Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції

Досліджено історію появи і розповсюдження генно-модифікованих організмів (ГМО) у світі, дискусію стосовно соціальних ефектів та ризиків використання нових біотехнологій, особливості нормативно-правових документів щодо ГМО в різних регіонах світу і зокрема в ЄС, підходів до оцінювання ризиків ГМО....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Живага, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2015
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162530
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції / О.В. Живага // Наука та наукознавство. — 2015. — № 3. — С. 38-44. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-162530
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1625302020-01-12T01:26:11Z Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції Живага, О.В. Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Досліджено історію появи і розповсюдження генно-модифікованих організмів (ГМО) у світі, дискусію стосовно соціальних ефектів та ризиків використання нових біотехнологій, особливості нормативно-правових документів щодо ГМО в різних регіонах світу і зокрема в ЄС, підходів до оцінювання ризиків ГМО. Исследованы история появления и распространения генно-модифицированных организмов (ГМО) в мире, дискуссия о социальных эффектах и рисках использования новых биотехнологий, особенности нормативно-правовых документов о ГМО в разных регионах мира и в частности в ЭС. The study covers the history of creating and disseminating the genetically modified organisms (GMO) worldwide, the discourse about social effects and risks involved in the use of new biotechnologies, the peculiarities of regulatory acts on GMO in various regions and specifically in the EU. 2015 Article Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції / О.В. Живага // Наука та наукознавство. — 2015. — № 3. — С. 38-44. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162530 378:165 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
spellingShingle	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Живага, О.В. Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції Наука та наукознавство
description	Досліджено історію появи і розповсюдження генно-модифікованих організмів (ГМО) у світі, дискусію стосовно соціальних ефектів та ризиків використання нових біотехнологій, особливості нормативно-правових документів щодо ГМО в різних регіонах світу і зокрема в ЄС, підходів до оцінювання ризиків ГМО.
format	Article
author	Живага, О.В.
author_facet	Живага, О.В.
author_sort	Живага, О.В.
title	Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції
title_short	Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції
title_full	Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції
title_fullStr	Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції
title_full_unstemmed	Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції
title_sort	соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162530
citation_txt	Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції / О.В. Живага // Наука та наукознавство. — 2015. — № 3. — С. 38-44. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT živagaov socíalʹníefektiírizikibíotehnologíčnoírevolûcíí
first_indexed	2025-07-14T15:03:17Z
last_indexed	2025-07-14T15:03:17Z
_version_	1837635099780186112
fulltext	38 ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 3 Глобалізація не тільки розширює мож- ливості прогресу, а й поглиблює і створює нові загрози безпеці людини – збільшує масштаби і темпи маргіналізації. Національна безпека поряд із таки- ми складовими, як економічна безпе- ка, обороноздатність країни, захист від техногенних та екологічних катастроф, також включає соціальну безпеку. Безпе- ка людини стає найважливішим аспек- том якості життя. Утім сучасні тенденції розвитку різко підвищують ризики та загрози безпеці людини і розширюють масштаби їхніх можливих наслідків. Відповідно ускладнюється завдання за- безпечення безпеки людини. Стає акту- альною проблема виявлення та поперед- ження ризиків і загроз. Зокрема, розвиток і впровадження нових біотехнологій пов'язані не тільки з вигодою, а й з ризиком для навколиш- нього середовища і здоров'я людини. В інтересах отримання комерційної виго- ди транснаціональні компанії, які кон- тролюють ринок нових біотехнологій, сприяють їх прискореному впроваджен- ню без достатнього врахування наслід- ків. Розроблення проблем біобезпеки та вжиття відповідних заходів захисту © О. В. Живага, 2015 в інтересах людей значно відстають від темпів і масштабів впровадження нових біотехнологій [1]. Нові форми маніпуляцій, що загро- жують життю людей, виникли на основі генної інженерії, яка швидко розвиваєть- ся. Опанування сучасних біологічних і медичних технологій стало можливим через пізнання біохімічної структури носія спадкової інформації – ДНК, її декодування та опрацювання методів її модифікації із застосуванням технік біоінженерії. Ці відкриття дали змо- гу здійснювати біотехнологічні проце- си спершу на окремо взятих клітинах, а потім на рівні тканин і органів. Генна інженерія створює також тех- нології, що є далекосяжними з погляду негативних наслідків, такі як клонуван- ня, технологія отримання стовбурових клітин ембріона людини, штучне заплід- нення, програмування людини з визна- ченими характеристиками, зі здібностя- ми лише для вузької спеціалізації. Надзвичайно небезпечною є генна те- рапія статевих клітин, бо вона пов’язана зі зміною геному в ряді поколінь, що може викликати непередбачені нові мутації і порушення рівноваги між людським сус- пільством і довкіллям [2]. УДК 378:165 О. В. Живага Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції Досліджено історію появи і розповсюдження генно-модифікованих організ- мів (ГМО) у світі, дискусію стосовно соціальних ефектів та ризиків використання нових біотехнологій, особливості нормативно-правових документів щодо ГМО в різних регіонах світу і зокрема в ЄС, підходів до оцінювання ризиків ГМО. Наведено дані, що відображають ситуацію з використанням ГМО в Україні і світі, на підставі яких зроблено висновок про відсутність в Україні належного контролю за ГМ продукцією і відповідної науково-дослідницької бази для вивчення впливу ГМО або їхніх компонентів на життя та здоров'я людини й екосистеми. Проведено аналіз законотворчої діяльності в Україні в цій сфері; надано рекомендації щодо розширення законодавчої бази через ухвалення низки спеціальних законів, запровадження системи жорсткого контролю за використанням ГМ продукції. Ключові слова: генно-модифіковані організми генно-модифікована продукція, генна інженерія, біобезпека, біотехнологія, біорізноманіття. 39ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 3 СОЦІАЛЬНІ ЕФЕКТИ І РИЗИКИ БІОТЕХНОЛОГІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ Унаслідок генної інженерії нові мік- роорганізми можуть набути незвичної па- тогенності або резистентності до певних лікарських речовин. Нині вкрай важко боротися з локальними вогнищами віс- пи, холери, чуми. Проблема посилюється в країнах з нерозвиненою демократією, недостатнім рівнем освіти та монополі- зацією засобів масової інформації. Крім того, прискорення ритму життя призво- дить до впровадження технологій з непе- редбачуваними наслідками. Біобезпека – новий, але вже виз- наний на міжнародному рівні термін, що позначає проблеми, пов'язані з ви- користанням досягнень сучасної біо- технології, передусім генної інженерії і генетично модифікованих організмів. Основним документом, що стосується питання біобезпеки, є "Картахенський протокол з біобезпеки", прийнятий у 2000 р. у Монреалі (Канада) [3]. Голо- вним принципом протоколу є принцип застереження: держава, не порушуючи вимог Всесвітньої торговельної організа- ції (ВТО), може відмовитися від ввезення на її територію генетично модифікова- них організмів (ГМО), якщо вважає, що такі організми спричинять небезпеку. Зараз у суспільстві ведуться дискусії з приводу потенційного ризику широ- кого використання ГМО для здоров'я людини і довкілля. Генетично модифі- кований організм, живий змінений ор- ганізм – це будь-який організм, у яко- му генетичний матеріал було змінено за допомогою штучних прийомів переносу генів, які не відбуваються в природних умовах [4]. Наприклад, помідор із вбу- дованим геном морозостійкості риби північних морів або мікроорганізми з геном мушки дрозофіли, геном кроли- ка, геном людини і т. ін. Продукція, що містить ГМО, поча- ла з'являтися у продажу в різних країнах світу з середини 90-х років минулого століття. Дослідження ГМО викликало спочатку великий ентузіазм у вчених, які вважали, що нова ера біотехнології забезпечить перемогу над спадковими хворобами, а впровадження трансгенних рослин і тварин підвищить ефективність сільського господарства, врожайність культур, що, у свою чергу, вирішить про- блему голоду у світі. Але на відміну від США, де такі товари частіше всього не маркувалася, а, отже, безперешкодно потрапляли й до багатьох інших країн, включаючи країни колишнього СРСР, у Західній та Північній Європі одразу ж дуже прискіпливо поставилися до цієї продукції. Невдовзі виникли побоювання, що трансгенні організми, які були створені в лабораторних умовах без урахування їхніх ймовірних екологічних характе- ристик і не пройшли тривалу еволю- цію з природними організмами, можуть вивільнитися і почати необмежено роз- множуватися. Це може привести до та- ких наслідків: порушення екологічної рівноваги; накопичення гербіцидів у стійких до них сортах ГМ рослин; змен- шення біорізноманіття; активація досі невідомих патогенних мікроорганізмів; виникнення і поширення досі невідомих хвороб тварин, рослин (наприклад, вірус атипової пневомонії в Китаї, пташиний грип в Азії, коров'ячий сказ в Європі та ін.); хаотичне перенесення "чужорід- них" генів у біосферу; негативна дія на здоров’я людини генів стійкості до анти- біотиків; віддалений канцерогенний та мутагенний ефекти тощо. Російський вчений І. В. Єрмакова в результаті своїх досліджень дійшла вис- новку, що масштабне розповсюдження ГМО приводить до розвитку безпліддя, до спалаху онкологічних захворювань, до появи генетичних виродків, до алер- гічних реакцій, до зростання смертності серед людей і тварин, до різкого скоро- чення біорізноманіття і погіршення ста- ну навколишнього середовища [5]. Крім того у вересні 2012 р. у журналі Food & Chemical Toxicology вийшла стаття вче- ного Жиля-Еріка Сераліні, в якій було проаналізовано результати досліджень вченого і його колег з Каєнського універ- ситету (Франція). Вони з'ясовували, як впливає на мишей харчування ГМ куку- рудзою NK603 і вплив гербіциду Roundup протягом тривалого часу. За результатами досліджень у мишей розвивалося в три 40 О. В. Живага ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 3 рази більше пухлин, ніж у тварин з конт- рольної групи, пошкодження внутрішніх органів і передчасна смерть [6]. Проте через рік редактор цього наукового жур- налу Уоллес Хейс вирішив анулювати публікацію, бо в журнал надійшло багато критичних відгуків: вчені вказували на вади в методиці експерименту. Ще у липні 1974 р. декілька видат- них учених – лауреатів Нобелівської премії звернулися до наукової громад- ськості з пропозицією накласти мора- торій на дослідження рекомбінантних ДНК. У лютому 1975 р. у Каліфорнії на Асиломарській конференції зібралося 140 вчених з різних країн, що працюють в галузі генної інженерії. Вони дійшли висновку, що нові організми в природ- них умовах нежиттєздатні і їх безконт- рольне поширення малоймовірне. Тому вирішили перервати мораторій і про- довжити дослідження з дотриманням спеціально розроблених правил. У 80-х роках почалося вирощування життєз- датних трансгенних організмів з комер- ційною метою. Багато вчених переконані в тому, що ГМО не несуть значну загрозу для людини та навколишнього середови- ща, оскільки наразі відсутні: 1) наукові повідомлення про те, що окремі гени або фрагменти ДНК їжі вбудовуються в генетичний матеріал клітин людини (або ссавців взагалі), 2) зареєстровані випадки захворювань, отруєнь або ін- ших прямих впливів на здоров'я людини. Це може означати, що, по-перше, існу- ючі ГМО не спричиняють негативний, принаймні короткостроковий, вплив на людський організм, по-друге, наразі не існує специфічних ознак та методів виз- начення шкідливої дії ГМО на здоров’я. Тобто вплив ГМО сприймається як про- яв традиційних захворювань або дія зви- чайних зовнішніх факторів. Утім вплив ГМ продукції може виявлятися у вигляді алергійних реакцій, отруєнь та змін ме- таболізму. Практично нічого не відомо про довгострокові наслідки такого спо- живання. Тривалі випробування перед впровадженням ГМ продукції на ринок практично не проводяться. Слід також сказати про ще одну не- безпеку, пов’язану з використанням ГМО: існує ймовірність того, що гено- фонд культур, які визначають продо- вольчий потенціал усього населення Землі, може бути зосереджений в руках декількох компаній. За словами В. За- кревського, який досліджує зміну гено- фонду рослин, компанія «Монсанто» володіє сьогодні 94% генофонду усіх ГМ рослин, які вирощуються у світі, і разом з декількома іншими транснаціональними компаніями контролює 80% ринку пес- тицидів, у тому числі 90% виробництва та продажу гербіциду «Раундап» [7, с. 73]. Варто сказати, що застосування біо- технологій не обмежується інтересами охорони здоров’я, сільського господарс- тва і фармацевтичної промисловості. Досягнення генної інженерії та інших біотехнологій використовуються і для вдосконалення біологічної зброї, що може призвести до нової гонки цього виду озброєнь. У травні 1986 р. Міністерство обо- рони США у доповіді комітету Палати представників Конгресу США підтверди- ло, що завдяки методам генної інженерії бактеріологічна війна стає ефективним варіантом бойових дій. Особливо небез- печними в ході бактеріологічної війни можуть стати нові, невідомі медицині ін- фекційні захворювання. Засоби та мето- ди захисту від них доведеться створювати в умовах ведення бойових дій [8]. В останні роки міжнародна спільно- та спрямувала значні зусилля на аналіз ефективності дотримання національних законодавств, кодексів поведінки та ети- ки, спостереження за хворобами та реа- гування на них, біозахист і біобезпеку. Так, Управління з питань роззброєння ООН ще у 2007 р. започаткувало створен- ня бази даних про біологічні інциденти з метою надання Генеральному секретарю ООН можливостей щодо розслідування повідомлень про використання хімічної чи біологічної зброї. Набуває актуальності поняття мік- робіологічної криміналістики. Мікробіо- логічна криміналістика – нова галузь, яку порівнюють з ядерною криміналіс- 41ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 3 СОЦІАЛЬНІ ЕФЕКТИ І РИЗИКИ БІОТЕХНОЛОГІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ тикою. Її можна визначити як «наукову дисципліну, присвячену аналізу в цілях атрибуції (реконструкції історії інциден- ту) ознак акту біотероризму, біозлочину чи необережного витоку мікроорганіз- мів/токсинів» [8]. Для об'єктивного визначення вигод і ризиків кожного окремого ГМО пот- рібна науково обґрунтована система їх оцінювання. Потрібно вивчити можли- вий вплив ГМ продукції або процесу на біорізноманіття, довкілля та продовольчу безпеку і оцінити, наскільки вигода від їх впровадження переважить прогнозовані ризики, пов'язані з їх впровадженням. Процес оцінювання повинен також вра- хувати досвід, отриманий національним розпорядчим органом під час розгляду і прийняття рішень щодо цих продуктів. Уважний моніторинг впливу подібних продуктів і процесів після їх впроваджен- ня також має істотне значення для гаран- тування їх безпеки для людей, тварин і навколишнього середовища. Згідно з міжнародними керівними принципами щодо безпеки в сфері біотех- нології, розробленими ЮНЕП (Програ- ма ООН з навколишнього середовища), встановлено 5 стадій визначення потен- ційного впливу і оцінювання ризиків [9]: 1) визначення потенційних негатив- них ефектів для здоров’я людини та (або) довкілля; 2) розрахунок ймовірності прояву цих негативних ефектів; 3) оцінювання наслідків у разі проя- ву ризиків; 4) розгляд відповідних стратегій уп- равління ризиками; 5) розрахунок сумарного потенцій- ного впливу, який може бути корисним чи шкідливим для здоров’я людини або довкілля. Усвідомлення та попередження – два принципи всіх міжнародних норматив- но-правових документів, які стосуються біобезпеки при вирощуванні ГМ рослин і вживання продуктів з них. На території країн-членів Євросою- зу було запроваджено жорсткі правила Картахенського протоколу з біобезпе- ки щодо транскордонного розповсюд- ження ГМО. Надзвичайно обмеженим і суворо регламентованим залишається використання ГМО під час здійснення досліджень у сфері генної інженерії у закритих системах (особливо щодо по- долання небезпечних захворювань), а також під час виробництва продуктів харчування. Крім того, після оприлюд- нення даних про негативні наслідки поширення продуктів, що містять ГМ компоненти (зокрема, збільшення ви- падків онкологічних захворювань), на території США і тих країн, куди вони постачалися з території останніх, про- дукція, що містить або може містити ГМО, підлягає суворій перевірці перед тим як потрапити на ринок ЄС. Така пе- ревірка здійснюється в спеціальних ла- бораторіях, що входять до європейської мережі Спільного дослідницького цент- ру ЄС [10]. У Євросоюзі ГМ культури майже не вирощують. Зони, вільні від ГМО, – Авс- трія, Греція, Швейцарія, Польща, Фран- ція. Тільки в Іспанії на площі 100 тис. га вирощують змінену кукурудзу. Таким чи- ном, у ЄС під вирощування ГМО зайня- то приблизно 0,06% сільгоспугідь. Законодавство ЄС установлює чіткі правила маркування продуктів із вмістом ГМО і надання населенню країн-членів інформації про можливі негативні на- слідки вживання чи використання такої продукції для життя та здоров'я людини, а також про усі можливі біотичні ризики її застосування у сільськогосподарському тваринництві чи рослинництві. Необхідно підкреслити, що в Європі вже давно діє допустима норма вмісту ГМО в продуктах харчування – максимум 0,9%; в Японії – 5%; в США і Канаді – по- над 10% [11]. Оскільки жодна ГМ культура в Ук- раїні офіційно не зареєстрована, їх вве- зення в Україну та культивація є незакон- ними. За інформацією бізнес-інсайдерів сільське господарство України не є віль- ним від ГМО [12]. ГМО потрапляє до харчових продуктів в Україні здебільшо- го із сільськогосподарської сировини, що імпортується в Україну, та з ГМ куль- тур, вирощених в Україні. 42 О. В. Живага ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 3 Наприклад, ГМ картоплю було вве- зено в Україну для польових досліджень ще у 90-х рр. У тодішніх умовах немож- ливо було забезпечити належний кон- троль за її використанням. Унаслідок цього на українських полях безконт- рольно вирощуються ГМ рослини. В Україні в значно меншій кіль- кості вирощуються також ГМ кукурудза, ячмінь, бавовна. Відсутність ефективних програм нагляду за полями та контро- лю за насінням заохочує сільськогоспо- дарських виробників до використання ГМ культур. Отже, в Україні відсутні належний контроль за ГМ продукцією і відповід- на науково-дослідницька база для вив- чення впливу ГМО або їхніх компо- нентів на життя та здоров'я людини й екосистеми. Згідно з наявними даними, в Україні працюють 37 лабораторій, з них 15 – це лабораторії Укрметртестстандар- ту. В середньому лабораторія досліджує на ГМО 10 зразків продуктів на добу. Аналіз займає 2–3 доби. За даними лаборато- рії, в 2011 році ГМО знаходили в 3% про- дукції, що досліджувалась [12]. Ще у 2007 році в Україні було при- йнято спеціальний Закон України «Про державну систему біобезпеки при ство- ренні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Цей документ проголосив ус- тановлення системи біологічної безпеки, потреба в якій виникає у зв'язку зі здій- сненням в Україні та за її межами гене- тично-інженерної діяльності, результати якої у вигляді ГМО можуть завдати шкоду життю та здоров'ю людини, а також нега- тивно вплинути на довкілля. Цей Закон є доволі формалізованим. Його ухвалення фактично легалізувало в Україні систему широкого обігу ГМО та продукції, отри- маної за допомогою ГМО, в той час коли розповсюдження таких продуктів на тери- торії країн-членів ЄС залишається суворо обмеженим. Після вступу України до СОТ у 2008 році український ринок узагалі став одним із основних споживачів ГМ про- дукції в Європі, що особливо стосується сфер дитячого харчування та дитячої ме- дицини [10]. Верховною Радою України 17 грудня 2009 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону Украї- ни “Про безпечність та якість харчових продуктів” щодо інформування грома- дян про наявність у харчових продуктах генетично-модифікованих організмів (ГМО)”», який набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 30 грудня 2009 року, та Закон України «Про вне- сення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання інформації про вміст у продукції генетично модифіко- ваних компонентів», який набрав чин- ності з 7 березня 2010 року. У березні 2011 р. було підготовлено зміни до ст. 25 «Про екологічну інфор- мацію» Закону України «Про охорону навколишнього природного середови- ща» [7]. Цими змінами Україна запрова- дила обов’язкове інформування громад- ськості щодо ГМО. Ст. 20 Закону «Про державну систему біобезпеки при ство- ренні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифіко- ваних організмів» гарантує доступність цієї інформації для громадськості, що відповідає принципам ЄС щодо ГМО. Додатково, згідно зі ст. 14 цього ж Закону реєстри ГМО та ГМ продуктів повинні публікуватися на сайті відповідального центрального органа виконавчої влади та в засобах масової інформації. Наразі доцільними є не тільки розроблення і прийняття в Україні спе- ціальних законів – «Про поводження з ГМО у закритих системах», «Про по- водження з ГМО у відкритих системах», «Про порядок ввезення-вивезення си- ровини, готової продукції, що містить ГМО та їхні компоненти», «Про систему контролю та здійснення експертизи у сфері створення та використання про- дукції, що містить ГМО або їхні компо- ненти», – а й запровадження системи жорсткого контролю за використанням такої продукції. Україна також є учасни- ком Конвенції про заборону біологічної зброї, згідно з якою Україна повинна за- безпечити надійну систему національної біобезпеки та боротьби з інфекційними захворюваннями. 43ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 3 СОЦІАЛЬНІ ЕФЕКТИ І РИЗИКИ БІОТЕХНОЛОГІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ На думку академіка Сергія Коміса- ренка, важливим моментом для націо- нальної безпеки держави та біобезпеки, зокрема, є створення інфраструктури ла- бораторій, щоб успішно боротися з про- блемами особливо небезпечних інфек- цій, а також інфекцій, які мають серйозні соціально-економічні наслідки для сус- пільства (грип, СНІД тощо). В кожній країні існують такі лабораторії, так звані лабораторії 3–4-го рівня біобезпеки (BSL3 чи BSL4) за міжнародною класи- фікацією. У США є десятки BSL4 лабо- раторій і сотні BSL3, у Європі – 16 BSL4 лабораторій, в Африці (ПАР та Габоні) – 2, BSL3 та BSL3+ лабораторії є у Таїлан- ді, Кореї, Лаосі, Аргентині, Кенії, інших країнах. Нові BSL4 лабораторії створю- ються в США, Китаї та Індії. В Україні нині немає жодної сертифікованої лабо- раторії високого рівня біобезпеки [13]. У 2009 р. під час одного із засідань Ради національної безпеки і оборони Ук- раїни було визнано, що в Україні існує вкрай низький рівень біобезпеки. Про це також було зазначено в Указі Президента України № 1124/2009 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2009 р. «Про стан соціаль- но-демографічного розвитку, охорони здоров’я і ринку праці в Україні». Зокре- ма, йшлося про необхідність забезпечити до 2011 р. вдосконалення міжвідомчої ін- тегрованої мережі лабораторій для моні- торингу та контролю можливих загроз біологічного та хімічного походження. Але це не було виконано. 24 січня 2014 р. у Верховній Раді Ук- раїни зареєстровано проект Закону Ук- раїни № 4015 «Про заборону розміщення іноземними державами, наддержавними утвореннями, організаціями або фізич- ними особами вірусно-біологічних лабо- раторій 3 та 4 (найвищих) рівнів біоло- гічної безпеки на території України». За словами С. Комісаренка, цей законопро- ект міг переслідувати політичну мету – відмову від використання іноземної допомоги при будівництві таких лабора- торій, хоча власним коштом Україна на сьогодні цього зробити не може [14]. Ключова роль у створенні і удоско- наленні системи біобезпеки в Україні по- винна належати Кабінету Міністрів Ук- раїни, Міністерству екології та природних ресурсів України, Міністерству охорони здоров’я України, Міністерству освіти і на- уки України, Міністерству аграрної полі- тики України, Національній академії наук України та Українській академії аграрних наук. Для успішної взаємодії зазначених міністерств і відомств при розбудові сис- теми біобезпеки довкілля необхідно чітко розмежувати їхні повноваження. Доки не доведено, що застосування продуктів сучасної біотехнології є безпеч- ним, держави повинні забезпечити право вибору для своїх громадян – споживати органічну або генетично трансформо- вану їжу. Держава повинна забезпечити обов'язкове маркування ГМ продуктів. Важливим аспектом у гаранту- ванні біобезпеки залишається запро- вадження та підтримка міжвідомчого співробітництва, у тому числі між пра- воохоронними органами та органами охорони здоров’я, а також сприяння органів влади розслідуванням, особ- ливо у разі навмисного використання біологічних речовин. Для зменшення загроз, пов’язаних із використанням біологічних агентів, кожна країна ок- ремо та світова спільнота загалом по- винні створити дієву систему контролю за об’єктами, де проводяться роботи зі збудниками інфекційних хвороб, нау- кові пошуки в галузі «синтетичної біо- логії» тощо. 1. Зеркалов Д. В. Соціальні проблеми стало- го розвитку : монографія / Д. В. Зеркалов, О. Ю. Арламов. – К. : Основа, 2013. – с. 7–19. 2. Біоетика : підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. ІV рівня акредитації / В. М. Запорожан, М. Л. Аряєв. – К. : Здоров'я, 2005. – 288 с. 3. Картахенский протокол по биобезопаснос- ти к Конвенции о биологическом разноо- бразии 29 февраля 2000 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://biosafety. ru/index.php?idp=23&idnt=29&idn=1338 4. Закон України «Про державну систе- му біобезпеки при створенні, випробу- 44 О. В. Живага ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 3 ванні, транспортуванні та використан- ні генетично модифікованих організ- мів» / Відомості Верховної Ради Украї- ни. – 2007. – № 35. – ст. 484. 5. Ермакова И. В. Влияние сои с геном EPSPS CP4 на физиологическое со- стояние и репродуктивные функ- ции крыс в первых двух поколениях / И. В. Ермакова // Современные проблемы науки и образования. – 2009. – № 5. – С. 15–21. 6. Вильярреаль А. ГМО: подведена ли чер- та под скандалом вокруг статьи Жиля- Эрика Сералини? [Электронный ре- сурс]. – Режим доступа: http://www. inopressa.ru/article/30dec2013/abc/gmo. html. 7. Закревский В. В. Генно-модифицирован- ные продукты. Опасно или нет? / В. В. Закревский. – СПб. : БХВ-Петер- бург, 2006. – 128с. 8. Маркович І. Г. Аналіз загроз та оцінка ризи- ків, пов’язаних із використанням біологіч- них агентів [Електронний ресурс] / І. Г. Мар- кович, О. Й. Гриневич, І. Ф. Маркович // Український медичний журнал. – 2012. – № 2 (88). – Режим доступу: http://m.umj. com.ua/article/28699/ 9. Хазан В. Б. Cучасна біотехнологія і пи- тання біобезпеки в контексті сталого розвитку / В. Б. Хазан, О.В. Ангурець, П. В. Хазан // Екологія і природокорис- тування. – 2004. – № 7. – С. 32–40. 10. Третьякова В. Про правові основи функціонування системи біобезпеки під час здійснення генетично-інженерної діяльності та обігу ГМО в контексті застосування міжнародних біоетич- них стандартів [Електронний ресурс] / В. Третьякова // Віче. – 2013. – № 6. – Режим доступу: http://www.viche.info/ journal/3580/ 11. Рудышин С. Генетически модифицирован- ные организмы (ГМО): проблемы и перспективы исследования [Електро- нний ресурс] / С. Рудышин // RELGA. – 2011. – № 16. – Режим доступа: http:// www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu- www.woa/wa/Main?textid=3020&level1=m ain&level2=articles 12. Малиш Н. Генетично модифіковані ор- ганізми в системі продовольчої без- пеки України [Електронний ресурс] / Н. Малиш // Публічне управління: те- орія і практика. – 2013. – № 2 (14). – С. 116–122. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/ putp/2013-2/doc/3/03.pdf 13. Комісаренко С. Рівень біобезпеки в Україні незадовільний [Електронний ресурс] / С. Комісаренко // Ваше здоровье. – 2013. – № 49–50. – Режим доступа: http://www. vz.kiev.ua 14. Устинов А. В. Президія НАМН України: біобезпека держави, законодавче забез- печення та основні напрямки розвитку медичної науки [Електронний ресурс] / А. А. Устинов // Актуальні питання клі- нічної практики. – 2014. – Режим досту- пу: http://m.umj.com.ua/article/71953/ Одержано 12.05.2015 О. В. Живага Социальные эффекты и риски биотехнологической революции Исследованы история появления и распространения генно-модифицированных организмов (ГМО) в мире, дискуссия о социальных эффектах и рисках использования новых биотехнологий, особенности нормативно-правовых документов о ГМО в разных регионах мира и в частности в ЭС. Приведены данные, отражающие ситуацию с использованием ГМО в Украине и мире, на основании которых сде- лан вывод об отсутствии в Украине надлежащего контроля за ГМ продукцией и соответствующей научно-исследовательской базы для изучения влияния ГМО или их компонентов на жизнь и здоровье человека и экосистемы. Проведен анализ законодательной деятельности в Украине в этой сфере; даны рекомендации о необходимости расширения законодательной базы через принятие ряда специ- альных законов, внедрение системы жесткого контроля за использованием ГМ продукции. Ключевые слова: генно-модифицированные организмы, генно-модифицированная продукция, генная инженерия, биобезопасность, биотехнология, биоразнообразие.

Соціальні ефекти і ризики біотехнологічної революції

Institution

Ähnliche Einträge