Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.)

Досліджено період створення галузевого сектору науки електротехнічної галузі України. Проаналізовано процес формування мережі спеціалізованих науково-дослідних, проектно-конструкторських, технологічних інститутів та спеціалізованих конструкторських бюро електротехнічного профілю. На основі опрацюва...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Тверитникова, О.Є.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2017
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Історія галузей та підприємств
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163217
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.) / О.Є. Тверитникова // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 3. — С. 3-11. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-163217
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1632172020-01-27T01:25:41Z Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.) Тверитникова, О.Є. Історія галузей та підприємств Досліджено період створення галузевого сектору науки електротехнічної галузі України. Проаналізовано процес формування мережі спеціалізованих науково-дослідних, проектно-конструкторських, технологічних інститутів та спеціалізованих конструкторських бюро електротехнічного профілю. На основі опрацювання архівних матеріалів висвітлено внесок учених галузевих наукових закладів у створення наукової бази для розвитку електротехнічної промисловості другої половини ХХ ст. The period of creation of the branch sector of science in the electrotechnical industry of Ukraine is studied. The process of formation of a network of specialized research, design and engineering institutes and specialized design bureaus of the electrotechnical direction is analyzed. Based on the processing of archival materials, the contribution of scientists of the branch scientific institutions to the creation of a scientific base for the development of the electrotechnical industry of the second half of the twentieth century is highlighted. Исследован период создания отраслевого сектора науки электротехнической отрасли Украины. Проанализирован процесс формирования сети специализированных научно-исследовательских, проектно-конструкторских, технологических институтов и специализированных конструкторских бюро электротехнического профиля. На основе обработки архивных материалов освещен вклад ученых отраслевых научных учреждений в создание научной базы для развития электротехнической промышленности второй половины ХХ века. 2017 Article Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.) / О.Є. Тверитникова // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 3. — С. 3-11. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163217 621.3 (09)+621.3 (477) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія галузей та підприємств Історія галузей та підприємств
spellingShingle	Історія галузей та підприємств Історія галузей та підприємств Тверитникова, О.Є. Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.) Питання історії науки і техніки
description	Досліджено період створення галузевого сектору науки електротехнічної галузі України. Проаналізовано процес формування мережі спеціалізованих науково-дослідних, проектно-конструкторських, технологічних інститутів та спеціалізованих конструкторських бюро електротехнічного профілю. На основі опрацювання архівних матеріалів висвітлено внесок учених галузевих наукових закладів у створення наукової бази для розвитку електротехнічної промисловості другої половини ХХ ст.
format	Article
author	Тверитникова, О.Є.
author_facet	Тверитникова, О.Є.
author_sort	Тверитникова, О.Є.
title	Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.)
title_short	Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.)
title_full	Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.)
title_fullStr	Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.)
title_full_unstemmed	Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.)
title_sort	інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі україни (друга половина хх ст.)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2017
topic_facet	Історія галузей та підприємств
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163217
citation_txt	Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.) / О.Є. Тверитникова // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 3. — С. 3-11. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT tveritnikovaoê ínstitucíonalízacíâpromislovihdoslídženʹírozrobokelektrotehníčnoígaluzíukraínidrugapolovinahhst
first_indexed	2025-07-14T15:44:48Z
last_indexed	2025-07-14T15:44:48Z
_version_	1837637712512811008
fulltext	ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 3 УДК 621.3 (09)+621.3 (477) ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І РОЗРОБОК ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ (друга половина ХХ ст.) Тверитникова О. Є., канд. іст. наук., доцент (Національний технічний університет «ХПІ») Досліджено період створення галузевого сектору науки електротехнічної галузі України. Проаналізовано процес формування мережі спеціалізованих науково- дослідних, проектно-конструкторських, технологічних інститутів та спеціалізова- них конструкторських бюро електротехнічного профілю. На основі опрацювання ар- хівних матеріалів висвітлено внесок учених галузевих наукових закладів у створення наукової бази для розвитку електротехнічної промисловості другої половини ХХ ст. Ключові слова: електротехнічна галузь, галузева наука, науково-дослідні ін- ститути, Україна. Надзвичайно важливе значення в умовах модернізації промислових під- приємств мали дослідження, що про- водилися в науково-дослідних та про- ектно-конструкторських установах у другій половині ХХ ст. Науковий по- шук в академічних інститутах був спрямований переважно на розроб- лення теоретичних проблем. Наукові колективи вищих технічних навчаль- них закладів здійснювали як фунда- ментальні, так і прикладні розроблен- ня. І лише наука галузевого сектору була найближче до виробництва й ма- ла переважно прикладний характер. Завдяки вузькій спеціалізації на- уково-дослідної діяльності та орієнта- ції на виконання конкретних замов- лень промислових підприємств галу- зева наука була найбільш здатною ви- конувати завдання впровадження нау- кових ідей у виробництво. Діяльність науково-дослідних електротехнічних закладів України висвітлено в уза- гальнюючий праці [1] та деяких пуб- лікаціях [2–4]. До історіографії про- блеми залучено публікації закордон- них науковців. Аналізуючи світовий досвід розвитку, підкреслюється важ- ливість промислових досліджень у процесі створення інноваційних тех- нологій та надзвичайне значення до- слідних лабораторій в організаційній структурі підприємства [5]. Між тим, окремої праці з питання розвитку га- лузевої науки електротехнічної галузі не існує. Мета статті – на основі залучення матеріалів Центрального державного науково-технічного архіву України проаналізувати значення галузевої на- уки в розвитку наукового забезпечен- ня електротехнічної галузі в Україні другої половини ХХ ст. Ситуація перших важких років відбудови господарства після Другої світової війни вплинула на загаль- ний стан електротехнічної галузі. Відновлювалася робота великих під- приємств, що поверталися з евакуа- ції. Частина конструкторської та те- хнічної документації була втрачена. Між тим, така наукоємна галузь як електротехнічна потребувала не ли- ше матеріально-технічної та фінан- сової допомоги, але й наукової під- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 4 тримки. Першими завданнями пово- єнних років було відновлення випу- ску довоєнних типів продукції. Але у провідних країнах світу електротехнічна промисловість вийш- ла на якісно новий рівень. Додавала складнощів відсутність необхідного наукового потенціалу, а також мініма- льна взаємодія промислових підпри- ємств з науково-дослідними інститу- тами. Наукової підтримки підприємс- тва електротехнічної галузі на той час практично не мали. Малопотужні конструкторські при заводах з досить незначною кількістю співробітників з науковими ступенями не могли забез- печити науковий супровід галузі. Все це створювало несприятливі умови для розвитку матеріально- технічної бази, впровадження нових розробок. Потрібно було не лише від- новлювати вже на новому рівні галу- зевий сектор науки, спрямований на проведення прикладних досліджень, але й насамперед упроваджувати ін- новаційні розробки. Однак у другій половині ХХ ст. спостерігався як по- тужний розвиток старих підприємств електротехнічної галузі, так і створен- ня нових заводів. На цих підприємст- вах виникали нові конструкторські бюро та науково-дослідні відділи. Короткий розгляд електротехніч- ного комплексу України другої поло- вини ХХ ст. дозволяє зробити виснов- ки про розгалужену мережу електро- технічних підприємств різного профі- лю. Характерними рисами електроте- хнічної промисловості України того часу було створення досить широкої кількості різноманітних виробів. За обсягом електротехнічної продукції електропромисловість України посі- дала друге місце серед республік СРСР. Також виготовлялися комплек- туючі для подальшого виробництва, зокрема електроізоляційні матеріали, трансформаторні масла, фарфорові ізолятори, легована електротехнічна сталь тощо [1–2]. Якраз з другої половини ХХ ст. на базі провідних електротехнічних підприємств було створено низку виробничих і науково-виробничих об'єднань, науково-дослідних інсти- тутів та проектних бюро. Головною метою створення цих інституцій стала координація науково-дослідної діяльності та проведення конструк- торських розроблень. Зокрема, на базі Харківського електромеханічного заводу було орга- нізовано відразу чотири інституції, що забезпечували наукову підтримку різ- них напрямів діяльності підприємства. На заводі вироблялося обладнання для енергетичної, металургійної, нафтодо- бувної, хімічної, машинобудівної, суд- нобудівної галузей. У складі заводу ді- яли науково-дослідні окремі спеціалі- зовані лабораторії: електричних ма- шин, електроприводу, асинхронних двигунів та ізоляційна лабораторія. Вже в 1943 р. створено проектну групу, що виконувала функції з проектування підприємств електротехнічної промис- ловості. Результати організаційної й наукової діяльності групи створили пі- дстави для реорганізації на її базі в 1947 р. Харківської філії Державного інституту з проектування підприємств електротехнічної промисловості. У 1958 р. відділення реорганізо- вано вже в самостійну установу – Український державний проектний ін- ститут «Укрдіпроенергопром». Голо- вні функції утвореної установи – про- ектно-вишукувальні роботи з розши- рення, реконструкції, модернізації електротехнічних підприємств. Одним з перших завдань нової наукової уста- нови стало проектування Харківсько- го заводу тепловозного електрооблад- нання. Поступово цей проектний ін- ститут перетворився на головний за- клад з координації діяльності підпри- ємств електротехнічної та приладобу- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 5 дівної промисловості України. Реалі- зовувалися проекти для інших респу- блік СРСР, зокрема Росії, Узбекиста- ну, Вірменії, Грузії, а також для таких країн, як В'єтнам, Туреччина, Югосла- вія, Алжир, Куба тощо [6, арк. 2–3]. Збільшення потужності виробни- цтва, розширення номенклатури елек- тротехнічних приладів різного при- значення на ХЕМЗі зумовило створен- ня низки науково-дослідних інститу- цій на базі підприємства. На заводі вироблялося обладнання для енерге- тичної, металургійної, нафтодобувної, хімічної, машинобудівної та суднобу- дівної галузей. У 1955 р. на підприєм- стві розпочало працювати окреме конструкторське відділення. Вже того ж року прийнято рі- шення про організацію окремої науко- вої установи, і після реорганізації з 1957 р. розгорнув діяльність Всесоюз- ний науково-дослідний інститут тех- нології електромашинобудування й апаратобудування «ВНДІТелектро- маш», що підпорядковувався безпосе- редньо Міністерству електротехнічної промисловості СРСР та Держкомітету Ради Міністрів СРСР з автоматизації та машинобудування. Вже на початку 1960-х рр. у складі інституту були дві філії, три дослідних підприємства, а також завод, де вироблялася експери- ментальна та серійна продукція. У створенні підприємства для масового виробництва брали участь представ- ники Німеччини та Польщі. Це нада- вало можливість налагодити виробни- цтво спеціального технологічного об- ладнання для республік СРСР, а також для імпорту в інші країни [7, арк. 1]. В інституті проводилися науко- во-дослідні й конструкторські роботи з проектування та розроблення асинх- ронних двигунів, зокрема електричних машин зі всипними і жорсткими об- мотками. Під керівництвом директора інституту В.Г. Костроміна здійснюва- лися комплексні дослідження, які за- безпечували не тільки створення но- вих конструкцій двигунів. Водночас розроблялися типові технологічні процеси, що охоплювали усі етапи ви- робництва, а також розроблення спе- ціального устаткування. Створювали- ся унікальні технологічні комплекси, спочатку механізовані, а надалі й ав- томатичні на основі гнучкого програ- мування, що сприяло механізації зби- рання двигунів. Упроваджений підхід до вирішення проблеми масового ви- пуску двигунів був досить ефектив- ним. Це дозволило механізувати та ав- томатизувати майже всі етапи техно- логічного процесу та впровадити у виробництво розробки інституту – се- рію нових асинхронних двигунів 4А, АИ, В, ВР, 4П. [8, арк. 2–3]. Розвиток виробництва електро- приводів на ХЕМЗі сприяло ство- ренню в 1969 р. ще однієї інституції в структурі підприємства – науково- дослідного електротехнічного інсти- туту «ХЕМЗ». Науковці закладу здійснювали проектування, розроб- лення автоматизованих електропри- водів постійного й змінного струму, електричних машин, електроізоляції; дослідження комплектних тиристор- них перетворювачів і комплектних автоматизованих електроприладів постійного та змінного струму, ком- плектних пристроїв управління для автоматизації технологічних проце- сів не лише для України, але й для всіх республік СРСР. У подальшому наявність техніч- ного потенціалу та випробувальної ба- зи дало змогу науковому закладу ви- конувати науково-дослідні роботи з розроблення нових об’єктно- орієнтованих енергозберігаючих при- водів і виробів. Для наукової підтрим- ки напряму діяльності ХЕМЗу з виро- бництва виробів для суднобудівної промисловості на заводі створено Особливе конструкторське бюро («НВО ХЕМЗ»), що розробляло низь- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 6 ковольтні комплектні пристрої систем електропостачання і керування елект- роприймачами для наземного й мор- ського використання [9, арк. 12–27]. Важливе значення для форму- вання системи науково-організа- ційного забезпечення електротехніч- ної галузі мало створення у Харкові унікального науково-дослідного прое- ктно-конструкторського технологіч- ного інституту важкого електромаши- нобудування. З 1947 р. генераторне виробництво було відновлено на Хар- ківському турбогенераторному заводі (ХТГЗ) під керівництвом головного конструктора Л.Я. Станіславського. У 1950 р. впроваджено у вироб- ництво електромашини з водневим охолодження типу ТГА-25 потужністю 25 МВТ. Маса нової електромашини була меншою, ніж існуючих на 17,5 т. Уперше в СРСР було застосовано тех- нологію водневого охолодження та осьові вентилятори, що знижували те- мпературу обмотки ротора. Також упе- рше у світовій та вітчизняній практиці запропоновано випускати генератори незмінними для двох видів напруги, що дало змогу впровадити у серійне виро- бництво універсальні електромашини [10, арк. 2–7]. На початку 1950-х рр. прийнято рішення про передання масового ви- робництва турбогенераторів з ХТГЗ на завод «Електроважмаш» (Харків), де в подальшому сформувався найпо- тужніший центр турбогенераторобу- дування. Вже на початковому етапі виробництва електромашин такого типу постала проблема відсутності фахової наукової підтримки, що зава- жало усуненню конструкційних недо- ліків. Брак фахівців та відповідного наукового підрозділу загострив про- блеми виробництва нової техніки. І в 1954 р. на заводі створено Спеціальне конструкторське бюро (СКБ) під керівництвом головного ін- женера Л.Я. Станіславського, яке було посилено групою конструкторів ХГТЗ. До складу бюро увійшли П.А. Гуров, В.С. Кильдишев, Н.Ф. Озеров та ін. Усього в СКБ працювало 64 конструктори, хоча передбачалося по- над 150 співробітників. Тобто вакант- ними залишалися понад 90 посад. На базі бюро постановою № 404 від 19.11.1959 р. створено науково- дослідний інститут заводу «Електро- важмаш» (НДІ «Електроважмаш»). Слід зауважити, що окрім цієї науко- вої установи, лише два інститути, що діяли на території СРСР, розробляли власні оригінальні методики, на осно- ві яких створювалися різні конструкції електромашин та технологічні проце- си [11, арк. 1–3]. У НДІ «Електроважмаш» розпо- чалося розроблення серії турбогенера- торів з непрямим водневим і повним водяним охолодженням обмоток ста- тора і ротора із застосуванням нових технологій для охолодження. Вже у 1955 р. створена технічна документа- ція на перший в СРСР турбогенератор з ТВС-30 потужністю 30 МВт з водне- вим охолодження і за умов тиску вод- ню 0,03–0,05 атмосфер. На базі цієї розробки підготовлена уніфікована модель для серійного виробництва ту- рбогенераторів. Подальший науковий пошук був спрямований на проектування більш потужних турбогенераторів. Створено турбогенератор ТГВ-200 потужністю 200 МВт з внутрішнім охолодженням обмоток статора і ротора воднем під- вищеного тиску потужністю 200 МВт, який був упроваджений в електропро- мисловості Азербайджану. Подальші дослідження спрямовані на розроб- лення турбогенераторів потужністю 300–500 МВт, що були меншими за питомою вагою, ніж попередні [12, арк. 13; 13, арк. 2–3]. У 1963 р. до складу інституту увійшли всі конструкторські підрозді- ли заводу, і заклад отримав назву ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 7 «Науково-дослідний, проектно- конструкторський та технологічний інститут важкого електромашинобу- дування». У 1965 р. створено турбоге- нератор ТГВ-500 потужністю 500 МВт, який згодом упроваджено в екс- периментальне виробництво на заводі «Електроважмаш» і рекомендовано до серійного випуску. Отже, науковцями інституту було вирішено важливе за- вдання – забезпечення ефективного охолодження під час створення поту- жних електромашин. У розробленні серії турбогенераторів активну участь брав директор НДІ «Електроважмаш» В.Г. Данько [14, арк. 7]. Крім турбогенераторів, в інсти- туті проводилося розроблення вели- ких електродвигунів постійного стру- му для прокатних станів вугільної промисловості. Науковцями запропо- новано принципово нову конструкцію з новою компоновкою електромаши- ни. Результатом науково- дослідницької та конструкторської ді- яльності стало створення електродви- гунів серії «П» 18-26 габаритів, які повністю замінили застарілі констру- кції [14, арк. 13–14]. Вагомий внесок зробили науко- вці НДПКТІ «Електроважмаш» у ство- ренні конструкцій гідрогенераторів. У 1963 р. розроблено перший в СРСР гі- дрогенератор капсульного типу для Київської ГЕС. У розробленні брали участь В.С. Кильдишеєв та В.Г. Дань- ко. У конструкції гідрогенератора вперше у світовій практиці запропо- нована й створена безредукторна сис- тема з’єднання генератора з турбіною. Застосування інноваційних технологій і матеріалів дозволило збільшити по- тужність на 25% [ 15, арк 1]. Спеціальне конструкторське бюро електродвигунів створено у складі ХЕЛЗу в 1963 р. Завод спеці- алізувався на виготовленні малих електричних машин змінного струму від 0,6 до 4 кВт. Перші електродви- гуни моделі ТНГ-41 були упрова- джені в серійне виробництво вже наприкінці 1940-х рр. Однак наукова документація та креслення були відсутні, відновлення виробництва здійснювалося за збере- женими зразками електродвигунів. Подальша виробнича діяльність під- приємства пов’язана зі створенням се- рії електродвигунів малої потужності загальнопромислового призначення «А». Це перша та єдина уніфікована серія СРСР, що впроваджувалася у масове виробництво. Випуск цих дви- гунів було налагоджено на ХЕЛЗі. На- уковий супровід виробництва здійс- нювали конструктори Спеціального конструкторського бюро. Також було розроблено низку конструктивних модифікацій серії «А», зокрема електродвигунів типу АЛ-3 у силуминовій оболонці, А-4 у чавунній оболонці, «АОЛ2-3», а також електро- двигуни спеціального призначення. Ці нові конструкції електродвигунів виго- товлялися для країн з тропічним кліма- том, зокрема однофазні та трифазні асинхронні електродвигуни для ком- плектації електроприводів універсаль- ного призначення [16, арк. 1]. З 1969 р. внаслідок реорганізації бюро отримало нову назву – «Спеціа- льне проектно-конструкторське і тех- нологічне бюро при ХЕЛЗі». Аналіз статистичних звітів раціоналізаторсь- ких пропозицій дає змогу стверджува- ти, що поступово ця наукова установа перетворилася на провідне конструк- торське бюро СРСР із проектування електродвигунів загальнопромислово- го та спеціального призначення малих та середніх висот, генераторів елект- ронасосів та інших пристроїв, інтегро- ваних з електроприводом. Електроте- хнічна продукція, що проектувалася та вироблялася невеликими серіями у спеціальному бюро була призначена для електромашинобудівних підпри- ємств та сільськогосподарського ком- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 8 плексу й використовувалася у підвод- них і надводних суднах, атомних ста- нціях, гірничо-видобувному облад- нанні, залізничних локомотивах тощо. Також у 1963 р. в Харкові органі- зовано Центральне конструкторське- технологічне бюро з електробуріння, що пізніше отримало назву «Спеціа- льне проектно-конструкторське та те- хнологічне бюро з електробуріння Міністерства електротехнічної проми- словості СРСР». Діяльність установи була спрямована на розроблення та впровадження спеціального електро- устаткування не лише для нафтовидо- бувної промисловості України, але й Західного Сибіру. Науковцями устано- ви створено низку обладнання, зокрема електробури, електромашини великої потужності, лінійні електродвигуни, заглиблені електродвигуни для видо- бування нафти тощо [17, арк. 1–2]. У 1957 р. в Харкові створено Особливе конструкторське бюро з проектування електропечей, яке з 1963 р. стало Харківською філією Спеціального конструкторського бю- ро Всесоюзного науково-дослідного інституту електротермічного облад- нання (ХФ ВНДІЕТО). Необхідність створення цієї наукової установи була зумовлена проведенням науково- дослідних робіт зі створення електро- термічного устаткування не лише для промисловості, але й для використан- ня в побуті. Науковці закладу викону- вали конструкторські розроблення рі- зних типів печей: протяжні електро- печі для відпалу електротехнічної ста- лі, загальнопромислові, елеваторні, ковпакові, шахтні й вакуумні електро- печі, електросушилки тощо. У другій половині ХХ ст. в СРСР з’явилися підприємства з випуску трансформаторів, найпотужнішим з яких став Запорізький трансформато- рний завод (ЗТЗ). Розвиток енергетики вимагав створення необхідного обла- днання, зокрема трансформаторного устаткування підвищеної надійності на нові ультрависокі класи напруги для ліній електричного передавання постійного струму. Все це сприяло ор- ганізації на базі Запорізького транс- форматорного заводу однойменного науково-дослідного інституту транс- форматоробудування та високовольт- ної апаратури. Згідно постанови № 147 від 26.12.1959 р. створено ін- ститут, який розпочав працювати з 1960 р. На початковому етапі інститут мав у складі 235 наукових співробіт- ників та конструкторів [3]. У 1969 р. Запорізький науково- дослідний інститут трансформаторо- будування та високовольтної апарату- ри перетворено на галузевий науково- технічний центр трансформаторобу- дування. Ця наукова установа стала основним науково-технічним центром СРСР із трансформаторобудування. Напрями діяльності наукового колек- тиву інституту охоплювали широкий спектр проблем. Насамперед це стосу- валося координації науково-дослідних робіт спеціальних конструкторських бюро й наукових підрозділів підпри- ємств трансформаторобудування рес- публік СРСР. Також активізувалося проведення науково-дослідних і конс- трукторських технологічних проект- них робіт зі створення трансформато- рів та обладнання нового типу грани- чних класів напруг і потужності. Характерною ознакою дослі- джень, що здійснювалися науковцями інституту, була їхня комплексність. Системний підхід до проведення нау- ково-дослідних робіт включав конс- трукторські й технологічні дослі- дження електричної ізоляції та проце- су конструювання трансформаторного обладнання для нових типів пристроїв надвисоких та ультрависоких класів напруги, електромагнітних і теплових навантажень, швидкодіючих переми- кальних пристроїв класу, випробува- льні роботи з виявлення конструктив- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 9 них недоліків трансформаторів, що впроваджувалися у виробництво. Було створено комплекс галузе- вих нормативних документів і проек- тування трансформаторів. Нормативні документи також містили інформацію щодо аналізу експлуатації нормальних і аварійних режимів роботи трансфор- маторів. Розроблено та затверджено державні стандарти на силові трансфо- рматори всіх класів напруги до 750 кВ. Наукові розробки інституту, зокрема еталони метрологічного обладнання для струму і до 800 кВ постійної на- пруги на всі класи напруги до 500 кВ змінного струму введені до державної повірочної схеми [19, арк. 1]. Зокрема, виконано замовлення ЗТЗ, пов’язане з усуненням проблем стійкості пристроїв до короткого зами- кання й перенапруги, а також з управ- лінням в аварійних ситуаціях. Ефекти- вними виявилися і проведені дослі- дження перемикальних пристроїв. Роз- роблений науковцями інституту ще в 1973 р. тиристорний пристрій було впроваджено у виробництво. Варто за- значити, що цей пристрій і досі експлу- атується. За проектами науковців ін- ституту розроблено й упроваджено у виробництво трансформатори потуж- ності 750 кВ, 1150 кВ; серія трансфор- маторів 35 кВ, 110 кВ та трансформа- торів напруги 220, 330 и 500 кВ. Донбас спеціалізувався тради- ційно на видобутку вугілля. Проте до- сить часто на шахтах регіону спосте- рігалися аварії, спричинені викидами метану. Тому не випадково в 1957 р. в Донецьку розпочав функціонувати спеціальний інститут, що виконував наукові замовлення з проектування вибухозахисного електрообладнання (Всесоюзний науково-дослідний ін- ститут вибухобезпечного електрооб- ладнання). Основною метою діяльнос- ті інституту стало розроблення елект- рообладнання для гірничих робіт, яке до цього не виготовлялося в Україні. Діяльність науковців інституту була досить успішною, і згодом для упро- вадження розробок було створено ни- зку підприємств, зокрема електротех- нічний завод у Торезі, де вироблялося вибухонебезпечне пускове електрооб- ладнання для шахт. До підпорядкування нової науко- во-дослідної установи ввійшли декі- лька підприємств: модернізований та перепрофільований на випуск вибухо- захищеного та рудникового обладнан- ня – Першотравневий електромехані- чний завод; Константинівський завод високовольтної апаратури; Шахтарсь- кий електромеханічний завод та До- нецький енергозавод, спрямований на розроблення вибухобезпечних пересу- вних трансформаторних підстанцій. Успішний взаємозв’язок промис- лових підприємств з науковцями ін- ституту дав підстави для реорганіза- ційних заходів. Було створено уніка- льний науково-виробничий комплекс – Український науково-дослідний, проектно-конструкторський і техноло- гічний інститут вибухозахищеного та рудничного електрообладнання з до- слідно-експериментальним виробниц- твом. Це була єдина в Україні та СРСР спеціальна установа з дослідження, розроблення, сертифікації, упровадження у виробництво та екс- плуатацію, ремонту всього комплексу вибухобезпечного електроустаткуван- ня [20, арк. 37–42]. Також упродовж 1950–1960-х рр. розвиток інших напрямів електротех- нічної галузі було підтримано ство- ренням низки науково-дослідних ін- ституцій та конструкторських бюро різної спеціалізації та підпорядкуван- ня. Серед них: Київське відділення Державного всесоюзного проектного інституту «Променергопроект» (1952 р.), Харківська філія Державного про- ектно-конструкторського бюро авто- матики № 12 (1956 р.), Спеціальне конструкторське бюро Сумського за- воду електронних мікроскопів, м. Су- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 10 ми (1958 р.), філія Запорізького інсти- туту трансформаторобудування і ви- соковольтної апаратури, м. Бердянськ (1959 р.), Український державний ре- спубліканський проектний інститут з проектування енергопостачання міст м. Харків (1960 р.), Українське відді- лення Всесоюзного державного прое- ктно-вишукувального та науково- дослідного інституту енергетичних систем та електричних мереж, м. Хар- ків, (1960 р.), Запорізький відділ Хар- ківського філіалу ВНДІЕТО (1961 р.), Головне спеціальне конструкторсько- технічне бюро електронної медичної апаратури, м. Львів (1965 р.), філія Всесоюзного науково-дослідного ін- ституту електромеханіки, м. Шостка (1965 р.), філія Всесоюзного науково- дослідного інституту електрокераміки, м. Слав'янськ (1974 р.). Таким чином, важливою складо- вою наукового забезпечення електро- технічної галузі в Україні другої по- ловини ХХ ст. стала розгалужена ме- режа спеціалізованих науково- дослідних, проектно-конструктор- ських, технологічних інститутів та спеціалізованих конструкторських бюро. Інтенсивний розвиток виробни- цтва електротехніки зумовив створен- ня галузевого сектору науки. Тобто сформувався потужний сектор при- кладних наукових досліджень, який органічно доповнював академічний та інститутський сектори науки. Остан- ній сектор базувався насамперед в по- літехнічних інститутах України. Завдяки профільній спеціалізації наукових осередків, територіальному розташуванню близько до підпри- ємств, накопиченому досвіду вироб- ничників з обслуговування технічного устаткування відбувалося успішне впровадження інновацій на підприєм- ствах електротехнічної промисловості. Головним територіальним осередком «заводського» сектору електротехніч- ної науки в Україні був Харків. Лише в цьому місті успішно функціонувало понад 15 науково-дослідних та проек- тних інституцій, а також конструктор- ських бюро різної спеціалізації в галу- зі електротехніки. Визначальною ознакою другої половини 1960-х рр. – початку 1970- х рр. стало створення науково- виробничих об’єднань, які містили у своєму складі і наукові інституції, і виробничі підприємства, що сприяло об’єктивному підвищенню конкурен- тоспроможності електротехнічної га- лузі України і було вимогою часу. Вже наприкінці 1980-х рр. в умовах згортання діяльності машинобудів- ного комплексу, в тому числі і під- приємств електротехнічної галузі, розпочався поступовий занепад «за- водського» сектору електротехнічної науки. Значна частина науково- дослідних установ та конструктор- ських бюро нині припинили свою ді- яльність, інші значно скоротили ма- сштаби своєї роботи. Однак відновлення повноцінного функціонування електротехнічної га- лузі сучасної України об’єктивно по- требуватиме і відновлення приклад- них досліджень у цій галузі. ЛІТЕРАТУРА 1. История электротехники. Под ред. И.А. Глебова. – Москва: Издательство МЭИ, 1999. – 528 с. 2. Наука Украины. Цифры, факты и проблемы А. Мазур, ИЭС им. Е.О. Патона http://www.kt.kharkov.ua/_upload/file/-/nauka_ukrainy.pdf. 3. Мелешко И.Ю. 50 лет Украинскому научно-исследовательскому, проектно- конструкторскому и технологическому институту трансформа-торостроения ОАО «ВИТ» // Электротехника. Энергетика. Электротехническая промышленность. № 4 . 2009. С. 2–12. 4. Электротяжмаш – флагман отечественного электро-машиностроения : страни- цы истории и современность / В. И. Чередник и др. – Харьков: Золотые страницы, 2011. – 156 с. ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 11 5. 80 Years of Research at the Philips Natuurkundig Laboratorium (1914-1994) The Role of the Nat.Lab. at Philips. Marc J. de Vries with contributions by F. Kees Boersma. Pallas Publications, Amsterdam, 2005. – 325 р. 6. Центральний державний науково-технічний архів України (ЦДНТА). Ф. Р-74, оп. 2, К. 2-86. Спр. 7. Историческая справка ХЭМЗ, 3 арк. 7. ЦДНТА. Ф. Р-74, оп. 2, К. 2-86. Спр. 1. Конструктивные данные электродвигатель синхронный, 1 арк. 8. ЦДНТА. Ф. Р-74, оп. 1, К. 2-127. Спр. 1. Руководство по уходу и обслуживанию обо- рудования для процессов изготовления электродвигателя, 35 арк. 9. Державний архів Харківської області (ДАХО). Ф. Р-4217, оп. 7. Спр. 150. Месячные планы работ заводских лабораторий и сведения об их выполнении за 1950 г., 183 арк. 10. ЦДНТА. Ф. Р-29, оп. 1, К. 2-27. Спр. 1. Генераторное производство. Отчет за 1950 г., 18 арк. 11. ЦДНТА Ф. Р-29, оп. 1, К. 2-27. Історична довідка, 14 арк. 12. ДАХО. Ф. Р-5792, оп. 3. Спр. 275. Материалы о развитии и внедрении новой техники за 1965 г. (планы, справки, отчеты), 41 арк. 13. ДАХО Ф. Р-5792, оп. 3. Спр. 1058. Справка от 9 октября 1972 г. о деятельности заво- да, 8 арк. 14. ДАХО. Ф. Р-5792, оп. 3. Спр. 589. Материалы о развитии и внедрении новой техники за 1968 г. (планы, справки, отчеты), 33 арк. 15. ДАХО. Ф. Р-5792, оп. 3. Спр. 6708. Протокол совещания при заместителе министра электрификации СССР от 25.06.1969 г. по рассмотрению вопросов работы завода «Электро- тяжмаш», 1 арк. 16. ДАХО. Ф. Р-5718, оп. 4. Спр. 71. Статистический отчет завода о развитии и внедре- нии новой техники за 1968 г., 1 арк 17. ЦДТНА. Ф. Р-54, оп. 2, К. 2-174. Спр. 2. Ведомость эксплуатационных документов, 2 арк. 18. ЦДТНА. Ф. Р-119, оп. 1, К. 1-105. Спр. 1. Документи з проектування поточної авто- матизованої лінії, 5 арк. 19. Інститут архівознавства Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського НАН України. Ф. 263, оп. 1. Спр. 527. Краткий отчет об итогах научной и научно-организационной деятельности Института электродинамики за 1965 г. ДСП, 58 арк. Тверитникова Е.Е. Институционализация промышленных исследований и разработок электротехнической отрасли Украины (вторая половина ХХ в.). Ис- следован период создания отраслевого сектора науки электротехнической отрасли Украины. Проанализирован процесс формирования сети специализированных научно- исследовательских, проектно-конструкторских, технологических институтов и специализированных конструкторских бюро электротехнического профиля. На ос- нове обработки архивных материалов освещен вклад ученых отраслевых научных учреждений в создание научной базы для развития электротехнической промышлен- ности второй половины ХХ века Ключевые слова: электротехническая отрасль, отраслевая наука, научно- исследовательские институты, Украина. Tverytnykova O.Е. Institutionalization of industrial researches and developments of the electrotechnical industry of Ukraine (second half of the twentieth century). The period of creation of the branch sector of science in the electrotechnical industry of Ukraine is studied. The process of formation of a network of specialized research, design and engineering institutes and specialized design bureaus of the electrotechnical direction is analyzed. Based on the processing of archival materials, the contribution of scientists of the branch scientific institutions to the creation of a scientific base for the development of the electrotechnical industry of the second half of the twentieth century is highlighted. Keywords: Electrotechnical branch, branch science, scientific research institutes, Ukraine.

Інституціоналізація промислових досліджень і розробок електротехнічної галузі України (друга половина ХХ ст.)

Institution

Ähnliche Einträge