Виробництво полив'яного посуду в Криму за часів Улуг Улусу
У роботі розглянуто питання, пов'язані з виробництвом глазурованого посуду в Тавриці за часів Джучидської держави і генуезької колонізації. Для дослідження залучаються матеріали археологічних розкопок XX та перших десятиліть XXI ст., застосовуються сучасні підходи до аналізу великих обсягів...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2018
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162419 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Виробництво полив'яного посуду в Криму за часів Улуг Улусу / І.Б. Тесленко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 7-83. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-162419 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1624192020-01-09T01:26:18Z Виробництво полив'яного посуду в Криму за часів Улуг Улусу Тесленко, І.Б. Монографія в журналі У роботі розглянуто питання, пов'язані з виробництвом глазурованого посуду в Тавриці за часів Джучидської держави і генуезької колонізації. Для дослідження залучаються матеріали археологічних розкопок XX та перших десятиліть XXI ст., застосовуються сучасні підходи до аналізу великих обсягів кераміки, а також залучаються результати вивчення окремих груп виробів археометричними методами. Different questions related to the manufacturing of glazed pottery in Taurica during the Jochid state and the Genoese colonization are in the sphere of scientists’ interests for more than a century. Significant increase of the archeological collections in the last decades of the 20th and beginning of the 21st century, together with the more progressive approaches to the analysis of large volumes of ceramics, and the using of archeometrical methods, allow to reach a new level of study in this field. Now on the territory of the Crimea are known at least 10 pottery workshops, which have appeared at different times in the period from the last quarter of the 13th (not earlier than the end of the 1260s) to the first quarter of the 15th century and 6 site with single evidence of such manufacturing. 9 workshops were located in five medieval town of the peninsula: 2 — in Kaffa (Theodosia), 2 — in Soldaya (Sudak), at least 2 — in Solhat (Staryi Krym), one in Lusta (Alushta) and in Chambalo (Balaklava). Two more workshops (the earliest ones among known) were found at the settlement of the potters Bokatash II in Solkhat vicinity. Visual, and in some cases archeometrical characteristics of their products were determined. So it became possible to estimate the volumes of the glazed pottery manufacturing of various regions of the peninsula (South-Eastern and South-Western Crimea), as well as the individual workshops, in particular in Alushta, Balaklava and Bokatash. In addition, it allowed to determine the geography, volume and dynamics of the trade by glazed pottery from Crimea. The last one began to form an appreciable part of the ceramic assemblages outside the peninsula from around the 1320s. At the beginning of the glazed ceramics production in Taurica the distinction in cultural traditions among the workshops were well visible. Some of them presumably may indicate the origin of the craftsmen from the territory of Anatolia, Transcaucasia, the Eastern Mediterranean, the Balkans, and possibly Central Asia, and may be even Italy. Subsequently, around the last third of the 14th century, this individuality is gradually replaced by standardization of production. The leader in this craft became the Genoese trading posts, headed by Caffa. 2018 Article Виробництво полив'яного посуду в Криму за часів Улуг Улусу / І.Б. Тесленко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 7-83. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162419 904.02(477.75)”653” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Монографія в журналі Монографія в журналі |
| spellingShingle |
Монографія в журналі Монографія в журналі Тесленко, І.Б. Виробництво полив'яного посуду в Криму за часів Улуг Улусу Археологія і давня історія України |
| description |
У роботі розглянуто питання, пов'язані з виробництвом глазурованого посуду в Тавриці за часів
Джучидської держави і генуезької колонізації. Для
дослідження залучаються матеріали археологічних розкопок XX та перших десятиліть XXI ст.,
застосовуються сучасні підходи до аналізу великих
обсягів кераміки, а також залучаються результати вивчення окремих груп виробів археометричними методами. |
| format |
Article |
| author |
Тесленко, І.Б. |
| author_facet |
Тесленко, І.Б. |
| author_sort |
Тесленко, І.Б. |
| title |
Виробництво полив'яного посуду в Криму за часів Улуг Улусу |
| title_short |
Виробництво полив'яного посуду в Криму за часів Улуг Улусу |
| title_full |
Виробництво полив'яного посуду в Криму за часів Улуг Улусу |
| title_fullStr |
Виробництво полив'яного посуду в Криму за часів Улуг Улусу |
| title_full_unstemmed |
Виробництво полив'яного посуду в Криму за часів Улуг Улусу |
| title_sort |
виробництво полив'яного посуду в криму за часів улуг улусу |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Монографія в журналі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162419 |
| citation_txt |
Виробництво полив'яного посуду в Криму за часів Улуг Улусу / І.Б. Тесленко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 7-83. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT teslenkoíb virobnictvopolivânogoposuduvkrimuzačasívulugulusu |
| first_indexed |
2025-07-14T14:58:29Z |
| last_indexed |
2025-07-14T14:58:29Z |
| _version_ |
1837634798724579328 |
| fulltext |
7ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
У роботі розглянуто питання, пов’язані з вироб-
ництвом глазурованого посуду в Тавриці за часів
Джучидської держави і генуезької колонізації. Для
дослідження залучаються матеріали археологіч-
них розкопок XX та перших десятиліть XXI ст.,
застосовуються сучасні підходи до аналізу великих
обсягів кераміки, а також залучаються результа-
ти вивчення окремих груп виробів археометрични-
ми методами.
ключові слова: Крим, середньовіччя, Улус
Джучі, гончарство, полив’яна кераміка.
ВсТУп
з утворенням Монгольської держави і роз-
витком міжнародної торгівлі в чорноморсько-
му басейні, контрольованої переважно італій-
цями, кримський півострів, розташований на
західній околиці євразійського степового ко-
ридору і північно-східній околиці середземно-
морсько-чорноморської навігаційної зони, опи-
нився в центрі жвавих культурно-економічних
контактів представників східних і середземно-
морських цивілізацій. Почалася чергова епоха
його історії, що тривала з деякими метаморфо-
зами більше двох століть аж до османських за-
воювань 1475 р.
нові геополітичні реалії сприяли економіч-
ному піднесенню регіону, що відобразилося,
зокрема, в появі і розквіті нових міст на пере-
валочних пунктах торгівельних комунікацій.
лідируючими серед них стали столиця крим-
ського улусу джучидської держави — крим
(солхат) (сучасний старий крим) і генуезь-
ка торгівельна факторія кафа (сучасна фе-
одосія), засновані у другій половині XIII ст.
(крамаровський 1989, с. 142—143; вalard 1978,
p. 114—118).
Монографія в журналі
удк: 904.02(477.75)”653”
і. Б. Тесленко
ВиРОБНиЦТВО пОЛиВ’ЯНОГО пОсУДУ
В КРиМУ ЗА ЧАсІВ УЛУГ УЛУсУ
© і. б. тесленко, 2018
Присвячую пам’яті
Гліба Юрійовича іВаКіна
ці міста, заселені вихідцями зі східних і за-
хідних ближніх і дальніх околиць, стали осеред-
ками нових культурних традицій півострову та
центрами формування специфічної поліетніч-
ної матеріальної культури, що знайшла відоб-
раження у численних виробах ремесла, в тому
числі, гончарного. одним з яскравих витворів
місцевих майстрів був полив’яний посуд. Ма-
ючи значний комерційний успіх за межами
півострова, він став своєрідним культурним
феноменом епохи, що вплинув на керамічне
декоративно-прикладне мистецтво на теренах
від волги до дунаю.
останнім часом питання, пов’язані з вироб-
ництвом полив’яного посуду в тавриці за часів
панування тут монголів, викликають жвавий ін-
терес. але здебільшого праці дослідників, при-
наймні щодо найбільш яскравого етапу цього
періоду — приблизно з 1260-х і до 1360-х рр. —
останньої чверті XIV ст., базуються переважно
на матеріалах не з криму, а з материкових те-
риторій золотої орди (див., напр. волков 1992,
с. 9—10; Масловский 2006a, с. 355—371; 2012a;
2017). тому доцільно детальніше, наскільки це
можливо 1, проаналізувати відомі на сьогодні
рештки керамічного виробництва і особливості
кримської полив’яної кераміки саме на місце-
вому матеріалі.
Перші спроби виділити місцеві гончарні ви-
роби в масі полив’яного посуду з криму були
зроблені більш ніж століття тому (Bock 1897,
p. 12—53; Штерн 1905). найґрунтовнішою на
той час і все ще актуальною залишається пра-
ця е. р. фон Штерна «феодосія і її кераміка»,
що побачила світ в 1905 р. дослідження прове-
1. із дотриманням професійної етики, не порушую-
чи авторських прав колег.
8 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
дене на матеріалах, зібраних а. л. бертьє-де-
лагардом при будівництві феодосійського пор-
ту. кераміку з кафи е. р. фон Штерн розділив
на дві групи. до першої увійшов червоногли-
няний посуд з гравійованим орнаментом, виго-
товлений, на його думку, «в самій Кафі по Ві-
зантійським зразкам», в другу — фаянсовий
посуд, який «прийнято називати Перським»
або «арабо-перським» (Штерн 1905, с. 77). як
доказ місцевого полив’яного виробництва е. р.
фон Штерн навів відомості про знахідки піч-
ного припасу (триніжок) в феодосії і херсонесі
(Штерн 1905, с. 54—58). дослідник датує обидві
групи виробів часом не раніше початку гену-
езької колонізації криму, тобто XIII ст. (Штерн
1905, с. 62—64, 79). і хоча підхід автора до роз-
поділу полив’яних виробів за походженням
був, здебільшого, інтуїтивним 1, однак, в ціло-
му, ґрунтовний аналізу матеріалу, ретельний
пошуку аналогій, детальний опис знахідок та
якісні ілюстрації дозволяють його праці збері-
гати актуальність і в наші дні.
сВІДОЦТВА ВиРОБНиЦТВА
з активізацією археологічних досліджень в
другій половині XX ст. об’єм інформації щодо
виробничих центрів значно збільшився. на
сьогодні різноманітні свідоцтва виготовлен-
1. «інтуїтивний» підхід до визначення кола виробів
місцевого виробництва залишався найвживані-
шим ще багато десятиліть поспіль.
ня полив’яної кераміки відомі не менш ніж в
12 середньовічних населених пунктах кри-
му (рис. 1) (Teslenko, Waksman 2016). у п’яти
з них — стародавній херсон і хутір бермана,
що на території сучасного севастополя; тери-
торія колишнього села кади-кой, нині район
кадиковка сучасної балаклави; городище чу-
фут-кале на околиці бахчисараю; поселення
на фуні в околицях с. лучисте — це лише ок-
ремі знахідки триніжок — різновиду пічного
припасу, що використовувався в процесі випа-
лювання полив’яної кераміки (косцюшко-ва-
люжинич 1901, с. 44; 1902, с. 21; якобсон 1979,
с. 146, рис. 93: 3, 4; иванов и др. 1998, с. 112,
рис. 1: 25; веймарн 1968, с. 70; тесленко 2016а,
с. 146, рис. 6: 7). крім того, на Мангупі знайде-
но уламки денець двох перепечених і деформо-
ваних полив’яних виробів, що на думку авторів
розкопок могли бути виробничим браком (гер-
цен и др. 2006, с. 387; герцен, науменко 2005,
с. 262). Проте усіх цих свідоцтв замало для
якихось впевнених висновків щодо наявності
та специфіки полив’яного гончарства в озна-
чених населених пунктах. хоча, безумовно,
подібні припущення по відношенню до таких
значних міських центрів як середньовічні хер-
сон та Мангуп виглядають цілком логічними.
Проте апріорні спроби виділити місцеві вироби
в масі глазурованої кераміки поки що не мож-
на назвати вдалими. так, наприклад, 4 групи
виробів (5 і 7, почасти 6 і 8) XIII — початку
XIV ст., визначені а. л. якобсоном як витво-
ри майстрів візантійського херсону (якобсон
Рис. 1. карта-схема розташування гончарних майстерень по виготовленню полив’яної кераміки та знахідок
окремих свідоцтв, пов’язаних з цим виробництвом; малюнок автора
9ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
1979, с. 140—146), при подальшому вивченні
виявилися здебільшого імпортом (голофаст,
рыжов 2003, с. 200—209; голофаст 2008, с. 352;
зеленко, тимошенко 2011; Waksman et al.
2009, p. 854—855). а різноманітні типи масо-
вого полив’яного посуду з Мангупу, віднесені
а. і. романчук та в. М. даниленком до місце-
вої продукції XIV—XV ст., взагалі належать до
хронологічно та генетично різних груп (дани-
ленко, романчук 1969; тесленко 2016b, с. 198—
199). це свідчить про відсутність у дослідників
чітких критеріїв при класифікації масового ке-
рамічного матеріалу та значні труднощі з хро-
нологією комплексів.
КЕРАМІЧНІ МАЙсТЕРНІ
більше виразних свідоцтв щодо діяльності
гончарних осередків було отримано в процесі
археологічних досліджень на території серед-
ньовічних городищ в феодосії (кафа), старому
криму (крим-солхат) та його околиці (с. бока-
таш II) і в судаку (солдая), де виявлені май-
стерні з горнами, а також в алушті (луста) і
балаклаві (чембало), де знайдено значну кіль-
кість напівфабрикатів, браку та пічного припа-
су (рис. 1). розглянемо ці випадки детальніше.
у судаку залишки двох керамічних майс-
терень з горнами досліджував в 1964—1965 і
1974 рр. а. М. фронджуло. обидва комплек-
си розташовані на ремісничому посаді серед-
ньовічного міста, приблизно в 0,12—0,20 км на
захід від фортечних мурів, в районі сучасної
вул. Приморської, 42 і 46 (фронджуло 1974,
с. 147; джанов 1998; Майко, джанов 2015,
с. 194, рис. 77; 103—104) 1.
у першій майстерні, виявленій під час
земляних робіт при будівництві пансіонату
«львівський залізничник», зафіксовано за-
лишки одного гончарного горну. від нього збе-
реглася половина паливної камери (розміри
вцілілої частини — 1,25 × 1,25 м), влаштованої
в підпрямокутному котловані, впущеному в
материкову глину. камера видовжена по лінії
Пн—Пд з незначним відхиленням на захід,
обладнана одним поздовжнім і не менш ніж
трьома парами поперечних каналів (рис. 2: I).
у північній стінці знаходилося округле устя
(діаметр — 0,39 м). за спостереженнями автора
розкопок, верхню частину горну (обпалюваль-
ну камеру та під) було зруйновано ще в давни-
ну, тому більше деталей щодо його конструкції
встановити не вдалося. серед археологічних
матеріалів тут зустрічалися «…уламки кера-
мічних форм-штампів для нанесення рельєф-
1. Про одну з майстерень коротко повідомляє сам
автор (фронджуло 1974, с. 147). більше деталей
дізнаємося з щоденників дослідника, що зберіга-
лися в його особистому архіві, та згодом, через де-
кілька десятиліть, були опубліковані о. в. джа-
новим (джанов 1998; Майко, джанов 2015, с. 195,
рис. 77; 103—104).
ного орнаменту і уламки кераміки з подібним
же орнаментом», на підставі чого дослідник
дійшов висновку, що «…в печі випалювалася
штампована полив’яна кераміка» (фронджу-
ло 1974, с. 147). фото декількох фрагментів
матриць опубліковані о. в. джановим (1998,
рис. 2) 2 (рис. 3: 3—8). він же пов’язує період
функціонування майстерні з «золотоординсь-
ким» часом (джанов 1998, с. 87), згодом ок-
реслюючи його лише в межах XIV ст. (Майко,
джанов 2015, с. 194). Підстави для більш де-
тальної хронології відсутні.
на ділянці другої майстерні, локалізованої
серед приватної забудови на невеликому водо-
ділі між двома глибокими балками, розкопано
залишки кам’яної будівлі з двома печами-тан-
дирами та комплекс з чотирма гончарними гор-
нами (джанов 1998, с. 87—88, рис. 3; Майко,
джанов 2015, с. 194, рис. 104). горни споруд-
жені на попередньо знівельованій ділянці кру-
того схилу, двоярусні, округлі та підквадратні
в плані (рис. 2: II). Паливні камери впущені
в ґрунт, мають вигляд котлованів, обмазаних
глиною, без якихось допоміжних конструкцій,
підтримуючих теплопровідно-роздільний блок.
виділено 2 будівельних періоди в їх історії. на
думку автора публікації майстерня функціо-
нувала протягом другої половини XIV—XV ст.
та спеціалізувалася на виготовленні посуду з
декором у техніці сграфіто (джанов 1998, с. 88;
Майко, джанов 2015, с. 194).
за конструктивними особливостями гор-
ни обох майстерень знаходять аналогії в гон-
чарнях золотоординських ремісничих осередків
(див., напр. горни типу 1, 3 і 4 по: фёдоров-да-
выдов, булатов 1989, с. 225—230; Пигарёв 2008,
с. 11—17; 2015, с. 106—107; 110—111). тобто
вони цілком типові для керамічного виробниц-
тва на території улуг улусу і з’являються в
криму, очевидно, разом з підданими Монголь-
ської держави.
у публікації відсутні зображення згаданих в
тексті напівфабрикатів і уламків полив’яної ке-
раміки із заповнення випалювальних споруд,
а також синхронних їм культурних шарів, що
не дозволяє отримати більш повне уявлення
про продукцію, що випускалася. Представлені
лише матеріали з ями 1 (джанов 1998, рис. 4).
Проте через відсутність зафіксованої стратиг-
рафії залишається незрозумілою відносна хро-
нологія ями і виробничого комплексу, а також
відкритих на північ та північний схід від нього
кам’яної будівлі, двох тандирів та двох вкопа-
них піфосів. цілком можливо, що дата об’єктів
може не збігатися. наприклад, яма 1 може бути
більш пізньою порівняно з гончарною майстер-
нею і не мати до неї прямого відношення. При-
наймні, матеріали з неї, серед яких відзначені
горщики групи грв та фрагмент іспанської
2. доля інших знахідок з майстерні автору не відо-
ма.
10 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
люстрової чашки з орнаментом у вигляді лис-
тка чортополоху (джанов 1998, с. 88, рис. 4),
датуються часом не раніше середини — другої
половини XV ст. (тесленко 2004, с. 477; 2011),
а не першої половини XV ст., як це пропонує
автор публікації (джанов 1998, с. 88). до того ж
Рис. 2. судак (солдая): керамічні майстерні 1 та 2 на ремісничому посаді середньовічного міста; за: джанов
1998, рис. 1, 3
11ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
серед матеріалів з ями не зазначені напівфаб-
рикати, брак та пічний припас.
невелику колекцію артефактів, що безпо-
середньо мали відношення до процесу вироб-
ництва, вдалося відшукати в фондах націо-
нального заповідника «софія київська» та
його кримського філіалу «судацька фортеця»
15 років тому 1. це 14 триніжних підставок (се-
паї) та 2 уламки напівфабрикатів. дві триніж-
1. висловлюю подяку дирекції та співробітникам
нз «софія київська» та особисто о. в. джанову,
що сприяли вивченню матеріалів з музейних
фондів.
Рис. 3. судак (солдая): 1, 2, 9—12 — пічний припас; 3—8 — фрагменти форм для виготовлення «штампо-
ваної» кераміки; 13, 14 — напівфабрикати: 1—10 — майстерня 1; 11, 13 — ремісничий посад; 12, 14 — тери-
торія фортеці (3—8 — за: джанов 1998, рис. 2; решта — малюнок автора)
12 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
ки походять із заповнення горну в майстерні 1
(рис. 3: 1, 2, 9, 10), 10 — з майстерні 2 (рис. 4).
один уламок двох спечених чаш з орнаментом
сграфіто, не покритих поливою (напівфабри-
кат), та одну триніжку знайдено відповідно у
1971 (ск-71/к-39) та 1972 (ск-72/П-2 № 11) ро-
ках на посаді фортеці в «садибі ремісника XIV—
XV ст.» (рис. 3: 11, 13), що розташована не більш
Рис. 4. судак (солдая): пічний припас з майстерні 2; малюнок л. в. чміль та автора
13ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
ніж в 50—60 м південніше майстерні 2 (Майко,
джанов 2015, с. 189—190, рис. 97: 1; 98). Ще
один фрагмент напівфабрикату і 1 підставка
виявлені в 1987 р. на ділянці куртини XIV су-
дацької фортеці, між вежами лукіні ді фієскі
ді лаванья № 9 і безіменною № 10 (рис. 3: 12,
14) (баранов 2004; Майко, джанов 2015, с. 304,
рис. 165: 2). чіткий стратиграфічний контекст
цих знахідок залишився невідомим.
знайдені триніжки належать до двох типів.
Переважну більшість складає тип 1 — це плас-
кі трипроменеві вироби, що вписуються в пра-
вильний трикутник, з пірамідальними ніжка-
ми-шипами на кінцях (рис. 3: 2, 10, 11, 12; 4).
аналогічні підставки були досить поширеним
елементом пічного припасу в полив’яному ви-
робництві від китаю, де вони з’являються ще
в перші століття нової ери (Morgan 1942, p. 22),
до середземномор’я, включаючи території ві-
зантійського культурного впливу. тут вони
починають широко застосовуватися з початку
XIII ст. (Papanikola-Bakirtzi 1999, p. 21—22;
Waage 1933, p. 327—328, fig. 21: c). з появою
полив’яного виробництва в тавриці цей тип
стає найпоширенішим серед пічного припа-
су (тесленко 2005, с. 325—326; гинькут 2014,
с. 313—314).
одна підставка з майстерні 1 має інші морфо-
логічні особливості (тип 2). в неї відсутні піра-
мідальні ніжки, промені в перетині трикутної
форми, центр перехрестя позначений пальце-
вим відтиском (рис. 3: 1, 9). така форма більш
притаманна гончарним традиціям країн схо-
ду (див., напр. коваль 2010, с. 183). в значній
кількості вони відомі в матеріалах X—XIII ст.
столиці волзької булгарії білярі (кокорина
1986, с. 68, рис. 3: 4, 8, 9; 2006, рис. 9: 4, 8, 9), в
комплексах XIII—XIV ст. середньої азії (ста-
рий Мерв) (лунина 1969, рис. 16) та на тери-
торії азербайджану (исмизаде 1964, табл. V: 4,
5) і навіть потрапляли на русь, ймовірно, разом
з булгарськими переселенцями (коваль 2010,
с. 183, рис. 64: 27—28). близько XIV ст. такі се-
паї використовували в золотоординському аза-
ку (Перевозчиков 1993, с. 214—217, рис. 8: 16).
для візантійського гончарства аналогічні при-
ладдя не характерні (Papanikola-Bakirtzi 1999,
p. 21—22; Waksman 2012, p. 147, fig. 1), хоча ок-
ремі екземпляри знайдені в константинополі
(Hayes 1992, pl. 12h). відомі вони й серед пічно-
го припасу майстерень ізніку (візантійська ні-
кея, північний захід анатолії) (Aslanapa et al.
1989, p. 304), куди, можливо, потрапили зі схо-
ду, разом з носіями нових гончарних традицій,
після підкорення західної анатолії османами.
елементи орнаменту напівфабрикатів типові
для масової полив’яної кераміки XIV—XV ст. з
криму. хоча незначна кількість останніх доз-
воляє лише в загальних рисах визначитися зі
спеціалізацією обох майстерень, не даючи змо-
ги скласти виразну уяву про весь асортимент
продукції та специфіку декорування виробів.
натомість знахідки напівфабрикатів демонс-
трують особливості складу формувальних мас
кераміки солдаї, що фіксуються візуально. ви-
палений черепок виробів цегельно-червоний, в
їх пластичному тісті добре помітна значна кіль-
кість шамоту, природні домішки часток вапна і
окремих зерен дрібної жорстви місцевих порід
таврійської серії (алевролітів, аргілітів).
у Феодосії гончарні комплекси досліджу-
валися двічі. один з них був відкритий під
час розкопок феодосійської археологічної екс-
педиції іа ан срср спільно з феодосійським
краєзнавчим музеєм під керівництвом б. г. Пе-
терса за участю о. а. айбабіної на карантин-
ному пагорбі, в південній частині цитаделі
в 1975—1976 рр. розкоп закладено в районі
веж кріско і клемента VI з внутрішнього боку
оборонних рубежів. тут нижче рівня забудови
XVII—XVIII ст. виявлено «…фундаменти при-
міщень XIV—XV ст., що йдуть паралельно до
оборонних споруд Кафи, а також вимощена
вулиця, водостік і гончарна піч. Остання має
квадратну форму; в її обпалювальній камері
простежено залишки глиняного склепіння,
а на підлозі камери — роздавлену посудину і
сліди спеченої поливи. Камера згоряння одно-
канальна, складена з випаленої цегли на роз-
чині» (Петерс 1976, с. 377—378). При розкопках
горна знайдені триніжки, шматки склоподібної
маси, керамічний брак і напівфабрикати (Пе-
терс 1976, с. 377—378).
узагальнена інформація про ці знахідки,
але без ілюстрацій, була опублікована в 1995 р.
(сазанов, иващенко 1995, с. 118—120). з цієї
публікації та звітної документації дізнаємо-
ся більше деталей про конструкцію горну. він
був двоярусним з вертикальним ходом гарячих
газів. загальні розміри в плані — 1,25 × 1,25 м.
випалювальна камера не збереглася, вцілів
лише нижній ярус (паливний блок) та частко-
во теплопровідно-роздільний блок (розмір 1,0 ×
1,0 м) (рис. 5: 1—5). стіни топки складені з ка-
меню і обмазані зсередини товстим шаром вап-
няно-піщаного розчину. висота конструкції —
0,95 м. в західній її стінці влаштовано димохід
(повітряно-тяговий отвір), а в північній — отвір
для завантаження палива, який було закладе-
но вапняковими плитами (0,1 × 0,3 × 0,4 м). Пе-
ред ним зафіксовано залишки ями, розмірами
близько 0,4 × 0,5 м, глибиною до 0,3 м, заповне-
ної золою. Під спирався на 2 аркових склепіння,
що здіймалися від бокових стін. арки викладені
із випаленої цегли на вапняно-піщаному роз-
чині (рис. 5: 2—4). Поверхня поду та стінки верх-
ньої камери також споруджені з цегли (розмір
цеглин — 0,05 × 0,15 м). вціліла частина теп-
лопровідно-роздільного блоку мала 9 округлих
отворів — продухів (діаметром близько 0,08 м),
розташованих симетрично. з півночі і сходу від
горну збереглися залишки вимостки із щільно
підігнаних одна до одної плит вапняку (розмір
в плані до 0,3 × 0,4 та 0,4 × 0,5 м), влаштованої
14 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
для підходу до топки. біля південно-східного
кута печі було вмонтовано глек, призначення
якого достеменно не відомо (рис. 5: 6) (Петерс
1975, с. 9—10; 1976, с. 6—7). в цілому, конструк-
ція гону досить монументальна і що цікаво, зна-
ходить найближчі аналогії серед випалюваль-
них споруд з території італії (калабрії, апулії,
сицилії), зразки яких наводяться в спеціаль-
ному дослідженні о. о. бобринського, на жаль,
без посилання на першоджерело (бобринский
1991, с. 72, 79, рис. 23; 30; 46: 7, 8).
фото пічного припасу, напівфабрикатів та
готової продукції у звіті представлені досить
скромно (рис. 6). з тексту відомо, що в майстер-
ні використовувався пічний припас у вигляді
триніжок з шипами, аналогічних більшості
знайдених в судаку (рис. 6: 1). серед продук-
ції — фрагменти посудин відкритої форми на
кільцевих піддонах з монохромною прозорою
жовтою та зеленою поливою по світлому ангобу,
з орнаментом сграфіто та поліхромним розпи-
сом. Привертає увагу чаша напівфабрикат не
покрита поливою, з прокресленим рослинним
декором, що включав елементи у вигляді лис-
тя та спіралеподібних завитків, розмальованих
плямами зеленої та коричневої фарби (Петерс
Рис. 5. феодосія (кафа): гончарна майстерня на карантинному пагорбі, в південній частині ци-
таделі; за: Петерс 1975, с. 242, 257, 260, рис. 177; 203: 2; 206; 1976, с. 51, 52, рис. 190: 1; 191: 1
15ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
1976, с. 6—7, рис. 184: 2; айбабина 1988, с. 68)
(рис. 6: 2). Подібні вироби набувають поши-
рення з другої половини — останньої трети-
ни XIV ст., що не протирічить хронологічній
позиції комплексу в цілому. Його нижня дата
визначається періодом спорудження цитаделі
(1345—1352 рр.), верхня — знахідками монет
80-х рр. XIV ст. на черені горну (сазанов, ива-
щенко 1995, с. 118—120). серед матеріалів із
шарів, пов’язаних з функціонуванням та руй-
нуванням горну, окрім поліхромних виробів
з орнаментом сграфіто (рис. 6: 3, 6, 10) зустрі-
чаються також полив’яні посудини відкритої
форми з прокресленими монограмами, розпи-
Рис. 6. феодосія (кафа), гончарна майстерня: 1 — пічний припас; 2 — напівфабрикат; 3—10 — готові вироби;
за: Петерс 1975, с. 136, 138, 140, 143, рис. 11, 13, 15, 18; 1976, с. 33, 40, 44, 45, 50, рис. 173, 179, 183, 184, 189
16 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
сом білим ангобом чи аморфними плямами
марганцю, монохромним сграфіто, сграфіто та
резервом (рис. 6: 4, 5, 7—9).
друга гончарна майстерня досліджувалася
в 1994—1995 рр. феодосійською археологічною
експедицією кф іа нану під керівництвом
о. а. айбабіної. залишки полив’яного вироб-
ництва було виявлено на східному схилі того ж
карантинного пагорбу в районі південно-схід-
ної стіни цитаделі (Aibabine et al. 1999). Ма-
теріали розкопок детально не публікувалися. з
короткого повідомлення авторів робіт, викладе-
ного в тезах 7 Міжнародного конгресу по серед-
ньовічній кераміці середземномор’я, відомо,
що гончарний комплекс включав горн, дві гос-
подарські ями, піч-тандир, капітальну будівлю
і дві площадки для звалища різноманітних
відходів (Aibabine et al. 1999). Про конструкцію
горну судити складно, зрозуміло тільки, що
він був двоярусним з впущеною в ґрунт палив-
ною камерою, розміром в плані близько 1,10 ×
1,10 м. стінки випалювального блоку зберегли-
ся на висоту до 0,20 м. на час розкопок горн був
заповнений уламками власних конструктив-
них елементів, фрагментами напівфабрикатів
і готових полив’яних виробів, приладдям для
випалу. Пічний припас складався з триніжок,
аналогічних попереднім, та пробників для виз-
начення термостійкості глини. серед продукції
центру відмічені чашки і тарілки різних типів
з чотирма варіантами оформлення зовнішньої
поверхні: монохромною зеленою чи жовтою
глазур’ю по світлому ангобному ґрунті без до-
даткового декору; геометричним чи рослинним
орнаментом сграфіто під такою ж монохромною
поливою; орнаментом сграфіто, розмальованим
плямами коричневої і зеленої фарби; моногра-
мами із літер Мх (ім’я «Михаїл»). ілюстрації
відсутні. автори відзначають червоний з варіа-
ціями відтінків колір черепка випалених ви-
робів та шамот в складі їх формувальної маси,
хоча в пізнішому дослідженні зауважується,
що в кафі також виготовлявся посуд без домі-
шок шамоту в глиняному тісті (бочаров и др.
2013, с. 51). хронологія майстерні визначена за
знахідками монет в межах 1420-х років — кін-
ця XV ст. (Aibabine et al. 1999, p. 29). Полив’яні
вироби, які наразі прийнято співвідносити з
продукцією майстерень кафи XV ст., детально
проаналізовані в публікаціях автора цієї статті
(тесленко 2010; 2012; Teslenko 2015).
більше гончарень виявлено у старому
Криму та його околицях.
у 1940 р. о. л. якобсон згадує велику кіль-
кість уламків посуду з розписом білим ангобом
з «гончарної майстерні», виявленої під час зем-
ляних робіт по вул. червоноармійській в схід-
ній частині міста. додаткова інформація в його
повідомленні відсутня. Матеріали надійшли в
місцевий краєзнавчий музей, але були втра-
чені під час другої світової війни (якобсон
1950, с. 194).
найвагоміші на сьогодні відкриття належать
старокримській археологічній експедиції де-
ржавного ермітажу російської федерації (далі
де), яка під керівництвом М. г. крамаровсько-
го проводить розкопки солхату з 1978 р.
на жаль матеріали цих робіт опубліковані
також вкрай скупо. з двох коротких повідом-
лень М. г. крамаровського на звітних архео-
логічних сесіях де відомо про знахідки трьох
гончарних майстерень різної спеціалізації в
різних районах городища (крамаровский 1991;
зильманович, крамаровский 1992).
одна з них відкрита в центральній частині
середньовічного міста в 1987 р. вона була ос-
нащена горном «з внутрішньою паливною ка-
мерою наземного типу», спеціалізувалася на
виробництві «водоносного посуду» і функціо-
нувала в період з кінця XIV до початку XV ст.
(крамаровский 1991, с. 22—23).
друга — виявлена в 1990 р. на південно-
західній околиці сучасного старого криму, в
районі нової забудови, в 150—200 м на південь
від шосе сімферополь—феодосія (об’єкт «сол-
хат П»). тут досліджено три гончарних горна
(двоярусні, еліпсоїдної форми, впущені в мате-
рик, з одноканальною паливною камерою і ус-
тям), що слугували для випалу неполив’яного
кухонного посуду, серед якого — червоногли-
няні горщики та глеки, прикрашені рядками
прокресленого чи штампованого орнаменту
(крамаровский 1991, с. 21—22). за монетними
знахідкам над обпалювальною камерою (4 джу-
чидських пули, з яких 2 стерті: один — 50—60-
х рр. XIV ст., інший — 1383 р., карбований від
імені тохтамиша), верхня дата функціонуван-
ня комплексу може бути визначена в межах ос-
танньої чверті XIV ст.
третя майстерня досліджена в 1990—
1992 рр. біля південної стіни «караван-сараю»
(об’єкт XII). комплекс включав двоярусний
горн (округлий в плані, впущений в материк,
з устям і припічною ямою) під навісом; 7 пі-
фосів і яму 1 з виробничим браком (деформо-
вані скарбнички), триніжками і формами-ка-
липами для виготовлення посудин з тисненим
орнаментом. за монетними знахідками період
активної діяльності майстерні визначається
1320-ми роками. верхня дата комплексу — не
пізніше 50—60-х рр. XIV ст. (зильманович,
крамаровский 1992, с. 7—8; крамаровский,
зильманович 1993, с. 21—22). детальна харак-
теристика кераміки, креслення горнів і малюн-
ки посудин в публікаціях відсутні. взагалі із
знахідок полив’яної кераміки в старому кри-
му особливу увагу приділено лише одній чаші
зі сценою «молодіжної гулянки в гранатовому
саду», виявленій в заповненні землянки під
підлогою так званої «мечеті бей барса» в кон-
тексті зі 117 джучидськими монетами XIV ст.
(найбільш пізні з них монети хана абдаллаха,
1360—1370-ті рр. і часу правління тохтамиша,
1376—1399 рр. з верхньої частини засипу) (за-
17ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
лесская, крамаровский 1990, с. 18—26; кра-
маровский 2012, с. 170—193; 2016, с. 68—69).
без аналізу контексту опубліковані декілька
посудин та одна триніжка з виставок «золота
орда, історія і культура» (золотая орда… 2005,
с. 137—147) та «кримський юрт золотої орди:
спадок зниклої імперії» (тесленко, сейдалиева
2016, с. 85—100; 131—151), поодинокі екземп-
ляри чаш із зображенням «воїна зі щитом», «си-
дячого латинянина» (залесская, крамаровский
1990, с. 29, рис. 14; 15), глек з відтисненим у
формі декором, виявлений разом з аналогічни-
ми матрицями (крамаровский 1996, с. 99, 113,
рис. 3: 4), окремо згадуються фрагменти візан-
тійського імпорту епохи Палеологів (крамаров-
ский 2012, с. 298). коротко охарактеризована
полив’яна кераміка з комплексів 1330-х рр. —
кінця XIV — початку XV ст. (ями і водогін),
досліджених в 2013 р. біля медресе солхата
(крамаровский и др. 2014). о. в. гаврилов та
в. в. Майко серед ілюстрацій до науково-попу-
лярної книги навели кілька світлин місцевих
полив’яних виробів, знайдених в різних райо-
нах міста (гаврилов, Майко 2014, с. 25, 37, 44,
51, 65, 66, 68, 80, 96).
у той же час результати розкопок гончар-
ного комплексу округи солхату — поселення
бокаташ II, представлені більш детально. цей
археологічний об’єкт знаходиться в передгір’ях
пасма карасан-оба, в 1,4 км на південний схід
від м. старий крим (рис. 1). роботи тут прово-
дилися в 2001—2007 рр. на двох ділянках за-
гальною площею понад 1000 кв. м. Попередня
інформація про результати досліджень перших
п’яти польових сезонів опублікована авторами
розкопок М. крамаровським та в. гукіним в
серії звітів (крамаровский, гукин 2004; 2006;
2007; крамаровский 2012, с. 325).
на одній з ділянок (розкоп XXII, 2001—
2005 рр.) вивчено 7 наземних споруд, 2 напів-
землянки, 18 гончарних горнів (з них № 4 і 14
в публікації не представлені, конструкція 6
зарахована до обпалювальних споруд умовно,
ймовірно, це яма-колектор), 5 тандирів, 25 гос-
подарських ям. на іншій (розкоп XXIII, 2004—
2007 рр.) — виявлено 8 гончарних горнів, 2
наземні кам’яні споруди, 1 напівземлянка, 2
глинобитні печі, 2 тандира, 8 господарських ям,
матеріали з яких представлені в опублікованих
звітах (крамаровский, гукин 2006, с. 22—25,
30; 2007, с. 10—19, 22—23) і ще 12 (?) гончар-
них горнів (4 — в одній з майстерень з трьома
спеціалізованими приміщеннями), 5 наземних
кам’яних споруд-майстерень (?), 6 тандирів, 1
глинобитна піч і 10 господарських ям, коротка
інформація про які міститься лише в окремих
статтях (крамаровский 2009, с. 301—302; ло-
макин 2016, с. 17—18).
значні за площею розкопки гончарних май-
стерень дозволили отримати відомості з топог-
рафії, організації та спеціалізації місцевого
керамічного виробництва. виявлено комплек-
си гончарних горнів декількох будівельних пе-
ріодів. серед них як окремо розташовані випа-
лювальні споруди, так і згруповані по 2—4 та
об’єднані однією припічною ямою комплекси.
горни переважно двоярусні з вертикальним
ходом гарячих газів, сформованими паливним
(Пб), теплопровідно-роздільним (трб) та обпа-
лювальним (об) блоками і устям. нижня час-
тина споруди заглиблена в ґрунт чи скелю. По
деталям конструкції, що більш-менш вціліли,
можна визначити три варіанти облаштування
теплопровідно-роздільного блоку (далі трб)
(рис. 7).
Перший з них — це трб, що мав в основі кон-
сольний каркас з глиняних видовжених пря-
мокутних блоків (розміри двох вцілілих із гор-
ну 12: 0,52 × 0,23 × 0,11 і 0,46 × 0,24 × 0,10 м).
вони кріпилися в стінах горну паралельними
рядами один навпроти одного і з’єднувалися
замковим каменем чи великим уламком ке-
раміки по центру камери. Потім конструкція
обмазувалися глиною з грубими домішками.
в обмазці між рядами консолей влаштовува-
лися теплопровідні канали (наприклад, гор-
ни 9, 12 на розкопі XXII) (крамаровский, гу-
кин 2006, с. 13—15, чертеж 9) (рис. 7: горни 9
і 12).
для другого варіанту характерні опори-піло-
ни, що споруджувалися з плоских каменів на
глиняному розчині паралельно один одному
вздовж стін паливної камери. на них опирала-
ся черінь з теплопровідними каналами, сфор-
мована з глини зі значною домішкою соломи,
також, можливо, на каркасі із цеглин (напри-
клад, горни 7, 11 на розкопі XXII) (крамаровс-
кий, гукин 2004, с. 30, 36, чертеж 7, 10) (рис. 7:
горни 7, 11).
третій варіант відзначається облаштуван-
ням консольно-аркової конструкції із глиняної
цегли як основи для трб. тобто в паливній ка-
мері споруджувалися цегляні аркові склепіння
(розмір цеглин 0,30—0,40 × 0,20—0,25 × 0,10—
0,12 м), основа яких кріпилася в стінах топки.
Простір між арками заповнювали вже згаду-
вані консолі з видовжених блоків, з’єднані за-
мковими каменями чи великими уламками
кераміки. вони разом з арками утворювали
каркас для трб, що обмазувався глиною та об-
ладнувався продухами. такі конструкції горнів
відмічені переважно на ділянці розкопу XXIII
(горни 1, 2) (крамаровский, гукин 2006, с. 22—
24, чертеж 3) (рис. 7: горни 1 і 2). на думку до-
слідників пам’ятки, вони не знаходять анало-
гів не тільки на кримському півострові, але й в
ареалі золотоординської культури (крамаровс-
кий, гукин 2006, с. 28—29).
випалювальні споруди розташовувалися як
всередині приміщень, так і під відкритим не-
бом або навісом. досліджено майстерні з де-
кількох приміщень, де відбувався процес виго-
товлення й просушки готових виробів. в одній
з них (споруда 4 на розкопі XXII) знайдено де-
18 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
талі кам’яного ножного гончарного круга (кра-
маровский, гукин 2004, с. 31—33, табл. 34, 35,
113) (рис. 7). на території комплексу відкрито
також ями-глинники, резервуари для води, ко-
лектори для виробничих відходів тощо. як за-
уважують автори розкопок, тут, «на порівняно
невеликій території поселення… присутній
повний спектр керамічного виробництва, по-
чинаючи від первинної обробки глини і закін-
чуючи кінцевим продуктом» (крамаровский,
гукин 2004, с. 50).
у межах поселення вдалося прослідкувати
спеціалізацію окремих складових виробничого
комплексу. наприклад, на ділянці гончарного
центру, дослідженій на розкопі XXII, де зафік-
совані переважно горни першого та другого різ-
новидів, виготовлявся в більшості неполив’яний
посуд: плоскодонні і круглодонні горщики, пок-
риті сірим ангобом; посудини відкритої форми
(«неглибокі миски»); котли з загнутим всереди-
ну вінчиком, підтрикутними наліпами по верх-
ньому краю тулуба і петелькоподібними ручка-
Рис. 7. округа старого криму (солхату), поселення бокаташ II: основні типи гончарних горнів та кам’яний
гончарний круг; за: крамаровский, гукин 2004, с. 116, табл. 34; раскоп XXII, чертеж 10; 2006, раскоп XXII,
чертеж 10; раскоп XXIII, чертеж 5; малюнок автора
19ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
ми; різноманітні дископодібні та конусоподібні
кришки (крамаровский, гукин 2004, с. 7—51,
табл. 18—111; 2006, с. 12—18, 22—30, табл. 1—
167; 2007, с. 10—23, табл. 1—146). крім того тут
зустрічаються матриці (калипи) з заглибленим
візерунком (переважно в горні 17 та пов’язаній
з ним ямі 22) та триніжки (сепаї) зі слідами зе-
леної поливи (рис. 8; 9: 2—4) (крамаровский,
гукин 2004, табл. 110; 111; 2006, табл. 86; 90;
109), що свідчить про наявність виробництва
«штампованого» та глазурованого посуду. знай-
дено також один глек зі складним рослинно-гео-
метричним декором в техніці резерв і сграфіто,
не покритий поливою, тобто напівфабрикат
(рис. 9: 1). Матеріали з ями 22 супроводжува-
лися знахідками 9 монет, з яких 8 — золото-
ординських і сельджуцьких 1280—1290-х рр.
та 1 — візантійська, першої чверті XIV ст., що
дозволяє визначити хронологію комплексу з ке-
рамічними матрицями в межах останньої чвер-
Рис. 8. округа старого криму (солхату), поселення бокаташ II: керамічні матриці для виготовлення
«штампованих» посудин: 1, 2 — розкопки 2003 р.; 3—6 — розкопки 2004 р.; за: крамаровский, гукин 2004,
табл. 110, 111; 2006, табл. 86; 109
20 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
Рис. 9. округа старого криму (солхату), поселення бокаташ II: 1, 6, 7 — напівфабрикати; 2—5, 8, 9 — піч-
ний припас (розкопи 2004 р.: 1—4 — XXII; 5—9 — XXIII); за: крамаровский, гукин 2006, табл. 45, 87, 88, 90,
109, 160—163
21ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
ті XIII — першої чверті XIV ст. (крамаровский,
гукин 2006, с. 15—16, табл. 87—88). на жаль,
незначна кількість опублікованих знахідок не
дозволяє скласти повне уявлення про асорти-
мент полив’яних виробів.
у той же час на іншій ділянці в межах розкопу
XXIII, де переважали горни третього різновиду,
окрім різноманітного кухонно-столового неглазу-
рованого посуду, в одній з гончарень зафіксовано
велику кількість пічного припасу, напівфабри-
катів та готових виробів, прикрашених в техніці
сграфіто, що опубліковані більш детально (кра-
маровский, гукин 2006, с. 22—24, табл. 118; 125;
130—139; 141; 143; 145; 148; 150; 151; 153; 154;
156; 157; 160—163; 2007, с. 12—16, табл. 109; 110;
117; 126; 133; 136). ця майстерня обслуговувала-
ся двома горнами, об’єднаними однією припіч-
ною ямою (крамаровский, гукин 2006, с. 22—24,
чертеж 3) (рис. 7: горни 1 і 2, яма 2). судячи з
наявності або відсутності слідів поливи в горнах
зрозуміло, що вони мали різну спеціалізацію. в
одному з них, ймовірно, проводився перший ви-
пал виробів до покриття глазур’ю, в другому —
уже після їх глазурування.
серед припасу 2 типи триніжок. тип I — з не-
великими виступами-шипами для опори (рис. 9:
2—5) — знаходить широке коло аналогій на знач-
ній території і доволі стандартний для місцевого
керамічного виробництва. тип II — без таких
виступів, з трикутними в перетині променями та
пальцевим відтиском по центру (рис. 9: 8, 9), має
місцеву аналогію лише серед пічного припасу із
майстерні 1 в судаку і, як вже згадувалося, є більш
характерним для гончарства волжської булгарії,
а також країн сходу та центральної азії.
браковані та готові вироби представлені
посудинами закритої і відкритої форми де-
кількох видів: фляги, невеликі округлобокі
і вузькогорлі глеки, тарелі, тарілки, чаші та
чашки на кільцевих піддонах (рис. 9: 6, 7; 10;
Рис. 10. околиця солхату (старий крим), поселення бокаташ II: напівфабри-
кати з гончарної майстерні на розкопі XXIII 2004—2005 рр.; за: крамаровский,
гукин 2004, табл. 118; 125; 131; 134; 150; 153; 2006, табл. 57
22 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
11; 13: 1—3). Піддони низькі, виконані в тех-
ніці кільцевого наліпу. у більшості з них поміт-
не двостороннє розширення опорної площини
(рис. 10: 5, 8, 9, 13). черепок виробів насичено-
го жовто-червоного кольору, в глиняному тісті
міститься значна кількість природної домішки
жорстви вапняку, що перетворилася на вапно
під дією високих температур, та шамот. для
Рис. 11. околиця солхату (старий крим), поселення бокаташ II: напівфабрикати й готові вироби з гончар-
ної майстерні на розкопі XXIII 2004 р.; за: крамаровский, гукин 2004, табл. 136; 138; 139; 143; 145; 148; 151;
154; 156
23ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
глазурування застосовувалася здебільшого
прозора полива темно-зеленого чи болотяного
кольору. декор посуду відзначається доволі
оригінальними геометричними композиція-
ми, зображеннями птахів, чотириногих тварин
(ймовірно, копитних) та людей (крамаровский,
гукин 2006, с. 22—24, табл. 118; 125; 130—139;
141; 143; 145; 148; 150; 151; 153; 154; 156; 157;
160—163) (рис. 9: 6, 7; 10; 11; 12: 5, 6; 13). ці
малюнки за своїм стилем не знаходять навіть
приблизних аналогій серед опублікованих ма-
теріалів з інших гончарних осередків криму, а
також золотоординських комплексів Поволжя,
Подоння, Придніпров’я та Придністров’я. від-
далені асоціації викликають керамічні вироби
з майстерень середньої азії (наприклад, Мер-
ву чи Прикопетдагського регіону, що на тери-
торії сучасного Південного туркменістану), де
також відома манера заповнення різноманіт-
них фігур кільцями та крапками (бяшимова
1989, с. 42—43, 47, 52). більш виразних пара-
лелей відшукати поки що не вдалося. відзна-
чимо лише, що мотив плям та крапок був до-
сить популярним в країнах близького сходу
та центральної азії. наприклад, в народному
мистецтві туркменістану він є обов’язковим в
килимарстві та вишивці одягу як орнамент-
оберіг (бяшимова 1989, с. 69).
у той же час в декорі виробів майстерень
бокаташу зустрічаються комбінації з концен-
тричних спіралей та кіл, радіальних прямих
та хвилястих ліній (рис. 12: 1—4, 7—9), що
взагалі набули широкої популярності в ор-
наментації полив’яної кераміки в східному
Рис. 12. околиця солхату (старий крим), поселення бокаташ II: полив’яні вироби з гончарної майстерні та
інших комплексів 2004—2005 рр.; за: крамаровский, гукин 2004, табл. 122, 135; 2006, табл. 15; 109; 126; 136
24 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
середземномор’ї та Причорномор’ї протягом
останньої третини XIII — на початку XIV ст.
(Waksman, Teslenko 2010). тож, на прикладі
бокаташу маємо нагоду в рамках одного реміс-
ничого поселення спостерігати прояви насліду-
вання модним тенденціям часу поряд з яскра-
вою індивідуальною, ймовірно, традиційною
творчістю окремих ремісників.
в цілому матеріали з поселення бокаташ II,
свідчать про те, що значну частину його меш-
канців складали гончарі досить широкого
спектру спеціалізації, серед яких були майстри
по виготовленню декоративного полив’яного
посуду з рельєфним «штампованим» декором
та з орнаментом сграфіто.
відмінності в конструкції горнів, пічному
припасі, асортименті виробів, техніці та стилі
декору вказують на діяльність тут носіїв різних
культурних традицій, які, скоріш за все, меш-
кали на поселенні компактними групами. на
думку М. г. крамаровського, гончарне вироб-
ництво на поселенні бокаташ II мало родин-
ний характер, тобто майстерні могли належати
окремим сім’ям ремісників, що спеціалізували-
Рис. 13. Продукція гончарної майстерні поселення бокаташ II в околиці солхату: 1, 2 — напівфабрикати;
3, 4 — готові вироби (1—3 — бокаташ II, 2004 і 2006 рр. (розкоп XXIII); за: тесленко, сейдалиева 2016, с. 89,
94, 142—143, № 83, 88, 90; 4 — судак, 1983 р.; за: баранов 1983, с. 7, рис. 11: 4; 13)
25ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
ся на певному виді продукції (золотая орда…
2005, с. 139). отже, цілком можливо, що виго-
товленням посуду з оригінальнім орнаментом
сграфіто також займалася одна з родин гон-
чарів. Проте започатковані нею традиції не
прижилися на півострові, а їх специфічний де-
коративний стиль не набув тут подальшого роз-
витку. слід відзначити, що знахідки продукції
цієї майстерні на інших пам’ятках взагалі
зустрічаються рідко. окремі полив’яні виро-
би з характерним орнаментом сграфіто відомі
в культурних шарах рубежу XIII—XIV ст. на
тепсені (Посідіма) (Майко 2008, с. 469, рис. 4:
1; бочаров 2017, с. 434, рис. 26: 6), та в судаку
(баранов 1983, с. 7, рис. 11: 4; 13) (рис. 13: 4) 1.
у комплексах останньої чверті XIII — початку
XIV ст., наприклад, азаку, де доля кримської
кераміки складає вже не менше 20—30 % ім-
порту, подібні вироби не відзначені. складаєть-
ся таке враження, що ця майстерня існувала
зовсім короткий проміжок часу десь наприкін-
ці XIII, рубежі XIII—XIV ст., і її продукція не
набула значного поширення на відміну, нап-
риклад, від кераміки, прикрашеної концент-
ричними колами та спіралями і «штампованої»
кераміки з інших майстерень цього чи спорід-
нених осередків, яка зустрічається досить часто
і на значних відстанях від центрів її виробниц-
тва (кравченко 1986, с. 78—79, рис. 31; белин-
ский, Масловский, 1998, с. 218, рис. 16: 4—5;
Масловский, 2006а, с. 368—369, рис. 24; 2017,
с. 472—473, рис. 4: 7—9; козырь, боровик 2017,
с. 337—339, рис. 1: 2, 3; ельников, тихомолова
2017, с. 357—360; Юдин 2015, с. 214—226).
хронологічна позиція складових гончар-
ного комплексу поселення бокаташ II визна-
чається чисельними монетними знахідками 2.
найбільш ранні відносяться до останньої чвер-
ті — кінця XIII ст. (понад півсотні, серед яких
мідні анонімні монети 70—80-х рр. XIII ст.;
срібні дирхеми туга-Менгу 1280—1287 рр.;
тула-буги 1287—1290 рр. та інші), найбільш
пізні — до 60—80-х (?) рр. XIV ст. (наприклад,
мідна монета трапезундського імператора
олексія III 1349—1390 рр.; анонімний пул кар-
бування сарая, 80-і рр. XIV ст.; пул абдалаха
(азак?), 1362/63—1363/64 рр.) (крамаровский,
1. на жаль, судацька знахідка не має чіткого архе-
ологічного контексту, зі звіту зрозуміло лише, що
культурні нашарування, з яких вона походить,
відносяться до початку «генуезького» періоду (ба-
ранов 1983, с. 6—8). слід відзначити, що об’єктів
рубежу XIII—XIV ст. на території криму поки що
досліджено взагалі вкрай мало і є певні труднощі з
визначенням специфіки речового комплексу цього
часу. тобто в подальшому, з появою нових даних,
картина, безумовно, може дещо змінитися.
2. за період 2001—2005 рр. знайдено більше двох з
половиною сотень монет, серед яких переважають
джучидські монети карбування криму / солхату,
зустрічаються монети візантії, болгарії, ірану і
Малої азії (крамаровский, гукин 2004, с. 299—
300; 2007, с. 210—214).
гукин 2007, с. 209—214). виходячи з аналізу
стратиграфії і нумізматичних матеріалів, ав-
тори розкопок виділяють 3 будівельні періоди
для поселення і 2 головних періоди функціону-
вання гончарного комплексу (крамаровский,
гукин 2006, с. 29—30). на перший з них, що
датується другою половиною — кінцем XIII —
1330-ми рр., припадає становлення і розквіт
майстерень, що спеціалізуються на випуску
широкого асортименту простого і полив’яного
посуду. другий період відноситься до кінця
правління джанібека (1343—1357) — часу
правління тохтамиша (1375—1395) і характе-
ризується припиненням випуску полив’яних
виробів, скороченням асортименту іншої про-
дукції і переходом на виготовлення «стандар-
тизованого масового посуду, переважно кухон-
ного» (крамаровский, гукин 2007, с. 23). як
відзначають дослідники пам’ятки «…напере-
додні періоду анархії 1357—1380 рр. гончарне
виробництво на поселенні Бокаташ II занепа-
дає» (крамаровский, гукин 2007, с. 23). на ру-
бежі XIV—XV ст. ділянка, де розташовувалися
майстерні, вже використовується під христи-
янський некрополь (крамаровский, гукин
2004, с. 19, 43—47; 50; 2006, с. 24—25, 30—32;
2007, с. 21—23). серед можливих причин зане-
паду називають пандемію чуми, що спалахну-
ла в 1346 р., спричинивши запустіння регіону
та регрес транзитної торгівлі (крамаровский,
гукин 2006, с. 30) 3. Певну роль в цьому про-
цесі могла відіграти і так звана «криза тани»
1343—1347 рр., наслідками якої стала 3 літня
осада кафи татарами та 5-літня перерва в тор-
гівлі італійців з «сарацинами» (карпов 2016),
в якій, як відомо, керамічна продукція осеред-
ків Південно-східного криму займала досить
значне місце (див., напр. Масловский 2006а,
с. 355—373; 2012а; 2017). крім того негативним
чинником могла стати наростаюча конкурен-
ція з боку міських майстерень солхату, кафи
чи солдаї тощо. доля ремісників бокаташу в
цьому історичному контексті залишається не-
відомою, а їх походження є досить цікавим пи-
танням для подальших студій. Проте наразі
майстерні бокаташу залишаються одними з
найбільш ранніх та найкраще досліджених
серед відомих гончарних осередків криму, де
виготовлявся полив’яний посуд.
окрім великих міських центрів з їх околиця-
ми, численні свідоцтва полив’яного виробниц-
тва, як вже згадувалося, зафіксовано на серед-
ньовічному городищі в приморському містечку
алушта та на території генуезької фортеці чем-
бало в балаклаві. ці матеріали публікувалися
раніше доволі докладно (гинькут 2005, с. 495—
512; 2014; тесленко 2005, с. 324—348; Ginkut
2012; Teslenko, Waksman 2016), тому наведемо
лише узагальнені дані.
3. Про роль чуми в занепаді монгольської держави
взагалі див., напр. Шамільоглу 2001, с. 18—29.
26 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
в Алушті за 15 років археологічних дослід-
жень (1981, 1984—1994, 1998—1999, 2009 рр.,
розкопки в. а. сидоренко, в. л. Мица, і. б. те-
сленко) було знайдено 36 цілих і фрагментова-
них триніжок, 351 уламок не покритих поли-
вою заготовок не менше ніж від 81 посудини
відкритої форми на кільцевих піддонах 1 та од-
нієї кришки (рис. 14; 15). за візуальними озна-
ками та за хімічним складом визначено також
1. реконструйовано 3 цілі форми, 57 вінчиків, 13
верхніх частин корпуса з вінчиком, 8 денець.
Рис. 14. алушта, середньовічне городище,
продукції гончарної майстерні: I — типи
виробів; II — пічний припас; малюнок ав-
тора
27ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
близько 93 фрагментованих готових виробів,
які могли бути продукцією цього центру, що
походять як з розкопок в алушті (65 одиниць),
так і з інших пам’яток Південного і Південно-
західного криму (6 — з фуни, 6 — з ай-тодо-
ру, 2 — з верхньої ореанди, 1 — з чембало,
Рис. 15. алушта, середньовічне городище, продукція гончарної майстерні: напівфабрикати; малюнок автора
28 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
13 — з поселення на західному підніжжі г. аю-
даг) (Teslenko, Waksman 2016; тесленко 2016а,
с. 141—142, рис. 6, цв. вст. 2: 1—5, 9; тесленко
и др. 2017, с. 205, цв. вст. 23; 24) (рис. 16).
триніжки двох типів: 35 з них — це най-
більш масові в тавриці трипроменеві виро-
би з пірамідальними опорами (рис. 14: II, 2,
3) і одна — незвичайної форми, з монолітною
Рис. 16. алушта, середньовічне городище, продукція гончарної майстер-
ні: готові вироби
29ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
округлою площадкою і високими ніжками
(рис. 14: II, 1). судячи з етнографічних даних
вона могла використовуватися як нижня під-
ставка під перевернуту догори дном посудину
(джаббаров 1971, рис. 10: 6). однак слідів кон-
такту алуштинської триноги з полив’яними ви-
робами (плям глазурі на поверхні) не виявле-
но, тому не можна з упевненістю говорити про
використання її у виробництві глазурованого
посуду.
для продукції майстерні властивий щіль-
ний черепок жовто-червоного або коричнево-
червоного кольору на зламі, іноді з тонким ко-
ричневим шаром біля зовнішньої поверхні. у
складі формувальної маси фіксується значна
кількість дрібного та середнього піску, зерна
жорстви щільного мінералу темно-коричнево-
го або сіро-коричневого кольору дрібної і серед-
ньої фракції (довжиною до 0,3—0,4 см) (місцеві
породи таврійської серії). в окремих випадках
в тісті помітні також частки пухкого мінералу
білого кольору, ймовірно, вапняку. Можливо,
для виготовлення посудин використовувалися
глинища з різним природним вмістом карбо-
нату кальцію (CaCO3). всі вироби сформовані
на гончарному крузі (етап рфк-7). Піддони ви-
конані в техніці кільцевого наліпу, переважно
конічної форми, декількох варіантів конфігу-
рації профілю (тесленко 2005, с. 328) (рис. 15:
20—24).
в асортименті виробів визначається не менш
ніж 3 види посудин відкритої форми (тарілки,
чаші та чашки), що в залежності від особли-
востей форми підрозділяються на 13 типів, та
один тип кришок з округло-витягнутим навер-
шям (рис. 14: I).
оформлення поверхні посудин досить різно-
манітне. зустрічаються як вироби без декору,
тільки покриті глазур’ю по світлому ангобу,
так і прикрашені в техніці монохромного або
поліхромного (з додатковим підфарбуванням
малюнку коричневими та зеленими фарбами)
сграфіто, часом в поєднанні з резервом (рис. 15;
16). в одному випадку зафіксовано розпис бі-
лим ангобом у вигляді радіальних смуг, що
розходяться від центральної плями (рис. 15:
18). для гравіювання використовувалися інс-
трументи з різною шириною робочої поверхні.
в малюнках переважає поєднання широкої
лінії, що показує ключові елементи або контур,
з тонкою, що доповнює деталі зображення. По-
верхня покривалася прозорою поливою зелено-
го, жовто-коричневого, світло-жовтого кольорів
різної насиченості. на тарілках та неглибоких
мисках основна увага приділялася орнамента-
ції внутрішнього поля. глибокі чаші часто при-
крашалися ще й зовні (рис. 15; 16).
у побудові декоративних композицій засто-
совувалося концентричне, радіальне і вільне
розташування складових малюнку, серед яких
широкий спектр рослинних і геометричних
мотивів, а також зображення птаха (голуба?)
(рис. 15: 23). характерними для даної майстер-
ні елементами декору були такі: концентричні
круги та спіралі; медальйони в техніці резерву
в центрі посудин; вузькі орнаментальні пояси
вздовж контуру поля чи по бортам і корпусу
глибоких посудин, часом з досить складним
рослинно-геометричним наповненням із хвиль,
меандрів, ромбів, напівпальмет, центричних
спіралей, S-подібних фігур тощо; геометричні
фігури, переважно трикутники і овали, запов-
нені лінійним чи сітчастим штрихуванням, ма-
ленькими одновитковими спіралями, рядами
ламаних ліній, лусочками; пальмети, напів-
пальмети; трилисники і листки з хвилястим
краєм, що розходилися від центру, заповнюю-
чи все внутрішнє поле; комбінації з радіаль-
них прямих та ламаних ліній та інші елементи
(рис. 15; 16).
в цілому в орнаментації виробів алуштинсь-
кої майстерні значне місце посідали традиції,
притаманні кераміці візантійського кола. ос-
кільки найбільше аналогій орнаментальним
мотивам вдалося знайти на балканах, а саме
на території сучасних болгарії і греції (ве-
лико тирново, червен, салоніки) та в захід-
ній анатолії (георгиева 1974; 1985; Йосифова
1982; цветков 1989; François 1995, pl. 18: a;
Vavylopoulou-Charitonidou 1989, fig. 16—18;
21; 22; 41; Papanikola-Bakirtzi 1999, p. 188,
205—210, 215—216; Böhlendorf-Arslan 2004;
Waksman 2012), то цілком можливо припусти-
ти, що майстер, який організував виробництво
художнього полив’яного посуду в лусті, міг по-
ходити з якогось із цих регіонів. Проте його по-
чин, як і у випадку з майстернею на бокаташі,
не прижився на місцевому ґрунті.
Період найбільш активної діяльності алуш-
тинської гончарні визначено в межах близько
другої третини XIV ст. її продукція, судячи з
географії знахідок, поступала, переважно, на
локальні ринки, сягаючи чембало на заході
та сугдеї на сході. Проте в незначній кількості
вона потрапляла навіть за межі півострову
(Teslenko, Waksman 2016).
серед причин занепаду виробництва могли
бути трагічні події в регіоні, наслідком яких
стала тотальна пожежа, що знищила забудо-
ву на городищі не раніше середини 60-х рр.
XIV ст. (тесленко 2005, с. 332—333; Mыц 2009,
с. 55—68), конкуренція з боку потужніших ви-
робничих центрів Південно-східного криму,
продукція яких заполонила місцеві й заморські
ринки 1 (Масловский 2017; тесленко 2017,
с. 392—395; тесленко и др. 2017, с. 201—205)
тощо. зрештою в комплексах XV ст. полив’яна
кераміка з ознаками алуштинської групи вже
не зустрічається.
1. як відомо, після передачі лусти (алушти) разом
з іншими приморськими поселеннями генуї в
1380-х рр. на узбережжі таврики встановлюється
монополія кафи на торгівлю.
30 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
на території фортеці Чембало за період з
1999 по 2013 рр. (керівники розкопок М. о. алєк-
сєєнко, с. в. дьячков, с. б. адаксіна, в. л. Миц)
виявлені наступні свідоцтва виробництва
полив’яної кераміки: пічний припас, брак, напів-
фабрикати, шматочки оплавленої глини.
Пічний припас складають невеликі одно-
манітні трипроменеві підставки з ніжками-ши-
пами, найпоширенішого в тавриці типу. всього
в колекції близько 40 цілих та фрагментова-
них виробів трьох стандартів розміру (гинькут
2014, с. 313—314, рис. 2; 3) (рис. 17: II, 1—3).
Рис. 17. балаклава, фортеця чембало, продукція гончарної майстерні: I — типи виробів; II — пічний при-
пас; за: гинькут 2014, рис. 2; 4—7; Ginkut 2012, fig. 2—5; Waksman, Ginkut 2015, fig. 1; малюнок автора
31ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
Рис. 18. балаклава, фортеця чембало, продукція гончарної майстерні: 1—6 — напівфабрикати; 7—15 — го-
тові вироби; за: гинькут 2014, рис. 2; 4—7; адаксина и др. 2010, с. 22, 69, рис. 91; 92; адаксина и др. 2012,
с. 12, 14, 110, 113, рис. 67: 1; 71: 1; Ginkut 2012, fig. 2—5; Waksman, Ginkut 2015, fig. 1; малюнок автора
32 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
заготовки під покриття поливою фрагменто-
вані. вони належать одному глеку і не менш
ніж двом десяткам посудин відкритої форми.
крім того, з розкопок походить кілька десят-
ків уламків та реконструйованих форм гото-
вих вкритих поливою виробів цієї майстерні
(Ginkut 2012; гинькут 2014).
черепок їх щільний, на зламі червоного
кольору з рожевим відтінком. формувальні
маси ретельно вимішані з крихтами шамоту
і вапна. Посудини сформовані на гончарному
крузі (етап рфк-7). Піддони виконані в техніці
кільцевого наліпу, мають форму, близьку до
циліндричної, або злегка розширені на конус
з заокругленим чи сплощеним опорним краєм
(рис. 17: I; 18). наразі в асортименті налічуєть-
ся три види посудин відкритої форми (таріл-
ки, чаші, чашки), що об’єднують не менш ніж
17 типів виробів (рис. 17: I).
способи декоративного оформлення різно-
манітніші, ніж в алуштинській майстерні. тут,
окрім простого глазурування по світлому ан-
гобному ґрунті, монохромного і поліхромного (з
зеленою та коричневою розмальовкою) сграфі-
то, використовувалося рельєфне моделювання
корпусу (рис. 17: I, тип 2.7, 2.8), частіше зуст-
річається розпис білим ангобом, виконаний в
іншій манері (рис. 18: 11). сграфіто наносилося
як однозубим, так і тризубим тонкими різцями.
техніка резерву не відмічена (гинькут 2014,
с. 317—321).
залежно від можливостей, що надавалися
формою виробу, могла прикрашатися як його
внутрішня, так і зовнішня поверхня. з середи-
ни застосовувалися концентрична і радіальна
моделі розташування орнаменту. серед поши-
рених композиційних рішень слід відзначити
складні розетки з серцевиною у вигляді кон-
центричних кіл чи крупної спіралі та пелюстка-
ми з листя еліптичної чи перисто-розгалудже-
ної форми (останні нагадують листя фінікової
пальми); комбінації із дуг, що утворювали 7 чи
8-променеві фігури; перехрестя з 4 ліній, увін-
чаних овальними листами на кінцях, що поді-
ляли поле чаші на 8 секторів, та інші (рис. 17:
I; 18: 1, 3, 4, 6—10, 12). декоративні композиції
доповнювалися ламаними лініями, видовже-
ними овалами та трикутниками з лінійним
чи сітчастим штрихуванням, центричними та
видовженими спіралями. на внутрішньому
полі посудин зрідка трапляються сюжетні сце-
ни із зображенням птахів, людей та міфічних
істот (рис. 18: 13—15). зовні виробів відмічено
лише прості орнаментальні пояси з прямих чи
хвилястих ліній; горизонтальних зигзагів, ут-
ворених паралельними лініями чи мендале-
подібними фігурами; вузьких смуг, заповнених
сіточкою в поєднанні з вертикальними прями-
ми (рис. 17: I; 18: 2, 3, 6, 13).
декоративне оформлення полив’яної чем-
бальскої кераміки, як і інших майстерень, без-
сумнівно диктувалося певними модними тен-
денціями періоду в поєднанні з естетичними
уподобаннями виконавців, які багато в чому
мали бути обумовлені певними традиціями їх
культурного середовища. на думку н. в. гінь-
кут, в декорі та формах чембальськї керамі-
ки найпомітнішим є синтез візантійських (в
варіаціях балканського регіону) і закавказь-
ких (територія грузії, вірменії) традицій, хоча
відзначаються окремі елементи, властиві для
мистецтва італійських і близькосхідних (сірія,
кіпр) гончарів (гинькут 2014, с. 317—321).
виходячи з контексту більшості знахідок,
н. в. гінькут визначає найбільш плідний пе-
ріод діяльності майстерні в чембало — з кін-
ця XIV ст. до 1430-х рр. остаточне припинення
виготовлення глазурованого посуду дослідни-
ця пов’язує з захопленням фортеці османами в
1475 р. (2014, с. 322—323).
ареал розповсюдження готової продукції
майстерень чембало також неширокий. зуст-
річається вона безпосередньо на території фор-
теці та її найближчої округи, що свідчить про
локальність виробництва та обслуговування
переважно зони впливу консульства чембало.
таким чином, очевидно, що з шести відомих
нині осередків виробництва полив’яної керамі-
ки в криму матеріали лише трьох майстерень
з алушти, фортеці чембало і бокаташу опуб-
ліковані детально і дозволяють скласти більш-
менш повну уяву про їх продукцію.
водночас результати розкопок з найбільших
міст криму періоду джучидів — солдаї, сол-
хату та кафи, ще й досі здебільшого не введені
до наукового обігу. тому про масову продукцію
їхніх керамічних майстерень можна судити
здебільшого за непрямими даними, виходячи з
відомих технологічних характеристик виробів,
на основі яких вони можуть бути виділені в ке-
рамічних колекціях.
ГРУпА пІВДЕННО-схІДНОГО
КРиМУ (псК). ЗАГАЛьНА
хАРАКТЕРисТиКА
значного прогресу у виділенні полив’яної
кераміки Південно-східного криму як компо-
ненту речових комплексів пам’яток за межами
півострова вдалося досягти завдяки застосу-
ванню етно-археологічного підходу до оброб-
ки великих об’ємів кераміки, методологічні
та методичні засади якого були сформульо-
вані о. о. бобринським наприкінці 1970-х рр.
(бобринский 1978). на початку 1990-х рр. його
було втілено на практиці для аналізу серед-
ньовічної кераміки з азаку і. в. волковим. в
основі цього підходу лежать техніко-техноло-
гічні характеристики гончарних виробів (склад
формувальних мас, рівень навичок гончарів,
техніка моделювання виробів тощо), за якими
спочатку вони розподіляються на групи, що
об’єднують продукцію однієї або споріднених
майстерень, з подальшим розподілом на відді-
33ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
ли (за наявністю або відсутністю поливи), види
(за морфологічними ознаками, пов’язаними з
призначенням посудин) і типи (за комплексом
стійких технологічних і морфологічних ознак
та розмірів) (волков 1992, с. 2; 2005, с. 131—
133). на підставі матеріалів з розкопок аза-
ку і. в. волков визначає специфічні технічні
характеристики масової кримської кераміки,
об’єднуючи її в групу східного або Південно-
східного криму (далі Пск) з підгрупами кафа,
солдая і солхат, що розрізняються переважно
за концентрацією шамоту в тісті і способами
формування піддонів (волков 1992, с. 9—10;
2005, с. 137). тобто дослідник окреслює ключові
ознаки для атрибуції продукції трьох великих
гончарних осередків, які залишилися найменш
вивченими в самому криму.
характеристики сировини та технології ви-
готовлення виробів такі:
• пластичні однорідні формувальні глиняні
маси без вмісту піску, здебільшого з доміш-
ками шамоту різної концентрації та природ-
нім нестабільним вмістом жорстви вапняку
різних розмірів, яка, розширюючись під дією
високих температур, спричиняла на поверх-
ні кратероподібні вищербини;
• застосування швидкісного кругу для форму-
вання більшості виробів (на плоских денцях
добре помітні сліди зрізання ниткою чи дро-
том, а всередині посудин закритої форми —
сліди ротації);
• рівномірний окислювальний випал, що да-
вав черепок від світлого червонувато-беже-
вого до насиченого жовто-червоного та ко-
ричнево-червоного кольору;
• прозора зелена, жовта, коричнева чи жовто-
коричневого полива різних відтінків.
Проте подальший розподіл кераміки Пск
за майстернями, як вже відзначалося, досить
умовний. на наш погляд, зараз більш-менш
впевнено можна визначитися лише з двома ве-
ликими підгрупами, які в майбутньому, з по-
явою більш виразних критеріїв, можуть бути
роздроблені детальніше.
для однієї з них, що отримала назву «сол-
хат», властива значна концентрація крупних
часток шамоту та вапняку в тісті, насичений
червоно-помаранчевий чи коричнево-червоний
колір випаленого черепка, більш інтенсивне за-
барвлення глазурі, збіг кольорових пігментів з
контурами гравійованого малюнку на виробах
з поліхромним декором, застосування техніки
вирізання піддонів з монолітного дна посудин.
хоча останній показник не є стабільним (Мас-
ловский 2006а, с. 355—356; 2017, с. 456).
відмінними рисами другої підгрупи, що має
назву «кафа», є менша концентрація шамо-
ту дрібнішої фракції в тісті або й повна його
відсутність, менш насичений жовто-червоний
колір черепка, поверхня якого помітно світлі-
ша зламу, слабше забарвлені глазурі, розплив-
часті плями розпису гравійованого орнамен-
ту та застосування техніки кільцевого наліпу
при формуванні піддонів (Масловский 2006а,
с. 356; 2017, с. 456—457).
третя підгрупа — «судак», яку виділяє
і. в. волков, а слідом за ним і а. М. Масловсь-
кий (2006а, с. 356), не надто виразна, що від-
значають і самі дослідники. візуальні характе-
ристики формувальних мас напівфабрикатів,
які вдалося оглянути, практично такі самі як
і в підгрупи «солхат». вони не мають якихось
чітких відмінностей, принаймні помітних без
спеціальних фізико-хімічних досліджень. тому
зараз розділити ці підгрупи досить складно.
звичайно, за таких обставин достеменно
визначити походження виробів навряд чи мож-
ливо. тому створення окремих типологічних
класифікацій для кожної з підгруп потребує
подальших зусиль, так само як і розподіл кера-
міки за конкретними виробничими центрами.
тож нинішній рівень знань про гончарне ви-
робництво в Південно-східному криму дозво-
ляє лише дати узагальнюючі характеристики
морфологічних та стилістичних ознак групи
Пск, означивши окремі спостереження щодо
належності їх до окремих підгруп.
Проте, незважаючи на певні недоліки, зап-
ропонований і. в. волковим метод поділу ма-
теріалу набув широкого застосування в прак-
тиці азовських і кримських археологів, як
найбільш результативний. Переважно за та-
ким принципом полив’яна кераміка Пск була
виділена в речових комплексах кінця XIII—
XIV і XV ст. Подоння, Поволжя, Північного
кавказу і русі (волков 1992, с. 9—12; 2007a,
с. 36; 2007b, с. 27—31; 2016, с. 197, рис. 64;
белинский, Масловский 1998, с. 209—219;
2005, с. 160—177; Панина, волков 2002, с. 90;
недашковский 2000, с. 105, рис. 28: 2, 4; ко-
валь 2002; 2010, с. 106, 109—134; Масловский
2006a, с. 355—388; 2007; 2012a; 2017; Пьянков
2007; Полубояринова 2008, с. 57—61, рис. 6, 7;
ил. V, VI; курочкина 2012; кубанкин, Маслов-
ский 2013, с. 136—137; бочаров, Масловский
2015; Юдин 2015; арамарчук, дмитриев 2017,
с. 501—506, 507—510). це в свою чергу сприяло
збільшенню якісної інформації щодо її дату-
вання, видового і типологічного різноманіття
та ареалу розповсюдження.
ОсОБЛиВОсТІ хРОНОЛОГІї
в останні роки найбільш повний аналіз ви-
робів групи Пск та їх детальну хронологію в
межах останньої третини XIII — кінця XIV ст.
пропонує російський археолог а. М. Масловсь-
кий за матеріалами з азаку (2006a, с. 355—371;
2012а; 2017).
узагальнюючі дослідження з цієї проблема-
тики на матеріалах криму поки що не побачили
світ, незважаючи на те, що знахідок полив’яної
кераміки накопичено вже досить багато. роз-
копки різного масштабу велися на більш ніж
34 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
півсотні археологічних пам’яток півострову з
залишками антропогенної активності часів
джучидської держави (тесленко 2016b). серед
них є й комплекси з більш-менш визначеними
датами, що утворюють декілька хронологічних
груп. розглянемо їх детальніше.
1. 1260—1270-ті рр. — остання чверть XIII ст.
культурні залишки з шарами масштабної по-
жежі, що відбулася не раніше 1250—1260-х рр.
та призвела до знищення цілих міст, зафіксо-
вано в херсонесі, ескі-кермені, баклі, алушті
та інших середньовічних населених пунктах
(айбабин 1991, с. 49; 2014, с. 223; Мыц 2015;
2016; золотарев, коробков, ушаков 1998; голо-
фаст, рыжов 2003; голофаст 2008; 2009; уша-
ков 2005; Паршина 2015 та ін.). з приводу точ-
ної дати цих подій науковці все ще не дійшли
єдиної думки (історіогр. див. Мыц 2016). однак,
введені на сьогодні до наукового обігу супровід-
ні нумізматичні знахідки не виходять за межі
1250—1260-х рр. (алексеенко 1996). серед при-
чин катастрофи називають походи ногая 1278
чи 1299 рр. (Мыц 2016, с. 96—97), але переко-
нуючих доказів на користь тієї чи іншої версії
поки що замало. з нашарувань, пов’язаних
з пожежею, походить велика кількість різно-
манітних гончарних виробів, які дозволяють
скласти доволі повну уяву про керамічне на-
чиння домашніх господарств таврики близько
середини — останньої третини XIII ст.
крім того, яскравою пам’яткою для вивчен-
ня матеріальної культури 60—70-х рр. XIII ст.
є вантаж торгівельного корабля з бухти нав-
проти селища новий світ поблизу судака.
рештки судна понад 10 років (1999—2013) до-
сліджувалися підводно-археологічною експе-
дицією київського національного університету
ім. т. Шевченка під керівництвом с. М. зелен-
ка (зеленко 1999; 2008, с. 126—167) 1. встанов-
лено, що корабель загинув в результаті катаст-
рофи, яка супроводжувалася пожежею (зелен-
ко 1999; 2008, с. 126—167; Waksman et al. 2009
та ін.). хронологічна позиція комплексу визна-
чається трьома з половиною десятками монет
трапезундського імператора Мануїла I комні-
на (1238—1263) 1260-х рр. випуску (дергачева,
зеленко 2008). дослідники пам’ятки пов’язують
залишки цього корабля зі згаданою в письмо-
вих джерелах пізанською галерою, спаленою в
сутичці з генуезцями 14 серпня 1277 р. на очах
у жителів солдаї (зеленко 2008, с. 142—143).
як би там не було, нижня дата аварії — не
раніше початку 60-х рр. XIII ст.
1. Пам’ятка вперше задокументована експеди-
цією іа урср під керівництвом П. М. Шульца
в 1957—1958 рр., проте довгий час залишалася
без належної уваги фахівців, які проводили тут
лише епізодичні розвідки. до початку охоронних
розкопок в 1999 р. залишки корабельної аварії
регулярно піддавалися розоренню любителями
дайвінгу (зеленко 1999).
з розкопок корабля зібрана численна ко-
лекція різноманітних керамічних виробів (ве-
ликої і средньогабаритної тари, кухонного та
столового посуду), що походять з різних куточ-
ків середземномор’я і Причорномор’я (іспанія,
італія, егейський регіон, левант, кіпр, Мала
азія та ін.). вона не має аналогів ні в одному з
надійно датованих наземних комплексів (див.,
напр. зеленко 1999; 2008, с. 126—167; Waksman
et al. 2009; Waksman, Teslenko 2010; тимошен-
ко, зеленко 2012; Морозова, зеленко 2012; зе-
ленко, Морозова 2012; Zelenko, Morozova 2010;
Morozova et al. 2013).
унікальність об’єкту полягає ще і в тому, що
тут, у вантажі одного судна, присутні групи
полив’яного посуду, які на наземних пам’ятках,
зазвичай, разом не зустрічаються і переважно
відносяться дослідниками до різних хроноло-
гічних періодів. Можливо, на цьому кораблі
перевозили одні з останніх партій кераміки і
посудини з особистого майна команди, вироб-
ництво яких чи поставки в чорноморський
регіон незабаром припинилися (наприклад,
візантійські Glazed White Ware IV (GWW IV);
«Zeuxippus Ware ss», «Port Saint Simeon Ware»,
«Seldjuk Ware» та ін.), спільно з одними з пер-
ших партій посуду, масове виготовлення яко-
го на експорт щойно почалося (група «новий
світ», далі — «нс» 2 і глеки з розписом верти-
кальними смугами білого ангобу) (Waksman
et al. 2009; Morozova et al. 2013; Waksman,
Teslenko 2010). комплекс має значну цінність в
плані вивчення і синхронізації імпортного по-
суду різних груп. Проте в цілому він справляє
враження дещо молодшого ніж керамічні ко-
лекції з шарів пожежі другої половини XIII ст.
наземних пам’яток таврики.
для розуміння відносної хронології кераміч-
них комплексів другої половини XIII ст. ціка-
вими є результати розкопок в портовій частині
сугдеї.
тут в одній з садиб досліджено шар пожежі,
який містив набір кераміки, близький до
комплексів з шарами руйнування не раніше
1250—1260-х рр., що згадувалися вище (Майко
2013b) 3, а також заповнення двох піфосних ям,
2. це кераміка сграфіто з концентричними колами
і спіралями («Sgraffito with Concentric Circles»
[SCC]), що належить до «Zeuxippus Ware Family»
(ZWF). SCC виготовлялася в багатьох великих і
малих майстернях від Північної італії і егейсь-
кого регіону до криму, включаючи західну ана-
толію, центральну грецію і балкани. Продукція
однієї з великих майстерень, місце розташування
якої ще не встановлено, складала головний ван-
таж корабля, залишки якого досліджені біля смт.
новий світ, від чого й одержала умовну назву
група «нс» («Novy Svet Ware» [NS]) (Waksman,
Teslenko 2010).
3. у випадку з судаком автор публікації датує за-
гибель садиби в портовій частині міста ранішим
часом — першою половиною (1230-х рр.) XIII ст.,
гіпотетично співвідносячи його або з захоплен-
35ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
засипаних при подальшому переплануванні
цієї ділянки, з іншим складом керамічних ар-
тефактів (Майко 2013a).
серед полив’яного посуду з ям абсолютно пе-
реважали вироби «візантійського кола» з кон-
центричними кільцями і спіралями, подібні до
групи «нс» (Майко 2013a, рис. 3; 4). імпортна
амфорна тара тут представлена виключно ви-
робами типу IV за н. гюнсенін (або «трапезунд-
ська група» за і. в. волковим) (Майко 2013a,
рис. 2). Подібне поєднання імпорту наближає
цей комплекс до керамічного ансамблю з по-
селення кабарді в Приазов’ї (волков 2005) і
об’єктів азаку часів заснування міста (Мас-
ловский 2006b, с. 257—293). Перший з них, на
підставі змін технології виробництва двох груп
імпортних амфор і аналізу відомих політичних
подій, і. в. волков датує 1240—1260-ми рр. з
1261 р. як кінцевою датою існування поселен-
ня (волков 2005, с. 130). а. М. Масловський ар-
гументовано пропонує не обмежувати верхню
дату кабарді та аналогічних комплексів азаку
1261 р., лишаючи для неї більш широкий діа-
пазон в межах 1260-х рр. або другої полови-
ни третьої чверті XIII ст. (Масловский 2006b,
с. 290—292). на наш погляд це є більш доціль-
ним, тому що суб’єктивні уявлення про вплив
певної політичної ситуації на долю конкрет-
ного поселення не завжди можуть збігатися з
дійсністю. Прив’язки до будь-яких подій без ва-
гомих аргументів досить умовні, що в принципі
не заперечує і сам і. в. волков.
у випадку з ямами в портовій частині сугдеі,
terminus post quem їх заповнення уточнюєть-
ся знахідками монет: трьох пулів карбування
солхата 1260-х і 1270-х рр. два з них мають
зображення стременоподібної тамги (Майко
2013a), що з’являється на джучидських монетах
не раніше 665 р. х. (1266 р.) (гончаров 2011).
Ймовірно, цей же хронологічний репер може
бути визначений як terminus ante quem для
попереднього шару пожежі. При цьому обидва
комплекси яскраво демонструють фінальний і
ням сугдеі «золотоординськими військами», або
з наслідками «походу сельджукського полковод-
ця кай-кубада I» (Майко 2013b, с. 77). головним
аргументом для такої ранньої дати служить від-
сутність серед полив’яних виробів знахідок кера-
міки «умовно пов’язаної з виробництвом нікеї»,
під якою, ймовірно, мається на увазі одна з груп
великої родини «Zeuxippus Influence Ware», з кон-
центричними колами і спіралями в декорі (мож-
ливо, група «нс»), що набула поширення з остан-
ньої третини XIII ст. однак, в синхронних шарах
пожежі інших пам’яток вона також поки що не
знайдена. водночас в судацькому комплексі від-
сутні вироби, характерні для кінця XII — першої
половини XIII ст., наприклад, «Middle Byzantine
Production» з егейського регіону (принаймні ав-
тор публікації про них у даному контексті не зга-
дує), що може свідчити на користь формування
комплексу вже після того, як ці предмети зника-
ють з ринку.
початковий етапи великих змін в складі кера-
мічного імпорту, що відбулися, очевидно, десь
на проміжку 1260—1270-х рр.
цікаво, що серед кераміки з об’єктів, дослід-
жених в криму, вироби групи Пск не згаду-
ються взагалі, що цілком зрозуміло для ван-
тажу іноземного судна, але дещо дивно для
наземних пам’яток, особливо для керамічного
комплексу з піфосних ям в портовій частині
сугдеї. судячи з масового матеріалу, ями прак-
тично синхронні поселенню кабарді та раннім
комплексам азаку, де окремі уламки стінок
кримської кераміки вже трапляються 1 (волков
2005, с. 137; Масловский 2006b, с. 284—285).
2. остання чверть XIII — початок XIV ст.
дані про особливості керамічного ансамблю
цього хронологічного етапу було отримано з
верхніх горизонтів середньовічного селища на
південно-східному схилі г. сююрю-кая (теп-
сень), відомого під назвою Посідіма (бочаров
2007; 2017; Майко 2008). в культурних шарах,
що співвідносяться з цим населеним пунктом,
більшість знахідок полив’яної кераміки (близь-
ко 60 %) становлять імпортні вироби так зва-
ної групи «візантія», велика частка яких по
візуальним характеристикам подібна до групи
«нс», а близько 40 % — вироби місцевого ви-
робництва, імовірно з солхату і його околиці.
деякі предмети, як вже згадувалося, знахо-
дять близькі аналогії в продукції гончарних
майстерень поселення бокаташ II другої поло-
вини — кінця XIII ст. серед них, наприклад,
чаша зі специфічним орнаментом сграфіто
у вигляді спіралеподібних стрічок, заповне-
них крапками (Майко 2008, рис. 4: 1; бочаров
2017, рис. 26: 6; аналогії див. крамаровский,
гукин 2006, табл. 20: 3; 34: 4; 37: 4; 145; 155:
1—2; 157), а також фрагмент стінки глечика
зі «штампованим» орнаментом (Майко 2008,
рис. 8: 3), деталі якого аналогічні малюнку, ви-
різаному на матриці, знайденій на бокаташі
(крамаровский, гукин 2004, с. 294, табл. 111).
в одному екземплярі присутнє блюдо сельджу-
цької групи («Seldjuk Ware») малоазійського ім-
порту (Майко 2008, рис. 8: 2), відомої в криму в
шарах пожежі другої половини XIII ст. та серед
вантажу новосвітського корабля2. дату комп-
лексів уточнюють знахідки шести монет, п’ять
з яких визначені як анонімні пули кримської
1. на поселенні кабарді — це 3 уламки глека гру-
пи Пск в нижній частині заповнення однієї з ям
(волков 2005, с. 137), в азаку — це 11 уламків
(1 %) від неполив’яних (6) і полив’яних (5) посу-
дин. серед останніх — 3 стінки чаш і 2 стінки по-
судин закритої форми (Масловский 2006b, с. 284,
286).
2. сам автор публікації помилково співвідносить
його з більш пізньої групою візантійського імпор-
ту («Elaborate Incised Ware»), що набула поширен-
ня у другій половини XIV ст. (Майко 2008, с. 474),
відповідно омолоджуючи весь комплекс в цілому,
що не відповідає дійсності.
36 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
чеканки 1276 (2), 1291 (1) рр., та кінця XIII —
початку XIV ст. (2) (бочаров 2017, с. 441—442).
отже наразі це одна з небагатьох досліджених
пам’яток півострова з об’єктами останньої чвер-
ті XIII — початку XIV ст., де можна спостерігати
продукцію майстерень Південно-східного кри-
му початкового етапу їх діяльності в поєднанні
з усе ще масовим імпортом кераміки візантій-
ського кола. хоча належність деяких предметів
до вказаного хронологічного періоду викликає
сумніви (див. бочаров 2017, рис. 12: 1; 25: 21;
32), які можуть бути розвіяні лише при більш
чіткому визначенні контексту знахідок.
до цього ж періоду (остання чверть XIII ст. —
1330-ті рр.) відносяться об’єкти нижнього стра-
тиграфічного горизонту поселення бокаташ II:
горн 8 з двома ямами-глинниками, горни 4 (?),
9, 10, 12, 17, 18, напівземлянки 1 і 2, танди-
ри 2—4, господарські ями 7, 10, 11, 14, 22 пер-
шого та другого будівельних періодів на розкопі
XXII; горни 1—3, 10, 12, тандир 1, господарські
ями 1, 2, 4; напівземлянка 1, що належать до
першого будівельного періоду на розкопі XXIII
(крамаровский, гукин, 2004, с. 17—19, 37—41,
48—51; 2006, с. 13—16, 22—24, 27—30; 2007,
с. 11—17, 22—23). Проте, на жаль, керамічні
знахідки з них опубліковані частково, без де-
тальної характеристики технологічних особли-
востей і не завжди чітко співвіднесені з дослід-
женими об’єктами.
3. Перша половина — друга чверть XIV ст. —
1360-ті рр.
об’єкти, нижня дата яких визначається не
пізніше другої чверті XIV ст., з шарами по-
жежі і руйнувань близько середини чи 60-х рр.
XIV ст., зафіксовані в Південно-західному,
Південному та Південно-східному криму.
у херсонесі — це забудова в портовій час-
тині міста. серед досліджених об’єктів особливо
слід відзначити один двоповерховий будинок з
4-х приміщень та залишки ще двох будівель з
5 приміщеннями (51—53; 47, 48). в шарах руй-
нування знайдено монети тохти (1290—1313),
узбека (1313—1339), джанібека (1339—1357).
керамічні матеріали опубліковано декілька
разів (романчук 1997, с. 280—218, рис. 2—10;
1999, с. 187—201, рис. 1—9; 2000, рис. 112—
120; 2003а, с. 189—191, 205, табл. 2: 9; 41: 138;
46: 154; 56: 190; 71: 224; 74: 230, 231; 97: 287;
136: 370; 210—211; 214: а7; 215: а11; 2003b) 1.
1. Щоправда інформація в різних публікаціях дещо
відрізняється. наприклад, в одному і тому ж ком-
плексі з 4 приміщень у статті 1997 р. вказано 10
неполив’яних і 10 полив’яних червоноглиняних
глеків, 15 полив’яних посудин відкритої форми
(романчук 1997, с. 281); у каталозі (романчук
2003a, с. 189) — 10 глечиків і 15 мисок покритих
глазур’ю, 6 «невеликого розміру чашок», 15 по-
судин «без глазурованого покриття» (романчук
1997, с. 280—218, рис. 2—10; 2003a, с. 189—191,
табл. 210—211).
а. М. Масловський, звертаючись до ма-
теріалів з «шарів пожежі XIV ст.» в херсоні, вка-
зує на значний відсоток серед них полив’яної
кераміки, характерної для археологічних ком-
плексів азаку 1330-х рр. — першої половини
XIV ст. дослідник виключає датування шару
пожежі 1395—1396 рр., як це пропонує в одній
з публікацій а. і. романчук (романчук 2000,
с. 185), та висловлює сумніви з приводу хро-
нологічної гомогенності представленого в пуб-
лікаціях али іллівни набору кераміки (Мас-
ловский 2017, с. 476). дійсно, про детальну
хронологію періодів існування будівель та від-
носну хронологію матеріалів з них у випадку з
садибами херсону здебільшого судити складно,
оскільки стратиграфічні розрізи в публікаціях
не відображені, детальний аналіз матеріалів
за шарами відсутній. часом, на жаль, дослід-
ниця й сама не може визначитися, з яких кон-
текстів походять окремі артефакти, наводячи
в різних публікаціях суперечливі відомості
про них (див., напр. романчук 2000, рис. 110;
2003a, с. 103—104, табл. 91, 93 та ін.). тому до
цих матеріалів слід ставитися критично і пере-
віряти їх хронологічну позицію за надійно да-
тованими аналогіями.
у середньовічній лусті (алушті) до вказано-
го періоду належать залишки декількох садиб
з 18 житлово-господарськими приміщеннями
(№ 64, 65, 80; 35, 42, 42а, 42б; 38—41; 88, 93,
94; 89, 90, 92; 95), а також культурні відкладен-
ня нижніх горизонтів заповнення ще 10 при-
міщень інших будівель (№ 15, 13; 66, 66а, 82;
79). комплекси датуються знахідками монет
узбека (1313—1339) з надкарбуванням другої
половини XIV ст. і золотоординською монетою
1350—1361 рр. (тесленко 2005, с. 332; 2017).
Матеріали однієї з садиб, що збереглася най-
краще, опубліковано повністю (тесленко 2017),
інші — було вивчено в музейних колекціях
алуштинського краєзнавчого музею (аф цМт)
та ще не введено повною мірою до наукового
обігу.
на підставі аналізу археологічних, нумізма-
тичних та письмових джерел, в. л. Миц датує
чергове розорення херсону, лусти та деяких
інших населених пунктів гірської таврики
1360-ми рр., співвідносячи його, переважно, з
походами темника Мамая (Мыц 2009, с. 42—43,
47—68; 2015). цей рубіж поки що очевидний не
для всіх населених пунктів. однак, принаймні
про синхронність трагічних подій в херсоні та
лусті для деяких об’єктів свідчать окремі пов-
ні аналогії серед керамічних виробів з шарів
пожежі та руйнувань (див., напр. романчук
2003a, с. 64, табл. 45: 152; 46: 153; тесленко
2017, рис. 8: 4; 10: 4; 14: 3, 2).
на південному сході півострову хронологічно
близькі об’єкти розкопувалися в середньовічній
сугдеї, на ділянці генуезького оборонного муру
(куртина XIV). тут досліджено залишки двопо-
верхової кам’яної будівлі з трьох приміщень,
37ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
що передувала спорудженню куртин. Період
руйнації споруди датується монетами другої
половини XIV ст. (баранов 2004, с. 528—529).
на думку і. а. баранова, вона припинила іс-
нування близько середини 1360-х рр. дослід-
ник пов’язує цю подію із захопленням міста
генуезцями в 1365 р. (баранов 1988, с. 81—88;
2004, с. 529). Матеріали розкопок, включаючи
значну частину керамічних колекцій, введені
до наукового обігу (баранов 2004) 1, що надає
змогу використовувати їх для подальших до-
сліджень, хоча проблема якості фіксації та го-
могенності опублікованих комплексів тут, як і
у випадку з херсоном, також залишається ак-
туальною (див., напр. Мыц 2007, с. 89). крім
того, в статті 2004 р. вказано, що з подіями
1365 р. слід співвіднести руйнування ще де-
кількох об’єктів середньовічного міста: «реміс-
ничої майстерні» і «торгової лавки» на ділян-
ці головних воріт фортеці, а також будівель,
що передували генуезькому храму діви Марії
(баранов 2004, с. 529). Проте дані, наведені в
попередніх працях, дещо суперечать подібним
твердженням. і. а. баранов в статті 1991 р.
відзначає, що нижній хронологічний рубіж
перших двох об’єктів визначається знахідкою в
шарі будівельного сміття мідної монети Мануї-
ла I комніна (1143—1180), а верхній — часом
спорудження східної надворітної вежі, тобто
1381 р. крім того, на підлозі житла знайде-
но 4 мідні монети кінця XIII — першої пол.
XIV ст., карбовані в місті крим, а в «будинку
ремісника» і «лавці» — кілька десятків мідних
і срібних джучидських монет, найбільш пізня з
яких карбування токтамиша не раніше 1377 р.
(баранов 1991, с. 112, 119). такі суперечливі
відомості не дозволяють повноцінно використо-
вувати отримані матеріали для хронологічних
побудов, і датування кераміки стає можливим
тільки на підставі аналогій.
4. 1340-і рр. — остання чверть (?) XIV ст.
у такому хронологічному діапазоні датуєть-
ся третій будівельний період поселення бока-
таш II: наземні будівлі 1—7, горни 1—3, 5, 7,
11, 13—15; кам’яні загородки 1—3, тандити 1,
5, декілька господарських ям на розкопі XXII
(крамаровский, гукин 2004, с. 7—51; 2006,
с. 22—24, 29—30; 2007, с. 20—21).
5. об’єкти з нижньою датою близько 1340-
х рр.
так датуються найбільш ранні архітектурно-
археологічні комплекси, пов’язані з початко-
вим періодом існування лігурійської факторії
чембало, заснованої в 1345 р. (адаксина, Мыц
2015, с. 15). Проте через активну антропоген-
ну діяльність в наступні часи, стратифіковані
залишки початкового етапу забудови вціліли
лише на незначних ділянках, а пов’язані з ним
знахідки часто перевідкладені. тому запро-
1. керамічні знахідки вдалося оглянути в фондах
музею «судацька фортеця».
понувати детальну відносну хронологію арте-
фактів середини — другої половини XIV ст. на
основі доступних для ознайомлення матеріалів
з розкопок фортеці наразі складно. однак, в
цілому, очевидно, що інтенсивне накопичен-
ня тут антропогенних залишків відноситься до
часів не раніше кінця другої чверті XIV ст., що
уможливлює визначення нижньої дати знайде-
них тут артефактів.
6. 1350—1380-ті рр. — перша чверть XV ст.
у цьому діапазоні визначається хронологіч-
на позиція найбільшої кількості культурних
залишків джучидського часу, досліджених на
різних пам’ятках криму.
серед них окремі об’єкти середньовічної
Кафи, а саме 2 ями і руїни двох будівель в
районі лікарняного провулку, а також залиш-
ки вже згадуваної гончарної майстерні з гор-
ном для випалу полив’яної кераміки (сазанов,
иващенко 1994; 1995, с. 118—119).
на жаль в публікаціях відсутні креслення
стратиграфії і планів досліджених ділянок, а
також ілюстрації до переважної більшості кера-
мічних знахідок, що не дозволяє повною мірою
оцінити достовірність стратиграфічних спосте-
режень авторів і скласти вичерпне уявлення
про кераміку з конкретних шарів. опубліко-
вано лише 3 реконструйованих і 4 фрагменто-
ваних полив’яних чаші різного походження з
заповнення ями 1 з монетами 1350—1360-х рр.
(розкопки 1992 р.) (сазанов, иващенко 1994,
с. 179—186, рис. 1—3).
поселення в заплаві р. Байбуги: дослід-
жено залишки 4 садиб, що загинули в пожежі,
пов’язані з ними 5 тандирів, 3 господарських
ями, водостік та вимощений каменем двір, вер-
хня дата існування яких за монетними знахід-
ками окреслюється 1380-ми роками (айбаби-
на 1998, с. 7—12, рис. 1; 2; 2005, с. 229—246,
рис. 7—11). а. М. Масловський на підставі
знахідки однієї тарілки з лінійно-хвилястим ор-
наментом відносить нижню дату поселення до
першої чверті XIV ст. (Масловский 2017, с. 468),
але відсутність керамічного імпорту цього часу
та комплекс інших артефактів не надають до-
статньо доказів на користь цього припущен-
ня. знахідка дирхема узбека 1313/14 р. також
досить слабкий аргумент для зістарювання
пам’ятки. як відомо, срібні монети могли бути
в обігу значний час. натомість анонімний пул
1384 р. чекану сарайя ал-джадид дозволяє
визначитися з заключним періодом існування
поселення, якому, ймовірно, синхронна біль-
шість знайдених тут керамічних виробів.
Золотоординське поселення Кринич-
ки II в 3 км на північний схід від старого кри-
му, поряд з с. кринички, в степовій зоні, що
прилягає до гірського кряжу агармиш. тут,
на площі 375 кв. м, виявлені архітектурно-ар-
хеологічні комплекси — 4 житла (2 наземних
і 2 напівземлянки), 5 господарчих споруд (1 —
наземна, 4 напівземлянки), 14 тандирів, 1 піч,
38 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
24 господарських ями, 4 кам’яні і 2 сирцеві ви-
мостки, що співвідносяться з трьома будівель-
ними періодами. Проте детальна хронологія їх
за наведеними даними неможлива (крамаров-
ский, гукин 2002). спираючись на нумізматич-
ні матеріали (56 монет), автори розкопок да-
тують існування поселення в цілому в рамках
другої половини XIII — початку XV ст., припус-
каючи (на підставі наявності «пізніх люстрових
посудин»), що поселення могло функціонувати
до кінця XV ст. (крамаровский, гукин 2002,
с. 9—32).
на наш погляд запропоновані хронологічні
рамки можна звузити на наступних підста-
вах. найбільш рання монета другої половини
XIII ст., на яку спиралися дослідники у виз-
наченні нижньої дати, походить з комплексу
третього будівельного періоду, де знайдено ще
9 монет 1350-х рр. і другої половини XIV ст.
(крамаровский, гукин 2002, с. 121—140). тоб-
то в даному випадку вона є «раритетом», який
не може бути повноцінно використаний для
хронології культурних шарів пам’ятки в ці-
лому. крім того, серед полив’яної кераміки з
нашарувань навіть першого будівельного пе-
ріоду відсутні вироби, які можна було б впев-
нено віднести до кінця XIII — першої чверті
XIV ст. у той же час «пізні люстрові посудини»
(крамаровский, гукин 2002, с. 64, табл. 22: 1,
104; 2: 5), на датуванні яких базується верхня
хронологічна межа поселення, при детально-
му огляді виявилися продукцією іспано-мав-
ританських гончарів валенсії, яку об’єднують
в групу «Pula». як відомо, хронологічна пози-
ція групи обмежується переважно 1330 і 1380
або 1420 рр. (тесленко 2004, с. 473—474). до
того ж наймолодшою нумізматичною знахід-
кою на пам’ятці є єдина мідна монета з гену-
езьким надкарбуванням першої чверті XV ст.,
що знайдена в дерновому шарі (крамаровский,
гукин 2002, с. 91). основна ж маса нумізма-
тичного матеріалу з культурних відкладень,
пов’язаних з житлово-господарськими споруда-
ми, відноситься до 1350—1380-х рр. (крамаров-
ский, гукин 2002, с. 33, 91, 140). найімовірніше
цим проміжком визначається період найбільш
інтенсивного накопичення тут антропогенних
залишків. таким чином, найбільш активна
фаза життєдіяльності на поселенні, очевидно,
припадає на 1350—80-ті роки XIV ст. цим же
часом може бути датована і основна маса знахі-
док кераміки. остаточний занепад життєдіяль-
ності тут відбувається, очевидно, не пізніше
1420-х років.
Двоапсидний храм з некрополем побли-
зу фортеці Фуна. Період зведення споруди
датується монетою карбування хаджи-тарха-
на 1381 р., що була знайдена в забутовці пів-
нічно-західної стіни (айбабина 1991, с. 195). з
нижнього ярусу одної з найбільш ранніх мо-
гил (№ 4) походить полив’яна чаша з рельєф-
ним моделюванням корпусу (айбабина 1991,
с. 201—202, рис. 8: 2).
Житлово-господарські комплекси, що
передували появі фортеці Фуна. це за-
лишки кам’яних будівель на східному схилі
скелі кельсенин-хаяси, під східними оборон-
ними рубежами феодоритської фортеці (при-
міщення VII, VIII, XXIII—XXVIII), верхня дата
яких визначена 1423 р. — часом спорудження
фортечних мурів (кирилко 2005а, с. 35—81).
керамічні матеріали з комплексів детально
проаналізовані в одній з публікацій автора
(тесленко 2016а).
7. археологічні об’єкти наступного етапу —
1420-х рр. — третьої чверті XV ст. з представ-
ницькими керамічними колекціями дослід-
жені на території криму в значній кількості,
що дозволяє без особливих труднощів відокре-
мити їх від більш ранніх комплексів (тесленко
2010; 2012; Teslenko 2015).
отже, підсумовуючи огляд хронології ар-
хеологічних об’єктів, відзначимо, що матеріа-
ли епохи джучидів з розкопок кримських
пам’яток, доступні для дослідження, представ-
лені нерівномірно. найбільш чисельні колек-
ції першого хронологічного періоду та сере-
дини — другої половини XIV ст. Проте серед
останніх практично відсутні об’єкти короткого
періоду існування, що є визначальним при по-
будові детальних хронологічних схем за архео-
логічними матеріалами. крім того, хронологіч-
на гомогенність деяких комплексів викликає
серйозні сумніви (див., напр. Мыц 2007, с. 88—
89; 2009, с. 47—49; 2015; Масловский 2017,
с. 457—458, 476). водночас значна кількість
знахідок керамічних виробів групи Пск кінця
XIII — початку XV ст. взагалі позбавлена чіт-
кого археологічного контексту. тож для уточ-
нення датування артефактів з криму суттєве
значення мають матеріали вузько датованих
об’єктів інших пам’яток, вивчених здебільшо-
го за межами кримського півострова, зокрема
в азаку. тут хронологія замкнутих комплексів
часів джучидської держави розроблена з точ-
ністю до чверті століття і навіть детальніше
(белинский, Масловский 1998; Масловский
2008; 2012а; 2017; бочаров, Масловский 2012,
с. 20—21). тож порівнюючи їх з кримськими
матеріалами стає можливим уточнити дату ос-
танніх.
Переходячи до характеристики глазурованої
кераміки групи Пск ще раз відзначимо, що на
об’єктах таврики з шарами пожежі не раніше
1250—1260-х рр. її знахідки, як і вироби ін-
ших відомих місцевих центрів, не зафіксовані,
принаймні наразі про них нічого не відомо. в
наземних пам’ятках серед полив’яного посуду
переважну більшість становить візантійський
імпорт. склад імпортної кераміки в цілому
досить близький до вантажу корабля з ново-
світської бухти. але, на відміну від нього, на
поселеннях суттєву частку разом з GWW IV
39ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
складають так звані «Zeuxippus Ware sensu
stricto» (class I & II) (ZWss). При цьому в ма-
теріалах з шарів руйнації не помітно не лише
місцевих полив’яних виробів, але й візантійсь-
кого імпорту, схожого на групу «нс», хоча інші
екземпляри «Zeuxippus Ware Family» з концен-
тричними колами та спіралями зустрічаються
в різних співвідношеннях (див., напр. Мыц
2016). Ймовірно імпорт підгрупи «нс» на час
масового розорення міст таврики ще не набув
масовості.
водночас в піфосних ямах в портовій частині
сугдеї, що, судячи з їх стратиграфічної пози-
ції, дещо молодші попередніх комплексів, а
також на приазовському поселенні кабарді та
в ранніх об’єктах азаку, верхня дата яких виз-
начається часом не раніше 1260-х рр. (другої
половини?), керамічні вироби, аналогічні групі
«нс», складають переважну більшість. крім
того в азаку та на поселенні кабарді вже знай-
дено уламки виробів групи Пск (волков 2005,
с. 137; Масловський 2006b, с. 284, 286). за спос-
тереженнями а. М. Масловського в цей період
в Приазов’ї вони можуть складати до 2—5 %
комплексу полив’яної кераміки (Масловский
2012a, с. 193) 1.
отже, очевидно, що пожежа другої половини
XIII ст. в кримських населених пунктах стала-
ся раніше, ніж було залишене поселення ка-
барді, виникли ранні комплекси в азаку, були
викопані піфосні ями в портовій частині суг-
деї і потоплено корабель в новосвітській бухті,
тобто, мінімум перед 1266—1268-м рр., макси-
мум — до 1270-х рр.
у будь-якому випадку зрозуміло, що питан-
ня детальної хронології комплексів другої по-
ловини XIII ст. ще потребує вивчення.
у другій хронологічній групі пам’яток (ос-
тання чверть XIII — перша чверть XIV ст.) як
криму, так і Приазов’я, кераміка Пск вже
присутня в значній кількості та в певному ви-
довому різноманітті. у Посідімі вона складає
близько 40 % серед полив’яного посуду (боча-
ров 2007). у комплексах азаку останньої чверті
XIII ст. — перших десятиріч XIV ст. — до 20—
30 % полив’яного посуду (дмитриенко, Мас-
ловский 2006, с. 237—239; Масловский 2012а,
с. 193; 2017, с. 263—264). Переважну більшість
на цей час серед неї становлять вироби підгру-
пи «солхат», серед яких вирізняється і продук-
ція гончарень бокаташу, окремі фрагменти
відносять до підгрупи «судак» (дмитриенко,
Масловский 2006, с. 239; бочаров 2017, с. 442).
Підгрупа «кафа» ще відсутня в якихось вираз-
них проявах. на думку а. М. Масловського, до
кінця першої чверті XIV ст. сформувалися усі
1. відсутність виробів Пск серед керамічних знахі-
док з піфосних ям в портовій частині сугдеї може
пояснюватися, наприклад, не надто ретельним
відбором фрагментарного матеріалу, коли окремі
уламки кераміки, яка ще не стала масовою, не
потрапляли до колекції тощо.
специфічні техніко-декоративні особливості ке-
раміки Південно-східного криму (Масловский
2012а, с. 194).
із другої чверті XIV ст. — 1330-х рр. дослід-
ники відзначають виробничий бум, що сприяв
стандартизації кераміки Пск (Масловский
2017, с. 469). на жаль в самому криму комплек-
си саме цього вузького хронологічного періоду
поки що не відомі, принаймні не введені до на-
укового обігу належним чином. Проте спосте-
реження колег за межами півострова свідчать
про те, що географія знахідок виробів Пск з
цього часу значно розширюється, а їх кількість
в комплексах зростає (арамарчук, дмитри-
ев 2017, с. 501—510; белинский, Масловский
1998, с. 209—219; 2005, с. 160—177; бочаров,
Масловский 2015; волков 1992, с. 9—12; 2007a,
с. 36; ельников, тихомолова 2017, с. 355—360;
коваль 2002; 2010, с. 106, 109—134; козырь, бо-
ровик 2017, с. 337—345; кубанкин, Масловский
2013, с. 136—139; курочкина 2012, с. 84—92;
лавыш 2017, с. 620, рис. 13: 1—3 2; Масловский
2006a, с. 355—388; 2007; 2012a; 2017; Панина,
волков 2002, с. 90; Пьянков 2007; Юдин 2015).
в Приазов’ї, наприклад, не зважаючи на роз-
виток аналогічного місцевого гончарства, доля
групи Пск не зменшується і в деяких комп-
лексах може перевищувати по кількості міс-
цеву продукцію (Масловский 2007, с. 86; 2017,
с. 486). на початку другої чверті XIV ст. серед
імпортних виробів Пск як і раніше переважає
підгрупа «солхат» і лише приблизно з 1340-
х рр. помітну частку починає становити підгру-
па «кафа» (Масловский 2007, с. 85; кубанкин,
Масловский 2013, с. 137; бочаров, Масловский
2015, с. 190).
наступний хронологічний проміжок — з се-
редини до кінця XIV — початку XV ст. пред-
ставлений найбільшою кількістю матеріалів
з кримських пам’яток. він відзначається пев-
ними морфологічно-стилістичними змінами в
керамічному комплексі, в якому домінують ви-
роби підгрупи «кафа» (Масловский 2007, с. 87;
2017, с. 484—485).
МОРФОЛОГІЯ ТА ДЕКОР
отже, враховуючи доступні для ознайом-
лення досягнення кримської археології та
новітні розробки колег по матеріалам суміж-
них територій, можна в загальних рисах дати
2. автор неправильно інтерпретує три уламки де-
нець та стінки з колекції вітебського музею як ке-
раміку візантії XII—XIII ст. (лавыш 2017, с. 620,
рис. 13: 1—3). на жаль в статті відсутня деталь-
на характеристика формувальної маси, на основі
якої можна будо б визначитися з походженням ви-
робів, проте техніка, стиль та елементи малюнку
вказують на близькість цих чаш до виробів «золо-
тоординського» кола, та можливе їх походження
з криму.
40 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
характеристику продукції великих гончарних
осередків Південно-східного криму часів улуг
улусу.
в цілому видовий склад виробів виділяється
представницьким набором форм посудин різних
розмірів і конфігурацій. Принаймні а. М. Мас-
ловський для періоду з останньої третини XIII
до кінця XIV ст. нараховує понад півтора десят-
ка видів та більш ніж півсотні типів посудин
відкритої і закритої форми (Масловский 2006а,
с. 359—371, рис. 19—25; 2017, с. 457) (рис. 19;
20). серед перших для ранніх етапів притаман-
ніші великі тарелі (діаметр понад 22—24 см) та
чаші (діаметр 20 см і більше) (рис. 19: 1—3, 5,
6, 8, 9, 13—20). десь з другої чверті — середи-
ни XIV ст. переважають чаші середніх розмірів
(діаметр 14—19 см) і чашки для пиття (діаметр
переважно 9—10 см) (рис. 19: 21—30). є також
тарілки (діаметр до 21—22 см) та блюдця (діа-
метр 14—16 см) (Масловский 2006а, с. 359—
364, рис. 19—22) (рис. 19: 7, 10, 11, 12). серед
посудин закритої форми найбільшого поши-
рення набули широкогорлі глеки переважно з
двома ручками-петельками в верхній частині
Рис. 19. група кераміки Пск: 1—30 — різновиди посудин відкритої форми; 31—34 — освітлювальні при-
лади; 1—30 — за: Масловский 2006а, рис. 19—21; 31—34 — за: крамаровский, гукин 2002, табл. 7; 12; 14;
малюнок автора
41ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
корпусу (так звані «аптечні амфори» 1 — різ-
новид середньогабаритної тари), вузькогорлі
1. назва умовна, запропонована і. в. волковим на
підставі морфологічної схожості з європейськими
аптечними посудинами (волков 2004, с. 144—145).
на нашу думку навряд чи всі такі посудини вико-
ристовувалися виключно для транспортування та
зберігання лікарських препаратів. Проте термін
увійшов до наукової літератури (бочаров, Мас-
ловский 2012, с. 190) і є зрозумілим, лаконічним
та зручним у використанні.
глечики з приплюснуто-кулястим тулубом і
рельєфним тисненим декором та широкогор-
лі глечики з вузьким видовженим корпусом,
широким, низьким, раструбоподібним горлом і
зливом на вінцях (бочаров, Масловский 2015)
(рис. 20: 1, 2, 6, 8—10). рідше зустрічаються
альбарело (рис. 20: 22—24), афтоба (рис. 20:
3—5), плоскодонні глеки з кулястим тулубом,
широким видовженим горлом зі зливом у виг-
ляді защипу на вінцях (рис. 20: 19), горщики
(рис. 20: 21), глечики на кільцевому піддоні з
Рис. 20. група кераміки Пск: різновиди посудин закритої форми; за: Масловский 2006а, рис. 22—25; ма-
люнок автора
42 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
Рис. 21. група кераміки Пск, глеки з відтиснутим у формі декором: 1—7 — вкриті зеленою глазур’ю; 8—
10 — вкриті червоно-коричневим ангобом (1—3 — херсонес; 4, 5, 8 — судак; 6, 7, 9, 10 — азак). за: 1—3 —
романчук 2003b, рис. 9; 4 — баранов 2004, рис. 3: 4; 6, 7, 9, 10 — Масловский 2004, рис. 2: 2, 5; 3: 3; 2006а,
рис. 18: 11; 5, 8 — ремісничий посад судацької фортеці, розкопки М. а. фронджуло 1972 р. (ск-1972/ 51,
ск-72/110), з фондів нз «софія київська»; малюнок автора
43ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
біконічним тулубом (рис. 20: 13—15, 18, 20),
туваки (Масловский 2006а, с. 364—371). інші
форми поодинокі (Масловский 2017, с. 457).
крім того слід відзначити ще два види освіт-
лювальних приладів — масляні світильники у
вигляді низенької плошки з носиком, сформо-
ваним пальцевим защипом, та підсвічники на
високій порожнистій ніжці (рис. 19: 31—34).
Що стосується декору полив’яних виробів
Пск, то, як визнають і кримські і азовські
дослідники, на самому початку виробництва
більшість з них складали прості неорнамен-
товані посудини переважно відкритої форми
з зеленою та жовтою глазур’ю (бочаров 2007,
с. 16—17; Масловский 2012а, с. 193). але вже
на ранніх етапах для оздоблення застосову-
валися різні декоративні техніки, які протя-
гом першої — початку другої чверті XIV ст.,
принаймні до 1330-х рр., розквітають в усьому
своєму різноманітті (Масловский 2012а, с. 194;
2017, с. 469—484).
Популярними серед них були такі.
1. відтиск в орнаментованій формі-калипі
(moulded decoration) (рис. 20: 7—12; 21). так
звана «штампована» кераміка (muolded ware)
взагалі є однією з характерних рис золотоор-
динської культури, її виробляли в більшості
великих міст (Панина, волков 2000, с. 89).
сама по собі ідея виготовлення відтиснутого
в орнаментальній формі посуду, що імітував
більш коштовні металеві вироби, не нова і ся-
гає корінням щонайменше античних часів. в
середньовіччі «штампована» кераміка була у
вжитку на близькому сході (східна турція,
сирія, ірак, іран) та заході центральної азії
(туркменістан, узбекистан) вже з VIII—IX ст. її
виробництво тут досягло особливого розквіту в
XII—XIII ст. та поступово поширилося в суміж-
ні регіони (Orssaud 2001; Rousset 2001; Mulder
2014; заурова 1962, с. 208—212; лунина 1962,
с. 285—348). Протягом XIII—XIV ст., разом з
завоюваннями мусульман, технології muolded
ware досягають західних околиць анатолії, де
разом з іншими гончарними інноваціями при-
ходить на зміну візантійським традиціям кера-
мічного виробництва (Waksman et al. 2015). з
утворенням улуг улусу та розвитком там місто-
будування, ця гончарна техніка розповсюджу-
ються також на північ і північний захід — в По-
волжя, Приазов’я, Придністров’я, Подунав’я та
крим (Панина, волков 2000, с. 89—90; Stănică
2009, p. 411—420). Причому на кримському
півострові керамічні майстерні з відповідною
спеціалізацією з’являються одними з перших.
Принаймні в Південно-східному криму спо-
чатку ангобовану, а потім полив’яну «штампо-
вану» кераміку починають виготовляти близь-
ко останньої чверті XIII ст. залишки такого
виробництва (горни, форми-калипи, браковані
вироби) зафіксовані в судаку, старому криму і
його сільській околиці на поселенні бокаташ II
(фронджуло 1974, с. 48; джанов 1998, с. 82—89;
зильманович, крамаровский 1992, с. 7—8; кра-
маровский, гукин 2004, с. 293—294, табл. 110;
111; 2006, табл. 86; 109) (рис. 3: 3—8; 8), а готові
вироби трапляються в шарах останньої чверті
XIII ст. — початку XIV ст. поселень криму і
Приазов’я (Майко 2008, рис. 8: 3; бочаров 2017,
с. 434, рис. 36: 5—7; 37: 1; дмитриенко, Маслов-
ский 2006, с. 237, рис. 2: 16, 18, 21; белинский,
Масловский 2007, с. 327, рис. 6: 4; Масловский
2012а, с. 194, рис. 3: 5—10; 2017, с. 465).
найбільшого обсягу виробництво сягає
близько 1330-х рр. (Масловский 2006а, с. 368).
синхронні та дещо пізніші знахідки «штампо-
ваних» посудин Пск відомі, окрім самого кри-
му (див., напр. романчук 2003a, табл. 210: 1, 3,
4, 6; баранов 1991, с. 110, рис. 4: 5; 2004, с. 532,
рис. 3: 4, 5, 7) на західних та центральних те-
ренах джучидської держави (кравченко 1986,
с. 78—79, рис. 31; белинский, Масловский
1998, с. 218, рис. 16: 4—5; Масловский 2006а,
с. 368—369, рис. 24; 2017, с. 472—473, рис. 4:
7—9; козырь, боровик 2017, с. 337—339, рис. 1:
2, 3; ельников, тихомолова 2017; Юдин 2015,
с. 214—226), а також на суміжних до неї зем-
лях (коваль 2010, с. 112—113, 144).
видовий асортимент представлений посуди-
нами закритої форми. здебільшого це глеки на
кільцевому піддоні з тулубом у вигляді дещо сп-
лощеної сфери, високим горлом з конічним чи
ускладненим овалоїдними або кулястими роз-
ширеннями абрисом (рис. 20: 8—10; 21). навко-
ло горла трапляється також декоративний «ко-
мірець» у вигляді невисокого циліндричного
чи конічного бортика з трикутними прорізями
(рис. 20: 12) 1. частина глеків має вставку між
тулубом та горлом у вигляді керамічного диску
з прорізаними трикутними чи округлими отво-
рами. рідше зустрічаються дископодібні фляги
та фляги-водолії (рис. 20: 7, 11).
найбільш ранні вироби вкриті темно-корич-
невим чи червоно-коричневим ангобом (рис. 21:
8—10). дещо згодом починає застосовуватися
зелена полива, що наноситься на верхню час-
тину посудин. згадується навіть використання
бірюзової поливи на глеках Пск (ельников,
тихомолова 2017, с. 354, рис. 1; 5: 1, 2). деко-
ративні композиції складаються, переважно,
з досить простих геометричних та рослинних
елементів (рис. 20: 8—12; 21).
з 1330-х рр., як вважається, на солхатських
виробах з’являються складні епіграфічні орна-
менти, виконані в дусі хорезмійської традиції
(Панина, волков 2000, с. 90; бочаров, Мас-
ловский 2015, с. 24), що може бути пов’язано з
міграціями сюди хорезмійських майстрів, або,
принаймні, розповсюдженням звідти моди на
більш вишукане рельєфне декорування.
виробництво «штампованого» посуду при-
пиняється близько середини — третьої чверті
1. трикутна різьба відома в керамічному декорі за-
кавказзя (див., напр. якобсон 1959, с. 286).
44 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
XIV ст. на бокаташі, можливо, дещо раніше —
в 1340-і рр., в судаку — в 1360-і рр., ймовірно,
після захоплення міста генуезцями. надалі ця
технологія в місцевому гончарстві не просте-
жується.
цікаво відзначити, що на території криму
знахідки «штампованої» кераміки трапляють-
ся нерівномірно. наприклад, на відміну від
південно-східної частини півострова, де вони
масові, на пам’ятках південного узбережжя
криму відомі лише поодинокі уламки таких по-
судин, при тому, що інших полив’яних виробів
досить багато (тесленко 2016а, с. 143—144;
2017, с. 400—402; тесленко и др. 2017, с. 201—
205). не відзначені вони також і серед продук-
ції кафинської, чембальської і алуштинської
майстерень. тобто виробництво відтиснутої в
формах столової кераміки та її розповсюджен-
ня асоціюється здебільшого з зоною безпосеред-
ньої присутності мігрантів, підданих улуг улу-
су, чи тісних кроскультурних контактів з ними.
очевидно, що поява технології тиснення в ор-
наментальній формі у криму пов’язана зі схід-
ним чи південно-східним вектором культурного
впливу, а зникнення синхронне занепаду саме
«золотоординських» гончарних осередків.
2. розпис білим ангобом під коричневою,
жовтою чи зеленою поливою (slip-painted
decoration) (рис. 22). розпис білим ангобом за-
стосовувався в керамічному декорі на близько-
му сході, в тому числі закавказзі в IX—X ст.,
звідки близько XI—XII ст. розповсюджується в
візантійських землях, стає популярним в ре-
гіоні егейського моря, на Півдні балканського
півострову і на кіпрі, продовжуючи розвиватися
тут протягом XIII—XIV ст., а на території греції
аж до новітнього часу (François 2003, p. 313—
314; Papanikola-Bakirtzi 1996, p. 213—216,
pl. II—V; Papanikola-Bakirtzi et al. 1999, p. 53—
57; Sanders 1999, p. 160—161; Vroom 2005,
p. 80—81, 124—125, 186—187, etc.). Починаючи
приблизно з XII ст. slip-painted wares потрап-
ляють в таврику як імпорт (див., напр. якобсон
1950, с. 194—195, табл. 24—25; залесская 2011,
с. 179—180; романчук 2003а, табл. 1—5; 7—11;
голофаст, рыжов 2003, с. 205—206), що судячи
з аналогій міг походити з регіону егейського
моря, кіпру та сельджукської анатолії 1.
в кримському гончарстві техніка розпи-
су білим ангобом відома вже з ранніх етапів
1. а. л. якобсон та а. і. романчук помилково вважа-
ли кераміку з підглазурним розписом білим ан-
гобом витворами місцевих майстрів, об’єднуючи
в одну групу хронологічно та генетично різні ви-
роби (якобсон 1979, с. 144—146; романчук 2003а,
с. 28—34). безумовно, дослідження цієї кераміч-
ної сім’ї потребує подальших зусиль. Проте навіть
зараз зрозуміло, що в таврику протягом XII—
XIII ст. ввозилися вироби з різних регіонів, в тому
числі наприкінці XIII ст., ймовірно, з анатолії
(близькі аналогії див. романчук 2003а, табл. 3:
10; François 2003, fig. 2).
полив’яного виробництва. але спочатку такі
вироби не були масовими, а малюнок відзна-
чався спрощеною схемою виконання, маючи
вигляд прямих радіальних променів, що роз-
ходилися від центральної плями (Масловский
2012а, с. 194, рис. 1: 8; 2: 6).
близько середини — другої половини XIV ст.
набуває популярності інша манера розпису,
де поле посудин густо заповнене дрібними де-
коративними елементами в різних комбіна-
ціях чи навіть в досить складних композиціях
(рис. 22) (Масловский 2017, с. 485, рис. 11: 3;
23: 3, 4). вона поширюється в золотоординсь-
ких містах Поволжя, Приазов’я, Придністров’я
та на території криму, причому вироби означе-
них регіонів улуг улусу часом об’єднує подібна
стилістика декору, який складається з ідентич-
них елементів (див., напр. булатов 1976, с. 79—
81, табл. II; кравченко 1986, с. 67, рис. 25: 1;
белинский, Масловский 1998, с. 210, рис. 15:
2; 2007, с. 329—330, рис. 9; Масловський 2012b,
с. 25—26, рис. 19—20). найбільш вживані де-
коративні мотиви, зокрема епіграфічній ор-
намент у вигляді куфічних написів з благими
побажаннями («ікбаль» — успіх), стилізовані
зображення риб (символ щастя), поєднані в вих-
рові розетки (рис. 22: 4, 9—11), були притаманні
також декоративному мистецтву середньовіч-
ного близького сходу, що дозволяє припускати
значний вплив близькосхідної традиції в ке-
рамічному виробництві золотоординських міст
(див., напр. коваль 2005). аналогічні елементи
орнаменту широко застосовувалися також в
оздобленні більш дорогої кашинової кераміки
(soft-paste ware) поволзьких центрів. напевно
саме їх почасти наслідували розписи білим ан-
гобом на червоноглиняних виробах (федоров-
давыдов 1994, с. 125).
Проте розписи не обмежувалися лише вка-
заними мотивами. серед них є й прості ком-
бінації з округлих плям, прямих ліній та ду-
жок (рис. 22: 2, 3, 6, 7, 8, 12), а також складні
декоративні композиції, детальний аналіз
яких потребує додаткових досліджень (рис. 22:
1, 5).
вироби з підглазурним розписом білим ан-
гобом представлені посудинами відкритої фор-
ми декількох типів та зустрічаються в обох
підгрупах — «солхат» і «кафа». на кримських
пам’ятках вони трапляються переважно в ком-
плексах і шарах середини — другої полови-
ни XIV ст. зокрема в керамічних колекціях з
розкопок об’єктів середини — другої половини
XIV ст. в кафі, алушті, судаку, на поселеннях
бокаташ II та кринички, в заплаві р. байбуга
та ін. (сазанов, иващенко 1994, с. 180—182,
рис. 1: 3; баранов 2004, с. 534, рис. 4: 3, 5, 6;
крамаровский, гукин 2002, с. 153, 156, 158,
165, табл. 1: 4; 4: 1, 4; 6: 7; 13: 2; 2004, с. 149,
табл. 31: 1; айбабина 2005, с. 234, рис. 11:
1), значно рідше — в комплексах XIV ст.
в херсоні (романчук 2003а, с. 31, табл. 6:
45ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
Рис. 22. група кераміки Пск, посудини відкритої форми з підполив’яним розписом білим ангобом: 1, 2,
5, 8 — житлова забудова XIV—XV ст. середньовічного городища в алушті, розкопки в. л. Мица 1988 та
1993 рр., фонди алуштинського філіалу цМт; 3, 4 — середньовічний храм з могильником на Полікуровому
пагорбі в ялті, розкопки і. а. баранова та г. М. олійник в 1974 р., малюнок з особистого архіву о. а. Парши-
ної; 6, 10 — господарська яма на ділянці «храму діви Марії» і житлова забудова догенуезького періоду серед-
ньовічної сугдеї, за: баранов, Майко 1998, рис. 3: 1; баранов 2004, рис. 3: 6; 7, 9, 12 — поселення кринички
поблизу старого криму, за: крамаровский, гукин 2002, с. 156, 158, 165, табл. 4: 1, 4; 6: 6; 13: 2; 11 — поселен-
ня бокаташ II, за: крамаровский, гукин 2004, с. 149, табл. 31: 1; малюнок автора
46 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
17 1) та на Південному узбережжі криму (Пар-
шина 1974, с. 73, рис. 12).
залишки такого виробництва в солхаті були
відмічені, як вже згадувалося, а. л. якобсоном
(якобсон 1950, с. 194). окремі екземпляри є
також серед продукції керамічних майстерень
лусти та чембало. При чому в першій з них
зафіксовано лише декор у вигляді радіальних
смуг, що розходяться від центральної плями, а
в другій — цяток та потьоків, що густо запов-
нюють поле посудин та прикрашають верхню
частину корпуса зовні (рис. 15: 18; 18: 11). Про-
те тут вони не були масовими.
за археологічними даними завершення ви-
пуску розписаного білим ангобом посуду слід
датувати не пізніше останньої чверті XIV ст., у
комплексах XV ст. він вже відсутній (тесленко
2010; 2012).
3. розпис аморфними плямами буро-корич-
невого кольору під жовтою поливою (purple
splash under the yellow glaze) (рис. 23). цей
декоративний прийом кримських майстрів
має інші витоки. в даному випадку, ймовір-
но, копіювався декор масової кераміки візан-
тійських центрів, що в доволі значній кіль-
кості потрапляла в Північне Причорномор’я з
кінця XIII — протягом першої чверті XIV ст.
(Масловский 2010, с. 237). більш грубі місцеві
копії набувають поширення в криму і за його
межами в першій половині XIV ст. (пік масо-
вості припадає на 1330 — початок 1340-х рр.),
а потім остаточно виходять з обігу (белинский,
Масловский 2007, с. 324, рис. 3: 13, 14; 4: 1;
Масловский 2008, с. 96, рис. 6: 1, 4; 7: 2—7; 23:
2; 2012b, с. 193—194; 2017, с. 470—471; коваль
2010, с. 115; бочаров, Масловский 2016, с. 22).
в криму ці вироби, на відміну від «штампо-
ваної» та розписаної білим ангобом кераміки,
в значній кількості представлені практично на
всій території півострова, включаючи південне
узбережжя (Паршина 1974, с. 73, рис. 13; тес-
ленко и др. 2017, с. 202, цв. вст. 8; 9). однак
в комплексах останньої третини XIV ст. вони
не відзначені, принаймні як стабільний ком-
понент (див., напр. сазанов, иващенко 1994;
1995; баранов 2004; айбабина 2005; тесленко
2017), а на багатошарових об’єктах, які поча-
ли своє існування близько кінця другої чверті
XIV ст., зустрічаються зрідка (гинькут 2001,
с. 53, 58, рис. 3: 11—14).
Плямистим декором прикрашалися посудини
відкритої форми декількох типів (рис. 23) та один
тип глеків (рис. 20: 6), який є імітацією італійсь-
ких протомайолікових екземплярів, що надхо-
дили в Північне Причорномор’я в кінці XIII —
першій половині XIV ст. (Масловский 2006а,
с. 437—439, рис. 52: 1—4). Причому за спостере-
женнями а. М. Масловського, глеки, на відміну
1. аналогічна таріль походить з розкопок азаку, де
датується другою половиною XIV ст. (Масловский
2017, рис. 23: 4).
від посудин відкритої форми, були у вжитку з
кінця XIII ст. до 1360-х рр. (бочаров, Масловский
2016, с. 22; Масловский 2017, с. 471).
отже, в даному випадку спостерігаємо яскра-
вий приклад південно-західного (візантійсько-
латинського) впливу в місцевому гончарстві.
цікаво, що така техніка відмічена здебільшого
серед виробів підгрупи «кафа» 2. Припинення
її застосування на посудинах відкритої форми
пов’язане вочевидь не з завершенням діяль-
ності майстерень, а зі змінами модних тенден-
цій в керамічному декорі.
4. рельєфне моделювання стінок чаш корот-
кими вертикальними заглибленнями (відтиск
пальця або спеціальної лопаточки) набуває
поширення з третьої чверті XIV ст. знахідки
аналогічних чаш добре відомі в нашаруван-
нях другої половини XIV ст. як в криму, так і
в золотоординському азаку та білгороді-дніс-
тровському (айбабина 1991, с. 201, рис. 8: 2;
тесленко 2017, с. 392, рис. 8: 1—3; 13: 1—4; бе-
линский, Масловский 1998, с. 210, рис. 15: 4;
Масловский 2017, с. 485, рис. 11: 6, 7; 23: 5, 6;
кравченко 1986, с. 67) 3.
ця техніка застосовувалася здебільшого са-
мостійно, на глибоких чашах зі дзвоноподібним
чи усічено еліпсоїдальним корпусом (рис. 24).
інколи вінця посудин також мають хвилястий
контур (рис. 24: 4, 6). Переважна більшість ві-
домих автору виробів належать до підгрупи
«кафа». окремі екземпляри відомі серед про-
дукції чембало (гинькут 2014, с. 316, рис. 5:
в-12; 6: F-28). Ймовірно, ця техніка була при-
таманна гончарним майстерням генуезьких
факторій в другій половині XIV ст. в місцевій
продукції XV ст. вона вже практично не зустрі-
чається (тесленко 2010; 2012).
5. гравіювання по світлому ангобному пок-
риттю під монохромною зеленою, жовтою чи ко-
ричневою поливою (monochrome sgraffito ware
with green, yellow or brown glaze) (рис. 25—32).
ця техніка, відома в Передній та на південно-
му заході центральної азії з IX — початку X ст.
(Watson 2004, p. 253; Шишкина 1979, с. 51—52;
2. Принаймні серед численних зразків з пам’яток
Південного та Південно-західного криму, які
вдалося оглянути в натурі, трапився лише 1 ек-
земпляр з піщанистою формувальною масою,
більш характерною для підгрупи «алушта». ін-
шим були притаманні характеристики підгрупи
«кафа». с. г. бочаров та а. М. Масловський вка-
зують на виготовлення такої декоративної серії в
майстернях азаку та Маджару (бочаров, Маслов-
ский 2016, с. 22—23), але в криму продукція цих
гончарень не набула поширення.
3. дещо інша техніка рельєфного моделювання, що
утворювала фестончасті вінця та гофрований кор-
пус з хвилястим контуром, відома на напівсфе-
ричних чашах з орнаментом сграфіто групи Пск
1330—1350-х рр. (Масловский 2017, c. 477, 479,
рис. 5: 2, 3; 16: 5). Проте вона відрізняється спосо-
бом виконання та декоративним ефектом, що мав
на меті стилізацію посудини під чашечку квітки.
47ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
бяшимова 1989, с. 17—18), з кінця XI—XII ст.
стає популярною в візантійському світі, де
протягом XII—XIV ст. розвивається в різно-
манітних локальних варіаціях (див., напр.
Papanikola-Bakirtzi 1999; Sanders 1995; Vroom
2005, p. 83—93, 107—123).
на теренах таврики вона починає застосо-
вуватися однією з перших, сягаючи розквіту в
Рис. 23. група кераміки Пск, посудини відкритої форми з розписом аморфними плямами пурпурово-ко-
ричневого кольору під жовтою поливою: 1—3, 5, 6, 11 — поселення XIV—XV ст. на західному підніжжі г. аю-
даг, за: тесленко и др. 2017, цв. вст. 8; 9; 4, 7, 9, 10 — храм з могильником в верхній ореанді, 8 — храм на
г. ай-тодор в Малому Маяку, дослідження Південнобережного загону відділу археології криму іа ан урср
в 1967 та 1969 рр., фонди яілМ (№ яилМ кП 5215, 5216, 5220, а1 867, 868, 872; яилМ кП 5105, 5113
а1 751, 760); малюнок автора
48 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
другій—третій чверті XIV ст. (Масловский 2012а;
2017), та є найуживанішою в декорі місцевого
посуду, принаймні до масової появи поліхром-
ного сграфіто з третьої чверті XIV ст. тут відомі
три варіанти виконання малюнку: гравіюван-
ня інструментом однієї товщини (0,15—0,25 см);
тонким (до 0,15—0,25 см) та широким (близько
0,3—0,5 см) різцями; поєднання гравіювання
з виїмчастою технікою, переважно «резервом»
(рис. 25—32) (тесленко, сейдалиева 2016, с. 87,
94—100, № 48—71). у глазуруванні виробів зуст-
річається зелена, жовто-коричнева, темно-жовта
та слабо забарвлена жовтувата чи зеленувато-
жовта прозора полива. досить часто використо-
вувалася комбінація з двох кольорів, коли слабо
забарвлена глазур наносилася зсередини посу-
дин відкритої форми, а зелена — зовні (теслен-
ко, сейдалиева 2016, с. 87, 95, № 51, 55—57).
Монохромне сграфіто прикрашає посуди-
ни різних типів закритої і відкритої форми та
має в наборі значний асортимент геометрич-
них, рослинних і зооморфних декоративних
мотивів, поєднаних в різних композиційних
рішеннях. детальний аналіз орнаментів за-
слуговує на окреме дослідження. Проте наразі,
дякуючи новим розробкам а. М. Масловського
на матеріалах з вузько датованих комплексів
азаку, стало можливим уточнення датуван-
ня окремих декоративних серій монохромного
сграфіто групи Пск (Масловский 2017).
Рис. 24. група кераміки Пск, чаші з рельєфним моделюванням стінок: 1, 4, 5 — поселення XIV—XV ст.
на західному підніжжі г. аю-даг, за: тесленко и др. 2017, цв. вст. 7: 1—3; 2, 3, 6 — садиба XIV ст. на серед-
ньовічному городищі в алушті, за: тесленко 2017, рис. 8: 1—3; 13: 2—4; 7, 8 — житлова забудова XIV—XV ст.
середньовічного городища в алушті, розкопки в. л. Мица 1988 р., фонди алуштинського філіалу цМт (ал-
88/287; ал-88/342); малюнок автора
49ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
Рис. 25. група кераміки Пск, посудини відкритої форми з орнаментом в техніці сграфіто під монохромною
поливою: 1, 2 — поселення XIV—XV ст. на західному підніжжі г. аю-даг, за: тесленко и др. 2017, цв. вст. 11:
2, 7; 3 — житлова забудова XIV—XV ст. середньовічного городища в алушті, розкопки в. л. Мица 1986 р.,
фонди алуштинського філіалу цМт (ал-86/97); 4 — житлова забудова догенуезького періоду середньовічної
сугдеї, розкопки і. а. баранова 1987 р., фонди музею «судацька фортеця» (ск-87/31); 5—7, 9 — азак, комп-
лекси першої половини XIV ст., за: Масловский 2017, с. 471—472, рис. 4: 2, 3, 5, 6; 8 — поселення бокаташ II,
за: крамаровский, гукин 2006, с. 231, табл.111: 1; 10 — храм з могильником в нікітському ботанічному саду
поблизу ялти, розкопки о. о. Паршиної 1989 р., фонди яілМ (н-89/18); малюнок автора
50 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
Рис. 26. група кераміки Пск: 1—6 — «сельджуцький» стиль (1 — чаша зі сценою банкету в гранатовому
саду, друга чверть XIV ст., за: зильманович, крамаровский 1992, рис. 12; крамаровский 2005, с. 147, кат. 547;
2, 3 — поселення кринички поблизу старого криму, за: крамаровский, гукин 2002, с. 103, табл. 1: 1, 3; 5 —
господарська яма на ділянці «храму діви Марії», за: баранов, Майко 1998, рис. 3: 3; 4, 6 — азак, комплекси
XIV ст., за: романчук, Перевозчиков 1990, рис. 25: 76; Масловский 2017, рис. 9: 4; малюнок автора); 7 — деякі
зразки декоративних полив’яних плиток заміського палацу сельджуцьких султанів кубад-абад (музей сель-
джуцької кераміки в медресе каратай в конії (б. м.), http://www.pbase.com/dosseman/karatay&page
51ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
Рис. 27. група кераміки Пск, посудини відкритої форми з орнаментом в техніці сграфіто під монохромною
поливою: 1 — поселення кринички поблизу старого криму, за: крамаровский, гукин 2002, с. 57, табл. 15:
1; 2 — поселення на фуні, північно-західний схил г. демереджі, алуштинський регіон, за: тесленко 2016а,
рис. 7: 10; 3, 5, 7 — розкопки М. а. фронджуло на посаді судацької фортеці в 1971 та 1972 р, з фондів нз
«софія київська» (ск-71/90, ск-72/70, ск-72/83); 4, 6 — господарська яма на ділянці «храму діви Марії» і
житлова забудова догенуезького періоду середньовічної сугдеї, за: баранов, Майко 1998, рис. 1: 3, 4; 8 —
житлова забудова XIV—XV ст. середньовічного городища в алушті, розкопки в. л. Мица 1987 р., фонди
алуштинського філіалу цМт (ал-87/463); 9 — азак, комплекси другої чверті XIV ст., за: Масловский 2017,
рис. 7: 1; малюнок автора
52 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
Рис. 28. група кераміки Пск, посудини відкритої форми з орнаментом в техніці сграфіто під монохромною
поливою: 1, 2—4 — житлова забудова догенуезького періоду середньовічної сугдеї, розкопки і. а. баранова
1987 р., фонди музею «судацька фортеця» (ск-87/48) та господарська яма на ділянці «храму діви Марії», за:
баранов, Майко 1998, рис. 1: 2; 3 — житлова забудова XIV—XV ст. середньовічного городища в алушті, роз-
копки в. л. Мица 1988 р., фонди алуштинського філіалу цМт (б. н.); 7 — садиба XIV ст. на середньовічному
городищі в алушті, шар пожежі та руйнування 1360-х рр., за: тесленко 2017, рис. 10: 1; 14: 5; 4 — храм з
могильником в верхній Масандрі, дослідження Південнобережного загону відділу археології криму іа ан
урср в 1967 р., фонди яілМ (№ яилМ кП 3988); 5, 6, 8 — поселення XIV—XV ст. на західному підніжжі
г. аю-даг, за: тесленко и др. 2017, цв. вст. 12: 1, 2, 4; малюнок автора
53ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
до найраніших, окрім вже згаданих виробів
однієї з майстерень бокаташу зі специфічною
стилістикою декору, належать посудини з про-
стим орнаментом у вигляді концентричних кіл,
подекуди в поєднанні з хвилями, та радіальних
променів з прямих та хвилястих ліній (рис. 25:
1—3). тарілки та чаші, прикрашені таким чином,
є серед кераміки з об’єктів нижнього стратигра-
Рис. 29. група кераміки Пск, посудини відкритої форми з зооморфними зображеннями та монограмами: 1,
10—12, 14, 16, 17 — житлова забудова XIV—XV ст. середньовічного городища в алушті, розкопки в. л. Мица
1985, 1991 та 1993 рр., з фондів алуштинського філіалу цМт (ал-85/бн; ал-93/123 і 86; ал-85/71, ал-91/51,
53, 2); 2, 3, 8 — ремісничий посад судацької фортеці, розкопки М. а. фронджуло 1971 р., з фондів нз «со-
фія київська» (ск-1971/ 46, ск-71/12, ск-71/18); 4, 5, 6 — поселення кринички поблизу старого криму, за:
крамаровский, гукин 2002, с. 59, 61, 108, табл. 17: 2; 19: 1; 6: 1; 7, 15 — поселення XIV—XV ст. на західному
підніжжі г. аю-даг, за: тесленко и др. 2017, цв. вст. 15: 1, 3, 5; 9 — золотоординське поселення тобен-сарай,
білогорського району, розкопки е. і. сейдалієва, за: тесленко, сейдалиева 2016, с. 99, 142, № 82; 13 — до-
слідження середньовічної сугдеї на ділянці куртини XV, шари догенуезького періоду, розкопки і. а. бара-
нова 1983 р., фонди музею «судацька фортеця» (ск-83/50); малюнок автора
54 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
Рис. 30. група кераміки Пск, посудини відкритої форми з орнаментом в техніці сграфіто під монохромною
поливою: 1, 4—6 — поселення XIV—XV ст. на західному підніжжі г. аю-даг, за: тесленко и др. 2017, цв.
вст. 13: 1, 2, 4; 17: 2, 3; 2 — садиба XIV ст. на середньовічному городищі в алушті, шар пожежі 1360-х рр.,
розкопки в. л. Мица 1988 р., з фондів алуштинського філіалу цМт (ал-88/422); 3, 7—9 — садиба XIV ст. на
середньовічному городищі в алушті, шар пожежі та руйнування 1360-х рр., за: тесленко 2017, рис. 8: 4; 9: 2;
10: 2—4; 14: 1—4; малюнок автора
55ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
фічного горизонту поселення бокаташ II (рис. 12)
(крамаровский, гукин 2006, табл. 122: 1; 135: 2;
2007, табл. 109: 1; 126: 1; 136: 1, 6), та серед знахі-
док без чіткого хронологічного контексту (рис. 25:
1—3) (тесленко и др. 2017, с. 203, цв. вставка 11: 2,
7). в азаку незначна серія тарілок з аналогічним
малюнком походить з комплексів 1320-х рр. (Мас-
ловский 2017, с. 468, рис. 1: 8; 14: 6).
Рис. 31. група кераміки Пск, посудини відкритої форми з орнаментом в техніці сграфіто під монохромною
поливою: 1, 2 — житлова забудова догенуезького періоду середньовічної сугдеї, розкопки і. а. баранова
1983 р. (фонди музею «судацька фортеця», ск-83/14) та 1987 р., за: баранов 2004, рис. 4: 7; 3 — золотоор-
динське городище солхат (старий крим), збори о. в. гаврилова; 4—6, 8 — поселення XIV—XV ст. на захід-
ному підніжжі г. аю-даг, за: тесленко и др. 2017, цв. вст. 12: 5; 14: 5, 8, 9; 7 — житлова забудова XIV—XV ст.
середньовічного городища в алушті, розкопки в. л. Мица 1988 р., з фондів алуштинського філіалу цМт
(ал-88/68); 9 — храм з могильником в верхній Масандрі, дослідження Південнобережного загону відділу
археології криму іа ан урср в 1967 р., фонди яілМ (№ яилМ кП 3986); малюнок автора
56 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
Рис. 32. група кераміки Пск, посудини відкритої форми з орнаментом в техніці сграфіто під монохромною
поливою: 1, 4 — золотоординське городище солхат (старий крим), за: тесленко, сейдалиева 2016, с. 94,
95, 136, 137, № 51, 53; 2, 10—12— житлова забудова догенуезького періоду середньовічної сугдеї, розкоп-
ки і. а. баранова 1983 та 1987 рр., фонди музею «судацька фортеця» (ск-87/113, 102, ск-83/35, ск-87/104);
3 — поселення XIV—XV ст. на західному підніжжі г. аю-даг, за: тесленко и др. 2017, цв. вст. 10: 2; 5, 8,
9 — ремісничий посад судацької фортеці, розкопки М. а. фронджуло 1971 та 1972 рр., з фондів нз «софія
київська» (ск-1971/86, 96, ск-1972/98); 6, 7 — поселення кринички поблизу старого криму, за: крамаровс-
кий, гукин 2002, с. 52, 60, табл. 10: 1; 18: 2; малюнок автора
57ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
Подібний декор набув поширення на кера-
міці візантійського кола приблизно з останньої
третини XIII ст. і залишався популярним про-
тягом ще мінімум першої третини XIV ст. та
був притаманний різним гончарним осередкам
(див., напр. Papanicola-Bakirtzi 1999, p. 188—
189, 220—223, 233; Waksman, Teslenko 2010;
Inanan 2010; 2013; Waksman 2013).
наступну хронологічну серію складають виро-
би з вузьким орнаментальним поясом, заповне-
ним стилізованим рослинним декором навколо
центрального неорнаментованого медальйону.
Малюнок виконаний тонкою лінією. серед най-
більш поширених елементів декоративного ряду
присутні комбінації з похилих парних ліній і
видовжених спіралей, схематизованих напів-
пальмет, центричних спіралей тощо (рис. 25:
4—7, 10) (Масловский 2008, с. 96, рис. 5: 8; 2017,
с. 471—472, рис. 4: 1—4, 6; 19: 1—3). Подібний де-
кор типовий для посудин з комплексів 1330-х рр.
(Масловский 2017, с. 471—472), хоча зустрічаєть-
ся і раніше, наприклад, на борту тарілки з запов-
нення ями кінця XIII — початку XIV ст. (белин-
ский, Масловский 2007, с. 326—328, рис. 3: 12).
такі декоративні схеми та їх елементи мають
паралелі в кераміці візантійського кола (георги-
ева 1974, обр. 64; Papanicola-Bakirtzi et al. 1992,
p. 53, fig. 13; François 1995b, pl. 15: c; Papanikola-
Bakirtzi et al. 1999, p. 140; Papanikola-Bakirtzi
1999, p. 89, fig. 102; Mercangöz 2013, p. 32—37,
fig. 1—11), також зустрічаються серед продукції
вірменського міста ані, де на думку а. бабаджа-
нян був помітним візантійський вплив на міс-
цеве керамічне виробництво (Babajanyan 2018,
p. 275, pl. 1: 2).
окремо слід відзначити появу в місцевому
декорі з другої чверті XIV ст. орнаментально-
го поясу з розташованих зигзагом мигдале-
подібних фігур (Масловский 2017, с. 471—472,
рис. 4: 5; 19: 4), який в подальшому, аж до кін-
ця третьої чверті XV ст., використовувався в
оздобленні кримського полив’яного посуду як
в монохромних так і в поліхромних варіаціях
(рис. 25: 8, 9; 32: 2; 34: 9) (тесленко 2010, с. 228,
рис. 2: 7.1; 3: III; тесленко, сейдалиева 2016,
с. 87, № 55). він має близькі паралелі чи навіть
прямі аналогії в сім’ї кераміки стилю «Port St.
Simeon Ware» і його унаслідувань (дериватів),
що набули поширення в Північній сирії, ана-
толії, на кіпрі з XIII ст. (див., напр. François
1995, p. 96—97, pl. 14: a—c; Papanikola-Bakirtzi
1996, pl. XVIII: 94; Böhlendorf-Arslan 2004, taf.
148: 758; 165: 893; Avissar, Stern 2005, p. 52—
56), а також в іншій столовій кераміці сельд-
жуцької анатолії, виробництво якої пов’язують
з ірано-кавказькою традицією, поширюва-
ною вірменськими і грузинськими майстрами
(François 2003, p. 316—322, fig. 5), та безпосе-
редньо на кавказі (Майсурадзе 1954, табл. 25:
№ 358, 415; ибрагимов 2000, с. 157, рис. 30).
з впливом декоративно-прикладного мис-
тецтва сельджуків співвідносять також деко-
ративні сюжетні композиції із зображенням
людських фігур, гарпій, птахів, кошачих хи-
жаків проміж кущів чи гілок гранату з парни-
ми стрільчастими листочками та плодами чи
квітами (рис. 26: 1—6), що з’являються в другій
чверті XIV ст. (крамаровский 2012, с. 165—172;
Масловский 2017, с. 483, рис. 7: 4; 18: 2). дійсно,
сюжети, манера зображення та навіть окремі
елементи малюнку знаходять досить близькі
аналогії в кераміці анатолії (крамаровский
2012, с. 183—187), в тому числі в розписах де-
коративних полив’яних плиток заміського па-
лацу сельджуцьких султанів кубад-абад (нині
зберігаються в музеї сельджуцької кераміки в
медресе каратай в конії) (рис. 26: 7). існує дум-
ка, що вплив сельджуцького декоративно-при-
кладного мистецтва в кераміці сграфіто інших
міст улуг улусу поширився саме з криму, куди
спочатку вони, ймовірно, потрапили разом з
носіями цих традицій з анатолії, та розвину-
лися на місцевому ґрунті вже після того, як
конійський султанат перестав існувати (кра-
маровский 2012, с. 197—198). хоча не виключе-
но, що в азак та на Північний кавказ гончарі
могли мігрувати беспосередньо з закавказзя чи
східної анатолії, приносячи туди подібні деко-
ративні традиції. близькі сюжети та елементи
малюнків зустрічаються, наприклад, серед ке-
раміки гончарних осередків золотоординських
азаку та Маджару (Масловский 2006а, с. 348—
349, 380—381, рис. 16: 1; 29: 9). у будь-якому
разі це цікаве питання потребує подальшого
вивчення.
Приблизно синхронно входить до вжитку
орнаментальний пояс з ряду горизонтальних
смужок з симетричними похилими штрихами
з обох кінців (варіації мотиву «сельджуцького
ланцюжка»?), що використовувався в оздоблен-
ні вінець та бортів посудин відкритої форми й
надалі — в середині — другій половині XIV ст.
(рис. 25: 8; 27: 6) (бочаров 2017, рис. 25: 14; ба-
ранов, Майко 1998, рис. 1: 3; крамаровский,
гукин 2006, табл. 111: 1, 2; 2002, с. 108, табл. 6:
1; 154, табл. 2: 8; 160, табл. 8: 3).
Починаючи з кінця першої чверті — 1330-
х рр. з’являються серії з невеликими квіткови-
ми розетками, утвореними замкнутою по обво-
ду плетінкою з двох стрічок, зі спіральками по
центру і в кожній з округлих пелюсток (рис. 27:
1—5) (Масловский 2012а, рис. 3: 3; 2017, с. 481—
483, рис. 7: 2, 3; романчук 2003, с. 72, табл. 56:
185; крамаровский, гукин 2007, табл. 27: 4). є
варіації малюнку, де плетінка вже яскраво не
виражена (Штерн 1906, табл. 6: № 46; теслен-
ко 2016а, рис. 7: 10; крамаровский, гукин 2007,
с. 80, табл. 27: 4), кружки в пелюстках і серце-
вина заповнені штрихуванням тощо (рис. 27:
4, 5) (баранов, Майко 1998, рис. 1: 4; тесленко
2016a, рис. 4: 2). По-різному також оформляли
поле навколо розеток. за межами криму, окрім
азаку, де вони є і в місцевих варіантах виконан-
ня (Масловский 2012b, рис. 14: 2, 3), вироби цієї
58 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
серії відомі в Побужжі (торговиця) та Поволжі
(болгар, увек) (козырь, боровик 2017, рис. 2: 1;
Полубояринова 2008, ил. V: 5). взагалі мотив
квіткової розетки з двострічкової плетінки, ви-
конаний здебільшого в виїмчастій техніці, зус-
трічається в декорі кавказької, кіпріотської та
Рис. 33. група кераміки Пск, посудини відкритої форми, прикрашені в техніці поліхромного сграфіто: 1—
4 — азак, комплекси першої половини XIV ст. (1330-х рр.), за: Масловский 2017, с. 475—476, рис. 6: 2—5;
17: 2, 4—6; 5—7 — житлова забудова догенуезького періоду середньовічної сугдеї, розкопки і. а. баранова
1983 р., фонди музею «судацька фортеця» (ск-83/31); малюнок автора
59ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
Рис. 34. група кераміки Пск, посудини відкритої форми, прикрашені в техніці поліхромного сграфіто:
1 — азак, 1360-ті рр., за: Масловский 2017, с. 486, рис. 10: 2; 22: 2; 2 — таріль з музею сельджуцької керамі-
ки в медресе каратай в конії, 2299 (б. м.), http://www.pbase.com/dosseman/image/131676159; 3 — поселення
бокаташ II, за: крамаровский, гукин 2004, с. 245, табл. 62: 1; 4, 9, 10 — поселення XIV—XV ст. на західному
підніжжі г. аю-даг, за: тесленко и др. 2017, цв. вст. 18: 3, 5, 6; 5, 6 — поселення кринички поблизу старого
криму, за: крамаровский, гукин 2002, с. 62, табл. 20: 2; с. 158, табл. 6: 4; 7 — золотоординське поселення то-
бен-сарай, білогорського району, розкопки е. і. сейдалієва, за: тесленко, сейдалиева 2016, с. 99, 140—141,
№ 76; 8, 11 — золотоординське городище солхат (старий крим), за: тесленко, сейдалиева 2016, с. 96, 100,
140, № 73, 74; малюнок автора
60 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
центрально-візантійської полив’яної кераміки
(François 1999, p. 124, fig. 29: 314; 2005, fig. 2;
Papanikola-Bakirtzi 1999, p. 83, N 91; ибраги-
мов 2000, с. 154, рис. 26).
для цього ж періоду характерні блюда та
чаші великого діаметру, все поле яких запов-
нюють зображення квіткових розеток, пере-
важно шестипелюсткових, нанесених тонкою
лінією (Масловский 2017, рис. 5: 1, 4; 16: 2, 4).
Подібна орнаментальна схема з розеток, що
мали від чотирьох до семи пелюсток, викорис-
товувалася і надалі — близько середини та в
другій половині XIV ст., але малюнок вико-
нується вже здебільшого широким або широ-
ким та тонким різцями і на посудинах меншо-
го діаметру (рис. 28). слід відзначити, що ці
зображення знаходять аналогії в кіпріотській
кераміці (Papanikola-Bakirtzi 1996, pl. XIX:
96—99; XX; Papanikola-Bakirtzi et al. 1999, 163,
N 366).
до 1330-х рр. відноситься поява композицій,
базу яких становить центральний медальйон,
утворений подвійною чи потрійною лінією в
оточенні тонких променів з с-подібними за-
витками в основі (рис. 27: 6—9) (Масловский
2017, с. 479—482, рис. 6: 1; 16: 1; Полубояри-
нова 2008, ил. VI: 3). вони набули поширення
в різних варіаціях в наступні десятиліття (бе-
линский, Масловский 1998, с. 210, рис. 14: 9;
Масловский 2017, с. 484, рис. 20: 5). у ранніх
екземплярів медальйон здебільшого запов-
нений дрібним малюнком зі стилізованими
рослинними мотивами (рис. 27: 7—9), також
трапляються зображення квітки лотосу у виїм-
частій техніці (рис. 27: 6) (Масловский 2017,
с. 479, рис. 5: 20).
своєрідною формою, притаманною для
1330—1350-х рр., що також прикрашалася
центральними медальйонами з рослинним чи
геометричним візерунком, були глибокі на-
півсферичні чаші з хвилястим краєм, що за
формою нагадували чашечку квітки (рис. 32:
2). у ранніх посудин гофрований весь корпус, у
пізніх — лише край (Масловский 2017, с. 477,
479, рис. 5: 2, 3; 16: 5; Полубояринова 2008,
с. 61, рис. 6).
з цього ж періоду відзначені рідкісні зобра-
ження хижаків сімейства кошачих в геральдич-
них позах (дмитриенко 2017, с. 452, 453, рис. 3;
4: 2) (рис. 29: 1), риб (рис. 29: 8) та масова поява
різноманітних зображень пернатих як в моно-
хромних, так і в поліхромних варіаціях 1 (Мас-
ловский 2017, с. 483, рис. 7; 18) (рис. 29: 2—7,
9—13). Причому фігури птахів були стабільно
присутніми в декорі аж до кінця третьої чверті
XV в. (кирилко 2005b). зображення відрізня-
ються між собою манерою виконання. визна-
1. одні з перших зображень птахів є серед виробів
вже згадуваної майстерні поселення бокаташ II
та на одній з ранніх серій Пск (тесленко и др.
2017, цв. вст. 11: 3).
чення їх хронологічних особливостей потребує
додаткових досліджень.
близько середини XIV ст. поширюються посу-
дини з радіальним орнаментом з шести чи восьми
секторів, заповнених краплеподібними фігура-
ми (бутон лотосу?) та невеликими центричними
спіралями (рис. 30: 4) 2 (Масловский 2017, с. 485).
вони також є як в монохромному виконанні, так
і підфарбовані зеленою глазур’ю (белинский,
Масловский 1998, с. 210, рис. 12: 2).
не раніше середини XIV ст. з’являються
чаші місцевого виробництва з двоярусною мо-
нограмою з букв «М» і «х», яка читається як
ім’я «Михаїл» (рис. 29: 14—17) (баранов 1998,
с. 21—22, рис. 2; сазанов, иващенко 1994,
с. 180, рис. 1: 1—2; Мыц 2005, с. 290—292;
тесленко 2010, с. 224, рис. 3: I; тесленко и др.
2017, с. 203—204, цв. вставка 15: 5; Aibabine et
al. 1999, p. 28—29). існує обґрунтована думка
про культове призначення цих посудин та ін-
терпретацію написів як посвячень одноймен-
ному архангелу (Мыц 2005, с. 290—292; залес-
ская 2014, с. 48—49). Подібні монограми добре
відомі на групі столового візантійської посуду,
яка надходила в таврику в другій половині
XIV ст. (Papanikola-Bakirtzi 1999, p. 22, fig. 6, 7;
François 1995, p. 103—108, pl. 16: c; 2005, fig. 3;
4). ці чашки, а також популярність культу
святого на півострові, ймовірно, сприяли появі
значної кількості місцевих варіацій монограм.
у другій половині XIV ст. до широкого обігу
входять серії чаш середніх розмірів з малюн-
ком на все поле, який виконано здебільшого
двома різцями різної товщини. усі оглянуті ек-
земпляри належать до підгрупи «кафа». серед
поширених декоративних елементів — великі
спіралі; 4- 5- чи 6-пелюсткові розетки; гори-
зонтальні ряди прямих і хвилястих ліній або
похилого штрихування між паралельних смуг;
чотири чи п’ятипроменеві плетінки або бага-
токутники в супроводі центричних спіралей
(деякі спіралі додатково окреслені широкими
лініями та нагадують стилізовані троянди), сі-
тчасте штрихування тощо (рис. 30: 1—3, 5—9).
Полива жовто-коричнева або зелена, нерівно-
мірно забарвлена, покриває всю внутрішню по-
верхню посудин та їх бортик ззовні. Представ-
ницька колекція таких чаш походить з шарів
руйнування третьої чверті XIV ст. на городищі
в алушті (тесленко 2017, с. 392—393, рис. 8; 9;
10: 1—4; 13: 6—9; 14), хоча в цілому досить ста-
більно зустрічаються на синхронних пам’ятках
криму та Приазов’я (айбабина 2005, с. 229—
235, рис. 7: 2; 8: 3; белинский, Масловский
1998, с. 209—218, рис. 13: 5; 14: 1, 4; 15: 1; Мас-
ловский 2017, с. 485, рис. 12: 1—3; 13: 1, 4; 24;
25: 1, 3, 4; крамаровский, гукин 2002, с. 82—84,
2. за спостереженнями а. М. Масловського ця ж
серія широко представлена також серед місцевої
продукції азака (Масловский 2012b, с. 22, рис. 12:
3—6, 8; 34: 2; 35: 1).
61ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
105, табл. 3: 1; 110, табл. 8: 1; Паршина 1974,
рис. 14: 11, 13; тесленко и др. 2017, с. 203, цв.
вст. 12—14; 17: 2, 4, 6). для цього періоду фік-
суються також випадки використання тризубо-
го різця в монохромному декорі, але вони поо-
динокі (рис. 31: 4, 5) (белинский, Масловский
1998, рис. 13: 5; 14: 3; Масловский 2017, рис. 12:
3; 24: 3).
наведемо приклад ще декількох типових де-
коративних елементів на кераміці Пск, хроно-
логічна позиція яких в цілому не виходить за
межі другої — останньої чверті XIV ст. та може
бути уточнена згодом. це комбінації з двостріч-
кових плетінок і лілей (романчук 2000, с. 197,
рис. 110; баранов 2004, рис. 4: 7); різноманітні
квіткові розетки в техніці «резерв» і сграфіто
(судак, артек); пальмові чи гранатові (?) гіл-
ки; плетінки зі стрічок, заповнених хвилястою
лінією, радіальні геометрично-рослинні ком-
позиції; сітчасте штрихування в медальйоні;
пальмети в різних комбінаціях; каплеподіб-
ні (бутон квітки лотосу?) та V-подібні фігури
в центральному медальйоні; шестигранник з
густим штрихуванням в центрі декоративної
композиції тощо (рис. 31; 32).
деякі з вживаних в цей час декоративних
елементів також мають досить близькі аналогії
в синхронній та більш ранній кераміці візан-
тійського кола (як монохромній так і поліхром-
ній) на балканах, кіпрі та заході Малої азії
(див., напр. Papanikola-Bakirtzi 1996, pl. 17: 85;
Papanikola-Bakirtzi et al. 1999, p. 146, N 301;
p. 163, N 336; 172, N 353; Papanikola-Bakirtzi
1999, p. 86 (bowl 97), p. 88 (bowl 100), p. 213—216
(bowls 244—249), p. 232 (bowl 270); Doğer 2012,
p. 128, tab. 15: 49; р. 136, tab. 23; р. 139, tab. 26;
р. 160, tab. 47: 217, 122, 123; георгиева 1974,
обр. 60: 4; 1985, табл. 7; цветков 1989, обр. XIII;
16), а також в керамічному мистецтві на кав-
казі (див., напр. Майсурадзе 1954, табл. 31; 33:
341—346; 34: 1032, 2456, 275; левиатов 1940:
рис. 11; 14; достиев 2017, с. 659—662, рис. 15:
1, 3, 7, 9, 11).
у цілому, монохромне сграфіто — одна з
технік, яка продовжує використовуватися в
місцевій кераміці й надалі, але в XV ст. їй при-
таманні дещо інші декоративні композиції,
хоча, безумовно, з окремими орнаментальними
мотивами попередньої епохи (тесленко 2010,
с. 224—226, рис. 3).
6. Поліхромне сграфіто (painted sgraffito;
polychrome painted sgraffito; brown and green
sgraffito; green, brown and purple sgraffito) —
розфарбування гравійованого орнаменту трьо-
ма (коричневою, зеленою та пурпурово-корич-
невою — «марганцевою») чи двома (коричневою
та зеленою) фарбами — починає використову-
ватися на південному заході центральної азії
та близькому сході з IX—X ст., куди мода на
неї проникає з китаю (див., напр. Шишкина
1979, с. 52; бяшимова 1989, с. 18; якобсон 1959,
с. 245; Jenkins 1983, p. 11). тут розвиваються
різні стилі поліхромного сграфіто (Splashed
Ware, Bamiyan Ware, Amol Ware, Aghkand
Ware, Garrus Ware 1 etc.), один з яких — агханд
(Aghand Wares), поширений поряд з іншими на
території ірану (Pope, Ackerman 1965, pl. 607—
611), з XII ст. широко застосовується в кера-
мічному декоративно-прикладному мистецтві
на кавказі (Майсурадзе 1954; якобсон 1959,
с. 260—270, табл. XXV—XXX; Мицишвили
1976; 1979; Шелковников 1957; Babajanyan
2018, p. 271—272, pl. 1: 4—8). Протягом XII—
XIII ст. техніка поліхромного сграфіто набуває
популярності на території Малої азії та в схід-
ному середземномор’ї, де в XIII ст. також фор-
мується своєрідний стиль — «Port St. Symeon
Wares» (далі PSS) чи «Al-Mina Wares» (літ. див.
Avissar, Stern 2005, p. 52—53), а на кіпрі —
«Cypriot Green and Brown Sgraffito Ware»
(Papanikola-Bakirtzi 1993; 1996; von Wartburg
1997, p. 336—339; Redford 2014; Waksman 2014a
etc.). звідси, завдяки стабільним комунікаціям,
мода розповсюджується на італію (Varaldo
1997; Riaves 2001, p. 528—530; von Wartburg
2002). в XIII—XIV ст. поліхромне сграфіто по-
ширюється на балканах (Papanikola-Bakirtzi
1999, p. 23, 222—242; Zikos 1999, p. 243—248;
георгиева 1974, с. 45—61; Bikić 2016 etc.).
у Південно-східному криму застосування
цієї техніки в місцевому гончарстві фіксується з
першої чверті XIV ст. (Масловский 2012а, с. 194,
рис. 1: 12, 14; бочаров 2017, с. 434, рис. 32; 33:
4). частка поліхромних виробів на цей час се-
ред іншої глазурованої кераміки Пск складає
не більше 1—5 %, що само по собі є датуючою
ознакою (Масловский 2008, с. 96; 2017, с. 475;
бочаров 2017, с. 440, табл. 1). дійсно масовими
вони стають з третьої чверті XIV ст. як на тери-
торії криму, так і за його межами (див., напр.
белинский, Масловский 1998, с. 210, рис. 11;
12; Масловский 2017, с. 486, рис. 9; 10; 12: 4—9;
21; 22; 26).
1. у перших двох випадках потьоки і плями забар-
вленої глазурі, що розтікалася в процесі випалю-
вання, наносилися поверх гравійованого малюн-
ку в вільній манері без урахування його контурів,
подібно до китайських «T’ang Three-Colored Ware»,
які вони швидше за все наслідували (Brend 1991,
р. 41). для стилю амол і агханд (за назвами міст
на півночі та північному заході ірану) притаман-
ний декор, де зображення розмальовані міне-
ральними фарбами по контуру (амол) чи в межах
(агханд) гравіювання, що надавало їм більшої
виразності (Lane 1965, pl. 32A; 33A; 34B; Pope,
Ackerman 1965, pl. 623—630; 607—611). на виро-
бах в стилі гаррус (за назвою селища на північ-
ному заході ірану, в провінції східний азербайд-
жан), також поширених в сельджуцький період,
ключові зображення декоративних композицій
виконані в виїмчастій техніці під монохромною
зеленою чи блідо-жовтою глазур’ю або розмальо-
вані потьоками зеленої, коричневої чи пурпуро-
во-коричневої поливи (див., напр. Watson 2004,
p. 260—264).
62 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
для розфарбування прокресленого малюн-
ку використовувалася комбінація з двох або
трьох фарб: коричневої та зеленої (виготовлені
на основі окислів міді та заліза) чи коричневої,
зеленої та пурпурово-коричневої (оксид мар-
ганцю) (рис. 33—37). якась одна з них трап-
ляється зрідка (Масловский 2008, с. 96).
окрім того, застосовувалося переважно 2 спо-
соби розфарбування сграфіто, що також мають
певні хронологічні відмінності.
в першому з них кольорові плями точніше
узгоджуються з контуром прокресленого ма-
люнку, подібно до стилю агханд. цей спосіб
притаманний підгрупі «солхат» і вважається
більш раннім (Масловский 2017, с. 475—476).
серед реконструйованих форм виробів другої
чверті XIV ст. — великі тарелі з пласкими він-
цями та чаші з вертикальним бортом, чашки
з сегментоподібним корпусом на кільцевих
піддонах, внутрішнє поле яких прикрашають
стилізовані квіткові розетки з каплеподібними
чи трикутними пелюстками (Масловский 2017,
с. 475—477, рис. 6: 2, 4, 5; 17: 2, 4, 6) (рис. 33:
1—3). відзначимо, що комбінації з каплеподіб-
них фігур набули поширення в поліхромному
декорі місцевої кераміки й надалі — протягом
середини — другої половини XIV ст. (баранов
2004, рис. 6: 2; крамаровский, гукин 2002,
с. 60, табл. 18: 1; с. 110, табл. 8: 3). крім того, в
орнаментиці ранніх виробів використовувало-
ся заповнення фігур та простору між ними не-
великими краплями коричневої фарби (рис. 33:
2), подібно до іранських виробів в стилі амол та
деяких екземплярів стилю агханд. Паралелі
такому декоративному прийому знаходимо та-
кож в анатолії, де зустрічаються досить схожі
орнаментальні схеми серед кераміки місцевого
виробництва, що прийшла на зміну гончарним
традиціям візантійської доби після підкорен-
ня цих територій османами (див., напр. Vroom
2005, p. 28—30, pl. 9: 17, 18, 20; Waksman 2014b,
fig. 3: c).
у цей час побутували також глеки з куляс-
тим тулубом, прикрашені вертикальними
дводжгутовими вісімкоподібними плетінками
(рис. 33: 4—7). вони відомі з розкопок в суда-
ку (рис. 33: 5—7) та херсонесі (романчук 2000,
с. 197, рис. 111: 4), проте не мають тут чіткого
археологічного контексту. в азаку, за спосте-
реженнями а. М. Масловського, такі знахідки
характерні лише для комплексів 1330-х рр.
(Масловский 2017, с. 476, рис. 6: 3; 17: 5). сам
декоративний мотив використовувався в декорі
протягом наступних десятиліть, але переважно
на посудинах відкритої форми (баранов 2004,
рис. 4: 4; крамаровский, гукин 2002, с. 63,
табл. 21: 1) (рис. 36: 6, 9).
для другого способу розфарбування сграфіто
притаманні розпливчасті кольорові плями, що
чітко не співпадають з контурами гравійованих
ліній, хоча все одно більш-менш узгоджуються
з орнаментальним ритмом прокреслених зоб-
ражень (рис. 34: 9, 10; 35: 5—8; 36: 7, 8, 11; 37),
які, починаючи з третьої чверті XIV ст., нано-
силися як одинарним, так і двозубим чи тризу-
бим різцями (36: 5, 12, 13; 37: 2, 4) (Масловский
2017, с. 484—485). як вважається, він більш
характерний для підгрупи «кафа» та набуває
поширення приблизно з середини XIV ст., про-
довжуючи розвиток в наступному столітті (Мас-
ловский 2007, с. 87).
зі збільшенням об’ємів виробництва
поліхромного сграфіто в другій половині
XIV ст. зростає і кількість декоративних серій,
наше уявлення про які з накопиченням нових
матеріалів та введенням до наукового обігу
вже здобутих колекцій безумовно ставатиме
виразнішим. наразі відзначимо лише декіль-
ка з них.
досить оригінальна серія посуду з суцільним
орнаментом зі складної плетінки в поєднанні
з округлими медальйонами, що заповнював
все внутрішнє поле посудин відкритої форми
(рис. 34: 1, 3—5), або прикрашав горло чи вер-
хню частину тулуба глеків (Масловский 2017,
с. 486; рис. 10; 22: 1, 2). елементи плетінки роз-
мальовані зеленою та жовто-коричневою фар-
бою, кожний з медальйонів додатково оформле-
ний трьома марганцевими крапками (рис. 34:
1, 3, 5). Подібна орнаментальна схема відома
в поліхромному та монохромному виконанні з
різними варіаціями оформлення медальйонів
(див., напр. крамаровский, гукин 2002, с. 158,
табл. 6: 4) (рис. 34: 4, 6, 7). керамічні вироби з
таким декором, що легко ідентифікується на-
віть на невеликих уламках, зустрічаються на
пам’ятках східної, південної та західної час-
тин криму, де вони зафіксовані в шарах дру-
гої половини XIV ст. або знайдені без чітко-
го хронологічного контексту (крамаровский,
гукин 2002, с. 62, табл. 20: 2; тесленко и др.
2017, с. 204, цв. вст. 18: 3; романчук, Перевоз-
чиков 1990, с. 119, рис. 30—96; романчук 2003,
с. 110, табл. 105: 300; 120). в азаку аналогіч-
ні знахідки походять переважно з комплексів
1360-х рр., що дозволило а. М. Масловському
обмежити їх побутування саме цим періодом
(2017, с. 486, рис. 10; 22: 1, 2). цікаво, що подіб-
ні в деталях орнаменти зустрічаються на більш
ранній кераміці кавказу (Шамкир) (достиев
2017, с. 665—666, рис. 19: 5) 1 та центральної
частини анатолії (конія) (рис. 34: 2) (François
2003, p. 321, fig. 1; 7; 12). на думку французької
1. на кераміці кавказу та на виробах стилю агханд
взагалі, досить часто, як допоміжний елемент де-
кору, використовували згруповані по три крапки,
виконані марганцевою фарбою, подібно до тих, що
заповнюють медальйони на кримських посуди-
нах (див., напр. Мицишвили 1979, табл. XX; XXII;
XXVII; достиев 2017, с. 666, рис. 20: 5; 22: 4, 5 та
ін.). як зауважує т. М. достієв, посилаючись на спе-
ціальне дослідження р. ефенді, вони скоріше за все
мали символічне значення і відігравали роль обе-
регу (достиев 2017, с. 666; Эфенди 1967, с. 92).
63ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
Рис. 35. група кераміки Пск, посудини відкритої форми, прикрашені в техніці поліхромного сграфіто: 1, 2,
4 — та господарська яма на ділянці «храму діви Марії», за: баранов, Майко 1998, рис. 2: 1, 2, 4; 3, 5, 7 — по-
селення XIV—XV ст. на західному підніжжі г. аю-даг, за: тесленко и др. 2017, цв. вст. 19: 2, 4, 5; 6, 8 — сади-
ба XIV ст. на середньовічному городища в алушті, шар пожежі та руйнування 1360-х рр., за: тесленко 2017,
рис. 11: 1, 2; 15: 1, 2; малюнок автора
64 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
Рис. 36. група кераміки Пск, посудини відкритої форми, прикрашені в техніці поліхромного сграфіто: 1, 2 — зо-
лотоординське городище солхат (старий крим), розкопки М. г. крамаровського 1980 р. (фото з сайту https://
theofilakt.livejournal.com/89314.html, дата звернення 22.08.2017); 3, 6, 7 — житлова забудова догенуезького періо-
ду середньовічної сугдеї, розкопки і. а. баранова 1987 рр. (за: баранов 2004, рис. 4: 4; 6: 2) та 1983 р., фонди му-
зею «судацька фортеця» (ск-83/105); 4, 5, 9 — поселення кринички поблизу старого криму, за: крамаровский,
гукин 2002, с. 62, 63, табл. 20: 3; 21: 1; с. 153, табл. 1: 2; 8 — поселення XIV—XV ст. на західному підніжжі г. аю-
даг, за: тесленко и др. 2017, цв. вст. 22: 2; 10 — поселення бокаташ II, за: крамаровский, гукин 2004, с. 154,
табл. 36: 1; 11, 12, 13 — житлова забудова XIV—XV ст. середньовічного городища в алушті, розкопки в. л. Мица
1988, 1991 рр., з фондів алуштинського філіалу цМт (ал-88/бн, ал-88/67, ал-91/81); малюнок автора
65ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
дослідниці веронік франсуа розповсюдження
схожого керамічного декоративного стилю на
теренах від кавказу до сирії та криму може
бути пов’язане з міграціями вірменських та
грузинських гончарів під час монгольських за-
воювань (François 2003, p. 321—322).
Представницька також серія посудин від-
критої форми з центральним медальйоном, за-
Рис. 37. група кераміки Пск, посудини відкритої форми, прикрашені в техніці поліхромного сграфіто, житлова
забудова XIV—XV ст. городища в алушті, розкопки в. л. Мица 1985—1988 і 1991 рр., з фондів алуштинського
філіалу цМт (ал-88/351, ал-88/796, ал-86/бн, ал-91/168, ал-88/40, ал-85/546; ал-87/428); малюнок автора
66 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
повненим різноманітними декоративними ком-
позиціями (абстрактні геометрично-рослинні
орнаменти, зображення міфічних істот та ін.)
в оточенні радіальних смуг зеленої, коричневої
чи марганцевої фарби, що нанесені по неглибо-
ким жолобкам (рис. 35: 1—4). вони добре відомі
в комплексах 1350—1360-х рр. XIV ст. в азаку
(Масловский 2017, с. 485, рис. 9; 21). декіль-
ка цілих форм походить з господарської ями в
районі так званого храму діви Марії в судаку
(баранов, Майко 1998, рис. 2: 1, 2, 4), окремі
фрагменти — з південнобережних пам’яток
(тесленко и др. 2017, цв. вст. 19: 4). один ула-
мок знайдено в володимирі-волинському (ко-
валь 2010, ил. 52: 2).
окремо слід відзначити напівсферичні чаш-
ки, внутрішнє поле яких займає стилізоване
зображення квітки лотосу з видовженими пе-
люстками та серединою, виділеною парою кон-
центричних кілець (рис. 34: 8, 11). оглянуті
екземпляри відносяться до підгрупи «солхат»,
детальна хронологічна позиція їх поки що не
визначена. серія скоріше за все не обмежува-
лася лише посудинами відкритої форми. ула-
мок глека Пск зі стилістично близьким деко-
ром знайдено в золотоординському Маджарі
(волков 2016, рис. 65: 6).
з третьої чверті XIV ст. поширюються чаші
середнього розміру, які об’єднує подібний де-
кор зовнішньої поверхні вертикального борту.
він складається з горизонтального ряду роз-
міщених зигзагом парних ліній або овалів,
ритмічно розмальованих жовто-коричневою та
зеленою фарбами (рис. 36: 9, 12; 37: 6) (Маслов-
ский 2017, с. 486, рис. 12: 4—9; 22: 3—6; 26: 1, 3;
крамаровский, гукин 2002, с. 66—66, табл. 21:
1; 22: 2; 24) чи ряду згрупованих по дві верти-
кальних ліній (арамарчук, дмитриев 2017,
с. 503—504, рис. 5) (рис. 36: 13). всередині по-
судини прикрашені в техніці поліхромного чи
монохромного сграфіто або взагалі позбавлені
додаткового декору. в двох останніх варіантах
полива зсередини темно-жовта чи жовто-корич-
нева, нерівномірно забарвлена (арамарчук,
дмитриев 2017, с. 503—504, рис. 5) (рис. 36: 12,
13). такі вироби відомі також серед продукції
чембало, близької за характеристиками си-
ровини до виробів Пск (гинькут 2014, с. 316,
рис. 6: F-12).
у декорі внутрішньої поверхні поліхромного
варіанту застосовувалися центричні, концен-
тричні, радіальні, сегментні та суцільні ком-
позиції, в яких переважають геометричні або
рослинно-геометричні мотиви, окремі з яких
зустрічаються і на монохромній кераміці. зрід-
ка трапляються зооморфні зображення (пе-
реважно птахи) (арамарчук, дмитриев 2017,
с. 501—502, рис. 2). серед найбільш пошире-
них елементів орнаменту всередині посудин
відзначмо вже згадувані каплеподібні фігури
(бутони квітки лотосу?), розміщені навколо
шестигранника чи трикутника (рис. 36: 3, 10),
двострічкові плетінки (рис. 36: 6, 8), складні
плетінки із заштрихованих смуг (рис. 36: 1, 2) 1,
паралельні смуги з густим сітчастим штриху-
ванням (рис. 36: 7), стилізоване зображення
квітки лотосу на все поле (рис. 37: 6) тощо. в ці-
лому малюнки дещо схематичні і недбалі, яки-
хось значущих для детальної хронології серій
серед них поки що не відзначено (Масловский
2017, с. 486, рис. 12: 4—9; 22: 3—6; 26: 1—3; ро-
манчук, Перевозчиков 1993, рис. 15; 16; 18; 21:
68).
серед поширених мотивів, почасти відомих
в монохромних варіаціях, залишаються орна-
ментальні пояси, утворені рядом спіралей та
напівпальмет чи зигзагом з мигдалеподібних
пелюсток (рис. 34: 9, 10), комбінації з запов-
нених хвилястою лінією чи заштрихованих
стрічок (рис. 36: 11; 37: 1, 3), чотирипелюсткові
розетки (рис. 35: 2, 5, 8; 37: 7), «вузол щастя»
(рис. 37: 2) та ін.
близькі стилістичні паралелі в орнамента-
ції поліхромної кераміки криму, як вже зазна-
чалося, зустрічаються від кавказу до східного
та Північно-східного середземномор’я. так, до
наведених вище прикладів додамо шаховий
орнамент з варіаціями заповнення розділе-
них діагоналлю клітинок (рис. 36: 4, 5), який
знаходить аналогії серед кіпріотських виробів
(Papanikola-Bakirtzi et al. 1999, p. 165, N 342).
дещо раніше близькі декоративні схеми ши-
роко застосовувалася і на кавказі (Майсу-
радзе, 1954, табл. 22: 2181; Мицишвили 1979,
табл. XXXVI). тут, окрім того, відомі поширені
в монохромному та поліхромному декорі крим-
ської кераміки варіації з N-подібними фігурами
та чотирипелюстковими розетками з вузькими
видовженими пелюстками, каплеподібні фігу-
ри тощо (Майсурадзе, 1954, табл. 18: № 2313,
2460; Мицишвили 1979, табл. XXIII; XXX;
LVII: 2; LVIII: 2; кудрявцев 1981, с. 88, рис. 7:
7; достиев 2017, рис. 19: 10; 20: 5). детальний
аналіз таких паралелей та визначення можли-
вих векторів кроскультурних впливів безумов-
но потребує окремого дослідження.
наприкінці слід відзначити вироби з амор-
фними плямами та потьоками підфарбованої
глазурі, що зрідка нанесені на гравійований ма-
люнок та не співпадають з його контурами. ця
манера розфарбування сграфіто не отримала
поширення на півострові. одна реконструйова-
на тарілка походить з шару середини — третьої
чверті XIV ст. на городищі в алушті (рис. 37: 5).
Проте мотиви гравійованого орнаменту цілком
типові для синхронних монохромних виробів.
загалом техніка поліхромного сграфіто, так
само як і монохромного, набула подальшого
розвитку на півострові (тесленко 2010, с. 226—
1. аналогічно декорована чаша походить з однієї
зі сміттєвих ям азаку, датована 1363—1381 рр.
(белинский, Масловский 2007, с. 328—330,
рис. 11: 1).
67ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
230; Teslenko 2015). Потрійна кольорова гам-
ма в поєднанні з гравіюванням зустрічається
в декорі кримської кераміки до першої чверті
XV ст., в той час як подвійна — з зеленого та
коричневого кольорів — продовжує використо-
вуватися до кінця третьої чверті XV ст. 1 та на-
віть довше, вже після підкорення криму осма-
нами (тесленко 2010, с. 226—228; 2012, с. 229;
алядинова, тесленко 2015, с. 169—171). хоча
в османську епоху (1475 р. — остання чверть
XVIII ст.) місцеве виробництво полив’яної ке-
раміки зазнало суттєвих змін (алядинова, тес-
ленко 2015, с. 168—175; алядинова и др. 2015,
с. 486—487).
Підводячи підсумок розгляду групи керамі-
ки Пск відзначимо, що саме такі керамічні
вироби завоювали ринки таврики та в вели-
кій кількості потрапляли в усі куточки золотої
орди і руські землі починаючи з другої поло-
вини XIII і протягом майже всього XIV ст. як
вважається, гончарні технології та декоратив-
ний стиль кримської кераміки мали певний
вплив на розвиток декоративного гончарства
в інших регіонах улуг улусу, що знайшло
особливо яскраве відображення в стилістиці
декору полив’яних виробів азаку (Масловс-
кий 2012b; 2017, с. 486), а також ремісничих
центрів в Подунав’ї, Придністров’ї та Поволжі
(див., напр. Stănică 2009, p. 411—420; Полевой
1969, с. 141—177; абызова и др. 1981, с. 51—70;
федоров-давыдов 1994, с. 135—137; булатов
1976, с. 98).
АРхЕОМЕТРиЧНІ ДОсЛІДЖЕННЯ
розглядаючи питання керамічного вироб-
ництва в криму, слід звернути увагу на ре-
зультати археометричних досліджень кераміки
означеного періоду, які велися в двох напрям-
ках: фізико-хімічні дослідження формуваль-
них мас та спектральний аналіз поливи.
найбільш масштабні роботи в першому на-
прямку проведено в лабораторії археометрії
і археології французького національного до-
слідницького центру (CNRS UMR 5138) в ліоні
під керівництвом доктора с. Й. ваксман 2. тут
вивчено більше трьох сотень зразків місцевого
та імпортного полив’яного посуду з розкопок
кафи (феодосія), солдаї (судак), фуни, херсо-
неса (севастополь), корабельної аварії поблизу
1. Про специфічні риси та хронологічні особливості
поліхромної кераміки XV ст. див. тесленко 2010,
с. 226—228, рис. 2; 4; 2012, с. 229—232, рис. 1.
2. спроби якихось фізико-хімічних досліджень
полив’яної кераміки Південно-східного кри-
му робилися також у 2012—2013 рр. по одному
з науково-дослідних проектів під керівництвом
с. г. бочарова, однак підсумки робіт були пред-
ставлені лише у вигляді коротких повідомлень,
тому складно оцінити дослідницькі методи та їх
результативність (бочаров и др. 2013; Bocharov,
Maslovskiy 2015, р. 604).
селища новий світ, лусти (алушта) і чемба-
ло (балаклава). ці дослідження виявилися до-
сить інформативними завдяки відпрацьованій
і неодноразово перевіреній на практиці мето-
диці, значній кількості відібраних зразків та
наявності в розпорядженні лабораторії пред-
ставницької бази даних по хімічному складу
кераміки з інших пунктів Причорноморського
і середземноморського регіонів.
в результаті вдалося перевірити деякі при-
пущення щодо походження імпорту, висловлені
на основі візуальних спостережень і з точністю
до виробничого центру визначити місце виго-
товлення окремих груп привозного полив’яного
посуду, позбавиться від певних неправильних
інтерпретацій, а також виділити гомогенні
групи імпорту, точне походження яких ще на-
лежить з’ясувати (Waksman et al. 2009; 2014,
p. 408, 414, fig. 15; Waksman, François 2004—
2005; Waksman, Romanchuk 2007; Waksman,
Teslenko 2010).
крім того, значну увагу було приділено
вивченню формувальних мас саме місцевої
гончарної продукції. в 2013—2014 рр. прово-
дилися хімічні дослідження сировини гончар-
них осередків середньовічного городища луста
(алушта) (27 зразків) та фортеці чембало
(балаклаві) (32 зразки), а також керамічних
виробів групи Пск з розкопок обох пам’яток
(24 зразки) 3. в результаті вдалося з’ясувати
специфіку їх хімічного складу. з одного боку,
отримані характеристики дозволили виявити
вироби обох майстерень в керамічних комп-
лексах інших об’єктів (продукцію алушти —
на фуні і в чембало, продукцію чембало — в
херсонесі) (Waksman, Ginkut 2015; Teslenko,
Waksman 2016). з іншого боку, при порівнянні
сировини різних гончарних районів криму ви-
явилося, що глини майстерень чембало, кафи,
херсонесу та його околиць 4 не тільки схожі за
візуальними ознаками у випаленому черепку,
3. дослідження виконувалися в рамках франко-ук-
раїнського проекту «кераміка криму як індика-
тор Причорноморсько-середземноморських куль-
турно-економічних зв’язків» ( «Les céramiques
de Crimée [14th—15th s.] Comme indicateurs des
relations culturelles et économiques entre mer
Noire et Méditerranée») (28229UM). за програмою
міжнародного співробітництва україна-фран-
ція (PAI DNIPRO) в 2013—2014 рр. за підтримки
Міністерства національної освіти, Міністерства
вищої освіти і наукових досліджень франції і
державного агентства з питань науки, іннова-
цій та інформатизації україни. керівники — Dr.
S. Y. Waksman і к. і. н. і. б. тесленко.
4. оскільки в херсонесі виразні сліди виробництва
не виявлені, за зразки його продукції умовно
були прийняті дворучні глеки-амфори з внутріш-
ньої горбистою поверхнею, рибальське грузило,
кераміди і група полив’яних посудин відкритої
форми, що збігалися з ними за візуальними ха-
рактеристиками черепка і хімічним складом си-
ровини (Waksman, Romanchuk 2007, р. 384—385,
387).
68 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
але також є близькими за хімічним складом. у
той самий час продукція алуштинської майс-
терні істотно відрізняється від них по аналогіч-
ним показникам. це пояснюється присутністю
на заході і сході криму глин з однієї міоценової
формації, що перетинають півострів приблизно
в широтному напрямку, досягають узбережжя
в районі херсонеса з одного боку і околиць
феодосії і керчі з іншого, частково оминаючи
його південну частину (Waksman, Ginkut 2015,
p. 722—723; Waksman, Romanchuk 2007,
p. 389).
таким чином полив’яна кераміка, яка зараз
за візуальними характеристиками визначаєть-
ся як група Пск, не обов’язково може походити
виключно з Південно-східного криму, оскільки
за цим показником її досить складно відрізнити
від продукції, наприклад, чембало або району
херсонеса. незначні відмінності спостерігають-
ся лише за хімічними складовими (Waksman,
Ginkut 2012, p. 722—723) або за технологічни-
ми і стилістичними особливостями готових ви-
робів. одночасно група алушта досить вираз-
на за візуальними та хімічними показниками,
тому її не слід об’єднувати з групою Пск, як це,
наприклад, пропонує а. М. Масловський (Мас-
ловский 2012 с, с. 13).
роботи другого напрямку були націлені на
вивчення хімічного складу полив візантії, Пів-
нічного Причорномор’я і золотоординського
Поволжя. результати цих досліджень ґрунтов-
но проаналізовані та підсумовані в. Ю. кова-
лем (коваль 2010, с. 31—36; 2017). ним, для
перевірки отриманих раніше даних (булгаков
2005), було проведено додаткове вивчення 42
зразків поливи з пам’яток криму, Поволжя
і русі. для порівняння залучалися проби іс-
панської та італійської майоліки XIV—XV ст.
і напівмайоліки з волзької булгарії (коваль
2010, с. 31—36; 2017). у результаті володи-
мир Юрійович дійшов висновку про загальну
специфіку сировини і рецептури для глазурі
візантії, Північного Причорномор’я і золотоор-
динського Поволжя, яка значно відрізнялася
від західно-середземноморських полив XV ст.
дослідник також зазначає, що на наявній нині
базі «…не можна будувати надійні висновки
про існування всередині візантійсько-причор-
номорської рецептури приготування свин-
цевих полив будь-яких локальних традицій»
(коваль 2010, с. 36—37). Проте, безумовно,
проведена робота дуже корисна для з’ясування
технологій виготовлення середньовічних по-
лив в Причорноморському регіоні і оцінки пер-
спектив майбутніх вишукувань в означеному
напрямку.
ВисНОВКи
отже, виходячи з наведених даних, оче-
видно, що виготовлення полив’яного посуду в
криму почалося найвірогідніше в південно-
східній частині півострова близько останньої
чверті XIII ст., принаймні не раніше кінця
1260-х років. серед найбільш раннього з відо-
мих осередків відзначимо гончарне поселення
бокаташ II, проте його полив’яна продукція,
за виключенням можливо лише відтиснутих в
формі виробів, не набула значного поширення.
Щодо більш раннього полив’яного виробниц-
тва в херсоні вагомих доказів поки що не знай-
дено.
у цілому на території середньовічного кри-
му наразі достеменно локалізовано щонаймен-
ше 10 гончарних майстерень, які випускали
полив’яний посуд. 8 з них розташовані в п’яти
середньовічних містах півострова: 2 — в кафі
(1345—1352 — 1380-ті рр. і 1420-х рр. — кінець
XV ст.), 2 — в солдаї («золотоординська» доба
та XIV—XV (?) ст.), не менше 2 — в солхаті
(«золотоординська» доба і 1320 — 1350—1360-
ті рр.) та по одній в алушті (близько другої
третини XIV cт.) і чембало (друга половина
XIV — третя чверть XV ст.). Ще 2 чи більше та-
ких майстерень виявлено на селищі гончарів
бокаташ II поблизу солхату (остання чверть
XIII — 1330—1340-і рр.). визначено візуальні
і в деяких випадках археометричні характе-
ристики їх продукції. це, в свою чергу, надало
змогу оцінити як обсяги самого виробництва
окремих майстерень (зокрема в алушті, чем-
бало, бокаташі), так і в загальних рисах виз-
начитися з географією, масштабами та динамі-
кою торгівельного обороту полив’яних виробів
з криму.
стала очевидною локальна специфіка
полив’яного керамічного виробництва різних
районів і навіть окремих населених пунктів
криму, проте нагальною залишається деталі-
зація її в часі і просторі. у зв’язку з цим, як і
раніше є актуальними публікації матеріалів
розкопок великих міських центрів (кафи, су-
дака, солхата), що були, як вважається, основ-
ними виробниками і постачальниками кера-
мічної продукції на ринок в означений період,
а також локалізація інших майстерень, про
існування яких зараз можна здогадуватися
лише за окремими ознаками (наразі артефак-
ти, що можуть бути пов’язані з виробництвом
глазурованого посуду відомі не менш ніж в 6
пунктах).
аналізуючи матеріали кримських осередків,
слід відзначити, що тут ми маємо змогу на по-
чатковому етапі розвитку цього ремесла спос-
терігати прояви культурних традицій різних
регіонів Причорномор’я та середземномор’я.
деякі з них досить виразні і свідчать про поход-
ження майстрів, що стояли у витоків розвитку
цієї галузі декоративно-прикладного мистец-
тва в тавриці, з балкан (алушта, чембало?),
анатолії (солхат, сугдея? бокаташ?) 1, закав-
1. зауважимо, що значний вплив сельджуцького
декоративного стилю помітний також і в форму-
69ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
каззя (солхат, кафа?, чембало?), східного
середземномор’я (кафа, чембало) а можливо і
центральної азії (бокаташ?) чи італії (кафа,
чембало). згодом ця індивідуальність посту-
пається стандартизації виробництва. відзна-
чено також спільні риси в гончарстві деяких
майстерень, наприклад, бокаташу, солхату,
судаку, що виготовляли «штамповану» керамі-
ку. тобто їх організатори, скоріш за все, похо-
дили з близького культурного середовища.
значних масштабів виробництво полив’яного
посуду в криму сягає з другої чверті XIV ст. у
цей час воно стає товарним, націленим на ши-
рокий ринок, який, судячи з географії знахідок,
охоплював переважно терени джучидської де-
ржави та меншою мірою суміжні землі. до
того ж в деяких випадках вдалося відстежити
динаміку поставок кримської кераміки в цен-
тральні райони золотої орди. наприклад, від-
мічено різке скорочення кримського імпорту в
Поволжі після 1330—1340-х рр. це, ймовірно,
було обумовлено низкою політичних та со-
ціально-економічних причин, що викликали
труднощі в міжнародній і регіональній торгів-
лі (кубанкин, Масловский 2013, с. 137).
як вважається, протягом кінця XIII — пер-
шої третини XIV ст. серед імпорту переважа-
ють вироби з ознаками, характерними для
підгрупи «солхат», а починаючи з 1330—1340-
х рр. першість в керамічних комплексах посту-
пово переходить до підгрупи «кафа» та збері-
гається за нею ще більш ніж століття. дійсно,
цілком логічно початок підйому в кафі гон-
чарного ремесла віднести до часів не раніше
другої чверті XIV ст., коли генуезцям вдалося
вже більш-менш надійно закріпити свої пози-
ції в факторії, що ознаменувалося реалізацією
плану відновлення кафи, та початком зведен-
ня кам’яних оборонних рубежів навколо міста
(бочаров 1998). хоча, безумовно, питання спів-
відношення виробів групи Пск з конкретними
гончарними осередками, так само як і поход-
ження гончарів, ще потребує подальшого ре-
тельного вивчення.
таким чином, підводячи підсумок, ще раз
відзначимо, що для керамічного ремесла кри-
му часів улуг улусу притаманний яскравий
калейдоскоп різноманітних технік та стилів з
виразними локальними особливостями, серед
яких добре помітні візантійсько-балканські,
анатолійські, східно-середземноморські, кав-
казькі паралелі. деякі з започаткованих в цей
період традицій керамічного декоративного
мистецтва надалі були втрачені в круговерті
буремних подій та в умовах нових торгівель-
но-економічних реалій, що склалися протягом
ванні нової архітектурної стилістики на території
криму протягом другої половини XIII—XIV ст.
(айбабина 2001, с. 174—177). носіями його, як
і анатолійського стилю в керамічному ремеслі,
могли бути малоазійські вірмени.
останньої третини XIV ст. інші в різній мірі
вплинуть на формування вже більш стан-
дартизованого декоративного стилю місцевої
полив’яної кераміки другої половини XIV—
XV ст.
для подальшого плідного вивчення кера-
мічного виробництва криму XIII—XV ст. та
Північного Причорномор’я взагалі, одними з
нагальних завдань залишаються публікації
матеріалів розкопок пам’яток, у тому числі
музейних колекцій кераміки, а також продов-
ження археометричних досліджень продукції
середньовічних гончарних осередків.
ЛІТЕРАТУРА
абызова, E. H. 1982. гончарная мастерская на по-
селении XIV в. у с. костешт. археологические иссле-
дования в Молдавии (1977—1978). кишинев, с. 160-
171.
адаксина, с. б., Мыц, в. л., ушаков, с. в. 2010.
Отчет об археологических исследованиях средне-
вековой крепости Чембало (г. Балаклава) в 2008—
2009 гг. санкт-Петербург; симферополь: государс-
твенный Эрмитаж.
адаксина, с. б., Мыц, в. л., ушаков, с. в. 2012.
Отчет об археологических исследованиях средне-
вековой крепости Чембало (г. Балаклава) в 2011 г.
санкт-Петербург; симферополь: государственный
Эрмитаж.
адаксина, с. б., Мыц, в. л. 2015. формирование
малых городов генуэзской газарии (на примере
фактории в чембало: 1345—1475 гг.). Таврические
студии. Исторические науки, 7, с. 12-18.
айбабин, а. и. 1991. основные этапы истории
городища Эски-кермен. Материалы по археологии
истории и этнографии Таврии, II, с. 43-51.
айбабин, а. и. 2014. о дате разрушения городи-
ща на плато Эски-кермен. античная древность и
средние века, 42, с. 215-227.
айбабина, е. а. 1988. оборонительные сооруже-
ния каффы. в: бибиков, с. н. (ред.). архитектур-
но-археологические исследования в Крыму. киев:
наукова думка, с. 67-81.
айбабина, е. а. 1991. двухапсидный храм близ
крепости фуна. в: толочко, П. П. (ред.). Византийс-
кая Таврика. киев: наукова думка, с. 194-205.
айбабина, е. а. 2001. Декоративная каменная
резьба Каффы XIV—XVIII вв. симферополь: сонат.
айбабина, е. а. 2005. керамика из раскопок
золотоордынского поселения близ феодосии. в:
бочаров, с. г., Мыц, в. л. (ред.). Поливная керами-
ка Средиземноморья и Причерноморья X—XVIII вв.
киев: стилос, I, с. 229-246.
алексеенко, н. а. 1996. к вопросу о деятельности
херсонесского монетного двора в XIII столетии. хер-
сонесский сборник, VII, с. 187-191.
алядинова, д. Ю., тесленко, и. б. 2015. неко-
торые древности османского периода из селения
алушта. в: рудницкая, в. г., тесленко, и. б. (ред.).
Terra Alustiana MMXI: сборник научных трудов по
материалам X научной конференции посвященной
110-летию города алушты и 1460-летию со вре-
мени основания крепости. симферополь: антиква,
с. 157-199.
алядинова, д. Ю., тесленко, и. б., Майко, в. в.
2015. керамика из раскопок зольника османского
периода в портовой части сугдеи (по материалам ис-
70 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
следований 2010 г.). археологический альманах, 33:
древняя и средневековая таврика. сборник статей,
посвященный юбилею е. а. Паршиной, с. 482-511.
армарчук, е. а., дмитриев, а. в. Поливная посу-
да XIII—XIV веков из северо-восточного Причерно-
морья. в: бочаров, с. г., франсуа, в., ситдиков, а. г.
(ред.). Поливная керамика Средиземноморья и
Причерноморья X—XVIII века. казань, кишинев:
Stratum, 2, с. 499-512. археологические источники
восточной европы.
баранов, и. а. 1983. Отчет об археологических
раскопках в Судакской крепости и укреплении на
берегу Кутлакской бухты близ с. Веселое в 1983 г.
на іа нану, 1983/11.
баранов, и. а. 1988. главные ворота средневеко-
вой солдаи. в: бибиков, с. н. (ред.). архитектур-
но-археологические исследования в Крыму. киев:
наукова думка, с. 81-97.
баранов, и. а. 1991. застройка византийского по-
сада на участке главных ворот судакской крепости.
в: толочко, П. П. (ред.). Византийская Таврика.
киев: наукова думка, с. 101-121.
баранов, и. а. 1998. Поливная керамика XIV в. из
судака. в: солодовникова, с. н., кузнецова, в. к.,
неведрова, р. г. (ред.). Историко-культурные связи
Причерноморья и Средиземноморья X—XVIII вв. по
материалам поливной керамики: тезисы докладов
научной конференции (Ялта, 25—29 мая 1998 г.).
симферополь: каламо, с. 21-24.
баранов, и. а. 2004. комплекс третьей четверти
XIV века в судакской крепости. в: куковальская,
н. М. (ред.). Сугдейский сборник. киев; судак: ака-
демпериодика, с. 524-559.
баранов, и. а., олейник, г. н. 1974. Отчет об
археологических раскопках на холме Паликур на
месте строительства Южного центра кинема-
тографии в Ялте в 1974 г. архив ялтинского исто-
рико-литературного музея.
баранов, и. а., Майко, в. в. 1998. комплекс по-
ливной керамики XIV в. из раскопок храма девы
Марии в сугдее. в: солодовникова, с. н., кузне-
цова, в. к., неведрова, р. г. (ред.). Историко-куль-
турные связи Причерноморья и Средиземноморья
X—XVIII вв. по материалам поливной керамики:
тезисы докладов научной конференции (Ялта, 25—
29 мая 1998 г.). симферополь: каламо, с. 24-28.
белинский, и. в., Масловский, а. н. 1998. типо-
логическая характеристика материалов раскопок
участка золотоордынского азака (г. азов, ул. Мос-
ковская, 7). Историко-археологические исследова-
ния в азове и на нижнем Дону в 1995—1997 гг., 15,
с. 179-252.
белинский, и. в., Масловский, а. н. 2005. импор-
тная поливная керамика азака. в: бочаров, с. г.,
Мыц, в. л. (ред.). Поливная керамика Средиземно-
морья и Причерноморья X—XVIII вв. киев: стилос,
I, с. 160-177.
белинский, и. в., Масловский, а. н. 2007. три за-
крытых комплекса из раскопок средневекового аза-
ка. в: гугуев, Ю. к. (ред.). Средневековые древности
Дона. Москва; иерусалим: гешарим, II, с. 325-344.
бобринский, а. а. 1978. Гончарство Восточной
Европы. Москва: наука.
бобринский, а. а. 1991. Гончарные мастерские и
горны Восточной Европы (по материалам II—V вв.
н. э.). Москва: наука.
бочаров, с. г. 1998. фортификационные сооруже-
ния каффы (конец хIII — вторая половина XV вв.).
в: карпов, с. П. (ред.). Причерноморье в средние
века. санкт-Петербург: алтея, с. 82-117.
бочаров, с. г. 2007. рубеж XIII—XIV вв., по ма-
териалам керамического комплекса Посидима (кок-
тебель). в: Поливная керамика Восточной Европы,
Причерноморья и Средиземноморья в X—XVIII вв.:
II международная научная конференция (Ялта,
19—23 ноября 2007 г.). ялта, с. 12-17.
бочаров, с. г. 2017. Поселение Посидима в Юго-
восточном крыму и его керамический комплекс
(рубеж XIII—XIV вв.). в: бочаров, с. г., франсуа,
в., ситдиков, а. г. (ред.). Поливная керамика Сре-
диземноморья и Причерноморья X—XVIII века. ка-
зань; кишинев: Stratum, 2, с. 409-446. археологи-
ческие источники восточной европы.
бочаров, с. г., Масловский, а. н. 2012. визан-
тийская поливная керамика в городах северного
Причерноморья золотоордынского периода (вторая
половина XIII — конец XIV вв.). Поволжская архе-
ология, 1, с. 20-36.
бочаров, с. г., Масловский, а. н. 2015. наибо-
лее массовые типы поливных импортов крымского
производства и некоторые вопросы торговли в вос-
точной европе в XIV в. Поволжская археология, 4,
с. 189-201.
бочаров, с. г., Масловский, а. н. 2016. Поли-
вная керамика с росписью марганцем (византия и
золотая орда). археология евразийских степей, 23:
Материалы первого Маджарского археологического
форума (Пятигорск — буденовск 2012), с. 20-42.
булатов, н. М. 1976. классификация красног-
линяной поливной керамики золотоордынских го-
родов. в: смирнов, а. П., федоров-давыдов, г. а.
(ред.). Средневековые памятники Поволжья. Моск-
ва: наука, с. 73-107.
булгаков, в. в. 2005. глазури северопричерно-
морской поливной керамики XIII—XV вв. (Пред-
варительные результаты). в: бочаров, с. г., Мыц,
в. л. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и
Причерноморья X—XVIII вв. киев: стилос, I, с. 359-
378.
бяшимова, н. с. 1989. Поливная керамика Юж-
ного Туркменистана. ашхабад: Ылым.
веймарн, е. в. 1968. о двух неясных вопросах
средневековья Юго-западного крыма. в: домбровс-
кий, о. и. (ред.). археологические исследования сред-
невекового Крыма. киев: наукова думка, с. 45-82.
волков, и. в. 1992. Керамика азова XIV—XVIII вв.
(классификация и датировка). Aвтореферат диссер-
тации канд. ист. наук. Мгу им. М. в. ломоносова.
волков, и. в. 2005. Поливная керамика комплек-
са кабарди. в: бочаров, с. г., Мыц, в. л. (ред.). По-
ливная керамика Средиземноморья и Причерномо-
рья X—XVIII вв. киев: стилос, I, с. 122-159.
волков, и. в. 2007а. Поливная керамика Мад-
жара. в: Поливная керамика Восточной Европы,
Причерноморья и Средиземноморья в X—XVIII вв.:
II международная научная конференция (Ялта,
19—23 ноября 2007 г.). ялта, с. 33-42.
волков, и. в. 2007b. Поливная керамика мо-
гильника черный ерик-1. в: Поливная керамика
Восточной Европы, Причерноморья и Средизем-
номорья в X—XVIII вв.: II международная научная
конференция (Ялта, 19—23 ноября 2007 г.). ялта,
с. 26-32.
волков, и. в. 2016. керамика золотоордынского
города Маджара. археология евразийских степей,
23: Материалы первого Маджарского археологичес-
кого форума (Пятигорск — буденовск 2012), с. 139-
222.
георгиева, с. 1974. керамиката от двореца на
царевец. в: Миятев, кр. (ред.). царевград Търнов:
71ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
дворец на българските царе през Втората българс-
ка държава: керамика, битови предмети и въоръже-
ние, накити и тъкани. софия: бан, 2, с. 7-186.
георгиева, с. 1985. грънчарство. в: Михайлов, с.
(ред.). Средновековният Червен: цитаделата на гра-
да. софия: бан, 1, с. 133-164.
гаврилов, а. в., Майко, в. в. 2014. Средневековое
городище Солхат — Крым (материалы к археоло-
гической карте города Старый Крым). симферо-
поль: бизнес-информ.
герцен, а. г., науменко, в. е. 2005. Поливная ке-
рамика из раскопок цитадели Мангупа. в: бочаров,
с. г., Мыц, в. л. (ред.). Поливная керамика Среди-
земноморья и Причерноморья X—XVIII вв. киев:
стилос, I, с. 257-287.
герцен, а. г., землякова, а. Ю., науменко, в. е.,
смокотина, а. в. 2006. стратиграфические исследо-
вания на юго-восточном склоне мыса тешкли-бурун
(Мангуп). Материалы по археологии истории и эт-
нографии Таврии, XII, с. 371-494.
гинькут, н. в. 2001. Поливная керамика XIV—
XV вв. из раскопок «консульской церкви» чембало.
в: бабинов, Ю. а. (ред.). Взаимоотношения рели-
гиозных конфессий в многонациональном регионе:
сборник научных трудов. севастополь: вебер, с. 53-
60.
гинькут, н. в. 2005. византийские и восточные
традиции в культуре генуэзской крепости чембало
(крымский полуостров) по данным поливной ке-
рамики. In: Solomon, F. (ed.). Ethnic Contacts and
Cultural Exchanges North and West of the Black Sea
from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest.
Iaşi: Trinitas, с. 495-512.
гинькут, н. в. 2014. Производство поливной во
второй половине XIV — середине XV вв. керамики в
крепости чембало. Материалы по археологии исто-
рии и этнографии Таврии, XIX, с. 311-344.
голофаст, л. а. 2008. ремесла и промыслы херсо-
на в XIII в. (по находкам из слоя пожара). Матери-
алы по археологии истории и этнографии Таврии,
XIV, с. 345-384.
голофаст, л. а. 2009. градостроительный облик
херсона в XIII веке. Материалы по археологии ис-
тории и этнографии Таврии, XV, с. 275-377.
голофаст, л. а., рыжов, с. н. 2003. раскопки
квартала X в северном районе херсонеса. Матери-
алы по археологии истории и этнографии Таврии,
X, с. 182-260.
гончаров, е. Ю. 2011. «стремявидная» тамга —
тамга берке? (джендский вклад в нумизматику
крыма). Спеціальні історичні дисципліни: питан-
ня теорії та методики, 18: актуальні проблеми
нумізматики у системі спеціальних галузей історич-
ної науки, с. 58-65.
даниленко, в. н., романчук, а. и. 1969. Поли-
вная керамика Мангупа. античная древность и
средние века, 6, с. 116-138.
дергачева, л. в., зеленко, с. М. 2008. Монеты
трапезунда с кораблекрушения XIII века в бухте
поселка новый свет. Сугдейский сборник, III, с. 425-
439.
джаббаров, и. М. 1971. ремесло узбеков Южного
хорезма в конце XIX — начале XX веков (истори-
ко-этнографический очерк). Среднеазиатский эт-
нографический сборник, 3: занятия и быт народов
средней азии, с. 72-146.
джанов, а. в. 1998. гончарные печи XIV—XV вв.
на посаде сугдеи. в: солодовникова, с. н., кузне-
цова, в. к., неведрова, р. г. (ред.). Историко-куль-
турные связи Причерноморья и Средиземноморья
X—XVIII вв. по материалам поливной керамики:
тезисы докладов научной конференции (Ялта, 25—
29 мая 1998 г.). симферополь: каламо, с. 82-89.
дмитриенко, в. н., Масловский, а. н. 2006. ком-
плекс 1310-х годов из раскопок азака. Историко-
археологические исследования в азове и на нижнем
Дону в 2005 г., 22, с. 231-257.
достиев, т. М. Поливная керамика средневеко-
вого города Шамкир. в: бочаров, с. г., франсуа, в.,
ситдиков, а. г. (ред.). Поливная керамика Среди-
земноморья и Причерноморья, X—XVIII века. ки-
шинев: Stratum, 2, с. 639-674. археологические ис-
точники восточной европы.
ельников, М. в., тихомолова, и. р. 2017. тис-
неная керамика городища большие кучугуры. в:
бочаров, с. г., франсуа, в., ситдиков, а. г. (ред.).
Поливная керамика Средиземноморья и Причерно-
морья, X—XVIII века. казань, кишинев: Stratum, 2,
с. 353-362. археологические источники восточной
европы.
залесская, в. н. 2011. Памятники византийско-
го прикладного искусства. Византийская керами-
ка IX—XV веков. Каталог коллекции. санкт-Петер-
бург: государственный Эрмитаж.
залесская, в. н. 2014. византийская поливная
керамика в литургическом контексте. в: Поливная
керамика Причерноморья — Средиземноморья как
источник по изучению Византийской цивилиза-
ции. тезисы докладов. севастополь, 5—8 сентября
2014 г. севастополь, с. 47-50.
залесская, в. н., крамаровский, М. г. 1990. Изоб-
ражение человека в керамике Северного Причерно-
морья XII—XIV веков. ленинград: государственный
Эрмитаж.
заурова, е. з. 1962. керамические печи VII—
VIII вв. на городище гяур-кала старого Мерва. Тру-
ды ЮТаКЭ, XI, с. 174-216.
зеленко, с. М. 1999. итоги исследований подвод-
но-археологической экспедиции киевского универ-
ситета имени тараса Шевченко на черном море в
1997—99 гг. Vita Antiqua, 2, с. 223-234.
зеленко, с. М. 2008. Подводная археология Кры-
ма. киев: стилос.
зеленко, с., Морозова, я. 2012. редкие товары и
тарная керамика в морской торговле 13 века в бас-
сейне черного моря. в: гендлек, л., кшижовский, т.,
Михальский, М. (ред.). Regiones euxinum spectantes.
Культурные, этнические и религиозные отношения
на протяжении веков. краков, с. 187-202.
зеленко, с., тимошенко, М. 2011. торговые отно-
шения между анатолийским регионом и таврикой
в Поздневизантийский период. археологія і давня
історія України, 6, с. 121-126.
зильманович, и. д., крамаровский, М. г. 1992.
солхат — крым: ремесленная мастерская на объек-
те XII. в: Отчетная археологическая сессия. Крат-
кие тезисы докладов. Июнь 1992 года. санкт-Петер-
бург: государственный Эрмитаж, с. 7-8.
золотарев, М. и., коробков, д. Ю., ушаков, с. в.
1998. кладовая дома XIII века в северо-восточном
районе херсонеса. херсонесский сборник, IX, с. 182-
194.
Золотая Орда. История и культура. каталог вы-
ставки. 2005. санкт-Петербург: славия.
ибрагимов, б. и. 2000. Средневековый город Ки-
ран. баку; Москва.
иванов, а. в., савеля, о. я., филиппенко, а. а.
1998. комплекс поливной керамики средневекового
кадыкоя. в: солодовникова, с. н., кузнецова, в. к.,
неведрова, р. г. (ред.). Историко-культурные связи
72 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
Причерноморья и Средиземноморья X—XVIII вв. по
материалам поливной керамики: тезисы докладов
научной конференции (Ялта, 25—29 мая 1998 г.).
симферополь: каламо, с. 108-112.
исмизаде, о. Ш. 1964. о раскопках в кабале на
территории южной части городища в 1960 г. Мате-
риальная култура азербайджана, V, с. 5-130.
Йосифова, М. 1982. средновековна керамика от
калиакра. археология, 3—4, с. 58-71.
кирилко, в. П. 2005а. Крепостной ансамбль
Фуны 1423—1475 гг. киев: стилос.
кирилко, в. П. 2005b. к вопросу об авторской
идентификации некоторых средневековых керами-
ческих изделий. в: бочаров, с. г., Мыц, в. л. (ред.).
Поливная керамика Средиземноморья и Причерно-
морья X—XVIII вв., киев: стилос, I, с. 349-358.
козырь, и. а., боровик, т. д. 2017. Поливная ке-
рамика торговицкого археологического комплекса
периода золотой орды. в: бочаров, с. г., франсуа,
в., ситдиков, а. г. (ред.). Поливная керамика Сре-
диземноморья и Причерноморья, X—XVIII века. ки-
шинев: Stratum, 2, с. 335-352. археологические ис-
точники восточной европы.
коваль, в. Ю. 2002. керамика восточного крыма
в средневековой руси. в: куковальская, н. М. (ред.).
Сугдея, Сурож, Солдайя в истории и культуре
Руси-Украины: материалы научной конференции
(Судак, 16—22 сентября 2002 г.). киев; судак: ака-
демперіодика, с. 127-128.
коваль, в. Ю. 2010. Керамика Востока на Руси
IX—XVII вв. Москва: наука.
коваль, в. Ю. 2017. глазури причерноморских
средневековых посудных майолик: химический со-
став по данным спектрального анализа. в: бочаров,
с. г. , франсуа, в., ситдиков, а. г. (ред.). Поливная
керамика Средиземноморья и Причерноморья, X—
XVIII века. казань, кишинев: Stratum, 2, с. 725-738.
археологические источники восточной европы.
кокорина, н. а. 1986. о технике билярского гон-
чарства. в: халиков, а. х. (ред.). Посуда Биляра. ка-
зань: ияли кф ан ссср, с. 53-61.
кокорина, н. а. 2006. гончарное производство
волжской булгарии х — начала XIII веков: станов-
ление и развитие. Материалы и исследования по
археологии Поволжья, 3: средневековая археология
евразийских степей, с. 108-157.
косцюшко-валюжинич, к. к. 1901. извлечение
из отчета о раскопках в херсонесе таврическом в
1899 году. Известия Императорской археологичес-
кой Комиссии, 1, с. 1-55.
косцюшко-валюжинич, к. к. 1902. извлечение
из отчета о раскопках в херсонесе таврическом в
1900 году. Известия Императорской археологичес-
кой Комиссии, 2, с. 1-39.
кравченко, а. а. 1986. Средневековый Белгород
на Днестре. киев: наукова думка.
крамаровский, М. г. 1989. солхат-крым: к вопро-
су о населении и топографии города в XIII—XIV вв.
в: смирнова, г. и. (ред.). Итоги работ археологи-
ческих экспедиций Государственного Эрмитажа.
ленинград: государственный Эрмитаж, с. 141-157.
крамаровский, М. г. 1991. гончарные печи солха-
та. к итогам полевого сезона 1990 г. в: Отчетная ар-
хеологическая сессия Государственного Эрмитажа за
1990 год. Краткие тезисы докладов научной конферен-
ции. ленинград: государственный Эрмитаж, с. 19-23.
крамаровский, М. г. 1996. три группы поливной
керамики из северного Причерноморья. в: Визан-
тия и византийские традиции. санкт-Петербург:
государственный Эрмитаж, с. 96-116.
крамаровский, М. г. 2005. городские ремесла.
гончарство как ремесло и искусство. в: Золотая
Орда. История и культура. каталог выставки.
санкт-Петербург: славия, с. 137-147.
крамаровский, М. г. 2009. редкая сельджукская
(?) лампа XII — начала XIII в. из пригорода солхата.
античная древность и средние века, 39: к 60-летию
доктора исторических наук, профессора в. П. степа-
ненко, с. 301-313.
крамаровский, М. г. 2012. Человек средневековой
улицы. Золотая Орда. Византия. Италия. санкт-
Петербург: евразия.
крамаровский, М. 2016. крым и рум в XIII—
XIV столетиях (анатолийская диаспора и городская
культура солхата). Золотоордынское обозрение, 1,
с. 55-88.
крамаровский, М. г., зильманович, и. д. 1993.
работы на городище средневекового солхата в кры-
му в 1992 году. в: Отчётная археологическая сессия
(за 1992 г.). Май 1993 г. тезисы докладов. санкт-Пе-
тербург: государственный Эрмитаж, с. 21-22.
крамаровский, М. г., гукин, в. д. 2002. Золото-
ордынское поселение Кринички (результаты по-
левых исследований). Материалы старокрымской
археологической экспедиции: раскопки в старом
крыму в 1998—2000 гг. санкт-Петербург: государс-
твенный Эрмитаж, I.
крамаровский, М. г., гукин, в. д. 2004. Поселение
Бокаташ II (результаты полевых исследований Зо-
лотоордынской экспедиции Государственного Эр-
митажа в 2001—2003 гг.). Материалы старокрымс-
кой археологической экспедиции. санкт-Петербург:
государственный Эрмитаж, II.
крамаровский, М. г., гукин, в. д. 2006. Поселе-
ние Бокаташ II (результаты полевых исследований
Золотоордынской экспедиции Государственного
Эрмитажа в 2004 г.). Материалы старокрымской
археологической экспедиции. санкт-Петербург: го-
сударственный Эрмитаж, III.
крамаровский, М. г., гукин, в. д. 2007. Отчет
об археологических исследованиях средневекового
поселения Бокаташ II в 2005 г. Материалы старо-
крымской археологической экспедиции. санкт-Пе-
тербург: государственный Эрмитаж, IV.
крамаровский, М. г., науменко, в. е., сейда-
лиев, Э. и. 2014. глазурованная керамика из двух
закрытых археологических комплексов XIV в. в мед-
ресе солхата (по материалам исследований 2013 г.).
в: Международный научный семинар «Поливная
керамика Причерноморья-Средиземноморья как ис-
точник по изучению византийской цивилизации»
(севастополь, 5—8 сентября 2014 г.). тезисы докла-
дов. севастополь, с. 64-69.
кубанкин, д. а., Масловский, а. н. 2013. Пред-
меты импорта с увекского городища (случайные на-
ходки из фондов саратовского областного музея кра-
еведения). Поволжская археология, 3, с. 130-155.
кудрявцев, а. а. 1981. Поливная керамика дербен-
та. Материалы по археологии Дагестана, 10: кера-
мика древнего и средневекового дагестана, с. 78-109.
курочкина, с. а. 2012. альбарелло нижневолж-
ских столиц улуса джучи. Поволжская археология,
1, с. 78-93.
лавыш, к. а. восточная и византийская поли-
вная керамика в средневековых городах беларуси.
в: бочаров, с. г., франсуа, в., ситдиков, а. г. (ред.).
Поливная керамика Средиземноморья и Причерно-
морья, X—XVIII века. казань; кишинев: Stratum, 2,
с. 603-624. археологические источники восточной
европы.
73ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
левиатов, в. н. 1940. Керамика Старой Гянджи.
баку: аз. фан ссср.
ломакин, д. а. 2016. «работы по исследованию
золотоордынского периода в крыму не могут быть
начаты, чтобы не быть законченными»: к новейшей
истории исследования сельской периферии средне-
векового поселения солхат. Электронное научное
издание альманах Пространство и Время, 12 (1).
2227-9490e-aprovr_e-ast12-1.2016.42 (дата обраще-
ния 15 октября 2017).
лунина, с. б. 1962. гончарное производство
в Мевре X — начала XIII вв. Труды ЮТаКЭ, XI,
с. 217-417.
лунина, с. б. 1969. новые сборы тимуридской
керамики в Южном туркменистане. Общественные
науки в Узбекистане, 8—9, с. 89-93.
Майко, в. в. 2008. средневековая Посидима.
Штрихи к археологическому портрету. Сугдейский
сборник, III, с. 466-480.
Майко, в. в. 2013а. закрытый комплекс середи-
ны XIII в. из раскопок в портовой части средневеко-
вой сугдеи. в: ганкевич, в. Ю., непомнящий, а. а.
(ред.). актуальные вопросы истории, культуры и
этнографии Юго-Восточного Крыма. Материалы
VI Международной научной конференции (новый
Свет, 6—7 октября 2012 г.). симферополь: новый
свет, с. 185-194.
Майко, в. в. 2013b. закрытый комплекс первой
половины XIII в. в портовой части среденевековой
сугдеи. в: алексеенко, н. а. (ред.). Χερσωνοσ Θεματα
«империя» и «полис». севастополь: арефьев, с. 69-90.
Майко, в. в., джанов, в. в. 2015. археологические
памятники Судакского региона Республики Крым.
симферополь: ариал.
Майсурадзе, з. П. 1954. Грузинская художест-
венная керамика хI—XIII веков. тбилиси: ан гру-
зинской сср.
Масловский, а. н. 2004. раскопки в азове в 2003 г.
Историко-археологические исследования в азове и
на нижнем Дону, 20: 2003 г., с. 142-155.
Масловский, а. н. 2006а. керамический комплекс
азака. краткая характеристика. Историко-археоло-
гические исследования в азове и на нижнем Дону,
21: 2004 г., с. 308-472.
Масловский, а. н. 2006b. о времени возникнове-
ния азака. Историко-археологические исследования
в азове и на нижнем Дону, 22: 2005 г., с. 257-295.
Масловский, а. н. 2007. восточнокрымский по-
ливной импорт в золотоордынском азаке. в: Поли-
вная керамика Восточной Европы, Причерноморья
и Средиземноморья в X—XVIII вв. II международ-
ная научная конференция (Ялта, 19—23 ноября
2007 г.). ялта, с. 86-87.
Масловский, а. н. 2008. Подвал купеческого дома
конца первой половины XIV века из азака. Степи
Европы в эпоху средневековья, 6, с. 93-124.
Масловский, а. н. 2010. об одной группе визан-
тийской поливной керамики кон. XIII — 1-й пол.
XIV в. из раскопок золотоордынского азака. Степи
Европы в эпоху средневековья, 8, с. 231-252.
Масловский, а. н. 2012а. начало производства
поливной керамики в Юго-восточном крыму в пос-
ледней четверти XIII — первой половине XIV в. Фи-
лология и культура, 1 (27), с. 192-196.
Масловский, а. н. 2012b. Поливная керамика
местного производства в золотоордынском азаке.
Степи Европы в эпоху средневековья, 11: золотоор-
дынское время, с. 7-72.
Масловский, а. н. 2012с. Керамический комп-
лекс низовьев Дона в XI—XV вв.: типология и хро-
нология. автореферат диссертации канд. ист. наук.
иа ран.
Масловский, а. н. 2017. восточнокрымский поли-
вной импорт в золотоордынском азаке. вопросы хро-
нологии. в: бочаров, с. г., франсуа, в., ситдиков,
а. г. (ред.). Поливная керамика Средиземноморья и
Причерноморья, X—XVIII века. казань; кишинев:
Stratum, 2, с. 455-490. археологические источники
восточной европы.
Масловский, а. н., белинский, и. в. 2007. три
закрытых комплекса из раскопок золотоордынского
азака. Средневековые древности Дона. Материалы
и исследования по археологии Дона, 2, с. 325-344.
Мицишвили, М. н. 1976. Из истории производс-
тва грузинской поливной керамики (XI—XVIII вв.)
(на груз. языке). тбилиси: ганатлеба.
Мицишвили, М. н. 1979. Производство поливной
керамики в средневековом Тбилиси IX—XIII вв. (на
груз. языке). тбилиси: Мецниереба.
Морозова, я. и., зеленко, с. М. 2012. средневеко-
вая испанская амфора с кораблекрушения в черном
море. в: гладких, М. і. (ред.). 1000 років візантій-
ської торгівлі (V—XV століття). київ: чальцев,
с. 83-86. бібліотека Vita Antiqua.
Мыц, в. л. 2005. историко-культурный контекст
некоторых букв, монограмм и надписей на поли-
вной керамике крыма XIV—XV вв. в: бочаров, с. г.,
Мыц, в. л. (ред.). Поливная керамика Средиземно-
морья и Причерноморья X—XVIII вв. киев: стилос,
I, с. 288-305.
Мыц, в. л. 2007. Поливная керамика XIV в., как
хронологический индикатор политических собы-
тий средневекового крыма. в: Поливная керамика
Восточной Европы, Причерноморья и Средиземно-
морья в X—XVIII вв.: II международная научная
конференция (Ялта, 19—23 ноября 2007 г.). ялта,
с. 88-89.
Мыц, в. л. 2009. Кафа и Феодоро в XV веке. Кон-
такты и конфликты. симферополь: универсум.
Мыц, в. л. 2015. «крымский поход» тимура в
1395 г.: историографический конфуз, или археоло-
гия против историографической традиции. в: бо-
чаров, с. г. (ред.). Генуэзская Газария и Золотая
Орда. кишинев: Stratum, с. 99-123. археологичес-
кие источники восточной европы.
Мыц, в. л. 2016. завоевание поздневизантийс-
кой таврики Монголами: историко-археологичес-
кий контекст катастрофы последней четверти XIII в.
Stratum plus, 6, с. 69-106.
науменко, в. е., сейдалиев, Э. и., сейдалиева,
д. Э. 2017. Штампованная керамика золотой орды:
история изучения. Золотоордынская цивилизация,
10, с. 203-210.
недашковский, л. ф. 2000. Золотоордынский го-
род Укек и его округа. Москва: восточная литерату-
ра ран.
Панина, Э. л., волков, и. в. 2000. Штампованная
керамика золотоордынских городов. в: иневаткина,
о. н. (ред.). Средняя азия. археология, история,
культура. Материалы международной конферен-
ции, посвященной 50-летию научной деятельности
г. в. Шишкиной. государственный музей востока,
Москва, 14—16 декабря 2000 г. Москва: государс-
твенный музей востока, с. 89-91.
Паршина, е. а. 1974. средневековая керамика
Южной таврики (по материалам раскопок и раз-
ведок 1965—1969 гг.). в: бибиков, с. н. (ред.). Фео-
дальная Таврика. киев: наукова думка, с. 56-94.
Паршина, е. а. 2015. «дом священника» на теат-
ральной улице херсонеса. археологический альма-
74 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
нах, 33: древняя и средневековая таврика. сборник
статей, посвященный юбилею елены александров-
ны Паршиной, с. 17-38.
Перевозчиков, в. и. 1993. гончарный комплекс
XIV в. в котловане под домом быта «Юбилейный».
Историко-археологические исследования в азове и
на нижнем Дону, 11: 1991 г., с. 160-223.
Петерс, б. г. 1975. Отчет о работе Феодосийско-
Михайловской экспедиции в 1975 г. на іа нану,
1975/98.
Петерс, б. г. 1976. Отчет об археологических рас-
копках в Феодосии в 1976 г. на іа нану, 1976/68.
Петерс, б. г., айбабина, е. а., катюшин, е. а.
1976. раскопки феодосийской экспедиции. археоло-
гические открытия 1975 г., с. 377-379.
Пигарёв, е. М. 2008. Гончарное производство
золотоордынского города Сарая (Селитренное го-
родище). автореферат диссертации канд. ист. наук.
Маргу.
Пигарёв, е. М. 2015. Гончарное производство зо-
лотоордынского города Сарай (Селитренное горо-
дище). Йошкар-ола: Маргу. Матерериалы и иссле-
дования по археологии Поволжья, 7.
Полевой, П. П. 1964. Поливная керамика из
раскопок гончарного района на поселении XIV в. у
с. костешты. в: зеленчук, в. с. (ред.). Материалы и
исследования по археологи и этнографии Молдавс-
кой ССР. кишинев: картя молдовеняскэ, с. 166-181.
Полевой, П. П. 1969. Городское гончарство Пру-
то-Днестровья в хIV веке. По материалам раско-
пок гончарного квартала на поселении Костешты.
кишинев: ан Мсср.
Полубояринова, М. д. 2008. торговля болгара. в:
старостин, П. н. (ред.). Город Болгар: Культура, ис-
кусство, торговля. Москва: наука, с. 26-102.
Пьянков, а. в. 2007. Поливной кувшин из погре-
бения знатного адыга у х. суповского в адыгее. в:
Поливная керамика Восточной Европы, Причерно-
морья и Средиземноморья в X—XVIII вв: II между-
народная научная конференция (Ялта, 19—23 но-
ября 2007 г.). тезисы конференции. ялта, с. 94-97.
романчук, а. и. 1997. херсон XIV в.: каким могли
видеть свой город херсониты. в: Мещеряков, в. ф.
(ред.). античный мир Византия. харьков: бизнес
информ, с. 272-289.
романчук, а. и. 1999. глазурованная керамика
поздневизантийского херсона: к вопросу о гибели
города в XIII или XIV в. античная древность и сред-
ние века, 30, с. 187-202.
романчук, а. и. 2000. Очерки истории и археоло-
гии византийского херсона. екатеринбург: ургу.
романчук, а. и. 2002. блюда с изображением кон-
ных и пеших воинов из раскопок в херсонесе (сосу-
ды типа «Zeuxippos Ware»). античная древность и
средние века, 33, с. 128-138.
романчук, а. и. 2003а. Глазурованная посуда
поздневизантийского херсона. Портовый район.
екатеринбург: ургу.
романчук, а. и. 2003b. кувшины и миски из слоя
пожара XIV в. херсонесского городища (сочетание
техники сграффито и шамплеве). Материалы по ар-
хеологии истории и этнографии Таврии, X, с. 261-
276.
романчук, а. и., Перевозчиков, в. и. 1990. глазу-
рованная керамика из азова (херсоно-азакские па-
раллели в орнаментике). в: Поляковская, М. а. (ред.).
античная древность и средние века: Византия и со-
предельный мир. свердловск: ургу, с. 94-136.
сазанов, а. в., иващенко, Ю. ф. 1994. исследо-
вания средневековой каффы в 1991—1992 гг. в:
Паромов, я. М. (ред.). Боспорский сборник. Москва:
фарсал, с. 179-186.
сазанов, а. в., иващенко, Ю. ф. 1995. хроноло-
гия слоев генуэзской каффы. Причерноморье в сред-
ние века, 2, с. 117-130.
тесленко, и. б. 2004. испанская керамика с рос-
писью люстром в крыму. в: куковальская, н. М.
(ред.). Сугдейский сборник. киев; судак: академпе-
риодика, с. 467-494.
тесленко, и. б. 2005. Производство поливной
керамики в крепости алустон (крым). в: бочаров,
с. г., Мыц, в. л. (ред.). Поливная керамика Сре-
диземноморья и Причерноморья X—XVIII вв. киев:
стилос, I, с. 324-348.
тесленко, и. б. 2010. Поливная посуда крыма
XV в. (местное производство до турецкого периода).
I: типология, распространение, происхождение.
Древности, 9, с. 216-234.
тесленко, и. б. 2011. хронологія однієї групи
кухонного посуду з пам’яток криму XV ст. археоло-
гія, 4, с. 60-68.
тесленко, и. б. 2012. Поливная посуда крыма
XV в. (местное производство до турецкого периода).
II: хронология. Древности, 11, с. 223-236.
тесленко, и. б. 2016a. керамика фуны «золотоор-
дынского времени» (анализ материалов из комплек-
сов, предшествовавших строительству феодоритской
крепости). История и археология Крыма, IV, с. 97-
100, 132-157.
тесленко, и. б. 2016b. Поливная керамика крыма
от эпохи золотой орды и генуэзской колонизации до
османских завоеваний: 120 лет исследований (исто-
риографический очерк). Материалы по археологии
и истории античного и средневекового Крыма, VIII,
с. 92-158.
тесленко, и. б. 2017. комплекс керамики из рас-
копок усадьбы золотоордынского периода на терри-
тории средневекового городища в алуште (крым).
в: бочаров, с. г., франсуа, в., ситдиков, а. г. (ред.).
Поливная керамика Средиземноморья и Причерно-
морья, X—XVIII века. кишинев: Stratum, 2, с. 387-
407. археологические источники восточной евро-
пы.
тесленко, и. б., лысенко, а. в., Майко, в. в., се-
мин, с. в. 2017. новое поселение XIV—XV вв. у за-
падного подножья г. аю-даг (Южный крым). Исто-
рия и археология Крыма, V, с. 192-233.
тесленко, и. б., сейдалиева, д. Э. 2016. гончар-
ное производство и керамический импорт крыма
конца XIII — начала XV вв. в: сейдалиев, Э. и.
(ред.). Крым в золотоордынский период. Крымский
Юрт Золотой Орды: наследие исчезнувшей импе-
рии, каталог выставки. симферополь: тарпан,
с. 85-105, 133-151.
тимошенко, М., зеленко, с. 2012. торговые от-
ношения между анатолийским регионом и тав-
рикой в Поздневизантийский период. в: гладких,
М. і. (ред.). 1000 років візантійської торгівлі (V—
XV століття). київ: чальцев, с. 113-120. бібліоте-
ка Vita Antiqua.
ушаков, с. в. 2005. Поливная керамики из ком-
плексов XIII в. северо-восточного района херсонеса
(квартал XCVII, помещения 1, 3, 11). в: бочаров,
с. г., Мыц, в. л. (ред.). Поливная керамика Сре-
диземноморья и Причерноморья X—XVIII вв. киев:
стилос, I, с. 70-92.
федоров-давыдов, г. а., булатов, н. М., 1989. ке-
рамическая мастерская селитренного городища. в:
булатов, н. М., дворниченко, в. в., зиливинская,
Э. д., федоров-давыдов, г. а. Сокровища сармат-
75ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
ских вождей и древние города Поволжья. Москва:
наука, с. 133-248.
федоров-давыдов, г. а. 1994. Золотоордынские
города Поволжья. Москва: Мгу.
фронджуло, М. а. 1974. раскопки в судаке. в:
бибиков, с. н. (ред.). Феодальная Таврика. киев:
наукова думка, с. 139-150.
цветков, б. 1989. керамика. в: георгиева, с.,
нешева, в. (ред.). Мельник. Град в подножието на
Славова крепост. софия: бан, с. 120-160.
Шамильоглу, Ю. 2001. направления в исследова-
нии золотой орды. в: усманов, М. а, (ред.). Источ-
никоведение истории Улуса Джучи (Золотой Орды).
От Калки до астрахани. 1223—1556. Материалы
Международного научного семинара, 23—26 июня
1998 г., казань. казань: институт истории ан рт,
с. 15-29.
Шелковников, б. а. 1957. Поливная керамика из
раскопок города ани. ереван: ан армянской сср.
Шишкина, г. в. 1979. Глазурованная керами-
ка Согда (вторая половина VIII — начало XII вв.).
ташкент: фан.
Штерн, Э. р. 1906. феодосия и ее керамика. Му-
зей Императорского Одесского общества истории
и древностей, III, с. 52-83.
Эфенди, р. 1967. Эмблематика и символика в
декоративно-прикладном искусстве азербайджана.
Известия ан азербайджанской ССР. Серия лите-
ратуры, языка и искусства, 2, с. 86-94.
Юдин, н. и. 2015. Поливная керамика производс-
тва Юго-восточного крыма из раскопок царёвского
городища. Поволжская археология, 3, с. 214-227.
якобсон, а. л. 1950. Средневековый херсонес
(XII—XIV вв.). Москва; ленинград: ан ссср. Мате-
риалы и исследования по археологии ссср, 17.
якобсон, а. л. 1959. художественная керамика
байлакана (орен-кала) (по материалам раскопок
1953—1955 гг.). Материалы и исследования по ар-
хеологии СССР, 67: труды азербайджанской (орен-
калинской) археологической экспедиции, I, с. 228-
302.
якобсон, а. л. 1979. Керамика и керамическое
производство средневековой Таврики. ленинград:
наука.
Aibabine, E., Botcharov, S., Mytz, V. 1999. A Glazed
Pottery Workshop of the XVth century at Caffa, In: VIIe
Congres International sur la Céramique Médiévale en
Méditerranée (Thessaloniki, 11—16 octobre 1999). Pré-
actes. Thessaloniki, p. 28-29.
Aslanapa, O., Yetkin, S., Altun, A. 1989. The Iznik
tile kiln excavations (The Second Round: 1981—1988).
Istanbul: The Historical Research Foundation Istanbul
Reserch Center.
Avissar, M., Stern, E. J. 2005. Pottery of the Cru-
sader, Ayyubid, and Mamluk Periods in Israel. Israeli
Antiquities Authority Reports, 26. Jerusalem: Israel
Antiquities Authority.
Babajanyan, A. 2018. The glazed pottery of Armenia
in the XII—XIV centuries in the cultural context of Est
and West. In: Yenişehirlioglu, F. (ed.). Proceedings of
11th Congress AIECM3 on Medieval and Modern Peri-
od Mediterranean Ceramics, Antalya, 19—24 Octobre
2015. Antalya, p. 271-278.
Balard, M. 1978. La Romanie Génoise (XIIe — début
du XVe siècle). Génes; Rome, 2.
Bikić, V. 2016. Byzantine inspiration in Serbian
medieval pottery. In: Bikić, V. (ed.). Processes of Byz-
antinisation and Serbian Archaeology. Byzantine Heri-
tage and Serbian Art. Belgrade: Serbian National Com-
mittee of Byzantine Studies, 1, p. 167-173.
Bock, W. de. 1897. Poteries vernissées du Caucase
et de la Crimée. Extrait des Mémoires de la Société na-
tionale des Antiquaires de France, LVI.
Böhlendorf-Arslan, B. 2004. Glasierte byzantinische
Keramik aus der Türkei. Istanbul: Yayinlari, III.
Brend, B. 1991. Islamic Art. Cambridge, Massachu-
setts: Harvard University Press.
Doğer, L. 2012. Hisartepe / Daskyleion Kazısı Bi-
zans Seramikleri, Prof. Dr. Tomris Bakır’a Armağan.
İstanbul: Ege Yayınları. Daskyleion II.
François, V. La ceramique Byzantine a Thasos.
Athenes: Ecole Française D’Atènes, 1995.
François, V. 1999. Ceramiques medievales a Alexan-
drie. Caire: Institut Français D’Archéologie Orientale.
François, V. 2003. Céramique fine de l’Anatolie Seld-
joukide: une production de tradition Irano-Caucasi-
enne. In: VIIe Congrès International sur la Céramique
Médiévale en Méditerranée, Thessaloniki, 1999. Ath-
ens, p. 313-324.
François, V. 2005. Elaborate incised ware: un té-
moin du rayonnement de la culture Byzantine á
l’époque Paleologue. в: бочаров, с. г., Мыц, в. л.
(ред.). Поливная керамика Средиземноморья и
Причерноморья X—XVIII вв. киев: стилос, I, с. 195-
208.
Ginkut, N. V. 2012. Glazed Ware Manufacture in the
Genoese Cembalo Fortress (Crimean Peninsula) in the
Late fourteenth and Fifteenth Century. In: Gelichi, S.
(ed.). Acts of IX Congresso Internazionale sulla cerami-
ca Medievalenel Mediterraneo. Venezia: All’Insegna del
Giglio, p. 68-70.
Hayes, J. W. 1992. The pottery. Excavations at Sar-
achane in Istanbul. Princeton: Princeton University
Press and Dumbarton Oaks Reserch Library and Col-
lection, 2.
Inanan, F. 2010. Anaia — Kadikalesi: A New Zeuxip-
pus Ware Production Centre. In: Ertekin Doksanalti,
Erdo an Aslan (eds.). Proceedings of the International
Symposium «Trade and Production Through the Ages»,
Konya, 25—28 November 2008. Konya: Selçuk Univer-
sity, p. 115-128.
Inanan, F. 2013. Zeuxippus Type Ceramics and
Samples from Kadikalesi/Anaia, Kusadasi. In:
Mercangöz, Z. (ed.). Byzantine Craftsmen — Latin Pa-
trons. Reflections from the Anaian Commercial Produc-
tion in the Light of the Excavations at Kadikalesi near
Kuşadası. Istanbul: Yayinlari, p. 59-76.
Jenkins, M. 1983. Islamic Pottery. A Brief History.
The Metropolitan Museum of Art Bulletin, 40, no. 4.
Available at: www.jstor.org (Accessed 25 Desember
2017).
Lane, A. 1947. Early Islamic Pottery. London: Faber
and Faber.
Mercangöz, Z. 2013. Archaeological Finds on Late
Byzantine Commercial Productions at Kadıkalesi,
Kuşadası. In: Mercangöz, Z. (ed.) Byzantine Crafts-
men — Latin Patrons. Reflections from the Anaian
Commercial Production in the Light of the Excava-
tions at Kadikalesi near Kuşadası. Istanbul: Yayinlari,
p. 25-58.
Morgan, Ch. H. 1942. The Byzantine рottery. In:
Corinth XI. Cambridge-Massachusets: American
School of Classical Studies at Athens, p. 108-168.
Morozova, I., Zelenko, S., Timoshenko, M. 2013.
Green and brown white wares from the collection of the
Archaeological Museum, National University of Kiev
(Ukraine). In: Morozova, I., Oniz, H. (eds.). SOMA
2010, Proceedings of 14th Symposium on Mediterranean
Archaeology Taras Shevchenko National University of
Kiev, Ukraine, 23—25 April 2010. Oxford, p. 127-132.
76 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
Mulder, S. 2014. A survey and typology of Islamic
molded ware (9th—13th centuries) based on the discov-
ery of a potter’s workshop at Medieval Bălis, Syria.
Journal of Islamic Archaeology, 1.2, p. 143-192.
Orssaud, D. 2001. Les céramiques à glaçure mono-
chrome de Qal’at Sem’an (VIIIème—IXème siècles). Biblio-
thèque Archéologique et Historique, 159: La céramique
byzantine et proto-islamique en Syrie-Jordanie (IVème—
VIIIème siècles ap. J.-C.): actes du colloquetenu à Am-
man, 3—5 Décembre 1994, p. 215-220.
Papanikola-Bakirtzi, D. 1993. Cypriot Medieval
Glazed Pottery: Answers and Question. In: Bryer,
A. A. M. and Georghallides, G. S. (eds.). The Sweet
Land of Cyprus. Papers Given at the Twenty-Fifth
Jubilee Spring Symposium of Byzantine Studies, Bir-
mingham, March 1991. Nicosia: The A. G. Leventis
Foundation, p. 115-130.
Papanikola-Bakirtzi, D. 1996. Medieval Glazed Pot-
tery of Cyprus: Paphos and Lapithos Ware (Greek; Eng-
lish summery). Thessaloniki.
Papanicola-Bakirtzi, D. (ed.). 1999. Byzantine
Glazed Ceramics. Athens: Archaeological Receipts
Fund.
Papanikola-Bakirtzi, D., Maguire, D. E., Maguire, H.
1992. Ceramic art from Byzantine Serres. Catalogue of
an exhibition held at the Krannert Art Museum, Ur-
bana, Ill. Urbana: University of Illinois Press.
Papanikola-Bakirtzi, D., Mavrikiou, F. N., Bakir-
tzis, Ch. 1999. Byzantine Glazed Pottery in the Benaki
Museum. Athens: Benaki Museum.
Pope, A. U., Ackerman, Ph. 1965. The Ceramic Art
in Islamic Times. A Survey of Persian Art from Prehis-
toric Times to the Present, 10.
Redford, S. 2014. Port Saint Symeon Ceramics and
Cyprus. In: Papanikola-Bakirtzi, D. and Coureas, N.
(eds.). Cypriot medieval ceramics. Reconsiderations
and New Perspectives. Nicosia: The Cyprus Research
Centre and the A. G. Leventis Foundation, p. 125-152.
Riavez, P. 2001. Atlit — ceramica port St. Symeon
1217—1291, graffite «crociate» del Mediterraneo orien-
tale. Archeologia Medievale, XXVIII, p. 505-532.
Rousset, M. O. 2001. La céramique de Hira à décor
moulé, incisé ou appliqué. Techniques de fabrication
et aperçu de la diffusion. Archéologique et Historique,
159: La céramique byzantine et proto-islamique en
Syrie-Jordanie (IVe—VIIIe siècles apr. J.-C.), Amman,
3—5 Décembre 1994, p. 221-230.
Sanders, G. D. R. 1995. Byzantine Glazed Pottery at
Corinth to C. 1125. A thesis for the degree doctor of
philosophy. University of Birmingham.
Sanders, G. D. R. 1999. Corinth workshop pro-
duction. In: Papanicola-Bakirtzi, D. (ed.). Byzantine
Glazed Ceramics. Athens: Archaeological Receipts
Fund, p. 159-164.
Stănică, A. 2009. Golden Horde Pottery Discovered
at Isaccea, Tulcea County. Peuce (Serie Nouă) — Studii
şi cercetari de istorie şi arheologie, VII, p. 411-420.
Teslenko, I. 2015. The Crimean Glazed Pottery of
the 15th century (Local Production before Turkish Inva-
sion). In: Gonçalves, M. J., Gómez-Martinez, S. (eds.).
Actas do X Congresso Internacional a cerâmica Medi-
eval no Mediterraneo. Silves; Mértola: Gráfica commer-
cial de Loulé, p. 849-854.
Teslenko, I., Waksman, S. Y. 2016. Lusta, a Small
Glazed Pottery Workshop on the Southern coast of
Crimea. In: Ferri, M., Moine, C., Sabbionesi, L. (eds.).
In & Around. Ceramiche e comunitá. Secondo convegno
tematico dell’ AIECM3 Faenza, Museo Internazionale
delle Ceramiche, 17—19 april 2015. Faenza: All’Incegna
del Ciglio, p. 192-194.
Varaldo, C. 1997. La graffita arcaica tirrenica. In:
D’Archimbaud, G. D. (ed.). La céramique médiévale en
Méditerranée. Actes du VIe colloque de l’AIECM2, Aix-
en-Provence, 1995. Aix-en-Provence: Narration Édi-
tions, p. 439-452.
Vavylopoulou-Charitonidou, A. 1989. Ceramique
d’offrande trouvee dans des tombes byzantines tar-
dives de l’Hippodrome de Thessalonique. Bulletin de
Correspondance Hellénique, XVIII, p. 209-226.
Vroom, J. 2005. Byzantin to modern pottery in the
Aegen — 7th to 20th century. Bijleveld: Parnasus press.
Waage, F. 1933. Excavations in the Athenian Agora.
The Roman and Byzantine pottery. Hesperia, 2, p. 308-
328.
Waksman, S. Y. 2007. Byzantine Chersonesos, an
investigation of the local production of ceramics by
chemical analysis. Byzas, 7, p. 383-398.
Waksman, S. Y. 2012. The first workshop of Byzan-
tine ceramics discovered in Constantinople / Istanbul:
chemical characterization and preliminary typological
study. In: Gelichi, S. (ed.). Atti del IX Congresso Inter-
nationale sulla Ceramica Medievale nel Mediterraneo,
Venezia, 23—27 novembre 2009, Venezia. Venezia:
All’Insegna del Giglio, p. 147-151.
Waksman, S. Y. 2013. The Identification and Diffu-
sion of Anaia’s Ceramic Products: A Preliminary Ap-
proach Using Chemical Analysis. In: Mercangöz, Z.
(ed.). Byzantine Craftsmen — Latin Patrons. Reflec-
tions from the Anaian Commercial Production in the
Light of the Excavations at Kadikalesi near Kuşadası.
Istanbul: Yayinlari, p. 101-112.
Waksman, S. Y. 2014a. Archaeometric Approaches
to Ceramics Production and Imports in Medieval Cy-
prus. In: Papanikola-Bakirtzi, D., Coureas, N. (eds.).
Cypriot medieval ceramics. Reconsiderations and New
Perspectives. Nicosia: The Cyprus Research Centre and
the A. G. Leventis Foundation, p. 257-278.
Waksman, S. Y. 2014b. Long-term pottery produc-
tion and chemical reference groups: examples from Me-
dieval Western Turkey. In: Meyza, H. (ed.). Late Hel-
lenistic to Mediaeval Fine wares of the Aegean Coast of
Anatolia. Their production, imitation and use. Varsaw:
Editions Neriton, p. 107-125.
Waksman, S. Y., Teslenko, I., Zelenko, S. 2009.
Glazed Wares as Main Cargoes and Personal Belong-
ings in the Novy Swet Shipwreck (13th c. AD, Crimea):
a Diversity of Origins Investigated by Chemical Analy-
sis. In: Zozaya, J. (ed.). Actas del VIII Congreso Inter-
nacional de Ceramica Medieval. Ciudad Real-Almagro
del 27 del febrero al 3 de marso de 2006. Ciudad Real:
Asociación Espaňola de Arceología Medieval, II, p. 851-
856.
Waksman, S. Y., Teslenko, I. 2010. «Novy Svet
Ware», an Exceptional Cargo of Glazed Wares in a 13th
Century Shipwreck near Sudak (Crimea, Ukraine).
Morphological Typology and Laboratory Investiga-
tions. International Journal of Nautical Archaeology,
39.2, p. 357-375.
Waksman, S. Y., Ginkut, N. 2015. Late medieval
pottery production in South Western Crimea: labora-
tory investigations of ceramics from Cembalo (region
of Sebastopol / Chersonesos). In: Gonçalves, M. J., Gó-
mez-Martinez, S. (eds.). Actas do X Congresso Interna-
cional a cerâmica Medieval no Mediterraneo, Silves —
Mertola, 22—27 October 2012. Silves; Mértola: Gráfica
commercial de Loulé, p. 719-723.
Waksman, S. Y., Burlot, J., Böhlendorf-Arslan, B.,
Vroom, J. 2015. Moulded wares production in the
Early Turkish/Beylik period in Western Anatolia: A
case study from Ephesus and Miletus. Journal of Ar-
77ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
chaeological Science: Report. Available at: http://dx.doi.
org/10.1016/j.jasrep.2015.11.015 (Accessed 30 Novem-
ber 2017).
Wartburg, M. L. von. 1997. Lemba ware Reconsid-
ered. Report of the Department of Antiquities Cyprus,
p. 323-340.
Wartburg, M. L. von. 2002. Venice and Cyprus. The
archaeology of cultural and economic relations. In:
Maltezou, C. A., Schreiner, P. (eds.). Bisanzio, Venezia
e il mondo franco-greco (XIII—XV secolo). Atti drl Col-
loquio Internazionale organizzato nel centenario della
nascita di Raymond-Joseph Loenertz o. p. (Venezia,
1—2 disembre 2000). Venezia: Istituto ellenico di studi
bizantini e postbizantini di Venezia, p. 503-559.
Watson, O. 2004. Ceramics from Islamic Lands.
London: Thames & Hudson.
Zelenko, S., Morozova, I. 2010. Amphorae assem-
blage from the 13th century shipwreck in the Black
Sea, near Sudak. In: Kassab Tezgör, D., Inaishvily, N.
(eds.). Actas de la Table Ronde international de Batou-
mi et Trabzon, 27—29 Avril 2006. Istambul, p. 81-84.
Zikos, N. 1999. Pottery workshop at Mikro Pisto in
Thrace. In: Papanicola-Bakirtzi, D. (ed.). Byzantine
Glazed Ceramics. Athens: Archaeological Receipts
Fund, p. 243-248.
REfEREnCEs
Abyzova, E. H. 1982. Goncharnaya masterskaya na pose-
lenii XIV v. u s. Kostesht. Arheologicheskie issledovaniya v
Moldavii (1977—1978). Kishinev, s. 160-171.
Adaksina, S. B., Myts, V. L., Ushakov, S. V. 2010. Otchet
ob arkheologicheskikh issledovaniyakh srednevekovoy kreposti
Chembalo (g. Balaklava) v 2008—2009 gg. Sankt-Peterburg;
Simferopol: Gosudarstvennyi Ermitazh.
Adaksina, S. B., Myts, V. L., Ushakov, S. V. 2012. Otchet
ob arkheologicheskikh issledovaniyakh srednevekovoy kreposti
Chembalo (g. Balaklava) v 2011 g. Sankt-Peterburg; Simfer-
opol: Gosudarstvennyi Ermitazh.
Adaksina, S. B., Myts, V. L. 2015. Formirovaniye malykh
gorodov Genuezskoy Gazarii (na primere faktorii v Chembalo:
1345—1475 gg.). Tavricheskiye studii, Istoricheskiye nauki, 7,
s. 12-18.
Aybabin, A. I. 1991. Osnovnyye etapy istorii gorodishcha
Eski-Kermen. Materialy po arheologii istorii i etnografii Ta-
vrii, II, s. 43-51.
Aybabin, A. I. 2014. O date razrusheniya gorodishcha na
plato Eski-Kermen. Antichnaya drevnost’ i srednie veka, 42,
s. 215-227.
Aybabina, E. A. 1988. Oboronitelnyye sooruzheniya Kaf-
fy. In: Bibikov, S. N. (ed.). Arkhitekturno-arkheologicheskiye
issledovaniya v Krymu. Kiev: Naukova dumka, s. 67-81.
Aybabina, E. A. 1991. Dvukhapsidnyy khram bliz kreposti
Funa. In: Tolochko, P. P. (otv. red.). Vizantiyskaya Tavrika.
Kiev: Naukova dumka, s. 194-205.
Aybabina, E. A. 2001. Dekorativnaya kamennaya rezba
Kaffy XIV—XVIII vv. Simferopol: Sonat.
Aybabina, E. A. 2005. Keramika iz raskopok zolotoordyn-
skogo poseleniya bliz Feodosii. In: Bocharov, S. G., Myts, V. L.
(ed.). Polivnaya keramika Sredizemnomoria i Prichernomoria
X—XVIII vv. Kiev: Stilos, I, s. 229-246.
Alekseyenko, N. A. 1996. K voprosu o deyatelnosti Kher-
sonesskogo monetnogo dvora v XIII stoletii. Khersonesskiy
sbornik, VII, s. 187-191.
Alyadinova, D. Yu., Teslenko, I. B. 2015. Nekotoryye
drevnosti osmanskogo perioda iz seleniya Alushta. In:
Rudnitskaya, V. G., Teslenko, I. B. (ed.). Terra Alustiana
MMXI, sbornik nauchnykh trudov po materialam X nauch-
noy konferentsii posvyashchennoy 110-letiyu goroda Alushty
i 1460-letiyu so vremeni osnovaniya kreposti. Simferopol: An-
tikva, s. 157-199.
Alyadinova, D. Yu., Teslenko, I. B., Mayko, V. V. 2015.
Keramika iz raskopok zolnika osmanskogo perioda v portovoy
chasti Sugdei (po materialam issledovaniy 2010 g.). Arkheolog-
icheskiy almanakh, 33: Drevnyaya i srednevekovaya Tavrika.
Sbornik statey, posvyashchennyy yubileyu E. A. Parshinoy,
s. 482-511.
Armarchuk, E. A., Dmitriyev, A. V. Polivnaya posuda
XIII—XIV vekov iz Severo-Vostochnogo Prichernomoria. In:
Bocharov, S. G., François, V., Sitdikov, A. G. (ed.). Polivnaya
keramika Sredizemnomoria i Prichernomoria, X—XVIII veka.
Kazan; Kishinev: Stratum, 2, s. 499-512. Arkheologicheskiye
istochniki Vostochnoy Evropy.
Baranov, I. A. 1983. Otchet ob arkheologicheskikh raskop-
kakh v Sudakskoy kreposti i ukreplenii na beregu Kutlakskoy
bukhty bliz s. Veseloye v 1983 g. NA іA NANU, 1983/11.
Baranov, I. A. 1988. Glavnyye vorota srednevekovoy Sol-
dai. In: S. N. Bibikov (ed.). Arkhitekturno-arkheologicheskiye
issledovaniya v Krymu. Kiev: Naukova dumka, s. 81-97.
Baranov, I. A. 1991. Zastroyka vizantiyskogo posa-
da na uchastke glavnykh vorot Sudakskoy kreposti. In:
Tolochko, P. P. (ed.). Vizantiyskaya Tavrika. Kiev: Naukova
dumka, s. 101-121.
Baranov, I. A. 1998. Polivnaya keramika XIV v. iz Sudaka.
In: Solodovnikova, S. N., Kuznetsova, V. K., Nevedrova, R. G.
(ed.). Istoriko-kulturnyye svyazi Prichernomoria i Sredizemno-
moria X—XVIII vv. po materialam polivnoy keramiki: tezisy
dokl. nauch. konf. (Yalta, 25—29 maya 1998 g.). Simferopol:
Kalamo, s. 21-24.
Baranov, I. A. 2004. Kompleks tretyey chetverti XIV veka
v Sudakskoy kreposti. In: Kukovalskaya, N. M. (ed.). Sugdey-
skiy sbornik. Kiev; Sudak: Akademperiodika, s. 524-559.
Baranov, I. A., Oleynik, G. N. 1974. Otchet ob arkheolog-
icheskikh raskopkakh na kholme Palikur na meste stroitelstva
Yuzhnogo tsentra kinematografii v Yalte v 1974 g. Arkhiv
Yaltinskogo istoriko-literaturnogo muzeya.
Baranov, I. A., Mayko, V. V. 1998. Kompleks polivnoy
keramiki XIV v. iz raskopok khrama Devy Marii v Sugdeye.
In: Solodovnikova, S. N., Kuznetsova, V. K., Nevedrova, R. G.
(ed.). Istoriko-kulturnyye svyazi Prichernomoria i Sredizemno-
moria X—XVIII vv. po materialam polivnoy keramiki: tezisy
dokl. nauch. konf. (Yalta, 25—29 maya 1998 g.). Simferopol:
Kalamo, s. 24-28.
Belinskiy, I. V., Maslovskiy, A. N. 1998. Tipologicheskaya
kharakteristika materialov raskopok uchastka zolotoordyn-
skogo Azaka (g. Azov, ul. Moskovskaya, 7). Istoriko-arkheo-
logicheskiye issledovaniya v Azove i na Nizhnem Donu v
1995—1997 gg., 15, s. 179-252.
Belinskiy, I. V., Maslovskiy, A. N. 2005. Importnaya poliv-
naya keramika Azaka. In: Bocharov, S. G., Myts, V. L. (ed.).
Polivnaya keramika Sredizemnomoria i Prichernomoria X—
XVIII vv. Kiev: Stilos, I, s. 160-177.
Belinskiy, I. V., Maslovskiy, A. N. 2007. Tri zakry-
tykh kompleksa iz raskopok srednevekovogo Azaka. In:
Guguyev, Yu. K. (ed.). Srednevekovyye drevnosti Dona. Mosk-
va; Ierusalim: Gesharim, II, s. 325-344.
Bobrinskiy, A. A. 1978. Goncharstvo Vostochnoy Evropy.
Moskva: Nauka.
Bobrinskiy, A. A. 1991. Goncharnyye masterskiye i gorny Vos-
tochnoy Evropy (po materialam II—V vv. n. e.). Moskva: Nauka.
Bocharov, S. G. 1998. Fortifikatsionnyye sooruzheniya Kaf-
fy (konets XIII — vtoraya polovina XV vv.). In: Karpov, S. P.
(ed.). Prichernomorye v sredniye veka. Sankt-Peterburg: Al-
teya, s. 82-117.
Bocharov, S. G. 2007. Rubezh XIII—XIV vv., po materi-
alam keramicheskogo kompleksa Posidima (Koktebel). In:
Polivnaya keramika Vostochnoy Evropy. Prichernomoria
i Sredizemnomoria v X—XVIII vv.: II mezhdunarodnaya
nauchnaya konferentsiya (Yalta, 19—23 noyabrya 2007 g.).
Yalta, s. 12-17.
Bocharov, S. G. 2017. Poseleniye Posidima v Yugo-Vos-
tochnom Krymu i ego keramicheskiy kompleks (rubezh XIII—
XIV vv.). In: Bocharov, S. G., François, V., Sitdikov, A. G.
(ed.). Polivnaya keramika Sredizemnomoria i Prichernomo-
ria, X—XVIII veka. Kazan; Kishinev: Stratum, 2, s. 409-446.
Arkheologicheskiye istochniki Vostochnoy Evropy.
Bocharov, S. G., Maslovskiy, A. N. 2012. Vizantiyskaya
polivnaya keramika v gorodakh Severnogo Prichernomoria
zolotoordynskogo perioda (vtoraya polovina XIII — konets
XIV vv.). Povolzhskaya arkheologiya, 1, s. 20-36.
Bocharov, S. G., Maslovskiy, A. N. 2015. Naiboleye masso-
vyye tipy polivnykh importov Krymskogo proizvodstva i neko-
78 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
toryye voprosy torgovli v Vostochnoy Evrope v XIV v. Povolzh-
skaya arkheologiya, 4, s. 189-201.
Bocharov, S. G., Maslovskiy, A. N. 2016. Polivnaya kerami-
ka s rospisyu margantsem (Vizantiya i Zolotaya Orda). Arkhe-
ologiya evraziyskikh stepey, 23: Materialy pervogo Madzhar-
skogo arkheologicheskogo foruma (Pyatigorsk — Budenovsk
2012), s. 20-42.
Bulatov, N. M. 1976. Klassifikatsiya krasnoglinyanoy po-
livnoy keramiki zolotoordynskikh gorodov. In: Smirnov, A. P.,
Fedorov-Davydov, G. A. (ed.). Srednevekovyye pamyatniki Po-
volzhia. Moskva: Nauka, s. 73-107.
Bulgakov, V. V. 2005. Glazuri severoprichernomorskoy
polivnoy keramiki XIII—XV vv. (Predvaritelnyye rezultaty).
In: Bocharov, S. G., Myts, V. L. (ed.). Polivnaya keramika
Sredizemnomoria i Prichernomoria X—XVIII vv. Kiev: Stilos,
I, s. 359-378.
Byashimova, N. S. 1989. Polivnaya keramika Yuzhnogo
Turkmenistana. Ashkhabad: Ylym.
Veymarn, E. V. 1968. O dvukh neyasnykh voprosakh sred-
nevekovia Yugo-Zapadnogo Kryma. In: Dombrovskiy, O. I.
(ed.). Arkheologicheskiye issledovaniya srednevekovogo Kry-
ma. Kiev: Naukova dumka, s. 45-82.
Volkov, I. V. 1992. Keramika Azova XIV—XVIII vv. (klas-
sifikatsiya i datirovka). Avtoreferat dissertacii kand. ist. nauk.
MGU im. M. V. Lomonosova.
Volkov, I. V. 2005. Polivnaya keramika kompleksa Kabar-
di. In: Bocharov, S. G., Myts, V. L. (ed.). Polivnaya keramika
Sredizemnomoria i Prichernomoria X—XVIII vv. Kiev: Stilos,
I, s. 122-159.
Volkov, I. V. 2007a. Polivnaya keramika Madzhara. In:
Polivnaya keramika Vostochnoy Evropy, Prichernomoria
i Sredizemnomoria v X—XVIII vv.: II mezhdunarodnaya
nauchnaya konferentsiya (Yalta, 19—23 noyabrya 2007 g.).
Yalta, s. 33-42.
Volkov, I. V. 2007b. Polivnaya keramika mogilnika
Chernyy Erik-1. In: Polivnaya keramika Vostochnoy Evropy,
Prichernomoria i Sredizemnomoria v X—XVIII vv.: II mezh-
dunarodnaya nauchnaya konferentsiya (Yalta, 19—23 noya-
brya 2007 g.). Yalta, s. 26-32.
Volkov, I. V. 2016. Keramika zolotoordynskogo goroda
Madzhara. Arkheologiya evraziyskikh stepey, 23: Materialy
pervog Madzharskogo arkheologicheskogo foruma (Pyatig-
orsk — Budenovsk 2012), s. 139-222.
Georgiyeva, S. 1974. Keramikata ot dvoretsa na Tsarevets.
In: Miyatev, Kr. (ed.). Tsarevgrad Trnov: dvorets na blgarskite
tsare prez Vtorata blgarska drzhava. Keramika, bitovi pred-
meti i vorzheniye, nakiti i tkani. Sofiya: BAN, 2, s. 7-186.
Georgiyeva, S. 1985. Grncharstvo. In: S. Mikhaylov (ed.).
Srednovekovniyat Cherven. Tsitadelata na grada. Sofiya:
BAN, 1, s. 133-164.
Gavrilov, A. V., Mayko, V. V. 2014. Srednevekovoye goro-
dishche Solkhat-Krym (materialy k arkheologicheskoy karte
goroda Staryy Krym). Simferopol: Biznes-Inform.
Gertsen, A. G., Naumenko, V. E. 2005. Polivnaya keramika
iz raskopok tsitadeli Mangupa. In: Bocharov, S. G., Myts, V. L.
(ed.). Polivnaya keramika Sredizemnomoria i Prichernomoria
X—XVIII vv. Kiev: Stilos, I, s. 257-287.
Gertsen, A. G., Zemlyakova, A. Yu., Naumenko, V. E.,
Smokotina, A. V. 2006. Stratigraficheskiye issledovaniya na
yugo-vostochnom sklone mysa Teshkli-Burun (Mangup). Ma-
terialy po arheologii istorii i etnografii Tavrii, XII, s. 371-494.
Ginkut, N. V. 2001. Polivnaya keramika XIV—XV vv. iz
raskopok «konsulskoy tserkvi» Chembalo. In: Babinov, Yu.
A. (ed.). Vzaimootnosheniya religioznykh konfessiy v mnogo-
natsionalnom regione: sbornik nauchnykh trudov. Sevastopol:
Veber, s. 53-60.
Ginkut, N. V. 2005. Vizantiyskiye i vostochnyye traditsii v
kulture genuezskoy kreposti Chembalo (Krymskiy poluostrov)
po dannym polivnoy keramiki. In: Solomon, F. (ed.). Ethnic
Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black
Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest.
Iasi: Trinitas, s. 495-512.
Ginkut, N. V. 2014. Proizvodstvo polivnoy vo vtoroy polovine
XIV — seredine XV vv. keramiki v kreposti Chembalo. Materi-
aly po arheologii istorii i etnografii Tavrii, XIX, s. 311-344.
Golofast, L. A. 2008. Remesla i promysly Khersona v XI-
II v. (po nakhodkam iz sloya pozhara). Materialy po arheologii
istorii i etnografii Tavrii, XIV, s. 345-384.
Golofast, L. A. 2009. Gradostroitelnyy oblik Khersona v
XIII veke. Materialy po arheologii istorii i etnografii Tavrii,
XV, s. 275-377.
Golofast, L. A., Ryzhov, S. N. 2003. Raskopki kvartala X v
severnom rayone Khersonesa. Materialy po arheologii istorii i
etnografii Tavrii, X, s. 182-260.
Goncharov, E. Yu. 2011. «Stremyavidnaya» tamga — tam-
ga Berke? (Dzhendskiy vklad v numizmatiku Kryma). In:
Boryak, G. V. (ed.). Spetsіalnі іstorichnі distsiplіni: pitan-
nya teorії ta metodiki, 18: Aktualnі problemi numіzmatiki u
sistemі spetsіalnikh galuzey іstorichnoї nauki, s. 58-65.
Danilenko, V. N., Romanchuk, A. I. 1969. Polivnaya
keramika Mangupa. Antichnaya drevnost’ i srednie veka, 6,
s. 116-138.
Dergacheva, L. V., Zelenko, S. M. 2008. Monety Trape-
zunda s korablekrusheniya XIII veka v bukhte poselka Novyy
Svet. Sugdeyskiy sbornik, III, s. 425-439.
Dzhabbarov, I. M. 1971. Remeslo uzbekov Yuzhnogo
Khorezma v kontse XIX — nachale XX vekov: (Istoriko-et-
nograficheskiy ocherk). Zanyatiya i byt narodov Sredney Azii:
Sredneaziatskiy etnograficheskiy sbornik, 3, s. 72-146.
Dzhanov, A. V. 1998. Goncharnyye pechi XIV—XV vv. na
posade Sugdei. In: Solodovnikova, S. N., Kuznetsova, V. K.,
Nevedrova, R. G. (ed.). Istoriko-kulturnyye svyazi Pricherno-
moria i Sredizemnomoria X—XVIII vv. po materialam po-
livnoy keramiki: tezisy dokl. nauch. konf. (Yalta, 25—29 maya
1998 g.). Simferopol: Kalamo, s. 82-89.
Dmitriyenko, V. N., Maslovskiy, A. N. 2006. Kompleks 1310-
kh godov iz raskopok Azaka. Istoriko-arkheologicheskiye issle-
dovaniya v Azove i na Nizhnem Donu v 2005 g., 22, s. 231-257.
Dostiyev, T. M. Polivnaya keramika srednevekovogo goro-
da Shamkir. In: Bocharov, S. G., François, V., Sitdikov, A. G.
(ed.). Polivnaya keramika Sredizemnomoria i Prichernomo-
ria, X—XVIII veka. Kazan; Kishinev: Stratum, 2, s. 639-674.
Arkheologicheskiye istochniki Vostochnoy Evropy.
Elnikov, M. V., Tikhomolova, I. R. 2017. Tisnenaya kerami-
ka gorodishcha Bolshiye Kuchugury. In: Bocharov, S. G.,
François, V., Sitdikov, A. G. (ed.). Polivnaya keramika
Sredizemnomoria i Prichernomoria, X—XVIII veka. Kazan;
Kishinev: Stratum, 2, s. 353-362. Arkheologicheskiye istoch-
niki Vostochnoy Evropy.
Zalesskaya, V. N. 2011. Pamyatniki vizantiyskogo priklad-
nogo iskusstva. Vizantiyskaya keramika IX—XV vekov. Kata-
log kollektsii. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh.
Zalesskaya, V. N. 2014. Vizantiyskaya polivnaya keramika
v liturgicheskom kontekste. In: Polivnaya keramika Pricher-
nomoria — Sredizemnomoria kak istochnik po izucheniyu Vi-
zantiyskoy tsivilizatsii. Tezisy dokladov. Sevastopol, 5—8 sen-
tyabrya 2014 g. Sevastopol, s. 47-50.
Zalesskaya, V. N., Kramarovskiy, M. G. 1990. Izobrazheni-
ye cheloveka v keramike Severnogo Prichernomoria XII—
XIV vekov. Leningrad: Gosudarstvennyi Ermitazh.
Zaurova, E. Z. 1962. Keramicheskiye pechi VII—VIII vv.
na gorodishche Gyaur-Kala Starogo Merva. Trudy YuTAKE,
XI, s. 174-216.
Zelenko, S. M. 1999. Itogi issledovaniy podvodno-arkheo-
logicheskoy ekspeditsii Kievskogo universiteta imeni Tarasa
Shevchenko na Chernom more v 1997—99 gg. Vita Antiqua,
2, s. 223-234.
Zelenko, S. M. 2008. Podvodnaya arkheologiya Kryma.
Kiev: Stilos.
Zelenko, S., Morozova, Ya. 2012. Redkiye tovary i tarnaya
keramika v morskoy torgovle 13 veka v basseyne Chernogo
morya. In: Gendlek, L., Kshizhovskiy, T., Mikhalskiy, M. (ed.).
Regiones euxinum spectantes. Kulturnyye, etnicheskiye i reli-
gioznyye otnosheniya na protyazhenii vekov. Krakov, s. 187-202.
Zelenko, S., Timoshenko, M. 2011. Torgovyye otnosheniya
mezhdu Anatoliyskim regionom i Tavrikoy v Pozdnevizan-
tiyskiy period. Arkheologіya і davnya іstorіya Ukrayiny, 6,
s. 121-126.
Zilmanovich, I. D., Kramarovskiy, M. G. 1992. Solkhat —
Krym: Remeslennaya masterskaya na obyekte XII. In: Otch-
etnaya arkheologicheskaya sessiya. Kratkiye tezisy dokladov,
Iyun 1992 goda. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermi-
tazh, s. 7-8.
Zolotarev, M. I., Korobkov, D. Yu., Ushakov, S. V. 1998.
Kladovaya doma XIII veka v severo-vostochnom rayone Kher-
sonesa. Khersonesskiy sbornik, IX, s. 182-194.
79ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
Zolotaya Orda. Istoriya i kultura. Katalog vystavki. 2005.
Sankt-Peterburg: Slaviya.
Ibragimov, B. I. Srednevekovyy gorod Kiran. Baku; Mosk-
va. 2000.
Ivanov, A. V., Savelya, O. Ya., Filippenko, A. A. 1998.
Kompleks polivnoy keramiki srednevekovogo Kadykoya. In:
Solodovnikova, S. N., Kuznetsova, V. K., Nevedrova, R. G.
(ed.). Istoriko-kulturnyye svyazi Prichernomoria i Sredizem-
nomoria X—XVIII vv. po materialam polivnoy keramiki: tezisy
dokladov nauchnoj konferencii (Yalta, 25—29 maya 1998 g.).
Simferopol: Kalamo, s. 108-112.
Ismizade, O. Sh. 1964. O raskopkakh v Kabale na territorii
yuzhnoy chasti gorodishcha v 1960 g. Materialnaya kultura
Azerbaydzhana, V, s. 5-130.
Yosifova, M. 1982. Srednovekovna keramika ot Kaliakra.
Arkheologiya, 3—4, s. 58-71.
Kirilko, V. P. 2005a. Krepostnoy ansambl Funy 1423—
1475 gg. Kiev: Stilos.
Kirilko, V. P. 2005b. K voprosu ob avtorskoy identifikat-
sii nekotorykh srednevekovykh keramicheskikh izdeliy.
In: Bocharov, S. G., Myts, V. L. (ed.). Polivnaya keramika
Sredizemnomoria i Prichernomoria X—XVIII vv. Kiev: Stilos,
1, s. 349-358.
Kozyr, I. A., Borovik, T. D. 2017. Polivnaya keramika Tor-
govitskogo arkheologicheskogo kompleksa perioda Zolotoy
Ordy. In: Bocharov, S. G., François, V., Sitdikov, A. G. (ed.).
Polivnaya keramika Sredizemnomoria i Prichernomoria, X—
XVIII veka. Kazan; Kishinev: Stratum, 2, s. 335-352. Arkheo-
logicheskiye istochniki Vostochnoy Evropy.
Koval, V. Yu. 2002. Keramika Vostochnogo Kryma v sred-
nevekovoy Rusi. In: Kukovalskaya, N. M. (ed.). Sugdeya,
Surozh, Soldayya v istorii i kulture Rusi-Ukrainy: materialy
nauch. konf. (Sudak, 16—22 sentyabrya 2002 g.). Kiev; Sudak:
Akademperіodika, s. 127-128.
Koval, V. Yu. 2010. Keramika Vostoka na Rusi IX—
XVII vv. Moskva: Nauka.
Koval, V. Yu. 2017. Glazuri prichernomorskikh sredn-
evekovykh posudnykh mayolik: khimicheskiy sostav po dan-
nym spektralnogo analiza. In: Bocharov, S. G., François, V.,
Sitdikov, A. G. (ed.). Polivnaya keramika Sredizemnomoria i
Prichernomoria, X—XVIII veka. Kazan; Kishinev: Stratum,
2, s. 725-738. Arkheologicheskiye istochniki Vostochnoy Ev-
ropy.
Kokorina, N. A. 1986. O tekhnike bilyarskogo goncharstva.
In: Khalikov, A. Kh. (ed.). Posuda Bilyara. Kazan: IYaLI KF
AN SSSR, s. 53-61.
Kokorina, N. A. 2006. Goncharnoye proizvodstvo Volzhskoy
Bulgarii X — nachala XIII vekov: stanovleniye i razvitiye. In
Materialy i issledovaniya po arkheologii Povolzhia, 3: Sredn-
evekovaya arkheologiya Evraziyskikh stepey, s. 108-157.
Kostsyushko-Valyuzhinich, K. K. 1901. Izvlechenіe iz otch-
eta o raskopkakh v Khersonese Tavricheskom v 1899 godu.
Izvestiya Imperatorskoj Arheologicheskoj Komissii, 1, s. 1-55.
Kostsyushko-Valyuzhinich, K. K. 1902. Izvlechenіe iz otch-
eta o raskopkakh v Khersonese Tavricheskom v 1900 godu.
Izvestiya Imperatorskoj Arheologicheskoj Komissii, 2, s. 1-39.
Kravchenko, A. A. 1986. Srednevekovyy Belgorod na Dnes-
tre. Kiev: Naukova dumka.
Kramarovskiy, M. G. 1989. Solkhat-Krym: k voprosu o
naselenii i topografii goroda v XIII—XIV vv. In: Smirnova, G. I.
(ed.). Itogi rabot arkheologicheskikh ekspeditsiy Gosudarst-
vennogo Ermitazha. Leningrad: Gosudarstvennyi Ermitazh,
s. 141-157.
Kramarovskiy, M. G. 1991. Goncharnyye pechi Solkhata.
K itogam polevogo sezona 1990 g. In: Otchetnaya arkheolog-
icheskaya sessiya Gosudarstvennogo Ermitazha za 1990 god.
Kratkiye tezisy dokladov nauchnoj konferencii. Leningrad: Go-
sudarstvennyi Ermitazh, s. 19-23.
Kramarovskiy, M. G. 1996. Tri gruppy polivnoy keramiki
iz Severnogo Prichernomoria. In: Vizantiya i vizantiyskiye
traditsii. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh, s. 96-
116.
Kramarovskiy, M. G. 2005. Gorodskiye remesla. Gon-
charstvo kak remeslo i iskusstvo. In: Zolotaya Orda. Istoriya
i kultura. Katalog vystavki. Sankt-Peterburg: Slaviya, s. 137-
147.
Kramarovskiy, M. G. 2009. Redkaya seldzhukskaya (?)
lampa XII — nachala XIII v. iz prigoroda Solkhata. Antich-
naya drevnost’ i srednie veka, 39: K 60-letiyu doktora is-
toricheskikh nauk. professora V. P. Stepanenko, s. 301-313.
Kramarovskiy, M. G. 2012. Chelovek srednevekovoy ulitsy.
Zolotaya Orda. Vizantiya. Italiya. Sankt-Peterburg: Evrazi-
ya.
Kramarovskiy, M. 2016. Krym i Rum v XIII—XIV stoleti-
yakh (Anatoliyskaya diaspora i gorodskaya kultura Solkhata).
Zolotoordynskoye obozreniye, 1, s. 55-88.
Kramarovskiy, M. G., Zilmanovich, I. D. 1993. Raboty na
gorodishche srednevekovogo Solkhata v Krymu v 1992 godu.
In: Otchetnaya arkheologicheskaya sessiya (za 1992 g.). May
1993 g. Tezisy dokladov. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi
Ermitazh, s. 21-22.
Kramarovskiy, M. G., Gukin, V. D. 2002. Zolotoordynskoye
poseleniye Krinichki (rezultaty polevykh issledovaniy). Materi-
aly Starokrymskoy arkheologicheskoy ekspeditsii. Raskopki
v Starom Krymu v 1998—2000 gg. Sankt-Peterburg: Gos-
udarstvennyi Ermitazh, I.
Kramarovskiy, M. G., Gukin, V. D. 2004. Poseleniye
Bokatash II (rezultaty polevykh issledovaniy Zolotoordynskoy
ekspeditsii Gosudarstvennogo Ermitazha v 2001—2003 gg.).
Materialy Starokrymskoy arkheologicheskoy ekspeditsii.
Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh, II.
Kramarovskiy, M. G., Gukin, V. D. 2006. Poseleniye
Bokatash II (rezultaty polevykh issledovaniy Zolotoordynskoy
ekspeditsii Gosudarstvennogo Ermitazha v 2004 g.). Materi-
aly Starokrymskoy arkheologicheskoy ekspeditsii. Sankt-Pe-
terburg: Gosudarstvennyi Ermitazh, III.
Kramarovskiy, M. G., Gukin, V. D. 2007. Otchet ob arkhe-
ologicheskikh issledovaniyakh srednevekovogo poseleniya
Bokatash II v 2005 g. Materialy Starokrymskoy arkheolog-
icheskoy ekspeditsii. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Er-
mitazh, IV.
Kramarovskiy, M. G., Naumenko, V. E., Seydaliyev, E. I.
2014. Glazurovannaya keramika iz dvukh zakrytykh arkheo-
logicheskikh kompleksov XIV v. v medrese Solkhata (po mate-
rialam issledovaniy 2013 g.). In: Mezhdunarodnyy nauchnyy
seminar «Polivnaya keramika Prichernomoria-Sredizemno-
moria kak istochnik po izucheniyu vizantiyskoy tsivilizatsii»
(Sevastopol, 5—8 sentyabrya 2014 g.). Tezisy dokladov. Sev-
astopol, s. 64-69.
Kubankin, D. A., Maslovskiy, A. N. 2013. Predmety impor-
ta s Uvekskogo gorodishcha (sluchaynyye nakhodki iz fondov
Saratovskogo oblastnogo muzeya krayevedeniya). Povolzh-
skaya arkheologiya, 3, s. 130-155.
Kudryavtsev, A. A. 1981. Polivnaya keramika Derbenta.
Materialy po arkheologii Dagestana, 10: Keramika drevnego
i srednevekovogo Dagestana, s. 78-109.
Kurochkina, S. A. 2012. Albarello nizhnevolzhskikh stolits
Ulusa Dzhuchi. Povolzhskaya arkheologiya, 1, s. 78-93.
Lavysh, K. A. Vostochnaya i vizantiyskaya poliv-
naya keramika v srednevekovykh gorodakh Belarusi. In:
Bocharov, S. G., François, V., Sitdikov, A. G. (ed.). Polivnaya
keramika Sredizemnomoria i Prichernomoria, X—XVIII veka.
Kazan; Kishinev: Stratum, 2, s. 603-624. Arkheologicheskiye
istochniki Vostochnoy Evropy.
Leviatov, V. N. 1940. Keramika Staroy Gyandzhi. Baku:
Az. FAN SSSR.
Lomakin, D. A. 2016. «Raboty po issledovaniyu zolotoor-
dynskogo perioda v Krymu ne mogut byt nachaty, chtoby ne
byt zakonchennymi»: k noveyshey istorii issledovaniya selskoy
periferii srednevekovogo poseleniya Solkhat. Elektronnoye
nauchnoye izdaniye Almanakh Prostranstvo i Vremya, 12 (1).
2227-9490e-aprovr_e-ast12-1.2016.42 (Data obrashcheniya
15 oktiabria 2017).
Lunina, S. B. 1962. Goncharnoye proizvodstvo v Mevre
X — nachala XIII vv. Trudy YuTAKE, XI. s. 217-417.
Lunina, S. B. 1969. Novyye sbory timuridskoy keramiki
v Yuzhnom Turkmenistane. Obshchestvennyye nauki v Uz-
bekistane, 8—9, s. 89-93.
Mayko, V. V. 2008. Srednevekovaya Posidima. Shtrikhi k
arkheologicheskomu portretu. Sugdeyskiy sbornik, III, s. 466-
480.
Mayko, V. V. 2013a. Zakrytyy kompleks serediny XIII v.
iz raskopok v portovoy chasti srednevekovoy Sugdei. In:
Gankevich, V. Yu., Nepomnyashchiy, A. A. (ed.). Aktualnyye
voprosy istorii, kultury i etnografii Yugo-Vostochnogo Kryma.
Materialy VI Mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii (Novyy
80 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
Svet, 6—7 oktyabrya 2012 g.). Simferopol; Novyy Svet, s. 185-
194.
Mayko, V. V. 2013b. Zakrytyy kompleks pervoy poloviny
XIII v. v portovoy chasti sredenevekovoy Sugdei. In: Alekseye
nko, N. A. (ed.). Χερσωνοσ Θεματα «imperiya» i «polis». Sevas-
topol: Arefyev, s. 69-90.
Mayko, V. V., Dzhanov, V. V. 2015. Arkheologicheskiye
pamyatniki Sudakskogo regiona Respubliki Krym. Simfer-
opol: Arial.
Maysuradze, Z. P. 1954. Gruzinskaya khudozhestvennaya
keramika XI—XIII vekov. Tbilisi: AN Gruzinskoy SSR.
Maslovskiy, A. N. 2004. Raskopki v Azove v 2003 g. Is-
toriko-arkheologicheskiye issledovaniya v Azove i na Nizhnem
Donu, 20: 2003 g., s. 142-155.
Maslovskiy, A. N. 2006a. Keramicheskiy kompleks Azaka.
Kratkaya kharakteristika. Istoriko-arkheologicheskiye issle-
dovaniya v Azove i na Nizhnem Donu, 21: 2004 g., s. 308-472.
Maslovskiy, A. N. 2006b. O vremeni vozniknoveniya Aza-
ka. Istoriko-arkheologicheskiye issledovaniya v Azove i na
Nizhnem Donu, 22: 2005 g., s. 257-295.
Maslovskiy, A. N. 2007. Vostochnokrymskiy polivnoy
import v Zolotoordynskom Azake. In: Polivnaya keramika
Vostochnoy Evropy. Prichernomoria i Sredizemnomoria v
X—XVIII vv.: II mezhdunarodnaya nauchnaya konferentsiya
(Yalta, 19—23 noyabrya 2007 g.). Yalta, s. 86-87.
Maslovskiy, A. N. 2008. Podval kupecheskogo doma kont-
sa pervoy poloviny XIV veka iz Azaka. Stepi Evropy v epokhu
srednevekovia, 6, s. 93-124.
Maslovskiy, A. N. 2010. Ob odnoy gruppe vizantiyskoy po-
livnoy keramiki kon. XIII — 1-y pol. XIV v. iz raskopok zolo-
toordynskogo Azaka. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 8,
s. 231-252.
Maslovskiy, A. N. 2012a. Nachalo proizvodstva polivnoy
keramiki v Yugo-Vostochnom Krymu v posledney chetverti
XIII — pervoy polovine XIV v. Filologiya i kultura, 1 (27),
s. 192-196.
Maslovskiy, A. N. 2012b. Polivnaya keramika mestnogo
proizvodstva v zolotoordynskom Azake. Stepi Evropy v epokhu
srednevekovia, 11: Zolotoordynskoye vremya, s. 7-72.
Maslovskiy, A. N. 2012c. Keramicheskiy kompleks nizovyev
Dona v XI—XV vv.: tipologiya i khronologiya. Avtoreferat dis-
sertatsii kand. ist. nauk. FGBUN IA RAN.
Maslovskiy, A. N. 2017. Vostochnokrymskiy polivnoy im-
port v zolotoordynskom Azake. Voprosy khronologii. In: Bo-
charov, S. G., Fransua, V., Sitdikov, A. G. (ed.). Polivnaya
keramika Sredizemnomoria i Prichernomoria, X—XVIII veka.
Kazan; Kishinev: Stratum, 2, s. 455-490. Arkheologicheskiye
istochniki Vostochnoy Evropy.
Maslovskiy, A. N., Belinskiy, I. V. 2007. Tri zakrytykh
kompleksa iz raskopok zolotoordynskogo Azaka. Sredneveko-
vyye drevnosti Dona. Materialy i issledovaniya po arkheologii
Dona, 2, s. 325-344.
Mitsishvili, M. N. 1976. Iz istorii proizvodstva gruzinskoy
polivnoy keramiki (XI—XVIII vv.) (na gruz. yazyke). Tbilisi:
Ganatleba.
Mitsishvili, M. N. 1979. Proizvodstvo polivnoy keramiki v
srednevekovom Tbilisi IX—XIII vv. (na gruz. yazyke). Tbilisi:
Metsniyereba.
Morozova, Ya. I., Zelenko, S. M. 2012. Srednevekovaya is-
panskaya amfora s korablekrusheniya v Chernom more. In:
Gladkikh, M. I. (gol. red.). 1000 rokіv vіzantіyskoї torgіvlі
(V—XV stolіttya). Kyiv: Chaltsev, s. 83-86. Bіblіoteka Vita
Antiqua.
Myts, V. L. 2005. Istoriko-kulturnyy kontekst nekotorykh
bukv. monogramm i nadpisey na polivnoy keramike Kryma
XIV—XV vv. In: Bocharov, S. G., Myts, V. L. (ed.). Polivnaya
keramika Sredizemnomoria i Prichernomoria X—XVIII vv.
Kiev: Stilos, I, s. 288-305.
Myts, V. L. 2007. Polivnaya keramika XIV v., kak khrono-
logicheskiy indikator politicheskikh sobytiy srednevekovogo
Kryma. In: Polivnaya keramika Vostochnoy Evropy. Pricher-
nomoria i Sredizemnomoria v X—XVIII vv.: II mezhdunar-
odnaya nauchnaya konferentsiya (Yalta, 19—23 noyabrya
2007 g.). Yalta, s. 88-89.
Myts, V. L. 2009. Kafa i Feodoro v XV veke. Kontakty i kon-
flikty. Simferopol: Universum.
Myts, V. L. 2015. «Krymskiy pokhod» Timura v 1395 g.:
istoriograficheskiy konfuz, ili arkheologiya protiv istori-
ograficheskoy traditsii. In: Bocharov, S. G. (ed.). Genuezskaya
Gazariya i Zolotaya Orda. Kishinev: Stratum, s. 99-123.
Arkheologicheskiye istochniki Vostochnoy Evropy.
Myts, V. L. 2016. Zavoyevaniye pozdnevizantiyskoy Tavriki
Mongolami: istoriko-arkheologicheskiy kontekst katastrofy
posledney chetverti XIII v. Stratum plus, 6, s. 69-106.
Naumenko, V. E., Seydaliyev, E. I., Seydaliyeva, D. E.
2017. Shtampovannaya keramika Zolotoy Ordy: istoriya
izucheniya. Zolotoordynskaya tsivilizatsiya, 10, s. 203-210.
Nedashkovskiy, L. F. 2000. Zolotoordynskiy gorod Ukek i
ego okruga. Moskva: Vostochnaya literatura RAN.
Panina, E. L., Volkov, I. V. 2000. Shtampovannaya
keramika zolotoordynskikh gorodov. In: Inevatkina, O. N.
(ed.). Srednyaya Aziya. Arkheologiya, istoriya, kultura. Mate-
rialy mezhdunarodnoy konferentsii, posvyashchennoy 50-leti-
yu nauchnoy deyatelnosti G.V. Shishkinoy. Gosudarstvennyy
muzey Vostoka. Moskva, 14—16 dekabrya 2000 g. Moskva:
Gosudarstvennyy muzey Vostoka, s. 89-91.
Parshina, E. A. 1974. Srednevekovaya keramika Yuzhnoy
Tavriki (po materialam raskopok i razvedok 1965—1969 gg.).
In: Bibikov, S. N. (ed.). Feodalnaya Tavrika. Kiev: Naukova
dumka, s. 56-94.
Parshina, E. A. 2015. «Dom svyashchennika» na teatralnoy
ulitse Khersonesa. Arkheologicheskiy almanakh, 33: Drev-
niaya i srednevekovaya Tavrika. Sbornik statey, posvyash-
chennyy yubileyu Eleny Aleksandrovny Parshinoy, s. 17-38.
Perevozchikov, V. I. 1993. Goncharnyy kompleks XIV v.
v kotlovane pod domom byta «Yubileynyy». Istoriko-arkheo-
logicheskiye issledovaniya v Azove i na Nizhnem Donu, 11:
1991 g., s. 160-223.
Peters, B. G. 1975. Otchet o rabote Feodosiysko-Mikhay-
lovskoy ekspeditsii v 1975 g. NA іA NANU, 1975/98.
Peters, B. G. 1976. Otchet ob arkheologicheskikh raskop-
kakh v Feodosii v 1976 g. NA іA NANU, 1976/68.
Peters, B. G., Aybabina, E. A., Katyushin, E. A. 1976.
Raskopki Feodosiyskoy ekspeditsii. Arkheologicheskiye otkry-
tiya 1975 g., s. 377-379.
Pigarev, E. M. 2008. Goncharnoye proizvodstvo zolotoor-
dynskogo goroda Saraya (Selitrennoye gorodishche). Avtoref-
erat kand. ist. nauk. MarGU.
Pigarev, E. M. 2015. Goncharnoye proizvodstvo zolotoor-
dynskogo goroda Saray (Selitrennoye gorodishche). Yoshkar-
Ola: MarGU. Matererialy i issledovaniya po arkheologii Po-
volzhia, 7.
Polevoy, P. P. 1964. Polivnaya keramika iz raskopok
goncharnogo rayona na poselenii XIV v. u s. Kosteshty. In:
Zelenchuk, V. S. (ed.). Materialy i issledovaniya po arkhe-
ologii i etnografii Moldavskoy SSR. Kishinev: Kartya moldov-
enyaske, s. 166-181.
Polevoy, P. P. 1969. Gorodskoye goncharstvo Pruto-
Dnestrovia v XIV veke. Po materialam raskopok goncharnogo
kvartala na poselenii Kosteshty. Kishinev: AN MSSR.
Poluboyarinova, M. D. 2008. Torgovlya Bolgara. In: Star-
ostin, P. N. (ed.). Gorod Bolgar: Kultura, iskusstvo, torgovlya.
Moskva: Nauka, s. 26-102.
Piankov, A. V. 2007. Polivnoy kuvshin iz pogrebeniya
znatnogo adyga u kh. Supovskogo v Adygeye. In: Polivnaya
keramika Vostochnoy Evropy. Prichernomoria i Sredizemno-
moria v X—XVIII vv.: II mezhdunarodnaya nauchnaya kon-
ferentsiya (Yalta, 19—23 noyabrya 2007 g.). Tezisy konferent-
sii. Yalta, s. 94-97.
Romanchuk, A. I. 1997. Kherson XIV v.: kakim mogli videt
svoy gorod khersonity. In: Meshcheryakov, V. F. (ed.). Antich-
nyy mir Vizantiya. Kharkov: Biznes Inform, s. 272-289.
Romanchuk, A. I. 1999. Glazurovannaya keramika pozd-
nevizantiyskogo Khersona: k voprosu o gibeli goroda v XIII ili
XIV v. Antichnaya drevnost’ i srednie veka, 30, s. 187-202.
Romanchuk, A. I. 2000. Ocherki istorii i arkheologii vizan-
tiyskogo Khersona. Ekaterinburg: UrGU.
Romanchuk, A. I. 2002. Blyuda s izobrazheniyem kon-
nykh i peshikh voinov iz raskopok v Khersonese (sosudy tipa
«Zeuxippos Ware»). Antichnaya drevnost’ i srednie veka, 33,
s. 128-138.
Romanchuk, A. I. 2003a. Glazurovannaya posuda pozd-
nevizantiyskogo Khersona. Portovyy rayon. Ekaterinburg:
UrGU.
Romanchuk, A. I. 2003b. Kuvshiny i miski iz sloya pozhara
XIV v. Khersonesskogo gorodishcha (sochetaniye tekhniki
81ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
sgraffito i shampleve). Materialy po arheologii istorii i et-
nografii Tavrii, X, s. 261-276.
Romanchuk, A. I., Perevozchikov, V. I. 1990. Glazurov-
annaya keramika iz Azova (khersono-azakskiye paralleli v
ornamentike). In: Polyakovskaya, M. A. (ed.). Antichnaya
drevnost i sredniye veka: Vizantiya i sopredelnyy mir. Sverd-
lovsk: UrGu, s. 94-136.
Sazanov, A. V., Ivashchenko, Yu. F. 1994. Issledovaniya
srednevekovoy Kaffy v 1991—1992 gg. In: Paromov, Ya. M.
(ed.). Bosporskiy sbornik. Moskva: Farsal, s. 179-186.
Sazanov, A. V., Ivashchenko, Yu. F. 1995. Khronologiya
sloyev genuezskoy Kaffy. Prichernomorye v sredniye veka, 2,
s. 117-130.
Teslenko, I. B. 2004. Ispanskaya keramika s rospisyu
lyustrom v Krymu. In: Kukoval’skaya, N. M. (ed.). Sugdejskij
sbornik. Kiev; Sudak: Akademperiodika, s. 467-494.
Teslenko, I. B. 2005. Proizvodstvo polivnoy keramiki v
kreposti Aluston (Krym). In: Bocharov, S. G., Myts, V. L.
(ed.). Polivnaya keramika Sredizemnomoria i Prichernomoria
X—XVIII vv. Kiev: Stilos, I, s. 324-348.
Teslenko, I. B. 2010. Polivnaya posuda Kryma XV v.
(mestnoye proizvodstvo do turetskogo perioda). I: Tipologiya,
rasprostraneniye, proiskhozhdeniye. Drevnosti, 9, s. 216-234.
Teslenko, I. B. 2011. Khronologіya odnіyei grupy kukhon-
nogo posudu z pam’yatok Krimu XV st. Arkheologіya, 4, s. 60-
68.
Teslenko, I. B. 2012. Polivnaya posuda Kryma XV v. (mest-
noye proizvodstvo do turetskogo perioda). II: Khronologiya.
Drevnosti, 11, s. 223-236.
Teslenko, I. B. 2016a. Keramika Funy «zolotoordyn-
skogo vremeni» (analiz materialov iz kompleksov, predsh-
estvovavshikh stroitelstvu feodoritskoy kreposti). Istoriya i
arheologiya Kryma, IV, s. 97-100, 132-157.
Teslenko, I. B. 2016b. Polivnaya keramika Kryma ot
epokhi Zolotoy Ordy i genuezskoy kolonizatsii do Osmanskikh
zavoyevaniy: 120 let issledovaniy (istoriograficheskiy ocherk).
Materialy po arheologii i istorii antichnogo i srednevekovogo
Kryma, VIII, s. 92-158.
Teslenko, I. B. 2017. Kompleks keramiki iz raskopok us-
adby zolotoordynskogo perioda na territorii srednevekovogo
gorodishcha v Alushte (Krym). In: Bocharov, S. G., François,
V., Sitdikov, A. G. (ed.). Polivnaya keramika Sredizemnomo-
ria i Prichernomoria, X—XVIII veka. Kazan; Kishinev: Stra-
tum, 2, s. 387-407. Arkheologicheskiye istochniki Vostochnoy
Evropy.
Teslenko, I. B., Lysenko, A. V., Mayko, V. V., Semin, S. V.
2017. Novoye poseleniye XIV—XV vv. u zapadnogo pod-
nozhia g. Ayu-Dag (Yuzhnyy Krym). Istoriya i arheologiya
Kryma, V, s. 192-233.
Teslenko, I. B., Seydaliyeva, D. E. 2016. Goncharnoye
proizvodstvo i keramicheskiy import Kryma kontsa XIII —
nachala XV vv. In: Seydaliyev, E. I. (ed.). Krym v zolotoordyn-
skiy period. Krymskiy Yurt Zolotoy Ordy: naslediye ischeznu-
vshey imperii, katalog vystavki. Simferopol: Tarpan, s. 85-105,
133-151.
Timoshenko, M., Zelenko, S. 2012. Torgovyye otnosheniya
mezhdu Anatoliyskim regionom i Tavrikoy v Pozdnevizanti-
yskiy period. In: Gladkikh, M. I. (ed.). 1000 rokіv vіzantіyskoї
torgіvlі (V—XV stolіttya). Kyiv: Chaltsev, s. 113-120.
Bіblіoteka Vita Antiqua.
Ushakov, S. V. 2005. Polivnaya keramiki iz kompleksov XI-
II v. Severo-vostochnogo rayona Khersonesa (kvartal XCVII,
pomeshcheniya 1, 3, 11). In: Bocharov, S. G., Myts, V. L. (ed.).
Polivnaya keramika Sredizemnomoria i Prichernomoria X—
XVIII vv. Kiev: Stilos, I, s. 70-92.
Fedorov-Davydov, G. A., Bulatov, N. M. 1989. Keram-
icheskaya masterskaya Selitrennogo gorodishcha. In: Bula-
tov, N. M., Dvornichenko, V. V., Zilivinskaya, E. D., Fedorov-
Davydov, G. A. Sokrovishcha sarmatskikh vozhdey i drevniye
goroda Povolzhia. Moskva: Nauka, s. 133-248.
Fedorov-Davydov, G. A. 1994. Zolotoordynskiye goroda Po-
volzhia. Moskva: MGU.
Frondzhulo, M. A. 1974. Raskopki v Sudake. In: Bibik-
ov, S. N. (ed.). Feodalnaya Tavrika. Kiev: Naukova dumka,
s. 139-150.
Tsvetkov, B. 1989. Keramika. In: Georgiyeva, S., Nesheva,
V. (ed.). Melnik. Grad v podnozhiyeto na Slavova krepost. Sofi-
ya: BAN, s. 120-160.
Shamiloglu, Yu. 2001. Napravleniya v issledovanii Zolotoy
Ordy. In: Usmanov, M. A. (ed.). Istochnikovedeniye istorii Ul-
usa Dzhuchi (Zolotoy Ordy). Ot Kalki do Astrakhani. 1223—
1556. Materialy Mezhdunarodnogo nauchnogo seminara
«Istochnikovedeniye istorii Ulusa Dzhuchi (Zolotoy Ordy),
23—26 iyunya 1998 g., Kazan. Kazan: Institut istorii AN RT,
s. 15-29.
Shelkovnikov, B. A. 1957. Polivnaya keramika iz raskopok
goroda Ani. Erevan: AN Armyanskoy SSR.
Shishkina, G. V. 1979. Glazurovannaya keramika Sogda
(vtoraya polovina VIII — nachalo XII vv.). Tashkent: Fan.
Shtern, E. R. 1906. Feodosiya i eye keramika. Muzey Im-
peratorskogo Odesskogo obshchestva istorii i drevnostey, III,
s. 52-83.
Efendi, R. 1967. Emblematika i simvolika v dekorativno-
prikladnom iskusstve Azerbajdzhana. Izvestiya AN Azerbay-
dzhanskoy SSR. Seriya literatury, yazyka i iskusstva, 2, s. 86-
94.
Yudin, N. I. 2015. Polivnaya keramika proizvodstva Yugo-
Vostochnogo Kryma iz raskopok Caryovskogo gorodishcha.
Povolzhskaya arheologiya, 3, s. 214-227.
Yakobson, A. L. 1950. Srednevekovyj Hersones (XII—
XIV vv.). Moskva; Leningrad: AN SSSR. Materialy i issle-
dovaniya po arheologii SSSR, 17.
Yakobson, A. L. 1959. Hudozhestvennaya keramika
Bajlakana (Oren-Kala) (po materialam raskopok 1953—
1955 gg.). Materialy i issledovaniya po arheologii SSSR, 67:
Trudy Azerbajdzhanskoj (Oren-Kalinskoj) arheologicheskoj
ekspedicii, I, s. 228-302.
Yakobson, A. L. 1979. Keramika i keramicheskoe proizvod-
stvo srednevekovoj Tavriki. Leningrad: Nauka.
Aibabine, E., Botcharov, S., Mytz, V. 1999. A Glazed Pot-
tery Workshop of the XVth century at Caffa, In: VIIe Congres
International sur la Céramique Médiévale en Méditerranée
(Thessaloniki, 11—16 octobre 1999). Pré-actes. Thessaloniki,
p. 28-29.
Aslanapa, O., Yetkin, S., Altun, A. 1989. The Iznik tile kiln
excavations (The Second Round: 1981—1988). Istanbul: The
Historical Research Foundation Istanbul Reserch Center.
Avissar, M., Stern, E. J. 2005. Pottery of the Crusader,
Ayyubid, and Mamluk Periods in Israel. Israeli Antiquities
Authority Reports, 26. Jerusalem: Israel Antiquities Author-
ity.
Babajanyan, A. 2018. The glazed pottery of Armenia in the
XII—XIV centuries in the cultural context of Est and West. In:
Yenişehirlioglu, F. (ed.). Proceedings of 11th Congress AIECM3
on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, An-
talya, 19—24 Octobre 2015. Antalya, p. 271-278.
Balard, M. 1978. La Romanie Génoise (XIIe — début du
XVe siècle). Génes; Rome, 2.
Bikić, V. 2016. Byzantine inspiration in Serbian medieval
pottery. In: Bikić, V. (ed.). Processes of Byzantinisation and
Serbian Archaeology. Byzantine Heritage and Serbian Art.
Belgrade: Serbian National Committee of Byzantine Studies,
1, p. 167-173.
Bock, W. de. 1897. Poteries vernissées du Caucase et de la
Crimée. Extrait des Mémoires de la Société nationale des An-
tiquaires de France, LVI.
Böhlendorf-Arslan, B. 2004. Glasierte byzantinische
Keramik aus der Türkei. Istanbul: Yayinlari, III.
Brend, B. 1991. Islamic Art. Cambridge, Massachusetts:
Harvard University Press.
Doğer, L. 2012. Hisartepe / Daskyleion Kazısı Bizans
Seramikleri, Prof. Dr. Tomris Bakır’a Armağan. İstanbul: Ege
Yayınları. Daskyleion II.
François, V. La ceramique Byzantine a Thasos. Athenes:
Ecole Française D’Atènes, 1995.
François, V. 1999. Ceramiques medievales a Alexandrie.
Caire: Institut Français D’Archéologie Orientale.
François, V. 2003. Céramique fine de l’Anatolie Seld-
joukide: une production de tradition Irano-Caucasienne. In:
VIIe Congrès International sur la Céramique Médiévale en
Méditerranée, Thessaloniki, 1999. Athens, p. 313-324.
François, V. 2005. Elaborate incised ware: un témoin du
rayonnement de la culture Byzantine á l’époque Paleologue.
In: Bocharov, S. G., Myts, V. L. (red.). Polivnaya ceramika
Sredizemnomoria i Prichernomoria X—XVIII vv. Kiev: Stilos,
I, s. 195-208.
82 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Монографія в журналі
Ginkut, N. V. 2012. Glazed Ware Manufacture in the Ge-
noese Cembalo Fortress (Crimean Peninsula) in the Late
fourteenth and Fifteenth Century. In: Gelichi, S. (ed.). Acts
of IX Congresso Internazionale sulla ceramica Medievalenel
Mediterraneo. Venezia: All’Insegna del Giglio, p. 68-70.
Hayes, J. W. 1992. The pottery. Excavations at Sarachane
in Istanbul. Princeton: Princeton University Press and Dum-
barton Oaks Reserch Library and Collection, 2.
Inanan, F. 2010. Anaia — Kadikalesi: A New Zeuxippus
Ware Production Centre. In: Ertekin Doksanalti, Erdo an As-
lan (eds.). Proceedings of the International Symposium «Trade
and Production Through the Ages», Konya, 25—28 November
2008. Konya: Selçuk University, p. 115-128.
Inanan, F. 2013. Zeuxippus Type Ceramics and Samples
from Kadikalesi/Anaia, Kusadasi. In: Mercangöz, Z. (ed.). Byz-
antine Craftsmen — Latin Patrons. Reflections from the Ana-
ian Commercial Production in the Light of the Excavations at
Kadikalesi near Kuşadası. Istanbul: Yayinlari, p. 59-76.
Jenkins, M. 1983. Islamic Pottery. A Brief Hiatory. The
Metropolitan Museum of Art Bulletin, 40, no. 4. Available at:
www.jstor.org (Accessed 25 Desember 2017).
Lane, A. 1947. Early Islamic Pottery. London: Faber and
Faber.
Mercangöz, Z. 2013. Archaeological Finds on Late Byz-
antine Commercial Productions at Kadıkalesi, Kuşadası. In:
Mercangöz, Z. (ed.) Byzantine Craftsmen — Latin Patrons.
Reflections from the Anaian Commercial Production in the
Light of the Excavations at Kadikalesi near Kuşadası. Istan-
bul: Yayinlari, p. 25-58.
Morgan, Ch. H. 1942. The Byzantine рottery. In: Corinth
XI. Cambridge-Massachusets: American School of Classical
Studies at Athens, p. 108-168.
Morozova, I., Zelenko, S., Timoshenko, M. 2013. Green
and brown white wares from the collection of the Archaeo-
logical Museum, National University of Kiev (Ukraine). In:
Morozova, I., Oniz, H. (eds.). SOMA 2010, Proceedings of 14th
Symposium on Mediterranean Archaeology Taras Shevchenko
National University of Kiev, Ukraine, 23—25 April 2010. Ox-
ford, p. 127-132.
Mulder, S. 2014. A survey and typology of Islamic molded
ware (9th—13th centuries) based on the discovery of a potter’s
workshop at Medieval Bălis, Syria. Journal of Islamic Archae-
ology, 1.2, p. 143-192.
Orssaud, D. 2001. Les céramiques à glaçure monochrome
de Qal’at Sem’an (VIIIème—IXème siècles). Bibliothèque
Archéologique et Historique, 159: La céramique byzantine et
proto-islamique en Syrie-Jordanie (IVème—VIIIème siècles ap.
J.-C.): actes du colloquetenu à Amman, 3—5 Décembre 1994,
p. 215-220.
Papanikola-Bakirtzi, D. 1993. Cypriot Medieval Glazed
Pottery: Answers and Question. In: Bryer, A. A. M. and
Georghallides, G. S. (eds.). The Sweet Land of Cyprus. Pa-
pers Given at the Twenty-Fifth Jubilee Spring Symposium of
Byzantine Studies, Birmingham, March 1991. Nicosia: The
A. G. Leventis Foundation, p. 115-130.
Papanikola-Bakirtzi, D. 1996. Medieval Glazed Pottery
of Cyprus: Paphos and Lapithos Ware (Greek; English sum-
mery). Thessaloniki.
Papanicola-Bakirtzi, D. (ed.). 1999. Byzantine Glazed Ce-
ramics. Athens: Archaeological Receipts Fund.
Papanikola-Bakirtzi, D., Maguire, D. E., Maguire, H. 1992.
Ceramic art from Byzantine Serres. Catalogue of an exhibition
held at the Krannert Art Museum, Urbana, Ill. Urbana: Uni-
versity of Illinois Press.
Papanikola-Bakirtzi, D., Mavrikiou, F. N., Bakirtzis, Ch.
1999. Byzantine Glazed Pottery in the Benaki Museum. Ath-
ens: Benaki Museum.
Pope, A. U., Ackerman, Ph. 1965. The Ceramic Art in Is-
lamic Times. A Survey of Persian Art from Prehistoric Times
to the Present, 10.
Redford, S. 2014. Port Saint Symeon Ceramics and Cyprus.
In: Papanikola-Bakirtzi, D. and Coureas, N. (eds.). Cypriot
medieval ceramics. Reconsiderations and New Perspectives.
Nicosia: The Cyprus Research Centre and the A. G. Leventis
Foundation, p. 125-152.
Riavez, P. 2001. Atlit — ceramica port St. Symeon 1217—
1291, graffite «crociate» del Mediterraneo orientale. Archeolo-
gia Medievale, XXVIII, p. 505-532.
Rousset, M. O. 2001. La céramique de Hira à décor moulé,
incisé ou appliqué. Techniques de fabrication et aperçu de la
diffusion. Archéologique et Historique, 159: La céramique byz-
antine et proto-islamique en Syrie-Jordanie (IVe—VIIIe siècles
apr. J.-C.), Amman, 3—5 Décembre 1994, p. 221-230.
Sanders, G. D. R. 1995. Byzantine Glazed Pottery at Cor-
inth to C. 1125. A thesis for the degree doctor of philosophy.
University of Birmingham.
Sanders, G. D. R. 1999. Corinth workshop production. In:
Papanicola-Bakirtzi, D. (ed.). Byzantine Glazed Ceramics.
Athens: Archaeological Receipts Fund, p. 159-164.
Stănică, A. 2009. Golden Horde Pottery Discovered at Isac-
cea, Tulcea County. Peuce (Serie Nouă) — Studii şi cercetari
de istorie şi arheologie, VII, p. 411-420.
Teslenko, I. 2015. The Crimean Glazed Pottery of the
15th century (Local Production before Turkish Invasion). In:
Gonçalves, M. J., Gómez-Martinez, S. (eds.). Actas do X Con-
gresso Internacional a cerâmica Medieval no Mediterraneo.
Silves; Mértola: Gráfica commercial de Loulé, p. 849-854.
Teslenko, I., Waksman, S. Y. 2016. Lusta, a Small Glazed
Pottery Workshop on the Southern coast of Crimea. In:
Ferri, M., Moine, C., Sabbionesi, L. (eds.). In & Around. Ce-
ramiche e comunitá. Secondo convegno tematico dell’ AIECM3
Faenza, Museo Internazionale delle Ceramiche, 17—19 april
2015. Faenza: All’Incegna del Ciglio, p. 192-194.
Varaldo, C. 1997. La graffita arcaica tirrenica. In:
D’Archimbaud, G. D. (ed.). La céramique médiévale en Médi-
terranée. Actes du VIe colloque de l’AIECM2, Aix-en-Provence,
1995. Aix-en-Provence: Narration Éditions, p. 439-452.
Vavylopoulou-Charitonidou, A. 1989. Ceramique d’offrande
trouvee dans des tombes byzantines tardives de l’Hippodrome
de Thessalonique. Bulletin de Correspondance Hellénique,
XVIII, p. 209-226.
Vroom, J. 2005. Byzantin to modern pottery in the Aegen —
7th to 20th century. Bijleveld: Parnasus press.
Waage, F. 1933. Excavations in the Athenian Agora. The
Roman and Byzantine pottery. Hesperia, 2, p. 308-328.
Waksman, S. Y. 2007. Byzantine Chersonesos, an investi-
gation of the local production of ceramics by chemical analy-
sis. Byzas, 7, p. 383-398.
Waksman, S. Y. 2012. The first workshop of Byzantine ce-
ramics discovered in Constantinople / Istanbul: chemical char-
acterization and preliminary typological study. In: Gelichi, S.
(ed.). Atti del IX Congresso Internationale sulla Ceramica
Medievale nel Mediterraneo, Venezia, 23—27 novembre 2009,
Venezia. Venezia: All’Insegna del Giglio, p. 147-151.
Waksman, S. Y. 2013. The Identification and Diffusion of
Anaia’s Ceramic Products: A Preliminary Approach Using
Chemical Analysis. In: Mercangöz, Z. (ed.). Byzantine Crafts-
men — Latin Patrons. Reflections from the Anaian Commer-
cial Production in the Light of the Excavations at Kadikalesi
near Kuşadası. Istanbul: Yayinlari, p. 101-112.
Waksman, S. Y. 2014a. Archaeometric Approaches to Ce-
ramics Production and Imports in Medieval Cyprus. In: Pa-
panikola-Bakirtzi, D., Coureas, N. (eds.). Cypriot medieval ce-
ramics. Reconsiderations and New Perspectives. Nicosia: The
Cyprus Research Centre and the A. G. Leventis Foundation,
p. 257-278.
Waksman, S. Y. 2014b. Long-term pottery production and
chemical reference groups: examples from Medieval Western
Turkey. In: Meyza, H. (ed.). Late Hellenistic to Mediaeval Fine
wares of the Aegean Coast of Anatolia. Their production, imi-
tation and use. Varsaw: Editions Neriton, p. 107-125.
Waksman, S. Y., Teslenko, I., Zelenko, S. 2009. Glazed
Wares as Main Cargoes and Personal Belongings in the Novy
Swet Shipwreck (13th c. AD, Crimea): a Diversity of Origins
Investigated by Chemical Analysis. In: Zozaya, J. (ed.). Actas
del VIII Congreso Internacional de Ceramica Medieval. Ciu-
dad Real-Almagro del 27 del febrero al 3 de marso de 2006.
Ciudad Real: Asociación Espaňola de Arceología Medieval, II,
p. 851-856.
Waksman, S. Y., Teslenko, I. 2010. «Novy Svet Ware», an
Exceptional Cargo of Glazed Wares in a 13th Century Ship-
wreck near Sudak (Crimea, Ukraine). Morphological Typol-
ogy and Laboratory Investigations. International Journal of
Nautical Archaeology, 39.2, p. 357-375.
Waksman, S. Y., Ginkut, N. 2015. Late medieval pottery
production in South Western Crimea: laboratory investiga-
83ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Тесленко, і. Б. виробництво полив’яного посуду в криму за часів улуг улусу
tions of ceramics from Cembalo (region of Sebastopol / Cher-
sonesos). In: Gonçalves, M. J., Gómez-Martinez, S. (eds.).
Actas do X Congresso Internacional a cerâmica Medieval no
Mediterraneo, Silves — Mertola, 22—27 October 2012. Silves;
Mértola: Gráfica commercial de Loulé, p. 719-723.
Waksman, S. Y., Burlot, J., Böhlendorf-Arslan, B.,
Vroom, J. 2015. Moulded wares production in the Early Turk-
ish/Beylik period in Western Anatolia: A case study from Ephe-
sus and Miletus. Journal of Archaeological Science: Report.
Available at: http://dx.doi.org/10.1016/j.jasrep.2015.11.015
(Accessed 30 November 2017).
Wartburg, M. L. von. 1997. Lemba ware Reconsidered. Re-
port of the Department of Antiquities Cyprus, p. 323-340.
Wartburg, M. L. von. 2002. Venice and Cyprus. The archae-
ology of cultural and economic relations. In: Maltezou, C. A.,
Schreiner, P. (éds.). Bisanzio, Venezia e il mondo franco-greco
(XIII—XV secolo). Atti drl Colloquio Internazionale organiz-
zato nel centenario della nascita di Raymond-Joseph Loenertz
o. p. (Venezia, 1—2 disembre 2000). Venezia: Istituto ellenico
di studi bizantini e postbizantini di Venezia, p. 503-559.
Watson, O. 2004. Ceramics from Islamic Lands. London:
Thames & Hudson.
Zelenko, S., Morozova, I. 2010. Amphorae assemblage
from the 13th century shipwreck in the Black Sea, near Sudak.
In: Kassab Tezgör, D., Inaishvily, N. (eds.). Actas de la Ta-
ble Ronde international de Batoumi et Trabzon, 27—29 Avril
2006. Istambul, p. 81-84.
Zikos, N. 1999. Pottery workshop at Mikro Pisto in Thrace.
In: Papanicola-Bakirtzi, D. (ed.). Byzantine Glazed Ceramics.
Athens: Archaeological Receipts Fund, p. 243-248.
I. B. Teslenko
Glazed Pottery ManufacturInG
In crIMea at the tIMes
of uluG ulus
Different questions related to the manufacturing of
glazed pottery in Taurica during the Jochid state and
the Genoese colonization are in the sphere of scientists’
interests for more than a century. Significant increase
of the archeological collections in the last decades of
the 20th and beginning of the 21st century, together
with the more progressive approaches to the analysis
of large volumes of ceramics, and the using of archeo-
metrical methods, allow to reach a new level of study
in this field.
Now on the territory of the Crimea are known at
least 10 pottery workshops, which have appeared at
different times in the period from the last quarter of
the 13th (not earlier than the end of the 1260s) to the
first quarter of the 15th century and 6 site with single
evidence of such manufacturing. 9 workshops were lo-
cated in five medieval town of the peninsula: 2 — in
Kaffa (Theodosia), 2 — in Soldaya (Sudak), at least 2 —
in Solhat (Staryi Krym), one in Lusta (Alushta) and in
Chambalo (Balaklava). Two more workshops (the earli-
est ones among known) were found at the settlement of
the potters Bokatash II in Solkhat vicinity. Visual, and
in some cases archeometrical characteristics of their
products were determined. So it became possible to es-
timate the volumes of the glazed pottery manufactur-
ing of various regions of the peninsula (South-Eastern
and South-Western Crimea), as well as the individual
workshops, in particular in Alushta, Balaklava and
Bokatash. In addition, it allowed to determine the ge-
ography, volume and dynamics of the trade by glazed
pottery from Crimea. The last one began to form an ap-
preciable part of the ceramic assemblages outside the
peninsula from around the 1320s.
At the beginning of the glazed ceramics production
in Taurica the distinction in cultural traditions among
the workshops were well visible. Some of them presum-
ably may indicate the origin of the craftsmen from the
territory of Anatolia, Transcaucasia, the Eastern Medi-
terranean, the Balkans, and possibly Central Asia, and
may be even Italy. Subsequently, around the last third
of the 14th century, this individuality is gradually re-
placed by standardization of production. The leader in
this craft became the Genoese trading posts, headed
by Caffa.
Keywords: Crimea, Middle Ages, Ulus Jochi, pot-
tery manufacturing, glazed ceramics.
Одержано 21.05.2018
ТЕсЛЕНКО Ірина Борисівна, кандидат історич-
них наук, науковий співробітник, інститут археоло-
гії нан україни, пр-т героїв сталінграда 12, київ,
04210, україна, iryna_teslenko@hotmail.com.
tEslEnKo Iryna, PhD, Research Fellow of the In-
stitute of Archaeology, the National Academy of Sci-
ences of Ukraine, Heroiv Stalinhradа ave. 12, Kyiv,
04210, Ukraine, iryna_teslenko@hotmail.com.
Рецензенти:
ПИВОВаРОВ Сергій Володимирович, доктор істо-
ричних наук, професор, заступник генеральногоди-
ректора національного києво-Печерського історико-
культурного заповідника з наукової роботи.
ВЕРЕМЕЙЧИК Олена Михайлівна, кандидат іс-
торичних наук, доцент, національний університет
«чернігівський колегіум» імені т. г. Шевченка.
|