Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка)

6 листопада 2019 р. виповнюється 90 років видатному українському літературознавцю, фахівцю з порівняльного дослідження світової й української літератури, лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999), заслуженому діячу науки і техніки України (2001), головному науковому співроб...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Жулинський, М.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2019
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Люди науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162513
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка) / М.Г. Жулинський // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 11. — С. 77-81. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-162513
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1625132020-01-11T01:26:41Z Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка) Жулинський, М.Г. Люди науки 6 листопада 2019 р. виповнюється 90 років видатному українському літературознавцю, фахівцю з порівняльного дослідження світової й української літератури, лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999), заслуженому діячу науки і техніки України (2001), головному науковому співробітнику сектору компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, доктору філологічних наук (1987), професору (1991), академіку НАН України (2012) Дмитру Сергійовичу Наливайку. November 6, 2019 marks the 90th anniversary of a prominent Ukrainian literary scholar, specialist in comparative research of world and Ukrainian literature, winner of the Taras Shevchenko National Prize of Ukraine (1999), Honored Worker of Science and Technology of Ukraine (2001), chief researcher in the Comparative Studies Sector of the Shevchenko Institute of Literature of NAS of Ukraine, Doctor of Philology (1987), Professor (1991), Academician of NAS of Ukraine (2012) D.S. Nalyvayko. 2019 Article Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка) / М.Г. Жулинський // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 11. — С. 77-81. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162513 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Люди науки Люди науки
spellingShingle	Люди науки Люди науки Жулинський, М.Г. Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка) Вісник НАН України
description	6 листопада 2019 р. виповнюється 90 років видатному українському літературознавцю, фахівцю з порівняльного дослідження світової й української літератури, лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999), заслуженому діячу науки і техніки України (2001), головному науковому співробітнику сектору компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, доктору філологічних наук (1987), професору (1991), академіку НАН України (2012) Дмитру Сергійовичу Наливайку.
format	Article
author	Жулинський, М.Г.
author_facet	Жулинський, М.Г.
author_sort	Жулинський, М.Г.
title	Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка)
title_short	Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка)
title_full	Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка)
title_fullStr	Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка)
title_full_unstemmed	Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка)
title_sort	фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка нан україни д.с. наливайка)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Люди науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162513
citation_txt	Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка) / М.Г. Жулинський // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 11. — С. 77-81. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT žulinsʹkijmg fundatorukraínsʹkoílíteraturnoíkomparativístikido90ríččâakademíkananukraínidsnalivajka
first_indexed	2025-07-14T15:02:28Z
last_indexed	2025-07-14T15:02:28Z
_version_	1837635048775352320
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 11 77 ФУНДАТОР УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПАРАТИВІСТИКИ До 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка 6 листопада 2019 р. виповнюється 90 років видатному українському літе- ратурознавцю, фахівцю з порівняльного дослідження світової й української літератури, лауреату Національної премії України імені Тараса Шевчен- ка (1999), заслуженому діячу науки і техніки України (2001), головному науковому співробітнику сектору компаративістики Інституту літера- тури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, доктору філологічних наук (1987), професору (1991), академіку НАН України (2012) Дмитру Сергійовичу Наливайку. Видатний український учений-гуманітарист Дмитро Сергійо- вич Наливайко є безперечно людиною, гідною великої поваги і шани. І не тільки тому, що ювіляр досяг поважного віку і не ви- прошує в долі для себе спокою і відпочинку, а передусім тому, що він і нині демонструє творчу активність і працелюбність. Давньоримський філософ і літератор Марк Туллій Ціцерон у своєму трактаті «Про старість» писав: «Короною старості є по- вага і шанобливість, яка надихає»1. Своєю подвижницькою працею на ниві українського літера- турознавства, яка триває вже сім десятиліть, Дмитро Наливай- ко заслужив повагу і шанобливість уже тим, що підніс україн- ське порівняльне літературознавство на європейський рівень наукового мислення. Вчений сміливо відкрив перед традицій- ним українським літературознавством масштабну перспективу збагачення та урізноманітнення методологічних підходів, ви- роблених і апробованих світовою компаративістикою, переду- сім американською, французькою, німецькою. І це він не лише лекційно пропагував, не лише утверджував власною науково- дослідницькою практикою в несприятливих умовах комуніс- тичного режиму, а й здійснював і нині здійснює координацію діяльності українських компаративістських осередків. 1 Ціцерон (Marcus Tullius Cicero). Про старість (De Senectute). Перекл. з лат. В. Литвинова. К.: Дніпро, 2018. ЖУЛИНСЬКИЙ Микола Григорович — академік НАН України, академік–секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України, директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України ЛЮДИ ЛЮДИ НАУКИНАУКИ Дмитро Сергійович Наливайко 78 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (11) ЛЮДИ НАУКИ Свій науковий шлях Дмитро Наливайко, який народився 6 листопада 1929 р. в селищі міського типу Понорниця, нині Коропського району Чернігівської області, розпочав у Сум- ському педагогічному інституті, де навчався з 1949 по 1953 р. на історико-філологічному факультеті. І вже там, на студентських семіна- рах, у курсових роботах виявляв схильність до наукової діяльності, тож шлях у велику науку прокладався, на перший погляд, успішно. Пра- цюючи за направленням учителем історії і ро- сійської мови та літератури в районному центрі Скала-Подільська Тернопільської області, він у 1954 р. вступає до аспірантури на кафедру зару- біжної літератури Ленінградського педагогічно- го інституту ім. О.І. Герцена. Для кандидатської дисертації аспірант Дмитро Наливайко обирає творчість Анатоля Франса, а саме відображення французької революції 1789–1794 рр. у творчос- ті цього французького прозаїка-ерудита. Після завершення навчання в аспірантурі перед моло- дим науковцем відкрилися двері Ніжинського педагогічного інституту, в якому він, старший викладач, згодом доцент, розпочав викладати зарубіжну літературу. Дмитро Наливайко своїми глибокими знан- нями європейської і світової літератури, на- тхненною залюбленістю в літературу, в мис- тецтво слова, до речі, передусім українського образного слова, швидко завоював увагу і по- вагу студентства. На його лекції збігалися, як згадував потім талановитий письменник- шістдесятник Євген Гуцало, який навчався в той час у Ніжинському педінституті, студенти різних факультетів, бо молодий викладач із особливою читацькою увагою «занурювався» в «нову хвилю» як російської (Євген Євту- шенко, Роберт Рождественський, Белла Ахма- дуліна, Василь Бєлов, Валентин Распутін), так і української (Ліна Костенко, Дмитро Павлич- ко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Роман Іваничук, Володимир Дрозд) літератури. Сту- дентська молодь спрагло сприймала відверті лекційні розмисли викладача-зарубіжника про стан української мови і культури в радянській Україні, про розвиток європейських літератур у типологічному порівнянні з розвитком літе- ратури і культури в СРСР, що не могло не ви- кликати прицільної уваги до його особи з боку радянських спецслужб. Дмитру Наливайку, який успішно захистив кандидатську дисертацію в 1960 р., пощастило зайняти в 1971 р. посаду доцента кафедри ро- сійської і зарубіжної літератури Київського пе- дагогічного інституту ім. О.М. Горького, в яко- му він пропрацював майже десять років. Цей період у житті й науковій творчості Дмитра Наливайка відзначився як особливою творчою продуктивністю, так і драматичними колізія- ми, зумовленими його національно свідомою, патріотичною позицією, яка виразно прогля- далася в його лекціях, рецензіях, статтях. Да- леко не все, що з’являлося з-під пера Дмитра Сергійовича, потрапляло до читача. Так, дослі- дження «З історії літературних зв’язків ХІХ століття» 1973 р. так і не побачило тоді світ — цензура зняла з набору цю працю у двох ви- давництвах. За наказом пильної компартійної влади в 1975 р. було розсипано набір фунда- ментального дослідження «Україн сько-за хід- но європейські зв’язки XVI–XVII ст.». Певною моральною компенсацією в нелегкі для нього часи періоду 1971–1978 рр. були публікації статей у журналі «Всесвіт», головним редакто- ром якого був Дмитро Павличко, який зізна- вався згодом: «…Я себе вважаю учнем, учнем Дмитра Наливайка… Продовжуючи друкувати його статті у «Всесвіті», я постійно відчував, як я виростаю…». У 1970-ті роки Дмитро На- ливайко надрукував у «Всесвіті» 17 статей, присвячених не тільки творчості зарубіжних письменників, таких як Райнер Марія Рільке, Фрідріх Гельдерлін, Проспер Меріме, Генріх Гейне, Георг Тракль, Герман Гессе, Сен-Жон Перс, Гуго Гартунг, Віктор Гюго, а й перекла- дацькій діяльності Василя Стуса, проблемі українського і західноєвропейського бароко, Києво-Могилянській академії в контексті єв- ропейського відродження та ін. Дмитро Наливайко у своїх науково-дос лід- ницьких пошуках (а вчений з особливою ре- тельністю вивчає європейські першоджерела і вітчизняні, українські, передусім періоду Ки- ївської Русі та середніх віків) зосереджується ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 11 79 ЛЮДИ НАУКИ на проблемі «Україна і Західна Європа. Літера- турні та культурні зв’язки від доби Ренесансу і до ХІХ століття». У 70–80-ті роки ХХ ст. вче- ний друкує ряд статей, присвячених Запоро- зькій Січі у західноєвропейських літературних пам’ятках, зокрема, такі як «Західноєвропей- ські автори кінця XVI — початку XVII ст. про роль українських козаків у боротьбі з турець- кою агресією», «Запорожці в Західній Євро- пі», «Західноєвропейські історико-літературні джерела про Визвольну війну українського на- роду 1648–1654 рр.», «Відгомін боротьби укра- їнських козаків з шляхетсько-католицькою експансією наприкінці XVI і в першій полови- ні XVII ст. у Західній Європі» та ряд інших. У 1982 р. Дмитро Наливайко переходить на роботу до Київського державного універси- тету ім. Т.Г. Шевченка. Його науковий авто- ритет невпинно зростав. Як учений професор Наливайко зацікавив видатного українського літературознавця, дослідника німецькомовних літератур Дмитра Затонського, який очолював в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР відділ світової літератури. Його зусилля запросити на роботу у свій відділ Дмитра На- ливайка, який відзначався широтою наукових інтересів, ерудицією, нахилом до теоретично- го витлумачення історико-літературних явищ, не увінчалися успіхом. Тодішній директор інституту М.З. Шамота не давав на це згоди, бо отримав категоричне «ні» від КДБ УРСР та відділу науки ЦК Компартії України. Я це достеменно знаю, бо працював тоді вченим се- кретарем Інституту і був присутнім під час те- лефонної розмови директора Миколи Шамоти з тодішнім завідувачем сектору відділу науки ЦК Іваном Курасом. Дмитро Затонський робив кілька спроб за- просити Дмитра Наливайка на роботу до Інсти- туту, але кадебістське табу не залишало жодних шансів для його переходу в академічну устано- ву. Та Дмитро Наливайко залишався відданою науці людиною і далі принципово слідував за компасом істини шляхом осмислення чи не го- ловної для нього на той час наукової пробле- ми — рецепції України в Західній Європі ХІ– XVIIІ ст. Учений розглядає цю проблему під кутом зору історичної неперервності пізнання європейським світом національного образу українського народу, його історії, культури, життя. Наливайку належить пальма першості у висвітленні різних за змістом і характером етапів та періодів тисячолітньої історії україн- ського народу та її сприйняття «очима Заходу». Дослідник аргументовано, залучаючи величез- ну кількість західноєвропейських джерел Се- редньовіччя і раннього Нового часу, доводить, що з часів Київської Русі, тобто з ХІ–ХІІ ст., Україна визначалася як європейська держава, а її література, мистецтво, культура були ін- тегровані в культуру європейського середньо- віччя. Дмитро Наливайко робить особливий акцент на участі Київської держави в політич- ному житті тогочасної Європи. Проаналізував- ши різноманітні пам’ятки — історичні хроніки, літературні твори (здається, вчений не оминув жодної пам’ятки західноєвропейської україні- ки), Дмитро Наливайко стверджує, «що у сві- домості європейців ХІ–ХІІ ст. вона (Київська держава. — М.Ж.) існувала як етнополітичне утворення, включене в систему європейських реальностей і відносин» 2. Ця думка утвердилася у свідомості дослідни- ка тоді, коли він заглибився у величезний ма- сив європейської літератури про Україну й про козацтво, різноманітної за змістом і жанровими ознаками. Запорозька Січ як оплот визвольних змагань українського народу, козацтво як цен- тральне явище історії України XVI–XVIIІ ст. привертали увагу Західної Європи, яка перебу- вала в постійній тривозі і в сподіванні на допо- могу в боротьбі проти експансії Османської ім- перії. Українське козацтво своєю запеклою бо- ротьбою проти турків і татар переконало Євро- пу, що воно є потужною військово-політичною силою на Європейському Сході. Дмитро На- ливайко сумлінно опрацював і ввів у науковий обіг жанрово різнорідну західноєвропейську лі- тературу: щоденники, описи подорожей, мему- ари, листи, історичні, публіцистичні й художні твори, воєнні реляції, «козацькі літописи» та 2 Дмитро Наливайко. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI–XVIIІ ст. К.: Основи. 1998. 80 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (11) ЛЮДИ НАУКИ компіляції з них. Джерельна база історії Укра- їни максимально «вичерпана» дослідником під кутом зору зіставлення із західноєвропейськи- ми судженнями, враженнями, висновками про Україну, козацтво, Запорозьку Січ. Зрозуміло, чому в умовах ідеологічно при- цільної уваги до лекційної та творчої діяль- ності Д.С. Наливайка (а дослідження теми «Запорозька Січ у західноєвропейських літе- ратурних пам’ятках» розпочато було ще у дру- гій половині 60-х років ХХ ст.) опублікувати монографію було неможливо. А якщо ще зва- жити на те, що вчений опрацював матеріали доби гетьмана Івана Мазепи і замірявся цей період національної історії об’єктивно висвіт- лити, надій на повноцінне оприявлення свого дослідження не було зовсім. Але Дмитро Наливайко продовжував окре- мі розділи все ж таки просувати в друк — пу- блікувати в наукових часописах і збірниках. Та навіть його розвідки про українське бароко як художньо-літературний напрям у літературі й мистецтві України важко пробивалися крізь цензуру. Лише в 1988 р. вдалося опублікувати монографію «Спільність і своєрідність. Укра- їнська література в контексті європейського лі- тературного процесу», а присвячена героїчній історії козацької християнської республіки — Запорозької Січі, відображеній у західноєвро- пейських джерелах, історіографії та літературі XVI–ХІХ ст., книжка під назвою «Козацька християнська республіка» з’явилася друком лише в 1992 р. Правда, Наливайко раніше опу- блікував, образно кажучи, ідеологічно «ней- тральні» літературні портрети «Віктор Гюго. Життя і творчість» (1976), «Оноре Бальзак. Життя і творчість» (1985), двотомну історико- теоретичну монографію «Мистецтво: напря- ми, течії, стилі» (т. 1, 1981; т. 2, 1985), яка стала основою його докторської дисертації. Пам’ятаючи про ту драматичну колізію, яка склалася ще на початку 70-х років з підготов- леною до захисту докторською дисертацією, присвяченою українсько-західноєвропейським культурним зв’язкам у XІ–XVIIІ ст., що її «успішно» «зарізали» в 1973 р. тут, в Україні, Дмитро Наливайко за порадою та сприяння академіка НАН України Д.В. Затонського по- дає її до захисту в Московський державний університет і у 1987 р. блискуче захищає. Автор змістовних і концептуальних статей про класиків світового письменства — Анатоля Франса, Оноре де Бальзака, ‎Йоганна-Вольф- ганга фон Гете, Вільяма Шекспіра, Шарля Бод- лера, Райнера Марія Рільке, Гійома Аполлінера, Альбера Камю, Томаса Манна, Кнута Гамсуна, глибоких, теоретично новаторських розвідок з типології літературних жанрів і стилів, імаго- логії в 1994 р. займає посаду професора Наці- онального університету «Києво-Могилянська академія». З тієї пори свою наукову увагу він переважно зосереджує на дослідженні теорії, історії літератури та компаративістики. Та для вченого-компаративіста «мова фактів» — свід- чення західноєвропейських та українських іс- ториків, літераторів, мандрівників, хроністів, очевидців, «людей практики» — залишається провідним методологічним принципом, який дозволяє йому досліджувати національну лі- тературу і культуру в безпосередньому зв’язку з рухом європейської історії і думки, зі зміною ідейних течій і культурних епох. У 1998 р. виходить у світ фундаментальне дослідження професора Д.С. Наливайка «Очи- ма Заходу. Рецепція України в Західній Європі XІ–XVIIІ ст.», за яке того ж самого року вчено- го було удостоєно Національної премії Укра- їни імені Тараса Шевченка. Відомо, що ще на початку 70-х років Дмитро Наливайко подав до видавництва «Наукова думка» рукопис цієї праці, який пройшов успішне рецензування, здійснювалася редакційна підготовка до друку, але «зверху» надійшла категорична вказівка: не друкувати! Дев’яності роки для Дмитра Наливайка були особливо плідними. Він активно співпрацює з Інститутом літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Досить згадати збірник статей, у яко- му розглядалися питання, пов’язані з розви- тком української літератури XIV–XVIIІ ст. під кутом зору проникнення, засвоєння і функціо- нування гуманістичних ідей Західної Європи. У цьому виданні «Європейське Відродження та українська література XIV–XVIIІ ст.» (1993), ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 11 81 ЛЮДИ НАУКИ яке було рекомендовано до друку вченою ра- дою Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН України, заглавною статтею є дослідження Дмитра Наливайка «Україна в рецепції захід- них гуманістів XV–XVI ст.». Деякий час Д.С. Наливайко поєднує викла- дання в Національному університеті «Києво- Могилянська академія» з науковою роботою в Інституті літератури, а з 2002 р. повністю пе- реходить на роботу в цю академічну установу. Цього самого року він ініціює створення відділу літературної компаративістики, внесення порів- няльного літературознавства до переліку спеці- альностей, з яких можуть (а невдовзі вже й почи- нають) захищатися дисертації, започатковує ви- дання «Літературна компаративістика», в якому публікувалися матеріали проведених відділом компаративістики наукових конференцій. Та головне завдання, яке перед собою по- ставив Дмитро Наливайко на порозі ХХІ ст., полягало в дослідженні літератури в системі мистецтв та інших видів духовно-творчої ді- яльності, у взаємопов’язаності та взаємодії з ними. Теоретичне осмислення вченим руху української літератури в силовому полі євро- пейського літературного процесу дозволило виявити спільні глибинні закономірності й архетипні структури, відкрити естетичну своє- рідність національної літератури та її внесок у світову літературну систему. Так, у нових книгах «Теорія літератури й компаративісти- ка» (2006), «Компаративістика й історія літе- ратури» (2007) він обґрунтовує свій погляд із історії і теорії літератури, основних літерату- рознавчих дисциплін. Залежно від об’єктів ви- вчення компаративістика, вважає вчений, по- діляється на два основних види: дослідження конкретних генетико-контактних зв’язків і ви- явлення типологічних семантико-структурних спільностей та відмінностей. Значну увагу приділив Дмитро Наливайко проблемі української літератури й художніх систем європейської літератури від ренесан- су до модернізму, її розвитку в контексті цих систем. Окреме дослідження вчений присвя- тив творчості Тараса Шевченка, стилю його поезій і міжнаціональному контексту. До речі, ще на зорі своєї науково-дослідницької діяль- ності Дмитро Наливайко звертався до постаті Шевченка. Так, у 1964 р. він опублікував стат- тю «Шевченко у французькій критиці кінця ХІХ — початку ХХ ст.», в наступному 1965 р. — «Україна у Бальзака», «К.Е. Францоз про Шев- ченка», в 1966 р. — «Шевченко в Німеччині й країнах німецької мови (кінець ХІХ — початок ХХ ст.)», згодом друкує ряд праць, присвяче- них типологічному співвідношенню творчос- ті Т.Г. Шевченка з французькою літературою та іншими зарубіжними літературами. І ось, сподіваємося, цього року побачить світ його ґрунтовна праця, якою вчений підсумував ба- гаторічне своє дослідження творчості Тараса Шевченка в типологічному зіставленні з євро- пейською літературою, передусім у контексті європейського романтизму. Чимало класичних текстів світової, переваж- но європейської літератури прийшло до читача українською мовою з ґрунтовними вступними статтями, післямовами і науковими коментаря- ми Д.С. Наливайка. Це — шеститомне видання творів Вільяма Шекспіра (1984–1986), десяти- томне — Оноре де Бальзака (1989–1991), ро- мани і драми Віктора Гюго, Стендаля, Марселя Пруста. З 2001 р. Д.С. Наливайко здійснював велику роботу як голова редакційної колегії багатотомної книжкової серії «Бібліотека сві- тової літератури» — спільного проекту Інсти- туту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН Украї- ни і видавництва «Фоліо». Дійсний член НАН України Дмитро Сергі- йович Наливайко утверджує на високому нау- ковому рівні нові актуальні напрями сучасного літературознавства, передусім компаративіс- тики, відкриває нові горизонти й орієнтири до- слідницького пошуку, тому віриться, що перед невтомним ученим, великим подвижником на ниві національної освіти, літератури і культури відкриваються нові обрії творчих звершень. Сподіваємося, що ще довго й плідно буде наш ювіляр утішатися улюбленою працею і оцінювати, як закликав римський філософ і письменник Луцій Анней Сенека, своє життя, як дорогоцінну річ, не протяжністю, а вагою: «Вимірюймо його ділами, а не часом».

Фундатор української літературної компаративістики (до 90-річчя академіка НАН України Д.С. Наливайка)

Institution

Ähnliche Einträge