією могла становити серйозну небезпеку для Карла Ґустава у здійсненні його планів у Речі Посполитій. Шведські політики це добре розуміли і вважали, що успіх чи занепад цих про- ектів де Вітта великою мірою залежав би від того, наскільки далеко голландська дипломатія просунеться до союзу з Англією. Над укладанням тісної ліги між Карлом Ґуставом і данським королем Фрідеріком ІІІ у Копенгагені наполегливо працював шведський резидент Маґнус Дюрель. У серпні 1655 р. після перших великих успі- хів шведської армії у Польщі він писав обнадійливі листи до шведського короля, запевняючи його у прихильності данського уряду до укладання союзу зі Швецією, і взагалі підтримував часте листування з Карлом Ґуставом, коли той стояв під Кра- ковом (Carlbom Levin J. Magnus Dureels negotioation i Köpenhamn 1655–57. Sveriges och Danmarks inbördes förhållande under åren närmast före Karl X:s första danska krig. – Göteborg, 1901. – S. 48, 51–55; Rimborg Bertil. Magnus Durell och Danmark. Studier i information. – Göteborg, 1997. – S. 261, 265). Данське посольство до шведського короля, про яке згадує о. Данило у своєму листі, – це швидше за все відгомін планів короля Фрідеріка ІІІ, про які багато гово- рилося у шведському таборі в Польщі, відправити свого посла до Карла Х Ґустава для укладання миру. Посольство це почало готуватися в Копенгагені ще у серпні 1655 р., однак відправлення його все відкладалося. Виконати це завдання доручалося данському дипломатові Уве Юлю (Ove Juel). Фрідерік ІІІ приглядався до ситуації й відтягував час. На таку позицію данського короля особливо впливали умови, коли де Вітт готував військову ескадру для виступу на Балтику, а Кромвель не поспішав підтримати Швецію оборонно-наступальним союзом проти Об’єднаних Провінцій. У жовтні – грудні 1655 р. Маґнус Дюрель у Копенгагені наполягав на дальших переговорах, домагаючись від данського двору відправлення посла до шведського короля (Carlbom Levin J. Magnus Dureels negotioation i Köpenhamn 1655–57. – S. 50, 54 (прим. 2); Regesta diplomatica historiae Danicae. Index chronologicus diplomatum et literarum historiam Danicam inde ab antiquissimis temporibus usque ad annum 1660 illustrantium. – Havniae/Kjöbenhavn, 1870. – T. II: 1632–1660. – Pars II. – Doc. 11569, 11593. – P. 1275, 1278). Проте інструкцію Фрідерік ІІІ видав йому лише 23 лю - того ст. ст. 1656 р. Шляхом через Щецін 5 (15) квітня 1656 р. Уве Юль прибув до Ельблонга, де вів переговори спершу з канцлером Еріком Оксеншерною. Лише через місяць, 3 (13) травня, він отримав аудієнцію у Карла Х у Фрауенбурзі, який щойно повернувся після своєї зимово-весняної кампанії у Польщі. Уве Юля було затримано на довший час (прощальну аудієнцію отримав 31 жовтня ст. ст. 1656 р.), і повертався він до Ярослав ФЕДОРУК 504 Фрідеріка ІІІ уже в зовсім інших умовах (Regesta diplomatica historiae Danicae. – Havniae/Kjöbenhavn, 1907. – Ser. II. – T. II: 1608–1660. – Pars II. – Doc. 19165, 19227, 19237. – P. 1626, 1631, 1632; Carlbom Levin J. Magnus Dureels negotioation i Köpenhamn 1655–57. – S. 141 (прим. 4), 156–157; Rimborg Bertil. Magnus Durell och Danmark. Studier i information. – S. 279). Семигородське князівство. Уся політика Семигородcького князівства у 1655 р. здійснювалася під знаком формування нового курсу, що розроблявся Юрієм ІІ Ра- коцієм на перспективу задля здобуття польської корони. У наукових дослідженнях іноді можна знайти твердження істориків, що саме наприкінці 1654 р. семиго- родський князь став на ту стежку, яка у січні 1657 р. привела його до військового вторгнення в Польщу (Jorga Nicholae. Geschichte des Osmanisсhen Reichs. – Gotha, 1911. – Bd. IV. – S. 82; Заборовский Л. В. Канун и начало русско-польской войны и позиции государств Юго-Восточной Европы // Карпато-Дунайские земли в средние века. – Кишинев, 1975. – С. 256; його ж. Россия, Речь Посполитая и Швеция в сере- дине XVII века. – С. 76; його ж. Великое княжество Литовское и Россия во времена польского Потопа... – С. 165). Спостерігаючи за процесом інтенсивного озброєння, яке відбувалося у Швеції у першій половині 1655 р., Ракоцій відчував, що Європа стояла на порозі великих змін, і Річ Посполита не була в тому становищі сильної держави, яке давало б мож- ливість безоглядно її підтримати своїми військами. Однак поспішна декларація своєї ворожості Янові Казимиру мусила б неприховано перекинути Семигородське князівство до іншого табору – козацько-московського, що могло б викликати похід кримського хана, сілістрійського намісника та ін. у придунайський регіон. Через це найкращою політикою, що її Ракоцій обрав для себе у 1655–1656 рр., було відтягувати час, маневруючи між Україною, Річчю Посполитою, Швецією, Османською Портою й кримськими татарами. У практичній площині така політика Семигороду знайшла своє вираження, з одного боку, у формуванні нових взаємин з Б. Хмельницьким, з яким було встановлено часті дипломатичні зв’язки, з іншого, – у спробах прозонду- вати ґрунт у північноєвропейських протестантських країнах. Для цього останнього завдання у грудні 1654 р. до Лондона шляхом через Швецію було відправлено посольство Костянтина Шаума, який був секретарем Юрія Ракоція (з листом князя до Кромвеля від 26 листопада 1654 р.). Ціла ця місія, як неодноразово підкреслювалося у наукових дослідженнях, була розроблена під сильним впливом Яна Амоса Коменського й мала більше формальне, декларативне, ніж практичне, значення. Це відчували тогочасні політики, які не мали сумніву, що головним завданням Шаума було прозондувати можливість укладання антигабсбурзь- кої ліги, куди, крім Англії та Семигороду, мали увійти також Швеція, Голландія і Данія (рекомендації Коменського Шаумові для Самуеля Гартліба від січня 1655 р.: Turnbull G. H. Hartlib, Dury and Comenius. Cleanings From Hartlib’s Papers. – Liverpool, 1947. – P. 374. Про те, як Коменський відстежував це посольство, див.: Kármán Gábor. Comenius and Sweden 1655–1656: New Sources from the Riksarkivet (Stockholm) // Acta Comeniciana. – 2004. – No. 18. – Doc. IIId, Vb. – P. 200–201, 206). У березні 1655 р. Шаума було прийнято при дворі Карла Х, звідки він виїхав у Данію, далі через Гамбург до Голландії й звідти до Лондона. 20 (30) квітня 1655 р. шведський посол при дворі Кромвеля Пітер-Юліус Койєт доносив шведському ко- ролю, що Шаум прибув до англійської столиці кілька днів перед тим. Аудієнцію у Кромвеля отримав 4 (14) травня, однак відправлений був майже через місяць – про Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 505 його відпускну аудієнцію шведський резидент повідомляв 15 (25) червня (Swedish Diplomats at Cromwell’s Court, 1655–1656. – Doc. 9, 14, 21. – P. 60, 67, 80; Abbott Wilbur Cortez. The Writings and Speeches of Oliver Cromwell... – Vol. ІІІ. – P. 709, 710. Див. також: Заборовский Л. В. Россия, Речь Посполитая и Швеция в середине XVII века. – С. 76; його ж. Канун и начало русско-польской войны и позиции государств Юго-Восточной Европы. – С. 263 (прим. 72)). Повертаючись назад, Шаум застав великі зміни у Польщі, пов’язані зі швед- ським завоюванням. У першій декаді серпня 1655 р. він прибув до Гамбурга, далі через Щецін до Лєшна, де мав зустріч з Яном Амосом Коменським. Натхненний близькими, як тоді здавалося, перспективами війни Швеції з Австрією, Коменський часто відправляв своїх гінців до Семигороду, переконуючи Ракоція приєднатися до шведів і почати вторгнення в Польщу або Австрію (Бібліотека ПАН у Кракові. – Teki Londyńskie. – Од. зб. 8213. – Т. 33. – Арк. 4, 6зв., 9. Див.: Giertych Jędrzej. U źródeł katastrofy dziejowej Polski: Jan Amos Komensky. – Londyn, 1964. – S. 250–251; Дяденков М. Ф. Коменський і визвольна боротьба українського народу XVII ст. // Радянська школа. – 1946. – № 3. – С. 32). Підкреслюючи своє зацікавлення ймовірною підтримкою Швеції семигород- ськими військами, 9 (19) травня 1655 р. Карл Х видав інструкцію своєму послові в Семигород Ґоттардові Веллінгу, який мав повідомити Ракоція про причини, через які шведський король готується розірвати взаємини з Яном Казимиром. Виїхавши зі Стокгольма дорогою через Бранденбург у тому самому місяці, Веллінг прибув до князя у середині серпня ст. ст. 1655 р. (Wibling Carl. Carl X Gustaf och Georg Rakoczy II. – Lund, 1891. – S. 8; Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. ІХ. – Ч. ІІ. – С. 1105; Хаванова О. В. Трансильвания в период русско-польско-украинского конфликта в 50-е годы XVII в. // Русская и украинская дипломатия в Евразии: 50-е годы XVII в. – С. 139). Восени 1655 р. у дійсності було два окремих посли від Юрія ІІ Ракоція до Карла Х, а не один, як писав Данило Афінський до Олексія Михайловича. Спершу до табору шведського короля було відправлено Миколая Якабфальва (Nicholaus Jakabfalvi), а пізніше, наприкінці жовтня 1655 р., добре відомого в українсько- семигородських взаєминах наступного року міністра й дорадника князя, людину високого рангу у семигородських колах Франца Шебеші. Причому у січні 1656 р. обидва посли були ще у шведського короля, а його письмові відповіді семигород- ському князю були підготовані 17 (27) січня (Wibling Carl. Carl X Gustaf och Georg Rakoczy II. – S. 15–17). За відсутності детальніших джерел сьогодні досить важко встановити, про кого з цих двох послів о. Данило отримав відомості у Варшаві. Од- нак майже одразу після відправлення свого листа до Юрія Ракоція Карл Х послав до ріксроду лист від 31 січня (10 лютого) 1656 р. з Ловіча з повідомленням про про- позицію Семигородського князівства укласти союз зі Швецією, до якого могли б приєднатися також Англія і Франція (договір між ними проти Іспанії було укладено 24 жовтня 1655 р.). Лист розглядався на засіданні ріксроду 20 (30) березня 1656 р., і тут не важко було передбачити, що пропозиція ця скеровувалася, у першу чергу, проти австрійських Габсбургів – ворогів Ракоція і водночас союзників іспанського короля Філіпа IV (Svenska riksrådets protokoll / Utgiv. genom Per Sondén. – Stockholm, 1923. – Del. XVI. 1654–1656. – S. 419, 422). Інтенсивне листування і обмін посольствами між Юрієм Ракоцієм і Карлом Х Ґуставом породжували багато чуток у Європі про те, що договір між ними було Ярослав ФЕДОРУК 506 укладено вже на початку 1656 р. Наприклад, 13 січня ст. ст. 1656 р. з Гамбурга по- відомляли, що Юрій Ракоцій уже уклав союз зі Швецією, згідно з яким він повинен був відправити на допомогу Карлові Х у Польщу 40 або 50 тис. свого пішого й кінного війська. При цьому князь нібито повинен був також командувати “незлічен- ними легіонами козаків”, які вже склали йому “урочисту присягу або juramentum clientelare” (Thurloe John. A Collection of State Papers... – Vol. IV. – P. 414, 685. Див. також: Wibling Carl. Carl X Gustaf och Georg Rakoczy II. – S. 36 (прим. 3)). Однак насправді семигородсько-шведський договір було укладено лише 6 грудня 1656 р. у резиденції Юрія ІІ Ракоція у замку Раднот, саме напередодні виступу князя зі своїми військами проти Польщі. Турецький посол Мустафа-аґа. Посол султана Мегмеда IV, що з’явився у Варшаві наприкінці 1655 р., – це добре відоме історикам завдяки праці Самуеля Пу- фендорфа і реляції Франца Лізолі посольство Мустафи-аґи до польського короля Яна Казимира. Ця місія османської дипломатії була відповіддю на польське посольство Войцеха Бечинського до Порти (інструкція Яна Казимира датована 16 лютого н. ст. 1655 р.; прибув до османської столиці у середині травня). Обоє послів – польський та турецький – виїхали зі Стамбула до Варшави 21 липня н. ст. з листом султана до Яна Казимира, датованим першою декадою рамазана 1065 р. (5–14 липня н. ст. 1655 р.) (Abrahamowicz Zygmund. Four Turkish Letters to the King and Chancellor of Poland at the Svenska Riksarkivet in Stockholm // Acta Orientalia Academiae Scientiarum Hungariae. – Budapest, 1961. – T. XIII. – P. 63, 67–69; Türkische, tatarische und persische Urkunden im Schwedischen Reichsarchiv / Verz. und beschr. von. K. V. Zetterstéen. – Uppsala, 1945. – Dok. 2. – S. 1–2. У ґеттінгенській копії подано дату останньої декади рамазану 1065 р. (24 липня – 3 серпня н. ст. 1655 р.), переклад чеською див.: Rypka Jan. Další příspěvek ke korespondenci Vysoké Porty s Bohdanem Chmelnickým // Časopis Národního Musea. – 1931. – T. 105. – S. 214. Ця помилка була повторена в публікації: Федорук Я. Проблема турецького протекторату Богдана Хмельницького у 1655 році // Terra Cossacorum: Студії з давньої і нової історії України. Науковий збірник на пошану доктора історичних наук, професора Валерія Степанкова. − К., 2007. − С. 170). Перебуваючи в Любліні, як пише Ґолінський, Бечинський і Мустафа-аґа потрапили у шведський полон. З листа до Яна Замойського від 26 вересня н. ст. 1656 р. довідуємося, що вони були захоплені військами Роберта Дуґласа (цитати з обох джерел див. далі). 2 грудня н. ст. 1655 р. турецький посол під конвоєм був доправлений до Варшави, де шведські політики вимагали від нього передати листи, адресовані до Яна Казимира, дійсному правителеві Польщі Карлові Ґуставу (Pufendorf Samuel. De rebus a Carolo Gustavo Sveciae rege gestis... – P. 128; Abrahamowicz Zygmund. Four Turkish Letters to the King and Chancellor of Poland... – P. 69). Отже, як бачимо з публікованого листа з РДАДА, о. Данило отримав про Мустафу-аґу неповні відомості, помилково іденти- фікувавши його як посла від султана до Карла Ґустава, а не до Яна Казимира. Мустафа-аґа зазнав чимало пригод, перш ніж повернувся назад у Стамбул. Упродовж кількох місяців свого полону він відмовлявся подавати листи шведському королю, адресовані до короля польського. З Варшави його відправили до Карла Ґус- тава у Королівську Пруссію і 20 грудня н. ст. 1655 р. Мустафа-аґа прибув у Торунь, звідки виїхав до Мальборка (Abrahamowicz Zygmund. Four Turkish Letters to the King and Chancellor of Poland... – P. 69). Змирившися врешті із ситуацією й віддавши листи шведському королю, посол отримав аудієнцію. Листи Карла Ґустава до Порти було датовано 16 (26) червня 1656 р. з Мальборка (Ibidem; Wibling Carl. Carl X Gustaf Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 507 och Georg Rakoczy II. – S. 12 (прим. 1)), а приставом до турецького кордону послові було призначено вірменського дипломата на службі у Швеції Захарія Ґамоцького. Однак у вересні у Спіську їх захопили в полон поляки, а шведські листи до султана передали коронному маршалкові Юрію Любомирському. Шведського посла було ув’язнено в Любовлі, а про турецького відправили гінців до Яна Казимира, який у середині вересня н. ст. 1656 р. виїхав з Любліна до Ленчиці у похід проти шведів, за дальшими розпорядженнями (Pufendorf Samuel. De rebus a Carolo Gustavo Sveciae rege gestis... – P. 207–208; Дашкевич Я. Захарій Ґамоцький – вірменин з України, дво- рянин у Швеції та його зустрічі з Богданом Хмельницьким (1655) // Дашкевич Я. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури / Упор. М. Капраль, Г. Сварник, І. Скочиляс. – 2-е вид., вип. і доп. – Львів, 2007. – С. 135–136. Спеціальна оглядова стаття Вальтера Бьоркмана про цей епізод не згадує: Björkman Walther. Die schwedisch- türkischen Beziehungen bis 1800 // Festschrift Georg Jacob zum siebzigsten Geburtstag 26. Maj 1932 gewidmet von Freunden und Schülen. – Leipzig, 1932. – S. 11). Додаткові відомості, які уточнюють багато інформації про ці події, знаходимо в архівних документах польського походження. У згаданому листі до Замойського від 26 вересня н. ст. 1656 р. читаємо: “Czausa tureckiego, co go był poimał y zawiozł Szwedom Duglas z Bieczynskim, teras powracaiącego złapano na Spiszu, co przez Siedmiogrodzką ziemię chciał do Porty. Wzięto z nim y posła szwedzkiego [...]” (Головний архів давніх актів у Варшаві. – Архів Замойських. – Спр. 1111. – Арк. 3). Важливу інформацію занотовував також Мартин Ґолінський, який на той час перебував у еміґрації в австрійській Угорщині у Кесмарку (приїхав туди 26 лютого н. ст. 1656 р., виїхавши з Казимира під Краковом 19 вересня н. ст. попереднього року). Можна навіть вважати, що Ґолінський був самовидцем цієї історії, оскільки Мустафу-аґу й Захарія Ґамоцького поляки перехопили у безпосередній близькості від самого Кесмарка. Під датою 11 вересня н. ст. 1656 р. Ґолінський занотував наступні новини, що дійшли до нього: “11 7bris w poniedziałek w Soboczie, Węgrzech, w miesczie Spiskym, milia od Kiesmark[a], poimaly Poliaczy posła swedzkiego, ktori odprowadzał posła tureckiego do Siedmigrocky ziemie, zeby tamtędy przeiehał do Constantinopolia, do cesarza tureckiego. Ktori poseł tureczky beł posłany do krolia i. m., p. n. miłosczywego, Iona Kazimierza tak rok, y gdy w Liublinie beł, a Swed Warsawie, dowiedziawsy o nim, posłał pon kielka kornetow, aby do niego przyiehał do Warsawy s tym poselstwęm, ktore miał do krolia polskiego, poniewaz teraz krol swecky iest y krolem polskym, ze opanował Kroliestwo Polskie. On sie tego, poseł, zbraniał uczinic, ze ia telko mom poselstwo do krolia polskiego Iona Kazimierza, przyiazn mu wierną offiaruiącz od cesarza [tureczkiego...] (далі останній рядок арк. 832 втрачено під час оправлення книги, що робилося на замовлення Ґолінського. – Я. Ф.) // gdy go wzyęto y prziprowadzono do Warsawy, ktorego krol sweczky kazał przyiacz soleniter, z dział uderzyc y ubankietowac, a tam przed nim musiał swe poselstwo odprawycz y listy oddac. Ktorego krol sweczky odesłał do Prus na zomek do Malborku y tam go więzięniu pod wartą trzimał, az go dopiero odprawiel w Malborku krol swecky, gdy miał yscz pod Warsawę na odsiecz (тобто на допомогу. – Я. Ф.) Witemberkowy z xziązęcięm pruskym, posławsy przi nim Swedow swoych, aby go przeprowadziely do granice, y poselstwo swe, y listy do cesarza tureckiego wyprawiwszy. Takze y pasport miely wolnego przesczya przez granicze cesarza krzescianskiego. Przyprowadzywsy ych na Liubownią, Swedow wsadziely do zomku do więzięnia, a posłowy tureckięmu dano stanowysko w miescie Liubowny y dostatek wseliaky, s cego poseł rad beł, ze sie wolnim został od Swedow, u ktoryh beł tak długy czasz więzięniu. Ярослав ФЕДОРУК 508 Posłano do krolia i. m., oznaimuiąc o nim a o dalsą declaratyą, iezeli go kaze do siebie przyprowadzyc, czili go do Turek odprowadzyc, y do i. m. p. marsałka (Юрія Любомир- ського. – Я. Ф.) posłano” (ЛННБ. – Ф. 5. – Од. зб. 189/ІІ. – Арк. 832–833). Ян Казимир розпорядився відправити турецького посла до нього, і Мустафа-аґа знову поїхав до Королівської Пруссії, де у Ґданську з середини листопада 1656 р. перебував королівський двір. Прибувши у це місто у грудні й отримавши аудієнцію у Яна Казимира, Мустафа аґа аж тепер міг виконати своє завдання, доручене йому султаном Мегмедом IV ще минулого року. Лист Яна Казимира до султана, переда- ний через нього, було датовано 25 грудня н. ст. 1656 р. з Ґданська (Hammer Joseph. Geschichte des Osmanischen Reiches. – Pest, 1829. – Bd. V: 1623–1656. – S. 646 (прим.); Abrahamowicz Zygmund. Four Turkish Letters to the King and Chancellor of Poland... – P. 67). 4. “[...] послал в Варшав; к своεм; началном; ч(ε)л(о)в(ε)к; [...]”. – Шведським губернатором у Варшаві був Бенґт Оксеншерна. Про нього див.: Nordisk familijbok. Konversationslexikon och realencyklopedi / Red. Th. Westrin. – Stockholm, 1914. – Bd. 20: Norrsken–Paprocki. – S. 1155–1158. Ярослав Федорук (Київ). два листи архімандрита данила афінського і грека федора дмитрієва до царя олексія михайловича у 1656 році. У публікації подано листи з Російського державного архіву давніх актів у Москві. Один з них було написано абатом Данилом Афінським, відомим грецьким дипломатом середини XVII ст. на службі у шведського короля, українського гетьмана, бранденбурзь- кого курфюрста і московського царя. У листі подано важливу інформацію про його по- літичну діяльність у 1655 р. (а саме про його посольства від гетьмана Богдана Хмель- ницького з Чигирина до Стокгольма у травні, а також зі Львова до Варшави до Карла Х Ґустава у листопаді). Оскільки Данило Афінський згадує кількох послів з різних країн до шведського короля у Варшаву, то в передмові автора і в коментарях до публікації по- дано відомості про взаємини Швеції з Англією, Австрією, Об’єднаними Провінціями, Данією, Трансільванією та Османською імперією наприкінці 1655 р. й упродовж пер- ших місяців 1656 р. Документи є чернетками російського перекладу з грецьких оригінальних текстів, які поки що не віднайдені в архіві. Ключові слова: український гетьман, дипломатія, греки, архімандрит, посольство, козаки. Два листи архімандрита Данила Афінського і Грека Федора Дмитрієва . . . 509 Ярослав Федорук (Киев). два письма архимандрита даниила афинского и гре- ка федора дмитриева к царю алексею михайловичу в 1656 году. В публикации представлены письма из Российского государственного архива древних актов в Москве. Одно из них было написано аббатом Даниилом Афинским, известным греческим дипломатом середины XVII ст. на службе у шведского короля, украинского гетмана, бранденбургского курфюрста и московского царя. В письме со- держится важная информация о его политической деятельности в 1655 г. (а именно о его посольствах от гетмана Богдана Хмельницкого из Чигирина в Стокгольм в мае, а также из Львова в Варшаву к Карлу X Густаву в ноябре). Поскольку Даниил Афинский упоми- нает нескольких послов из различных стран к шведскому королю в Варшаву, то в преди- словии автора и в комментариях к публикации представлены ведомости об отношениях Швеции с Англией, Австрией, Объединенными Провинциями, Данией, Трансильванией и Османской империей в конце 1655 г. и первые месяцы 1656 г. Документы являются черновиками российского перевода греческих оригинальных текстов, которые пока что не найдены в архиве. Ключевые слова: украинский гетман, дипломатия, греки, архимандрит, посольство, казаки. Yaroslav Fedoruk (Kyiv). Two Letters of Archimandrite Daniel of Athens and the Greek Fedor Dmitriev to Tsar Alexei Mikhailovich in 1656. The article contains letters from the collection of the Russian State Archive of Ancient Acts in Moscow. One of them was written by abbot Daniel of Athens, a famous Greek diplomat of the mid-17th century serving the King of Sweden, Hetman of Ukraine, Duke of Branden- burg, and Tsar of Muscovy. The letter provides important information on his political activity in 1655 (i. e., on his missions from Hetman Bohdan Khmelnytsky from Chyhyryn to Stock- holm in May, as well as from Lviv to Charles X Gustav of Sweden in Warsaw in November). From the description by Daniel of some envoys from different countries to the Swedish King in Warsaw the author presents in his foreword and commentaries a study of the relations of Sweden with Great Britain, Austria, the United Provinces, Denmark, Transylvania, and the Ottoman Empire in late 1655 and during the first months of 1656. The documents are drafts of the Russian translation of Greek original texts which have not been found in the archive until the present time. Key words: Ukrainian hetman, diplomacy, the Greeks, archimandrite, embassy, the Cos- sacks. Ярослав ФЕДОРУК

Два листи архімандрита Данила Афінського і грека Федора Дмитрієва до царя Олексія Михайловича у 1656 році

Institution

Ähnliche Einträge