Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства

У статті розглядаються наукові здобутки видатного вченого Докучаєва В.В., засновника сучасного ґрунтознавства та комплексного дослідження природи.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Гармасар, В.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2018
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Видатні науковці та інженери
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163517
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства / В.Г. Гармасар // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 2. — С. 46-54. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-163517
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1635172020-02-02T01:25:44Z Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства Гармасар, В.Г. Видатні науковці та інженери У статті розглядаються наукові здобутки видатного вченого Докучаєва В.В., засновника сучасного ґрунтознавства та комплексного дослідження природи. The article deals with the scientific achievements of the outstanding scientist Dokuchayev V., the founder of modern scientific soil science and the complex study of nature. В статье рассматриваются научные достижения выдающегося ученого Докучаева В.В., основателя современного почвоведения и комплексного исследования природы. 2018 Article Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства / В.Г. Гармасар // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 2. — С. 46-54. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163517 001.502:631.4 (92) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Гармасар, В.Г. Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства Питання історії науки і техніки
description	У статті розглядаються наукові здобутки видатного вченого Докучаєва В.В., засновника сучасного ґрунтознавства та комплексного дослідження природи.
format	Article
author	Гармасар, В.Г.
author_facet	Гармасар, В.Г.
author_sort	Гармасар, В.Г.
title	Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства
title_short	Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства
title_full	Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства
title_fullStr	Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства
title_full_unstemmed	Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства
title_sort	значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2018
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163517
citation_txt	Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства / В.Г. Гармасар // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 2. — С. 46-54. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT garmasarvg značennânaukovihdokučaêvsʹkihekspedicíjvístoríírozvitkusučasnogoprirodoznavstva
first_indexed	2025-07-14T16:03:27Z
last_indexed	2025-07-14T16:03:27Z
_version_	1837638885202460672
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 46 УДК 001.502:631.4 (92) ЗНАЧЕННЯ НАУКОВИХ «ДОКУЧАЄВСЬКИХ» ЕКСПЕДИЦІЙ В ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО ПРИРОДОЗНАВСТВА Гармасар В.Г., канд. іст. наук, ст. наук. співр. (ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України») У статті розглядаються наукові здобутки видатного вченого Докучаєва В.В., засновника сучасного ґрунтознавства та комплексного дослідження природи. Ключові слова: Докучаєв В.В., наукові експедиції, ґрунтознавство, лісорозведен- ня, боротьба з посухою,чорнозем. Василь Васильович Докучаєв (1846–1903) – вчений-природознавець, засновник наукового генетичного ґру- нтознавства та зональної агрономії, за словами В.Р. Вільямса належить до чи- сла найвидатніших вчених кінця ХІХ ст., вчених зі світовим ім`ям [1]. Окре- мі аспекти наукового доробку та жит- тєвого шляху В.В. Докучаєва частково висвітлено у працях Г.Ф. Морозова [2], Вернадського В.І. [3], Квасникова В.В. [4], Полинова Б.Б. [5], Кирьянова Г.Ф. [6], Зонна С.В. [7] та ін. Мета даної статті – робота вченого саме в науко- вих експедиціях. Закінчивши у 1871 р. природниче відділення фізико-математичного фа- культету Петербурзького університету зі званням кандидата природничих на- ук, ставши у 1873 р. дійсним членом Петербурзького мінералогічного това- риства, а в 1874 р. – секретарем відді- лення геології і мінералогії Петербур- зького товариства природодослідників, маючи чималий досвід організації і проведення природознавчих експеди- цій, В.В. Докучаєв охоче погодився на прохання Полтавського земства прове- сти на його території ґрунтово- бонітувальні дослідження. Варто зазначити, що проблема утворення ґрунтів зацікавила вченого, ще в період дослідження ним новітніх четвертинних утворень (наносів) і ґру- нтів Європейської Росії. З 1871 р. по 1877 р. він здійснив ряд експедицій по північній і центральній Росії та півден- ній частині Фінляндії з метою вивчен- ня геологічної будови, способу і часу утворення річкових долин і геологічної діяльності річок. У 1878 р. захистив магістерську дисертацію «Способы происхождения речных долин Евро- пейской России», в якій виклав оригі- нальну теорію утворення річкових до- лин шляхом поступового розвитку процесів лінійної ерозії. Ця робота В.В. Докучаєва набула широкої попу- лярності в наукових колах. Вона була однією з перших великих робіт в галузі абсолютно нових, на той час, спеціаль- Докучаєв В.В. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 47 них дисциплін – геоморфології та чет- вертинної геології. В 1876-77 рр. В.В. Докучаєв спільно зі статистиком В. І. Чаславським на замовлення Департа- менту землеробства брав участь у складанні оглядової ґрунтової карти Європейської Росії. Ще в 1882 р. В.В. Докучаєв очо- лив роботу Нижньогородської експе- диції. Метою її була оцінка земель, по- вне дослідження губернії в геологіч- ному, ґрунтовому та природно- історичному аспекті. Ця робота була закінчена за шість років, її результатом стали 14 випусків «Материалов по оценке земель Нижегородской губер- нии» з ґрунтовою і геологічною кар- тою. До робіт було залучено учнів В.В. Докучаєва: М.М. Сибірцева, П.А. Зе- мятченського, А.Р. Ферхміна, А.М. Краснова, В.П. Амаліцького, Ф.Ю. Ле- вінсон-Лессінга, П.Ф. Баракова та ін. У цій експедиції було створено та відп- рацьовано методику складання ґрунто- вих карт, розроблено генетичну класи- фікацію ґрунтів із чотирма великими класами сухопутно-рослинних, сухо- путно-болотистих, болотних і заплав- них ґрунтів, удосконалено метод боні- тування, перевірено та розширено на північні ґрунти докучаєвську концеп- цію генетичного ґрунтознавства. Будучи членом спеціальної Чор- ноземної комісії, яка була створена Ві- льним економічним товариством в 1876 р., В.В. Докучаєв в її складі про- тягом 1877–78 рр. виконав колосаль- ний об’єм експедиційних польових ро- біт по вивченню чорноземів Російської імперії, переважно на території сучас- ної України (у 1881 р. знову відвідав українські землі для уточнення висно- вків). Підтримав теорію походження чорнозему, висловлену в 1851 р. вче- ним-грунтознавцем, професором Хар- ківського університету Н.Д. Борися- ком. Протягом наступних двох років в лабораторних умовах здійснив аналіз численних ґрунтових зразків. До ви- вчення ґрунтів В.В. Докучаєв підійшов також і з еволюційної точки зору, пов’язуючи походження і розвиток ґрунтів з геологічною історією окре- мих районів і країни в цілому [8]. Все це знайшло відображення в його роботі «Російський чорнозем», яка побачила світ у 1883 р. В ній уче- ний обґрунтував рослинно-наземне по- ходження чорноземів під степовою ро- слинністю, вперше описав їх профілі й географічне розповсюдження. Встано- вив, що ґрунт – самостійне природне тіло, а його формування – складний процес взаємодії 5 природних факто- рів: води, повітря, рослинних та тва- ринних організмів, рельєфу місцевості, й віку ґрунту. Довів, що ґрунти мають особливий органо-мінеральний склад, особливий тип будови і властивості, що вимагають і особливих методів дослі- дження. В.В. Докучаєв розробив профі- льно-генетичний метод дослідження ґрунтів, який полягає в тому, що ґрун- тові горизонти, які змінюють один од- ного зверху донизу, сформувалися з плином часу під дією ґрунтоутворюю- чих процесів і відображають генезис ґрунтів, тобто історію їх формування і розвитку. Саме з цієї генетичної точки зору В.В. Докучаєв пояснював різнома- нітність ґрунтів і закономірний харак- тер їх просторово-географічного розмі- щення на Землі. «Російський чорнозем» по праву вважають початком наукового ґрунтознавства. Влітку 1888 р. вчений розпочав роботи в Полтавській губернії, знову запросивши до співучасті в них П.А. Земятченського, Ф.Ю. Левінсон- Лессінга, А.Р. Ферхмана, а також В.І. Вернадського, Г.М. Висоцького та ін. Серед місцевих діячів, з якими у В.В. Докучаєва склалися добрі стосунки, був вчений агроном О.О. Ізмаїльський, котрий з 1883 р. керував великим має- тком Кочубея у Полтавському повіті. Жив він на хуторі Дячково, де часто бував В.В. Докучаєв. Досліджуючи чо- рноземи Полтавської губернії, остан- ній зацікавився властивостями так зва- них «степових блюдець», особливо ба- гато яких було поблизу Дячкова. Розу- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 48 міючи важливу роль «блюдець» у пе- рерозподілі вологи в ґрунтах, В.В. До- кучаєв звернувся до О.О. Ізмаїльського з пропозицією провести спільні дослі- дження з цього питання. Робота прине- сла обопільну користь і стала початком розробки заходів у боротьбі з посухою. Подорожуючи Полтавщиною, В.В. Докучаєв приділяв особливу увагу питанням поширення лісів у степах, визначення площі і місць їх поперед- нього зростання. Вивчаючи профіль ґрунтів під широколистяними лісами, і встановивши тип сірих лісових земель, які мають своєрідну горіхувату струк- туру ґрунту, В.В. Докучаєв саме за ци- ми ознаками визначив площі, що в дав- нину були зайняті лісом, а згодом, в ре- зультаті вирубки і розчищення, вивіль- нилися від нього. У роботі Полтавсь- кої експедиції брали участь геологи, ґрунтознавці, ботаніки, і це дало мо- жливість детально і всебічно дослі- дити важливе питання про ліс у сте- пу. В.В.Докучаєв разом з колегами склав «Карту давніх лісів Полтавсь- кої губернії», яка була експонована на Всеросійській сільськогосподарсь- кій виставці у Москві в 1895 р. Багато цікавих спостережень зробив вчений в Полтавському пові- ті та на околицях села Диканьки ра- зом з А.М. Красновим. Про ці місця він писав, що тут «...знаходиться ве- ликий дубовий ліс, в якому ще збе- реглися 8–10 столітніх дубів... такі ж дуби можна знайти і нижче м. Кремен- чука. Судячи з степових ґрунтів, що оточують ці ліси, можна було б перед- бачити, що і в ґрунтах лісу ми знайде- мо такий само чудовий полтавський чорнозем, але насправді ґрунт під лі- сом різко відрізняється від нашого сте- пового чорнозему. Якщо ми зробимо розріз такого лісового ґрунту, то знай- демо на його поверхні перш за все шар чорної землі, а далі йдуть типові сірі, або горіхуваті землі... Виявляється, що вони утворені з частинок ґрунту не- правильно оформлених горішків, про- низаних, а іноді обкутаних особливою попелястого кольору, надзвичайно тонкою речовиною. У верхніх части- нах досліджуваного шару горішки дрі- бніші, а чим глибше, тим розміри їх збільшуються і збільшуються, ще далі вони поступово зливаються один з од- ним і, нарешті, переходять в звичайний ґрунт. Такі ж горіхуваті сірі землі зу- стрічаємо і на полтавському дослідно- му полі, і поблизу Шведської могили, і навіть у самій Полтаві. Що це може означати? Тільки те, що всі місця були, безпосередньо, колись вкриті суціль- ними лісами» [9, с. 263]. У своїх висновках В.В. Докучаєв спирався на численні спостереження учасників Полтавської експедиції. Він зазначав, що: «завдяки саме подібним дослідженням, які провели Богушевсь- кий, О.С. Георгієвський (Полтавський повіт), П.А. Земятченський, К.Д. Глін- ка (Роменський повіт), Ф.Ю. Левінсон- Лессінг (Лубенський повіт), Б.К. Полє- нов (Хорольський повіт), А.П. Ферхмін (Кобелякський повіт), виявляється, що лісові землі займали, наприклад, в Полтавському повіті близько 34% за- гальної площі (а сучасні ліси всього 7%), в Роменському – 28% (тепер – 9%), в Лубенському – 30% (тепер тіль- ки близько 4%)... По суті, те ж саме спостерігається в повітах Зіньківсько- му, Гадяцькому, Лохвицькому, Мирго- родському та ін. Завдяки саме ґрунто- вому методу, який дозволяє розв'язати Професор Докучаєв В.В. з учасниками Полтавської експедиції ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 49 питання не тільки про існування, але й про площу колишніх лісів, нам вдалось довести, що за давніх, безсумнівно, до- історичних часів ліси займали в Пол- тавському повіті, на чисто степовому, правому узбережжі Ворскли, вели- чезну область» [10, с. 70–71]. Роботи продовжувались до 1894 р., праці екс- педиції було видано в 16 томах і дали матеріали для розробки низки теорети- чних і практичних питань сільськогос- подарського ґрунтознавства, а також геоморфології та фізичної географії. Окрім того в 1892 р. В.В. Докучаєв ор- ганізував в Полтаві Природничо- історичний музей. Експедицію в південно-західну Україну В.В. Докучаєв здійснив спі- льно з кандидатом-агрономом Петер- бурзького університету О.І. Китмано- вим. Ця експедиція була проведена кі- лькома роками раніше Полтавської – влітку 1881 р. Спостереження дозво- лили В.В. Докучаєву зробити висновок відносно того, що приблизно за 30 км у північно-східному напрямку від Ми- колаєва ґрунти набувають каштаново- буроватого відтінку. На околицях ста- нції Бобринської, де знаходилась «зна- менита Сміла» – зразкове господарство із бурякоцукровим виробництвом, вче- ний встановив «піскуватість» місце- вих чорноземів і те, що утворюються вони на різноманітних супіщаних і граніто-щебенюватих ґрунтотворних породах. В.В. Докучаєв звернув увагу і на те, що в цій частині України було багато лісів. «В Смілі, – підкреслював він, – ще в 1876 р. було близько 16 тис. десятин (17,5 тис. га) лісу, а із планів господарства видно, що в минулі часи його було тут набагато більше... треба думати, що і по правому Задніпров`ю сосна спускалася колись значно далі на південь» [11, с. 239–240]. Скорочення площі лісів В.В. До- кучаєв вже тоді пов`язував з їх вируб- кою, обумовленою невдалим веденням господарства. Він заперечував погляди деяких вчених, які твердили, що при- родні умови степу не дозволяють лісам добре рости у степових районах і не дають можливості розводити ліс в цих місцях штучно. Вчений зазначав, що зменшення кількості лісів у степах ви- кликано не якимись природними при- чинами, а виключно їх хижацьким знищенням. «З якою вражаючою шви- дкістю знищуються ліси в бурякоцук- ровому районі, – писав він, – видно, між іншим, із того факту: в одному го- сподарстві після пуску цукрового за- воду на протязі 15 років було знищено 8 тис. десятин (8 726 га) лісу» [11, с. 245–246]. Старі переліски, величезні дуби в садах, штучно висаджені на чо- рноземах сосну і ялину В.В. Докучаєв неодноразово спостерігав і в інших мі- сцях південно-західної України. Уза- гальнюючи свої спостереження над умовами розвитку лісової рослинності в степу, В.В. Докучаєв дійшов висновку, що «досить рясна рослинність півден- но-західної Росії, а частково і рельєф місцевості, говорять скоріше про те, що тутешні кліматичні умови сприятливіші для лісів, а не степів» [11, с. 267]. Ще в жовтні 1888 р., на початку роботи Полтавської експедиції, опра- цювавши зібраний матеріал, В.В. До- кучаєв виступив з доповіддю «Методы исследования вопроса: были ли леса в южной степной России», яку згодом було опубліковано в «Трудах Воль- ного Экономического Общества». У доповіді вчений висловив положення про те, що основним методом у вирі- шенні питання про історичне і доісто- ричне поширення степів є «ґрунто- вий». Доповідь поклала початок вико- ристанню ґрунтових даних для палеог- рафічних реконструкцій, які все шир- ше використовуються нині при ви- вченні четвертинних відкладень. Таким чином, завдяки Полтавсь- кій експедиції з'явився новий метод реставрації фізико-географічних умов минулого. За допомогою дослідження ґрунтів виявилось можливим встано- вити давнє поширення лісів, визначи- ти, наскільки і де саме зменшилась їх площа. Зокрема, В.В. Докучаєв зазна- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 50 чав: «Завдяки ґрунтовому методу до- ведено: 1) наші степи завжди були сте- пами, а ліси в степах, хоч і займали, безперечно, більші площі аніж тепер, та завжди, тільки в формі окремих ост- ровів, чи півостровів; 2) окраїнні пів- денні степи завжди були вкриті трав'я- ною рослинністю; 3) заплавні ліси про- стягалися колись по річкових долинах впритул до Чорного, Азовського та Ка- спійського морів, і займали там ділян- ки набагато більші ніж за часів Геро- дота» [12, с. 244]. «Ґрунтовий» метод став дуже корисним у географії, геобо- таніці, ґрунтознавстві, агролісомеліо- ративній науці. Вчений досліджував не лише ґру- нти, але й стан лісів після посух та руйнівних пожеж 1891 року. Результа- том цих досліджень стала складена В.В. Докучаєвим докладна програма боротьби з посухами в степових регіо- нах Російської імперії. Влітку того ж року майже всю чорноземну смугу Єв- ропейської Росії охопила сильна посу- ха. Вона вразила Україну і кілька губе- рній Росії, загалом більше 20 губерній з населенням у 35 млн. осіб. В.В. До- кучаєв сприйняв це як національне ли- хо. Він виступив з серією лекцій, в яких дав об'єктивний науковий аналіз причин посухи і висунув конструкти- вні пропозиції щодо їх ліквідації. Свої пропозиції про методи боротьби із по- сухою В.В. Докучаєв опублікував в кі- лькох статтях, а потім об`єднав в одній книзі – «Наші степи колись і тепер» [10]. Книгу було видано на користь по- терпілих від неврожаю. У цій роботі В.В. Докучаєв довів, що чорноземна смуга хоч і повільно, але невпинно і незворотно висихає. Причину цього вчений бачив у знищені лісів на водо- ділах і в долинах річок, в утворенні ярів, у втрачанні ґрунтом зернистої структури, «...з розвитком сітки ярів збільшується випаровуюча поверхня даної місцевості, весняні води значно швидше стікають із степу в низини, через що зменшується кількість воло- ги, що надходить до ґрунту, а це по- винно викликати неминуче зниження горизонту ґрунтових вод. Завдяки тій самій причині, тими ж ярами зноситься з степу маса родючої землі, засмічу- ються джерела і забиваються піском і мулом ріки і озера» [10, с. 59]. Вчений вважав, що «…від повто- рення подібного лиха ми поки що ні- чим не гарантовані, і що воно може на- віть більш імовірно повторюватись до тих пір, поки діяльність людини буде спрямована не на поліпшення природ- них умов нашої країни, а тільки на їх погіршення, як в даний час, шляхом дуже нерозумної експлуатації і зни- щення природних багатств землі… Якщо дійсно хочуть підняти землероб- ство, – ще мало однієї науки і техніки, ще мало одних жертв держави; для цього необхідні – добра воля, освіче- ний погляд на справу і любов до землі» [13, с. 227–228]. В.В. Докучаєв звертався до різ- них урядових і громадських установ з проектом проведення науково- дослідних робіт по боротьбі з посу- хою. Йому вдалось довести необхід- ність створення урядової організації по боротьбі з цим стихійним лихом, і 22 травня 1892 р. при Лісовому депар- таменті під його керівництвом було засновано «Особую экспедицию по испытанию и учёту различных спо- собов и приёмов лесного и водного хозяйства в степях России». Як зазначає С.В. Зонн [7], досі не піднімалось питання про те, чому екс- педицію назвали «Особливою», в чому полягала її відмінність від попередніх, зокрема Полтавської, і кому саме на- лежить ідея такої назви. А між тим ві- дповіді на це питання мають неабияке значення для історії науки, особливо при визначенні внеску в цю роботу В.В. Докучаєва. Очевидно, така назва обумовлена кількома причинами, го- ловними з яких були: 1) поєднання ро- зробки наукових методів і прийомів з їх практичним застосуванням у боро- тьбі з посухою; 2) напрацювання лісів- ницьких і водомеліоративних методів, ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 51 їх перевірка і впровадження в практику землеробства через досліди на експе- риментальних ділянках; 3) принципово новий підхід до проблеми, що поєдну- вав в собі її наукову розробку і прак- тичне вирішення самими вченими. Основними завданнями експеди- ції були: 1) проведення на дослідних ділянках попереднього вивчення міс- цевих умов: геологічних, ґрунтових і кліматичних; 2) покращення природ- них умов землеробства з впорядкуван- ням водного господарства у степовій смузі шляхом залісення і обводнюван- ня. Для досягнення цих завдань перед- бачалося проведення таких заходів: а) закріплення ярів і балок за допомогою залісення їх країв і вершин; б) штучне залісення пісків і пагорбів, непридатних для оранки, з метою збільшення воло- гості повітря; в) створення на вододілах у степах штучних водосховищ шляхом спорудження загат в природних улого- винах та влаштування артезіанських колодязів; г) затримання снігу у відкри- тих степах за допомогою живих ого- рож; д) насадження деревної рослинно- сті вздовж річок з метою охорони їх ру- сел від забруднення і обвалу берегів. Міністр землеробства і державних маєтностей О.С. Єрмолов повністю по- годився із цими положеннями. Про призначення В.В. Докучаєва керівни- ком експедиції було доведено до відо- ма імператора, з боку якого заперечень не було. Узгодження експедиції та ка- ндидатури її керівника з монархом теж вказує на її «особливість» та державне значення її діяльності. Заздалегідь було визначено ділян- ки для проведення дослідних робіт. Першою з них стала Хренівська у Боб- ровському повіті Воронезької губернії. До складу цієї ділянки входив великий степовий масив «Кам'яний степ» і два лісових масиви, приурочені до давніх річкових терас: Хренівський із сосно- вими лісами і Шипів із широколистя- ними. Всі три масиви були типовими, що дозволяло проводити порівняльні дослідження ґрунтів і материнських порід під степовою і лісовою рослин- ністю. Друга ділянка – Старобільська – була обрана на вододілі річок Деркул і Комишна, в Старобільському повіті Харківської губернії. Ця ділянка була протилежністю першій, проте теж ду- же типова для степу, хоч і містилася дещо далі на південь. Тут також пла- нувались експериментальні посадки лісу і їх детальне, всебічне вивчення, дослідження ґрунтів і метеорологічні спостереження за самою широкою програмою. Третя дослідна ділянка, ще далі на південь, знаходилась на узбе- режжі Азовського моря. Вона була ви- значена в межах Велико- Анадольського степового лісництва, створеного в 1845 р. лісівником В.Є. Граффом, і являла собою єдиний шту- чно створений ліс у сухому степу. На цій ділянці було дуже зручно вивчати клімат і захисні властивості середови- ща відносно посівів зернових культур. Площа кожної ділянки досягала 500 га. Співробітниками «Особливої екс- педиції» і безпосередніми помічника- ми В.В. Докучаєва були: М.М. Сибір- цев, К.Д. Глінка, Г.М. Висоцький, П.А. Земятченський, П.В. Отоцький, Г.І. Танфільєв, К.Є. Собіневський, К.П. Юницький та ін. Більшість із них брала участь у роботі Полтавської експеди- ції. Після добору співробітників В.В. Докучаєв розподілив їх по ділянках: ге- ологом-грунтознавцем Хренівської був призначений К.Д. Глінка, Старобільсь- кої – П.О. Видрін, Велико- Анадольської – П.А. Земятченський. Метеорологічними дослідженнями ке- рував М.І. Адамов, ботанічні проводив Г.І. Танфільєв, зоологічні – О.О. Силан- тьєв. Керівником лісокультурних робіт був О.І. Ковальов. Хренівською ділян- кою завідував К.Е. Собіневський, Ста- робільською – К.П. Юницький, Велико- Анадольську очолив Г.М. Висоцький. Те, що кожною з ділянок завідував лісі- вник, підкреслювало пріоритет лісівни- цьких досліджень експедиції. Влітку 1892 р. на всіх ділянках розпочались роботи. Перша частина ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 52 робіт експедиції, що передбачала ви- вчення природно-історичних умов, бу- ла виконана до початку 1894 р. В тому ж році почалося створення на ділянках експериментальних полів. Полезахисні смуги насаджувались починаючи з 1892–1893 рр. В.В. Докучаєв знову і знову об'їжджав степи, вивчав взаємо- відношення лісу і степу в природних умовах, визначав, які породи дерев краще ростуть на тих чи інших ґрун- тах. Експериментальні лісові посадки могли дати відповідь на це запитання ще не скоро, але в природних степових лісах її можна було знайти набагато швидше. Ученому вдалося встановити породи дерев, найбільш пристосовані до степових умов. Він писав: «На узліс- сях степового лісу найкраще ростуть: терен, яблуня, груша, жостір, татарсь- кий клен, берест і дуб; такі ж породи і берест зустрічаються найближче до со- лонцюватих галявин» [14, с. 113–114]. На основі цих спостережень, а також аналізуючи дані, зібрані його учнями, В.В. Докучаєв склав перелік найбільш витривалих порід для степу. У цьому списку на першому місці стоять дуб і берест, на другому – яблуня і груша. В.В. Докучаєв був твердо переко- наний в тому, що степове сільське гос- подарство повинно базуватися на пок- ращенні водного режиму за допомогою полезахисного лісорозведення. Лісос- муги будуть захищати поля від пило- вих бур і сприяти накопиченню вологи в ґрунтах. При вивченні лісових наса- джень у Велико-Анадолі було виявле- но, що їх стан дещо погіршився. Це явище обговорювалось восени 1894 р. на Ґрунтовій комісії Вільного економі- чного товариства під головуванням В.В. Докучаєва. Воно не отримало од- нозначного пояснення, проте вже тоді В.В. Докучаєв і Г.М. Висоцький дійш- ли висновку, що насадження лісів у степу великими масивами неможливе внаслідок поганого вологозабезпечен- ня, що особливо шкодить деревам по досягненні ними старшого віку. Вели- кого розмаху набули роботи на ділянці «Кам'яний степ» у Воронезькій губер- нії. Тут на площі 125 га були закладені лісові смуги, а в балці «Озерки» спо- руджена мережа ставків і водойм. Особлива програма була розроб- лена В.В. Докучаєвим спільно з О.О. Ізмаїльським, Г.І. Танфільєвим і А.М. Красновим для Старобільської (Дер- кульської) ділянки. Зокрема, передба- чалось звернути увагу на те, як впли- вають польові культури на ґрунти ці- линних степів. Планувалось і тут за- класти полезахисні смуги на площі близько 100 га. Окрім того, В.В. Доку- чаєв порушив питання про створення заповідної ділянки цілинного степу з ковилою і характерними чагарниками: дерезою, вишнею та степовим мигда- лем. Було визначено місце для запові- дника – на Деркульській ділянці поб- лизу одноіменного кінного заводу. Проте організувати його В.В. Докучаєв не встиг через хворобу, і ця ідея не бу- ла втілена в життя. В 1896 р. спеціальна ревізійна ко- місія Лісового департаменту перевіря- ла діяльність експедиції. Результати роботи були визнані блискучими. Звіти «Особливої експедиції» під назвою «Труды экспедиции снаряжённой Лес- ным департаментом под руководством профессора В.В. Докучаева» (18 випу- сків) були опубліковані в 1894–1898 рр. під редакцією В.В. Докучаєва. «Особлива експедиція» В.В. До- кучаєва відіграла важливу роль у спра- ві боротьби із посухою, і по суті стала родоначальницею докучаєвських засо- бів боротьби з цим лихом, перш за все, за допомогою лісорозведення. Праці експедиції завдяки глибокому і всебіч- ному висвітленні природних умов по- сушливих територій і розробці практи- чних заходів боротьби із посухами на- були вагомого історичного і науково- методичного значення. У 1898 р. вчений зайнявся ви- вченням ґрунтів Бессарабії і Кавказу, де спостерігав зміни ґрунтового пок- риву в залежності від висоти і встано- вив закон вертикальної зональності. У ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 53 1899 р. – відвідав Кавказ і Закаспійсь- ку область, де обстежив знамениті ре- петикські гіпси. Результатом Кавка- зьких експедицій В.В. Докучаєва було складання ним першої ґрунтової карти Кавказу і завершення вчення про зона- льність природи концепцією про висо- тну зональність ґрунтів і природних умов. Підсумком стала праця «К уче- нию о зонах природы. Горизонтальные и вертикальные почвенные зоны» [15]. Наукові дослідження В.В. Доку- чаєва були тісно пов’язані з нагальни- ми проблемами практики. Він став но- ватором в організації особливих ком- плексних експедицій «по оцінюванню земель». Стикаючись з різноманітними запитами практики сільського госпо- дарства, в ті часи безсилого в боротьбі з посухами і неврожаями, В.В. Докуча- єв виступив як пропагандист цілеспря- мованого і комплексного впливу на природу, організатор дослідних стан- цій, ентузіаст полезахисного лісороз- ведення та закріплення ярів. Учений підкреслював, що сучасне йому приро- дознавство вивчало переважно окремі тіла – мінерали, гірські породи, росли- ни, тварин або окремі явища, що від- буваються в землі, воді і повітрі. Але поки ще не вивчалися їх (тіл і явищ) співвідношення, «та генетичний, віко- вічний і завжди закономірний зв'язок, який існує між силами, тілами і яви- щами, між мертвою і живою приро- дою... А між тим, саме ці співвідно- шення, ці закономірні взаємодії і скла- дають... кращу і вищу принадність природознавства» [16]. Наукові ідеї вченого вплинули на подальший роз- виток лісознавства, основ меліорації, гідрогеології, динамічної геології та багатьох інших природничих наук. ЛІТЕРАТУРА 1. Вільямс В.Р. Значення праць В.В. Докучаєва в розвитку ґрунтознавства / Докучаєв В.В. Російський чорнозем. – Київ; Харків: Держ. вид-во сільськогоспод. л-ри УРСР, 1952. – С. 9–17. 2. Морозов Г.Ф. Значение работ В.В. Докучаева для лесоводства / Г.Ф. Морозов // Почво- ведение. – 1903. – № 4. – С. 415–421. 3. Вернадский В. И. Страница из истории почвоведения: (Памяти В. В. Докучаева) / В.И. Вернадский // Научное слово. – 1904. – С. 5–26. 4. Квасников В. В. Василий Васильевич Докучаев: Очерк о жизни и научной деятельно- сти / В.В. Квасников. – Воронеж: Обл. книгоиздат., 1951. – 60 с. 5. Полынов Б. Б. Василий Васильевич Докучаев: Очерк жизни и творчества: монография / Б.Б. Полынов, И.А. Крупенников, Л.А. Крупенников. – М.: Изд-во АН СССР, 1956. – 278 c. 6. Кирьянов Г. Ф. Василий Васильевич Докучаев. 1846–1903 / Г.Ф. Кирьянов. – М.: Нау- ка, 1966. – 291 с. (Научно-биографическая сер.). 7. Зонн С.В. Василий Васильевич Докучаев (1846–1903гг.) / С.В. Зонн. – М.: Наука, 1991. – 221 с. 8. Соболев С.С. Докучаев В.В. и создание «Русского чернозема» / В. Докучаев. Русский чернозем. – М.: Сельхозгиз, 1952. – С. 16–58. 9. Докучаев В.В. Соч. – В. 9 т. – Т. 7. Статьи и доклады. Популярные лекции. – М.: Изд- во АН СССР, 1953. – 504 с. 10. Докучаєв В.В. Наші степи колись і тепер / В.В. Докучаєв. – Київ; Харків: Держ. вид-во сільскогосп. л-ри УРСР, 1949. – 140 с. 11. Докучаев В.В. Соч. – В. 9 т. – Т. 3. Русский чернозем. – М., Л.: Изд-во АН СССР, 1949. – 622 с. 12. Докучаев В.В. Соч.: В 9 т. / Изд-во АН СССР. - М., 1951. - Т. 6 : Преобразование при- роды степей: Отзыв о труде И. Палимпсестова: «Степи юга России были ли искони веков степя- ми и возможно ли облесить их ?». – С. 239–245. 13. Докучаев В.В. Избр. соч. – В. 3 т. – Т. 2. Труды по геологии и сельскому хозяйству. – М.: Сельхозгиз, 1949. – 426 с. 14. Каталог почвенной коллекции проф. В.В. Докучаева и его учеников. – СПб, 1896. – 166 с. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 54 15. Докучаев В. В. К учению о зонах природы. Горизонтальные и вертикальные почвенные зоны / В.В. Докучаєв. – СПб., 1898. – 28 с. 16. Ефремов Ю.К. Висилий Васильевич Докучаев как географ / Ю.К. Ефремов // Отечест- венные физико-географы и путешественники. – Москва: Государственное учебно- педагогическое изд-во мин-ва просвещения РСФСР, 1959. – С. 450–462. Гармасар В.Г. Значение научных «докучаевских» экспедиций в истории раз- вития современного природоведения. В статье рассматриваются научные дости- жения выдающегося ученого Докучаева В.В., основателя современного почвоведения и комплексного исследования природы. Ключевые слова: Докучаев В.В., научные экспедиции, почвоведение, лесоразведе- ния, борьба с засухой, чернозем. Harmasar V.G. The significance of scientific "Duchachev" expeditions in the history of the development of contemporary natural science. The article deals with the scientific achievements of the outstanding scientist Dokuchayev V., the founder of modern scientific soil science and the complex study of nature. Keywords: Dokuchayev V., scientific expeditions, soil science, forestry, struggle against drought, chernozem. УДК 347.001(091) ПРАВА НЕЗАКОННОНАРОДЖЕНИХ У НАУКОВИХ ПРАЦЯХ О.І. ЗАГОРОВСЬКОГО (1849–1919) Пилипчук О.О. (Державний університет інфраструктури та технологій, м. Київ) У статті проаналізовано наукову спадщину українського вченого-юриста, члена Київського юридичного товариства О.І. Загоровського, і відображено внесок його на- укової діяльності у розвиток сімейного права у Російській імперії, зокрема, у вирішен- ня питання про права незаконнонароджених дітей. Показано значення французького цивільного кодексу «Code civil» для європейсько- го і вітчизняного цивільного права. Висвітлено історію розвитку прав незаконнона- роджених дітей у світі і особливо у Європі. Ключові слова: юриспруденція, О.Ї. Загоровський, права незаконнонароджених, цивільне право, Code civil. Взаємовідносини чоловіка і жін- ки були одними із перших соціальних стосунків в історії, які стали регулю- ватись правом. З цього приводу відо- мий український вчений, юрист Олек- сандр Іванович Загоровський писав: «Закон рано створив для цього союзу відмінну форму, взяв його під свою опіку, дав йому особливі права і виді- лив, таким чином, цей формальний союз як свій, як законний, з низки про- стих неформальних, незаконних сою- зів чоловіка і жінки» [1, C.1]. Термін «незаконнонароджені ді- ти» має свою історію в цивільному за- конодавстві європейських країн. Їх на- зивали по-різному: і «позашлюбні», і «природні», але в результаті усі зупи- нились на «незаконнонароджених». І хоча з точки зору природного права (людина має невід’ємне право на жит- тя) усі діти є законними, у той самий час цивільні права дитини у ХІХ ст.

Значення наукових «докучаєвських» експедицій в історії розвитку сучасного природознавства

Institution

Ähnliche Einträge