Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.)

У статті розглянуто та критично проаналізовано наявні дані про неолітичне поселення Глинське І, досліджене В.М. Даниленком та П.І. Хавлюком 60 років тому. Вперше вичерпно опубліковано неолітичні знахідки з пам'ятки, що зберігаються в Наукових фондах та Археологічному музеї Інституту археології...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Гаскевич, Д.Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2017
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Публікація археологічних матеріалів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161866
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) / Д.Л. Гаскевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 3 (24). — С. 85-110. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161866
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1618662019-12-26T01:26:08Z Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) Гаскевич, Д.Л. Публікація археологічних матеріалів У статті розглянуто та критично проаналізовано наявні дані про неолітичне поселення Глинське І, досліджене В.М. Даниленком та П.І. Хавлюком 60 років тому. Вперше вичерпно опубліковано неолітичні знахідки з пам'ятки, що зберігаються в Наукових фондах та Археологічному музеї Інституту археології НАН України. Наши знания о датировании и периодизации неолитической буго-днестровской культуры основываются, главным образом, на результатах изучения нескольких стратифицированных поселений среднего течения Южного Буга, исследованных В.Н. Даниленко в 1949—1961 гг. Поэтому автор начал повторный анализ и публикацию их коллекций и полевой документации. В данной статье описано и обсуждено неолитическое поселение упомянутого региона Глынськэ І (Глинское І). Our knowledge of dating and periodisation of the Neolithic Buh-Dniester Culture in whole is based mainly on the results obtained from a few sequences from the Middle part of the South Buh river basin, excavated by Valentine Danylenko in 1949—1961. The author has begun to re-analyse and re-publish their collections and field documentation. This paper therefore describes and discusses the Hlynske I Neolithic settlement from this region. 2017 Article Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) / Д.Л. Гаскевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 3 (24). — С. 85-110. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161866 903.4(477.42)”634” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів
spellingShingle	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів Гаскевич, Д.Л. Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) Археологія і давня історія України
description	У статті розглянуто та критично проаналізовано наявні дані про неолітичне поселення Глинське І, досліджене В.М. Даниленком та П.І. Хавлюком 60 років тому. Вперше вичерпно опубліковано неолітичні знахідки з пам'ятки, що зберігаються в Наукових фондах та Археологічному музеї Інституту археології НАН України.
format	Article
author	Гаскевич, Д.Л.
author_facet	Гаскевич, Д.Л.
author_sort	Гаскевич, Д.Л.
title	Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.)
title_short	Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.)
title_full	Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.)
title_fullStr	Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.)
title_full_unstemmed	Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.)
title_sort	глинське і — неолітична пам'ятка на південному бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Публікація археологічних матеріалів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161866
citation_txt	Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) / Д.Л. Гаскевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 3 (24). — С. 85-110. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT gaskevičdl glinsʹkeíneolítičnapamâtkanapívdennomubuzízamateríalamidoslídženʹ1955ta1957rr
first_indexed	2025-07-14T14:22:57Z
last_indexed	2025-07-14T14:22:57Z
_version_	1837632562303860736
fulltext	85ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) УДК: 903.4(477.42)”634” Д.Л. Гаскевич ГЛиНСьКЕ І — НЕОЛІТиЧНА ПАМ’ЯТКА НА ПІвДЕННОМу буЗІ (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) Публікація археологічних матеріалів У статті розглянуто та критично проаналі- зовано наявні дані про неолітичне поселення Глин- ське і, досліджене В.М. Даниленком та П.і. хавлю- ком 60 років тому. Вперше вичерпно опубліковано неолітичні знахідки з пам’ятки, що зберігаються в Наукових фондах та Археологічному музеї інсти- туту археології НАН України. ключові слова: неоліт, буго-дністровська куль- тура, культура кріш, керамічний посуд, крем’яні вироби. вСТуП Неоліт басейну Південного Бугу представ- лений численними пам’ятками буго-дніст- ровської культури (далі БДК) та наразі од- ним поселенням культури лінійно-стрічкової кераміки Кам’яне-завалля. виділення БДК і розробка питань її періодизації та синхроні- зації з іншими культурами стало результатом порівняно нетривалих польових досліджень неоліту лісостепового Побужжя, здійснених у 1949 та 1955—1961 рр. Середньобузькою ек- спедицією Інституту археології АН УССР на чолі з в.М. Даниленком. Колекції матеріалів вивчених тоді пам’яток зберігаються у фондах Інституту археології НАН України. Кілька де- сятків найяскравіших знахідок з цих колек- цій — крем’яні вироби, керамічний посуд, зна- ряддя з каменю, кістки та рогу — виставлені у постійній експозиції Археологічного музею ІА НАНУ, де БДК присвячена окрема вітрина. згадані роботи, що призвели до виділення БДК, провадилися переважно в місцях, які підлягали затопленню водосховищами кількох невеликих ГЕС — Ладижинської, Глибочансь- кої, Тернівської, Гайворонської. Новобудовний характер досліджень за умов браку часу, кош- тів і технічних можливостей у поєднанні з низ- кою суб’єктивних чинників, зумовили те, що більшість неолітичних пунктів були вивчені лише зачистками та невеликими розкопами. Фрагментарність дослідження пам’яток допов- нилася численними вадами польової докумен- тації та публікацій. Останнім часто притаман- ні поверхове та вибіркове надання інформації, відсутність планів пам’яток, креслень розкопів і рисунків знахідок, нехтування будь-якими кількісними характеристиками відповідних колекцій. Трапляються також помилки та про- тиріччя у викладі фактичних даних [Гаскевич, 2013, с. 6—9]. висновки, зроблені в.М. Даниленком на підставі цих не зовсім досконалих джерел, ляг- ли в основу існуючих уявлень про БДК і були відтворені у численних узагальнювальних ви- даннях [Пассек, черныш, 1970; Даниленко, 1971; 1985; Tringham, 1971; черныш, 1996] та підручниках з археології. відтак, результа- ти наступних досліджень буго-дністровських пам’яток звіряли з результатами цих перших робіт. Іноді це призводило до того, що розробле- на в.М. Даниленком періодизація матеріалів БДК ставала вирішальним чинником при виз- наченні віку знахідок деяких набагато ретель- ніше вивчених пам’яток Молдови і Степового Побужжя (наприклад, Сорока І, Ґард), навіть попри її явну невідповідність їх стратиграфії та радіовуглецевим датам [Телегін, 1977, с. 89; Гаскевич, 2014, с. 11]. з огляду на велике значення матеріалів до- сліджень 1950-х рр., що лягли в основу наших уявлень про БДК, автор розпочав роботу з їх перевидання. При цьому основна увага приді- ляється максимально повному висвітленню ар-© Д.Л. ГАСКЕвИч, 2017 Публікація археологічних матеріалів 86 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) хівних даних і детальному аналізу матеріалів колекцій. вже перевидано пам’ятки Самчин- ці ІІ, Щурівці-Поріг, Жакчик, Ладижин ІІ [Гас- кевич, 2008а, с. 166—179; 2010, с. 215—227], Мельнична Круча [Гаскевич, 2012], Ладижин І [Гаскевич, 2015]. У цій статті автор пропонує публікацію та аналіз доступних джерел про Глинське І — перший неолітичний пункт, ви- явлений на Південному Бузі в межах вінниць- кої обл. ІСТОРІЯ ДОСЛІДжЕНь Пам’ятку Глинське І виявив П.І. Хавлюк у 1955 р. Цілеспрямованою розвідкою території, що підлягала затопленню Ладижинською ГЕС, він дослідив обидва береги Південного Бугу від гирла р. Соб дещо південніше смт Ладижин до с. Семенки Немирівського р-ну. Перший вияв- лений ним неолітичний пункт одержав назву Глинське І. Тут дослідник зібрав підйомний матеріал і здійснив зачистку краю надзаплав- ної тераси. знахідки з цього та ще трьох ново- виявлених неолітичних пунктів (Сокільці І, Сокільці ІІ, Щурівці) він у тому ж році пере- дав у Київ в.М. Даниленкові. У травні 1957 р. обидва дослідники зробили спільну розвідку в районі названих поселень. На Глинському І вони зібрали підйомний матеріал і зачистили 12-метрову ділянку берегових відслонень. У липні того ж року під час стаціонарних робіт Середньобузької неолітичної експедиції, що ба- зувалася в с. Сокільці, впродовж двох днів на пам’ятці було проведено незначні земляні ро- боти. зокрема, вони зробили суцільну зачистку 35-метрової ділянки краю надзаплави та в міс- цях найбільшого скупчення знахідок приріза- ли два невеликі розкопи (комплекси № 1 і 2). ДжЕРЕЛА Дані про пам’ятку Глинське І містяться у польових звітах П.І. Хавлюка за 1955 р. [Хав- люк, 1955] і в.М. Даниленка за 1957—1958 рр. [Даниленко, 1958], а також статті П.І. Хавлюка 1959 р. та монографії в.М. Даниленка 1969 р. У польовому щоденнику робіт 1955 р., запи- си якого майже дослівно відтворені в тексті від- повідного звіту, П.І. Хавлюк детально описав розташування та стратиграфію пам’ятки, оха- рактеризував основні типи виявленої тут не- олітичної кераміки. Крім того, в щоденнику до- слідник навів схематичний план розташування пункту. До інвентарного опису матеріалів роз- відки знахідки Глинського І не включені, бо на момент його складання вже були в Інституті археології АН УССР у Києві. У звіті також від- сутні будь-які ілюстрації знахідок. Цей недолік дослідник частково надолужив у статті, напи- саній у другій половині 1957 р. і надрукованій 1959 р., де поряд з даними, що повторюють ос- новні тези звіту, навів графічну реконструкцію двох посудин і рисунки трьох фрагментів кера- міки та семи крем’яних виробів [Хавлюк, 1959, с. 169—170]. Будь-які записи, що стосуються травневої розвідки 1957 р., автору не відомі. Але в На- уковому архіві ІА НАНУ в особистому фонді в.М. Даниленка є два плани зробленої тоді на Глинському І зачистки, складені в масштабі 1 : 100 та 1 : 20 [НА ІА НАНУ, ф. 26, спр. 236, арк. 20a, спр. 364, арк. 14]. Перебіг і результати робіт, проведених у липні 1957 р., кожен з дослідників описав у по- льовому щоденнику 1. в.М. Даниленко більше уваги приділив опису взаємного розташування скупчень матеріалів у межах дослідженої пло- щі, натомість П.І. Хавлюк ретельно перерахував знахідки з кожного квадрату комплексу № 1. У тексті звіту в.М. Даниленка наведено ту ж ін- формацію, що і в його щоденнику, а в інвентар- ному описі згадано щонайменше 90 знахідок із Глинського І [Даниленко, 1958, № 3406, кн. І, с. 27—29]. Текст звіту проілюстровано фото двох крем’яних виробів, помилково підписаних як знахідки з поселення заньківці ІІ, двох кіс- тяних знарядь і дев’яти фрагментів кераміки від трьох посудин [Даниленко, 1958, № 3402, табл. ІІ, VII]. Жодне фото, зроблене на пункті Глинське І, автору не відоме. Опис Глинського І у тексті монографії в.М. Даниленка 1969 р. є дещо скороченим варіантом відповідної частини польового зві- ту. Його проілюстровано фотографіями однієї відреставрованої посудини та чотирьох улам- ків від трьох посудин, а також рисунками двох кістяних знарядь і трьох графічно реконструйо- ваних посудин [Даниленко, 1969, с. 105—107, рис. 47, 7; 62, 6, 9; 64, 1, 2, 4, 5; 70—72]. РОЗТАшувАННЯ за даними П.І. Хавлюка, пам’ятка, нині за- топлена водами Ладижинського водосховища, знаходилася на правому березі Південного Бу- гу приблизно за 1,0 км на південний схід від південної околиці с. Глинське Немирівського р- ну та на такій же відстані на північ від північ- ної околиці с. Маньківка Тульчинського р-ну вінницької обл. 2 за нинішнім адміністратив- ним поділом це територія Маньківської сільсь- кої ради. До затоплення в цій частині долини річки простежувалася вузька ділянка надза- плавної тераси (високої заплави) завдовжки 1,5 км. з півночі, заходу та півдня її обмежу- вали круті, часом урвисті, схили складеного гранітами корінного берега річки. зі сходу в од- 1. Щоденник П.І. Хавлюка за 1957 р. зберігається у польовому звіті в.М. Даниленка за 1959—1961 рр. 2. У тексті звіту та монографії в.М. Даниленка по- милково вказано, що пам’ятка знаходилася «у 0,5 км вгору за течією ріки» від с. Глинське [Даниленко, 1958, № 3401, с. 29; 1969, с. 105]. Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 87ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) них місцях вона безпосередньо омивалася во- дами Південного Бугу, в інших — переходила у вузьку заплаву. Безіменний ручай, що тече яром і впадає у річку справа, перерізав ділянку на дві нерівні частини. Пам’ятка знаходилася в меншій частині, що лежала на північ від ру- чая (рис. 1). за польовими записами відомо, що ширина надзаплави навпроти центральної ді- лянки пам’ятки становила 30 м, висота — 3 м. Ширина низької заплави в цьому місці не пе- ревищувала 10 м. Як зазначали обидва дослідники, археоло- гічний матеріал (без вказівки його часової та культурної належності) траплявся в оголеннях краю надзаплавної тераси, що простягалася від гирла безіменного ручая на півдні до місця, де круті схили складеного гранітами корінно- го берега обривалися в річку — на півночі. за топографічними картами, довжина окресленої ділянки дорівнює приблизно 500 м. Інформа- цію про точніше розташування пам’ятки в її межах наводив лише П.І. Хавлюк. У польово- му щоденнику він занотував, що «в північній частині стоянки надзаплавна тераса примикає до корінного берега, на південь через 150 м об- ривається в річку». Цей запис супроводжував дуже схематичний план. При співставленні опису й плану з топографічними картами вид- но, що зазначена дослідником протяжність пам’ятки становить 300—400 м. Але в тексті його звіту та публікації вказано, що знахідки траплялися «на протязі більше 100 м», почина- ючи «безпосередньо північніше струмка» [Хав- люк, 1955, № 2455, с. 4; 1959, с. 169]. з одного боку, більша протяжність краще узгоджується зі згадкою в.М. Даниленка про розташування пам’ятки на відстані 0,5 км від с. Глинське. з іншого, саме 100-метрову ділянку в.М. Дани- рис. 1. Розташування поселення Глинське І; штриховкою позначено річище Південного Бугу на час дослід- ження пам’ятки (за даними двохверстової карти 1927 р. зі зйомкою 1910—1913 рр. — арк. XXXVII-27) Публікація археологічних матеріалів 88 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) ленко згадує у польовому звіті та монографії. Проте, не виключено, що він механічно переніс ці дані з робіт П.І. Хавлюка. Отже, достовірно встановити точний розмір пам’ятки та її де- тальну прив’язку до найближчих елементів ландшафту не вдалося. ПЛАНІГРАФІЯ Перед початком аналізу планіграфії зро- бимо одне зауваження. Привертає увагу, що П.І. Хавлюк умовно виділяв на пам’ятці північ- ну та південну ділянки [Хавлюк, 1959, с. 169]. Натомість, описуючи зроблену тут зачистку, в.М. Даниленко говорить про її орієнтацію із заходу на схід [Даниленко, 1969, с. 106]. Це, на перший погляд, важливе протиріччя легко розв’язується з огляду на конфігурацію при- родного річища Південного Бугу, що в районі пам’ятки протікав з північного заходу на пів- денний схід (рис. 1, с), та аналогічно орієнто- ваний край тераси в районі комплексу № 1 (рис. 2). відтак, обидва дослідники по-своєму праві. Отже, північ у записах П.І. Хавлюка від- повідає заходу в.М. Даниленка. відповідно, південна ділянка пам’ятки водночас є її схід- ною частиною. Описуючи польові роботи 1955 р. П.І. Хав- люк згадує окремі знахідки та контексти їх виявлення без вказівки розташування їх щодо сталих орієнтирів і відстаней між ними. Нато- мість він використав відносні прив’язки. Так, він писав, що «в північній частині стоянки» знайдено значну кількість фрагментів посуди- ни з гребінцевим орнаментом (посудина № 1 — див. далі) та два великі фрагменти посудини, прикрашеної прокресленими лініями, які ут- ворюють зигзаг (посудина № 6). У культурному шарі «в центрі стоянки» виявлено попіл, вугли- ки, мушлі молюсків Unio та Helix, «значну кіль- кість» крем’яних пластин і відщепів, крем’яну трапецію, невеликий нуклеус, «відбійник» у вигляді яйцеподібного шматка кременю зі слідами сколювання, а також три фрагменти кераміки без орнаменту. У південній частині стоянки виявлено велику концентрацію попе- лу потужністю приблизно 1,0 м. в цьому місці П.І. Хавлюк зробив зачистку завдовжки 3,0 м. з неї походять нуклеоподібні уламки креме- ню, крем’яні пластини, кістки тварин і части- на рогу оленя [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 4—5; № 2456, с. 8а—9]. за даними в.М. Даниленка та П.І. Хавлю- ка, в 1957 р. на пам’ятці було зачищено ді- лянку краю надзаплави завдовжки не менше, ніж 35 м. На одному її кінці було скупчення неолітичного матеріалу, розкопане на пло- щі 22 м2 — «комплекс № 1». Тут були вияв- лені численні уламки неолітичної кераміки, зокрема, неповні розвали посудин (№ 7 і 16), крем’яні вироби, два кістяні знаряддя, кістки тварин, «викладки» з каменів. за 5,0 м від ком- плексу № 1 знайдено фрагменти неолітичної кераміки, зокрема, «уламки округлих денець» (посудина № 12). за 7,0 м від них зафіксовано ще одне скупчення матеріалу, до складу яко- рис. 2. Глинське І; план розкопу комплексу № 1 (за Даниленко, 1958, № 3404, кресл. 22) Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 89ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) го, зокрема, входили фрагмент трипільської посудини, фрагмент неолітичної кераміки, ще- лепа тварини, сплощений нуклеус, крем’яні пластини. У польовому щоденнику воно назва- но «комплекс № 3». У публікаціях згадки про нього відсутні. за 10 м далі, вже на протилеж- ному кінці зачищеної ділянки, виявлено ще одну концентрацію матеріалів. Тут на прирізці площею 6 м2 виявлено неповні розвали двох неолітичних посудин, прикрашених «скобко- вим» двозубим штампом (посудини № 2 і 3), крем’яний відщеп, розколоту лопатку та кілька уламків інших кісток тварин, «лінзу» мушель Unio, уламки рогу оленя зі слідами різання. Ці матеріали дослідники назвали «комплекс № 2» [Даниленко, 1958, № 3403, с. 7, 11—12; 1959— 1961, № 4423, с. 4—5]. Попри такий детальний опис, є три обстави- ни, що не дозволяють скласти навіть приблиз- ний план пам’ятки, звівши разом дані її дослід- ження різних років. По-перше, з наявних джерел неможливо визначити, в якій саме частині понад 100-мет- рового завдовжки поселення була зроблена описана 35-метрова зачистка. По-друге, опис планіграфії стоянки в польо- вому щоденнику в.М. Даниленка відрізняєть- ся від поданого в тексті звіту та монографії протилежною орієнтацією за напрямками сві- ту. Так, скрізь, де в щоденнику написано «далі на захід», у звіті та публікації стоїть «на схід». версія планіграфії з польового щоденника П.І. Хавлюка за 1957 р. збігається з опубліко- ваною в монографії «Неоліт України». По-третє, єдиною можливістю пов’язати між собою результати досліджень різних років є згад- ка про сліди зачистки П.І. Хавлюка 1955 р., які в.М. Даниленко зафіксував у 1957 р. на 5-мет- ровій ділянці краю тераси між місцем знахідки округлих денець і комплексом № 3. з його слів, саме в ній у 1955 р. виявлено неповний розвал посудини з гребінцевим орнаментом [Данилен- ко, 1958, № 3401, с. 30—31; № 3403, с. 11—12; 1969, с. 106]. Але П.І. Хавлюк у тексті звіту за 1955 р. чітко написав, що відповідні фрагмен- ти були знайдені в північній частині, а зачис- тка завдовжки лише 3,0 м була зроблена ним у південній частині пам’ятки [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 5]. Інші зачистки 1955 р. він ніколи не згадує. Отже, через нестачу одних даних і супере- чливість інших нині взаємне розташування неолітичних матеріалів, виявлених у 1955 та 1957 рр. встановити неможливо. СТРАТиГРАФІЯ Геологічній будові надзаплавної тераси, яку займає Глинське І, приділив увагу лише П.І. Хавлюк. Напевно, через брак досвіду (вліт- ку 1955 р. він закінчив лише третій курс істо- ричного факультету Ужгородського універси- тету) його визначення відкладів дещо дивують, отже, вимагають обережного ставлення. через це далі наводимо лише описові характеристи- ки стратиграфії, зафіксованої ним у польовому щоденнику: • «ґрунт сірого кольору», у верхній частині — зі значною кількістю дрібних мушель, ймовір- но, легеневих равликів 1; • «сірий піщано-землистий ґрунт»; • «жовтуватий піщано-глинистий шар» [Хав- люк, 1955, № 2456, с. 8а]. У тексті звіту деталізовано глибину їх за- лягання: «сірий <…> ґрунт» — 0—1,7 м; «жов- то-сірий суглинок» — 1,7—2,4 м. Саме в суг- линку виявлено кремінь і кістки, неолітичну кераміку, нечисленні мушлі молюсків Unio та Helix. У профілі відкладів центральної части- ни пам’ятки зафіксовано два чітко виражені горизонти мушель Unio. Нижній, потужністю 5—10 см, знаходився під суглинком «на 10 см вище сучасної заплави» та не містив знахідок. верхній шар мушель Unio потужністю до 15 см залягав над культурним шаром. У ньому вияв- лено лише кілька крем’яних пластинок. У пів- денній частині пам’ятки культурний шар був насичений попелом, а його потужність зроста- ла до 1,0 м, заглиблюючись нижче рівня повер- хні сучасної заплави [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 4—5; 1959, с. 169]. У звіті та монографії в.М. Даниленко згадує лише стратиграфічну позицію археологічних матеріалів. Так, у комплексах № 1 і 2 неолі- тичні знахідки були виявлені на глибині понад 3,0 м від поверхні [Даниленко, 1958, № 3401, с. 29; № 3403, с. 12; 1969, с. 106]. Для комплек- су № 1 її деталізовано як 3,1 м [НА ІА НАНУ, ф. 26, спр. 236, арк. 14]. Але зауваження вчено- го, що знахідки залягали в жовтому суглинку, не дозволяє пояснювати різницю між наведе- ними ним і П.І. Хавлюком глибинами наявніс- тю кількох неолітичних шарів. Швидше вона обумовлена проведенням замірів на ділянках пам’ятки з різною потужністю самого суглинку та відкладів, що його перекривали. випадки ж безпосереднього стратиграфічного перекри- вання одних знахідок іншими були зафіксовані лише тричі. По-перше, це вже згадані крем’яні пластинки в горизонті Unio над культурним шаром «в центрі стоянки». По-друге, це запис у щоденнику П.І. Хавлюка, що в комплексі № 2 під неолітичними знахідками виявлено «лін- зоподібне залягання Unio», а «ще нижче нього на 25 см» — частину рогу зі слідами різання, що розпалася на кілька шматків [Даниленко, 1959—1961, № 4423, с. 4]. І, по-третє, згадка в щоденнику в.М. Даниленка, що в комплексі № 3 «фрагмент червоної трипільської посуди- ни» знайдено на 20 см вище за фрагмент неолі- тичної кераміки та сплощений нуклеус, «але 1. Помилково зараховані П.І. Хавлюком до великих морських молюсків Аcteon tornatilis. Публікація археологічних матеріалів 90 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) все ще в жовтому суглинку» [Даниленко, 1958, № 3403, с. 12]. Отже, наявні джерела однозначно свідчать лише про перекривання неолітичних ма- теріалів трипільськими. вік кількох крем’яних пластинок та одного шматка обробленого рогу, що були виявлені, відповідно вище та нижче шару з неолітичною керамікою, лишився не визначеним. ЗНАхІДКи Матеріали Глинського І зберігаються у складі двох колекцій Наукових фондів ІА НАНУ — № 332 та № 369. Ще одна знахідка з пам’ятки — кістяний виріб — виставлений в експозиції Археологічного музею ІА НАНУ. за виданим каталогом Наукових фондів, колекція № 332 об’єднує знахідки розвідок П.І. Хавлюка 1955 та 1956 рр., а колекція № 369 складаєть- ся лише зі знахідок досліджень Глинського І у 1957 р. [Блажевич та ін., 2007, с. 43, 311]. КЕРАМІчНИЙ ПОСУД Станом на травень 2016 р. в колекції № 332 зберігається 65 фрагментів від чотирьох по- судин (№ 1, 4, 6, 9), а в колекції № 369 — 102 фрагменти від 22 посудин, зокрема 10 фраг- ментів від посудин № 4, 6 і 9, уламки яких є і в колекції № 332. Посудина № 1 (кол. № 332, 60 фр.). Представ- лена сімома орнаментованими уламками вінець, 52 уламками корпусу, з яких 40 мають орнамент, і неорнаментованим фрагментом дна. Пластич- на маса містить значну домішку жорстви, ка- менів максимальним розміром (далі — макс.) 1,1 см і органічних волокон, меншу кількість піску та поодинокі крихти кривавика. Товщина стінок від 0,4 до 0,7 см, дна — 0,8—1,1 см. зов- нішня поверхня сіра, темно-сіра, світло-бура, бура; внутрішня — бура, темно-сіра, чорна. Попри те, що обидві поверхні добре загладжені, вони трохи бугристі через наявність надто круп- них каменів мінеральної домішки. відбитки ор- ганічних волокон нечисленні. Дещо більше їх зсередини та в придонній частині ззовні. Посудина графічно реконструюється як круг- лодонний горщик заввишки приблизно 34 см. Напівкуляста нижня частина його тулуба з мак- симальним діаметром 30 см дещо звужується догори та без жодних ребер і перегинів плавно переходить у низьку вертикальну шийку. Край вінець потоншений скісним зрізом усередину (рис. 3). Діаметр вінець 23 см. Під їхнім краєм просвердлено конічний ремонтний отвір з вхід- ним діаметром 0,6 см і вихідним — 0,3 см. Орнамент вкриває майже всю посудину за винятком придонної частини та власне самого округлого дна. він складається з горизонталь- них рядів вертикально орієнтованих відбитків 4-зубого гребінцевого штампа завдовжки 0,9 см, нанесених під гострим кутом до поверхні, тобто в спосіб, що подекуди називають «відступаючим», або «з протягуванням». У верхній половині посу- дини кожен другий рядок відбитків має розри- ви, довжина яких приблизно дорівнює довжині орнаментованих відтинків. У нижній частині два суцільні рядки почергово змінюються двома розірваними. Таким чином, утворюється орна- ментальна композиція, що полягає в чергуванні прямокутних вертикальних зон, то щільно, то розріджено заповнених рядками гребінцевих від- битків (рис. 3, 2). Один ряд таких самих відбитків нанесено під краєм вінець зсередини (рис. 3, 1). Розвал посудини П.І. Хавлюк виявив у 1955 р. в «північній частині стоянки» [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 5]. Опис її наведено у польово- му звіті та щоденнику дослідника. він же здій- снив та опублікував її графічну реконструк- цію [Хавлюк, 1959, с. 170, рис. 60, 1). Пізніше її неодноразово передруковували [Даниленко, 1969, с. 107, рис. 72; Пассек, черныш, 1970, с. 129, рис. 5, 16; Tringham, 1971, p. 97; fig. 16, g; черныш, 1996, с. 23, рис. 2, 55; Wechler, 2001, Taf. 8, 13], іноді, без масштабу та у своєрідній інтерпретації, далекій від першоджерела [Да- ниленко, 1971, с. 90, рис. 24, 13; 1985, с. 123, рис. 31, 13]. Наголосимо, що реконструкція П.І. Хавлюка відрізняється від запропонова- ної автором цієї статті як іншими пропорціями форми верхньої частини посудини, так і харак- тером орнаментації її нижньої половини. Посудина № 2 (кол. № 369, 22 фр.). Пред- ставлена орнаментованим фрагментом вінець та 21 неорнаментованими уламками стінок. Пластична маса містить значну домішку ша- моту (переважно, дрібних крихт рудого ко- льору, рідше — шматків товчених черепків максимальним розміром 0,6 см), дрібні груд- ки щільної білої нерозмішаної глини (макс. 0,4 см), незначну кількість грубого кутастого піску, жорстви та дуже тонких органічних во- локон. Товщина стінок коливається від 0,3 до 0,7 см, переважає 0,5—0,6 см. зовнішня повер- хня світло-бура, рожево-коричнева, у верхній частині рівна загладжена, у нижній — буг- риста з виразними лінійними слідами верти- кального загладжування (штампом?), внутріш- ня — бура, сіра, темно-сіра бугриста зі слідами горизонтального загладжування. Форма посудини реконструюється як біконічна (рис. 4, 2). Максимальний діаметр — приблизно 31 см, — припадає на плавно заокруглене ребро, що розділяє її корпус на дві частини — меншу верхню та більшу нижню. висота посудини була не меншою за 30 см. вінця діаметром близько 25 см прямі, зріз сплощений. Орнамент зафіксовано лише під краєм ві- нець. ззовні це принаймні два горизонтальні ряди з вертикально орієнтованих окремо пос- тавлених відбитків двозубого штампу завдовж- ки 0,8 см, зсередини — один горизонтальний ряд аналогічних відбитків (рис. 4, 1). Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 91ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) рис. 3. Глинське І; неолітична кераміка: 1, 2 — посудина № 1 Публікація археологічних матеріалів 92 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) за шифрами, всі уламки посудини були знайдені в межах комплексу № 2 в 1957 р. Це узгоджується з даними про виявлення тут від- повідних фрагментів, наведеними у польовому щоденнику, тексті звіту, інвентарному описі, а також в монографії в.М. Даниленка. зображення публікується вперше. Посудина № 3 (кол. № 369, 14 фр.). Пред- ставлена двома орнаментованими уламками вінець, одним орнаментованим та 11 неорна- ментованими фрагментами корпусу (рис. 5, 1— 5). Пластична маса містить незначну кількість кутастого та окатаного піску, слюди, жорстви, тонких органічних волокон, поодинокі кавал- ки щільної білої глини (каолін?) (макс. 0,4 см) і камені (макс. 0,5 см). Товщина стінок 0,5— 0,8 см. зовнішня поверхня світло-бура та бура, рівна гладка у верхній частині, дещо бугриста зі слідами смугастого загладжування — в при- донній (рис. 5, 5). внутрішня поверхня — світ- ло-бура, бура, сіра і темно-сіра добре загла- джена. рис. 4. Глинське І; неолітична кераміка: 1, 2 — посудина № 2 Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 93ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) Реконструюється лише дещо стягнутий верх посудини. Край вінець прямий, місцями з на- пливом ззовні. зріз сплощений. Орнамент нанесено двозубим штампом, що лишив відбитки у вигляді двох глибоких ямок, з’єднаних дугою. відбитки завдовжки 0,8 см на- носили з протягуванням, у т. зв. «скорописній» манері. Композиція складається з двох гори- зонтальних рядів, що оперізують посудину під краєм вінець, від яких періодично «звисають» рис. 5. Глинське І; неолітична кераміка: 1—5 — посудина № 3; 6—8 — посудина № 4 Публікація археологічних матеріалів 94 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) прямокутні зони з двох горизонтальних відтин- ків рядів відбитків того ж штампа (рис. 5, 1, 2). Усі фрагменти мають шифр «комплекс 2», що добре узгоджується зі згадками в тексті польо- вого звіту та щоденниках дослідників 1957 р., а також монографії в.М. Даниленка. Публікується вперше. Посудина № 4 (кол. № 332, 1 фр.; № 369, 2 фр.). Представлена орнаментованим улам- ком вінець, одним орнаментованим та одним неорнаментованим уламками корпусу (рис. 5, 6—8). виготовлена з маси, що містить значну домішку слюди, кутастого та окатаного піску, тонких органічних волокон, а також невелику кількість жорстви. Товщина стінок 0,4—0,7 см. зовнішня поверхня світло-бура, сіра і темно- сіра гладка, внутрішня — бугриста, зі слідами загладжування, темно-сіра. Обидві поверхні мають характерний золотистий блиск і вкриті відбитками вигорілих органічних волокон. На одному фрагменті (рис. 5, 8) зсередини на сти- ку джгутів помітні діагональні риски завдовж- ки 0,8 см, ймовірно, нанесені нігтем. Судячи з уламків, дещо стягнута досереди- ни верхня частина посудини закінчувалася ледь відхиленими назовні вінцями діаметром близько 20 см з потоншеним краєм і заокругле- ним зрізом. На верхню частину ззовні нанесено орна- мент у вигляді «сітки», утвореної перетином горизонтальних і ледь скісних ліній, глибо- ко прогладжених орнаментиром завширшки 0,4 см. Нижче від неї, ймовірно, звисали три- кутні фестони, заповнені скісною «сіткою» з вужчих, але глибших, іноді дубльованих ліній шириною 0,2 см, швидше за все, нанесених тим же орнаментиром, поставленим під іншим ку- том. зсередини край вінець орнаментовано ря- дом діагональних насічок (рис. 5, 6, 7). Точну локалізацію знахідок не встановлено. Уламок вінця не має шифру, але його згада- но в щоденнику і тексті звіту П.І. Хавлюка за 1955 р., а також статті вченого [Хавлюк, 1959, с. 170, рис. 60, 4]. На фрагментах корпусу є на- писи «Глинище» тушшю та «Гл.» олівцем. Ці ознаки свідчать, що вони були виявлені у тому самому році. Посудина № 5 (кол. № 369, 2 фр.). Представ- лена двома неорнаментованими уламками кор- пусу. виготовлена з пластичної маси, що міс- тить значну домішку слюди, грубого кутастого піску та жорстви, незначну кількість тонких органічних волокон, поодинокі камені (макс. 0,4 см). Товщина стінок 0,5—0,8 см. зовнішня поверхня гладка підлискована сіра, внутріш- ня — гладка чорна з характерним слюдяним блиском. за шифрами, обидва уламки походять з ком- плексу № 2, дослідженого в 1957 р. У звіті та публікаціях вони не фігурують. Посудина № 6 (кол. № 332, 3 фр.; № 369, 7 фр.). Представлена орнаментованим улам- ком вінець, чотирма орнаментованими та чо- тирма неорнаментованими уламками корпусу, уламком дна. виготовлена з пористої маси, що містить значну домішку грубо товченої мушлі (макс. 0,8 см) і грубих рослинних волокон, не- значну кількість грубого окатаного піску, поо- динокі світло-сірі грудки глини (макс. 1,0 см). Товщина стінок у верхній частині 0,6—0,8 см, у придонній — 1,0—1,7 см. ззовні поверхня сіро- бура, бура, світло-бура. У верхній частині глад- ка, в нижній — з різноспрямованими слідами загладжування. Місцями на ній збереглися за- лишки лискування. зсередини поверхня бура, темно-бура, сіра, темно-сіра, у верхній частині гладка підлискована, в придонній — дуже еро- дована, вкрита відбитками вигорілої органіки. Уламки походять від горщика заввишки приблизно 32 см. він мав прямі вінця близько 20 см в діаметрі з хвилястим краєм і заокруг- леним зрізом, коротку вертикальну шийку, добре виражені плічка, що плавно переходять у підсферичну середню частину корпусу з мак- симальним діаметром близько 27 см., яка за- кінчувалася конічною придонною частиною та пласким дном діаметром близько 10 см. Нижня поверхня дна увігнуто-пряма, бокова — виділе- на, із закраїною, внутрішня — не збереглася. Плічко та середню частину корпусу прикра- шав орнамент з шести (?) горизонтальних зон, заповнених різноспрямованими скісними про- гладженими лініями завширшки 0,1—0,3 см. через чергування кута нахилу, вони утворю- ють своєрідну вертикально-зигзагову, «пар- кетну», композицію, що оперізувала посудину. Ще три відтинки аналогічних горизонтальних ліній нанесено на шийці (рис. 6). з 10 фрагментів чотири найбільших, зокре- ма від вінець і денця, були виявлені в 1955 р. Про це свідчать як шифри на трьох з них, так і згадки у звіті, щоденнику та статті П.І. Хав- люка. за його даними, вони знайдені «в тому ж місці», де й уламки посудини № 1, тобто у північно-західній частині пам’ятки [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 5]. за шифрами, решта шість фрагментів виявлені в 1957 р., причому п’ять з них походять із зачистки краю тераси. Проте, описуючи її в щоденнику та звіті, в.М. Дани- ленко їх не згадує. Не виключено, що це також знахідки 1955 р., які, як і багато інших дрібних матеріалів тої розвідки, не були вчасно підпи- сані. відтак, вони перемішалися зі знахідками 1957 р., одержали відповідні шифри та на- віть були внесені до інвентарного опису. Таке припущення підтверджується тим, що пласке дно — достеменна знахідка 1955 р., — також внесене до інвентарного опису 1957 р. і нині входить у колекцію № 369. Досі публікувалися окремо денце та окремо верхня частина посудини [Хавлюк, 1959, с. 170, рис. 60, 2, 5; Гаскевич, 2008б, с. 293, рис. 12, 2]. Наведена тут реконструкція запропонована ав- тором і оприлюднена вперше. Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 95ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) Посудина № 7 (кол. № 369, 21 фр.). Пред- ставлена уламком вінець і 20 уламками корпу- су. всі фрагменти орнаментовані. виготовлена з тонкоструктурної добре вимішаної маси, що має домішку незначної кількості грубо подріб- неної мушлі (макс. 1,0 см) і грубих рослинних волокон. Товщина стінок 0,8—1,2 см. Обидві поверхні рівні гладкі, місцями збереглося лис- кування. Колір світло-бурий і рожево-бурий з бурими плямами. Обпал слабкий — фраг- менти мають «замилені» чорні злами та лише біля поверхонь тонкі (менше ніж 0,1 см) світлі шари. Ймовірно, посудина була слабопрофільова- ною, мала циліндричний корпус з максималь- ним діаметром близько 20 см і верхню частину, що плавно переходила в ледь стягнуті прямі вінця з потоншеним скошеним назовні краєм і заокругленим зрізом. Орнамент посудини складався із зон складної форми, контури яких нанесено плавно вигнути- ми прокресленими лініями товщиною 0,1—0,2 см, продубльованими ззовні рядом щільно розташо- ваних глибоких ямок-наколів, нанесених труб- частим штамом діаметром 0,4 см, іноді під знач- ним нахилом. вся поверхня в межах, окреслених цими лініями, заповнена «сіткою» з прокреслених скісних ліній такої само ширини (рис. 7). Компо- зицію, яку утворюють ці сітчасті зони, визначити не вдається. Найвірогідніше, вона мала нерегу- лярний характер, як на добре реконструйованому горщику з Митькова Острова [Даниленко, 1969, с. 78, рис. 33; 34, 2], що наразі демонструється в експозиції Археологічного музею ІА НАНУ. рис. 6. Глинське І; неолітична кераміка: посудина № 6 Публікація археологічних матеріалів 96 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) за шифрами, 19 фрагментів знайдені у 1957 р. Місце виявлення 14 з них позначене як комплекс № 1 (кв. 2—3/а, 4/б—в), ще п’яти — зачистка краю тераси. Це підтверджують чис- ленні згадки про цю посудину в звіті 1957 р. Обидва незашифровані уламки могли бути виявлені в 1955 р. Про це свідчить запис в що- деннику розвідки П.І. Хавлюка про фрагменти стінок «з ямочним орнаментом» і «з суцільною сіткою» [Хавлюк, 1955, № 2456, с. 9], яким не рис. 7. Глинське І; неолітична кераміка: 1—4 — посудина № 7 Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 97ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) відповідає жодна зі знахідок колекції № 332, але відповідають обидва згадані уламки. Фото фрагментів описаної посудини вміще- не у польовому звіті [Даниленко, 1958, № 3402, табл. VII] і монографії в.М. Даниленка [Дани- ленко, 1969, с. 90, рис. 47, 7]. Але запропоно- вана ним реконструкція її зовнішнього вигля- ду [Даниленко, 1969, с. 107, рис. 71; Wechler, 2001, Taf. 5, 1] не підтверджується наявними матеріалами. Посудина № 8 (кол. № 369, 1 фр.). Представ- лена великим орнаментованим уламком корпу- су. виготовлена з тонкоструктурної пластичної маси, що містить незначну домішку дрібного піску, подрібненої мушлі (макс. 0,4 см) і тон- ких органічних волокон. Товщина фрагменту 0,5—0,8 см. Поверхні гладкі підлисковані, зов- нішня світло-сіро-бура, внутрішня темно-роже- во-бура. Обпал слабкий. виходячи з профілю уламка, корпус діамет- ром не менше 26 см мав плавно заокруглене ребро (рис. 8, 1). На фрагменті збереглася частина компози- ції з трьох орнаментованих зон, відокремлених одна від одної неорнаментованою поверхнею. зони заповнені діагональною «сіткою» з про- креслених ліній товщиною до 0,1 см. У одної зони сітка не облямована, в другої — облямова- на рядом підокруглих ямок-наколів діаметром 0,3 см, у третьої — обмежена двома тонкими прокресленими паралельними лініями, обля- мованими ззовні рядком ямок-наколів, анало- гічних щойно згаданим (рис. 8, 1). за шифрами та інвентарним описом, фраг- мент походить з якоїсь зачистки 1957 р. Публікується вперше. Посудина № 9 (кол. № 332, 1 фр.; № 369, 2 фр.). Представлена трьома орнаментовани- ми уламками корпусу (рис. 8, 2—4). Пластич- на маса містить товчену мушлю (макс. 0,5 см), грубі органічні волокна, незначну кількість грубого окатаного піску, залізисті стяжіння, уламок кальцинованої кістки. Товщина стінок 0,8—1,4 см. Поверхні загладжені, з відбитками вигорілої органіки. зовнішня — бура, буро-ко- ричнева, внутрішня — темно-сіра. Форма та розміри посудини не реконструю- ються. зафіксовану частину орнаментальної ком- позиції становлять дві горизонтальні (?) зони: одна представлена скісною сіткою з прогладже- них ліній завширшки 0,3 см, а друга заповнена рядами горизонтально орієнтованих нігтьових вдавлень завдовжки до 1,0 см, перед якими іноді утворювався горбик-наплив (рис. 8, 2—4). зашифровано два фрагменти. Один по- ходить з розвідки П.І. Хавлюка 1955 р., дру- гий — зі зборів на поверхні 1957 р. Рисунок фрагмента, виявленого у 1955 р., опубліковано [Хавлюк, 1959, с. 170, рис. 60, 3]. він згадується в польовому щоденнику П.І. Хавлюка, але без детальної локалізації в межах пам’ятки. Посудина № 10 (кол. № 369, 1 фр.). Представ- лена одним орнаментованим уламком корпусу. Пластична маса містить домішку груботовче- ної мушлі (макс. 0,5 см), тонких органічних волокон, незначну кількість окатаного піску, дрібні часточки слюди. Товщина стінки 0,7 см. Поверхні гладкі. зовнішня — бура, внутріш- ня — сіра. Форма та розміри посудини не реконструю- ються. Фрагмент орнаментовано щонайменше п’ятьма горизонтальними прогладженими лініями-канелюрами завширшки 0,5 см і завг- либшки 0,1 см (рис. 8, 5). Фрагмент виявлено навесні 1957 р. у зачис- тці краю кв. 2—3/а комплексу № 1. У звіті не згадується. Публікується вперше. Посудина № 11 (кол. № 369, 1 фр.). Представ- лена 1 неорнаментованим фрагментом стінки товщиною 0,4—0,7 см (рис. 8, 6). Формівна маса містить значну домішку грубих органічних во- локон та незначну кількість дрібнотовченої мушлі (макс. 0,2 см), грубого окатаного піску і вохристих стяжінь. Поверхні світло-бурі, бурі, еродовані з відбитками вигорілої органіки. Форма посудини не реконструюється. Судя- чи з наявного уламку, її максимальний діаметр був не менший за 14 см. за шифром, фрагмент виявлено влітку 1957 р. у комплексі № 2. Це підтверджується згадкою у інвентарному описі. Публікується вперше. Посудина № 12 (кол. № 369, 4 фр.). Пред- ставлена двома орнаментованими фрагмента- ми вінець і верхньої частини та двома неорна- ментованими фрагментами придонної частини (рис. 9, 1—3). Пластична маса містить домішку великих (макс. 0,7 см) окатаних кавалків щіль- ної білої глини (каолін?), грубих органічних волокон, дрібні залізисті стяжіння. Товщина стінок верхньої частини 0,8—0,9, придонної — 1,4—2,0 см. Поверхні світло-бурі та бурі, буг- ристі, але гладкі. Поява нерівностей пов’язана з намаганням приховати виступаючі кавалки білої глини. Ймовірно, посудина мала сферичний корпус, що одразу, без вираженої шийки переходить у невисокі, відхилені назовні вінця діаметром близько 16 см із заокругленим зрізом та потов- щеним назовні краєм-комірцем. Масивна при- донна частина могла закінчуватися як плас- ким, так і округлим дном. верх посудини орнаментований діагональ- ною сіткою з грубо прокреслених ліній завшир- шки 0,3—0,4 і завглибшки до 0,2 см. На плечи- ках просвердлено підконічний ремонтний отвір із зовнішнім діаметром 0,9 і внутрішнім 0,4 см (рис. 9, 1). за шифрами, фрагменти виявлені в 1957 р.: вінце — влітку в розкопі комплексу № 1 (кв. 2/ б), фрагмент плечика — навесні в цьому ж міс- ці в зачистці (кв. 2—3/а), придонні уламки в Публікація археологічних матеріалів 98 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) неконкретизованому місці «зачистки тераси». вірогідно, саме про них ідеться в щоденнику в.М. Даниленка в згадці про «уламки округлих донець», знайдені разом з «групою неолітичних черепків» при зачистці тераси за 5,0 м на захід від комплексу № 1. Фрагменти згадуються в інвентарному описі. Фото вінець наведено в звіті [Даниленко, 1958, № 3402, табл. VII] та опубліковано в моногра- фії [Даниленко, 1969, с. 102, рис. 64, 1]. Посудина № 13 (кол. № 369, 3 фр.). Пред- ставлена двома орнаментованими та одним неорнаментованим уламками корпусу. Плас- тична маса містить значну домішку грубих органічних волокон і товченої мушлі (макс. 0,6 см), а також окремі луски та дрібні грудки сірої нерозмішаної глини (макс. 0,7 см). Тов- щина стінок 0,7—0,9 см. Поверхні гладкі. зов- нішня — сіро-бура та буро-коричнева, внутріш- ня — сіро-бура і темно-бура. Форма і розміри посудини не реконструю- ються. Корпус посудини прикрашали вертикальні ряди пальцевих защипів (рис. 9, 4, 5). рис. 8. Глинське І; неолітична кераміка: 1 — посудина № 8; 2—4 — посудина № 9; 5 — посудина № 10; 6 — посудина № 11 Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 99ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) за шифрами, фрагменти виявлені в 1957 р. у південній і східній частинах розкопу комп- лексу № 1 (кв. 4—5/б, 6/г). Описані уламки згадуються в тексті звіту та інвентарному описі. Фото орнаментованих фраг- ментів наведено в звіті [Даниленко, 1958, № 3402, табл. VII] та опубліковано в.М. Даниленком [Да- ниленко, 1969, с. 102, рис. 64, 2, 4], рисунок одного фрагмента — Н.С. Котовою [Котова, 2002, с. 172, рис. 48, 4; Kotova, 2003, p. 214, fig. 48, 4]. рис. 9. Глинське І; неолітична кераміка: 1—3 — посудина № 12; 4, 5 — посудина № 13; 6, 7 — посудина № 14; 8 — посудина № 15 Публікація археологічних матеріалів 100 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) Посудина № 14 (кол. № 369, 9 фр.). Представ- лена уламком вінець і вісьмома уламками сті- нок без орнаменту (рис. 9, 6, 7). Формівна маса містить значну домішку коротко посічених ор- ганічних волокон, незначну кількість малень- ких грудок щільної білої глини (макс. 0,5 см), поодинокі дрібні уламки мушлі (макс. 0,4 см). Товщина стінок 0,7—1,2 см. Поверхні переваж- рис. 10. Глинське І; неолітична кераміка: посудина № 16 Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 101ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) но еродовані зі слідами вигорілої органіки, рід- ше — гладкі з ледь помітними підлискованими ділянками. зовнішня — сіро-бура, бура, світ- ло-бура, внутрішня — темно-сіра, бура, світло- бура. вінце пряме, край потоншений, зріз заокруг- лений (рис. 9, 6). Форма та розміри посудини чи її частин не реконструюються. за шифрами, фрагменти виявлені в межах комплексу № 1 (кв. 2/в, 4/в, 5/б). частина з них згадуються в інвентарному описі 1957 р. Публі- кується вперше. Посудина № 15 (кол. № 369, 1 фр.). Представ- лена уламком верхньої частини корпусу. Фор- мівна маса тонкоструктурна, добре вимішана, шарувата, без помітних домішок. Товщина стін- ки 0,4—0,5 см. зовнішня поверхня світло-бура дуже еродована бугриста з окремими гладкими ділянками, що зберігають сліди лискування. внутрішня — рожево-бура загладжена. злам сірий. Уламок належить маленькій посудині з під- сферичним корпусом максимальним діаметром близько 8,0 см і прямою вертикальною шийкою (рис. 9, 8). за шифром, фрагмент походить із зачисток 1957 р. без вказівки місця. він згадується в ін- вентарному описі. Публікується вперше. Посудина № 16 (кол. № 369, 5 фр.). Представ- лена двома уламками вінець, одним — стін- ки, та двома — денця з придонною частиною. Пластична маса шарувата. Складається з від- муленої тонкоструктурної глини, що містить незначну домішку органіки та дрібнозернисто- го піску. Товщина стінок 0,5—0,9 см. зовнішня поверхня рівна, в давнину ангобована та добре залискована, але нині шерехата з кавернами на місці відлущених ділянок. Її колір бурий, темно-сірий, чорний. внутрішня поверхня за- гладжена темно-сіра. злам чорний. Наприкін- ці 1950-х рр. чашу було відгіпсовано. в процесі цієї кустарно виконаної реставрації майже всю її поверхню обробили абразивом, про що свід- чать відповідні свіжі сліди. Наявні уламки дозволяють реконструювати невелику біконічну чашу зі стягнутим верхом на кільцевому піддоні. заокруглене ребро поді- ляє корпус на дві нерівні частини — дещо біль- шу нижню та меншу верхню. Остання плавно переходить у ледь виражений вертикальний край вінець із заокругленим зрізом. Нижня та внутрішня поверхні денця увігнуті, боко- ва — чітко виділена. На його нижній поверх- ні добре помітні залишки кільцевого піддона, пошкодженого в давнину. злам піддона оброб- лено абразивом, що робить посудину стійкою. Коли було здійснено цю обробку — у неоліті, чи під час згаданої реставрації, визначити немож- ливо. висота вцілілої частини чаші 10,5 см, діаметр вінець 12 см, ребра — 15 см, вцілілої частини денця — 5 см, товщина центру денця 0,7 см. чаша була орнаментована напівсферични- ми наліпами, розташованими на ребрі корпусу (рис. 10). Усі фрагменти чаші виявлені в 1957 р. в зачистці та крайніх рядах квадратів розкопу комплексу № 1, найбільший фрагмент — на кам’яній викладці в кв. 1/а. Описана посудина згадана в тексті польово- го звіту, щоденнику та інвентарному описі. Її фотографії та рисунки наведені в численних публікаціях [Даниленко, 1969, с. 102, рис. 64, 5; с. 106, рис. 70; с. 152, рис. 126, 36; Tringham, 1971, p. 97; fig. 16, e; Телегин, 1988, с. 36, рис. 2, 12; черныш, 1996, с. 23, рис. 2, 86; Wechler, 2001, Taf. 5, 2; Котова, 2002, с. 172, рис. 48, 6; 2015, с. 102, рис. 22, 5; Kotova, 2003, p. 214; fig. 48, 6; 2009, p. 169; fig. 9, 1; Гаскевич, 2008б, с. 295, рис. 13, 1]. Порівняння наявних фраг- ментів з рисунком з монографій Н.С. Котової свідчить про втрату на початку 2000-х рр. при- наймні одного уламка верхньої частини чаші. Посудини № 17—23. Крім неолітичного по- суду в колекції № 369 є сім уламків від семи посудин пізнішого часу. з них один з написа- ним олівцем шифром «Гл.» походить зі зборів на поверхні чи зачистки 1955 р. Це дрібний уламок стінки посудини початку доби раннього заліза з глини з домішкою піску, орнаментова- ний композицією з тонких прокреслених ліній (пос. № 20). Решта шість виявлені в 1957 р., з них три на поверхні. Це — дрібний неорнамен- тований уламок трипільської посудини зі знач- ною домішкою дрібно потовченої мушлі (пос. № 21), а також два уламки посуду часу ранньо- го заліза — пряме вертикальне вінце зі зрізом, приплюснутим пальцевими вдавленнями, та масивне дно з бугристими поверхнями та знач- ною мінеральною домішкою у формівній масі (пос. № 22 та 23, відповідно). за шифрами, ще три уламки виявлено в межах комплексу № 2. Це два уламки трипільських посудин червоно- го кольору — відігнуте назовні вінце із глини з домішкою грубого піску та жорстви (пос. № 17) і неорнаментований уламок стінки з домішкою піску (пос. № 18), а також уламок посудини кінця доби бронзи з пальцевими прогладжу- ваннями по сирій глині, що містить домішку піску та жорстви (пос. № 19). в інвентарному описі згадується лише останній фрагмент, але без зазначення його віку. вИРОБИ з КРЕМЕНЮ Нині в колекції № 332 є 23, а в колекції № 369 — 68 виробів з кременю. Але з цих 91 виробу лише 82 мають шифри, що ідентифі- кують їх як знахідки з Глинського І. вторинна обробка зафіксована на третині зашифрованих кременів, хоча сліди використання є і на спе- ціально необроблених виробах. Переважна більшість крем’яних виробів ви- готовлені з сировини сеноманських відкладів. Публікація археологічних матеріалів 102 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) Найбільше непрозорого світло-сірого, іноді з легкою жовтизною кременя, що містить великі включення-плями сірого, темно-сірого, чорного кольору з дрібними світлими вкрапленнями. в тонких сколах ці включення напівпрозорі. Дещо менше однотонного сіро-жовтого та жов- того напівпрозорого в тонких сколах кременю з дрібними світлими вкрапленнями. Ще менше однотонного темно-сірого, іноді коричнюватого, напівпрозорого кременю з дрібними світлими вкрапленнями. Поверхні конкрецій мають слі- ди інтенсивного вивітрювання та перебування у водних потоках. з туронської сировини виго- товлені лише три уламки добре огранованих пластинок, один з яких ретушований (див. далі: рис. 12, 6), другий — має ділянку гладенької жовняної кірки, а третій — без вторинної об- робки та кірки — незашифрований. Це дуже якісний сіро-коричневий прозорий кремінь майже без помітних оку включень. Некреме- неві породи каменю представлені пластиною з чорної шаруватої порівняно м’якої сировини Таблиця 1. Глинське І. Типологічний склад комплексу крем’яних виробів * Колекція, № 332 369 Р а- з о м Рік досліджень 1955 1955 і 1957 1957 вироби Локалізація знахідок; у дужках дано (рис. №, позиція) Поверхня і зачистка Поверхня зачистка Комплекс, № 1 2 заготовки та відходи 14 25 1 7 8 55 нуклеуси 2 (11, 16) — — — 2 (11, 17, 19) — уламок кременю нуклеоподібний 1 — — — — — пластинчасті заготовки 5 14 1 4 2 — відщепи та технологічні сколи 6 10 — 3 3 — уламки невизначених виробів — 1 — — 1 — знаряддя 8 11 3 4 1 27 трапеція на пластинці — 1 (11, 1) — — — — скребачка на пластинці кінцева — 1 (11, 6) — — — — скребачки на відщепах 2 4 1 2 1 — кінцева та кінцева подвійна — 1 (11, 7) 1 (11, 9) — — — з ретушшю на 3/4 периметра — 1 (11, 15) — — — — замкнуторетушована — — — 1 (11, 14) — — кінцево-бокові 2 (11, 8, 12) — — 1 (11, 11) 1 — бокова та бокова подвійна — 2 (11, 10, 13) — — — — різець на пластині кутовий — 1 (11, 3) — — — — перфоратори 1 (11, 5) — 1 (11, 4) — — — пластини та пластинки ретушовані 3 (12, 1—3) 1 (12, 4) 1 (12, 6) 1 (12, 5) — — пластинка тронкована — — — 1 (11, 2) — — відщепи ретушовані 1 1 — — — — уламок ретушованого виробу 1 1 — — — — ретушер на нуклеусі — 1 (11, 18) — — — — Р а з о м 22 36 4 11 9 82 Примітка. Тут і в табл. 2: * вироби без шифру не враховані. Таблиця 2. Глинське І. Ширина та характер фрагментації пластинчастих заготовок Ширина, см Р а- з о м Характер фрагментації, вторинна обробка: відсутня / присутня Р а- з о м Цілі з відла- маним кінцем Прокси- мальні Меді- альні Дисталь- ні з відла- маним горбком Мікропластини — до 0,7 — — / — — / — — / — — / — — / — — / — — / — Пластинки — від 0,7 включно до 1,2 9 6 / 3 1 / — 2 / — 1 / 1 1 / 1 — / — 1 / 1 Пластини — від 1,2 включно 28 20 / 8 3 / 1 4 / 2 5 / 1 3 / 4 4 / — 1 / — Р а з о м 37 26 / 11 4 / 1 6 / 2 6 / 2 4 / 5 4 / — 2 / 1 Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 103ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) рис. 11. Глинське І; крем’яні вироби: 1 — трапеція; 2 — тронкована пластинка; 3 — різець; 4, 5 — перфора- тори; 6—15 — скребачки; 16, 17, 19 — нуклеуси; 18 — ретушер на нуклеусі Публікація археологічних матеріалів 104 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) (аргіліт?). Її поверхні матові, краї не гострі, ребра негативів сколів не рівні. Типологічний склад комплексу крем’яних виробів з поділом за колекціями, роками до- слідження, шифрами та локалізацією наве- дено в табл. 1, дані про ширину та характер фрагментації пластинчастих заготовок — у табл. 2. Рисунки майже всіх знарядь (за винят- ком одної скребачки, ретушованих відщепів, уламків невизначених виробів) і нуклеусів (за винятком перепаленого поперечного однопло- щадкового паралельного з гладкою площадкою та неприбраним карнизом, негативами пласти- нок і відщепів) позбавляють потреби вдаватися до їх детальнішої характеристики. Сліди дії вогню зафіксовані на семи виробах. з них чо- тири (зокрема трапеція) виявлені на поверхні, один — у комплексі № 1, один — у комплексі № 2, а ще один не має шифру. Крім наведених у табл. 1, колекція № 332 включає один, а колекція № 369 — вісім крем’яних виробів без шифрів. Це ретушований відщеп, ціла пластинка, дистальний і прокси- мальний уламки пластинок, пластина з облама- ним дистальним кінцем, відщеп і великий скол підправки площадки нуклеуса, а також два нуклеуси для отримання пластинок — однопло- щадковий конічний олівцеподібний кругового сколювання та одноплощадковий одноплощин- ний торцевий. відсутність шифру та наявність на чотирьох з цих виробів, зокрема, на обох нук- леусах, щільної т. зв. «грязьової» патини, якої нема на решті кременів з Глинського І, може свідчити про їх зв’язок з іншими пам’ятками. У польовому щоденнику, тексті звіту та публі- кації П.І. Хавлюк навів рисунки семи пластинок і вказав такі виявлені у 1955 р. крем’яні виро- би як «значна кількість кремінних пластин та відщепів», «дрібні крем’яні пластинки», «трапе- ція», «невеличкий нуклеус», «яйцевидної форми шматок кременю зі слідами спроб сколювання» (схоже, він же — «яйцевидний кремінний відбій- ник»), «кілька нуклеподібних шматків кременя» [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 4—5; № 2456, с. 8а—9; 1959, с. 169, 170, рис. 60, 6—12]. всі згадані та проілюстровані вироби нині зберігаються в ІА НАНУ. Але не всі вони знаходяться в кол. № 332 разом з іншими матеріалами розвідок П.І. Хав- люка. зокрема, трапеція та виріб, названий «яй- цевидним відбійником», чітко ідентифікуються в колекції № 369 (рис. 11, 1, 18). Більше того, на ці знаряддя нанесено шифр із зазначенням 1957 р. і словом «пов.[верхня]». При цьому виявлення трапеції жодного разу не згадується в щоденни- ках і звіті 1957 р. Не згадана вона і у відповід- ному інвентарному описі. в останній внесено лише 21 крем’яний виріб з проставленими ін- вентарними номерами, зокрема шість скребачок, різець, уламок знаряддя, ретушер, 10 пластин, відщеп і уламок кременю [Даниленко, 1958, № 3406, кн. 1, с. 27—28]. зараз всі вони є в колек- ції № 369. Більшість із решти 39 зашифрованих 1957 р. кременів з її складу могли бути виявлені як у 1957, так і в 1955 р. (табл. 1; 3). Таблиця 3. Глинське І. Матеріали, що зберігаються у Наукових фондах ІА НАН України (станом на травень 2016 р.) Колекція, № 332 369 Рік на шифрі 1955 ? 1955 1957 ? Рік досліджень 1955 і 1957 знахідки Локалізація П. м., зачистка ? П. м., зачистка Поверх- ня * зачистка, 1957 р. Комплекс № 1, 1957 р. Комплекс № 2, 1957 р. ? Уламки кераміки 65 — 4 8 16 32 42 — неоліту 65 — 3 5 16 32 39 — енеоліту — — — 1 — — 2 — кінця бронзового— раннього залізного віку — — 1 2 — — 1 — Р а з о м 65 102 Крем’яні вироби 22 1 — 36 4 11 9 8 Р а з о м 23 68 вироби з кістки і рогу — — — — — 1 ** — — Уламки кісток та рогу тварин — — 1 — — 1 4 — Р а з о м — 7 Р а з о м знахідок 87 1 5 44 20 45 55 8 Р а з о м знахідок у колекціях 88 177 Примітки. ? — без шифру (не Глинське І?). * Сюди ж зараховано п’ять знахідок з Глинського І без зазначен- ня конкретної локалізації у шифрі. ** Експонується в Археологічному музеї ІА НАНУ. Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 105ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) вИРОБИ з КІСТКИ У польовій документації та публікаціях Глинського І згадуються лише два знаряддя з кістки. в.М. Даниленко опублікував їх ри- сунки з підписами: «лискувальник для виг- ладжування лискованого посуду» та «долото». У монографії останнє також назване «теслом» [Даниленко, 1969, с. 101, рис. 62, 6, 9; с. 106]. На сьогодні у колекції № 369 «лискувальник» відсутній. Уявлення про нього надає фото з польо- вого звіту (рис. 12, 7а) та якісно виконаний рису- нок з особистого фонду в.М. Даниленка (рис. 12, рис. 12. Глинське І; крем’яні та кістяні вироби: 1—6 — пластини та пластинки з ретушшю; 7, 8 — «лис- кувальники» (7а, за: Даниленко, 1958/5, № 3402, табл. VII; 7б, 8а, за: НА ІА НАНУ, ф. 26, № 305, арк. 8; 8б — фото, зроблене в експозиції Археологічного музею ІА НАНУ) Публікація археологічних матеріалів 106 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) 7б), пізніше, із сильним зменшенням, відтворе- ний у його книжці. за даними інвентарного опи- су та польової документації, цей виріб був вияв- лений в 1957 р. у кв. 2/в комплексу № 1. «Долото» зараз виставлене в експозиції Ар- хеологічного музею. за визначенням археозо- олога є.Ю. Яніш, воно виготовлене з плесно- вої кістки лося (Alces alces), що має природній отвір. Робочий кінець двобічно пригострений, симетричний у перетині (рис. 12, 8). Його по- верхня залискована, край ледь заокруглений в плані, гострий в профілі, без щербин, що ста- вить під сумнів визначення знаряддя як влас- не долота. за даними польової документації, виріб знайдено в 1957 р. у кв. 1/в комплексу № 1. На його плані він підписаний як «моти- ка» [Даниленко, 1958, № 3404, кресл. 22], а в щоденнику П.І. Хавлюка названий «двобічним кістяним лискувальником з трубчастої кістки» [Даниленко, 1959—1961, № 4423, с. 3]. На дум- ку в.М. Даниленка, в матеріалах БДК анало- гією йому є «долото» з поселення Шимановсь- ке ІІ [Даниленко, 1969, с. 101, рис. 62, 7; с. 106]. Уламок схожого знаряддя походить з пізньо- крішського поселення Сакаровка І у Молдові. Автори розкопок називають його «лискуваль- ником» [Дергачев, Ларина, 2015, с. 124, 125, рис. 84, 13]. Серію морфологічно подібних ви- робів, виявлених на подністерських та побузь- ких пам’ятках культури Трипілля-Кукутень початку етапу СІІ, інтерпретовано як «кинджа- ли», «шпателі для обточування стінок ліпного посуду», «лощила для вироблення шкір» [Тка- чук, 2012, с. 82, рис. 1, 1, с. 83, рис. 2, 10]. ФАУНІСТИчНІ зНАХІДКИ У колекції № 369 зберігається шість фраг- ментованих кісток тварин. Один дрібний ула- мок кістки походить з комплексу № 1, чоти- ри — з комплексу № 2. Ще одна фауністична знахідка — уламок рогу оленя зі слідами оброб- ки — має шифр «Глинище», що може свідчити про його виявлення в 1955 р. Таке припущення підтверджується згадкою в щоденнику 1955 р. знахідки «рогів оленя» [Хавлюк, 1955, № 2456, с. 9]. Сліди перебування у вогні зафіксовані на кістці з комплексу № 1 і ще одній — з комплек- су № 2. в інвентарний опис 1957 р. кістки тва- рин не вносили. відтак, оцінити ступінь збере- женості цієї частини колекції не можна. Проте, цілком очевидно, що вона не репрезентує всіх фауністичних знахідок на пам’ятці, адже лише на плані розкопу комплексу № 1 позначено не менше, як 30 кісток (рис. 2). АНАЛІЗ ТА виСНОвКи зведення та аналіз наведених даних польо- вої документації, публікацій і комплексу знахі- док Глинського І уможливлюють низку джере- лознавчих і власне археологічних висновків. 1. На травень 2016 р. в ІА НАНУ зберігаються 256 знахідок, шифри яких вказують на зв’язок з Глинським І (табл. 3). Порівняння їх складу зі згадками в архівних документах і публікаціях засвідчує досить добру збереженість матеріалів поселення. Серед знахідок, які можна чітко ідентифікувати, відсутнє лише одне кістяне знаряддя. Проте кількість крем’яних виробів і фрагментів кераміки в колекції № 369 вияви- лася навіть більшою за зазначену в інвентар- ному описі 1957 р. частково це пояснюється потраплянням до її складу деяких матеріалів Глинського І з розвідок 1955 р., що підтвердже- но наявністю в ній раніше згаданих і зарисова- них П.І. Хавлюком трапеції, ретушера на спра- цьованому нуклеусі, плаского дна посудини № 6. з іншого боку, це може бути і наслідком вад самого інвентарного опису, до якого були внесені не всі знахідки, що добре помітно на прикладі фауністичних решток. 2. Попередні публікації матеріалів поселен- ня не відбивали всього розмаїття виявлених на ньому знахідок. Так, із залишків 16 неолі- тичних посудин були опубліковані зображення лише восьми, з 27 крем’яних знарядь — лише трьох, з чотирьох нуклеусів — жодного. все це не сприяло адекватній культурно-хроноло- гічній інтерпретації пам’ятки дослідниками, знайомими з її знахідками лише за публіка- ціями. 3. Описану колекцію знахідок не можна роз- глядати як єдиний комплекс. Найперше слід вказати наявність серед переважно неолітич- них матеріалів кераміки трипільської культу- ри та ніколи не згадуваних раніше фрагментів посуду кінця доби бронзи та початку ранньо- го заліза. відтак, не виключено, що й частина крем’яних виробів і фауністичних знахідок да- туються часом пізнішим за неоліт. Неоднорідні й неолітичні матеріали. Так, ке- рамічний посуд чітко поділяється на три техно- логічні групи (табл. 4). До першої групи зараховано посудини № 1— 5, формівна маса яких містить грубі мінеральні домішки — жорству та каміння. Товщина сті- нок не більше 1,0 см. з цих п’яти посудин три орнаментовано відбитками зубчастих штампів, одну — прогладженими лініями. На край ві- нець двох посудин орнамент нанесено зсереди- ни. за цими ознаками вони чітко асоціюються з керамікою т. зв. «самчинського» типу. При- вертає увагу досить рідкісні двозубі «скобкові» відбитки на посудинах № 2 та 3, прямі аналоги яких автору відомі в матеріалах пункту Сам- чинці ІІ [Гаскевич, 2008а, с. 159, рис. 1, 3; 2010, с. 216, рис. 1, 3]. У другу групу об’єднано посудини № 6—14, формівна маса яких містить домішки товче- ної мушлі (за винятком посудини № 12). вони більш товстостінні. Із семи посудин, для яких зафіксовано орнамент, на шести він включав прогладжені та прокреслені лінії, іноді в спо- Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 107ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) лученні з дрібними ямками-наколами та ніг- тьовими вдавленнями. Одну посудину орна- ментовано пальцевими защипами. Специфіка цього посуду дозволяє віднести його до керамі- ки т. зв. «печерського» типу. Третя група представлена посудинами № 15 і 16. від інших їх відрізняє добрий, до однорід- ного кольору зламу, випал, тонкоструктурна, добре вимішана, шарувата формівна маса без помітних домішок чи з незначною домішкою органіки та дрібнозернистого піску. Обидві по- судини не мають заглибленого орнаменту. за цими ознаками вони дуже близькі до столово- го посуду пізньокрішських поселень Молдови [Дергачев, Ларина, 2015, с. 133]. за розміром, технологією та відсутністю орнаменту посуди- на № 15 близька до маленького горщечка із Сакаровки І [Дергачев, Ларина, 2015, с. 152, рис. 105, 9], а за формою має аналоги серед ма- леньких, заввишки близько 10 см, посудинок цього поселення, віднесених його дослідниками до «кухонної» та «кераміки буго-дністровського вигляду». Щоправда, останні орнаментовані та виготовлені з маси з доданням мушлі [Де- ргачев, Ларина, 2015, с. 165, рис. 114, 2; с. 169, рис. 117, 2; с. 171, рис. 119, 3; с. 178, рис. 125, 5—8]. Найближчі аналоги посудини № 16 ав- тор статті вбачає ще західніше — на пізньоке- решському поселенні з протовінчанськими ри- сами кераміки Furta-Csátó у Східній Угорщині [Makkay et al., 2007, p. 208, fig. 132, 7—9; p. 210, fig. 134, 6]. Одна з виявлених там чаш має не тільки подібні форму, пропорції та пластичну орнаментацію, але й майже тотожні метричні параметри [Makkay, 1990, p. 117, pl. 3, 5; Гас- кевич, 2008б, с. 295, рис. 13, 2]. На цій підставі посуд третьої групи можна датувати приблизно серединою VI тис. cal BC. Співставлення місць поширення знахідок із зазначенням чіткої локалізації свідчить, що з комплексу № 1 походять уламки лише пе- черської (посудини № 7, 10, 12, 13, 14) та умов- но крішської столової (посудина № 16) керамі- ки, а з комплексу № 2 — переважно кераміки самчинського типу (посудини № 2 і 3). У ма- теріалах останнього винятками є фрагмент пе- черської посудини № 11 і два фрагменти три- пільських посудин № 17 і 18, а також уламок посудини № 19 доби бронзи. При цьому одна з трипільських знахідок досить чітко ідентифі- кується як «фрагмент червоної трипільської посудини», знайдений вище «фрагменту неолі- тичної кераміки» та «сплощеного нуклеуса» в комплексі № 3, розташованому в центральній частині зачистки 1957 р. [Даниленко, 1958, № 3403, с. 12]. єдиний нуклеус, який можна співвіднести зі згаданим, теж має шифр «комп- лекс 2» (рис. 11, 19). відтак, не виключено, що й уламок неолітичної посудини № 11 насправ- ді походить з комплексу № 3. Отже, аналіз, проведений з врахуванням всіх матеріалів Глинського І, підтвердив Таблиця 4. Глинське І, неолітичні посудини; співвіднесення орнаментації та технології виготовлення № Елементи орнаменту Склад формівної маси Товщина стінки, см Рис. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 1 4/0,9 + — — — — — — — — + + + 1,1 — — — + — — 0,4—0,7 3, 1, 2 2 2/0,8 — — — — — — — — — + + + — — — — — 0,6 0,4 0,3—0,7 4, 1, 2 3 2/0,8 + — — — — — — — — + + + 0,5 + — — — — 0,4 0,5—0,8 5, 1—5 4 — — 0,8 — 0,2—0,4 — — — — — + + + — + — — — — — 0,4—0,7 5, 6—8 5 — — — — — — — — — — + + + 0,4 + — — — — — 0,5—0,8 — 6 — — — — 0,1—0,3 — — — — — + + — — — — 0,8 — — 1,0 0,6—1,7 6 7 — — — 0,1—0,2 — — 0,4 — — — + — — — — — 1,0 — — — 0,8—1,2 7, 1—4 8 — — — 0,1 — 0,3 — — — — + + — — — — 0,4 — — — 0,5—0,8 8, 1 9 — — — — 0,3 — — + — — + + — — — + 0,5 + — — 0,8—1,4 8, 2—4 10 — — — — 0,5 — — — — — + + — — + — 0,5 — — — 0,7 8, 5 11 — — — — — — — — — — + + — — — — 0,2 + — — 0,4—0,7 8, 6 12 — — — 0,3—0,4 — — — — — — + — — — — — — + — 0,7 0,8—2,0 9, 1—3 13 — — — — — — — — + — + — — — — — 0,6 — — 0,7 0,7—0,9 9, 4, 5 14 — — — — — — — — — — + — — — — — 0,4 — — 0,5 0,7—1,2 9, 6, 7 15 — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — 0,4—0,5 9, 8 16 — — — — — — — — — + + + — — — — — — — — 0,5—0,9 10 Легенда: 1 — відбитки зубчатого штампу (кількість зубців / довжина, см); 2 — нанесення відбитків зубчато- го штампу «з протягуванням»; 3 — насічки (довжина, см); 4 — прокреслені лінії (ширина, см); 5 — проглад- жені лінії (ширина, см); 6 — ямки-наколи (діаметр, см); 7 — ямки-наколи, нанесені трубчастим орнамен- тиром (діаметр, см); 8 — нігтьові наколи; 9 — защипи; 10 — півсферичні наліпи; 11 — органічні волокна; 12 — пісок; 13 — жорства; 14 — камінь (максимальний розмір, см); 15 — слюда; 16 — кальцинована кістка; 17 — уламки мушлі (максимальний розмір, см); 18 — вохра / кривавик; 19 — шамот (максимальний розмір, см); 20 — грудки глини (максимальний розмір, см). Публікація археологічних матеріалів 108 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) дані в.М. Даниленка про наявність у межах пам’ятки окремих скупчень знахідок, що відріз- няються за типом неолітичної кераміки [Дани- ленко, 1969, с. 106]. При цьому джерела краще підтверджують гомогенність матеріалів комп- лексу № 1. По-перше, вони виявлені на біль- шій площі (приблизно 22 м2). відповідно, їх од- норідність є репрезентативною, не пов’язаною з обмеженістю вибірки. По-друге, в межах ком- плексу № 1 документально зафіксовано групу- вання знахідок у певні структури — розвали посудин, кам’яні викладки тощо (рис. 2). Це свідчить про відносно добру збереженість куль- турного шару, складові якого не зазнали знач- ного горизонтального переміщення. На відмі- ну від них матеріали комплексу № 2 походять з розкопу площею лише 6 м2, план якого (якщо його складали) не відомий. Крім того, в колек- ції до комплексу № 2 віднесено кераміку та кремінь з інших місць зачистки 1957 р. Отже, гомогенність сукупності знахідок з відповідним шифром сумнівна. Але виявлення численних уламків двох неолітичних посудин зі схожою орнаментацією в межах обмеженої ділянки за- чистки 1957 р. засвідчено польовими записами. відтак, їх можна пов’язати з одним епізодом функціонування поселення, але не наполягаю- чи на репрезентативності цієї вибірки. 4. Підтверджена наявність у межах пам’ятки ділянок зі знахідками кераміки різних типів ставить питання про співвіднесення їх у часі. в польовій документації нема жодних даних про випадки стратиграфічного перекривання одних достовірно неолітичних матеріалів іншими. Це добре узгоджується з текстом звіту, де в.М. Да- ниленко зауважив, що комплекси № 1 і 2 знахо- дяться «приблизно на тому ж рівні залягання» [Даниленко, 1958, № 3401, с. 31] та словами про їх «геологічну синхронність» у його монографії [Даниленко, 1969, с. 106]. відповідно, тверджен- ня вченого про те, що «Глинське постає перед нами як стратифіковане поселення із залиш- ками самчинської і печерської фаз розвитку» [Даниленко, 1969, с. 107] є безпідставним, як і постійні згадки про «нижній шар» Глинського І у працях Н.С. Котової [Котова, 2002, с. 22; 2015, с. 40, 41, 102; Kotova, 2003, p. 30]. Очевидно, що насправді тут можливі всі три варіанти співвід- несення різних матеріалів у часі: а) самчинські раніші за крішські та печерські; б) вони синхрон- ні; в) крішські та печерські раніші за самчинсь- кі. Отже, вибір в.М. Даниленком останнього варіанту був обумовлений певними загальними міркуваннями, а не реально зафіксованими на пам’ятці фактами. 5. відособлене залягання в Глинському І кера- міки різних типів дозволяє розглянути і можли- вий зв’язок її з іншими категоріями інвентарю. Усвідомлюючи, що первинна та вторинна оброб- ка кременю, робота крем’яними та кістяними знаряддями не завжди відбувалася в місцях ви- користання керамічного посуду, варто все ж при- пустити, що всі знахідки комплексу № 1 є залиш- ками одного епізоду функціонування поселення, тобто, вони синхронні та пов’язані між собою. в цьому разі часом пізніх фаз розвитку культури Кріш-Кереш слід датувати обидва кістяні зна- ряддя (рис. 12, 7, 8), а також 11 крем’яних виробів (табл. 1). Останні представлені зробленими на відщепах замкнуторетушованою та кінцево-бо- ковою скребачками (рис. 11, 11, 14), тронкованою пластинкою (рис. 11, 2) та латерально ретушова- ним проксимальним уламком пластини (рис. 12, 5), а також чотирма фрагментованими пластина- ми та трьома відщепами. На жаль, серед перерахованих крем’яних знахідок комплексу № 1 немає яскравих, діагностичних для культурної інтерпретації виробів, а їх незначна кількість і бідний набір не дозволяють робити висновки про технологію обробки кременю. Не виділяються вони з-поміж решти кременів і за типом використаної сиро- вини. Проте крем’яний комплекс з Глинсько- го І загалом відзначається певною своєрідністю на тлі решти пам’яток з керамікою печерського типу. Раніше автор писав, що майже на всіх поселеннях зі знахідками відповідного посуду та більш чи менш представницьким крем’яним інвентарем є характерні вироби кукрекської культурної традиції. винятком з цього прави- ла тоді було названо лише поселення Сокіль- ці VI [Гаскевич, 2005, с. 28]. Нині до нього слід додати і Глинське І. Наявний в колекції № 369 олівцеподібний нуклеус не має шифру, що не дозволяє пов’язувати його з пам’яткою. На ко- ристь цього свідчить і те, що така виразна та проста для атрибуції знахідка жодного разу не згадується у польовій документації, текстах звітів і публікаціях. Якщо відсутність кукрек- ських виробів не спричинена нечисельністю ін- вентаря Сокільців VI і Глинського І, це спосте- реження в майбутньому може стати підставою для виокремлення частини ранньонеолітичних поселень регіону за відповідною ознакою. з ог- ляду на це варто зазначити подібність назва- них пам’яток і за наявністю в їхніх колекціях яскравих зразків кераміки типу столового по- суду культури Кріш-Кереш. ПОДЯКи Автор щиро дякує своїм колегам, співробіт- никам ІА НАНУ Н.Р. Михайловій за допомогу в роботі з архівними матеріалами, О.О. Мельник, Н.в. Хамайко та О.Л. вотяковій за сприяння у доступі до знахідок Глинського І у Наукових фондах та Археологічному музеї, М.Ю. відейку та С.Д. Лисенку за консультації щодо культур- но-хронологічної інтерпретації післянеолітич- ної кераміки, Л.в. Кулаковській за запрошення взяти участь у збірці, а також науковому спів- робітнику Інституту зоології ім. І.І. Шмальга- узена НАНУ є.Ю. Яніш за визначення кістки знаряддя з експозиції Археологічного музею. Гаскевич Д.Л. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.) 109ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) Блажевич Н.В., Бурдо Н.Б., Вітрик і.С., Денисова А.о., карашевич і.В., карнаух є.Г., корпусова В.М., Пав- ленко Л.В., Сон Н.о. Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України. Каталог. — К., 2007. — 356 с. Гаскевич Д.Л. Крем’яні вироби кукрекської культур- ної традиції в інвентарі буго-дністровських пам’яток Побужжя // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 24— 37. Гаскевич Д.Л. Кераміка «самчинського» типу та проблеми періодизації буго-дністровської неолітич- ної культури // КДУ. — 2008а. — вип. 11. — С. 157— 187. Гаскевич Д.Л. Форма дна керамічного посуду буго- дністровських пам’яток Лісостепового Побужжя // АА. — 2008б. — № 19. — С. 275—307. Гаскевич Д.Л. Северо-понтийское импрессо: проис- хождение неолитической керамики с гребенчатым орнаментом на юге восточной Европы // Stratum plus. — 2010. — № 2. — С. 213—251. Гаскевич Д.Л. Мельнична Круча — багатошарова пам’ятка первісної доби на півдні лісостепового По- бужжя // Колекції Наукових фондів Інституту архео- логії НАН України. Джерела та дослідження. — К., 2012. — С. 13—22 (АДІУ. — вип. 8). Гаскевич Д.Л. в.М. Даниленко та періодизація не- оліту Південного Бугу: нові запитання до старих джерел // Археологія. — 2013. — № 4. — С. 3—17. Гаскевич Д.Л. Проблеми радіовуглецевого датуван- ня буго-дністровської неолітичної культури // Архео- логія. — 2014. — № 4. — С. 3—17. Гаскевич Д.Л. Неолітичні знахідки місцезнаходжен- ня Ладижин І у лісостеповому Побужжі (за матеріа- лами П.І. Хавлюка) // КДУ. — 2015. — вип. 16. — С. 181—189. Даниленко В.Н. Археологические исследования на Южном Буге в 1957—1958 гг. (Отчет о работе Сред- небугской неолитической экспедиции) / НА ІА НАН України. — 1958/5. Даниленко В.Н. Отчет об исследовании Бугской экс- педицией ИА АН УССР неолитических памятников на Южном Буге 1959—1961 гг. / НА ІА НАН Украї- ни. — 1959—1961/7. Даниленко В.Н. Неолит Украины: Главы древней истории Юго-восточной Европы. — К., 1969. — 259 с. Даниленко В.М. Буго-дністровська культура // Ар- хеологія Української РСР. — К., 1971 . — Т. І. — С. 85—96. Даниленко В.Н. Буго-днестровская культура // Ар- хеология Украинской ССР. — К., 1985. — Т. І. — С. 118—126. Дергачев В.А., Ларина о.В. Памятники культуры Криш Молдовы (с каталогом). — Кишинэу, 2015. — 504 с. котова Н.С. Неолитизация Украины. — Луганск, 2002. — 268 с. котова Н.С. Древнейшая керамика Украины. — Киев; Харьков, 2015. — 154 с. Пассек Т.С., Черныш Е.к. Неолит Северного При- черноморья // Каменный век на территории СССР. — М., 1970. — С. 117—133 (МИА. — № 166). Телегін Д.я. [Рец.]: в.И. Маркевич. Буго-днестров- ская культура на территории Молдавии // Археоло- гія. — 1977. — вип. 23. — С. 88—91. Телегин Д.я. Области культур эпохи неолита юга Европейской части СССР, их хронология и периоди- зация // Археологические памятники Поднепровья в системе древностей восточной Европы. — Днепро- петровск, 1988. — С. 33—56. Ткачук Т. Кинджали з рогу (кістки) на поселен- нях культури Трипілля-Кукутень // Археологічні дослідження Львівського університету. — 2012. — вип. 16. — С. 81—89. хавлюк П.і. Науковий звіт про археологічну розвід- ку у верхів’ях басейну річки Соб та по річці Півден- ний Буг на участку від с. Ладижин до м. Брацлав вінницької обл. / НА ІА НАН України. — 1955/35. хавлюк П.и. Стоянки развитого неолита в се- верной части среднего течения Южного Буга // КСИИМК. — 1959. — вып. 75. — С. 169—173. Черныш Е.к. Буго-днестровская культура // Архе- ология. Неолит Северной Евразии. — М., 1996. — С. 19—26. Kotova N.S. Neolithization in Ukraine. — Oxford, 2003. — 306 p. (BAR. — 1109). Kotova N. The Neolithization of Northern Black Sea area in the context of climate changes // Documenta Praehistorica. — 2009. — T. 33. — P. 159—174. Makkay J. The Protovinča Problem — as seen from the Northernmost Frontier // Vinča and its World: Interna- tional Symposium «The Danubian region from 6000 to 3000 BC». — Belgrade, 1990. — P. 113—122. Makkay J., Kaczanowska M., Kozłowski J.K., Pa- luch T., Pap I., Vörös I. The excavations of the early neolithic sites of the Körös Culture in the Körös Val- ley, Hungary: the final report. — Trieste, 2007. — Vol. 1: The excavations: stratigraphy, structures and graves. — 284 p. (Quaderni. — 11). Tringham R. Hunters, Fishers and Farmers of Eastern Europe, 6000—3000 BC. — London, 1971. — 240 p. Wechler K.-P. Studien zum Neolithikum der osteuro- päischen Steppe. — Mainz, 2001. — 432 S. (Archäolo- gie in Eurasien. — Bd. 12). Д.Л. Гаскевич ГЛыНСьКЭ І — НЕОЛиТиЧЕСКиЙ ПАМЯТНиК НА южНОМ буГЕ (по материалам исследований 1955 и 1957 гг.) Наши знания о датировании и периодизации неолитической буго-днестровской культуры осно- вываются, главным образом, на результатах изуче- ния нескольких стратифицированных поселений среднего течения Южного Буга, исследованных в.Н. Даниленко в 1949—1961 гг. Поэтому автор на- чал повторный анализ и публикацию их коллекций и полевой документации. в данной статье описано и обсуждено неолитическое поселение упомянутого региона Глынськэ І (Глинское І). Неолитические находки были собраны П.И. Хав- люком и в.М. Даниленко в 1955 и 1957 гг. на по- верхности более чем 100-метрового участка правой надпойменной террасы Буга южнее села Глынськэ Немыривского р-на винницкой обл. в 1957 г. они зачистили край террасы длиной 35 м. На его проти- воположных краях были заложены два небольших раскопа (комплексы № 1 и 2). Сейчас памятник за- топлен водами Ладыжинcкого водохранилища. Коллекция находок памятника, хранящаяся в Институте археологии НАН Украины, состоит из 160 фрагментов 16 неолитических сосудов, семи фрагментов семи сосудов более поздних эпох, 82 кремневых изделий, костяного орудия и шести кос- тей животных. Неолитическая керамика подразде- ляется на три типа: a) самчинскую с отпечатками Публікація археологічних матеріалів 110 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 3 (24) зубчатого штампа, сделанную из массы с обильной крупнозернистой минеральной примесью — дресвой кварца и полевого шпата; b) печерскую с прочерчен- ными и продавленными линиями, пальцево-ногте- выми наколами и защипами, сделанную из массы с добавлением толченой ракушки; c) серую качест- венную посуду с пластическими налепами, ангоби- рованной, а затем подлощенной поверхностью, по- хожую на столовые сосуды памятников поздних фаз культуры Криш-Кереш. Стратиграфическое пере- крывание одного типа керамики другим не зафик- сировано. Место обнаружения фрагментов посуды на поверхности определяется лишь приблизительно. Но четко установленное расположение кришского и печерских сосудов вокруг каменных очагов в раско- пе гомогенного комплекса № 1 указывает на одно- временное бытование этих типов приблизительно в середине VI тыс. cal BC. Спецификой кремневого набора является отсутствие характерных изделий кукрекской мезолитической культуры, найденных в Побужье на подавляющем большинстве памятников с керамикой печерского типа. Ключевые слова: неолит, буго-днестровская культура, культура Криш, керамическая посуда, из- делия из кремня. D.L. Gaskevych hLynsKe i neOLithiC site On the sOuthern buh riVer (the materials from the investigations of 1955 and 1957) Our knowledge of dating and periodisation of the Neolithic Buh-Dniester Culture in whole is based mainly on the results obtained from a few sequences from the Middle part of the South Buh river basin, ex- cavated by Valentine Danylenko in 1949—1961. The author has begun to re-analyse and re-publish their collections and field documentation. This paper there- fore describes and discusses the Hlynske I Neolithic settlement from this region. Neolithic finds were collected by P. Khavlyuk and V. Danylenko on the surface of a more than 100-me- ter part of the right lower terrace of the Buh River, to the south of the Hlynske village (Nemyriv district, Vin- nitsa area) in 1955 and 1957. Additionally, a section of 35 meters in length was cleaned by them in 1957 and two small excavations (complex no. 1 and 2) were in- vestigated at its opposite ends. The site today is flooded by waters of the Ladyzhin reservoir. The collection of finds from the site, stored in the Institute of Archaeology, NASU, consists of 160 frag- ments of 16 Neolithic vessels, seven fragments of seven vessels of later times, 82 flint artefacts, one bone tool and six animal bones. The Neolithic pottery is subdi- vided into three types: a) the Samchyntsi type with notched stamp impressions, made from a paste with an abundant coarse-grained mineral admixture — gruss of quartz and feldspar; b) the Pechera type with in- cised and channelled lines, impressions and pinches from finger nails, made from a paste tempered with a crushed cockleshell; c) a grey high quality pottery with knobs, the surface covered in a self-slip and burnished, similar to fine ware from the late sites of the Criş-Körös Culture. The stratigraphic sequence of pottery of these different types has not been recorded and the location of the pottery fragments, discovered in the surface col- lections, was described very roughly. However, the lo- cation of vessels of both the Pechera and Criş-like type were strictly ascertained around the stone fireplaces in the excavated homogeneous complex no. 1. This indicates these were synchronous and dates them ap- proximately to the middle of the 6th millennium cal BC. Specific to the flint collection from this site, there is a lack of artefacts from the Kukrek Mesolithic cul- ture, which has been recorded in the vast majority of sites with the pottery of Pechera type in the South Buh River area. Keywords: Neolithic, Buh-Dniester Culture, Criş Culture, pottery, flint implements. одержано 15.06.2016

Глинське І — неолітична пам'ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси