Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток

У роботі представлені результати геоінформаційного аналізу пам'яток скіфського часу Посейм'я. Описуються природні умови та топографія пам'яток, робиться припущення про клімат. На підставі умов, у яких існували пам'ятки, робиться припущення про господарство населення скіфського...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автори:	Білинський, О.О., Яхімовіч, К.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2018
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Археологія і природничі науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162102
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток / О.О. Білинський, К. Яхімовіч // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 280-292. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-162102
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1621022020-03-19T15:58:16Z Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток Білинський, О.О. Яхімовіч, К. Археологія і природничі науки У роботі представлені результати геоінформаційного аналізу пам'яток скіфського часу Посейм'я. Описуються природні умови та топографія пам'яток, робиться припущення про клімат. На підставі умов, у яких існували пам'ятки, робиться припущення про господарство населення скіфського часу. In the first part of the article the natural conditions in which scythian time sites are spread in Seym river basin and the geological structure of the Seym basin are described. Reconstruction of the climatic conditions of the Scythian time in the region, based on modern indicators, is attempted. In the second part of the paper the sequence in which the database of monuments was gathered, and methods used in its analysis are described. All the sites are divided into 6 categories according to their type and cultural affiliation. Around each a buffer of 5 km radius is created, adjacent sites, which included in one category were divided by Thiessen polygons. An analysis of topography inside the buffer is made as well. The data were presented in form of graphs which indicated the number of cells recorded for each height. According to the predominance of a particular type of topography, the sites were divided into three types which are further compared among themselves. Based on the obtained data the conclusions about the type of economy at the sites and about the extencion of the sites which were more suitable to a certain type of economy have been made. 2018 Article Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток / О.О. Білинський, К. Яхімовіч // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 280-292. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162102 [904.4:902.6](477.52)”6383” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки
spellingShingle	Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки Білинський, О.О. Яхімовіч, К. Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток Археологія і давня історія України
description	У роботі представлені результати геоінформаційного аналізу пам'яток скіфського часу Посейм'я. Описуються природні умови та топографія пам'яток, робиться припущення про клімат. На підставі умов, у яких існували пам'ятки, робиться припущення про господарство населення скіфського часу.
format	Article
author	Білинський, О.О. Яхімовіч, К.
author_facet	Білинський, О.О. Яхімовіч, К.
author_sort	Білинський, О.О.
title	Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток
title_short	Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток
title_full	Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток
title_fullStr	Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток
title_full_unstemmed	Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток
title_sort	господарство населення скіфського часу на сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Археологія і природничі науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162102
citation_txt	Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток / О.О. Білинський, К. Яхімовіч // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 280-292. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT bílinsʹkijoo gospodarstvonaselennâskífsʹkogočasunasejmízadanimigeoínformacíjnogovivčennâprirodnihumovtapamâtok AT âhímovíčk gospodarstvonaselennâskífsʹkogočasunasejmízadanimigeoínformacíjnogovivčennâprirodnihumovtapamâtok
first_indexed	2025-07-14T14:40:35Z
last_indexed	2025-07-14T14:40:35Z
_version_	1837633672516206592
fulltext	280 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) удк: [904.4:902.6](477.52)”6383” О. О. Білинський, К. Яхімовіч ГОспОДАРсТВО НАсЕЛЕННЯ сКІФсЬКОГО ЧАсУ НА сЕЙМІ ЗА ДАНиМи ГЕОІНФОРМАЦІЙНОГО ВиВЧЕННЯ пРиРОДНиХ УМОВ ТА пАМ’ЯТОК археологія і природничі науКи У роботі представлені результати геоінформа- ційного аналізу пам’яток скіфського часу Посейм’я. Описуються природні умови та топографія пам’яток, робиться припущення про клімат. на підставі умов, у яких існували пам’ятки, робиться припущення про господарство населення скіфського часу. Ключові слова: господарство, топографія, ГіС, ресурсна зона, природні умови, скіфський час. Басейн сейму — це кордон між лівобе- режним лісостепом та Поліссям. у ранньому залізному віці басейн сейму був заселений лісостеповим землеробським населенням, яке перебувало під впливом кочовиків. далі на північ, у басейні десни, існувала вже відмінна від лісостепової — юхнівська культура. вивчення археологічних пам’яток у басейні сейму відбувається вже понад 200 років, але найактивніші дослідження тут були пов’язані із вивченням слов’янського та києво-руського періодів у історії регіону. вивченням пам’яток скіфського часу займалося кілька багаторіч- них експедицій, проте кількість досліджених пам’яток лишилася досить незначною. Біль- шість цих робіт припало на 1950-ті — 1980- ті рр. тоді було висунуто основні гіпотези щодо появи, зникнення та культурної належності пам’яток регіону скіфського часу. сьогодні існує дві основні гіпотези, пов’язані із питаннями ґенези та культурної належності пам’яток Посейм’я. Перша з них продовжує традицію хронологічного розділення «земле- робських лісостепових» та юхнівських пам’яток у регіоні. згідно неї, поява пам’яток у басейні сейму визначається серединою VI ст. до н. е., а їх ґенеза — спільною з іншими локальними варіантами пам’яток скіфського часу на ліво- бережжі. Близько середини V ст. до н. е. у ре- гіоні відбувається зміна культур, у результаті якої у східній частині Посейм’я з’являються пам’ятки юхнівської культури. така схема зус- трічається у більшості узагальнюючих праць, присвячених скіфському періоду (див. напр. Петренко 1989). інша гіпотеза говорить про першочерговість існування у регіоні пам’яток юхнівської куль- тури, які у першій половині VI ст. до н. е., зай- мали все Посейм’я за виключенням невеликої ділянки в басейні сейму навколо м. Путивль. у тому ж VI ст. до н. е. в Посейм’я відбуваєть- ся переселення з південніших регіонів лісосте- пу, що призвело до спільного проживання на одних пам’ятках і лісостепового, і юхнівського населення. Причину цього процесу дослідники вбачають у активізація кочовиків у лісостепу. Близько середини V ст. до н. е. лісостепове на- селення залишає Посейм’я, а юхнівське про- довжує своє життя (гречко, каравайко 2012). Незважаючи на наявність різних поясню- вальних моделей, описані вище проблеми ґене- зи та хронології пам’яток у регіоні ще далекі від остаточного вирішення. через невелику кількість досліджених пам’яток, особливо це стосується західного Посейм’я, склалася си- туація, у якій особливого значення набувають різного роду неінвазійні дослідження, що доз- воляють подивитися на процеси у регіоні не через призму матеріальної культури. одне з таких досліджень пропонується далі. природні умови регіону. сейм — ліва, найбільша притока десни, яка протікає пів- денно-західними схилами середньоруської ви- сочини. Ширина русла під час літньої межені коливається в межах 30—100 м, а середня гли-© о. о. БілиНськиЙ, к. яхімовіч, 2018 281ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Білинський, О. О., Яхімовіч, К. господарство населення скіфського часу на сеймі... бина — в межах 2—3 м, зростаючи до 4—6 м на ділянках плеса. в окремих місцях глибина може сягати 10—15 м. русло сейму сильно ме- андрує, утворюючи численні петлі, круті пово- роти та заводі. ухил річки складає 0,095 м/км2, середня швидкість течії при цьому коливаєть- ся в межах 0,3—0,4 м/с. за повноводністю сейм є другою після десни річкою лівобережжя. у наші дні сейм замерзає наприкінці листопа- да — грудні, скресає у березні. весняний па- водок продовжується близько 70 днів, сягаючи максимуму на початку травня. Під час цього явища рівень води підіймається на 3—5 м, а ширина русла збільшується до 1—2 км, міс- цями 5 км, заливаючи всю заплаву. долина сейму досить широка, в середньому складає 8—12 км, місцями доходячи до 25 км. глибина долини становить у середньому 50—70 м. че- рез сильну звивистість русла і відносно велику ширину заплави, долина сильно заболочена. зараз річкова система нараховує понад 900 приток, найбільшими серед яких є тускарь, свапа та клевінь (демченко 1947; заставний 1994, с. 80; мирон 1993, с. 171). територія Посейм’я належить до лісостепо- вої провінції середньоруської височини. Ба- сейн сейму повністю розташований у межах типового лісостепу, лише незначна територія північніше лінії Понирі 1 — вєрхній любаж — міхайловка — дмітрієв-льговскій — Борщєв- ка — марчихина-Буда — тулиголове — кроле- вець відноситься до лісової зони. досліджуючи природні умови середньоруської височини, ф. м. мільков виділив на території останньої кілька фізико-географічних районів, частина з яких припала на територію Посейм’я. так, ба- сейн сейму в межах курської області входить в три таких райони. Перший — верхньоокський, який знаходиться вже в лісовій зоні. другий — найбільший — суджанський (Південно-захід- ний), до якого входять території на південь від межі лісової зони та на захід від лінії річок тус- карь — сейм (михно 1983, с. 10—11). саме в ць- ому районі сконцентрована більшість пам’яток раннього залізного віку регіону. третій — тім- ський, який охоплює верхні притоки сейму та на сході доходить до вододілу сейм — дон. у цьому районі знаходяться найбільш східні пам’ятки скіфського часу в Посейм’ї, представ- лені і скіфськими, і юхнівськими матеріалами. західна частина Посейм’я, яка входить до сумської області не досліджувалася вченими, тому тут ми застосуємо схему П. і. гордієва, який при описі рельєфу сумської обл. виділив на її півночі три плато, два з яких відносяться до басейну сейму. Це — кролевецько-глухівсь- ке та Путивльське плато, які розділяє долина р. клевінь (гордиев 1947, с. 11—12). обидва 1. тут і далі населені пункти, які розташовані на те- риторії рф та не мають сталої традиції перекладу назви, пишуться у фонетичній транслітерації. плато були рівномірно заселені за скіфської доби. Пам’ятки розташовуються на південних схилах плато, які повернуті у долину сейму, і займають басейн р. клевінь та її притоки р. ес- мань, підіймаючись по останніх до рівня с. го- родище та м. глухів відповідно. особливістю долини сейму є постійне чергу- вання ділянок з різним ступенем розчленова- ності рельєфу. ділянки з сильно розчленова- ним рельєфом розташовані на правому березі сейму між містами курськ та льгов. вони здіймаються над долиною на 80—90 м. густо- та розчленованості тут сягає 2,3 км/км2, тоді як в інших місцях цей показник рідко перевищує 0,3—0,4 км/км2 (михно 1983, с. 8, 15). саме на цій ділянці правого берегу сейму була відо- ма найбільша кількість юхнівських пам’яток. Подібні регіони є і на південний захід від рильська та у східній частині кролевецько- глухівського плато. Проте пам’ятки юхнівської культури тут невідомі. рівень розвитку яружно-балкового рельєфу в Посейм’ї досить високий. тут є балки різних ти- пів та розмірів. деякі з них встигли прорізати корінні береги та тераси на десятки кілометрів, інші закладаються і розвиваються зараз. Бал- ки, як правило, широкі, з добре виробленим дном та довгими схилами. деякі з них, безумов- но, у минулому були річковими долинами, які зараз пересохли. На всій території на захід від впадіння в сейм р. свапи зустрічаються балки іншого походження. для них властиві круті схили берегів та значна глибина. їх формуван- ня пов’язується з талими водами відступаючого льодовика (михно 1983, с. 15). ступінь розчле- нованості поверхні та амплітуда коливань між рівнями тальвегів та їх вододілами настільки значні, що м. о. кудрявцев свого часу називав цю місцевість «маленькою Швейцарією серед- ньої росії» (соловьев, тимохина 1949, с. 282). для лівобережжя сейму характерні тери- торії зі слабо врізаною яружно-балковою систе- мою. Північні схили лівого берега полого спус- каються в долину сейму (гордиев 1947, с. 12). важливо відзначити, що пам’ятки фактично не підіймаються на лівий берег долини сейму, а найпівденніші з них займають північні схили останнього. Що стосується геоморфологічної будови до- лини сейму, то тут виділяється три, місцями чотири тераси. Перш за все, слід сказати, що сейм має добре вироблену заплаву, ширина якої коливається в межах 1—3 км на території курської області та 2—5 км на території сумсь- кої. Над поверхнею води вона підіймається на 1—3 м, місцями утворюючи дюнні підвищен- ня та цілі гряди, які простягаються інколи на кілька кілометрів. такі гряди утворилися або в результаті намиву породи під час паводків, або є останцями давніх терас, які зараз повністю відрізані від берегу. Борова тераса тягнеться лівим берегом річки вздовж всієї течії, місцями 282 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки з’являючись і на правому. її ширина коливаєть- ся від 200—300 м до кількох кілометрів, а висо- та над заплавою — переважно 8—12 м (михно 1983, с. 18; Назаренко 1947, с. 209). Більшість відкритих поселень розташовані саме на цих двох формах рельєфу, а городища — переваж- но на корінних берегах або високих терасах. Ґрунти Посейм’я досить різноманітні. Пере- важають тут чорноземи та сірі лісові ґрунти. родючішими є чорноземи, які сформувалися переважно на високих межиріччях під покри- вом степових ландшафтів. використання чор- ноземів у скіфський час виглядає сумнівним, оскільки більшість цих ґрунтів сконцентро- вана у східній частині курської області та на лівобережжі сейму. в східній частині курської області стаціонарні поселення досі невідомі, а на лівому березі сейму вони зосереджені пере- важно у заплаві річки, відходячи по притоках на незначну відстань. світло-сірі і темно-сірі лісові ґрунти за родючістю дещо поступають- ся чорноземам. їх формування відбувалося на межиріччях під покривом широколистих лісів. концентрація цих ґрунтів у західній частині курської області (західніше курська), переваж- но на правому березі сейму, співпадає з ареа- лом поширення пам’яток скіфського часу. лу- гові та заплавні болотні ґрунти, які поширені в долинах річок (михно 1983, с. 9), очевидно, також активно використовувалися у скіфський час, оскільки значна кількість пам’яток розта- шована саме на них. Подібна ситуація з ґрунтами простежується і на території сумської обл. лівобережжя сей- му повністю зайняте родючими слабо та сильно гумусованими чорноземами. Проте, пам’яток скіфського часу тут одиниці, переважно ті, які відходять від самого русла сейму по невеликих струмках та річках. Правий берег сейму, де зосе- реджена більшість пам’яток, досить строкатий. у східній частині тут поширені торф’яно-болот- ні ґрунти на алювіальних відкладах. далі на захід йде регіон, який відноситься до глухівсь- кого району лівобережної високої Провінції. тут поширені темно-сірі ґрунти, опідзолені на лесоподібних суглинках і опідзолені чорноземи на тих же суглинках. територія правого берегу сейму на захід від клевені вкрита сірими та темно-сірими опідзоленими ґрунтами на лесо- подібних суглинках, що інколи чергуються із згаданими вище чорноземами та дерново-сла- бо- і середньо-підзолистими суглинками (ре- мизов 1947, с. 158—176). заплава сейму, де згрупована значна кількість пам’яток, вкрита луговими та заплавними болотними ґрунтами. кліматичні умови Посейм’я помірно-конти- нентальні, з холодною зимою та досить жар- ким літом. середня температура липня сягає 19—19,5°. температура найхолоднішого місяця січня — 7—9°. середня річна кількість опадів складає 475—625 мм. особливістю регіону є нерівномірність кількості опадів, їх розподіл «плямами» та загальне зменшення у напрям- ку з північного заходу на південний схід. Не- рівномірне випадання опадів спостерігається і протягом року, і у різні роки, що нерідко при- водить до посух (михно 1983, с. 8; Шипчинский 1947, с. 20—42). Природні умови, що склалися на даній те- риторії у скіфський час, більшість дослідників визначає як близькі до сучасних (чубур 2001, с. 6). На початок і тис. до н. е. у європі припадає похолодання клімату, що здобуло в літературі назву «Похолодання залізного віку» або «клі- матичний песимум залізного віку», яке трива- ло з 900 по 300 р. до н. е. з піком похолодання приблизно у 450 р. до н. е. (Gribbin 1978, p. 70; Ferrio 2011, p. 4—5; Rapp 2006, p. 166—167). о. м. ріман, досліджуючи природні умови скіфського часу в басейні сіверського дінця, визначив, що річна амплітуда температури повітря була на 1,5° нижчою за сучасну. се- редня річна амплітуда для м. харків на сьо- годні складає 27,6°, а весь ареал поширення пам’яток у басейні сіверського дінця окресле- ний ізолінією річної амплітуди в 28,2°. отже, середня річна амплітуда для скіфського часу, з поправкою на вологість, складала тут 26,7° (ріман 1985, с. 4—5). якщо зробити подібні розрахунки для території Посейм’я, взявши за основу сучасні середні показники, отримаємо амплітуду приблизно в 27,3°, а у скіфський час вона відповідно складала 25,8°. вологість повітря у регіоні, очевидно, була дещо іншою. якраз на VI ст. до н. е. припадає початок періоду підвищеної зволоженості в усій північній півкулі, який сягає свого піку в сере- дині — кінці V ст. до н. е. (Шнитников 1973, с. 17; раунер и др. 1983, с. 52—53). Про масш- таби обводнення регіону тоді можна судити на прикладі співвідношення нинішньої ситуації з умовами, що були тут наприкінці хVIII ст. так, за цей час на території «середньорусь- кого Бєлогор’я», до якого входить і територія Посейм’я у межах курської обл., річкова сис- тема скоротилася майже у два рази (Белеван- цев 2012, с. 8). Подібних висновків на підставі комплексних досліджень природного середови- ща дійшов о. а. гавриленко. Проби ґрунту з культурного шару Більського городища пока- зали, що клімат того часу був більш вологим та прохолодним (гавриленко 1996). Цікавими є і спостереження а. т. артюшенко. дослідження спорово-пилкового комплексу боліт, утворення яких припало на V ст. до н. е., показало перева- жання пилку дуба та сосни. Переважання цих порід вказує на прохолодний та вологий клімат (артюшенко 1970, с. 127—131). таких же вис- новків дійшла група дослідників на підставі аналізу похованих ґрунтів на зольниках Біль- ського городища (сорокіна и др. 2014, с. 29). доповнюють ці дані дослідження похованих ґрунтів під курганами на вододілах. дослід- ження, проведені на Посульських та середнь- 283ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Білинський, О. О., Яхімовіч, К. господарство населення скіфського часу на сеймі... одонських курганах, показали, що споруджен- ня останніх відбувалося на степових ґрунтах (медведев 2004, с. 44). отже, клімат лівобережного лісостепу скіфського часу можна вважати більш прохо- лодним та вологим. такі умови були сприятли- вими для поширення дубових та соснових лісів, які все ж, імовірно, не виходили на вододільні ділянки. Пік обводнення території припадає на середину V ст. до н. е. у ііі—іі ст. до н. е. клі- мат стає теплішим та посушливішим (сорокіна и др. 2014, с. 30). характерно, що саме у сере- дині V ст. до н. е. відбувається зміна культур у Посейм’ї, лісостепові пам’ятки скіфського часу змінюються тут юхнівськими. деякі дослідни- ки причини цього процесу вбачають у зміні клімату та просуванні на південь лісових лан- дшафтів (чубур 2001; каравайко 2015). Методика роботи. Незважаючи на довгий період вивчення Посейм’я, кількість розкопа- них пам’яток скіфського часу тут відносно не- значна. загалом розкопками досліджувалося 11 пам’яток, п’ять городищ та два поселення розкопувалися фахівцями-скіфологами і добре опубліковані (іллінська 1953; Пузикова 1978; 1981; 1997; 2012). При цьому лише два горо- дища були розкопані повністю — марицьке (3950 м2) та Пєрєвєрзівське (2768 м2). На початковому етапі роботи здійснювався збір усіх наявних даних про всі пам’ятки та проводилася їхня каталогізація. у ході цього враховувалися параметри топографії пам’яток, по можливості площа та висота над водоймою. завдяки векторним поверхням SRTM також збиралися дані про абсолютну висоту кожної точки над рівнем світового океану. Параметри топографії та розмірів бралися у переважній більшості із звітів дослідників пам’яток та по можливості верифікувалися в ході власного об- стеження. Площі пам’яток збиралися переваж- но для городищ, оскільки останні мають чітко окреслені межі, в той час як для поселень цей показник часто не є репрезентативним через багатошаровість цих пам’яток, тому площа вра- ховувалася лише для одношарових пам’яток. Перш за все, всі відомі пам’ятки були кар- тографовані із застосуванням різних GIS про- грам, що дало можливість значно точніше локалізувати їх на карті та присвоїти кожній географічні координати. хоча більшість точок наносилася за наявними архівними даними, частина пам’яток була відвідана особисто у ході розвідок сумської археологічної експеди- ції протягом 2004—2016 рр., що дозволило ве- рифікувати наявні дані та перевірити ступінь відхилення. точність такого нанесення в основ- ному коливається у межах кількох десятків — сотні метрів і залежить від точності прив’язки, яку приводять дослідники. значна кількість пам’яток нанесена полігонально, що означає високу точність. Похибка у цьому випадку не перевищує 10 м. для подальшого аналізу всі картографовані пам’ятки були розділені на шість категорій, у яких враховувалися їхня територіальна, ти- пологічна та культурна належність. для по- дальшого порівняння між собою територію Посейм’я було розділено на дві частини — за- хідну та східну. розмежування проводилося відповідно до поширення кераміки із перлин- ним орнаментом. типологічно пам’ятки були розділені на городища та відкриті поселення, а критерієм культурної належності виступала наявність на кожній з них матеріалів юхнівсь- кої культури. для аналізу топографічних умов, у яких зна- ходяться пам’ятки, навколо кожної точки було створено буфер радіусом 5 км. такі розміри бу- феру пов’язані із розрахунками енергозатрат на подолання відстані від пам’ятки до потен- ційного пасовища або поля. у більшості робіт цей показник встановлюють однією годиною пішого ходу, яка дорівнює приблизно відстані у 5 км (див. напр. коробов 2014). зважаючи на те, що більшість пам’яток розташована на берегах великих річок, фор- сування яких у весняно-осінній період було ускладненим, для окремих територій, зайня- тих пам’ятками, були створені полігони, які обмежували утворений буфер береговою лінією великої річки. таке обмеження проводилося для пам’яток, буфери яких доходили до річок: десна, сейм, клевень, есмань, вир, снагость, свапа, Прутище, реут, тускарь та рать. у місцях, де буфери перетиналися між со- бою, їх ресурсні зони розділялися полігонами тіссена. вони дозволяють встановити лінію розмежування двох точок на відстані, рів- новіддаленій від обох з них (Brassel, Reif 1979, p. 289—291). таким чином, ресурсна зона (далі рз) кожної з пам’яток закінчується у місці, де вона починає перетинатися із ресурсною зо- ною іншої пам’ятки. така технологія активно використовується в археології при виділенні центральних місць (Wheatley Gillings 2002, p. 149—151). зважаючи на досвід розкопок відкритих по- селень скіфського часу у басейні сейму, части- на з них явно мала похідний характер від горо- дищ. тобто вони були виведені із стаціонарного поселення у вигляді сезонних стоянок для ви- пасу худоби або інших форм господарства і пос- тійного населення не мали. На це вказує від- сутність постійної забудови на цих пам’ятках, незначний культурний шар, який насичений знахідками лише певних категорій матеріаль- ної культури. тому полігони тіссена створюва- лися між пам’ятками в середині кожної з кате- горій окремо. отримані описаним вище чином та розділені на категорії, буфери піддавалися подальшому аналізу. за умов відсутності більш точного дже- рела, він проводився на базі цифрових моделей висот SRTM-30 у програмному забезпеченні 284 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки ArcMap. метою дослідження було визначення наявності на території ресурсної зони різних за топографією ділянок, які могли використовува- тися у різних типах господарства. отримавши дані про кількість помірів, що дали певну висоту в середині буферу, вони були візуалізовані у вигляді гістограм, які по- казують наявність площ з різними висотами у ресурсній зоні пам’ятки у відношенні до загаль- ної кількості помірів у ній. далі отримані дані візуально розподілялися на групи в залежності від наявності або відсутності доступу до тих чи інших ландшафтів, та їх можливих поєднань. Наостанок слід сказати, що результати тако- го аналізу, окреслені закономірності, кількісні та якісні співвідношення, розподіл за окреми- ми ознаками, мають вигляд загальних тенден- цій і напрямків у розвитку певних явищ, які суб’єктивно інтерпретуються авторами. але кожен датований та локалізований пункт або просторовий осередок слід вважати фактом аб- солютним (томашевський 1993, с. 23). Результати дослідження. На сьогодні вда- лося картографувати понад 500 об’єктів у ме- жах сумської та чернігівської обл. україни і Брянської, орловської, курської, воронезької та Бєлгородської обл. рф. територія картогра- фування охопила басейни сули, Псла, дону, оки та десни. в етнокультурному відношен- ні на карті позначено пам’ятки «лісостепових землеробів» скіфського часу, юхнівської та вер- хньоокської культур (рис. 1). у басейні сейму зібрані дані про 256 пам’яток раннього залізного віку (рис. 2). серед них 160 належать «лісостеповим землеробам», з них 23 мали також нашарування юхнівської культу- ри. усі пам’ятки представлені поселенськими структурами. Нечисленні поховання, вияв- лені у регіоні, належать або носіям юхнівської культури, або були помилково ідентифіковані Рис. 1. карта пам’яток скіфського часу північно-східної частини дніпровського лісостепового лівобережжя та верхів’їв р. ока: 1 — відкрите поселення; 2 — городище; 3 — кургани; 4 — зольники; і — басейн Псла; іі — басейн сули; ііі — пам’ятки скіфського часу із невизначеною культурною належністю; IV — пам’ятки лісостепових землеробів; V — юхнівська культура в басейні сейму; VI — пам’ятки із шарами лісостепових землеробів скіфського часу і юхнівської культури; VII — юхнівські пам’ятки басейну десни; VIII — пізньо- юхнівські пам’ятки за даними о. в. кашкіна (1993); IX — верхньоокська культура 285ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Білинський, О. О., Яхімовіч, К. господарство населення скіфського часу на сеймі... як пам’ятки скіфського часу. оскільки метою дослідження було вивчення саме пам’яток «лі- состепових землеробів», до подальшого аналізу залучалися лише вони. серед поселенських структур на сьогодні у Посейм’ї відомо 51 городище, з яких 15 — на території сумської області і 36 — на території курської. серед останніх 15 мають також наша- рування юхнівської культури. особливістю по- селенських структур регіону є велика кількість городищ, відносно неукріплених поселень, що складає 31 %. для прикладу можна навести добре вивчений басейн сіверського дінця. На 183 поселенські структури в регіоні було за- фіксовано 16 городищ скіфського часу (гречко 2010), що у перерахунку складає 8,7 % від за- гальної кількості. Подібну ситуацію спостері- гаємо і на ворсклі, Пслі та сулі. також привер- тає увагу невелика площа укріплень (рис. 3). у середньому вона складає 0,56 га, в той час як середня площа інших городищ лівобережжя коливається в межах 5—7 га (ильинская 1968, с. 172—188). крім городищ, у регіоні зараз зафіксовано 109 відкритих поселень з шарами скіфського часу. із них 36 розташовано на території сум- ської області, 73 — курської області, серед ос- танніх є дев’ять пам’яток, на яких окрім скіфсь- ких, зафіксовані також матеріали юхнівської культури. середня площа поселень складає приблизно 3 га, хоча слід відзначити велику неоднорідність цього показника. у вибірці є як «гіганти» площею понад 17—20 га, так і зовсім невеликі місцезнаходження по 0,06 га (рис. 4). Проте ці висновки не можуть вважатися оста- точними, оскільки до аналізу залучалися лише одношарові пам’ятки із точно встановленими межами. середня висота поселень над запла- вою складає 7 м. за топографією поселення поділяються на чотири групи. до першої, найчисельнішої гру- пи (75 %), належать поселення розташовані на першій, зрідка другій терасах сейму або його приток. до другої за чисельністю гру- пи (20 %) належать поселення, розташовані в заплаві на дюнних підвищеннях. до третьої групи (4 %) належать пам’ятки, які розташо- вані у безпосередній близькості до укріплень. серед них можна виділити два типи. до пер- шого належать поселення одразу за валом городищ — глєбово, Пєрєвєрзєво, воргол. до другої — поселення, які розташовані поруч з Рис. 2. карта пам’яток скіфського часу Посейм’я (легенда згідно з рис. 1) Рис. 3. Площі городищ скіфського часу Посейм’я Рис. 4. Площі відкритих поселень скіфського часу Посейм’я 286 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки городищем у однакових з ним топографічних умовах, в основному через яр або балку від ос- таннього. При цьому відстань від укріплень до поселення не перевищує 100—150 м. до таких пам’яток можна віднести поселення біля горо- дищ гірки іі, Прігородная слободка та моісеє- во. кожна пам’ятка з останньої групи має роз- глядатися виключно як один населений пункт (далі НП) з відповідним городищем, поблизу якого вона розташована. остання, четверта група — поселення з високою топографією, не приурочені до городищ. вона представлена од- нією пам’яткою — поселенням біля с. Прілєпи, яке розташоване на відстані 1 км від Пєрєвєр- зівського і городища. Пам’ятка розміщена на висоті 30 м над заплавою. такі поселення фік- сувалися раніше в басейні Псла та сули (Бі- линський 2009, с. 17). їх топографія, очевидно, була пов’язана із специфічним господарством, яке не було поширеним у Посейм’ї. хоча, зва- жаючи на територіальну близькість поселення до городища та унікальність явища, можливо це поселення також слід вважати частиною НП Пєрєвєрзівського і городища. отримані статистичні дані можемо порівня- ти хіба що з підрахунками П. я. гавриша на прикладі пам’яток Псла. оскільки дослідни- ком були обрані інші критерії для поділу по- селень за топографією, можемо сказати, що всі пам’ятки сейму, за виключенням двох остан- ніх груп, а отже 96 % всіх пам’яток, відносяться до групи «долинних поселень» за термінологією дослідника. такі поселення на Пслі складають лише 31,7 % (гавриш 2000, с. 65). візуально ареал сейминської групи роз- падається на дві частини — західну і східну. оскільки встановлення кордону між цими те- риторіями поки що триває, всі подальші підра- хунки ми приводимо за умовним розподілом на територію сумської та курської обл. такий поділ підтверджується і за матеріальною куль- турою. у західній частині посуд з перлинним орнаментом трапляється вкрай рідко, напри- клад, на мар’янівському поселенні серед по- над 100 вінчиків лише один був орнаментова- ний перлинами (Білинський 2013). Натомість, у східній частині кількість посуду з перлинами досягає подекуди 50 % (Пузикова 1981, с. 41— 64). також у східній частині помічено більшу кількість городищ. статистично цей показник був підрахований шляхом визначення відно- шення кількості відкритих поселень до горо- дищ. таким чином, ми визначаємо кількість відкритих поселень на одне городище. у захід- ній частині індекс склав 2,5, тоді як у східній — 1,7. але найважливішою відмінністю регіонів слід назвати незначну кількість кераміки юх- нівської культури у західному Посейм’ї. Певна відмінність між регіонами помітна і у системі заселення. у західній частині горо- дища розташовані ланцюжком вздовж правого корінного берегу сейму, відходячи від нього лише окремою гілкою, яка підіймається вгору по р. клевінь. середня відстань між ними в ць- ому ланцюгу складає 8,25 км. Поселення при цьому розташовані досить рівномірно по за- плавах клевені та сейму, прогалину помітно лише у найзахіднішому кутку. у східній час- тині Посейм’я спостерігаємо іншу структуру — городища розташовані невеликими мікроре- гіонами. Поселення при цьому в основному не мають очевидного зв’язку з городищами і часто утворюють самостійні мікрорегіони. висока точність нанесення пам’яток, про яку говорилося вище, при переході на мікрорі- вень дала можливість об’єднувати їх у насе- лені пункти. Ця робота здійснювалася шляхом об’єднання територіально близьких (до 1 км) синхронних пам’яток. таким чином, нам вда- лося виділити 124 НП, що складає 77,5 % від загальної кількості пам’яток. виявлене спів- відношення між кількістю пам’яток та НП доз- волило оцінити рівень складності внутрішнь- ої структури НП, адже поява нових пам’яток, може трактуватися, як потреба розширення рз, яку використовує населення конкретного НП. для виділення окремих мікрорегіонів нами були об’єднані пам’ятки, відстань між якими не перевищує 10 км (рис. 5). На сьогодні таким чином виділяється 18 мікрорегіонів. серед них лише 7 складається з однієї або двох пам’яток. Найбільшими територіально і кількісно стали два мікрорегіони. Перший займає майже всю територію так званого Путивльського плато (25 пам’яток), другий знаходиться на сильно розчленованому правому березі сейму між курчатовом та курськом (25 пам’яток). таке розташування найбільших скупчень пам’яток загалом співпадає з розподілом ареалу на дві частини. При цьому у кожному з цих мікроре- гіонів, очевидно, слід шукати центральне місце західного та східного об’єднання відповідно. загалом можна сказати, що заселення сей- му нагадує системи заселення в скіфський час Псла та сули. тут ми спостерігаємо ту саму басейнову систему, де більшість пам’яток зо- середжена у долині основної водної артерії з незначним відходом по найбільших притоках. ступінь складності внутрішньої структури і на сеймі, і на Пслі приблизно однакова. результати, отримані під час аналізу ресур- сних зон (рис. 6) 1, розподілялися на 3 типи в залежності від відсоткової кількості доступних ділянок на плато та у долині. такий розподіл проведено окремо в середині кожної з категорій (скіфські городища західного сейму, скіфські 1. оскільки дослідження проводилося ще у 2016 р., на карті не позначені пам’ятки у західному Посейм’ї, де розвідками 2015—2017 рр. д. в. ка- равайко знайшов значну кількість юхнівської ке- раміки (каравайко 2015; 2017). скоріше за все, це вказує на наявність шарів юхнівської культури і такі пам’ятки слід трактувати як двошарові. 287ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Білинський, О. О., Яхімовіч, К. господарство населення скіфського часу на сеймі... городища східного сейму, двошарові городища, скіфські поселення західного сейму, скіфсь- кі поселення східного сейму, двошарові посе- лення). до першого типу зараховано пам’ятки, діаграми яких мають чітко виражений пік у лівій частині графіку (рис. 7), тобто ті, у яких Рис. 6. карта пам’яток скіфського часу Посейм’я із виділеними ресурсними зонами: і — відкриті поселен- ня: 1 — двошарові пам’ятки (скіфські / юхнівські); 2 — пам’ятки східного Посейм’я; 3 — пам’ятки західного Посейм’я; іі — городища: 4 — двошарові пам’ятки (скіфські / юхнівські); 5 — пам’ятки західного Посейм’я; 6 — пам’ятки східного Посейм’я Рис. 5. мікрорегіони скіфського часу у Посейм’ї (діаметр буферів — 10 км) 288 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки низинні площі переважають над ділянками плато більше ніж у два рази. до другого — ті, що мають виражені висотні та низинні ландшаф- ти (рис. 8). до третього — пам’ятки, у ресурсній зоні яких переважають високі за топографією ділянки (рис. 9). далі матеріали аналізували- ся за двома підходами в залежності від кате- горії пам’ятки. При першому розподілялися на типи всі пам’ятки згідно із полігонами тіссена, при другому — розподіл йшов за тими ж полі- гонами, але дані об’єднувалися для городищ, які входять до одного НП, та представлялися далі у зведеному вигляді. через відносну не- точність у картографуванні 5 поселень із захід- ного Посейм’я не аналізувалися взагалі. аналіз за описаними вище критеріями пока- зав, що для всіх категорій пам’яток притаман- не переважання топографічних умов першого типу (рис. 10) 1. особливо виразно це просте- жується на відкритих поселеннях. через своє топографічне положення вони одразу були орієнтовані на близьке розташування віднос- но водних ресурсів та використання заплави. серед цього типу яскраво виділялася група поселень, графік яких демонстрував два піки в лівій частині. другий пік знаходиться на ви- соті до 10—12 м від першого (рис. 11). Це свід- чить про доступ до великих площ першої або другої терас. 1. оскільки у відсотковому відношенні дані для ок- ремих пам’яток та об’єднаних у НП виявилися однаковими, приводиться візуалізація розподілів лише за НП. Рис. 10. розподіл топографічних умов для різних категорій пам’яток: і — двошарові посе- лення; іі — поселення східного сейму; ііі — поселення західного сейму; IV — двошарові городища; V — городища східного сейму; VI — городища західного сейму Рис. 9. глебово, пам’ятка ііі типу Рис. 8. олександрівка, пам’ятка іі типу Рис. 7. камінь, пам’ятка і типу 289ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Білинський, О. О., Яхімовіч, К. господарство населення скіфського часу на сеймі... городища демонструють більш збалансова- ну картину розподілів за типами. топографіч- не положення городищ на високих корінних берегах у значній віддаленості від джерел води традиційно пов’язується, в першу чергу, із за- хисною функцією цих споруд, але наявність суттєвих вододільних площ схиляє до дум- ки про їх використання у господарстві. таке припущення добре корелює із результатами співставлення матеріального комплексу до- сліджених пам’яток із результатами вивчен- ня їх топографії. серед класичних добре до- сліджених пам’яток у Посейм’ї можна назвати марицьке та Пєрєвєрзівське городища. в обох випадках жителі городища мали доступ до терасових та вододільних підвищень, де мож- на було якісно займатися землеробством, що підтверджується наявністю на обох пам’ятках значної кількості серпів (Пузикова 1981, с. 69; 1997, с. 67). відсутність пам’яток третього типу у категорії городищ західного сейму можна пояснити віддаленістю кролевецько-глухівсь- кого та Путивльського плато від русла сейму, що призвело до зарахування до ресурсної зони пам’яток значної частини заплавних луків пра- вого берегу сейму в цій частині. отже, виходячи із отриманих даних гео-ін- формаційного аналізу, загалом характеризу- ючи господарство населення Посейм’я, можна стверджувати наявність у регіоні і добре розви- неного тваринництва, і землеробства. На пер- ше вказують пам’ятки, у ресурсних зонах яких простежуються лише заплавні ділянки (і тип). ведення іншого господарства, окрім скотарства, на таких територіях виглядає малоефективним через незначну кількість придатних ґрунтів. На користь існування відгінного скотарства говорять поселення із незначною площею та слабо насиченим культурним шаром. гіпотезу про існування поселень із статусом сезонних стоянок свого часу висунула а. і. Пузікова під час розкопок на поселенні жерновець (Пузико- ва 1997, с. 90). Прикметно, що воно належить саме до і типу. такий висновок про тваринниц- тво підтверджується також і остеологічними да- ними (Цалкин 1966; кабанов 2014). кістковий матеріал з пам’яток Посейм’я добре співвідно- ситься із кількісно-видовою характеристикою інших пам’яток скіфського часу у лісостепу, ба- сейні дону та юхнівській культурі. Підтвердженням іншого типу господарства слугують пам’ятки, які належать до іі та особ- ливо ііі типів, адже, за рахунок збільшення ма- сової частки підвищених ділянок, у їх ресурсній зоні зменшувалася кількість заплавних, при- датних для випасу худоби. іншим ефективним підтвердженням цієї тези може слугувати на- явність на всіх досліджених городищах серпів та великої кількості зернотерок. склад куль- турних рослин, які вирощувалися населенням Посейм’я, встановлюється завдяки знахідкам обвуглених зерен плівчастого багаторядного ячменю та м’якої пшениці на городищі мари- ця (кирьянова 1981, с. 110). також чисельними були відбитки зерен проса на денцях посудин (Пузикова 1981, с. 89; 1997, с. 87). допоміжни- ми даними можуть слугувати багаточисельні предмети землеробського культу, які зустріча- лися на всіх досліджуваних пам’ятках. серед глиняних моделей зерен під час їх досліджен- ня у всесоюзному інституті рослинознавства було також виділено моделі зерен гороху та віг- ни або інших бобових (кирьянова 1981, с. 110). такий склад культур добре корелює із даними з синхронних пам’яток у лісостепу (Шрамко 1987, с. 78) та юхнівської культури (каравайко, горбаненко 2012, с. 74—78). висновки, які можна зробити про господарс- тво населення Посейм’я, загалом стверджують його ідентичність з іншими пам’ятками скіфсь- кого часу у лісостепу. тут спостерігається ана- логічний склад культурних рослин та тварин у стаді. Порівняння характеристик ресурсних зон пам’яток із інших регіонів стане можливим лише після проведення там подібного дослідження та більш глибокого аналізу отриманих даних. Це дозволить більш аргументовано говорити про схожі та відмінні риси у господарствах населен- ня у різних регіонах та культурах. тому описані вище висновки можуть доповнюватися та уточ- нюватися у зв’язку із появою нових даних. Рис. 11. комаровка 2, приклад пам’ятки із доступом до великих площ першої або другої тераси 290 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки ЛІТЕРАТУРА артюшенко, а. т. 1970. Растительность лесо- степи и степи Украины в четвертичном периоде. киев: Наукова думка. Белевенцев, в. г. 2012. лесистость и речная сеть среднерусского Белогорья в 1780-х, 1880-х и 1980-х гг. Современные проблемы науки и образо- вания, 6. https://www.science-education.ru/ru/article/ view?id=7750. Білинський, о. о. 2009. Пам’ятки скіфського часу басейну Псла (за матеріалами сумської області). Матеріали восьмої Сумської наукової історико- краєзнавчої конференції, 29—30 жовтня 2009 р., с. 12-18. Білинський, о. о. 2013. керамічний комплекс скіфського часу з мар’янівського поселення. архео- логія і давня історія України, 11 (2), с. 86-89. гавриленко, о. а. 1996. использование методов палеоландшафтного исследования при определении климатических условий лесостепи скифского време- ни. в: супруненко, о. Б. (ред.). Більське городище в контексті вивчення пам’яток раннього залізного віку європи: збірник наукових праць. Полтава: ар- хеологія, с. 306-311. гавриш, П. я. 2000. Племена скіфського часу в лісостепу Дніпровського Лівобережжя (за матеріа- лами Припсілля). Полтава: археологія. гордиев, П. и. 1947. рельеф. в: соболев, д. Н., карякин, л. и., чернецкий, и. П. (ред.). Геологичес- кий очерк Сумской области. сумы: Більшовицька зброя, с. 11-19. гречко, д. с. 2010. населення скіфського часу на Сіверському Дінці. київ: іа НаНу. гречко, д. с., каравайко, д. в. 2012. об этнокуль- турных процессах в Посеймье в скифское время. Сі- верщина в історії України, 8, с. 55-60. демченко, м. а. 1947. реки и озера. в: соболев, д. Н., карякин, л. и., чернецкий, и. П. (ред.). Гео- логический очерк Сумской области. сумы: Більшо- вицька зброя, с. 45-56. заставний, ф. д. 1994. Географія України. львів: світ. ильинская, в. а. 1968. Скифы Днепровского Ле- состепного Левобережья (курганы Посулья). киев: Наукова думка. іллінська, в. а. 1953. городище скіфського часу на р. сейм. археологія, 8, с. 109-122. кабанов, д. о. 2014. животноводство и охота населения курского Посеймья в раннем железном веке. Верхнедонской археологический сборник, 6, с. 373-378. каравайко, д. в. 2015. городища скіфського часу на сеймі. археологія і давня історія України, 2 (15), с. 65-76. каравайко, д. в. 2017. исследования городищ Путивльского Посеймья 2016 г.: итоги и перспек- тивы. археологія і давня історія України, 2 (23), с. 279-291. каравайко, д. в., горбаненко, с. а. 2012. Госпо- дарство носіїв юхнівської культури. київ: Наукова думка. кашкин, а. в. 1993. археологическая карта Рос- сии: Брянская область. москва: иа раН. кирьянова, Н. а. 1981. о материалах по земледе- лию городища марица. в: Пузикова, а. и. Мариц- кое городище в Посеймье. москва: Наука, с. 110-111. коробов, д. с. 2014. Система расселения алан центрального Предкавказья в і тыс. н. э. диссерта- ция докт. ист. наук. иа раН. медведев, а. П. 2004. Исследования по археоло- гии и этногеографии Лесостепной Скифии. воро- неж: вгу. мирон, і. в. 1993. сейм. в: маринич, о. м. (ред.). Географічна енциклопедія України: в 3 т. київ: ук- раїнська енциклопедія, 3: П—я. михно, в. Б. 1983. Посеймье. воронеж: вгу. Назаренко, д. П. 1947. геоморфология. в: собо- лев, д. Н., карякин, л. и., чернецкий, и. П. (ред.). Геологический очерк Сумской области. сумы: Біль- шовицька зброя, с. 194-232. Петренко, в. г. 1989. локальные группы скифооб- разной культуры лесостепи восточной европы. в: ры- баков, Б. а. (ред.). Степи европейской части СССР в скифо-сарматское время. москва: Наука, с. 67-79. Пузикова, а. и. 1978. городище у дер. Нартово под курском. в: козенкова, в. и., краснов, Ю. а., розенфельдт, и. г. (ред.). Вопросы древней и сред- невековой археологии Восточной Европы. москва: Наука, с. 49-56. Пузикова, а. и. 1981. Марицкое городище в По- сеймье. москва: Наука. Пузикова, а. и. 1997. Памятники скифского времени басейна р. Тускарь (Посеймье). москва: иа раН. Пузикова, а. и. 2012. многослойное поселение Переверзево іі в Посеймье. в: Древности Днепров- ского Левобережья от каменного века до позднего средневековья (к 80-летию со дня рождения а. И. Пу- зиковой), с. 23-73. раунер, Ю. л., золотокрылин, а. Н., Попова, в. в. 1983. колебания влажности климата на европейс- кой территории ссср за 4000 лет. Известия ан СССР, серия геогр., 1, с. 50-59. ремизов, Н. а. 1947. Почвы. в: соболев, д. Н., карякин, л. и., чернецкий, и. П. (ред.). Геологичес- кий очерк Сумской области. сумы: Більшовицька зброя, с. 50-59. ріман, о. м. 1985. Про впливи природних умов на топографію поселень скіфського часу в басейні сіверського дінця. археологія, 50, с. 1-9. соловьев, а. и., тимохина, т. г. 1949. геоморфо- логия. Геология СССР, VI, 1, с. 259-285. сорокіна, л. Ю. дорошкевич, с. П., кушнір, а. с. 2014. давні та сучасні ландшафти Більського горо- дища як середовище існування людини. Українсь- кий географічний журнал, 3, с. 25-33. томашевский, а. П. 1993. населення Східної Во- лині V—XIII ст. (система заселення, екологія, гос- подарство). дисертація канд. іст. наук. іаНаНу. Цалкин, в. и. 1966. Древнее животноводство племен Восточной Европы и Средней азии. москва: Наука. материалы и исследования по археологии ссср, 135. чубур, а. а. 2001. Курский край: эпоха раннего металла. курск: учитель. Шипчинский, а. в. 1947. климат. в: соболев, д. Н., карякин, л. и., чернецкий, и. П. (ред.). Гео- логический очерк Сумской области. сумы: Більшо- вицька зброя, с. 20-44. Шнитников, а. в. 1973. многовековой ритм раз- вития ландшафтной оболочки. в: зубаков, в. а. (ред.). хронология плейстоцена и климатическая стратиграфия. ленинград: б. и., с. 7-38. 291ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Білинський, О. О., Яхімовіч, К. господарство населення скіфського часу на сеймі... Шрамко, Б. а. 1987. Бельское городище скифской эпохи (город Гелон). киев: Наукова думка. Brassel, K., Reif, D. 1979. A Procedure to Gener- ate Thiessen Polygons. Geographical Analysis, 11 (3), p. 289-303. Ferrio, J. 2011. Global Change and the Origins of Agriculture. In: Araus, J., Slafer, G. (ed.). Crop Stress Management & Global Climate Change: 2nd ed., p. 1- 15. Gribbin, J. (ed.). 1978. Climatic Change. Cambridge: Cambridge University Press. Rapp, G. 2006. Geoarchaeology: The Earth-science Approach to Archaeological Interpretation. New Ha- ven: Yale University Press. Wheatley, D., Gillings, M. 2002. Spatial Technol- ogy and Archaeology: the archaeological applications of GIS. London: Taylor & Francis. REfEREnCEs Artyushenko, A. T. 1970. Rastitelnost lesostepi i stepi Ukrainy v chetvertichnom periode. Kiev: Naukova dumka. Beleventsev, V. G. 2012. Lesistost i rechnaya set Sred- nerusskogo Belogoria v 1780-kh. 1880-kh i 1980-kh gg. Sovre- mennyye problemy nauki i obrazovaniya, 6. https://www.sci- ence-education.ru/ru/article/view?id=7750. Bilynskyi, O. O. 2009. Pamiatky skifskoho chasu baseinu Psla (za materialamy Sumskoi oblasti). Materialy vosmoi Sumskoi naukovoi istoryko-kraieznavchoi konferentsii, 29— 30 zhovtnia 2009 r., p. 12-18. Bilynskyi, O. O. 2013. Keramichnyi kompleks skifskoho chasu z Marianivskoho poselennia. Arkheolohiia i davnia is- toriia Ukrainy, 11 (2), p. 86-89. Gavrilenko, O. A. 1996. Ispolzovaniye metodov paleoland- shaftnogo issledovaniya pri opredelenii klimaticheskikh us- loviy lesostepi skifskogo vremeni. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Bilske horodyshche v konteksti vyvchennia pamiatok rannoho zaliznoho viku Yevropy: zbirnyk naukovykh prats. Poltava: Arkheolohiia, p. 306-311. Havrysh, P. Ia. 2000. Plemena skifskoho chasu v lisostepu Dniprovskoho Livoberezhzhia (za materialamy Prypsillia). Poltava: Arkheolohiia. Gordiyev, P. I. 1947. Relyef. In: Sobolev, D. N., Karyakin, L. I., Chernetskiy, I. P. (ed.). Geologicheskiy ocherk Sumskoy oblasti. Sumy: Bilshovytska zbroia, p. 11-19. Grechko, D. S. 2010. Naselennia skifskoho chasu na Siver- skomu Dintsi. Kyiv: IA NANU. Grechko, D. S., Karavayko, D. V. 2012. Ob etnokulturnykh protsessakh v Poseymye v skifskoye vremya. Sіvershchyna v іstorіii Ukrainy, 8, p. 55-60. Demchenko, M. A. 1947. Reki i ozera. In: Sobolev, D. N., Karyakin, L. I., Chernetskiy, I. P. (ed.). Geologicheskiy ocherk Sumskoy oblasti. Sumy: Bilshovytska zbroia, s. 45-56. Zastavnyi, F. D. 1994. Heohrafiia Ukrainy. Lviv: Svit. Ilinskaya, V. A. 1968. Skify Dneprovskogo Lesostepnogo Levoberezhia (kurgany Posulia). Kiev: Naukova dumka. Illinska, V. A. 1953. Horodyshche skifskoho chasu na r. Se- im. Arheolohiia, 8, p. 109-122. Kabanov, D. O. 2014. Zhivotnovodstvo i okhota naseleniya Kurskogo Poseymia v rannem zheleznom veke. Verkhnedon- skoy arkheologicheskiy sbornik, 6, p. 373-378. Karavaiko, D. V. 2015. Horodyshcha skifskoho chasu na Seimi. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (15), p. 65- 76. Karavaiko, D. V., Horbanenko, S. A. 2012. Hospodarstvo nosiiv yukhnivskoi kultury. Kyiv: Naukova dumka. Kashkin, A. V. 1993. Arkheologicheskaya karta Rossii: Bryanskaya oblast. Moskva: IA RAN. Kirianova, N. A. 1981. O materialakh po zemledeliyu goro- dishcha Maritsa. In: Puzikova, A. I. Maritskoye gorodishche v Poseymye. Moskva: Nauka, p. 110-111. Korobov, D. S. 2014. Sistema rasseleniya alan Tsentral- nogo Predkavkazia v і tys. n. e. Dissertatsiya dokt. ist. nauk. IA RAN. Medvedev, A. P. 2004. Issledovaniya po arkheologii i etno- geografii Lesostepnoy Skifii. Voronezh: VGU. Myron, I. V. 1993. In: Marynych, O. M. (ed.). Seim. In: Heohrafichna entsyklopediia Ukrainy: v 3 t.. Kyiv: Ukrainska entsyklopediia, 3: P—Ia. Mikhno, V. B. 1983. Poseymye. Voronezh: VGU. Nazarenko, D. P. 1947. Geomorfologiya. In: Sobolev, D. N., Karyakin, L. I., Chernetskiy, I. P. (ed.). Geologicheskiy ocherk Sumskoy oblasti. Sumy: Bilshovytska zbroia, p. 194-232. Petrenko, V. G. 1989. Lokalnyye gruppy skifoobraznoy kultury lesostepi Vostochnoy Evropy. In: Rybakov, B. A. (ed.). Stepi evropeyskoy chasti SSSR v skifo-sarmatskoye vremya. Moskva: Nauka, p. 67-79. Puzikova, A. I. 1978. Gorodishche u der. Nartovo pod Kur- skom. In: Kozenkova, V. I., Krasnov, Yu. A., Rozenfeldt, I. G. (ed.). Voprosy drevney i srednevekovoy arkheologii Vostochnoy Evropy. Moskva: Nauka, p. 49-56. Puzikova, A. I. 1981. Maritskoye gorodishche v Poseymye. Moskva: Nauka. Puzikova, A. I. 1997. Pamyatniki skifskogo vremeni basey- na r. Tuskar (Poseymye). Moskva: IA RAN. Puzikova, A. I. 2012. Mnogosloynoye poseleniye Pereverzevo іі v Poseymye. In: Drevnosti Dneprovskogo Lev- oberezhia ot kamennogo veka do pozdnego srednevekovia (k 80-letiyu so dnya rozhdeniya A.I. Puzikovoy), p. 23-73. Rauner, Yu. L., Zolotokrylin, A. N., Popova, V. V. 1983. Kolebaniya vlazhnosti klimata na Evropeyskoy territorii SSSR za 4000 let. Izvestiya AN SSSR. seriya geogr., 1, p. 50- 59. Remizov, N. A. 1947. Pochvy. In: Sobolev, D. N., Karyakin, L. I., Chernetskiy, I. P. (ed.). Geologicheskiy ocherk Sumskoy oblasti. Sumy: Bilshovytska zbroia, p. 50-59. Riman, O. M. 1985. Pro vplyvy pryrodnykh umov na topo- hrafiia poselen skifskoho chasu v baseini Siverskoho Dintsia. Arkheolohiia, 50, p. 1-9. Solovyev, A. I., Timokhina, T. G. 1949. Geomorfologiya. In: Sidorenko, A. V. (ed.). Geologiya SSSR, VI, 1, p. 259-285. Sorokina, L. Iu., Doroshkevych, S. P., Kushnir, A. S. 2014. Davni ta suchasni landshafym Bilskoho horodyshcha yak seredovyshche isnuvannia liudyny. Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal, 3, p. 25-33. Tomashevskyi, A. P. 1993. Naselennia Skhidnoi Volyni V—XIII st. (systema zaselennia, ekolohiia, hospodarstvo). Dy- sertacija. kand. ist. nauk. IANANU. Tsalkin, V. I. 1966. Drevneye zhivotnovodstvo plemen Vos- tochnoy Evropy i Sredney Azii. Moskva: Nauka. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 135. Chubur, A. A. 2001. Kurskiy kray: epokha rannego metalla. Kursk: Uchitel. Shipchinskiy, A. V. 1947. Klimat. In: Sobolev, D. N., Kar- yakin, L. I., Chernetskiy, I. P. (ed.). Geologicheskiy ocherk Sumskoy oblasti. Sumy: Bilshovytska zbroia, p. 20-44. Shnitnikov, A. V. 1973. Mnogovekovoy ritm razvitiya land- shaftnoy obolochki. In: Zubakov, V. A. (ed.). Khronologiya pleystotsena i klimaticheskaya stratigrafiya. Leningrad: b. i., p. 7-38. Shramko, B. A. 1987. Belskoye gorodishche skifskoy epokhi (gorod Gelon). Kiev: Naukova Dumka. Brassel, K., Reif, D. 1979. A Procedure to Generate Thies- sen Polygons. Geographical Analysis, 11 (3), p. 289-303. Ferrio, J. 2011. Global Change and the Origins of Agricul- ture. In: Araus, J., Slafer, G. (ed.). Crop Stress Management & Global Climate Change: 2nd ed., p. 1-15. Gribbin, J. (ed.). 1978. Climatic Change. Cambridge: Cam- bridge University Press. Rapp, G. 2006. Geoarchaeology: The Earth-science Ap- proach to Archaeological Interpretation. New Haven: Yale University Press. Wheatley, D., Gillings, M. 2002. Spatial Technology and Archaeology: the archaeological applications of GIS. London: Taylor & Francis. 292 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки O. O. Bilynskyi, K. Jachimowicz eConoMy oF the SCythian tiMe PoPulation in the SeyM RiVeR baSin on the ReSultS oF geoinFoRMational analySiS oF the natuRal ConditionS and SiteS In the first part of the article the natural conditions in which scythian time sites are spread in Seym river basin and the geological structure of the Seym basin are described. Reconstruction of the climatic conditions of the Scythian time in the region, based on modern indicators, is attempted. In the second part of the pa- per the sequence in which the database of monuments was gathered, and methods used in its analysis are de- scribed. All the sites are divided into 6 categories ac- cording to their type and cultural affiliation. Around each a buffer of 5 km radius is created, adjacent sites, which included in one category were divided by Thies- sen polygons. An analysis of topography inside the buffer is made as well. The data were presented in form of graphs which indicated the number of cells re- corded for each height. According to the predominance of a particular type of topography, the sites were divid- ed into three types which are further compared among themselves. Based on the obtained data the conclu- sions about the type of economy at the sites and about the extencion of the sites which were more suitable to a certain type of economy have been made. Keywords: economy, topography, GIS, catchment area, natural conditions, Scythian time. Одержано 25.02.2018 БІЛиНсЬКиЙ Олег Олегович, аспірант, На- ціональний університет «києво-могилянська ака- демія», вул. г. сковороди, 2, київ, 04070, україна, o.bilynskyi@ukma.edu.ua. bilynSKyi oleh, Ph D student, National universuty of «Kyiv-Mohyla academy», H. Skovorody vul., Kyiv, 04070, Ukraine o.bilynskyi@ukma.edu.ua. ЯХІМОВІЧ Кацпер, магістр геоінформації та архео- логії, e-MSI sp. z. o. o, вул. стаблевськєґо, 47, Поз- нань, 60213, Польща, kacper.jachimowicz@e-msi.pl. JaChiMowiCz Kacper, master degree in Geoinformatics and Archaeology, e-MSI sp. z. o. o ul. Stablewskiego 47, Poznań, 60213, Poland, kacper. jachimowicz@e-msi.pl.

Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам'яток

Репозитарії

Схожі ресурси