Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху

Стаття присвячена реконструкції маршруту південної ділянки Муравського шляху. За аналізом писемних джерел і картографії виділені археологічні пам'ятники, що виступають маркерами цієї комунікації. Розташування городищ часів Золотої Орди на «оріхівському напрямку» змінює погляди на характер р...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Єльников, М.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2018
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Стежками віків
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162099
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху / М.В. Єльников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 246-260. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-162099
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1620992020-01-02T01:45:15Z Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху Єльников, М.В. Стежками віків Стаття присвячена реконструкції маршруту південної ділянки Муравського шляху. За аналізом писемних джерел і картографії виділені археологічні пам'ятники, що виступають маркерами цієї комунікації. Розташування городищ часів Золотої Орди на «оріхівському напрямку» змінює погляди на характер руху Муравським шляхом й ставить питання про початок його функціонування. Muravsky Shlyah from the XVI century was one of the known routes of communication in the steppe region of the Left Bank of Ukraine. This important transport strategic highway was used both for military and commercial purposes. Reconstruction of the southern section of the Muravsky Shlyah «in a large semicircle», according to the «Kniga Bolshomu Chertezhu» — the tops of the rivers from Orel to Molochnaya, exclude its passage through water crossings. Analysis of a number of written sources and cartographic material of the XVII — early XX centuries, with the indication of «mosques» — archaeological markers on the «Orekhov route», allowed to draw a conclusion about the route of this steppe way through fords. At the river crossings, on the banks of the rivers Volchy, Кonsky and Ovecy Vody, ambassadorial missions, military and travelers fix the remains of «mosques» — hillforts period of the Golden Horde. In this region the trade routes crossed, including the Great Silk Road in the XIV century, which were of great strategic importance for a long time, — before the advent of the railway. Localization of the monuments of the Golden Horde period on this communication allows you to raise the question of its occurrence at an earlier time. 2018 Article Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху / М.В. Єльников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 246-260. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162099 903:930.2(477.64)”653” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Стежками віків Стежками віків
spellingShingle	Стежками віків Стежками віків Єльников, М.В. Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена реконструкції маршруту південної ділянки Муравського шляху. За аналізом писемних джерел і картографії виділені археологічні пам'ятники, що виступають маркерами цієї комунікації. Розташування городищ часів Золотої Орди на «оріхівському напрямку» змінює погляди на характер руху Муравським шляхом й ставить питання про початок його функціонування.
format	Article
author	Єльников, М.В.
author_facet	Єльников, М.В.
author_sort	Єльников, М.В.
title	Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху
title_short	Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху
title_full	Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху
title_fullStr	Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху
title_full_unstemmed	Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху
title_sort	археологічні маркери південної ділянки муравського шляху
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Стежками віків
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162099
citation_txt	Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху / М.В. Єльников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 246-260. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT êlʹnikovmv arheologíčnímarkeripívdennoídílânkimuravsʹkogošlâhu
first_indexed	2025-07-14T14:40:26Z
last_indexed	2025-07-14T14:40:26Z
_version_	1837633663346409472
fulltext	246 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) удк: 903:930.2(477.64)”653” М. В. єльников АРХЕОЛОГІЧНІ МАРКЕРи пІВДЕННОЇ ДІЛЯНКи МУРАВсЬКОГО шЛЯХУ Стаття присвячена реконструкції маршруту південної ділянки Муравського шляху. За аналізом писемних джерел і картографії виділені археоло- гічні пам’ятники, що виступають маркерами цієї комунікації. Розташування городищ часів Золотої Орди на «оріхівському напрямку» змінює погляди на характер руху Муравським шляхом й ставить пи- тання про початок його функціонування. Ключові слова: Муравський шлях, «оріхівський напрямок», мечеті, городище Кінські Води, золото- ординський період. за часів пізнього середньовіччя серед степо- вих суходільних магістралей лівобережжя ук- раїни найбільш відомим був муравський шлях, який вважався «способнейшим, прямейшим, гладким и ровным путем из Руси к татарам» (Эварницкий 1898, с. 240). Це була одна зі стра- тегічно важливих транспортних артерій, що часто використовувалася у військових цілях, здебільшого кримськими татарами: «Татары в войнах и набегах на Россию, действовали всег- да от Перекопа к верховьям рек Молочной и Берды, прямо на север, мимо нынешних город- ков Павлограда и Валок, так называемым Му- равским шляхом. Их знания местности было так велико, что они проходили от Перекопа верст семьсот или восемьсот, по гребням вы- сот, идущих параллельно рекам, не встречая на этом протяжении ни одной значительной реки, ни переправы могущей их затруднить, и имея всегда воду под рукою» (герсиванов 1849, с. 59). лише у періоди «замирення» муравський шлях набував значення торгівельної магіс- тралі, яким рухались торговці і дипломатичні місії, що фіксували маршрут його проходжен- ня. за нотатками мандрівників створювались мапи, де, за відсутності населених пунктів, орієнтиром у степовому просторі слугували річ- ки, кургани і «давні руїни». головними серед джерел є географічна збірка (так звані «крес- лення») російської імперії — «книга Большому чертежу» редакції 1627 р., а також «статейный список» — дорожні записки московської посоль- ської місії, відправленої у 1680 р. до криму. На підставі цих описів в подальшому науковці на- магались локалізувати пункти проходження, визначити час появи і тривалість функціону- вання цієї комунікації. згідно енциклопедії історії україни, му- равський шлях вперше згадується, вірогідно, під 1555 р.; найдокладніше магістраль опи- сана у «книге Большому чертежу». у XVI— XVII ст. цей шлях використовувався кримсь- кою ордою для набігів в слобідську україну і в межі російської держави. відома також інша назва — «Царева дорога», що було пов’язано з тим, що на чолі орди під час набігів стояв «цар» (хан). лише з розвитком російської прикордон- ної системи військове значення цієї комуніка- ції зменшується, натомість зростає її роль як торгової магістралі. Подається і мапа південної частини муравського шляху (рис. 1), реконс- труйована згідно «книги Большому чертежу» (вортман 2010, с. 132—134). д. і. яворницький звернув увагу на рух «ве- личезним півколом», яким йшов муравський шлях від орелі до молочної, що було викли- кано, за його переконанням, необхідністю уникати зайвих переправ через глибокі річ- ки (Эварницький 1898, с. 239). На важливість природно-кліматичних умов для прокладання караванних маршрутів, що йшли вододілами, вказує о. П. моця. вчений відзначає, що пе-© м. в. єльНиков, 2018 247ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) єльников, М. В. археологічні маркери південної ділянки муравського шляху Рис. 1. реконструкція південної ділянки муравського шляху згідно «книги Большому чертежу» 1627 р. (вортман 2010) 248 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків реправи через річки відбувались лише за тих умов, коли неможливо було їх обійти (моця 1992, с. 44—45). останнє спостереження може змінити усталені погляди на маршрут руху муравським шляхом лише по верхівкам річок, зокрема в обхід р. конки (вершинами конки і Берди), та сприяти пошуку стародавньої інфра- структури на цій ділянці комунікації. локалі- зація археологічних маркерів південної части- ни муравського шляху за аналізом писемних джерел і картографії є метою даної статті. При реконструкції муравського шляху при- вертає увагу «оріхівський напрямок», яким йшла ця магістраль: «Русские в войнах с Крым- цами, могли бы следовать от Украйны прямо на юг, мимо нынешнего Орехова, через так на- зываемый Муравский шлях, которым Татары вторгаются в Россию» (герсиванов 1849, с. 78). На значення м. оріхова як ключового пункту на шляху до криму вказував укладач матеріалів катеринославської губернії середини XIX ст. в. Павлович: «Важнейшие пункты, к кото- рым направляется движение обозов и транс- портов… — г. Орехов (Таврической губернии), в котором большей частию сосредотачива- ются пути, ведущие в Крым» (Павлович 1866, с. 48). за спостереженнями герсиванова, у першій половині XIX ст. у таврійської губернії існувало більше десяти поштових доріг, серед яких № 12 була продовженням шляху 8 з фе- одосії до мелітополя і вела далі з мелітополя до оріхова через токмак лівим берегом молоч- ної. відзначаючи мости і гаті на цьому шляху, він констатує: «Часть этой дороги до Токмака, проходя на протяжении 32 верст через немец- кие колонии, содержится в отличном виде» (герсиванов 1849, с. 73). функціонування цієї ділянки дороги, через річки Юшанли, куру- шани (крульман) і токмачку (токмак), було можливе лише за умов знаходження на пере- правах населення і їх обслуговування. відомо, що з 1803 по 1850 рр. у молочанському окрузі виникло 46 колоній прусських менонітів (Бон- дарь 1916, с. 36), у державні обов’язки яких входило стежити за станом мостів і доріг (ве- лицын 1893, с. 96). також герсиванов визначає літерами від «а» до «м» найголовніші торгові шляхи таврійської губернії, де для нашої теми інтерес представ- ляє дорога «є», що йшла з Перекопа до катери- нославської губернії через мелітополь, токмак і оріхів: «От Токмака дороги разделяются; одни солевозные фуры следуют на Орехов, другие через Юрково, где переправляются в брод через Конку. Те же, кои идут на Бахмут, вступают в пределы Екатеринославской гу- бернии, между верховьями Берды и Токмачки» (герсиванов 1849, с. 76). дорога від токмаку у східному напрямку (на Бахмут) частково повто- рює напрямок маршруту муравського шляху, реконструйований за «книгой Большому чер- тежу» (рис. 1). отже, вже у першій половині XIX ст. ділянка руху вздовж молочної змінює свій напрямок — переноситься на його лівий берег. тому до писемних джерел цього періо- ду треба ставитись обережно, хоча саме ці дані дають змогу зрозуміти значення «оріхівського напрямку» на шляху до криму. у середині 1970-х рр. відомий фахівець у галузі історичної географії золотої орди в. л. єгоров, аналізуючи тест «книги Большо- му чертежу», дійшов висновку про існування в центральній частині широтної течії р. кон- ка золотоординського городища (егоров 1977, с. 121). Не вказуючи точного місця розташу- вання городища «кінські води», дослідник у подальшому реконструював проходження че- рез район пам’ятника північної ділянки вели- кого Шовкового шляху — торговельної магіс- тралі з азаку до ак-керменя, а також маршрут руху армії тамерлана під час західного походу 1395—1396 рр. (рис. 2) (егоров 1985, карта 2, вставка). окрім не визначеної локалізації го- родища «кінські води», поза увагою науковця лишилась ще «мечеть» між річками Биком і вовчою, що дозволяє знов звернутися до цього джерела. для виділення археологічних маркерів му- равського шляху в його південній частині, важливими є два уривки «книги Большому чертежу» (подається з примітками списку ре- дакцій № 396 і 1330), де в першому відзначено: «а ниже Волчьих Вод пала в Самарь река Бык, от Волчьих Вод верст з 10. а меж Волчьих Вод (у верхньому полі за № 396: «мечеть татарская, воды конские») и Быка мечеть татарская каменная, сажен ее з 20; а лесу с тех мест до Перекопи нет. а вверх по Быку дорога Муравс- кая. …а от Волчьих Вод и от татарския ме- чети до Конских Вод верст со 100 и больши (за № 1330: «по старому чертежу, а по разрядной розписи 60 верст и в нынешнем чертеже поло- жено против старого чертежу 120 верст»)» (сер- бина 1950, с. 65). у другому уривку уточнюєть- ся розташування вже двох пунктів з мечетями: «а промеж Быка и Волчьих Вод, на Муравской дороге, мечеть татарская каменная. а ниже реки Быка (за № 1330: «верст с 150») пала в Са- мар река Овечьи Воды. …а в реку в Московку пала река Конские Воды, а вытекли Конские Воды из под Муравской дороги против Молоч- ных Вод. а по правой стороне Конских Вод, от Днепра 60 верст, 7 кешеней татарских мече- тей (за № 1330: «мечетей» пропущено)» (сер- бина 1950, с. 110). відповідно до першого уривку, муравський шлях йшов верхів’ям Бика, у другому — між Биком і вовчою. в той же час інформація, яку подає д. і. яворницький, свідчить на проход- ження комунікації західніше витоків р. Бик (довжина течії близько 101—108 км). він від- значав, що після невдалого кримського по- ходу 1687 р. гетьману війська запорозького і. с. мазепі 18 квітня 1688 р. була надіслана 249ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) єльников, М. В. археологічні маркери південної ділянки муравського шляху Рис. 2. карта золотої орди XIV ст. (егоров 1985) 250 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків царська грамота з наказом зібрати 20 тис. ма- лоросійських козаків для будівництва двох фортець на р. самарі для «промысла над Кры- мом». Перша — Богородицька (залишки у межах суч. м. дніпра), постала в тому ж році, другу фортецю гетьман планував побудувати біля муравського шляху, у гирлі р. Бик: «То место смежно с шляхами, которыми ходят бусурмане-татары под города царского вели- чества и если посадить в ту крепость людей, то от той сторожи никто не мог бы скрыть- ся и пробраться тайно в города» (яворниць- кий 1990 с. 73—74; Пірко 2007, с. 22). відстань між Биком (при впадінні його у самару) і во- вчою по вісі північ—південь складає близько 60 км, середні показники між річками — від 33 до 46 км. «мечеть кам’яну татарську» між річками Бик і вовчою можливо локалізувати поблизу смт Покровське дніпропетровської області, на правому березі р. вовчій, де фіксуються топоні- ми «мечетне»: мечетне, солоно-мечетне, Ново- мечетне, гапоно-мечетне (ельников 2015, с. 500). свою назву вони отримали від балки мечетної, у XIX ст. тут знаходилась залізнич- на станція мечетна (морачевский 1910, с. 615), поблизу Покровського була зручна переправа через вовчу (драчевский 1850, с. 65). Напри- кінці вересня 1673 р. на муравському шляху, напередодні дня Покрова Пресвятої Богороди- ці, кошовий отаман і. сірко розгромив великий татарський загін у цій місцевості (яворницький 1990, с. 343). у пам’ять про цю перемогу, сло- боду, що виникла тут близько 1777 р., назвали Покровською. На географічній карті Й. Б. го- манна 1712 р. (вавричин, дашкевич, кришта- лович 2009, с. 133) «мечеть» зображено саме на балці мечететатарській, на правому березі вовчої, напроти впадіння в останню р. гайчур (рис. 3). відстань між гирлом р. Бик і балкою мечетною складає близько 54 км. археологіч- ні дослідження поблизу Покровського на балці мечетній не проводились, однак можливо до- пустити наявність саме в цій місцевості золото- ординського городища. випадкові знахідки золотоординських монет на правому березі вовчої, поблизу с. зелений кут донецької області, дали змогу е. є. крав- ченку припустити проходження муравського шляху саме через цю ділянку: «…именно по этому участку степи ранее пролегала одна из крупнейших степных дорог — Муравский шлях. Возле него, где-то в пределах рассмат- риваемого нами района, находилась «мечеть татарская каменная», упоминаемая в “Кни- ге Большому Чертежу”» (кравченко 2015, с. 415—416). територіально (відстань між бал- кою мечетною і с. зелений кут складає близь- ко 50 км) маємо нумізматичні знахідки часів золотої орди ближче до Покровського. так, у Новомиколаївському районі запорізької обл., на лівому березі балки Широчанської (вихо- дить до правого берега р. верхня терса, напро- ти с. мар’янівка), і на великій ділянці лівого берега р. верхня терса, біля с. заливне, знай- дено понад 600 срібних і мідних джучидських монет, фрагмент орнаментованого дзеркала, керамічні вироби золотоординського періоду (кухленко 2016, с. 8—9, 12, рис. 16—18). залишаючи зліва р. гайчур (ліва притока вовчої), муравський шлях міг прямувати між верхів’ями балок р. верхня терса (тече з пів- дня на північ та впадає у вовчу), де нижче пе- реходив на її лівий берег. відстань між балкою мечетною і с. заливним (обходячи балки) скла- дає близько 30—32 км. Поселень часів золотої орди тут не виявлено, тому можна припустити, що на лівому березі верхньої терси каравани з торговцями здійснювали зупинку. Ця зруч- на ділянка була природно захищена з заходу балками Широкою і Бабаковою, зі сходу — бал- ками чемерисовою, ливицькою і солоною. о. П. моця відзначає, що для епохи київської русі швидкість руху караванів значно відріз- нялась: «35 км за день для торговельних кара- ванів, котрі пересувалися за відпрацьованою методикою — два дні дороги, день відпочинку та торгівлі (“зупинки” — днювання-манзілі); до 70 км за день у ситуації “форс-мажор”; а “екстремальний” рівень переміщення досягав 140 км за день — тобто знову подвоювався» (моця 2010, с. 37—40). згідно «книги Большому чертежу» «7 кеше- ней татарських мечетей» на правому березі конки слід шукати за 60 верст (64 км) на схід від дніпра — в межах Пологівського району запорізької області. однак, вже на початку XX ст. в. в. морачеський відзначав, що за с. Бі- лицьким (суч. с. Юрківка оріхівського району запорізької обл.) був залізничний роз’їзд аул, далі, на лівому березі конки, йшла станція оріхів, де колись існувало татарське поселен- ня: «…здесь, как полагают, находились те семь мечетей, о которых упоминает книга Большо- му чертежу» (морачевский 1910, с. 660). тієї ж думки додержувалась а. П. коваль: «Місто Оріхів (Запорізька обл.), на думку дослідників, засноване на місці татарського поселення Сім татарських мечетей» (коваль 2001, с. 92). Після підписання Белградського мирного трактату 1739 р., коли р. конка стає безпосе- реднім кордоном між російською і османською імперіями, кількість картографічного матеріа- лу з позначенням «мечетей» на правій притоці конки — мечетній (сучасна р. жеребець) різко зростає. Найбільше число «мечетей» (чотири) зазначено на карті д. де Боксета 1751 р. (рис. 4) (ельников 2015, с. 483, рис. 3). На «Операцион- ной карте, содержащей части Российской и Турецкой империй…», яка датується 1769 р., вказано три «мечеті» на правому та ще одна на лівому берегах конки (рис. 5). військовими то- пографами з однієї з «мечетей» у 1769 р. (єль- ников 2013, с. 128, рис. 2) був знятий «План 251ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) єльников, М. В. археологічні маркери південної ділянки муравського шляху Рис. 3. географічна карта Й. Б. гомана 1712 р. з позначенням «мечеті» на р. вовчій (вавричин, дашкевич, кришталович 2009) 252 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків Рис. 4. фрагмент генеральної карти 1751 р. д. де Боксета з позначенням «мечетей» на р. жеребець (мечет- ній) (ельников 2015) 253ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) єльников, М. В. археологічні маркери південної ділянки муравського шляху и фасад строения, найденного на берегу реки Конские воды при устье Мечетной. 1769 года, месяца сентября 28» (рис. 6). стратегічне значення цієї ділянки відзначав о. о. андрієвський, за яким у 1739 р., після за- кінчення війни, на підвищеній ділянці право- го берега р. жеребець (мечетній) був заснова- ний прикордонний відвідний пікет (бекет). у 1754 р. за розпорядженням київського віце-гу- бернатора і. і. костюрина на цій стратегічній Рис. 5. фрагмент операційної карти російської і турецької імперій 1769 р. з позначенням «мечетей» на обох берегах конки (рдвіа, ф. 846, спр. 205) 254 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків ділянці був вже поставлений посилений кара- ул у складі ста осіб (андриевский 1886, с. 589— 590). Після рішення про створення дніпровсь- кої лінії укріплень 1770 р. по рікам конка і Берда, а також будівництва фортеці на місці пікету (залишки двох бекетів простежуються і в наш час), кількість карт з позначенням «ме- четей» на жеребці значно зростає. серед кар- тографічного матеріалу інтерес представляє «Карта с показанием Украинской линии от Днепра до Донца от туда до азовского моря на которой назначен проект укрепления Гра- ниц по рекам Конским Водам и Берде» 1770 р. (єльников 2013, с. 127, рис. 1), де на р. мечет- ній позначені «мечеті» (рис. 7). у 1770 р., під час російсько-турецької війни 1768—1774 рр. загони корпусу генерал-пору- чика м. в. Берга для прикриття південних кордонів і для походу на крим рушили з каль- міусу на конку — до «мечетей»: «Выступив с большей частью своего отряда из вершины р. Кальмиуса 27-го мая, отряд Берга двинулся к устью Мертвых-елов, где соединился с ар- тиллерией, назначенною в его корпус, с мир- городским казачьим полком с 1,200 челов. линейных войск, набранных подполковником Гаумахером (Шумахером), и с подвижным ма- газином: потом отряд продолжал движение к Конским водам и к мечетям» (Петров 1866, с. 289—290). у рапорті Берга командуючому 2- ї армії генерал-аншефу графу П. і. Паніну від 31 травня 1770 р. містилось наступне: «Я уже вашему сиятельству с отправленным 27-го числа сего месяца курьером в моей покорности имел честь донести, о дествительном выступ- лении моем с корпусом от вершин Кальмиуса, и следовании на устье Мокрых Елав, а тамо по соединении с артиллерией, миргороцким каза- Рис. 7. фрагмент карти проекту української лінії 1770 р. (єльников 2013) Рис. 6. План мавзолею поблизу гирла р. мечетної 1769 р. (єльников 2013) 255ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) єльников, М. В. археологічні маркери південної ділянки муравського шляху чьим полком с 1,200 тех рядовых, коих подпол- ковник Шумахер из линейных рот выбирал, и запасным магазейном, — маршировать буду на Конския к Мечетям» (Петров 1866, с. 403). за м. в. Бергом, вимоги генерал-поручика м. о. деденева «для прикрытия построения проектированных крепостей по Конке и Берде расположить отряды корпуса по Берде, Конс- кой, при Мечетях и на Московке (впадающей в р. Кочюгур) приведет к дроблению корпуса, ко- торый утратит наступательные действия». він відзначав, що флангові фортеці на Берді (Петровська) і кінських водах (микитинська) цілком можуть захистити південні кордони, а на ріках самарі, Бику і вовчих водах достатньо особливих постів (Петров 1866, с. 404—407). у 1771 р. місцина, обрана для будівництва микитинської фортеці на мечетній (жеребцю) виявилась непридатною через весняну повінь, тому була перенесена нижче за течією конки до гирла балки долгачева. вочевидь, при спо- рудженні фортеці використовували каміння і цеглу зі споруд золотоординського городища. у 1773 р. академік Петербурзької академії Наук, німець за походженням, Й.-а. гільденштедт (гюльденштедт), мандруючи за дорученням катерини II вздовж дніпровської лінії укріп- лень, бачив поблизу микитинської фортеці, на притоці конки — р. жеребець, руїни давніх будівель: «У гирлі річки Жеребець [Sherebez], на східній її дві і на західній стороні одна, сто- ять старовинні споруди, які росіяни назива- ють Татарські Мечеті [Tatarskiye Metscheti], і подібні їм в околицях можуть бути ще» (Güldenstädt 1791, s. 103). у працях другої половини XIX — початку XX ст. неодноразово вказувалось на руїни «та- тарських» споруд і поселень, знахідки монет в межах селищ жеребець і Юрківка, концентра- ція яких спостерігалася поблизу бродів через конку (єльников 2016, с. 21—22). свідчення про розташування золотоординського городи- ща на обох берегах конки (та її притоки р. же- ребець) у сіл таврійське (до 2016 р. — кирове, жеребець) і Юрківка (до 1861 р. — Білицьке, аул) підтвердились археологічними дослід- женнями, розпочатими 2008 р. Пам’ятник да- тується XIV ст. та має риси будівельної тради- ції як криму (єльников 2011, с. 175—176), так і Поволжя (ельников 2017, с. 384). відстань між бродом через верхню терсу у с. заливне і городищем «кінські води» складає близько 30—32 км. заслуговує докладного розгляду звіт руху по- сольської місії — «статейный список», складе- ний м. м. зотовим у формі дорожніх записок, де відстані між пунктами позначено верстами і днями. дяк Посольського приказу м. м. зотов влітку 1680 р. отримав наказ від царя федора олексійовича відправитись разом зі стольни- ком, полковником і намісником Переяславсь- ким в. м. тяпкіним до криму для підписання мирної угоди з ханом мурат-гіреєм. зустрів- шись 25 вересня у сумах, взявши з собою в до- рогу провідника — кримського гінця халіл-агу і охорону у кількості 600 осіб (козаків-сердюків і рейтар), 28 вересня посли рушили до криму муравським шляхом (мурзакевич 1850, с. 9). місія рухалась повільно до ольшанки через краснопіля, вільний, Богодухів, долаючи за пів дня до 15 верст та залишаючись в «город- ках» для відпочинку. Прибувши до ольшанки 3 жовтня, вони затримались в ній на два дні для заготовки в дорогу харчів, води і фура- жу для коней. Погрузивши останнє на «вожи» (підводи), 5 жовтня посольська місія рушила в степ, до «валу». заночувавши у степу, вранці 6 жовтня обоз прибув до прикордонного «город- ка» малі-валки або Новий Перекоп, що зна- ходився на муравському шляху (мурзакевич 1850, с. 9—13). лише вийшовши за «вал» на муравський шлях, внаслідок побоювання нападу «злодій- ських козаків, кримських і Ногайських татар, а також калмиків», швидкість руху значно збільшилась. відзначається, що іноді посольсь- ка місія йшла цілий день, не годуючи коней. вірогідно, за день вона разом з обозом могла долати від 70 до 140 км («форс-мажор» або «екс- тремальний» рівень переміщення за о. П. мо- цею). мандрівники намагались скоротити до- рогу, однак внаслідок «значних переправ, грязі і гір» знов повернули на муравський шлях. отже, спроби знайти альтернативний шлях закінчились невдачею. у дорожніх нотатках відзначається, що внаслідок цих поневірянь від «валу» до р. Берестовеньки (права притока Берестової) обоз пройшов за півтора дні лише 30 верст (мурзакевич 1850, с. 14). 8 жовтня з Берестовеньки місія йшла на вершину Берес- товки (р. Берестової, вступаючи в межі сучас- ної дніпропетровської обл.), потім на вершину р. малі-орелі. далі рух лежав на орельські озера, велику орель і тернівку, до якої посли дісталися 10 жовтня. остання є правою прито- кою самари, тому не зрозуміло, як, пройшовши цілий день 11 жовтня, надвечір обоз опинився на р. самарі, мандруючи при цьому протягом дня верхів’ями і озерами р. малі-самари «пря- мо, перенимаючись с гребня на гребень». в той же час, згадка про відсутність лісу від самари (мурзакевич 1850, с. 16—17), може свідчити про її ліві притоки (малі-самари, вірогідно, сухий Бичок або Бик). Це узгоджується з тим, що вже 12 жовтня посли приходять «на большую реку самару» — вовчу, де, переправились через неї і «на вели- ких озерах той речки обедали, и не дошедчи Конских-вод, темноты ради нощные ночевали на горькой степи» (мурзакевич 1850, с. 17). обоз від «малої-самари» повинен був рухатись зі швидкістю близько 60—70 км в день. віро- гідно, ночівля відбувалась вже на території за- порізької області, тому що вже по обіді 13 жов- 256 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків тня місія досягла «вершины реки Конских-вод, в Днепр впадающей, пред полуднем, и за реку переправились безо всякие трудности. Кор- мили и стояли на тех водах небольшое время для того, что понаехали тут стан и шлях свежих и конных и пеших людей, и обозной от Запорожья к Тору, или к Дону, в восемь рядов» (мурзакевич 1850, с. 18). отже, тут знаходи- лась зручна переправа, де перехрещувались шляхи, що йшли як у меридіональному, так і в широтному напрямках. маркером перехрестя муравського шляху було золотоординське го- родище «кінські води», на яке вказують посли: «на тех же Конских-водах видели мы капище бусурманское, каменное строенье старожит- ного поселения, и от давних лет розвалилось. а от Крымских гонцов слышали, что те жи- лища бывали в старину Крымских татар, при Мамае хане» (мурзакевич 1850, с. 18—19). рушивши наступного дня муравським шля- хом після нічного відпочинку неподалік конки, вже по обіді місія виходить на р. овечі води, де «обыскав у той реки уское место и учинив переправу наметав хворостом и камышом, и переправились с войском и обозам без всякие трудности» (мурзакевич 1850, с. 18—19). має- мо вказівку послів на ще одне золотоординське городище: «Там-же видели мы, по реке на уго- жих и на красных местах многие капищные и домовые каменные старые селища Крымских татар, которые от древних лет разрушились до основания, только башня каменная в целос- ти. И о тех жилищах спрашивали мы помяну- тых Крымских гонцов, которые нам поведали: что те места был юрт истари Крымского хана Мамая. …Октября в 15 день по утру рано шли степью, до обеда, и кормили лошадей на вершинах реки Молочных-вод в Черное море впадающей. Оттуды с обеда до вечера шли бе- регом по правой стороне Молочных-вод» (мур- закевич 1850, с. 19—23). м. м. зотов відзначав, що овечі води, вздовж якої вони рухались певний час на пів- день, розташовані на важливому військово- стратегічному напрямку й пропонував побуду- вати тут фортецю: «По тому, что кроме того Муравского-шляху способнейшего и прямого пути проходить Татаром на Русь некуды… Да не токмо на тех Овечьих-водах, но и на помя- нутых вершинах Конских Вод и Самарских вод мочно городы земляные крепкие поделать…» (мурзакевич 1850, с. 21). важливо відзначити, що під «вершинами» у «статейном списке» ро- зумілися не витоки річок саме через свідчення про переправи через них. локалізація овечих вод викликає певні труднощі. овечі води у писемних джерелах XV—XVII ст. фігурують як спірна територія між великим князівством литовським і крим- ським ханством, як південна межа кочовищ великої орди й відповідно північний кордон кримського ханства у XV ст. (єльников 2017, с. 69—72). кримська орда під час нападів на прикордонні території часто зупинялась на овечих водах і вовчих водах: «…крымской царь вышед из Крыму и стоит в степи на Ове- чьих водах. Да июня в 4 д., прибежали из степи с Муравскаго шляху в Вольной город к воеводе к Лариону Камынину вольновские дети боярс- кие алексей Севряй с товарищи 5 человек, а в роспросе де ему, Лариону Камынину, сказали: наехали де они вверх по Волчьим водам 3 сак- мы татарския, и те де сакмы сошлись вместе к Волчьим водам, где твои государева послы ходят в Крым и к Соленому озеру, где соль ва- рят; а по той де сакме прошло татар с 1000 и больше; да он же, алексей, на реке Волчьих водах на устье видел, стоят татар человек с 40000 и больше…» (Попов 1894, с. 381—382). у цьому уривку зустрічаємо свідчення про сакми муравського шляху — альтернативні дороги, які, тим не менш, сходились на важливих пе- реправах. Про розташування овечих вод на торгово- му шляху свідчить наступний звіт гінця івана грозного 1564 р.: «Лета 7073, Сентября, пи- сал царю и великому князю с Молочных Вод Ондрей Микитин сын Мясново, что приходи- ли на них на Овечьих водах Литовского короля Каневские Черкасы, и лошади у них отогнали, и Крымских гонцов и Турчан и армению тор- говых людей погромили, и животы и полон их весь покупной поимали…» (тимофеев 1876, с. 231). у періоди неврожаю у криму ділянка овечих вод ставала місцем кочування крим- ців. в актах московського царства 1648 р. вка- зується кочування кримської орди протягом всієї зими на овечих водах: «156 года мая в 19 д., пришел в Севеск из полону из Крыму… Петрушка Васильев, а… вестей сказал: в Крыме де хлеб и траву, поела все саранча, и от того де голоду крымский царь и царевичи, все крымские люди и нагай кочевали всю зиму, вышед из Крыму, кочевали на поле на Конских, на Молочных и на Овечьих на Псонских водах» (Попов 1894, с. 216). «книга Большому чертежу», де овечі води локалізуються як ліва притока р. самари, ни- жче р. Бик (за 150 верст), містить суперечливі дані. Проаналізувавши дані «статейного спис- ка», о. о. русов співвідніс овечі води з лівою притокою р. конка, що впадала в неї нижче м. оріхова за 4 версти (русов 1876, с. 111—112). огляд місцевості поблизу оріхова дає змогу зро- бити висновок, що московські посли у 1680 р. йшли після переправи на конці у південному напрямку між заводненою балкою оріховою та р. вербовою, залишаючи справа від себе го- родище «кінські води». Під овечими водами можливо розглядати балку оріхову, через яку посольська місія перетнула на її лівий берег, де й побачили залишки золотоординського горо- дища. так, ф. к. Брун, посилаючись на польсь- кого письменника я. Потоцького, який проїж- 257ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) єльников, М. В. археологічні маркери південної ділянки муравського шляху джав через цю ділянку у 1798 р., зазначав, що частина курганів в цій місцевості «побудована» з цегли (Брун 1880, с. 56). о. с. терещенко, мандруючи у 1853 р. з м. оріхова на південь, до глави менонітських колоній Й. корніса, від- значав: «Отсюда, по дороге в Колонистскую степь, Мелитопольского уезда, я встретил на 11 версте от города мелкия насыпи, раз- сыпанныи до деревни Блюменталь. …Там от- крывали признаки старого городища, именно: кости человеческия, железныя перержавлен- ныя вещи, стрелы, монеты Татарския и Ту- рецкия. Миновав царство мертвых, я нашел около Блюменталя большие и малые холмы, которые растянуты до местечка Васильевки г. Поповых» (терещенко 1853, с. 24—26). археологічні розвідки на балці оріховій, поб- лизу німецької колонії Блюменталь (суч. с. рів- не токмацького р-ну запорізької обл.), не про- водились, натомість в цій місцевості (за 20 км), на притоці молочної — р. чингул у 1981 р. було досліджено найбільш багатий половецький похо- вальний комплекс (отрощенко, рассамакін 1986, с. 14—36), що датується раньозолотоординським періодом — часом «західного походу 1235— 1241 рр.» (галенко та ін. 2016, с. 42) або 50-ми рр. XIII ст. (отрощенко 2012, с. 104). до їх числа відноситься й поховання 3 кургану 30 поблизу с. виноградне токмацького району запорізької області, що знаходився на високому правому бе- резі р. молочної, за 8 км на південь від чингуль- ського кургану (рассамакин 2003, с. 207—227). концентрація археологічних пам’яток між конкою і молочною, зокрема золотоординсь- кого періоду, була зумовлена наявністю вели- ких пасовищ і водних ресурсів, що могло про- кормити значну кількість кочової людності. На основних переправах за часів золотої орди знаходились міста — адміністративно-політич- ні й торгово-ремісничі центри, населення яких слідкувало за належним станом переправ. в цьому регіоні концентруються групи курганів, що тягнуться ланцюжком від балки оріхо- вої до витоків молочної вздовж правого бере- га р. куркулак і гирла чингулу (тереножкин 1960, с. 3). як відзначалось, у періоди посухи на кримському півострові сюди переміщува- лась вся кримська орда. Рис. 8. реконструкція пів- денної ділянки муравсько- го шляху за пам’ятниками золотоординського періоду: 1 — балка мечетна, правий берег р. вовчої: переправа і городище; 2 — р. верхня терса: зупинка караванів; 3 — р. конка і її притока жеребець: переправа і го- родище «кінські води»; 4 — р. овечі води (балка оріхо- ва): переправа і городище; 5 — правий берег р. чингул: чингульський курган; 6 — правий берег р. молочної: п. 3 к. 30 258 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків особливістю південної частини Північно- західного Приазов’я (дніпро-молочанського межиріччя), була наявність подів — блюдце- подібних понижень діаметрами від 20 до 80 м, які були своєрідними колекторами талої й до- щової води, що дозволяло майже круглий рік випасати худобу (Болтрик 2015, с. 15—18). крім того, в долині молочної здавна відома ве- лика кількість криниць з артезіанською водою (карпов 1910, с. 45), що відзначається і в «кни- ге Большому чертежу»: «а налево, с Муравской дороги, для воды идти, ино поворотить от Конских Вод на Молочные Воды, где кочуют нагаи, и в тех местах воды копаные колодези» (сербина 1950, с. 65). отже, аналіз писемних джерел й картогра- фічного матеріалу дає можливість по-іншому розглядати характер руху муравським шляхом в його південній частини. відсутність згадок у «книге Большому чертежу» і «статейном спис- ке» такого примітного у степовому просторі мар- кера як токмак-могила, — природнього крис- талічного пагорба з відносною висотою 40 м, де беруть початок такі річки як конка, токмачка, мала токмачка і Берда, заперечує напрямок магістралі «величезним півколом». розуміння «вершин» річок, за писемними даними, як по- чатку їх витоків спростовується вказівками про водні переправи на вовчих, кінських і овечих водах. Незважаючи на певні незручності (не- обхідність долати водні перепони й загрозу на- паду під час їх форсування), прямий напрямок значно скорочував час перебування у дорозі. альтернативні шляхи сполучень муравського шляху — сакми, не вливали суттєво на напря- мок руху, сходившись знов в місцях основних переправ. археологічні пам’ятки, що фіксуються на муравському шляху, виступали маркерами у степовому просторі. Щонайменше можемо ре- конструювати ділянку «оріхівського напрям- ку» — від гирла р. Бик до витоків молочної, за наступними пам’ятниками: балка мечетна бі- ля смт. Покровське дніпропетровської обл., яка виходить до правого берега р. вовчої (рис. 8: 1), до зручної переправи. На цій ділянці локалі- зуються топоніми «мечетна», на географічних картах зустрічається позначка «мечеть». Не виключено розташування поблизу Покровсь- кого золотоординського городища. другим пун- ктом виступає переправа через нижню течію р. верхня терса біля с. заливне запорізької об- ласті (рис. 8: 2), звідки походять монети і речі середини XIII—XIV ст. вочевидь, на лівому березі річки каравани зупинялись для здійс- нення торгових операцій. Наступним пунктом на муравському шляху є городище «кінські води», розташоване на обох берегах конки та її правій притоці — р. жеребець (мечетна), поблизу сіл таврійське і Юрківка запорізької обл. (рис. 8: 3). в цьому місці перехрещувались торгові дороги (за часів золотої орди повз горо- дище проходив великий Шовковий шлях), що мали важливе стратегічне значення протягом тривалого часу, до появи залізниці. четвертий пункт, розташований між городищем «кінські води» і витоками молочної (рис. 8: 4), — неве- лика річка овечі води (суч. балка оріхова), яку не могли уникнути мандрівники. На її лівому березі московські посли XVII ст. і подорожні XVIII—XIX ст. фіксували залишки цегляних руїн часів «хана мамая» і «татарського» періо- ду. судячи за все, на цій ділянці також знахо- дилось золотоординське городище або поселен- ня міського типу. до числа маркерів «оріхівського напрямку» на ділянці конка — витоки молочної можливо віднести також багатий комплекс біля с. за- можне (чингульський курган) (рис. 8: 5) і не- ординарне поховання поблизу с. виноградне (рис. 8: 6). археологічні пам’ятки часів золотої орди, що фіксуються писемними джерелами і картографічним матеріалом на муравському шляху, дозволяють ставити питання про функ- ціонування цієї комунікації у раніший період. ЛІТЕРАТУРА андриевский, а. а. 1886. дела, касающиеся за- порожцев с 1715—1774 гг. Записки Одесского обще- ства истории и древностей, 14, с. 283-719. Болтрик, Ю. в. 2015. східне крило курганів золо- того Поясу скіфії (географічний аспект). археологія і давня історія України, 4 (17), с. 14-29. Бондарь, с. д. 1916. Секта меннонитов в России (в связи с историей колонизации на юге России). Очерк. Петроград: типография в. д. соловьева. Брун, ф. 1880. Черноморье. Сборник исследований по исторической географии Южной России. одесса: типография г. ульриха, II. вавричин, м., дашкевич, я., кристалович, у. 2009. Україна на стародавніх картах. Середина XVII — друга половина XVIII ст.: атлас репродук- цій. київ: картографія. велицын, а. а. 1893. немцы в России: Очерки ис- торическаго развития и настоящаго положения немецких колоний на юге и востоке России. санкт- Петербург: общественная польза. вортман, д. я. 2010. муравський шлях. в: смолій, в. а. (ред.). Енциклопедія історії України: у 10 т. київ: Наукова думка, 7, с. 132-134. галенко, о., рассамакін, Ю., вудфін, в., голод, р. 2016. трофеї половецького вождя з чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символі- ка. археологія, 4, с. 42-71. герсиванов (сост.). 1849. Военно-статистическое обозрение Российской империи. санкт-Петербург: типография департамента генерального Штаба, XI, 2. драчевский (сост.). 1850. Военно-статисти- ческое обозрение Российской империи. санкт-Пе- тербург: типография департамента генерального Штаба, XI, 4. егоров, в. л. 1977. география городов золотой орды. Советская археология, 1, с. 114-125. егоров, в. л. 1985. Историческая география Зо- лотой Орды в XIII—XIV вв. москва: Наука. єльников, м. в. 2011. Нові дослідження куль- тової споруди на золотоординському поселенні 259ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) єльников, М. В. археологічні маркери південної ділянки муравського шляху мечеть-могила. Старожитності Лівобережного Подніпров’я — 2011, с. 174-181. єльников, м. в. 2013. охоронні дослідження зо- лотоординського міста «кінські води». Старожит- ності Лівобережного Подніпровя — 2013, с. 126- 134. ельников, м. в. 2015. Памятники золотоордын- ского периода в Нижнем Поднепровье. в: Бочаров, с. г. (ред.). Генуэзская Газария и Золотая Орда. ка- зань; симферополь; кишинев: Stratum plus, с. 479- 508. єльников, м. в. 2016. городище «кінські води» у писемних джерелах XVII—XX ст. наукові праці іс- торичного факультету Запорізького національно- го університету, 46, с. 19-23. єльников м. в. 2017a. гідронім «овечі води» у джерелах XIII—XVII ст. Музейний вісник, 17, с. 67- 84. ельников, м. в. 2017b. строительная кашинная керамика городища конские воды. в: Бочаров, с. г. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и При- черноморья X—XVIII вв. казань; кишинев, с. 363- 386, Stratum plus, 2. карпов, Б. г. 1910. формы поверхности и строе- ние земной коры в пределах Новороссии. Россия. Полное географическое описание нашего отечества, XIV, с. 1-48. коваль, а. П. 2001. Знайомі незнайомці: Поход- ження назв поселень України. київ: либідь. кравченко, Э. е. 2015. Памятники золотоордынс- кого времени в степях между днепром и доном. в: Бочаров, с. г. (ред.). Генуэзская Газария и Золотая Орда. кишинев: Stratum plus, с. 411-478. кухленко, с. і. 2016. Пам’ятники археології но- вомиколаївського району. запоріжжя: Пувк. морачевский, в. в. 1910. екатеринослав и расхо- дящиеся от него пути. Россия. Полное географичес- кое описание нашего отечества, XIV, с. 556-688. моця, а. П. 1992. Булгар — киев: один из марш- рутов великого Шелкового пути в эпоху средневеко- вья. в: Прицак, о. (ред.). Степи Восточной Европы во взаимосвязи Востока и Запада в Средневековье. донецк, с. 44-47. моця, о. П. 2010. Шляхи часів київської русі: темпи руху на «путехъ». археологія, 2, с. 30-42. мурзакевич, Н. (ред.). 1850. Статейный список стольника Василия Тяпкина и дьяка никиты Зо- това, посольства в Крым в 1680 году, для заключе- ния Бакчисарайскаго договора. одесса: городская типография. отрощенко, в. в. 2012. угорська тема в біографії шляхетного кипчака з чингульської могили. Схід- ний світ, 1, с. 103-107. отрощенко, в. в., рассамакін, Ю. я. 1986. Поло- вецький комплекс чингульського кургану. археоло- гія, 53, с. 14-36. Павлович, в. (сост.) 1866. Материалы для геогра- фии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба. Екатеринославская губер- ния. санкт-Петербург: типография департамента генерального Штаба. Петров, а. 1866. Война России с Турцией и поль- скими конфедератами. С 1769—1774 год. санкт- Петербург: типография Э. веймара, II. Пірко в. о. 2007. Оборонні споруди в межиріччі Дніпра і Сіверського Дінця (історичний нарис з урив- ками джерел і планами споруд за другу половину XVII — XVIII ст.). донецьк: східний видавничий дім. Попов, Н. а. (ред.). 1894. отписка севских воевод о получении ими вестей о калмыцких, крымских, и черкасских вестях. акты Московскаго государства, изданные Императорскою академиею, II, с. 216-217. рассамакин, Ю. я. 2003. Погребение знатного кочевника на реке молочной: опыт реконструкции вещевого комплекса. Степи Евразии в эпоху средне- вековья, 3, с. 207-230. русов, а. а. 1876. Русские тракты в конце XVII и начале XVIII веков и некоторые данные о Днепре из атласа конца прошлого столетия. киев: типогра- фия м. П. фрица. сербина, к. Н. (ред.). 1950. Книга Большому Чер- тежу. москва; ленинград: аН ссср. тереножкин, о. і. 1960. кургани в долині р. мо- лочної. археологічні пам’ятки УРСР, VIII, с. 3-16. терещенко, а. 1853. очерки Новороссийского края. Журнал Министерства народного просвеще- ния, LXXIX, II, с. 1-69. тимофеев, а. и. (ред.). 1876. отрывок из летописи о временах царя иоанна васильевича грозного. Рус- ская историческая библиотека, 3, с. 161-294. Эварницкий, д. и. 1898. Вольности запорожских козаков. санкт-Петербург: типо-литогр. П. и. Баб- кина. яворницький, д. і. 1990. історія запорозьких ко- заків: у 3 т. київ: Наукова думка, 2. Güldenstädt, J.-A. 1791. Reisen durch Rußland und im Gaucasishen Gebürge. Sankt-Peterburg: Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften, 2. REfEREnCEs Andrievskiy, A. A. 1886. Dela, kasayuschiesya zaporozht- sev s 1715—1774 gg. Zapiski Odesskogo obshchestva istorii i drevnostey, 14, s. 283-719. Boltryk, Yu. V. 2015. Shidne krilo kurganiv Zolotogo Po- yasu Skifiyi (geografichniy aspekt). Arheologiya i davnya Is- toriya Ukrayini, 4 (17), с. 14-29. Bondar, S. D. 1916. Sekta mennonitov v Rossii (v svyazi s istoriey kolonizatsii na yuge Rossii). Ocherk. Petrograd: Tipografiya V. D. Soloveva. Brun, F. 1880. Chernomore. Sbornik issledovaniy po is- toricheskoy geografii Yuzhnoy Rossii. Odessa: Tipografiya g. Ulriha, II. Vavrichin, M., Dashkevich, Ya., Kristalovich, U. 2009. Ukrayina na starodavnih kartah. Seredina XVII — druga polovina XVIII st.: atlas reproduktsiy. Kiyiv: Kartografiya. Velitsyin, A. A. 1893. Nemtsyi v Rossii: Ocherki istorichesk- ago razvitiya i nastoyaschago polozheniya nemetskih koloniy na yuge i vostoke Rossii. Sankt-Peterburg: Obschestvennaya polza. Vortman, D. Ya. 2010. Muravskiy shlyah. In: Smoliy, V. (ed.). Entsiklopediya Istoriyi Ukrayini: u 10 t. Kiyiv: Naukova dumka, 7, s. 132-134. Galenko, O., Rassamakin, Yu., Vudfin, V., Golod, R. 2016. Trofeyi polovetskogo vozhdya z Chungulskogo kurganu: pereuzhitok, ritualni funktsiyi ta simvolika. Arheologiya, 4, s. 42-71. Gersivanov (orig.). 1849. Voenno-statisticheskoe obozrenie Rossiyskoy imperii. Sankt-Peterburg: Tipografiya Departa- menta Generalnogo Shtaba, XI, 2. Drachevskiy (orig.). 1850. Voenno-statisticheskoe obozrenie Rossiyskoy imperii. Sankt-Peterburg: Tipografiya Departa- menta Generalnogo Shtaba, XI, 4. Egorov, V. L. 1977. Geografiya gorodov Zolotoy Ordyi. Sovetskaya arkheologiya, 1, s. 114-125. Egorov, V. L. 1985. Istoricheskaya geografiya Zolotoy Or- dyi v XIII—XIV vv. Moskva: Nauka. Elnikov, M. V. 2011. Novi doslidzhennya kultovoyi sporudi na zolotoordinskomu poselenni Mechet-Mogila. Starozhitnosti Livoberezhnogo Podniprov’ya — 2011, s. 174-181. Elnikov, M. V. 2013. Ohoronni doslidzhennya zolotoor- dinskogo mista «Kinski Vodi». Starozhitnosti Livoberezhnogo Podniprovya — 2013, s. 126-134 Elnikov, M. V. 2015. Pamyatniki zolotoordyinskogo perio- da v Nizhnem Podneprove. In: Bocharov, S. (ed.). Genuezskaya 260 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Стежками віків Gazariya i Zolotaya Orda. Kazan; Simferopol; Kishinev: Stra- tum plus, s. 479-508. Elnikov, M. V. 2016. Gorodische «Kinski Vodi» u pisemnih dzherelah XVII—XX st. Naukovi pratsi istorichnogo fakultetu Zaporizkogo natsionalnogo universitetu, 46, s. 19-23. Elnikov, M. V. 2017a. GiIdronim «Ovechi Vodi» u dzhere- lah XIII—XVII st. Muzeyniy visnik, 17, s. 67-84. Elnikov, M. V. 2017b. Stroitelnaya kashinnaya keramika gorodischa Konskie Vodyi. In: Bocharov, S. G. (ed.). Polivnaya keramika Sredizemnomorya i Prichernomorya X—XVIII vv. Kazan; Kishinev, s. 363-386. Stratum plus, 2. Karpov, B. G. 1910. Formyi poverhnosti i stroenie zemnoy koryi v predelah Novorossii. Rossiya. Polnoe geograficheskoe opisanie nashego otechestva, XIV, s. 1-48. Koval, A. P. 2001. Znayomi neznayomtsi: Pohodzhennya nazv poselen Ukrayini. Kiyiv: Libid. Kravchenko, E. E. 2015. Pamyatniki zolotoordyinskogo vremeni v stepyah mezhdu Dneprom i Donom. In: Bocharov, S. (ed.). Genuezskaya Gazariya i Zolotaya Orda. Kishinev: Stratum plus, s. 411-478. Kuhlenko, S. I. 2016. Pam’yatniki arheologiyi Novomikolayivskogo rayonu. Zaporizhzhya: PUVK. Morachevskiy, V. V. 1910. Ekaterinoslav i rashodyaschie- sya ot nego puti. Rossiya. Polnoe geograficheskoe opisanie nashego otechestva, XIV, s. 556-688. Motsya, A. P. 1992. Bulgar — Kiev: odin iz marshrutov Ve- likogo Shelkovogo puti v epohu Srednevekovya. In: Pritsak, O. (ed.). Stepi Vostochnoy Evropyi vo vzaimosvyazi Vostoka i Zapada v Srednevekove. Donetsk, s. 44-47. Motsya, O. P. 2010. Shlyahi chasiv Kiyivskoyi Rusi: tempi ruhu na «puteh’». Arheologiya, 2, s. 30-42. Murzakevich, N. (ed.). 1850. Stateynyiy spisok stolnika Va- siliya Tyapkina i dyaka Nikityi Zotova, posolstva v Kryim v 1680 godu, dlya zaklyucheniya Bakchisarayskago dogovora. Odessa: Gorodskaya Tipografiya. Otroschenko, V. V. 2012. Ugorska tema v biografiyi sh- lyahetnogo kipchaka z Chingulskoyi mogili. Shidniy svit, 1, s. 103-107. Otroschenko, V. V., Rassamakin, Yu. Ya. 1986. Polovetskiy kompleks Chingulskogo kurganu. Arheologiya, 53, s. 14-36. Pavlovich, V. (orig.) 1866. Materialyi dlya geografii i sta- tistiki Rossii, sobrannyie ofitserami Generalnogo Shtaba. Ekaterinoslavskaya guberniya. Sankt-Peterburg: Tipografiya Departamenta Generalnogo Shtaba. Petrov, A. 1866. Voyna Rossii s Turtsiey i polskimi kon- federatami. S 1769—1774 god. Sankt-Peterburg: Tipografiya E. Veymara, II. Pirko, V. O. 2007. Oboronni sporudi v mezhirichchi Dnipra i Siverskogo Dintsya (istorichniy naris z urivkami dzherel i planami sporud za drugu polovinu XVII—XVIII st.). Donetsk: Shidniy vidavnichiy dim. Popov, N. A. (ed.). 1894. Otpiska Sevskih voevod o poluche- nii imi vestey o kalmyitskih, kryimskih, i cherkasskih vestyah. Aktyi Moskovskago gosudarstva, izdannyie Imperatorskoyu Akademieyu, II, s. 216-217. Rassamakin, Yu. Ya. 2003. Pogrebenie znatnogo kochevni- ka na reke Molochnoy: opyit rekonstruktsii veschevogo kom- pleksa. Stepi Evrazii v epohu srednevekovya, 3, s. 207-230. Rusov, A. A. 1876. Russkie traktyi v kontse XVII i nach- ale XVIII vekov i nekotoryie dannyie o Dnepre iz atlasa kontsa proshlogo stoletiya. Kiev: Tipografiya M. P. Fritsa. Serbina, K. N. (ed.). 1950. Kniga Bolshomu Chertezhu. Moskva; Leningrad: AN SSSR. Terenozhkin, O. I. 1960. Kurgani v dolini r. Molochnoyi. Arheologichni pam’yatki URSR, VIII, s. 3-16. Tereschenko, A. 1853. Ocherki Novorossiyskogo kraya. Zhurnal Ministerstva Narodnogo prosveshcheniya, LXXIX, II, s. 1-69. Timofeev, A. I. (ed.). 1876. Otryivok iz letopisi o vremenah tsarya Ioanna Vasilevicha Groznogo. Russkaya istoricheskaya biblioteka, 3, s. 161-294. Evarnitskiy, D. I. 1898. Volnosti zaporozhskih kozakov. Sankt-Peterburg: Tipo-litogr. P. I. Babkina. Yavornitskiy, D. I. 1990. Istoriya zaporozkih kozakiv: u 3 t. Kyiv: Naukova dumka, 2. Güldenstädt, J.-A. 1791. Reisen durch Rußland und im Gaucasishen Gebürge. Sankt-Peterburg: Kaiserlichen Akad- emie der Wissenschaften, 2. M. V. Elnikov aRChaeologiCal MaRKeRS oF the SoutheRn SeCtion oF the MuRaVSKy Shlyah Muravsky Shlyah from the XVI century was one of the known routes of communication in the steppe re- gion of the Left Bank of Ukraine. This important trans- port strategic highway was used both for military and commercial purposes. Reconstruction of the southern section of the Muravsky Shlyah «in a large semicircle», according to the «Kniga Bolshomu Chertezhu» — the tops of the rivers from Orel to Molochnaya, exclude its passage through water crossings. Analysis of a number of written sources and cartographic material of the XVII — early XX centuries, with the indication of «mosques» — archaeological markers on the «Orekhov route», allowed to draw a conclusion about the route of this steppe way through fords. At the river crossings, on the banks of the rivers Volchy, кonsky and Ovecy Vody, ambassadorial missions, military and travelers fix the remains of «mosques» — hillforts period of the Golden Horde. In this region the trade routes crossed, including the Great Silk Road in the XIV century, which were of great strategic importance for a long time, — before the advent of the railway. Localization of the monuments of the Golden Horde period on this communication allows you to raise the question of its occurrence at an earlier time. Keywords: Muravsky Shlyah, «Orekhov route», mosques, hillfort «Konsky Vody», the Golden Horde period. Одержано 04.02.2018 ЄЛЬНиКОВ Михайло Васильович, кандидат історичних наук, доцент, запорізький національ- ний університет, вул. ,жуковського 66, запоріжжя, 69063, україна, elnikov.mv@gmail.com. ElniKov Mihajlo, Candidate of Historical Sciences, docent, Zaporizhzhya National University, Zhukovsky St., 66, Zaporozhye, 69063, Ukraine, elnikov.mv@ gmail.com.

Археологічні маркери південної ділянки Муравського шляху

Institution

Ähnliche Einträge