Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень

Статтю присвячено проблемі ефективності наукових досліджень і впливу управлінської компетентності вчених на керівництво науковими колективами на рівні організацій і окремих підрозділів....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Ісакова, Н.Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2018
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	До 90-річчя Геннадія Михайловича Доброва
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162601
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень / Н.Б. Ісакова // Наука та наукознавство. — 2019. — № 2. — С. 43-54. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-162601
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1626012020-01-13T01:28:25Z Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень Ісакова, Н.Б. До 90-річчя Геннадія Михайловича Доброва Статтю присвячено проблемі ефективності наукових досліджень і впливу управлінської компетентності вчених на керівництво науковими колективами на рівні організацій і окремих підрозділів. Статья посвящена проблеме эффективности научных исследований и влияния управленческой компетентности ученых на руководство научными коллективами на уровне организаций и отдельных подразделений. The article’s objective is to make a retrospective analysis of the organization of the system for training of management staff in the Academy of Sciences of in the Academy of Sciences of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (AS of UkrSSR) in the 1980s, to enhance the performance of research work. A review of science policy studies is given, with highlighting the contribution of G.M. Dobrov and his Kyiv scientific school. 2018 Article Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень / Н.Б. Ісакова // Наука та наукознавство. — 2019. — № 2. — С. 43-54. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162601 001:378 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 90-річчя Геннадія Михайловича Доброва До 90-річчя Геннадія Михайловича Доброва
spellingShingle	До 90-річчя Геннадія Михайловича Доброва До 90-річчя Геннадія Михайловича Доброва Ісакова, Н.Б. Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень Наука та наукознавство
description	Статтю присвячено проблемі ефективності наукових досліджень і впливу управлінської компетентності вчених на керівництво науковими колективами на рівні організацій і окремих підрозділів.
format	Article
author	Ісакова, Н.Б.
author_facet	Ісакова, Н.Б.
author_sort	Ісакова, Н.Б.
title	Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень
title_short	Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень
title_full	Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень
title_fullStr	Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень
title_full_unstemmed	Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень
title_sort	погляд в минуле, або як г. м. добров упроваджував результати наукових досліджень
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2018
topic_facet	До 90-річчя Геннадія Михайловича Доброва
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162601
citation_txt	Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень / Н.Б. Ісакова // Наука та наукознавство. — 2019. — № 2. — С. 43-54. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT ísakovanb poglâdvminuleaboâkgmdobrovuprovadžuvavrezulʹtatinaukovihdoslídženʹ
first_indexed	2025-07-14T15:06:14Z
last_indexed	2025-07-14T15:06:14Z
_version_	1837635285673836544
fulltext	ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 2 (104) 43 © ІСАКОВА Н.Б., 2019 УДК: 001:378 Н.Б. ІСАКОВА, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України», e-mail: nbisakova1@gmail.com ПОГЛЯД У МИНУЛЕ, АБО ЯК Г.М. ДОБРОВ УПРОВАДЖУВАВ РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Статтю присвячено проблемі ефективності наукових досліджень і впливу управлінської компетентності вчених на керівництво наукови- ми колективами на рівні організацій і окремих підрозділів. Історико- наукознавчий аналіз організації системи підготовки керівних кадрів АН УРСР у 1980-х роках дозволив сформулювати необхідні умови для підвищення ефективності навчальних програм для керівників у нау- кових організаціях. Доведено, що зміст, форма і методи підготовки повинні враховувати специфіку діяльності людини в науці, освітній рівень учнів і будуватися на попередньому вивченні конкретних ситуа- цій в організації та в управлінні дослідженнями і розробками. Обо в’яз- ковими умовами навчання керівників у науці повинні бути адаптив- ність навчальних програм, залучення учасників навчання до процесу підготовки, використання інтерактивних методів, короткостроко- вість і формування зворотного зв’язку. Управлінська підготовка ке- рівних кадрів науки є платформою та дослідницьким полігоном для спе ціалістів із питань наукової політики, управління та організації наукової праці. Ключові слова: управлінська кваліфікація, підготовка кадрів, ефективність науко- вих підрозділів, впровадження наукових результатів, дослідження і розробки, проект ICSOPRU. Постановка проблеми. Фінансові ресурси, вкладені в до- слідження і розробки, повинні окупатися. У суспільних науках велика частина результатів досліджень не підлягає комерціалізації. Однак такі результати можуть і повинні впливати на розвиток суспільства, суспільну свідомість і сфери діяльності людини, зокрема на науку. На сучасно- му етапі актуальною є проблема інвентаризації варіантів 44 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 2 (104) Н.Б. Ісакова впровадження наукових результатів суспільних наук та їх адаптація до реа- лій сучасності. Метою статті є ретроспективний аналіз досвіду організації управлін- ської підготовки керівних кадрів академічного сектору науки для підвищен- ня ефективності наукової праці. Огляд історії наукознавчих досліджень. За радянських часів питання нау- ки та інновацій активно вивчалися в рамках наукознавства – галузі дослід- жень, яка розглядає закономірності функціонування і розвитку науки, струк- туру і динаміку наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами і сферами матеріального і духовного життя суспільства. «Нау- кознавство» – це не комплекс окремих дисциплін і навіть не синтез знань про логіко-пізнавальні, соціальні, економічні, психологічні, структурно- організаційні аспекти розвитку науки, а наука, що вивчає взаємодію різних елементів, які визначають розвиток науки як історично змінюваної ціліс- ності, або як системи [1; 2; 3]. Відзначимо, що вже на початковому етапі формування наукознавства як наукового напрямку в предмет досліджень було включено такі поняття як система і взаємодія її елементів. Наукознавчі дослідження були спрямовані на розроблення теоретич- них основ наукової політики і державного регулювання науки; а також на розроблення рекомендацій щодо підвищення ефективності наукової діяль- ності, об’єктивних критеріїв її оцінки, визначення найбільш перспективних наукових напрямів як основи довгострокового планування науки. У дослід- женнях наукознавців широко застосовувалися методи наукового прогнозу- вання і системного аналізу, методи теорії організації, програмно-цільового управління, дослідження операцій і мережеве планування. Наука (або точ- ніше сфера досліджень і розробок) розглядалася як ізольована сфера діяль- ності, і саме тому протягом усього радянського періоду гостро стояла так звана проблема впровадження наукових результатів у практику. В радянській Україні наукознавчі дослідження активно проводились починаючи з 1960-х років науковим колективом під керівництвом Г.М. Доб- рова, включаючи дослідження історії науки, науково-технічного потенціа- лу, науково-технічного прогнозування, програмно-цільового управління, інформаційного забезпечення науки та наукової політики. Активно розви- валася і використовувалася запропонована Г.М. Добровим концепція проб- лемно-орієнтованих оцінок науково-технічного потенціалу. Слід зазначи- ти, що на відміну від традиційних оцінок на основі статистичних даних, проблемно-орієнтований підхід містив елементи мережевої парадигми функціонування наукової системи: організаційно-управлінська складова нау ково-технічного потенціалу включала такі дві характеристики як «нау- кові зв’язки з партнерами» і «зв’язки із замовниками» [4]. Заняття наукою є особливим видом діяльності, який має унікальну спе- цифіку. Це діяльність, спрямована на пізнання світу, яка вимагає повного занурення в предмет досліджень (а інакше вона не може стати продуктив- ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 2 (104) 45 Погляд у минуле, або як Г.М. Добров упроваджував результати наукових досліджень ною). Довгий час вона розглядалася лише як прояв вищої людської здат- ності – розуму і сприймалась як самоцінна. На думку Е.О. Труфанової та А.Ф. Яковлевої, в умовах техногенного суспільства наука функціонує вже як особливий соціальний інститут, який зобов’язаний враховувати громад- ські інтереси, а не слідувати шляхами чистого пізнання світу [5]. У ХХ столітті переважними в науці стають колективні форми праці, що обумовлено ускладненням досліджень і розширенням їх технологічної бази. З’явилася тенденція до концентрації наукового потенціалу у вигляді вели- ких дослідницьких організацій і наукових центрів, обумовлена зростанням потреби в ефективному впливі науки на виробництво. Як приклад можна згадати міжгалузеві науково-технічні комплекси, створені на базі великих інститутів у АН УРСР, які об’єднували під одним дахом фундаментальні та прикладні дослідження, розробки і дослідне виробництво. З’являлися нові форми організації науки, утворювалися великі дослід- ницькі колективи, в яких вчені стикалися з необхідністю систематизувати застосовувані методи, розробляти міждисциплінарні дослідницькі стратегії. Наука перетворилася на величезний, складний соціальний організм. Спо- стерігалося помітне розширення і ускладнення проблем методології нау- кового пізнання. Сьогодні до науково-дослідницької діяльності залучені сотні тисяч людей у всьому світі, результати їх досліджень стають безпосе- редньою продуктивною силою, в значній мірі визначають напрями і тен- денції розвитку сучасного суспільства. Сьогоднішні праця вченого-одинаки є характерною рисою тільки для окремих напрямків і дисциплін. Хоча «привид удвох не побачиш» (Г.М. Доб- ров любив цей вислів), тобто ідея виникає у свідомості одного вченого, її розроблення, апробація, доведення, впровадження – завдання, які викону- ються в рамках колективної наукової діяльності. Професійне спілкування в науковому колективі збагачує пізнавальну базу кожного з учасників та ство- рює синергію у пошуку оптимальних рішень. У цьому контексті важливого значення набуває організація наукової праці для продуктивного спілкуван- ня вчених. Фактор колективності має значення також для оцінки наукової праці. Досі не створено більш справедливого і точного інструменту для оцінки роботи вченого, ніж peer review, тобто оцінка і визнання колег. Колективний характер наукової праці О.З. Мірська характеризує таким чином: «Розуміння вченого як діяча науки не може бути досягнуто шляхом розгляду окремих конкретних осіб. Пошук джерела стійких закономірнос- тей у науковій діяльності привів до розгляду наукової спільноти». Далі відо- ма дослідниця соціології науки підкреслює: «Вчений здійснює свою працю неодмінно як член наукового товариства. Ті різноманітні відносини, в які він при цьому входить, дуже істотні для нього і водночас досить стійкі: чле- ни наукового співтовариства змінюються, а характерні для нього форми со- ціальної взаємодії зберігаються <…> Щоб зрозуміти людину в науці, треба проаналізувати відносини, що зв’язують людей в їхній діяльності, і механізми, 46 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 2 (104) Н.Б. Ісакова що становлять основу розвитку цієї сфери. Тоді феномени, обумовлені, на перший погляд, тільки особистістю вченого (і, до того ж, у випадковий спо- сіб), виступатимуть як прояв необхідних умов функціонування науки» [6, с. 27]. Зростання значення науки у суспільстві та економіці, збільшення об- сягів її фінансування неминуче привели до ускладнення функцій управлін- ня в науці. Нові вимоги, що висувались до управлінської компетентності керівних кадрів наприкінці ХХ століття, були обумовлені такими процесами: • зростанням значення науково-технічного потенціалу в системі про- дуктивних сил, його можливостей створювати інновації та реалізовувати їх на внутрішньому і міжнародному ринку; • збільшенням обмежень на всі види ресурсів, що вимагає виявлення наукових пріоритетів і пошуку ефективних технологій досліджень; • посиленням динаміки наукового фронту, впровадженням нових типів обладнання і технологій, що призвело до інтенсивних змін наукових спеці- альностей і спеціалізацій; • зростанням числа комплексних наукових проблем, що вимагають розширення спеціалізації керівників та вміння управляти міждисциплінар- ними колективами вчених; • децентралізацією управлінських процесів і демократизацією управ- ління дослідженнями і розробками (ДР). Ситуація в науковій сфері наполегливо вимагала розгортання наукових досліджень з питань організації управління в науці, ефективності дослід- жень і компетенцій керівників. Необхідність практичного впровадження результатів досліджень обумовила актуальність розроблення науково-об- ґрунтованого методичного та організаційного забезпечення управлінської підготовки наукових кадрів. Дослідженням із питань організації управлін- ня в науці та компетенцій керівників передували наукові результати ши- рокого кола зарубіжних та вітчизняних вчених. Одну з найбільш усебічних оцінок організацій, що займаються ДР та їх керівництвом, було здійснено Д. Пельцем і Ф. Ендрюсом (1966 р.), які провели опитування більш ніж 1300 осіб та визначили характеристики середовища, яке є продуктивним для ДР [7]. Вивчення проблеми професіоналізації управлінської праці в науці бу- ло ініційовано Г.М. Добровим в рамках комплексу досліджень факторів ефективності наукових колективів, серед яких ключове значення для роз- витку київської школи наукознавства мало проведення Міжнародного по- рівняльного дослідження ефективності діяльності наукових груп (проект ЮНЕСКО «International Comparative Study on Productivity of Research Units», ICSOPRU). Метою проекту ICSOPRU було покращення управління дослід- ницькими групами та установами і підвищення обізнаності щодо їх відпо- відальності за правильне застосування результатів досліджень. У проекті загалом взяли участь 17 країн Африки, Азії, Європи та Латинської Америки. У період з 1974 по 1987 рік було проведено чотири етапи проекту в 17 краї- нах світу (таблиця). ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 2 (104) 47 Погляд у минуле, або як Г.М. Добров упроваджував результати наукових досліджень Конкретні цілі проекту включали: • на міжнародному рівні: зробити широкодоступними по рівнянні фак- ти та досвід щодо управління науковими підрозділами, а також сприяти ба- гатосторонньому та двосторонньому співробітництву в цій галузі; • на національному рівні: надавати всім зацікавленим особам (органам влади, керівникам досліджень, науковцям, інженерам) суттєву інформацію про стан національного дослідницького потенціалу та, на її основі, заохочу- вати їх до вжиття необхідних заходів для підвищення рівня ефективності та продуктивності наукових підрозділів і установ. За результатами проекту, одним із факторів ефективності наукової діяльності є якість керівництва науковими колективами, яка визначається стилем, методами формування наукових колективів, підготовкою наукових кадрів та управлінською компетенцією керівників. Управлінська підготов- ка, стиль управління керівника і мотивація можуть розширювати або скоро- чувати наявну ресурсну базу і, отже, впливати на кінцевий результат діяль- ності наукових колективів. Було також визначено, що основним суб’єктом наукової діяльності є дослідницький під розділ або група. Дослід- ницька група повинна розгля- датися як основна одиниця ор- ганізаційно-виробничої струк- тури науково-дослідницьких ус танов АН УРСР. При плану- ванні, організації та управлінні ДР слід виходити з того, що саме в дослідницькому підроз- ділі закладаються основи ре- зультативності та подальшої віддачі всіх організаційних ла- нок науки [4, с. 66]. На жаль, цей висновок не було взято до уваги особами, які приймають рішення в ака- демії та інших секторах науки. Операційний простір та права керівника наукового підрозді- лу або наукової теми досі зали- шаються обмеженими. Винят- ком є тільки наукові проекти, які отримують фінансування на конкурсній основі з міжна- Етапи (раун- ди) Термін анкету- вання Кіль- кість країн Країни-учасники 1 1974 6 Австрія Бельгія Польща Угорщина Фінляндія Швеція 2 1978—1981 6 Аргентина Єгипет Індія Польща Республіка Корея (Південна) УРСР 3 1981—1985 5 Бразилія Індія Іспанія Нігерія УРСР 4 1985—1987 4 Китай Гана Угорщина Мексика Загальна інформація про Міжнародне порівняльне дослідження продуктивності наукових підрозділів Джерело: складено автором за [8]. 48 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 2 (104) Н.Б. Ісакова родних або вітчизняних фондів. Проте частка проектного фінансування в Україні непропорційно мала у порівнянні з відомчім (бюджетним) фінансу- ванням. Отже, керівники ДР залишаються залежними від рішень керівни- цтва інститутів та організацій, які розподіля ють ресурси, що негативно впливає на ефективність наукової праці. В роботах київської школи наукознавства дослідницька група визнача- ється як набір матеріальних і нематеріальних ресурсів, а ефективність нау- кового колективу залежить від стилю управління та якості управлінських ресурсів. Характерними особливостями керівників наукових колективів, які багаторазово було відзначено в науковій літературі, є масовість цього виду діяльності та відсутність спеціальної підготовки в галузі управління ДР. Створення сприятливого клімату в сфері науки залежить від стилю керів- ництва, вмінь, навичок та особистості керівника наукового колективу. Ке- рівник наукового колективу повинен поєднувати в собі авторитет вченого, який знає, в якому напрямі рухатися, та здібності організатора, який знає, як це зробити. Одним із результатів українських виконавців проекту ICSOPRU стало виявлення сильної залежності результативності наукової діяльності від управлінської компетентності керівника наукового колективу. У керівни- ків, які мають значний досвід науково-організаційної роботи, результатив- ність колективу зберігається і при збільшенні його складу. Було також ви- явлено, що скорочення втрат робочого часу керівника і підвищення рівня його участі в дослідженнях на 20 % можна досягти за умови підвищення його управлінської кваліфікації, що за своїм системним впливом на резуль- тативність роботи наукових колективів рівноцінно подвоєнню потужності потенціалу [4]. Підвищення кваліфікації керівних кадрів академічного сектору науки як інструмент впровадження наукових результатів: спадщина Г.М. Доброва. Проведення в 1982 році Київського міжнародного симпозіуму за підсум- ками проекту ICSOPRU за участю зарубіжних співвиконавців усіх етапів проекту і представників ЮНЕСКО стало відправною точкою в роботі з ор- га нізації системи підвищення управлінської кваліфікації в АН УРСР. Пуб- лі кації учасників симпозіуму, включаючи українських виконавців проекту ICSOPRU, було покладено в основу підготовки науково-методичного су- проводу підвищення кваліфікації керівників науки. Зміст і форму навчання було розроблено з урахуванням специфіки контингенту слухачів – керівни- ків вищого рівня наукових установ АН УРСР. Тогочасні освітні можливості системи підвищення кваліфікації керів- них кадрів і фахівців не відповідали потребам такої специфічної категорії як керівники ДР, а програми навчання не враховували специфіку управлін- ської діяльності в науці. Науково-методичні аспекти організації управлін- ської підготовки керівних кадрів науки вперше стали предметом спеціаль- ного вивчення. Конкретне практичне завдання обумовило необхідність ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 2 (104) 49 Погляд у минуле, або як Г.М. Добров упроваджував результати наукових досліджень розширити і поглибити пошукові та експериментальні роботи в цьому на- прямку для того, щоб зрозуміти сутність управлінської підготовки і розро- бити оригінальну концепцію в межах системи безперервної освіти та під- вищення кваліфікації. Теоретичні дослідження та аналіз досвіду організації управлінської під- готовки керівних кадрів науки дозволяли ефективно вивчати і розробляти нові підходи до вирішення проблем її науково-методичного забезпечення. Вітчизняний та закордонний досвід з вивчення, розроблення і застосування різних концепцій, систем, моделей, стереотипів управлінської підготовки, включаючи моделі посади керівника в різних організаційних середовищах, створював передумови для плідного дослідження об’єкта з метою розроб- лення концепції управлінської підготовки керівних кадрів науки та підходів до вирішення питання її практичної реалізації. Було визначено, що управлінська підготовка – це цілеспрямована зміна суми знань, умінь і навичок керівника у спеціально-наукових, ін- формаційно-технічних та процедурних аспектах управління, орієнтована на поліпшення якості та підвищення ефективності управління в науці. Ор- ганізатори управлінської підготовки керівних кадрів науки, у нашому ви- падку керівних кадрів інститутів АН УССР, вважали за потрібне інтегрува- ти комплекс заходів у систему, створити структуру зв’язку між окремими блоками системи, забезпечити їх збалансованість та взаємодію із середови- щем. Верифікацію розробленої моделі було проведено в рамках організації шкіл-семінарів із підвищення управлінської кваліфікації керівних кадрів інститутів Академії наук УССР. У 1984–1990 роках було проведено 12 шкіл- семінарів; загальна чисельність керівників установ АН УРСР, які пройшли нав чання, становила 542. Г.М. Добров задумав систему підвищення кваліфікації в АН УРСР як платформу для впровадження результатів наукознавчих досліджень та до- слідницький полігон для фахівців із питань наукової політики, управління та організації наукової праці. Увесь спектр наукових досягнень того часу було використано для підготовки тематики лекційних, семінарських занять, проведення ділових ігор та неформального обговорення проблем із учасни- ками шкіл-семінарів. Важливою рисою системи підвищення кваліфікації керівних кадрів інститутів АН УРСР була згода Президії АН УРСР, підтрим- ка Управління кадрів Президії та безпосередня участь віце-президентів та інших впливових осіб у навчальному процесі. Реалізація ідеї вимагала напо- легливості, уміння переконувати і харизми Геннадія Михайловича, щоб за- пустити цю унікальну систему. Аналогів такої програми навчання не було ні на рівні тодішнього СРСР, ні на рівні окремих республік. Не тільки ре- зультати колективу Г.М. Доброва, а й усі наявні інтелектуальні ресурси бу ло задіяно для досягнення мети – максимально ефективно використовувати час, на який керівники інститутів відривалися від своєї основної діяльності. Г.М. Добров пишався своєю інновацією у сфері підвищення кваліфікації. 50 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 2 (104) Н.Б. Ісакова Коли він побачив, що у списку учасників одного з перших заходів є члени- кореспонденти АН УРСР, він напівжартома зауважив: «Академіків вчимо!» Обов’язковими принципами системи підвищення управлінської квалі- фікації було визначено: адаптивність навчальних програм; використання інтерактивних методів; короткостроковість; формування зворотного зв'язку. Далі стисло розкрито зміст кожного з принципів, тобто описано, яким шля- хом було досягнуто їх втілення. Адаптивність навчальних програм. Центральною проблемою органі за- ції управлінської підготовки керівних кадрів науки було визначено вияв- лення структури потреб суб’єктів навчання за окремими категоріями як ін- формаційної бази для формування концепції, вибору форм і методів та ви- значення змісту програми. Було використано розроблену Г.М. Добровим структурну модель системної інтеграції цілей та засобів управління наукою на всіх рівнях управління і побудовано матрицю «Функціональні завдання – Методи управління науковою діяльністю». Функціональні завдання управління науковою діяльністю включали стратегічне управління, визначення загальних напрямків досліджень, планування, оперативне управління, забезпечен ня ресурсами, управління кадрами, оцінку ефективності, сприяння впро вад- женню наукових результатів. Методи управління наукової діяльності охоп - лю вали різні аспекти управління: теоретичні, організаційні, економічні, ін- формаційно-технологічні, соціально-психологічні. Розроблене науково-методичне забезпечення дозволяло дотримува- тися принципу адаптивності та формувати програми під потреби окремих категорій учасників. Основні категорії керівників включали заступників директорів із наукової роботи, вчених секретарів інститутів, заступників ди- ректорів із загальних питань, керівників установ дослідно-експери мен таль- ної бази і молодих вчених із числа резерву. У кожному разі програма форму- валася з урахуванням функціональних обов’язків і потреб слухачів. Однак організатори навчання зберігали загальну структуру навчальної програми, яка включала загальні проблеми економіки, планування і фінансування нау- ки, питання кадрової політики, матеріально-технічного забезпечення нау- кових досліджень, соціально-психологічні аспекти керівництва науковими ко лективами, діловодство та юридичні питання. Як уже зазначалося, зміст нав чального матеріалу ґрунтувався на результатах останніх досліджень ко- лективу Г.М. Доброва та інших українських вчених і міжнародному досвіді, а та кож практичному досвіді організації управління представників керів- ництва АН УРСР та апарату її Президії. Використання інтерактивних методів. Принцип використання інтер- активних методів у навчанні було сформульовано виходячи з характеристик категорії учнів: високий кваліфікаційний рівень та досвід управління в на- уці і керівництва науковими колективами. Програма передбачала прове- дення семінарських занять, на яких слухачі робили короткі повідомлення на одну з попередньо обраних тем. Семінарські заняття проходили в атмос- ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 2 (104) 51 Погляд у минуле, або як Г.М. Добров упроваджував результати наукових досліджень фері зацікавлених дискусій та обговорення актуальних проблем наукових інститутів і підходів до їх вирішення. Активний обмін досвідом був особли- во корисний для молодих і менш досвідчених керівників. Інтересом користувались виїзні заняття – відвідування інститутів АН УРСР, на яких слухачі мали можливість ознайомитись із досвідом своїх ко- лег і обговорити варіанти вирішення проблем управління. Ще однією формою залучення слухачів до процесу навчання було про- ведення ділових ігор. Наприклад, ділова гра «Приціл» передбачала від- п рацювання навичок проблемно-орієнтованого формування колективів наукових проектів з урахуванням профілю науково-технічного потенціалу виконавців. Метою ділової гри «Наказ» було освіжити знання слухачів з питань підготовки ділових документів і здійснення комунікацій із парт- нерами. Короткостроковість. Школи-семінари проводилися двічі на рік із від- ривом від роботи протягом 6 днів, щоб не заважати керівникам займатися своєю основною діяльністю – керувати наукою. Це був інтенсивний корот- кий курс навчання. З огляду на підготовку рефератів із проблем управління в науці навчання фактично починалося за кілька місяців до очного спілку- вання зі слухачами. Формування зворотного зв’язку. Формуванню зворотного зв’язку приді- лялася особлива увага при організації шкіл-семінарів. З цією метою вико- ристовувався метод соціологічного опитування учасників за допомогою спеціально розроблених анкет для кожної категорії. Анкетування сприяло вирішенню кількох задач, зокрема дозволяло отримати портрет керівника наукової установи того часу (кваліфікаційний рівень, вік, гендерну ознаку, досвід роботи тощо), оцінити якість проведеного заходу, виявити актуальні проблеми управління науковими колективами, скорегувати програми на- ступних заходів і сформулювати нові напрямки досліджень для київських наукознавців. Учасники отримували анкети на початку заходу і здавали за- повнені після його завершення. Аналіз результатів соціологічного дослід- ження, проведеного у 1984–1990 роки, підтвердив стійкість запропоно- ваної моделі управлінської підготовки керівних кадрів науки, підходу до визначення потреби в ній, а також підтвердив ефективність розробленого науково-методичного забезпечення. Крім соціологічного опитування фор- муванню зворотного зв’язку сприяла підготовка та розповсюдження нау- ково-методичних збірників, які були опубліковані на підтримку системи підвищення управлінської кваліфікації в АН УРСР [9; 10]. Висновок. Концепція управлінської підготовки керівників науки та її практична реалізація у вигляді шкіл-семінарів у АН УРСР у 1980-х роках є яскравим прикладом значення особистості та керівника в науці. У підго- товці, організації та проведенні цих заходів так чи інакше брали участь усі співробітники і, перш за все, Б.А. Маліцький, учень та вірний соратник Г.М. Доброва. 52 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 2 (104) Н.Б. Ісакова Проте без ідей, бачення, ентузіазму, комунікабельності та підприєм- ливості Г.М. Доброва, члена-кореспондента, доктора економічних наук, ав- тору статті не було б про що писати. Він випередив час, і саме тому цей не- ординарний підхід до впровадження наукових результатів через навчання керівників науки зберігає актуальність. Історико-наукознавчий аналіз організації системи підготовки керівних кадрів АН УРСР у 1980-х роках дозволив сформулювати необхідні умови для підвищення ефективності проведення навчальних тренінгових програм керівників у наукових організаціях. Доведено, що зміст, форма і методи під- готовки повинні враховувати специфіку діяльності людини в науці, освітній рівень учнів і будуватися на попередньому вивченні конкретних ситуацій в організації та управлінні дослідженнями і розробками. Обов’язковими умо- вами навчання керівників у науці повинні бути адаптивність навчальних програм, залучення учасників навчання до процесу підготовки, викорис- тання інтерактивних методів, короткостроковість і формування зворотного зв’язку. Управлінська підготовка керівних кадрів науки є платформою та дослідницьким полігоном для спеціалістів з питань наукової політики, уп- равління та організації наукової праці. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Микулинский С., Родный И. Наука как предмет специального исследования. Вопросы философии. 1966. № 5. С. 25–38. 2. Добров Г.М. Наука о науке. К.: Наукова думка, 1966. 3. Микулинский С., Родный И. Место науковедения в системе наук. Вопросы филосо- фии. 1968, № 6. С. 33–42. 4. Добров Г.М., Тонкаль В.Е., Савельев А.А., Малицкий Б.А. Научно-технический по- тенциал: структура, динамика, эффективность. К.: Наук. думка, 1987. 347 с. 5. Труфанова Е.О., Яковлева А.Ф. Социальные роли ученого от «эскаписта» до «мене- джера». Вопросы философии. 2015. № 3. С. 72–82. 6. Мирская Е.З. Человек в науке: социологические дискуссии ХХ века. Социология нау- ки и технологий. 2010. Т. 1. № 4. С. 26–45. 7. Пельц Д., Эндрюс Ф. Ученые в организациях. Об оптимальных условиях для иссле- дований в организациях. М.: Прогресс, 1973. 472 с. 8. UNESCO. International Comparative Study on the Management, Productivity, and Effec- tiveness of Research Teams and Institutions (ICSOPRU), 1971—1989. Ann Arbor, MI: Inter- university Consortium for Political and Social Research, 2006-01-12. URL: https://www. icpsr.umich.edu/icpsrweb/ICPSR/studies/9471 9. Нормативно-методические материалы системы повышения квалификации руко- водящих работников и специалистов АН УССР / Сост.: Г.М. Добров, В.М. Пелых, Б.С. Стогний и др. К.: Наукова думка, 1985. 204 с. 10. Организация управления в научном учреждении. К.: Наукова думка, 1988. Одержано 25.02.2019 REFERENCES 1. Mikulinskiy S., Rodnyy I. Nauka kak predmet spetsialnogo issledovaniya. Voprosy filosofii. 1966. No 5. S. 25–38 [in Russian]. ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 2 (104) 53 Погляд у минуле, або як Г.М. Добров упроваджував результати наукових досліджень 2. Dobrov G.M. Nauka o nauke K.: Naukova dumka., 1966 [in Russian]. 3. Mikulinskiy S., Rodnyy I. Mesto naukovedeniya v sisteme nauk. Voprosy filosofii. 1968. No 6. S. 33–42 [in Russian]. 4. Dobrov G.M., Tonkal V.Ye., Saveliyev A.A, Malitskiy B.A. Nauchno-tekhnicheskiy potentsial: struktura, dinamika, effektivnost. K.: Nauk. dumka, 1987. 347 s. [in Russian]. 5. TrufanovaYe.O., Yakovleva A.F. Sotsialnyye roli uchenogo ot «eskapista» do «menedzhera». Voprosy filosofii. 2015. No 3. S. 72–82 [in Russian]. 6. MirskayaYe.Z. Chelovek v nauke: sotsiologicheskiye diskussii XX veka. Sotsiologiya nauki i tekhnologiy. 2010. T. 1. No 4. S. 26–45 [in Russian]. 7. Pelts D., Endryus F. Uchenyye v organizatsiyakh. Ob optimalnykh usloviyakh dlya issle do- vaniy v organizatsiyakh. M.: Progress, 1973. 472 s. [in Russian]. 8. UNESCO. International Comparative Study on the Management, Productivity, and Ef fec- tiveness of Research Teams and Institutions (ICSOPRU), 1971—1989. Ann Arbor, MI: Inter- university Consortium for Political and Social Research, 2006-01-12. URL: https://www. icpsr.umich.edu/icpsrweb/ICPSR/studies/9471 9. Normativno-metodicheskiye materialy sistemy povysheniya kvalifikatsii rukovodyashchikh rabotnikov i spetsialistov AN USSR / Sost.: G.M. Dobrov, V.M. Pelykh, B.S. Stogniy i dr. K.: Naukova dumka, 1985. 204 s. [in Russian]. 10. Organizatsiya upravleniya v nauchnom uchrezhdenii. K.: Naukova dumka, 1988 [in Russian]. Received 25.02.2019 Н.Б. Исакова, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник, ГУ «Институт исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины», e-mail: nbisakova1@gmail.com ВЗГЛЯД В ПРОШЛОЕ, ИЛИ КАК Г.М. ДОБРОВ ВНЕДРЯЛ РЕЗУЛЬТАТЫ НАУЧНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ Статья посвящена проблеме эффективности научных исследований и влияния управ- ленческой компетентности ученых на руководство научными коллективами на уровне организаций и отдельных подразделений. Историко-науковедческий анализ организа- ции системы подготовки руководящих кадров АН УССР в 1980-х годах позволил сфор- мулировать необходимые условия для повышения эффективности учебных программ для руководителей в научных организациях. Доказано, что содержание, форма и мето- ды подготовки должны учитывать специфику деятельности человека в науке, об разо ва- тельный уровень учащихся и строиться на предыдущем изучении конкретных ситуаций в организации и в управлении исследованиями и разработками. Обязательными услови- ями учебы руководителей в науке должны быть адаптивность учебных программ, при- влечение участников учебы к процессу подготовки, использования интерактивных ме- тодов, краткосрочность и формирование обратной связи. Управленческая подготовка руководящих кадров науки является платформой и исследовательским полигоном для специалистов по вопросам научной политики, управления и организации научного труда. Ключевые слова: управленческая квалификация, подготовка кадров, эффективность науч- ных подразделений, внедрение научных результатов, исследования и разработки, проект ICSOPRU. 54 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 2 (104) Н.Б. Ісакова N.B. Isakova, PhD (Economics), senior researcher, Dobrov Institute for Scientific and Technological Potential and Science History Studies of the NAS of Ukraine, e-mail: nbisakova1@gmail.com LOOKING INTO THE PAST, OR HOW G.M. DOBROV USED TO IMPLEMENT RESULTS OF SCIENTIFIC RESEARCH The article’s objective is to make a retrospective analysis of the organization of the system for training of management staff in the Academy of Sciences of in the Academy of Sciences of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (AS of UkrSSR) in the 1980s, to enhance the performance of research work. A review of science policy studies is given, with highlighting the contribution of G.M. Dobrov and his Kyiv scientific school. It is demonstrated that the situation in R&D called for the launch of studies on issues of organization of R&D management, R&D performance and competencies of R&D management staff. The need for practical implementation of their results raised the importance of scientifically grounded methodologies and organization of training for R&D managers. The role of the international project “International Comparative Study on Pro- ductivity of Research Units” (ICSOPRU) in investigating the problem of professional enhance- ment of managerial work in R&D is highlighted, with providing general data on this project. This project’s role was really great, as Kyiv international symposium, held in 1982 and devoted to the project results, was the starting point of the effort on organizing the system of training for R&D managers in the AS of UkrSSR: publications of the symposium participants of ICSOPR project, including the Ukrainian ones, was laid as the theoretical and methodological basis for system of training for R&D managers. The training contents and format was elaborated considering the peculiar target group of trainees, top managers of research institutions of the AS of UkrSSR. The prerequisites for successful implementation of training for R&D managers are de- scribed. It is proved that the content, form and methods of training should take into account the specifics of R&D activity, the educational level of students and be based on a preliminary study of the specific situations of organization and management of research and development. The concepts of such training should include the adaptability of curricula, the engagement of par- ticipants in the training process, the use of interactive methods, short-term duration and the formation of feedback. Managerial training in R&D is a platform and research field for special- ists in scientific policy, management and organization of scientific work. Keywords: managerial qualification, training of staff, effectiveness of research units, introduction of scientific results, research and development, ICSOPRU project.

Погляд в минуле, або як Г. М. Добров упроваджував результати наукових досліджень

Репозитарії

Схожі ресурси