Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914))

Автор публікує два раніше не відомих широкому загалу листи – Богдана Ярошевського до Михайла Грушевського і В’ячеслава Липинського до Богдана Ярошевського у справі продовження видання київського тижневика “Przegląd Krajowy” (1909). Автор передмови досліджує причини конфлікту між головним редактором...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Гирич, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2009
Теми:	Публікації джерел
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16188
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914)) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 619-663. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-16188
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-161882011-02-10T10:35:27Z Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914)) Гирич, І. Публікації джерел Автор публікує два раніше не відомих широкому загалу листи – Богдана Ярошевського до Михайла Грушевського і В’ячеслава Липинського до Богдана Ярошевського у справі продовження видання київського тижневика “Przegląd Krajowy” (1909). Автор передмови досліджує причини конфлікту між головним редактором тижневика В. Липинським і літературним редактором видання Б. Ярошевським, що не стільки перебував у сфері особистісних відносин, скільки мав ідейне, історіософське та політичне підґрунтя, яке корінилося в українському суспільно-політичному житті початку ХХ ст. Автор публикует два ранее не известных широкой публике письма – Богдана Ярошевского к Михаилу Грушевскому и Вячеслава Липинского к Богдану Ярошевскому в деле продолжения издания киевского еженедельника “Przegląd Krajowy” (1909). Автор предисловия исследует причины конфликта между главным редактором периодического издания и литературным редактором Б. Ярошевским. Конфликт не столько пребывал в сфере личностных отношений, сколько имел идейную, историософскую и политическую подоплеку, которая коренилась в украинской общественно-политической жизни начала ХХ в. The author publishes two previously unknown letters, one by Bohdan Iaroshevsky to Mykhailo Hrushevsky, and another by Viacheslav Lypynsky to Bohdan Iaroshevsky. Both of them are concerned with the problem of the further issuing of “Przegląd Krajowy” (1909), a Kyiv weekly edition. The author of the article considers the reasons of conflict between the weekly editor in chief Lypynsky and the textual editor of the paper Iaroshevsky. This conflict was not limited to the personal sphere and had an ideological, historiosophic, and political background. It originated from the Ukrainian social and political life of the early 20th century. 2009 Article Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914)) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 619-663. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16188 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації джерел Публікації джерел
spellingShingle	Публікації джерел Публікації джерел Гирич, І. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914))
description	Автор публікує два раніше не відомих широкому загалу листи – Богдана Ярошевського до Михайла Грушевського і В’ячеслава Липинського до Богдана Ярошевського у справі продовження видання київського тижневика “Przegląd Krajowy” (1909). Автор передмови досліджує причини конфлікту між головним редактором тижневика В. Липинським і літературним редактором видання Б. Ярошевським, що не стільки перебував у сфері особистісних відносин, скільки мав ідейне, історіософське та політичне підґрунтя, яке корінилося в українському суспільно-політичному житті початку ХХ ст.
format	Article
author	Гирич, І.
author_facet	Гирич, І.
author_sort	Гирич, І.
title	Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914))
title_short	Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914))
title_full	Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914))
title_fullStr	Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914))
title_full_unstemmed	Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914))
title_sort	конфлікт між в. липинським і б. ярошевським у тижневику “przegląd krajowy” (листи в. липинського до б. ярошевського (1910) та б. ярошевського до м. грушевського (1914))
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Публікації джерел
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16188
citation_txt	Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914)) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 619-663. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT giričí konflíktmížvlipinsʹkimíbâroševsʹkimutižnevikuprzegladkrajowylistivlipinsʹkogodobâroševsʹkogo1910tabâroševsʹkogodomgruševsʹkogo1914
first_indexed	2025-07-02T17:32:10Z
last_indexed	2025-07-02T17:32:10Z
_version_	1836557303744036864
fulltext	У старі тоталітарні часи, коли про позитивного героя можна було писати або добре, або нічого, такого змісту документ навряд чи наважилися б дру- кувати. Занадто в ньому багато, на перший погляд, елементу скандальності й суб’єктивізму. Якщо якесь архівне джерело вимагає докладного пояснення і трактування, то чи варто “город городити”, чи не простіше його переопо- вісти, опустивши “незручні” моменти, потрактувати у вигідному річищі? Чи варто полемізувати з автором, якого вже давно немає серед живих? Чи варто витягати на поверхню “брудну білизну”? На наше переконання, це варто робити, якщо документ містить велику кількість невідомої інформації, якщо серед суб’єктивного є багато цінного фактичного матеріалу, якщо при з’ясуванні стосунків перед нами на повний зріст постає характер людини та вимальовуються її духовні цінності. Сьогодні є багато охочих смакувати “полуничку”, порпатися у звивинах свідомості великих, не занурюючись у документ, не аналізуючи обставини історичного часу, не зважуючи момен- тів особистої вдачі, яка впливала на громадську працю. Насправді не існує “незручних” тем в історії, існує наше незнання проблеми, неспроможність зрозуміти документ та його відповідним чином проінтерпретувати. На щастя, ті часи, коли сором’язливо обходили всі гострі кути біографій визначних діячів, пішли в небуття: документ, про який ідеться, – лист ви- значного громадсько-політичного діяча, одного з засновників Української соціалістичної партії Богдана Ярошевського до Михайла Грушевського1 – ми можемо розглянути на тлі минулої доби, зважуючи всі “за” і “проти” гро- мадських звинувачень автора листа супроти В’ячеслава Липинського. Благо, збереглися і контрзвинувачення В. Липинського, уміщені в копії листа до Б. Ярошевського, що зберігся в архіві С. Єфремова2. Про видання й редагування В. Липинським “Przeglądu Krajowego” існує вже деяка література – від спогадів Д. Дорошенка, який був присутній при відомій лютневій нараді українців польської культури 1909 р. у Києві, до 1 Центральний державний історичний архів України (далі – ЦДІАК України). – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 864. 2 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі – ІР НБВ). – Ф. 317: Архів С. Єфремова. – № 579. Ігор ГИРИЧ (київ) конфлікт між В. липинським і Б. ЯрошеВським у тижнеВику “PrzeglĄd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914)) 619 дослідницьких матеріалів двох польських авторів, які робили доповідь під час київсько-луцької конференції до 110-річчя від дня народження В. Ли- пинського та окремого розділу в книжці найбільшого сучасного польського дослідника дореволюційної діяльності В. Липинського Богдана ґанцажа3. Найбільше джерельного матеріалу дає саме остання праця. Б. ґанцаж не лише врахував у ній фактаж усіх попередніх дослідників, а й використав епістолярний масив з першого тому “Листів В. Липинського”. Історія розриву Б. Ярошевського з В. Липинським через редагування “Przeglądu Krajowego” мала бути опублікована в першому томі “Листування В. Липинського”. Проте через те, що листи адресатів на “Я” повинні були друкуватися в четвертому томі серії, цей лист не побачив світла – лист В. Ли- пинського до Б. Ярошевського, що був прикладений до листа С. Єфремова і який для повноти картини друкуємо тут же, поруч із листом Б. Ярошевського. Власне, саме його можна вважати початком публічного конфлікту, який мав у 1910–1914 рр. досить широкий розголос в українському громадському житті. Обидва зверталися у справі третейського судді і до С. Єфремова, і до Ф. Матушевського, і до М. Грушевського. Інтерпретації конфлікту зі сторо- ни В. Липинського подибуємо і в листах між цими діячами. Згадки про них друкувалися в листах В. Липинського до М. Грушевського, С. Єфремова, В. Доманицького. На жаль, не всі джерела цієї проблеми дійшли до нас. Не збереглися листи Б. Ярошевського до В. Липинського, очевидно, не зберегли- ся і листи В. Липинського до М. Грушевського в цій справі за 1909 і 1910 рр. Бо, судячи з непрямих натяків, такі листи мали існувати. Спробуймо відтворити історію конфлікту на підставі документів, що збереглися зі сторони В’ячеслава Липинського. Подієва канва “Przegląd Krajowy” постав унаслідок згоди кількох представників шляхти Київщини на Уманському з’їзді 2 серпня 1908 р., де В. Липинський читав свій знаменитий “відчит” “Szlachta na Ukrainie”, видавати друкований орган з пропагандою крайовсько-територіальної ідеології. Завданням В. Липинського було притягнути до українського руху осіб, що до того часу орієнтувалися на польську національну ідею, стояли на позиції відродження “Історичної Польщі”. Він вважав за можливе вбити клин між “вшехпольською” ідеоло- гією демократичного напряму і землевласниками Волинської, Подільської і Київської губерній, які в силу господарського і культурного перебування в оточенні селянської української стихії мали підсвідомий сентимент до українства й дотримувалися крайовських переконань. Виконуючи “про- 3 Дорошенко Д. З перед тридцяти літ (до історії заснування “Przeglądu Krajowego” в Києві) // З минулого: Збірник. – Варшава, 1938. – Т. 1. – С. 126–137; Дильонгова Г., Філіпович М. Вацлав Липинський – співзасновник і редактор “Przeglądu Krajоwego” (1909–1910) // В’ячеслав Липинський: Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. – К.; Філадельфія, 1994. – С. 68–75; Gancarz B. “My szlachta ukraińska…” Zarys życia і działalności Wacława Lipińskiego. 1882–1914. – Kraków, 2006. – S. 115–147. Ігор ГИРИЧ 620 зелітичну” функцію серед польських дідичів, В. Липинський був свідомий свого двоякого становища. Будучи сам уже свідомим українцем, учасником руху, чільні політичні представники якого були демократами (В. Липинський визнавав рацію демократичного керівництва українським рухом), він разом з тим соціально був близьким до поляків-шляхтичів. Цей зв’язок не хотів поривати, навпаки, намагався поляків перетворити на політичних українців, а українців переконати в потребі мати серед себе дідичну верству, що колись працювала на польську державу, а тепер працюватиме на майбутню державу українську. Враховуючи відвічний антагонізм між “панами” (поляками) і “хлопами” (українцями), В. Липинський мусив завуальовувати перспективу “українізації” дідичів, що сторіччями пишалися належністю до польської культури. Тому виступав в Умані як представник не української (взагалі) ін- телігенції, а “спольщеного шляхетсько-українського суспільства, що вважає себе українцями”4. Сподівання на дідичів не підвело В. Липинського. На його доповіді були присутні до 40 осіб, і в цілому “відчит” вони зустріли схвально. Спроби де- яких поляків-інтелігентів опонувати В’ячеславу Казимировичу не знайшли підтримки серед дідичів. Про свій висновок з наради В. Липинський також повідомляв М. Грушевського5. Видання тижневика треба відсунути на рік. Він має бути виразом певної ідеології, а виходить – необхідно цю потребу ще будити. Велика проблема – існування “демократичного клину”. Якщо в Литві існувала рівновага сил між консерваторами і демократами, у Біло- русі – перші переважали над другими, в Україні ж демократи безроздільно панували над консерваторами. Власне, превалювала думка про український рух як лише демократичний, а отже, на консерваторів дивилися як на неукра- їнську силу. Тому В. Липинський вважав для України необхідним ширення самої консервативної ідеї засобами живого слова, неперіодичних збірників, політичних організацій. Уже в серпні 1908 р. В. Липинський пише про намір розпочати взим- ку роботу над польсько-українським альманахом – майбутнім “Z dziejów Ukrainy”, що з’явився лише через чотири роки, у 1912 р. Гадку про такий альманах В. Липинському подав С. Томашівський. Докладний звіт про справу тижневика В. Липинський складав М. Гру- шевському. Вже в другому листі від 26 травня 1908 р. він писав: “В справі газети написав я до д. Ярошевського, до Харкова, пропонуючи йому з’їхатися у Києві, але досі не маю ще відповіді. Якщо справа ця посуватиметься на- перед, то буду Вас про це сповіщати”6. Сама зустріч відбулася десь у першій половині червня 1908 р. Тоді ж сталася зустріч Б. Ярошевського і В. Липин- ського з М. Грушевським. Ініціатором виступав В. Липинський. М. Грушев- 4 Листування В. Липинського. – К., 2003. – Т. 1. – С. 356 (лист до М. Грушевського від 18.VII.1908 р.). Тут і далі цитати з листів В. Липинського подаються за сучасним правописом. 5 Там само. – С. 357–359 (лист від 13 серпня 1908 р.). 6 Там само. – С. 353. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 621 ський схвалив план тижневика і, очевидно, його ідейне спрямування. Важко сказати, чи розумів львівський професор територіалізм так само, який сенс у це поняття вкладав сам В. Липинський. Уже в середині червня (17/30) 1908 р. В. Липинський докладно повідо- мляв М. Грушевському про результати домовленостей з Б. Ярошевським7. На видавця пропонувався відомий хлопоман, товариш В. Антоновича по універ- ситету Осип Юркевич. Проте останній, очевидно, відмовив, тому що офіцій- ним редактором видання став Л. Радзєйовський. Натомість О. Юркевич був одним із симпатиків і меценатів тижневика. В. Липинський і Б. Ярошевський намітили українців-католиків, які б творили “підставу існування часопису”. З них планувалося створити тимчасовий Видавничий комітет, від імені якого збиралися видати відозву до місцевої польської спільноти. До складу редакції мало увійти троє людей: О. Юркевич – видавець, Б. Ярошевський – літератур- ний редактор і редактор українського відділу і хтось із поляків-крайовців – як редактор польського відділу. Фактично газету мав робити Б. Ярошевський, йому єдиному мали сплачувати гонорар. В. Липинський залишався ідейним керівником, який формально до редакції не входив, бо мав більшу частину часу перебувати у Кракові. Ще раніше про свій задум тижневика В. Липинський повідомив В. До- маницького. У листі від 2/15 червня 1908 р. він писав: “Вчора дістав листа від д. Ярошевського; маємо з’їхатися в перших днях липня у Києві. Ярошевський дуже оптимістично дивиться на цю справу і пише, що він певний, що діло піде, аби тільки дістати трохи грошей на початок”8. Але сама зустріч відбулася раніше, десь близько 15 червня. Він писав В. Доманицькому: “З д. Ярошев- ським я, розуміється, побачився, переговорили ми як слід, намітили точок дальшої діяльності, і тепер аби тільки гроші, то й діло можна почати”9. У листі від 17/30 червня 1908 р.10 В. Липинський докладно інформував М. Грушевського про напрями підготовчої праці з організації тижневика. На видавця планувався О. Юркевич. Поговорити про це з останнім М. Гру- шевського просив В. Липинський. Чи мав таку розмову М. Грушевський, поки що невідомо. О. Юркевич відмовився і, може, тому, що не цілком со- лідаризувався з крайовсько-територіальною ідеологією В’ячеслава Казими- ровича. Офіційним редактором став Л. Радзєйовський, що означало ухил в бік польського крайовства, а не територіального українства, чого сподівався В. Липинський. Не в останню чергу винуватцем тут був Б. Ярошевський, який займав традиційну “декласовану” позицію В. Антоновича, а отже, і не творив з В. Липинським тандему в редакції, а значить, посилював позиції польських крайовців. В. Липинський розглядав свій часопис як орган трьох політичних на- прямів: 1) українці-католики (консерватори-землевласники, шляхетські 7 Там само. – С. 354. 8 Там само. – С. 500. 9 Там само. – С. 501. 10 Там само. – С. 354–355. Ігор ГИРИЧ 622 нащадки) – підставова група журналу; 2) українці-демократи (співчуваючі українізації спольщених шляхтичів Правобережжя); 3) поляки-крайовці (прихильники українського відродження на українсько-етнічних землях Правобережжя). Б. Ярошевський мав очолити український відділ – тобто фактично мав заступати другу групу. Польський відділ журналу та поляків- крайовців представляв Л. Радзєйовський. Його завданням було “охоплення ширших кіл польського суспільства, польськокрайові елементи”. Український напрям представляли публікації провідних націонал-демократів С. Єфремова, В. Доманицького та ін. Соціалістичні погляди Б. Ярошевського не вписувалися в концепцію В. Липинського. Соціальний чинник був другорядним для В. Липинського, який завжди виходив з тези спільних інтересів усіх хліборобів незалежно від частки їхньої земельної власності, котрий був речником класового миру, а не декласування землевласницької верстви. Натомість Б. Ярошевський був у першу чергу соціалістом, а отже, прихильником перерозподілу земельної власності. Уже в цій різниці політичних поглядів відразу був закладений майбутній конфлікт. В. Липинський сподівався переконати Б. Ярошевського у правоті своєї філософії історії, але попри початкове погодження Б. Яро- шевського на довгу перспективу цього досягти перший так і не зміг. Саме розбіжність суспільно-політичних поглядів В. Липинський пізніше називав головною причиною розриву з Б. Ярошевським. У листі до Альфреда Гови- ковича в 1926 р. В. Липинський писав: “З покійним Богданом Ярошевським я був добре знайомий і завжди його дуже високо цінив. Але ріжниці в на- ших соціальних поглядах (він вважав себе соціалістом, я ні) спричинилися до деякого між нами розходження, і тому я не почуваю себе в праві вважати себе найближчою до нього людиною”11. З другого боку, в національній програмі Б. Ярошевський, на думку А. Жука, був таким самим самостійником, як і В. Липинський, попри те, що в листі до М. Грушевського Богдан Ромуальдович і атестує себе як федераліста. Посилаючись на авторство Б. Ярошевського програми Української соціаліс- тичної партії, Андрій Жук наводить таку промовисту фразу з неї: “Ми не сподіваємося на мирне, спокійне здійснення наших домагань в російському царстві; всяка залежність України од російського царства є руїною для розвою нашого життя”12. У програмній статті органу УСП “Добра новина” 1903 р. Б. Ярошевський писав: “Та передовсім хотять вони [українські соціалісти] того, без чого ніколи українцям добра не буде ... думають, що найкраще було б, коли б ми од Росії одділились... Щоб Україна була сама по собі, без царя і пана!”13. У цій же статті головним редактором зазначалося вороже ставлення до всіх партій, котрі не визнають першого пункту завдання-мінімуму – само- стійності України. “Нашою задачею нехай буде революційний рух, – писав 11 Там само. – С. 314. 12 Жук А. Українська соціалістична партія (1904–1905) // Збірник “Української літе- ратурної газети”, 1956 р. – Мюнхен, 1957. – С. 217. 13 Там само. – С. 230. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 623 Б. Ярошевський, – нашою метою – Самостійна Демократична Українська Республіка і Соціальна Революція”14. Саме на ґрунті гасла “Самостійна Україна”, на думку А. Жука, відбулося зближення РУП і УСП та нетривале злиття їх в одну партію (червень–грудень 1903 р.). І вийшов Б. Ярошевський з РУП передусім через те, що нові її лідери після арештів Д. Антоновича, М. Ткаченка і В. Винниченка задля єдності з РСДРП зняли гасло української незалежності зі своєї програми15. “Іскрів- ський дух” і проросійський фарватер мислення О. Скорописа-Йолтуховського та М. Меленевського, що перебували влітку 1904 р. у Львові, вразив рупіста В. Дорошенка. Він писав: “Мене, свіжого чоловіка, непривичного до емі- граційних відносин, разило вузьке доктринерство і ... партійне буквоїдство товаришів та захоплення їх російською еміграційною літературою”16. Б. Яро- шевський натомість залишався твердим самостійником і не піддався чарам російської марксистської пропаганди з її неґацією концепції незалежної України. Чи був Б. Ярошевський самотнім представником УСП? При всій нерозви- неності її структур партія мала певну кількість симпатиків, передусім серед спольщеної української шляхти, що навчалася в київському університеті. В. Садовський згадував, що Б. Ярошевський перебував у контактах з пред- ставниками української студентської громади Лісецьким, Є. Мілковським, Л. Сідлецьким, Володиславом Міхновським, яких теж можна вважати чле- нами УСП17. Недовіра між УСДРП та УСП, на думку А. Жука, виникала й на етнічному ґрунті. Перші були православними – етнічними українцями з Лівобережжя, які других вважали “поляками” як римо-католиків18. Коли Б. Ярошевський став федералістом? Очевидно, коли відійшов від праці в УСП і почав співпрацювати з націонал-демократичним табором україн ців у редакції газети “Рада”, ідейним лідером якої був М. Грушев- ський – прихильник автономістсько-федералістичної візії розвитку українства в передреволюційних часах. Проте і в суспільно-політичній царині між В. Липинським і Б. Ярошев- ським існували спільні точки. Обидва були демократами. Сьогодні цілком можна погодитися з думкою Я. Пеленського, висловленою ще п’ятдесят років тому: “Як не парадоксально це звучало б, Липинський був у своїх по- чатках народником і демократом. Цей його підхід випливав з почуття місії 14 Там само. – С. 232. 15 У своїх спогадах майбутній лідер “Спілки” О. Скоропис-Йолтуховський писав: “...прийняття цього пункту [постулату самостійності України] в корні підкосило б даль- ший розвиток РУП в соціал-демократичному напрямку й унеможливило б який би то не було контакт з РСДРП” (Скоропис-Йолтуховський О. Соціал-демократичний рух в Сквірськім і Васильківськім повітах в 1906 р. // Наш голос (Львів). – 1911. – Ч. 11–12. – С. 507–509). 16 Дорошенко В. Революційна українська партія. – Львів, 1921. – С. 26. 17 Садовський В. Студентське життя у Києві в 1904–1909 роках // З минулого. – Варшава, 1939. – Т. ІІ. – С. 6–7. 18 Жук А. Українська соціалістична партія... – С. 243. Ігор ГИРИЧ 624 повернення спольщеної частини української шляхти до українського табору. В цьому періоді історичне мислення Липинського орієнтувалося на Драго- манова і Грушевського”19. Професор Пеленський слушно зазначав, що до революції Липинський позитивно трактував демократію і навіть ще на по- чатках української революції 1917–1918 рр. був автором програми Української демократично-хліборобської партії. Власне, і революцію Б. Хмельницького у ХVІІ ст. він трактував з національно-демократичних позицій20. Фінансувати тижневик мали представники крупного землевласництва, які, ясна річ, не співчували поглядам Б. Ярошевського, – В. Браницький21, М. Тишкевич або К. Володкович22. Впадає в око, що перший і третій були свідомими поляками. Якщо К. Володкович був відомий як меценат деяких культурних акцій українців і як людина, що фінансувала проекти скульптур- них зображень Т. Шевченка, то В. Браницький такими діями себе не особливо виявляв, проте був одним з найбільших землевласників південно-західної Київщини, де мав маєток і В. Липинський. Натомість Михайло Тишкевич був провідним українським меценатом, а також громадським діячем та істориком. Саме він, судячи з листа Б. Ярошевського, з усіх трьох найбільше і спонсо- рував тижневик. (Згадується, щоправда, в одному місці Юрій Тишкевич). Грошей, потрібних на видання, В. Липинський числив на 3000 руб. Подальші події навколо тижневика нотують листи В. Липинського до В. Доманицького. На початку грудня він пише про заплановану зустріч у Кра- кові, бо Б. Ярошевський мав посаду у Царстві Польському, поблизу російсько- австрійського кордону23. Попри нетерпеливе очікування протягом останнього місяця року, Б. Ярошевський з’являється у В. Липинського лише 31 грудня 1908 р.24. Він планував пробути у В. Липинського 2-3 дні, але ще залишався в гостях у В. Липинського і 6-го січня 1909 р. Останньому довелося навіть відкласти роботу над другим виданням “Історії України” М. Аркаса25. 19 Пеленський Я. Вячеслав Липинський (17.ІV.1882 – 14.VІ.1931) // Збірник “Української літературної газети”, 1956 р. – С. 200. 20 Там само. – С. 201–204. 21 Владислав Браницький (1848–1914) – великий землевласник на Правобережжі, ве- ликий меценат мистецтва і культури, власник великої книгозбірні в с. Суха, співфундатор велич ного Миколаївського костелу в Києві, архітектором якого був знаменитий В. Городець- кий. Він давав гроші на польсько-український літературний альманах “Noworocznik Lite- rac ki”, який готував Тадеуш Міхальський. Михайло Тишкевич у свої спогадах залишив дуже прихильну згадку про В. Браницького: “Поляк з походження серцем був українцем”. Ме - муарист згадував, як той глибоко любив Україну, ходив замолоду у свиті, охоче говорив укра- їнською. Під час перебування в Києві Миколи ІІ у присутності царя публічно говорив з ним по-українськи. (Тишкевич М. Уривки з спогадів // ЛНВ. – 1928. – Кн. VІІ–VІІІ. – С. 257). 22 Костянтин Володкевич (Володкович) (1827–1909) – польський землевласник з Правобережної України, українофіл, фундатор Академічного дому в Кракові на вул. Ябло- новських. Давав кошти на виконання бюстів Т. Шевченка. Як меценат мав зв’язки з НТШ і М. Грушевським. 23 Листування В. Липинського. – С. 524. 24 Там само. – С. 524, 526, 529. 25 Там само. – С. 533. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 625 21 лютого 1909 р. в Києві відбулася нарада “українців польської культу- ри”, зібрана В. Липинським у помешканні Ф. Вольської в Києві на Фундукле- ївській, 10, яка і уконституювала видання “Przeglądu Krajowego”. На нараді були присутні 35 поляків з походження і 4 українці26 – а саме: Д. Дорошенко, Є. Чикаленко27, Ф. Матушевський і С. Єфремов, яких Дмитро Іванович чомусь скваліфікував як лівобережців. Насправді лівобережцем – чернігівцем був лише Дмитро Іванович. Решта походили з тодішньої Київщини і Херсонщи- ни – тобто географічно були так само правобережцями, як і поляки. Серед присутніх поляків Д. Дорошенко називає Адама Рокицького (дядька В. Ли- пинського, дідича з с. Русалівки на Уманщині), Людвіка Сідлецького (Саву Крилача з Уманщини), Антонія Станєвича (з Луцька), Францішку Вольську та її чоловіка інженера Стефана Вольського (з Києва), Антонія Васютинського (з Козятина), Едварда Пашковського (майбутнього антагоніста та критика В. Липинського, що друкувався у польській пресі під псевдонімом Чарни Єгомосць), Леона Радзєйовського (київського літератора і газетяра), Тадеуша Міхальського (також київського журналіста і літературознавця), Влодзімєжа і Людгарда Грохольських, Августа Іванського (дідича с. Рижавка Подільської губ.), Йоахіма Волошиновського (видавця і редактора “Світової зірниці” на Поділлі), Францішка Котовича і Ясінецького (обидва з Поділля), Станіслава Горвата і Мазаракі. До поляків Д. Дорошенко зараховує і Б. Ярошевського28. Дискусії велися українською мовою, а всі присутні проголосили себе україн- цями польської культури, пов’язаними своїми політичними інтересами з українським народом. По закінченні нарад, де головною доповіддю була промова В. Липин- ського, видана згодом брошуркою29, у ресторані готелю “Франсуа” в Києві на Фундуклеївській, 17, відбувся банкет, на якому були присутні лише 20 учасників наради. У “Przeglądzie Krajowym” В. Липинський зіткнувся з дуже складними проблемами. Йому довелося мати діло з людьми, які якщо й не були ідейни- ми антагоністами, то концепцію територіалізму В’ячеслава Казимировича розуміли як різновид крайовської ідеології в Україні. Стати українськими самостійниками виявилися готовими (і це показало майбутнє) лише кілька співробітників редакції тижневика: Л. Сідлецький, Ф. Вольська, А. Монтре- зор. Решта були фактично прихильниками тієї ж таки “Історичної Польщі”, принаймні активно виступати за державну самостійність України вони не збиралися. Не випадково більшість “українців польської культури” опинилися 26 Дорошенко Д. З перед тридцяти літ… – С. 126. 27 Євген Харлампійович так само залишив спогад про цю нараду: див.: Чикаленко Є. Щоденник (1907–1917). – Львів, 1931. – С. 68. 28 Цікаво, що у своїх споминах Д. Дорошенко взагалі не згадує Б. Ярошевського як присутнього на зборах 21 лютого, а також не називає його і редактором “Пшеґльонду...”, говорячи про В. Липинського як головного редактора видання. Див.: Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле (1901–1914 роки). – К., 2007. – С. 140–142. 29 Nobilis Ruthenus. Nashe stanowisko na Rusi-Ukrainie. Zagajenie prywatnego zebrania w K…w lutym 1909 r. – Pogorze; Kraków[,1909]. Ігор ГИРИЧ 626 після 1917 р. в таборі Ю. Пілсудського і повернулися з Києва до Польщі. Хоч це і не означає, що за сприятливих умов – сили українського руху – вони не могли б опинитися в таборі українських державників, на що і сподівався В. Липинський30. Е. Пашковський, Т. Міхальський, Л. Радзєйовський були політичними поляками. Хіба останній мав найбільший до українства сантимент. Але всі вони засадничо були проти далекосяжних політичних планів В. Липинського. Тому і раз у раз у редакції виникали гучні конфлікти з періодичним виходом того чи іншого члена з редакції. Леон Радзєйовський (1881–1943) як журналіст працював у російськомов- ній ліберальній газеті “Киевская мысль”. Цікаво, що редактором останньої був також поляк Ф. Лубковський, який навіть стояв на чолі київського союзу журналістів. Власне, і ліберальність цього періодичного органу походила від того, що переважна більшість його співробітників-газетярів була польського і єврейського походження. Але, як “Przegląd Krajowy” ліквідувався, Л. Ра- дзєйовський пішов працювати не в “Киевскую мысль”, а в ендецьку “вшех- польську” газету “Dziennik Kijowski”. Отже, говорити про тверде співчуття останнього ідеям В. Липинського зовсім не випадає. Тадеуш Міхальський (1889 – після 1936) – відомий польський критик і публіцист, навчався (1899–1907) одночасно з В. Липинським у Першій київ- ській гімназії, але був тоді у молодших класах. Закінчив юридичний факультет київського університету. Мав поступово-демократичну політичну орієнта- цію. Написав і видав у Києві книжки: “Młoda Ukraina” (1909), “Współczesna umysłowość polska na Ukrainie” (1910), був співупорядником поетичного аль- манаху “Noworocznik Literackі”. Повернувшись після революції 1917–1921 рр. до Польщі, колишній демократ Т. Міхальський став клерикалом і працював у правокатолицьких друкованих органах. Отже, і його ніяк не назвеш ідейним консерватором і прихильником української самостійності. Не випадково саме він пускав плітки про провокаційність акції В. Липинського. Б. Ярошевський у своєму листі згадав А. Іванського як багатого меце- ната, якого втратив через свою нерозважливість В. Липинський. Тим часом, у своїх спогадах Август Іванський-молодший згадував, що сам відійшов від акції В. Липинського, переконаний в доцільності такого відходу істориком О. Яблоновським. Він оповістив, що мав кілька зустрічей на нарадах з В. Ли- пинським і, наситивши своє зацікавлення, зрештою відмовився брати участь у політичній справі українських консерваторів, яку задумав В. Липинський. Намовив його до цього й батько – Август Іванський-старший, що знав схиль- ність сина до юнацьких захоплень і до впливів сторонніх осіб31. 30 У листі до Д. Дорошенка через двадцять років В. Липинський писав, що цих при- хильних до української незалежності поляків виявилося замало, щоб активно виступити з гаслами самостійності, якщо етнічні українці цього гасла не висували. (Листування В. Липинського. – Т. 1. – С. 635). 31 Iwański A. Senior, Iwański A. Junior. Pamiętniki 1832–1876. Wspоmnienia 1881–1939 / Opracował Wacław Zawadzki. – Warszawa, 1968. – S. 387. Цит за: Gancarz B. “My szlachta ukraińska…” – C. 193–194. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 627 Якщо вже близькі співробітники тижневика ставали ідейними супротив- никами, що казати про польську пресу, яка систематично цькувала “Przegląd Krajowy” і В. Липинського. Цим пояснюються і часті нервові зриви останньо- го, і неритмічний вихід періодичного видання. Фактично воно не з’являлося і раз на два тижні. Не встигло вийти перше число, як відразу в кінці квітня виникла перша публічна суперечка між Липинським і Ярошевським. Про неї В’ячеслав Казимирович так оповідав у листі до В. Доманицького від [27–30] квітня 1909 р.: “Почну з нашого тижневика. Врешті, друкується він, але яке буде перше число, святий його знає. Як я вже писав Вам, з Ярошевським я пере- сварився, обурений його легковажним відношенням до цілої справи. Він, як я вже Вам писав, одклавши тижневик «до осені», спокійненько поїхав собі на село, а мені написав листа, що «не знає, чи буде міг восени брати участь в тижневику, чи ні». Як знаєте, я чоловік не сварливий, але це вже мене обурило до краю, і я написав дуже острого листа, на якого відповіді не дістав – значить, з Ярошевським діло кончено. Отже, ми тепер на ласці п. Л. Радзійовського, а це «опора» не дуже надійна – тому я так спішу до Києва, щоб, якщо в 1 № будуть такі річи, під котрими підписатись не можна буде, попросити не пустити номера та й годі. Чого-то тільки чоловік не на- вчиться в роботі з отакими людьми”32. У цій конфліктній ситуації радше хочеться стати на бік В. Липинського. Бо навіть коли Б. Ярошевський із ідейних міркувань залишив редакцію, як він писав у листі до М. Грушевського, навряд чи він мав моральне право кидати редакційну справу до моменту підшукання відповідної заміни, щоб зберегти український напрям цього періодичного видання. Побувавши в Києві за місяць, В. Липинський так передає картину, яку він застав у редакції: “Мої колеги з комітету редакційного так ведуть справу, що з неї готово нічого не вийти, з Ярошевським вже рішуче, здається, розійдусь – він головно своїм легковажним відношенням до діла попсував цілу справу, а що найгірше, звів її на посміх. Завтра чекаю телеграму, хочу ще повести діло з Радзейовським. Якщо і це не вдасться, то цілковито змінимо свої плани, в противному разі за днів 10 їду до Києва. Страшенно я прибитий всіми цими історіями – нічого робити не можу, видко, з людьми цими толку не доб’ємся”33. Проблемі з’ясування конфлікту між В. Липинським і Б. Ярошевським присвячено кілька листів першого до Сергія Єфремова за 1910 р. У квітні В. Липинський звертається до С. Єфремова з проханням бути громадським посередником (третейським суддею) у з’ясуванні, хто винний у загибелі тижневика. 17/30 квітня 1910 р. С. Єфремов погоджується бути таким посе- редником. В. Липинський втішений: “Ваш лист служить для мене запорукою, що існує в суспільності ця справедливість, на котру людина покладає всі свої надії в хвилини знеможення під ударами суворого життя і суворої, розбиваю- чої часто всі плани і всі сподіванки, дійсності”, – не без деякої високопарності 32 Листування В. Липинського. – Т. 1. – С. 551–552. 33 Там само. – С. 556 (лист від 25 травня 1909 р.). Ігор ГИРИЧ 628 дякує він Сергієві Олександровичу34. До С. Єфремова В. Липинський написав того ж дня, як одержав листа від Б. Ярошевського – 17 квітня. Він дав Б. Яро- шевському відповідь і копію її надіслав 21 квітня 1910 р. до С. Єфремова. У супровідному листі В. Липинський поглиблює свої мотиви громадського з’ясування стосунків зі своїм колишнім колегою по тижневику. Він писав: “Хоч справа ця носить характер передовсім особистий, але до неї долучається ще й діло громадське, і тому маю надію, що Ви моєму проханню не відмовите. В цій надії звертаюсь до Вас і прошу Вас дуже, щоб Ви були ласкаві згодитись бути суддею в справі межи мною і д. Ярошевським. Про характер цієї справи Ви довідаєтесь з листів д. Ярошевського, котрих копії до цього долучаю. Якщо Ви згодитесь взяти на себе обов’язок судді і якщо д. Ярошевський на мої пропозиції щодо суду пристане, то я, розуміється, на бажання суду готов ще прислати потрібні пояснення і документи (листування тощо) в цій справі. ... Лишати цю справу «так», і трактувати її «с плевательской точки зрения» не можу, бо, повторюю, вона носить почасти характер громадський і виникла вона на ґрунті праці громадської, в котрій і д. Ярошевський, і я брали і берем участь. ... Бажаючи справу цю рішити культурними засобами, я маю тільки одну дорогу: громадський суд, а значить, примушений звернутись до цих людей в громадянстві, котрі відповідають вимогам, які ставляться суддям”35. Копію свого листа до Б. Ярошевського В. Липинський надіслав С. Єфремову 18 травня (5 червня) 1910 р.36. 24 травня (6 червня) того ж року В. Липин- ський знову в листі до С. Єфремова згадує про суд честі з Б. Ярошевським: “Ви м. б. дістали мого листа з копією листа до д. Ярошевського ... я б дуже просив повідомити мене хоч в кількох словах, чи д. Ярошевський писав що- небудь до Вас з приводу цього мого останнього листа (відповіді на його лист, яким він зрікається суду) або, може, зложив на Ваші руки яку заяву тощо. Ціла та справа мучить мене і гризе страшенно, хотілося б якнайшвидче це все закінчити і позбавитися того почуття несмаку...”37. Б. Ярошевський у цій справі написав С. Єфремову три листи. У першому від 10 квітня 1910 р. він просить у Сергія Олександровича відтермінування своїх пояснень конфлікту з В. Липинським у зв’язку з загостренням хворо- би38. Через чотири дні він пише одного короткого листа В. Липинському. У ньому він доходить висновку, що суд роз’ємчий, як і суд честі, не має підстав для проведення39. Цього ж дня він пише одного довгого листа з детальною відповіддю на всі звинувачення В. Липинського40. Логіка і зміст пояснень Б. Ярошевського були такими. У листі В. Липин- ський спочатку перераховує образи від Б. Ярошевського на свою адресу, потім 34 Там само. – С. 661. 35 Там само. – С. 662. 36 Там само. – С. 663. 37 Там само. – С. 664. 38 ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 1740. 39 Там само. – № 1738. Мешкав тоді Б. Ярошевський у Києві на вул. Львівській, 29, пом. 6. 40 Там само. – № 1739. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 629 подає низку претензій-звинувачень на адресу останнього. Б. Ярошевський вважав, що честі В. Липинського він у своєму листі – відмовившися від дальшого спілкування – не зачепив, бо не звинувачував останнього в якихось конкретних гріхах, а просто висловив небажання далі співпрацювати у ви- давничих проектах. Образи ж для себе з боку В. Липинського він особливої не бачить, а тому і не має потреби в суді честі. Б. Ярошевський писав, що матеріалів для планованого польсько-українського альманаху немає, а ідейні напрямні цього видання цілком суперечать його суспільно-політичним погля- дам. Фотографії Б. Ярошевський передав Ф. Вольській. Лист до свого дядька Познанського, щоб той подав відомості про хлопомана Б. Познанського, він написав. Проте той такі відомості відмовився подавати. Написав він також листа до батька Л. Сідлецького, бо останній перебував у Південній Америці, і безпосередньо зв’язатися з ним Б. Ярошевський не міг. До Я. Мйодушевського і Вотенбурга Б. Ярошевський також писав, але ті своїх обіцяних матеріалів для альманаху не подали, за що останній не може нести відповідальності. Тому всі наведені В. Липинським “шкоди” Б. Ярошевський вважав безпід- ставними. В альманасі Б. Ярошевський погоджувався працювати лише з умовою, коли на перешкоді не стануть якісь непередбачувані обставини. А такі особисті обставини з’явилися, про що Богдан Ромуальдович і написав у листі до В. Липинського. У цьому ж 1910 р. Б. Ярошевський, можливо, зустрічався з М. Грушев- ським у справі конфлікту з В. Липинським. Бо 21 вересня 1910 р. з цього приводу він написав історикові листа, в якому висловив бажання порадитись із професором. Б. Ярошевський писав: “Не вважаючи на те, що Єфремов в близьких і приятельських стосунках з Липинським, я міг би згодитись на суд Єфремова, бо він людина чесна, але в той час мені здавалося, що до суду честі ніяких основ не має. … Більше знає стосунки Матушевський, який був навіть присутнім при дечому і на додаток я з ним в найкращих з усіх «радян» стосунках. Це чоловік добрий, але надто мягкий і надто вражливий на сто- ронній вплив... Отже ж, я дуже прошу Пана Професора, щоб був ласкавий дозволити мені порадитись щодо цеї справи… Якщо Ви вирішите, що це діло слід розібрати, в такому разі я вельми прошу Вас… бути між нами судією”41. Отже, Б. Ярошевський уже в рік конфлікту сподівався, що М. Грушевський при з’ясуванні винних може стати на його бік. Але М. Грушевський, схоже, відмовився бути посередником. Хто правий, хто винуватий Чому Б. Ярошевський написав такого екзальтованого, ображено-ворожого супроти В. Липинського листа? На те були особисті мотиви. Б. Ярошевський був зацікавлений у М. Грушевському як людині, на руки якій Богдан Рома- нович склав заповіт і якій доручив піклування долею і навчанням доньки Марусі та його архівом. Справа ця вимагала від М. Грушевського співчуття до Б. Ярошевського як громадського діяча. А конфлікт з В. Липинським 41 ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 2. – Спр. 864. – С. 16–20. Ігор ГИРИЧ 630 це співчуття і розуміння щодо Б. Ярошевського дуже розхитував. М. Гру- шевський знав про претензії В. Липинського до Б. Ярошевського. Він мав з Липинським більше спільних справ, ніж з Ярошевським. Тому можна при- пустити, що М. Грушевський міг мати більшу довіру до слів В. Липинського, ніж Б. Ярошевського. З другого боку, Михайло Грушевський знав Б. Ярошевського принаймні від 1904 р. Тоді Богдан Ромуальдович вчився на відомих літніх українознавчих курсах у Львові. М. Грушевський спілкувався з Б. Ярошевським в редакції газети “Рада”. У 1913 р. Б. Ярошевський відсилає на навчання до Руського інституту для дівчат доньку Марію. Вибір був пов’язаний також з М. Грушев- ським, який там навчав доньок деяких українських діячів з Наддніпрянщини, зокрема Людмилу Шевченко з родини Т. Шевченка. М. Грушевський друкував у “ЛНВ” поезії Б. Ярошевського. У листовних контактах з Б. Ярошевським голова НТШ перебував від 1910 р. до 1914 р. Збереглися 16 листів Богдана Ромуальдовича за цей період. Опікувався М. Грушевський і Марусею Яро- шевською. У його архіві зберігся подячний лист Марусі. Є. Пшеничний ви- друкував з “течки” Богдана Ромуальдовича в “Українському історику”, про яку останній згадав у друкованому нижче листі, п’ять листів М. Грушевського до Б. Ярошевського за 1913–1914 рр. М. Грушевський шанував В. Липинського як ученого і громадського діяча. Саме львівський професор був ініціатором обрання В. Липинського дійсним членом УНТ у Києві та НТШ (пікантним виглядає в цьому сенсі пасаж Б. Ярошевського про В. Липинського як про псевдовченого – “на- писав одну брошуру і ні одної дійсно наукової праці”; насправді він мав вже за собою, крім брошури про долю шляхти, і грубезний альманах про українсько-польські стосунки в ХVІ–ХVІІ ст., чим могли похвалитися одиниці з українських істориків). Львівський професор враховував і той пієтет, що мав В. Липинський до нього як неофіційного лідера політичного українства в дореволюційні часи. В. Липинський не крився з цими думками, навпаки, звіряв усі свої кроки з опінією М. Грушевського щодо того чи іншого питання українського руху42. З М. Грушевським В. Липинський, як ми це відзначали вище, радився протягом другої половини 1908 р. з приводу заснування тижневика “Przegląd Krajowy”. Повідомляв львівського професора про всі перипетії з книжкою “Z dziejów Ukrainy”, докладно сповіщаючи про зміну формату і змісту, про 42 Докладніше про стосунки М. Грушевського і В. Липинського див.: Гирич І. В. Ли- пинський і М. Грушевський у дореволюційні часи // Вячеслав Липинський: історико- політологічна спадщина і сучасна Україна. – К.; Філадельфія, 1994. – С. 53–59; його ж. Вячеслав Липинський і Михайло Грушевський (до історії політичних і наукових стосун- ків) // Михайло Грушевський: Зб. наукових праць міжнар. конф. НТШ до 125-ої річниці з дня народження. – Львів, 1994. – С. 306–317; його ж. В’ячеслав Липинський у світлі його листування за дореволюційних часів // Український історик. – 1999. – Ч. 2–4 (141–143). – С. 110–142; його ж. Державницький напрям і народницька школа в українській історіо- графії (на тлі стосунків М. Грушевського і В. Липинського) // Михайло Грушевський і українська історична наука. – Львів, 1999. – С. 47–64. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 631 включення тих чи інших уривків праць М. Грушевського і О. Яблоновського до видання, говорячи, що цей альманах розглядає як спільну громадську працю: свою, українського римо-католицького середовища і М. Грушевсько- го. З М. Грушевським В. Липинський радився і стосовно своїх публікацій у “ЛНВ” та “Записках НТШ”, і з приводу інших своїх наукових проектів. На- віть справа самостійницького політичного гуртка, який він творив спільно з Андрієм Жуком у 1911 р., так само спершу була обговорена з М. Грушевським. Здається, саме прохолодне ставлення голови НТШ до ідеї політичної групи “Вільна Україна” – прообразу “Союзу визволення України” – було однією з головних причин відмови від проекту з боку В. Липинського (А. Жук про- довжував здійснювати його на власний розсуд далі і, власне, у 1914 р. втілив у життя у формі СВУ). Сам М. Грушевський вже після визвольних змагань сприймав увагу до себе з боку В. Липинського у дореволюційний період як “підлещування”43, бажання сподобатися. Хоч насправді В’ячеславу Казимировичу йшлося більше про трактування своєї персони як уособлення суспільного інтересу цілої верстви спольщених українців шляхетського походження до загально- української справи, яку представляв М. Грушевський. Цікавий висновок можна зробити, коли спостерегти всю громадську ді- яльність В. Липинського за дореволюційний час. Хоч би що робив В. Липин- ський, він це виконував не з власної руки, а як справу певної суспільної групи. “Przegląd Krajowy” та збірник-альманах “Z dzejów Ukrainy” він вважав не лише справою українських діячів польської культури та поляків-крайовців, а й українців націонал-демократичного табору – М. Грушевського і С. Єфремо- ва. Видання популярних брошурок кооперативного характеру, які допомагав робити В. Доманицькому, вважав справою їхнього спільного кооперативного видавництва. Свою участь у “Раді” В. Липинський розглядав також під кутом зору громадського служіння – як представлення на загальнонаціональному форумі, яким була ця газета, інтересів консервативних кіл української сус- пільної думки. Власне, він був ледь чи не одним, хто формулював тоді цю думку, бо до В. Липинського увесь український рух репрезентувався як лівий 43 Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894–1932) / Упор. Г. Свар- ник. – Львів; Нью-Йорк, 1998. – С. 80. У листі від 13 лютого 1923 р. М. Грушевський, у зв’язку з розподіленням матеріальної допомоги заслуженій українській інтелігенції, писав: “Про Липинського... я з ним колись добрий [був]– він підлещувавсь, удаючи мого духовного ученика etc., але рівночасно, як виявилось, тримавсь з Томашівським, потім він несподівано гостро і негарно виступив против мене, і я перестав з ним мати діло. Але поміч – се зовсім иньше діло, і в тих справах я нічого не зрікаюсь”. Говорячи про спілку з С. Томашівським, М. Грушевський, мабуть, мав на увазі постання нової державницької історіографії, яка, різко відмежовуючи себе від народництва, не цілком справедливо заносила до нього й М. Грушевського як провідного репрезентанта. (Див.: Там само. – С. 154: “статею Кревецького ... історики Тов. Шевченка розривають зі мною і иньшими «старими істориками» на користь Томашівського та Липинського! – такий епілог моєї праці на львівськім ґрунті і в Товаристві Шевченка!”). Ігор ГИРИЧ 632 і соціалістичний, а все праве було, на думку свідомих українців, буржуазне і російське або польське. Тому й факти негромадського поводження ідейних людей болісно сприймалися В. Липинським. Вони неодмінно мали дістати різку відсіч від останнього. Напрошується порівняння конфлікту В. Липинський – Б. Ярошевський з конфліктом В. Липинський – М. Євшан, який стався через нетактовний вислів (“телячий захват”) останнього щодо захоплення В. Липинського осо- бою Богдана Залеського. Зневажливе ставлення М. Євшана до Б. Залеського екстраполювалося В. Липинським як ставлення українського демократичного табору до українців римо-католиків, яких представляв В. Липинський. Тому й цю зневагу він переносив на свою особу. Тоді, у 1912 р., після настійливих вимог В. Липинського М. Грушевський згодився надрукувати вибачення щодо В. Липинського, хоч прізвище В’ячеслава Казимировича і не було прямо згадано в публікації М. Євшана44. Подібні претензії В. Липинський висловлював і Є. Чикаленку та С. Єфремову у зв’язку з нападками на себе з “вшехпольського” табору і обвинуваченнями у зраді польської справи на Правобережній Україні. Засновник національного консерватизму вимагав від українців захисту в “Раді” й толерування інтересів не лише демократичних кіл. Тобто трактував особисту образу як образу громадську. Отже, вважати гостру атаку В. Липинського на Б. Ярошевського чи- мось неприродним і аномальним, що можна виснувати з листа Б. Ярошев- ського, у нас немає підстав. Навпаки, така реакція В. Липинського цілком вписується в загальну атмосферу його реагування на інші справи громад- ського звучання. Згадаймо також конфлікти післяреволюційного часу з Д. Донцовим, О. Назаруком, С. Томашівським, Радою присяжних УСХД та П. Скоро падським. Усі ці конфлікти супроводжувалися гострими взаємними звинуваченнями, ініціатором яких був В. Липинський, винесенням незгод на публічне обговорення на широкому суспільному форумі, відкритими листами у пресі. Учасники конфліктів натомість ставили В. Липинському на карб хворобливу амбіцію, самолюбство і навіть нездорову психіку. Таку саму оцінку В. Липинському дає й Б. Ярошевський. (Згадаймо, П. Скоропад- ський розірвання співпраці з ним і УСХД також пояснював “нездоровою” психікою В. Липинського). Сам М. Грушевський при всій повазі до наукових здібностей В. Липин- ського не завжди був стосовно В’ячеслава Казимировича коректним. І вже на початку їхнього особистого знайомства і наукової співпраці “підставив” В. Липинського у справі рецензії на “Історію України” М. Аркаса45. Не повідо- мляючи його як автора, долучив до його рецензії, коректної і виваженої щодо В. Доманицького, свою погромницького характеру критику, чим до певної міри похитнув дружні стосунки між В. Липинським і В. Доманицьким. 44 Листування В. Липинського. – Т. 1. – С. 387–396. 45 Докладніше див.: Гирич І. Ще до проблеми “Аркас і Грушевський” // Історичний збірник. Історія, історіографія, джерелознавство (статті, розвідки, замітки, есе). – К., 1996. – С. 221–230. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 633 Питання видання “Przeglądu Krajowego”, а потім альманаху “Przegląd Ukraińskі” обговорювалося В. Липинським і Б. Ярошевським спільно з М. Грушевським на його київській квартирі 13 і 29 вересня 1909 р. Саме М. Грушевський радив залишити крайовський напрям видання46. Отже, М. Грушевський сприймав обох як товаришів по спільній праці. І мав зди- вуватися, дізнавшись про несподіваний гучний розрив між ними, після чого мав сподіватися на докладне з’ясування причин конфлікту. Не виключено, що М. Грушевський був знайомий і з листом В. Липинського до Б. Ярошев- ського, надісланим першим у копії до С. Єфремова. Бо зміст цього листа був відомий кільком людям, і він, як публічний лист, міг дійти в копіях і до М. Грушевського. Лист Б. Ярошевського до М. Грушевського є, до певної міри, відповіддю на лист В. Липинського від квітня 1910 р. про необхідність громадського суду честі з приводу бажання Богдана Ярошевського цілковито зірвати стосунки з В. Липинським. Хоч і минуло чотири роки, справа ця не була полагодже- на, а сам Б. Ярошевський не погодився ні на безсторонній суд С. Єфремова (“людини честі”), ні Ф. Матушевського (близького товариша С. Єфремова і доброго знайомого В. Липинського), ні на третейський суд особи, обраної “людьми довіри” з боку В. Липинського і Б. Ярошевського. Отже, позиція Б. Ярошевського виглядає слабшою, ніж В. Липинського. Звідси і звину- вачення на адресу останнього з боку автора листа у “психопатії”. Позиція Б. Ярошевського у конфлікті не виглядає переконливою. У кінці листа до М. Грушевського Б. Ярошевський наводить чотири пункти головних обвинувачень щодо В. Липинського: 1) громадська нечес- ність – В. Липинський не стільки українець, скільки поляк за свідомістю. Він починав свою суспільну працю як діяч Польської партії соціалістичної (ППС), хоч сам звинувачує Б. Ярошевського у належності до ППС (такого пункту в листі до Б. Ярошевського 1910 р. немає, можливо, ці звинувачення були висловлені в інших приватних листах або усно); 2) непорядна поведінка, що призвела до припинення виходу польсько-українського тижневика. В. Ли- пинський звинувачував Б. Ярошевського у провалі плану видання альманаху замість тижневика; 3) “людина без усяких етичних принципів” не має права з моральних засад оцінювати діяльність Б. Ярошевського; 4) марнотратство і гультяйство В. Липинського призвело до зникнення коштів на видання “Przeglądu Krajowego”. Цим Б. Ярошевський відбивав звинувачення у від- сутності ідейності і праці в тижневику за гроші. Маловідомим залишається факт належності В. Липинського до учнів- ської організації Польської соціалістичної партії. Як відомо, В. Липинський у своїй акції щодо зацікавлення землевласників українською проблематикою змушений був протистояти “вшехпольській” ідеології відновлення “Історичної Польщі” на землях колишньої Речі Посполитої та ідеї повної полонізації Пра- вобережжя. Найбільшим впливом серед міської польської інтелігенції Право- бережної України користувалася якраз ППС, найчисленніша і найвпливовіша 46 ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 298, 318. Ігор ГИРИЧ 634 польська партія на підросійських українських теренах. Націонал-демократи Романа Дмовського і польські есдеки не мали такої популярності й авторитету. І от, виходить, саме “вшехпольська” ППС – сила, проти якої як консерватор з 1908 р. послідовно боровся В’ячеслав Казимирович, була тією першою політичною партією, яка запалила у В. Липинському інтерес до суспільного життя. Саме на це педалює Б. Ярошевський. Але, з іншого боку, парадокс цей цілком зрозумілий, якщо взяти до уваги, що, по-перше, ППС була найактивні- шою політичною силою, авангардом політичного перетворення суспільства, а по-друге, з ППС розпочинали ті польські з походження революціонери, які згодом прилучилися до подібного українського авангарду – Революційної української партії (РУП). Подібний шлях пройшов Левко Юркевич – майбутній лідер УСДРП, якого близько знав В. Липинський і котрого він у 1911 р., під час перемовин щодо створення самостійницького надпартійного угруповання, називав “товаришем”. Таке звертання В. Липинський вживав у листовному спілкуванні лише щодо своїх партійних товаришів. І все ж сам факт організаційної належності В. Липинського до ППС як члена партії викликає сумнів. Скоріше йшлося про те, що В’ячеслав Кази- мирович лише брав участь в акціях ППС і лише в тому сенсі, що остання визнавала право українців на будування власної держави і робила в цьому напрямі відповідну агітацію. Наведемо для підтвердження слова самого В. Липинського, написані в кінці 1920-х рр. Д. Дорошенкові, у яких він по- яснює причини своєї співпраці з ППС: “Ви ж краще, ніж інші, знаєте перебіг мого життя. Знаєте, чому восени 1900 р. я закликував київську гімназіальну польську громаду злитись в одну з такою ж громадою українською. В поль- ській громаді мали тоді верх ППСовці, які пропагували завзято самостійність України, але з тим, щоб вона була роблена без них, самими українськими руками, а вони б з цього користь для Польщі тягнули. Поскільки перша ідея – самостійність – всеціло захопила мене, постільки друга – роля безвід- повідального провокатора цієї самостійності – була мені гидка і противна. Тому я покинув польську громаду і пішов до українців, щоби сам особисто за своєю відповідальністю «робити» між ними – по тогочасному пепесовському вислову – «самостійність». Чому ця моя праця перед війною не удавалась, Ви теж знаєте. З польською пепесовською молодіжжю я не міг договоритися через вищезазначені причини і через те, що не був соціалістом (ендеки про самостійність України і чути не хотіли). Старше польське громадянство, яке Ви бачили свого часу на нашім київськім з’їзді [21 лютого 1909 р.], хоч і погоджувалося зі мною в теорії (несоціалістична самостійна Україна), але не погоджувалось щодо тактики, бо воно було замало численне, щоб зважи- тись на тактику активності супроти Польщі, супроти Росії і супроти повної байдужості щодо державницьких українських питань серед української інте- лігенції. Моя пропаганда серед цієї інтелігенції ідеї несоціалістичної і неза- лежної Української Держави перед революцією теж не знаходила широкого відгуку... Скласти державницьку українську групу, яка в наших українських умовах могла і може бути тільки несоціалістичною в теорії і пепесовською Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 635 в тактиці – перед війною не удалося. ... Позаяк поляки до нас найближчі, то я і називав як зразок для цієї тактики – тактику відбудувавших польську державу пепесовців. В чім суть цієї тактики? Безмежна вірність організації і товаришам по організації та безпощадність для тих, хто організації зрадив чи її спровокував”47. Отже, як можна пересвідчитися з авторефлексії, В. Липинський був пе- пеесівцем тактично, а не ідейно. Чи належав він до організації ППС – наразі невідомо. Але сам він себе пепеесівцем ніколи не вважав. Б. Ярошевський безсенсовно звинувачує В. Липинського у двоєдушності, хоч і сам, за власним зізнанням, до 1902 р. визнавав себе ідейним пепее- сівцем. Тому й інвективи на кшталт “свіжоспечений українець” з повною підставою можна звернути і супроти Б. Ярошевського, який на час зміни ідейної орієнтації мав уже тридцять три роки, тоді як Липинському було лише двадцять, а до українства він навернувся у 1901 р., тобто на рік раніше за Б. Ярошевського. Проте належність до ППС не означала для початкуючих українців польської культури відсутність українського політичного інтересу. Сам Б. Ярошевський визнавав, що “верховоди” ППС радили полякам з Украї- ни записуватися до української учнівської громади. У листі Б. Ярошевського згаданий Меленевський (Басок) – пізніше активний український есдек і діяч СВУ, – який відкрито розірвав з ППС, на відміну від “лукавого”, на думку Ярошевського, В. Липинського. Інша ситуація складалася стосовно ставлення українців до РСДРП. Якщо революціонер українського походження ставав одним із російських есдеків, то, як правило, вже назавжди залишався російським централістом і велико- державником за переконаннями. Богдан Ярошевський визнає надзвичайний публіцистичний талант В. Липинського, але сварить “погану вдачу” В’ячеслава Казимировича. Він висновує, що “з боку суспільного [В. Липинський] шкодлива людина. Цеї шкоди, що він учинив, може, й писання його не переважать”. Оце “може” Б. Ярошевського звучить досить промовисто. Тобто “шкода” може переважити громадське значення творчості В. Липинського, а може й ні. Незважаючи на особисту образу, Б. Ярошевський намагається бути об’єктивним і віддати належне винятково талановитій публіцистиці В. Липинського. Б. Ярошевський звинувачує В. Липинського у самолюбстві і непогамованих амбіціях. Перше важко заперечити, але на амбіції В. Липинський мав моральне право. І це визнавали більшість його симпатиків, передусім Ф. Вольська, Л. Сід- лецький, А. Монтрезор. Цікаво, що всі ці вихованці В. Липинського в 1917 р. влилися в українське, а не польське державне будівництво, ніби підтверджуючи цим правильність концепції батька новітнього українського консерватизму. А чи фразеологія Б. Ярошевського не свідчить про такі ж амбіції з боку його самого? Про амбіційну вдачу Б. Ярошевського пише й сам В. Липинський у друкованому нижче листі. Психологічно зрозуміла заздрість Б. Ярошевського щодо свого молодшого колеги. Ярошевський був на тринадцять років старший 47 Листування В. Липинського. – Т. 1. – С. 635–636. Ігор ГИРИЧ 636 за В. Липинського, але у справах видання тижневика такого визнання й авто- ритету зовсім не мав, що, напевно, його ображало. Через увесь лист бринить образа Б. Ярошевського на В. Липинського за те, що останній домовлявся спочатку про редакторство першого, а згодом понизив його функцію лише до рівня літературного (“технічного”) редак- торства, відсунувши від вирішення ідеологічних напрямних “Przeglądu Krajowego”. А від початку він нібито умовляв Б. Ярошевського стати голов- ним редактором тижневика. Тим часом така домовленість навряд чи мала місце. У вищезгаданому листі до М. Грушевського від 17/30 червня 1908 р. В. Липинський пише про результати перемовин з Б. Ярошевським і зазначає: “Склад редакції, на нашу думку, мав би бути такий: видавець – д. О. Юркевич, редактор українського відділу – д. Ярошевський (він, власне, веде газету і одержує гонорар), редактор польського відділу – українофіл «крайовець», але не поляк”48. Отже, як бачимо, Б. Ярошевського В. Липинський планував лише на редактора українського відділу та літературного редактора часопи- су. Сам же В. Липинський, безперечно зі згоди сторін, обирався головним редактором, що мав відповідати за ідейно-історіософський напрям журналу. І на такий розклад Б. Ярошевський тоді погоджувався. Тому й звинувачення в інтриганстві на адресу В. Липинського не виглядає переконливим. Навпаки, можна запідозрити в цьому Б. Ярошевського, який, попри попередні домов- леності і згоду на напрям тижневика, раптом захотів претендувати на місце головного редактора і намагався, як він і сам зізнавався, змінити ідейний напрям видання. Мав В. Липинський підстави образитися на Б. Ярошевського за його дві спроби залишити редакцію тижневика, що спричинило сповільнення праці над підготовкою його чисел і загрожувало закриттям видання ще влітку 1909 р. Те, що повернення Б. Ярошевського в редакцію збіглося з одержан- ням чергової грошової “рати” на видання, могло виглядати і як причина до рішення знову стати до роботи. В. Липинський коло себе мав людей, у яких переважав польський національний вплив, “ідейним українцем” у редакції був лише Б. Ярошевський. І в найскрутнішу хвилину виходу перших номерів він залишив В. Липинського наодинці з поляками. Виходить, В. Липинський більше довіряв Б. Ярошевському, ніж навпаки. І свідченням цьому було звертання “любий друже”, яке він вживав лише щодо окремих близько знайомих людей. Хіба що В. Доманицький удостоювався такого звертання з осіб політичного бомонду України. С. Єфремова В. Липинський величав “вельмишановний і дорогий”. Звертання “дорогий” він уживав лише стосовно товаришів по ідейній праці, гетьманців у 1920-ті рр. або тих людей, які осо- бисто допомагали йому у справах матеріального забезпечення чи лікування. М. Грушевський не удостоювався більшого, ніж “високоповажний Професо- ре”. А після випадку з рецензією на М. Аркаса В. Липинський перейшов на нижчий регістр – “Вельмишановний Пане Професоре”. Це говорить про те значення, якого В. Липинський надавав співпраці з Б. Ярошевським. 48 Листування В. Липинського. – Т. 1. – С. 354. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 637 У той самий час Б. Ярошевський ніколи не сприймав В. Липинського як близького товариша. В’ячеслав Казимирович, схоже, все ж більше був зацікавлений у продовженні тижневика, ніж його спільник по редакції. Пе- ред закриттям видання обговорювалися інші варіанти його пролонгації як місячника і неперіодичного збірника-альманаху. Але від них відмовився саме Б. Ярошевський, а не В. Липинський. Отже, твердження Б. Ярошевського про бажання В. Липинського, щоб часопис вмер власною смертю, так само виглядає мало переконливим. Особливо, коли взяти до уваги, що альманах “Z dziejów Ukrainy”, який розглядався В. Липинським як продовження “Przeglądu Krajowego”, він все ж таки видав у 1912 р. вже без Б. Ярошевського. Найбільше, що вражає при читанні “обвинувального акта” супроти В. Ли- пинського, це той факт, що останньому довелося майже рік видавати журнал з людиною, яка зовсім не розуміла мети його створення, не поділяла ідейних засад територіалізму та ще й була до видавця журналу вороже налаштована. Читаючи листа Б. Ярошевського, хочеться поспівчувати В. Липинському, і розумієш, чому він змушений був говорити іншим членам редакції про не- відповідність Б. Ярошевського при виконанні завдань “Przeglądu Krajowego”. Б. Ярошевський вважав метою часопису плекання “антоновичського соціально- народного демократизму”. Сам територіалізм В. Липинського Б. Ярошевський розумів так, “начебто Україна спільна власність всіх націй, котрі мають цілком однакові права”. Тим часом головною метою територіалізму було на підставі спільного проживання з українцями зацікавити поляків українським рухом і перетворити польського патріота на політичного українця, хоч і етнічного по- ляка, який мав право плекати польські форми культури, але бути українським державником49. Показово, що С. Радзєйовський відразу звинуватив В. Липин- ського у бажанні українізувати поляків. Бо ж не випадково В. Липинський вимагав від співробітників журналу відмови від публікування в польських виданнях, чого не поділяв Б. Ярошевський. Отже, виходить, у національному питанні В. Липинський був значно принциповішим, ніж схильний до компро- місів Б. Ярошевський. С. Радзєйовський глибше розумів суть територіалізму, ніж Б. Ярошевський – найближчий співробітник В. Липинського. Для Б. Ярошевського територіалізм – це “повна безпрограмовість”. І саме територіалізм Б. Ярошевський хотів відкинути як головний ідейний принцип видання й увести демократичну ідеологію відмови поляків від свого культурного минулого на користь українського демократичного руху. Тим часом заради власне ширення територіальної свідомості В. Липинський і започатковував видання. Територіалізм був пов’язаний із самостійницькою візією. Він розглядався В. Липинським як перший щабель для формування 49 Промовистими в цьому сенсі є слова самого В. Липинського, сказані у відповідь на обіжник М. Гехтера, редактора газети “Свобода”, уміщені в ній у 1922 р.: “...більше активна і краще зорганізована, зросійщена і спольщена хліборобська меншість прийме мову та національність пасивної української більшості і, працюючи для Української Нації і Держави, стане для цієї більшості потрібною і необхідною”. (Листування В. Ли- пинського. – Т. 1. – С. 291). Ігор ГИРИЧ 638 української самостійницької ідеології серед поляків-землевласників Право- бережжя. Отже, Б. Ярошевський був типовим федералістом, який мало розумівся на доктрині В. Липинського, хоч і більше року з ним близько співробітничав. Тому й писав про В. Липинського: “Як тільки такий українець польського походження з’являється «самостійником» на польський кшталт, не виносить «москалів», мріє про спілку Польщі і України, звернуту проти Москви, ав- строфіл, германофоб, то для мене ясно, що він міркує цілком як поляк. Для поляків такі думки, може, спасенні, а для нас вони не годяться”. Тут впадає в око відверте пересмикування і тенденційна недобросовісність Б. Ярошевсько- го щодо В. Липинського та його поглядів. Останній не був ані австрофілом, ані германофобом, навпаки, завжди закликав спиратися на власні сили, що було засадничою вимогою його політичної філософії. Саме тому, що В. Ли- пинський був принциповим прихильником здійснення власної політичної акції, він відмовився брати участь у Молодоукраїнській групі й розв’язав надпартійне самостійницьке утворення “Вільна Україна”. Ще до революції В. Липинський дотримувався відомого гасла, висловленого в “Листах до братів-хліборобів”, що треба балансувати між двома агресивними сусідами так, щоб, відсепаровуючись від Польщі, не втопитися в Москві, і навпаки, відокремлюючись від Москви, не розчинитися в Польщі. Насправді, визнаючи українців нормальною нацією, не можна не ба- чити, що бажання самостійництва є природною вимогою. Називати думки В. Липинського “міркуваннями поляка” було відвертою нісенітницею з боку Б. Ярошевського. Бо ж “поляк” В. Липинський будував на правобережних теренах не польську державу, а українську. Зрештою, на такій же підставі і Б. Ярошевського можна було вважати “поляком”, бо, бажаючи федераційного зв’язку з Росією, він лив воду на млин відбудування польської державності на підросійських західноукраїнських землях. Отже, пасажі Б. Ярошевського про невиробленість суспільно-політичних поглядів В. Липинського, його еклектизм радше мають бути звернуті проти самого Б. Ярошевського. Останній дивується, що українці, які вийшли з лівиці ППС, “опинилися в обіймах російських есдеків-централістів”. Але ж сталося це саме через те, що переважила не самостійницька, а федералістична концепція, адептом якої якраз і був Б. Ярошевський. Отже, саме федералізм політичних партій України стояв на заваді викристалізування національного думання серед українців – членів соціалістичних партій. Проте цього алогіз- му Б. Ярошевський не помічає у своїх розумуваннях. Напевно, він цим хотів сподобатися М. Грушевському, який якраз і був промотором політичного федералізму у взаєминах з російськими політичними силами, що опонували царату в легальній політичній царині. Б. Ярошевський писав: “Польсько-українське порозуміння мусить спи- ратися на корисну для нас політичну платформу, себто на федералізм. На жаль, немає зараз ні одної польської партії, яка б проповідувала цей програм федералізму на ґрунті російської державності і систематично його проводи- Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 639 ла”. Доктрина федералізму тяжіє над Б. Ярошевським, що не свідчить про його політичну спостережливість. Польське суспільне життя стреміло до незалежності, а отже, навіть апріорі федералістичних політичних утворень не могло там виникати. Тому й з поляками найкраще було вести розмову з позицій аналогічних – українського самостійництва. Це сприймав як аксіому В. Липинський, але цього зовсім не розумів Б. Ярошевський. Дивує й таке суперечливе твердження Б. Ярошевського: “В Польщі само- стійництво виросло з ґрунту, а у нас це тим часом тільки доктрина, навіяна або польським впливом, або крайнім націоналізмом (НУП)”. Якщо українське самостійництво є лише доктрина, це не означає, що від неї треба відмовитися. Навпаки, якщо вона на той момент не мала суспільного опертя, у її розвиток необхідно було вкладати більших сил. Якраз це і намагався робити В. Ли- пинський. Тому закиди Б. Ярошевського виглядають зовсім недоречними. Лишається лише поспівчувати В. Липинському, який з таким антиподом, як Б. Ярошевський, у питаннях ідеології, тактики й стратегії українського руху ще примудрився майже рік співпрацювати в одному виданні. Це воістину ви- магало неабиякого терпіння, такту і компромісовості від В. Липинського. Від цього, не дивно, він впадав у відчай, що вимагало відповідної “розрядки”, про яку писав у листі Б. Ярошевський. Темперамент В. Липинського розбивався об мур нерозуміння, а то й пасивності Б. Ярошевського. Останній блок звинувачень Б. Ярошевського стосується т. зв. гультяйства В. Липинського. Проте навряд чи сьогодні вони сприймаються як негатив. В. Липинському було в 1909 р. лише 27 років, і чекати від нього поведінки людини з великим життєвим досвідом і розважливістю, як у 40-річного Б. Ярошевського, не випадає. Сам Б. Ярошевський пише про необхідність кудись дівати велику енергію. Імпульсивними, з викидом великої енергії через “душевну релаксацію” були й низка інших інтелектуалів. Серед українців приходять на пам’ять Т. Шевченко та І. Франко. Чи заважала їм творити т. зв. “гульня”, питання скорше риторичне. Напевно, при тій хворобі, що мав В. Липинський, твердження про його “розгульний” спосіб життя виглядає явним і упередженим перебільшенням. Так само звинувачення в зайвих тратах грошей є непереконливим. Сам Б. Ярошевський, ніби злякавшись такого звинувачення стосовно В. Липин- ського, тут же додає, що бухгалтерія видавництва була в порядку і йшлося лише про недоліки в розповсюдженні видання, за яке В. Липинський як формально не член редакції повної відповідальності не ніс. Насамкінець підкреслимо – публікація листа Б. Ярошевського є важ- ливою, бо цей лист несе багато інформації, яка на сьогодні невідома для дослідників життя і діяльності В. Липинського. При передачі текстів максимально збережено правопис В. Липинського, зокрема його “желехівку” з відсутніми апострофами і пом’якшеним “ї”, а також правопис Б. Ярошевського; пунктуацію збережено, при мінімальній наближе- ності до сучасної. Скорочення розкрито у квадратних дужках. Висловлюю по- дяку п. С. Паньковій і п. О. Проценкові за допомогу в копіюванні матеріалів. Ігор ГИРИЧ 640 ДОКУМЕНТИ № 1 [17/30.]IV.1910. – копія листа В. липинського до Б. Ярошевського Краків 17/4 IV 1910 р.* Вп. Богдану Ярошевському ul. Kołłątaja (Poniatowskiego) 6.II Добродію! Лист, писаний “з Вашого доручення” Вашою Дружиною з д. 19.ІІІ ст. ст. 1910 р., я одержав тут у Кракові, приїхавши сюди в минулу суботу 27.ІІІ/9.IV.1910 р. Не від- писував я Вам зараз тому, що 1) по приїзді зараз занедужав і до вчорашнього дня лежав у ліжку, 2) сподівався, знаючи Вашу нервову вдачу, пояснення від Вас в цій справі. Сьогодня, маючи вже змогу писати та не одержавши від Вас ніяких пояснень і приймаючи, значить, цей лист Ваш за справжній, обдуманий вислів Ваших поглядів, відписую, зазначивши зараз на початку, що з Вашим “небажанням листуватись” маю повне право, розуміється, не рахуватися, бо воно, судячі по змісту і формі Вашого листа, є тільки “небажанням” дістати заслужену відповідь на цей образливий і гру- біянський лист, який Ви мені, Добродію, прислали, заховавшись до того підписом своєї Жінки та заздалегідь забезпечивши себе “можливостью переміни адреси”! Ви пишете, що Вам “небажано листуватися, а тим більше брати на себе які- небудь доручення”, бо… між нами нема ніяких “товариських стосунків”, а з Вашої сторони до того нема ще ніяких “взятих на себе обовязків”. Отже, дозвольте Вам, Добродію, пояснити і відповісти на це, що слідує: 1) коли я Вас в свому листі питав про справи “Przegląd’у” (питав тільки, а нічого не доручав Вам робити), то робив це, думаючи, що Ви брали участь в “Przegląd’і” не з причини “товариських стосунків” до мене, або є це тільки наслідком платних зобовязань (“инших” Ви очевидячки не признаєте), а тому, що вважали і вважаєте працю в “Przegląd’і” – працею суспільною, котра однаково обходить Вас, як і мене, без огляду на те, чи ми з Вами маємо якісь “товариські стосунки” чи не маємо або-ж берем, чи не берем за цю працю гроші. Ваш лист, в котрому Ви стали на таку точку погляду, неначе Ви є якийсь “служащий”, а я “роботодавець”, котрий цього “служащого” “рощитав”, а потім ще осмілюється “доручати” йому якусь роботу – переконав мене, що Ви инакше дивились на працю в “Przegląd’і”, здивував і, признатися, засмутив мене дуже. Тут ще до речі згадаю, що другий мій лист, який я передав Вам через мого брата, я написав з Затурець, не знаючи, що тут в Кракові жде мене така “приємна несподіванка” в формі оцього Вашого листа. 2) Крім справи “Przegląd’у”, супроти которого Ви маєте формальне право вважа ти себе звільненим від обовязків відповідати на запитання, що до нього стосуються, була ще в мому листі справа инша, значно важніща, справа альманаху, про котру я мав і маю повне право Вас питати, бо Ви, Добродію, взяли на себе що до неї зобо вязання моральні. Як що Ви, може, про цю справу “забули”, то дозвольте Вам нагадати. Діло було ось як: коли ми рішили припинити “Przegląd”, я стояв за видавання місячника, Ви стояли за альманах. Після довгих балачок я, бачучи, що Ви на мій проект не згодитесь, пристав врешті на Вашу гадку, бо не хотів нізащо Вас від спільної роботи відбивати, а до того знаючи, що Ви не маєте наразі заняття, хотів Вам його ще на кілька місяців * Мабуть, помилка. Треба: 17/30.IV.1910 р. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 641 забезпечити. В результаті між нами стала умова, після якої Ви взяли на себе реда- ґовання альманаху у Київі за плату 50 рублів в місяць, то-б на таких самих умовах, як і було в “Przegląd’і”. Я взяв від Вас слово чести (чому, поясню низче), що Ви від цього вже не відмовитесь, то заходився з цілою енерґією коло нового діла. Але коли, під впливом незвістних мені причин, Ви уявили собі, що я грошей на альманах не дістану, а з другого боку, коли Вам траплялась якась посада поза Київом, то Ви собі преспокійно “ничтоже сумняшеся”, не вважаючи на всі мої запевнення, що кошти на видання будуть (я мав обіцяну поміч мого батька, котрий свою обітницю, розуміється, додержав), слово, дане мені, зломали і навіть без подання ніяких причин заявили, що від редаґовання альманаху відмовляєтесь. Таким поступованням Ви мене поставили в страшенно незручне і важке становище, а нерви мої, і так розбиті, довели до оста- точного розстрою. Згадавши, одначе, що це Ви вже не вперше таке робите, і маючи надію, що Ви, побачивши, що кошти на видання є, знов на редаґовання пристанете, я рішив виїхати з Київа, і ми перед самим моїм відїздом стали на тому, що хоч Ви на разі від редакторства відмовляєтесь, але обіцюєте співробітництво і співучасть, а тим самим, значить, берете на себе моральне зобовязання не тільки супроти моєї особи, але супроти громадського діла великої ваги. Це зобовязання Ваше мало до того тим більшу вагу, що, виступаючи перед тим в ролі майбутнього редактора аль- манаху, Ви звертались від себе і від нашого імени до ріжних осіб. Тепер же, коли я, опираючись на це Ваше моральне зобовязання, звертаюсь до Вас в справі альманаху, Ви 1) грубо відповідаєте мені бажанням “перестати листуватись”, 2) “великодушно” присилаєте мені адресу Міодушевського1, але лишаєте у себе його лист, писаний до Вас як до редактора альманаху і на підставі якого можна тільки відобрати обі- цяну Міод[ушевським] статю з “Dziennika Kijowsk’ого”, 3) привлащуєте собі статю д. Вотенбурга, прислану не для Вас, а для альманаху, 4) не повідомляєте мене зовсім про відповідь д. Сєдлєцького і инших, а також не згадуєте про фотографії, дані мені д-ром Юркевичом для альманаху. Невже Ви почуваєте себе в праві це все робити, тому тільки, що не взяли на себе ніяких платних зобовязань? ІІІ. Врешті кілька слів з приводу товариських між нами стосунків. Від часу, коли я з Вами познайомився і коли ми приступили до спільної праці серед спольщеного українського суспільства, я все ставився до Вас з великою симпатією і повагою, як до старшого Товариша, не по школі очевидно, але Товариша в спільному нам обом і дорогому мені і Вам – я так думав – ділі. Я так тільки розумів наші “товариські стосунки” і все старався їх заховувати та піддержувати, аж до часу одібрання Вашого останнього листа, не вважаючи на всі прикрости, які мені доводилось через Вас і від Вас зазнавати. Пригадаю Вам тільки найважніщі. Коли ми приступили до видання “Przegląd’у”, Ви взялися його редаґувати. Я тоді через хворобу моєї Дружини при- мушений був виїхати з Київа і цілу справу з повним довірям покинув на Вас. Тим часом Ви собі преспокійно, не вважаючи на взяте зобовязання (“моральне”, а до того таки разом і платне), “Przegląd” покинули і виїхали на посаду до С[тарого] Кон- стянтинова. Підірвавши через це в самім корінні істнування часопису, бо завдяки безголов’ю, яке тоді запанувало, туди налізли всякі Міхальські2 і т. ин. Мало того, наробивши оцього лиха, Ви ще почали не знати за що мститись над “Przegląd’ом”, присилаючи до Редакції українських газет заяви, що Ви “нічого з ним спільного не маєте”, і тим вводячи цих людей, що при “Przegląd’і” лишились, в підозріння або в якихось негарних супроти Вас поступках, або-ж, в ширенню таких ідей, [з] котри- ми Ви, відомий в українських сферах діяч, не можете згодитись. Врешті Ви таки Ігор ГИРИЧ 642 добились, що ця Ваша “заява” появилась в “Слові” (про це я тільки тепер недавно довідався, бо “Слова” тоді не читав). Але показалось, що ця друкована заява мала таку саму вартість і стійність, як і всі Ваші обітниці і зобовязання, бо, як тільки діла “Przegląd’у” улітку поправились і [я] знов запропонував Вам редаґовання (не знаючи, повторяю, тоді про Вашу заяву в “Слові”, бо був-би того не робив), то Ви згодились і любісенько почали редаґувати часопись, з котрою “нічого не хтіли мати спільного”! Отже, коли ми приступали до альманаху, то я, научений гірким досві- дом, вимагав від Вас слова чести, що Ви обіцяної участи в тому не зрічетесь, але як показалось – воно від цього самого инціденту альманаху не забезпечило досі, як це мене все не дратувало, я старався не звертати на це великої уваги і старався по- яснити собі таке чудне поступовання поганим станом Вашого здоровля, нервами і т. ин. і во імя власне товариських відносин старався це все забути, лишень би йшло найважніще, спільне і дороге нам обом, як мені – повторяю – здавалося, діло. Але останній Ваш лист розкрив мені очі, і я, на великий жаль, переконався, що у Вас цієї привязанности до діла нема, що воно для Вас чуже і байдуже і що Ви берете в ньому участь тільки тоді, коли це для Вас особисто вигідно. Розуміється, я Вам не роблю закидів з того, що Ви рахувались з матеріальною стороною цієї громадської праці, бо знаю дуже добре, що Ви тільки власною працею живете, – закидаю Вам натомість те, що Ви для цього діла громадського, для цієї ідеї не схотіли ризикувати навіть стільки ризикує, приміром, кожен робітник, що вступає до нового, чужого навіть йому підприємства, котре може кожної хвилини прогоріти; закидаю Вам головним чином те, що Ви ж для цієї безпідставної зрештою трусливости ламали дані слова і приречення, роблячи тим велику шкоду самій справі. І я зрозумів врешті тепер, чому Ви кидали “Przegląd”, коли його матеріальне становище було хистке, і зрозумів, чому тепер покинули альманах. А до того я ще переконався, що Ви попри це все маєте ще злу і хоробливу амбіцію, котра підюжувала Вас шкодити “Przegląd’ові” тоді, коли Ви побачили, що він все-ж таки йде, не вважаючи на Вашу утечу, а тепер наказує Вам мститись на мені і на альманахові за те, що цей альманах таки буде (як це Ви з мого листа могли пересвідчитись), не дивлячись на всі Ваші сумніви, Вашу боязкість і Ваше малодушне супроти того поступованнє. Все-ж, розуміється, можна назвати рисою характеру або-ж індівідуальною етикою то що, але мене не це в даному разі обходить. Раз я пересвідчився з фактами в руках, що Ви таки, а не инші, то про дальшу спільну працю і про дальші “товариські стосунки” між нами не може бути й мови. І тут, здається, наші взаємні бажання сходяться, тільки-ж коли я Вам ясно висловлюю поводи такого мого поступовання, коли воно являється тільки наслідком Вашого образливого визиваючого листа, то Ви різко, і грубо після найкращого на- шого розстання, обриваючи “товариські стосунки” і не подаючи для цього жадної причини, робите мені тим безпідставну зовсім образу. – Суміруючи все вищесказане, заявляю Вам, що Ви, присилаючи мені такого листа, 1) робите шкоду громадській справі видання альманаху, бо, вступаючи раніше від імени його редакції в зносини зі сторонніми людьми, а тепер зрікшись в ньому всякої участи аж до відповідей на запитання включно і заховавши до того у себе весь дотичний матеріал, Ви поставили у безвихідне становище редакторів і видавців альманаху. 2) безпідставно, не подаючи ніяких причин, ображаєте мене, зірвавши “това- риські стосунки”, котрі Ви до останніх часів піддержували. З огляду на це вимагаю від Вас, щоби Ви Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 643 І. Повернули Редакції альманаху весь присланий для неї на Ваші руки матеріял. ІІ. Подали на письмі причини, чому Ви зріклись участи в альманахові, а це для того, щоб потім не баламутити людей всякими “листами до Редакції”, як це було з “Przegląd’ом”. ІІІ. Подаючи на письмі також причини, для яких Ви порішили зірвати зі мною “товариські стосунки”. – Щоб справу цю між нами рішити (а рішення буду і маю право домагатись як сторона пошкодована) культурними засобами, пропоную Вам суд, або так зва- ний “роз’ємчий”, тоб-то зложений тільки з одного чоловіка, на котрого рішення обидва вповні покладемось, і в такому разі я зі своєї сторони пропоную Сергія Алекс[андровича] Єфремова; або-ж суд третейський, і в такому разі виберем по двох судів з кожної сторони, а вони вже виберуть суперарбітра. Копію цього листа і копію листа Вашого пересилаю одночасно С. Ал. Єфремову і прошу Вас, повідомляючи мене про Ваше рішення в справі суду, одночасно копію цього повідомлення вислати і на руки С. Ал. Єфремова. Зазначую вкінці, що як би суд між нами не відбувся з причин, походячих не з моєї вини, то заховую за собою право иншими дорогами шукати на Вас сатисфакції. Вяч. Липинський. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 579. № 2 5.VI.1914. – лист Б. Ярошевського до м. Грушевського І Високоповажаний Пане Професоре, Добродію! Зібрався я нарешті розказати Вам листовно історію моєї спільної діяльности з Липинським, про що згадував минулого року. Окрім того я звертаюсь до Вас у деяких своїх особистих дїлах і з цих останніх починаю. Здоровьє моє дуже зле, і я мушу подумати перш за все про долю моєї доньки-одиначки. Хотілось би зробити так, щоб моя Маруся неодмінно далї вчилась і кінчала науку в Галичинї. З огляду на хиткість поглядів моєї жінки і можливий не бажаний вплив її сім’ї, неодмінно треба так зараз поставити справу, щоб після моєї смерти жінка не могла Марусі з Галичини взяти (опріч, розуміється, вакацій). Я забезпечений на 1000 рублїв в Першому Взаємному Товаристві. Полісна квитанція моя буде знаходитись в руках Фед[ора] Павл[овича] Матушевського (зараз вона у Андр[ія] Григ[оровича] Вязлова). Їм обом я говорив і писав не раз, що ці гроші призначенї виключно на науку Марусї, не можуть бути нї в якому разі виданї до рук моєї жінки, анї в цілості, анї частками і повиннї бути вжиті на часткову щорічну заплату за утримання і науку Марусї, евентуально до рук заряду в Перемишлї (я посилав на імя Директорки, Мариї Примівни). Полїс виданий на “предъявителя”, і в чиїх він руках, – того й гроші. Біда одначе в тому, що нї Фед[ір] Павл[ович], нї Андр[ій] Григ[орович], здається, не зовсім вірять в те, щоб Марусї неодмінно треба було вчитись в Галичинї, а також в те, що з боку матері український вплив не є певний і забезпечений. Федір Павл[ович] останніми часами трохи перемінив думку на мою користь, так я гадаю, але справа ускладняється тим, що обидва мої майбутні опікуни, а перш за все Фед[ір] Павл[ович] особисто зна- йомі з моєю жінкою і, може, були б трохи в незручному становищі, як би треба було поставити жінці якісь рішучі вимоги. З огляду на все це, я хочу зробити домашній заповіт, в якому виразно написати, що після моєї смерти сума, на яку я забезпечений Ігор ГИРИЧ 644 (1000 руб.), має бути вповні вжита тільки на науку і потреби Марусї, при чому я ви- магаю, щоб Маруся далї вчилась в Перемишлї. Виконавцями сего заповіту я хочу зробити Вас, Фед[ора] Павл[овича] і Андр[ія] Григор[овича]. Як що Ви будете лас- каві на це згодитись, то в такому разі я напишу цей заповіт і лишу у Вас, а Фед[ора] Павл[овича] і Андр[ія] Григоров[ича] про це повідомлю. Ваша особа, як одного з виконавців, мала б велике значінє, бо жінка тоді з певністью не насмілилась би про- тестувати. Ось чому я наважуюсь турбувати Вас, Високоповажаний Пане Професоре, і звертаюсь до Вас з цим проханєм. Грошей цих (1000 р.), разом з запомогою, яку Ви були ласкаві призначити, цілком досить, щоб Маруся скінчила середню школу. Я більше зараз турбуюся, що тепер робити, бо на другий рік вже абсолютно не знаю звідки взяти цих 200 рублїв для Марусї, котрих менї ще бракує, тим більше, що од 1го липня я на лїкування буду діставати всього 50 рублїв в місяць. Це була б розпука, як би довелось взяти Марусю з Перемишля. Як би так сталося, – бо цего такий хворий, як я, кожної хвилини може споді- ватися, – що не вспів би зробити заповіту, то замісто заповіту нехай буде цей лист. Окрім того ось ще яке проханє. Чи Пан Професор не згодились би взяти до себе, як депозит, невеличкий саквояжик з паперами і книжками. Щоб не возитись, я цей саквояжик, після згоди [ІІ] Пана Професора, зараз би прислав через почту. У цему саквояжикові є частина “архіву”, (сміх та горе!), нашої групи, ця дрібничка, котру вдалось зберегти, є приватні листи до мене, де які ціннійші мої книжки і т. и. “Архів” нашої групи в окремій паперовій коробці з одповідним написом3. Цей архів, після моєї смерти, Пан Професор будуть ласкаві забрати і зробити з ним, що будете уважати за потрібне. Одно тільки застерігаю, що з цего архіву не може користуватись Липин- ський. Приватні листи, себ то писанї до мене в приватних справах, хочу лишити, як памятку, для Марусї. Ці листи зібрані також в окремій коробці, од кожної особи в окремому конверті. Як що Пан Професор матимуть колись час і охоту (після того, як я вже буду там, де не сумують і не зітхають), то прошу переглянути ці приватні листи і, як би знайшлось щось цікаве з суспільного боку, можна такі листи вилучити з приватної власности Марусї і прилучити до “архіву”. Всі книжки, які найдуться в саквояжикові, альбом з фотографіями і т. и. також призначаю для Марусї. Все це має бути її доручено після скінчення лїцею, або 18 лїт житя, за винятком тих книжок, котрі могли б її придатися ранійше. (Історі[я] України М. Грушев[ського], Іст[орія] Укр[аїнського] письм[енства] С. Єфр[емова], белєтристика). Маю також для Марусї ще книжки, на сховці у д-ра Бжезінського в Закопаному і, як що Пан Професор зго- дяться, я скажу д-ві Бжезінському, щоб після моєї смерти одіслав ці книжки до Вас. З цих книжок треба було б лишень окремо одділити книжки і часописи нелєгальні, з якими Маруся не могла б возитися. Прошу не дивуватись, що я так турбуюся вихованєм і наукою дочки. Я глибоко переконаний, на основі цілком об’єктивних даних, що для Марусі, з боку вихованя і науки, найкраще було б в Перемишлї чи в іншому одповідному місці в Галичинї і нї в якому разі дома, себто у матері. Мої приятелї закидали менї, що я забрав дитину од матері. Але “ніхто не віда, як хто обіда”, і при тому сама жінка визнала в листах до мене, що вона не вважає себе здатною до виховання Марусї. На Перемишль жін- ка згодилась без великої труднації і навіть згодилась написати лист до Директорки Інституту. Лихо в тому, що жінка моя істеричка. Ще панною вона підлягала дуже сильним істеричним нападам з усякими проявами. Це саме було і після того, як вона Чому, про це устно розкажу. – Прим. Б. Ярошевського. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 645 вийшла заміж, але про це ніхто не знав, за винятком дуже близьких до нас людей. У таких істеричок все залежить од настрою, і нїколи не можна знати, що вони зроблять. Серед чужих людей такі особи мають вигляд цілком порядний і симпатичний, а в дійсности це істоти в найвищій мірі безхарактернї, а передовсім знамениті симулянти. Житя з такою людиною є річчю цілком неможливою, бо це людина неодвічальна. І як же я можу звіритись у виховані дитини на таку людину. А тимчасом мої приятелї (де-хто) і родичі намагались “погодити” нас, щоб ми спільно жили і виховували дитину. Як би я був здоров і мав незалежне становище, то й тоді на це не згодився би, хіба тільки формально, для дитини, а тепер це був би повний абсурд. Як що Пан Професор згодяться, то я прошу у Львові принаймнї двохгодинної розмови в цій справі і в справі з Липинським. Тоді я представлю все більш докладно. Подумайте тільки, Пане Професоре, чи менї приємно оттаке писати і чи робив би я це, як би не турбувався, що буде з моєю дитиною. Це ж наш святий батьківський обовязок. Закінчую цю частину листа, а позаяк все тут написане може служити замісто заповіту, то й підписую окремо. Богдан Ярошевський, д. 5го червня р. 1914 Закопане, villa “Grabówka” P. S. Про Марусю пише до мене Директорка, пані Мария Примівна, так: “Маруся здорова, виросла і досить добре виглядає, але все делїкатненька. Вчиться що-раз- то лучше, дасть Бог, єще діждетесь потіхи з Марусеньки, помимо своїх теперішніх темних гороскопів, чего Вам щиренько желаю”. Ці “темні гороскопи”, це мої обяви, які висловив в листі до Директорки, з приводу злого стану мого здоровья. Про Марусю мушу ще сказати, що вона завжди до всього пильно прислухалась і наслідком цего знала про наші злї обставини і дуже боялась, що батьки не матимуть за що її вчити. До останньої хвилини вона не була певна, чи поїде до Перемишля, а як вже побачила, що таки їдемо, то зраділа страшенно. У Львові вона конче хотіла побачити Пана Професора і цего року, як тільки Пан Професор будуть ще 27–28 черв[ня] у Львові, то я прийду з нею4. Справа з Липинським. Починаю з того, як це було з тим “судом гоноровим”, од якого я одмовився. Од- жеш, переконавшись не раз на протязі нашої двохлїтньої знайомости з Липинським, що він поводиться зо мною не щиро і облудно, що в очі начеб то великий приятель, а поза очі розповсюджує про мене всякі брехнї, я вирішив написати до нього лист, в лютому чи березолї 1910 р., в якому висловився, що на далї не хочу бути з ним знайомим. На це одержав величезний лайливий лист з усякими обвинуваченями на мою адресуа* і з вимогою пояснити на суді чести, чому я порвав знайомість. На судію Липинський запрошував С. Єфремова, котрому послав копію листа до мене. Порадившись де з ким з приятелів, між іншим з Вотенбургом і братом, я вирішив, що ніякий суд тут непотрібний, бо хто може мене примусити виявити, через що я не хочу бути з кимсь знайомим. Постановив лишень піти до С. Єфремова і особисто тому пояснити всю справу. До цеї розмови одначе не прийшло.b. З цего приводу я пішов ще до Фед[ора] Павл[овича] Матуш[евського], щоб поговорити з ним, і можливо, * NB. В місцях цього листа позначених буквами а, b, c і т. д. дам устні пояснення при побаченні, щоб не писати багато, бо не можу. – Прим. Б. Ярошевського. Ігор ГИРИЧ 646 запросити його на одного з судіїв. Почувши деякі речі, Матуш[евський] одразу од- мовився, з огляду на вельми гострий характер, якого могла набрати справа, а менї не то радив, не то не радив обмежитись краще зірванєм стосунків і од суду одмовитись, навівши навіть приклад, як сам Матуш[евський] одмовився од суду з Піснячевським. Рівночасно одначе я мав таке почуття, що фактично Матуш[евський], може, і вважає, що суд був би тут потрібний, але сам встрявати не хоче. Коли так вийшло з близьким чоловіком, який завжде прихильно до мене ставився, то менї не зоставалось нічого іншого, як махнути на це дїло рукою. Я написав листа до С. Єфремова (Липинсько- му послав копію), в котрому вияснив, що всі обвинувачення Липинського нічого не вартіс., а од суду одмовився д.5. На це Липинський знов одповів вимогою суду, зрікшись майже всіх своїх об- винуваченье. і базіруючись виключно на тому, що я повинен пояснити зірвання стосунків. У цему чи, здається, у наступному знов листі він пропонував менї, щоб я замісто суду видав йому “квиток” чи “розписку”, що порвавши з ним знайомість, я всеж таки вважаю його за чесну і порядну людину (так!).f. На ці листи я вже нічого не відписував, на скільки пригадую, або відписав тільки до С. Єфремова, котрому Липинський, “na wie”, все надсилав копії цих листів. Все це було в лютому – травнї 1910 р., а у вереснї цего ж року я довідався, вернувшись у Київ з Боярки, що Ли- пинський оббріхує мене на всі боки. g. Тоді я надумався написати до п. професора і просити, щоб п. професор розсудили цю справу. Зробив одначе таку помилку, що не розповів усього докладно, а написав тільки про зірваня стосунків з Липинським. Нічого дивного, що од п. професора надійшла така відповідь, яку я одержав. Тимчасом прийшла кровотеча (в жовтні), я мусів виїхати до Закопаного, хворію досі, а п. Липинський, наче якийсь псіхопат, все нові та нові брехнї вигадує, міша- ючись навіть до моїх особистих справ. Я би одначе не звертав на це і далї наймен- шої уваги. Для мене була тут важна одна річ: пояснити, що “Добра Нов[ина]” була дійсно організаційно і партійно незалежна, як ми про це казали. І тому, коли в ч. 1 “Рrzedświt’а” з р. 1909 (січень) з’явилась замітка про наш гурток (між иншим), я поро- зумівся, вернувшись у Київ в осени 1909 р., з тими учасниками “Добр[ої] Нов[и]ни”, котрі тоді в Київі були, і написав коротеньку історію гуртка. Через усякі перешкоди це було поміщено аж в травнї р. 1910 в ч. 5му “Рrzedświt’а”. Вирізки ці я минулого року давав п. професорові читати, а ці самі книжки “Рrzedświt’а” знаходяться також у моєму “архіві”. Що можна було і треба більше зробити? Хіба надрукувати таку саму коротеньку історійку в якійсь галицькій українській часописи і додати, що всім бажаючим можемо подати відомості, якби хто хотів більш докладно з цею справою зазнайомитисьh. Але для брехунів або людей, а-що не вміють добіратись до ґрунту річей-а, і цего не досить. Аджеш може хтось сказати: “не диво, що Ви і “Р[rzedświt]” таке пишете, бо це у Ваших інтересах, а чи воно правда, то хто його знає”і. Най- важнішим доказом я вважаю наші писання в “Добр[ій] Новині” і брошурах, нашу діяльність, наші статьї в лєгальн[их] українських виданнях після 1905 р. і нашу участь (на жаль, вельми незначну) в громадському житті (лєгальному). Але хто цим буде займатись і над цим думати, кого це цікавить і обходить? Так, наприклад, що до мене, то 1-е число “Добр[ої] Нов[ини]” я написав сам од першої до останньої сторінки, і статьї, і вірші, і белетристику. Тільки назву “Добра Новина” вигадав Вотенбург. Так було через те, що ніхто інший ще не вмів писати укр[аїнськ]ою мовою. У другому числі “Доброї Новини” в статьї “Україна” (С. За- городний) я висловив свої національнї погляди. Цеж саме у віршах з “Добр[ої] Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 647 Новини”. Позатим я вважаю нище своєї гідності виправдуватись перед свідомими брехунами чи перед тими численними, на жаль, у нас “туманами”, які вірять кожній першій ліпшій брехнї, ані хвилинки не подумавши і не розібравшись як слід, чи це річ можлива. Проте одначе я хотів би, як тільки буде змога, покликати на суд Липинського, щоб хоч почасти вияснити, яка погана вдача у цего чоловіка і яка це з боку суспільного шкодлива людина. Цеї шкодик, що він учинив, може, й писання його не переважать. В справі цего суду я власне хочу порадитись з паном професором. Тимчасом коротко розкажу історію Липинського і моєї з ним спільної діяльності. Як я писав у “Przedświt’і” (№ 5, 1910 р.), в 1898–1902 рр. і потім істнували в Українї, між іншим, гуртки молоді середніх шкіл, засновані з ініціативи П.П.С.. До одного з цих гуртків, в Луцьку, притягнуто Липинського. Про це одначе я довідався аж в 1909 р. Це було в 1899–1900 шкільному році, бо тоді й ми на його наскочили, але не знали, що він в П.П.С. Пепеесовці вже також, раніше нас, проектували українську “партію” і підшукували людей. Серед молоді ширили вони брошури Васілєвського6 (“We wspólnej walce” і інші) про потребу спільної діяльності всіх пригноблених на- цій в Росії. Серед польсько-української молоді завжди були елєменти з нахилом до українства. Можливо, що ці брошури і одповідна агітація вплинули також на Липин- ського. Опріч того міг мати на його вплив родич його, І. Волошиновський7 (“Світова Зірниця”8). Ближче одначе цего не знаю. У нас, в нашому гурткові, ще перед нашим виступом з “Доброю Новиною”, займався агітацією серед учнів студент Лісецький, і од його я у перше почув, що у Луцьку є гімназист Липинський, який цікавився українськими книжками. Жалкував тільки Лісецький, що Липинський переходить до 7-ої кляси до Житомира, де ми тоді стосунків не малие. Тимчасом Липинський перенісся у Київ, і тут його затягнуто до місцевої учнів- ської організації П.П.С., де він і Войцїховський ширили лїтературу П.П.С. Тоді (в 1901–2 рр.) вже П.П.С. заснувала українську філію (Див. “Przedświt” ч. 5, 1910 р.), і вони рахувались також у цій філії. Верховоди П.П.С. (у Київі) порадили їм запи- сатись рівночасно до української учнівської громади, що була потім під впливом Р.У.П., а в 1901 р. під впливом елєментів, з яких склалось Р.У.П., і там Лип[инськ]ий і Войц[їховськ]ий ширили українські видання т.з. У.П.С. (“Нарис програму У.П.С.”, брошури і т. и.). В 1902 р. ця організація впала (Див. “Przedświt” ч. 1, 1909 р. і ч. 5, 1910 р.). Липинський поїхав відбувати військо (скінчивши гімназію власне в 1902 р.), а потім батьки виперли його за кордон на агрономію у Краків. Тут “одкрив” Липин- ського, як польського українофіла, – Богдан Лепкий9. Коли це було – не знаю. Який вплив мав Лепкий на Липинського, також не знаю. Знаю лишень од Василя Сїмовича, що Лепкий мав впливати в українському напрямкові на Липинського. В 1905 р. Липинський виїхав до Швайцарії (В 1904 чи 1905 був у П. Професора, про що я, здається, од Пана Професора таки довідався10). В 1907 р. чи з початком 1908 р. він опинився хворий у Закопаному і тут зустрівся з Доманицьким. Ця зустріч мала великий вплив на Липинського, який від того часу запевне, рішучо прихилився на бік українства, хоч, на мою думку, – і я це берусь доказати, він псіхологічно досі ще польський шляхтич-українофіл. Про вплив Доманицького на Липинського я виміркував з їх взаємного стосунку і деяких иньших фактів. Наша організація (“Добра Новина”) мала свої окремі гуртки, але аґітувала і між пепеесовськими. – Прим. Б. Ярошевського. Ігор ГИРИЧ 648 Од Доманицького Липинський довідався про наші проекти видавання польсько- го часопису в українській справі. Одразу одначе він поставив це питання так, щоб часопись видавати у Кракові та щоб він самостійно цей журнал редактірував. Все це П. Професорові запевне відомо. Якось в маї чи червнї 1908 р. я дістав лист од Липинського з пропозіцією взя- ти участь в польсько-українському журналї. Я тоді був поміч[ником] секрет[аря] Харьков[ського] ун[іверсите]ту, але бачив, що буду мусів покинути посаду, бо часто хворію, і таким робом міг згодитись на пропозіцію Липинського, яка перш за все давала всеж таки ідейну працю. Застерігаюсь одначе, що в глибинї душі я, на основі попередньої діяльності, звомпив, чи можна в цему напрямкові щось зробити. Вся надія була в тому, що приходить новий чоловік з новими стосунками. Згоджуючись на цю пропозіцію, я кермувався тим, що всеж може бути якась користь од цего дїла для української національної справи. Тільки тому пішов на цей компроміс, але завжде уважав себе за “компромісового” співробітника, бо що я маю спільного з шляхтою і її інтересами. Якби в той час одначе була нагодилась якась иньша дійсно українська робота, котра б запевнювала сяке-таке істнування, то я кожної хвилини покинув би “Przegl[ąd] Kraj[owy]” і без тих причин, які примусили мене покинути його зараз же в початках органїзації. З Липинським я умовився і зустрівся у Київі в липнї 1908 р.11. Ця зустріч зробила на мене таке вражіння, що властиво він не має охоти за- кладати цего часопису. Остаточно я так його зрозумів, що він хоче бути фактичним редактором і сидіти у Кракові. Це здалось менї річью цілком неможливою для жи- вого дїла. Потім, коли я ближче зазнайомився з Липинським, я пересвідчився, що він на редактора зовсім не здався. Він нїколи запевне не прочитав нї одної книжки з суспільно-полїтичних наук, не мав анїякісенької журналїстичної практики, нїякого суспільно-полїтичного програму і навіть сталого і певного світогляду не тільки сус- пільного, але й національного. Це зараз же відбилося на його статьях в “Przegląd’і”. “Przegląd” взагалї був користний і цікавий навіть з таким змістом, але на довший час не можна було їхати на таких статьях, котрі не впливали стало на читачів в певному одностайному напрямкові і не могли через те витворити певних і непохитних при- хильників газети. Липинський був добрий як один з найголовнійших співробітників, як знавець польських стосунків, а особливо польської шляхти, але нїколи як редактор. При тому це людина вихована так, як більшість панських дітей, у слухняности (ціл- ком зрештою формальній, бо форма у них все). Ця “слухняність” ще в дітячих лїтах убиває всяку інїціятиву. Через те одиниці енергійнї (як, напр[иклад], Липин[ський]) часом чорт зна по якому виявляють цю енергіюp. Про це скажу далї. При зустрічі з Липинським в липнї 1908 р. я розказав йому всю історію заходів П.П.С. і нашого гуртка. Тоді я ще не знав, що він був “дійсним членом” пепеесівської учнівської громади, і довідався про це аж в 1909 р.r Я сказав йому, що, на мою думку, така тактика П.П.С. була і неетична, і не практична. Розказав, як вони дурили Баска12 і як батько студента Волосевича, головного стовпа пепеесівської студ[ентськ]ої громади, обманув Баска при продажі маєтку. З цего приводу закидали студентові Волос[евиче]ві, сказав я далї Липинському, що Волосевич, порвавши зпо- чатку стосунки з батьком, потім з ним погодився. Все це Липинський намотав собі на вус. Я не знав, що в особі Лип[инсько]го я маю перед собою людину, котра аж надто добре знає всі ці стосунки, опріч, може, справи Басок—Волосевич. Зараз же на другий день Лип[инськ]ий сказав менї, що він був у Волосевича, де він (Лип[инський]) “мусів” Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 649 бути, бо Вол[осев]ич жонатий з його сестрою у перших (це дійсно так). Ця відомість, після моєї одвертости щодо Вол[осеви]ча, вже тоді здалась менї чимсь підозрілим, начебто натяком, щоб я з Волосевичом часом не думав побачитись і довідатись дещо про Липинського. Але менї це тоді не було в голові, бо я не знав, що Липинський, пробуваючи в учнівській громаді П.П.С., був власне під рукою Волосевича, котрий заряджував цими гуртками. І от Липинський після цего всего потім покликався на Волосевича, як на того, котрий добре знає, що ми були залежнї, а зокрема я, од П.П.С.! Чи може бути більша перфідія?!* Волосевич про все це не знав, бо в 1902 р. скінчив унїверсітет і, погодившись з батьком-злодієм, одсунувся. Далї в розмові я сказав Липинському, що був проект видати брошури з покликом до польсько-української молодї, що я написав був таку брошуру в 1905 р., але на- дійшли революційні часи і все це втратило значіння, бо хто тоді, або й тепер, хотів би вступати до якихсь революційних гуртків. Через це брошури я не видавав. Була вона написана в дусї напрямку “Доброї Новини”, себто в дусї українського соціаль- патріотизму. (Пригадую, що на виданє цієї брошури я взяв був у пана Професора 100 корон і потім ті гроші звернув). Я запропонував Липинському, чи не взявся би він написати таку брошуру, але звернуту до шляхти з покликом до культурної праці на користь українського люду. На це Липинський сказав, що він готовить відчит та зробить з него таку власне брошуру. Як я вже сказав вище, все це наше побачення і розмови з Липинським зробили на мене таке вражіння, що Липинський зовсім не має охоти видавати часопису і що з него нїчого не будеu. В осени 1908 р. я уперше тяжко захворів у Харькові і дійсно мусів покинути посаду. Я виїхав до свого учня, родом з України, котрий займав інжінєрську посаду в клїматичній місцевости. Тут у груднї 1908 чи в початку січня 1909 р. я одержав од Липинського його брошуру: “Szlachta na Ukrainie”. Брошурою я був дуже захоплений, здалась менї написаною дуже добре, з талантом. При тому це була перша спроба теоретичного обоснуваня нашого напрямку (антоновичовського), якщо не рахувати листа Антоновича в “Основі”. Розуміється, вона могла бути для нас користною тільки з одного боку – національного, бо шляхетська ідеологія цеї брошури не підходить нї до Антоновичівського народнього демократизму, нї тим більше до соціялістичного світогляду гуртка “Доброї Новини”. Опріч того брошура Липинського має ту хибу, що вона відступає од погляду Антоновича на обов’язки польсько-української молоді і взагалї суспільства. Антоно- вич казав: або стати українцем, або виїхати до Польщі. Липинський признає шляхті право польськости. Практично це инакше не може бути і з боку тактичного. Можна робити в цему напрямкові уступки: будьте поляками і громадянами України, але прінціпіяльно ми не повинні, на мою думку, одходити од Антоновича. Одержавши брошуру, я написав до Липинського листа, в якому виявляв своє велике вдоволення, що з’явилась така книжка, і разом з тим ще раз попробував на- мовити його, щоб він взявся до видаваня часопису. Я радив скликати у Київі з’їзд при- * Мушу одначе завважити, що Вол[осев]ич “bona � de” міг уважати мене за пепеесов-bona � de” міг уважати мене за пепеесов- � de” міг уважати мене за пепеесов-�de” міг уважати мене за пепеесов-” міг уважати мене за пепеесов- ця, бо до 1902 року я з переконань таким був, але не організаційно, хоч це цілком тільки випадково. В 1902 р., якось в травнї, зо мною стався рішучий переворот в бік українства (про що може деинде розкажу). І в осени я вже одмовився од участи в П.П.С., коли менї це запропонували, і з свого боку запропонував їм самостійно вести їх групу т. з. У.П.С. (ми перемінили на У.С.П.). (Див. “Przedświt” ч. 5, р. 1910). – Прим. Б. Ярошевського. Ігор ГИРИЧ 650 хильників нашої ідеї і за помічью стосунків Липинського зібрати гроші на часопис. Цим разом Липинський у листі виявив виразну охоту взятись до цего дїла і закликав мене до Кракова. (Я жив близько гряницї, – кілька станцій од Кракова). В Кракові я був два рази, сидів щось більше як по тижневі, і все ми радились про цей часопис, котрого я мав бути редактором, що запропонував менї сам Липинський. Брався я за це дїло цілком свідомо і був певний, що свій обов’язок як слїд буду виконувати. Я одразу побачив, що Липинського треба постійно скермовувати в бажа- ному напрямкові, бо він виробленого і сталого суспільно-національного світогляду не має, а також не має нїякого журналїстичного досвіду, при всіх своїх безумовних публїцистичних здібностях і знайомости польсько-української історії. Не сподівався я одначе, що Липинський, очевидячки вважаючи, що без мене обі- йтися не можеx до якогось часу, в дійсности анї в думці не мав, щоб я був редактором, а принаймнї, щоб за такого мене вважали. Він не був од того, щоб радитись мене, і навіть я виправляв деякі його рукописи (наприклад “Проспект”), але про людське око хотів зробити так, щоб усі його уважали за головного і фактичного редактора. Остаточно я б і на це був згодився, зрозумівши просто таки божевільно-хворе само- любіє Липинського, якби не це, що виникло маса конфліктів і сьмішних історій, які гальмували справу і шкодили їїy. Зараз же по приїзді на з’їзд, де я опинився серед чужих людей, за малими винят- ками, бо навіть панї Вольської тоді не знав, серед родичів і знайомих Липинського, я побачив, що Липинський не допускає мене до слова, а найважнїйше, все одкладає з вечера на вечер програм часопису, який я наготовив і хотів прочитати. Запросив я трохи своїх знайомих за дозволом панї Вольської і мовчазною злою “згодою” Ли- пинського, але ці знайомі нїякого голосу не мали, бо ходило головно о панїв, котрі мали дати грошіz. Десь поза моїми плечима Липинський радився з своїми панами, а вечером одбувались гуртові зібрання здебільшого з порожніми і зайвими балачками. На- решті я добився таки, що одного вечера прочитав свій програм, який очевидячки зробив добре вражіння. Особливо зацікавились програмом більш інтелїгентні пани з унїверситетською просвітою, як, наприклад, молодий Август Іванський (тількі що скінчив ун[їверсите]та), Вербицький (одинокий мій сякий-такий знайомий), брат п. Вольської і ще дехтоj. Іванського п. Вольська радила (зпочатку) висувати наперед, вибрати головою зборів і т.п., бо це дуже багата людина (коло мілїона рублів в маєтках і капіталах) та ще одержить два рази стільки після двох бездітних дядьків (тепер уже одержав). Але Іванський це людина, яка не вдовольнилась би пасівною ролью, і Липинський із самолюбія злякався цего і почав одсувати так виразно Іванського, що в кінці кінців той зрозумів і сам уступив. На мої закиди з цего приводу Липинський, а за ним і панї Вольська, переконана їм, почала казати, що Іван[ський] страшенно скупий, нїчого не дасть і тому не має рації надто коло його впадати. Тим часом цей власне Іванський виявив скілька місяців тому своє “українофільство” в цей спосіб, що пожертвував 12000 корон на виклади української істор[ії] і лїтерат[ури] (в польськ[ій] мові) при Краківському ун[їверсите]ті! Чи при одповідних заходах не міг би він дати на більш користні для нас речі? Таких нагод Липинський змарнував чимало і все через свій поганий характерq. Вертаю одначе до мого програму. Я добивався, щоб з приводу програму почати діскусїю, щоб таким робом наблизити до нас видавців, але до діскусїї Липинський Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 651 вже не допустив, і розлютований тим, що програм подобався, одверто вже перед своїми панами виступив проти мене. На другий день з великим здивуванєм я до- відався, що цей програм я начебто писав під діктанд Липинського, а далї дійшли до мене відомости, що Липинський рекомендує мене як поганенького журналїста (“od złamanych mostków”), якого він “найняв”, бо знає техніку і відомий серед полсьської соціялістичної молоді, котра, може, буде читати нашу газетуa1. Тут у перше він “мор- гнув” на мою “польськість”. Довідавшись про таке, просто кажучи, лайдацтво, я рішив одмовитись, але чекав ще спільного польсько-українського зібраня, котре мало відбутись. На зібранї Липинський запросив одного добродія, який нї з того, нї з сього почав балачку про соціалїстичнї напрямки (між панами, які зібрались видавати культурно-безпартійну газету). Це, як виявилось, було зроблено, щоб мене потягти за язик і “здемаскувати” мій соціялїзм. Після цего події піщли швидко. На другий день було рішуче зібраня, де мали вибрати “radu nadzorczu”. Липинський так видумав: всім завідує “Rada Nadzorcza”, зложена з видавців, і до неї входить “голова редакційного комітету” і більш нїхто. Це значить, що тільки Липинський “докладав” би як хотів про нашу працю, бо зрозуміло, що нїкого иньшого за “голову” ми не могли обрати. Якби не обрали Липинського, то провалилась би вся справа. Тоді на зібранї я питаю: “А редак- тор не буде брати участи в спільних нарадах?” На це Липинський: “Нї, «технічний» (каже з притиском), не буде брати участи”. На це я одвітив, що якщо він називає “технічним” редактором найближчого редактора часопису, котрого не допускають до спільних нарад, то я од участи одмовляюсьb1. Всі заметушились, панї Вольська і дехто до мене, щоб зробити якийсь компроміс. Липинський пошептався зо своїми, і остаточно вирішили, щоб “Rad’и Nadzor’чої” зовсім не було. Це одразу захитало всю справу, бо в цей спосіб одсунуто видавців, які здебільшого не розуміли, що це таке робиться. А хто зрозумів гру Липинського, як, наприклад, Федорович і ще дехтоc1, той дуже охолов до всьої справи. Після цего я знов одмовився листовно і знов через намови панї Вольської і при- ятеля Липинського, Станєвича13, вельми порядної людини, згодився таки лишитися, чого до сьогоднїшнього дня жалкуюd1. Тим часом Липинський зрозумів, що я про все здогадуюся або й знаю, вже тоді боявся, очевидячки, що я буду розказувати про його справки і про його діяльність в П.П.С. І тоді вже власне, а не після формального зірваня, почав ширити про мене всякі брехнї. Панїв лякав моїм соціялїзмом, а між українцями шептав, що я “космо- полїт”, байдужий до національного боку справи, що “Добра Новина” була інтригою П.П.С. і т. и. Все це дійшло одначе до мене значно пізнійше, а тоді я тільки дечого здогадувався. Як я колись казав пану Професорові, він в цей спосіб одразу двох зай- ців вловив. Боронив себе перед сподіваними закидами, що власне він робив колись “інтригу”e1, і як той злодій, що втікає і кричить “ловіть”, так і він. Разом з тим він возвеличав себе як першого, після Антоновича, одновителя польсько-українського відродженя. Перед ним були тільки “інтриганти” і “космополїти”. Ця ґвалтовна охота стати новітним і єдиним пророком нашого напрямку привела його до брехонь і всяких інтриг, в суті речі глупих і вельми дріб’язкових. Липинський, вибраний головою редакційного комітету, виїхав, а мене лишив фактично за дійсного редактора. Зараз же якось на редакційному зібрані складали ми “пункти” для участників “Przegląd’у”, і поляки, (два Радзєйовські, – Лєон і Ста- ніслав, але навіть не родичі), вимовили собі, що поза “Przegląd’ом” вони можуть Ігор ГИРИЧ 652 працювати також для польської культури. Годі було на це не згодитись, тим більше, що се була тільки покришка од своїх, бо обидва Радзєйовські були ледачі і нїколи б нїчого не робили. Алей прінціпіяльно, як поляки, вони мали раціюf1. Станєвич (при- ятель Липинського – “теріторіалїст”) зараз відписав цей пункт і послав Липинському. Раптом наспіває телєграма: “Протестую проти цего пункту” (більш-менш такий зміст був цеї телєграми). Я тільки зрадів, що Липинський такий завзятий українець, але вже трохи підозрівав, що це все “патріотична бляга”. Ця “ревність” тільки нам без потреби пошкодила. Лєон Радзєйовський згодився, щоб цей пункт викинути, а Станіслав запротестував і, як оборонець польськости, демонстративно виступив з редакції. Потім він розказував, що ми дуримо людей, бо не до культурної роботи для українського люду закликаємо, а хочемо поляків українізувати. Ці балачки зрештою також була дурниця, але не варто було робити галасу із за пункту, котрий в живому ділї, в наших руках лишився би мертвим. А якби ми вийшли, а вони взяли газету в свої руки, то могли б всі наші пункти викинути, а свої завести. По телєграмі дістав я лист Липинського, з високо-патріотичним штильом, і рівно- часно проспект і статью його такого змісту, що я, як українець, нїколи в сьвіті не на- писав би такої статьї, хочби й з найбільш опортуністичного виходив штандт-пунктуf2. Це вже мене остаточно знеохотило, бо показало, що його завзятий патріотизм це рекляма. Я побачив, що в цей спосіб, при таких стосунках, неможливо працювати. Таке “состязаніе на рѣзвость въ украинствѣ” до добра не довело б, і я рішив таки вийти. Одмовився і виїхав до Старого Костянтинова на Волинї, де часово жила моя жінка. Липинський був страшенно лихий, бо думав, що я через матерьяльну залеж- ність буду у всьому йому коритись. Вийшовши з редакції, я написав про це заяву в “Слові”, але дуже обережну, щоб не пошкодити “Przegląd’oві” і разом з тим не брати одвічальности за можливий супротивний до моїх поглядїв напрямок. Вийшло 1-е число, 2-е і 3-е, і я побачив, що всеж таки ця газета буде своє робити, але бачив і чималї хиби. Ми як платформу (компромисову з поляками) встановили “теріторіялїзм”. Але Липинський, свіжоспечений українець, з польською псіхологією, збився з пантелику і почав так виводити, начебто Україна спільна власність всіх націй, котрі мають цілком однакові права. Так він зрозумів той територіялїзм. На довший час це було неможливо, бо не вело до нашої мети (праця на користь укр[аїнсько] го люду). Поза тим в “Przegląd’ї” був хаос і повна безпрограмовість, – кожне число було трохи одмінне з програмового боку, а деякі числа таки цілком одміннї. Писав Липинський під якимсь псевдонімом14, котрого зараз пригадати не можу, але при- гадаю і пану Професорові скажу. Опріч того писав вступнї без підпису. “Przegląd” ішов якось, а тимчасом я дістав листа од панї Вольської, щоб я при- їзжав, бо “Przegląd” упаде. Чому він мав упасти, я нїяк не міг здогадатись і тільки здогадувався, що Липинський посварився запевне з иньшими, так само як зо мною. Але це було не так, хоч були і сварки. Нарешті дістаю лист од Липинського, в якому він пише, що “погарячився” (?!), перепрошує і запрошує до співробітництва. Менї в Старому Костянтинові страх було погано: нїякої ідейної роботи, неможливі стосунки, всякі домашні колотнечі, і я тїльки мріяв, щоб знов вернутись у Київ, зрештою поїхав до С[тарого] Кон[стянти]нова на короткий час. Але всеж таки не наважився одразу вернутись ще раз до “Przegląd’у” і написав до Липинського, що не можу вернутись, бо маю тут обіцяну посаду і семейнї обставини не дозволяють. Щось в тому роді, як не дословно так, бо добре не пам’ятаю. Цю “посаду” Липинський потім “використав”. Після цего листа одержую знов лист панї Вольської і знов запросини до участи і відо- Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 653 мість, що Липинський виїде з Київа і буде тільки надсилати статьї. Це було у серпнї. Тоді я телєграфую до Липинського: “Согласенъ принять участіе условіи измѣненія программы” і, здається, телєграфував також, коли приїду у Київ. Цю телєграму я, здається, посилав до Умани, бо пригадую, що там тоді був Липинський. Пишучи про переміну програму, я мав на думці цей дивовижний теріториялїзм, після якого всі нації з’являлись “власниками” України. Такий був дух одповідних статей, хоч про це дословно не говорилось. Пригадую, що після повороту до Київа ми з Липинським були у пана Професора і пан Професор сказали менї, що це надто велика обава, що не треба цього боятись, бо це не важно, аби дїло йшло і люде щось робили. Всеж таки одначе “теріторіялїзм” зникнув в такій формі, але в нїякій иньшій не вернувся, бо вже не було часу розвинути сталий програм. Свої погляди я висловив у № 10-му “Przegląd’у”. Одиноке число, яке я цілком самостійно зредактірував. Додам ще, що в розмові зо мною, після мого приїзду, Липинський казав, що він мусів так писати, бо я лишив його з самими поляками, і що, значить, я тому винен, що так писалося... (так!). Поки одначе відбулися всі ці розмови, я зараз же по приїзді довідався, через що власне “Przegląd” мав упасти. Виявилось ось що. Я вже казав вище, що у “панських” (“obywatelskich”) синів, виховання у зовнішній слухняности, в пошанї тільки для зовнішних форм житя, життьова енергія мусить якось себе всеж таки показати. Звичайно вона виявляється в усякого сорта гульнї і часто доводить до хронїчного пияцтва і розпусти. Це власне було з Липинським. Людина здібна, з темпераментом, він запевне інстінктівно шукав якогось виходу і знайшов його в гульнї. Пиячив і гуляв ще в ґімназії, потім, відбуваючи військо, наробив такого, що батько, як менї відомо од приятелїв Липинського, заплатив за його за один рік 5 чи 8 тисяч (докладно не пам’ятаю) довгу. У Кракові під час унїверситету він так саме гуляв аж до останнїх часів, тільки вже обережнійше і дешевше, бо маєток в їх не великий, а ще двох братів на цей маєток. Про все це знають всї його близькі знайомі поляки, добре знає п. Вольська, яка одначе каже, що такій талановитій людинї, як Липин[ський], треба все прощати. Воно б так здавалось з боку, бо це справа особиста, така чи иньша вдача, якби одначе ця “вдача” не вплутувалась в громадські справи і не псувала всього. Сполученя у Липинського хворого до божевілля самолюбіяk1 (на мою думку, це псіхоз з приводу алкоголїзму) з пияцтвом і розпустою погубили всю справу “Przegląd’у” і можливість використати для українського культурного дїла прихильнї до цего панські елєменти. По моєму приїзді у Київ зараз же п. Вольська, приятель Липинського Станєвич, Радзєйовський і всі, що були близько “Przegląd’у”, почали менї розказувати, що весь час (од приїзду Липинського в квітні у Київ до останніх днів) трівало безпробудне пияцтво і гульня, а властиво гульня зо всіма її проявами. Як казала тоді панї Вольська, редакція була властиво в “Олїмпі” і “Апол- ло” або “Шато”. Липинський зв’язався з якоюсь “Марусьою”, хористкою з “Шато”, купував її дарунки, возився з нею по місті і т.п. За ці гроші, що вони витратили, а властиво Липинський, можна було ще два “Przegląd’и” видати. Бували такі випадки, що Липинський мусів телєграфічно просити батька, щоб вислав кілька сот рублїв для розплати за якісь “гонорові” довги. Панї Вольська і иньші “wielbicielki talentu Lipińskiego” ходили навіть до “Шато” на “вистави”, щоб подивитись на ту “Мару- сю”. Але пани-видавці не так поблажливо дивились на ці речі. Вони цілком слушно гадали, що при таких умовах нїякого ладу в редакції не буде. Правда, Липинського нїхто про якісь фінансові надужитя не підозрював, і дійсно, таких надужить не було. Я сам перевірив всі рахунки і знайшов усе в порядкові. Натомість було страшенне Ігор ГИРИЧ 654 недбальство в адміністрації. При такому недбальстві найцікавійший журнал мусів би упасти. Про поширеня часопису не дбали, з оповістками також було зле. Мало того, бувало так, що якийсь добродій надішле передплату, а вони не запишуть адреси і згублять відтинок переказу. Потім надходили лайливі картки, часто без адреси, так що невідомо було навіть, перед ким виправдовуватись і кому почати слати журнал. Управительm1 маєтку гр. Юрія (?) Тишкевича, того, що збірався дати 30 ти- сяч руб. на українську школу (призвища управителя не пам’ятаю, бо при менї він уже не з’являвся), дав був для редакції чи “редакторів” “Przegląd’у” частину свого помешканя, котре стояло порожнє. Оджеш Липинський одного разу так напився, що дістав якогось “шалу”: потрощив стільчик, пообливав чорнилом стіни і вчинив такий бешкет, вибігши в одній білизнї на вулицю (на щастя, це було дуже рано), що їм нїчого не зоставалось, як вибратись з цего помешканя. Такі речі прихильників для “Przegląd’у” не єднали. Потім одсунуто неодповідною поведінкою Липинського також технічного управителя Тишкевича, Жураковського. Жураковський – товариш Липинського з Кракова і мав великий вплив на головного управителя і, може, само- го Тишкевича, але усунувся через поведінку Липинськогоn1. Просто розпука брала, пересвідчившись, яку чудову змарновано нагоду. Така нагода ледве чи коли удруге будеo1. Тимчасом панї Вольська склала такий проект: випхати Липинського до Кракова, хай він тільки шле статьї, а я щоб був за редактора і адміністратора. Липинський начебто на це згодився, але за цей місяць, який він був у Київі разом зо мною, я глибоко пересвідчився, що він прямує до того, щоб “Przegląd” не виходив: “Нема мене, нема і «Przegląd’у», так він собі міркував. Перш за все гроші. Саме власне тоді панї Монтрезор дала на “Przegląd” 1000 рублїв. Цї гроші зараз же розійшлися, бо було багато довгів. Обнявши адміністрацію, я тільки “понюхав” ці гроші і зараз же мусів усі роздати. Це не перешкодило Липинському казати потім, що я вернувся до “Przegląd’у”, бо прочув про 1000 руб. ... (Нічогісінько, до речі, про це я не знав, і, зрештою, що це за гроші 1000 руб.!). Треба при тому знати, що власне Липинський забрав останні двісті, чи навіть більше, рублїв з цих грошей. У нас (в “Przegląd’і”) було 120 рублїв, котрі позичив “Przegląd’ові” батько Липинського і запевне нїколи б не відбирав. Оджеж якось у вереснї Липинський приїхав п’яний до мене до редакції, з “Аполло” чи “Шато” і примусив мене віддати йому ці гроші. На яких правах ці гроші були дані, я не знав, бо це було не при менї. Радзєйовський і, здається, панї Вольська казали, що Липинський мав право забрати ці гроші. Потїм, вже перед виїздом до Кракова, в кінці вересня, Липинський взяв гонорар за статьї, щось коло 100 рублїв. Він мав писати без плати, але я сам запропонував йому заплату, на перший натяк про це з його боку, бо инакше він не мав би за що виїхати. І після цего всего він, шельма, розказував, що мене до “Przegląd’у” притягли ці 1000 руб. Взявши останнї гроші, він рівночасно написав до голов[ного] видавця Федо- ровича, що нам грошей не треба, бо маємо 1000 рублїв... Перед тим видавцям був посланий касовий звіт, після якого у нас (без цих 1000 руб., що вплинули потїм) зоставалось в нас 33 рублї з копійками. Але балансу не послано, і про довги нїчого не писали. Таким робом видавці могли думати, що справді ми забезпечені. Далї від- булось зібрання в Житомирі (я там не був), на якому хотіли скласти гроші (запевне скілька сот рублїв), але Липинський не допустив, бо сказав: “Не випадає одразу людей обдирати, ми приїхали тільки для поширеня нашої ідеї”. Панї Вольська дуже Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 655 цему дивувалась, але я не дивувався, бо знав, до чого Липинський прямує. Поїхав він до Кракова і по дорозі мав бути у Львові у Шептицького і взяти та прислати призначенї для нас 1000 корон. Замість грошей одержую лист, що він не був у Шеп- тицького, бо уважає, що “Przegląd” цілком не відповідає ідеям Шептицького (?!), і таким робом ми не маємо морального права брати у Шептицького гроші (так!). Все це прямувало до того, щоб убити “Przegląd”, щоб він без Липинського не виходив, а позаяк з Липинським також не міг виходити, то, значить, “Przegląd” мусів упасти. Якось в той час менї переказували такий вислїв Липинського: “Ярошевський думає, що хтось буде для його видавати газету, щоб він міг бути редактором”. Тимчасом я ще при першому конфлїкті писав до Липинського, що як він уважає мене нездатним на редактора, то нехай одверто скаже і сам редактірує, а я готов вести тільки один український відділ і до редакції не мішатись. На це він одповів не щирим запере- ченєм, бо для його, очевидячки, така неясна сітуація була найзручнійша. Захитавши, де міг тільки, фінансову основу “Przegląd’у”, Липинський задумав захитати також і мій моральний “престіж”, щоб показати видавцям: “Ось ви закликали Ярошевсько- го, а він такий самий, як і ми”. Після мого приїзду (у серпні 1909 р.) я застав такий звичай. Вечером редакція йшла до каварнї, де відбувались всякі наради і зустрічі. Після каварнї усі йшли на вечерю до ресторану. Звідсіль я подавався до дому, але Липинський не було дня, щоб не тягнув мене з собою і другими до якихось “злачних міст”, намовляв всіма силами і виразно був невдоволений, що я відмовлявся. Це менї здалось підозрілим, бо сістематично повторялось кожний раз, як я пішов з ними до каварнї чи на вечерю. Вони звичайно до години 9-ої ранку лазили по всіх усюдах, аж до люпанарів включно. Якось одного дня Радзєйовський написав рахунок, на якому було виписано, скільки хто має заплатити, бо в той день, чи радше ніч, він платив за всїх і на другий день з ним мали розрахуватись. Коло кожного призвища стояла сума довгу. До цеї лїсти вони “тріумфально” вписали і мене за вечерю, і, хоч я розплатився за цю вечерю, але вони, а радше Липинський, рахунок сховав на знак, що ми всі “разом” були. Це дрібниця і страшенна дурниця, але дуже характерна. Остаточно переконався я про наміри Липинського ось після якого випадку. Ми на- ймали три кімнати у приятельки панї Вольської, панї Зволїнської. Секретар (Бульба) і я займали по кімнаті, за котрі самі платили, а в третій, великій, була редакція. До- відавшись, що у них творилось, я зараз же після приїзду, в серпнї, застеріг собі, щоб у редакції не піячили та не запрошували підозрілих “панночок”, бо й це бувало. У Зволїнської було троє дітей, дівчинка і хлопчик в гімназії, і вона могла мати слушну претенсію, а зрештою чи редакція є місцем для учт Бахуса і Венери? Тимчасом якось ранком о 6-й Липинський і Бульба приїзжають з “Аполло” чи “Шато” і привозять з собою кокотку висшого ґатунку. Обидва вони були на підпитку, але не п’янї і цілком притомнї. Ввалились всі до мене в кімнату, і ця “дама” почала вимагати, щоб я за- платив її 10 руб. за цих панїв. Я дав їм гроші, і вони поїхали, але перед тим наробили такого галасу (навмисне), що збудилась Зволїнська і зустріла у передпокої всю цю чесну компанію. У день вони поясняли менї, що це був такий “жарт”, як тільки я одначе пішов до панї Вольської, вона зараз менї сказала, що не сподівалась, щоб при менї знов відбувались такі речі. Тоді я, зібравши все до купи, зрозумів, що це був не “жарт”, а провокація. Треба було одразу покинути “Przegląd”, але я надіявся, що Липинський виїде, а Бульбу я рішив викинути і таки викинув, скористувавшись скрутним грошевим становищем “Przegląd’у”. Липинський нарешті в кінці вересня виїхав до Кракова. Я сподівався, що він принаймнї статьї буде нам слати. Як здібний Ігор ГИРИЧ 656 публїцист і вже відомий, він був нам потрібний, бо зрештою не було кому писати. Менї дуже тяжко було писати в такому часописові, і я писав мало, а опріч мене із сталих [авторів] був тільки Радзєйовський (польський відділ) і типовий “журналїст з ножичками” Бульба. Але Липинський не надіслав анї одної статьї і все мовчав, хоч тимчасом вийшло вже два числа 9 і 10. Фінансове становище “Przegląd’у” було фатальне. Якби не панї Вольська і покійний Юркевич (дав 100 руб.), то ці два числа нїколи б не вийшли і Липинський добивбися свого. Я поробив усякі ощадности. Викинув Бульбу, – секретаря, – вичеркнув пенсію Радзєйовського і запропонував йому гонорар, свою [платню] зменьшив до 50 рублїв в місяць (було призначено 100, потім 75), все це одначе мало помогало. Треба було рятувати “Przegląd”. Панї Воль- ська запропонувала скликати знов з’їзд, але без Липинського цего не можна було зробити. Після 10-го числа він нарешті обізвався і запитав мене (в падолисті), чи не приїхати йому знов у Київ. Лист видався менї якийсь инший, начебто він надумався якось инакше поводитись. Ми порадились з паньою Вольською, і я написав, щоб він приїхав. Приїхав у падолисті Липинський, ми спільно видали подвійне число 11-12, повторились всі давні історії, інтриги, гульнї Липинського і т.п. Нарештї зібрався з’їзд і вирішив заплатити довги (на 11-12 ч.ч. ми гроші пози- чили) і закрити “Przegląd”. Липинський запропонував, щоб видавати місячник. Я так зрозумів, що він хоче редактірувати журнал з Кракова, а менї доручити адмінїстрацію. Але я на це не міг згодитись з двох причин: 1) Рішучо переконався, що Липинський не здатний на самостійного редактора; 2) Пересвідчився остаточно про його перфідію і взагалї неможливу вдачу. Ми листувалися з собою майже до формального розриву дуже чемно і чуло, але все це була бляга, при чому ініціятива цеї чемности і чулости завжде виходила з його боку. Почали з “Шановного Добродія”, потім він до мене “Вельмишановний”, і я його; він до мене “Високоповажний”, і я його; згодом він перейшов на “Дорогий Товаришу”, і я на це мусів перейти, але як він почав писати “Дорогий та Любий Товаришу”, то я вже так не одвічав, бо “любим” він менї нїколи не був... Вся ця облуда обридла менї до неможливости. Як контрпропозіцію я вису- нув “Альманах”, але не такий, як він видав. Я хотів, щоб це був альманах виключно публїцистично-агітаційного змісту з історією групи Антоновича, нарисом нашої групи, “Добр[ої] Новини” (в цензурних рямцях), історією новітнього напрямку, з статьями про український рух і т.и. Я сподівався, що Липинський збере історичний матеріал, ми у Київі таки видамо. Але тимчасом, хоч ми і умовились, і все на зверх наче б то було як слід, я добре бачив, що з цего нїчого не буде. Липинський виразно прямував до цего, щоб все забрати до Кракова і там самому видавати. Разом з тим аж тепер докладно вже стало менї відомо про всі брехнї щодо мене Липинського, про всі його інтриги і заходи. Я ще перед його виїздом вирішив порвати з ним усякі стосунки, але хотів зробити це листовно, щоб уникнути неприємної сцени. Так і сталося, а далї почались ті історії, про які я писав в початку цего листа. Мушу навести ще два епізоди з наступних подій. Якось незабаром після того, як я одмовився од знайомости з Липинським, з’явились знамениті “ревеляції” Раковського15, і деякі варшавські газети висловили здогад, чи не той це Липинський у спискові Раковського, що написав брошуру “Shlachta na Ukrainie”. У перших хвилинах менї здалося, що ці ревеляції задумана і планомірна робота польських націоналїстів. Так не тільки я думав, але й багато иньших. Потім виявилось, що це виключно афера Раковського і ласого на сенсації “Kurjera Warsz[awskiego]”, а иньшим польським газетам здалось небезпечним піддержувати далї цї ревеляцїї, хоч, може, вони цего і бажали, і в кінці Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 657 кінців навіть більшість польських газет поставилась до цих ревеляцій з певною “резервою”, боячись запевне суду. Щодо наших і російських часописів, то, як пану Професорові відомо, всі вони одразу виястнили абсурдність і безосновність цих “документів”, не вартих найменьшої уваги. В першій хвилинї одначе було написа- но з цего приводу чимало статей, і між иньшим я також написав дві чи три статьї в “Раді”16 і в одній з них боронив Липинського, доказуючи, що в 1905 р. він не міг бути на якомусь там з’їзді, бо нїхто його не знав тоді і не міг йому нїчого доручати. Але Липинський очевидячки захотів зробити собі з цеї справи рекляму (і таки зробив!). Вже все втихомирилось, всі дали собі спокій з Раковським, аж тут приїжджає до Київа приятель Липинського, Станєвич, як я вже казав, дуже порядна людина, але під страшенним впливом Липинського. Приїхав, скликав зібрання колишніх учасни- ків “Przegląd’у” і запропонував, щоб ми склали адресу, зібрали підписи і доручили цю адресу Липинському. У цій адресі ми повинні були звеличати Липин[ського] як суспільн[ого] діяча і протестувати проти наклепів Раковського. Я взяв голос, сказав, що на Раковського нїхто не звертає уваги, і висловив одверто думку, що очевидячки Липинський хоче зробити собі в цей спосіб рекляму. Станєвич одразу замовк і не боронив уже цего проекту. Це мене вже цілком упевнило, що дїло виникнуло з іні- ціативи самого Липинського. Потім Липинський рішив позивати ті польські газети, які пустили чутку, що, може, це він у спискові Раковського. Чи треба було позивати, того не знаю, може, і треба. Але все дїло обернулось в рекляму Липинського. За- мість довести до суду, помирились, і польські газети взяли свої слова, щодо особи Липинського, назад, одначе тільки щодо його особи. В цей спосіб, на мою думку, надано значіння документам Раковського. Шкода тільки, що на це нїхто не звернув найменшої уваги. Хтось був обізвався в “Раді”, що як це так? Мали судитись і по- мирились, але цего опонента (не знаю, хто це такий, бо я тоді вже був у Закопаному) заглушили хвалебнї гімни приятелїв Липинського. Між иньшим названо його талано- витим українським публїцистом і ученим. Це було тоді, коли він написав тільки одну брошуру і нї одної дійсно наукової праці, а формально він не скїнчив унїверситета і нїякого “ученого” титулу не має. Весь цей епізод я навів як доказ, що вся діяльнїсть його базірується на страшен- ному самолюбії, а справжнього українського почутя у його стількі, скільки у кож- ного пересїчного правобережного панича-українофіла з польською псіхологією. Ця псіхологія для мене безсумнівна. Як тільки такий українець польського походження з’являється “самостійником” на польський кшталт, не виносить “москалїв”, мріє про спілку Польщі і України, звернуту проти Москви, австрофіл, германофоб, то для мене ясно, що він міркує цілком як поляк. Для поляків такі думки, може, спасенні, а для нас вони не годяться. Я сам з великим трудом, крок за кроком, позбувався цего впливу польського патріотичного вихованя. Застерігаюсь, що я зовсім не проти польсько-українського порозуміння, навпаки, але це порозуміння мусить спіратися б на користну для нас полїтичну плятформу, себто на федералїзмі. На жаль, не має зараз нї одної польської партії, яка б проповідувала цей програм федералїзму на ґрунті російської держав- ності і сістематично його проводила. Дехто сподівався, і я також, що з так званої лївиці, котра одкололась од П.П.С., вийде така спілкова партія, але тимчасом вони опинились в обіймах російських есдеків-централїстів. Чи мають вони який вплив в Польщі, з боку полїтичного, не беруся з певністю казати. Тут в Закопаному я здибав тільки правіцовців (самостійників), котрі, розуміється, кажуть, що сила на їх боці. Ігор ГИРИЧ 658 Здається, одначе, що таки справді самостійники мають більший вплив. В Польщі самостійництво виросло з ґрунту, а у нас це тимчасом тільки доктрина, навіяна або польським впливом, або крайнім націоналїзмом (Н.У.П.)17. Одбився я трохи од теми мого листа і вертаю до неї. Для характеристики Липин- ського подам ще один епізод. Його дуже кортіло доказати, що я не мав рації зривати з ним стосунки. Скористувавшись слабим характером моєї жінки, він запросив її сам, чи через когось, до чужого дому, здається, до Матюшенків, і там начебто моя жінка підписала “резолюцію”, що я не маю рації. І це він зробив, знаючи дуже добре, які наші семейнї стосунки. Ще в 1909 р. на його адресу в Кракові йшли листи до мене од п. Ольги Цїпановської з Перемишля в справі Марусї, окрім того, він знав ще деякі иньші обставиниu1 і проте не вагався таке вчинити! Чи не характерне, що це за людина! Після цего він до останнїх днів де може, там менї шкодить і головно намага- ється принизити мою особисту вартість, щоб зменшити цінність того, що я міг би колись, як він запевне боїтьсяv1, про його розказати. В Закопаному я мав тут одну історію, з приводу якої було сила спльоток. В суті речі я можу не тільки не сороми- тись цеї історії, але навіть гордитись нею. Але пан Липинський підхопив всі ці глупі спльотки, і “пошла писать губернія”. До помочі він добрав собі пана Рильського (Богдана), страшенно дурну людину, товариша пиятик Липинського. Про дещо я розкажу особистоx1. Нїяково навіть про такі дурниці писати, і я б на це не звертав найменшої уваги, так саме як і на иньші заходи пана Липинського, якби не те, що ці заходи шкодять часом моїм дійсним інтересам, особистим і в стосунку до иньших людей. Це про- сто якийсь псіхопатy1. Часом він навіть не знає, в чому річ, але, пронюхавши, що я хочу приєднати людей для якоїсь справи, всеж таки старається менї попсуватиr1. Не даремне один його приятель, з котрим він пив брудершафтa2, висловився, що таку людину, як Липинський, треба гнати з усякої організації. Можу, оджеш, не звертати уваги на особисті напади, звернуті проти мене як проти людини, але не можу да- рувати того, що зачіпає мене як суспільного діяча і що шкодить моїм дійсним, хоч би й особистим чи родинним, інтересам. З цего приводу, може, і треба було б якось вивести пана Липинського на чисту воду. З усьої поведінкиb2 Липинського, в стосунку до мене, наведеної в загальних ри- сах в цему листі, випливають ось які висновки, котрі докладно виявляють перфідне крутійство, oблуду і брехливість цеї людини: 1). Липинський цілком свідомо, за своїх гімназіальних часів, належав до П.П.С., а фіктивно до громади (учнівської) Р.У.П., був в організації У.П.С. (себто П.П.С.) до останнїх майже днів істнуваня цеї групи (до вакацій 1902 р.) і виїхав з Київа через свої особисті справи. Нігде в той час і нї перед ким не виступав з протестом проти діяльности У.П.С. і не розходився з ними, як це зробив, наприклад, Басок. Щоб ви- правдатись, він надумав звалити все “съ больной головы на здоровую” і, забігаючи вперед, почав обвинувачувати мене в належности до П.П.С., хоч надто добре знав, що організаційно я до П.П.С. нїколи не належав. 2). Пияцтвом, розпустою і інтригами на ґрунті ненормального самолюбія він погубив “Przegląd” і всі зв’язані з ним надії, а щоб одвернути од себе увагу, вхопився знаного способу і перенїс все на суспільно-партійний ґрунт, знов таки на мій рахунок. Його інсїнуації і двозначні натяки знаходили одначе у декого віру, бо він користувався своїм авторитетом розреклямованого українського “ученого” і переслїдуваного по- ляками (Раковський) патріота. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 659 3). Сам пьяниця і розпустник, людина без усяких етичних прінціпів, у якої має значінє тільки зовнішня форма, не вагався скористуватися спльотками, щоб заплямити мене як людину і захитати віру до того, що я, евентуально, міг про його виявити. 4). Марнотрат, котрий до останнїх днів жив з батьківської ласки (тепер дістав маєток од дядька), тратив сотки і тисячі рублїв на гульню, мав сьміливість закинути менї, що я, журналїст з професії, який мусить брати гроші за свою працю, прийшов до “Przegląd’у” з “рахуби”c1. Все це факти, які я готов ствердити і за які честію одвічаю. Оце такий “ви- зерунок” пана “Правобережця”. Останні десятки років, на жаль, не принесли нам з правого берега нового Антоновича. Полишивши на боці письменницькі заслуги Липинського, дійсно талановитого публїциста, і оцінюючи його суспільну діяльність і вартість, можна сказати, що в останнїх часах до нашого берегу із спольщених елєментів що не припливе, то, вибачайте, або г..., або тріска... Я, як сухотний, маю повне право до назви тріски, що спалахнула коротким вогнем в часах гуртківства, а Липинському, як суспільному діячеві, цілком об’єктивно і справедливо належиться ця перша назва. Кінчаючи цей мій лист, дуже прошу Вас, Високоповажний Пане Професоре, повідомити зараз мене: 1) Чи Ви згоджуєтесь, щоб я вписав Вас до заповіту як одного з виконавців? 2) Чи згоджуєтесь взяти на схованку мої документи і книжки? 3) Чи можете уділити менї принаймнї двохгодинної розмови, 27 або 28 червня, для ближчих пояснень? 4) Чи, евентуально, Ви згодились бути судією в моїй справі з Липинським, якби по нараді з Вами ми прийшли до переконання, що треба Липинського покликати до суду? Вашу ласкаву відповідь прошу надіслати рекомендованим листом, бо тут часто листи гинуть, особливо, якщо адресованї українською мовою. Перепрошаю, що так невиразно пишу лежачи в лїжкови, в якому досі ще зна- хожуся. За який тиждень маю надію встати і виїду звідцсїль 25-го червня, заїду до Перемишля по Марусю і 26-го буду у Львові. Стискаю Вашу руку і зостаюся з глїбокою шанобою Богдан Ярошевський, д. 5 червня 1914 [р.] Адреса: villa “Grabówka” P. S. Щодо справи з Липинським, то, щиро кажучи, я вже не надаю такої ваги усім цим історіям, як ранійше. Силою обставин я мушу вже дивитись на все трохи “sub specie aeternitatis”. Здається менї, що найкраще було б зробити так: надрукувати спомини у Лїт[ературно]-Наук[овому] Вістникові і одразу почати ці спомини з історії групи “Доброї Новини” (в цензурних рямцях). Тут можна зачепити Липинського, не називаючи його призвіща, але так прозоро, щоб він мусів обізватись і, евентуально, знов покликати мене до суду. Докладно мою думку я висловлю при побаченї, бо, може, до того часу вдасться почати ці спомини, хоч про це запевняти не можу. У цих споминах я хотів би згадати не тільки про “Добру Новину”, – це між иньшим, – але дати взагалї нарис з житя полсько-українського правобережного суспільства в лїтах 1880–1904. Але з цего нї- чого не буде, якщо буду себе почувати так зле, як, наприклад, сьогодня. Тут ганебна погода, дощі і холод, в печі треба палити. Ігор ГИРИЧ 660 Про свої наміри написати спомини пишу до Пана Професора “конфіденціо- нально”. Б. Яр[ошевський] ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 864. – С. 33–102. Оригінал. КОМЕНТАРІ* 1. Мйодушевський Іван – одеський присяжний повірений, член “Просвіти”. Син Антонія Станіславовича Мйодушевського, члена української ґміни Польського гуртка у Київському університеті, в котрому був і В. Антонович. Як учасник поль- ського повстання А. Мйодушевський 1862–1864 рр. був висланий до Сибіру, після чого розійшовся поглядами з В. Антоновичем. У 1897 р. І. Мйодушевський був виключений з Єлисаветградської гімназії, за посередництвом В. Антоновича при- йнятий на навчання до Першої київської гімназії, де вчився разом з В. Липинським. Згодом співробітник видання “Przegląd Krajowy”, в якому була надрукована його стаття про Т. Рильського. 2. Міхальський Костянтин (1879–1947) – польський католицький теолог і філо- соф, згодом професор Краківського університету. 3. Сьогодні цей архів зберігається як окремий фонд у ЦДІА України у Львові. Отже, Б. Ярошевський передав його М. Грушевському. 4. Ця зустріч вочевидь відбулася. Про це свідчить лист-відповідь М. Грушевського, у якому він писав “28 і 29 червня нового стилю я буду у Львові і рад буду Вас бачити; щодо години можемо умовитися по Вашім приїзді телефоном. Тоді можна буде пого- ворить про порушені Вами справи” (Пшеничний Є. “Не тратьте духу…” (лист М. Гру- шевського до Б. Ярошевського) // Український історик. – 1997. – Ч. 1–4. – С. 164). 5. Листи Б. Ярошевського до С. Єфремова за 1910–1912 рр. зберігаються в Ін- ституті рукопису НБУВ (Ф. 317. – № 1738–1746). 6. Василевський Леон (1870–1936) – польський політик, один з лідерів і ідеологів ППС, близький соратник Ю. Пілсудського. Прихильник української самостійності в межах підросійської України. Автор книги “Україна і справа українська” (1911), на яку відгукнувся В. Липинський (який вважав Л. Василевського польським по- ступовцем), вмістивши у “ЛНВ” (1912) рецензійну статтю, де пропагувалася ідея територіалізму. 7. Волошиновський Йоахим (1870–?) – польсько-український громадський і суспільно-політичний діяч з Волині. Директор союзу кооперативів «Гурт» у Луцьку, до якого належали й українські кооперативи. 8. “Світова зірниця” – тижневик (з 1913 р. – двотижневик) для селянства. Ви- давався у Могилеві-Подільському (1906–1907), у с. Пеньківцях (1908–1911), Києві (1912–1913, 1917) та Кам’янці-Подільському (1920). Видавець і редактор Й. Воло- шиновський. 9. Богдан Лепкий у своєму спогаді “Моя перша зустріч з Липинським” називає з непевністю осінь 1903 р. часом знайомства з В’ячеславом Казимировичем. Тоді цей останній прийшов разом з М. Шеметом на виклад Б. Лепкого з української літератури * У коментарях не розкриваємо загальновідомі прізвища знаних людей (напр.: С. Єфремов, Ф. Матушевський, А. В’язлов, В. Піснячевський і т. п.), видань (“Історія України”, “ЛНВ” і т. п.) і організацій (РУП, ППС і т. п.), які є у всіх доступних широкому загалу енциклопедичних виданнях. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” 661 у Краківському університеті. Краківський професор познайомив В. Липинського з українською громадою в Кракові і ввів до місцевої “Просвіти” (Лепкий Б. Вибрані твори: У 2 т. – К., 2007. – Т. 1. – С. 502–505). 10. Цікаво, що щоденник М. Грушевського таких відвідин В. Липинського у 1904–1905 рр. не фіксує. Натомість є згадка про відвідини його у Києві В. Липинським і Б. Ярошевським у 1909 р. (Див.: Грушевський Михайло. Щоденник [1904–1905 рр.] // Український історик. – 2006–2007. – Ч. 4 (172) / 1–2 (173–174). – С. 15–74). 11. Насправді зустріч відбулася в першій половині червня 1908 р. (див. листи В. Липинського до М. Грушевського у кн. “Листування В. Липинського”). 12. Басок – партійний псевдонім Мар’яна Меленевського (1878–?) – українського громадсько-політичного діяча, що мав, як і В. Липинський, шляхетське походження. Член РУП і соціал-демократичної “Спілки”, член президії СВУ та Загальної україн- ської ради у Відні у 1914–1917 рр. 13. Станєвич Антон – адвокат з Вінниці, належав до групи українських римо- католиків, приятель В. Липинського. Представляв його інтереси на процесі проти польських газет, які звинуватили В. Липинського у співпраці з німецькою розвідкою. 14. У “Przeglądzie Krajowym” В. Липинський писав переважно під псевдонімом Сivis та Ukrainiec. 15. Йдеться про колишнього агента німецької розвідки поляка Раковського, який передав для друку в польських газетах список осіб, яким ця розвідка виплачувала гроші для ведення шпигунської діяльності. Серед цих осіб зустрічаємо і прізвище Липинського, але без ініціалів, з чого польські журналісти зробили висновок, що, можливо, йдеться про В’ячеслава Липинського, хоч тому на 1900 рік було лише 18 років і він ще вчився у гімназії. На захист В. Липинського встала українська преса, в тому числі й Б. Ярошевський. 16. Йдеться про статтю Б. Ярошевського “Знов «пруські марки»”, вміщену в газеті “Рада” (1910. – № 130. – 13 (23) червня. – С. 1). 17. Йдеться про Українську народну партію (УНП), створену в 1901–1902 рр. Миколою Міхновським. Стояла на незалежницьких позиціях; висувала гасло “Укра- їна для українців”. Ігор ГИРИЧ 662 Ігор Гирич (Київ). конфлікт між В. липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (листи В. липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Яро- шевського до м. Грушевського (1914)). Автор публікує два раніше не відомих широкому загалу листи – Богдана Ярошев- ського до Михайла Грушевського і В’ячеслава Липинського до Богдана Ярошевського у справі продовження видання київського тижневика “Przegląd Krajowy” (1909). Автор передмови досліджує причини конфлікту між головним редактором тижневика В. Ли- пинським і літературним редактором видання Б. Ярошевським, що не стільки перебував у сфері особистісних відносин, скільки мав ідейне, історіософське та політичне під- ґрунтя, яке корінилося в українському суспільно-політичному житті початку ХХ ст. ключові слова: листування, територіалізм, римо-католики, спольщена шляхта, са- мостійництво, федералізм. Игорь Гирич (Киев). конфликт между В. липинским и Б. Ярошевским в еже- недельнике “Przegląd Krajowy” (письма В. липинского к Б. Ярошевскому (1910) и Б. Ярошевского к м. Грушевскому (1914)). Автор публикует два ранее не известных широкой публике письма – Богдана Яро- шевского к Михаилу Грушевскому и Вячеслава Липинского к Богдану Ярошевскому в деле продолжения издания киевского еженедельника “Przegląd Krajowy” (1909). Автор предисловия исследует причины конфликта между главным редактором периодическо- го издания и литературным редактором Б. Ярошевским. Конфликт не столько пребывал в сфере личностных отношений, сколько имел идейную, историософскую и политиче- скую подоплеку, которая коренилась в украинской общественно-политической жизни начала ХХ в. ключевые слова: переписка, территориализм, римо-католики, ополяченное дворян- ство, самостийныцтво, федерализм. Ihor Hyrych (Kyiv). The Conflict between Viacheslav lypynsky and Bohdan Iaro- shevsky in the weekly edition of “Przegląd Krajowy” (letters of lypynsky to Iaro- shevsky (1910) and Iaroshevsky to Hrushevsky (1914)). The author publishes two previously unknown letters, one by Bohdan Iaroshevsky to Mykhailo Hrushevsky, and another by Viacheslav Lypynsky to Bohdan Iaroshevsky. Both of them are concerned with the problem of the further issuing of “Przegląd Krajowy” (1909), a Kyiv weekly edition. The author of the article considers the reasons of conflict between the weekly editor in chief Lypynsky and the textual editor of the paper Iaroshevsky. This conflict was not limited to the personal sphere and had an ideological, historiosophic, and political background. It originated from the Ukrainian social and political life of the early 20th cen- tury. Key words: correspondence, territorialism, the Roman Catholics, Polonised nobility, independence movement, federalism. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy”

Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914))

Репозитарії

Схожі ресурси