Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.)

Публікацію присвячено функціональному та морфологічному аналізу керамічного комплексу середньовічного горизонту, розміщеного у південно-західних передмістях Києва — багатошарового селища Софіївська Борщагівка, що з 2008 р. систематично досліджується Північною експедицією Інституту археології НАН...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Гунь, М.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2018
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Публікація археологічних матеріалів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162432
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008 — 2013 рр.) / М.О. Гунь // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 149-164. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-162432
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1624322020-01-09T01:25:42Z Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.) Гунь, М.О. Публікація археологічних матеріалів Публікацію присвячено функціональному та морфологічному аналізу керамічного комплексу середньовічного горизонту, розміщеного у південно-західних передмістях Києва — багатошарового селища Софіївська Борщагівка, що з 2008 р. систематично досліджується Північною експедицією Інституту археології НАН України. Багатий асортимент виявлених розкопками керамічних виробів та розвинуті технології їх виготовлення свідчать про високий рівень розвитку матеріальної культури місцевого населення. The specificity of the vessels reveals various information, first of all about the life of the ancient population. Therefore the study of the ceramic assemblage of the Kiev neighborhoods allows not only to draw parallels between the peculiarities of the living model of the villagers and the inhabitants of the capital, but also to understand more deeply the social processes that took place during the times of the Kievan state. The pottery collection from the settlement of Sofiivska Borshchahivka represents a wide assortment of wares from the 11th—13th centuries, which were used as a tare, for cooking, and for dining. The ceramics for storage of supplies are represented a few fragments, which are probably due to various reasons: living conditions, use of alternative containers, etc. Kitchen pots show not only the versatility of such vessels but also the changes in its typological and morphological characteristics for a long time. Inviting of ethnographic materials made it possible to reconstruct the specific of using of certain vessels in everyday life, as well as to clarify the function of their individual morphological elements. The study of the ceramic collections allowed to understand the organization of pottery crafts, certain features of spiritual culture, traditions and innovations of the society, and at least investigated some aspects of everyday life of the Kiev neighborhoods population of the 11th—13th centuries. 2018 Article Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008 — 2013 рр.) / М.О. Гунь // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 149-164. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162432 904.23(477-25)”653” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів
spellingShingle	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів Гунь, М.О. Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.) Археологія і давня історія України
description	Публікацію присвячено функціональному та морфологічному аналізу керамічного комплексу середньовічного горизонту, розміщеного у південно-західних передмістях Києва — багатошарового селища Софіївська Борщагівка, що з 2008 р. систематично досліджується Північною експедицією Інституту археології НАН України. Багатий асортимент виявлених розкопками керамічних виробів та розвинуті технології їх виготовлення свідчать про високий рівень розвитку матеріальної культури місцевого населення.
format	Article
author	Гунь, М.О.
author_facet	Гунь, М.О.
author_sort	Гунь, М.О.
title	Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.)
title_short	Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.)
title_full	Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.)
title_fullStr	Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.)
title_full_unstemmed	Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.)
title_sort	керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення софіївська борщагівка (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Публікація археологічних матеріалів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162432
citation_txt	Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008 — 2013 рр.) / М.О. Гунь // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 149-164. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT gunʹmo keramíčnijkompleksdavnʹorusʹkogogorizontuposelennâsofíívsʹkaborŝagívkazamateríalamirozkopok20082013rr
first_indexed	2025-07-14T14:59:05Z
last_indexed	2025-07-14T14:59:05Z
_version_	1837634835668008960
fulltext	149ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) удк: 904.23(477-25)”653” М. О. Гунь КЕРАМІЧНиЙ КОМпЛЕКс ДАВНьОРУсьКОГО ГОРиЗОНТУ пОсЕЛЕННЯ сОФІїВсьКА БОРщАГІВКА (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.) Публікація археологічних Матеріалів Публікацію присвячено функціональному та морфологічному аналізу керамічного комплексу середньовічного горизонту, розміщеного у півден- но-західних передмістях Києва — багатошарового селища Софіївська Борщагівка, що з 2008 р. систе- матично досліджується Північною експедицією ін- ституту археології нан України. Багатий асор- тимент виявлених розкопками керамічних виробів та розвинуті техології їх виготовлення свідчать про високий рівень розвитку матеріальної культу- ри місцевого населення. ключові слова: кухонний посуд, тарний посуд, столовий посуд, гончарна кераміка, сільське посе- лення, Софіївська Борщагівка, археологія. багатошарове поселення софіївська бор- щагівка — яскрава пам’ятка археології, де представлено матеріали від кам’яної доби до періоду українського козацтва. найчисленні- ша категорія знахідок з пункту — фрагменти гончарного посуду давньоруського часу, зібрані під час досліджень культурного шару та запов- нення об’єктів житлового та господарсько-побу- тового призначення. Широкий і повний аналіз моделі життя мешканців сільських околиць києва неможливий без дослідження кераміч- них виробів, які характеризують хронологію, виробничі аспекти, культурні й торгівельні зв’язки як із найближчими сусідами, так і з більш віддаленими територіями. у 2008—2013 рр. під керівництвом і. а. готуна і о. М. казиміра 1 борщагівським загоном Пів- нічної експедиції було вивчено кілька ділянок загальною площею близько 5000 м2. на значній 1. користуючись нагодою, висловлюю щиру вдяч- ність дослідникам за надану можливість вивчати неопубліковані матеріали їх розкопок. площі культурний шар частково або повністю знищено земляними роботами, перевідкладено, засипано будівельним сміттям. об’єкти часто фіксувалися лише на рівні материка (казимір та ін. 2013, с. 200—203; 2014, с. 151—152). значну частину матеріалів втрачено. вціліла колекція гончарного посуду складає 2172 одиниці, серед яких переважна більшість належить кухонним горщикам. окрім цього знайдено 55 фрагментів амфор, кілька корчаг та дрібні уламки столового посуду, серед якого трапляється полив’яний. кераміка із софіївської борщагівки в пере- важній більшості включає вироби, характерні для території південноруського села (Петрашен- ко 2005, с. 50—73; біляєва та ін. 2003, с. 111— 121). Подібний асортимент ужиткового посуду відомий і в київських колекціях (толочко та ін. 1981, с. 298—301). на поселенні він хронологіч- но вкладається у період з першої половини хі до другої половини хііі ст. Показово, що за ке- рамічними матеріалами виявлені житлово-гос- подарські об’єкти поділяються на споруди хі ст., де профільовані частини представлено манже- топодібними формами з відігнутим потовщеним краєм, та хіі ст., де манжет повністю витіснено підокруглими класичними типами, що властиво багатьом пам’яткам (кучера 1986, с. 448—449). їх форми досить різноманітні, але вони ще не отри- мали ні специфічного грибоподібного профілю, властивого хііі ст., ні розповсюджених варіантів його видозмін. тому загальноприйняту широку дату «хіі — перша половина хііі ст.» можна зву- зити до хіі ст. для окремих об’єктів і навколиш- ніх ділянок. форми, які можуть бути продатовані хііі ст., трапляються в мішаному культурному шарі, тому доцільно їх використовувати як хро- ноіндикатори для загальної площі поселення, а не для окремих елементів забудови.© М. о. гунь, 2018 150 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів Кухонний посуд хі ст. репрезентований уламками верхніх частин горщиків та вінець (рис. 1). Посудини округлобокі, з відігнутими назовні фігурними вінцями, невисокими ший- ками та вираженими плічками. декоровані врізними лініями як по плічку, так і по верхній частині посудини (рис. 2: 5, 9). зрідка трапля- ються профілі з врізними лініями зсередини чи ззовні закраїни. хвилясті візерунки зустріча- ються рідко, нігтьові защипи і насічки відсутні. горщики зазвичай мають щільне, добре випа- лене тісто та ретельно оброблену поверхню без додаткового декору, що властиво поселенню ав- туничі (готун, Шевцова 1995, с. 70—71), рельєф- ні манжети вінець візуально роблять форму ви- шуканішою (рис. 2: 2, 6, 10). діаметри верхніх частин варіюються в середньому від 15 до 25 см. решту параметрів з огляду на значну фрагмен- тованість знахідок визначити складно. Посуд хіі ст. на поселенні представлений ці- лими, фрагментованими та реконструйованими горщиками, які мають в переважній більшості класичні для цього періоду вінця підокруглої форми, виконані шляхом загину всередину горщика гончарної маси (рис. 1: 1—3; 2: 11, 16, 20, 21). Поширені профілі листоподібної форми (рис. 1: 6, 8), вертикальні вінця з горизонталь- ним чи навскісним зрізом закраїни (рис. 1: 12; 2: 1), підокруглі форми з витягнутою досередини або назовні гончарною масою (рис. 1: 4, 9, 10), що демонструють еволюційні зміни в профілюванні або появу нових типів посуду, які виготовляли паралельно з традиційними. Шийки невисокі, S- подібної форми, рідше трапляються витягнуті чи наближені до циліндричних. у хіі ст. здебільшо- го декорується плічко посудини, зрідка — шийка. Переважають врізні лінії, які часто комбінуються з хвилями, нігтьовими вдавленнями, наколами (рис. 3: 12—26). з’являється новий елемент оздо- би, не притаманний борщагівській кераміці по- переднього періоду — декорування верхньої час- тини закраїни нігтьовими вдавленнями, косими або насіннєподібними насічками (рис. 1: 6; 3: 1, 2). діаметри гончарних виробів різноманітні: від 10 до 35 см. найчастіше трапляються посудини, діаметри яких коливаються в межах 20—25 см. горщики з діаметрами менше 20 см округлобокі, низьких пропорцій, розмір дна може відповідати вінцям, але частіше денце значно поступається верхній частині. у випадках, коли діаметр ві- нець перевищував 25 см, посудину виготовляли високою з плавним виходом на дно діаметром 8—11 см. така специфічна форма, яка здається нестійкою і непропорційною, визначена цільо- вим призначенням кухонних горщиків: приготу- вання їжі максимально швидко і за найменших витрат палива. тепло в печі піднімалося вгору від жару і розігрівало найширшу частину посу- дини, відтак, при збільшеній площі нагрівання рідина закипала швидше. горщики хііі ст. значно фрагментовані (рис. 2: 22), тому їх важко охарактеризувати. варто лише відзначити, що морфологічно вони продовжують традиції попередніх часів. Профі- лювання змінюється в напрямку потовщення внутрішньої частини закраїни та витягування в формі «дзьоба» зовнішньої, що надає вінцям деякої масивності на противагу вишуканим тонким формам хі—хіі ст. охарактеризований посуд виготовлявся в техніці спірально- чи горизонтально-стрічково- го наліпу з донного (рис. 2: 23) або донно-ємкіс- ного (рис. 2: 25) начину. на зламах чітко про- стежується наявність відповідної технології. якщо стінка була надто тонкою, майстер у від- повідних місцях додавав окремі клаптики тіс- та, затираючи та підрізаючи зайве. гончарна маса щільна, однорідна, з домішками просіяно- го піску, іноді з карбонатними чи залізистими включеннями, які цілком можуть бути складо- вою глини, а не опіснювачами. зрідка поверх- ня виробів ангобувалась. випал рівномірний, якісний, посуд має світло-сірі, сіро-коричневі, зрідка темні відтінки. досить унікальним за технікою обробки по- верхні є горщик першої половини хіі ст., за- фіксований в черені печі об’єкту 18 (рис. 1: 2). Посудину виготовлено в техніці горизонтально- стрічкового наліпу зі значною концентрацією крупнозернистого річкового піску в складі гон- чарної маси. зовнішня поверхня вкрита товс- тим шаром ангобу, який місцями сягає товщини 5 мм цей глиняний шар приховує всі недоліки поверхні, роблячи її ідеально гладкою. така техніка надає шаруватості, до того ж горщик за- знавав впливу високих температур, що призве- ло до злущування додаткового шару. орнамент відсутній. на денці розміщено тавро у вигляді потрійного кола з групами точок. використано підсипку з непросіяного попелу. горщик знай- дено в одному екземплярі, тому невідомо, чи ви- користовували такий посуд в господарстві, і як подібні морфологічні особливості могли вплива- ти на якість та практичність виробу. вивчення нижніх частин посудин дозволило визначити деякі технологічні моменти. Майже всі горщики мали рівне дно, хоча трапляються одиничні екземпляри з бортиком по зовнішнь- ому краю чи ввігнутими досередини денцями. на думку фахівців, такі сліди, імовірно, зумо- влені особливостями конструкції гончарного кола або ж перехідними етапами в розвитку гончарства і технічних прийомів обточування посудин (бобринский 1978, с. 37—48). як підсипку використовували пісок, іноді попіл, товчену глину чи полову. зафіксовано поодинокі випадки використання грубої ткани- ни перехресного плетіння замість вищезазна- чених компонентів. одна нижня частина горщика та уламок денця з тавром-колом (рис. 4: 1, 2) заслугову- ють окремої уваги. ці речі мають просвердлені отвори та шар органічної блискучої речовини чорного кольору на поверхні. є підстави вва- 151ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Гунь, М. О. керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення софіївська борщагівка Р ис . 1 . г ор щ ик и з по се ле нн я со ф іїв сь ка б ор щ аг ів ка 152 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів Р ис . 2 . в ер хн і т а ни ж ні ч ас ти ни к ух он ни х по су ди н 153ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Гунь, М. О. керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення софіївська борщагівка жати їх свідченням застосування на поселенні корчажного способу лісохімічного промислу. Подібні речі зафіксовано на низці сільських поселень: автуничі, ліскове, рів іі, віта Пош- това, колонщина, обухів іі. на базі Північної постійнодіючої експедиції експериментальним шляхом було виготовлено посуд та відтворено даний технологічний процес, в результаті чого дослідниками було отримано близько 150 гр рідкого дьогтю (готун та ін. 2007, с. 225). окремої уваги заслуговують тавра. їх мало, але сюжети досить різноманітні, серед яких трапляються унікальні знаки. Питання поход- ження і смислового навантаження тавр на сьо- годні залишається відкритим. деякі міркуван- ня з цього приводу висловлені (возний 2010, с. 31—44; готун, гунь 2014, с. 43—45; готун, Шевцова 1995, с. 70, 71; гунь 2013, с. 31—46; калюк, сагайдак 1988, с. 36—47; Петрашенко 2005, с. 69, рыбаков 1948, с. 363—367, розен- фельдт 1997b; толочко та ін. 1981, с. 294—298), але одностайної думки поки не сформовано. знаки на денцях посуду з’явилися з конкрет- ним цільовим призначенням, виконуючи пев- ну функцію від моменту появи першої кру- жальної кераміки до переходу гончарства на ринкові відносини. відповідно в київській русі вони з’являються в х ст. з приходом гончарного кола, більш масово трапляються в хі — першій половині хіі ст., хоча немало їх зустрічається і в хііі ст. до хіV ст. знаки на денцях посуду поступово зникають. це означає, що до хіV ст. тавра втратили своє значення або їх роль по- чало виконувати щось інше. якби вони несли в собі, наприклад, знаки майстра, сакрально- охоронну функцію, були мірами об’єму, то їх можна було б наносити на зрізані з гончарного кола денця штампом чи будь-яким іншим спо- собом. у гончарних майстернях києва (калюк, сагайдак 1988, с. 36—47), автуничів (готун, Шевцова 1995, с. 70, 71) зафіксовано та дослід- жено серії тавр, виготовлених з використанням однієї матриці, але це не пояснює їх прямого призначення. Масовість княжих знаків теж не дає абсолютного розуміння, що саме вони оз- начали. знахідки їх на сільських поселеннях (григорівка, ходосівка-рославське, а тепер і софіївська борщагівка) суперечать думці про те, що подібні речі присутні лише у великих містах чи адміністративних центрах (рыбаков 1948, с. 363—367). таким чином, питання про те, що означають тавра, для чого їх створено, чому використовували настільки різноманітну систему символів і як вони взаємопов’язані між собою на величезній території київської русі, потребує подальших досліджень. нині з борщагівки відомо 21 фрагмент денець, де 4 тавра читаються повністю, решта — фраг- ментовані. серед поширених сюжетів одиничні, подвійні та потрійні кола (рис. 4: 2—4, 8—12, 15, 16), один хрест в колі (рис. 4: 13), два сюжети «колес» (рис. 4: 7, 14), одна решітка в колі (рис. 4: 6), один вписаний в коло ромб з променями, що виходять з його вершин (рис. 4: 5). три тавра не читаються (рис. 4: 17, 18, 20). до окремої рідкісної групи відносяться тавра-літери, які трапляються рідко і кожен зі знаків унікальний. на поселенні софіївська борщагівка відомо один сюжет, схо- жий на рукописну велику літеру «з» (рис. 4: 19). аналогів поки що не знайдено. остання група включає три екземпляри двозубців (рис. 4: 21— 23). один з них має дзвоноподібну основу (рис. 4: 23), один — підпрямокутну із завитками при за- вершеннях (рис. 4: 21), останній фрагментований (основу втрачено) (рис. 4: 22). борщагівські тавра демонструють різнопла- нову картину знаків, навіть повторювані сюже- ти одиничного чи подвійного кола виготовлені на різних матрицях. усі тавровані горщики чи їх уламки мають різні об’єми й форми, відмінні морфологічні особливості і не вказують на жод- ну системність. Тарний посуд на борщагівці репрезентова- ний уламками візантійських амфор, масивним вушком горщика та трьома фрагментами кор- чаг. Рис. 3. основні орнаментальні композиції гончарної кераміки хі — першої половини хііі ст 154 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів Р ис . 4 . д ен ця г ор щ ик ів сп ец іа ль но го п ри зн ач ен ня (1 , 2 ); та вр а (3 — 23 ) 155ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Гунь, М. О. керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення софіївська борщагівка амфорні матеріали включають 55 уламків, часто дрібних чи розшарованих. за визначен- ням в. в. булгакова, у південному Подніпров’ї такі посудини побутують із х до середини хііі ст. Привертає увагу одна частково реконструйо- вана амфора (рис. 5: 1), що містить на плічкові залишки нанесеного після випалу графіті, яке достовірно не читається (булгаков 2010, с. 82). амфори вторинно використовували для до- машнього вжитку, зберігаючи в них продукти власного виробництва. основними імпортерами продуктів в амфорній тарі були церква та замож- ні прошарки населення (коваль 2010, с. 169— 172), але матеріали із софіївської борщагівки демонструють, що в київських передмістях цей посуд траплявся досить часто, хоча достеменно невідомо, що саме в ньому купували. характеристику наступної категорії посу- ду варто розпочати з деяких термінологічних уточнень 1. Масивні гончарні вушка (рис. 5: 1. окрім традиційних горщиків, виділяється серія гончарного посуду різноманітних форм і розмірів, об’єднаних однією спільною ознакою: вони мають два (рідше одне) вушка. в літературі серед кера- міки з вушками виділяють амфорки київського та волинського типів. амфоркам київського типу властиві невеликий об’єм, пляшкоподібна форма, утворена спірально- джгутовим наліпом, вузька горловина з розши- ренням при вінцях, через яку неможливо затерти джгути на внутрішній поверхні. орнамент про- стий, зазвичай з кількох врізних ліній. Щодо амфорок волинського типу, ситуація менш однозначна. Під цим поняттям об’єднано посуди- 5) від горщиків великого об’єму є на софіївсь- кій борщагівці, їх аналоги відомі з поселень ходосівка-рославське, Петрушки, автуничі, григорівка, гнідавська гірка (готун, Шевцо- ва 1995, с. 69—71; златогорський, бардець- кий 2010, с. 111; Петрашенко 2005, с. 51—53) та інших пунктів сільського типу. об’єм та- ких посудин міг перевищувати 10 л, тому се- ред частини дослідників їх прийнято вважати горщиками для зберігання припасів. При до- слідженні колодязя в автуничах зафіксовано велику кількість масивних вушок та уламків посуду з циліндричними високими шийками. в одному з вушок збереглася протягнута в ньо- го ликова мотузка (веремейчик, готун 1995, с. 91, 92). спосіб кріплення вушок в частині горщиків подібних типів та глеків передбачав «штифти» (рис. 8: 9, 10), які наскрізь проходили ни об’ємом від 1 до 10 л, що мають кулястий ту- луб, циліндричну шийку та багатий декор, але посудини різного об’єму мали різне призначення. тривалий час поняття «амфора» і «корчага» вжи- вались як синоніми, означаючи тарний посуд ве- ликого об’єму. термін «амфорка» або «корчажець київського типу» традиційно означає невелику за розмірами посудину. відповідно, амфорками во- линського типу доцільно називати посуд об’ємом 1—2 л. вироби середніх розмірів найчастіше мали одне вушко і низьку циліндричну шийку. їх мог- ли пристосовувати до різних господарських пот- реб. гончарні форми великого об’єму з вушками варто відносити до посудин тарного призначення, що використовували, зокрема для того, щоб пере- носити рідину на невеликі відстані. Рис. 5. тарна кераміка 156 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів через корпус посудини і кріпилися зсередини, формуючи свого роду заклепки та вкриваючись шаром глини ззовні. аналогічні варіанти кріп- лення вушок зафіксовано серед посуду з авту- ничів (Шевцова 1995, с. 116—117). такий спосіб кріплення надавав більшої міцності, дозволяючи піднімати вагу, хоча масові знахідки вушок в межах автуницького колодязя демонструють конструктивну враз- ливість цих посудин. вузька висока горловина була зручною для обмотування горщика мотуз- кою з пропусканням її через вушка. імовірно, саме ці посудини могли використовуватися для транспортування води. відоме відображення біблійного сюжету про самаритянку біля ко- лодязя, втілене у фресках римських катакомб іV ст. (рис. 6: 3) (The Samaritan… 2011) та хра- му св. орфаноса в салоніках хііі ст. (рис. 6: 2) (неделя… 2013—2018), чудово ілюструє прив’язування глеків мотузкою для діставання води з колодязя. твори живопису з побутови- ми сюжетами (ігнасіо діас олано «галантна сцена», Пьєтро лоренцетті «колодязь», войцех герсон «біля колодязя», віктор крамер «біля колодязя» та ін.) від пізнього середньовіч- чя до новітнього часу, демонструють картину підв’язування гончарного посуду для діставан- ня води. на думку деяких дослідників, цілком імовірне використання горщиків для охолод- ження в колодязі молочних продуктів, що під- тверджується широкими етнографічними ана- логіями (веремейчик, готун 1995, с. 91, 92). давньоруські джерела згадують поняття «кьр- чага», «корчага», «кьрьчага» (срезневский 1893, с. 1411, 1412), які фігурують в письмових дже- релах як масивні посудини великого діаметру для перевезення води, зберігання вина, олії. в археологічній літературі термін «корчага» став загальновживаним. Посудини відомі по всій території київської русі в шарах хіі—хііі ст. (розенфельдт 1997b, с. 28; толочко та ін. 1981, с. 286—289; Петрашенко 1992, с. 9) як окремий тип продукції, що виготовлявся майстрами спе- ціально для зберігання припасів. на софіївській борщагівці виявлено вінце (рис. 5: 3), декороване валиком та два дрібних уламки стінок (рис. 5: 2, 4), одна з яких прикра- шена горизонтальними та навскісно-вертикаль- ними потрійними врізними лініями. візерунок нанесено досить недбало, але більшість корчаг взагалі не декоровані: візерунок втрачав сенс, оскільки їх часто вкопували в підлогу. незначний асортимент тарного посуду на со- фіївсько-борщагівському поселенні можна пояс- нити сукупністю кількох факторів. на пам’ятці досліджено значну кількість господарських ям, в частині яких, безсумнівно, зберігалося зер- но. невелику кількість збіжжя для щоденного вжитку могли тримати в звичайних горщиках об’ємом близько 10 л. Можна припускати вико- ристання мішків, залишки яких було зафіксова- но на райковецькому городищі (довженок 1961, с. 139), чи дерев’яного посуду, асортимент якого найповніше відомий з розкопок новгорода (ро- зенфельдт 1997а, с. 43—46). в культурних на- шаруваннях досліджуваного селища органічні залишки не зберігаються, але про використання бондарного посуду свідчать неодноразово зафік- совані залізні відерні дужки та вузькі окуття. таким чином, відсутність гончарної тарної ке- раміки може вказувати на застосування альтер- нативних способів зберігання припасів. асортимент столового посуду із давньорусь- ких нашарувань поселення досить різноманіт- ний. у колекції присутні близько п’ятдесяти фрагментованих, часто дрібних одиниць, що презентують нетрадиційні форми, багаті ор- наментальні мотиви глеків, мисок, кришок, амфорок, полив’яних речей. слід акцентувати на використанні столового дерев’яного посуду, Рис. 6. Молоконоска, листівка серії «Малороссийские типы» кінця хіх — початку хх ст. (1). «самаритянка біля колодязя», фреска храму св. орфануса у салоніках, хііі ст. (2). ісус і самарянка, розпис катакомб на віа латина, рим, середина IV ст. (3) 157ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Гунь, М. О. керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення софіївська борщагівка зафіксованого на борщагівці у згорілому житлі другої половини хі ст. (готун, сергєєва, гунь 2017, с. 34—44). Полив’яної кераміки на поселенні мало, вона значно фрагментована. серед 15 дрібних улам- ків присутні двоє вінець горщиків хіі — першої половини хііі ст. (рис. 7: 23, 24), три — тонкос- тінних посудин малого діаметру (рис. 7: 25— 27), можливо, кубків чи плошок. вони вкриті поливою жовто-коричневого та світло-зеленого кольорів з одного або обох боків. окрім цьо- го, в колекцію входять шість дрібних уламків полив’яних стінок (рис. 7: 28—33), два з яких декоровані багаторядними хвилями. Привер- тає увагу фрагмент мініатюрної ручки (рис. 7: 34), вкритої темно-зеленою поливою. важко сказати, якому типу посуду вона відповідає, але це була дуже вишукана і майстерно виго- товлена річ. доповнюють колекцію полив’яних виробів два уламки придонних частин (рис. 7: 35, 36) невеликих ємностей. окремої уваги заслуговує фрагмент нижньої частини глибокої миски (рис. 7: 22) на високо- му кільцевому піддоні діаметром 9,5 см, деко- рованому багаторядним лінійним орнаментом. ззовні посудина вкрита коричнево-зеленою поливою, зсередини має сліди кіптяви та бриз- ки поливи. стінки грубі, товщиною до 2,5 см. імовірно, в мисці підігрівали їжу, або ж її ниж- ню частину вторинно використовували в якості світильника. Подібні речі відомі за матеріала- ми північно-західних територій київської русі, зокрема новогрудка, нового кривська (біло- русь), ізборська (росія) (розенфельдт 1997b, с. 267, табл. 21: 1—4). група полив’яних виробів із софіївської бор- щагівки незначна, але різноманітна. зрідка трапляються поодинокі фрагменти з бризками поливи вказаних кольорів. Подібні знахідки в черговий раз доводять, що в сільській місце- вості використовувались речі, які вважалися притаманними лише міському побуту. асортимент неполив’яного столового посуду значно багатший і має кращий стан збереже- ності. Привертає увагу досить нестандартний блюдцеподібний виріб на кільцевому піддоні (рис. 7: 7) висотою 3 см, діаметром 14 см при товщині стінок 1—1,5 см. глибина посудини всього 1 см. імовірно, ця річ могла викорис- товуватись як столовий посуд, хоч і досить грубий, чи виконувати роль світильника, але сліди кіптяви на поверхні відсутні. аналогів знахідці поки що не виявлено, її остаточної ін- терпретації також не здійснено. борщагівські керамічні миски (рис. 7: 8, 15, 21) глибокі, макітроподібні, діаметрами 10—20 см, декоровані врізними лініями та зуб- частим штампом. Присутня одна ручка-петля від миски (рис. 7: 9), хоч сама вона не зберег- лась. відомо, що подібні посудини використо- вувалися і як світильники. Переважна їх біль- шість походить з києва, хоча окремі знахідки зафіксовано також в білій церкві, вишгороді (сергєєва 1995, с. 79), смоленську, Полоцьку, любечі, новгороді (розенфельдт 1997c, с. 11). Кришки (рис. 7: 1—4) представлені чотирма екземплярами, один з яких дуже фрагментова- ний, але всі вони багато декоровані різними поєд- наннями прямих ліній, хвиль, V-подібних насі- чок. їх діаметри становлять від 15 до 25 см. одна кришка має видовжену закраїну і, відповідно, створювалася для горщиків з високою стрункою шийкою, решта — профільовані боріздкою і не- великим вертикальним виступом, завдяки чому були більш універсальними і підходили до будь- яких горщиків відповідного діаметру з підокруг- лим відігнутим вінцем. крім керамічних, безсум- нівно, використовувалися дерев’яні кришки, але на борщагівці такі не зафіксовані. у класифікації б. а. рибакова зустрічається маловживана назва посуду — «корчажець» (рыбаков 1948, с. 354). джерела фіксують тер- міни «кьрчажьць», «крьчажьць», «корчажьць» (срезневский 1893, с. 1412), що вживаються в значенні посудин малого об’єму, в яких по- давали до столу напої чи транспортували їх. власне, корчажець виконував функцію сучас- них пляшок для рідин. вузька горловина доз- воляла закупорювати напій, через вушка легко можна протягнути мотузку і закріпити виріб, наприклад, на поясі. досить товсті стінки дода- вали корчажцю міцності. спосіб формування корпусу із вираженими зсередини незагладже- ними джгутами не дозволяє використовувати посудину для густих чи жирних страв, адже відмити їх залишки було неможливо. в архео- логічній літературі цей вид посуду найчастіше зустрічається під назвою «амфорка київського типу», хоча відомі вони не лише в києві (ро- зенфельдт 1997а, с. 27), а по всій території русі як на городищах, так і на сільських поселеннях (Петрашенко 2005, с. 52, гунь 2013, с. 40). на борщагівці знайдено дві верхні частини корчажців київського типу (рис. 7: 5, 6), один з яких декорований горизонтальними прями- ми врізними лініями. діаметри вінець 6,0 та 6,5 см, шийок — близько 4 см. на внутрішній поверхні простежено сліди формування. окрім цих знахідок в культурному шарі траплялися мініатюрні вушка, які могли належати саме цьому типові посуду. у попередніх публікаціях, зокрема, матеріалів з поселення ходосівка-рославське (гунь 2013, с. 32—35, 39, 40), було виділено окрему групу столового посуду — глеки. етнографічні ма- теріали (Матейко 1959; лащук 1968, с. 4, 22, 30, 39; Пошивайло 1993а, с. 343, 344; 1993b, с. 127— 132; основні риси… 2018) стає зрозумілим, що термін «глек» досить універсальний і правомір- но використовується для будь-яких посудин не- великого об’єму з кулястою чи овоїдною нижнь- ою частиною та звуженою високою шийкою, яка може розширюватися до вінець, а може залиша- тися циліндричною чи мати носик зливу. Пи- 158 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів Р ис . 7 . с то ло ви й по су д 159ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Гунь, М. О. керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення софіївська борщагівка тання про уточнення найменувань різних видів глеків актуальне. знання назви приводить до розуміння прямого призначення посудини, що має неабияку роль для реконструювання особ- ливостей життя та побуту давньоруського насе- лення. літописні матеріали досить скупо дають уявлення про давньоруські назви посуду і не дозволяють виділити регіональні мовні особли- вості. за етнографічними матеріалами не тіль- ки в окремих регіонах, а навіть в сусідніх селах можуть по-різному називати одні й ті ж речі. відтак, проблематика термінологічного апара- ту потребує окремих досліджень. кілька посудин (рис. 7: 12—14) мають вер- тикальні або ледь відхилені назовні вінця, діаметри коливаються від 10 до 15 см. Профі- лювання верхньої частини відрізняється від форм звичайних горщиків, а відсутність кор- пусів посудин не дозволяє визначити точно, що це були за вироби. Можна припускати, що це верхні частини кринок — високогорлих по- судин для зберігання молока, його топлення та приготування ряжанки. термін відомий за класифікацією давньоруського посуду б. а. ри- бакова (рыбаков 1948, с. 354). за «служебни- ком Мінеї» 1096 р. та Юріївським євангелієм хіі ст. термін «окринь», «кринь», що означає «посудина», «чаша», «глек», який використову- ють у храмах для зберігання єлею (срезневс- кий 1902, с. 1324, 1325; ржига 1929, с. 35—36). за етнографічними матеріалами термін «крин- ка» має ряд синонімів, найбільш вживані се- ред яких «гладущик», «ладущик», «глек», «гла- душка» (Пошивайло 1993а, с. 343, глиняний… 2011). окрім цього, збереглася серія листівок «Малороссийские типы» кінця хіх — початку хх ст., деякі з яких ілюструють використання кринок для транспортування молока (рис. 6: 1) (Малороссийские типы 2013). суттєво, що з виготовленням посуду для зберігання молока пов’язані особливі ритуа- ли та повір’я. жителі с. бубнівка вінницької обл. вважали, що кринка обов’язково повинна мати так званий «пуп» — невелику випуклість на внутрішній частині денця, витягнуту при формуванні посудини,завдяки якій молоко, нібито, завжди добре зберігалося. кринку без «пупа» жінки взагалі відмовлялися купувати (глиняний глечик 2011). у словнику к. Матей- ко використано термін «ладущик з пупом», що також означало спеціальний молочний глечик (Матейко 1959). народні прикмети і повір’я часто базувалися на спостереженнях і втілювали життєвий досвід багатьох поколінь. кринки з «пупами» є прямим підтвердженням цього. Під час кип’ятіння моло- ка через особливості піноутворення воно має влас- тивість «збігати». у наш час цю проблему вирішує спеціальний молочний «сторож», що зазвичай має вигляд диска, виготовленого із нержавіючої сталі, з концентричними канавками та випукліс- тю в центрі, який регулює піднімання бульбашок при закипанні рідини, в результаті чого на моло- ці не утворюється піна і воно не збігає (уроки… 1989). «сторожі» для молока широко представ- лені на ринку і в наші дні. з метою підтверджен- ня практичності «пупа» було проведено експери- мент з посудом рубежу хіх—хх ст., що походить із с. Піщане черкаської обл. у газовій духовій шафі, де умови найближчі до умов печі, було на- гріто до закипання однакову кількість молока в двох різних посудинах: звичайному горщику і в кринці з «пупом». Молоко з горщика збігло, а в кринці кипіло тривалий час без збігання. таким чином, стає цілком очевидним, що спеціальна конструкція дна кринок була пов’язана не із за- бобонами жінок, а з цілком практичним досвідом використання цього типу посуду. Показово, що частина давньоруської кераміки із софіївської борщагівки теж мала подібні «пупи» і борозди на внутрішній поверхні дна (рис. 2: 24, 26—29), на які раніше не зверталося достатньої уваги, або їх наявність вважалася недбалістю гончара. Мож- на припускати, що принаймні якась частина де- нець із цією специфічною морфологічною рисою належать кринкам і виготовлялися спеціально для молока. серед досліджуваних матеріалів присутні кілька верхніх частин, що мають лійковидну форму та діаметр близько 10 см (рис. 7: 10, 11, 16—19). імовірно, це фрагменти неполив’яних глеків, аналогічних знайденим на селищі в урочищі рославське у ходосівці (гунь 2013, с. 40). у галицькому списку книги євангель- ських читань кінця хііі ст. вживається слово «комрогь», що означає посудину, в якій носили воду (срезневский 1893, с. 1266). в синайсько- му Патерику хі ст. вжито фразу «ношаше кан- пилии комьрогы имущь четыре». Мова йде про св. герасима ієрусалимського та лева, який несе чотири камроги води, а в пізніших списках лев веде осла з чотирма камрогами води (ар- хангельская и др. 2008, с. 249, 250). цю сцену відображено на фресці хііі ст. храму св. орфа- нуса в салоніках (рис. 9) (салоники… 2016.). на зображенні чітко простежуються вузькогор- лі глеки з розширенням при вінцях, носиком зливу та високою ручкою. цілком імовірно, що такі глеки використовувалися не лише в до- машньому вжитку, а й у храмовій обрядовості. серед етнографічних форм найближчим до цих посудин є волинський дзбанок — вишу- каний вузькогорлий глек з високою ручкою та невеликим розширенням при вінцях (глиня- ний… 2011). на Полтавщині слово «збан» було синонімом корчаги, в ньому носили воду, про що свідчать численні народні приказки (Пошивай- ло 1993а, с. 344), а на волині такі речі називали «банька». тобто, збан та банька — синоніміч- на назва масивних вузькогорлих посудин для носіння води. збан більший за дзбанок, хоча форми посудин подібні. у «Материалах для словаря древнерусского языка» наведено слова «чвань», «чавань», «чбань», що означає «глек», 160 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів Р ис . 8 . г ле ки (3 — 8) т а по су ди ни ін ди ві ду ал ьн ог о пр оф іл ю ва нн я (1 , 2 , 1 2) із с оф іїв сь ко ї б ор щ аг ів ки 161ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Гунь, М. О. керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення софіївська борщагівка «чаша», які використовувалися для подавання вина. слово «чваньц» означало глек для олії, що не виключає використання столового посуду в церковних обрядах помазання єлеєм. Показово, що терміном «чваньчии» називався виночерпій (срезневский 1912, с. 1554). Можна припускати, що «дзбан» і є видозміненою формою від «чбань», відповідно «чваньц» — це менша посудина ана- логічної форми, тобто дзбанок. крім згаданих кружальних виробів знай- дено групу речей, які не схожі ні на звичайні горщики, ні на глеки (рис. 8: 1, 2, 12). вони виділяються індивідуальним профілюванням, багатим декором, що поєднує прямі і хвиляс- ті лінії, «‘» — подібні наколи, нанесені на всю площу верхніх частин. формувальна маса ти- пова для хіі ст., досить щільна, з домішками піску, випал якісний. Подібне декорування не притаманне кераміці Південної русі. вірогід- но, цей посуд походить із західних чи північно- західних регіонів, але вирішення цього питан- ня потребує подальших досліджень. три посудини з борщагівської колекції (рис. 8: 3, 6, 7) мають форму класичних глеків, які дійшли до сьогодення майже без видозмін. вони досить стрункі, тонкостінні, з широкою цилінд- ричною шийкою, дещо відхиленими назовні вінцями, масивною продовгуватою ручкою, що кріпиться одним кінцем до вінця, іншим — до середини корпусу. навпроти ручки присутній носик зливу. один з них декорований поєднан- ням прямих ліній та хвиль, решта — без орна- менту. об’єм таких виробів коливається від 2 до 2,5 л. не викликає сумнівів, що ці посудини спе- ціально створені для подавання на стіл напоїв. останній виріб вартий окремої уваги. це ам- форка волинського типу (рис. 8: 11), знайдена в згорілому житлі другої половини хі ст. По- судина має кулястий корпус з прикрашеною валиками високою циліндричною горловиною діаметром 8 см. висота виробу складає 16 см. корпус орнаментований сімома рядами прямих врізних ліній та п’ятьма рядами хвиль вище. на опуці розміщено пару вушок. на денці при- сутні відбитки грубої тканини перехресного плетіння, що використовувалась замість під- сипки. Посудина світло-сірого кольору, якісно випалена, тісто високої щільності, з домішками дрібного піску. Подібні речі досить рідкісні. Профілюван- ня виробу близьке до матеріалів з автуничів (веремейчик, готун 1995, с. 91, 92), але там переважають горщики значно більшого об’єму. Подібну амфорку було зафіксовано в одному із жител х—хі ст. григорівського поселення (Пет- рашенко 2005, с. 51, рис. 28: 3). Ще один ана- лог такого посуду виявлений при дослідженні подвір’я жидичинського свято-Миколаївського монастиря в луцьку (баюк 2013, с. 179, рис. 5). близькі за профілюванням речі, помилково названі амфорками київського типу, відомі в кописі, на городищі черкасово оршанського району (білорусь), а також неодноразово зафік- совані в друцьку (білорусь), де вони вважають- ся імпортними, завезеними по дніпру чи його притоках (левко 2012, с. 195—196). залишається відкритим питання щодо функ- ціонального призначення амфорок волинського типу. безсумнівно, це глекоподібна посудина об’ємом близько 1 л, з багатим декором, що цілком підходить для столового посуду. наявність вушок свідчить про те, що амфорку могли підвішувати. на чернігівщині горщики об’ємом до 1 л в народі називали «питун», а 1—1,5 л — «молошник», на Полтавщині побутувала назва «кашненя», а на харківщині — «кашник». в посуді такого об’єму зберігали сметану та масло чи варили їжу дітям (Про назви… 2011). на волині побутували неве- ликі підокруглі горщики з невисокими прями- ми вінцями і вушком під назвою «набирахи». їх використовували для збирання, або, як говорять поліщуки, «набирання» ягід (лащук 1992, с. 80, 81). амфорки волинського типу цілком могли використовуватись для подібних потреб, як і для Рис. 9. «св. герасим та лев». фреска з храму св. орфануса в салоніках (хііі ст.) 162 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів приготування їжі, пиття, подавання напоїв до столу та для зберігання продуктів. опрацьовані матеріали демонструють, що в період хі—хііі ст. сільське населення київської русі послуговувалось широким асортиментом гончарних виробів. Поряд з універсальними ку- хонними горщиками використовували посуд спе- ціального призначення. найповніше його репре- зентують різноманітні форми столової кераміки. Профілювання та конструктивні особливості кожної окремої речі чи серії речей продиктовані не лише загальноприйнятими уявленнями про традиційність та спадковість (які теж відіграють неабияку роль), а й інноваціями, що притаманні будь-якому суспільству. форма і розміри гончар- них виробів залежали від практичних потреб та попиту населення. тривалі спостереження за бу- денними процесами, як, наприклад, закипання води чи молока, призвели до зміни форм горщи- ків чи їх елементів. Поява нової конструкції печі вплинула на зміну профілювання верхніх частин посудин. Потреба у водотривкій кераміці зумо- вила перехід від використання поливи в якості оздоблювального матеріалу до вкривання нею лише внутрішньої поверхні. багато факторів, які надзвичайно складно зафіксувати археологічно, безумовно впливають на асортимент та конструк- тивні особливості гончарного посуду. серед них слід зазначити спеціалізовану ремісничу діяль- ність, розвиток та зміну торгівельних зв’язків, моду, індивідуальні вподобання. При досліджен- ні давньоруського соціуму врахувати це досить проблематично. сезонність, обрядовість, невро- жайні роки, забобони могли суттєво впливати на роботу гончарів, призводячи до змін у ході виго- товлення кераміки та асортименті продукції. детальне вивчення гончарних виробів з ура- хуванням особливостей їх конструювання та залягання в культурному шарі суттєво допов- нює характеристику певного соціокультурного утворення, рівня його життя, особливостей ре- месла, торгівлі, культури та побуту. ЛІТЕРАТУРА архангельская, а. в., гладкова, о. в, демин, а. с., илюшин, а. а., капица, ф. с., кириллин, в. М, коротченко, М. а., люстров, М. Ю., Менделе- ева, д. с., Пауткин, а. а, ранчин, а. М. 2008. Ис- тория древнерусской литературы. аналитическое пособие. Москва: языки славянских культур. баюк, в. 2013. археологічні дослідження подвір’я жидичинського свято-Миколаївського монастиря у 2012 р. археологічні дослідження Львівського уні- верситету, 17, с. 175-183. біляєва, с. о., веремейчик, о. М., вознесенська, г. о., готун, і. а., коваленко, в. П., козюба, в. к., Моця, о. П., орлов, р. с., Павленко, с. в., Паньков, с. в. та ін. 2003. Село Київської Русі (за матеріала- ми південноруських земель). київ: Шлях. бобринский, а. а. 1978. Гончарство Восточной Ев- ропы. Источники и методы изучения. Москва: наука. булгаков, в. в. 2010. заключение о результатах исследований византийских амфорных материалов из раскопок поселения софиевская борщаговка в 2010 г. додаток 10. в: казимір, о. М., готун, і. а., григорчук, о. і., грицик, Ю. о., гунь, М. о., кири- ленко, о. с., ковкун, д. М., лозниця, т. в., олек- сієнко, і. а., терещук, к. о. Звіт про роботи Північ- ної експедиції на поселенні Софіївська Борщагівка у 2010 р. на іа нану, 2010/115. веремейчик, о. М., готун, і. а. 1995. колодязі на давньоруських сільських поселеннях. археологія, 4, с. 82-94. возний, і. П. 2010. типологія клейм та орнамен- тація горщиків з території між верхнім сіретом і середнім дністром (х — перша половина хііі ст.). археологія, 4, с. 31-44. Глиняний глечик. 2011. (online). блог олени Щербань (лены солнце). режим доступу: http:// olenasunny.blogspot.com/2011/03/blog-post_2738.html (дата звернення 13 лютого 2018 р.). готун, і. а., гаскевич, д. л., казимір, о. М., ли- сенко, с. д., Петраускас, а. в., Петраускас, о. в. 2007. Поселення між ходосівкою та Лісниками. Дослідження 2003 р. Північна експедиція іа нан україни. Матеріали і дослідження. київ: стилос, 1. готун, і. а., гунь, М. о. 2014. керамічний комп- лекс поселення ходосівка-рославське як показник духовної культури мешканців. наукові записки на- УКМа, 153: теорія історії та культури, с. 40-46. готун, і. а., сергєєва, М. с., гунь, М. о. 2017. Ма- ловідома сторона давньоруського селянського побу- ту (щодо дерев’яних виробів із софіївської борщагів- ки). археологія, 1, с. 34-44. готун, і., Шевцова, л. 1995. автуничі — селище гончарів х—хііі століть. Українське гончарство. За рік 1994, 2, с. 62-76. гунь, М. о. 2013. керамічний комплекс серед- ньовічного поселення ходосівка-рославське. архео- логія і давня історія України, 11, с. 31-46. довженок, в. Й. 1961. Землеробство древньої Русі до середини хііі ст. київ: ан урср. златогорський, о., бардецький, а. 2010. досліджен- ня багатошарового поселення гнідавська гірка біля лу- цька у 2009 р. Materiaіy i Sprawozdania Rzeszowskiego Oњrodka Archeologicznego, XXXI, с. 101-114. казимір, о. М., готун, і. а., терещук, к. о., гри- цик, Ю. о., синиця, є. в., гунь, М. о. 2013. роботи борщагівського загону Північної експедиції. архео- логічні дослідження в Україні 2012 р., с. 200-203. казимір, о. М., готун, і. а., непомящих, в. Ю., осадчий, р. М., колосов, Ю. г., Шахрай, д. о., гунь, М. о., лозниця, т. в., грицик, Ю. о., осипенко, М. с. 2014. Пам’яткоохоронні розкопки у софіївсь- кій борщагівці 2012. археологічні дослідження в Україні 2013 р., с. 151-152. калюк, о. П., сагайдак, М. а. 1988. склад кера- мічної продукції хіі ст. з київського Подолу. архео- логія, 61, с. 36-47. коваль, в. Ю. 2010. Керамика Востока на Руси. Конец іх—хVіі век. Москва: наука. кучера, М. П. 1986. ремесленное производство и сельское хозяйство. керамика. в: артеменко, и. и. (ред.). археология Украинской ССР. киев: наукова думка, 3: раннеславянский и древнерусский перио- ды, с. 446-455. лащук, Ю. 1968. Українські гончарі. київ: ра- дянська україна. лащук, Ю. 1992. народне мистецтво Українсь- кого Полісся. львів: каменяр. левко, о. н. 2012. Южнорусское влияние на древности белорусского Поднепровья IX—XII вв. в: толочко, П. П. (ред.). Матеріальна та духовна 163ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Гунь, М. О. керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення софіївська борщагівка культура Південної Русі. Матеріали Міжнародного польового археологічного семінару, присвяченого 100-літтю від дня народження в. Й. довженка (чер- нігів — Шестовиця, 16—19 липня 2009 р.). київ; чернігів: чнПу імені т. г. Шевченка, с. 191-198. Малороссийские типы (online). 2013. Livejournal. режим доступу: https://humus.livejournal.com/3088626. html (дата звернення 13 лютого 2018 р.). Матейко, к. і. 1959. народна кераміка західних областей Української РСР хіх—хх ст. історико- етнографічне дослідження. київ: ан урср. неделя о самаряныне (online). 2013—2018. ста- рообрядческий сайт «русская вера». режим доступу: http://ruvera.ru/nedelya_o_samaryanyne (дата звер- нення 3 березня 2018 р.). Основні риси традиційної волинської кераміки (ч. 2 — посуд XIX—XX століття) (online). 2018. гончарна майстерня «глечики». режим доступу: http://glechiki.ucoz.ru/publ/osnovni_risi_tradicijnoji_ volinskoji_keramiki_ch_2_posud_xix_xx_stolittja/1-1- 0-6 (дата звернення 13 лютого 2018 р.). Петрашенко, в. а. 1992. керамика іх—хііі вв. сред- него Поднепровья. в: Плетнева, с. а. (ред.). Древнерус- ская керамика. Материалы симпозиума «древнерус- ская керамика», ноябрь 1989 г. Москва: иа ран. Петрашенко, в. а. 2005. Древнерусское село. По материалам поселений у с. Григоровка. киев: иа нану. Пошивайло, о. 1993а. Етногрфія українського гончарства. київ: Молодь. Пошивайло, о. 1993b. ілюстрований словник на- родної гончарної термінології Лівобережної України (Гетьманщина). опішне: українське народознавство. Про назви українських горщиків (online). 2011. блог олени Щербань лены солнце). режим досту- пу: http://olenasunny.blogspot.com/2011/03/blog-post. html (дата зверенення 13 лютого 2018 р.). ржига, в. ф. 1929. Очерки из истории быта до- монгольской Руси. Москва: гиМ. рыбаков, б. а. 1948. Ремесло древней Руси. Моск- ва: ан ссср. розенфельдт, р. л. 1997а. бытовые изделия: де- ревянная тара и посуда. в: рыбаков, б. а. (ред.). ар- хеология. Древняя Русь. Быт и культура. Москва: наука, с. 43-46. розенфельдт, р. л. 1997b. керамика. в: рыбаков, б. а. (ред.). археология. Древняя Русь. Быт и куль- тура. Москва: наука, с. 22-28, 260-267. розенфельдт, р. л. 1997c. осветительные при- боры. в: рыбаков, б. а. (ред.). археология. Древняя Русь. Быт и культура. Москва: наука, с. 10-12. Салоники. Рейд по византийским древностям (online). 2016. Livejournal. режим доступу: https:// nantik7.livejournal.com/108993.html (дата звернення 3 березня 2018 р.) сергєєва, М. с. 1995. керамічні світильники та свічники хі—хVііі cт. із київщини. Українське гон- чарство. За рік 1994, 2, с. 77-92. срезневский, и. и. 1893. Материалы для слова- ря древне-русскаго языка по письменнымь памят- никамь. санкт-Петербург: иан, 1: а—к. срезневский, и. и. 1902. Материалы для слова- ря древне-русскаго языка по письменнымь памят- никамь. санкт-Петербург: иан, 2: л—П. срезневский, и. и. 1912. Материалы для слова- ря древне-русскаго языка по письменнымь памят- никамь. санкт-Петербург: иан, 3: р—я. толочко, П. П., высоцкий, с. а., боровский, я. е., килиевич, с. р., вознесенская, г. а., Мовчан, и. и., харламов, в. а, ивакин, г. Ю., гупало, к. н., сагай- дак, М. а. 1981. новое в археологии Киева (1963— 1978 гг.). киев: наукова думка. уроки без уроков: Почему убегает молоко. 1989. Юный техник, 9, с. 66-67. Шевцова, л. в. 1995. Керамический комп- лекс древнерусского колодца. в: алексеев, в. П., Поляков, г. П., гурьянов, в. н. (ред.). Деснинские древности. Материалы межгосударственной науч- ной конференции, посвященной памяти ф. М. за- верняева. брянск, с. 115-117. The Samaritan at the well, fresco, Via Latina Cata- comb, Rome. Italy, 4th century (online). 2011. Akgim- ages. режим доступу: https://www.akg-images.co.uk/ CS.aspx?VP3 (дата звернення 3 березня 2018 р.). REfEREnCEs Arkhangelskaia, A. V., Gladkova, O. V, Demin, A. S., Ili- ushin, A. A., Kapitsa, F. S., Kirillin, V. M, Korotchenko, M. A., Liustrov, M. Iu., Mendeleeva, D. S., Pautkin, A. A, Ranchin, A. M. 2008, Istoriia drevnerusskoi literatury. Analiticheskoe posobie. Moskva: Iazyki slavianskikh kultur. Baiuk, V. 2013. Arkheolohichni doslidzhennia podvir’ia Zhydychynskoho Sviato-mykolaivskoho monastyria u 2012 r. Arkheolohichni doslidzhennia Lvivskoho universytetu, 17, s. 175-183. Biliaieva, S. O., Veremeichyk, O. M., Voznesenska, H. O., Hotun, I. A., Kovalenko, V. P., Koziuba, V. K., Motsia, O. P., Orlov, R. S., Pavlenko, S. V., Pankov, S. V. ta in. 2003. Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivdennoruskykh zemel). Kyiv: Shliakh. Bobrinskii, A. A. 1978. Goncharstvo Vostochnoi Evropy. Is- tochniki i metody izucheniia. Moskva: Nauka, 1978. Bulgakov, V. V. 2010. Zakliuchenie o rezultatakh issle- dovanii vizantiiskikh amfornykh materialov iz raskopok poseleniia Sofievskaia Borshchagovka v 2010 g. Dodatok 10. V: Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Hryhorchuk, O. I., Hrytsyk, Iu. O., Hun, M. O., Kyrylenko, O. S., Kovkun, D. M., Loznyt- sia, T. V., Oleksiienko, I. A., Tereshchuk, K. O. Zvit pro roboty Pivnichnoi ekspedytsii na poselenni Sofiivska Borshchahivka u 2010 r. NA IA NANU, 2010/115. Veremeichyk, O. M., Hotun, I. A. 1995. Kolodiazi na dav- noruskykh silskykh poselenniakh. Arkheolohiia, 4, s. 82-94. Voznyi, I. P. 2010. Typolohiia kleim ta ornamentatsiia horshchykiv z terytorii mizh verkhnim Siretom i Serednim Dnistrom (х — persha polovyna хIII st.). Arkheolohiia, 4, s. 31-44. Hlynianyi hlechyk (online). 2011. Bloh Oleny Shcherban(Leny’ Solncze). Rezhym dostupu: http://olenasun- ny.blogspot.com/2011/03/blog-post_2738.html (data zvernen- nia 13 liutoho 2018 r.). Hotun, I. A., Haskevych, D. L., Kazymir, O. M., Lysenko, S. D., Petrauskas, A. V., Petrauskas, O. V. 2007. Pose- lennia mizh Khodosivkoiu ta Lisnykamy. Doslidzhennia 2003 r. Pivnichna ekspedytsiia IA NAN Ukrainy. Materialy i doslidzhennia. Kyiv: Stylos, 1. Hotun, I. A., Hun, M. O. 2014. Keramichnyi kompleks poselennia Khodosivka-Roslavske yak pokaznyk dukhovnoi kultury meshkantsiv. Naukovi zapysky NaUKMA, 153: Te- oriia istorii ta kultury, s. 40-46. Hotun, I. A., Serhieieva, M. S., Hun, M. O. 2017. Malovi- doma storona davnoruskoho selianskoho pobutu (shchodo derev’ianykh vyrobiv iz Sofiivskoi Borshchahivky). Arkheolo- hiia, 1, s. 34-44. Hotun, I., Shevtsova, L. 1995. Avtunychi — selyshche hon- chariv х—хIII stolit. Ukrainske honcharstvo. Natsionalnyi kulturolohichnyi shchorichnyk za rik 1994, 2, s. 62-76. Hun, M. O. 2013. Keramichnyi kompleks serednovichnoho poselennia Khodosivka-Roslavske. Arkheolohiia i davnia is- toriia Ukrainy, 11, s. 31-46. Dovzhenok, V. I. 1961. Zemlerobstvo drevnoi Rusi do sere- dyny хIII st. Kyiv: AN URSR. Zlatohorskyi, O., Bardetskyi, A. 2010. Doslidzhennia ba- hatosharovoho poselennia Hnidavska Hirka bilia Lutska u 2009 r. Materiaіy i Sprawozdania Rzeszowskiego Oњrodka Archeologicznego, XXXI, s. 101-114. 164 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Tereshchuk, K. O., Hrytsyk, Iu. O., Synytsia, Ie. V., Hun, M. O. 2013. Roboty Borshcha- hivskoho zahonu Pivnichnoi ekspedytsii. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2012 r., s. 200-203. Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Nepomiashchykh, V. Iu., Os- adchyi, R. M., Kolosov, Iu. H., Shakhrai, D. O., Hun, M. O., Loznytsia, T. V., Hrytsyk, Iu. O., Osypenko, M. S. 2014. Pam’iatkookhoronni rozkopky u Sofiivskii Borshchahivtsi 2014. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2013 r., s. 151-152. Kaliuk, O. P., Sahaidak, M. A. 1988. Sklad keramichnoi produktsii хII st. z kyivskoho Podolu. Arkheolohiia, 61, s. 36- 47. Koval, V. Iu. 2010. Keramika Vostoka na Rusi. Konets іх— хVіі vek. Moskva: Nauka. Kuchera, M. P. 1986. Remeslennoe proizvodstvo i selskoe khoziaistvo. Keramika. In: Artemenko, I. I. (ed.). Arkheologiia Ukrainskoi SSR. Kiev: Naukova dumka, 3: Ranneslavianskii i drevnerusskii periody, s. 446-455. Lashchuk, Iu. 1968. Ukrainski honchari. Kyiv: Radianska Ukraina. Lashchuk, Iu. 1992. Narodne mystetstvo Ukrainskoho Polissia. Lviv: Kameniar. Levko, O. N. 2012. Iuzhnorusskoe vliianie na drevnosti Be- lorusskogo Podneprovia IX—XII vv. V: Tolochko, P. P. (ed.). Materialna ta dukhovna kultura Pivdennoi Rusi. Materialy Mizhnarodnoho polovoho arkheolohichnoho seminaru, prys- viachenoho 100-littiu vid dnia narodzhennia V. I. Dovzhenka (Chernihiv — Shestovytsia, 16—19 lypnia 2009 r.). Kyiv; Chernihiv: ChNPU imeni T. H. Shevchenka, s. 191-198. Malorossiiskie tipy (online). 2013. Livejournal. Rezhym dostupu: https://humus.livejournal.com/3088626.html (data zvernennia 13 liutoho 2018 r.). Mateiko K. I. 1959. Narodna keramika zakhidnykh ob- lastei Ukrainskoi RSR хіх—хх st. Istoryko-etnohrafichne doslidzhennia. Kyiv: AN URSR. Nedelya o samaryany’ne (online). 2013—2018. Staroobry- adcheskij sajt «Russkaya vera». Rezhim dostupu: http://ru- vera.ru/nedelya_o_samaryanyne (data zvernennya 3 berezn- ya 2018 r.). Osnovni rysy tradytsiinoi volynskoi keramiky (ch. 2 — po- sud XIX—XX stolittia) (online). 2018. Honcharna maisternia «Hlechyky». Rezhym dostupu: http://glechiki.ucoz.ru/publ/os- novni_risi_tradicijnoji_volinskoji_keramiki_ch_2_posud_xix_ xx_stolittja/1-1-0-6 (data zvernennia 13 liutoho 2018 r.). Petrashenko, V. A. 1992. Keramika іх—хііі vv. Sred- nego Podneprovia. In: Pletneva, S. A. (ed.). Drevnerusskaia keramika. Materialy simpoziuma «Drevnerusskaia kerami- ka», noiabr 1989 g. Moskva: IA RAN. Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoe selo. Po materi- alam poselenii u s. Grigorovka. Kiev: IA NANU. Poshyvailo, O. 1993a. Etnohrfiia ukrainskoho honcharstva. Kyiv: Molod. Poshyvailo, O. 1993b. Iliustrovanyi slovnyk narodnoi hon- charnoi terminolohii Livoberezhnoi Ukrainy (Hetmanshchy- na). Opishne: Ukrainske narodoznavstvo. Pro nazvy ukrainskykh horshchykiv (online). 2011b. Bloh Oleny Shcherban (Leny Solncze). Rezhym dostupu: http://ole- nasunny.blogspot.com/2011/03/blog-post.html (data zverenen- nia 13 liutoho 2018 r.). Rzhiga, V. F. 1929. Ocherki iz istorii byta do-mongolskoi Rusi. Moskva: GIM. Rybakov, B. A. 1948. Remeslo drevnei Rusi Moskva: AN SSSR. Rozenfeldt, R. L. 1997a. Bytovye izdeliia: dereviannaia tara i posuda. In: Rybakov, B. A. (ed.). Arkheologiia. Drevni- aia Rus. Byt i kultura. Moskva: Nauka, s. 43-46. Rozenfeldt, R. L. 1997b. Keramika. In: Rybakov, B. A. (ed.). Arkheologiia. Drevniaia Rus. Byt i kultura. Moskva: Nauka, s. 22-28. Rozenfeldt, R. L. 1997c. Osvetitelnye pribory. In: Rybakov, B. A. (ed.). Arxeologiya. Drevnyaya Rus. Byt i kultura. Mosk- va: Nauka, s. 10-12. Saloniki. Rejd po vizantijskim drevnostyam (online). 2016. Livejournal. Rezhym dostupu: https://nantik7.livejournal. com/108993.html, (data zvernennia 3 bereznya 2018 r.). Serhieieva, M. S. 1995. Keramichni svitylnyky ta svich- nyky хі—хVііі ct. iz Kyivshchyny. Ukrainske honcharstvo. Za rik 1994, 2, s. 77-92. Sreznevskii, I. I. 1893. Materialy dlia slovaria drevne- russkago iazyka po pismennym pamiatnikam. Sankt-Peter- burg: IAN, 1: A—K. Sreznevskii, I. I. 1902. Materialy dlia slovaria drevne- russkago iazyka po pismennym pamiatnikam Sankt-Peter- burg: IAN, 2: L—P. Sreznevskii, I. I. 1912. Materialy dlia slovaria drevne- russkago iazyka po pismennym pamiatnikam. Sankt-Peter- burg: IAN, 3: R—Ia. Tolochko, P. P., Vysotskii, S. A., Borovskii, Ia. E., Kilievich, S. R., Voznesenskaia, G. A., Movchan, I. I., Kharlamov, V. A, Ivakin, G. Iu., Gupalo, K. N., Sagaidak, M. A. 1981. Novoe v arkheologii Kieva (1963—1978 gg.). Kiev: Naukova dumka. Uroki bez urokov: Pochemu ubegaet moloko. 1989. Iunyi tekhnik, 9, s. 66-67. Shevtsova, L. V. 1995. Keramicheskii kompleks drevnerusskogo kolodtsa. In: Alekseev, V. P., Poliakov, G. P., Gurianov, V. N. (ed.). Desninskie drevnosti. Materialy mezh- gosudarstvennoi nauchnoi konferentsii posviashchennoi pa- miati F. M. Zaverniaeva. Briansk: b.v., s. 115-117. The Samaritan at the well, fresco, Via Latina Catacomb, Rome. Italy, 4th century (online). 2011. Akgimages. режим доступу: https://www.akg-images.co.uk/CS.aspx?VP3 (дата звернення 3 березня 2018 р.). M. O. Gun ceraMIc asseMblaGe of the old russIan horIzon of sofIevska borshchaGIvka settleMent (on the materials of excavations 2008—2013) The specificity of the vessels reveals various infor- mation, first of all about the life of the ancient popula- tion. Therefore the study of the ceramic assemblage of the Kiev neighborhoods allows not only to draw paral- lels between the peculiarities of the living model of the villagers and the inhabitants of the capital, but also to understand more deeply the social processes that took place during the times of the Kievan state. The pottery collection from the settlement of Sofi- ivska Borshchahivka represents a wide assortment of wares from the 11th—13th centuries, which were used as a tare, for cooking, and for dining. The ceramics for storage of supplies are represented a few fragments, which are probably due to various reasons: living con- ditions, use of alternative containers, etc. Kitchen pots show not only the versatility of such vessels but also the changes in its typological and morphological char- acteristics for a long time. Inviting of ethnographic materials made it possible to reconstruct the specific of using of certain vessels in everyday life, as well as to clarify the function of their individual morphological elements. The study of the ceramic collections allowed to un- derstand the organization of pottery crafts, certain fea- tures of spiritual culture, traditions and innovations of the society, and at least investigated some aspects of everyday life of the Kiev neighborhoods population of the 11th—13th centuries. keywords: cookware, container, tableware, pottery, settlement, Sofievska Borshchagovka, archeology. Одержано 23.03.2018 ГУНь Мар’яна Олександрівна, аспірантка, кну імені тараса Шевченка, вул. володимирська, 60, київ, 01033, україна, gunmaryana@meta.ua. Gun Maryana oleksandryvna, post-graduate student, the Taras Shevcenko National University, Volodymyrska str., 60, Kiev, 01033, Ukraine, gunmaryana@meta.ua.

Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008—2013 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси