Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка «Переяславль—Воїнь»)

Статтю присвячено локалізації частини Наддніпрянського торгового шляху за розташуванням городищ на переправах через степові річки мікрорегіону. Раніше довести цю версію було не можливо, за браком городищ на цьому шляху. У результаті проведених у 2012—2017 рр. розвідок було виявлено нові раніше н...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Прядко, О.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2018
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Стежками віків
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162098
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка "Переяславль—Воїнь") / О.О. Прядко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 235-245. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-162098
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1620982020-01-03T01:25:31Z Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка «Переяславль—Воїнь») Прядко, О.О. Стежками віків Статтю присвячено локалізації частини Наддніпрянського торгового шляху за розташуванням городищ на переправах через степові річки мікрорегіону. Раніше довести цю версію було не можливо, за браком городищ на цьому шляху. У результаті проведених у 2012—2017 рр. розвідок було виявлено нові раніше не відомі городища у сс. Піщане, Кропивна та Іркліїв. Завдяки цьому вдалось точно позиціонувати місця бродів та переправ, які прикривали ці городища. Вище зазначена мережа городищ у повній кількості функціонувала з середини ХІІ до першої половини ХІІІ ст. цьому свідчать знайдені датуючі матеріали. The article is devoted to the part of the Dnieper trade path’s localization by the location of fortifications at the crossings through the steppe riversin the micro region. It was impossible to prove this version earlier due to the lack of known settlements along the path. As a result of the exploration conducted in 2012—2017 there were discovered previously unknown fortifications in Pishchane, Kropyvna and Irkliiv. Thus it is became possible to precisely position the fords and crossings that covered those settlements. Above mentioned network of fortifications functioned from the middle of the XII to the first half of the XIII century. This is confirmed by the materials found. 2018 Article Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка "Переяславль—Воїнь") / О.О. Прядко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 235-245. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162098 [904.4:711.552](477.41)”653” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Стежками віків Стежками віків
spellingShingle	Стежками віків Стежками віків Прядко, О.О. Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка «Переяславль—Воїнь») Археологія і давня історія України
description	Статтю присвячено локалізації частини Наддніпрянського торгового шляху за розташуванням городищ на переправах через степові річки мікрорегіону. Раніше довести цю версію було не можливо, за браком городищ на цьому шляху. У результаті проведених у 2012—2017 рр. розвідок було виявлено нові раніше не відомі городища у сс. Піщане, Кропивна та Іркліїв. Завдяки цьому вдалось точно позиціонувати місця бродів та переправ, які прикривали ці городища. Вище зазначена мережа городищ у повній кількості функціонувала з середини ХІІ до першої половини ХІІІ ст. цьому свідчать знайдені датуючі матеріали.
format	Article
author	Прядко, О.О.
author_facet	Прядко, О.О.
author_sort	Прядко, О.О.
title	Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка «Переяславль—Воїнь»)
title_short	Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка «Переяславль—Воїнь»)
title_full	Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка «Переяславль—Воїнь»)
title_fullStr	Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка «Переяславль—Воїнь»)
title_full_unstemmed	Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка «Переяславль—Воїнь»)
title_sort	давньоруські городища, як маркери наддніпрянського торгового шляху (ділянка «переяславль—воїнь»)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Стежками віків
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162098
citation_txt	Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка "Переяславль—Воїнь") / О.О. Прядко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 235-245. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT prâdkooo davnʹorusʹkígorodiŝaâkmarkerinaddníprânsʹkogotorgovogošlâhudílânkapereâslavlʹvoínʹ
first_indexed	2025-07-14T14:40:23Z
last_indexed	2025-07-14T14:40:23Z
_version_	1837633659767619584
fulltext	235ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) удк: [904.4:711.552](477.41)”653” О. О. Прядко ДАВНЬОРУсЬКІ ГОРОДищА, ЯК МАРКЕРи НАДДНІпРЯНсЬКОГО ТОРГОВОГО шЛЯХУ (ділянка «переяславль—Воїнь») СтежКами віКів Статтю присвячено локалізації частини над- дніпрянського торгового шляху за розташуванням городищ на переправах через степові річки мікроре- гіону. Раніше довести цю версію було не можливо, за браком городищ на цьому шляху. У результаті проведених у 2012—2017 рр. розвідок було виявлено нові раніше не відомі городища у сс. Піщане, Кро- пивна та іркліїв. Завдяки цьому вдалось точно по- зиціонувати місця бродів та переправ, які прикри- вали ці городища. Вище зазначена мережа городищ у повній кількості функціонувала з середини хіі до першої половини хііі ст. цьому свідчать знайдені датуючі матеріали. Ключові слова: наддніпрянський торговий шлях, городище, давньоруський період, локалізація, переправа, брід, межиріччя рр. Трубіж — Сула. у всі часи суходільні шляхи сполучення були важливими стратегічними об’єктами. На території дніпровського лівобережжя у давнь- оруський період існувала ціла мережа шляхів переважно з напрямком до центрів князівств. Переяслав та його земля у цьому відношенні не були винятком 1. основними торговими артеріями Переяс- лавської землі являлись відомі із літописів грецький, соляний і залозний, а також ха- зарький, які з’єднували середнє Подніпров’я з візантією, кавказом і середньою азією (корин- ный 1992, с. 171; ляскоронський 1903, с. 213). На рахунок грецького шляху, то він без сум- ніву йшов дніпром, до чорноморських берегів, криму і візантії і складав частину великого водного шляху, який був відомий в літописах під назвою «шлях із варяг у греки». Безсумнів- 1. При нагоді висловлюю щиру подяку в. к. козюбі за цінні поради щодо напрямків дослідження. ну цей шлях був одним із самих важливих для середнього Подніпров’я (ляскоронський 1903, с. 213). метою даної статті є точна локалізація ді- лянки суходільного Наддніпрянського торго- вого шляху між літописними містами Переяс- лав та воїнь за місцезнаходженням городищ у місцях бродів та переправ через степові річки регіону (рис. 1: 1—10). як відомо перша літописна назва про Пере- яслав записана під 907 роком в «Повісті время- них літ», де передається зміст договору русі з ві- зантією. заснований на пустому місці на броді через трубіж. Необхідність у спорудженні по- тужної фортеці випливла з важливого страте- гічного положення Переяслава, який стояв на давніх торгових шляхах, що з’єднували серед- нє Подніпров’я з кавказом, середньою азією, кримом та візантією. Переяславська фортеця прикривала одночасно дніпровські перепра- ви — зарубські броди та брід через трубіж, що згадується у літописі. Цей брід був практично єдиним місцем переходу через широку заболо- чену заплаву річки протягом багатьох кіломет- рів вглиб плато, а отже, найзручнішим марш- рутом проходження сухопутного шляху вздовж дніпра (Бузян та ін. 2007, с. 70—71). оборонні укріплення Переяслава були збудо- вані на видовженому мисі обмеженим з півночі та сходу долиною р. трубіж, з півдня р. альтою. з напільного західного боку мис з’єднувався із суходолом. Переяславські укріплення склада- лись із дитинця та посаду (рис. 1: 2). дитинець мав двоє воріт: єпископські та княжі. укріпле- ний посад троє: кузнечі, київські та альтицькі (колибенко 2000, с. 16—23). важливим елемен- том оборонних укріплень були міські брами, які й фіксували напрямки основних шляхів.© о. о. Прядко, 2018 236 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків так, у північно східному напрямку через кузнечі ворота пролягав шлях до яготина та Прилук (рис. 2), у північному напрямку через київські ворота пролягав шлях на київ вздовж р. альта через літописне льто. у південно за- хідному напрямку через альтицькі ворота про- лягав шлях, який у місці сучасної Борисогліб- ської площі розділявся і прямував у південному напрямку до зарубського броду на правий бе- рег дніпра, а у західному напрямку по краю корінного берега до києва через трепольський брід. у східному напрямку через єпископські ворота розташовувався шлях, який у місці роз- вилки дороги на ташань розділявся і прямував до лубнів та лукомля на сулі через ташань та яблуневе, інша основна гілка пролягала до воїня. саме про цю частину ділянки шляху від Переяслава до воїня і йтиметься у нашому до- слідженні (рис. 1: 1—10). Цей шлях у різні часи мав і свою назву. з ві- домих нам: грецький, Цареградський, Переяс- лавський, татарський, степовий, чумацький, старий, Поштовий та ін. від Переяслава через єпископські ворота укріпленого дитинця торгівці перейшовши міст р. трубіж прямували через татарську гору піднявшись на корінну надзаплавну терасу ру- хались до першого городища поблизу с. Циблі (рис. 1: 2). за 600 м на південь від с. Циблі Переяслав- хмельницького р-ну київської обл. розташова- не городище та прилегле до нього поселення (рис. 3). воно займає край високого корінного берега біля колишньої р. Цибля, нині затопле- ної водами канівського водосховища. Площа городища із сходу та заходу захищена двома ярами, з напільного північного валом до 1,5 м за ширини близько 6 м. городище має підтрикутку форму, розміри 85х50 м (0,4 га). з боку долини дніпра захище- не ескарпом, який проходить на 3—4 м нижче від рівня майданчика. колись на ньому було розміщене старовинне кладовище, оскільки неодноразово дослідники фіксували поховання у дерев’яних трунах. кладовище функціонува- ло у хVііі—хіх ст. і від нього на сусідній горі залишився кам’яний хрест. відкрите городище а. П. савчуком у 1981 р. у 1988—1989 рр. обстежувалось та досліджува- лось археологами Пхікз. в 1994 р. канівською археологічною експедицією іа НаНу під керів- ництвом в. о. Петрашенко було здійснено роз- Рис. 1. План-схема регіону дослідження: 1 — Переяслав; 2 — Циблі; 3 — хоцьки; 4 — Піщане; 5 — золотоноша; 6 — кропивна; 7 — іркліїв; 8 — жовнино; 9 — жовнино іі, уроч. Палянівщина; 10 — воїнська гребля 237ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Прядко, О. О. давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху відкові дослідження (Петрашенко, козюба 1999, с. 264—266). у 1995 р. на городищі про- водила дослідження лівобережно дніпровська слов’яно-руська експедиція іа НаНу (сухобо- ков та ін. 1995, с. 18—20). Під самим розсуну- тим валом простежувався культурний шар з уламками гончарного посуду хіі—хііі ст., ви- явлено обвуглені зерна гороху, кістки тварин та кераміка хіі ст. (рис. 3: 2—25). Ймовірно, спочатку виникло поселення, на частині якого згодом споруджено городище не раніше середи- ни хіі ст. (Петрашенко, козюба 1999, с. 265). від Цибельського городища шлях прямував також майже паралельно корінному схилу, але за 5,5 км на південний схід віддалявся у сте- пове межиріччя у зв’язку з розташуванням на цій ділянці важко прохідного утворення із на- дувного піску (рис. 1: 3). Це утворення більш ві- доме як хоцький горб. На схилі якого поблизу давнього безіменного річища в межах с. хоць- ки, Переяслав-хмельницького району, київсь- кої області виявлено давньоруське поселення з потужнім культурним шаром, який охоплює період від кінця х до першої половини хііі ст. (Прядко 2017, с. 111—118). вище зазначене по- селення входило до цієї ланки, як важливий пункт для перепочинку, поповнення запасів прісної води і навіть ночівлі, адже розташова- ний за 25 км від Переяслава. для пішого чи гу- жового торгівця зазначена відстань відповідає денному переходу (рис. 4). від хоцьківського поселення шлях пряму- вав до броду через р. супій у місці сучасного с. Піщане золотоніського р-ну черкаської обл. де у північній частині населеного пункту в уро- чищі городище розташовувався літописний Пі- сочен (рис. 1: 4). городище збудоване на видовженому піщано- му мисі правого берега річки супій. територія обмежена із півночі заболоченим рукавом річ- ки (уроч. липове), із півдня старицею уроч. Пе- рекалки (після меліорації сінокоси, пасовища). із сходу лівий доплив р. супій — р. коврай (ковраєць). і лише на заході (уроч. червоний хутір) мис з’єднується із суходолом. вся площа городища та частково територія навколо нього зайнята кладовищем хVііі — середини хх ст. городище в плані кругле, поверхня задер- нована. діаметр майданчика становить 62 м, разом з валом діаметр — 80 × 75 м (0,6 га). По краю майданчика йде вал, що вцілів частково. Його висота, збережена на час обстеження, ста- новила 1 м, ширина — від 1,5 до 2 м. Навколо городища простежується також рів шириною 2,5—3 м, який вцілів частково лише з півдня, південного-сходу та заходу, а з півночі та пів- Рис. 2. План-схема городища Переяслав: а — дитинець, Б — укріплений посад; 1 — київські ворота, 2 — альтицькі ворота, 3 — кузнечі ворота, 4 — княжі ворота, 5 — єфремовські ворота 238 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків нічного-сходу відсутній, адже тут до нього безпосередньо прилягають садиби жителів с. Піщане. Найкраще збережений відрізок валу з ровом простежується у східній частині городи- ща. Ширина рову тут 3 м при глибині 1—1,5 м. вхід до городища був з південно східної сто- рони. з південно-західної частини майданчик городища пошкоджений ямою великих розмів (рис. 5). у північно-західному та південно-східно- му напрямках від городища, на присадибних ділянках місцевих жителів с. Піщане (уроч. красний хутір, городище), автором під час розвідок зібрано підйомний матеріал: уламки посудин давньоруського часу, переважно він- чики, стінки, денця; фрагменти стінок корчаг та сколи рожевого овруцького пірофіліту. дав- ньоруська кераміка репрезентована уламками світло глиняних кружальних горщиків з плав- ним S-подібним профілем. кераміка щільна, тонкостінна, у тісті домішка дрібного піску (рис. 5: 1—21). колір поверхні темно сірий, жовтий, коричневий, теракотовий, бежевий. зібрана кераміка розподіляється наступним чином: 98 — вінчиків, 9 — стінок з орнамен- том, 5 — денець без гончарних клейм (Прядко 2015, с. 124—129). Площа розповсюдження давньоруської ке- раміки поблизу городища 600 × 190—300 м (16 га). від Піщанського городища шлях прямував третьою надзаплавною терасою у напрямку су- Рис. 3. План-схема і знахідки з городища Циблі (за: 1 — о. о. Прядко; 2—25 — о. в. сухобоков, г. м. Бу- зян, Б. у. вайнер, о. в. колибенко, м. в. роздобудько) 239ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Прядко, О. О. давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху часного м. золотоноша черкаської обл. (рис. 1: 5). за 14 км від зазначеного міста розпочи- нається виположений схил четвертої надза- плавної тераси, який йде до р. сула. Північні- ше сучасного м. золотоноша шлях спускається в широку долину р. золотоношки, де на її висо- кому лівому березі розташовується городище з двома лініями валів з ровами зі сторони степу (рис. 6). городище знаходиться за 900 м на північний схід від м. золотоноша черкаської обл. на кін- ці корінного високого мису лівого берега р. зо- лотоношка (ліва притока дніпра). городище в плані кругле, поверхня розорюється. вал та рів найкраще прослідковується з півночі та заходу. діаметр майданчика 80 × 60 м (0,48 га). східна частина валу з ровом розорена. мис по обидві сторони від городища ескарпований. На схід від дитинця простежується ближній та дальній вал з ровом укріпленого посаду. Перший дуго- подібний вал знаходився від дитинця за 40 м, довжиною 106 м. другий знаходився за 185 м, довжиною 230 м. На розорюваній поверхні майданчика зібрано уламки гончарного посуду хі—хііі ст., наконечники стріл, металеві ножі, уламки пірофіліту (рис. 5: 2—21). Поряд з горо- дищем за 250 м на північний захід та 450 м на південний схід розташовуються синхронні від- криті два поселення (Прядко 2013, с. 53—60). від р. золотоношка шлях пересікає неве- лику протоку суху згарь, і за 9 км досягає до р. кропивна, де на її лівому високому березі Рис. 5. План-схема (1) та знахідки з городища Піщане (2—21) Рис. 4. План-схема поселення хоцьки (1) та знахідки з нього (2—64) 240 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків розташовується четверте городище цієї ділян- ки (рис. 1: 6). городище розташовується у північній час- тині с. кропивна, уроч. Париж, золотоніського району, черкаської області за 960 м на північ- ний схід від будівлі сільської ради на видов- женій стрілці мису корінного лівого берега р. кропивна лівий доплив р. золотоношки, яка у свою чергу лівий доплив р. дніпро. майдан- чик городища має округлу форму, розмірами 45 × 32 м (0,14 га). Північний і південний схил городища ескарпований на одну «сходинку» шириною 1—1,5 м. з північної сторони пло- щадки вал знівельований і ледве помітний, з південної сторони він зберігся частково. На поверхні площадки зібрано фрагменти гон- чарного посуду початку хі — першої половини хііі ст. (рис. 7: 2—10). з метою встановлення культурного шару на городищі у північно східній частині майданчика було закладено розвідкову траншею розмірами 4 × 1 м (рис. 7: 1). стінки траншеї орієнтовані за сторонами світу. у профілі стінок зафіксова- ну наступну структуру нашарувань: зверху за- лягав чорнозем на глибину — 0,20 м — орний шар, він перекривав сіро-жовтий грунт насиче- ний дрібними уламками ліпної кераміки епохи бронзи та гончарної кераміки давньоруського часу. Цей шар також був насичений фрагмен- тами деревного вугілля. На глибині 0,89 м від північної стінки траншеї зафіксовано дерев- ний тлін від конструкції кліті? в заповнені якої концентрувалися плями світло жовтої лесової глини. Під ним на глибині 1,1 м — знаходився материковий лес. городище було збудоване не раніше середини хіі ст. (Прядко 2015). від кропивнянського городища шлях прямує через сухі балки і за 18 км досягає р. ірклій, де на її високому лівому березі розташовується п’яте городище (рис. 1: 7). городище знаходиться в центральній час- тині с. іркліїв, (уроч. забашта, хамське, три- бинщина) чорнобаївського району черкаської області. залишки укріплень розташовані на Рис. 6. План-схема (1) та знахідки з городища золотоноша (2—19) 241ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Прядко, О. О. давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху мису, який утворений з північно-східної сто- рони долиною р. ірклій, а з південно-західної широким яром. з південно-східної сторони мис з’єднується з корінним берегом. висота над рів- нем заплави становить близько 25 м. з північно-західної сторони цього мису виді- ляється видовжений природній виступ (рис. 8: 1), який має округло видовжену форму, роз- мірами 82 м з північного заходу на південний схід, 38 × 24 м з північного сходу на південний захід (0,18 га). з півночі, північного заходу та південного сходу на краю поверхні цього висту- пу простежується рів, шириною — 4—4,5 м, глибиною — 0,50—0,60 м. Нижче площадки із заходу та південного заходу фіксується ес- карп, який доповнений ровом, по якому нині проходить стежка. з напільного боку рів чи вал відсутній, але у місці ймовірного розта- шування рову простежується на схилі рівчак, який утворений багаторічним стоком води. до місця в’їзду на цей виступ вздовж мису з на- пільної сторони веде основна дорога, яка вико- ристовується й нині (вул. марії Пустовіт). На сьогодні на поверхні виступу розташовуються три будівлі одного нежилого двору. Поряд на сезонному городі зібрано підйомний матеріал, який представляє переважно козацьку добу. в зачистці стінки сміттєвої ями поряд з будівлею зафіксовано перемішаний культурний шар тов- щиною 1—1,6 м, який насичений матеріалами козацької, давньоруської та скіфської доби. ке- раміка давньоруської доби фрагментована та малочисельна. Це уламки тонкостінних кру- жальних горщиків з типовим плавно вигнутим профілем. вінця мають характерну закраїну зсередини та плавний S-подібний профіль зов- ні. черепок щільний, у тісті домішка дрібнозер- нистого піску. Поверхня світло та темно-сірого кольору. два фрагменти стінок мають харак- терний хвилястий орнамент (рис. 8: 2—7). го- родище було збудоване не раніше середини хіі ст. (Прядко 2017, с. 61—67). від іркліївського городища шлях перехо- дить через степові річки коврай та Баталей і за 38 км опускається з високого корінного бере- га до рівня долини сули, де розташовувалося шосте давньоруське городище з відкритим по- селенням та могильником у центральній час- тині с. жовнино (рис. 1: 8). городище розташовувалось до затоплення в урочищі городище на правому березі р. сула за 1,8 км на південний схід від мису жовнино. На початку хх ст. обстежувалось в. г. ляско- ронським, який і зробив єдиний до цього часу Рис. 7. План-схема (1) та знахідки з городища кропивна (2—11) 242 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків детальний окомірний план (рис. 9: 1) за яким вже на той час було помітно руйнування валів по всій їх протяжності. в центрі городища та поряд з ним розташовувалися дві церкви с. жовнино, завдяки цьому на топографічних картах середини хх ст. укріплення округлої форми добре ідентифікуються (ляскоронський 1911, с. 44). городище в плані кругле, діаметр за в.г. ляскоронським — 450 аршин (320 м). Це ж городище обстежував л.в. Падалка, який відмічає городок на 3 десятини (3,5 га), з валами 3—4 сажні (6,5—8 м) (Падалка 1905, с. 34—35). у 1946 р. городище обстежив ф. Б. копилов, який зафіксував вже повну руйнацію валів (копилов 1946, с. 36). Під час спаду води у 1960 р. в. к. гончаровим та в. д. дяденком було виявлено у кільцевому валу дерев’яні обгорілі кліті. На поверхні городища зібрано значну кількість матеріалів давньоруського часу (дяденко 1961—67/107). у фондах інституту археології НаН україни знаходиться колекція знахідок з жовнино, яка складається з колекцій № 439, 934. у ці колекції входять матеріали розкопок раннього могиль- ника та знахідки з розмитого городища зібрані в. д. дяденком у 1961—1969 рр. Найбільша група гончарної кераміки належить до зборів 1964 р. і складається із понад 150 артефактів, серед яких 31 фрагмент вінець горщиків кінця х — початку хі ст., 113 — хіі—хііі ст., а та- кож пірофілітових прясличок з графіті (рис. 9: 2—34; 10: 35—65). у 1981 р. територія пам’ятки обстежена Посульським загоном іа аН урср під керів- ництвом Ю. Ю. моргунова (моргунов 1996, с. 122—125). від городища жовнино шлях розділявся на дві гілки, одна з яких переходила на лівий бе- рег р. сула і прямувала у напрямку сучасного м. кременчук. інше відгалуження прямувало вниз за течією р. сула до сьомого городища цього шляху (рис. 1: 9). городище до затоплення знаходилося за 7,5 км на південний схід від південної околи- ці с. жовнино уроч. Палянівщина, біля краю стариці правого берега р. сула. Поряд з горо- дищем розташовувалося поселення та могиль- ник. форма городища підковоподібна (240 × 106 м) висота валів 2,9 м (рис. 11). культурний шар потужністю 0,60—1,8 м насичений ма- теріалами давньоруського часу кінця х — се- редини хіі ст. городище відкрив у 1956 р. р. а. Юра. до- слідження на ньому проводив у 1957 р. загін кременчуцької експедиції іа аН урср під керівництвом в. Й. довженка. усього дослід- жено 240 м2 (довженок, гончаров, Юра 1966, с. 11). від цього городища шлях прямував до гир- ла річки сула, де знаходилося городище-га- вань літописного воїня (рис. 1: 10). Про рівень та масштаби торгово-грошових відносин свід- чать знахідки зроблені під час археологічних досліджень 1956—1959 рр. Цей укріплений пункт виконував функції порту на дніпровсь- кому річковому шляху (рис. 12). городище обстежувалось в. г. ляскоронсь- ким, л. в. Падалкою, ф. Б. копиловим. у Рис. 8. План-схема (1) та знахід- ки з городища іркліїв (2—7) 243ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Прядко, О. О. давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху 1956—1959 рр. на ньому проводились розко- пки кременчуцькою експедицією іа аН урср під керівництвом в. Й. довженка та в. к. гон- чарова. за цей час розкопано близько 8 тис. м2. городище було збудоване наприкінці х на початку хі ст. укріплення складалися з двох валів і рову між ними, були посилені серце- вою кладкою часу будівництва при володими- рі святославовичі (довженок, гончаров, Юра 1966, с. 15—24). Ще одним із індикаторів локалізації торгово- го шляху слугують знахідки монет, як власне карбованих так і іноземних, які також були у обігу. так під час розкопок воїня у внутрішніх житлових клітях городища було знайдено п’ять візантійських анонімних фолісів (довженок, гончаров, Юра 1966, с. 146: табл. ххVіі: 2—6). Поблизу давньоруського городища золотоно- ша у 2012 р. було знайдено скарб візантійських анонімних фолісів (Прядко 2013, с. 55—60). Не- подалік давньоруського городища Піщане було знайдено два анонімних фоліса та срібляник і уламок срібляника (Шостопал 2007, с. 48). у 2016 р. в центрі с. хоцьки Переяслав-хмельни- цького р-ну київської обл. знайдено візантійсь- кий міліарісій (Прядко 2017, с. 112). вище зазначена мережа городищ у повній кількості функціонувала з середини хіі до пер- Рис. 9. План-схема за в. г. ляскоронським (1) та знахідки з городища за в. д. дяденком (2—34) 244 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків Рис. 12. План-схема городища воїнська гребля, за: в. к. гончаров, в. а. Богусевич, р. о. Юра (1) Рис. 11. План-схема городища жовнино іі уроч. Па- лянівщина за в. к. гончаровим Рис. 10. знахідки із городища жовнино за в. д. дяденком 245ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Прядко, О. О. давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху шої половини хііі ст. цьому свідчать знайдені датуючи матеріали. таким чином в процесі масштабної роботи у напрямку виявлення археологічних пам’яток регіону, що здійснювалося автором упродовж тривалого часу, залучення до цих досліджень картографічних джерел та інформацію про по- передні напрацювання, дозволило нам локалі- зувати ділянку Наддніпрянського торгового шляху за місцезнаходженням проміжних горо- дищ між Переславом та воїнем. ЛІТЕРАТУРА Бузян, г. м., Набок, л. м., роздобудько, м. в., те- теря, д. а. 2007. нариси з історії давнього Переяс- лава. київ: міленіум. дяденко, в. д. 1961—1967. щоденники з роз- копок могильника біля с. Жовнино. На іа НаНу, 1961—1967/107. довженок, в. Й., гончаров, в. к., Юра, р. о. Древ- ньоруське місто Воїнь. київ: Наукова думка. копилов, ф. Б. 1946. Звіт про роботу Посульсь- кої археологічної експедиції в 1946 р. На іа НаНу, 1946/22. коринный, Н. Н. 1992. Переяславская земля, х — первая половина хііі века. киев: Наукова думка. колибенко, о. в. 2000. міські брами Переяславля руського. наукові записки з української історії, 10, с. 16-24. ляскоронский, в. г. 1903. История Переяславс- кой земли с древнейших времен до половины хііі ст. киев: тип. Н. а. гирич. ляскоронский, в. г. 1911. Городища, курганы, майданы и длинные (змиевые) валы в области Днеп- ровского Левобережья. москва: тип. в. и. воронов. моргунов, Ю. Ю. 1996. Древнерусские памятни- ки поречья Сулы. курск: курск. Падалка, л. в. 1905. Древние земляные сооруже- ния в пределах Полтавской губернии. Полтава: т-во печатного дела. Петрашенко, в. о., козюба, в. к. 1999. Узбере- жжя Канівського водосховища (каталог археологіч- них памяток). київ: к. Прядко, о. о. 2013. давньоруське городище поб- лизу міста золотоноша. Нові археологічні та нуміз- матичні матеріали. наукові записки з української історії, 33, с. 53-60. Прядко, о. о. 2015а. давньоруське городище Піщане на р. супій. археологія & Фортифікація, с. 124-129. Прядко, о. о. 2015b. Нове давньоруське городище кропивна на лівобережжі середнього Придніпров’я. Праці центру пам’яткознавства, 28, с. 106-114. Прядко, о. о. 2017а. городище в с. іркліїв на чер- кащині. нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні, 26, с. 61-67. Прядко, о. о. 2017b. давньоруські пам’ятки с. хо- цьки на Переяславщині. археологія & Фортифіка- ція, с. 111-118. сухобоков, о. в., Бузян, г. м., вайнер, Б. у., ко- либенко, о. в., роздобудько, м. в. 1995. Звіт про археологічні дослідження Лівобережно-Дніпровсь- кої слов’яно-руської експедиції іа нан України у 1995 р. На іа НаНу, 1995/64. Шостопал, а. в. 2007. Скарби Черкащини. черка- си: андрощук П. с. REfEREnCEs Buzian, H. M., Nabok, L. M., Rozdobudko, M. V., Teteria, D. A. 2007. Narysy z istorii davnoho Pereiaslava. Kyiv: Milenium. Diadenko, V. D. 1961—1967. Shchodennyky z rozkopok mo- hylnyka bilia s. Zhovnyno. NA IA NANU, 1961—1967/107. Kopylov, F. B. 1946. Zvit pro robotu Posulskoi arkheolo- hichnoi ekspedytsii v 1946 r. NA IA NANU, 1946/22. Korynnui, N. N. 1992. Pereiaslavskaia zemlia, х — per- vaia polovyna хIII veka. Kyev: Naukova dumka. Kolybenko, O. V. 2000. Miski bramy Pereiaslavlia Rusko- ho. Naukovi zapysky z ukrainskoi istorii, 10, s. 16-24. Liaskoronskyi, V. H. 1903. Istoriia Pereiaslavskoi zemli s drev- neishikh vremen do poloviny хIII st. Kyev: Typ. N. A. Hyrych. Liaskoronskyi, V. H. 1911. Horodyshcha, kurhanu, maid- anu y dlynnie (zmyevue) valu v oblasty Dneprovskoho Levobe- rezhia. Moskva: Typ. V. Y. Voronov. Morhunov, Y. Y. 1996. Drevnerusskye pamiatnyky porechia Sulu. Kursk: Kursk. Padalka, L. V. 1905. Drevnye zemlianue sooruzhenyia v pre- delach Poltavskoi gubernyy. Poltava: T-vo pechatnoho dela. Petrashenko, V. O., Koziuba, V. K. 1999. Uzberezhzhia Kanivskoho vodoskhovyshcha (kataloh arkheolohichnykh pa- miatok). Kyiv: K. Priadko, O. O. 2013. Davnoruske horodyshche poblyzu mista Zolotonosha. Novi arkheolohichni ta numizmatychni materialy. Naukovi zapysky z ukrainskoi istorii, 33, s. 53-60. Priadko, O. O. 2015a. Davnoruske horodyshche Pishchane na r. Supii. Arkheolohiia & Fortyfikatsiia, s. 124-129. Priadko, O. O. 2015b. Nove davnoruske horodyshche Kro- pyvna na Livoberezhzhi Serednoho Prydniprov’ia. Pratsi Tsentru pam’iatkoznavstva, 28, s. 106-114. Priadko, O. O. 2017a. Horodyshche v s. Irkliiv na Cher- kashchyni. Novi doslidzhennia pam’iatok kozatskoi doby v Ukraini, 26, s. 61-67. Priadko, O. O. 2017b. Davnoruski pam’iatky s. Khotsky na Pereiaslavshchyni. In: Arkheolohiia & Fortyfikatsiia, s. 111-118. Sukhobokov, O. V., Buzian, H. M., Vainer, B. U., Koly- benko, O. V., Rozdobudko, M. V. 1995. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia Livoberezhno-Dniprovskoi slov’iano-ruskoi ek- spedytsii IA NAN Ukrainy u 1995 r. NA IA NANU, 1995/64. Shostopal, A. V. 2007. Skarby Cherkashchyny. Cherkasy: Androshchuk P. S. O. О. Pryadko loCalization oF the «PeReyaSlaV — Voyin» PaRt oF the dniePeR tRade Path by the SettleMentS’ loCation The article is devoted to the part of the Dnieper trade path’s localization by the location of fortifications at the crossings through the steppe riversin the micro region. It was impossible to prove this version earlier due to the lack of known settle- ments along the path. As a result of the exploration conducted in 2012—2017 there were discovered previously unknown forti- fications in Pishchane, Kropyvna and Irkliiv. Thus it is became possible to precisely position the fords and crossings that cov- ered those settlements. Above mentioned network of fortifica- tions functioned from the middle of the XII to the first half of the XIII century. This is confirmed by the materials found. Key words: Dnieper trade route, settlement, Kievan Russ period, localization, crossing, ford, between Trubizh and Sula rivers. Одержано 12.11.2017 пРЯДКО Олександр Олегович, науковий співробітник, Нацiональний iсторико-етнографiчний заповiдник «Переяс- лав», вул. Шевченка 8, м. Переяслав-хмельницький, 08400, україна, Alex3322prt@gmail.com. PRyadKo Оlexandr o., Researcher, National historical and ethnographic reserve «Pereyaslav», Shevchenko ave. 8, Pere- yaslav-Khmelnytsky, 08400, Ukraine, Alex3322prt@gmail.com.

Давньоруські городища, як маркери Наддніпрянського торгового шляху (ділянка «Переяславль—Воїнь»)

Institution

Ähnliche Einträge