Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України

У статті досліджуються тенденції інноваційного розвитку національної економіки України. Проаналізовано технологічну структуру вітчизняного виробництва товарів та послуг і зазначено основні проблеми та загрози. Визначено динаміку інноваційної активності українських підприємств і структуру фінансуванн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автори:	Кендюхов, О.В., Болгов, В.Є., Тарапата, С.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2019
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Менеджмент інновацій
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163872
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України / О.В. Кендюхов, В.Є. Болгов, С.О. Тарапата // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 2 (37). — С. 82-87. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-163872
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1638722020-02-07T01:26:25Z Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України Кендюхов, О.В. Болгов, В.Є. Тарапата, С.О. Менеджмент інновацій У статті досліджуються тенденції інноваційного розвитку національної економіки України. Проаналізовано технологічну структуру вітчизняного виробництва товарів та послуг і зазначено основні проблеми та загрози. Визначено динаміку інноваційної активності українських підприємств і структуру фінансування інноваційної діяльності в державі, що дозволило виявити проблеми в цьому напрямку. Виявлено динаміку зміни кількості наукових кадрів та фінансування освіти і науки, як основи розвитку інноваційної інфраструктури національної економіки. В статье исследуются тенденции инновационного развития национальной экономики Украины. Проанализирована технологическая структура отечественного производства товаров и услуг, также указаны основные проблемы и угрозы. Определена динамика инновационной активности украинских предприятий и структура финансирования инновационной деятельности в государстве, что позволило выявить проблемы в этом направлении. Выявлена динамика изменения количества научных кадров и финансирования образования и науки как основы развития инновационной инфраструктуры национальной экономики. The article examines the tendencies of innovative development of the national economy of Ukraine. The technological structure of domestic production of goods and services is analyzed and the main problems and threats are identified. The dynamics of innovative activity of Ukrainian enterprises and the structure of financing of innovative activity in the country have been determined, which has allowed to identify problems in this direction. The dynamics of changes in the number of scientific personnel and financing of education and science as the basis for the development of innovative infrastructure of the national economy have been revealed. 2019 Article Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України / О.В. Кендюхов, В.Є. Болгов, С.О. Тарапата // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 2 (37). — С. 82-87. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1729-7206 DOI: 10.37405/1729-7206.2019.2(37).82-87 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163872 330.341.1(477) uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій
spellingShingle	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій Кендюхов, О.В. Болгов, В.Є. Тарапата, С.О. Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України Вісник економічної науки України
description	У статті досліджуються тенденції інноваційного розвитку національної економіки України. Проаналізовано технологічну структуру вітчизняного виробництва товарів та послуг і зазначено основні проблеми та загрози. Визначено динаміку інноваційної активності українських підприємств і структуру фінансування інноваційної діяльності в державі, що дозволило виявити проблеми в цьому напрямку. Виявлено динаміку зміни кількості наукових кадрів та фінансування освіти і науки, як основи розвитку інноваційної інфраструктури національної економіки.
format	Article
author	Кендюхов, О.В. Болгов, В.Є. Тарапата, С.О.
author_facet	Кендюхов, О.В. Болгов, В.Є. Тарапата, С.О.
author_sort	Кендюхов, О.В.
title	Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України
title_short	Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України
title_full	Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України
title_fullStr	Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України
title_full_unstemmed	Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України
title_sort	дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Менеджмент інновацій
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163872
citation_txt	Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України / О.В. Кендюхов, В.Є. Болгов, С.О. Тарапата // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 2 (37). — С. 82-87. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT kendûhovov doslídžennâtendencíjínnovacíjnogorozvitkuekonomíkiukraíni AT bolgovvê doslídžennâtendencíjínnovacíjnogorozvitkuekonomíkiukraíni AT tarapataso doslídžennâtendencíjínnovacíjnogorozvitkuekonomíkiukraíni
first_indexed	2025-07-14T16:24:05Z
last_indexed	2025-07-14T16:24:05Z
_version_	1837640183516758016
fulltext	КЕНДЮХОВ О. В., БОЛГОВ В. Є., ТАРАПАТА С. О. 82 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ УДК 330.341.1(477) DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).82-87 О. В. Кендюхов д-р екон. наук, професор kendyukhov@znu.edu.ua, Запорізький національний університет, В. Є. Болгов канд. екон. наук v.bolgov@donnu.edu.ua, С. О. Тарапата tarapata_s@donnu.edu.ua, Донецький національний університет імені Василя Стуса, м. Вінниця ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Постановка проблеми З моменту здобуття неза- лежності перед Україною, як новою державою, по- стало питання розробки та реалізації власної самостій- ної стратегії економічного розвитку. Завданням цієї стратегії є пошук та детальний опис шляху до пере- творення України на економічно розвинуту країну інноваційної спрямованості, що здатна забезпечити високі темпи економічного розвитку з усіма соціаль- ними наслідками. З того часу минуло вже двадцять вісім років, умови розвитку України, як внутрішні, так і зовнішні, змінювалися, відповідно змінювалася стра- тегічна політика, механізм її здійснення. Проте го- ловна стратегічна мета залишилася незмінною. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У розрізі проблематики стану економічного розвитку націо- нальної економіки вивченню інноваційного розвитку вітчизняної економіки приділяється все більше уваги. До українських експертів, що активно займаються до- слідженням цієї теми можна віднести таких науковців як: І.О. Ахновська [1], В.Є. Болгов [1, 2, 4], І.Ю. Єго- ров [7], А.В. Карпенко [3], О.В. Кендюхов [4], С.В. Козловський [9], Ю.І. Пилипенко [6], О.С. Попович [8] та багато інших. Формулювання цілей статті. Основною ціллю на- писання статті є виявлення тенденцій та стану іннова- ційного розвитку економіки України і визначення причин, що стають на заваді цього процесу. Виклад основного матеріалу дослідження. Запро- вадження інноваційної моделі національної економіки передбачає перехід на вищі технологічні устрої роз- витку. Однак дослідження наявного рівня технологіч- ного розвитку економіки Україні показує, по цей час вітчизняна сфера виробництва зберігає технологічну багатоукладність, що можна назвати однією з голов- них структурних проблем національної економіки. Різнотипні технологічні устрої існують і відтворю- ються паралельно і незалежно один від одного. У даний час в Україні домінує відтворення 3-го технологічного устрою. Це панування залізничного транспорту, чорної металургії, електроенергетики, не- органічної хімії, споживання вугілля, універсального машинобудування. В країнах з розвиненою економі- кою домінування 3-го устрою доводилося на післяво- єнні роки. Згідно даним Інституту економічного прогнозу- вання НАН України, майже 60% об’єму промислової продукції доводиться на 3-й технологічний устрій, 38% — на 4-й устрій, з випуску продукції модерні тех- нологічні устрої – 5-й і 6-й – складають близько 4%, до того ж 6-й устрій, який визначає перспективи ви- сокотехнологічного розвитку країни в майбутньому, в Україні майже відсутній (менше 0,1%) [8, с. 76]. Фінансування науково-технічних розробок май- же на 70% доводиться сьогодні на 4-й, і лише 23% — на 5-й технологічний устрої. 60% і 30% інноваційних витрат розподіляються між 4-м і 3-м технологічними укладами, а 5-й устрій в інноваційних витратах займає лише 8,6%. Що стосується інвестицій, які, по суті, визнача- ють майбутнє на найближчі 10-15 років, то 95% всіх інвестицій спрямовані в 3-й і 4-й технологічні устрої (75 і 20% відповідно), і лише 4,5% інвестицій спрямо- вані в 5-й технологічний устрій. У технологічній час- тині капітальних вкладень (технічне переозброєння і модернізація) на 83% домінує 3-й технологічний ус- трій і лише 10% доводиться на 4-й. За останніми даними міжнародних досліджень [8, 130], за період 2007-2017 років, технологічна структура економіки України майже не змінилась. Питома вага технологій за укладами становить відповідно: третій устрій — 57%, четвертий устрій — 38, п’ятий устрій — 5%. При цьому спостерігається процес зниження рів- ня інноваційного потенціалу підприємств, тобто кіль- кість підприємств, які займаються інноваційною дія- льністю. Зокрема, якщо у 1994 році питома вага інно- ваційно активних підприємств в Україні становила 26%, у 2004 році — 13,7, а у 2006 році — 11,2%. Остан- нім часом помітне незначне пожвавлення, так, у 2009 році — 12,8%, у 2010 році — 13,8, а у 2011 р. — 16,2, 2015 р. — 17,3% [3, с. 451]. Більш детальний аналіз інноваційної активності підприємств України наведе- ний у табл. 1. Аналізуючи отримані данні за період з 2010 по 2017 рік, можна зазначити, що витрати на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення від загальної суми коливалися в межах 60-70%, та в се- редньому за період склали 64,4%, при цьому пік інно- ваційної діяльності цього напрямку припав на 2016 рік, де склав 68,85%. На підготовку виробництв для запровадження інновацій було витрачено 17,4%, крім того, ці витрати мали пік зростання також у 2016 році, КЕНДЮХОВ О. В., БОЛГОВ В. Є., ТАРАПАТА С. О. 2019/№2 83 останніми роками, на жаль, вони знизились. На до- слідження та розробки всього за період, що аналізу- вався було витрачено 10,4% від загального об’єму, на закупівлю нових знань та технологій — всього 2,8% від загальних витрат на інноваційну діяльність. Показ- ники придбання нових технологій, які використову- ються для реалізації технологічних інновацій, досягали незначних сплесків активності у 2011, 2013 та 2015 ро- ках, загалом за період мали найменше значення та по- стійну динаміку до скорочення, у 2017 році, взагалі отримали найменше значення за весь період до- слідження [5]. Таблиця 1 Інноваційна активність підприємств України Рік Питома вага під- приємств, що займа- лись інно- ваціями, % Загальна сума ви- трат, млн грн Питома вага об- сягу виконаних наукових і на- уково-технічних робіт у ВВП, % У тому числі за напрямами досліджен- ня і роз- робки, млн грн придбання інших зов- нішніх знань, млн грн придбання ма- шин облад- нання та про- грамного за- безпечення, млн грн інші ви- трати, млн грн 2010 13,8 1760,1 0,9 996,4 141,6 5051,7 1855,8 2011 16,2 1979,4 0,79 1079,9 324,7 10489,1 2440,2 2012 17,4 3018,3 0,8 1196,3 47,0 8051,8 2185,5 2013 16,8 3059,8 0,8 1638,5 87,0 5546,3 2290,9 2014 16,1 4534,6 0,69 1754,6 47,2 5115,3 778,8 2015 17,3 5751,6 0,64 2039,5 84,9 11141,3 548,0 2016 18,9 6160,0 н.д. 2457,8 64,2 19829,0 878,4 2017 16,2 10850,9 н.д. 2169,8 21,8 5898,8 1027,1 Таким чином, можна зробити висновок, що на жаль, саме покращення технологічного рівня, порів- няно з інноваційним вдосконаленням виробництва та обладнання, залишається поза увагою вітчизняного інноваційного процесу. Фінансування інноваційної діяльності в Україні переважно відбувається за рахунок власних коштів підприємств та отримання цільових грандів на наукові розробки та проекти. Бюджетне фінансування, на жаль, не відіграє важливої ролі у структурі фінансу- вання інновацій. Більш детально структура фінансу- вання інноваційної діяльності показана в табл. 2. Таблиця 2 Джерела фінансування інноваційної діяльності в Україні Рік Загальна сума витрат, млн грн У тому числі за рахунок коштів, млн грн власних державного бюджету іноземних інвесторів інші джерела 2010 8045,5 4775,2 87,0 2411,4 771,9 2011 14333,9 7585,6 149,2 56,9 6542,2 2012 11480,6 7335,9 224,3 994,8 2925,6 2013 9562,6 6973,4 24,7 1253,2 1311,3 2014 7695,9 6540,3 344,1 138,7 672,8 2015 13813,7 13427,0 55,1 58,6 273,0 2016 23229,5 22036,0 179,0 23,4 991,1 2017 9117,5 7704,1 227,3 107,8 1078,3 Динаміку змін джерел фінансування інноваційної діяльності добре ілюструє рис. 1. Більша частина інноваційної діяльності в Україні фінансується за рахунок власних коштів підприємств, при цьому питома вага власних витрат щорічно збіль- шувалася та сягнула 94,6 у 2015 році потім поступово почала зменшуватись до 83%, та за весь період складає 77,85% від загального обсягу інвестицій в інноваційну діяльність. Значну частину займають інші джерела фі- нансування, сумарно — 23,7% від загального об’єму. Кошти закордонних інвесторів, спрямовані на інвес- тиційні процеси, займають лише 4,86% від загального обсягу інноваційних витрат. Найменшу частку за пе- ріод, що аналізується, складають кошти державного бюджету, в розмірі 1,6% від загальної суми. Більша частина нових технологій, що розробля- ють та впроваджують вітчизняні підприємства, відно- сяться до машинобудування, харчової промисловості, переробки сільськогосподарських продуктів, хімічної та нафтохімічної промисловості. Підприємства нада- ють перевагу вітчизняним розробкам, бо вони значно дешевші, ніж закордонні аналоги та більш пристосо- вані до умов вітчизняного виробництва. Аналіз статистики доданої вартості за галузями національної економіки показує, що на сьогодні вона створюється переважно за рахунок розвитку техноло- гій, закладених в 3-му технологічному укладі, що є за- грозливою тенденцією з погляду конкурентоспромож- ності української економіки. Аналіз динаміки і струк- тури імпорту товарів інноваційного характеру свід- чить, що на сектор низьких технологій доводиться КЕНДЮХОВ О. В., БОЛГОВ В. Є., ТАРАПАТА С. О. 84 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ близько 49% об'єму імпорту, на сектор середніх техно- логій — 27%, а на сектор високих технологій — лише 11%. Проаналізувавши отримані данні можна дійти ви- сновку, що технологічно-виробнича структура, яка встановилася в Україні, не можна назвати інновацій- ною. Сьогодні фактично створена структура націона- льної економіки, в якій домінує відтворення 3-го тех- нологічного укладу. Технічний рівень більшості ви- робництв України відстає від рівня західних країн як мінімум на 50 років. У системі міжнародного розподілу праці Україна займає свідомо збиткові і досить без- перспективні позиції. Причому технологічне відста- вання збільшується: як відомо, кожен подальший тех- нологічний уклад є коротшим у часі і глибшим за ха- рактером соціально-економічних змін, ніж попередній [2, с. 36]. Рис. 1. Динаміка змін джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні, у % до загальної суми Це відноситься до таких напрямів, як наноелек- троніка, оптоінформатика та фотоніка. Ще один на- прям — наповнення глобальних інформаційних сис- тем. До того ж у світі вже накопичений досвід техно- логічного прориву такими країнами як Японія, Китай, Індія, Сінгапур, Тайвань та інші держави. Їхній досвід показує, що держава може підвищити свій інновацій- ний рівень і увійти до числа технічно розвинених дер- жав, як правило, у фазах зростання чергового техно- логічного укладу. Суть концепції технологічного прориву полягає не в тому, щоб наздоганяти. Потрібно вибирати ті на- прями, де можна зробити прорив, і орієнтувати на них нове покоління. Для цього в період зміни технологічного укладу і структурної перебудови світової економіки необхідно створити в національній економіці конкурентоздатні виробництва нового устрою і підсилити свої позиції на світовому ринку. Сама ця можливість обумовлена тим, що в економічно відсталих країнах, як правило, від- сутні значні виробничі потужності укладу, що відхо- дить, а відповідно, і проблема вивільнення пов’яза- ного з ними капіталу, а також набагато менший опір соціально-економічних інститутів структурній перебу- дові. Відсутність тягаря у вигляді вкладеного в застарілі виробництва капіталу полегшує створення виробничо- технічних систем нового укладу. Зрозуміло, включення тієї або іншої країни в число технологічно розвинених держав, припускає на- явність відповідних внутрішніх соціально-економіч- них і науково-технічних передумов: • достатньо розвиненого промислового потенці- алу; • наявності широких верств освіченого насе- лення; • доступу до зовнішніх джерел інформації, капі- талу і ресурсів. Всі ці умови повинні формуватися в ході життє- вого циклу попереднього укладу. Адже відтворення останнього створює передумови для становлення на- ступного технологічного укладу, який не може бути створений «на порожньому місці». У той же час для формування цих передумов зовсім не обов'язково розвивати виробництва попереднього укладу до рівня розвинених країн. Отже, Україна має лише один шлях — зосередити увагу на становленні ключових напрямів 6-го техноло- гічною укладу і вибрати такі напрями 6-го технологіч- ного укладу, де країна може вийти в лідери. Іншими словами, використати стратегію «інноваційного про- риву». Якщо буде обрана саме ця стратегія, то це до- корінно змінить відношення до пріоритетних напря- мів інноваційного розвитку і вимагатиме перегляду цих пріоритетів. Тоді необхідно скорегувати і дер- жавну політику щодо стимулювання інноваційної дія- льності підприємств. Якщо проаналізувати структуру інновацій розвинених країн світу, то виявляється, що близько 60% зробили прорив у високотехнологічних сферах економіки (радикальні інновації), і лише 10- 12% — поліпшуючі інновації в традиційних галузях. Прийняті закони України «Про пріоритетні на- прями інноваційної діяльності в Україні» і «Про зага- льнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій» [1, с. 27]. У всіх цих доку- ментах передбачається, що пріоритети структурно- інноваційної трансформації української економіки слід визначати з урахуванням розвитку конкретних 0 5000 10000 15000 20000 25000 2 0 1 0 2 0 1 1 2 0 1 2 2 0 1 3 2 0 1 4 2 0 1 5 2 0 1 6 2 0 1 7 Загальна сума витрат, млн. грн. Власних, млн. грн. Державного бюджету, млн. грн. іноземних інвесторів, млн. грн. інші джерела, млн. грн. КЕНДЮХОВ О. В., БОЛГОВ В. Є., ТАРАПАТА С. О. 2019/№2 85 технологічних укладів. Але на законодавчому рівні спостерігається деяка неузгодженість і суперечність. Так, в Законі України «Про загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій» сказано, що реалізація цієї програми по- винна була змінити структуру промислового ком- плексу за технологічними укладами таким чином, що до 2013 року об’єми виробництва 5-го укладу мали збільшитися до 12%, а 6-го укладу – до 3%, однак і досі цей показник не досягнуто. Крім того, фактично, закріплюється існуюча технологічна багатоукладність. Таким чином, вироблення узгодженої позиції у виборі пріоритетів інноваційної політики є одним з принципових питань, яке вимагає свого рішення на загальнодержавному рівні. Другим актуальним завдан- ням, що стоїть перед державою, є вивчення та об- ґрунтування нових напрямів та форм державного ін- вестування, які б відповідали переходу до інновацій- ного типу розвитку економіки. Головні чинники, що стають на заваді активізації інноваційної діяльності, за підсумками опитування працівників ряду промислових підприємств, керівни- ків органів місцевої влади та науковців переважно можна об’єднати у дві групи: недостатня кількість обі- гових коштів і низький рівень розвитку інфраструк- тури. Чинники першої групи турбують до 70% ре- спондентів, з яких 83% скаржаться на нестачу влас- ного капіталу підприємства або установи, 56,6% — вка- зують на незадовільний рівень фінансових стимулів з боку держави, то чинники другої групи, кількість яких набагато більша, діапазон коливань — від 16 до 37,7% [2, с. 33]. Це пов’язано з одного боку з недостатнім досвідом щодо розвитку і функціонування таких структур в Україні, а з іншого — з обмеженими мож- ливостями безпосереднього запозичення досвіду висо- корозвинутих країн, які мають більш сприятливі умови для економічного розвитку і формування інно- ваційної інфраструктури. В національній економіці кожної окремої країни досягнення встановлених цілей реалізується відштовхуючись від власних ментальних, культурних, географічних, науково-технічних та ре- сурсних особливостей. Одним з головних чинників, що обумовлює швидкі темпи розповсюдження інноваційної діяльно- сті є інноваційна інфраструктура. Перш за все, вста- новлення відповідного інституціонального забезпе- чення, що обумовлює ефективність процесу комерці- алізації нових знань: від етапу генерування науково- технічної ідеї до етапу реалізації нового продукту кін- цевому споживачеві. Тим більш, що насиченість Ук- раїни науковими кадрами, тобто науковий потенціал, залишається досить значним. В розрахунку на 1000 осіб зайнятого населення цей показник відповідає рівню таких європейських країн, як Польща, Угор- щина, Іспанія та Чехія. Але якщо порівнювати з про- відними країнами світу, такими як Японія та Німеч- чина, то в них ці показники в двічі більші [3, с. 193]. Україна має впроваджувати негайні заходи щодо роз- витку інноваційної інфраструктури національної еко- номіки. У 1990 році в Україні було зосереджено 6,5% сві- тового науково-технічного потенціалу при чисельності населення близько 0,1% світової чисельності. З кожної 1000 зайнятих 11 осіб працювали в науково-технічній сфері [4]. У 2000 році таке співвідношення становило вже 6 осіб на 1000 зайнятих, у 2005 році — 5 осіб, а 2017 році — 4,8 особи. Аналіз статистичних даних свідчить, що за роки незалежності України чисель- ність виконавців наукових та науково-технічних робіт скоротилася з 313 тис. осіб у 1990 році до 92,4 тис. у 2009 році, тобто більше ніж втричі. З року в рік за межі України емігрує в середньому близько 50 тис. дипло- мованих фахівців, що займаються інноваційною діяль- ністю. Зменшення висококваліфікованих наукових кадрів відповідно зменшує можливості виробляти нові знання. У той же час у розвинутих країнах кількість наукових працівників збільшується в середньому на 2,5-3% щорічно [7], так у Фінляндії їх чисельність на 1000 зайнятих становить 32,7%, у Данії – 31,6, Іслан- дії – 29,6%. Аналіз кількості науковців та науково-до- слідних організацій наведений в табл. 3. Таблиця 3 Наукові кадри та кількість науково-дослідних організацій в Україні Рік Чисель- ність нау- ковців, осіб Чисельність докторів наук в еко- номіці Укра- їни, осіб Чисельність кандидатів наук в еконо- міці України, осіб 2010 182484 11974 46685 2011 175330 11677 46321 2012 164340 11172 42050 2013 155386 11155 41196 2014 136123 9983 37082 2015 122504 9571 32849 2016 97912 7091 20208 2017 94274 6942 19219 2018 88128 7043 18 806 За даними табл. 3 видно, що чисельність науков- ців загалом, та чисельність кандидатів і докторів наук в економіці України з року в рік постійно зменшу- ється, що ілюструє рис. 2. Підґрунтям, що обумовлює розвиток ресурсного забезпечення наукового потенціалу національної еко- номіки перш за все виступає загальний високий рівень освіти населення. Який в кінцевому результаті сприяє зростанню кваліфікації робочої сили, лояльності до змін, поширенню нових знань та загальному зрос- танню продуктивності праці в національній економіці. Стаття 34 Закону України «Про наукову та на- уково-технічну діяльність» [3, с. 195] передбачає бюджетне фінансування даної сфери в розмірі 1,7% від обсягу ВВП. Якщо, у 2012 році ці витрати склали 1,49%, то в 2017 році вони скоротилися до 0,58%. За результатами аналізу рівня витрат на науково дослідницьку діяльність у розвинутих країнах за останні роки, можна стверджувати, що оптимальний його рівень, який забезпечує самодостатній розвиток науки, становить 3-5% ВВП [8, с. 23]. Це фактично ілюструє роль наукового сектору в економіці. Також є резерви в збільшенні фінансування інно- ваційної діяльності як за рахунок державних, так і не- державних джерел. Збільшення обсягів фінансування інноваційної діяльності в недержавному секторі можна досягти за рахунок створення відповідних умов, що сприятимуть капіталовкладенням в НДДКР та ви- робництво нової продукції. Досвід країн, що розвива- ються швидкими темпами, свідчить про те, що рівень фінансування НДДКР та інновації у недержавному секторі можна збільшити в два рази за 12 років, а КЕНДЮХОВ О. В., БОЛГОВ В. Є., ТАРАПАТА С. О. 86 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ частку державних витрат на ці цілі можна довести до 1,5-1,7 раза у ВВП за той самий період. Світовий до- свід пропонує велику кількість економічних механіз- мів, за допомогою яких відбувається управління інно- ваційними процесами як на макро- так і на мікрорів- нях. Для їх успішного застосування необхідна наяв- ність адекватної державної економічної політики [9, с. 48]. Рис. 2. Чисельність науковців, кандидатів і докторів наук в економіці України Якщо виходити з потреб кадрового забезпечення інноваційної діяльності в цілому, і науково-інновацій- них центрів зокрема, то об'єднання освіти і науки слід розпочинати з первинних ланок інноваційного про- цесу. Тут можуть бути кілька шляхів, наприклад: ство- рення при ВНЗ потужних наукових центрів, осна- щення їх сучасним науковим обладнанням, яке вико- ристовуватиметься як у навчальному процесі, так і для дослідницьких цілей. Це — традиційний шлях західних наукових центрів. Але він потребує істотних початко- вих інвестицій, знайти які в наших умовах буде не так просто. Окремо слід зупинитися на такому важливішому стратегічному напрямі, як інвестиції в біотехнологічні інновації. Мова йде про такі перспективні та швидко- зростаючі ринки, як біотехнології, націлені на довго- ліття, штучний інтелект в розробці ліків, CRISPR, ри- нок секвенування, нейроінтерфейси, генна інженерія людини, когнітивні покращення, штучний інтелект у персоналізованій медицині. Ринки, які щорічно зрос- тають на 15-20% та на декілька десятків мільярдів до- ларів США. Головна проблема світового інвестора на цих ринках: багато економічно привабливих біотехно- логічних інвестиційних напрямів технологічно до- ступні, проте в більшості країн юридично заборонені! Потенційна стратегічна конкурентна перевага України — юридична лібералізація: ГМО, генетична інженерія людини, клонування, ризикові види тера- пій, клінічні дослідження. Основні податкові механізми залучення прямих іноземних інвестицій в інновації наступні: 1. Європейський підхід: пільгове оподаткування інноваційних підприємств строком 3-5 років, створе- них на основі залучення іноземних інвестицій. 2. Сінгапурський підхід: повне звільнення від сплати податків на строк від 5 до 10 років. 3. Модель TAXKIN [10]: загальнонаціональна по- даткова модель, суть якої полягає у створенні подат- кового раю і вивільнення будь-якого економічного суб’єкта від податкового тягаря. Висновки. Таким чином, проведений нами аналіз стану та тенденцій інноваційного розвитку економіки України дозволив виявити проблемні аспекти цього процесу, основними з яких є: рівень інноваційної ак- тивності вітчизняних підприємств, частка передових технологічних укладів в економіці України, фінансу- вання наукової сфери, скорочення наукового потен- ціалу нашої країни та відтік молодих наукових кадрів. У той же час Україна має ряд конкурентних переваг, у тому числі все ще потужний науковий, у тому числі кадровий потенціал для активного опанування пер- спективних інноваційних ринків. Тільки концентрація зусиль на ключових високорентабельних швидкозрос- таючих ринках дозволить Україні створити передумо- ви проривної економіки та забезпечити високі темпи економічного росту. Список використаних джерел 1. Ахновська І.О., Болгов В.Є. Забезпечення інноваційної безпеки національної економіки. Еконо- міка і організація управління: збірник наукових праць. 2016. №2 (22). С. 17 — 27. 2. Болгов В.Є. Класифікація факторів впливу на інноваційний розвиток національної економіки Укра- їни. ІІ International scientific conference: Economy and Society: a Moderns Vectors of Development, Part II, April 27, 2018. Leipzig, Germany: Baltija Publsshing. 187 р. (P. 31 — 34). 3. Карпенко А.В., Кононенко Ю.С. Стратегічне значення комерціалізації для інноваційного розвитку національної економіки. Економiка i органiзацiя управ- лiння. 2017. № 1(25). С. 190-201. 0 20000 40000 60000 80000 100000 120000 140000 160000 180000 200000 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Чисельність науковців, осіб Чисельність докторів наук в економіці України, осіб Чисельність кандидатів наук в економіці України, осіб КЕНДЮХОВ О. В., БОЛГОВ В. Є., ТАРАПАТА С. О. 2019/№2 87 4. Кендюхов О.В., Болгов В.Є., Залізнюк В.П. Чинники ефективності маркетингової стратегії експо- ртної діяльності підприємства. Економіка і організація управління. Збірник наукових праць. 2017. № 1(25). С. 38-51. 5. Офіційний сайт Державного комітету статис- тики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 6. Пилипенко Ю. І. Інноваційний розвиток авіа- будування України як механізм стимулювання точок економічного зростання національної економіки. Еко- номічний вісник Національного гірничого університету. 2017. №2(58). С. 62-72. 7. Попович О.С., Булкін І.О. Новий бюджет і доля науки. URL: https://commons.com.ua/uk/novij- byudzhet-i-dolya-nauki/. 8. Розвиток інноваційної системи України в єв- ропейському науково-технологічному просторі : на- укова доповідь / за ред. чл.-кор. НАН України І.Ю. Єгорова ; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». Київ, 2018. 198 с. URL: http: //ief.org.ua/docs/sr/302.pdf. 9. Kozlovskyi S., Bolhov V., Yousuf A., Batechko A., Hlushchenko L., Vitka N. Marketing analysis of the electromobile market as a factor in the innovation of the national economy. Іnnovative Marketing. 2019. №15(1). Р. 42-53. doi:10.21511/im.15(1).2019.04 10. Кендюхов О.В. TAXKIN: до питання про ре- формування податкової системи. Дзеркало Тижня. Ук- раїна. №32. URL: https://dt.ua/finances/taxkin-322187_. html. References 1. Akhnovska I.O., Bolhov V.Ye. (2016). Zabezpechennia innovatsiinoi bezpeky natsionalnoi ekonomiky [Ensuring the inno- vation security of the national economy]. Ekonomika i orhanizatsiia upravlinnia – Economics and management organi- zation, 2 (22), рр. 17 – 27 [in Ukrainian]. 2. Bolhov V.Ye. (2018). Klasyfikatsiia faktoriv vplyvu na innovatsiinyi rozvytok natsionalnoi ekonomiky Ukrainy [Classifi- cation of factors of influence on innovative development of na- tional economy of Ukraine]. ІІ International scientific conference: Economy and Society: a Moderns Vectors of Development, Part II, April 27, 2018. Leipzig, Germany: Baltija Publsshing. 187 р. (P. 31 – 34). 3. Karpenko A.V., Kononenko Yu.S. (2017). Stratehichne znachennia komertsializatsii dlia innovatsiinoho rozvytku natsionalnoi ekonomiky [The strategic importance of commercial- ization for the innovative development of the national economy]. Ekonomika i orhanizatsiia upravlinnia – Economics and organiza- tion of management, 1(25), рр. 190-201 [in Ukrainian]. 4. Kendiukhov O.V., Bolhov V.Ye., Zalizniuk V.P. (2017). Chynnyky efektyvnosti marketynhovoi stratehii eksportnoi diialnosti pidpryiemstva [Factors of effectiveness of marketing strategy of export activity of enterprise]. Ekonomika i orhanizatsiia upravlinnia – Economics and management organi- zation, 1(25), рр. 38-51 [in Ukrainian]. 5. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of Ukraine]. (n.d.). ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian]. 6. Pylypenko Yu. I. (2017). Innovatsiinyi rozvytok aviabuduvannia Ukrainy yak mekhanizm stymuliuvannia tochok ekonomichnoho zrostannia natsionalnoi ekonomiky [Innovative development of aviation industry of Ukraine as a mechanism of stimulation of points of economic growth of national economy]. Ekonomichnyi visnyk Natsionalnoho hirnychoho universytetu – Economic Bulletin of the National Mining University, 2(58), рр. 62-72 [in Ukrainian]. 7. Popovych O.S., Bulkin I.O. Novyi biudzhet i dolia nauky [The new budget and the fate of science]. (n.d.). Retrieved from https://commons.com.ua/uk/novij-byudzhet-i-dolya-nauki [in Ukrainian]. 8. Yehorov I.Yu. (Eds.). (2018). Rozvytok innovatsiinoi systemy Ukrainy v yevropeiskomu naukovo-tekhnolohichnomu prostori [Development of Ukraine's innovation system in the European scientific and technological space]. Kyiv, State Institution «Inst. and predicted. NAS of Ukraine [in Ukrainian]. 9. Kozlovskyi S., Bolhov V., Yousuf A., Batechko A., Hlushchenko L., Vitka N. (2019). Marketing analysis of the electromobile market as a factor in the innovation of the national economy. Іnnovative Marketing, 15(1), рр. 42-53. doi:10.21511/im.15(1).2019.04 10. Kendiukhov O.V. TAXKIN: do pytannia pro reformuvannia podatkovoi systemy [TAXKIN: on the issue of tax reform]. Dzerkalo Tyzhnia. Ukraina – Mirror of the Week. Ukraine, 32. Retrieved from https://dt.ua/finances/taxkin- 322187_. html [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 06.09.2019 Прийнято до друку 19.12.2019 Формат цитування: Кендюхов О. В., Болгов В. Є., Тарапата С. О. Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України. Вісник економічної науки України. 2019. № 2 (37). С. 82-87. doi: https://doi.org/10.37405/1729- 7206.2019.2(37).82-87 Kendyukhov O. V., Bolhov V. Ye., Tarapata S. O. (2019). Research of innovation development trends of Ukraine economy. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (37), рр. 82-87. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).82- 87

Дослідження тенденцій інноваційного розвитку економіки України

Репозитарії

Схожі ресурси