Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
Стаття присвячена техніко-технологічній характеристиці крем'яної колекції стоянки Радомишль І. Наведено детальний аналіз первинного розколювання.
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2017
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161864 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І / О.М. Кононенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 3 (24). — С. 53-77. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-161864 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1618642019-12-26T01:26:07Z Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І Кононенко, О.М. Статті Стаття присвячена техніко-технологічній характеристиці крем'яної колекції стоянки Радомишль І. Наведено детальний аналіз первинного розколювання. Предлагаемая работа посвящена анализу изделий первичного расщепления кремневых артефактов верхнепалеолитической стоянки Радомышль I. Среди сырья доминируют два вида кремня — местный темно-серый однотонный, что составляет более двух третей изделий, и черный пятнистый, что составляет чуть более четверти соответствующих находок. На стоянке прослеживается все составляющие полного цикла как первичной, так и вторичной кременеобработки — от сырья до чешуек и резцовых сколов. The most numerous category of artifacts in the collection of the Upper Paleolithic site Radomyshl’ I are those of primary reduction. However, the full cycle of both primary and secondary stage of lithic production, from raw materials to chips and burin spalls, is represented. Two sorts of raw materials — the local dark gray flint (two thirds of the artifacts) and the black «like Desnanian» flint (more one quarter of them) are common. 2017 Article Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І / О.М. Кононенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 3 (24). — С. 53-77. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161864 903.01(477.42)”6325” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Кононенко, О.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І Археологія і давня історія України |
| description |
Стаття присвячена техніко-технологічній характеристиці крем'яної колекції стоянки Радомишль І. Наведено детальний аналіз первинного розколювання. |
| format |
Article |
| author |
Кононенко, О.М. |
| author_facet |
Кононенко, О.М. |
| author_sort |
Кононенко, О.М. |
| title |
Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І |
| title_short |
Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І |
| title_full |
Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І |
| title_fullStr |
Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І |
| title_full_unstemmed |
Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І |
| title_sort |
технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки радомишль і |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161864 |
| citation_txt |
Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І / О.М. Кононенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 3 (24). — С. 53-77. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT kononenkoom tehnologíârozkolûvannâkremenûverhnʹopaleolítičnoístoânkiradomišlʹí |
| first_indexed |
2025-07-14T14:22:50Z |
| last_indexed |
2025-07-14T14:22:50Z |
| _version_ |
1837632555802689536 |
| fulltext |
53ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
УДК: 903.01(477.42)”6325”
о.М. кононенко
ТЕхНОЛОГІЯ РОЗКОЛювАННЯ КРЕМЕНю
вЕРхНьОПАЛЕОЛІТиЧНОЇ СТОЯНКи РАДОМишЛь І
Стаття присвячена техніко-технологічній ха-
рактеристиці крем’яної колекції стоянки радоми-
шль і. Наведено детальний аналіз первинного роз-
колювання.
ключові слова: радомишль і, верхній палеоліт,
технологія розколювання, кремінь, нуклеус, відщеп,
пластина.
верхньопалеолітична стоянка Радомишль І
була досліджена І.Г. Шовкоплясом у 1950-х рр.
[Шовкопляс, 1964; 1965б]. Упродовж наступ-
них років її матеріали не раз привертали увагу
археологів. Проте відсутність докладних відо-
мостей про характер пам’ятки та її знахідки
призвела до появи численних, часто протилеж-
них висновків щодо датування та культурної
належності Радомишля І. Для аргументованої
інтерпретації стоянки було проведено аналіз
першоджерел польової документації, фауніс-
тичних решток, крем’яної індустрії [Кононенко,
2009; 2010; 2011а; 2011б; 2014; 2015; Кононенко,
Пеан, 2005]. Пропонована робота присвячена
аналізу технології первинного розколювання.
СиРОвиНА
Основною сировиною кам’яної індустрії Ра-
домишля І був кремінь. І.Г. Шовкопляс виді-
лив два його типи:
1) темно-сірий «в изломе светло-желтый, до-
вольно прозрачный, покрыт белой патиной, в
некоторых случаях с легким голубоватым от-
тенком»;
2) чорний плямистий, так званий деснянсь-
кий, «в изломе почти черный, непрозрачный.
Покрыт, в одном случае, серой патиной в более
темные пятнышки, в другом случае — голубо-
вато-синей патиной в более темные пятныш-
ки. очень похоже на “пушкаревский” кремень»
[Шовкопляс, 1957—1959/12, інв. опис, т. 4].
виходи кременю першого типу знаходяться
відносно недалеко від стоянки — за 5 км пів-
денніше м. Радомишль. він залягає у вигляді
жовен і плиток у відкладах пісковику, з яких
складений правий берег р. Тетерів [Шовкоп-
ляс, 1957—1959/12, с. 14; 1964, с. 96; 1965б,
с. 111]. Місце виходів другого типу кременю не
встановлено.
Поодинокими є випадки використання інших
типів кременю — плитчастого світлого в тонку
темно-сіру смужку (далі — смугаста плитка);
жовнового білого шерехатого (далі — білий ше-
рехатий); жовнового різних відтінків червоного
та жовтого кольорів (далі — кольоровий).
Абсолютна більшість крем’яних виробів
має патину (майже 90 %), а також залиско-
ваність — люстраж (майже 50 %). Такий зов-
нішній їх вигляд можна пояснити різними
умовами консервації культурного шару, а саме,
типом седиментів (суглинок чи супісок), в яких
він залягає, і темпом його перекриття верхніми
нашаруваннями. Сам І.Г. Шовкопляс патині-
зацію матеріалів Радомишля І пояснював тим,
що «... кремни залегали на небольшой глубине
от современной поверхности и вследствии
этого сплошь покрыты густой голубовато-
белой и совсем белой патиной» [Шовкопляс,
1965а, с. 117].
Окрім крем’яних виробів у колекції пам’ятки
є необроблена крем’яна сировина у вигляді жо-
вен, плиток, уламків. На стоянці спорадично
трапляються також інші породи каменю (піс-
ковик, кварц, кварцит, гнейс, граніт та ін.),
представлені окремими конкреціями або улам-
ками.© О.М. КОНОНЕНКО, 2017
Статті
54 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
ТЕхНІКО-ТЕхНОЛОГІЧНА
хАРАКТЕРиСТиКА КОЛЕКЦІЇ
Близькість виходів сировини позначилася
на характері знахідок. Наявні всі складові, що
відбивають процес розколювання сировини та
виготовлення знарядь. Жовна, плитки, уламки
сировини приносили і тестували безпосередньо
на стоянці. Про це свідчить не лише значна кіль-
кість вибракуваної сировини (понад 400 од.),
але й сліди тестування на її поверхні. Сама
сировина не дуже якісна. вона тріщинувата,
пересохла, при розколюванні часто розтрощу-
валася на шматки, має внутрішні дефекти —
пустоти, включення. Це обумовило наявність
значної кількості нуклеподібних уламків і від-
билось у морфології нуклеусів. зокрема, через
згадані вади сировини її розколювання досить
часто зупинялося на рівні тестування чи фор-
мування пренуклеусів. Якщо сировина була
якісна, нуклеуси експлуатували максимально,
що обумовило наявність серед них 30 % ядрищ,
спрацьованих до розмірів менше 50 мм.
Крем’яну колекцію стоянки Радомишль І
(10680 од.) можна розділити на необробле-
ну сировину (437 од.) і артефакти (10243 од.).
Своєю чергою останні групуються в три блоки
(табл. 1).
• Продукти первинного розколювання
(8188 од. — 79,8 % від загальної кількості ар-
тефактів): пренуклеуси (47 од. — 0,5 %), нук-
леуси (454 од. — 4,4 %), нуклеподібні улам-
ки (166 од. — 1,6 %), авіважі (12 од. — 0,1 %),
відщепи — (5373 од. — 52,5 %), пластинчасті
заготовки (1640 од. — 15,9 %), фрагменти та
уламки (473 од. — 4,8 %).
• вироби з вторинною обробкою: знаряддя
праці (1777 од. — 17,3 %) та відходи їх ви-
робництва — різцеві сколи (133 од. — 1,3 %),
луски (128 од. — 1,2 %).
• Немодифіковані кам’яні знаряддя (17 од. —
0,1 %) — відбійники, розтирачі та ін.
з-поміж пластинчастих заготовок плас-
тин — 1592 од., пластинок — 45 од., мікроплас-
тин — 3 од. (табл. 2).
ПРОДУКТИ ПЕРвИННОГО
РОзКОЛЮвАННЯ
Найбільшу інформацію про техніко-техно-
логічну характеристику кам’яного комплексу
стоянки дають продукти первинного розколю-
вання. До них відносяться пренуклеуси, нук-
леуси, нуклеподібні уламки, сколи (відщепи і
пластини), технічні сколи з нуклеусів, відходи
виробництва.
Передусім, сколи стоянки Радомишль І за
технічними критеріями було розділено на чо-
тири групи (табл. 2).
А. Технічні сколи — сколи зняті в процесі
формування робочої поверхні нуклеусу, його
підправки та переоформлення — реберчасті
відщепи та пластини, авіважі.
Б. Сколи, зняті з нуклеусів для використан-
ня їх як заготовок — відщепи, пластини.
в. Сколи, що були чи могли бути зняті в про-
цесі виготовлення знарядь (вторинної оброб-
ки) — різцеві сколи, луски.
Г. Фрагменти та уламки, що утворилися в
процесі виготовлення заготовок. Ці сколи фраг-
ментовані та неінформативні (табл. 1; 2).
Таблиця 1. Радомишль І; склад кам’яної колекції
Назва Р а з о м %
Нуклеуси 454 4,4
Пренуклеуси 47 0,5
Нуклеподібні уламки 166 1,6
Авіважі 12 0,1
відщепи * 5373 52,5
Пластини ** 1592 15,5
Пластинки 45 0,4
Мікропластини 3 0,0
знаряддя 1777 17,3
Різцеві сколи 133 1,3
Луски 128 1,2
Уламки та фрагменти сколів 496 4,8
Немодифіковані знаряддя 17 0,2
Р а з о м в и р о б і в 10243 100,0
Уламки каміння 50 —
Жовна, плитки 387 —
Р а з о м 10680 —
Примітки. * У тому числі реберчасті відщепи
(370 од., 3,6 % від загальної кількості виробів).** У
тому числі реберчасті пластини (201 од., майже 2 %
від загальної кількості виробів).
Таблиця 2. Радомишль І; сколи,
відходи виробництва
Група
сколів Назва Р а-
з о м
Технічні або метричні
характеристики
А Реберчасті
відщепи 370
Скол формування робо-
чої поверхні
Реберчасті
пластини 201
Скол формування робо-
чої поверхні
Авіваж 12 Скол підживлення пло-
щадки нуклеуса
Б відщепи 2729 Розмір понад 30 мм
відщепи дрібні 2284 Розмір 15—30 мм
Пластини 1391 Ширина понад 12 мм
Пластинки 45 Ширина від 0,7 до 1,2 мм
Мікропластини 3 Ширина до 0,7 мм
в Різцеві сколи 133 —
Луски 128 Розмір менше 15 мм
Г Фрагменти
сколів 10 —
Уламки 486 —
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
55ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
Розгляд продуктів первинного розколюван-
ня розпочнемо з визначення використаних у
роботі метричних критеріїв поділу заготовок.
вони поділяються на відщепи (довжина менше
у два рази ширини) та пластини (довжина до
ширини становить 2 до 1 і більше). Пластин-
часті заготовки в свою чергу поділяються на
власне пластини, ширина яких понад 12 мм,
пластинки (ширина 7—12 мм) та мікропласти-
ни (ширина менше 7 мм) [Tixier, 1963].
Методика опрацювання (опису) секції нукле-
подібних. Характеристика нуклеусів, пренук-
леусів і нуклеподібних уламків як основного
об’єкта вивчення технології розколювання скла-
дається з опису їх окремих елементів (площад-
ки, робочі поверхні, низ нуклеуса, його тильна
сторона, бокові поверхні та ін.) та вказівки їх
взаємного розташування. При визначенні груп і
типів нуклеусів за основу взято класифікацію та
термінологію крем’яних артефактів, розроблену
в.М. Гладиліним [Гладилін, 1976, с. 36—48].
Найперше встановлюється кількість площа-
док і кількість робочих поверхонь нуклеуса. Їх
може бути 1—3 і більше. взаємне розташуван-
ня площадок і робочих поверхонь є основним
критерієм при визначенні належності нуклеу-
са до типологічних груп, представлених в ко-
лекції Радомишль І (табл. 3):
• 1 площадка та 1 робоча поверхня — нуклеу-
си поздовжні (рис. 1, 1);
• 1 площадка та 2 протилежно розташовані
робочі поверхні — поздовжньо-двосторонні
(рис. 1, 2);
• 2 протилежні площадки та 1 спільна робоча
поверхня — біпоздовжньо-зустрічні (рис. 1,
3);
• 2 суміжні площадки та 1 спільна робоча по-
верхня — ортогональні (рис. 1, 4);
• 2 протилежні площадки та 2 протилежні
робочі поверхні — біпоздовжньо-двосторон-
ні (рис. 1, 5), біпоздовжньо-альтернативні
(рис. 1, 6);
• 2 протилежні площадки та 2 суміжні робочі
поверхні — біпоздовжньо-суміжні (рис. 1,
7);
• 2 суміжні площадки та 2 протилежні ро-
бочі поверхні — ортогонально-двосторонні
(рис. 1, 8);
• 2 суміжні площадки та 2 суміжні робочі по-
верхні — ортогонально-суміжні (рис. 1, 9),
перпендикулярні (рис. 1, 10), перпендику-
лярно-зустрічні (рис. 1, 11), перпендикуляр-
но-послідовні (рис. 1, 12);
• 2 протилежні площадки та 3 суміжні робочі
поверхні — біпоздовжньо-суміжний + поздов-
жній (?);
Таблиця 3. Радомишль І; типологічні групи нуклеусів, за кількістю робочих поверхонь
Кількість
робочих
поверхонь
Кількість площадок
1 2 3 і більше
1 Поздовжні Біпоздовжньо-зустрічні, ортогональні Підперехрестні
2 Поздовжньо-двосто-
ронні
Біпоздовжньо-двосторонні, біпоздовжньо-альтерна-
тивні, біпоздовжньо-суміжні, ортогонально-двосторон-
ні, ортогонально-суміжні, перпендикулярні, перпен-
дикулярно-зустрічні, перпендикулярно-послідовні
—
3 і більше — Біпоздовжньо-суміжний + повздовжній Багатоплощадкові
рис. 1. Типологічні групи нуклеусів (схеми) колекції
Радомишль І: 1 — поздовжні; 2 — поздовжньо-двос-
торонні; 3 — біпоздовжньо-зустрічні; 4 — ортогональ-
ні; 5 — біпоздовжньо-двосторонні; 6 — біпоздовж-
ньо-альтернативні; 7 — біпоздовжньо-суміжні;
8 — ортогонально-двосторонні; 9 — ортогонально-
суміжні; 10 — перпендикулярні; 11 — перпендику-
лярно-зустрічні; 12 — перпендикулярно-послідовні;
13 — підперехрестні
Статті
56 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
• 3 суміжні площадки та 1 спільна робоча по-
верхня — підперехрестні (рис. 1, 13);
• 3 і більше площадок і 3 і більше робочих по-
верхонь — багатоплощадкові (в паралель-
ній системі розколювання).
Наступним кроком є визначення типу нук-
леуса за формою та об’ємом його робочої по-
верхні. в колекції Радомишля І виділено такі
типи нуклеусів: овальний, підчотирикутний,
підциліндричний, циліндричний, підпірамі-
дальний, пірамідальний, торцевий, торцево-
реберчастий, клиноподібний, підклиноподіб-
ний, кубоподібний, аморфний.
Далі подано основні технологічні ознаки
нуклеуса — характер площадки, приплощад-
кової зони робочої поверхні, тильної та бічної
сторін нуклеуса та його нижньої частини.
Площадки нуклеусів за своїм характером
поділяються на такі різновиди: а) пласка; б) з
грубими сколами підправки, фасетуванням,
сколами підправки вздовж її краю, забита та
ін.; в) пошкоджена через внутрішній брак сиро-
вини, тріщини, термічний вплив та ін.; г) при-
родна (кірка, морозобійний вивал).
Приплощадкові зони робочої поверхні нук-
леусів і сколів за своїм характером поділяють-
ся на вироби з рівним краєм, з «карнизом», зі
слідами редукції (абразивна підправка, дрібні
сколи та ін.).
за оформленням тильної та бічної сторін, а
також нижньої частини нуклеуси характеризу-
ються наявністю ребра, іншої робочої поверхні,
нижньої площадки, сколів підправки, кірки,
дефектів сировини та ін.
Для сукупності нуклеусів визначається мор-
фологія використаних заготовок (жовно чи його
фрагмент, сплощене жовно, плитка, великі ско-
ли та ін.). Також, варто вказати, які сколи були
зняті останніми з нуклеуса — відщепи, пласти-
ни, пластинки, дрібні сколи (менше 15 мм). Мет-
ричні параметри нуклеуса — довжина, ширина,
товщина (рис. 2) несуть інформацію про розміри
останніх знятих з них заготовок. визначенню
також підлягають стадія спрацьованості нукле-
уса (спрацьований, неспрацьований) і причини
завершення його експлуатації (остаточна спра-
цьованість, заломи на робочій поверхні, брак
сировини або внутрішні дефекти та ін.).
Пренуклеуси характеризуються за схожою,
але дещо спрощеною схемою, оскільки вони за-
лишились на стадії підготовки площадки або
робочої поверхні.
Нуклеподібні уламки це переважно розбиті,
розколоті нуклеуси чи пренуклеуси. Фрагмен-
тованість їх уможливлює визначити хіба що
тенденцію щодо об’єму та напрямку розколю-
вання, тобто можливих групи і типу.
НУкЛЕУСи
У колекції Радомишль І як нуклеуси визна-
чено 454 артефакти (табл. 4). Майже половина
нуклеусів одноплощадкові (223 од., 49,6 %).
Двоплощадкові нараховують 112 од. (24,2 %).
Решта нуклеусів (119 од., 26,2 %) мають три та
більше площадок.
Серед одноплощадкових наймасовішою гру-
пою є паралельні поздовжні — 219 од., що
становить 48,7 % від загальної кількості нук-
леусів (табл. 5). варто відмітити, що серед
поздовжніх нуклеусів 55 од. (або 12,1 % від за-
гальної кількості нуклеусів) мають укорочені
пропорції робочої поверхні. з поміж однопло-
щадкових поздовжніх нуклеусів виділено такі
типи: овальний — 1, підчотирикутний — 1,
підциліндричний — 97, циліндричний — 26,
підпірамідальний — 4, пірамідальний — 7,
торцевий — 42, торцево-реберчастий — 19,
клиноподібний — 14, підклиноподібний — 8.
До одноплощадкових також належать і 4
поздовжньо-двосторонні нуклеуси — 1 підчоти-
рикутний, 2 підциліндричних та 1 торцевий.
Серед двоплощадкових нуклеусів найбільше
паралельних біпоздовжніх, що характеризу-
ються двома протилежними площадками. Та-
ких нуклеусів 79 (17 % від загальної кількості
нуклеусів) 11 з них мають укорочені пропор-
ції робочої поверхні. Серед біпоздовжніх нук-
рис. 2. Метричні па-
раметри нуклеуса (схе-
ма): a — довжина; b —
ширина; c — товщина
Таблиця 4. Радомишль І; групи нуклеусів
Група Р а з о м %
Поздовжні 219 48,7
Поздовжньо-двосторонні 4 0,8
Біпоздовжньо-зустрічні 39 8,2
Біпоздовжньо-двосторонні 5 1,1
Біпоздовжньо-альтернативні 13 2,9
Біпоздовжньо-суміжні 21 4,6
Ортогональні 7 1,6
Ортогонально-двосторонні 9 2
Ортогонально-суміжні 6 1,3
Перпендикулярні 8 1,8
Перпендикулярно-зустрічні 1 0,2
Перпендикулярно-послідовні 2 0,4
Підперехрестні 4 0,9
Біпоздовжньо-суміжний + поздовжній 1 0,2
Багатоплощадкові 115 25,3
Р а з о м 454 —
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
57ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
леусів є: біпоздовжньо-зустрічні, біпоздовж-
ньо-суміжні, біпоздовжньо-альтернативні та
біпоздовжньо-суміжний + поздовжній (?). Бі-
поздовжньо-зустрічних нуклеусів 39 од., зокре-
ма: підциліндричних — 20, циліндричних — 4,
підпірамідальних — 1, торцевих — 10, тор-
цево-реберчастих — 4. Біпоздовжньо-двосто-
ронніх лише 5, і всі віднесено до підцилінд-
ричного типу. Біпоздовжньо-альтернативних
13 од., а саме, 8 підциліндричних і 5 торцевих
нуклеусів. Біпоздовжньо-суміжних нуклеусів
21 од. — 16 підциліндричних, 1 циліндричний,
4 торцевих. Ще 1 двоплощадковий нуклеус
(0,2 %) має індивідуальну конфігурацію — бі-
поздовжньо-суміжний + поздовжній (рис. 3),
тобто, він має дві протилежні площадки і три
суміжні робочі поверхні поперемінно-зустріч-
ного сколювання.
Дещо більше двоплощадкових нуклеусів різ-
них ортогональних комбінацій — 22 од. (4,8 %
від загальної кількості нуклеусів). Серед них
визначено 7 ортогональних підциліндричних,
9 ортогонально-двосторонніх (8 підцилінд-
ричних, 1 пірамідальний) та 6 ортогонально-
суміжних підциліндричних.
Нечисленна й група перпендикулярних нук-
леусів (11 од., 2,4 % від загальної кількості нук-
леусів). До неї зараховано 8 перпендикулярних
підциліндричних, 1 перпендикулярно-зустріч-
ний підциліндричний і 2 перпендикулярно-
послідовні підциліндричні.
Понад чверть нуклеусів (119 од.) мають три
та більше площадок. з них лише 4 нуклеуси
(0,9 % від загальної кількості нуклеусів) від-
несені до групи підперехресних — 1 підчоти-
рикутний, 1 підциліндричний і 2 аморфні.
Інші нуклеуси, що мають три та більше пло-
щадок віднесено до групи багатоплощадкових
(115 од., 25,3 % від загальної кількості нукле-
усів). за морфологією їх можна розподілити на
кубоподібні — 56 од. (12,3 % від загальної кіль-
кості нуклеусів) та аморфні — 59 од. (13 % від
загальної кількості нуклеусів).
Отже, в крем’яному комплексі стоянки Радо-
мишль І основним типом нуклеусів є поздовж-
ній підциліндричний. Наступну за кількістю
позицію займають поздовжні торцеві нуклеуси.
Також вагома частка нуклеусів біпоздовжніх
комбінацій.
Аналіз характеру площадок можливий лише
для 339 нуклеусів з чітко визначеною кількіс-
тю площадок. Багатоплощадкові нуклеуси
(115 од.) тут не аналізуються. Співвідношення
груп і типів нуклеусів і характеру їх площа-
док продемонстровано в зведених таблицях
(табл. 6; 7).
Таблиця 5. Радомишль І; нуклеуси, співвідношення груп і типів
Група
Тип
О
ва
ль
ни
й
П
ід
чо
ти
ри
-
ку
тн
ий
П
ід
ци
лі
нд
-
ри
чн
ий
Ц
ил
ін
д-
ри
чн
ий
П
ід
пі
ра
мі
-
да
ль
ни
й
П
ір
ам
і-
да
ль
ни
й
То
рц
ев
ий
То
рц
ев
о-
ре
-
бе
рч
ас
ти
й
К
ли
но
-
по
ді
бн
ий
П
ід
кл
ин
о-
по
ді
бн
ий
К
уб
оп
од
іб
-
ни
й
Ам
ор
ф
ни
й
Р
а
з о
м %
Поздовжні 1 1 97 26 4 7 42 19 14 8 — — 219 48,7
Поздовжньо-двосторонні — 1 2 — — — 1 — — — — — 4 0,8
Біпоздовжньо-зустрічні — — 20 4 1 — 10 4 — — — — 39 8,2
Біпоздовжньо-двосто-
ронні — — 5 — — — — — — — — — 5 1,1
Біпоздовжньо-альтерна-
тивні — — 8 — — — 5 — — — — — 13 2,9
Біпоздовжньо-суміжні — — 16 1 — — 4 — — — — — 21 4,6
Ортогональні — — 7 — — — — — — — — — 7 1,6
Ортогонально-двосто-
ронні — — 8 — — 1 — — — — — — 9 2,0
Ортогонально-суміжні — — 6 — — — — — — — — — 6 1,3
Перпендикулярні — — 8 — — — — — — — — — 8 1,8
Перпендикулярно-зуст-
річні — — 1 — — — — — — — — — 1 0,2
Перпендикулярно-пос-
лідовні — — 2 — — — — — — — — — 2 0,4
Підперехрестні — 1 1 — — — — — — — — 2 4 0,9
Біпоздовжньо-суміжний +
+ поздовжній — — 1 — — — — — — — — — 1 0,2
Багатоплощадкові — — — — — — — — — — 56 59 115 25,3
Р а з о м 1 3 182 31 5 8 62 23 14 8 56 61 454 —
% 0,2 0,7 40 6,7 1,3 2 13,7 5,1 2,4 2 12,4 13,5 — 100
Статті
58 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
Таблиця 6. Радомишль І; нуклеуси, співвідношення груп з типами площадок
Група
Площадка
Пер-
винна
Плас-
ка
Має грубі
сколи під-
правки
Поздовж-
ньо-під-
правлена
Фасето-
вана
Пошко-
джена
Разом
площа-
док
Разом
нуклеу-
сів
Поздовжні 4 106 100 2 2 5 219 219
Поздовжньо-двосторонні — 1 2 — 1 — 4 4
Біпоздовжньо-зустрічні 3 40 32 1 2 — 78 * 39
Біпоздовжньо-двосторонні — 4 6 — — — 10 5
Біпоздовжньо-альтернативні 1 15 1 — — — 26 13
Біпоздовжньо-суміжні 4 27 10 — — 1 42 21
Ортогональні — 7 7 — — — 14 7
Ортогонально-двосторонні — 12 6 — — — 18 9
Ортогонально-суміжні 1 7 4 — — — 12 6
Перпендикулярні 1 11 4 — — — 16 8
Перпендикулярно-зустрічні — 1 1 — — — 2 1
Перпендикулярно-послідовні — 4 — — — — 4 2
Підперехрестні — 4 8 — — — 12 4
Біпоздовжньо-суміжний + поздовжній — — 2 — — — 2 1
Р а з о м п л о щ а д о к 14 239 192 3 5 6 459 —
% 3 52,2 41,6 0,7 1,1 1,4 — —
Багатоплощадкові ** — — — — — — — 115
Р а з о м н у к л е у с і в — — — — — — — 454
Примітки, тут і в табл. 7. * Кількість площадок для дво- і триплощадкових нуклеусів сумуються. ** Пло-
щадки групи багатоплощадкових нуклеусів не підраховувалися.
рис. 3. Радомишль І: нуклеус паралельний біпоз-
довжньо-суміжний + поздовжній
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
59ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
вимірювання кута між площадкою та робо-
чою поверхнею нуклеусів засвідчив кількісне
переважання ядрищ, де він наближений до
90°.
Пласка відбивна площадка зафіксована на
понад 50 % нуклеусів. Тобто, площадки, як
правило, оформляли одним сколом. На понад
40 % нуклеусів площадки підправлені груби-
ми сколами. зазвичай сколи спрямовані від
робочого краю до центру площадки. Напевно,
це робилося для підготовки місця точки удару.
Інші прийоми підправки площадок — дрібне
фасетування, підправки площадки вздовж її
краю поодинокі та представлені, відповідно, на
1,1 % та 0,7 % нуклеусів. У дещо більшої частки
нуклеусів (3 %) як площадку для сколювання
використано природну поверхню — кірку, мо-
розобійний вивал та ін. У решти 1,4 % нукле-
усів площадки такі пошкоджені, що ідентифі-
кувати їх неможливо.
Наведені дані співвідношення груп нукле-
усів і характеру відбивних площадок дають
підстави говорити про два технологічні аспекти
розколювання. Перший — з поздовжніми нук-
леусами, найчисленнішими, найчастіше спів-
відноситься пласка площадка. Тобто, поки ви-
сота нуклеуса була достатньою для отримання
бажаних заготовок, площадку переоформляли
одним сколом — знімали авіваж (так звану таб-
летку). Коли ж висота нуклеуса зменшувалася,
а, відповідно, скорочувалась і довжина сколу, то
площадки підправляли локально, лише в місці
точки удару. На це вказує те, що на поздовжніх
нуклеусах з укороченими пропорціями робо-
чої поверхні такі грубопідправлені площадки
трапляються втричі частіше за пласкі. Другий
аспект — на біпоздовжньо-суміжних нуклеусах
пласкі площадки зафіксовано вдвічі частіше за
грубопідправлені, а на біпоздовжньо-зустріч-
них кількість їх приблизно однакова. Тобто,
можна припустити, що розколювання почина-
ли в біпоздовжньо-суміжній комбінації, а потім
нуклеус трансформовувався в біпоздовжньо-
зустрічний.
Приплощадкова зона робочої поверхні — ді-
лянка на її стику з площадкою нуклеуса, або
край площадки, мають сліди окремих техніч-
них прийомів підправки в процесі сколюван-
ня. Так, лише на чверті виробів краї площадок
залишалися без додаткової редукції. На поло-
вині з них зафіксовано т. зв. карниз — нави-
саючий увігнутий негатив попередніх сколів.
На решті трьох чвертях випадків відмічено
прийоми т. зв. підправки «карнизу» у вигляді
абразивного шліфування (16,2 % всіх нуклеу-
сів), підправки дрібними сколами (понад 50 %
всіх нуклеусів) та ін. Іноді на одному нуклеусі
є і «карниз» і абразивна підправка (4,4 %). Такі
ж співвідношення більш-менш зберігаються
що для пласких площадок, що для площадок з
грубими сколами підправки. Можна лише кон-
статувати незначну, в межах 10 %, перевагу
залишення «карнизу» без змін або його абра-
зивного шліфування для пласких площадок, а
також редукції краю дрібними сколами — для
грубопідправлених.
Також варто вказати ще один технічний
прийом підготовки сколювання — виділення
т. зв. шпори. Так, на 14 нуклеусах ретушшю
була виділена зона для нанесення точкового
удару. Примітно, що 12 із них — це нуклеуси
біпоздовжнього розколювання.
Таким чином, в індустрії Радомишля І за-
фіксовано чимало свідчень контролю за проце-
Таблиця 7. Радомишль І; нуклеуси, співвідношення типів нуклеусів з типами площадок
Група
Площадка
Первинна Пласка
Має грубі
сколи під-
правки
Поздовж-
ньо-під-
правлена
Фасето-
вана
Пошкод-
жена
Разом
площадок
Разом
нуклеусів %
Овальний — — 1 — — — 1 1 0,2
Підчотирикутний — 2 1 — — — 3 3 0,7
Підциліндричний 9 135 114 1 — 5 264 * 182 39,9
Циліндричний 2 15 18 1 — — 36 31 6,6
Підпірамідальний — 2 4 — — — 6 5 1,3
Пірамідальний — 2 7 — — — 9 8 2,0
Торцевий — 59 16 1 5 — 81 62 13,7
Торцево-реберчатий 1 10 15 — — 1 27 23 5,0
Клиновидний — 7 7 — — — 14 14 2,9
Підклиновидний — 6 2 — — — 8 8 2,0
Р а з о м 12 238 185 3 5 6 449 337 —
% 2,7 52,8 41,4 0,7 1,1 1,3 — — —
Кубоподібний ** — — — — — — — 56 12,3
Аморфний ** — — — — — — — 61 13,4
Р а з о м н у к л е у с і в — — — — — — — 454 100
Статті
60 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
сом розколювання. зверталась увага не лише
на кут між площадкою та робочою поверхнею
нуклеуса, але й на саме місце нанесення уда-
ру. за потреби вони застосовували прийоми зі
зміцнення краю площадки, прибирали «кар-
низ» та ін.
Характер неробочих поверхонь нуклеу-
са — тильної та бічної сторін, його нижньої
частини — є додатковим штрихом до картини
технології розколювання. вони умовно поді-
лені на: сліди поточного епізоду розколювання
(навмисно підготоване ребро, інша площадка
нуклеуса, інша робоча поверхня); сліди попе-
редніх епізодів розколювання (площадка за-
готовки або латералі сколу, негативи сколів,
непов’язаних з експлуатацією актуальних по-
верхонь); поверхні, не пов’язані з розколюван-
ням певного нуклеуса (вкриті кіркою, тріщини,
морозобійні вивали, термічно пошкоджені, із
т. зв. зірчастою забитістю та ін.).
Сліди навмисної модифікації неробочих
поверхонь та їх локалізація є підставою для
визначення груп (біпоздовжні, ортогональні) і
типів (торцево-реберчасті, клиноподібні) нук-
леусів верхнього палеоліту, зокрема і в колек-
ції Радомишля І (табл. 8).
Ознакою поздовжніх торцево-реберчатих
нуклеусів (19 од.) є наявність ребра на тильній
стороні, а поздовжніх клиноподібних — наяв-
ність ребра в нижній і досить часто тильній
частинах нуклеусів (14 од.). зауважимо, торце-
во-реберчасті та клиноподібні типи нуклеусів
Радомишля І належать лише до поздовжньої
групи.
Для всіх варіантів біпоздовжнього розколю-
вання головною ознакою є наявність другої,
протилежної площадки (79 од.), а для біпоз-
довжніх торцево-реберчатих нуклеусів — ще
й наявність ребра на тильній стороні (лише
4 од.). Біпоздовжньо-двосторонні (5 од.) та бі-
поздовжньо-альтернативні нуклеуси (13 од.)
мають другу нижню площадку та другу робо-
чу поверхню з тильної сторони. Біпоздовжньо-
суміжні нуклеуси (21 од.), окрім другої нижньої
площадки, мають другу робочу поверхню на од-
ній з бічних сторін.
Ортогональні нуклеуси (7 од.) визначаються
за наявністю одної робочої поверхні та другої
площадки на одній з бічних сторін. Ортого-
нально-двосторонні нуклеуси (9 од.) визнача-
ються за наявністю другої робочої поверхні з
тильної сторони нуклеуса та другої площадки
на одній з його бічних сторін. Ознакою ортого-
нально-суміжних нуклеусів (6 од.) є суміжне
розташування двох площадок, які є тильною
стороною для однієї та бічною для іншої робочої
поверхні, та двох робочих поверхонь, що є одна
для одної низом і бічною стороною, відповідно.
Ще складніше взаємне розміщення робочих
поверхонь і площадок на нуклеусах з перпен-
дикулярним сколюванням. Для перпендику-
лярних (8 од.) і перпендикулярно-послідовних
(2 од.) нуклеусів одна робоча поверхня водно-
час є площадкою для другої. Але якщо в першо-
му випадку друга робоча поверхня є бічною сто-
роною щодо першої, то в другому — суміжною
з її низом. На одному перпендикулярно-зус-
трічному нуклеусі обидві площадки та робочі
поверхні суміжні при зустрічному напрямку
сколювання.
Негативи сколів попередніх епізодів розко-
лювання та численні сколи підправок трапля-
ються майже на кожному нуклеусі. На загал
вони доповнюють технічну характеристику
процесу розколювання та зазвичай не вплива-
ють на визначення груп чи типів нуклеусів.
Таблиця 8. Радомишль І; нуклеуси (сліди навмисної модифікації та їх локалізація)
Група і тип Тильна сторона Низ нуклеуса Бічна сторона
Поздовжній
торцево-реберчастий Ребро — —
клиноподібний Ребро Ребро —
Поздовжньо-двосторонній Друга робоча поверхня — —
Біпоздовжній — Друга площадка —
Торцево-реберчастий Ребро Те саме —
Біпоздовжньо-двосторонний Друга робоча поверхня » » —
Біпоздовжньо-альтернативний Те саме » » —
Біпоздовжньо-суміжний — » » Друга робоча поверхня
Ортогональний — — Друга площадка
Ортогонально-двосторонній Друга робоча поверхня — Те саме
Ортогонально-суміжний Друга площадка Друга робоча поверхня Друга робоча поверхня
Перпендикулярно-зустрічний Те саме Те саме —
Перпендикулярно-послідовний — » » —
Підперехрестний — — Друга площадка
Біпоздовжньо-суміжний + поздовжній Друга робоча поверхня Друга площадка —
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
61ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
важливими є і т. зв. природні поверхні, що
опосередковано вказують на те, як морфологія
заготовки нуклеуса могла впливати на розко-
лювання, які дефекти мала сировина, які до-
поміжні функції могли мати ділянки нуклеуса,
непридатні для розколювання, що могло стати
причиною зупинки процесу розколювання, та
які дії були застосовані для виправлення цієї
ситуації. Маємо приклади, коли після закін-
чення експлуатації нуклеуси могли викорис-
товувати як відбійники. Про це свідчать чіткі
сліди т. зв. зірчатої забитості, зафіксовані на 10
нуклеусах — 4 рази на тильній і 6 на нижніх
їх частинах. зазвичай, це вже спрацьовані не-
великі нуклеуси, розміри яких коливаються в
діапазоні від 30 до 70 мм.
звернемо також увагу на характеристики, не
пов’язані з самим розколюванням, проте важ-
ливі для його розуміння. зокрема, це форма та
морфологія заготовки нуклеуса. заготовки нук-
леусів у колекції Радомишля І за формою мож-
на умовно розділити на округлі (83 %) і більш
овальні видовжені сплощені (17 %). До перших
відносяться округлі жовна та фрагменти їх, до
других — жовна видовжених сплощених про-
порцій, плитки, масивні сколи.
Показовими є спостереження щодо зв’язку
між видом використаного кременю та формою
заготовки (табл. 9). Як уже зазначалося, побли-
зу стоянки відомі виходи темно-сірого однотон-
ного кременю. він найчисленніший у колекції
(≈55 %) і домінує серед нуклеусів (72,5 %). Їх
виготовляли що з округлих (62 %) що пласких
жовен завтовшки 25—40 мм (2,6 %), а також
плиток завтовшки 17—46 мм (2,4 %) і сколів
(5,5 %). з чорного плямистого кременю, виго-
товлено лише 23,3 % нуклеусів. вони пред-
ставлені ядрищами з округлих жовен (18,5 %)
і сколів (4,8 %). Як бачимо, частка нуклеусів на
сколах з цих видів сировини серед нуклеусів
колекції суттєво не відрізняється. А от співвід-
ношення їх серед нуклеусів лише із сировини
свого виду становить 3 : 1 на користь чорного.
залежність групи та особливо типу нукле-
усів від форми (морфології) заготовки в колек-
ції Радомишля І підтверджується і статистично
(табл. 10; 11). звичайно, для більшості нукле-
усів основною заготовкою є округле жовно, але
є і досить показові винятки. Так, переважна
більшість (76 %) поздовжніх торцевих нукле-
усів виготовлена на сколах (25 од.), пласких
жовнах (2 од.) і плитках (5 од.). 8 із 19 поздовж-
ніх торцево-реберчастих нуклеусів виготовлені
на заготовках видовжених пропорцій, майже
половина поздовжніх клиноподібних (6 од.) та
Таблиця 9. Радомишль І; нуклеуси, види кременю
та форма заготовки
Кремінь Жовна
округлі
Жовна
пласкі
Плит-
ка
Ско-
ли
Р а-
з о м %
Темно-сірий одно-
тонний 281 12 11 25 329 72,5
Білий «шерехатий» 8 1 — 3 12 2,6
Кольоровий 1 — — — 1 0,2
чорний плямистий 84 — — 22 106 23,3
Плитка смугаста — — 3 — 3 0,7
Невизначений 3 — — — 3 0,7
Р а з о м 377 13 14 50 454 —
% 83 2,9 3,1 11 — 100
Таблиця 10. Радомишль І; нуклеуси, співвідношення груп нуклеусів і форми заготовки
Групи Жовна та фраг-
менти округлі
Жовна
пласкі
Плитки та їхні
фрагменти Сколи Р а з о м %
Поздовжні 156 9 9 45 219 48,7
Поздовжньо-двосторонні 3 — 1 — 4 0,8
Біпоздовжньо-зустрічні 32 — 2 5 39 8,2
Біпоздовжньо-двосторонні 5 — — — 5 1,1
Біпоздовжньо-альтернативні 11 — 2 — 13 2,9
Біпоздовжньо-суміжні 21 — — — 21 4,6
Ортогональні 6 1 — — 7 1,6
Ортогонально-двосторонні 9 — — — 9 2
Ортогонально-суміжні 6 — — — 6 1,3
Перпендикулярні 7 1 — — 8 1,8
Перпендикулярно-зустрічні 1 — — — 1 0,2
Перпендикулярно-послідовні 2 — — — 2 0,4
Підперехрестні 4 — — — 4 0,9
Біпоздовжньо-суміжний + поздовжній — 1 — — 1 0,2
Багатоплощадкові 114 1 — — 115 25,3
Р а з о м 377 13 14 50 454 —
% 83 2,9 3,1 11 — 100
Статті
62 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
всі поздовжні підклиноподібні (8 од.) — на ско-
лах. заготовками для половини біпоздовжніх
торцевих нуклеусів слугували плитки (2 од.) і
сколи (3 од.). загалом плитки та сколи слугу-
вали заготовками лише для поздовжніх і бі-
поздовжніх нуклеусів. Тобто, форма плаского
жовна чи плитки могла обумовлювати їх тор-
цеве розколювання, спрямоване на отримання
сколів видовжених пропорцій.
зупинимося на завершальній стадії екс-
плуатації нуклеуса, зокрема, проаналізуємо
пропорції та розмір негативів останніх сколів
з нуклеуса, розміри самих нуклеусів і рівень
їх спрацьованості, можливі причини зупинки
розколювання.
На нуклеусах зафіксовано негативи від-
щепів, дрібних сколів, пластин, пластинок, мік-
ропластин. На одному нуклеусі, як правило, є
сліди негативів різних розмірів і пропорцій.
Так, негативи лусок (0—15 мм) і дрібних від-
щепів (15—30 мм) є на майже 80 % нуклеусів.
вони зазвичай є завершальними сколами або
спробою прибрати заломи, внутрішні дефекти
сировини, редукцією приплощадкової зони та
ін. Коли такі технічні прийоми підправки не
допомагали, нуклеус припиняли експлуату-
вати.
Негативи відщепів більше 30мм, достатньо
великих аби бути заготовкою, зафіксовано на
60 % нуклеусів. Дещо більше (65 %) нуклеусів
з негативами сколів видовжених пропорцій —
пластин (40 %), пластинок (20 %) та мікроплас-
тин (5 %). Помітна певна тенденція в розподілі
негативів відщепів і пластин на нуклеусах
різних типів. Так, негативи відщепів є завер-
шальними для циліндричних типів усіх груп
нуклеусів. вони ж домінують на підцилінд-
ричних типах поздовжніх та біпоздовжніх
нуклеусів з укороченими пропорціями робочої
поверхні, на ортогональних і перпендикуляр-
них групах. На поздовжніх і біпоздовжніх під-
циліндричних нуклеусах кількість негативів
відщепів і пластин приблизно однакова. зовсім
іншим є їх співвідношення на нуклеусах торце-
вого сколювання. Так, на поздовжніх торцевих
і торцево-реберчастих нуклеусах абсолютно
переважають негативи пластин і пластинок,
а кількість негативів мікропластин і відщепів
майже однакова. На поздовжніх клиноподіб-
них нуклеусах переважають негативи пластин,
а негативів пластинок вдвічі більше, ніж нега-
тивів відщепів. На поздовжніх підклиноподіб-
них нуклеусах загалом переважають негати-
ви пластинок, негативів мікропластин вдвічі
більше, ніж пластин, а негативів відщепів не
зафіксовано.
Розміри нуклеусів варіюють від мініатюрних
(21 × 28 × 17 мм) до великих (168 × 50 × 75 мм),
а їхні конкретні параметри в діапазоні: довжи-
на — від 20 до 168; ширина — від 11 до 107,
товщина — від 11 до 97 мм. відтак, наведені
дані свідчать, що частина нуклеусів була спра-
цьована максимально, а для інших розколю-
вання могли зупинити на початку.
Розмір нуклеуса, рівень його спрацьованос-
ті не завжди залежали від суто технологічних
аспектів розколювання. часто, принаймні для
крем’яної колекції Радомишля І, саме внутріш-
ні дефекти сировини ставали причиною при-
пинення розколювання. за причинами припи-
нення розколювання виділено чотири варіанти
спрацьованості нуклеусів:
1) повністю спрацьований — має вузьку
спрацьовану площадку, максимальний розмір
нуклеуса не більше 40 мм;
2) розколювання призупинено з технічних
причин — має заломи, що їх неможливо при-
брати, забиті робочі поверхні, зіпсовані пло-
щадки, «пірнаючі» сколи, що зняли частину
нуклеусу тощо;
Таблиця 11. Радомишль І; нуклеуси, співвідношення типів нуклеусів і форми заготовки
Типи Жовна та фраг-
менти округлі Жовна пласкі Плитки та їхні
фрагменти Сколи Р а з о м %
Овальний 1 — — — 1 0,2
Підчотирикутний 3 — — — 3 0,7
Підциліндричний 171 8 1 2 182 39,9
Циліндричний 30 1 — — 31 6,6
Підпірамідальний 5 — — — 5 1,3
Пірамідальний 8 — — — 8 2
Торцевий 22 2 10 28 62 13,7
Торцево-реберчастий 14 1 2 6 23 5
Клиноподібний 7 — 1 6 14 2,9
Підклиноподібний — — — 8 8 2
Кубоподібний 56 — — — 56 12,3
Аморфний 60 1 — — 61 13,4
Р а з о м 377 13 14 50 454 —
% 83 2,9 3,1 11 — 100
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
63ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
3) розколювання призупинено через внут-
рішній брак сировини — каверни, внутрішні
тріщини та ін.;
4) розколювання призупинено з невизна-
чених причин — нуклеус достатнього об’єму,
отже, перспективний для подальшого розко-
лювання, зокрема, для зняття пластин і плас-
тинок.
Для статистичного порівняння розмірів нук-
леусів пропонується використовувати індекс їх-
ньої масивності — середнє арифметичне трьох
метричних параметрів (довжина + ширина +
товщина поділена на три). Для всіх нуклеусів
колекції цей індекс становить 45, для нукле-
усів першого варіанту — 40, другого — 44, тре-
тього — 52, четвертого — 54 (табл. 12).
Розподіл нуклеусів за варіантами спра-
цьованості добре корелюється з розмірами та
пропорціями наявних на них негативів остан-
ніх сколів. Для першого варіанту серед таких
сколів переважають пластини як основна заго-
товка та дрібні сколи як сліди підправки, редук-
ції приплощадкової зони, завершальні зняття.
Для нуклеусів, розколювання яких зупинене з
технічних причин, фіксується переважання не-
гативів відщепів, що завершуються заломами,
та дрібних сколів підправки заломів. Не такі
численні нуклеуси третього варіанту демонс-
трують приблизно однакову кількість нега-
тивів основних заготовок — відщепів і пластин,
а також переважання негативів дрібних сколів
через спроби прибрати дефекти сировини та
майже повну відсутність негативів пластинок і
мікропластин. Ще придатні для розколювання
нуклеуси четвертого варіанту мають не лише
найбільший індекс масивності, але й мають
Таблиця 12. Радомишль І; нуклеуси, варіанти спрацьованості
Причина припинення розколювання
Сколи Разом
нуклеусів % Індекс
масивності *дв в п пк мп
Нуклеус технологічно спрацьований 127 28 50 26 7 156 34 40
Розколювання припинено з технічних причин 153 120 55 38 12 182 41 44
Розколювання припинено з природних причин 14 10 8 1 0 16 3 52
Нуклеус перспективний для розколювання 60 52 61 35 6 100 22 54
Р а з о м 454 100 45
Примітки. дв — дрібні відщепи; в — відщепи; п — пластини; пк — пластинки; мп — мікропластини. * Ін-
декс масивності — середнє арифметичне трьох метричних параметрів (довжина + ширина + товщина поді-
лена на три).
рис. 4. Радомишль І: нуклеус пара-
лельний поздовжній клиноподібний
(за: Усик, 2001)
Статті
64 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
приблизно однакову кількість негативів плас-
тин, відщепів і дрібних відщепів.
Окремо слід наголосити на різній частці нук-
леусів з негативами пластинок і мікропластин,
зафіксованих для різних варіантів спрацьова-
ності. Так, понад третина негативів пластинок
припадає на нуклеуси, розколювання яких
призупинено з технічних причин. Ще третина
пов’язана з нуклеусами, що мають перспек-
тиву для розколювання. І лише чверть таких
негативів пов’язана зі спрацьованими нуклеу-
сами.
рис. 5. Радомишль І: нуклеус паралельний
поздовжній торцево-реберчастий
рис. 6. Радомишль І: нуклеус паралель-
ний поздовжній торцево-реберчастий
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
65ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
рис. 7. Радомишль І: нуклеус пара-
лельний поздовжній клиноподібний
якій притаманне переважно паралельне поз-
довжнє, націлене на отримання пластин розко-
лювання. Домінують різні варіанти підцилін-
дричних і торцевих нуклеусів, за наявності
ядрищ інших груп і типів. Але останні, схоже,
були лише спробою подовжити експлуатацію
нуклеусів названих провідних типів.
Репрезентативність добірки нуклеусів, що
уможливила їх повноцінне статистичне опра-
цювання, та аналіз різних варіантів спрацьо-
ваності дають підстави припустити, що тип
рис. 8. Радомишль І:
нуклеус паралель-
ний поздовжній під-
клиноподібний
нуклеусів міг бути зумовлений формою заго-
товки — об’ємною (жовно) чи пласкою (плитка,
пласке жовно, скол).
за використання заготовок у вигляді жовен
отримували переважно поздовжні підцилінд-
ричні нуклеуси. залежно від технічних харак-
теристик сировини чи процесу розколювання
на нуклеусі могли формувати другу протилеж-
ну площадку, і розколювання продовжувалося
в біпоздовжньо-суміжному, а потім біпоздовж-
ньо-зустрічному напрямках. Також, принай-
Отже, наведені статистичні дані да-
ють підстави припустити, що цілеспря-
моване сколювання пластинок мало
місце за: 1) використання пласких за-
готовок нуклеусів (плитка, скол), 2) за
торцевого розколювання, 3) у варіан-
тах спрацьованості, де нуклеус ще мав
достатній об’єм.
Інша тенденція спостерігається для
негативів мікропластин. На нуклеу-
сах третього варіанту спрацьованості
вони відсутні, а на інших їх частка
становить 3 %. Це може вказувати на
однакову частоту зняття таких сколів
на останніх стадіях експлуатації нук-
леусів. Таким чином, у колекції Радо-
мишля І наявність на нуклеусах нега-
тивів мікропластин, найвірогідніше,
пов’язана з випадковими зняттями.
Наведені вище ознаки уможливлю-
ють окреслити загальну характерис-
тику крем’яного комплексу Радомиш-
ля І як суто верхньопалеолітичну,
Статті
66 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
мні в шести випадках, зафіксовано трансфор-
мацію поздовжніх / біпоздовжньо-зустрічних
підциліндричних нуклеусів у торцеві, торце-
во-реберчасті та клиноподібні (рис. 4). Основ-
ною причиною, що змушувала змінити робочу
поверхню, було зменшення товщини нуклеуса
(рис. 5; 6). водночас варто зазначити, що тиль-
не ребро торцево-реберчатих нуклеусів не при-
значалося для формування другої протилеж-
ної робочої поверхні, а, вірогідно, виконувало
допоміжну (?) функцію.
Сплощені заготовки одразу обумовлювали
формування нуклеусів торцевих, зокрема, тор-
цево-реберчастих, клиноподібних,
підклиноподібних типів (рис. 7).
Найяскравіше це проявилось у фор-
муванні підклиноподібних нуклеусів
на великих сколах (рис. 8; 9).
Аналіз нуклеусів підтверджує вис-
новки Ю.Е. Демиденка та в.І. Усика
про відсутність в комплексі стоянки
Радомишль І ознак середньопале-
олітичної (мустьєрської) технології
розколювання [Демиденко, 1987]. У
колекції дійсно є сім нуклеусів, що
могли сприйматися як середньопа-
леолітичні дископодібні. зокрема,
ремонтажем окремих уламків, що
вважалися фрагментами дископодіб-
них нуклеусів, було реконструйова-
но т. зв. гігантоліт, визначений як
поздовжній клиноподібний нуклеус
листоподібної двобічної форми [Усик,
2001; 2002] розміром 168 × 50 × 75 мм
(рис. 10). Інший нуклеус розміром
58 × 27 × 57 мм — цілком спрацьо-
ваний поздовжній клиноподібний
(рис. 11) зі слідами паралельних
поздовжніх сколів на його летеральних сторо-
нах, третій — ортогональний підциліндрич-
ний спрацьований. Ще три нуклеуси, визна-
чені як багатоплощадкові кубоподібні, могли
бути преформою клиноподібних. Один з них
навіть нагадує черепахоподібний нуклеус. Ос-
танній із семи згаданих нуклеусів — підпере-
хресний підчотирикутний — дійсно подібний
до середньопалеолітичних. він спрацьований
до розмірів 51 × 48 × 29 мм і вкрай забитий
дрібними сколами (рис. 12). Однак цей єди-
ний екземпляр не є ваговим аргументом для
зарахування комплексу Радомишль І до пере-
рис. 9. Радомишль І: нуклеус паралельний поздовжній підкли-
ноподібний
рис. 10. Радомишль І: нук-
леус паралельний поздовж-
ній клиноподібний, «гіга-
нтоліт» (за: Усик, 2001)
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
67ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
хідної індустрії. Можливо, це лише залишкова
форма спрацьованого нуклеуса паралельного
сколювання.
водночас привертає увагу відсутність у Ра-
домишлі І кареноїдних нуклеусів і нуклеусів
для отримання мікропластин.
ПрЕНУкЛЕУСи
У колекції Радомишля І визначено 47 пре-
нуклеусів. Це артефакти, що мають ознаки
початкової стадії розколювання — підготовку
площадки, формування робочої поверхні, на-
правляючого ребра, клину та ін. Такі вироби,
на противагу нуклеусам, несуть інформацію
про самий початок їх експлуатації — вибір за-
готовки, застосовані на цьому етапі технічні
прийоми.
Аналіз пренуклеусів засвідчив, що більшість
з них (майже 70 %) мають ознаки підготовки
нуклеусів поздовжньої групи сколювання. за
морфологією, з трьох чвертей пренуклеусів
могли бути сформовані ядрища торцевих ти-
пів. заготовками майже 80 % пренуклеусів
були округлі жовна темно-сірого однотонного
кременю. На 30 % — зафіксовано формування
направляючого ребра, що ще раз підтверджує
верхньопалеолітичний характер технокомп-
лексу Радомишля І [Усик, 2001, 2002].
Найбільший пренуклеус стоянки має роз-
міри 89 × 59 × 102 мм, що поступаються окре-
мим нуклеусам. загальний індекс масивності
пренуклеусів становить 47. Простежується по-
казова різниця між двома можливими варіан-
тами їх спрацьованості — першим і третім.
Так, для першого варіанту — призупинення з
технологічних причин — індекс становить 36.
Це свідчить, що для формування нуклеуса взя-
ли заготовку недостатнього розміру, подаль-
ше розколювання якої, після зняття замалих
сколів, уже не мало сенсу. Для пренуклеусів
третього варіанту — призупинення з природ-
них причин — індекс становить 55. Тобто, їх
формували на заготовці достатнього розміру,
рис. 11. Радомишль І: нуклеус паралельний поз-
довжній клиноподібний
рис. 12. Радомишль І: нуклеус підперехресний підчотирикутний
Статті
68 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
подальше розколювання якої припинили че-
рез вади неякісної сировини (каверни, тріщини
та ін.).
Серед пренуклеусів є лише один, що міг
сприйматися як радіальний нуклеус — диск.
він порівняно великий (індекс 69), з двосто-
ронньою обробкою у вигляді альтернативного
сколювання та двома протилежними площад-
ками, що притаманно для біпоздовжніх клино-
подібних нуклеусів (рис. 13).
НУкЛЕПоДіБНі УЛАМки
в колекції Радомишля І наявні 166 нукле-
подібних уламків. вони мають чіткі ознаки
нуклеусів — негативи сколів на поверхні, під-
готовлені площадки та ін. Та через неякісну
сировину під термічними впливами та дією
постдепозиційних процесів ці нуклеуси подро-
билися на уламки. Характер їх фрагментова-
ності унеможливлює визначити групу чи тип
відповідних нуклеусів і здійснити повноцінний
технологічний аналіз. Проте наявні уламки
несуть інформацію про окремі їх частини: пло-
щадки (35 од., 21,1 %), площадки та робочі по-
верхні (75 од., 45,2 %), робочі поверхні (11 од.,
6,6 %), низ нуклеусів (9 од., 5,4 %). Ще 36 фраг-
ментів (21,7 %) не піддаються детальнішому
визначенню.
Серед нуклеподібних уламків домінують
фрагменти нуклеусів з ознаками паралельного
поздовжнього (73,5 %) підциліндричного (64 %)
сколюванням. Їх пласкі та грубопідправлені
площадки представлені приблизно в однаковій
кількості. Привертає увагу, що майже 90 %
уламків є залишками нуклеусів з темно-сірого
однотонного кременю. Тобто, сировину, виходи
якої виявлені неподалік стоянки, використову-
вали частіше, хоча вона менш якісна, через що
вироби з неї частіше пошкоджувалися.
ТЕХНІчНІ СКОЛИ
Серед технічних сколів кам’яної колекції
Радомишль І є реберчасті відщепи, реберчасті
пластини, авіважі (табл. 2). Опис та статистич-
ні показники реберчастих відщепів та пластин
будуть розглядатися в контексті відповідних
категорій сколів.
Авіважі — сколи переоформлення площадок
нуклеусів. в крем’яній колекція Радомишль І
відомо 12 таких технічних сколів. всі вони були
зняті з паралельних нуклеусів — поздовжніх чи
з одної із площадок біпоздовжніх: 9 з підцилін-
дричних та 2 з торцевих. І, певно, ще один скол
підживив площадку паралельного біпоздовж-
нього циліндричного нуклеуса. Розміри цих
авіважів співпадають з розмірами площадок
нуклеусів. всі вони мають ознаки невдалих
спроб попередньої підправки площадок нукле-
усів дрібними сколами (рис. 14). Отже, метою їх
зняття було радикальне оновлення площадок,
непридатних для подальшого розколювання.
ВіДщЕПи
відщепи становлять трохи більше половини
артефактів стоянки — 5385 од. (52,6 %). через
масовість детально технологічно проаналізо-
вано лише їх незначну частину. Огранка за-
фіксована на 2707 з них, характер площадки
скола — на 191. Детальний аналіз за 17 кри-
теріями здійснено для 153 відщепів. відщепи
розміром менше 30 мм (2284 од.), що станов-
лять майже половину їх загальної кількості не
аналізувалися.
рис. 13. Радомишль І: пренуклеус біпоздовжній клиноподібний
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
69ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
Огранка дорсальної сторони була встановле-
на для половини відщепів. Понад 9 % відщепів
можна віднести до т. зв. первинних, дорсальна
сторона яких більше, ніж на половину, вкри-
та кіркою. Реберчасту огранку зафіксовано на
14 % відщепів. Переважна кількість відщепів
мають поздовжню огранку (66,5 %). Майже
5 % відщепів мають біпоздовжню огранку та
майже 4 % — ортогональну. Інші види огран-
ки — поперечна, конвергентна, дорсально-
гладка (комбева), біпоперечна, підперехресна,
радіальна — представлені поодинокими екзем-
плярами та разом становлять менше 1 %.
Детальний аналіз ознак 153 відщепів (при-
близно 3 % від загальної кількості відщепів)
демонструє дещо іншу статистику щодо огран-
ки відщепів, але загалом зберігає тенденцію за
їх співвідношенням (табл. 13). Реберчасті сколи
Таблиця 13. Радомишль І; відщепи
Огранка
Площадка
Пер-
винна Пласка Точко-
ва
Поздовж-
ньо під-
правлена
Дво-
гранна
Багато-
гранна
Фасето-
вана
Розд-
робле-
на
Пошко-
джена
Без
пло-
щадки
Р а-
з о м %
Первинна 1 3 — 1 — — — — 1 — 6 3,9
Реберчаста 2 11 2 1 — — — — — — 16 10,5
Поздовжня — 26 5 13 14 1 — 3 — 4 66 43,2
Конвергентна — 2 — 1 1 — — — — — 4 2,6
Біпоздовжня — 13 2 1 4 — — — — 2 22 14,4
Поперечна — 2 — — — — — — — — 2 1,3
Ортогональна — 10 3 5 2 — 2 — — 1 23 15,0
Біпоперечна — 1 — — — — — — — — 1 0,7
Підперехрестна — 3 — — — — — — — — 3 1,9
Радіальна — 1 — — 1 — — 1 — — 3 1,9
Нуклеподібна 1 3 1 — — — — — 1 1 7 4,6
Р а з о м 4 75 13 22 22 1 2 4 2 8 153 —
% 2,7 51,7 9 15,2 15,2 0,7 1,4 2,7 1,4 — — 100
рис. 14. Радомишль І: авіваж
Статті
70 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
становлять понад 10 % відщепів. Переважає
поздовжня огранка (понад 40 %), біпоздовжні
та ортогональні огранки представлені приблиз-
но однаково (близько 15 %). Такі типи огранок
як первинна, конвергентна, підперехресна,
радіальна, біпоперечна так само представлені
кількома зразками (1—6 од., 0,7—3,9 %). Ок-
ремого опису заслуговують 7 відщепів з нукле-
подібною огранкою (4,6 %). вони великі, індекс
масивності становить 50. Основним критерієм
їх виділення є наявність на дорсальній стороні
негативів сколів робочої поверхні нуклеуса.
зокрема, один з них був знятий з поздовжнього,
один — з паралельного поздовжнього (укороче-
них пропорцій робочої поверхні) підциліндрич-
ного, два — з біпоздовжніх, один — з ортого-
нального, один — з ортогонально-суміжного та
один — з підперехресного нуклеусів. Формально
ці відщепи нагадують технічні сколи, що ними
переоформили робочу поверхню. Їх могли зняти
для виправлення помилки, що виникла при роз-
колюванні, чи для усунення дефекту сировини.
Проте вісь цих відщепів здебільшого співпадає з
віссю негативів попередніх сколів. враховуючи
низьку якість сировини та значну кількість нук-
леподібних уламків, це свідчить, скоріше, про
випадкове виникнення таких сколів за сильного
удару, що й відколов частину робочої поверхні.
Це й змусило віднести такі вироби до відщепів з
нуклеподібною огранкою.
Отже, огранка відщепів, як і характер нук-
леусів, свідчить про переважання поздовжньої
та біпоздовжньої системи розколювання.
Пласкі площадки зафіксовані на понад 50 %
відщепів комплексу (табл. 13). Двогранні та
поздовжньо підправлені площадки представ-
лені однаково (по 15 %). 9 % відщепів мають
точкові площадки. Інші різновиди площа-
док — роздроблені, природні (кірка, морозобій-
ний вивал та ін.), фасетовані, багатогранні та
невизначені — представлені поодинокими ек-
земплярами (1—4 од., 0,7—2,7 %).
Рівний край площадки (грані між площад-
кою та дорсальною стороною) зафіксовано на
близько третині відщепів. Непідправлений
край майже на 10 % відщепів має вигляд т. зв.
карнизу. У майже половини відщепів є сліди
редукції краю площадки. У третини з них тут
зафіксовано дрібні сколи, у 8,5 % — абразивну
підправку. Редукція решти має вигляд інтен-
сивного збивання краю грубими сколами.
Так звана губка, що, як правило, є ознакою
застосування м’якого відбійника, зафіксована
на понад 40 % відщепів. виражений ударний
бугорок мають лише 2 % відщепів.
У понад 50 % відщепів профіль рівний, у
понад третини — вигнутий, у 9 % — слабко
закручений. Дистальний кінець відщепів пе-
реважно рівний (60 %), 13 % має вигляд т. зв.
петлі. Пірнаючий дистальний кінець зафіксо-
вано на 6 відщепах (3 %), з яких 5 зняли і ниж-
ню площадку нуклеуса.
Понад 75 % відщепів збереглися повністю
цілими. Довжина цих заготовок коливається
в межах 27—100 мм, ширина — 17—80 мм,
товщина — 4—39 мм. Індекс масивності їх
становить 34. частково фрагментовані сколи
(без проксимального та/або дистального кінця)
становлять понад 18 %. У більшості фрагмен-
тованих відщепів відсутня дистальна частина
(майже 16 %).
відщепів з дорсальною стороною вкритою
кіркою на 75—100 % (первинні) лише 11 од.
(7 %). Кірку, що вкриває меншу площу, зафік-
совано на третині відщепів. На половині з них
кіркою вкрито лише 0—25 % дорсальної повер-
хні.
за видом сировини відщепи поділяються на-
ступним чином. Приблизно однакова кількість
з них виготовлена з темно-сірого однотонного
(46 %) і чорного плямистого кременю (50 %).
Ще кілька виробів виготовлено з білого «шере-
хатого» кременю (4 %). Поверхня трьох чвертей
відщепів вкрита патиною, в третини — залис-
кована.
ПЛАСТиНи
Для крем’яного комплексу стоянки Радоми-
шль І пластина є провідною заготовкою, основ-
ною метою розколювання. На це вказує, зокре-
ма, типологія нуклеусів.
вид огранки визначено для всіх 1592 плас-
тин. Серед них відомо 19 пластин (або 1,2 %
від їх загальної кількості) дорсальна сторона
яких переважно (на 50—100 %) вкрита кіркою.
Пластини з реберчастою огранкою становлять
201 од. (12,5 %). Переважна кількість пластин
(1281 од., 80,5 %) мають поздовжню огранку.
з біпоздовжньою огранкою відомо 57 пластин
(4,2 %), з ортогональною — 17 од. (1,1 %). Реш-
та огранок, як то підперехрестна, радіальна,
конвергентна, поперечна, невизначена, пред-
ставлені на поодиноких екземплярах (разом
лише 9 од. або 0,5 % від загальної кількості
пластин).
види площадок визначено для 383 пластин
(24 % від загальної їх кількості).
Детальному опису за 17 критеріями піддано
448 пластин (28 % від їх загальної кількості),
зокрема, всі 245 цілих. Такий техніко-техно-
логічний аналіз демонструє схожу тенденцію
щодо співвідношення огранок, проте з іншими
статистичними показниками (табл. 14). Так
само домінує поздовжня огранка (майже 60 %).
Наступними за кількістю є пластини з ребер-
частою (72 од., 16 %) і біпоздовжньою огранкою
(66 од., майже 15 %). значно менше, приблиз-
но по 4 %, зафіксовано пластин з первинною
(19 од.) та ортогональною (17 од.) огранкою.
Одиничними екземплярами представлені
пластини з підперехресною (4 од.), радіальною
(2 од.), конвергентною та невизначеною (по
1 од.) огранкою. Отже, огранка пластин, як і
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
71ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
відщепів, відповідає нуклеусам. Серед них до-
мінують вироби, характерні для паралельної
поздовжньої та біпоздовжньої системи розко-
лювання.
Площадки наявні на 383 детально про-
аналізованих пластинах (табл. 14). Серед них
переважають пластини з пласкими площадка-
ми (175 од., 45,7 %), вдвічі менше з точковими
(85 од., 22,2 %). Далі йдуть поздовжньо під-
правлені площадки (54 од. — 14 %), двогранні
(31 од. — 8,1 %), фасетовані (18 од. — 4,7 %).
Сім пластин (1,8 %) мають природну площад-
ку — кірку, ще 18 (4,7 %) — визначені як сколи
з роздробленою площадкою.
У перетині більшість пластин трикутні
(64 %), тобто, мають дві грані на дорсальній
стороні. Лише 30 % пластин в перетині трапе-
цієподібні — мають по три грані.
При аналізі технологічних особливостей
пластин колекції важливими є опис їх припло-
щадкової зони, інформація про наявність т. зв.
губки, а також характер реберчастих пластин.
Реберчаста пластина є ознакою верхньо-
палеолітичної технології розколювання, так
би мовити, її маркером [Усик, 2001; 2002]. в
крем’яній колекції Радомишля І пластин з
реберчастою огранкою понад 16 % (72 од.), а з
ознаками ребра — його слідами, відповідними
негативами та ін. — майже 12 % (52 од.). Разом
вони становлять понад чверть усіх детально
проаналізованих пластин. Ці показники є важ-
ливим аргументом для віднесення пам’ятки до
верхньопалеолітичного часу.
Слідів підправки приплощадкової зони на
дорсальній стороні не мають 42 % проаналізо-
ваних пластин. Переважно це вироби, де вона
рівна (34 %), рідше — має вигляд «карнизу»
(8 %). На більшості пластин ця зона характе-
ризується інтенсивною редукцією. Сліди аб-
разивної підправки є на 20 %, а грубіші дрібні
сколи — на понад 30 % пластин. Решта плас-
тин має забиту та частково редуковану припло-
щадкову зону, що поєднує залишки «карнизу»
та сколи його підправки. Схожі показники за-
фіксовано і для відщепів. єдина відмінність
між цими видами заготовок полягає в тому,
що пластин з абразивно пришліфованою при-
площадковою зоною вдвічі більше порівняно з
відщепами.
Свого часу була озвучена необхідність до-
слідження взаємозв’язку варіантів редукції
приплощадкової зони та огранки пластин Ра-
домишля І [Усик, 2001, с. 175]. Проведений
аналіз не засвідчив будь-якої технологічної
залежності відповідних показників комплексу
(табл. 15). Так, серед методів редукції непо-
пулярним було застосування абразивної при-
шліфовки краю площадки нуклеуса, перевагу
віддавали грубому збиванню «карнизу». Лише
на поздовжніх пластинах частка абразивної
підправки та грубого збивання є приблизно
однаковою. По 60 % приплощадкових зон поз-
довжніх та реберчастих пластин редукувалися.
Серед пластин з біпоздовжньою огранкою доля
редукованих становить менше половини. Ці
спостереження можуть свідчити, що детальне
планування та задавання напрямку сколюван-
ня відбувалося на початку та в ході безпере-
шкодної експлуатації нуклеуса. з часом, коли
поставала необхідність зміни площадки або
робочої поверхні нуклеуса для виправлення
помилок і усунення недоліків сировини, такі
технічні прийоми застосовували рідше.
Третина з 448 проаналізованих пластин
мають т. зв. губку, наявність якої вважається
ознакою верхньопалеолітичної техніки роз-
колювання. У комплексі Радомишля І лише
18 пластин (4 %) мають виражений відбивний
горбик — ознаку застосування твердого відбій-
ника.
При описі пластин також враховувалися
технічні характеристики як самої заготовки
(профіль, форма дистального кінця, цілісність
заготовки та її розмір, наявність кірки), так і
Таблиця 14. Радомишль І; пластини
Огранка
Площадка
Первин-
на Пласка Точкова Поздовжньо
підправлена Двогранна Фасето-
вана
Роздроб-
лена
Без пло-
щадки Р а з о м %
Первинна — 3 2 2 — — — 12 19 4,3
Реберчаста — 29 16 17 5 — 2 3 72 16,1
Поздовжня 3 112 55 27 24 12 15 18 266 59,4
Конвергентна — — 1 — — — — — 1 0,2
Біпоздовжня 1 22 9 6 1 1 1 19 66 14,8
Ортогональна 2 8 1 — 1 — — 5 17 3,8
Підперехрестна 1 — — — — — — 3 4 0,7
Радіальна — — 1 — — — — 1 2 0,5
Невизначена — 1 — — — — — — 1 0,2
Р а з о м 7 175 85 54 31 13 18 65 448 —
% 1,8 45,7 22,2 14 8,1 3,4 4,7 — — 100
Статті
72 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
сировини загалом (вид кременю, наявність па-
тини, стан збереженості).
У профіль пластини здебільшого прямі (май-
же 42 %) та вигнуті (39 %). Решта 19 % мають
дещо закручений профіль.
Дистальний кінець переважної кількості
пластин рівний (понад 85 %). У решти він має
технічні дефекти — «петлю» (10 %) або пірнаю-
че закінчення сколу (понад 4 %). з 14 останніх,
8 пластин зняли нижню площадку нуклеусу.
Характер фрагментації визначено для всіх
1592 пластин (табл. 16). На відміну від від-
щепів, цілими збереглися лише трохи більше
15 % (245 од.), а частково цілими (без прокси-
мальних та/або дистальних кінців) — майже
13 %. Решта 72 % представлені проксималь-
ними (440 од. — приблизно 28 %), медіаль-
ними (476 од. — майже 30 %) і дистальними
(226 од. — більше 14 %) частинами. є також
три пластини, фрагментовані вздовж вісі ско-
лювання, на кожній з них збереглася своя пло-
щадка.
значна частка фрагментованих пластин
певною мірою викривлює їх реальну кількість,
особливо на тлі відщепів, переважна більшість
з яких збереглися цілими. через це для від-
повідних підрахунків пропонується, крім цілих,
частково цілих і поздовжньо фрагментованих
пластин, окремими заготовками вважати ще й
проксимальні частини, що у комплексі кількіс-
но переважають над дистальними. Натомість
численніші медіальні частини не слід брати
до уваги, оскільки їх кількість за фрагментації
однієї пластини може бути різною. Таким чи-
ном, мінімальна кількість пластин Радомишля
І становить 890 од. Це число значно менше за
кількість відщепів (5371 од.). водночас техно-
логічний аналіз не лишає сумнівів, що саме
пластина була основною метою розколювання.
Розміри пластин визначаються лише за
245 цілими зразками. Довжина їх в діапазоні
27—125, ширина — 12—52, товщина — 3—
24 мм. Отже, середніми показниками довжини
є 52, ширини — 22, товщини — 8 мм. Індекс
масивності пластин становить 27.
Для технокомплексів верхнього палеоліту
важливим показником є ширина пластин. У
колекції стоянки нараховується 396 пластин
та їхніх фрагментів, ширину яких можна виз-
начити (рис. 15). Ширина понад 85 % пластин
Таблиця 15. Радомишль І; пластини, варіанти редукції приплощадкової зони та огранка пластин
Огранка
Характер приплощадкової зони
Рівний
край «Карниз»
Редукція
дрібними
сколами
забитість
краю
Абразивна
пришліфов-
ка
змішаний Не визна-
чено Р а з о м %
Первинна 3 — 4 — — — 12 19 4,3
Реберчаста 25 3 30 6 5 — 3 72 16,1
Поздовжня 70 25 67 6 63 5 30 266 59,4
Конвергентна — — 1 — — — — 1 0,2
Біпоздовжня 21 1 13 3 5 — 23 66 14,8
Ортогональна 4 1 2 2 2 — 6 17 3,8
Підперехрестна 1 — — — — — 3 4 0,7
Радіальна 1 — — — — — 1 2 0,5
Невизначена — 1 — — — — 1 0,2
Р а з о м 125 31 117 17 75 5 78 448 —
% 33,8 8,4 31,6 4,5 20,3 1,3 — — 100
Таблиця 16. Радомишль І; пластини, характер фрагментарності
Характер фрагментарності загальна
кількість % Мінімальна
кількість пластин %
Ціла 245 15,4 245 27,5
Без проксимального кінця 82 5,1 82 9,2
Без дистального кінця 106 6,7 106 11,9
Без проксимального та дистального кінців 14 0,9 14 1,6
Фрагмент уздовж 3 0,2 3 0,3
Проксимальна частина 440 27,6 } 440 } 49,5Медіальна частина 476 29,9
Дистальна частина 226 14,2
Р а з о м 1592 100 890 100
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
73ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
знаходиться в діапазоні 14—28 мм, але най-
більша їх кількість (майже 55 %) має ширину
17—25 мм. за більш чи менш рівномірного
їх кількісного розподілу привертає увагу сут-
тєве зменшення числа пластин завширшки
21 і 26 мм, що складно пояснити. загалом же
розколювання на стоянці Радомишль І було
спрямоване на отримання пластин шириною
20—30 мм.
Серед детально проаналізованих пластин
майже 45 % мають кірку або її сліди (табл. 17).
На майже 57 % з них (113 од.) кірка вкриває
0—25 % дорсальної поверхні, на майже чверті
(49 од.) — 26—50 % поверхні, на майже 14 %
(19 од.) — 76—100 % поверхні. Отже, порівняно
з відщепами відсоток вкритих кіркою пластин
вищий.
Дві третини пластин (304 од., майже 68 %)
виготовлені з темно-сірого однотонного кре-
меню, трохи більше чверті (128 од., майже
29 %) — з чорного плямистого кременю. Реш-
та типів кременю — білий шерехатий, кольо-
ровий і плитковий смугастий — представлені
поодинокими зразками (табл. 18). Привертає
увагу, що доля пластин з якіснішого «імпортно-
го» чорного плямистого, так званого деснянсь-
кого кременю є дещо більшою, ніж у нуклеусів
(табл. 9), але меншою ніж у відщепів.
Поверхня переважної більшості пластин
(382 од. — понад 85 %) вкрита патиною, май-
же половина всіх пластин (213 од. — 47,3 %)
мають «люстраж». Сліди дії вогню зафіксовано
лише на 6 пластинах.
ПЛАСТиНки
в колекції Радомишля І лише 45 пластинок.
всі їх детально проаналізовано.
через незначну кількість пластинок варіа-
бельність їх огранок і площадок незначна
(табл. 19). Очікувано, що серед них перева-
рис. 15. Радомишль І, діаграма ширини пластин
Таблиця 17. Радомишль І; пластини, сліди кірки
Сліди кірки на пластинах,
% вкритої поверхні
Р а-
з о м % %
0—25 113 25,1 56,8
26—50 49 11,0 24,6
51—75 10 2,2 5,0
76—100 19 4,3 9,6
100 8 1,8 4,0
є кірка 199 44,4 100
Немає кірки 249 55,6 —
Р а з о м 448 100 —
Таблиця 18. Радомишль І; пластини, види кременю
Огранка
види кременю
Темно-сірий
однотонний
Шереха-
тий
Кольоро-
вий
чорний
плямистий
Плитка
смугаста
Не визна-
чено Р а з о м %
Первинна 13 — 2 4 — — 19 4,3
Реберчаста 56 3 — 13 — — 72 16,1
Поздовжня 188 3 2 71 1 1 266 59,4
Конвергентна 1 — — — — — 1 0,2
Біпоздовжня 36 2 1 27 — — 68 2,0
Ортогональна 10 — — 7 — — 17 12,8
Підперехрестна — — — 4 — — 4 2,2
Радіальна — — — 2 — — 2 1,6
Невизначена — — 1 — — — 1 0,7
Р а з о м 304 8 6 128 1 1 448 —
% 67,7 1,8 1,4 28,7 0,2 0,2 — 100
Статті
74 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
жають екземпляри з поздовжньою огранкою
(32 од.). Порівняно з пластинами доля ребер-
частих пластинок дещо менша, а частка бі-
поздовжніх — трохи більша. Ортогональна
пластинка лише одна. Натомість показовим
є розподіл пластинок за характером площа-
док. Кількісно домінують вироби з точковими
площадками (11 од.). Їм дещо поступаються
пластинки з пласкими площадкамии (9 од.),
та майже втричі — з поздовжньо підправлени-
ми (4 од.). Фасетована площадка зафіксована
лише раз. Примітно, що це контрастує з ана-
логічними показниками пластин, що з плас-
кими площадками вдвічі численніші ніж з
точковими. Напевно, це пояснюється частішим
виділенням точки удару при знятті пластинок.
Про це ж може свідчити і редукція у вигляді
підправки абразивом або дрібними сколами,
зафіксована у двох третин пластинок зі збере-
женою приплощадковою зоною.
Незначна кількість пластинок унеможлив-
лює повноцінно охарактеризувати низку інших
аспектів технології. Але деякі показники при-
вертають увагу, особливо порівняно з аналогіч-
ними показниками пластин. Дві третини плас-
тинок мають підтрапеційний перетин, тобто три
(23 од.) або чотири (7 од.) грані на дорсальній
стороні, лише третина — трикутний перетин
(15 од.). Нагадаємо, серед пластин частка ос-
танніх сягає двох третин. з торцевих нуклеусів
були зняті 20 пластинок. Реберчасті та такі, що
мають сліди ребра, становлять лише чверть від
загальної кількості пластинок, що недостатньо
для вагомих висновків. «Губку» мають лише
6 із 45 пластинок, на відміну від пластин, де
вона трапляються на третині.
Технічні та сировинні характеристики плас-
тинок і пластин також дещо різняться. Кіль-
кість пластинок з прямим і дещо покрученим
профілем однакова (по 18 од.), вигнутих — уд-
вічі менше (9 од.). Серед 29 пластинок зі збере-
женим дистальним кінцем у 25 форма остан-
нього рівна. Пірнаючий кінець і закінчення у
формі «петлі» поодинокі (1 і 3 од., відповідно).
На відміну від пластин, майже 55 % яких
збереглися цілими, цілі пластинки (17 од.)
становлять дещо більше третини їх загальної
кількості. Ще стільки ж пластинок мають не-
значні втрати (відсутність проксимального та/
або дистального кінця). Решта представлені
фрагментами, половина яких — медіальні час-
тини. Тобто, про розмір пластинок можна суди-
ти лише за 17 цілими екземплярами, довжина
їх 22—46 мм, товщина — 2—8 мм. Індекс ма-
сивності становить 16.
Сліди кірки зафіксовано лише на 6 пластин-
ках. Тобто, відсутність кірки відмічена на 90 %
пластинок, що значно більше за 55 % аналогіч-
них пластин. відтак, вужчі заготовки рідко зні-
мали на початковій стадії розколювання.
Пластинки виготовлені з кременю двох
видів — темно-сірого однотонного (24 од.) і чор-
ного плямистого (21 од.). Привертає увагу, що
серед виробів, пов’язаних з первинним розко-
люванням, лише для відщепів і пластинок час-
тота використання цих видів кременю є майже
однаковою. зазвичай темно-сірий кремінь як
мінімум удвічі (для пластин), а то й утричі (для
нуклеусів) переважає чорний. Майже всі плас-
тинки вкриті патиною, а от люстраж зафіксова-
но лише на половині з них.
МікроПЛАСТиНи
в колекції Радомишля І лише три сколи, що
відповідають параметрам мікропластин. вони
цілі. через нечисленність опишемо кожну з
них.
Одна мікропластина має поздовжню огран-
ку, в перетині має чотири грані на дорсальній
стороні. Ймовірно, її було знято з торцевого
нуклеуса. вона має сліди від попереднього реб-
ра. Площадка точкова, приплощадкова зона зі
слідами редукції у вигляді дрібних сколів. Роз-
мір мікропластини 23 × 6 × 3 мм. Профіль дещо
покручений, дистальний кінець рівний. вона
виготовлена з чорного плямистого кременю.
Огранка другої мікропластини поздовжня,
в перетині трапецієподібна. Її площадка точ-
кова, приплощадкова зона без слідів редукції.
Мікропластина має розмір 31 × 6 × 3 мм. в про-
філь вона пряма, дистальний кінець рівний. Її
також виготовлено з чорного плямистого кре-
меню.
Таблиця 19. Радомишль І; пластинки, співвідношення огранки та площадок
Огранка
Площадка
Пласка Точкова Поздовжньо-
підправлена Фасетована Без площад-
ки Р а з о м %
Реберчаста — — 1 — 4 5 11,1
Поздовжня 7 9 3 — 13 32 71,1
Біпоздовжня 2 2 — 1 2 7 15,6
Ортогональна — — — — 1 1 2,2
Р а з о м 9 11 4 1 20 45 —
% 36 44 16 4 — — 100
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
75ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
Третя мікропластина так само має поздовж-
ню огранку, але трикутний перетин. Ймовір-
но, її було знято з торцевого нуклеуса. вона
має сліди від попереднього ребра. Її площадка
пласка, приплощадкова зона зі збереженим
«карнизом». Розмір цієї мікропластини стано-
вить 22 × 6 × 3 мм. Її профіль прямий, дисталь-
ний кінець пірнаючий. Кремінь темно-сірий
однотонний. Поверхня патинована.
вище наведений аналіз негативів сколів
нуклеусів продемонстрував, що зняття мік-
ропластинок не було метою розколювання, а
мало випадковий характер. Про те само свід-
чить і їх мізерна кількість.
виСНОвКи
Серед сировини, що використовувалася
для розколювання на стоянці Радомишль І
(табл. 20), домінують два види кременю — міс-
цевий темно-сірий однотонний, з якого виго-
товлено дві третини виробів первинного розко-
лювання, та чорний плямистий, що становить
трохи більше чверті відповідних знахідок. Ре-
шта кременю — білий шерехатий (2,6 %), коль-
оровий (0,8 %) і смугастий плитковий (0,5 %) —
представлені, порівняно, незначною кількістю
виробів.
Показовим є розподіл окремих категорій ви-
робів первинного розколювання між двома про-
відними видами кременю. загальне співвідно-
шення між ними становить приблизно 2,5 : 1,0
на користь темно-сірого однотонного. Співвідно-
шення за окремими категоріями такі (табл. 21):
нуклеуси — 3 : 1, пренуклеуси — 6 : 1, нукле-
видні уламки — 18:1 (!), авіважі — 1:1, відще-
пи — 1:1, пластини — 2,5 : 1,0, пластинки — 1 : 1
та мікропластини — 1 : 1. Це ще раз доводить,
що доступніший місцевий темно-сірий кремінь
був гіршої якості, ніж чорний плямистий, так
званий деснянський. Про це свідчать, зокрема,
й показники співвідношення нуклеподібних
уламків і пренуклеусів. Так, майже кожне жов-
но чорного «деснянського» кременю експлуату-
валося максимально, в той час як темно-сірий
однотонний часто викидали на стадії пренукле-
усів або просто розлітався на уламки.
Серед необроблених сколів приблизно одна-
кове співвідношення виробів з двох провідних
типів сировини мають авіважі, пластинки та
мікропластини, а для відщепів зафіксовано
навіть незначне переважання чорного плямис-
того. Проте, для пластин це співвідношення
становить 2,5 : 1,0 на користь місцевого темно-
сірого кременю. відтак, можна припустити, що
більшість пластин з якісного чорного плямис-
Таблиця 20. Радомишль І; види кременю та первинне розколювання
Огранка
види кременю
Темно-сірий
однотонний
Шереха-
тий
Кольоро-
вий
чорний
плямистий
Плитка
смугаста
Не виз-
начено Р а з о м %
Нуклеуси 329 12 1 106 3 3 454 34,1
Пренуклеуси 35 3 3 6 — — 47 3,5
Нуклеподібні уламки 145 5 1 8 3 4 166 12,5
Авіважі 7 — — 5 — — 12 0,9
відщепи 69 6 — 79 — — 154 11,6
Пластини 304 8 6 128 1 1 448 33,7
Пластинки 24 — — 21 — — 45 3,4
Мікропластини 1 — — 3 — — 4 0,3
Р а з о м 914 34 11 356 7 8 1330 —
% 68,7 2,6 0,8 26,8 0,5 0,6 — 100
Таблиця 21. Радомишль І; редукція приплощадкової зони на сколах
Характер приплощадкової зони
заготовки не реберчасті Реберчасті заготовки
відщеп пластина % разом відщеп пластина % разом
Рівний край 52 125 33,8 6 25 37
«Карниз» 16 31 8,4 3 3 7,1
Редукція дрібними сколами 59 117 31,6 4 29 39
забитість краю 3 17 4,5 1 6 8,4
Абразивна пришліфовка 14 75 20,3 1 5 7,1
змішаний («карниз» і редукція) 5 5 1,3 1 — 1,2
Р а з о м 149 370 100 16 68 100
Статті
76 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
того кременю були використані як заготовки
для знарядь.
На стоянці простежуються всі складові пов-
ного циклу обробки кременю: необроблена
сировина (жовна, конкреції), немодифіковані
знаряддя (відбійники), пренуклеуси, нуклеуси
та їхні фрагменти, сколи зі слідами кірки, ре-
берчасті сколи, технічні сколи, заготовки, зна-
ряддя, луски, різцеві сколи, фрагменти сколів
та уламки.
Техніка розколювання кременю — відбивна,
із застосуванням як твердого, так і м’якого від-
бійника. На використання твердого відбійника
вказує наявність вираженого відбивного горби-
ка майже на 4 % сколів. водночас, майже 35 %
сколів мають сліди «губки», що є свідченням
застосування м’якого відбійника.
Комплексу стоянки притаманне абсолют-
не домінування паралельного розколювання.
Серед нуклеусів переважають поздовжні під-
циліндричні з пласкою площадкою. відповідні
ознаки притаманні огранці більшості сколів.
Технологія розколювання характеризується
як суто верхньопалеолітична. Крім паралель-
них поздовжніх об’ємних нуклеусів, ознаками
верхнього палеоліту є і наявність у комплексі
авіважів та реберчастих сколів (10 %).
відщепів у кілька разів більше ніж пластин-
частих сколів. Але майже половина відщепів
мають розміри до 30 мм, і їх не варто розгля-
дати як потенційні заготовки. відтак, саме
пластини були провідною заготовкою, отже,
і метою розколювання. Це підтверджується і
подібністю відповідних параметрів пластин і
нуклеусів. Так, найбільша довжина нуклеусів
становить 168 мм (рис. 10), а найдовшої необ-
робленої пластини — 125 мм.
Для отримання заготовок видовжених про-
порцій з рівними паралельними краями часто
застосовували спеціальну підготовку припло-
щадкової зони нуклеусів (табл. 15; 21). Лише
третина проаналізованих сколів мали рівний
край, ще майже 10 % сколів край площадки
мав неприбраний «карниз». На решті загото-
вок фіксується редукція приплощадкової зони
дрібними сколами (майже 32 %), абразивною
пришліфовкою (трохи більше 20 %), інтенсив-
ною підправкою, що призвела до забитості краю
(4,5 %). Серед сколів з реберчастою огранкою
кількість виробів з рівним краєм і приплощад-
ковою зоною, редукованою дрібними сколами,
приблизно однакова (37 % і 39 %, відповідно),
а серед реберчастих пластин доля останніх
навіть дещо більша (майже 43 %). Абразивна
пришліфовка на реберчастих виробах трап-
ляється втричі рідше, ніж підправка дрібними
сколами.
відтак, аналіз приплощадкової зони сколів
засвідчив, що її редукція (найчастіше грубе зби-
вання «карнизу») застосовувалася для усунен-
ня недоліків, що виникали на межі площадки
та робочої поверхні, та заважали подальшому
отриманню якісних заготовок видовжених про-
порцій.
Серед сколів (як відщепів так і пластин) час-
тка первинних, дорсальна сторона яких на 75—
100 % вкрита кіркою, становить приблизно 7 %.
Такі маркери як, з одного боку — наявність
паралельних поздовжніх і біпоздовжніх під-
циліндричних і торцевих нуклеусів для отри-
мання пластин шириною 20—30 мм, «губки» на
сколах, і, з іншого боку — відсутність двобічних
форм, кареноїдних нуклеусів, нуклеусів для
мікропластин, не залишають інших варіантів
як співставити крем’яну колекцію Радомишля І
з колом граветських пам’яток. водночас, варто
зазначити про цілковиту відсутність серед ти-
пологічного ряду стоянки греветських ознак —
граветських вістер, вістер з виїмкою, пластинок
з притупленим краєм, ножів костьонківського
типу. єдиним типологічним «аргументом» може
бути вагоме переважання тут різців, зокрема
двогранних, над скребками [Кононенко, 2015].
ПОДЯКи
висловлюю щиру подяку Л.в. Кулаковській,
в.І. Усику, Д.Л. Гаскевичу за цінні поради,
консультації та моральну підтримку.
Гладилин В.Н. Проблемы раннего палеолита. — К.,
1976. — 231 с.
Демиденко Ю.Э. Некоторые вопросы классификации
каменной индустрии и хронологии Радомышльского
позднепалеолитического поселения // Актуальные
проблемы историко-археологических исследований:
Тез. докл. — К., 1987. — С. 43—44.
кононенко о.М. вістря верхньопалеолітичної стоян-
ки Радомишль І: техніко-типологічна характерис-
тика // С.Н. Бибиков и первобытная археология. —
СПб, 2009. — С. 165—173.
кононенко о.М. Різці верхньопалеолітичної стоян-
ки Радомишль І: технологія, типологія, статисти-
ка // Матэрыалы па археалогіі Беларусі. — 2010. —
вып. 18. — С. 45—55.
кононенко о.М. Радомишль: нові перспективи
вивчення верхньопалеолітичних стоянок // Маґіс-
теріум. — К., 2011а. — № 45. — С. 22—24.
кононенко о.Н. Радомышльские верхнепалеоли-
тические стоянки: распространенные стереотипы
восприятия памятников // История археологии: лич-
ности и школы: Материалы Междун. науч. конф.
к 160-летию со дня рождения в.в. Хвойки. — СПб,
2011б. — С. 324—330.
кононенко о.Н. Перфораторы верхнепалеолити-
ческой стоянки Радомышль І // Каменный век: от
Атлантики до пацифики. замятнинский сборник. —
2014. —вып. 3. — С. 128—145.
кононенко о.М. Крем’яні знаряддя верхньопалеолі-
тичної стоянки Радомишль І: типологічна специфіка
та її інтерпретація // Матеріали та дослідження Ар-
хеологічного музею ІА НАН України. — К., 2015. —
С. 35—64 (АДІУ. — вип. 3 (16)).
кононенко о.М., Пеан С. Археозоологічна характе-
ристика фауністичного комплексу верхньопалеолі-
тичного поселення Радомишль І // КДУ. — 2005. —
вип. 7. — С. 78—86.
кононенко о.М. Технологія розколювання кременю верхньопалеолітичної стоянки Радомишль І
77ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24)
Усик В.и. К вопросу о «гигантолитах», топорах и фор-
мах мустьерских нуклеусов в позднепалеолитичес-
ких комплексах (по материалам ремонтажа коллек-
ций комплекса 2 Королево 2 и стоянки Радомышль) //
Vita antiqua. — 2001. — № 3—4. — С. 167—179.
Усик В.і. Технологічні аспекти виготовлення клино-
подібних нуклеусів у пізньому палеоліті // Археоло-
гія. — 2002. — № 2. — С. 10—19.
Шовкопляс и.Г. Отчет о работе Палеолитической
экспедиции Института археологии АН УССР по рас-
копкам Радомышльской стоянки в 1957 и 1959 гг. /
НА ІА НАН України. — 1957—1959/12.
Шовкопляс і.Г. Палеолітична стоянка Радомишль
(попереднє повідомлення) // Археологія. — 1964. —
Т. ХVІ. — С. 89—102.
Шовкопляс и.Г. Мезинская стоянка. К истории
Среднеднепровского бассейна в позднепалеолити-
ческую эпоху. — К., 1965а. — 327 с.
Шовкопляс и.Г. Радомышльская стоянка — памят-
ник начальной поры позднего палеолита // Стратиг-
рафия и периодизация палеолита восточной и Цен-
тральной Европы. — М., 1965б. — С. 104—116.
Tixier J. Typologie de l’Epipaleolithique de Maghreb. —
Paris, 1963. — 212 p. (Arts et Metiers Graphiques
(Memoire du C.R.A.P.E. — No. 2, Alger))
о.Н. кононенко
ТЕхНОЛОГиЯ РАСщЕПЛЕНиЯ
КРЕМНЯ вЕРхНЕПАЛЕОЛиТиЧЕС-
КОЙ СТОЯНКи РАДОМышЛь І
Предлагаемая работа посвящена анализу изде-
лий первичного расщепления кремневых артефактов
верхнепалеолитической стоянки Радомышль I. Сре-
ди сырья доминируют два вида кремня — местный
темно-серый однотонный, что составляет более двух
третей изделий, и черный пятнистый, что составля-
ет чуть более четверти соответствующих находок. На
стоянке прослеживается все составляющие полного
цикла как первичной, так и вторичной кременеобра-
ботки — от сырья до чешуек и резцовых сколов.
Техника раскалывания кремня — отбивная, с
применением как твердого, так и мягкого отбойни-
ка. Технология расщепления полностью соответс-
твует верхнепалеолитической. Кремневому комп-
лексу стоянки присуще абсолютное доминирование
параллельного раскалывания. Среди нуклеусов
преобладают параллельные продольные подцилин-
дрические с гладкой площадкой. Соответствующие
признаки присущи огранке большинства сколов.
Также среди нуклеусов значительная часть парал-
лельных бипродольных (17 %). Пластины были ве-
дущей заготовкой и целью раскалывания. Кроме
параллельных продольных объемных нуклеусов,
технологическими признаками верхнего палеолита
является и наличие в комплексе авиважей, реберча-
тых сколов (10 %) и сколов, площадки которых име-
ют «губку» (35 %).
Анализ приплощадковой зоны сколов показал,
что ее редукция применялась для устранения недо-
статков, которые возникали на границе площадки и
рабочей поверхности и мешали дальнейшему полу-
чению качественных заготовок удлиненных пропор-
ций. Среди приемов редукции часто применялось
грубое оббивание «карниза».
Среди сколов часть первичных, дорсальная сто-
рона которых на 75—100 % покрыта коркой, состав-
ляет примерно 7 %. При этом отмечается примерно
одинаковая часть первичных отщепов и пластин.
Технология первичного расщепления этой стоян-
ки, при условии отсутствия тут двусторонних форм,
кареноидных нуклеусов и т.д., может быть сопоста-
вима с памятниками граветського круга. Одновре-
менно, в комплексе Радомышль І нет граветских
«культуроопределяющих» типов орудий — граветс-
ких острий, острий с выемкой, ножей костьонковско-
го типа, пластинок з притупляющей ретушью. Фик-
сируется только значительное преобладание резцов
над скребками
Ключевые слова: Радомышль І, верхний палео-
лит, технология расщепления, кремень, нуклеус, от-
щеп, пластина.
O.M. Kononenko
the fLint Knapping teChnOLOgy
Of the upper paLeOLithiC site
radOmyshL’ i
The most numerous category of artifacts in the collec-
tion of the Upper Paleolithic site Radomyshl’ I are those
of primary reduction. However, the full cycle of both pri-
mary and secondary stage of lithic production, from raw
materials to chips and burin spalls, is represented. Two
sorts of raw materials — the local dark gray flint (two
thirds of the artifacts) and the black «like Desnanian»
flint (more one quarter of them) are common.
The flint knapping technique used is percussion
with both hard and soft hammer. The presence of a
strong bulb of applied force on 4 % of the blanks shows
the use of hard hammer. At the same time, presence of
a «lip» on almost 35 % of the blanks shows the use of a
hammer of soft material.
The knapping technology is clearly Upper Palaeo-
lithic. The parallel technique of knapping dominates
the assemblage. Uni- and bidirectional sub-cylindrical
cores with a flat striking platform are dominant. The
majority of blanks have similar negatives on their dor-
sal surface. Blades were the main blanks and the goal
of knapping. The occurrence of core-tablets, crested
blades (10 %) and blanks with «lip» also indicate Upper
Palaeolithic technology.
Analysis of the area below the platform shows that
preparation and reduction was often applied in this
location. This was intended for the removal of defects
on the line between the platform and working surface,
thus enabling further production of high-quality elon-
gated blanks. Rough percussion was used to reduce
overhang more often than abrasion grinding.
The proportion of primary chips covered with a crust
on 75—100 % of their dorsal side is approximately 7 %
of the blanks.
A number of characteristics, such as parallel, uni- /
bidirectional prismatic and end cores, a “lip” on blanks
show that the Radomysl’ I assemblage is closer to the
Gravettian techno-complex than to any other known in
Ukraine. At the same time, in accordance with a ty-
pological analysis, the major Gravettian tools, such as
Gravette point, Kostenki knife and backed bladelet are
absent.
Keywords: Radomyshl’ I, Upper Palaeolithic, knap-
ping technology, flint, core, flake, blade.
одержано 8.12.2016
|