Нарис українського сарматознавства
Стаття містить аналіз вивчення сарматів Північного Причорномор'я від часу перших знахідок сарматських пам'яток до сьогодення. Автор пропонує розглядати розвиток українського сарматознавства у двох напрямках: польові дослідження та теоретичне узагальнення археологічного матеріалу. У статті...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163070 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Нарис українського сарматознавства / О.В. Симоненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 2 (31). — С. 171-182. — Бібліогр.: 122 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-163070 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1630702020-01-24T18:28:22Z Нарис українського сарматознавства Симоненко, О.В. Статті Стаття містить аналіз вивчення сарматів Північного Причорномор'я від часу перших знахідок сарматських пам'яток до сьогодення. Автор пропонує розглядати розвиток українського сарматознавства у двох напрямках: польові дослідження та теоретичне узагальнення археологічного матеріалу. У статті подана історія знахідок пам'яток сарматської культури та аналіз поглядів провідних вчених на різні проблеми сарматської археології. The article analyses the study of Sarmatian culture of North Pontic region since the time of the first finds of Sarmatian sites untill the present. The author proposes to survey the development of Ukrainian Sarmatian studies in two directions: field exploration and the theoretical interpretation of archaeological material. The article presents the history of the finds of Sarmatian culture and the review of points of view of main scholars on the various problems of Sarmatian archeology. 2019 Article Нарис українського сарматознавства / О.В. Симоненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 2 (31). — С. 171-182. — Бібліогр.: 122 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163070 904’1(477)”638” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Симоненко, О.В. Нарис українського сарматознавства Археологія і давня історія України |
| description |
Стаття містить аналіз вивчення сарматів Північного Причорномор'я від часу перших знахідок
сарматських пам'яток до сьогодення. Автор пропонує розглядати розвиток українського сарматознавства у двох напрямках: польові дослідження та теоретичне узагальнення археологічного матеріалу. У статті подана історія знахідок пам'яток
сарматської культури та аналіз поглядів провідних вчених на різні проблеми сарматської археології. |
| format |
Article |
| author |
Симоненко, О.В. |
| author_facet |
Симоненко, О.В. |
| author_sort |
Симоненко, О.В. |
| title |
Нарис українського сарматознавства |
| title_short |
Нарис українського сарматознавства |
| title_full |
Нарис українського сарматознавства |
| title_fullStr |
Нарис українського сарматознавства |
| title_full_unstemmed |
Нарис українського сарматознавства |
| title_sort |
нарис українського сарматознавства |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163070 |
| citation_txt |
Нарис українського сарматознавства / О.В. Симоненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 2 (31). — С. 171-182. — Бібліогр.: 122 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT simonenkoov narisukraínsʹkogosarmatoznavstva |
| first_indexed |
2025-07-14T15:38:38Z |
| last_indexed |
2025-07-14T15:38:38Z |
| _version_ |
1837637324173737984 |
| fulltext |
171ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
УДК: 904’1(477)”638”
О. В. Симоненко
НАРис УКРАїНсЬКОГО сАРМАтОЗНАВстВА
Стаття містить аналіз вивчення сарматів
Північного Причорномор’я від часу перших знахідок
сарматських пам’яток до сьогодення. автор пропо-
нує розглядати розвиток українського сарматоз-
навства у двох напрямках: польові дослідження та
теоретичне узагальнення археологічного матеріа-
лу. У статті подана історія знахідок пам’яток
сарматської культури та аналіз поглядів провід-
них вчених на різні проблеми сарматської археоло-
гії.
Ключові слова: стаття, монографія, сармати,
сарматська культура, Північне Причорномор’я,
Україна, кургани, поховання, хронологія.
Степ і частина лісостепу території сучасної
України в ІІ ст. до н. е. — IV ст. н. е. були міс-
цем мешкання численних сарматських племен,
що хвиля за хвилею просувалися сюди зі сходу.
Сарматська проблематика є одним з провідних
напрямків досліджень українських та закор-
донних археологів.
Так склалося, що пам’ятки сарматів на те-
ренах сучасних України і Молдови, що в ар-
хеологічній номенклатурі мають назву Пів-
нічне Причорномор’я, були предметом штудій
нечисленних дослідників 1. Історія українсь-
кого сарматознавства пов’язана з іменами
Т. Г. Оболдуєвої, є. в. Махно, М. І. вязьмітіної,
О. в. Симоненка, М. б. Щукіна, в. І. Костенка,
О. М. Дзиговського, М. М. фокеєва — на жаль,
продовжити цей список наразі важко. Сарматів
1. Тут наведено лише прізвища дослідників, чиї
праці залишили помітний слід в українському
сарматознавстві. Публікації іншими авторами
сарматських поховань або окремих знахідок є у
списку літератури.
© О. в. СИМОНЕНКО, 2019
Молдови фундаментально вивчали Е. А. Рік-
ман та в. І. Гросу.
Свого часу (Симоненко 1999, с. 15—16) я
проаналізував періодизації історії вивчення
сарматів Північного Причорномор’я, запропо-
новані колегами (Костенко 1983, с. 8—10; Гросу
1988, с. 10—13; Дзиговський 1987, с. 19—20), і
зазначив, що підставами для них були як пев-
ні історичні події, так і зміни у якості науко-
вого знання. Труднощі виділення останніх, на
мою думку, полягають в тому, що археологія (й
сарматознавство як її складова частина) зна-
ходиться у стані безперервного розвитку. Го-
ловним чинником при цьому є археологічний
матеріал, що постійно прибуває. На певному
етапі кількість переходить у якість, і, таким
чином, періоди накопичення та систематизації
археологічних джерел змінюються періодами
їхнього теоретичного осмислення (Симоненко
1999, с. 15). Тому вивчення сарматів Північно-
го Причорномор’я слід розглядати в двох на-
прямках — історія археологічних досліджень
та історія теоретичних розробок.
археологічні дослідження сарматів Північ-
ного Причорномор’я. вперше сарматські ста-
рожитності було випадково знайдено 1840 р.
біля с. Смольянинова на Сіверському Дінці.
У складі знахідки — золоті прикраси ранньо-
сарматського часу: фібула-брошка, сережка та
нашивні платівки (Архів ІІМК РАН, спр. 317,
ар. 110). згодом, у 1864 р., також випадково
був знайдений комплекс коштовних речей біля
с. Стара Осота на Кіровоградщині (Кат. III АС,
№ 64—65), у 1873 р. — ще багатша знахідка в
с. Петрики неподалік Старої Осоти (бобринс-
кий 1889, с. 134).
з початком польових досліджень у другій
половині ХІХ ст. почали з’являтися і сармат-
172 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
Статті
ські пам’ятки. вперше вони були досліджені
Д. Я. Самоквасовим біля с. Яблунів на чер-
кащині (Самоквасов 1908, с. 115—121) у 1876
р. Далі можна назвати розкопки І. зарець-
кого в с. Лихачівці (зарецкий 1888, с. 242) та
ю. Щербачова в с. Мануйловці (Щербачев 1894,
с. 39—42) на північному сході України, роботи
М. є. бранденбурга в Пороссі (Краснопілка,
Кагарлик, бурти та ін.) та Донбасі-Приазов’ї
(Слов’янськ, Мелітопіль, Маріупіль, ст. Сарта-
на та ін.) у 1890—1891 рр. (бранденбург 1908,
с. 162—164, 181—185, 193, 268), О. О. бобринсь-
кого біля сс. Цвітна та Журівка (ОАК 1898,
с. 88—89), в. в. Хвойки біля с. Райгород у басей-
ні Тясмину (Ханенко, Ханенко 1900, с. 10).
На початку ХХ ст. масштабні розкопки в су-
часних Луганській, Донецькій та Харківській
областях здійснили в. О. Городцов (Городцов
1905, с. 226, 232—241), є. П. Трефільєв (Тре-
фильев 1905, с. 135—138), О.М. Покровський
та ін. (Селимівка, Мечеболове, Переїзна, Сва-
това Лучка, Нижня Дуванка). Групу сарматсь-
ких пам’яток у Подніпров’ї біля сс. Афанасівка,
Сужене, Хорошево, Котовка, богодар відкрив
Д. І. Яворницький (Костенко 1983, с. 10). Тоді
ж були випадково знайдені коштовні прикра-
си кінського спорядження в м. Старобельську
(Спицын 1909, с. 27—28) та в балці Янчокрак
(Гущина 1969, с. 43—51).
з причин, що не стосуються археології, поль-
ові дослідження в Україні відновилися лише в
20-ті роки. були відкриті сарматські поховання
біля сс. Нещеретове (Луцкевич 1952, с. 136—
141), Нові Санжари, Кантемирівка, (Рудинсь-
кий 1927, с. 144—150; 1931, с. 127—156). У
1929 р. біля с. балаклеї були випадково знай-
дені срібні фалари, подібні до старобельських
та янчокрацьких. Протягом 1930—1935 рр.
пам’ятки сарматів дослідили О. О. Міллєр на
будівництві Дніпрогесу (Симоненко 2000) та
в. Н. Даниленко в с. Новопилипівка (матеріа-
ли не видані), кілька поховань були відкриті
експедицією б. М. Гракова на Нікопольському
курганному полі (Граков 1962, с. 56—113).
відновлення археологічних досліджень сар-
матів у повоєнні роки в Україні почалося роз-
копками відомого Молочанського могильника.
Спочатку Т. Г. Оболдуєва біля с. Новопилипів-
ка 1947 р. дослідила курган з діагональним
похованням воїна (Оболдуєва 1952, с. 43—47),
а протягом 1951—1952 рр. експедицією під
керівництвом О.І. Тереножкіна біля Новопили-
півки, радгоспу Акермень та навколишніх сіл
(Троїцьке, шевченко, Долина) був досліджений
великий курганний могильник І — першої по-
ловини ІІ ст. н. е. (вязьмітіна, Іллінська, Пок-
ровська, Тереножкін, Ковпаненко 1960, с. 22—
135). Тоді ж є. в. Махно розкопала 20 курганів
такого ж могильника біля с. Усть-Кам’янка
(Махно 1961, с. 14—39). Так у степовій смузі
України було започатковано масштабні дослід-
ження курганів, пов’язані зі спорудженням во-
доймищ і зрошувальних систем, що дали голо-
вну масу сарматських пам’яток.
У Донбасі-Приазов’ї ворошиловградською та
Донецькою експедиціями ІА НАНУ (І. О. Пис-
ларій, С. Н. братченко, М. М. чередничен-
ко, О. С. біляєв), Донецького університету
(А. О. Моруженко, Т. А. шаповалов) та музею
(С. І. Татаринов) досліджено близько 80 похо-
вань ІІ ст. до н. е. — І ст. н. е.
Степ та частину лісостепу по обидва береги
нижньої течії Дніпра досліджували експедиції
Дніпропетровського університету (І. ф. Кова-
льова, в. І. Костенко, в. А. Ромашко) та музею
(Л. І. Крилова), ІА НАНУ (б. М. Мозолевський,
в. О. Круц, Д. Т. березовець, Д. Я. Телегін),
Кіровоградського педагогічного університету
(Н. М. бокій), Криворізького музею (О. О. Мель-
ник). Серед найбільш значних відкриттів у
цьому регіоні варто назвати дослідження ек-
спедицією ДНУ впродовж 1973—1974 р. Під-
городнянського могильника І—ІІ ст. н. е. та
дослідування в. І. Костенком в 1983—1985 рр.
Усть-Кам’янського могильника, роботи на яко-
му почала є. в. Махно 1951 р. загалом в Над-
поріжжі досліджено більш ніж 150 поховань
ІІ ст. до н. е. — першої половини IV ст. н. е.
На півдні України в межах запорізької, Хер-
сонської, Миколаївської областей та в Криму
більше 100 поховань ІІ ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е.
досліджено експедиціями ІА НАНУ (О. М. Лєс-
ков, О. І. Тереножкін, в. І. бідзіля, А. І. Ку-
бишев, Г. Л. євдокимов, О. в. Симоненко,
є. в. черненко, в. в. Отрощенко, ю. Я. Рас-
самакин, Г. Т. Ковпаненко, в. І. фоменко,
І. М. шарафутдінова, О. Г. шапошникова,
в. М. Корпусова, А. О. Щепинський), Мико-
лаївського та Херсонського музеїв (в. І. Нікітін,
І. Д. Ратнер). Серед найбільш яскравих знахі-
док — поховання вищої знаті в Ногайчиксько-
му кургані (1974 р., А. О. Щепинский), Соко-
ловій Могилі (1974 р., Г. Т. Ковпаненко), біля
с. весняне (1992 р., О. в. Симоненко).
На заході України сарматські пам’ятки до-
сліджено у верхній течії Дністра біля сс. Ост-
рівец (Смішко 1962, с. 54—70), Ленківці (Ме-
люкова 1953, с. 60—63), Киселів (винокур,
вакуленко 1967, с. 126—131). Протягом 1984—
1993 рр. роботами експедиції вінницького об-
ласного музею (б. І. Лобай, в. М. загоруйко) на
вододілі середньої течії Дністра та Південного
бугу відкритий невеликий аристократичний
некрополь (поховання біля сс. Северинівка,
Пороги, Писарівка, Гордіївка).
Наприкінці минулого століття великі дослід-
ження провадилися в пониззях Дунаю і Дніс-
тра експедиціями ІА НАНУ (І. Т. черняков,
Л. в. Суботін, О. в. Гудкова) та Одеського ар-
хеологічного музею НАНУ. Тут, а також в Мол-
дові між Дністром та Прутом відкрито більш
ніж 500 сарматських поховань І—IV ст. н. е.
всього в Північному Причорномор’ї до по-
чатку ХХІ століття було відомо 1256 поховань
173ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
Симоненко, О. В. Нарис українського сарматознавства
та окремих знахідок сарматської культури (Си-
моненко 1999, с. 8).
Вивчення питань історії та культу-
ри сарматів Північного Причорномор’я.
вперше історія сарматів стала предметом
інтересу засновників російської історичної
науки в.К. Тредіаковського, М. в. Ломоносо-
ва, в. М. Татіщева та ін. 1 в. М. Татіщев та
Н. М. Карамзін вважали навалу сарматів голо-
вною причиною падіння Скіфії (Татищев 1962,
с. 137, 233, 242; Карамзин 1903, с. 25). Цю ж
лінію характеризують дослідження антикоз-
навців та лінгвістів П. І. шафарика, в. в. Ла-
тишева, ф. брауна, Е. Міннза, археологів
Д. Я. Самоквасова та О. О. бобринського.
Першою спробою узагальнення тогочасних
історичних і археологічних джерел по сарматах
Північного Причорномор’я стали фундамен-
тальні роботи М. І. Ростовцева (1918; 1925). він
виділив два етапи розвитку сарматської куль-
тури: покровський (V ст. до н. е.) та прохорівсь-
кий (IV—III ст. до н. е.) (Ростовцев 1918а, с. 25—
39). Дослідник вважав початком проникнення
сарматів до Північного Причорномор’я кінець
IV ст. до н. е. Далі (у другій половині ІІІ ст. до
н. е., на думку М. І. Ростовцева) сармати засе-
лили Кубань, азіатський бік боспору та Серед-
ню Наддніпрянщину.
У 1920—1940-і рр. на базі вивчення знач-
ної кількості сарматських пам’яток Приурал-
ля, Поволжя та Кубані було створено кілька
варіантів періодизації сарматської культури
(Rau 1927, s. 65; Смирнов 1947, с. 75—76; Гра-
ков 1947, с. 100—122).
Першу спробу аналізу причорноморських
пам’яток було зроблено Т. Г. Оболдуєвою (Обол-
дуевa 1948). На жаль, цю роботу так і не було
опубліковано.
Рукопис Т. Г. Оболдуєвої складається з двох
розділів: історико-археологічного дослідження
(34 с.) і археологічної карти (42 с.). У першому
автор проаналізувала наявні письмові джере-
ла, починаючи з даних Геродота і Гіппократа
про савроматів і закінчуючи працями Плінія
Старшого і юлія Капітоліна. Правда, цей
аналіз багато втрачає від відсутності даних йо-
сипа флавія, флавія Арріана, Амміана Мар-
целліна, Діона Хризостома і багатьох інших
античних авторів. У цілому, Т. Г. Оболдуєва
надала першу в радянській археології добірку
даних античної писемної традиції про сарматів
Північного Причорномор’я.
Аналізуючи історію дослідження, Т. Г. Обол-
дуєва торкнулася робіт М. І. Ростовцева, П. Рау,
б. Н. Гракова. згідно з науковими уявленнями
того часу, вона критикувала гіпотезу М. І. Рос-
товцева про послідовні хвилі сарматських міг-
рацій зі сходу і його погляди на різницю між
1. Я залишаю осторонь виникнення та розвиток
польсько-українського сарматизму як теорії рад-
ше фантастичної, ніж наукової.
савроматами й сарматами. Т. Г. Оболдуєва була
прихильником спільності савромато-сарматсь-
кої культури і послідовних стадій її розвитку.
зараз відомо, що мав рацію саме М. І. Ростов-
цев.
Головним здобутком Т. Г. Оболдуєвої є до-
слідження археологічних пам’яток сарматів та
їх карта. Тут зібрані дані про всі відомі на той
час в Україні поховання і випадкові знахідки
загальним числом 46 пунктів. за обрядом до-
слідниця виділила три типи поховань: діаго-
нальні в квадратних ямах, у видовжених ямах
головою на південь і такі ж головою на північ.
Перші два типи тоді здалися переважаючими
(тепер з’ясувалося, що це не так). Дуже корот-
ко Т. Г. Оболдуєва проаналізувала поховаль-
не начиння, зосередивши увагу на хронології
пам’яток. На жаль, її датування частини по-
ховань виявилося хибним (Симоненко 1999,
с. 22).
Початком проникнення сарматів на тери-
торію сучасної України Т. Г. Оболдуєва вва-
жала кінець III — II ст. до н. е. вона побачи-
ла зв’язок причорноморських і поволзьких
пам’ятників перших століть нашої ери і абсо-
лютно вірно обмежила сарматизацію античних
центрів суто культурними проявами (запози-
чення одягу, прикрас, деяких речей побуту);
слушно підкреслила, що взаємини лісостепо-
вих племен півночі з сарматами базувалися
на данницьких відносинах, забезпечених си-
ловою перевагою кочовиків. в цілому, спроба
Т. Г. Оболдуєвої створити історико-археоло-
гічний нарис сарматської культури України
відповідає тодішньому рівню археологічного
матеріалу. великою цінністю є зібрані нею ма-
теріали зі старих розкопок, почасти втрачені
зараз.
важливим кроком вперед стала стаття
К. ф. Смірнова (1954, с. 196—219). Там він
зауважив, що вивчення сарматів Північного
Причорномор’я є «самой насущной задачей»
сарматознавства (Смирнов 1954, с. 214) і вод-
ночас підкреслив, що територія сучасної Украї-
ни найменш вивчена. Розгорнуті положення
своєї теорії проникнення сарматів Північного
Причорномор’я він виклав у статті (Смирнов
1971, с. 191—196) та в останній монографії
(Смирнов 1984).
У цій книзі наведені добірка ранньосарматсь-
ких пам’яток України, їхній аналіз і датування.
На жаль, не всі вони визначені вірно (Полин,
Симоненко 1990, с. 79—93; 2012, с. 155—176).
за К. ф. Смірновим, епізодична інфільтрація
савроматів в скіфське середовище почалася ще
в IV ст. до н. е. Наприкінці століття в зв’язку
з активністю «ранних сарматов — носителей
прохоровской культуры» (Смірнов 1984, с. 117)
мирні відносини савроматів та скіфів зміни-
лися на ворожі, котрі й продовжувалися аж до
завоювання Скифии і «утверждения их (сар-
матів — авт.) политической гегемони» (Смир-
174 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
Статті
нов 1984, с. 118) у період з кінця ІІІ по І ст. до
н. е.
Розкопки на початку 1950-х рр. масових
сарматських пам’яток на р. Молочній, в Усть-
Кам’янці та Калантаєві закономірно відбилися
у зверненні дослідників до сарматської темати-
ки. У статтях М. П. Абрамової (1959, с. 52—72;
1961, с. 91—110) було вперше поставлене пи-
тання про час і характер появи сарматів на
захід від Дону та зв’язку сарматських пам’яток
України з культурою Дону та Поволжя. Дослід-
ниця, виходячи з археологічних реалій, цілком
слушно віднесла появу сарматів у Північному
Причорномор’ї до ІІ ст. до н. е. (Абрамова 1961,
с. 109).
в ці роки провідним дослідником сарматсь-
ких пам’яток України стала М. І. вязьмітіна.
Ще 1954 р. вийшла її публікація матеріалів
Молочанського могильника (вязьмитина 1954,
с. 220—244). Узагальнила дослідниця свої пог-
ляди на розвиток історії і культури сарматів
України в серії нарисів і розділів колективних
монографій (1957, с. 218—242; 1960, с. 16—20;
1971, с. 185—215; 1986, с. 184—233). Саме вони
характеризують рівень українського сарматоз-
навства 1960—1970-х рр. Погляди М. І. вязь-
мітіної на історію та культуру сарматів Пів-
нічного Причорномор’я знаходилися в руслі
загальновизнаних положень того часу. Слідом
за К. ф. Смірновим вона вважала IV—III ст. до
н. е. часом першого проникнення сюди сарматів
(вязьмитина 1986, с. 189). Пам’ятки ІІ—І ст. до
н. е. відповідно до періодизації б. М. Гракова
автор називає «перехідними» до середньосар-
матської культури (вязьмитина 1986, с. 180).
Істотним внеском М. І. вязьмітіної до сар-
матської проблематики є реконструкція взає-
мин сарматів з пізніми скіфами Нижнього
Дніпра. вона звернула увагу на сарматські
елементи в поховальному обряді золотобал-
ківского могильника (вязьмитина 1972, с. 184)
і справедливо припустила неоднозначність та
складність відносин сарматів та пізніх скіфів у
різні часи.
Дослідження М. І. вязьмітіної посідають
важливе місце в історії вітчизняного сарматоз-
навства. Нею оброблений і опублікований ве-
личезний матеріал з Молочанського могильни-
ка, систематизовані відомі на той час пам’ятки
України, зроблено спробу створення широких
історико-археологічних реконструкцій. Деякі
неточності в її висновках випливають із загаль-
ного рівня наукового знання того часу і, якщо
враховувати це, не знижують цінності резуль-
татів її робіт.
У 1960—1970-ті рр. завдяки широкомасш-
табним розкопкам на новобудовах кількість
сарматських пам’яток зросла настільки, що
стало можливо і необхідно вивчати їх за окре-
мими регіонами.
Північно-Західне Причорномор’я. вперше
узагальнив сарматські пам’ятки цих теренів
Е. А. Рікман (1964; 1975). Проте він не виділив
хронологічні горизонти сарматської культури
Дністро-Прутського межиріччя, тому запро-
поновані їм дати пам’яток були досить широ-
кими. Монографічні дослідження сарматської
культури цього регіону були здійснені в. І. Гро-
су (1990) та О. М. Дзиговським (1993; 2000;
2003). Суттєвим недоліком обох робіт є те, що
підрахунки відсоткового співвідношення типів
поховальних споруд та розподілу орієнтації є
наскрізними через весь масив пам’яток, а не
в межах хронологічних груп. Така методика є
простою арифметикою, тому що не відбиває ди-
наміку зміни поховального обряду і, відповід-
но, не несе ніякого історичного навантаження
(Симоненко 1992, с. 155).
Цьому ж регіону присвячена монографія
О. в. Симоненка та б. І. Лобая (1991). запро-
понована в ній реконструкція історичних подій
і розвитку сарматської культури в І ст. н. е.
дещо відрізняється від розробок перелічених
авторів. в книзі вперше в українському сарма-
тознавстві було поставлене питання походжен-
ня сарматської людності з внутрішньої Азії та
подано нарис етно-політичної історії сарматів
на теренах сучасної України та Молдови.
Слід згадати книгу Г. Т. Ковпаненко (1986),
присвячену ретельній та докладній публікації
поховання «цариці-жриці» з кургану Соколова
Могила неподалік Миколаєва. Не претендую-
чи на глобальні висновки (автор не була фах-
івцем з сарматської археології), монографія є
чудовим зразком добротної публікації археоло-
гічного джерела.
Орель-Самарське межиріччя. вивченню
сарматської культури цього регіону багато ува-
ги приділив в. І. Костенко (1983; 1986). варто
зауважити, що його погляди сформувалися під
впливом ідей К.ф. Смирнова, перш за все —
уявлень того про час і характер проникнення
сарматів до Північного Причорномор’я. Уваж-
не вивчення звітів експедицій ДНУ в архіві ІА
НАНУ та матеріалів у фондах Кабінету архе-
ології ДНУ виявили ту сумну обставину, що
роботи в. І. Костенка багаті на помилки і плу-
танину, а малюнки речей в них дуже далекі
від оригіналу. боюся, що сарматські пам’ятки
Орель-Самарського регіону потребують при-
скіпливої наукової ревізії.
Південь України. Першою спробою узагаль-
нення даних по сарматській культурі цього
регіону стала монографія О.в. Симоненка
(1993). У ній розглянуто більш ніж 100 похо-
вань і окремих знахідок. Пам’ятки Таврії від-
носяться до ранньосарматського (ІІ — І ст.
до н. е.), середньосарматського (І — середина
ІІ ст. н. е.) та пізньосарматського (друга поло-
вина ІІ — IV ст. н. е.) періодам. На матеріалах
Півдня простежено спадкоємність деяких рис
ранньо- та середньосарматської культур і вста-
новлено, що в місцеве середовище щонайменш
двічі — у другій половині І та другій половині
175ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
Симоненко, О. В. Нарис українського сарматознавства
ІІ ст. н. е. — вливалися мігранти зі сходу (з
донських та поволзьких степів), причому хвиля
другої половини ІІ ст. н. е. призвела до майже
повної зміни населення. Своєрідні на тлі інших
пам’яток Сарматії поховання ІІ—І ст. до н. е. з
орієнтацією в північному секторі пов’язуються
з роксоланами, у південному — з язигами (Си-
моненко 1991, с. 17—28). запропонований час
проникнення сарматів до кримських степів —
не раніше І ст. н. е.
Середня наддніпрянщина. Сарматським
пам’яткам цієї території і проблемі їхнього
зв’язку з зарубинецькою культурою присвячено
кілька робіт (Щукин 1972, с. 43—52; Максимов
1978, с. 45—55; Симоненко 1981, с. 52—69; 2012,
с. 45—72; Кубишев, Симоненко, Покляцький
1987, с. 42—54). М.б. Щукін (1987, с. 108—109)
вважав, що постійні напади сарматів на “зару-
бинців” спричинилися розкладу зарубинецької
культури 1. Інші автори, виходячи зі знахідок
зарубинецьких речей І ст. до н. е. у сарматсь-
ких могилах півдня і спостережень за стратиг-
рафією зарубинецьких городищ, не виключа-
ють можливості військових походів сарматів
у І ст. до н. е. у зарубинецькі землі. Ці походи
не залишили в Середній Наддніпрянщині по-
ховальних пам’яток, що з’являються пізніше,
у І ст. н. е., після безпосереднього переселення
туди сарматів. Цікаву і плідну гіпотезу про «да-
нину залізом», яку могли виплачувати сарма-
там мешканці пізньозарубинецьких поселень,
висунули С. в. воронятов та в. є. єрьоменко
(воронятов, Еременко 2013, с. 51—63).
Крім узагальнюючих досліджень сармат-
ських пам’яток окремих регіонів, низку робіт
присвячено деяким питанням історії та культу-
ри. Серед них виділяються праці М. б. Щукіна
(1982, с. 35—42; 1989a, с. 70—83; 1989b, с. 31—
56; 1994; Shchukin 1989). Досліджуючи хроно-
логію та топографію пам’яток Правобережжя,
він вірно помітив різке кількісне збільшення їх
після середини І ст. н. е. й пов’язав цей факт з
приходом зі сходу великої орди (аорси-амаксобії
Плінія Старшого). Порівнявши дані археології,
нумізматики і письмових джерел, М. б. Щукін
реконструював територію та історію царства
фарзоя та Інісмея (Щукин 1982, с. 35—42), що
ототожнюється з цією ордою також і О. в. Си-
моненком (Симоненко, Лобай 1991, с. 82 далі).
Питання етно-політичної історії сарматів
Північного Причорномор’я порушені в стат-
тях Д. О. Мачинського (1971, с. 30—54; 1974,
с. 122—132). Перша з них присвячена вста-
новленню часу та характеру першої появи сар-
матів у причорноморському степу. Аналізуючи
тільки письмові джерела, автор дійшов виснов-
ку, що ця подія має датуватися IV ст. до н. е. в
іншій статті автор, співставляючи дані письмо-
1. Цій темі присвячено кандидатську дисертацію
С. в. воронятова, захищену у Санкт-Петербурзі
2018 р.
вих джерел і археології, спробував простежити
шлях аорсів на захід і обґрунтувати несармат-
ську етнічну належність роксолан.
в останні роки вийшла низка узагальнюючих
праць О. в. Симоненка, присвячених історії та
культурі сарматів Північного Причорномор’я.
в них на підставах аналізу всіх видів дже-
рел із залученням сучасної хронології та ши-
роко кола аналогії з усієї Сарматії відтворено
етно-політичну історію сарматів Північного
Причорномор’я (Симоненко 1998), запропоно-
вано нову хронологію сарматської доби (Симо-
ненко 2001c; 2004), створено нарис культури та
мистецтва сарматів (Симоненко 2001; 2008). в
кількох монографіях та їх перевиданнях про-
аналізовано римські імпортні вироби з сар-
матських поховань Північного Причорномор’я
(Симоненко 2011; 2013; Simonenko, Marčenko,
Limberis 2008) і озброєння, кінське споряджен-
ня та військова справа сарматів (Симоненко
2010; 2015; Simonenko 2001).
Неодноразово розглядалася ще одна важли-
ва проблема сарматської історії — взаємини
сарматів з античними державами Північного
Причорномор’я. Пильну увагу дослідників за-
вжди викликали, зокрема, ольвійсько-сармат-
ські зв’язки. Докладний аналіз поглядів до-
слідників зроблений О. в. Симоненком (1999,
с. 33—35; 2001b, с. 122—124), а у стислому
викладі вони є такі. А. С. Русяєва та в. в. Кра-
півіна заперечували факт сарматизації Ольвії
(Русяєва 1989, с. 192; Крапівіна 1994, с. 126—
127). О. в. Симоненко вважає, що між Ольвією
та об’єднанням фарзоя-Інісмея міг бути укла-
дений союз при номінальному пріоритеті сар-
матів (титулування їхніх царів «басилевсами»
Ольвії), але при збереженні полісних органів
самоврядування (Симоненко, Лобай 1991,
с. 84—86). в. М. зубар, виходячи з тих же дже-
рел, бачив взаємини Ольвії і сарматів фарзоя-
Інісмея у вигляді оборонного союзу, укладеного
під егідою римської адміністрації (зубарь 1994,
с. 218—222).
Тривалі й активні контакти сарматів з бос-
порським царством відбилися у т. зв. «сарма-
тизації» боспору. Прихильниками теорії «сар-
матизації», слідом за М. І. Ростовцевим (1914,
с. 206), були в. ф. Гайдукевич (1949, с. 413),
в. Д. блаватський (1959, с. 33), ю. М. Десят-
чиков (1981, с. 131), протилежних поглядів
дотримувалися в. М. Корпусова (1975, с. 3;
1983, с. 83), І. Т. Кругликова (1975, с. 233 далі),
О. О. Масленніков (1990, с. 218).
Сарматсько-херсонеських взаємин дослідни-
ки торкалися в контексті тієї чи іншої роботи.
На думку в. М. зубаря, варваризація (зокре-
ма, сарматизація) Херсонесу була незначною
(1982, с. 119).
взаємини сарматів і пізніх скіфів Низового
Дніпра також неодноразово розглядалися в
літературі. М. П. Абрамова вважала, що вони
були ворожими (1962, с. 283), М. І. вязьміті-
176 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
Статті
на — дружніми і, навіть, шлюбними (1972,
с. 174). зараз у світлі нових археологічних від-
криттів на могильнику червоний Маяк питан-
ня взаємин сарматів і пізніх скіфів набувають
нових аспектів та активно вивчаються.
велика є історіографія питання взаємин сар-
матів і пізніх скіфів Криму. Головні положення
цієї проблеми викладені в роботах П. М. шуль-
ца (1971), Д. С. Раєвського (1971), Т. М. висотсь-
кої (1973; 1979), О. є. Пуздровського (1989),
ю. П. зайцева (1995; 2003). У цілому їхні погля-
ди такі. На думку перших трьох авторів, перший
етап проникнення сарматів до Неаполю датуєть-
ся ІІ—І ст. до н. е. і пов’язаний з перебуванням
там контингенту роксолан у складі військ Па-
лака. О. є. Пуздровський розширював рамки
першого етапу проникнення сарматів до Неапо-
лю до першої половини І ст. н. е. (Пуздровський
1989, с. 35). ю. П. зайцев не виключає, що впер-
ше сармати і пізні скіфи зітнулися в Неаполі ще
раніш (близько 135—130 рр. до н. е.) (зайцев
1995, с. 19). Другий етап проникнення сарматів
до Неаполю: друга третина І — перша полови-
на ІІІ ст. н. е. (Д. С. Раєвський), І — ІІ ст. н. е.
(П. М. шульц), друга половина І — початок ІІ ст.
н. е. (О. є. Пуздровський). ю. П. зайцев слідом
за М. Л. Ернстом вважає, що в другій половині
І — третій чверті ІІ ст. н. е.) Неаполь Скіфський
перетворився на укріплений табір кочовиків і
некрополь їхньої еліти (зайцев 1995, с. 16, 22;
2003, с. 36). всі ці дослідники у цілому солідарні
у визначенні хронологічних рамок третього ета-
пу сарматизації Неаполю: рубіж ІІ—ІІІ ст. н. е.
(шульц 1971, с. 142), ІІІ ст. н. е. (Раевский 1971,
с. 151), кінець ІІ — початок ІІІ ст. н. е. (зайцев
1995, с. 22; Пуздровський 1989, с. 39). На цьому
етапі, на думку дослідників, сармати входили
до числа мешканців пізньоскіфської столиці по-
ряд зі скіфами.
важливі питання зв’язків сарматів Північно-
го Причорномор’я зі східною прабатьківщиною
(землі на захід від Дону) вперше в вітчизняній
науці розроблені в статтях О. в. Симоненка
(2000; 2001c; 2004b; Simonenko 2001b). зіста-
вивши два головних типа сарматських
пам’яток України — впускні поховання, орієн-
товані в північному секторі та основні, орієн-
товані в південному — він виділив останні в
окремий культурно-хронологічний горизонт і
пов’язав його зі східною ордою (алани та аор-
си), що прийшла з поволзько-донських степів у
середині І ст. н. е., посіла обмежену територію
(порожиста частина Подніпров’я, Орель-Са-
марське межиріччя, Приазов’я, Донбас) та до
початку ІІ ст. н. е. співіснувала з головним ма-
сивом сарматського населення давньої Украї-
ни — роксоланами. Щодо походження алан,
то О. в. Симоненко пов’язує їх з нащадками
пазирикської культури, які жили у щільному
хуннуському оточенні (можливо, в середовищі
хунну) на кордоні з ханьським Китаєм (Симо-
ненко 2010b; Symonenko 2012).
Монографічне вивчення окремих категорій
матеріальної культури сарматiв Північного
Причорномор’я обмежене дослідженнями їх-
нього озброєння і військової справи (Simonenko
2001; Симоненко 2010a; 2015), римського імпор-
ту (Симоненко 2011; 2013; Simonenko, Marčenko,
Limberis 2008), керамічного комплексу (Козир
1996), фібул (Кропотов 2010) та намиста (Дзне-
ладзе 2016). Три монографії (Соломоник 1965;
Драчук 1975; Яценко 2001) присвячені сармат-
ським тамгам, що розглядаються авторами як
родові, іменні або кланові знаки.
Висновки. Проведений аналіз вивчення сар-
матської культури Північного Причорномор’я
дозволяє окреслити деякі першочергові на-
прямки українського сарматознавства.
в царині публікації археологічного дже-
рела — необхідність узагальнюючих дослід-
жень сарматських пам’яток східної України,
лівобережного Лісостепу, Правобережжя між
Дніпром та Дністром.
Аналітичний напрямок вимагає доклад-
ного вивчення, як таких, ранньо-, середньо- і
пізньосарматського періодів на сучасному рівні
джерельної бази і встановлення культурно-іс-
торичного змісту цих археологічних категорій;
докладне дослідження контактів сарматів з сусі-
дами — носіями осілих варварських культур і
античним світом; зв’язок сарматських пам’яток
Північного Причорномор’я з пам’ятками Дону,
Кубані, Поволжя. Досі не узагальнені дані про
окремі категорії матеріальної культури сар-
матів (античний імпорт, люстра, предмети по-
буту тощо).
Практично не розроблені питання подібності
і відмінності сарматських культур України, Ру-
мунії та Угорщини.
Окремі завдання стоять перед антрополога-
ми. Антропологічний аналіз сарматських похо-
вань був зроблений Т. М. Кондукторовою (1972)
на матеріалах Усть-Кам’янського могильника 1,
залишеного мігрантами з Нижнього Поволжя
(горизонт «східної хвилі»). Поховання місцевих
сарматів (роксолан), досліджені за роки ново-
будовного буму, майже не вивчені. великою
мірою цьому спричинилася археологічна випад-
ковість: часто-густо сарматські поховання були
впущені неглибоко у насип, і вони потерпали
від оранки та атмосферних явищ — кістковий
матеріал у більшості випадків погано зберігся і
не брався археологами. С. І. Круц проаналізу-
вала матеріал з двох «царських» могил в Поро-
гах і 27 впускних сарматських поховань Таврії
(Круц 1991, с. 92—100; 1993, с. 131—141). На
тлі ретельного вивчення численних сарматсь-
ких матеріалів Поволжя і Подоння досягнення
українських антропологів більш ніж скромні.
1. Т. М. Кондукторова працювала лише з матеріала-
ми розкопок є. в. Махно 1951 р. Місцезнаходжен-
ня численного матеріалу з розкопок в. І. Костен-
ка 1983—1985 рр. невідоме.
177ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
Симоненко, О. В. Нарис українського сарматознавства
Між тим, нагальним завданням залишається
порівняльний аналіз сарматського матеріалу
Північного Причорномор’я з синхронними ма-
теріалами Подоння-Поволжя, з пізньоскіфсь-
кими матеріалами, палеопатологічні спостере-
ження, ДНК та ізотопний аналізи.
ЛІтЕРАтУРА
Абрамова, М. П. 1959. Сарматская культура ІІ в.
до н. э. — І в. н. э. (по материалам Нижнего Повол-
жья. Сусловский этап). Советская археология, 1,
с. 52-72.
Абрамова, М. П. 1961. Сарматские погребения
Дона и Украины ІІ в. до н. э. — І в. н. э. Советская
археология, 1, с. 91-100.
Абрамова, М. П. 1962. взаимоотношения сарма-
тов с населением позднескифских городищ Нижнего
Днепра. Материалы и исследования по археологии
СССР, 115, с. 274-283.
блаватский, в. Д. 1959. Процесс исторического
развития античных государств в Северном Причер-
номорье. в: Смирнов, А. П. (ред.). Проблемы исто-
рии Северного Причерноморья в античную эпоху.
Москва: АН СССР, с. 7-39.
бобринский, А. А. 1889. Курганы и случайные ар-
хеологические находки близ местечка Смелы. Санкт-
Петербург: Типография в. С. балашева и Ко, 1.
бранденбург, Н. Е. 1908. Журнал раскопок
н. Е. Бранденбурга. 1888—1902 гг. Санкт-Петер-
бург: Р. Голике и А. вильборг.
буйских, С. б. 1991. Фортификация Ольвийского
государства (первые века нашей эры). Киев: Науко-
ва думка.
бунятян, К. П., Мурзін, в. ю., Симоненко, О. в.
1998. на світанку історії. Київ: Альтернативи. Ук-
раїна крізь віки, 1.
винокур, И. С., вакуленко, Л. в. 1967. Киселев-
ский могильник І—ІІ вв. н. э. Краткие сообщения
Иа ан СССР, 112, с. 126-131.
воронятов, С. в., Еременко, в. Е. 2013. «Пла-
вильщики» царя фарзоя. в: Смынтына, Е. в.
(ред.). Варварский мир северопонтийских земель
в сарматскую эпоху: сборник статей к 60-летию
а. н. Дзиговского. Киев: Олег філюк, с. 51-63.
высотская, Т. Н. 1973. Поздние скифы в Юго-За-
падном Крыму. Киев: Наукова думка.
высотская, Т. Н. 1979. неаполь — столица госу-
дарства поздних скифов. Киев: Наукова думка.
вязьмитина, М. И. 1954. Сарматские погребения
у с. Новофилипповка. в: шелов, Д. б. (ред.). Вопро-
сы скифо-сарматской археологии: по материалам
конференции ИИМК ан СССР 1952 г. Москва: АН
СССР, с. 220-244.
вязьмітіна, М. І. 1957. Сарматські племена. в:
бібіков, С. М. (ред.). нариси стародавньої історії
Української РСР. Київ: АН УРСР, с. 218-242.
вязьмітіна, М. І. 1960. вивчення сарматів на те-
риторії Української РСР. археологія, VIII, с. 16-20.
вязьмітіна, М. І. 1971. Пам’ятки та культура
сарматів. в: Тереножкін, О. І. (ред.). археологія Ук-
раїнської РСР. Київ: Наукова думка, ІІ, с. 185-215.
вязьмитина, М. И. 1972. Золотобалковский мо-
гильник. Киев: Наукова думка.
вязьмитина, М. И. 1986. Сарматское время. в:
Тереножкин, А. И. (ред.). археология Украинской
ССР. Киев: Наукова думка, ІІ, с. 184-223.
вязьмітіна, М. І., Іллінська, в. А., Покровська,
є. ф., Тереножкін, О. І., Ковпаненко, Г. Т. 1960. Кур-
гани біля с. Новопилипівка і радгоспу Аккермень.
археологічні пам’ятки УРСР, VIII, с. 22-135.
Гайдукевич, в. ф. 1949. Боспорское царство. Мос-
ква; Ленинград: АН СССР.
Городцов, в. А. 1905. Результаты археологичес-
ких исследований в Изюмском уезде Харьковской
губернии в 1901 г. Труды хіі археологического съез-
да, I, с. 174-225.
Граков, б. Н. 1947. ΓΥΝΑΙΚΟΚΡΑΤΟΥΜΕΝΟΙ:
Пережитки матриархата у сарматов. Вестник древ-
ней истории, 3, с. 100-122.
Граков, б. Н. 1962. Скифские погребения на Ни-
копольском курганном поле. Материалы и исследо-
вания по археологии СССР, 115, с. 56-113.
Гросу, в. И. 1988. Периодизация памятников
сарматской культуры Днестровско-Прутского
междуречья. Автореферат диссертации к. и. н. ЛО
ИА АН СССР.
Гросу, в. И. 1990. хронология памятников сар-
матской культуры Днестровско-Прутского меж-
дуречья. Кишинев: штиинца.
Гущина, И. И. 1969. Янчокракский клад. Материа-
лы и исследования по археологии СССР, 169, с. 43-51.
Десятчиков, ю. М. 1981. Процесс сарматизации
Боспора. Диссертация к. и. н. ИА АН СССР.
Дзиговский, А. Н. 1987. Позднесарматские пле-
мена Северо-Западного Причерноморья (по матери-
алам могильников). Диссертация к. и. н. ИА НАНУ.
Дзиговський, О. М. 1993. Сармати на заході сте-
пового Причорномор’я наприкінці і ст. до н. е. —
першій половині IV ст. н. е. Київ.
Дзиговський, О. М. 2000. Культура сарматів
Північно-Західного Причорномор’я. Одеса: Гермес.
Дзиговский, А. Н. 2003. Очерки истории сарма-
тов Карпато-Днепровских земель. Одесса: Гермес.
Дзнеладзе, О. С. 2016. намисто та підвіски
сарматів Північного Причорномор’я. Дисертація
к. і. н. ІА НАНУ.
Драчук, в. С. 1975. Системы знаков Северного
Причерноморья: тамгообразные знаки северопон-
тийской периферии античного мира первых веков
нашей эры. Киев: Наукова думка.
зайцев, ю. П. 1995. неаполь Скифский во іі в. до
н. э. — ііі в. н. э. Автореферат диссертации к. и. н.
ИА НАНУ.
зайцев, ю. П. 2003. неаполь Скифский (іі в. до
н. э. — ііі в. н. э.). Симферополь: Универсум.
зарецкий, И. А. 1888. заметки о древностях Харь-
ковской губернии богодуховского уезда слободы Ли-
хачевки. харьковский сборник. Литературно-на-
учное приложение к «харьковскому Календарю» на
1888 г., 2, с. 240-256.
зубарь, в. М. 1982. некрополь херсонеса Таври-
ческого і—IV вв. н. э. Киев: Наукова думка.
зубарь, в. М. 1994. Ольвия, сарматы и Рим во
второй половине І в. н. э. Вестник древней истории,
3, с. 218-222.
Карамзин, Н. М. 1903. История государства Рос-
сийского. Москва: изд. А. А. Петровича, 1.
Каришковський, П. й. 1968. До питання про дату
ольвійського декрета на честь Протогена. археоло-
гія, 21, с. 95-105.
Ковпаненко, Г. Т. 1986. Сарматское погребение
і в. н. э. на Южном Буге. Киев: Наукова думка.
Козир, І. А. 1996. Кераміка сарматських поховань
території України як історичне джерело. Дисертація
к. і. н. ІА НАНУ.
Кондукторова, Т. С. 1972. антропология древне-
го населения Украины (I тыс. до н. э. — середина
I тыс. н. э.). Москва: МГУ.
178 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
Статті
Корпусова, в. Н. 1975. некрополи сельского на-
селения Европейского Боспора во іі в. до н. э. —
IV в. н. э. Автореферат диссертации к. и. н. ИА АН
УССР.
Корпусова, в. Н. 1983. некрополь Золотое. Киев:
Наукова думка.
Костенко, в. И. 1983. Сарматские памятники
Днепро-Донского междуречья ііі в. до н. э. — середи-
ны ііі в. н. э. Днепропетровск: ДГУ.
Костенко, в. И. 1986. Сарматы Самарско-Орель-
ского междуречья III в. до н. э. — IV в. н. э. Днепро-
петровск: ДГУ.
Крапивина, в. в. 1993. Ольвия. Материальная
культура і—IV вв. н. э. Киев: Наукова думка.
Крапівіна, в. в. 1994. Про етнічний склад насе-
лення Ольвії в перші століття нової ери. археологія,
2, с. 123-129.
Кропотов, в. в. 2010. Фибулы сарматской эпохи.
Киев: АДЕф-Украина.
Кругликова, И. Т. 1975. Сельское хозяйство Бос-
пора. Москва: Наука.
Круц, С. И. 1991. Приложение 1. Антропологичес-
кие материалы из сарматских погребений у с. Поро-
ги. в: Симоненко, А. в., Лобай, б. И., Сарматы Севе-
ро-Западного Причерноморья в і в. н. э. (погребения
знати у с. Пороги). Киев: Наукова думка, с. 92-100.
Круц, С. И. 1993. Приложение 1. Сарматы Таврии
по антропологическим данным. в: Симоненко, А. в.
Сарматы Таврии. Киев: Наукова думка, с. 131-141.
Кубишев, А. І., Симоненко, О. в., Покляцький,
О. в. 1987. Про взаємовідносини сарматів та носіїв
зарубинецької культури. археологія, 58, с. 56-63.
Луцкевич, І. Н. 1952. Сарматські кургани біля
с. Нещеретове. археологія, VIII, с. 136-141.
Максимов, є. в. 1978. взаємовідносини заруби-
нецьких та степових племен Подніпров’я. археоло-
гія, 24, с. 45-55.
Масленников, А. А. 1990. население Боспорского
государства в первых веках н. э. Москва: Наука.
Махно, є. в. 1960. Розкопки курганів епохи брон-
зи та сарматського часу в с. Усть-Кам’янка. археоло-
гічні пам’ятки УРСР, IХ, с. 14-39.
Мелюкова, А. И. 1953. Памятники скифского
времени на Среднем Днестре. Краткие сообщения
ИИМК ан СССР, 91, с. 60-73.
Оболдуева, Т. Г. 1948. Памятники сарматских
племен на Украине. НА ІА НАНУ, ф. 12, спр. 314.
Оболдуєва, Т. Г. 1952. Сарматські кургани біля м.
Мелітополя. археологічні пам’ятки УРСР, IV, с. 43-
47.
Полин, С. в., Симоненко, А. в. 1990. «Раннесар-
матские» погребения Северного Причерноморья. в:
Ковалева, И. в. (ред.). Исследования по археологии
Поднепровья. Днепропетровск: ДГУ, с. 73-93.
Полин, С. в., Симоненко, А. в. 2012. «Раннесар-
матские» погребения Северного Причерноморья. в:
Золото, конь и человек. Сборник статей к 60-ле-
тию а. В. Симоненко. Киев: Скіф, с. 155-176.
Пуздровський, О. є. 1989. Сармати в Неаполі
Скіфському. археологія, 3, с. 30-40.
Раевский, Д. С. 1971. Скифы и сарматы в Неа-
поле. Материалы и исследования по археологии
СССР, 77, с. 143-151.
Рикман, Э. А. 1964. Поздние сарматы Днестров-
ско-Дунайского междуречья. Москва: Наука.
Рикман, Э. А. 1975. Этническая история населе-
ния Поднестровья и прилегающего Подунавья в пер-
вые века н. э. Москва: Наука.
Ростовцев, М. И. 1914. античная декоративная
живопись на юге России. Санкт-Петербург, I.
Ростовцев, М. И. 1918a. Эллинство и иранство
на юге России. Петроград.
Ростовцев, М. И. 1918b. Курганные находки Орен-
бургской области эпохи раннего и позднего эллиниз-
ма. Мсоква. Материалы по археологии России, 37.
Ростовцев, М. И. 1925. Скифия и Боспор. Крити-
ческое обозрение памятников литературных и ар-
хеологических. Ленинград: АИМК им. Н. Я. Марра.
Рудинський, М. Я. 1927. Досліди на Полтавщині.
Коротке звідомлення ВУаК за 1926 р., с. 144-150.
Рудинський, М. Я. 1931. Кантемирівські могили
римської доби. Записки ВУаК, 1, с. 127-156.
Русяєва, А. С. 1989. До історії взаємовідносин
Ольвії з сарматами. Проблеми історії та археології
давнього населення України. Тези доповідей XX Рес-
публіканської конференції, с. 192-193.
Самоквасов, Д. Я. 1908. Могилы Русской земли.
Москва: Синодальная типография.
Симоненко, А. в. 1981. Сарматы в Среднем Под-
непровье. в: Артеменко, И. И. (ред.). Древности
Среднего Поднепровья. Киев: Наукова думка, с. 52-
68.
Симоненко, А. в. 1986. Военное дело населения
степного Причерноморья в III в. до н. э. — III в. н. э.
Диссертация к. и. н. ИА АН УССР.
Симоненко, О. в. 1991. Роксолани (пошук архео-
логічних відповідностей). археологія, 4, с. 17-28.
Симоненко, О. в. 1992. Гросу в. И. Хронология
сарматских памятников Днепровско-Прутского меж-
дуречья (рецензія). археологія, 2, с. 153-157.
Симоненко, А. в. 1993. Сарматы Таврии. Киев:
Наукова думка.
Симоненко, О. в. 1998. Сармати. в: Толочко,
П. П. (ред.). Давня історія України. Київ: ІА НАНУ,
2, с. 154-176.
Симоненко, А. в. 1999a. Сарматы Северного
Причерноморья. хронология, периодизация и этно-
политическая история. Диссертация д. и. н. ИА
НАНУ.
Симоненко, О. в. 1999b. Сарматське поховання з
тамгами на території Ольвійської держави. археоло-
гія, 1, с. 106-118.
Симоненко, А. в. 2000a. Могильник Днепрозавод-
строй и сарматские памятники «восточной волны» в
Северном Причерноморье. нижневолжский архео-
логический вестник, 3, с. 133-144.
Симоненко А. в. 2000b. Соотношение ранне- и
среднесарматской культур в Северном Причерно-
морье. в: Мышкин, в. Н. (ред.). Раннесарматская
культура. Формирование, развитие, хронология.
Самара: СНЦ РАН, 2, с. 187-204.
Симоненко О. в. 2001a. Сарматський період. в:
Толочко, П. П. (ред.). історія української культури.
Київ: Наукова думка, 1: Історія культури давнього
населення України, р. 6, 6.4, с. 361-380.
Симоненко, А. в. 2001b. Сарматы и ольвийское
государство: современная историография проблемы.
в: Крыжицкий, С. Д. (ред.). Ольвія та античний
світ. Матеріали наукових читань, присвячених 75-
річчю утворення історико-археологічного заповід-
ника «Ольвія» нан України. Київ, с. 122-124.
Симоненко, А.в. 2001c. Европейские аланы и
аланы-танаиты в Северном Причерноморье. Россий-
ская археология, 4, с. 77-91.
Симоненко, А. в. 2004a. Хронология и периодиза-
ция сарматских памятников Северного Причерно-
морья. Сарматские культуры Евразии: проблемы
региональной хронологии. Доклады к 5 междуна-
родной конференции «Проблемы сарматской архе-
ологии и истории», с. 134-173.
179ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
Симоненко, О. В. Нарис українського сарматознавства
Симоненко, А. в. 2004b. Китайские и центрально-
азиатские элементы в сарматской культуре Север-
ного Причерноморья. нижневолжский археологи-
ческий вестник, 6, с. 45-65.
Симоненко, О. в. 2008. Мистецтво сарматів Пів-
нічного Причорномор’я. в: Скрипник, Г. (ред.).
історія українського мистецтва. Київ: ІМфЕ
ім. М. Т. Рильського НАНУ, 1, с. 230-261.
Симоненко, А. в. 2010a. Сарматские всадники
Северного Причерноморья. Санкт-Петербург: СПб-
ГУ; Нестор-История.
Симоненко, А. в. 2010b. «Гунно-сарматы» (к пос-
тановке проблемы). нижневолжский археологичес-
кий вестник, 11, с. 134-143.
Симоненко, А. в. 2011. Римский импорт у сар-
матов Северного Причерноморья. Санкт-Петербург:
СПбГУ; Нестор-История.
Симоненко, А. в. 2012. Сарматы в Среднем Под-
непровье. в: Золото, конь и человек. Сборник ста-
тей к 60-летию а. В. Симоненко. Киев: Скіф, с. 45-
72.
Симоненко, А. в. 2013. Римский и провинциаль-
ный импорт у сарматов Северного Причерноморья.
Типология и хронология. Saarbrücken: Palmarium
Academic Publishing.
Симоненко, А. в. 2015. Сарматские всадники Се-
верного Причерноморья. 2-е изд., испр. и доп. Київ:
Олег філюк.
Симоненко, А. в., Лобай, б. И. 1991. Сарматы
Северо-Западного Причерноморья в і в. н. э. (погре-
бения знати у с. Пороги). Киев: Наукова думка.
Смирнов, К. ф. 1947. Сарматские курганные пог-
ребения в степях Поволжья и южного Приуралья.
Доклады и сообщения исторического факультета
МГУ, 5, с. 52-86.
Смирнов, К. ф. 1954. вопросы изучения сарматс-
ких племен и их культуры в советской археологии.
в: шелов, Д. б. (ред.). Вопросы скифо-сарматской
археологии: по материалам конференции ИИМК
ан СССР 1952 года. Москва: АН СССР, с. 196-219.
Смирнов, К. ф. 1971. О начале проникновения
сарматов в Скифию. Материалы и исследования по
археологии СССР, 177, с. 191-196.
Смирнов, К. ф. 1984. Сарматы и утверждение их
политического господства в Скифии. Москва: Наука.
Смішко, М. ю. 1962. Сарматські поховання біля
с. Острівець Станіславської області. Матеріали і до-
слідження з археології Прикарпаття та Волині, 4,
с. 54-70.
Соломоник, Э. И. 1965. Сарматские знаки Север-
ного Причерноморья. Киев: Наукова думка.
Татищев, в. Н. 1962. История Российская. Моск-
ва; Ленинград: Наука, 1.
Трефильев, Е. П. 1905. Археологическая экскур-
сия в Купянский уезд Харьковской губернии. Труды
хіі археологического съезда, I, с. 135-138.
Ханенко, б. И., Ханенко, в. Н. 1900. Древности
Приднепровья. Киев: Тип. и фотограв. С. в. Куль-
женко, 2, 3.
шульц, П. Н. 1971. Позднескифская культура и
ее варианты на Днепре и в Крыму. Материалы и
исследования по археологии СССР, 77, с. 140-142.
Щербачев, ю. 1894. Раскопки близ с. Мануйлов-
ка Кременчугского уезда Полтавской губернии в
1887—1889 гг. Труды Московского археологического
общества, 15 (2), с. 39-42.
Щукин, М. б. 1972. Сарматские памятники Сред-
него Поднепровья и их соотношение с зарубинецкой
культурой. археологический сборник Государствен-
ного Эрмитажа, 14, с. 43-52.
Щукин, М. б. 1982. Царство фарзоя. Эпизод из
истории Северного Причерноморья. Сообщения Го-
сударственного Эрмитажа, 47, с. 35-42.
Щукин, М. б. 1987. О трех путях археологическо-
го поиска предков ранне-исторических славян. Пер-
спективы третьего пути. археологический сборник
Государственного Эрмитажа, 28, с. 103-118.
Щукин, М. б. 1989a. Сарматы на землях к западу
от Днепра и некоторые события I в. н. э. в Централь-
ной и восточной Европе. Советская археология, 1,
с. 70-83.
Щукин М. б. 1989b. На западных границах Сар-
матии (некоторые проблемы исследования). в: Раев,
б. А. (ред.). Кочевники евразийских степей и анти-
чный мир (проблемы контактов). Новочеркасск,
с. 31-56.
Щукин, М. б. 1994. на рубеже эр. Опыт истори-
ко-археологической реконструкции политических
событий III в. до н. э. — I в. н. э. в Восточной и цен-
тральной Европе. Санкт-Петербург: фарн.
Яценко, С. А. 2001. Знаки-тамги ираноязычных
народов древности и раннего средневековья. Москва:
восточная литература.
Rau, P. 1927. Die Hugelgraber romischer Zeit an der
unteren Wolga. Pokrowsk.
Simonenko, A. 2001a. Bewaffnung und Kriegswesen
der Sarmaten und späten Skythen im nördlichen
Schwarzmeergebiet. Еurasia Antiqua, 7, s. 187-327.
Simonenko, A. 2001b. Chinese and East Asian Ele-
ments in Sarmatian Culture of the North Pontic Re-
gion. Silk Road Art and Archaeology, 7, p. 53-72.
Simonenko, A. V, Marčenko, I. I., Limberis, N. Yu.
2008. Römische Importe in sarmatischen und mai-
otischen Gräbern zwischen Unterer Donau und Kuban.
Mainz: Philipp von Zabern.
Shchukin, M. B. 1989. Rome and the Barbarians
in Central and Eastern Europe. 1st cent. BC — 1st cent.
AD. Oxford, I—II. BAR International Series, 542.
Symonenko, O. 2012. On the Problem of the «Huns-
Sarmatians». Anabasis. Studia Classica et Orientalia,
3, p. 289-301.
REFEREnCEs
Abramova, M. P. 1959. Sarmatskaya kultura ІІ v. do
n. e. — І v. n. e. (po materialam Nizhnego Povolzhya. Sus-
lovski etap). Sovetskaya arkheologiya, 1, s. 52-72.
Abramova, M. P. 1961. Sarmatskie pogrebeniya Dona i
Ukrainy ІІ v. do n. e. — І v. n. e. Sovetskaya arkheologiya, 1,
s. 91-100.
Abramova, M. P. 1962. Vzaimootnosheniya sarmatov s
naseleniem pozdneskifskikh gorodishch Nizhnego Dnepra.
Materialy i issledovaniya po arheologii SSSR, 115, s. 274-
283.
Blavatskiy, V. D. 1959. Process istoricheskogo razvitiya
antichnykh gosudarstv v Severnom Prichernomor’e. In: Smir-
nov, A. P. (ed.). Problemy istorii Severnogo Prichernomorya v
antichnuju epokhu. Moskva: AN SSSR, s. 7-39.
Bobrinskiy, A. A. 1889. Kurgany i sluchajnye arheolog-
icheskie nakhodki bliz mestechka Smely. Sankt-Peterburg:
Tipografiya V. S. Balasheva i Ko, 1.
Brandenburg, N. E. 1908. Zhurnal raskopok N. E.
Brandenburga. 1888—1902 gg. Sankt-Peterburg: R. Golike i
A. Vil’borg.
Bujskih, S. B. 1991. Fortifikaciya Ol’viyskogo gosudarstva
(pervye veka nashej ery). Kiev: Naukova dumka.
Bunyatyan, K. P., Murzіn, V. Ju., Symonenko, O. V. 1998.
Na svіtanku іstorіi. Kyiv: Alternatyvy. Ukraina krіz vіky, 1.
Vinokur, I. S., Vakulenko, L. V. 1967. Kiselevskiy mogil-
nik І—ІІ vv. n. e. Kratkie soobshheniya IA AN SSSR, 112,
s. 126-131.
Voronyatov, S. V., Eremenko, V. E. 2013. «Plavilshchiki»
tsarya Farzoya. In: Smyntyna, E. V. (ed.). Varvarskiy mir
180 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
Статті
severopontiyskih zemel v sarmatskuyu epohu: sbornik statej k
60-letiyu A. N. Dzigovskogo. Kiev: Oleg Fіljuk, s. 51-63.
Vysotskaya, T. N. 1973. Pozdnie skify v Yugo-Zapadnom
Krymu. Kiev: Naukova dumka.
Vysotskaya, T. N. 1979. Neapol — stolitsa gosudarstva
pozdnikh skifov. Kiev: Naukova dumka.
Vyazmitina, M. I. 1954. Sarmatskie pogrebeniya u s. Novo-
filippovka. In: Shelov, D. B. (ed.). Voprosy skifo-sarmatskoy
arheologii: po materialam konferentsii IIMK AN SSSR 1952 g.
Moskva: AN SSSR, s. 220-244.
Vyazmіtіna, M. І. 1957. Sarmatskі plemena. In: Bіbіkovб
S. M. (ed.). Narysy starodavnoi іstorіi Ukrainskoi RSR. Kyiv:
AN URSR, s. 218-242.
Vyazmіtіna, M. І. 1960. Vyvchennya sarmatіv na terytorіi
Ukrainskoi RSR. Arheologіya, VIII, s. 16-20.
Vyazmіtіna, M. І. 1971. Pamyatky ta kultura sarmatіv. In:
Terenozhkіn, O. І. (ed.). Arkheologіya Ukrainskoi RSR. Kyiv:
Naukova dumka, ІІ, s. 185-215.
Vyazmitina, M. I. 1972. Zolotobalkovskiy mogilnik. Kiev:
Naukova dumka.
Vyazmitina, M. I. 1986. Sarmatskoe vremya. In: Ter-
enozhkin, A. I (ed.). Arkheologiya Ukrainskoy SSR. Kiev:
Naukova dumka, ІІ, s. 184-223.
Vyazmіtіna, M. І., Іllіnska, V. A., Pokrovska, E. F.,
Terenozhkіn, O. І., Kovpanenko, G. T. 1960. Kurhany bіlya
s. Novopylypіvka і radhospu Akkermen. Arkheologіchnі pam-
yatki URSR, VIII, s. 22-135.
Gajdukevich, V. F. 1949. Bosporskoe tsarstvo. Moskva;
Leningrad: AN SSSR.
Gorodtsov, V. A. 1905. Rezultaty arkheologicheskikh issle-
dovanii v Izjumskom uezde Kharkovskoy gubernii v 1901 g.
Trudy Xіі Arkheologicheskogo syezda, I, s. 174-225.
Grakov, B. N. 1947. ΓΥΝΑΙΚΟΚΡΑΤΟΥΜΕΝΟΙ: Perezhit-
ki matriarkhata u sarmatov. Vestnik drevney istorii, 3, s. 100-
122.
Grakov, B. N. 1962. Skifskie pogrebeniya na Nikopolskom
kurgannom pole. Materialy i issledovaniya po arheologii
SSSR, 115, s. 56-113.
Grosu, V. I. 1988. Periodizaciya pamyatnikov sarmatskoy
kultury Dnestrovsko-Prutskogo mezhdurechiya. Avtoreferat
dissertatsii k. i. n. LO IA AN SSSR.
Grosu, V. I. 1990. Khronologiya pamyatnikov sarmatskoy
kultury Dnestrovsko-Prutskogo mezhdurechiya. Kishinev:
Shtiinca.
Gushchina, I. I. 1969. Yanchokrakskiy klad. Materialy i
issledovaniya po arkheologii SSSR, 169, s. 43-51.
Desyatchikov, Yu. M. 1981. Protsess sarmatizatsii Bospo-
ra. Dissertatsiya k. i. n. IA AN SSSR.
Dzigovskij, A. N. 1987. Pozdnesarmatskie plemena Severo-
Zapadnogo Prichernomoriya (po materialam mogilnikov).
Dissertatsiya k. i. n. IA NAN Ukrainy.
Dzigovskij, O. M. 1993. Sarmaty na zakhodі stepovogo
Prichornomoriya naprkyntsі і st. do n. e. — pershіy polovynі
IV st. n. e. Kyiv.
Dzigovskij, O. M. 2000. Kultura sarmatіv Pіvnіchno-
Zakhіdnogo Prichornomoriya. Odesa: Germes.
Dzigovskij, A. N. 2003. Ocherki istorii sarmatov Karpato-
Dneprovskikh zemel. Odessa: Germes.
Dzneladze, O. S. 2016. Namysto ta pіdvіsky sarmatіv
Pіvnіchnogo Prichornomoriya. Dysertatsіya k. i. n. ІA
NANU.
Drachuk, V. S. 1975. Sistemy znakov Severnogo Pricher-
nomoriya: tamgoobraznye znaki severopontiiskoy periferii an-
tichnogo mira pervykh vekov nashey ery. Kiev: Naukova dumka.
Zaitsev, Yu. P. 1995. Neapol Skifskij vo іі v. do n. e. —
ііі v. n. e. Avtoreferat dissertatsii k. i. n. ІA NANU.
Zaitsev, Yu. P. 2003. Neapol Skifskij (іі v. do n. e. — ііі v.
n. e.). Simferopol: Universum.
Zaretskij, I. A. 1888. Zametki o drevnostyakh Kharko-
vskoy gubernii Bogodukhovskogo uezda slobody Likhachevki.
Kharkovskij sbornik. Literaturno-nauchnoe prilozhenie k
«Kharkovskomu Kalendarju» na 1888 g., 2, s. 240-256.
Zubar, V. M. 1982. Nekropol Khersonesa Tavricheskogo
і—IV vv. n. e. Kiev: Naukova dumka.
Zubar, V. M. 1994. Olviya, sarmaty i Rim vo vtoroy polo-
vine І v. n. e. Vestnik drevnej istorii, 3, s. 218-222.
Karamzin, N. M. 1903. Istoriya gosudarstva Rossiiskogo.
Moskva: izd. A. A. Petrovicha, 1.
Karyshkovskij, P. J. 1968. Do pytanniya pro datu olvіyskogo
dekreta na chest Protogena. Arkheologіya, 21, s. 95-105.
Kovpanenko, G. T. 1986. Sarmatskoe pogrebenie і v. n. e.
na Yuzhnom Buge. Kiev: Naukova dumka.
Kozyr, І. A. 1996. Keramіka sarmatskikh pohovan terytorіi
Ukrainy yak istorychne dzherelo. Dysertatsіya k. i. n. ІA
NANU.
Konduktorova, T. S. 1972. Antropologiya drevnego nase-
leniya Ukrainy (I tys. do n. e. — seredina I tys. n. e.). Moskva:
MGU.
Korpusova, V. N. 1975. Nekropoli selskogo naseleniya Ev-
ropeiskogo Bospora vo іі v. do n. e. — IV v. n. e. Avtoreferat
dissertatsii k. i. n. IA AN USSR.
Korpusova, V. N. 1983. Nekropol Zolotoe. Kiev: Naukova
dumka.
Kostenko, V. I. 1983. Sarmatskie pamyatniki Dnepro-Don-
skogo mezhdurechya ііі v. do n. e. — serediny ііі v. n. e. Dne-
propetrovsk: DGU.
Kostenko, V. I. 1986. Sarmaty Samarsko-Orelskogo mezh-
durechya III v. do n. e. — IV v. n. e. Dnepropetrovsk: DGU.
Krapivina, V. V. 1993. Olviya. Materialnaya kultura і—
IV vv. n. e. Kiev: Naukova dumka.
Krapіvіna, V. V. 1994. Pro etnіchnyi sklad naselennya
Olvіi v pershі stolіttya novoi ery. Arhheolohіya, 2, s. 123-129.
Kropotov, V. V. 2010. Fibuly sarmatskoy epokhi. Kiev:
ADEF-Ukraina.
Kruglikova, I. T. 1975. Selskoe khozyaistvo Bospora. Mosk-
va: Nauka.
Kruts, S. I. 1991. Prilozhenie 1. Antropologicheskie mate-
rialy iz sarmatskikh pogrebenij u s. Porogi. In: Simonenko,
A. V., Lobaj, B. I., Sarmaty Severo-Zapadnogo Prichernomo-
rya v і v. n. e. (pogrebeniya znati u s. Porogi). Kiev: Naukova
dumka, s. 92-100.
Kruts, S. I. 1993. Prilozhenie 1. Sarmaty Tavrii po antro-
pologicheskim dannym. In: Simonenko, A. V. Sarmaty Tavrii.
Kiev: Naukova dumka, s. 131-141.
Kubyshev, A. І., Simonenko, O. V., Poklyatskiy, O. V.
1987. Pro vzayemovіdnosyny sarmatіv ta nosіiv zarubinetskoi
kultury. Arkheolohіya, 58, s. 56-63.
Lutskevich, І. N. 1952. Sarmatskі kurhany bіlya s. Nesh-
cheretove. Arkheolohіya, VIII, s. 136-141.
Maksymov, Ye. V. 1978. Vzayemovіdnosyny zarubynet-
skikh ta stepovykh plemen Podnіproviya. Arkheolohіya, 24,
s. 45-55.
Maslennikov, A. A. 1990. Naselenie Bosporskogo gos-
udarstva v pervykh vekakh n. e. Moskva: Nauka.
Makhno, Ye. V. 1960. Rozkopky kurhanіv epokhy bronzy
ta sarmatskogo chasu v s. Ust-Kamiyanka. Arkheolohychnі
pamiyatky URSR, IX, s. 14-39.
Meljukova, A. I. 1953. Pamyatniki skifskogo vremeni na
Srednem Dnestre. Kratkie soobshcheniya IIMK AN SSSR, 91,
s. 60-73.
Obolduyeva, T. G. 1948. Pamyatniki sarmatskikh plemen
na Ukraine. NA IA NANU, f. 12, spr. 314.
Obolduyeva, T. G. 1952. Sarmatskі kurhany bіlya
m. Melіtopolya. Arkheolohіchnі pamyatki URSR, IV, s. 43-
47.
Polin, S. V., Simonenko, A. V. 1990. «Rannesarmatskie»
pogrebeniya Severnogo Prichernomoriya. In: Kovaleva, I. V.
(ed.). Issledovaniya po arhheologii Podneproviya. Dnepro-
petrovsk: DGU, s. 73-93.
Polin, S. V., Simonenko, A. V. 2012. «Rannesarmatskie»
pogrebeniya Severnogo Prichernomoriya. In: Zoloto, kon i
chelovek. Sbornik statei k 60-letiju A. V. Simonenko. Kiev:
Skіf, s. 155-176.
Puzdrovskiy, O. Е. 1989. Sarmaty v Neapolі Skіfskomu.
Arkheolohіya, 3, s. 30-40.
Raevskiy, D. S. 1971. Skify i sarmaty v Neapole. Materialy
i issledovaniya po arkheologii SSSR, 77, s. 143-151.
Rikman, E. A. 1964. Pozdnie sarmaty Dnestrovsko-Dun-
aiskogo mezhdurechiya. Moskva: Nauka.
Rikman, E. A. 1975. Etnicheskaya istoriya naseleniya Pod-
nestroviya i prilegajushchego Podunaviya v pervye veka n. e.
Moskva: Nauka.
Rostovtsev, M. I. 1914. Antichnaya dekorativnaya zhivopis
na yuge Rossii. Sankt-Peterburg, I.
Rostovtsev, M. I. 1918a. Ellinstvo i iranstvo na yuge Rossii.
Petrograd.
181ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
Симоненко, О. В. Нарис українського сарматознавства
Rostovtsev, M. I. 1918b. Kurgannye nakhodki Orenburg-
skoy oblasti epokhi rannego i pozdnego ellinizma. Moskva.
Materialy po arkheologii Rossii, 37.
Rostovtsev, M. I. 1925. Skifiya i Bospor. Kriticheskoe
obozrenie pamyatnikov literaturnykh i arkheologicheskikh.
Leningrad: AIMK im. N. Ya. Marra.
Rudinskiy, M. Ya. 1927. Doslіdy na Poltavshchinі. Korotke
zvіdomlennya VUAK za 1926 r., s. 144-150.
Rudinskij, M. Ya. 1931. Kantemyrіvskі mohyly rymskoi
doby. Zapysky VUAK, 1, s. 127-156.
Rusyayeva, A. S. 1989. Do іstorіi vzayemovіdnosyn Olvіi
z sarmatamy. Problemy іstorіi ta arkheolohіi davnyoho nase-
lennya Ukrainy. Tezy dopovidey XX Respublikanskoi koferen-
cii, s. 192-193.
Samokvasov, D. Ya. 1908. Mogily Russkoy zemli. Moskva:
Sinodalnaya tipografiya.
Simonenko, A. V. 1981. Sarmaty v Srednem Podneprovie.
In: Artemenko, I. I. (ed.). Drevnosti Srednego Podneproviya.
Kiev: Naukova dumka, s. 52-68.
Simonenko, A. V. 1986. Voennoe delo naseleniya stepnogo
Prichernomoriya v III v. do n. e. — III v. n. e. Dissertatsiya
k. i. n. IA AN USSR.
Simonenko, O. V. 1991. Roksolany (poshuk
arhheolohіchnikh vіdpovіdnostey). Arkheolohіya, 4, s. 17-28.
Simonenko, O. V. 1992. Grosu V. I. Khronologiya sarmat-
skikh pamyatnikov Dneprovsko-Prutskogo mezhdurechiya
(recenzіya). Arkheolohіya, 2, s. 153-157.
Simonenko, A. V., 1993. Sarmaty Tavrii. Kiev: Naukova
dumka.
Simonenko, O. V. 1998. Sarmaty. In: Tolochko, P. P. (ed.).
Davnya іstorіya Ukrainy. Kyiv: IA NANU, 2, s. 154-176.
Simonenko, A. V. 1999a. Sarmaty Severnogo Pricher-
nomoriya. Khronologiya, periodizatsiya i etno-politicheskaya
istoriya. Dissertatsiya d. i. n. IA NANU.
Simonenko, O. V. 1999b. Sarmatske pokhovannya z tam-
hamy na terytorіi Olvіyskoy derzhavy. Arkheolohіya, 1,
s. 106-118.
Simonenko, A. V. 2000a. Mogilnik Dneprozavodstroy i sar-
matskie pamyatniki «vostochnoy volny» v Severnom Pricher-
nomorie. Nizhnevolzhskiy arkheologicheskiy vestnik, 3, s. 133-
144.
Simonenko, A. V. 2000b. Sootnoshenie ranne- i srednesar-
matskoy kultur v Severnom Prichernomorie. In: Myshkin,
V. N. (ed.). Rannesarmatskaya kultura. Formirovanie, razvi-
tie, khronologiya. Samara: SNC RAN, 2, s. 187-204.
Simonenko, O. V. 2001a. Sarmatskiy perіod. In: Tolochko,
P.P. (ed.). іstorіya ukrainskoi kultury. Kyiv: Naukova dumka,
1: Іstorіya kultury davnyoho naselennya Ukrainy, r. 6, 6.4,
s. 361-380.
Simonenko, A. V. 2001b. Sarmaty i olviyskoe gosudarstvo:
sovremennaya istoriografiya problemy. In: Kryzhyc’kij,
S. D. (ed.). Olvіya ta antychniy svіt. Materіaly naukovyh
chitan, prysvyachenykh 75-rіchchju utvorennya іstoryko-
arkheolohіchnoho zapovіdnyka «Olvіya» NAN Ukrainy. Kyiv,
s. 122-124.
Simonenko, A. V. 2001c. Evropeiskie alany i alany-tana-
ity v Severnom Prichernomorie. Rossiyskaya arkheologiya, 4,
s. 77-91.
Simonenko, A. V., 2004a. Khronologiya i periodizatsiya
sarmatskikh pamyatnikov Severnogo Prichernomoriya. Sar-
matskie kultury Evrazii: problemy regionalnoy khronologii.
Doklady k 5 mezhdunarodnoy konferentsii «Problemy sarmat-
skoy arkheologii i istorii», s. 134-173.
Simonenko, A.V. 2004и. Kitaiskie i tsentralnoaziatskie
elementy v sarmatskoy kulture Severnogo Prichernomoriya.
Nizhnevolzhskiy arkheologicheskiy vestnik, 6, s. 45-65.
Simonenko, O. V. 2008. Mystetstvo sarmatіv Pіvnіchnoho
Prychornomoriya. In: Skrypnyk, G. (ed.). іstorіya ukrainskogo
mystetstva. Kyiv: ІMFE іm. M. T. Rylskoho NANU, 1, s. 230-
261.
Simonenko, A. V. 2010a. Sarmatskie vsadniki Severnogo
Prichernomoriya. Sankt-Peterburg: SPbGU; Nestor-Istoriya.
Simonenko, A. V. 2010b. «Gunno-sarmaty» (k postanovke
problemy). Nizhnevolzhskiy arkheologicheskiy vestnik, 11,
s. 134-143.
Simonenko, A. V. 2011. Rimskiy import u sarmatov Sev-
ernogo Prichernomoriya. Sankt-Peterburg: SPbGU; Nestor-
Istoriya.
Simonenko, A. V. 2012. Sarmaty v Srednem Podneprovie.
In: Zoloto, kon i chelovek. Sbornik statey k 60-letiju A. V. Si-
monenko. Kiev: Skіf, s. 45-72.
Simonenko, A. V. 2013. Rimskiy i provincialny import u
sarmatov Severnogo Prichernomoriya. Tipologiya i khronologi-
ya. Saarbrücken: Palmarium Academic Publishing.
Simonenko, A. V. 2015. Sarmatskie vsadniki Severnogo
Prichernomoriya. 2-e izd., ispr. i dop. Kiev: Oleh Fіljuk.
Simonenko, A. V., Lobay, B. I. 1991. Sarmaty Severo-Za-
padnogo Prichernomoriya v і v. n. e. (pogrebeniya znati u
s. Porogi). Kiev: Naukova dumka.
Smirnov, K. F. 1947. Sarmatskie kurgannye pogrebeniya v
stepyah Povolzhiya i Yuzhnogo Priuraliya. Doklady i soobsh-
cheniya istoricheskogo fakulteta MGU, 5, s. 52-86.
Smirnov, K. F. 1954. Voprosy izucheniya sarmatskikh ple-
men i ikh kultury v sovetskoy arkheologii. In: Shelov, D. B.
(ed.). Voprosy skifo-sarmatskoy arkheologii: po materialam
konferentsii IIMK AN SSSR 1952 goda. Moskva: AN SSSR,
s. 196-219.
Smirnov, K. F., 1971. O nachale proniknoveniya sarmatov
v Skifiyu. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 177,
s. 191-196.
Smirnov, K. F. 1984. Sarmaty i utverzhdenie ikh po-
liticheskogo gospodstva v Skifii. Moskva: Nauka.
Smіshko, M. Yu. 1962. Sarmatskі pohovannya bіlya
s. Ostrіvets Stanіslavskoi oblastі. Materіaly і doslіdzhennya
z arkheolohii Prykarpattya ta Volynі, 4, s. 54-70.
Solomonik, E. I. 1965. Sarmatskie znaki Severnogo Pricher-
nomoriya. Kiev: Naukova dumka.
Tatishchev, V. N. 1962. Istoriya Rossiiskaya. Moskva; Len-
ingrad: Nauka, 1.
Trefiliev, E. P. 1905. Arkheologicheskaya ekskur-
siya v Kupyanskiy uezd Kharkovskoy gubernii. Trudy
Xіі Arkheologicheskogo syezda, I, s. 135-138.
Khanenko, B. I., Khanenko, V. N. 1900. Drevnosti Pridne-
proviya. Kiev: S. V. Kulzhenko, 2, 3.
Shults, P. N. 1971. Pozdneskifskaya kultura i ee varianty
na Dnepre i v Krymu. Materialy i issledovaniya po arkheologii
SSSR, 77, s. 140-142.
Shcherbachev, Yu. 1894. Raskopki bliz s. Manuilovka Kre-
menchugskogo uezda Poltavskoy gubernii v 1887—1889 gg.
Trudy Moskovskogo arkheologicheskogo obshchestva, 15 (2),
s. 39-42.
Shchukin, M. B. 1972. Sarmatskie pamyatniki Srednego
Podneproviya i ih sootnoshenie s zarubinetskoi kulturoi.
Arkheologicheski sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 14,
s. 43-52.
Shchukin, M. B. 1982. Tsarstvo Farzoya. Epizod iz istorii
Severnogo Prichernomoriya. Soobshcheniya Gosudarstven-
nogo Ermitazha, 47, s. 35-42.
Shchukin, M. B. 1987. O trekh putyakh arkheologichesko-
go poiska predkov ranne-istoricheskikh slavyan. Perspektivy
tretego puti. Arkheologicheski sbornik Gosudarstvennogo Er-
mitazha, 28, s. 103-118.
Shchukin, M. B. 1989a. Sarmaty na zemlyakh k zapadu ot
Dnepra i nekotorye sobytiya 1 v. n. e. v Tsentralnoy i Vostoch-
noy Evrope. Sovetskaya arkheologiya, 1, s. 70-83.
Shchukin M. B. 1989b. Na zapadnykh granitsakh Sarmatii
(nekotorye problemy issledovaniya). In: Raev, B. A. (ed.). Ko-
chevniki evraziyskikh stepei i antichnyi mir (problemy kontak-
tov). Novocherkassk, s. 31-56.
Shchukin, M. B. 1994. Na rubezhe er. Opyt istoriko-arkhe-
ologicheskoy rekonstruktsii politicheskikh sobytii III v. do
n. e. — I v. n. e. v Vostochnoy i Tsentralnoy Evrope. Sankt-Pe-
terburg: Farn.
Yatsenko, S. A. 2001. Znaki-tamgi iranoyazychnykh naro-
dov drevnosti i rannego srednevekoviya. Moskva: Vostochnaya
literatura.
Rau, P. 1927. Die Hugelgraber romischer Zeit an der un-
teren Wolga. Pokrowsk.
Simonenko, A. 2001a. Bewaffnung und Kriegswesen der
Sarmaten und späten Skythen im nördlichen Schwarzmeerge-
biet. Еurasia Antiqua, 7, s. 187-327.
Simonenko, A. 2001b. Chinese and East Asian Elements in
Sarmatian Culture of the North Pontic Region. Silk Road Art
and Archaeology, 7, p. 53-72.
Simonenko, A. V, Marčenko, I. I., Limberis, N. Yu. 2008.
Römische Importe in sarmatischen und maiotischen Gräbern
182 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31)
Статті
zwischen Unterer Donau und Kuban. Mainz: Philipp von Za-
bern.
Shchukin, M. B. 1989. Rome and the Barbarians in Cen-
tral and Eastern Europe. 1st cent. BC — 1st cent. AD. Oxford,
I—II. BAR International Series, 542.
Symonenko, O. 2012. On the Problem of the «Huns-Sarma-
tians». Anabasis. Studia Classica et Orientalia, 3, p. 289-301.
A. V. Symonenko
ESSAY ON THE SARMATIAN
STUDIES IN UKRAINE
The steppe and part of the forest-steppe of modern
Ukraine since the 2nd century BC till the 4th century AD
were the place of residence of the numerous Sarmatian
tribes. The Sarmatian studies are one of the actual re-
search fields of Ukrainian and foreign archaeologists.
The article analyses the study of Sarmatian culture
of North Pontic region since the time of the first finds of
Sarmatian sites untill the present. The author propos-
es to survey the development of Ukrainian Sarmatian
studies in two directions: field exploration and the the-
oretical interpretation of archaeological material. The
article presents the history of the finds of Sarmatian
culture and the review of points of view of main schol-
ars on the various problems of Sarmatian archeology.
The history of Ukrainian Sarmatian studies is asso-
ciated with the names of T. G. Obolduyeva, E. V. Makhno,
M. I. Vyazmitina, A. V. Symonenko, M. B. Shchukin,
V. I. Kostenko, O. M. Dzygovski, M. M. Fokeyev. The
Sarmatians of Moldova were fundamentally studied by
E. A. Rickman and V. I. Grosu.
In total in the North Pontic region by the end of
XX century 1256 burials and individual finds of Sar-
matian culture were known. Among them the burials
of the «kings» and «queens» near the villages of Pogory
and Vesnyane, in the Sokolova Mohyla and Nohayichik
barrows were excavated.
The fundamental works of Prof. M. I. Rostovtsev
were the first attempt to summarize the historical
and archaeological sources of the Sarmatians of North
Pontic region. The scholars of the Institute of Archeol-
ogy of the Academy of Sciences of Ukraine SSR Drs.
T. G. Obolduyiva in the fifties of the twentieth cen-
tury and M. I. Vyazmitina — in the sixties — seven-
ties were at the source of the Ukrainian Sarmatian
studies. The Sarmatian culture of the North Pontic
region became the latest subject of scientific studies by
K. F. Smirnov.
Since the beginning of the eighties the new gen-
eration of researchers was involved to the Sarmatian
studies in Ukraine and Dr. A. V. Simonenko became
the leader. He has reconstructed the ethnic and poli-
tic history of the Sarmatians of the North Pontic re-
gion, proposed the new chronology of the Sarmatian
Age, the essay on the culture and art of the Sarma-
tians was written by him. In several monographs of
Dr. Symonenko and their reprints the Roman import-
ed products from the North Pontic Sarmatian graves
were studied, and the armaments, horse equipment
and the military affairs of the Sarmatians were ana-
lyzed.
Keywords: paper, monograph, Sarmatians, Sarma-
tian culture, North Pontic region, Ukraine, barrows,
burial, chronology.
Одержано 12.04.2019
сиМОНЕНКО Олександр Володимирович, док-
тор історичних наук, провідний науковий співробіт-
ник, Інститут археології НАН України, проспект Ге-
роїв Сталінграда 12, Київ, 04210, Україна, simonal@
ukr.net.
SYMONENKO Oleksandr, Doctor habilitatis, Chief
Research Fellow, Institute of Archaeology of National
Academy of Sciences of Ukraine, Prospekt Heroiv Stal-
inhrada 12, Kyiv, 04210, Ukraine, simonal@ukr.net.
|