Хроніка наукового життя
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Наука та наукознавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162591 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Новини науки і техніки // Наука та наукознавство. — 2015. — № 4. — С. 129-130. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-162591 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1625912020-01-13T01:27:58Z Хроніка наукового життя Хроніка наукового життя 2015 Article Новини науки і техніки // Наука та наукознавство. — 2015. — № 4. — С. 129-130. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162591 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хроніка наукового життя Хроніка наукового життя |
| spellingShingle |
Хроніка наукового життя Хроніка наукового життя Хроніка наукового життя Наука та наукознавство |
| format |
Article |
| title |
Хроніка наукового життя |
| title_short |
Хроніка наукового життя |
| title_full |
Хроніка наукового життя |
| title_fullStr |
Хроніка наукового життя |
| title_full_unstemmed |
Хроніка наукового життя |
| title_sort |
хроніка наукового життя |
| publisher |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Хроніка наукового життя |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162591 |
| citation_txt |
Новини науки і техніки // Наука та наукознавство. — 2015. — № 4. — С. 129-130. — укр. |
| series |
Наука та наукознавство |
| first_indexed |
2025-07-14T15:05:46Z |
| last_indexed |
2025-07-14T15:05:46Z |
| _version_ |
1837635257130549248 |
| fulltext |
129
ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ
ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4
У Німеччині, в Інституті фізики плазми в
Грайфсвальді, 10 грудня 2015 р. запущено термо-
ядерний реактор Wendelstein 7-X, в якому утри-
мання плазми засновано за принципом стела-
ратора.
Нині в світі існують два перспективних про-
екти термоядерних реакторів: токамак (торої-
дальна камера з магнітними котушками) і сте-
ларатор. В обох установках плазма утримується
магнітним полем, але у токамаці вона має форму
тороїдального шнура, по якому пропускається
електричний струм, а в стелараторі магнітне поле
наводиться зовнішніми котушками. Останнє є
головною відмінністю стелараторів від токама-
ка й обумовлює складну конфігурацію в ньому
магнітного поля. Конструкцію стеларатора впер-
ше запропонував в 1951 р. американський фізик
Л. Спітцер. Концепцію токамака запропоновано
в 1951 р. радянськими фізиками А.Д. Сахаровим
та І.Є. Таммом. Нині Wendelstein 7-X є найпотуж-
нішим стеларатором у світі.
Випробування, проведені в перший день
запуску стеларатора, були успішними. Фізикам
вдалося за допомогою мікрохвильового імпульсу
потужністю 1,3 мегавата нагріти один міліграм
газоподібного гелію до температури в мільйон
градусів Цельсія і утримати отриману плазму в
рівновазі протягом 0,1 секунди.
Стелараторний напрям активно розвивав-
ся в Україні, у Харківському фізико-технічному
інституті. Початок напряму покладено К.Д. Си-
нельниковим, надалі він розвивалося під керів-
ництвом В.Т. Толока. Зокрема, в Харкові було
введено в дію термоядерні установки стелара-
торного типу «Сіріус», «Ураган-1», «Ураган-2»
(пізніше «Ураган-2М»). У 1981 році у ХФТІ
побудовано найбільший на той час стеларатор-
торсатрон «Ураган-3».
У лютому 2015 р. група дослідників з США,
Європи, Чилі та Південної Африки повідомила,
що близько 70 000 років тому в Сонячну систему
відбулося вторгнення іншої зорі (червоного кар-
лика), яка пройшла через зовнішню частину Со-
нячної системи, відому як хмара Оорта. Вплив
зорі на Сонячну систему був мінімальним. Нині
вона знаходиться від нас на відстані 20 світлових
років.
27 березня 2015 р. з космодрому Байконур
стартував космічний корабель «Союз ТМА-16М»
з екіпажем на борту — Г. Падалка, М. Корнієнко
(Росія) і С. Келлі (США). Особливу роль у цьому
польоті має відіграти американський астронавт
С. Келлі: на його прикладі вчені мають вивчи-
ти вплив космічного польоту на гени людського
організму. Виявити можливі зміни допоможуть
спостереження не тільки за астронавтом на борту
космічного корабля, а й за його братом-близню-
ком М. Келлі, який залишився на Землі.
13 квітня 2015 р. дані з марсохода НАСА
Curiosity засвідчили існування рідкої води на
поверхні Марса. Марсохід має систему моніто-
рингу навколишнього середовища, яка вимірює
відносну вологість та температуру в місці його
перебування. Вчені також встановили наявність
у марсіанському грунті перхлоратів. Саме ці солі
вночі поглинають воду з атмосфери, утворю-
ючи соляні плівки — насичені водні розчини,
які утримують воду нижче точки замерзання
(до —70°С). Під час марсіанського дня, коли тем-
пература піднімається, вода з цих розчинів випа-
ровується. Встановлено наявність водяної пари
біля поверхні Марса. Таким чином, має місце
специфічний кругообіг води — з соляних плівок
до атмосфери і, навпаки.
3 червня 2015 р. на Великому адронному ко-
лайдері (ВАК) почалися зіткнення частинок при
енергії 13 тераелектронвольт (ТеВ), що знамену-
вало початок нового етапу його роботи після пе-
ріоду модернізації, який тривав 27 місяців. Вже
14 липня в результаті експериментів вперше ви-
явлено пентакварк — нову елементарну частинку,
складену з чотирьох кварків і одного антикварка.
Її відкрито при зіткненнях протонів при енергіях
до 8 ТеВ. Фізики вважають, що пентакварк скла-
дається з двох верхніх кварків, одного нижнього
та зачарованого кварка й антикварка. Існування
пентакварків теоретично передбачено в 1997 р.
23 липня 2015 р. з космодрому Байконур
здійснено запуск пілотованого космічного ко-
рабля «Союз ТМА-17М» з екіпажем у складі
О. Кононенка (Росія), К. Юї (Японія) і Ч. Лінд-
грена (США). Після шестигодинного автоном-
ного польоту корабель успішно пристикувався до
малого дослідницького модуля МІМ-1 російсько-
го сегмента Міжнародної космічної станції.
23 липня 2015 р. вчені НАСА повідомили про
відкриття за допомогою телескопа «Кеплер» першої
землеподібної екзопланети — Kepler-452b навколо
сонцеподібної зорі Kepler-452. Вона міститься на
відстані 1400 світлових років від Землі в сузір'ї Лебе-
дя, діаметр її на 60% більший, ніж у Землі.
У серпні 2015 р. компанія D-Wave Systems
анонсувала випуск нового квантового комп'ютера
D-Wave 2X і повідомила, що продуктивність
* * *
ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ
130 ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4
пристрою в 600 разів перевищує аналогічний
показник звичайних (класичних) комп'ютерів
(без урахування часу введення і виведення да-
них). Якщо враховувати завантаження і виван-
таження інформації, то D-Wave 2X випереджає
звичайний комп'ютер у 15 разів. Штаб-квартира
D-Wave Systems розташована в Канаді. 11 трав-
ня 2011 року компанія оголосила про створен-
ня комп'ютера D-Wave One, який визначила як
"найперший у світі квантовий комп'ютер, який
можна придбати". На даний час D-Wave Systems є
єдиною в світі компанією, яка продає створювані
нею квантові комп'ютери. Її клієнтами, зокрема,
є Google і НАСА. Квантовий комп'ютер, на від-
міну від класичного, працює на основі законів
квантової механіки. Так, обчислення в ньому ви-
робляються з використанням кубітів — квантових
аналогів класичних бітів.
2 грудня 2015 р. з космодрому Куру у Фран-
цузькій Гвіані ракетою-носієм «Вега» Європейсь-
кого космічного агентства відправлено в космос
апарат LISA Pathfinder, в ході польоту якого від-
працьовуватимуться технології пошуку гравіта-
ційних хвиль, передбачених А. Ейнштейном в
його загальній теорії відносності.
22 грудня 2015 р. американська приватна
компанія SpaceX вперше здійснила кероване при-
землення ракети-носія «Фалькон 9», яка успіш-
но вивела на орбіту 11 комерційних супутників
зв'язку типу Orbcomm-G2 (кожен вагою 172 кг).
Приблизно через 10 хвилин після старту раке-
та приземлилася у вертикальному положенні в
10 км від місця запуску на мисі Канаверал у Фло-
риді. Цей запуск — величезний успіх, який карди-
нально змінить космічну індустрію, що витрачає
мільйони доларів на одноразові ракети.
100 років загальної теорії відносності
Побудувавши 1905 р. спеціальну теорію від-
носності як нову фізичну теорію простору-часу,
що запровадила нові просторово-часові уявлен-
ня (відносність довжини, часу та одночасності),
А. Енштейн вирішив поширити її також на не-
інерціальні системи відліку і побудувати нову
теорію гравітації. Перший крок на шляху її
створення він зро бив, коли спробував у рамках
щойно створеної спеціальної теорії відноснос ті
відшукати польовий закон тяжіння. Однак не-
вдовзі відмовився від цього, оскільки збагнув,
що «розумну теорію гравітації можна побудува-
ти тільки в ре зультаті узагальнення принципу
відноснос ті».
Ще в ньютонівській теорії гравітації вважа-
лося, що тяжіння однаково діє на різні тіла, на-
даючи їм однакових при скорень незалежно від їх
маси і природи. Звідси випливав факт, що граві-
таційна маса тіла дорівнює його інертній: m
гр
=
m
ін
(входять відповідно до закону всесвітнього
тяжін ня та другого закону Ньютона). Встанов-
лений ще Г. Галілеєм і підтверджений 1889 р.
експериментально Р. Етвешом з точністю до
10-9. З цього факту, як по казав 1907 р. А. Ейн-
штейн, випливала глибока аналогія між рухом тіл
у гравіта ційному полі та їх рухом у прискореній
системі відліку. І в першій з циклу своїх статей,
присвячених створенню нової те орії тяжіння,
«Про принцип відносності та його наслідки»
(1907), він припустив «повну фізичну рівно-
цінність гравітацій ного поля і відповідного при-
скорення системи відліку» та поширив «прин-
цип відносності на випадок рівномірно при-
скореного прямолінійного руху системи відліку»,
отже, замінив однорідне поле тя жіння рівномір-
но прискореною системою відліку. А це означа-
ло, що в ній сили інерції еквівалентні силам гра-
вітаційного поля (еквівалентність гравіта ції
та інерції). В одній з подальших статей «Проект
узагальненої теорії відносності та теорії тяжін-
ня» (1913), написаній спільно з М. Гроссманом,
А. Ейнштейн висло вився радикальніше, вважаю-
чи, «що про порційність інертної і важкої мас є
точним законом природи, який повинний зна-
ходити своє відображення вже в самих основах
теоре тичної фізики».
Інакше кажучи, загальновідомий факт
А. Ейнштейн перетворив на за кон — прин цип
еквівалентності. У цій же статті було розкрито
зв’язок теорії тяжіння з метричними властивос-
тями простору-часу і створено основу для нової
теорії гравітації, яка мала б бути узагальненням
його спеціальної теорії відносності з врахуван-
ням принципу еквівалентності.
Розробку загальної теорії відносності А. Ейн-
штейн завершив 1915 р.
Докладно цю теорію А. Ейнштейн ви клав
у березневій 1916 р. статті «Основи загальної
теорії відносності». В ній він також показав, як
із загальної теорії відносності як перше набли-
ження одержати те орію гравітації Ньютона.
А. Ейнштейн розглянув можливість існуван ня
гравітаційних хвиль та втрати енергії системою
тіл через їх випромінювання, довів, що гравіта-
ційні поля поширюються з швидкістю світла,
дослідив механізм їх виникнення та подав фор-
мулу для потуж ності гравітаційного випроміню-
вання.
|