"Для рідного краю і народу…"

Статтю присвячено життю та діяльності Д.К. Заболотного, видатного українського епідеміолога, президента Всеукраїнської академії наук (ВУАН) (1928–1929), засновника Інституту мікробіології та вірусології НАН України....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Руда, С.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2018
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Історія науки і техніки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162494
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	"Для рідного краю і народу…" / С.П. Руда // Наука та наукознавство. — 2019. — № 1 (103). — С. 133-146. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-162494
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1624942020-01-10T01:26:36Z "Для рідного краю і народу…" Руда, С.П. Історія науки і техніки Статтю присвячено життю та діяльності Д.К. Заболотного, видатного українського епідеміолога, президента Всеукраїнської академії наук (ВУАН) (1928–1929), засновника Інституту мікробіології та вірусології НАН України. Статья посвящена жизни и деятельности Д.К. Заболотного, выдающегося украинского эпидемиолога, президента Всеукраинской академии наук (ВУАН) (1928–1929), основателя Института микробиологии и вирусологии НАН Украины. The article is devoted to the life and work of Danylo Zabolotny, a prominent Ukrainian epidemiologist, President of the All-Ukrainian Academy of Sciences (AUAS) (1928–1929), the founder of the Institute of Microbiology and Virology of the National Academy of Sciences of Ukraine. 2018 Article "Для рідного краю і народу…" / С.П. Руда // Наука та наукознавство. — 2019. — № 1 (103). — С. 133-146. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162494 579.2(091)(477) uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки і техніки Історія науки і техніки
spellingShingle	Історія науки і техніки Історія науки і техніки Руда, С.П. "Для рідного краю і народу…" Наука та наукознавство
description	Статтю присвячено життю та діяльності Д.К. Заболотного, видатного українського епідеміолога, президента Всеукраїнської академії наук (ВУАН) (1928–1929), засновника Інституту мікробіології та вірусології НАН України.
format	Article
author	Руда, С.П.
author_facet	Руда, С.П.
author_sort	Руда, С.П.
title	"Для рідного краю і народу…"
title_short	"Для рідного краю і народу…"
title_full	"Для рідного краю і народу…"
title_fullStr	"Для рідного краю і народу…"
title_full_unstemmed	"Для рідного краю і народу…"
title_sort	"для рідного краю і народу…"
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Історія науки і техніки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162494
citation_txt	"Для рідного краю і народу…" / С.П. Руда // Наука та наукознавство. — 2019. — № 1 (103). — С. 133-146. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT rudasp dlârídnogokraûínarodu
first_indexed	2025-07-14T15:01:45Z
last_indexed	2025-07-14T15:01:45Z
_version_	1837635004384935936
fulltext	ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 133 © РУДА С.П., 2019 УДК 579.2(091)(477) С.П. РУДА, доктор історичних наук, професор, професор кафедри філософії та історії науки і техніки, Державний університет інфраструктури та технологій, e-mail: svetlana.ruda@yahoo.com «ДЛЯ РІДНОГО КРАЮ І НАРОДУ…» Статтю присвячено життю та діяльності Д.К. Заболотного, ви- датного українського епідеміолога, президента Всеукраїнської акаде- мії наук (ВУАН) (1928–1929), засновника Інституту мікробіології та вірусології НАН України. Охарактеризовано ситуацію всередині ВУАН наприкінці 20-х років ХХ століття в умовах посилення політич- ного тиску на неї, а також причини обрання саме Д.К. Заболотного на посаду президента Академії. Надано докладні біографічні відомості про Д.К. Заболотного, зокрема про його наукову діяльність у галузі епідеміології та участь у наукових експедиціях до обрання на посаду президента ВУАН. На базі першоджерел продемонстровано, що прези- дентство Д.К. Заболотного припало на складний для Академії наук Ук раїни час, коли радянська влада почала активно втручатися в її життя. Висвітлено діяльність Д.К. Заболотного, пов’язану з органі- зацією мікробіологічного інституту. Ключові слова: Всеукраїнська академія наук, Президія Всеукраїнської академії наук, президент, Наркомат освіти, мікробіологічний інститут. У другій половині 20-х рр. минулого століття посилився політичний тиск на Всеукраїнську академію наук (ВУАН). 31 грудня 1927 р. Політбюро ЦК КП(б)У доручило Нар- комосу переглянути склад обраних за останні п’ять років членів Академії та вилучити «всі ворожі елементи». Для ознайомлення зі станом справ у ВУАН було створено спе- ціальну комісію під головуванням завідуючого Укрголов- наукою Ю.І. Озерського із залученням представників громадських та професійних організацій. Комісія, яка працювала впродовж січня-лютого 1928 р., ревізувала не тільки господарчу і фінансову частину роботи Академії, а й її наукову діяльність, хоча «обстежувачі» за своєю нау- ковою кваліфікацією були нижче від обстежуваних. Згід- 134 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103) С.П. Руда но з висновками, зробленими комісією, в діяльності Президії ВУАН було виявлено «цілковиту неправильність» керівничої організації та господарчої роботи: «Спільне зібрання не являлося керуючим органом Академії наук, не обмірковувало центральних питань політики і завдань радянської влади та її органа НКО, а ні найважливіших справ самої Академії <…> займалося пе- реважно дріб’язковими справами, а в питаннях принципіяльного організа- ційного та політичного характеру не було достатньо проінформовано і тому часто приймало пропозиції верхівки без належної критичної оцінки їх не- радянського характеру». Президія, обрана ще в 1921 р., на думку комісії фактично не існувала, не залишивши за 6 років жодного протоколу засі- дань. Управа, на чолі якої стояв С.О. Єфремов, не була затверджена розпо- рядженням Наркомосу як керуюча установа Академії, але самовільно при- брала до рук всю владу і виконувала всі функції Президії. Остаточним висновком став такий: «Створена в умовах гетьманського режиму, ВУАН з початку свого існування стала і залишилася і досі притулком і осередком консолідації, з одного боку — збанкрутованих соціяльно груп українсь- кої буржуазно-націоналістичної інтелігенції (передовсім есерів), з другого боку — кадетсько-монархічних кіл, російських та реакційних кіл бувшої уні верситетської професури» [1]. Вважаючи, що вибори до ВУАН відбувалися неправильно, оскільки во- ни проходили поза увагою широкої громадськості і не подавалися на за- твердження Наркомату освіти УСРР, Ю.І. Озерський подав Наркому освіти УСРР М.О. Скрипнику пропозиції щодо корегування складу академі ків: 1) За втечу за кордон і неповернення А.В. Старкова, С.П. Тимошенка, Ф.В. Та- рановського та О.О. Ейхенвальда не затверджувати на посаді академіків. 2) За неподання біографічних матеріалів В.П. Перетца, К.В. Харламповича, В.І. Вернадського, І.Я. Горбачевського, С.Г. Навашина, М.В. Павлову, О.П. Карпінського, В.А. Стеклова, С.Ф. Ольденбурга, П.К. Козлова, А. Мейє, О. Брока та І. Полівку позбавити права бути членами академії. 3) Для вирі- шення питання щодо подальшого існування в складі академії отримати додаткові відомості від таких осіб: В.Е. Грабаря, Ф.І. Шміта, І.І. Шмальгау- зена, Л.М. Яснопольського, С.І. Солнцева (їх ставлення до української куль- тури), О.О. Малиновського (за що був у таборі особливого призначення), О.П. Новицького, О.В. Чепурківського (за що були вислані), В.Г. Шапошні- кова (за що їх хотіли вислати), М.В. Птухи (за що був арештований), С.О. Єф- ремова (чи друкує за кордоном свої видання), В.І. Липського, Ф.І. Мі щенка (які наукові праці видали за останні роки), С.С. Дніпрянсь кого (з’ясувати його громадську і політичну позицію) [2]. Невдоволення владних органів викликали здебільшого С.О. Єфремов та А.Ю. Кримський, тоді як В.І. Липського ще у 1926 р. було визнано «по- літично інертним». На наступних виборах вважалося за необхідне переоб- рання всього керівництва академії, і ключовою фігурою тут була кандида- тура президента. На початку 1928 р. до ЦК ВКП(б) надійшла пропозиція ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 135 «Для рідного краю і народу…» ЦК ВКП(б) України з рекомендацією обрати на цю посаду М.С. Грушев- ського [3]. Проте обстеження діяльності ВУАН, проведене Наркомосом, пе- реконало його керівництво у необхідності відхилення цієї кандидатури. На думку Наркомату освіти, за останні місяці боротьба, що велася поперед- ні два роки між двома основними академічними групами (з одного боку, С.О. Єфремова та А.Ю. Кримського, з іншого — М.С. Грушевського та П.А. Тутковського), загострилася, що заважало нормальній течії наукової ро- боти. Тому, як було вирішено, «завданням сучасного моменту є боротьба з тим груповим розподілом академіків, боротьба проти гегемонії тих чи ін- ших груп з двох борючихся, неприпущення того, щоб та чи інша група із двох, по суті ворожнечих радвладі угрупувань, могла захопити керівни- цтво ВУАН в свої руки і зробити її плацдармом для дальшої організації сил про ти диктатури пролетаріату» [1]. Президентом академії повинна стати людина нейтральної позиції, яка б не належала до жодної з названих груп. Вибір пав на академіка Д.К. Заболотного, який не брав участі в акаде- мічних сварах, тим більше що на той час він працював у Петербурзі. Украї- нець за народженням, селянин-кріпак за походженням, освічена людина, що закінчила два університети, знала грецьку, латинську, французьку, ан- глійську і німецьку, вчений, який вже заслужив світове визнання, і до того ж доброзичлива людина, яка добре знає і любить літературу та мистецтво — все це свідчило про доцільність вибору, основаного на врахуванні всіх пери- петій життя вченого. Народився Данило Кирилович Заболотний 28 грудня 1866 року в селі Чоботарка Ольгопільського повіту Подільської губернії (нині Вінницька область), в невеличкій хатинці селянина-кріпака. Дитинство його було не- легким: разом із молодшим братом Іванком він допомагав батькові на полі, на городі, на косовиці та при збиранні хлібів. А коли Данилкові виповнило- ся 11 років, батько помер, і на зміну дитинству прийшло сирітство. Завдяки допомозі дядька по матері, викладача природознавства, родина виїхала до Ростова-на-Дону, де хлопець навчався в прогімназії, виявивши здібності до навчання і любов до природи. Подальшу освіту юнак продовжив у Одесі, у Рішельєвській гімназії, після закінчення якої у 1885 р. став студентом при- родничого відділу фізико-математичного факультету Новоросійського уні- верситету. Захоплення наукою не завадило Заболотному брати участь у студентських заворушеннях, протестах проти заходів уряду стосовно укра- їнської мови та університетської автономії. У 1889 р. Данило Заболотний за участь у студентській сходці, організованій на підтримку звільнених з уні- верситету політично активних студентів, опинився в камері-одиночці № 35 Одеської в’язниці. Після трьох місяців перебування у вологих стінах тюрем- ного замку він захворів на гострий поліартрит, що врятувало його від за- слання на каторгу до Сибіру. На прохання родичів та прогресивної профе- сури, зокрема І.І. Мечникова, Данила Заболотного звільнили, залишивши під наглядом поліції та виключивши з університету без права вступу. Після 136 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103) С.П. Руда дов гих домагань тільки у 1891 р. йому дозволили скласти екстерном іспити в Новоросійському університеті, які він витримав блискуче, отримавши за свою дипломну роботу диплом першого ступеня і звання кандидата при- родничих наук [4]. Залишившись без матеріальних засобів існування, Д. Заболотний спо- чатку заробляв приватними уроками, поки йому на допомогу не прийшли старші колеги — І.І. Мечников, М.Ф. Гамалія та Я.Ю. Бардах. «Втративши мож- ливість проводити роботу в університетських лабораторіях, я знайшов при- тулок на заснованій незадовго до того І.І. Мечниковим бактеріологіч ній станції. Тут почалася моя наукова робота», — згадував пізніше Д.К. Заболот- ний у своїй «Автобіографії» [5, с. 11]. На Одеській бактеріологічній станції він виконував свою дипломну роботу «Про мікробів снігу» (1891), з’ясовував причини світіння одеських лиманів, механізм утворення цілющої лиманної грязі, санітарне значення одеських полів зрошення, розпочав пошук раціо- нальних методів боротьби зі збудником холери. Отже, вже у перший період перебування в Одесі Д.К. Заболотний сформувався як вчений-мікробіолог. Обравши основним напрямом досліджень боротьбу зі збудниками не- безпечних захворювань людини, Д.К. Заболотний відчував потребу попов- нити знання в галузі медицини. Восени 1891 р. він переїхав до Києва, де вступив до третього курсу медичного факультету Київського університету. З ним приїхала молода дружина, Людмила Владиславівна Радецька, яка за- лишила забезпечене життя у заможній одеській родині і розділяла з чолові- ком труднощі та радощі скромного подружнього життя. В університеті, на кафедрі професора В.В. Підвисоцького, Д.К. Заболотний продовжив робо- ту з випробування протихолерної вакцини, розпочату в Одесі. Лабораторні досліди на тваринах пройшли успішно, настала черга випробувати цей засіб на людині. Д.К. Заболотний і асистент кафедри І.Г. Савченко після введен- ня собі послабленої протихолерної вакцини випили по 0,2 мл живої віру- лентної культури холерного вібріона. Ризикований дослід, після якого са- мопочуття дослідників залишалося задовільним, довів доцільність захисту людини від холерної інфекції шляхом введення послабленої культури холе- ри in vitro (через рот). Після закінчення Київського університету Д.К. Заболотний впродовж 1984—1985 рр. працював лікарем-епідеміологом Подільської губернії. Міс- це призначення молодий лікар обрав не тільки з тієї причини, що його рідне село Чоботарка входило до складу цієї губернії, а й тому, що на цій території досить часто виникали небезпечні вогнища холери та дифтерії. Переїжджа- ючи з повіту до повіту, він вивчав умови виникнення та перебігу цих захво- рювань, заснував у Кам’янці-Подільському бактеріологічну лабораторію, де досліджував отриманий від хворих матеріал. Д.К. Заболотний обстоював необхідність систематичного обстеження населення для виявлення хворих, підозрілих на захворювання холерою та їх ізоляції. Його діяльність значною мірою сприяла ліквідації епідемії холери на Поділлі. ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 137 «Для рідного краю і народу…» В березні 1895 р. Д.К. Заболотного було призвано до військової служби, яку він почав відбувати як молодший лікар розташованого у Києві 132-го Бендерського полку. Незабаром його направили до Київського військового госпіталю для вдосконалення, під час якого він відновив контакти з В.В. Під- висоцьким і отримав посаду позаштатного помічника прозектора при кафед- рі загальної патології Київського університету. Працюючи на кафедрі, За- болотний вивчав особливості збудників черевного тифу, газової гангрени, звернувся до розв’язання проблем епідеміології чуми, важливе значення для чого мала участь у протичумних експедиціях. Першою з них стала екс- педиція до Індії, де у 1896 р. спалахнула епідемія чуми. Декілька країн пос- лали свої експедиції до Бомбея, російську очолив професор Київського університету В.К. Високович, а Д.К. Заболотного призначили його поміч- ником. За три місяці роботи було отримано важливі результати стосовно епідеміології чуми. Щоб дослідити деякі аспекти масового розповсюджен- ня цієї хвороби, Д.К. Заболотний з Бомбея поїхав до Саудівської Аравії, а після цього за запрошенням І.І. Мечникова працював кілька місяців у Па- рижі, в Інституті Пастера, обробляючи привезені матеріали. Активна участь Д.К. Заболотного в протичумних експедиціях забезпе- чила йому широке визнання, і в 1898 р. його запросили читати курс бакте- ріології в Петербурзькому жіночому медичному інституті. Успіх першого спеціального курсу з бактеріології, складеного Заболотним, призвів до ор- ганізації при цьому інституті першої в Росії кафедри медичної бактеріо- логії. В цьому ж році Д.К. Заболотний здійснив експедицію до Монголії, під час якої розробив гіпотезу про існування в природі ендемічних осе ред- ків чуми, в яких вона перебуває під час затухання епідемій. У 1911 р., керу- ючи російською експедицією з вивчення легеневої чуми в Маньчжурії, він знайшов нові докази на користь своєї гіпотези, встановивши зв’язок між спа лахами чуми серед людей і епізоотіями серед диких гризунів тарбаганів. Та кож ним вперше було встановлено можливість передачі зарази від тарба- ганів до людей через ектопаразитів (бліх). Теоретичні положення вченого про роль диких гризунів у епідеміології чуми знайшли підтвердження у сві- товій науці. Впродовж 30 років працював Д.К. Заболотний в Петербурзі, але ніколи не забував Україну, приїжджав до Києва, рідного села Чоботарки, Одеси. В Одесі у 1910 р. він разом із В.К. Високовичем організовував заходи для бо- ротьби з чумою, а в 1919—1922 рр. очолив комісію з вивчення висипного тифу. У 1920 р. при Одеській медичній академії він заснував першу в країні та в світі кафедру епідеміології [6]. В 1922 р. він став академіком ВУАН. В 1923 р. Д.К.Заболотний повернувся до Петербургу в зв’язку з обранням його завідувачем кафедри мікробіології та епідеміології Військово-медичної академії. В 1923 р. його обрали членом-кореспондентом, а в 1929 р. — дійс- ним членом Академії наук РРФСР. Але розбудова науки в Україні потребу- вала його участі, і 14 квітня 1928 р. він записав у щоденнику: «Збираюся ще 138 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103) С.П. Руда на рік на Україну в надії на те, що зможу там попрацювати для рідного краю і народу» [7, c. 97]. Колеги з ВУАН прихильно поставилися до кандидатури Д.К. Забо- лотного, зокрема С.О. Єфремов у своєму щоденнику зазначив: «На Пре- зидента вони ведуть ніби Заболотного — людину нам мало відому, хоча, зда- ється, й не одіозну», і далі: «Заболотний — гарна, здається, людина <…> а щодо свого висування на Президента заявив, що погодиться, якщо його кандидатуру поставить Академія, а не уряд» [8, с. 616, 622]. 3-го травня 1928 р. на засіданні Ради ВУАН по вулиці Короленка (нині Володимирська), 54, академіка Д.К. Заболотного за результатами голосування (39 голосів — за, 1 — утримався, проти голосів не було) обрали президентом ВУАН [9]. Вибори вперше були прилюдними, а в голосуванні окрім академіків брали участь семеро партійців. Віце-президентом обрали К.Г. Воблого (30 голо- сів — за, 5 — проти і 5 — утрималися). Коли ж на посаду неодмінного секре- таря було обрано А.Ю. Кримського (25 голосів — за, 8 — проти і 6 — утрима- лися), партійці демонстративно залишили зал і вибори було припинено [10]. 15 травня Колегія НКО УСРР затвердила кандидатури Д.К. Заболот ного та К.Г. Воблого, а затвердження кандидатури А.Ю. Кримського визнала за не- можливе [11]. На посаду неодмінного секретаря було «тимчасово» призна- чено О.В. Корчака-Чепурківського, який обіймав її до 1939 р. Президентство Д.К. Заболотного припало на складний час для Україн- ської академії наук: радянська влада почала активно втручатися в її життя. 26 червня 1928 р. на закритому засіданні Політбюро ЦК КП(б)У обговорю- валася політична тактика щодо української інтелігенції, зокрема це стосу- валося ВУАН. Було створено спеціальну комісію за участю голови Нарко- мату внутрішніх справ В.А. Балицького, що стало початком відкритих репресивних заходів проти українських науковців [12]. Замість Спільного зібрання за участю всіх дійсних членів Академії тепер нею мали керувати Президія (президент, неодмінний секретар і два члени) і Рада ВУАН, до якої окрім академіків входили представники Наркомату освіти з вирішальним голосом. До керівництва Академії увійшли комуністи та особи з нейтраль- ними або про партійними поглядами. Раднарком УСРР запровадив новий порядок виборів до Академії, визнавши за потрібне долучати до них «ши- рокі кола наукових робітників, наукової суспільності та широкі робітни чо- селянські маси» [13]. Новий поворот у політиці партії відмітив у своєму щоденнику С.О. Єф- ремов: «Значить боротьба з Академією в нову вступає фазу. Була фаза гру- бого примусу — нічого не вийшло; прийшла по тому фаза газетного цьку- вання й наклепів — ніякого вражіння це не викликало; тепер організовують громадську думку» [8, c. 655]. Наслідком такої політики стали результати виборів 29 червня 1929 р., що призвели до початку суттєвих змін в осо- бо вому складі ВУАН. Вперше посади академіків посіли політичні діячі: ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 139 «Для рідного краю і народу…» М.О. Скрипник, О.Г. Шліхтер, В.П. Затонський, М.І. Яворський. Виступа- ючи в кінці року на засіданні Київського окружкому КП(б)У, представник Укрнауки Наркомату освіти в Києві Л.М. Левицький підсумував результа- тивність нового підходу до академічних виборів: «Обрання наукових робіт- ників довело нам наявно, що зараз до Академії наук можна провести без особливих труднощів кандидатури, які нам потрібні. Ми це використали і частину партійних товаришів туди всунули і постарались розбити те родин- не оточення, яке там було <…> Там де по суті раніш був штаб контрреволю- ційної інтелігенції на чолі з академіками Кримським і Єфремовим, де був офіційний осередок тої організації, яку викрито, — там стоїть міцно наша нога й ми свої позиції поглиблюємо далі» [14]. «Поглиблення позицій» проходило вельми активно. А.Ю. Кримського звільнили з усіх адміністративних посад — не тільки неодмінного наукового секретаря ВУАН, а й голови історично-філологічного відділу, директора Інс- титуту української наукової мови. Влітку 1929 р. були заарештовані спів- робітники цього інституту В.М. Ганцов, О.Т. Андрієвська, Г.К. Голоскевич та В.К. Дем’янчук і названий син академіка Кримського М.З. Левченко, який виконував обов’язки його вченого секретаря [15]. Проте А.Ю. Кримського розглядали як виконавця волі С.О. Єфремова, авторитет якого в академії становив найбільшу загрозу для Укрнауки та партійного апарату, і це вима- гало від влади ще більш рішучих дій. Кампанія проти «єфремовщини» швидко набирала обертів. Перш за все публікацію статті С.О. Єфремова, надрукованої 25 липня 1928 р. в га- зеті «Діло», було визнано спрямованою проти державної політики сто сов- но ВУАН, і від Президії академії вимагали його суворого осудження. Згід- но з проектом рішення в цій справі, підготовленим Політбюро ЦК КП(б)У 21 вересня 1928 р., стаття Єфремова оголошувалася «відкритим контр ре- волюційним виступом», преса мала розпочати його дискредитацію в очах широких мас інтелігенції, після чого визнавалося за необхідне висла ти його за межі України. Проте цього разу позбавитися від С.О. Єфремова не вда лося, оскільки Президія на чолі з Д.К. Заболотним стала на його захист. Незважаючи на категоричну вимогу, висловлену комісаром освіти УСРР М.О. Скрипником, резолюція Президії була не такою суворою, як чекали. Компромісним був її початок, в якому виступ С.О. Єфремова в пресі за- суджувався, але постановочна частина виглядала занадто поблаж ливою: «Приймаючи на увагу заяву акад. С.О. Єфремова про його лояльне відно- шення до Радянської влади, готовність виконувати усі обов’язки радянсько- го громадянина, надалі працювати на користь радянської науки і рішуче утримуватись од таких виступів, Президія Академії вважає інцидент цілком вичерпаним» [16]. Таке ставлення колег до опального академіка не могло задовольнити владні структури, які вважали, що «недооцінка виступу Єф- ремова є по суті солідаризація з ним». І хоча його було позбавлено всіх ке- 140 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103) С.П. Руда рівних посад в академії, 4 травня 1929 р. М.О. Скрипник знову закликав Державне політичне управління звернути на нього увагу, і 21 липня 1929 р. С.А. Єфремова було заарештовано. Отже, обов’язки президента за часів посилення тоталітарного режиму і активної «совєтізації» наукової спільноти були нелегкими. Після обрання у 1928 р. нового складу керівництва ВУАН С.О. Єфремов зазначив у щоден- нику: «Нова Президія проводить справу досить уміло. З Воблого добрий доповідник, з Заболотного незгірший голова. Він уміє держати Зібрання в руках і не дозволяє дуже розволікатися в довгих балачках» [8, c. 658]. На жаль, наступні події показали, що така стримана, інтелігентна, поміркована людина, якою був Д.К. Заболотний, не завжди могла здобути перемогу в боротьбі з левіафаном держави. Внутрішні протиріччя в академії нелегко було пригасити, адже президентові доводилося вирішувати проблеми мо- рально-етичного характеру, зокрема такі, що нині називаються «міжнаціо- нальними конфліктами». Як згадував М.О. Семашко, Заболотний «був українцем, але ніколи не був шовіністом <…> нездоровий шовіністичний чад, що пройшов навіть крізь стіни Української академії, не торкнувся За- болотного: він ясно і твердо ставився до національного питання» [17, с. 2]. Не розділяв він людей і за становою приналежністю, що допомагало йому налагоджувати добрі стосунки поза межами академії. Справжній «народний президент», Д.К. Заболотний виступав перед шахтарями Донбасу, робочи- ми київського заводу «Арсенал», працівниками майстерень Південно-За- хідної залізниці, розповідаючи про здобутки академії [7]. Здібність до пи- сання науково-популярних праць сприяла його віртуальним контактам із селянами, задля яких він створював статті «Оздоровлення села: Поширення заразних захворювань», «Мікроби і підвищення врожайності», «Мікроби на службі здоров’я» та інші. На думку академіка Заболотного, «розвиток науки в країні виявляється не лише в успіхах і завоюваннях окремих осіб, хоч би вони були й видатні, але й у міцній організації наукових закладів, інститутів, лабораторій і в за- гальному напрямі дослідницької роботи» [цит. за 4, с. 40]. За час його пре- зидентства було організовано низку інституцій природознавчого, техніч но- го та економічного напрямів. Зокрема, при І-му, історично-філологічному Відділі в 1928 р. почала працювати Комісія старої історії України; при Етно- графічній комісії було затверджено Кабінет національних меншостей. Най- більші зміни сталися у складі ІІ-го, фізично-математичного Відділу. Впро- довж 1928 р. при ньому було засновано Музей акліматизації під керівни- цтвом М.Ф. Кащенка; при кафедрі біології сільськогосподарських рослин, якою керував Є.П. Вотчал, розпочала роботу Комісія для вивчення сортів сільськогосподарських рослин; при Комісії прикладної математики було створено Вирахувально-креслярське бюро; відкрилися дві нові лаборато- рії — Хімічна під керівництвом В.О. Плотникова та Хіміко-технологічна, якою керував В.Г. Шапошников. В 1929 р. при ІІ-му Відділенні було засно- ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 141 «Для рідного краю і народу…» вано першу морську гідрофізичну станцію на Чорному морі під керівни- цтвом В.В. Шулейкіна; організовано кафедру інженерних споруд з елект- розварювальною лабораторією на чолі з Є.О. Патоном; створено Інститут будівельної механіки. У складі ІІІ-го, соціально-економічного Відділу в 1928 р. розпочала роботу Комісія для виучування радянського права (керів- ник А.Е. Кристер), а при ній — Секція кримінального радянського права під головуванням О.О. Малиновського. Значну увагу приділяв Д.К. Заболотний організації омріяного ним мік- робіологічного інс титуту. Він знав, що спроба заснування такого інституту при Українській академії наук вже мала місце. Його вперше в Україні заду- мав створити патоморфолог та мікробіолог Ф.З. Омельченко. Федір Захаро- вич Омельченко народився 21 лютого 1865 р. в м. Кролевець Чернігівської губернії (нині Сумська обл.), в родині службовця. В 1885 р. вступив до ме- дичного відділення Київського університету, де навчався у П.І. Перемежка, Г.М. Мінха, В.В. Підвисоцького. У 1892 р. захистив докторську дисертацію у Петербурзькій військово-медичній академії, після чого працював у Ми- колаївському військовому госпіталі та за власні кошти обладнав мікро- біологічну лабораторію, назвавши її «Мікробіоло гічний інститут» [18]. У 1918 р. Ф.З. Омельченко повернувся в Україну, вступив до Українського на- укового товариства (УНТ) і в 1920 р. під його егідою влаштував «Мікробіо- логічний інститут» у власному помешканні, перевізши туди з Петербурга обладнання, бібліотеку та меблі. За статутом у його інституті передбачали- ся дослідження наукових і практичних питань мікробіо логічного характеру, зоології, ботаніки, палеонтології, петрографії, а також обслуговування на- гальних потреб медицини, сільського господарства і техніки [19]. Проте дос- татнього для здійснення таких задумів приміщення в УНТ не знайшлося, і від широкої програми довелося відмовитися [20]. У 1921 р., після об’єднан- ня УНТ з ВУАН, ця установа перейшла до відому Ака демії і була розміщена по вул. Володимирській, 37. На жаль, і тут створи ти інститут у повному об- сязі не вдалося: його персонал складався лише з чо тирьох осіб: директора, наукового співробітника, лаборанта та кур’єра. 21 січ ня 1924 р. Ф.З. Омель- ченко, вірно оцінюючи стан свого здоров’я, юридично оформив дарчий акт свого інституту ВУАН [21], а 4 лютого помер від нападу стенокардії. Дирек- тором інституту було призначено І.І. Шмальгаузена, в зв’язку з чим він став називатися Біологічним, а тематика досліджень була орієнтована на вив- чення явищ росту і регенерації. Згодом, у 1939 р., на базі Біологічного інс- титуту було створено Інститут зоології АН УРСР [22]. Президент Д.К. Заболотний, заздалегідь передбачаючи необхідність комп лексності досліджень майбутньої академічної установи, «замислив організувати при Академії наук мікробіологічний інститут, але не звичай- ного галузевого типу, а такий, в якому були б об’єднані основні види мікро- біології: сільськогосподарської, промислової і медичної. В такому інститу- ті мали б розроблятися найглибше і найуспішніше великі мікробіологічні 142 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103) С.П. Руда проблеми і питання, непосильні для галузевих інститутів» [23, с. 5]. Стра- тегічний план розвитку академічної мікробіологічної установи нагадував той, що ввижався Ф.З. Омельченку, але матеріальні можливості для його здійснення значно зросли. Для розміщення Інституту мікробіології та епі- деміології було виділено триповерховий будинок по вулиці Великій Жито- мирській 28, в якому і поселився Д.К. Заболотний, що став його першим директором. Спочатку умови для роботи інституту були нелегкими, в ньому було лише кілька кімнат, невелика кількість мікроскопів та термостатів і тільки десять наукових працівників, але дослідження розпочалися в усіх трьох напрямах, намічених його засновником. Певних успіхів за час президентства Д.К. Заболотного досягли й інші установи ВУАН. У Відділі історично-філологічних наук можна відмітити такі результати: Постійна комісія для складання словника живої українсь- кої мови видала три томи російсько-українського словника за редакцією А.Ю. Кримського та С.О. Єфремова; було затверджено новий «Українсь- кий правопис», опрацьований Державною комісією з впорядкування ук- раїнського правопису; Інститут української наукової мови видав низку словників, серед них «Словник ботанічної номенклатури», що вміщував по- над 25000 українських назв рослин України; Трипільська комісія видала збірник «Трипільська культура на Україні»; Постійна комісія для видання пам’яток новітнього письменства надрукувала твори Т. Шевченка з комен- тарями. Відділ фізично-математичних наук відзначився низкою досягнень відомих науковців: М.П. Кравчук запропонував поліноми, що узагальню- ють поліноми Ерміта; О.В. Фомін надрукував монографію про папороті; О.О. Мигулін видав «Визначник звірів України»; Є.В. Оппоков розробив науковий метод передбачення висоти весняної повені і рівнів Дніпра та рі- чок його басейну; О.І. Бродським розроблено теорію електролітів; О.О. Бо- гомолець створив вчення про фізіологічну роль системи сполучної тка- ни ни; вийшов «Збірник праць Дніпрянської біологічної станції»; видано перший комплексний географічний атлас України. У Відділі соціально-еко- номічних наук опублікувала перший том своїх праць Секція приватного права; видано перший том «Збірника праць» Комісії для виучування народ- ного господарства України; вийшла праця М.В. Птухи «Смертність в Росії і на Україні»; Демографічний інститут закінчив систематичне оброблення статис тичних матеріалів для серії «Людність України». Члени ВУАН активно підтримували зв’язок із вченими інших країн. Д.К. Заболотний брав участь у роботі Серологічного конгресу в Копенга- гені, ознайомився з роботою наукових установ Швеції, Німеччини та Поль- щі; Г.В. Пфейффер виступав на Міжнародному конгресі математиків у Болоньї; М.М. Крилов робив доповіді у Французькому математичному то- варистві та в Паризькій академії наук. С.Я. Парамонов опрацьовував дво- крилих комах у Берлінському зоологічному музеї. Г.В. Пфейффер, М.П. Крав- чук, М.М. Ку ренський, М.М. Крилов, М.М. Боголюбов В.Г. Шапошников, ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 143 «Для рідного краю і народу…» М.В. Шарлемань, І.І. Шмальгаузен та М.Г. Холодний надрукували статті за кордоном. Передчасна смерть, що спіткала Д.К. Заболотного 15 грудня 1929 р., перервала всі його задуми і плани. Похорон академіка Заболотного став яск равою демонстрацією його наукових і громадських заслуг. За заповітом поховали його у рідному селі Чоботарці, поряд із вірною дружиною Люд- милою Станіславівною Заболотною-Радецькою. Згідно з постановою уряду України село Чоботарка було перейменовано на село Заболотне, ім’я ака- деміка Д.К. Заболотного присвоєно Мікробіологічному інституту у місті Києві [24]. Ім’я видатного вченого шанують і в наші дні. Національна академія наук України щороку присвоює премію імені Д.К. Заболотного за кращі праці в галузі мікробіології та вірусології. Інститут мікробіології та вірусо- логії НАН України, перед яким у 1981 р. було встановлено пам’ятник його засновнику, значно розширив свою тематику і є одним із найбільших нау- кових центрів країни. На відзнаку 100-річчя від дня народження академіка Д.К. Заболотного вулиця, де розташовано цей інститут, названа його ім’ям. За поданням представництва України до ЮНЕСКО сторіччя від дня наро- дження нашого уславленого співвітчизника відзначала наукова громадсь- кість усього світу. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Висновки і пропозиції комісії НКО УСРР по обслідуванню Всеукраїнської академії наук. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 147. Арк. 176–194. 2. Там само. Арк. 131–132. 3. Там само. Спр. 149. Арк. 146–147. 4. Білай В.Й. Данило Кирилович Заболотний. К.: Наук. думка, 1979. 87 с. 5. Заболотный Д.К. Автобиография // Избр. произв. В 2-х тт. Т. 1. К.: Наук.думка, 1956. С. 11–13. 6. Одеський обласний державний архів. Ф. 2147. Спр. 73. Арк. 16. 7. Билай В.И. Даниил Кириллович Заболотный. К.: Наук. думка, 1987. 126 с. 8. Єфремов С.О. Щоденники, 1923–1929. К.: ЗАТ «Газета «РАДА», 1997. 848 с. 9. Протокол засідання Ради ВУАН від 3 травня 1928 р. // ІР НБУВ. Ф. 1. Спр. 26393. Арк. 3-3 зв. 10. Кульчицький С., Павленко Ю., Руда С., Храмов Ю. Історія Національної академії наук України в суспільно-політичному контексті. 1918–1998. К.: Фенікс, 2000. 527 с. 11. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 7. Спр. 198. Арк. 58–59. 12. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 1. Арк. 179. 13. Постанова Ради Народних Комісарів УСРР про поповнення Всеукраїнської Академії наук новими дійсними членами та про порядок добору їх. Харків, 16 квітня 1929 р. // Збірник Законів УСРР. № 12. Арт. 89. С. 456–460. 14. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 2992. Арк. 7. 15. Матвєєва Л.В., Циганкова Е.Г. А.Ю. Кримський – неодмінний секретар Всеукраїн- ської Академії наук: Вибране листування. К.: АТ «Обереги», 1997. 172 с. 16. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 2705. Арк. 31. 17. Семашко Н.А. Памяти академика-общественника (Д.К. Заболотного). Гигиена и эпидемиология. 1930. № 3. С. 1–2. 144 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103) С.П. Руда 18. Квитницкий-Рыжов Ю.Н. Видный украинский ученый-медик Ф.З. Омельченко. Советское здравоохранение. 1964. Т. 23. № 7. С. 80–83. 19. Онопрієнко В., Щербань Т. Статут Мікробіологічного інституту Українського науко- вого товариства в Києві // Джерела з історії Українського наукового товариства в Києві. К.: ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2008. С. 230–233. 20. ІР НБУВ. Ф. Х. Спр. 31840. Арк. 2. 21. Дарчий акт проф. Ф.З. Омельченка про дарування ВУАН власного Інституту мікро- біології // Там само. Ф. 1. Спр. 26294. Арк. 10–11. 22. Руда С.П. Бактеріолог Федір Омельченко (До 140-річчя з дня народження) // Украї- нозавство: Календар-щорічник – 2005. Київ, 2004. С. 177–180. 23. Дроботько В.Г. Робота Інституту мікробіології ім. акад. Д.К. Заболотного АН УРСР за час його існування (1929–1947). Мікробіологічний журнал. 1948. Т. 9. № 2/3. С. 5–11. 24. Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів УСРР про вшанування пам’яті президента Всеукраїнської Академії наук, члена Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету й Центрального Вико- навчого Комітету Союзу РСР акад. Д.К. Заболотного від 12 грудня 1930 р. в м. Харко- ві // ЦДАВО України, Ф. 166. Оп. 9. Спр. 871. Арк. 70–71. Одержано 26.09.2018 REFERENCES 1. Vysnovky i propozytsii komisii NKO USRR po obsliduvanniu Vseukrainskoi akademii nauk. TsDAHO Ukrainy. F. 1. Op. 6. Spr. 147. Ark. 176–194 [in Ukrainian]. 2. Tam samo. Ark. 131–132 [in Ukrainian]. 3. Tam samo. Spr. 149. Ark. 146–147 [in Ukrainian]. 4. Bilai V.I. Danylo Kyrylovych Zabolotnyi. K.: Nauk. dumka, 1979. 87 s. [in Ukrainian]. 5. Zabolotnyi D.K. Avtobyografyia // Izbr. proizv. V 2-kh tt. T. 1. K.: Nauk.dumka, 1956. S. 11–13 [in Russian]. 6. Odeskyi oblasnyi derzhavnyi arkhiv. F. 2147. Spr. 73. Ark. 16 [in Ukrainian]. 7. Bilai V.Y. Daniil Kirillovich Zabolotnyi. K.: Nauk. dumka, 1987. 126 s. [in Russian]. 8. Yefremov S.O. Shchodennyky, 1923–1929. K.: ZAT «Hazeta «RADA», 1997. 848 s. [in Ukrainian]. 9. Protokol zasidannia Rady VUAN vid 3 travnia 1928 r. // IR NBUV. F. 1. Spr. 26393. Ark. 3-3 zv. [in Ukrainian]. 10. Kulchytskyi S., Pavlenko Yu., Ruda S., Khramov Yu. Istoriia Natsionalnoi akademii nauk Uk- rainy v suspilno-politychnomu konteksti. 1918–1998. K.: Feniks, 2000. 527 s. [in Ukrainian]. 11. TsDAVO Ukrainy. F. 166. Op. 7. Spr. 198. Ark. 58–59 [in Ukrainian]. 12. TsDAHO Ukrainy. F. 1. Op. 16. Spr. 1. Ark. 179 [in Ukrainian]. 13. Postanova Rady Narodnykh Komisariv USRR pro popovnennia Vseukrainskoi Akademii nauk novymy diisnymy chlenamy ta pro poriadok doboru yikh. Kharkiv, 16 kvitnia 1929 r. // Zbirnyk Zakoniv USRR. No 12. Art. 89. S. 456–460 [in Ukrainian]. 14. TsDAHO Ukrainy. F. 1. Op. 20. Spr. 2992. Ark. 7 [in Ukrainian]. 15. Matvieieva L.V., Tsyhankova E.H. A.Iu. Krymskyi – neodminnyi sekretar Vseukrainskoi Akademii nauk: Vybrane lystuvannia. K.: AT «Oberehy», 1997. 172 s. [in Ukrainian]. 16. TsDAHO Ukrainy. F. 1. Op. 20. Spr. 2705. Ark. 31 [in Ukrainian]. 17. Semashko N.A. Pamyati akademika-obshchestvennika (D.K. Zabolotnogo). Gigiena i epide- miologiya. 1930. No 3. S. 1–2 [in Russian]. 18. Kvitnitskiy-Ryzhov Yu.N. Vidnyi ukrainskiy uchenyi-medik F.Z. Omelchenko. Sovetskoe zdra vookhranenie.1964. T. 23. No 7. S. 80–83 [in Russian]. ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 145 «Для рідного краю і народу…» 19. Onopriienko V., Shcherban T. Statut Mikrobiolohichnoho instytutu Ukrainskoho nauko- voho tovarystva v Kyievi // Dzherela z istorii Ukrainskoho naukovoho tovarystva v Kyievi. K.: DP «Inform.-analit. ahentstvo», 2008. S. 230–233 [in Ukrainian]. 20. IR NBUV. F. Kh. Spr. 31840. Ark. 2 [in Ukrainian]. 21. Darchyi akt prof. F.Z. Omelchenka pro daruvannia VUAN vlasnoho Instytutu mikrobiolo- hii // Tam samo. F. 1. Spr. 26294. Ark. 10–11 [in Ukrainian]. 22. Ruda S.P. Bakterioloh Fedir Omelchenko (Do 140-richchia z dnia narodzhennia) // Uk- raino zavstvo: Kalendar-shchorichnyk – 2005. Kyiv, 2004. S. 177–180 [in Ukrainian]. 23. Drobotko V.H. Robota Instytutu mikrobiolohii im. akad. D.K. Zabolotnoho AN URSR za chas yoho isnuvannia (1929–1947). Mikrobiolohichnyi zhurnal. 1948. T. 9. No 2/3. S. 5–11 [in Ukrainian]. 24. Postanova Vseukrainskoho Tsentralnoho Vykonavchoho Komitetu i Rady Narodnykh Ko- misariv USRR pro vshanuvannia pamiati prezydenta Vseukrainskoi Akademii nauk, chlena Vseukrainskoho Tsentralnoho Vykonavchoho Komitetu y Tsentralnoho Vykonavchoho Ko- mitetu Soiuzu RSR akad. D.K. Zabolotnoho vid 12 hrudnia 1930 r. v m. Kharkovi // TsDAVO Ukrainy, F. 166. Op. 9. Spr. 871. Ark. 70–71 [in Ukrainian]. Received 26.09.2018 C.П. Рудая, доктор исторических наук, профессор, профессор кафедры философии и истории науки и техники, Государственный университет инфраструктуры и технологий, e-mail: svetlana.ruda@yahoo.com «ДЛЯ РОДНОГО КРАЯ И НАРОДА…» Статья посвящена жизни и деятельности Д.К. Заболотного, выдающегося украинского эпидемиолога, президента Всеукраинской академии наук (ВУАН) (1928–1929), основа- теля Института микробиологии и вирусологии НАН Украины. Охарактеризована си- туация внутри ВУАН в конце 20-х годов ХХ века в условиях усиления политического давления на нее, а также причины избрания именно Д.К. Заболотного на должность президента Академии. Представлены подробные биографические сведения о Д.К. За- болотном, в частности о его научной деятельности в отрасли эпидемиологии и участии в научных экспедициях до избрания на должность президента ВУАН. На базе первоисточ- ников продемонстрировано, что президентство Д.К. Заболотного пришлось на сложное для Академии наук Украины время, когда советская власть начала активно вмешиваться в ее жизнь. Отражена деятельность Д.К. Заболотного, связанная с организацией микро- биологического института. Ключевые слова: Всеукраинская академия наук, Президиум Всеукраинской академии наук, президент, Наркомат образования, микробиологический институт. S.P. Ruda, Dsc (History), professor, professor of Department for Philosophy and Science and Technology History, State University of Infrastructure and Technologies, e-mail: svetlana.ruda@yahoo.com “FOR THE NATIVE LAND AND PEOPLE…” The article is devoted to the life and work of Danylo Zabolotny, a prominent Ukrainian epi- demiologist, President of the All-Ukrainian Academy of Sciences (AUAS) (1928–1929), the founder of the Institute of Microbiology and Virology of the National Academy of Sciences of Ukraine. The situation within AUAS at late 20s of the past century is described, with highlighting 146 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103) С.П. Руда the increasing political pressures on it and reasons behind the election of Zabolotny as AUAS president. The choice fell on academician Zabolotny because he had not been engaged in clashes between two main groups of academicians, which he could not do as he had worked in S.- Petersburg that time. Being a Ukrainian by birth, a peasant by origin, but an educated person, a graduate of two universities, with the proficiency in Greek, Latin, French, English and German language, a scientist with the worldwide merit, and also a good-natured man knowing and fond of literature and arts, he perfectly fit for this choice. Detailed biographic account of D. Zabolotny is given, especially his research work in the field of epidemiology and his participation in scientific expeditions before his election as UASA president. It is emphasized that it was his active participation in anti-plague expeditions that made him widely recognized, and it was in 1898 that he was invited to S.-Petersburg women’s medical institute to teach the course of bacteriology, which success laid to organization of the first cathedra of medical bacteriology in Russia. By use of notes written by scientists of that time it is demonstrated that Zabolotny’s presidency fell upon the difficult time for the Ukrainian Academy, when the soviet power began to mingle with its life. The president’s duties in times of the consolidating totalitarian regime and rapid “sovietization” of the scientific community were, therefore, quite difficult to fulfill. The following events showed that even a contained, intelligent and easy-going person like Zabolotny sometimes failed to win in fights with the state. Internal contradictions in the Academy could not be easily mitigated, as the president had to cope with problems of moral and ethical mature. The Zabolotny’s effort related to organization of the institute for microbiology is highlighted. Keywords: All-Ukrainian Academy of Sciences, Presidium of All-Ukrainian Academy of Sciences, president, People’s Commissariat of Education, institute for microbiology.

"Для рідного краю і народу…"

Institution

Ähnliche Einträge