Кераміка середини ХІІІ ст. з садиби ювеліра в Любечі
Стаття присвячена характеристиці керамічного матеріалу з садиби ювеліра, дослідженої у 2010—2011 рр. на городищі Замкова Гора у Любечі. Вона складалась з шести споруд різного призначення, у тому числі і житлової, які загинули у пожежі середини ХІІІ ст. У всіх об'єктах садиби виявлений численн...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2018
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162424 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кераміка середини ХІІІ ст. з садиби ювеліра в Любечі / О.М. Веремейчик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 297-316. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-162424 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1624242020-01-09T01:26:19Z Кераміка середини ХІІІ ст. з садиби ювеліра в Любечі Веремейчик, О.М. Археологія і природничі науки Стаття присвячена характеристиці керамічного матеріалу з садиби ювеліра, дослідженої у 2010—2011 рр. на городищі Замкова Гора у Любечі. Вона складалась з шести споруд різного призначення, у тому числі і житлової, які загинули у пожежі середини ХІІІ ст. У всіх об'єктах садиби виявлений численний керамічний матеріал, у тому числі і цілі посудини. Серед керамічного посуду зустрінуті фрагменти з поливою. The article is devoted to the description of ceramic material from the jeweler’s estate investigated in 2010—2011 on the site Zamkova Gora in Lyubech. The estate consisted of six buildings for various purposes, including residential which had been destroyed by fire in the middle of the 13th century. In all objects of the estate, there were numerous ceramic materials, including whole jugs. Among the ceramic dishes are found fragments with glaze. The assortment of discovered vessels includes kitchenware, dining, and tare. The kitchenware represented by pots, the dining — by bowls, mugs, jugs and decorative plates, tare — by korchagas. 2018 Article Кераміка середини ХІІІ ст. з садиби ювеліра в Любечі / О.М. Веремейчик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 297-316. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162424 903.2(477.51)”12” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки |
| spellingShingle |
Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки Веремейчик, О.М. Кераміка середини ХІІІ ст. з садиби ювеліра в Любечі Археологія і давня історія України |
| description |
Стаття присвячена характеристиці керамічного матеріалу з садиби ювеліра, дослідженої у
2010—2011 рр. на городищі Замкова Гора у Любечі.
Вона складалась з шести споруд різного призначення, у тому числі і житлової, які загинули у пожежі середини ХІІІ ст. У всіх об'єктах садиби виявлений численний керамічний матеріал, у тому числі і цілі посудини. Серед керамічного посуду зустрінуті фрагменти з поливою. |
| format |
Article |
| author |
Веремейчик, О.М. |
| author_facet |
Веремейчик, О.М. |
| author_sort |
Веремейчик, О.М. |
| title |
Кераміка середини ХІІІ ст. з садиби ювеліра в Любечі |
| title_short |
Кераміка середини ХІІІ ст. з садиби ювеліра в Любечі |
| title_full |
Кераміка середини ХІІІ ст. з садиби ювеліра в Любечі |
| title_fullStr |
Кераміка середини ХІІІ ст. з садиби ювеліра в Любечі |
| title_full_unstemmed |
Кераміка середини ХІІІ ст. з садиби ювеліра в Любечі |
| title_sort |
кераміка середини хііі ст. з садиби ювеліра в любечі |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Археологія і природничі науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162424 |
| citation_txt |
Кераміка середини ХІІІ ст. з садиби ювеліра в Любечі / О.М. Веремейчик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 297-316. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT veremejčikom keramíkaseredinihííístzsadibiûvelíravlûbečí |
| first_indexed |
2025-07-14T14:58:43Z |
| last_indexed |
2025-07-14T14:58:43Z |
| _version_ |
1837634813260988416 |
| fulltext |
297ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
удк: 903.2(477.51)”12”
О. М. Веремейчик
КЕРАМІКА сЕРЕДиНи хІІІ ст.
З сАДиБи ЮВЕЛІРА В ЛЮБЕЧІ
археологія
і Природничі науки
Стаття присвячена характеристиці кераміч-
ного матеріалу з садиби ювеліра, дослідженої у
2010—2011 рр. на городищі Замкова Гора у Любечі.
Вона складалась з шести споруд різного призначен-
ня, у тому числі і житлової, які загинули у пожежі
середини хііі ст. У всіх об’єктах садиби виявлений
численний керамічний матеріал, у тому числі і
цілі посудини. Серед керамічного посуду зустрінуті
фрагменти з поливою.
ключові слова: Любеч, Замкова Гора, кераміка,
середина хііі ст.
При дослідженні середньовічних пам’яток
найбільш численною категорією речей, безпе-
речно, є керамічний посуд. незважаючи на те,
що він зустрічається переважно у вигляді улам-
ків, значення цього масового матеріалу для ар-
хеології важко переоцінити. з одного боку, кера-
міка є важливим датуючим матеріалом та надає
інформацію про розвиток гончарної справи, з
іншого — асортимент посуду дозволяє реконс-
труювати повсякденність давнього населення.
на сьогодні вже накопичилося чимало праць
по дослідженню різних аспектів керамічного
посуду, в тому числі й давньоруського часу. діа-
пазон цих праць надзвичайно широкий і вклю-
чає студії по вивченню технологічних процесів
керамічного виробництва і гончарних горнів,
студії по типології та хронології окремих груп
давньоруської кераміки, а також дослідження
керамічних комплексів окремих пам’яток.
для керамології епохи середньовіччя виді-
ляється чотири напрямки у галузі вивчення
кераміки, які підрозділяються на методику,
започатковану о. о. бобринським, спрямовану
на вивчення давньої технології виробництва
(бобринский 1978) (1); вивчення технології з
використанням природничих методів дослід-
ження (петрографії, спектрометрії, хімічних
та фізичних методів) (2); дослідження морфо-
логії та створення класифікацій кераміки (3);
статистичне вивчення керамічного матеріа-
лу (4) (коваль 2009, с. 137—138). кожен з цих
напрямків, на думку в. Ю. коваля, має як
перспективні риси, так і окремі обмеження,
часто пов’язані як з недостатньою кількістю
спеціалістів високої кваліфікації для вивчення
великої маси зразків кераміки, так і з браком
коштів для проведення аналізів. тим не менш,
звернення багатьох дослідників до проблеми
вивчення середньовічної кераміки призвело
до накопичення оригінальних робіт з цієї про-
блематики. Проте, незважаючи на певний про-
грес, слід зазначити, що далеко не всі питання
з технології виготовлення керамічних посудин,
їхньої типології та хронології вирішені остаточ-
но. ускладнення часто пов’язані з усталеними
поглядами, які були викладені в публікаціях
1960—70-х рр., і нині потребують корекції та
перегляду.
саме такою пам’яткою, яка потребує пере-
гляду висновків попередників, у тому числі в
характеристиці керамічного комплексу, є горо-
дище замкова гора в любечі.
любеч — одне з найдавніших міст київської
русі. археологічні дослідження його розпоча-
лись ще наприкінці хіх ст. та пов’язані з іме-
нами в. б. антоновича, М. Ю. бранденбурга,
М. к. якимовича, які досліджували переважно
кургани (антонович 1906, с. 28—31; якимович
1907, л. 96—100; бранденбург 1908, с. 194—
196). на думку б. о. рибакова, вірогідно саме
тоді були здійснені перші розкопки на городи-
щі замкова (Мазепина) гора графом г. о. Ми-
лорадовичем — відомим істориком та збирачем
старожитностей, у якого в любечі був маєток © о. М. вереМеЙчик, 2018
298 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
археологія і природничі науки
(рыбаков 1960, с. 29). з середини хх ст. розпо-
чалися археологічні дослідження культурного
шару городищ любеча, в першу чергу — за-
мкової гори. у 1948 р. в центральній частині
городища в. к. гончаровим був закладений
невеликий розкоп (1952, с. 134—138). Пізніше
саме це городище знаходилося в центрі ува-
ги археологічної експедиції під керівництвом
б. о. рибакова у 1957—1960 рр., хоча розвід-
кові роботи були проведені і на посадах (вере-
мейчик 2014, с. 209—211). Протягом наступних
десятиріч у полі зору археологів перебували
інші частини стародавнього любеча, оскільки в
публікаціях за результатами досліджень ствер-
джувалось, що городище було досліджене пов-
ністю (рыбаков 1964, с. 21). у 2010—2012 рр.
любецька археологічна експедиція національ-
ного університету «чернігівський колегіум»
ім. т. г. Шевченка продовжила дослідження у
північній частині замкової гори, де були вияв-
лені недосліджені раніше ділянки культурного
шару (веремейчик 2014, с. 211—214).
результати досліджень на замковій горі
були частково оприлюднені у ряді статей. так,
знайшли відображення загальна характерис-
тика садиби ювеліра середини хііі ст., вироб-
ництво ювелірних прикрас та скляних брас-
летів, а також вийшов ряд статей, присвячених
окремим категоріям речей, у тому числі із сади-
би ювеліра (веремейчик 2015; 2016b; 2017). але
найбільш масовому матеріалу — кераміці — в
публікаціях не було приділено належної уваги.
тому вважаємо за необхідне зупинитися окре-
мо саме на цій категорії знахідок.
городище замкова (Мазепина) гора знахо-
диться у центральній частині сучасного сели-
ща, на останці лівого високого берега дніпра.
останець розмірами 110 × 42—30 м орієнтова-
ний довгою віссю у напрямку північний схід —
південний захід. висота площадки городища
над рівнем заплави складає 35—36 м. в’їзд на
городище (шириною приблизно 20 м та довжи-
ною 40 м) розташований на південно-західно-
му, похилому схилі останця (рис. 1).
Рис. 1. загальний план укріплень средньовічного любеча (топозйомка 2010—2012 рр.): 1 — замкова гора,
а — місце садиби ювеліра; 2 — укріплення х—хI ст.; 3 — укріплення XVI—XVIі ст.; 4 — городище лисиця
(лиса гора); 5 — поділ; 6 — посади
299ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Веремейчик, О. М. кераміка середини хііі ст. з садиби ювеліра в любечі
досліджена у 2010—2011 рр. садиба ювеліра
розташовувалась на північній, протилежній
від в’їзду ділянці городища. деякі споруди са-
диби були частково знищені забудовою XVI—
XVII ст. у свою чергу, при розбудові садиби
було пошкоджено християнський цвинтар
хіі ст. виявлена на цій ділянці городища забу-
дова х ст. складалась з ряду житлових споруд
роменської культури. культурні рештки епохи
бронзи, раннього залізного віку та зарубинець-
кої культури зафіксовані у перевідкладеному
стані.
садиба середини хііі ст. площею приблизно
250 м2 складалась, як мінімум, з шести споруд
(рис. 2). П’ять з них, в тому числі і житлова,
розташовані півколом у західній її частині та
збереглись у задовільному стані. центральна
та східна частини були пошкоджені пізніми
перекопами, і тут реконструюється місце роз-
ташування лише однієї споруди. усі виявлені
споруди, орієнтовані стінами за сторонами сві-
ту, загинули у пожежі. у західній частині сади-
би вони розташовані на відстані 0,5—1,0 м одна
від одної. житлова, реміснича та господарська
споруди були побудовані на підклітах.
житлова споруда (№ 4) знаходилась у захід-
ній частині садиби на відстані 5 м від північ-
но-західного краю останця. вона представлена
Рис. 2. садиба ювеліра на замковій горі (за матеріалами досліджень 2010—2011 рр.)
300 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
археологія і природничі науки
котлованом підквадратної форми розмірами
3,0—3,40 × 3,30—3,40 м, орієнтованим стінами
за сторонами світу. глибина споруди від рівня
фіксації плями до дна котловану становила
1,60 м. По кутах котловану знаходились стов-
пові ями, а по периметру споруди були дослід-
жені канавки, в які були вставлені дерев’яні
дошки або горбилі. Піч знаходилась у верхньо-
му, наземному приміщенні, від неї залишився
потужний шар печини в центральній частині
заповнення котловану. Шар печини по пери-
метру споруди свідчить про те, що дерев’яні сті-
ни були обмазані глиною. житлова споруда за-
гинула в результаті пожежі середини хііі ст.
у північно-західному куті знаходилась вели-
ка дзвоноподібна яма з діаметром горла 0,7 м
та глибиною 1,90—2,0 м. стінки ями обмазані
глиною і обпалені.
у верхній частині заповнення знаходився
перемішаний шар обпаленої глини. нижче до
дна залягав шар сіро-жовтого супіску, насиче-
ного фрагментами кераміки, аналогічної до за-
повнення споруди 4.
на відстані 0,8 м від південної стінки котло-
вану житлової споруди, паралельно їй, знай-
дений котлован будівлі 2. ця господарська
споруда також була побудована на підкліті. її
котлован мав прямокутну форму розмірами
2,0—2,10 × 2,20 м. По периметру котловану
зафіксована канавка від вертикально вста-
новлених горбилів, у якій знаходилися об-
горілі рештки. Потужність культурного шару,
пов’язаного з цією будівлею, складала 0,9 м. у
її верхньому та нижньому приміщеннях роз-
ташовувалися опалювальні споруди. у назем-
ному приміщенні були знайдені залишки роз-
битого череня печі, яка похилилась до центру
споруди. у шарі руйнації зафіксовані фрагмен-
ти бортиків жаровні, що дає можливість при-
пустити наявність жаровні на печі. Під піччю
знайдені фрагменти дерев’яних конструкцій із
забутовкою глиною та обпаленої глини — віро-
гідно, опічка. Його підтримував потужний де-
рев’яний стовп, тому піч не впала під час руй-
нації. По підлозі, у нижньому приміщенні, у
південно-східному куті зафіксовані залишки
розвалу великої глиняної жаровні з бортиками,
діаметром приблизно 1,0 м. враховуючи менші
за житло розміри будівлі, наявність в ній двох
різних типів опалювальних споруд (у верхньо-
му приміщенні — піч, в нижньому — жаровня
з бортиками), можна припустити, що її вико-
ристовували для приготування їжі. споруда
також загинула в результаті пожежі.
за 0,5 м на південний схід від будівлі 2 роз-
ташована виробнича споруда 14, побудована
на підкліті, детальному аналізу якої присвяче-
на окрема публікація (веремейчик 2015). у ній,
у верхньому приміщенні, досліджені залишки
великої виробничої печі, побудованої впритул
до західної стінки. судячи з розташування за-
лишків обпаленої та необпаленої глини, піч
мала значні розміри: 2,0 × 1,5 м. Потужність
шару руйнації становила 0,65 м. Піч була по-
будована на дерев’яному каркасі, обмазаному
глиною, з використанням каменів, можливо,
покладених у черінь опалювальної споруди
для збільшення теплоємності печі. на момент
загибелі споруди в пожежі, у печі знаходились
фрагменти скляних браслетів та скловидна
маса.
котлован споруди 14 мав прямокутну форму
та був орієнтований стінами за сторонами світу.
Його довжина у напрямку північ-південь скла-
дала 3,3 м, ширина у напрямку захід—схід —
2,4—2,5 м. глибина від материка становила
1,6 м. у південно-східному кутку зафіксована
врізана в материк стовпова яма, в якій знахо-
дились залишки дерев’яного горілого стовпа.
уздовж південної стінки виявлена неглибока
канавка, а в підлогу будівлі було впушено дві
господарські ями. одна з них розташована у її
південно-західному куті, інша — у північно-
східному. Південно-західна яма глибиною 1,8 м
мала у плані овальну (розміри — 0,9 × 0,8 м), а
у профілі — дзвоноподібну форму. яма викопа-
на в глині, її стінки обпалені.
наступна споруда, що входила до складу
садиби, (№ 15) розташована за 1 м на півден-
ний схід від південно-східного кута будівлі 14.
у центральній її частині знаходилися залиш-
ки опалювального пристрою, зафіксованого у
зруйнованому стані. Потужний завал розміра-
ми 1,80 × 0,6—0,8 м, який складався з великих
уламків обпаленої та необпаленої глини, пере-
мішаних з великими фрагментами, вірогідно,
череня печі. на підставі виявлених залишків
печини можна дійти висновку, що опалюваль-
на споруда спиралася на дерев’яну конструк-
цію, яка внаслідок пожежі зруйнувалася разом
з нею.
котлован споруди прямокутної форми, орієн-
тований довгою віссю у напрямку захід—схід.
Його розміри 2,90 × 1,40—1,50 м. По кутах та
посередині довгих стін зафіксовані стовпові
ями, а вздовж коротких стін — західної та схід-
ної — простежені канавки. з південного боку,
ближче до східної стінки, вірогідно, простеже-
но вхід до споруди розміром 1,0 × 0,6 м. у кот-
ловані зі сторони входу знаходилась неглибока
канавка. враховуючи особливості конструкції
будівлі, можна припустити, що вона мала гос-
подарське призначення.
у північній та північно-східній частинах са-
диби, можливо, знаходилося ще щонайменше
дві споруди. одна з них (№ 11) була розташо-
вана за 0,6 м на північ від житлової споруди 4,
паралельно їй. імовірно, вона також мала на-
земне приміщення. у її котловані по перимет-
ру, вздовж південного та східного боків зафік-
совані залишки згорілих дерев’яних колод.
котлован споруди прямокутної форми (1,8—
2,10 × 2,60—2,70 м), орієнтований стінами за
сторонами світу. у північній стіні, ближче до
301ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Веремейчик, О. М. кераміка середини хііі ст. з садиби ювеліра в любечі
південно-західного кута, досліджено виступ,
зроблений як прибудова для розміщення пос-
таву для жорна. у цьому виступі було виявле-
но ціле жорно з вулканічного туфу. споруда 11
мала господарське призначення і могла вико-
нувати функції комори.
у північно-східній частині садиби зафіксо-
вано великий котлован, який утворився в ре-
зультаті численних перекопів хііі—XVII ст.
від споруди 10, яка відносилась до садиби, доб-
ре збереглась східна стінка з рядом стовпових
ям та канавкою від конструкції стін, а також
дзвоноподібна яма, розташована у північно-
східному куті котловану. завдяки добре збере-
женій стінці, споруда 10, як і попередні будівлі
садиби, орієнтована стінами за сторонами світу
і розташована приблизно в 2 м на схід від жит-
лової споруди 4. Можливо, це підкліт наземної
споруди.
у культурному шарі дослідженого комп-
лексу виявлено численний речовий матеріал,
який дозволяє інтерпретувати його як заможну
оселю, господар якої займався ювелірною спра-
вою.
окрім того, у всіх спорудах та культурному
шарі на території садиби було знайдено значну
кількість керамічного матеріалу, у тому числі
й різноманітні посудини, серед яких є повністю
цілі та ті, форму яких вдалося відновити. це
дає змогу не тільки розглянути асортимент та
призначення посуду, який використовували у
першій половині — середині хііі ст., а і обра-
хувати об’єми окремих виробів.
у цілому, городище замкова гора відзна-
чається великою кількістю знахідок. за даними
польових описів 2010—2011 рр. було вилучено
та оброблено приблизно 120000 артефактів, з
них половину (понад 60000) складали фраг-
менти керамічних посудин різного часу. за ці
роки в північній частині городища досліджено
444 м2 площі. з урахуванням того, що 112 м2
дослідженої площі було розкопано повторно,
після робіт експедиції б. о. рибакова, де кон-
центрація знахідок спостерігалась лише на
місцях нерозібраних бровок або в недокопаних
об’єктах, то більша частина артефактів припа-
дає на територію садиби ювеліра (площа при-
близно 250 м2).
городище замкова гора — багатошарова
пам’ятка, на території якої виявлені культур-
ні шари епохи бронзи, раннього залізного віку,
ранньослов’янського часу. вони здебільшого
концентрувалися у змиві в північній та північ-
но-західній частині останця. культурні рештки
цих епох зустрінуті і у заповненні об’єктів сере-
дини хііі ст. на дослідженій ділянці виявлені
залишки роменської житлової споруди з піччю
та довивчена піч у роменській споруді, розко-
паній експедицією б. о. рибакова. городище
існувало до кінця XVII ст. без перерви, тому у
верхніх культурних шарах пам’ятки знайдена
значна кількість керамічних посудин пізньосе-
редньовічного та ранньомодерного часу. Проте
на дослідженій ділянці переважали фрагменти
кераміки кінця хіі — середини хііі ст. незва-
жаючи на те, що значна частина посудин за ти-
пологічними ознаками подібна до виявлених у
спорудах, що входили у садибу, нами вивчала-
ся кераміка, знайдена виключно у котлованах
споруд. у спорудах, побудованих на підклітях
(№ 4, 2, 14), керамічний матеріал верхньої та
нижньої частин ідентичний, тільки у верхній
він більш подрібнений, ніж у нижній. саме на
підлозі споруд, у кутах та в господарських ямах
знайдена переважна кількість цілих посудин
або їхніх розвалів. із заповнення котлованів
також був вилучений численний керамічний
матеріал. за даними польового опису зі споруд
походить від 500 до 3500 фрагментів кераміки
(табл. 1). внаслідок камеральної обробки знач-
на частина з них реставрована в цілі форми або
у великі фрагменти. усі профільні частини пот-
рапили до колекції. на підставі цих матеріалів
можна зробити статистичні підрахунки про
групи керамічних виробів дослідженого комп-
лексу, а також порівняти склад посуду зі спо-
руд, які входили до садиби середини хііі ст.
Привертає до себе увагу те, що в культурно-
му шарі та в об’єктах, які входили до складу
садиби, присутні фрагменти керамічних по-
судин з поливою (приблизно 300 фрагментів).
частина посудин з культурного шару датується
більш пізнім часом — XVII ст., але були також
фрагменти з поливою з типовими для хііі ст.
профілями вінець. так, у спорудах, що входи-
ли до складу садиби, виявлено 91 фрагмент
керамічних посудин з поливою. у відсотковому
відношенні кількість фрагментів з поливою у
кожній споруді складає 0,6—2,2 % від загаль-
ної кількості фрагментів керамічних посудин,
за даними польового опису. Причому, тільки
в одній споруді (№ 2), яку, як вважаємо, вико-
ристовували для приготування їжі, кількість
фрагментів з поливою складає менше 1 %, у
всіх інших — більше (табл. 1).
Полива зафіксована різного кольору — зеле-
на, зелено-жовта, жовта та коричнева. Полива
Таблиця 1. співвідношення фрагментів кераміки
з поливою та фрагментів кераміки без поливи зі
споруд садиби ювеліра в любечі
споруда, № загальна
кількість, од.
кількість фрагментів
з поливою
од. %
2 530 3 0,6
4 1600 16 1
10 890 17 1,9
11 500 11 2,2
14 3500 36 1,0
15 610 8 1,3
302 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
археологія і природничі науки
інколи вкривала повністю зовнішню поверхню
посудини, зокрема, на столовому посуді: на гле-
ках та декоративних тарілках. в інших випад-
ках виявлені плями та краплі поливи різного
кольору на внутрішній та зовнішній поверхнях
фрагментів горщиків, мисок, кришок та корчаг,
які потрапили на посуд випадково (рис. 3).
Поливний посуд із замкової гори в любечі
відомий за матеріалами розкопок б. о. риба-
кова. так, за даними т. і. Макарової, тут було
знайдено приблизно 400 уламків поливних
посудин, з яких реконструйовано 176, різних
форм та розмірів (1972, с. 11). на думку дослід-
ниці, однією з важливих ознак місцевого вироб-
ництва такого посуду був факт присутності ви-
падкових плям поливи на звичайному посуді,
і такі ознаки були виявлені нею на посудинах
з любеча. дослідження 2010—2011 рр. ціл-
ком підтвердили це твердження. у споруді 14,
де зафіксовано залишки виробничої печі, яка
була зруйнована у момент виготовлення скля-
них браслетів, знайдені також фрагменти ке-
рамічних посудин з плямами та потьоками
поливи, які можна розглядати як браковані ви-
роби. вірогідно, велику за розмірами піч могли
використовувати і для виготовлення скляних
браслетів, і для плавлення кольорового металу
для ювелірних виробів, і для випалу посудин,
вкритих поливою (веремейчик 2016b, с. 106).
Плями поливи, але в меншій кількості, зустрі-
нуті й на інших посудинах садиби — на горщи-
ках, кришках, корчагах тощо.
у науковій літературі, після публікацій
т. і. Макарової, утвердилася точка зору, що
любецький сіроглиняний полив’яний посуд по-
ходить з багатої садиби і датується хіі ст. (1965,
с. 234). саме цей посуд вона визначила як про-
дукцію місцевого виробництва. виявлений про-
тягом 2010—2011 рр. полив’яний посуд у спору-
дах садиби ювеліра за зовнішнім виглядом і за
формами посудин (глеки, миски приземистих
форм, плями поливи на горщиках, колір поли-
ви) був подібний до опублікованого т. і. Мака-
ровою. єдина відмінність — це присутність у
матеріалах досліджень 2010—2011 рр. кераміч-
них полив’яних декоративних посудин відкри-
тої форми з рельєфним орнаментом. вірогід-
но, виробництво місцевого полив’яного посуду
пов’язане з виготовленням скляних браслетів
і датується серединою хііі ст. на наш погляд,
полив’яний посуд з любеча потребує окремої
уваги, зважаючи на те, що роботами любець-
кої експедиції виявлені закриті комплекси
хііі ст. та XVII cт. в різних частинах любеча,
є можливість порівняти полив’яну кераміку з
замкової гори з комплексами інших територій
давнього любеча. Попередньо можна зробити
висновок, що кераміка місцевого виробництва
з поливою з розкопок б. о. рибакова датовано
пізнішим часом — хііі ст.
керамічні комплекси інших пам’яток Пів-
денної русі, які датуються серединою — дру-
гою половиною хііі — серединою хіV ст. також
містять посуд, оздоблений поливою (боровсь-
кий, калюк 1993, с. 20—21; сытый 2015, с. 261;
гунь, оногда, чміль 2016, с. 178).
асортимент посуду, виявлений у садибі
ювеліра в любечі, є типовим для середньовіч-
них пам’яток і складається з кухонного посуду,
столового та тарного.
у всіх спорудах садиби переважали кухонні
горщики, які становили в цілому 91,5 % від ви-
явлених профільованих частин посудин. якщо
розглядати цей показник окремо по спорудах,
то лише в одному випадку (споруда 11) відсо-
ток горщиків складав 78 %, в усіх інших — від
90,5 до 94 % (табл. 2; 3).
з садиби ювеліра походять 26 цілих або
реконструйованих в результаті камеральної
обробки горщиків. Переважно цілі посудини
виявлені в господарських ямах дзвоноподібної
форми, які традиційно інтерпретуються як зер-
нові. але їх могли використовувати і для збері-
гання продуктів харчування в горщиках. тому
під час руйнації споруд посудини у ямах збе-
реглися цілими або у великих уламках. такі
ями виявлені у підлозі підклітів споруд 4, 10,
14. основною формою горщиків були посудини
з короткою шийкою та невисокими плавними
плічками. верхня частина вінець оформлена у
вигляді валика з закраїною, інколи внутрішні
закраїни посудин були направлені вгору. крім
того, у керамічному комплексі садиби зустрі-
нуті й посудини, які мають валик з закраїною
та відтягнутий зовнішній край вінця. орна-
ментація горщиків складається переважно з
декількох врізних паралельних ліній по пліч-
ках, зрідка нігтьовими вдавленнями та нако-
лами.
за об’ємом 24 кухонні горщики розподіля-
ються на малі, середні та великі. об’єми у всіх
випадках, окрім горщика 34 (додаток), вира-
ховувалися за формулою, запропонованою
в. ф. генінгом (1992, с. 53).
Рис. 3. фрагменти кераміки з поливою
303ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Веремейчик, О. М. кераміка середини хііі ст. з садиби ювеліра в любечі
на підставі об’ємів горщиків був складений
графік, за допомогою якого виділені групи по-
судин за розмірами (рис. 4). до малих горщиків
зараховано 15 екземплярів, об’ємом від 0,82 до
2,56 л (рис. 5). найменші — до 1,0 л, (додаток:
4, 6, 8) мають одну ручку і типологічно схожі
з кружками (рис. 5: 1, 6, 8). горщики більшого
розміру з цієї групи також мають ручку (дода-
ток: 14, 22, 26) (рис. 5: 7). серед горщиків виді-
ляється один екземпляр (додаток: 35), який має
вертикальне вінце діаметром 13,0 см, висоту
17,0 та діаметр денця 8,0 см (рис. 12: 3). об’єм
посудини становить 2,21 л. горщик прикраше-
ний двома смугами нігтьового орнаменту, по-
між якими — чотири паралельні лінії. анало-
гічна за формою ціла посудина була знайдена
на поселенні ліскове у споруді кінця хіі — се-
редини хііі ст. (Шекун, веремейчик 1999,
с. 116).
до середніх за розмірами горщиків віднесе-
но 8 посудин, які мали об’єм від 3,35 до 7,08 л.
вони, в свою чергу, поділяються на дві підгру-
пи: одна включає 3 горщики об’ємами 3,35—
3,46 л (додаток: 1, 25, 15), наступна — 5 посу-
дин з об’ємами в діапазоні від 4,51 до 7,08 л
(додаток: 23, 32, 28, 21, 33) (рис. 6). у горщи-
ках цієї групи в жодному випадку не виявлено
ручки. частина посудин мають клейма. так,
на цілій посудині з ями споруди 10 (додаток:
33), об’ємом 7,08 л, виявлено клеймо у вигляді
цифри «9» (рис. 6: 4). Ще дві аналогічні посуди-
ни з клеймами у вигляді цифри «9» знайдені
у житловій споруді, яка загинула в пожежі се-
редини хііі ст. на городищі Монастирище. це
городище знаходиться за 1,1 км на південний
захід від городища замкова гора (веремейчик
2016a, с. 102).
найбільша за розмірами посудина (табл. 1:
34) зарахована до великих. При дослідженні
горщика, який походить з дзвоноподібної гос-
подарської ями споруди 10 було задіяно фо-
тограмметричний метод (серія з фотографій)
побудови його 3D-моделі для подальших до-
даткових метрологічних вимірів (рис. 7). в ар-
хеології цей метод використовується недавно
(еds. Frischer, Dakouri-Hild 2008; Doneus et al.
2011; жигола 2017). для керамічних виробів
Таблиця 3. співвідношення груп кераміки з садиби ювеліра середини хііі ст. в любечі, %
споруда,
№ разом горщики Миски кружки глеки декоратив-
ні тарілки кришки корчаги амфори
2 100 94 2,5 — — 1 — 2,5 —
4 100 90,5 4,4 0,6 1,1 — 1,1 1,7 0,6
10 100 93,4 2,2 1,4 — 0,4 0,8 1,4 0,4
11 100 78 5,8 — 2,3 10,4 2,3 1,2 —
14 100 93 1,5 0,3 1 1,8 0,6 1,5 0,3
15 100 94 — 1 — 2 2 1 —
Таблиця 2. групи кераміки з садиби ювеліра середини хііі ст. в любечі, кількість фрагментів
споруда,
№
Профільні
частини горщики Миски кружки глеки декоратив-
ні тарілки кришки корчаги амфори
2 79 (4) 74 (2) 2 (2) — — 1 — 2 —
4 179 (7) 162 (6) 8 (1) 1 2 — 2 3 1
10 225 (7) 210 (4) 5 3 (3) — 1 2 3 1
11 86 (2) 67 5 (1) — 2 (1) 9 2 1 —
14 330 (11) 307 (8) 5 (2) 1 3 6 2 (1) 5 1
15 97 (8) 91 (6) — 1 (1) — 2 2 (1) 1 —
разом, од. 996 (39) 911 (26) 25 (6) 6 (4) 7(1) 19 10 (2) 15 3
разом, % 100 91,5 2,5 0,6 0,7 1,9 1 1,5 0,3
примітка. у дужках дано кількість цілих форм.
Рис. 4. графік розподілу горщиків за об’ємом
304 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
археологія і природничі науки
Рис. 5. Малі горщики
305ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Веремейчик, О. М. кераміка середини хііі ст. з садиби ювеліра в любечі
він застосовний в. с. жиголою 1 (2018). Про-
грама будує модель горщика зі збереженням
усіх натуральних пропорцій та розмірів. також
1. користуючись нагодою висловлюю щиру подяку
молодшому науковому співробітнику іа нану
с. в. жиголі та старшому викладачу національ-
ного університету «чернігівський колегіум» імені
т. г. Шевченка в. М. скороходу за проведені фо-
тограмметричні дослідження горщика.
можна експортувати ортофотоплани артефакту
в будь-якій проекції (рис. 8).
за допомогою маркерів програма проводить
виміри об’єкта, дозволяє це зробити в місцях,
Рис. 6. середні горщики
306 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
археологія і природничі науки
які складно виміряти у лабораторних умовах
на натуральному артефакті (рис. 9). редактор
програми дозволяє робити перетини горщика
та його профіль (рис. 10).
на прикладі горщика з любеча ми бачи-
мо, що об’єм керамічного матеріалу дорівнює
1497 см3 (рис. 11: 1). окрім того, за допомогою
редактора можна відтворити цілу форму виро-
бу (скопіювавши полігони поруч з отвором), що
дозволить поточнити його розміри та провести
ретельніші виміри (рис. 11: 2—3). таким чи-
ном, до моделі було додано 73 см3, тобто загаль-
ний об’єм горщика склав 1 570 см3 керамічного
матеріалу.
для вимірювання внутрішнього об’єму у 3D-
моделі було виокремлено внутрішню поверхню
горщика, яка і відповідає корисному об’єму по-
судини. розрахунки велися по верхньому краю
вінця (рис. 11: 4—5). далі програма ліквідує усі
пустоти та розриви та вираховує розміри нової
моделі. таким чином, досліджуваний горщик
мав корисний об’єм 11265 см3 (рис. 11: 6).
окремо слід відзначити дві мініатюрні цілі
посудини, які знайдені у нижніх шарах жит-
лової споруди 4 (додаток: 3) та ремісничої спо-
руди 14 (додаток: 18). Перша посудина чор-
ного кольору, друга жовто-бежевого, об’ємом,
відповідно, 0,42 та 0,52 л (рис. 12: 1, 2). обид-
ва горщики мають по два отвори, зроблені по
сирій глині під ледь відігнутими вінцями. ці
отвори слугували, вірогідно, для кріплення
ручки, зробленої з мотузки, для підвішування
посудин або для зручності перенесення.
окрім горщиків, на території садиби знай-
дені кришки від посудин. в спорудах виявлено
їх 10 фрагментів, в тому числі і дві цілі.
до столового посуду належать миски, круж-
ки, глеки та декоративні посудини.
Миски становили 2,5 % від виявлених про-
фільних частин посудин. їхня найбільша кіль-
кість (8 фрагментів від різних мисок, одна реконс-
труйована) виявлена у нижчих шарах житлової
споруди 4 та у дзвоноподібній господарській ямі
цієї споруди. відсоток мисок становить 4,4 % від
знайдених у споруді посудин. друга споруда, яка
дала нам високий відсоток мисок, інтерпретова-
на як комора (№ 11). з неї походить 5 фрагментів,
що складають 5,8 % від усіх знайдених тут про-
фільних частин. в цілому, зі споруд, що входили
до складу садиби, походять 25 фрагментів мисок,
із яких реконструйовано 6 цілих форм (додаток:
7, 9, 11, 13, 19, 20). Миски поділяються на два
типи: перший — це миски-горщики — посуди-
ни приземистих пропорцій, частина з них мала
одну ручку (рис. 13: 1—3). вінце таких посудин,
як і у горщиків, загнуте всередину, що утворює
закраїну для кришки. реконструйовано 5 цілих
форм цього типу мисок (додаток: 7, 11, 13, 19, 20).
їхній діаметр коливається від 15,0 до 17,5 см,
висота — 8,0—9,0 см, а об’єм посудин становить
1,08—1,34 л. у двох випадках миски орнаменто-
вані двома паралельними лініями.
Рис. 7. фотографії горщика 34
307ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Веремейчик, О. М. кераміка середини хііі ст. з садиби ювеліра в любечі
другий тип мисок представлений посудина-
ми з вертикальним горлом, опуклими боками та
загнутим всередину вінцем. По горлу та плічках
такі посудини прикрашені хвилею у поєднані з
паралельними лінями (рис. 13: 4, 5).
до столового посуду відносяться також круж-
ки — невеликі посудини з ручкою. у спорудах
садиби знайдено 6 таких посудин (0,6 % від
фрагментів профільованих форм), хоча їх мог-
ло бути і більше. серед керамічного матеріалу
зустрінуті окремі ручки або фрагменти посу-
дин, встановити діаметр яких неможливо. у
споруді 10 виявлено 3 цілі кружки, і ще одна
ціла походить зі споруди 15 (додаток: 24, 31,
Рис. 8. ортофотоплани 3D-моделі горщика 34
308 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
археологія і природничі науки
36, 37) (рис. 14). їхні діаметри становлять 9,0—
12,5 см, висота 7,5—9,5 см, об’єм 0,31—0,71 л.
Поверхня кружок була прикрашена паралель-
ними лінями, в окремих випадках у поєднанні
з хвилею або з нігтьовим орнаментом. кружка
(додаток: 37) (рис. 14: 3) мала клеймо у вигляді
випуклого кола.
в керамічному комплексі трапляються улам-
ки глеків. виявлено 7 їхніх профільних частин,
що становить 0,7 % від фрагментів профільова-
них форм посудин. вони походять зі споруд 4,
11, 14, 15 та представлені, в основному, він-
цями або уламками горла. здебільшого вони
вкриті поливою.
один вузькогорлий глек знайдений майже ці-
лим у споруді 11 (додаток: 12; рис. 15: 1). у посу-
дини було відбите горло. висота її, що зберегла-
ся, становить 27,0 см, діаметр денця — 12,0 см,
об’єм — 3,43 л. зовнішня поверхня глека прикра-
шена хвильовим та лінійним орнаментом, вкри-
та поливою, яка внаслідок пожежі сильно пост-
раждала, тому визначити її колір не вдалось.
Рис. 9. заміри горщика у програмі ® BlenderTM за основними характеристиками (1) та до-
датковими пунктами (2)
Рис. 10. Перетин та профіль
горщика 34
309ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Веремейчик, О. М. кераміка середини хііі ст. з садиби ювеліра в любечі
інший тип глека знайдений у споруді 4. він
представлений верхньою половиною посудини
з ручкою та досить широким горлом зі зливом
(рис. 15: 2).
на території садиби, у культурному шарі та у
спорудах знайдені фрагменти великих декора-
тивних посудин відкритої форми, прикрашених
врізним геометричним орнаментом, наліпами з
насічками та світло-зеленою поливою (рис. 16:
1). тільки у спорудах знайдено 19 фрагментів
цих посудин, що становить 1,9 % від усіх про-
фільних частин з колекції. вони походять з кот-
лованів усіх споруд, окрім житлової. це може
пояснюватися тим, що такий посуд зберігався
у верхньому, житловому приміщенні, і внаслі-
док руйнації житла не потрапив до котловану.
натомість, у культурних шарах навколо нього
було виявлено декілька подібних фрагментів.
ці посудини були без дна. вірогідно, вони мог-
ли слугувати підставками для мідних казанів.
фрагменти таких казанів зафіксовані у куль-
турному шарі та спорудах садиби. другий тип
декоративних посудин відкритої форми не був
оздоблений поливою а прикрашався кругови-
ми вдавленнями, зробленими по сирій глині
(рис. 16: 2).
тарний посуд представлений фрагментами
корчаг та імпортних амфор візантійського кола.
Рис. 11. створення моделі цілої форми горщика та
вимірювання об’єму. 1 — модель автентичного гор-
щика та об’єм керамічного матеріалу; 2 — процес
відтворення цілої форми горщика; 3 — 3D-модель
відтвореної цілої форми горщика; 4 — видалення
зовнішніх полігонів моделі; 5 — полігони внутріш-
ньої поверхні горщика; 6 — модель внутрішньої час-
тини горщика та її об’єм
310 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
археологія і природничі науки
фрагменти корчаг знайдені у всіх об’єктах, що
становить 1,5 % від профільованих частин посу-
дин. аналогічні фрагменти часто зустрічають-
ся і в культурному шарі дослідженої ділянки
городища. вони представлені верхніми части-
нами, ручками та стінками. зазвичай всі фраг-
менти великих розмірів, прикрашені лінійним
та петлястим орнаментом.
Рис. 12. Посудини рідкісних форм
Рис. 13. Миски
311ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Веремейчик, О. М. кераміка середини хііі ст. з садиби ювеліра в любечі
Рис. 14. кружки
Рис. 15. глеки
312 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
археологія і природничі науки
амфорний матеріал на території садиби не-
численний. з дослідженої ділянки походить
лише 13 дрібних фрагментів стінок. у спорудах
знайдено чотири невеличких уламки від 3 ам-
фор, що становить 0,3 % від виявлених про-
фільних частин посудин. уламки амфор, які
піддаються інтерпретації, належать до типу і/2
за в. Ю. ковалем і датуються хіі—хііі ст.
(2010, с. 155—156). скоріш за все, фрагменти
амфор на територію садиби потрапили з куль-
турного шару, як і фрагменти ліпних посудин
попереднього часу. зникнення з ужитку амфор
візантійського кола дослідники пояснюють
комплексом причин, зокрема і нашестям ба-
тия (коваль 2003, с. 346).
у цілому, керамічний комплекс садиби з
любеча схожий за складом та характерни-
ми особливостями з іншими пам’ятками, які
датуються хііі ст. так, комплекси першої по-
ловини хііі ст. з дитинця чернігова містять
полив’яний посуд, декоративні тарілки, глеки
(сытый 2015, с. 261). керамічний матеріал,
подібний до знайденого у садибі любеча, вияв-
лений і у шарах хііі ст. на території києва (бо-
ровський, калюк 1993, с. 17—21). серед харак-
терних рис кераміки хііі ст. рязанської землі
також є паралелі з керамічним комплексом з
любеча (коваль, 2016).
таким чином, вилучений зі споруд садиби
керамічний матеріал достатньо репрезента-
тивний і відображає побут багатої оселі. окрім
кераміки, як вже зазначалось, тут знайдено
численний речовий матеріал, який датується
кінцем хіі — серединою хііі ст. втім, зі споруд
походять і речі, які мають пізнішу дату побу-
тування. так, у споруді 14 виявлена половина
дна червоноглиняної посудини відкритої фор-
ми на кільцевому піддоні з декором «сграф-
фіто». Подібна кераміка виготовлялась на те-
риторіях візантійського культурного впливу
у хііі—XIV ст. (коваль 2010, с. 125). з цієї ж
споруди походить кістяна шахова фігурка, яка
датується хііі ст. (рыбина 1991, с. 99). ливарні
форми та тиглі, які походять з території сади-
би, також мають аналогії в шарах пожежі се-
редини хііі ст. чернігова (Моця, казаков 2011,
с. 127, 150).
нам вже доводилось звертатись до проблеми
датування пожежі на замковій горі в любечі
(веремейчик 2016b, с. 112—113). у цілому, в
науковій літературі побутують дві точки зору
щодо часу пожежі. одну висловив б. о. ри-
баков, який датував її 1147 р. — літописною
датою, пов’язаною з руйнацією любеча рос-
тиславом смоленським. цієї точки зору притри-
мувалися також т. і. Макарова та Ю. л. Щапо-
ва, які вивчали полив’яну кераміку та скляні
браслети з любеча (Макарова 1965, с. 231,
с. 237; 1972, с. 11; Щапова 1972, с. 146). друга
точка зору пов’язана з руйнацією любеча в се-
редині хііі ст. ордами хана Менгу, хоча літо-
писних повідомлень про цю подію немає (ко-
валенко 1994, с. 139; Ширинский 1997, с. 160;
недошивина 1999, с 195). на сучасному рівні
дослідження можна стверджувати, що пожежа
в любечі датується серединою хііі ст. її сліди
фіксуються також і в інших районах давнього
любеча (веремейчик 2016a, с. 108). викликана
вона монгольською навалою чи численними мі-
жусобними війнами, на наш погляд, з’ясувати
поки що неможливо.
ДОДАТОК
цілі Посудини з садиби Ювеліра
СПОРУДа 4 (житло на підкліті)
1. горщик (рис. 6: 1; № 2656, розк. 1, 2010 р.).
знайдений цілим у розвалі печі. деформований
під впливом високої температури. Максимальний
діаметр — 18,0 см, висота — 18,0 см, діаметр дна —
9,5 см, об’єм — 3,35 л. товщина стінок коливається
від 0,4 см до 1,1 см, черепок коричневого кольору.
По плічках посудина прикрашена трьома паралель-
ними лініями.
2. горщик (рис. 5: 4; № 2817, розк. 1, 2010 р). знай-
дений в нижніх шарах заповнення споруди, реконс-
труйований. Максимальний діаметр — 14,0 см, ви-
сота — 15,0 см, діаметр дна — 9,0 см, об’єм — 1,95 л.
По плічках посудини нанесені чотири паралельні
лінії.
3. горщик (рис. 12: 1; № 2820, розк. 1, 2010 р.).
ціла посудина, з вертикальною шийкою та ледь
відігнутим назовні вінцем, знайдена в нижніх ша-
рах заповнення. черепок чорного кольору, обпал рів-
номірний. діаметр вінця — 7,5 см, висота — 11,0 см,
діаметр дна — 7,0 см, об’єм — 0,42 л. Під вінцем
зроблено два отвори по сирій глині, ймовірно, для
підвішування. По плічках посудина прикрашена сі-
мома паралельними лініями.
4. горщик (рис. 5: 1; № 2858, розк. 1, 2010 р.). ціла
посудина з однією ручкою знайдена в нижніх шарах
заповнення зернової ями. черепок світло-жовтого ко-
Рис. 16. фрагменти декоративних посудин
313ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Веремейчик, О. М. кераміка середини хііі ст. з садиби ювеліра в любечі
льору, обпал рівномірний, діаметр вінця — 10,5 см,
висота — 12,5 см, діаметр денця — 6,0 см, об’єм —
0,82 л. По плічках прикрашений вдавленнями.
5. горщик (рис. 5: 2; № 2863, розк. 1, 2010 р.).
знайдений в нижніх шарах заповнення зернової
ями. діаметр вінця — 16,0 см, висота — 16,7 см, діа-
метр денця — 7,5 см, об’єм 2,56 л. горщик сіро-жовто-
го кольору, обпал рівномірний. у верхній частині по
плічках прикрашений двома паралельними лінія-
ми. на денці — клеймо у вигляді опуклого кола.
6. горщик (рис. 5: 6; № 2876, розк. 1, 2010 р.). роз-
вал посудини з однією ручкою знайдений в нижніх
шарах заповнення зернової ями. Максимальний
діаметр — 11,0 см, висота — 13,0 см, діаметр де-
нця — 6,0 см, об’єм — 0,89 л. черепок сіро-жовтий,
обпал нерівномірний, на посудині помітні сліди пов-
торного обпалу. у верхній частині, по шийці, при-
крашений двома паралельними лініями.
7. Миска-горщик (рис. 13: 3; № 2877, розк. 1,
2010 р.). знайдена в нижніх шарах заповнення
зернової ями. Посудина має приземисті пропорції,
черепок темно-сірого кольору, обпал рівномірний.
діаметр вінця — 17,0 см, висота — 8,7 см, діаметр
денця — 7,0 см, об’єм — 1,18 л. По плічках прикра-
шений двома паралельними лініями.
СПОРУДа 2 (господарська)
8. горщик (рис. 5: 8; № 2535, розк. 1, 2010 р.). роз-
вал посудини з ручкою знайдений в нижніх шарах
споруди. діаметр вінця — 11,0 см, висота — 11,0 см,
діаметр дна — 7,0 см, об’єм — 0,83 м. товщина її в
різних частинах різна, більш товсті стінки біля де-
нця — до 0,7 см, найбільш тонкі — на плічках —
0,3 см. По плічках прикрашена двома паралельни-
ми лініями.
9. Миска (№ 2375, розк. 1, 2010 р.). частина ма-
ленької миски з вертикальним вінцем, знайдена в
середніх шарах споруди. Максимальний діаметр —
10,0 см, висота — 5,0 см, діаметр дна — 8,0 см,
об’єм — 0,3 л.
10. горщик (рис. 5: 3; № 594, розк. 6, 2011 р.). По-
судина виявлена цілою у нижніх шарах заповнення
споруди. діаметр вінця — 11,5 см, висота — 13,5 см,
діаметр денця — 7,8 см, об’єм — 1,16 л. горщик бе-
жевого кольору, обпал рівномірний, має тонкі стін-
ки — 0,3 см, лише біля вінця товщина становить
0,5 см. По плічках біля шийки посудина прикраше-
на двома паралельними лініями.
11. Миска-горщик (рис. 13: 1; № 590, розк. 6,
2011 р.). розвал посудини приземистої форми сіро-
коричневого кольору, виявлений в нижніх шарах
споруди. діаметр вінця — 17,5 см, висота — 8,0 см,
діаметр денця — 8,5 см, об’єм — 1,24 л. По пліч-
ках посудина прикрашена двома паралельними лі-
ніями.
СПОРУДа 11 (комора)
12. глек (рис. 15: 1; № 3576, розк. 1, 2010 р.)
Майже ціла посудина з відбитим горлом знайде-
на поблизу східної стінки споруди в нижніх ша-
рах заповнення. Мала опуклі боки (максимальний
діаметр — 22,0 см), вузьке горло — 5,5 см, яке тро-
хи розширювалося біля вінця до діаметра близько
7,0 см (сам край вінця не зберігся), діаметр денця —
12,0 см, об’єм — 3,43 л. висота, що збереглася, ста-
новить 27,0 см. Посудина достатньо товстостінна —
0,9—1,0 см, мала потовщення на горлі до 1,5 см. у
верхній частині посудина прикрашена лінійним ор-
наментом та хвилею. зовнішня поверхня була вкри-
та поливою, яка постраждала у вторинному обпалі.
13. Миска-горщик (рис. 13: 2; № 3595, розк. 1,
2010 р.). розвал приземистої посудини сіро-коричне-
вого кольору з ручкою виявлений в нижніх шарах
заповнення споруди. Максимальний діаметр —
17,0 см, висота — 8,0 см, діаметр дна — 13,0 см,
об’єм — 1,34 л. Посудина не орнаментована.
СПОРУДа 14 (реміснича)
14. горщик (№ 1014, розк. 6, 2011 р.). реконс-
труйована посудина з ручкою з нижніх шарів запов-
нення. діаметр вінця — 13,0 см, висота — 15,5 см,
діаметр денця — 7,5 см, об’єм — 1,81 л. колір череп-
ка — сіро-жовтий, посудина має сліди вторинного
обпалу. товщина стінок становить 0,4—0,7 см, денце
має більшу товщину — 1,2 см, оформлене закраїною.
По плічках горщик прикрашений трьома паралель-
ними лініями.
15. горщик (№ 1015, розк. 6, 2011 р.). частково
реконструйована посудина (без денця) походить з
нижніх шарів заповнення споруди. Максимальний
діаметр — 17,0 см, висота — близько 20,0 см, діаметр
денця — близько 10,0 см, об’єм складає приблизно
3,46 л. По плічках горщик прикрашений трьома па-
ралельними лініями.
16. горщик (№ 1130, розк. 6, 2011 р.). фрагменти
горщика сіро-жовтого кольору зі слідами вторинного
обпалу знайдені в нижніх шарах заповнення спору-
ди. діаметр вінця складає 15,5 см, денця — 8,5 см,
висота — 15,7 см, об’єм — 2,04 л. товщина стінок по-
судини більша поблизу денця — до 0,7 см. По пліч-
ках прикрашений трьома паралельними лініями.
17. горщик (№ 1131, розк. 6, 2011 р.). ціла посу-
дина сіро-жовтого кольору зі слідами вторинного
обпалу походить з нижніх шарів заповнення спору-
ди. діаметр вінця складає 13 см, діаметр денця —
7,2 см, висота — 15,5 см, об’єм — 1,58 л. товщина
стінок — 0,4—0,6 см. Посудина має випукле клей-
мо та прикрашена по плічках двома паралельними
лініями.
18. горщик (рис. 12: 2; № 1292, розк. 6, 2011 р.).
ціла посудина з ледь відігнутим назовні вінцем
знайдена на підлозі споруди. вона невеликих роз-
мірів з діаметром вінця — 7,0 см, діаметром де-
нця — 7,5 см та висотою — 12,5 см, об’ємом — 0,52 м.
Посудина жовто-бежевого кольору, зі зробленими в
районі шийки двома отворами по сирій глині, віро-
гідно, для підвішування. товщина стінок складає
0,4—0,5 см. По шийці посудина прикрашена двома
паралельними лініями.
19. Миска-горщик (№ 1103, розк. 6, 2011 р.). По-
судина з реконструйованим приземистим профілем
та ручкою походить з нижніх шарів заповнення спо-
руди. її діаметр складає 16 см, діаметр дна — 8,5 см,
висота — 8,0 см, об’єм — 1,32 л. По плічках прикра-
шена двома паралельними лініями.
20. Миска-горщик (№ 1207, розк. 6, 2011 р.) фраг-
менти посудини з реконструйованим профілем при-
земистої форми виявлені в нижньому шарі запов-
нення споруди. Максимальний діаметр — 15,0 см,
діаметр денця — 10,0 см, висота — 9,0 см, об’єм —
1,08 л. Посудина не орнаментована.
21. горщик (№ 1246, розк. 6, 2011 р.). фрагменти
від горщика знайдені на підлозі споруди, у ніші в
східній стінці. Максимальний діаметр — 26,0 см,
діаметр денця — 11,6 см, висота — 25,5 см, об’єм —
314 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
археологія і природничі науки
6,46 л. Посудина має коричнево-червоний колір та
не містить слідів вторинного обпалу. По плічках
прикрашена трьома паралельними лініями. на де-
нці є клеймо у вигляді розімкнутого кола.
22. горщик (рис. 5: 7; № 1293, розк. 6, 2011 р.).
розвал посудини з ручкою, сіро-коричневого кольо-
ру зі слідами вторинного обпалу, походить з госпо-
дарської ями, яка впущена в підлогу споруди. діа-
метр вінця складає 16 см, діаметр денця — 8,5 см,
висота — 16 см, об’єм — 2,47 л. По верхній частині
плічок посудина прикрашена чотирма паралельни-
ми лініями.
23. горщик (№ 1294, розк. 6, 2011 р.). частина
посудини виявлена в зерновій ямі споруди. Макси-
мальний діаметр становить 20,0 см, діаметр дна —
10,7 см, висота — 24 см, об’єм — 4,51 л. Посудина
має сіро-жовтий колір, товщина стінок складає 0,5—
0,6 см. По плічках прикрашена двома паралельни-
ми лініями.
СПОРУДа 15 (господарська)
24. кружка (рис. 14: 4; № 820, розк. 6, 2011 р.).
розвал посудини з ручкою виявлений під зава-
лом опалювального пристрою у споруді. діаметр
вінця — 12,0 см, денця — 8,0 см, висота — 9,5 см,
об’єм — 0,71 л. Посудина темно-сірого кольору, об-
палена, прикрашена трьома паралельними лініями
по плічках.
25. горщик (рис. 6: 2; № 850, розк. 6, 2011 р.).
фрагменти посудини походять з-під завалу опалю-
вального пристрою у споруді. діаметр вінця ста-
новить 16,0 см, денця — 9,0 см, висота — 20,0 см,
об’єм — 3,38 л. По плічках посудина прикрашена
двома паралельними лініями. на денці зафіксоване
клеймо у вигляді квадрату 2,2 х 2,2 см, з випуклими
лініями по діагоналі та посередині квадрату.
26. горщик (№ 853, розк. 6, 2011 р.). фрагменти
посудини з ручкою походять із заповнення спору-
ди. діаметр її вінця 11,5 см, висота 15,5 см, діаметр
денця 10 см, об’єм 1,62 л. По верхній частині плічок
посудина прикрашена двома парлельними лініями.
27. горщик (№ 834, розк. 6, 2011 р.). фрагменти
посудини походять з-під завалу опалювального при-
строю у споруді. діаметр її вінця — 16,0 см, діаметр
денця — 9,5 см, висота — 15,2 см, об’єм — 2,06 л.
товщина стінок посудини нерівномірна: від 0,7 см
біля денця до 0,4 см по плічках. орнамент лінійний,
нерівний.
28. горщик (рис. 6: 3; № 851, розк. 6, 2011 р.).
фрагменти посудини виявлені в нижній частині
споруди. діаметр вінця складає 18,0 см, денця —
12,5 см, висота — 23,5 см, об’єм — 5,41 л, товщина
стінок — 0,7—0,4 см. По плічках горщик прикраше-
ний трьома паралельними лініями.
29. горщик (рис. 5: 5; № 858, розк. 6, 2011 р.). роз-
вал посудини бежевого кольору з невеликими пля-
мами зеленої поливи (яка, вірогідно, потрапила на
горщик випадково), знайдений під завалом опалю-
вального пристрою в споруді. діаметр вінця складає
12,0 см, денця — 7,5 см, висота —15,2 см, об’єм —
1,45 л. По плічках посудина прикрашена трьома па-
ралельними лініями.
30. горщик (№ 864, розк. 6, 2011 р.). фрагменти
посудини виявлені в ямі із західної сторони споруди.
діаметр вінця — 13,0 см, денця — 9,0 см, висота —
14,5 см, об’єм — 1,81 л. Посудина сіро-коричневого
кольору має сліди вторинного обпалу, по плічках
прикрашена двома паралельними лініями.
СПОРУДа 10 (господарська?)
31. кружка (рис. 14: 1; №3228, розк. 1, 2010 р.).
ціла посудина з ручкою знайдена у нижніх шарах
споруди. діаметр її становить 9,0 см, висота 7,5 см,
діаметр денця — 6,0 см, об’єм — 0,31 л. Посудина
чорного кольору. у верхній третині її висоти є ребро.
По шийці кружка орнаментована хвилею, під якою
дві паралельні лінії.
32. горщик (№ 3270, розк. 1, 2010 р.). фрагмен-
ти посудини виявлені в нижніх шарах заповнення
споруди. форма реставрована. Максимальний діа-
метр становить 20,0 см, висота — 22,0 см, діаметр
денця — 12,0 см, об’єм — 5,29 л. у верхній частині
плічок горщик прикрашений чотирма паралель-
ними лініями, під якими знаходився ряд нігтьових
вдавлень.
33. горщик (рис. 6: 4; № 784, розк. 4, 2011 р.).
ціла посудина знайдена в нижніх шарах запов-
нення споруди. Максимальний діаметр становить
21,0 см, висота — 27,0 см, діаметр дна — 11,5 см,
об’єм — 7,08 л. горщик коричневого кольору, верхня
частина обпалена, тому має чорний колір. в верхній
частині плічок горщик орнаментований чотирма па-
ралельними лініями, на денці — клеймо у вигляді
цифри «9».
34. горщик (рис. 7—10; № 803, розк. 4, 2011 р.).
ціла посудина знайдена у дзвоноподібній ямі, роз-
ташованій у східній частині споруди. черепок тем-
но-коричневого кольору, висота виробу — 30,36 см,
діаметр вінця — 20,71 см, діаметр денця — 12,69 см,
об’єм — 11,265 л. у верхній частині плічок горщик
орнаментований чотирма паралельними лініями.
35. горщик (рис. 12: 3; № 815, розк. 4, 2011 р.).
ціла посудина знайдена у дзвоноподібній ямі, роз-
ташованій у східній частині споруди. черепок ко-
ричневого кольору, місцями обпалений до чорного.
висота — 17,0 см, діаметр вінця — 13,0 см, діаметр
денця — 8,0 см, об’єм — 2,21 л. вінце посудини вер-
тикальне. По плічках вона орнаментована двома
смугами нігтьового орнаменту, поміж якими прок-
реслені чотири паралельні лінії.
36. кружка (рис. 14: 2; № 804, розк. 4, 2011 р.)
ціла посудина з відламаною ручкою, виявлена в
заповненні горщика № 34. діаметр вінця становить
9,9 см, висота — 9,2 см, діаметр денця — 5,5 см,
об’єм — 0,46 л. кружка темно-сірого, місцями чорно-
го кольору. По плічку прокреслено орнамент з однієї
ліні, яку зверху та знизу обмежували дві смуги ніг-
тьового орнаменту.
37. кружка (рис. 14: 3; № 816, розк. 4, 2011 р.).
ціла посудина з ручкою знайдена в дзвоноподібній
ямі, розташованій у східній частині споруди. діаметр
вінця становить 10,5 см, висота — 9,5 см, діаметр
денця — 6,2 см, об’єм — 0,53 л. кружка яскраво-ко-
ричневого кольору була прикрашена по плічках чо-
тирма паралельними лініями, на денці — клеймо у
вигляді кола.
ЛІТЕРАТУРА
антонович, в. б. 1906. дневник раскопок, произ-
веденных в черниговской губ. в 1881 г. Труды Мос-
ковского предварительного комитета по устройс-
тву хIV археологического съезда, 1, с. 28-35.
бобринский, а. а. 1978. Гончарство Восточной
Европы. Москва: наука.
боровський, я. є., калюк, о. П. 1993. дослід-
ження київського дитинця. в: толочко, П. П. (ред.).
315ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
Веремейчик, О. М. кераміка середини хііі ст. з садиби ювеліра в любечі
Стародавній Київ. археологічні дослідження 1984—
1989. київ: наукова думка, с. 3-42.
бранденбург, н. е. 1908. Журнал раскопок
н. Е. Бранденбурга 1888—1902 гг. Работы в губер-
ниях Киевской, Полтавской, харьковской, Каменец-
Подольской, Екатеринославской, Таврической, Чер-
ниговской, Могилевской, новгородской, Смоленской
и в Области Войска Донского. санкт-Петербург:
товарищество р. голике и а. вильборг.
веремейчик, е. М. 2014. итоги и перспективы ар-
хеологического изучения любеча. в: толочко, П. П.
(ред.). Міста Давньої Русі. київ: стародавній світ,
с. 208-216.
веремейчик, е. М. 2015. стеклянные браслеты
средневекового любеча (по материалам раскопок
2010—2011 гг. на замковой горе). в: гайдуков, П. г.
(ред.). Стекло Восточной Европы с древности до
начала хх века. санкт-Петербург: нестор-история,
с. 169-196.
веремейчик, о. М. 2016а. старожитності городи-
ща Монастирище кінця хіі — середини хііі ст. в
любечі. археологія і давня історія України, 3 (20):
дослідженння київського Полісся, с. 99-108.
веремейчик, е. М. 2016b. усадьба ювелира сере-
дины хііі в. в любече. Stratum plus, 5, с. 99-116.
веремейчик, о. М. 2017. християнські старо-
житності середньовічного любеча (за матеріалами
досліджень 2010—2015 рр.). в: Мусин, а. е. (ред.).
В камне и в бронзе. санкт-Петербург: ииМк ран,
с. 77-84.
генинг, в. ф. 1992. Древняя керамика: методы и
программы исследования в археологии. киев: нау-
кова думка.
гончаров, в. к. 1952. розкопки древнього любе-
ча. археологічні пам’ятки УРСР, 3, с. 132-138.
гунь, М. о., оногда, о. в., чміль, л. в. 2016. ке-
рамічні комплекси другої половини хііі — середини
хіV ст. з поселень ходосівка-рославське та іванків-3
на київщині. археологія і давня історія України, 3
(20): дослідженння київського Полісся, с. 172-179.
жигола, в. с. 2017. 3D-сканування в археології:
досвід та перспективи. в: дятлов, в. о. (ред.). Серед-
ньовічні та Ранньомодерні старожитності цент-
рально-Східної європи. Матеріали XVI Міжнародної
студентської наукової археологічної конференції.
чернігів: національний університет «чернігівський
колегіум» імені т. г. Шевченка, с. 48-55.
жигола, в. с. 2018. Метрологічні досліджен-
ня 3D-моделей археологічної кераміки. в: дятлов,
в. о. (ред.). Середньовічні та Ранньомодерні старо-
житності центрально-Східної європи. Матеріали
XVіI Міжнародної студентської наукової археологіч-
ної конференції. чернігів: національний універси-
тет «чернігівський колегіум» імені т. г. Шевченка,
с. 47-54.
коваленко, в. П. 1994. Майстерня ювеліра хііі ст.
на дитинці любеча. в: толочко, П. П. (ред.). Старо-
житності Русі-України. київ: київська академія
євробізнесу, с. 132-140.
коваль, в. Ю. 2003. амфоры византийского куль-
турного круга в средневековой руси (х—хііі вв.). в:
Макаров, н. а., чернецов, а. в. (ред.). Русь в хііі ве-
ке. Древности темного времени. Москва: наука,
с. 340-352.
коваль, в. Ю. 2009. археологическая керамоло-
гия в россии (епоха средневековья). в: Энговатова,
а. в. (ред.). археология Подмосковья. Материалы
научного семинара. Москва: иа ран, с. 137-141.
коваль, в. Ю. 2010. Керамика Востока на Руси
IX—XVіі века. Москва: наука.
коваль, в. Ю. 2016. керамика рязанской земли в
хііі веке. Stratum plus, 5, с. 175-188.
Макарова, т. и. 1965. Поливная керамика древ-
него любеча. Советская археология, 4, с. 230-237.
Макарова, т. и. 1972. Поливная керамика в Древ-
ней Руси. Москва: наука.
Моця, о., казаков, а. 2011. Давньоруський Чер-
нігів. київ: стародавній світ.
недошивина, н. г. 1999. любечский клад. архео-
логический сборник. Труды ГИМ, 111, с. 190-197.
рыбаков, б. а. 1960. раскопки в любече в
1957 году. Краткие сообщения ИИМК, 79, с. 27-33.
рыбаков, б. а. 1964. любеч — феодальный двор
Мономаха и ольговичей. Краткие сообщения Инс-
титута археологии, 99, с. 21-23.
рыбина, е. а. 1991. из истории шахматных фи-
гур. Советская археология, 4, с. 6-101.
сытый, Ю. н. 2015. археологические исследова-
ния территории княжьего двора на валу в 1986 г.
Чернігівські старожитності, 2 (5), с. 256-264.
Щапова, Ю. л. 1972. Стекло Киевской Руси. Мос-
ква: Мгу.
Шекун, о. в., веремейчик, о. М. 1999. Давнь-
оруське поселення Ліскове. чернігів: деснянська
правда.
Ширинский, с. с., 1997. клад 1958 г. из окрест-
ностей любеча. в: толочко, П. П. (ред.). Любецький
з’їзд князів 1097 року в історичній долі Київської
Русі. Матеріали міжнародної конференції, присвя-
ченої 900-літтю з’їзду князів київської русі у любечі.
чернігів: сіверянська думка, с. 156-161.
якимович, М. к. 1907. Отчет о раскопках и
разведках, произведенных в 1907 году у м. Любеча
Городнянского уезда Черниговской губернии. на
ииМк ран, ра, ф. 1, № 69.
Doneus, M., Verhoeven, G., Fera, M., Briese, C.,
Kucera, M., Neubauer, W. 2011. From Deposit to
Point Cloud — a Study of Low-cost Computer Vi-
sion Approaches for the Straightforward Documenta-
tion of Archaeological Excavations. Geoinformatics,
6: XXIII International CIPA Symposium, Prague,
12—16 September 2011. Faculty of Civil Engineering.
Czech Technical University, р. 81-88.
Frischer, B., Dakouri-Hild, A. (еds.). 2008. Beyond
Illustration: 2D and 3D Digital Tools for Discovery in
Archaeology. Oxford. British Archaeological Reports,
International Series, 1805.
REfEREnCEs
Antonovich, V. B. 1906. Dnevnik raskopok, proizvedennyih
v Chernigovskoy gub. v 1881 g. Trudyi Moskovskogo predvar-
itelnogo komiteta po ustroystvu XIV Arheologicheskogo s’ezda,
1, s. 28-35.
Bobrinskiy, A. A. 1978. Goncharstvo Vostochnoy Evropyi.
Moskva: Nauka.
Borovskiy, Ya. E., Kalyuk, O. P. 1993. Doslidzhennya
kyivskogo ditintsya. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starodavniy
Kyiv. Arheologichni doslidzhennya 1984—1989. Kyiv: Nau-
kova dumka, s. 3-42.
Brandenburg, N. E. 1908. Zhurnal raskopok N. E. Bran-
denburga 1888—1902 gg. Rabotyi v guberniyah Kievskoy, Pol-
tavskoy, Harkovskoy, Kamenets-Podolskoy, Ekaterinoslavskoy,
Tavricheskoy, Chernigovskoy, Mogilevskoy, Novgorodskoy,
Smolenskoy i v Oblasti Voyska Donskogo. Sankt-Peterburg:
Tovarischestvo R. Golike i A. Vilborg.
Veremeychyk, E. M. 2014. Itogi i perspektivyi arheolog-
icheskogo izucheniya Lyubecha. In: Tolochko, P. P. (ed.). Mis-
ta Davnoyi Rusi. Kyiv: Starodavniy svit, s. 208-216.
Veremeychyk, E. M. 2015. Steklyannyie braslety sredneve-
kovogo Lyubecha (po materialam raskopok 2010—2011 gg. na
Zamkovoy Gore). In: Gaydukov, P. G. (ed.). Steklo Vostochnoy
316 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29)
археологія і природничі науки
Evropy s drevnosti do nachala XX veka. Sankt-Peterburg:
Nestor-Istoriya, s. 169-196.
Veremeychyk, O. M. 2016a. Starozhitnosti gorodischa
Monastyrysche kintsya XII — seredyny XIII st. v Lyubechi.
Arheologiya i davnya istoriya Ukrainy, 3 (20): Doslidzhennya
Kyivskogo Polissya, s. 99-108.
Veremeychyk, E. M. 2016b. Usad’ba yuvelira serediny XIII v.
v Lyubeche. Stratum plus, 5, s. 99-116.
Veremeychyk, O. M. 2017. Hrystyianski starozhitnosti
seredniovichnogo Lyubecha (za materialamy doslidzhen’
2010—2015 rr.). In: Musin, A. E. (ed.). V kamne i v bronze,
Sankt-Peterburg: IIMK RAN, s. 77-84.
Gening, V. F. 1992. Drevnyaya keramika: metodyi i pro-
grammy issledovaniya v arheologii. Kiev: Naukova dumka.
Goncharov, V. K., 1952. Rozkopky drevniogo Lyubecha.
Arheologichni pam’yatky URSR, 3, s. 132-138.
Gun, M. O., Onohda, O. V., Chmil, L. V. 2016. Keramichni
kompleksy drugoyi polovyny XIII — seredyny XIV st. z pose-
len’ Hodosivka-Roslavs’ke ta Ivankiv-3 na Kyivschyni. Arhe-
ologiya i davnya istoriya Ukrayiny, 3 (20): Doslidzhennnya
Kyivskogo Polissya, s. 172-179.
Zhygola, V. S. 2017. 3D-skanuvannya v arheologiyi: dos-
vid ta perspektyvy. In: Dyatlov, V. O. (ed.). Seredniovichni ta
Rannomoderni starozhytnosti Tsentralno-Shidnoyi Evropy.
Materialy XVI Mizhnarodnoyi students’koyi naukovoyi arheo-
logichnoyi konferentsiyi. Chernigiv: Natsional’nyi universytet
«Chernigivs’kyi kolegium» im. T. G. Shevchenka, s. 48-55.
Zhygola, V. S. 2018. Metrologichni doslidzhennya 3D-modeley
arheologichnoyi keramiky. In: Dyatlov, V. O. (ed.). Serednovichni
ta Rannomoderni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Yevropy.
Materialy XVII Mizhnarodnoi studentskoi naukovoi arkheolo-
hichnoi konferentsii. Chernihiv: Natsionalnyi universytet «Cherni-
hivskyi kolehium» imeni T. H. Shevchenka, s. 47-54.
Kovalenko, V. P. 1994. Maysternya yuvelira XIII st. na dy-
tyntsi Lyubecha. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starozhitnosti Rusi-
Ukrayiny. Kyiv: Kyivska akademiya evrobiznesu, s. 132-140.
Koval, V. Yu. 2003. Amfory vizantiyskogo kulturnogo kru-
ga v srednevekovoy Rusi (X—XIII vv.). In: Makarov, N. A.,
Chernetsov, A. V. (ed.). Rus’ v XIII veke. Drevnosti temnogo
vremeni. Moskva: Nauka, s. 340-352.
Koval, V. Yu. 2009. Arheologicheskaya keramologiya v
Rossii (epoha srednevekovya). In: Engovatova, A. V. (ed.).
Arheologiya Podmoskovya. Materialy nauchnogo seminara.
Moskva: IA RAN, s. 137-141.
Koval, V. Yu. 2010. Keramika Vostoka na Rusi IX—
XVII veka. Moskva: Nauka.
Koval, V. Yu. 2016. Keramika Ryazanskoy zemli v XIII ve-
ke. Stratum plus, 5, s. 175-188.
Makarova, T. I. 1965. Polivnaya keramika drevnego
Lyubecha. Sovetskaya arheologiya, 4, s. 230-237.
Makarova, T. I. 1972. Polivnaya keramika v Drevney Rusi.
Moskva: Nauka.
Motsya, O., Kazakov, A. 2011. Davnoruskyi Chernigiv.
Kyiv: Starodavniy svit.
Nedoshivina, N. G. 1999. Lyubechskiy klad. Arheolog-
icheskiy sbornik. Trudyi GIM, 111, s. 190-197.
Rybakov, B. A. 1960. Raskopki v Lyubeche v 1957 godu.
Kratkie soobshcheniya IIMK, 79, s. 27-33.
Rybakov, B. A. 1964. Lyubech — feodalnyi dvor Monoma-
ha i Olgovichey. Kratkie soobshcheniya Instituta arheologii,
99, s. 21-23.
Rybina, E. A. 1991. Iz istorii shahmatnyih figur. Sovet-
skaya arheologiya, 4, s. 6-101
Sytyi, Yu. N. 2015. Arheologicheskie issledovaniya terri-
torii knyazhego dvora na valu v 1986 g. Chernigivski staro-
zhytnosti, 2 (5), s. 256-264.
Schapova, Yu. L. 1972. Steklo Kievskoy Rusi. Moskva:
MGU.
Shekun, O. V., Veremeychyk, O. M. 1999. Davnoruske
poselennya Liskove. Chernigiv: Desnyanska pravda.
Shirinskiy, S. S., 1997. Klad 1958 g. iz okrestnostey
Lyubecha. In: Tolochko, P. P. (ed.). Lyubetskyi z’yizd kn-
yaziv 1097 roku v istorichniy doli Kyivskoyi Rusi. Materi-
aly mizhnarodnoyi konferentsiyi, prysviachenoyi 900-littyu
z’yizdu knyaziv Kyivskoyi Rusi u Lyubechi. Chernigiv: Siver-
yanska dumka, s. 156-161.
Yakimovich, M. K. 1907. Otchet o raskopkah i razvedkah,
proizvedennyh v 1907 godu u m. Lyubecha Gorodnyanskogo
uezda Chernigovskoy gubernii. NA IIMK RAN, RA, f. 1, N 69.
Doneus, M., Verhoeven, G., Fera, M., Briese, C., Kuce-
ra, M., Neubauer, W. 2011. From Deposit to Point Cloud —
a Study of Low-cost Computer Vision Approaches for the
Straightforward Documentation of Archaeological Excava-
tions. Geoinformatics, 6: XXIII International CIPA Sympo-
sium, Prague, 12—16 September 2011. Faculty of Civil Engi-
neering. Czech Technical University, р. 81-88.
Frischer, B., Dakouri-Hild, A. (еds.). 2008. Beyond Illus-
tration: 2D and 3D Digital Tools for Discovery in Archaeology.
Oxford. British Archaeological Reports, International Series,
1805.
O. M. Veremeychyk
ceraMIcs of the MIddle of the
13th century froM the jeweler’s
estate In lyubech
The article is devoted to the description of ceram-
ic material from the jeweler’s estate investigated in
2010—2011 on the site Zamkova Gora in Lyubech. The
estate consisted of six buildings for various purposes,
including residential which had been destroyed by fire
in the middle of the 13th century. In all objects of the es-
tate, there were numerous ceramic materials, includ-
ing whole jugs. Among the ceramic dishes are found
fragments with glaze.
The assortment of discovered vessels includes kitch-
enware, dining, and tare. The kitchenware represented
by pots, the dining — by bowls, mugs, jugs and decora-
tive plates, tare — by korchagas.
Keywords: Lubech, Zamkova Gora, ceramic, mid-
dle of the 13th century.
Одержано 5.05.2018
ВЕРЕМЕЙЧиК Олена Михайлівна, кандидат іс-
торичних наук, доцент, національний університет
«чернігівський колегіум» імені т. г. Шевченка, вул.
гетьмана Полуботка, 53, м. чернігів, 14000, украї-
на, weremeichyk@ukr.net.
vereMeychyk olena, PhD, Associate Professor,
the National University «Collegium of Chernihiv»
named after T. G. Shevchenko, Het’mana Polubotka
str., 53 Chernihiv, 14000, Ukraine, weremeichyk@ukr.
net.
|