Чи могли бути поховані у Переп'ятисі господарями Хотівського городища?
Північно-західна околиця лісостепу за доби раннього заліза не була задіяна у значній кількості відображених у писемних джерелах подій, тож до певного часу матеріальна культура пам'яток цього регіону не має жорстких хронологічних реперів. Вони з'являються в елітних комплексах лише з появ...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2019
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163165 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Чи могли бути поховані у Переп'ятисі господарями Хотівського городища? / Е.А. Кравченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 3 (32). — С. 63-75. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-163165 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1631652020-01-26T01:26:16Z Чи могли бути поховані у Переп'ятисі господарями Хотівського городища? Кравченко, Е.А. Статті Північно-західна околиця лісостепу за доби раннього заліза не була задіяна у значній кількості відображених у писемних джерелах подій, тож до певного часу матеріальна культура пам'яток цього регіону не має жорстких хронологічних реперів. Вони з'являються в елітних комплексах лише з появою скіфів у Середньому Подніпров'ї. Про дві яскраві пам'ятки ранньоскіфського часу і йдеться у статті. North-West side of Forrest-Steppe zone had no high activity in historical events of the beginning of Iron Age, so the material culture of sites of these territories have had no sharp chronological rappers. They took places in aristocratic complexes just with appearance of Scythian in Middle Dnieper region. The article deals with two brilliant sites dating to the Early Scythian time — hillford of Khotiv and Perepiatikha burial mound. How is traditional and innovative on these sits divided? The antiquities of the previous period in Central and Eastern Europe became a conservative feature in the local material culture. This is a way of building and building materials, bi-ritual burial ceremony, hand-made pottery, prestigious personal metal things of the Thracian-Illyrian type, bronze details of a traditional costume, metal and stone tools, stone dishes and crackers. 2019 Article Чи могли бути поховані у Переп'ятисі господарями Хотівського городища? / Е.А. Кравченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 3 (32). — С. 63-75. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163165 903.4/.5(282.247.32-197.4)”638” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Кравченко, Е.А. Чи могли бути поховані у Переп'ятисі господарями Хотівського городища? Археологія і давня історія України |
| description |
Північно-західна околиця лісостепу за доби раннього заліза не була задіяна у значній кількості
відображених у писемних джерелах подій, тож до певного часу матеріальна культура пам'яток
цього регіону не має жорстких хронологічних реперів. Вони з'являються в елітних комплексах лише
з появою скіфів у Середньому Подніпров'ї. Про дві яскраві пам'ятки ранньоскіфського часу і йдеться у статті. |
| format |
Article |
| author |
Кравченко, Е.А. |
| author_facet |
Кравченко, Е.А. |
| author_sort |
Кравченко, Е.А. |
| title |
Чи могли бути поховані у Переп'ятисі господарями Хотівського городища? |
| title_short |
Чи могли бути поховані у Переп'ятисі господарями Хотівського городища? |
| title_full |
Чи могли бути поховані у Переп'ятисі господарями Хотівського городища? |
| title_fullStr |
Чи могли бути поховані у Переп'ятисі господарями Хотівського городища? |
| title_full_unstemmed |
Чи могли бути поховані у Переп'ятисі господарями Хотівського городища? |
| title_sort |
чи могли бути поховані у переп'ятисі господарями хотівського городища? |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163165 |
| citation_txt |
Чи могли бути поховані у Переп'ятисі господарями Хотівського городища? / Е.А. Кравченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 3 (32). — С. 63-75. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT kravčenkoea čimoglibutipohovaníuperepâtisígospodarâmihotívsʹkogogorodiŝa |
| first_indexed |
2025-07-14T15:42:48Z |
| last_indexed |
2025-07-14T15:42:48Z |
| _version_ |
1837637586353389568 |
| fulltext |
63ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
удк 903.4/.5(282.247.32-197.4)”638”
Е. А. Кравченко
Чи МОГЛи бУТи ПОХОВАНІ У ПЕРЕП’ЯТиСІ
ГОСПОДАРЯМи ХОТІВСьКОГО ГОРОДищА?
Північно-західна околиця лісостепу за доби ран-
нього заліза не була задіяна у значній кількості
відображених у писемних джерелах подій,, тож
до певного часу матеріальна культура пам’яток
цього регіону не має жорстких хронологічних репе-
рів. Вони з’являються в елітних комплексах лише
з появою скіфів у Середньому Подніпров’ї. Про дві
яскраві пам’ятки ранньоскіфського часу і йдеться
у статті.
ключові слова: Правобережний Дніпровський
Лісостеп, Київщина, доба раннього заліза, скіфи,
Хотівське городище, курган Переп’ятиха.
ВСТУП
на Правобережній київщині півтора століт-
тя тому два провідні київські археологи від-
крили дві грандіозні пам’ятки європейського
рівня і значення, датовані початком доби за-
ліза, або скіфським часом. через 30 р. після
розкопок професора університету св. володи-
мира М. д. іванишева унікального поховаль-
ного комплексу в кургані Переп’ятиха біля
с. Мар’янівка Фастівського р-ну (древности
1846) професор того ж університету в. Б. ан-
тонович (1879) описав городище біля с. Хотів
(рис. 1).
обидві пам’ятки жваво дискутуються у нау-
ковій літературі, і їх поєднує кілька спільних
моментів. у першу чергу це стосується буді-
вельної традиції та, відповідно, похідного від
цього питання етнічної належності будівни-
чих і господарів цих комплексів (скорий 1990;
Бессонова 1994; 2001). спроби синхронізувати
ці пам’ятки наштовхувалися на розбіжності у
їхньому датуванні. якщо Переп’ятиху впев-
нено датували кінцем VII ст. до н. е. (скорий
1990, с. 68), і ця дата не викликає запитань,
то Хотівське городище датували до останньо-
го часу не раніше, як серединою VI ст. до н. е.
(ивакин и др. 2005; дараган 2005). Передату-
вати цю пам’ятку і опустити нижню дату горо-
дища до кінця VII ст. до н. е., що фактично є
датою штурму, сліди якого відкрито на давнь-
ому в’їзді у 2016 р., і є terminus post qvem щодо
часу будівництва, вдалося тільки останнім ча-
сом (кравченко 2017d; Шелехань 2017).
ХОТІВСьКЕ ГОРОДищЕ:
СТРУКТУРА І ЗАХиСНІ СПОРУДи
Хотівське городище було зведено на природ-
ному пагорбі з відрогами. через ескарпуван-
ня схилів відроги візуально не сприймаються
як єдине ціле з верхньою частиною городища,
антропогенну зміну пагорба доповнює також
заглибина між ескарпом і нижніми виположе-
ними терасами на місці заплилого рову (рис. 2:
III—V; 3: V, VIII). Майдан городища умов-
но поділяється на горішню північну і північ-
но-західну частину, або акрополь, і долішню
південну частину, або поділ. обидві частини
становлять єдине ціле і оточені суцільною сис-
темою оборонних споруд. на північному заході
край майдану городища укріплено невисоким
валом. обваловка на північно-західному від-
тинку не однакова — на п’яти ділянках, що
мисами виступають з площі городища, вал по-
тужніший, сучасна поверхня у цих місцях біля
краю городища має продовгуваті майданчики-
підвищення, виположені майданчики також
знаходяться внизу на першій терасі попід ес-
карпом чітко навпроти кожного мису-виступу.
схил, починаючи з насипу валу, має рівний
крутий ухил, що є наслідком давнього ескар-
пування. на першій терасі попід ескарпом на © е. а. кравченко, 2019
64 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
всій довжині збереженого давнього рельєфу
простежується незначне пониження у сучасній
поверхні, яке утворилося над западиною рову.
нижче по схилу на відстані близько 10 м від
ескарпу простежено залишки ще однієї обва-
ловки заввишки до 1,0 м у північно-західній
і 1,5 м у західній частинах пагорба, що вціліла
ділянками.
оборонні споруди біля західного мису горо-
дища мають більшу висоту за інші збережені
частини (рис. 2: IV, V). Перепад висоти від су-
часної найвищої точки валу на західному мисі
до рівня давньої денної поверхні у закладено-
му під валом шурфі становить 3,0 м. ескарпо-
вані схили тут стрімкіші, ніж у північно-захід-
ній частині, мають значно більшу висоту (до
7,0 м до сучасної верхівки валу), западину рову
краще виражено. на відстані близько 40 м від
західного мису на північний схід попід ескар-
пованим схилом знаходиться майже правиль-
ної форми овальний майданчик, довжиною
орієнтований чітко перпендикулярно до валів.
Попід валами його обмежено западиною рову,
що підвищується майже до рівня його сучасної
поверхні безпосередньо під схилом. обваловка
у цій частині була трохи пошкоджена новіт-
німи земляними роботами, але пошкодження
все ж уможливили помітити у лінії обваловки
навпроти овального майданчика незначне по-
ниження 1. розкопки 2016 р. тут зафіксували
1. як показали матеріали попередніх досліджень,
саме це пониження і було досліджено нами у
2016 р., де відкрито ще один в’їзд на городище, за-
коркований у давнину (кравченко 2017а; 2017d):
«Біля останнього шостого в’їзду, у розриві якого
розташовано хату і городи (зпівденного боку го-
родища) є ще одне пониження у валі і напроти
нього з зовнішнього боку біля підніжжя схилу
давній в’їзд на городище з овального майдан-
чика, місток-переїзд через рів і пандус в’їзду
(рис. 2: I, VI). давня денна поверхня містила
сліди штурму городища скіфами, завали спа-
лених оборонних споруд і насипаний над ними
вал, що закорковував цей в’їзд і унеможливив
подальше використання. на північ від панду-
са в’їзду з напольного боку на ескарпованому
схилі також візуально простежується округлої
форми горбок, трохи нижчий за сучасний рі-
вень валу, що може бути залишками давньої
зарослої землею конструкції, пов’язаної з фун-
кціонуванням в’їзду.
як неодноразово зазначалося, Хотівське го-
родище було збудовано у специфічний спосіб —
з використанням будівельного лісу 2, глини у
вигляді так званих цеглин 3 і кам’яного (граніт-
ного) буту 4, з яких було зведено стіни й інші
знаходиться підищений майданчик напівкруг-
лий, зайнятий тепер городом, за словами госпо-
дарів, тут щороку викопується велика кількість
вугілля, обвуглених деревин, глибоко вкопаних.
При поверховому огляді земля насичена мілки-
ми подрібненими вуглинками і шматочками пе-
чини» (переклад наш — Е. К.; Покровская 1947,
арк. 1—7).
2. у розкопах городища обвуглена деревина трап-
ляється масово, про значну кількість деревно-
го вугілля зазначали в описах пам’ятки також
в. Б. антонович (1879), і. Фабриціус (1947) і
є. Ф. Покровська (1947). аналіз обвуглених за-
лишків з розкопу 2016 р. показав, що у завалі обо-
ронних конструкцій представлено вугілля ясеня,
дуба, берези і осики / тополі (сергеєва 2017), які
й нині є основними видами дерев, що ростуть у
цій місцевості. обвуглені ясен і береза були ви-
користані в несучих конструкціях в’їзду — вер-
тикальні стовпи, великі колоди і плахи в основі
конструкцій. рештки дуба і дубова обвуглена пла-
ха були в завалі на давній денній поверхні біля
репера 8 розкопу 2016 р., репрезентуючи пев-
ну конструкцію біля в’їзду, поки не досліджену
(кравченко 2017а; 2017b; сергеєва 2017).
3. Глиною обмазували стіни дерев’яних конструк-
цій — тинових і каркасних. найчастіше фрагменти
обмазки з археологічного заповнення представле-
но обпаленими екземплярами, якщо конструкція
загинула в пожежі. Ці фрагменти досить міцні і
не піддаються впливу вологи. Проте часто трап-
ляються й залишки так званих цеглин — блоків
сирцевої глини, які в основному й слугували для
обмазування чи обкладання дерев’яної основи.
Це невеликі шматки глини розмірами приблизно
0,15 × 0,10 × 0,07 м без будь-яких домішок. у воді
такі шматки глини розмокають і перетворюються
на суспензію. слідів набілу на обмазці не зафік-
совано. відповідно, можна припустити, що зов-
нішня поверхня таких конструкцій, обмазаних /
обкладених сирцевою глиною, вірогідно, вкрива-
лася соломою чи очеретом, що мали убезпечувати
глину від намокання.
4. камінь у розкопах Хотівського городища трап-
ляється досить часто як для пам’ятки, віддаленої
від виходів скельних порід. Головно це необроб-
лене каміння у шарах і комплексах городища у
завалах глиняної обмазки і обвугленої деревини.
таку ситуацію простежила у котловані землянки
Рис. 1. Правобережна київщина з позначкою
пам’яток: 1 — Хотівське городище; 2, 3 — городи-
ще круглик, або велике Ходосівське; 4 — городище
кругле, або Мале Ходосівське; 5 — Підгірці; 6 —
Глеваха; 7 — Переп’ятиха
65ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Кравченко, Е. А. чи могли бути поховані у Переп’ятисі господарями Хотівського городища?
розкопу 1 1966 р. є. о. Петровська (1966, арк. 19),
де перепалене каміння становило завал, імовір-
но, виробничої печі. значну кількість обгорілого
каміння виявлено нами в завалі обмазки в розко-
пі 2016 р., де відкрито залишки оборонних споруд.
уцілілу конструкцію з каменю виявлено у 2004 р.
у вигляді овальної бруківки, ймовірно, жертовни-
ка. тільки в останньому разі камінь спеціально
обробили — розщепили для укладання на плас-
ку поверхню. у інших випадках каміння не було
оброблене, розміри каменів коливалися від 0,07 ×
0,04 × 0,03 м до 0,18 × 0,10 × 0,60 м. Представле-
фортифікаційні споруди укріплення (рис. 2: і).
таких споруд за часи досліджень було описа-
но шість чи сім (антонович 1879; Покровская
1947; кравченко 2017а). в. Б. антонович нази-
вав їх курганами перед давніми в’їздами на го-
родище (1879, с. 42), зокрема і перед західним
но кількома гірськими породами, здебільшого
гранітами. за підрахунками матеріалу з давньої
денної поверхні в розкопі 1 2016 р., співвідношен-
ня обмазка / каміння становило, відповідно, 56,1 і
43,9 % (кількісно 162 і 127 од.).
Рис. 2. Фортифікаційні споруди Хотівського городища: і — план розкопу 2016 р.; іі — план-схема в’їздів на
городище; ііі — профіль схилу пагорба (іі і ііі за антонович 1879), IV — західний мис городища перед по-
чатком розкопок (фото е. кравченко, лютий 2016 р.), V — західний мис городища у вигляді цифрової моделі
рельєфу з накладанням горизонталей і профіль схилу біля давнього в’їзду (за Манігда, рудь 2017, рис. 107;
109; 111:1); VI — стратиграфічний розріз схилу пагорба на місці давнього в’їзду (розкоп 2016 р.)
66 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
мисом, де слідів в’їзду дослідник не помітив 1
(рис. 2: іі), бо, як знаємо тепер, він був закла-
дений.
розглянемо аналогії таким конструкціям.
серед українських скіфологів склалася апріор-
на думка, що описи в. Б. антоновича є далеки-
ми від наукових і не відображають специфіку
археологічної пам’ятки, оскільки описані ним
об’єкти, які він назвав курганами, на Хотівсь-
кому городищі, як і на інших городищах лісо-
степу, невідомі (антонович 1879, с. 42, порів-
няти: Фабрициус, 1947). Проте, як показують
дослідження західних колег, подібні «кургани»
не тільки відомі на пам’ятках Центрально-
східної європи, а й становлять один з провід-
них елементів конструкції в’їздів на городищах
культур полів поховань, лужицької культури
(Zanuci 2015, p. 10, fig. 2). загалом різні конс-
трукції в’їздів, ескарпу і зведення оборонних
стін городищ із застосуванням будівельного
лісу і глини маємо і на пам’ятках українського
лісостепу (Шарпівське, Більське), і на лісових
городищах у гальштатських культурах. основ-
ним видом укріплень на північних лісових те-
риторіях сучасної Білорусі і Балтики, так само,
як і на приальпійських землях Центральної і
західної європи, у час, синхронний Хотівсь-
кому городищу, були саме городища. з такою
аналогією дисонує висновок низки науковців,
що лісостепові городища були зведені або нале-
жали скіфам (Мурзін, роллє 1996, с. 181—182,
скорий 1990, с. 96; 2002, с. 71, порівняти: Гав-
рилюк 2005, с. 101—110, дараган 2011, с. 746).
Широка дискусія, що розгорнулася з приводу
етнічної належності лісотепових пам’яток, при-
звела у найліпшому разі хіба що до пом’якшення
цього висновку, коли дослідники погодилися з
тезою про будівництво цих укріплень місцевим
населенням. тож одразу виникла й проблема
ототожнення саме скіфських пам’яток лісо-
степу, цебто визначення поховального обряду
скіфів (скорий 1990, с. 3). в основному наголо-
шувалося на аргументах на користь іранської
етнічної належності скіфів, до ознак якої іноді
відносили й неетнічні, а суто світоглядні, або,
наприклад, соціальні ознаки, коли багате по-
ховання з імпортами визначалось як скіфське.
але загалом основним критерієм виступала ін-
1. в. Б. антонович, описуючи городище, детально
окреслив його межі і вказав на існування шести
в’їздів (1879). на 2016 р. жоден з них не вцілів.
є. Ф. Покровська і є. о. Петровська закладали
розкопи, хоча й на віддалі від західного мису, де
нами відкрито цей в’їзд, але біля західного краю
городища. ознайомлення з їхніми роботами під-
твердило припущення, що вони теж відкрили
залишки спалених оборонних конструкцій біля
краю пагорба (Покровская 1948; Петровская
1967; 1968а; див. також: кравченко 2017а). Мож-
на припустити, що після штурму і припинення
функціонування західного в’їзду було влаштова-
но східний, що не зберігся до цього часу, але до-
сить добре описаний є. Ф. Покровською.
гумація випростано на спині головою на захід
(ковпаненко 1981, с. 46; скорий 1990, с. 85). з
приводу поховальних комплексів зазначимо,
що безпосередньо скіфські підкурганні похо-
вання у цій частині київщини є — у басейні
віти і в суміжних регіонах (рис. 1). окрім кур-
ганного могильника біля с. Гатне у верхній
течії віти, досліджено курган біля с. Глеваха
(тереножкін 1954), курган біля с. Мала офірна
(Петровська 1968b), біля с. Пироговe — ґрунто-
вий могильник скіфського часу (кубишев, ски-
ба, скорий 1995), щоправда, пізніший від часу
існування Хотівського городища.
ТРАДиЦІЙНІСТь У бУДІВНиЦТВІ
Поставлене на початку статті питання скла-
дається з кількох складових. Перша і основ-
на — це походження традиції будівництва і ок-
ремих будівельних прийомів, використаних на
Хотівському городищі. розпочнемо з конструкції
в’їздів на городище (рис. 3). усього їх описано
шість, ще один розкопано. одним з найяскраві-
ших прийомів фортифікаційної техніки є конс-
трукція одного з в’їздів. ідеться про в’їзд 3, що не
зберігся, але описаний, зарисований і сфотогра-
фований попередніми дослідниками (рис. 3: III,
IV, VII). Послідовність використання в’їзду 6 і
в’їзду 3 показує, що початкова конструкція пря-
мого підйому-пандусу на городище (рис. 2: I, VI)
попри наявність башти, винесеної назовні, під
час нападу скіфської кінноти себе не виправда-
ла. Після цього в’їзд закоркували і влаштували
новий на сході городища (рис. 3: III, IV, VII).
Цей в’їзд (№ 3) представлено боковим «панду-
сом-периболом» з зовнішньою земляною валом-
стіною — «протейхізмою» (рис. 3: VII). основна
функція такої конструкції в’їзду — нанести мак-
симум шкоди кінноті нападника.
Питання про походження цього прийому на
пам’ятках доби раннього заліза не закрито.
у 1950—1960-х рр. одним з аргументів греко-
варварського статусу Херсонеса таврійсько-
го у дослідників античного світу Північного
Причорномор’я була саме наявність протейхіз-
ми і периболу в його оборонних конструкціях
перших століть. Протейхізма з периболом у
цей приблизно час або кількома століттями
раніше з’явилася на пізньоскіфських городи-
щах — у неаполі скіфському і аккайському
городищі. дослідники неаполя пов’язували
появу цього архітектурного прийому напряму
зі скіфами, посилаючись на тогочасні дослід-
ження Б. а. Шрамка на Більському городищі
(высотская 1979, с. 47—48). Б. а. Шрамко дій-
сно відкрив на Більському городищі складну
фортифікацію з використанням будівельного
лісу (Шрамко 1972а; 1972b; 1975). Подібна до
хотівської конструкція, щоправда, зсередини
укріплень і дещо іншого призначення, також є
на Більському городищі (Шрамко 1972а). Про-
те напряму пов’язувати традицію спорудження
67ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Кравченко, Е. А. чи могли бути поховані у Переп’ятисі господарями Хотівського городища?
Рис. 3. в’їзди і тераси Хотівського городища:
і — в’їзд 1; іі — в’їзд 2; ііі, IV — в’їзд 3 (усі —
вигляд з напольного боку, малюнки є. Ф. Пок-
ровської, 1947, № 589); V — східний схил го-
родища у вигляді цифрової моделі рельєфу з
накладанням горизонталей і профіль схилу на
найкраще збереженій ділянці (за Манігда, рудь
2017, рис. 107; 109; 111: 2); VI — план в’їзду 2;
VII — план в’їзду 3; VIII — профіль схилу (VI—
VIII — за Покровська 1947)
68 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
периболу і протейхізми з скіфськими племена-
ми все ж не варто. але сам факт появи такого
прийому у зв’язку з появою скіфів не викликає
сумніву, хоча зрозуміло, що скіфи не могли
бути ні будівничими таких оборонних споруд,
ні володарями городищ.
у фортифікації лісостепових укріплених посе-
лень і городищ попереднього часу подібні конс-
трукції невідомі. тож найвірогіднішим є аргу-
мент на користь виникнення такого прийому як
свого роду know-how у фортифікації осілого на-
селення — реакція на прихід нових кочовиків,
імовірно, з потужнішими способами ведення
війни. саме з їхньою появою пов’язано побудову
і перебудову більшості городищ лісостепу. крім
своєрідно влаштованих в’їздів, тоді наростили
обваловку, звели вали на рівнинних ділянках,
оточуючи ними кущі поселень і захищаючи річ-
кові гавані й переправи. з огляду на те, що пе-
репона мала убезпечити найперше від кінноти,
можна припустити, що ранні скіфи вправніше
за попередників керували кіньми, що підтвер-
джується масовими знахідками на лісостепових
пам’ятках так званих скіфських псаліїв — од-
ного з основних елементів вузди нового зраз-
ка, часто-густо з верхівкою у звіриному стилі
(Болтрик та ін. 2015, с. 231—233). Появу ж пе-
риболу на пізньоскіфських пам’ятках логічніше
пов’язувати з появою у причорноморських сте-
пах сарматів і формуванням аланського союзу
племен (зайцев, Мордвинцева 2004). Будівельні
прийоми пізньоскіфських городищ більше від-
повідають античній архітектурі, сформованій
у грецькому середовищі або на його кордонах.
давньогрецька фортифікаційна традиція є ево-
люцією власне європейського принципу зведен-
ня захисних споруд, який на півдні проявився
у камені з використанням будівельного лісу. у
лісостепу ж, так само як і в лісовій смузі євро-
пи, в місцях, де відсутні значні виходи каміння,
придатного для використання у будівництві,
більшою мірою використовувалася деревина, а
також глина і просто верхній шар ґрунту, нап-
риклад, чорнозем.
Ця традиція не могла потрапити на наші зем-
лі і з міст азії. орієнтальна архітектура мала на
момент появи там скіфів такий високий рівень
розвитку фортифікаційних прийомів, що цей
простий захисний елемент там був не актуаль-
ним. там техніка захисних або оборонних спо-
руд вже настільки склалася, що включала де-
корування будівельних швів орнаментальними
або іншими деталями (воронина 1964).
ЗАХиСТ жиВиХ І ЗАХиСТ
МЕРТВиХ: щО їХ Об’ЄДНУЄ?
Ми вирішили порівняти Хотівське городище і
поховальний комплекс Переп’ятиха щодо етніч-
ної належності їхніх будівничих і господарів.
конструкція поховального мавзолею Пере-
п’ятихи є найближчою аналогією будівель-
ним прийомам Хотівського городища. в описі
конструктивних особливостей цієї споруди
М. д. іванишев, окрім дерев’яного (дубового)
несучого каркасу і «цеглин» з глини і дерну
або чорнозему, з яких були складені стіни спо-
руди, вказав також накидане зверху камін-
ня — гранітний бут різного розміру (великого,
середнього та дрібного), що перекривав назем-
ний склеп (рис. 4). Граніт середнього і дрібного
буту в значній кількості походить з розкопок
Хотівського городища. Його наявність у шарах
пам’ятки пов’язано з залишками глиняної об-
мазки, а обмазка і граніт мають різний ступінь
обпалу. відповідно, є підстави припускати, що
це залишки зруйнованих споруд городища, роз-
тягнених оранкою і весняним сніготаненням по
схилу пагорба (кравченко 2017b, с. 53—59).
дерево у фортифікації використовували
не тільки на укріпленнях скіфського часу в
лісостепу (Шрамко 1972), а й для зведення
верхньої частини фортець античних городищ
(Orlandos 1968, p. 63; сокольский 1971, с. 59).
основні принципи зведення укріплень і для
варварських, і для античних пам’яток європи
загалом ідентичні, націлені на захист простору
від ворожих стріл. якщо на античних городи-
щах відстань куртини — це відстань польоту
стріли, як це зафіксовано у пізнішому трактаті
вітрувія (кн. 1, гл. 5), то на лісостепових — це
відстань ескарпованого схилу між бойовими
майданчиками-виступами. Ця закономірність
з часом майже не змінюється аж до появи обло-
гових механізмів і таранів.
варто також звернути увагу на захисні спо-
руди Переп’ятихи. Поховальну споруду оточу-
вали колом насипи, утворюючи штучну пере-
пону. Поховальний комплекс було споруджено
з дерева, глини, каменю і землі так потужно,
що споруда встояла до археологічного її дослід-
ження. і, врешті, кожного небіжчика поклали
в домовину, конструкція якої теж нагадує конс-
трукцію будівель Хотівського городища — де-
рево, обмазане глиною. все це повністю пов-
торює трійчастий принцип захисту самого
городища — зовнішній кільцевий вал, який
майже не зберігся, проте згадується в. Б. ан-
тоновичем і зрідка простежується на окремих
ділянках нині; фортифікація для захисту май-
дану городища, особливо його акрополя; окремі
будівлі на площі городища. Що може підказати
подальший пошук аналогій нашому спостере-
женню, поки що сказати складно. Проте не на-
вести цю паралель також було б не правильно.
ХТО бУЛи ГОСПОДАРІ
ЦиХ ПАМ’ЯТОК?
з огляду на вказані паралелі і аналогії це
запитання видається цілком слушним. кон-
статуючи місцеву традицію будівництва обох
пам’яток — Хотівського городища і Переп’ятихи,
в чому внаслідок палких дискусій все ж дійшли
69ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Кравченко, Е. А. чи могли бути поховані у Переп’ятисі господарями Хотівського городища?
Рис. 4. Переп’ятиха: і — загальний виг-
ляд поховально-поминального комплексу;
іі — стратиграфічний розріз центральної
споруди; ііі — малюнок-схема поховаль-
ної камери (за древности 1846)
70 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
згоди попередники (скорий 1990, с. 75), можна
припустити, що господарями цих пам’яток та-
кож була місцева еліта, з приводу чого дискусія
триває (скорий 1990, с. 90—91; Бессонова 1994;
2001, с. 67). Це є ймовірнішим для Хотівсько-
го городища (кравченко 2017с, с. 121—124),
стосовно ж Переп’ятихи є деякі питання. річ
у тім, що в науковій літературі цей комплекс
фігурує як царський скіфський, де скіфський
цар, або принаймні представник вищого про-
шарку скіфського суспільства, був похований
в основному похованні кургану Переп’ятиха.
Бляшки-аплікації у вигляді грифона походять
із супровідного жіночого поховання, і обидва
центральні поховання були пограбовані (ско-
рий 1990, с. 69—75). При ознайомленні з публі-
кацією М. д. іванишева, з’ясувалося, що архе-
ологічна ситуація в Переп’ятисі, відображена
автором розкопок, суттєво відрізняється від
тієї, що циркулює у вітчизняній історіографії.
Гробниця-усипальня Переп’ятихи не містить
ознак пограбування. По центру камери не було
знайдено нічого, що могло би вказувати на
якісь об’єкти або дії тут (рис. 4: іі, ііі). наклад-
ки-бляшки головного убору було знайдено ра-
зом з розвалом посудини з попелом і кам’яним
блюдом нижче ніг одного з похованих уздовж
стіни з південного боку камери (рис. 4: ііі: V;
древности 1846, табл. ііі: 5), на тильній стороні
бляшки М. д. іванишев вказав прилиплі за-
лишки світлих вовняних волокон. належність
бляшок (рис. 5: 13—17) жіночому церемоніаль-
ному головному убору власне не викликає запе-
речень (клочко 1986, с. 21; клочко, васіна 2002,
с. 94). таке розміщення накладок у похованні
вказує на те, що гіпотетично головним убором
з аплікаціями було накрито урну з прахом під
час похорону. с. а. скорий (1990, с. 73) вказує,
що в камері були відсутні поховання коней і
припускає їх поза межами кургану. Проте одне
кінське поховання у камері є поряд з однією
з бокових гробниць (рис. 4: ііі: IV; древности
1846, табл. ііі: 4), щоправда слідів обладунку
серед кісток коня і навколо не знайдено (древ-
ности 1846, с. 10—11). Цебто коня поховали
за обрядом, відмінним від скіфського. у гроб-
ниці, крім того, було знайдено декілька цілих
кам’яних блюд і багато уламків їх. д. М. іва-
нишев писав, що урни з попелом стояли саме
на цих блюдах і були накриті мисками, які він
назвав покришками, чим вони по суті в цьому
разі й слугували (древности 1846, с. 14).
Поховання за обрядом інгумації також не
містять жодної специфічної скіфської прик-
мети. По-перше, за малюнком, ці поховання
складно назвати випростаними (рис. 4: ііі),
по-друге, автор розкопок вказує, що вони були
буквально розчавлені завалом верхньої конс-
трукції так, що домовина з дерева і глини з
кістяком була всього 3 вершки 1 завтовшки,
тож відновити форму черепів або кісток було
неможливо, бо кістки перетворились або на
прах, або на дрібні уламки (древности 1846,
с. 10). Поховання були здійснені у дерев’яних
домовинах, обмазаних глиною або обкладених
сирцевими цеглинами. отже, фактично домо-
вини були спресовані вагою верхньої конструк-
ції і в такому стані пролежали 2,5 тис. років,
тож робити висновки про позу кістяка за таких
обставин і за результатами розкопок півторас-
1. 1 вершок = 4,445000 см.
Рис. 5. Предмети розкошу з поховань у Переп’ятисі: 1—3 — скляне намисто; 4 — бурштинова намистина;
5 — предмет з кістки; 6 — срібна сережка-завушниця; 7 — намисто; 8 — бронзове дзеркало з центральною
ручкою-петелькою; 9 — бронзове дзеркало з боковою прямою ручкою; 10—12 — золоті пластини; 13—16 —
бляшки у вигляді грифона (за древности 1846; скорий 1990); 17 — срібна позолочена бляшка у вигляді гри-
фона (за скорий 1990); 18 — пластина із зображенням хижака у скіфському звіриному стилі з Хотівського
городища (за Полідович 2017). 1—17 — довільний масштаб
71ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Кравченко, Е. А. чи могли бути поховані у Переп’ятисі господарями Хотівського городища?
толітньої давнини ризиковано. до всього, за ма-
люнком, майже всі скелети не мають вигляду,
аби стверджувати про випростаний стан кінці-
вок, складається враження немов у домовину
поклали вже заклякле тіло (древности 1846,
табл. ііі). Подібні домовини без інвентарю і
кісток М.д. іванишев виявив у сусідніх горбах-
насипах, що оточували Переп’ятиху. нічого
схожого на скіфські кінські могили ні в самій
Переп’ятисі, ні у колі гробниці не виявлено.
усі домовини основної поховальної конструк-
ції були розташовані уздовж стін поховального
простору (древности 1846).
дозволю собі припустити, що ніякого цент-
рального поховання у гробниці Переп’ятихи не
було. Біритуальний обряд, зафіксований тут,
представляє поховальний обряд місцевого на-
селення, натомість оригінальність і грандіоз-
ність споруди вказує на елітарність комплексу,
в чому власне ніхто не сумнівався. з приводу
формування і походження обряду кремації
в урнах доєднуюся до думки с. с. Бессонової
(1994) про іллірійське походження цього обря-
ду і побутування його протягом фіналу доби
бронзи — раннього заліза на північному заході
лісостепу і далі у лісовій зоні, зайнятій постчор-
ноліськими і лужицькими культурами, певною
мірою споріднених культур.
Кераміка. оглянемо сукупно кераміку
Хотівського городища і Переп’ятихи. опублі-
ковано всього п’ять посудин з Переп’ятихи,
які розподілимо на типи, відомі на Хотівсько-
му городищі. велика посудина — урна (древ-
ности 1846, табл. IV: 3; скорий 1990, с. 47,
рис. 7: 1) — відповідає типові склянкоподібних
Хотівського городища, цебто типу 3 кухонного
посуду (Пефтиць 2017, с. 72—73, рис. 72). одна
ціла така форма з Хотова експонується у Музеї
історії міста києва (к. о. № а-1871). орнамен-
тований канелюрами черпак з високою ручкою
Рис. 6. Бронзові орнаментовані шпиль-
ки з поховань Переп’ятихи (1—13) та з
шарів і комплексів Хотівського городи-
ща (14—20). (1—13 — за древности 1846;
14—19 — за Шелехань 2017; 20 — підйом-
ний матеріал 2018 р.)
72 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
з відростком (древности 1846, табл. V: 1; ско-
рий 1990, с. 47, рис. 7: 2) відноситься до типу
кераміки з S-подібним профілем, цебто типу 1
кухлів і келихів (Пефтиць 2017, с. 81, рис. 82).
урешті дві миски (древности 1846, табл. V: 2,
3; скорий 1990, с. 47, рис. 7: 3, 4), що слугували
накривками урн у Переп’ятисі, відповідають
найпоширенішому типу мисок з округлим про-
філем верхньої частини: тип 1, варіант 1 мисок
(Пефтиць 2017, с. 78, рис. 75). власне такі типи
трапляються у нижніх шарах Хотівського горо-
дища і в заповненні землянки 1965 р. (крав-
ченко 2017а, с. 37; Пефтиць 2017, с. 86—87,
рис. 90; 91), на обмазці якої знайдено рогову
пластину з зображенням пантери (рис. 5: 18;
Полідович 2017, с. 91—95, рис. 92).
Метал Переп’ятихи представлено зразка-
ми, що співвідносяться з різними культурними
центрами (древности 1846, табл. VI; VII; IX;
скорий 1990, рис. 4: 9; 5: 1, 19; 6; 8: 1—4, 6—16).
с. с. Бессонова зазначає, якщо скіфські типи
Перпеп’ятихи дуже розмиті у просторі від туви
до середньої європи, то є категорія речей, яка
компактно має аналогії у культурах раннього
і середного гальштату карпато-Подунав’я. на-
самперед, ідеться про залізну лабрісу, наконеч-
ник списа або дротика і великий залізний ніж,
що вказують, імовірно, на іллірійську складо-
ву у формуванні місцевої культури (Бессонова
1994, с. 170).
з Хотівським городищем метал Переп’ятихи
перегукується за наявністю ідентичних цвя-
хоподібних шпильок (рис. 6; древности 1846,
табл. VII: 3; пор.: скорий 1990, рис. 4: 9; 6:
6—13; Шелехань 2017, рис. 62: 10, 11; 64: 17,
18), сережок з грибоподібним закінченням
(древности 1846, табл. IX: 7, пор.: скорий 1990,
рис. 6: 1—5; Шелехань 2017, рис. 64: 22), заліз-
них ножів (древности 1846, табл. VI: 5; пор.:
скорий 1990, рис. 8: 13, 14; Шелехань 2017,
рис. 62: 4, 9; 63: 6, 7), розтиральника (древнос-
ти 1846, табл. VI: 1; пор.: скорий 1990, рис. 8:
17; кравченко 2017b, рис. 60: 1), точильного
бруска з кварциту з отвором для підвішуван-
ня (древности 1846, табл. VII: 5; пор.: скорий
1990, рис. 8: 18; кравченко 2017b, рис. 59: 3),
бронзового трилопатевого наконечника стрі-
ли з «жальцями» (древности 1846, табл. VI:
2; пор.: скорий 1990, рис. 8: 10, 11; Шелехань
2017, рис. 64: 9). враховуючи, що в лісостепу
і його прикарпатсько-верхньодністрянській
контактній (гальштатській) зоні також поши-
рені цвяхоподібні шпильки (рыбалова 1961,
с. 89—90; скорий 1990, с. 37), у північній час-
тині — грибоподібні сережки з цвяхоподібним
закінченнями (скорий 1990, с. 34—35; лысенко
2004, с. 16, рис. 32: 17), і, пам’ятаючи про спіль-
ні корені керамічного комплексу цих культур,
що сягають тшинецького кола (лысенко 2004,
с. 20—21), наявні аналогії щодо специфіки
зведення оборонних споруд (кравченко 2017с,
с. 117), дозволю припустити, що група пам’яток
долини віти й дотичні пам’ятки київщини, як
то Переп’ятиха і, можливо, Підгірці (рис. 1),
є чимось на кшталт східного маргінального
порубіжжя не тільки лісостепових культур, а
й Полісся аж до росточчя і, можливо, далі на
захід. наявність же речей скіфських типів,
особливо таких яскравих, як хотівська пантера
або аплікації з грифонами Переп’ятихи, попри
ідентичне походження їх, має іншу причину.
Цілком можливо, що поширення їх так далеко
від Північного кавказу пов’язано з попереднім
періодом історії степової смуги — передскіфсь-
ким, коли сформувалися шляхи сполучення у
Північному Причорномор’ї. Цілком можливо,
що власники цих речей були якимось чином
задіяні у передньоазійських походах. При-
наймні з появою скіфів на північному кордоні
Правобережного лісостепу зв’язки з Північ-
ним кавказом припиняються, натомість пізні-
ше з’являється інший напрямок торговельних
зв’язків — з античними містами Північного
Причорномор’я через гирло дніпро-Бузького
лиману. у першу чергу, варто наголосити на
існуванні такого шляху до ольвії.
ЯК РОЗПОДІЛЯЄТьСЯ
ТРАДиЦІЙНЕ Й ІННОВАЦІЙНЕ
НА ЦиХ ПАМ’ЯТКАХ?
Перше, що варто відзначити, це те, що тра-
диційність проявилася як спадок рис старо-
житностей Центрально-східної європи по-
переднього періоду. Це спосіб будівництва і
будівельні матеріали, біритуальний поховаль-
ний обряд, ліпний посуд, статусні персональні
металеві речі фрако-іллірійських типів, брон-
зові предмети традиційного костюма, металеві
і кам’яні знаряддя, типові для попереднього
часу (ідентичні точила з дрібнодисперсного ма-
теріалу вказують на те, що не було зміни ме-
талу ріжучої зброї), кам’яні блюда і розтираль-
ники.
інноваційність розпадається на кілька кате-
горій. Перша — технологія, що проявилося у
влаштуванні оборони від кінноти, а не тільки
від лучників, і появі нових типів стріл — так
званих скіфських, що фактично стали приму-
совим імпортом. іншими словами, інновації у
технології стосуються сфери війни. друга кате-
горія — це імпорт. ранній імпорт пов’язано із
старожитностями Північного кавказу, Близь-
кого сходу і Малої азії (хотівський хижак, гри-
фони з Переп’ятихи, бронзові дзеркала, гагато-
ва і пастові намистини), який сукупно можна
назвати прикрасами і предметами туалету,
тобто предметами розкоші (рис. 5). Пізній ім-
порт пов’язано з грецькими містами-держава-
ми. Це амфори — тара, кружальний столовий
і кухонний посуд, що загалом можна назвати
товарами для вжитку.
обидві категорії інновацій пов’язано зага-
лом із запозиченням чи винайденням і отри-
73ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Кравченко, Е. А. чи могли бути поховані у Переп’ятисі господарями Хотівського городища?
манням через торгівлю нових речей чи тех-
нологій, що не пов’язано з масовою міграцією
носіїв інноваційних прикмет. у той же час тра-
диційні риси свідчать про незмінність етніч-
ного складу населення регіону часу існування
обох пам’яток — Хотівського городища і похо-
вального комплексу Переп’ятиха.
ЛІТЕРАТУРА
антонович, в. Б. 1879. о местоположении древне-
го киевского звенигорода. Чтения исторического
общества Нестора Летописца. киев, 1, с. 37-43.
Бессонова, с. с. 1994. к вопросу об этнической
специфике кургана Перепятиха. в: Древнейшие
общности земледельцев и скотоводов Северного
Причерноморья V тыс. до н. э. — V тыс. н. э. Мате-
риалы Международной археологической конферен-
ции (Тирасполь, 10—14 октября). тирасполь: б. и,
с. 168-171.
Бессонова, с. с. 2001. кургани ранньоскіфсь-
кого часу на київщині. Прес-музей. Археологічні
пам’ятки Фастівщини, 10—11, с. 67-69.
Болтрик, та ін. 2015. Болтрик, Ю., ігначак, М.,
ліфантій, о., Шелехань, о. 2015. рогові елементи
вузди з северинівського городища. Наукові студії,
8: давні майстерні та виробництво у вісло-дніп-
ровському регіоні, с. 222-245.
высотская, т. н. 1979. Неаполь — столица госу-
дарства поздних скифов. киев: наукова думка.
витрувий Поллион, Марк. 1936. Десять книг
об архитектуре. Пер. Ф. а. Петровского. Москва:
иностранная литература.
воронина, в. л. 1964. из истории среднеазиатс-
кой фортификации. Советская археология, 2, с. 40-
54.
Гаврилюк, н. о. 2005. рец.: скорый с. а. скифы
в днепровской Правобережной лесостепи (пробле-
мы выделения иранского этнокультурного элемен-
та), Археологія, 3, с. 101-110.
дараган, М. н. 2005. античная керамика из Хо-
товского городища скифской эпохи. в: зуев, в. Ю.
(ред.). Боспорский феномен. Проблема соотношения
письменных и археологических источников. санкт-
Петербург: Государственный Эрмитаж, с. 256-261.
дараган, М. н. 2011. Начало раннего железно-
го века в Днепровской Правобережной Лесостепи,
киев: кнт.
древности. 1846. Древности, изданные времен-
ною комиссиею для разбора древних актов. киев:
литография і. валбнэра.
зайцев, Ю. П., Мордвинцева, в. и. 2004. вар-
варские погребения крыма 2 в. до н. э. — 1 в. н. э.
Сарматские культуры Евразии: проблемы регио-
нальной хронологии. Доклады к 5 Международной
конференции «Проблемы сарматской археологии и
истории», с. 174-204.
ивакин, Г. Ю., дараган, М. н., орлюк, М. и.,
кравченко, Э. а., куприй, с. а. 2005. Геофизичес-
кие и археологические исследования Хотовского го-
родища скифской эпохи. Археологічні відкриття в
Україні 2004 р., с. 400-406.
клочко, л. с. 1986. реконструкція конусоподібних
головних уборів скіф’янок. Археологія, 56, с. 14-24.
клочко, л. с., васіна, з. о. 2002. Жіночий костюм
населення лісостепового Правобережжя у скіфсь-
кий час (києво-черкаський регіон). в: толочко,
П. П.(ред.). Сучасні проблеми археології. київ: б. в.,
с. 92-94.
ковпаненко, Г. т. 1981. Курганы раннескифского
времени в бассейне р. Рось. киев: наукова думка.
кравченко, е. а. 2017а. джерельна база до вив-
чення Хотівського городища. в: кравченко, е. а.
(ред.). Хотівське городище (новітні дослідження).
київ: іа нану, с. 13-52.
кравченко, е. а. 2017b. сировина, знаряддя і
питання виробництва. в: кравченко, е. а. (ред.).
Хотівське городище (новітні дослідження). київ: іа
нану, с. 53-60.
кравченко, е. а. 2017с. Просторова характеристи-
ка: спеціальний простір — племінний простір — ет-
нічний простір. в: кравченко, е. а. (ред.). Хотівське
городище (новітні дослідження). київ: іа нану,
с. 115-124.
кравченко, е. 2017d. Хотівське городище: спе-
ціальний простір — племінний простір — етнічний
простір. Наукові записки, 10: освоєння простору:
житло, поселення, регіон, с. 76-84.
кубишев, а. і., скиба, а. є., скорий, с.а. 1995.
Поховання скіфського часу Пирогівського могиль-
ника. Археологія, 1, с. 100-111.
лысенко, с. д. 2004. Погребения скифского вре-
мени Малополовецкого могильника. Пресс-музей.
Археологічні пам’ятки Фастівщини, 20—21, с. 6-
33.
Манігда, о. в., рудь, в. с. 2017. топографічна
зйомка городища раннього залізного віку в с. Хотів.
в: кравченко, е. а. (ред.). Хотівське городище
(новітні дослідження). київ: іа нану, с. 142-148.
Мурзін, в. Ю., ролле, р. 1996. скіфські міста у
лісостепу (до постановки питання). в: супруненко,
о. Б. (ред.). Більське городище в контексті вивчен-
ня пам’яток раннього залізного віку Європи. Полта-
ва: археологія, с. 181-182.
Петровская, е. а. 1966. Отчет о раскопках Хо-
товского городща за 1965 г. на іа нану, ф. 64,
1965—1966/19.
Петровская, е. а. 1967. раскопки на Хотовском
городище. Археологические исследования на Украи-
не в 1965—1966 гг., с. 106-109.
Петровская, е. а. 1968а. раскопки на Хотовском
городище. Археологические исследования на Украи-
не в 1967 г., с. 112-113.
Петровська, є. о. 1968b. курган VI ст. до н. е.
біля с. Мала офірна на київщині. Археологія, ХХі,
с. 164-174.
Пефтиць, д. М. 2017. керамічний посуд і про-
блема генези культури. в: кравченко, е. а. (ред.).
Хотівське городище (новітні дослідження). київ: іа
нану, с. 69-89.
Покровская, е.Ф. 1947. Дневник работы разве-
дывательной группы экспедиции «Большой Киев» за
время с 20.07 по 03.08.1947 г. на іа нану, ф. 64,
1947/27.
Покровская, е. Ф. 1948. Отчет о раскопках у
городища у с. Хотов в 1948 г. на іа нану, ф. 64,
1948/8.
Полідович, Ю. Б. 2017. Пластина із зображенням
хижака у скіфському звіриному стилі. в: кравченко,
е. а. (ред.). Хотівське городище (новітні досліджен-
ня). київ: іа нану, с. 91-95.
рыбалова, в. д. 1961. о связях Правобережной
лесостепной украины с Центральной европой в эпо-
ху поздней бронзы и раннего железа. в: Гайдукевич,
в. Ф. (ред.). Исследования по археологии СССР. ле-
нинград: лГу, с. 80-95.
сергєєва, М. с. 2017. антракологічні досліджен-
ня. в: кравченко, е. а. (ред.). Хотівське городище
(новітні дослідження). київ: іа нану, с. 104-106.
74 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
скорий, с. а. 1990. Курган Переп’ятиха (до ет-
нокультурної історії Дніпровського Лісостепового
Правобережжя). київ: наукова думка.
скорый, с. а. 2002. Племена восточноевропейс-
кой лесостепи в скифскую эпоху. в: Мурзин, в. Ю.,
тощев, Г. н. (ред.). Великая Скифия (курс лекций).
киев; запорожье, с. 69-74.
сокольский, н. и. 1971. Деревообрабатывающее
ремесло в античных государствах Северного При-
черноморья. Москва: наука.
тереножкін, о. і. 1954. курган біля с. Глеваха.
Археологія, іХ, с. 80-97.
Фабрициус, и. 1947. Отчет о рекогнасцировоч-
ной поездке в с.с Хотов (Хотив) и Ходосовка (Хо-
досиевка) по заданию експедиции «Большой Киев»
(11.06.1947 г.). на іа нану, ф. 64, 1947/27.
Шелехань, о. в. 2017. вироби з металу і питан-
ня хронології городища. в: кравченко, е. а. (ред.).
Хотівське городище (новітні дослідження). київ: іа
нану, с. 61-68.
Шрамко, Б. а. 1972а. Бельское городище — важ-
нейший политический и экономический центр
скифской эпохи в восточной европе. Тезисы докла-
да на XV конференции Института археологии АН
УССР, с. 22-25.
Шрамко, Б. а. 1972b. работы в бассейне ворсклы
и северского донца. Археологические открытия
1971 г., с. 328-329.
Шрамко, Б. а. 1975. некоторые итоги раскопок
Бельского городища и гелоно-будинская проблема.
Советская археология, 1, с. 65-85.
Orlandos, A. 1968. Les matériaux de construction et
la technique architecturale des anciens Grecs. Paris.
Zanoci, A. 2015. Tipology and evolution of gates and
access into early hallstattian fortress in Tisa-Dniester
space. Tiragetia, IX (XXIV): 1, p. 7-29.
REFERENCES
Antonovich, V. B. 1879. O mestopolozhenii drevnego
Kiіevskogo Zvenigoroda. Chteniya Nauchnogo Obshchestva
Nestora Letopistsa. Kiev, 1, s. 37-43.
Bessonova, S. S. 1994. K voprosu ob еtnicheskoy spet-
sifike kurgana Perepіatikha. In: Drevneyshiіe obshchnosti
zemledeltsev i skotovodov Severnogo Prichernomoria V tys.
do n. e. — V tys. n. e. Materialy Mezhdunarodnoi arkheolog-
icheskoi konferentsii (Tiraspol, 10—14 oktiabria). Tiraspol:
b. i, s. 168-171.
Bessonova, S. S. 2001. Kurhany rann’oskifskoho chasu na
Kyivshchyni. Pres-muzei. Arkheolohichni pam’iatky Fastivsh-
chyny, 10—11, s. 67-69.
Boltryk, Yu., Ihnachak, M., Lifantii, O., Shelekhan, O.
2015. Rohovi elementy vuzdy z Severynivskoho horodyshcha.
Naukovi studii, 8: Davni maisterni ta vyrobnytstvo u Vislo-
Dniprovskomu rehioni, s. 222-245.
Vysotskaіa, T. N. 1979. Neapol’ — stolitsa gosudarstva
pozdnikh skifov. Kiеv: Naukova dumka.
Vitruviy Pollion, Mark. 1936. Desyat’ knig ob arkhitekture.
Per. F. A. Petrovskogo. Moskva: Inostrannaіa literatura.
Voronina, V. L. 1964. Iz istorii sredneaziatskoy fortifikat-
sii. Sovetskaya arheologiya, 2, s. 40-54.
Gavriliuk, N.O. 2005. Retc.: Skoryi S.A. Skify v Dneprovskoy
Pravoberezhnoy Lesostepi (problem dydeleniya iranskogo et-
nokulturnogo elementa), Arheologiya, 3, s. 101-110.
Daragan, M.N. 2005. Antichnaіa keramika iz Khotovskogo
gorodishcha skifskoy epokhi. In: Zuyev, V. Yu. (ed.). Bospor-
skiy fenomen. Problema sootnosheniіa pismennykh i arkheo-
logicheskikh istochnikov. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi
Ermitazh, s. 256-261.
Daragan, M. N. 2001. Nachalo rannego zheleznogo veka v
Dneprovskoy Pravoberezhnoy Lesostepy, Kiev: KNT.
Drevnosti.1846. Drevnosti, izdannye vremennoiu komisiieiu
dlia razbora drevnikh aktov. Kiev: Litografiya і.Valbnera.
Zaytsev, іu. P., Mordvіntseva, V. I. 2004. Varvarskiіe
pogrebeniіa Kryma II v. do n. e. — I v. n. e. Sarmatskiіe kul-
tury Evrazii: problemy regionalnoy khronologii. Doklady k
5 Мezhdunarodnoy konferentsii «Problemy sarmatskoy arkhe-
ologii i istorii», s. 174-204.
Ivakin, G.іu., Daragan, M. N., Orlіuk, M. I., Kravchen-
ko, E. A., Kupriy, S. A. 2005. Geofizicheskiіe i arkheologicheskiіe
issledovaniіa Khotovskogo gorodishcha skifskoy epokhi.
Arkheologіchnі vіdkrittya v Ukrayinі 2004 r., s. 400-406.
Klochko, L. S. 1986. Rekonstruktsiуa konusopodibnykh
holovnykh uboriv skif’ianok. Arkheolohiia, 56, s. 14-24.
Klochko, L. S., Vasina, Z. O. 2002. Zhinochyi kostуum
naselennуa Lisostepovoho Pravoberezhzhia u skifskyi chas
(Kyievo-Cherkaskyi rehion). In: Tolochko, P. P. (ed.). Sucha-
sni problemy arkheolohii. Kyiv: b. v., s. 92-94.
Kovpanenko, H. T. 1981. Kurhany ranneskyfskoho vremeni
v basseine r. Ros’. Kiеv: Naukova dumka.
Kravchenko, E. A. 2017а. Dzherelna baza do vyvchennia
Khotivskoho horodyshcha. In: Kravchenko, E. A. (ed.). Kho-
tivske horodyshche (novitni doslidzhennia). Kyiv: IA NANU,
s. 13-52.
Kravchenko, E. A. 2017b. Syrovyna, znariaddia i pytannia
vyrobnytstva. In: Kravchenko, E. A. (ed.). Khotivske horody-
shche (novitni doslidzhennia). Kyiv: IA NANU, s. 53-60.
Kravchenko, E. A. 2017с. Prostorova kharakterystyka:
spetsialnyi prostir — pleminnyi prostir — etnichnyi prostir.
In: Kravchenko, E. A. (ed.). Khotivske horodyshche (novitni
doslidzhennia). Kyiv: IA NANU, s. 115-124.
Kravchenko, E. 2017d. Khotivske horodyshche: spetsial-
nyi prostir — pleminnyi prostir — etnichnyi prostir. Naukovi
zapysky, 10: Osvoiennia prostoru: zhytlo, poselennia, rehion,
p. 76-84.
Kubyshev, A. I., Skyba, A. Ye., Skoryi, S. A. 1995. Pokho-
vannia skifskoho chasu Pyrohivskoho mohylnyka. Arkheolo-
hiia, 1, s. 100-111.
Lуsenko, S. D. 2004. Pogrebeniya skifskogo vremeni
Malopolovetskogo mogilnika. Press-muzey. Arkheologіchnі
pam’yatky Fastіvshchyny, 20—21, s. 6-33.
Manigda, O. V., Rud’, V. S. 2017. Topohrafichna zyo-
mka horodyshcha rannioho zaliznoho viku v s. Hotiv. In:
Kravchenko, E. A. (ed.). Hotivs’ke horodyshche (novitni
doslidzhennia). Kyiv: IA NANU, p. 142-148.
Murzin, V. Yu., Rolle, R. 1996. Skifs’ki mista u Lisostepu
(do postanovky pytannia). In: Suprunenko, O. B. (ed.). Bil’s’ke
gorodyshche v konteksti vyvchennia pam’yatok rann’ogo zaliz-
nogo viku Yevropy. Poltava: Arheologiya, s. 181-182.
Petrovskaya, Ye. A. 1966. Otchet o raskopkah Hotovskogo
gorodishcha za 1965 g. NA IA NANU, f. 64, 1965—1966/19.
Petrovskaya, Ye. A. 1967. Raskopki na Khotovskom gorod-
ishche. Arkheologicheskiye issledovaniya na Ukraine v 1965—
1966 gg., s. 106-109.
Petrovskaya, Ye. A. 1968а. Raskopki na Khotovskom
gorodishche. Arkheologicheskiye issledovaniya na Ukraine v
1967 g., s. 112-113.
Petrovska, Ye. O. 1968b. Kurhan VI st. do n. e. bilia s. Ma-
la Ofirna na Kyivshchyni. Arkheolohiia, XXI, s. 164-174.
Peftyts, D. M. 2017. Keramichnyi posud i problema henezy
kultury. In: Kravchenko, E. A. (ed.). Khotivske horodyshche
(novitni doslidzhennia). Kyiv: IA NANU, s. 69-89.
Pokrovskaya, Ye. F. 1947. Dnevnik raboty razvedyvatel-
noy gruppy ekspeditsii «Bolshoy Kiev» za vremya s 20.07 po
03.08.1947 g. NA іA NANU, f. 64, 1947/27.
Pokrovskaya, е. F. 1948. Otchet o raskopkakh u gorodish-
cha u s. Khotov v 1948 g. NA іA NANU, f. 64, 1948/8.
Polidovych, Yu. B. 2017. Plastyna iz zobrazhenniam
hyzhaka u skifs’komu zvirynomu styli. In: Kravchenko, E. A.
(ed.). Hotivs’ke horodyshche (novitni doslidzhennia). Kyiv: IA
NANU, p. 91-95.
Rybalova, V. D. 1961. O sviaziakh Pravoberezhnoy le-
sostepnoy Ukrainy s Tsentralnoy Evropoy v epokhu pozdney
bronzy i rannego zheleza. In: Gaydukevich, V. F. (ed.). Issle-
dovaniia po arkheologii SSSR. Leningrad: LGU, s. 80-95.
Serheieva, M. S. 2017. Antrakolohichni doslidzhennia.
In: Kravchenko, E. A. (ed.). Khotivske horodyshche (novitni
doslidzhennia). Kyiv: IA NANU, s. 104-106.
Skoryi, S. A. 1990. Kurhan Perepiatikha (do etnokulturnoi
istorii Dniprovskoho Lisostepovoho Pravoberezhzhia). Kyiv:
Naukova dumka.
75ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Кравченко, Е. А. чи могли бути поховані у Переп’ятисі господарями Хотівського городища?
Skoryi, S. A. 2002. Plemena Vostochnoevropeyskoy Lesostepi
v skifskuyu epohu. In: Murzin, V. Yu., Toshchev, G. N. (eds.). Ve-
likaya Skifiya (kurs lektsiy). Kiev; Zaporozh`ye, s. 69-74.
Sokolskiy, N. I. 1971. Derevoobrabatіvayushcheie remes-
lo v antichnіkh gosudarstvakh Severnogo Prichernomoria.
Moskva: Nauka.
Terenozhkin, O. I. 1954. Kurhan bilia s. Hlevakha. Arkhe-
olohiia, IX, s. 80-97.
Fabritsius, I. 1947. Otchet o rekognastsirovochnoy poiezdke
v s.s. Khotov (Khotіv) i Khodosovka (Khodosiyevka) po zada-
niiu ekspeditsii «Bolshoy Kiev» (11.06.1947 g.). NA іA NANU,
f. 64, 1947/27.
Shelekhan, O. V. 2017. Vyrobiy z metalu і piytan-
nya khronologії Gorodyshcha. In: Kravchenko, E. A. (ed.).
Khotіvske gorodуshche (novіtnі doslіdzhennya). Kyiv: IA
NANU, s. 61-68.
Shramko, B. A. 1972а. Belskoіe gorodishche — vazhney-
shiy politicheskiy i ekonomicheskiy tsentr skifskoy epokhi v
Vostochnoy Evrope. Tezisy doklada na XV konferentsii Insti-
tuta arkheologii AN USSR, s. 22-25.
Shramko, B. A. 1972b. Raboty v basseyne Vorskly i Sever-
skogo Dontsa. Arkheologicheskie otkrytiia 1971 g., s. 328-329.
Shramko, B. A. 1975. Nekotoryie itogi raskopok Belskogo
gorodishcha i gelono-budinskaia problema. Sovetskaya arhe-
ologiya, 1, s. 65-85.
Orlandos, A. 1968. Les matériaux de construction et la tech-
nique architecturale des anciens Grecs. Paris.
Zanoci, A. 2015. Tipology and evolution of gates and access
into early hallstattian fortress in Tisa-Dniester space. Tirage-
tia, IX (XXIV): 1, p. 7-29.
E. A. Kravchenko
COuLD THE PERSONS BuRIED
IN PEREPIATIKHA BARROw
BE THE LORDS OF THE HILLFORD
OF KHOTIV?
North-West side of Forrest-Steppe zone had no high
activity in historical events of the beginning of Iron Age,
so the material culture of sites of these territories have
had no sharp chronological rappers. They took places in
aristocratic complexes just with appearance of Scythian
in Middle Dnieper region. The article deals with two
brilliant sites dating to the Early Scythian time — hill-
ford of Khotiv and Perepiatikha burial mound. How is
traditional and innovative on these sits divided?
The antiquities of the previous period in Central
and Eastern Europe became a conservative feature
in the local material culture. This is a way of build-
ing and building materials, bi-ritual burial ceremony,
hand-made pottery, prestigious personal metal things
of the Thracian-Illyrian type, bronze details of a tradi-
tional costume, metal and stone tools, stone dishes and
crackers.
Innovation is divided into several categories. The
first is the technology of fortification, which was ap-
peared in placement of defense from the cavalry, and
not only from the archers, and the emergence of new
types of arrows — so called Scythian, which in fact
became a forced import. In other words, innovation in
technology relates to the sphere of warfare. The second
category is import. Early imports are associated with
the antiquities of the North Caucasus, the Middle East
and Asia Minor (Khotiv’s predator, griffins from Pere-
piatikha, bronze mirrors, geshire and paste beads),
which can be called jewelry and toilet items on the
whole, that is, luxury items. Late imports connected
with Greek policies. These are amphorae — containers
of wine or other products, willing fineware and cook-
ing pottery, which in general can be called consumer
goods.
Both types of innovation are generally associated
with adoption or inventing, as well as getting through
trade of new things or technologies that are not asso-
ciated with the massive migration of carriers of inno-
vation features. At the same time, traditional features
show that the ethnic characteristics of the population
of the region are not unchanged at the time of being of
both sits — hillfort of Khotiv and the funeral complex
of Perepiatikha.
Keywords: Dnieper Right Bank Forrest-Steppe
zone, Kyivan region, Early Iron Age, Scythian, Hillfort
of Khotiv, Perepiatikha burial mound.
Одержано 18.12.2018
КРАВЧЕНКО Евеліна Антонівна, кандидат істо-
ричних наук, старший науковий співробітник, інс-
титут археології нан україни, пр. Героїв сталінг-
рада, 12, київ, 04210, україна.
KRAVCHENKO Evelina A., Candidate of History,
Senior Research Fellow, Institute of Archaeology
of NASU, Heroiv Stalingrada av., 12, Kyiv, 04210,
Ukraine.
ORCID: orcid.org/0000-0001-7238-7417, e-mail:
evekravchenko@gmail.com.
|