Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури

Показано життєвий і творчий шлях ідеолога вивчення і викладання історії техніки, доктора технічних наук, професора, дійсного члена академії наук УРСР, двічі лауреата Сталінської премії Віктора Васильовича Данилевського. Позначено вплив Державної установи «Інститут досліджень науково-технічного поте...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Бєсов, Л.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2018
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	До сторіччя Національної академії наук України
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163550
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури / Л.М. Бєсов // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 3. — С. 3-10. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-163550
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1635502020-02-03T01:26:05Z Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури Бєсов, Л.М. До сторіччя Національної академії наук України Показано життєвий і творчий шлях ідеолога вивчення і викладання історії техніки, доктора технічних наук, професора, дійсного члена академії наук УРСР, двічі лауреата Сталінської премії Віктора Васильовича Данилевського. Позначено вплив Державної установи «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України» на розвиток і збагачення змісту історії науки і техніки як навчальної та дослідницької дисципліни. The article describes the life and the achievements of professor Danilevskiy - member of the USSR academy of science, winner of Stalin's award. The legacy of Academician V.V. Danilevsky as a component of the general and professional culture. enlightens Danilevskiy's profound achievements in the fields of science and technology. The author shows the influence of «The Dovrovskiy Institute of science and technology» on the development of « The history of science and technology» as discipline for studying, and as the filed for scientific researches. Раскрыт жизненный и творческий путь идеолога изучения и преподавания истории техники, доктора технических наук, профессора, действительного члена академии наук УССР, дважды лауреата Сталинской премии Виктора Васильевича Данилевского. Обозначено влияние Государственного учреждения «Институт исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г. М. Доброва НАН Украины» на развитие и обогащение содержания истории науки и техники как учебной и исследовательской дисциплины. 2018 Article Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури / Л.М. Бєсов // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 3. — С. 3-10. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163550 001(091) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До сторіччя Національної академії наук України До сторіччя Національної академії наук України
spellingShingle	До сторіччя Національної академії наук України До сторіччя Національної академії наук України Бєсов, Л.М. Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури Питання історії науки і техніки
description	Показано життєвий і творчий шлях ідеолога вивчення і викладання історії техніки, доктора технічних наук, професора, дійсного члена академії наук УРСР, двічі лауреата Сталінської премії Віктора Васильовича Данилевського. Позначено вплив Державної установи «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України» на розвиток і збагачення змісту історії науки і техніки як навчальної та дослідницької дисципліни.
format	Article
author	Бєсов, Л.М.
author_facet	Бєсов, Л.М.
author_sort	Бєсов, Л.М.
title	Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури
title_short	Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури
title_full	Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури
title_fullStr	Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури
title_full_unstemmed	Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури
title_sort	спадщина академіка в.в. данилевського як складова загальної і професійної культури
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2018
topic_facet	До сторіччя Національної академії наук України
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163550
citation_txt	Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури / Л.М. Бєсов // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 3. — С. 3-10. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT bêsovlm spadŝinaakademíkavvdanilevsʹkogoâkskladovazagalʹnoííprofesíjnoíkulʹturi
first_indexed	2025-07-14T16:04:52Z
last_indexed	2025-07-14T16:04:52Z
_version_	1837638974907088896
fulltext	ДО СТОРІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОІЇ АКАДЕМІІ НАУК УКРАІНИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 3 УДК 001(091) СПАДЩИНА АКАДЕМІКА В.В. ДАНИЛЕВСЬКОГО ЯК СКЛАДОВА ЗАГАЛЬНОЇ І ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ Бєсов Л.М., д-р іст. наук, професор Показано життєвий і творчий шлях ідеолога вивчення і викладання історії тех- ніки, доктора технічних наук, професора, дійсного члена академії наук УРСР, двічі ла- уреата Сталінської премії Віктора Васильовича Данилевського. Позначено вплив Державної установи «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та істо- рії науки ім. Г. М. Доброва НАН України» на розвиток і збагачення змісту історії нау- ки і техніки як навчальної та дослідницької дисципліни. Ключові слова: історія науки і техніки, наукова праця, кафедра, вища школа, на- уково-дослідна робота, викладання дисциплін. Виповнилося 120 років від дня народження історика техніки, пись- менника, книгознавця, педагога, док- тора технічних наук, професора, ака- деміка АН УРСР Віктора Васильовича Данилевського, члена Спілки пись- менників СРСР, двічі Лауреата Сталін- ської премії. Він автор понад тисячі наукових та науково-методичних праць. В. В. Данилевський сформував і розвинув на практиці історико- технічне краєзнавство, яке з’єднало в собі елементи культури, археології, соціології, географії, технічних наук, промислових ремесел і фабрично- заводської промисловості. Під його ке- рівництвом 30 чоловік виконали і захи- стили дисертаційні роботи на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата технічних наук. В. В. Данилевський був одним з головних ідеологів і організа- торів системи викладання історії техні- ки у вузах Радянського Союзу. Масш- таби скоєного ним дозволяють говорити про нього як про одного з найбільших істориків техніки [1, с. 56]. Народився В.В. Данилевський 4 вересня 1898 р. За одними даними у м. Лодзі – повітовому центрі Петро- ковської губернії Царства Польсько- го (тепер центр воєводства Республіки Польща) в сім'ї вчителів. За іншими — у с. Яреськи Миргородського пові- ту Полтавської губернії (нині Шишаць- кого району Полтавської області) в сім'ї службовця. 1908 р. вступив до Лодзин- ської гімназії. 1911 р. перейшов у гімна- зію м. Біла Седлецької губернії (нині м. Бяла-Подляска, Польща). З 1914 – до 1-ї Полтавської. чоловічої гімназії, яку за- кінчив 1919 р. У цьому ж році вступив на хімічний факультет Харківського те- хнологічного інституту (ХТІ). У ХТІ В.В. Данилевський слухає лекції професорів О.П. Лідова, М.І. Кузнєцова, Є.І. Орлова, О.М. Щука- рьова. У своїх лекціях вчені-викладачі інституту багато уваги приділяли ви- світленню досвіду організації навчаль- ного процесу і науково-дослідної ро- боти у вищих навчальних закладах Ні- меччини, Англії, Франції та інших кра- їн. Це була система обов’язкового під- вищення кваліфікації кожного профе- сора вищого технічного навчального закладу дореволюційної Росії. Здобу- тими матеріалами в канікулярні дні у відрядженнях за кордоном професори йшли в аудиторії до студентів. Лекції професорів починались, як правило, з висвітлення історії і філо- софії тієї чи іншої галузі знань – науки або техніки. Це була одна з особливос- тей організації навчання майбутніх ін- женерів у ХТІ. В майбутньому це пе- ретворилося на самостійну навчальну ДО СТОРІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОІЇ АКАДЕМІІЇ НАУК УКРАЇІНИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 4 дисципліну «Уведення до спеціальнос- ті». Такий підхід викладання лекцій- них курсів ставав фундаментом для кращого усвідомлення студентами означеної теми лекції. Професори самі брали активну участь у науково- дослідній роботі та впровадженні її ре- зультатів у практику [2, с. 140; 161; 177; 221]. Так, наприклад, работа про- фесора Є.І. Орлова «Формальдегид, его добывание, свойства и примене- ние» стала базою організації виробни- цтва формальдегіду в Росії. Згодом – в усьому світі. О.П. Щукарьов, будучи професором в галузі хімічної кінетики і хімічної термодинаміки, розчинів твердих тіл, термохімії і електрохімії, займався математичними методами в економіці. Він був одним з попередни- ків кібернетики – вдосконалив логічну машину Стенлі Джевонса, додавши до неї екран, де відображалися результа- ти, – прообраз пізнішого дисплея. У 1923 р. В.В. Данилевський за- кінчив ХТІ. Працював на Харківсько- му хімічному комбінаті. У 1925-1928 рр. працював у Харківському історич- ному музеї. Тут він організував Украї- нський технічний музей і науковий центр з лабораторією, майстернями, науковими відділами. В.В. Данилевсь- кий брав активну участь у діяльності всесоюзного «Товариства для поши- рення політичних і наукових знань», Був членом президії Ленінградського відділення цієї установи, багатьох гро- мадських організацій [3, с. 564-565]. Протягом 1928–1929 рр. за ініціа- тиви В.В. Данилевського у низці хар- ківських вузів почали працювати пер- ші в Радянському Союзі кафедри істо- рії техніки. В.В. Данилевський став одним з головних ідеологів і організа- торів системи викладання історії тех- ніки у вузах країни. Курс історії техні- ки почали читати у вищих технічних навчальних закладах Києва Москви, Ленінграда. Індустріалізація промис- ловості вимагала інженерного забезпе- чення. Протягом 1928–1932 рр. В.В. Данилевський очолював кафедру істо- рії техніки у Харківському сільського- сподарському інституті. У 1928 р. В.В. Данилевським ви- дано друком книги «Нариси з історії техніки» і «Енергія вод Полтавщини». У 1929 р. автор публікує «Велетні бу- дівельної техніки» та «Історія техні- ки». Того ж року В.В. Данилевський організовував кілька експедицій з ви- вчення залишків стародавніх рудників, гребель, військово-інженерних споруд [4, с. 219–220]. Внаслідок травми опорно- рухового апарату В.В. Данилевський був обмежений у можливості вільно пе- ресуватися. Незважаючи на це, почи- наючи з 1929 р., протягом двох десяти- літь він проводив дослідження в регіо- нах, пов’язаних з розвитком машинно- фабричного виробництва СРСР. Він ке- рував експедиційними роботами, пов’язаними з вивченням залишків ста- родавніх рудників, гідротехнічних і вій- ськово-інженерних споруд. У 1930–1931 рр. В.В. Данилевсь- кий співробітник наукової експедиції, яка обстежувала зони затоплення Дніп- рогесу як складової частини плану еле- ктрифікації Радянського Союзу (ГОЭЛ- РО). Поряд з роботою у Харківському сільськогосподарському інституті про- тягом 1930–1932 рр. він викладав істо- рію техніки в Українському поліграфіч- ному інституті імені Івана Федорова, який було створено у Харкові в 1930 р. У 1945 р. інститут переведено до Льво- ва. У 1994 р. вищий навчальний заклад перейменовано в Украї́нську акаде́мію друкарства [4, с. 220]. У 1931 р. В.В. Данилевського об- рано дійсним членом Державної ака- демії історії матеріальної культури. В Радянському Союзі розгорнулася ро- бота з підготовки навчальних програм із загальної та галузевої історії техніки. У 1932 р. за ініціативи та сприяння іс- торика, етнографа, археолога, академі- ка і віце-президента АН СРСР М.Я. Марра В.В. Данилевський з Харкова переїхав до Ленінграду. Місто на Неві було найбільшим науковим центром ДО СТОРІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОІЇ АКАДЕМІІ НАУК УКРАІНИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 5 країни в галузі історії техніки. Наступ- ного року він очолив секцію історії те- хніки на Ленінградському металічному заводі. В.В. Данилевський читає лекції в Інституті історії природознавства і техніки РАН і Державній Академії іс- торії матеріальної культури. В 1934 г. В.В. Данилевский видає навчальний посібник «Нариси історії техніки XVIII–XIX ст.ст.» [5]. Це, по суті, було перше комплексне дослідження в Ра- дянському Союзі з розвитку найваж- ливіших галузей техніки в період про- мислової революції і становлення капі- талізму з використанням великого фа- ктичного матеріалу. В.В. Данилевско- го визнано крупним науковим автори- тетом, ідеологом вивчення і викладан- ня історії техніки у вищій школі. У 1930-і роки сформувався дослі- дницький метод В. В. Данилевського, який характеризується всебічністю, глибиною і професіоналізмом. Це по- яснюється, по-перше, базовою інжене- рною освітою; по-друге, сприйнятими від О.О. Радціга, М.А. Шателена та інших представників класичної науко- вої школи ретельність і скрупульоз- ність у проведенні досліджень; по- третє, любов’ю і смаком до архівів, до- кументів, першоджерел. Ці якості до- повнювалися інтересом до експедицій- ного вивчення технічних об’єктів в умовах «природного місця існування». Цим проблемам присвячена опубліко- вана в 1932 р. стаття В.В. Данилевсь- кого «Про метод вивчення історії тех- ніки». Розробка і використання на практиці методу польовий історії тех- ніки – одна з головних його заслуг як методолога» [6]. У 1934–1936 рр. В.В. Данилевсь- кий очолює експедиції Академії мате- ріальної культури і Військово- інженерної академії Червоної армії. У 1936 р. в Ленінградському політехніч- ному інституті була заснована кафедра історії техніки, яку очолив Х.І. Гарбер. Незабаром він був репресований. Її за- відувачем став В.В. Данилевський, який керував кафедрою до своєї кон- чини у 1960 році. Через рік після смер- ті вченого без будь-яких підстав кафе- дра була ліквідована [7]. На посаді завідувача кафедри творчий шлях В.В. Данилевського пе- ретнувся з найбільшими фахівцями в галузі технічних наук і історії техніки: академіком АН СРСР І.П. Бардіним – випускником Київського політехнічно- го інституту; академиком і віце- президентом АН СССР Г. М. Кржижановським; академіком АН СРСР С.Г. Струміліним; членами- кореспондентами АН СССР М.А. Шателеном і О.О. Радцігом; ви- кладачем в Академії Повітряного Фло- ту Б.М. Юр’євим. У 1938 р. ВАК СРСР присвоїла В. В.Данилевському вчений ступінь доктора технічних наук без за- хисту дисертації і затвердила його у вченому званні професора по кафедрі історії техніки Ленінградського полі- технічного інституту. В. В. Данилевський увійшов до складу Комісії з історії техніки при Відділенні технічних наук АН СРСР, на базі якої 1953 р. було створено Ін- ститут природознавства і техніки АН СРСР [7]. У своїх наукових експедиціях го- ловну увагу В.В. Данилевський приді- ляв вивченню техніки гірничо- металургійного виробництва, рудників і шахт, гідросилових установок і сис- тем гребельних споруд. У 1940 р. вче- ним видана монографія про історію ро- звитку гідроенергетики Росії в XVII- XVIII ст. [8]. В роботі досліджені роль гідротехнічних споруд у розвитку фаб- рично-заводського виробництва, техні- ка будівництва водопідйомних гребель і дериваційних каналів, історія конкре- тних промислових об’єктів – рудників, заводів, гребель. У тому ж, 1940-му р., виходить з друку найбільше дослі- дження В. В. Данилевського «І.І. Пол- зунов. Праці і життя» [9]. У 1942 р. за дослідження про І. І. Ползунова і про розвиток гідротехніки в Росії вчений був удостоєний Сталінської премії другого ступеня [3]. ДО СТОРІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОІЇ АКАДЕМІІЇ НАУК УКРАЇІНИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 6 У 1942 р. В.В. Данилевський – за- ступник голови Комісії з історії техні- ки АН СРСР. Він організував перші в СРСР наукові історико-технічні експе- диції, що проводили дослідження в Україні і Криму, Сибіру, на Уралі і Алтаї. У Криму вчений вивчав істори- ко-технічні пам’ятки – зокрема техніку водопостачання і фортифікаційні спо- руди давнього Криму. У 1944 р. В. В. Данилевський по- вернувся до Ленінграда, де відновила роботу керована ним кафедра історії техніки ЛПІ. Оригінальні форми ви- кладання дисципліни, результативні захисти дисертаційних робіт, прове- дення наукових досліджень, організа- ція при інституті загальноміського се- мінару з історії техніки сприяли зрос- танню авторитету В.В. Данилевського. У 1947 р. В. В. Данилевський став од- ним з головних ідеологів і керівників системи викладання історико- технічних дисциплін у навчальних за- кладах Радянського Союзу. 9 січня 1948 р Колегія Міністерства вищої освіти СРСР заслухала його доповідь про відновлення викладання дисциплі- ни історії техніки. Міністерством було видано наказ про введення викладання історії техніки у вузах країни [10]. Паралельно з активізацією педа- гогічного процесу у вузах зростає ін- тенсивність науково-дослідних пошу- ків у галузі історії техніки. 1940-і рр. – час організаційного становлення дис- ципліни та її самоствердження. У 1944 р група І.П. Бардіна була перетворена в Комісію з історії техніки при Відді- ленні технічних наук АН СРСР під го- ловуванням академіка Б.Н. Юр'єва. До її складу увійшов і В.В. Данилевський. Штат Комісії при цьому складали два, а пізніше чотири наукові співробітни- ки. Одним з них був В.В. Данилевсь- кий. Комісія з історії техніки, яку в 1949 р очолив чл.-кор. АН СРСР Л.М. Самарін, проіснувала до 1953 р. У ве- ресні 1953 р на її базі був створений Інститут історії природознавства і тех- ніки (ІІПТ) [11, с. 3-11]. У 1947 р В.В. Данилевський опуб- лікував книгу «Російська техніка»» [12]. Ввівши в обіг архівні напрацювання і сюжети з раніше виданих робіт інших авторів, він створив так звану народну енциклопедію-літопис технічної твор- чості ремісників, новаторів, майстрів- умільців з переліком привілеїв, отрима- них на зроблені ними винаходи і відк- риття. Основна маса матеріалів почерп- нута з архівних фондів, з патентних пу- блікацій і з стародруків, в яких вдалося відкрити імена багатьох тисяч чудових техніків-новаторів, що збагатили своєю творчістю всі галузі техніки. Разом з тим не можна не відзна- чити, що текст книги місцями тенден- ційний, несе на собі сліди авторського поспіху, містить неточності та недоро- бки. Наявність світового контексту до- дало б цій роботі більшу вагомість і переконливість. Саме це було одним з головних положень критики, яка поля- гала в тому, що автор орієнтується на «ізольований розгляд розвитку техніки в Росії від розвитку техніки в інших країнах». Книга обговорювалася у Від- діленні технічних наук АН СРСР, в ву- зах і наукових інститутах. У газетах і журналах були опубліковані, в основ- ному, позитивні рецензії на неї. У за- слугу автору ставилося те, що він зумів показати «багатство технічної творчос- ті російського народу» [10, с.32]. Розг- ляд історії радянської техніки В.В. Да- нилевський здійснював поза світовими тенденціями її розвитку. Це поясню- ється тим, що порівняльний аналіз те- хнічного розвитку різних країн, за за- думом автора, є «спеціальний предмет нашого наступного узагальненого дос- лідження, яке присвячене загальної іс- торії техніки» [12, с.4]. У 1948 р. автор був за неї вдруге удостоєний звання лауреата Сталінсь- кої премії. У тому ж році В. В. Дани- левський був обраний дійсним членом АН УРСР. Згодом було визнано, що ідеоло- гічно обумовлена і багато в чому кон’юнктурна книга «Російська техні- ДО СТОРІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОІЇ АКАДЕМІІ НАУК УКРАІНИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 7 ка» надала В. В. Данилевському пога- ну послугу. Критики звинувачували його в політичному конформізмі. Ро- бота сприяла формуванню спрощено- однобокого образу В.В. Данилевсько- го, лише як політично заангажованого і упередженого вченого. В період боротьби з «підлабузни- цтвом перед іноземщиною» для рито- рики вченого був характерний насту- пально-викривальний пафос. В. В. Да- нилевським проводилася вірнопіддан- ність, спрямована на апологію радян- ської винятковості і «розвінчання нау- кових лжезірок замшілого Заходу». І по дослідницьким інтересам, і за мен- талітетом В.В.Данилевському була близька російська тематика, і він роз- робляв її протягом усього життя. Ідео- логічний розворот панування політич- ної системи лише полегшив вирішення проблем, пов'язаних з доступом до джерел інформації та виданням науко- вих праць [13, 14]. Ремарка. Ще з 1919 р в результаті фізичної травми опорно-рухового апа- рату В.В. Данилевський був обмежений у можливості вільного пересування. Че- рез 19 років, в 1938 р, падіння з драбини з висоти верхнього ярусу книжкових антресолей посилило ситуацію. Відте- пер він міг переміщатися за допомогою милиць. Незважаючи на важку недугу, вчений протягом декількох десятиліть об'їздив і обстежив більшість індустріа- льно-заповідних регіонів і куточків Ро- сії. Час, вільний від експедицій, він від- водив архівам, публікаціям, педагогіці, науково-громадському житті. Рідкісні хвилини відпочинку – улюбленій дочці і єдиному захопленню – книгозбиранню. Інвалідність зробила В.В. Данилевського замкнутим, дратівливим, фізично неміч- ним. Його треба розглядати в контексті історичного розвитку радянської науки. Вчений був затребуваний епохою: пот- рібний дослідник, на потрібному напря- мку і в потрібний час [15, с. 123-124]. В середині 1950-х рр. майже всі кафедри історії техніки у вищих шко- лах Радянського Союзу були закриті. Навчальну дисципліну «Історії техні- ки» увели як складову курсу «Уведен- ня до спеціальності». Зазначимо, що окремі напрями започаткованого В. В. Данилевським знайшли спадкоємне продовження у науково-дослідній роботі вищих на- вчальних закладів та установ України. Вони відзначені десятками докторсь- ких і кандидатських дисертацій з істо- рії техніки. Окрема група досліджень представлена науковими працями, за- хищеними у Центрі пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. Започатковане В.В. Данилевським в Україні розвинуте діяльністю Г.М. Доброва. У 1960 р. під його керівницт- вом почав формуватися колектив дос- лідників у відділі машинних методів обробки історико-наукової інформації Інституту історії АН УРСР. У березні 1968 р. він став відділом Інституту ма- тематики АН УРСР, а потім переводи- вся в кілька інших академічних інсти- тутів: підрозділ Ради по вивченню продуктивних сил АН УРСР (1969- 1971); відділення Комплексних про- блем наукознавства Інституту кіберне- тики АН УРСР (1971–1984); Центр до- сліджень науково-технічного потенці- алу в складі Ради з вивчення продук- тивних сил АН УРСР (1984-1986); Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки в складі Ін- ституту надтвердих матеріалів АН України. У 1986 р. до Центру приєд- нані відділи історії природознавства і техніки Інституту історії АН УРСР (1986-1991). У 1989 р. Центру присвоєно ім'я Г.М. Доброва. У 1991 році Центр отримав статус науково-дослідного інституту. З цього часу розпочинається його історія як центру експертних оцінок розвитку іс- торії науки і техніки в Україні. З 11 липня 2014 р. Центр вийшов зі складу Відділення інформатики і був підпоряд- кований Президії НАН України. 10 ли- пня 2015 р. Центр був перейменований в Державну установу «Інститут дослі- джень науково-технічного потенціалу ДО СТОРІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОІЇ АКАДЕМІІЇ НАУК УКРАЇІНИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 8 та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України» [https://uk.wikipedia.org]. ЦДПІН (згодом ДУ «Інститут до- сліджень науково-технічного потенці- алу та історії науки) ім. Г.М. Доброва НАН України») як методологічний і координаційний орган наприкінці 1990-х рр. і у першому десятилітті 2000-х зробив немало для того, щоб поглиблено пізнавати світ, повноцінну громадянську історію в контексті сві- тової ходи, збагатити вітчизняну істо- рію та об’єктивізувати її. Тут діяла до- бре налагоджена система аспірантури і докторантури. Діяльність установи по- зитивно вплинула на те, щоб у вищих навчальних закладах України інтегро- вана навчальна дисципліна «Історія науки і техніки» стала об’єктом ви- вчення і дослідження. Діяльність ЦДПІН багато в чому сприяла поглиб- ленню фахових знань в системі вищої освіти України, введенню будь-якої спеціальності в систему світової куль- тури. У ряді університетів створено ради із захисту дисертацій. Помітним явищем в системі ви- щої освіти і науково-дослідної роботи стала семінар-нарада 25 червня 2003 р., організована ЦДПІН ім. Г. М. Доб- рова НАН України спільно з МОН України. В її роботі якого взяли участь 40 провідних викладачів і нау- кознавців вищої школи і академічних установ України. На семінарі було ви- роблено пропозиції і рекомендовано визначити курс історії науки і техніки як професійно орієнтовану навчальну і дослідницьку дисципліну в системі вищої національної освіти [16]. Діяльну допомогу в реалізації пропозицій семінара-наради надали професори Б.А. Малицький, В.І. Оноп- рієнко, Ю.О. Храмов, С.П. Руда, М.Р. Плющ, В.С. Савчук, Л.О. Гріффен та ін. Результатом такої допомоги стало те, що історія науки і техніки стала не- обхідною в структурі навчальних дис- циплін системи національної підготов- ки інженерних кадрів. Програма ви- кладання курсу фокусувалася на зба- лансованості технічних, культурних і соціальних аспектів природознавства і техніки. Наслідки такої допомоги яск- раво проявились в НТУ «ХПІ». З 2004 р. в університеті почала працювати кафедра історії науки і тех- ніки. Активізувалась робота аспіранту- ри і докторантури, по видавництву мо- нографій і навчальних посібників. У співдружності зі згаданими науковцями було обрано оптимальну схему побудо- ви і викладання навчального курсу «Іс- торія науки і техніки» для студентів старших курсів. На семінарських за- няттях набула практика заслуховуван- ня і обговорення реферативних пові- домлень щодо діяльності вчених- дослідників зі світовим ім’ям, науко- вих шкіл, організації науково- дослідних робіт, які проводилися на кафедрах, де навчаються студенти, у т. ч. з їх участю. Визначено принципи ор- ганізації науково-дослідної роботи НТУ «ХПІ». У зв’язку з цим перший навчальний посібник з «Історія науки і техніки» був двічі перероблений і до- повнений. Обидва видання отримали гриф Міністерства освіти і науки Укра- їни. Додатком до основної навчальної дисципліни став курс «Національний технічний університет «ХПІ». Історія. Люди. Традиції» (як факультатив) [17]. Науково-дослідна робота кафедри була визначена у двох напрямах – «Ін- новаційна діяльність вищої технічної школи України у підвищенні науково- технологічного рівня промислового ви- робництва на етапі науково-технічної революції. Світовий контекст» і «Роз- виток і модернізація системи вищої освіти в Україні. Світовий контекст». Плідно проявилось співробітництво ка- федри з науковцями відділу «Іннова- ційного потенціалу досліджень» ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАН України, Ха- рківського університету ім. В.Н. Кара- зіна, Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, Націо- нального університету «Львівська полі- техніка», Національної сільськогоспо- дарської бібліотеки Міністерства аграр- ДО СТОРІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОІЇ АКАДЕМІІ НАУК УКРАІНИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 9 ної політики України. Викладачами кафедри у 2006-2008 р. виконано дослі- дження державної тематики «Іннова- ційна діяльність вищої технічної школи України у підвищенні науково- технічного рівня промислового вироб- ництва на етапі науково-технічної рево- люції» [18, с. 6-11]. Відповідно до договору про спів- дружність кафедри та Інституту про- блем машинобудування (ІПМаш) ім. А. М. Підгорного НАН України з 2007 р. в НТУ «ХПІ» розпочато читання курсу «Історія науки і техніки» в окремих школах Фрунзенського, коледжі №141 Московського району міста Харкова і обласної гімназії «Обдарованість». На- вчальна програма із методологічним спрямуванням на школярів 10-11 кла- сів була розроблена викладачами ка- федри і співробітниками відділу «Ін- новаційного потенціалу досліджень» Академічного освітнього комплексу «Ресурс» ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАН України. Програми були узго- джені з Харківським міським відділом народної освіти. З 2009 р. лекційні та семінарські заняття з історії науки і те- хніки в НТУ «ХПІ» ХПІ почали викла- дати мультимедійним супроводом, ро- зробленими викладачами кафедри. То- го ж року розпочато читання історії науки і техніки англійською мовою на факультеті інформатики та управління (асистент М.В. Гутник), історії Украї- ни – на факультеті бізнесу та фінансів (доцент С.С. Ткаченко) [18, с. 5-12]. Видавнича діяльність кафедри у 2005-2011 рр. – це три монографії [19, 20, 21], три навчальних посібники [22, 23, 24]. Щорічно викладачами кафед- ри, докторантами і аспірантами, здобу- вачами наукових ступенів публікува- лося понад 20 статей у фахових видан- нях. За вказаний період 50 студентів старших курсів стали учасниками що- річних всеукраїнських наукових кон- ференцій з історії науки і техніки. Спроба відкриття в НТУ «ХПІ» магістратури за спеціальністю «Історія науки і техніки» на зразок Університе- ту штату Пенсільванія (США) вияви- лась невдалою. На сьогодні ідея відк- риття такої спеціальності в Україні є необхідною і привабливою. Події, які розгортаються в Україні, не передвіщають нічого доброго для тих, хто викладав навчальний курс і прово- див дослідження в галузі історії науки і техніки. У ряді університетів України цей курс почали виводити з програм на- вчання студентів. І це при тому, що в ці- лому по Україні вирішена проблема з пі- дручниками та іншими матеріалами, за- собами технічного навчання. Зменшено кількість спеціалізованих рад із захисту дисертацій у цій області (НТУ «ХПІ», ДУ ІДПІН ім. Г. М. Доброва НАН Укра- їни, Державний університет інфраструк- тури та технологій МОН України). ЛІТЕРАТУРА 1. Зенкевич С.И. Cоветский ученый и его социальные связи: инскрипты книжной коллек- ции В.В. Данилевского (по материалам фонда сектора БАН при СПбФ ИИЕТ) / С.И.Зенкевич // Социология науки и технологий. – 2016. –Том 7. –№ 4. – С. 56-73. 2. Харьковский политехнический. Ученые и педагоги. – Х. : Прапор, 1999. – 350 с. 3. Данилевський Віктор Васильович [Текст]: [біогр. довідка] // УРЕ. – Т. 3. – К. : Гол. ред. УРЕ, 1960. – С. 564–565. (2) 4. Данилевський Віктор Васильович [Текст] // Українська академія друкарства. 1930—2010. Історико-біографічний довідник / О. В. Мельников. – Львів : Укр. акад. друкарства, 2010. – С. 219–220. 5. Данилевский В. В. Очерки истории техники XVIII–XIX вв. – М.-Л., 1934. – 484 с. 6. Данилевский В. В. О методе изучения истории техники / В. В. Данилевский // Сообще- ния Государственной Академии истории материальной культуры. – № 5-6 – 1932. – С. 37-44. 7. Гвоздецкий В. Л. Российский историк техники В. В. Данилевский // [Электронный ре- сурс] / В. Л. Гвоздецкий. – Режим доступа : http://www.portal-slovo.ru 8. Данилевский В. В. История гидросиловых установок России до XIX в. / Данилевский В. В. – М, 1940. – 364 с с. ДО СТОРІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОІЇ АКАДЕМІІЇ НАУК УКРАЇІНИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 10 9. Данилевский В. В. И. И. Ползунов. Труды и жизнь первого русского теплотехника / В. В. Данилевский. – М, 1942. – 388 с. 10. Шухардин С. В. Основы истории техники / Шухардин С. В. – М., 1961. – 680 с. 11. Илизаров С. С. Историк Москвы Николай Иванович Фальковский. Москва в истории техники. – М., 1997. – 106 с. 12. Данилевский В. В. Русская техника / В. В. Данилевский. – Л, 1947.– 484 с. 13. Данилевский В. В. Первенство нашей родины в важнейших открытиях и изобретени- ях / В. В. Данилевский. – К., 1951. – 260 с. 14. Майстров Л. Е. Л. О велосипеде Артамонова / Л. Е. Майстров, Н. Л. Вилинова // Вестник истории естествознания и техники. – № 1. – 1983. – С. – 90-96. 15. Гвоздецкий В. Л. Ученый и время (к 100-летию со дня рождения В.В.Данилевского) / В. Л. Гвоздецкий // Вестник истории естествознания и техники. – 2000. – №1. – С.112-125. 16. Хроніка. Спільний семінар Міністерства освіти і науки України та Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України «Викладання істо- рії науки і техніки у вищій школі України» // Наука та наукознавство. – 2003. – №2. – С. 128-129. 17. Національний технічний університет «ХПІ. Історія. Люди. Традиції Програма курсу, семінарських та інших видів занять. – Х. : НТУ «ХПІ», 2005. – 51 с. 18. Бєсов Л. М. Гуманітарна складова підготвки спеціалістів у вищому технічному за- кладі. (З досвіду Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут») / Л. М. Бєсов // Вісник Дніпропетровського університету. – 2017. – Т. 24. – Вип. 24. – С.3-12. 19. Бєсов Л. М. Нарис історії приладобудування України / Бєсов Л. М., Александрова І. Є., Аннєнкова Н. Г. – Х. : НТУ «ХПІ», 2009. – 212 с. 20. Подвиг всенародный. 60 лет Победы в Великой Отечественной войне / И. Е. Александрова и др. – Х. : НТУ «ХПИ», 2005. – 256 с. 21. Танкоград. История. Люди. События / Л. Л. Товажнянский, Е. Е. Александров, Л. М. Бесов, И. Е. Александрова. – Х. : НТУ «ХПИ», 2004. – 236 с. 22. Бєсов Л. М. Історія науки і техніки. Вид. 3-е, переробл. і доп. / Л. М. Бесов. – Х. : НТУ «ХПІ», 2005. – 383 с. 23. Бєсов Л. М. Наука і техніка в історії суспільства / Л. М. Бесов. – Х. : «Золоті сторінки», 2011. – 456 с. 24. Історія танкобудування України. Персоналії / Александров Є. Є., Александрова І. Є, Бєсов Л. М. та ін.; під ред. Л. М. Бєсова. – Х, : НТУ «ХПІ», 2007. – 200 с. Бесов Л.М. Наследие академика В.В. Данилевского как составляющая общей и профессиональной культуры. Раскрыт жизненный и творческий путь идеолога изучения и преподавания истории техники, доктора технических наук, профессора, действительного члена академии наук УССР, дважды лауреата Сталинской премии Виктора Васильевича Данилевского. Обозначено влияние Государственного учрежде- ния «Институт исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г. М. Доброва НАН Украины» на разитие и обогащение содержания истории науки и техники как учебной и исследовательской дисцплины. Ключевые слова: история науки и техники, научный труд, кафедра, высшая шко- ла, научно-исследовательская работа, преподавание дисциплин. Besov L.M. The legacy of Academician V.V. Danilevsky as a component of the general and professional culture. The article describes the life and the achievements of professor Danilevskiy - member of the USSR academy of science, winner of Stalin's award. The legacy of Academician V.V. Danilevsky as a component of the general and professional culture. enlightens Danilevskiy's profound achievements in the fields of science and technol- ogy. The author shows the influence of «The Dovrovskiy Institute of science and technology» on the development of « The history of science and technology» as discipline for studying, and as the filed for scientific researches. Keywords: history of science and technology, scientific research, department, high school, teaching a discipline.

Спадщина академіка В.В. Данилевського як складова загальної і професійної культури

Institution

Ähnliche Einträge