Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського

У статті проаналізовано наукову спадщину українського вченого-юриста, члена Київського юридичного товариства О.І. Загоровського, і відображено внесок його наукової діяльності у розвиток сімейного права у Російській імперії, зокрема, у вирішення питання про права незаконнонароджених дітей. Показано...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Пилипчук, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2018
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Видатні науковці та інженери
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163518
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського / О.О. Пилипчук // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 2. — С. 54-65. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-163518
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1635182020-02-02T01:25:45Z Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського Пилипчук, О.О. Видатні науковці та інженери У статті проаналізовано наукову спадщину українського вченого-юриста, члена Київського юридичного товариства О.І. Загоровського, і відображено внесок його наукової діяльності у розвиток сімейного права у Російській імперії, зокрема, у вирішення питання про права незаконнонароджених дітей. Показано значення французького цивільного кодексу «Code civil» для європейського і вітчизняного цивільного права. Висвітлено історію розвитку прав незаконнонароджених дітей у світі і особливо у Європі. The article was aimed to analyze the scientific heritage of Ukrainian scientific lawyer, the member of Kyiv Law Society of O.I.Zagorovskogo and his contribution to the scientific research in the sphere of development of Family Law in the Russian Empire is being demonstrated, in particular, according to the solving of the matter concerning illegitimates. В статье проанализировано научное наследие украинского ученого-юриста, члена Киевского юридического общества А.И. Загоровского и отражен вклад его научной деятельности в развитие семейного права в Российской империи, в том числе в решение вопроса о правах незаконнорожденных детей. Показано значение французского гражданского кодекса «Code civil» для европейского и отечественного гражданского права. Отражена история развития прав незаконнорожденных детей в мире и особенно в Европе. 2018 Article Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського / О.О. Пилипчук // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 2. — С. 54-65. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163518 347.001(091) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Пилипчук, О.О. Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського Питання історії науки і техніки
description	У статті проаналізовано наукову спадщину українського вченого-юриста, члена Київського юридичного товариства О.І. Загоровського, і відображено внесок його наукової діяльності у розвиток сімейного права у Російській імперії, зокрема, у вирішення питання про права незаконнонароджених дітей. Показано значення французького цивільного кодексу «Code civil» для європейського і вітчизняного цивільного права. Висвітлено історію розвитку прав незаконнонароджених дітей у світі і особливо у Європі.
format	Article
author	Пилипчук, О.О.
author_facet	Пилипчук, О.О.
author_sort	Пилипчук, О.О.
title	Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського
title_short	Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського
title_full	Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського
title_fullStr	Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського
title_full_unstemmed	Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського
title_sort	права незаконнонароджених у наукових працях о.і. загоровського
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2018
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163518
citation_txt	Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського / О.О. Пилипчук // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 2. — С. 54-65. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT pilipčukoo pravanezakonnonarodženihunaukovihpracâhoízagorovsʹkogo
first_indexed	2025-07-14T16:03:30Z
last_indexed	2025-07-14T16:03:30Z
_version_	1837638888636547072
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 54 15. Докучаев В. В. К учению о зонах природы. Горизонтальные и вертикальные почвенные зоны / В.В. Докучаєв. – СПб., 1898. – 28 с. 16. Ефремов Ю.К. Висилий Васильевич Докучаев как географ / Ю.К. Ефремов // Отечест- венные физико-географы и путешественники. – Москва: Государственное учебно- педагогическое изд-во мин-ва просвещения РСФСР, 1959. – С. 450–462. Гармасар В.Г. Значение научных «докучаевских» экспедиций в истории раз- вития современного природоведения. В статье рассматриваются научные дости- жения выдающегося ученого Докучаева В.В., основателя современного почвоведения и комплексного исследования природы. Ключевые слова: Докучаев В.В., научные экспедиции, почвоведение, лесоразведе- ния, борьба с засухой, чернозем. Harmasar V.G. The significance of scientific "Duchachev" expeditions in the history of the development of contemporary natural science. The article deals with the scientific achievements of the outstanding scientist Dokuchayev V., the founder of modern scientific soil science and the complex study of nature. Keywords: Dokuchayev V., scientific expeditions, soil science, forestry, struggle against drought, chernozem. УДК 347.001(091) ПРАВА НЕЗАКОННОНАРОДЖЕНИХ У НАУКОВИХ ПРАЦЯХ О.І. ЗАГОРОВСЬКОГО (1849–1919) Пилипчук О.О. (Державний університет інфраструктури та технологій, м. Київ) У статті проаналізовано наукову спадщину українського вченого-юриста, члена Київського юридичного товариства О.І. Загоровського, і відображено внесок його на- укової діяльності у розвиток сімейного права у Російській імперії, зокрема, у вирішен- ня питання про права незаконнонароджених дітей. Показано значення французького цивільного кодексу «Code civil» для європейсько- го і вітчизняного цивільного права. Висвітлено історію розвитку прав незаконнона- роджених дітей у світі і особливо у Європі. Ключові слова: юриспруденція, О.Ї. Загоровський, права незаконнонароджених, цивільне право, Code civil. Взаємовідносини чоловіка і жін- ки були одними із перших соціальних стосунків в історії, які стали регулю- ватись правом. З цього приводу відо- мий український вчений, юрист Олек- сандр Іванович Загоровський писав: «Закон рано створив для цього союзу відмінну форму, взяв його під свою опіку, дав йому особливі права і виді- лив, таким чином, цей формальний союз як свій, як законний, з низки про- стих неформальних, незаконних сою- зів чоловіка і жінки» [1, C.1]. Термін «незаконнонароджені ді- ти» має свою історію в цивільному за- конодавстві європейських країн. Їх на- зивали по-різному: і «позашлюбні», і «природні», але в результаті усі зупи- нились на «незаконнонароджених». І хоча з точки зору природного права (людина має невід’ємне право на жит- тя) усі діти є законними, у той самий час цивільні права дитини у ХІХ ст. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 55 були напряму пов’язані із шлюбом, а шлюб, як відомо, є справа законна. Незаконнонароджені діти були, на жаль, нормою для тогочасного євро- пейського суспільства. Життя і доля таких дітей були дуже невтішними. Вони нерідко помирали в ранньому ві- ці, ставали жертвами злочинів або самі скоювали злочини, потрапляли у вихо- вні будинки. І звідси велика кількість проблем і прецедентів, яка спричинила необхідність закріплення деяких прав таких дітей на законодавчому рівні [2]. У даній публікації ми розглянемо наукову спадщину Олександра Івано- вича Загоровського як видатного укра- їнського вченого, члена Київського юридичного товариства, і зупинимося на окремих правових положеннях сто- совно незаконнонароджених, побачи- мо, як вчений це питання розглянув у Французькому цивільному кодексі і з’ясуємо вплив його наукової діяльно- сті на зміни вітчизняного законодав- ства з даного питання. У 1804 р., після Великої францу- зької революції, у Франції з’явився Code civil (цивільний кодекс). Його бу- ло прийнято за ініціативою першого консула Французької республіки На- полеона Бонапарта, тому його ще на- зивають «Кодексом Наполеона». Він складався з 3-х книг і містив норми цивільного, спадкового, сімейного, майнового права, а також норми про статус фізичних осіб, про речі і про зо- бов’язання. Він став таким популяр- ним, в першу чергу через активну зов- нішньополітичну діяльність Наполео- на, що в наступні роки його було при- йнято в значній частині західної Німе- ччини, в Царстві Польському, в Бель- гії, Люксембурзі, Баварії, Нідерландах, на Сицилії та інших регіонах Європи. З часом, у ХІХ – ХХ ст. на основі його нормативно-правових положень або за його прикладом було створено цивіль- ні кодекси багатьох кран Північної і Південної Америки, Азії та Африки (Чилі, Італія, Канада, Іспанія, Єгипет, Швейцарія, Аргентина, Уругвай, Пуер- то-Ріко, Лівія, Катар, Ірак, Йорданія, Бразилія, Мексика, Перу, Китай та ін- ші). Загалом, до середини ХХ ст., нор- ми «Кодексу Наполеона» використо- вувалися більш як в 70 країнах світу. Це пояснювалось як політичними при- чинами (адже Франція володіла знач- ною кількістю колоній), так і високою і впливовою французькою культурою. Крім того, «Кодекс Наполеона» мав ще й такий великий авторитет завдяки прогресивним нормам і високому юри- дичному рівню, тому прекрасно підхо- див для правового регулювання еко- номічних відносин у більшості буржу- азних країн. Із відповідними змінами він діє у Франції й донині [3]. В Російській імперії положення Code civil вперше було використано М.М. Сперанським у проекті цивільно- го укладення в 1808 році. Сучасники зазначають, що структура і низка норм російського кодексу були дуже подібні до французького. Але Державна Рада, на засіданнях якої протягом 1810–12 рр. відбулось 43 засідання з обгово- рення даного питання, врешті решт це цивільне укладення в дію не ввела. В першу чергу, це було продиктовано через тогочасну політичну опалу М.М. Сперанського. І тільки наприкінці ХІХ ст., коли йшла робота над новим прое- ктом цивільного кодексу Російської імперії, Code civil відіграв свою роль. Цей процес було розпочато імпе- ратором Олександром ІІІ у 1882 році. Уся соціально-політична ситуація в країні підійшла до того моменту, коли потрібно було провадити відповідні зміни. Реформи імператора Олександра ІІ дали свої результати. В країні актив- но розвивались капіталістичні відно- сини. З’явилась низка правовідносин, які вимагали свого активного регулю- вання, а Звід законів Російської імперії з ними вже не справлявся. Тому було прийнято рішення про створення Циві- льного укладення Російської імперії, яке мало б містити принципово нові норми цивільного законодавства [4]. Звичайно, що в даний час поло- ження Code civil детально розгляда- лись на засіданнях юридичних факуль- тетів і наукових товариств. Взагалі ознайомлення з європейським законо- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 56 давством, на той час, було досить по- ширеною практикою. Так, у 1879 р. науковому співтовариству Київського університету Св. Володимира було представлено наукову працю молодого вченого-юриста, випускника Київсько- го університету, спеціаліста з сімейно- го права О.І. Загоровського «Незакон- нонароджені за Саксонським і Францу- зьким цивільним кодексом у зв’язку з принциповим рішенням питання про незаконнонароджених взагалі» (1879), яка звернула на себе увагу вчених Ки- ївського юридичного товариства через вже давно назріле питання прав неза- коннонароджених дітей. Цю роботу вчений розпочав у 1876 р., коли рішенням Ради Універси- тету Св. Володимира його було відря- джено до Європи на стажування на два роки, де він вивчав цивільне законо- давство. Пізніше ця праця стане його магістерською дисертацією, а також однією із перших вітчизняних фунда- ментальних праць з сімейного права. Вона принесе йому, рішенням юриди- чного факультету, ступінь магістра ци- вільного права і посаду приват-доцента по кафедрі цивільного права Київсько- го університету. А після захисту док- торської дисертації «Про розлучення в російському праві» у 1886 р. його було обрано членом Київського юридичного товариства [5]. Пізніше Олександр Іванович опу- блікував ще й фундаментальну моног- рафію «Курс сімейного права» (1902) – свою найголовнішу наукову працю, яка стала першим посібником для юридичних факультетів університетів з сімейного права, і в якій добра третина матеріалу присвячена питанням неза- коннонароджених дітей. Але повернемось до першого джерела його досліджень. В першу чергу, у науковій праці «Незаконнона- роджені за Саксонським і Французь- ким цивільним кодексом у зв’язку з принциповим рішенням питання про незаконнонароджених взагалі» Олек- сандр Іванович представив детальний історичний огляд прав незаконнона- роджених у світі загалом і у Російсь- кій імперії зокрема, а також детально описав закордонне законодавство з даного питання. Історично так склалось, що до ХІХ ст. тільки ті діти, які народжува- лись в законних шлюбах, були пред- метом піклування законодавства, а доля незаконнонароджених була дуже невтішною, нерідко вони не мали ні- яких прав на спадок, не користувались захистом закону, а в деяких випадках були предметом його переслідування. Тільки у ХІХ ст., коли в галузі сімей- ного права став набирати сили прин- цип загального рівноправ’я, доля неза- коннонароджених дітей стала покра- щуватись. Для них у системі законо- давства стали відводити особливе мі- сце, яке гарантувало їм певну частку сімейних прав. Треба зазначити, що в багатьох країнах цей принцип завжди був дуже важливим, адже він є постулатом де- мократії і класичного лібералізму, згі- дно якого усі громадяни країни є рів- ними перед законом. Порушення дано- го принципу називається дискриміна- цією. Одразу зазначимо, що в сучасній Україні цей принцип прописаний у Ст. 24 Конституції України: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, полі- тичних, релігійних та інших переко- нань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Стосовно дітей, народже- них не у шлюбі, Конституція України у Ст. 52 говорить наступне «Діти рівні у своїх правах незалежно від похо- дження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним» [6]. Історія інституту незаконнонаро- джених дітей бере початок багато сто- літь назад і пов’язана зі шлюбом, а та- кож з такими двома поняттями соціа- льних відносин чоловіка і жінки, як полігамія і моногамія. На Сході, наприклад, у стосунках чоловіків і жінок переважала поліга- мія, власне як і в наші часи, через що ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 57 такої великої різниці між законно– і незаконнонародженими дітьми не іс- нувало. Звичайно, коли шлюб є союзом чоловіка не з однією жінкою, а з декі- лькома, тоді співжиття поза шлюбом не може бути таким різким порушен- ням його, як в першому випадку. Звід- си і результат порушення – незаконно- народжені діти. У східних країнах згадки про не- законнонароджених дітей спочатку зу- стрічаються в Індії, в книзі законів Ману – давньоіндійській збірці право- вих норм, яка сформувалась протягом періоду ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н. ери. Права незаконнонароджених дітей ре- гулювались відповідно до тієї касти, в якій вони народились. В давньому Китаї взагалі не було різниці між законними і незаконнона- родженими дітьми. Тільки перевага рангу і почестей переходила на стар- шого сина головної дружини помер- лого. У євреїв законодавча книга Талмуд визнавала рівноправ’я усіх ді- тей, не звертаючи уваги на те, хто їх мати. Тільки діти іноземок і рабинь не мали права на спадок. У давньому Єгипті також зустрічаються згадки про рівноправ’я законно- і незаконно- народжених дітей. Для Персії є відомою збірка Авес- та, яку ще називали свого часу Зенда- веста, – священне писання зороастриз- му, яке, згідно історії, було написано Заратустрою, а для арабських народів – Коран, який було написано у VІІ ст. н. ери. В них також було прописано рів- ність прав законно– і незаконнонаро- джених дітей, але в них вже з’явились положення, які обмежували полігамію. Так, в Корані кількість дружин була обмежена чотирма, а в Авесті багато- женство дозволялось лише в тому ви- падку, коли від першої дружини не бу- ло дітей. А взагалі, із усіх відомих дав- ніх законодавств Сходу персидське бу- ло єдиним, яке несприятливо стави- лось до полігамії і більше прагнуло до моногамії [1]. В Римській імперії поняття «сім’я» було настільки фундаменталь- ним, що незаконнонародженому не бу- ло місця в сім’ ї. Не маючи батька, така дитина не підкорялась батьківській владі, а разом з тим не могла бути чле- ном сім’ ї. Незаконнонароджені діти мали велику соціальну ваду – вони бу- ли повністю безправними у такому по- нятті як «громадянство», тобто вони не були громадянами. Олександр Іванович писав, що ві- домі римські Закони ХІІ таблиць вста- новлювали три види спадкоємців, але жодний з них не стосувався незакон- нонароджених. Те саме стосувалось і матері, яка не перебувала у шлюбі, – незаконнонароджені діти не мали пра- ва на спадкування її майна. Дуже шви- дко в Римі було визначено, що такі, досить суворі, закони не відповідали реаліям дійсності. Тому з часом у т. зв. третю лінію спорідненості було поста- влено кровних родичів померлого, що дало можливість незаконнонародже- ним отримувати хоч якусь спадщину, особливо якщо в перших двох лініях спадкоємців не було. Пізніше, у проце- сі спадкування після матері, в першу лінію спорідненості входили її діти, навіть незаконнонароджені, а вже по- тім усі інші родичі. У 306 р. н.е. до влади в Римській імперії прийшов імператор Костянтин Великий, після чого почався період значних змін. Саме він зробив христи- янство панівною релігією, у 330 р. пе- ревів столицю Римської імперії з Риму до Константинополя, а також організу- вав новий державний устрій. У цей період в країні було дуже поширено таке поняття, як конкубінат – співжит- тя неодруженої жінки низького соціа- льного стану з чоловіком (в чомусь по- дібно до сучасного громадянського шлюбу). І за Костянтина Великого конкубінат став тим видом стосунків, до якого закон ставився недоброзичли- во. Звичайно, діти від таких стосунків не мали ніяких прав, зокрема права спадкування. З приходом до влади у 527 в. віза- нтійського імператора Юстиніана І становище незаконнонароджених дітей принципово змінилось. Саме він допу- стив незаконнонароджених дітей до ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 58 спадкування. Якщо після чоловіка не залишалось ані дітей, ані дружини, не- законнонароджена дитина разом із своєю матір’ю мали право отримати 1/6 від спадку, в протилежному випад- ку вони мали право на аліменти. Піз- ніше імператор пішов ще далі – неза- коннонароджена дитина могла успад- кувати половину майна свого батька, а у випадку, коли більше, окрім неї, не було ніяких інших родичів, то й увесь спадок. За наявності законної дружини і дітей, незаконнонароджені діти отри- мували ½ від спадку. Цікавою була ситуація з даруван- ням майна. Незаконнонароджені діти мали право отримувати від батька які завгодно подарунки у будь-якій кіль- кості. А от мати не мала права щось дарувати чи заповідати своїй незакон- нонародженій дитині. Усі ці права і можливості стосу- вались лише дітей конкубіни, але ж були ще й інші незаконнонароджені діти, які цих прав не мали. Конкубінат і надалі був дуже поширеним у Римсь- кій імперії видом співжиття чоловіка і жінки. Він був законним у воїнів, а та- кож у тому випадку, коли неможливо було укласти законний шлюб (напри- клад, союз сенатора і акторки). У Середньовічній Європі він став ще більше популярний, зокрема, у се- лян через те, що не було обов’язку брати церковний шлюб. Це зо- бов’язання з’явилось лише у ХVІІІ столітті. Натомість у вищих верствах населення офіційному шлюбу приділя- лось велике значення, адже за його до- помогою можна було вирішувати бага- то політичних, соціальних і фінансо- вих питань [7, С. 353–355]. В Європі із введенням християнс- тва і розповсюдженням його впливу, церква взяла під свій контроль шлюб. Тому конкубінат вона не схвалювала. Але боролась з ним довго. В першу чергу, новостворене канонічне право розділило усіх незаконнонароджених дітей на дві категорії: 1. Ті, що народились від стосун- ків, де чоловік і жінка могли укласти шлюб. 2. Ті, що народились від стосун- ків, де чоловік і жінка не могли уклас- ти шлюб (адюльтер, кровозмішення, зв’язок з духовною особою). Усі ці діти були позбавлені права спадкування, а в 9 ст. н.е. для них ста- ли з’являтись обмеження в соціально- му стані. Наприклад, вони не мали права отримувати церковний сан або посаду. Але разом з тим було встано- влено нові способи розширення їх правоздатності (дозвіл папи, узако- нення). Однак і цей факт стосувався лише незаконнонароджених дітей першої категорії. У Київській Русі існувало багато- женство і наложництво, тому важко було розділяти законних і незаконно- народжених дітей. Як свідчить історія, незаконнонародженість не була пере- шкодою до княжого престолу. Прикла- дом цього факту є князь київський Во- лодимир Великий, який був сином ве- ликого князя Святослава і рабині Ма- луші. До введення християнства нерід- ко незаконнонароджені діти отримува- ли права законних. Але й після хре- щення Русі процес цього розділення відбувався досить поступово. Захист інтересів законних дітей і розмежуван- ня їх з незаконнонародженими взяла на себе церква. Взагалі церква тривалий час, до Петра І, регулювала усі аспекти сімейного права. Як писав відомий вітчизняний вчений-правознавець, професор Київ- ського університету, К.А. Неволін: «Релігія має вплив, більш менш прямий, на всі галузі цивільного правознавства. Але особливо очевидним чином вона виявляє свій вплив в законах про сім’ю. Для неї у високій мірі важливий нале- жний устрій сімейного життя… Ця галузь життя людини потребує зако- нодавства, яке діятиме безпосередньо на серце і совість. Найважливіше в сі- мейних відносинах недосяжно для ци- вільного суду і законодавства. Любові, відданості та інших подібних почут- тів, які повинні відчувати один до од- ного члени сім’ ї, і без яких союз між ними знищився б в самому його існу- ванні, не можна ні визначити в кілько- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 59 сті наказів на певні дії, ні примусити цивільними заходами. Тому не дивно, що із зміною релігії народу і сім’я в нього створюється на інших началах і підставах» [8, С.45]. Стали з’являтись перші нормати- вно-правові акти у вигляді церковних статутів великих князів, наприклад Статут Володимира Мономаха 1113 р., у яких були прописані норми про шлюб, перелюбство і незаконнонаро- джених дітей. За Литовськими стату- тами 1529–1588 рр. незаконнонаро- джені і позашлюбні діти не мали жод- них прав на опіку і спадкування. В Соборному укладенні 1649 р. Росії незаконнонароджені не прирів- нювались до законних дітей. В ньому не існувало інституту узаконення неза- коннонароджених дітей. Крім того, во- но постановляло шукати і судити свя- тительським судом батьків такої дити- ни, а самих незаконнонароджених ді- тей страчувати. При Петрі І законодавство, що ре- гулювало права незаконнонароджених дітей, стало світським і перейшло від церкви до державної влади. При ньому вперше з’явився закон, який зо- бов’язував батька брати участь в житті своєї незаконнонародженої дитини. Її записували за матір’ю і закріпляли за тим місцем, де вона жила, а дитина від кріпосної матері записувались за її власником. На жінок дворянського роду ці правила не розповсюджува- лись. Позашлюбні діти таких жінок титули і спадок не отримували. Це було можливо у виняткових випад- ках, коли дозвіл було отримано від самого імператора. За часів імператриці Катерини ІІ, відомої своїми ліберальними погляда- ми наприкінці життя, влада потроху стала усвідомлювати безправний стан незаконнонароджених дітей. Стали з’являтись окремі законодавчі акти, згідно яких незаконнонароджені діти могли отримувати частково або повні- стю права законних дітей. Стали з’являтись перші прецеденти узако- нення дитини через шлюб її батьків. За імператора Олександра І цю норму було затверджено Державною думою. За його правління було здій- снено спробу легітимізувати неза- коннонароджених дітей в проекті Цивільного укладення 1814 року. Але, як відомо, реформи Олександра І поступово було згорнуто, тому да- ний нормативно-правовий акт в діло так і не вступив. За царювання імператора Миколи І дане питання отримало зворотній хід. Усі потурання, прийняті раніше, було скасовано. Ніякі прохання з приводу узаконення незаконнонароджених ді- тей більше не приймались. В епоху правління великого ре- форматора імператора Олександра ІІ у 1858 р. було розроблено Правила про розгляд клопотань про узаконення ді- тей, згідно яких розглядались прохан- ня про узаконення дітей в окремих ви- падках. На основі цих правил у 1860 р. було видано Наказ про узаконення на- роджених до шлюбу дітей або всинов- лення вихованців і приймаків. Цей на- каз хоч і увійшов до Зводу законів Ро- сійської імперії, але опублікованим не був. Його використовували лише в окремих випадках. Таким чином, влада намагалась, з одного боку, зберегти моральні устої суспільства, а з іншого допо- могти окремим, важливим для дер- жави, особам, що потрапили у скла- дну ситуацію [9]. У європейських народів в період Середньовіччя відбувалось пересліду- вання і заперечення нерівних шлюбів і незахищеність незаконнонароджених дітей. Таким чином, протягом багатьох століть благородний клас населення відстоював ці права з метою запобі- гання нерівним шлюбам і збереженню чистоти крові. Але представники різ- них класів все одно вступали в особис- ті і статеві стосунки і від цього наро- джувались незаконнонароджені діти. Для того, щоб якось врегулювати цю ситуацію, у ХІІІ ст. з’явився т. зв. морганатичний шлюб, який укладався між особами нерівного соціального стану, при якому чоловік або дружина ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 60 нижчого стану не отримували такого ж високого стану, як в другого з под- ружжя. Цей союз носив законний ха- рактер, але не мав таких наслідків, як звичайний шлюб. Дружина не поділяла суспільного стану чоловіка, а діти ли- ше мали право на те, що для них було призначено в шлюбному договорі. У французькому звичаєвому праві спочатку панував давньоніме- цький погляд на становище незакон- нонароджених, які не мали жодних прав. І в першу чергу, такі люди не мали цивільних прав. Зокрема, пра- цювало правило: незаконнонародже- ні діти не мали права на спадкування. Одночасно з цим незаконнонародже- ні мали право заповідати своє майно. Але у спадкуванні по закону усе майно незаконнонародженої людини переходило не до кровних спадкоєм- ців, а до тих осіб, які мали на це пра- во. До ХV ст. незаконнонароджені не мали ніяких публічних прав [1]. Після Французької революції 1789 р., коли найголовнішою цінністю було визначено природні права люди- ни, незаконнонароджені діти отримали приблизно ті ж самі права, що і закон- ні. Вони мали право спадкувати не тільки після батьків, а й після інших родичів. Але такі зміни відбувались поступово. Для того, щоб незаконнонародже- на дитина отримала свої права, хоча б один з батьків повинен був її визнати. Невизнаних незаконнонароджених ді- тей кодекс Наполеона взагалі не бачив. О.І. Загоровський зазначав, що Code civil визнавав три випадки, коли дитина, яка народилась в шлюбі, ви- знавалась незаконнонародженою: – коли було доведено фізичну неможливість статевих стосунків чо- ловіка і жінки; – коли було доведено зраду дружини; – коли мало місце розлучення. На підставі цього, незаконнона- родженими визнавались: – діти, які народились до шлюбу; – діти, які народились 300 днів потому після розлучення; – діти, які народились в шлюбі, але за 180 днів до його укладення; – діти, які народились в шлюбі після 180 днів після його укладання, але в тому випадку, коли буде дове- дена хоч одна з вище перелічених причин (адюльтер, розлучення, імпо- тенція). Для встановлення спорідненості незаконнонароджений мав представи- ти відповідні докази. Існувало три ви- ди таких доказів: 1. Письмові документи і приватні листи, які доводили існування інтим- них стосунків між батьками або факти піклування батька про новонароджену дитину, як про законну. 2. Фактичні – доведені факти, показання свідків. 3. Природні – вражаюча схожість дитини і батьків (на сьогодні для цього ми вже маємо тест ДНК). На підставі цих доказів суд прий- мав остаточне рішення у справі про встановлення батьківства. Але загалом уся доказова база Code civil була побу- дована таким чином, щоб довести за- конність народження дитини було б якомога складніше. Так він визнавав три види законного синівства: титул, права законно народженої дитини і свідчі показання [10]. На початку ХІХ ст. у Франції на- родження дитини підтверджувалось актом про народження. По досягненню дитиною повноліття вона отримувала паспорт. Незаконнонароджені діти отримували лише акт про народження, а у паспорті їм було відмовлено. Тіль- ки визнання батьками своєї незаконно- народженої дитини давало можливість отримати цивільну дієздатність. Дити- ну можна було визнати своєю як до народження, так і протягом усього її життя. Визнання було актом волевияв- лення і не мало зворотної дії, адже це впливало на долю тієї особи, яку ви- знавали. Визнання можна було здійс- нити до шлюбу, або воно зазначалось в акті про шлюб. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 61 Визнання незаконнонародженої дитини автоматично здійснювало її узаконення, що можна було зробити тільки одним шляхом – укладанням за- конного шлюбу. Незаконнонароджені діти, в такому випадку, ставали закон- ними, окрім дітей від перелюбства і кровозмішення. Незаконнонароджена дитина у якійсь мірі могла розшукувати своїх батьків. Але стосовно матері процес був настільки складним і вимагав стільки процесуальних дій, що був практично неможливим. Законода- вець настільки намагався зберегти недоторканість жіночої честі, що по- ступився для цього інтересами дити- ни. А розшукування батька взагалі заборонялось законом. До ХІХ ст. незаконнонароджені діти не мали жодних спадкових прав. Дореволюційне законодавство у Фран- ції приносило в жертву інтереси дити- ни заради інтересів громадського по- рядку. Після революції ситуація кар- динально змінилась. В Code civil було визначено, що незаконнонароджені ді- ти спадкували майже на тих самих правах, що і законні. Таким чином, но- ві закони жертвували суспільними ін- тересами заради інтересів дитини. Згідно Code civil отримати спад- щину могли тільки незаконнонародже- ні визнані діти. Але при цьому вони не були спадкоємцями, тобто не могли спадкувати майно за законом. Тільки за заповітом, або мали право вимагати спадщину від спадкоємців, на підставі доказів споріднення. Об’єм спадкових прав залежав не тільки від кількості і якості конкурентів, а ще й від того, чи отримували вони щось в подарунок при житті спадкодавця. Кодекс чітко визначав не тільки порядок спадку- вання незаконнонародженого, а й осіб, які спадкували після нього. Пе- рша черга спадкування – діти, друга – батьки незаконнонародженого, третя – брати і сестри. Стосовно батьківської влади, Code civil давав право батькам накла- дати виправні заходи на своїх дітей. Це – єдина норма з даного питання, закрі- плена у ньому. Але, виправні заходи припускали і право виховання, і право піклування про перші необхідні потре- би таких дітей. Безумовно, було визна- но, що тільки чоловіки могли скорис- туватись таким правом, адже як відо- мо, права жінки того часу взагалі були мізерні. Навіть якщо така жінка визна- вала своє материнство, від неї нічого не залежало. Крім того, законодавець вважав, що дати обом батькам однако- ву владу, – це дати привід для сварок. Тобто, «утримувачем батьківської влади має бути чоловік»[11, С.250]. Право виправлення було пропи- сано так широко у Code civil, що усі інші особисті права батьків мались на увазі самі собою, що і накладало на батьків не тільки право, а й обов’язок виховувати своїх незакон- нонароджених дітей. Вчений зазна- чав, що на той час в усіх цивільних кодексах не зустрічалось поняття ба- тьківської влади в сенсі римської pa- tria patestas, але був обов’язок бать- ків по відношенню до дітей, і влада ця була їм дана саме як засіб викону- вати цей обов’язок. Як бачимо, зако- нодавець, можна сказати, захищав, в певній мірі, права таких дітей. Цікавою була норма, яка стосува- лась обмеження батьківської влади стосовно незаконнонароджених дітей. Тобто суд, що досить важливо, пови- нен був тримати контроль над цією владою, яка могла проявлятись у двох випадках: – в особистих відносинах (право нагляду, право виховання, право ви- правлення і право давати дозвіл на шлюб); – в майнових правах (зокрема, спадкування). Право нагляду і виховання поля- гало в тому, що дитина не мала права залишати батьківський дім без дозво- лу батька. Крім того, без батьківської волі дитина не могла вибирати будь- який рід служби, вступати у чернецт- во. Виняток складало тільки бажання дитини, що досягла 20 років, без зго- ди батьків, вступати на військову службу волонтером. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 62 На той час право давати чи не да- вати згоду на шлюб було непорушним. Син до 25 років або донька до 21 року не могли укладати шлюб без згоди ба- тьків. Якщо батьки не могли домови- тись між собою, достатньо було згоди батька. Якщо незаконнонароджена ди- тина була визнаною, до неї застосову- вались такі ж самі правила. Цікавим є той факт, що діти, які досягли повно- ліття (чоловіки до 30 років, а жінки до 25), могли отримувати згоду батьків на шлюб за допомогою т. зв. шанобливого акта. Цей процес здійснювався через 2- х нотаріусів або одного нотаріуса та 2- х свідків, до трьох разів, кожного разу через місяць. І якщо після третього ак- ту батьки не давали згоди, то через мі- сяць шлюб можна було укласти не отримуючи згоди батьків. Після вказа- ного віку згоду питали лише раз. Окрім шлюбу, батьки незакон- нонароджених дітей мали право да- вати згоду ще й на всиновлення цієї дитини. Крім того, за досягненням незаконнонародженою дитиною 15 років, вони мали право її емансипу- вати, тобто надати їй повну діє– і правоздатність [12]. Як відомо, нерідко закон пишеть- ся із прецедентів. Так і в Code civil з’явилась заборона батькам користува- тись майном своїх незаконнонародже- них дітей, – т. зв. право узуфрукта – майнове право користування чужим майном з правом володіння доходами від нього, але з обов’язком зберігання його цілісності, цінності і господарсь- кого призначення. Законодавець поз- бавив батьків незаконнонароджених дітей цього права, адже узуфрукт на користь таких батьків став би заохо- ченням конкубіната. Тому, безумовно, право керування майном незаконнона- родженої дитини, згідно Code civil, ма- ли лише опікуни, призначеної для та- кої дитини законом. Нерідко такими опікунами ставали справжні батьки та- ких дітей [13]. У французькому законодавстві незаконнонароджена дитина мала пра- во носити прізвище того з батьків, який цю дитину визнав, хоча в Code civil не було статті щодо цього. Це бу- ла визнана наукою і практикою тради- ція. Те саме стосувалось і аліментів. Хоча закон також не містив жодного подібного зобов’язання стосовно неза- коннонароджених дітей, у практиці іс- нували зовсім інші звичаї і вважалось, що той з батьків, хто дитину визнав, ніс обов’язок сплати аліментів. І не тільки громадські традиції і наука так вважали, але й суди ґрунтувались у своїй діяльності на таких міркуваннях. Code civil створив суперечливу ситуацію і залишив утримання неза- коннонароджених дітей поза законом. Адже в ньому була прописана норма, у якій говорилось, що якщо один із под- ружжя визнавав свою незаконнонаро- джену дитину, то ця дитина не повин- на шкодити інтересам ні другого з по- дружжя, ні дітям, що народились у да- ному шлюбі. І якщо враховувати, що принципи французької демократії встановили принцип, згідно якого до- зволено все, що не заборонено зако- ном, то дане питання, можна сказати, залишалось відкритим і вирішувалось відповідно до кожного конкретного випадку. Законодавець не забороняв платити аліменти незаконнонародже- ній дитині, але й не накладав такого обв’язку на її батьків. Стосовно суми аліментів, закон говорив, що аліменти виділяються від- повідно до потреб дитини і майнових можливостей того, хто платить алімен- ти. А на практиці судді, зазвичай, ви- значали цю суму в такому ж розмірі, як і для законних дітей. Крім того, у зако- ні було закріплено норму, що у випад- ку, коли батьки незаконнонародженої дитини дали їй при житті професію або сплачували аліменти, після смерті ба- тьків такі діти вже не мали права пред’являти претензії до спадку. Ну і звичайно, незаконнонароджені діти були самі останні в черзі на спадок своїх батьків [14]. Окремою категорією незаконно- народжених були діти, що народились від від перелюбства і кровозмішення, що було дуже болючим для європейсь- кого суспільства ХІХ ст. питанням че- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 63 рез саму моральну природу тогочас- ного суспільства. Як зазначав О.І. Загоровський: «Із загальної маси незаконнонароджених, французьке за- конодавство виділяє, як особливу, ка- тегорію дітей від перелюбства і кро- возмішення. Це самі нелюбимі діти французького законодавця. Наро- дження дітей, яке є плодом перелюбс- тва або кровозмішення є чисте неща- стя для моралі. Тому не тільки не по- трібно зберігати будь-який слід існу- вання такого народження, але і було б бажано знищити будь-яку пам’ять про нього» [11, C.243–244]. В першу чергу, Code civil визна- чав, що визнання батьками такої неза- кононародженої дитини не робить її законною. Крім того, як таким дітям, так і третім особам заборонялось роз- шукувати своїх батьків. «Кодекс забо- роняє розшукувати батьків – перелю- бів і кровозмішувачів з міркувань гро- мадської пристойності. Він вважає, що виводити назовні це неподобство батьків – факт у вищій мірі деморалі- зуючого характеру» [Там само, C.246– 247]. Тому в ньому і не визнається будь-якого зв’язку між незаконнонаро- дженими дітьми і їх батьками. Такі ді- ти не мали ніяких спадкових прав. За- кон призначав їм лише аліменти. А по- рядок спадкування після них законом визначений не був. Як бачимо, європейське законо- давство, переважно в особі французь- кого цивільного кодексу, з питань не- законнонароджених дітей було досить двозначним, але воно було. І це голов- не. І як відомо, закон досить гнучке поняття і його можна трактувати по рі- зному, за можливості. Таким чином, дана наукова праця О.І. Загоровського досить детально ви- світлила для вітчизняних науковців і законотворців норми прогресивного європейського законодавства з питань незаконнонароджених дітей і розкрила багато невідомих аспектів, корисних для вітчизняного законодавства. Олександр Іванович написав дану наукову працю через 18 років після ві- дміни кріпосного права в Російській імперії і через 75 років після введення в дію «Кодексу Наполеона». Тому і на- голошував, що реформа законодавства у галузі сімейного права в Російській імперії була б не просто бажаною, а необхідною, адже проблеми незакон- нонароджених дітей та їх батьків ніяк не регулювались вітчизняним законо- давством, зокрема Зводом законів Ро- сійської імперії, на відміну від Західної Європи. Згідно Зводу законів батько не міг мати ніякого зв’язку із своєю незакон- нонародженою дитиною і навіть його добровільне визнання не могло випра- вити ситуацію. Звичайно, при такій си- туації незаконнонароджена дитина не мала права ні на спадщину, ні навіть на аліменти. З матір’ю Звід визнавав юридичний зв’язок з її незаконнонаро- дженою дитиною, але справа далі алі- ментів не йшла. Незаконнонароджені діти навіть не могли користуватись правом опіки, як діти-сироти, і тому не мали ніяких цивільних прав. Вони не могли наро- дитись людиною «благородного» стану і залишались із клеймом незаконнона- родженого навіть тоді, коли батьки од- ружувались. Їх не можна було прийма- ти на державну службу з отриманням чину і рангу. Формувався цілий про- шарок суспільства, зовсім цивільно не захищений і кинутий напризволяще. Такі люди були позбавлені навіть пуб- лічних прав, від чого в Західній Європі вже давно відмовились. О.І. Загоровський наголошував, що в той час, як законодавець в Росій- ській імперії усіляко захищав інтереси аристократії тим, що не визнавав іс- нування незаконнонароджених дітей, одночасно дивився крізь пальці на процвітання старих традицій і безкар- ність, коли поміщики і аристократи могли робити що їм заманеться із сво- їми кріпосними жінками, від чого на- роджувалось багато незаконнонаро- джених дітей. Таким чином, він зробив виснов- ки, що за прикладом провідного євро- пейського законодавства, зокрема французького, реформа сімейного ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 64 права у частині прав незаконнонаро- джених дітей мала містити такі поло- ження, а саме: – введення аліментарного обов’язку; – впровадження інституту ви- знання незаконнонародженої дитини, як способу констатації батьківства; – надання законності для такої дитини через шлюб її батьків; – встановлення обов’язкової опіки над незаконнонародженою дити- ною; – надання права спадкування майна такою дитиною хоча б за бать- ками; – відміну обмежень в публічних правах незаконнонароджених. Олександр Іванович був переко- наний, що таке реформування могло б принести тільки вигоду державы і ви- вести її на новий рівень соціально- правових відносин у сімейному праві [14, С.322–235]. На початку другої половини ХІХ ст. в Російській імперії, як вже зазна- чалось, узаконення незаконнонаро- дженої дитини було винятковим і здій- снювалось лише в окремих випадках. Про такий дозвіл усім бажаючим не могло й бути мови, законодавець за- значав, що «моральна розбещеність і попрання сімейних стосунків стали б неминучим наслідком надання такого права» [15, С.14]. Але юристи і науковці того часу постійно наголошували, що така забо- рона проблеми не вирішує, і стражда- ли від таких законів тільки діти, які зовсім не були винними у злочині, скоєному їх батьками. Більше всього незаконнонароджених дітей народжу- валось у жінок, які працювали прис- лугою, а також у жінок, що працюва- ли на фабриках і заводах. У 70-80 рр. ХІХ ст. це питання ак- тивно обговорювалось на засіданнях юридичних товариств, зокрема Київсь- кого, де всі вчені і представники зако- ну сходились в одному – права неза- коннонароджених дітей, зокрема спо- собів узаконення, питань опіки, утри- мання і спадкування, потрібно було за- кріплювати на законодавчому рівні. О.І. Загоровський був одним із яскра- вих представників такого співтоварис- тва, виступав на засіданнях вчених то- вариств, друкованих виданнях і у пре- сі. І вони таки добились свого своєю наполегливою діяльністю. В результаті, 12 березня 1891 р. Імператором Олександром ІІІ було пі- дписано закон Про узаконення і всино- влення дітей, який увійшов до Зводу законів Російської імперії окремим ро- зділом. Згідно цього закону дозволя- лось узаконювати тільки звичайних не- законнонароджених дітей шляхом ук- ладання шлюбу, виключення складали діти від перелюбства і кровозмішення. Процес узаконення відбувався через суд за клопотанням обов’язково обох батьків не пізніше одного року після шлюбу. Узаконення давало незаконно- народженим дітям такі ж самі права, які були у законних. У виключних ви- падках за окремим дозволом імперато- ра можна було узаконити дитину бать- кам, які з певних причин не змогли ук- ласти шлюб. У 1902 р. було прийнято закон, згідно якого можна було узако- нити дітей від перелюбства і кровоз- мішення. Усі ці норми були величез- ним проривом у вітчизняному законо- давстві [16]. Таким чином, О.І. Загоровський є відомим представником української науково-педагогічної юридичної інте- лігенції, наукова спадщина якого мала величезне значення у вирішенні соціа- льних питань, у даному випадку – прав незаконнонароджених дітей. Олек- сандр Іванович був яскравим предста- вником своєї сучасності, талановитим вченим і педагогом у сфері сімейного права, гарним прикладом того, як одна людина своєю наполегливою працею, науковими статтями і виступами в пре- сі, разом із своїми колегами і однодум- цями, змогла зрушити в місця величез- ну соціальну проблему і надати їй по- дальшого розвитку. Без перебільшення можна сказати, що завдяки таким людям, як О.І. Заго- ровський, ми на сьогодні маємо абсо- лютно рівні демократичні права у га- лузі сімейного права. І ми пишаємось тим, що ця людина була українським вченим, активним діячем Київського юридичного товариства. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 2 65 ЛІТЕРАТУРА 1. Загоровский А.И. Незаконнорожденные по саксонскому и французскому гражданским кодексам // Университетские известия. 1879. №1. С.1–27. 2. Зайцева С.В Факторы, оказывавшие влияние на рождение внебрачных детей в Россий- ской империи во второй половине ХІХ в. // Вестник Ленинградского государственного универ- ситета им. А.С. Пушкина. 2010. №4(2). С.144–152. 3. Арисов Н.Н. Французский гражданский кодекс 1804 года. М., 1972. 281 с. 4. Пилипчук О.О. Створення та розвиток юридичного факультету в університеті Святого Володимира у першій половині ХІХ століття / Емінак. 2017. Т.2, № 4 (20) (жовтень–грудень). С. 114–121. 5. Бачур Б.С. Забытые имена: Александр Иванович Загоровский (к 150-летию Одесского (Новороссийского) университета) // Правова держава. 2015. №19. С.8–12. 6. Конституція України. Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-вр 7. Загоровский А.И. Курс семейного права. Одесса, 1909. 564 с. 8. Неволін К.А. Полное собрание починений. Спб., 1857. Т.ІІІ: История российских граж- данских законов. Часть первая: Введение и книга первая о союзах семейственных. – 444 c. 9. Черкашина Н.В. Законодательная хроника о правовом положении нензаконнорожден- ных детей // Бизнес в законе. 2013. № 3. С. 7–11. 10. Загоровский А.И. Курс семейного права. Одесса, 1909. 554 с. 11. Загоровський А.И. Незаконнорожденные по саксонскому и французскому граждан- ским кодексам // Университетские известия. 1879. №4. С.242–283. 12. Загоровський А.И. Незаконнорожденные по саксонскому и французскому граждан- ским кодексам // Университетские известия. 1879. №3. С.129–164. 13. Дорн Л.Б. Об узуфрукте по римскому праву. Т.1. СПб., 1871. – 507 с. 14. Загоровський А.И. Незаконнорожденные по саксонскому и французскому граждан- ским кодексам // Университетские известия. 1879. №5. С.183–325. 15. Ляпидевский Н.П. О дополнени нашого действующего законодательства постановления- ми об узаконении и признании детей, рожденных вне брака. Москва, 1876. 220 с. 16. Зайцева С.В. Узаконение внебрачных детей в Российской империи в конце ХІХ– начале ХХ века // Вестник Ленинградского государственного университета им. А.С. Пушкина. 2010. №4(3). С.110–116. Pylypchuk O.O. The rights of illegitimates in the scientific works of O.I.Zagorovskiy (1849-1919). The article was aimed to analyze the scientific heritage of Ukrainian scientific lawyer, the member of Kyiv Law Society of O.I.Zagorovskogo and his contribution to the scientific research in the sphere of development of Family Law in the Russian Empire is being demonstrated, in particular, according to the solving of the matter concerning illegitimates. The value of the French «Code Civil» for European and Soviet Civil Law is present- ed. The evolution of development of the rights of illegitimates in the world, in particular, in Europe is highlighted. Key words: case-law, O.I.Zagorovskiy, the rights of illegitimates, Civil Law, Code Civil. Пилипчук О.О. Права незаконнорожденных в научных трудах А.И. Заго- ровского (1849–1919). В статье проанализировано научное наследие украинского уче- ного-юриста, члена Киевского юридического общества А.И. Загоровского и отражен вклад его научной деятельности в развитие семейного права в Российской империи, в том числе в решение вопроса о правах незаконнорожденных детей. Показано значение французского гражданского кодекса «Code civil» для евро- пейского и отечественного гражданского права. Отражена история развития прав незаконнорожденных детей в мире и особенно в Европе. Ключевые слова: юриспруденция, О.И. Загоровский, права незаконнорожден- ных, гражданское право, Code civil.

Права незаконнонароджених у наукових працях О.І. Загоровського

Репозитарії

Схожі ресурси