Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу
The article is dedicaded to the application of traditional decorative technique of national garments in the modern Ukrainian clothes design.
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16512 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу / О. Никорак // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 21-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16512 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-165122011-02-14T12:04:21Z Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу Никорак, О. Публікації The article is dedicaded to the application of traditional decorative technique of national garments in the modern Ukrainian clothes design. 2007 Article Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу / О. Никорак // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 21-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16512 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації Публікації |
| spellingShingle |
Публікації Публікації Никорак, О. Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу |
| description |
The article is dedicaded to the application of traditional decorative technique of national garments in the modern Ukrainian clothes design. |
| format |
Article |
| author |
Никорак, О. |
| author_facet |
Никорак, О. |
| author_sort |
Никорак, О. |
| title |
Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу |
| title_short |
Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу |
| title_full |
Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу |
| title_fullStr |
Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу |
| title_full_unstemmed |
Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу |
| title_sort |
фольклорні мотиви в українському дизайні одягу |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Публікації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16512 |
| citation_txt |
Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу / О. Никорак // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 21-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT nikorako folʹklornímotivivukraínsʹkomudizajníodâgu |
| first_indexed |
2025-07-02T17:49:22Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:49:22Z |
| _version_ |
1836558385758076928 |
| fulltext |
олена НИкоРак
доктор мистецтвознавства,
Інститут народознавства НАН України
ФОЛЬКЛОРНІ МОТИВИ В уКРАїНсЬКОМу ДИЗАЙНІ
ОДяГу
«Навіть така примхлива і не завжди логічна річ, як мода,
тільки виграє від зіткнення із здоровим народним смаком».
Влучний вислів М.т.Рильського якнайкраще представляє ідею
цієї статті.
Сучасний дизайн одягу сприймається як принципово нова
сфера творчої діяльності, що синтезує майстерність художника,
модельєра, десенатора, колориста, конструктора і технолога.
Для створення нових форм одягу дизайнери використовують,
як і в давнину, здобутки народного ткацтва й текстильної про-
мисловості або текстильного дизайну. однак розуміння одягу,
що належать до декоративно-прикладного мистецтва, дещо
відмінне від розуміння костюма, як результату дизайнерської
праці.
аналіз існуючих досліджень свідчить про те, що вчені
здавна визначили український традиційний одяг як складо-
ву матеріальної та духовної культури народу (к.і.Матейко,
М.С.Білан, г.г.Стельмащук, т.В.кара-Васильєва, г.С.Щербій,
т.а.Ніколаєва, о.Ю.косміна та ін.): «…традиції народного мо-
делювання костюма є багатогранними і такими, що складають
феномен духовної та матеріальної культури нашого народу,
зокрема його культури вбрання» [1, 247].
ансамбль народного вбрання традиційно визначається як
чітка художньо-декоративна система, в якій елементами ком-
позиції виступають форма, конструкція одягу, колір, ритміка
складових компонентів, орнаментальне вирішення оздоблень,
структура і фактура тканин тощо. Простий та доволі економіч-
ний крій народного вбрання зумовлений насамперед шириною
олеНа НИкоРак22
домотканого полотна чи сукна, намаганням створити зручний
одяг і водночас повністю та раціонально використати тканину.
В основу крою покладені переважно прямокутні форми, що
створює великі площини для їх декоративного вирішення. В
цілому ансамбль народного вбрання сприймається як концен-
трація прийнятих уподобань з невеликими індивідуальними
відмінностями.
На теренах України побутували різні конструктивно-ху-
дожні способи створення форми одягу: за допомогою незшитих
(запаски, фартухи, обгортки, намітки, хустки), частково зши-
тих (плахти) і повністю зшитих (спідниці, штани) прямокут-
них шматків тканини. Художні особливості народного вбрання
посилювалися завдяки вмінню народних майстрів знаходити
в ньому гармонійні силуетно-пропорційні об’єми. Довжина,
форма, поділ вертикальними та горизонтальними лініями кож-
ного елементу одягу, нашарування та співвідношення окремих
частин у загальній композиції комплексу відображали місцеві
традиції різних регіонів України та естетичні смаки мешканців
кожного з них.
Протягом століть конструктивна система одягу не зазнала
суттєвих змін, але вбрання урізноманітнювалося елементами
оздоблення, якістю та кількістю матеріалів і декоративних
прикрас, відображаючи як світоглядне уявлення народу вза-
галі, так і індивідуалістичне сприйняття світу кожною окремою
майстринею в розумінні краси, форми, кольору тощо. Саме
ці нюанси особистісної творчості надавали одежі неповтор-
ної своєрідності і створили розмаїту варіативність у рамках
виробленої конструктивної та образної системи. В тканинах
і у вишивках вражає притаманна їм відшліфована століття-
ми єдність орнаменту і способів його вираження (матеріалу,
техніки, фактури, колориту) та принципів його розташування
на площині виробу, які зумовлені насамперед логікою крою
одягу.
Народний досвід демонструє нерозривний зв’язок конструк-
тивних, художніх та технологічних прийомів у виготовленні
вбрання, де кожна конструктивна лінія, що з’єднує деталі крою
ФолЬклоРНі МотИВИ 23
традиційного одягу, водночас є декоративним елементом і до-
датковою художньою оздобою. Ручна техніка обробки окремих
деталей і комплексу в цілому сягала найвищої майстерності.
Завдяки чому найхарактернішою особливістю мистецтва на-
родного одягу можна визначити «відчуття матеріалу», яке
вироблене протягом тривалого періоду часу і в традиційних
виробах проглядається особливо яскраво. Воно виявляється
в умінні майстрів створювати і виявляти всі фізичні і технічні
можливості матеріалу, правильно вибирати техніку виготов-
лення та орнаментацію, колір, фактуру, вміло, з найбільшим
ефектом поєднувати в ансамблі одягу різні за своїми пластич-
ними і декоративними якостями матеріали.
На ткацькому верстаті виготовляли різні типи полотен і су-
кон, а також ткали окремі деталі одягу. Подібне виготовлен-
ня окремих компонентів (напівфабрикатів) одягу мало точне
функціональне призначення, як, наприклад, виткані полот-
нища плахт, запасок, обгорток, наміток або хусток [2, 33 – 35;
6, 47 – 86]. техніки ткання були не лише раціональними, а й
поліфункціональними, оскільки виступали водночас і засобом
формоутворення. Накладання одягу в кілька шарів мало за
мету створення відповідних силуетів: дзвоникоподібного, пря-
мого, трапецієподібного.
На підбір матеріалів для виготовлення одягу в практиці його
виробництва впливали такі його властивості, як м’якість, елас-
тичність, теплопровідність, повітропроникність, гігроскопіч-
ність та інші властивості тканини. Простежується це у вмілому
підборі сировини, у способах обробки волокон, комбінуванні
ткацьких переплетень [6, 30-44; 7, 14-15]. Використовуючи
різні техніки ткання, народні майстри зуміли надати лляним,
конопляним та вовняним тканинам потрібної міцності, вит-
ривалості на розтяжність, стійкості до стирання — властиво-
стей, що мають першорядне значення при відборі матеріалу
для різних видів одягу. із винятковим хистом народні майстри
зуміли виявити й використати також декоративні якості окре-
мих видів луб’яних волокон (льону і конопель); створили різні
прийоми для збагачення природної барви лляних і конопляних
олеНа НИкоРак24
полотен різними відтінками сірого, вохристого, блакитного
і зеленого тонів. Майстерно використовувалася властивість
мінливості лляних волокон. Річ у тому, що краса одягу повин-
на була випливати передусім із краси тканини (її структури,
фактури, обробки поверхні), а також поєднання форми (крою)
одягу з його утилітарним призначенням. Характерно, що міс-
ця з’єднання окремих елементів вбрання спеціально декору-
валися задля підкреслення його конструкцій. Щоб створити
більш святкові, ошатніші тканини, їх збагачували барвистим
орнаментом [7].
Промислові вовняні, шовкові, а пізніше — бавовняні тканини
різної якості і художнього вирішення (парча, оксамит, атлас,
штоф, камка, китайка, позумент та інші — однотонні чи орна-
ментовані жакардовим поліхромним декором або з чергуван-
ням блискучих та матових площин малюнку і фону) викорис-
товувалися переважно для святкових безрукавок (керсеток,
камізельок), запасок, очіпків, верхнього одягу (юпок), а також
для їхнього оздоблення. Їх вміло поєднували з домотканим
полотном, що створювало своєрідну живописність та декора-
тивність костюму [8].
однотонні тканини органічно поєднувалися з візерунчасти-
ми. орнаментація робилася в різних техніках ткацтва, вибій-
ки, вишивки, аплікації, строчення і була найбільш важливим
художнім засобом, народним композиційним прийомом для
створення специфічного за образом та характером вбрання.
Відпрацьована протягом віків символіка, психологічно-ко-
дове, семантичне значення кольору в одязі були важливими
етнічними, соціальними, етичними покажчиками, що відоб-
ражали світосприйняття, особливості психіки, естетичного
відчуття народу. колір у народному вбранні підкреслював
святковість чи буденність, найбільше виділяв обрядовий одяг,
був статево-віковою характеристикою, тобто мав своєрідну
образну мову, що впливала на почуття та емоції людини.
Протягом ХХ ст. (особливо другої його половини) виготовлен-
ня тканин для одягу взяла на себе текстильна промисловість,
яку збагатили нові досягнення в галузі хімії та фізики за ра-
ФолЬклоРНі МотИВИ 25
хунок створення нових видів штучних та синтетичних воло-
кон, застосування яких надало можливості виробляти якісно
нові тканини з дещо відмінними властивостями. Внаслідок чого
відбулася широка диференціація матеріалів і форм одягу згід-
но з умовами праці й відпочинку мешканців міст чи сіл. Пи-
танням щодо таких одягових тканин та їх властивостей при-
свячено дослідження С.і.Рудакової, к.г.гущіна, г.а.Самарова,
а.і.Черемних, Є.Б.коблякової.
Вивчення українського народного одягу з метою застосу-
вання його традиційних елементів у проектуванні сучасного
костюма дало можливість авторам [7] зробити деякі узагаль-
нення щодо такого використання: «Багатство форм народного
одягу, навіть при мінливих вимогах моди, завжди дає мож-
ливість відбирати певні компоненти народного традиційного
одягу і з незначними змінами або й повністю застосовувати їх
у сучасному одязі» [7, 16].
Ще за радянських часів сформувалися певні прийоми щодо
осмислення здобутків народного моделювання жіночого одягу
і використання його традицій у сучасній практиці, серед яких:
творче переосмислення народного вбрання як першовзірця;
вільніша інтерпретація народних принципів щодо технічного та
художнього вирішення одягу [3, 146-160]; застосування тканин,
що своєю структурою, фактурою і характером орнаменту нага-
дують народні тканини, для підкреслення в сучасних моделях
специфічних стильових рис народного вбрання [9, 72-90; 10,
14-28; 11, 10-28; 12; 13, 120-124; 14, 30-35]. Досвід київського
та львівського будинків моделей ставив за мету подальший
розвиток кращих традицій українського народного одягу, що
відбувалося способом осучаснення, стилізації народних форм
одягу, застосування традиційних для нього матеріалів та оз-
доблень у вирішенні сучасних форм костюма. однак складні,
тривалі в часі виконання і виготовлення матеріали і техніки
(візерункове плетіння, в’язання, ткацтво, вишивка) унемож-
ливлювали широке використання їх у моделюванні одягу та
серійний його випуск. тому художники-модельєри створювали
одиничні ексклюзивні ансамблі костюма за народними моти-
олеНа НИкоРак26
вами, які в кращому випадку ставали експонатами творчих
виставок різного рівня. Загальносвітові процеси демократизації
форм одягу та поступова глобалізація також не сприяли роз-
витку даного напрямку в моделюванні одягу.
як і в прадавньому, так і в сучасному одязі основними ви-
могами є: зручність, знаковість і художня виразність, повна
відповідність форми призначенню і матеріалові, простота і ла-
конічність ліній, гармонійність складових компонентів, ансам-
блеве рішення костюма, помірне навантаження його конструк-
тивно-декоративними елементами, концентрація оздоблення
та виділення силуетних форм, кольору, структури і фактури
тканини.
Художньо-технічні навички, орнаментально-колористич-
ні і різноманітні композиційні прийоми, співвідношення де-
коративних і знаково-семантичних ознак визначають етніч-
ну специфіку українського традиційного одягу і є джерелом
збагачення й урізноманітнення сучасного вбрання. Завдяки
тому, що професійні художники глибоко вивчили й осмислили
мистецьку традицію народної одежі, створено багатоманітність
її трансформації в сучасному костюмі.
У художніх особливостях, оздобленні костюма і надалі збері-
гається етнічна специфіка, національна своєрідність одягу,
що сприяє встановленню безпосереднього взаємозв’язку між
традиціями та професійним моделюванням вбрання сьогодні,
що знаходить відображення у проектуванні сучасного костюма
в таких напрямках, як етно- та фольк- стиль.
Провідні художники-модельєри та майстри сучасного деко-
ративно-прикладного мистецтва викристалізували вже відомі
прийоми опрацювання й осмислення народного вбрання, сфор-
мували нові, що проаналізовано в праці вітчизняних фахівців у
галузі моделювання костюма З.тканко та о.коровицького [15,
50-51]. це, зокрема: реконструкція («дослівна копія»), реплі-
кація (реконструкція з оригінальних матеріалів у натуральну
величину), стилізація, імітація (наслідування за допомогою
зовсім відмінних художніх засобів; часто має негативний
характер), інтерпретація (творчий метод переосмислення),
ФолЬклоРНі МотИВИ 27
асоціація (найбільш творчий метод — переосмислення всього
нагромадженого матеріалу і створення нового з дуже тонким
відчуттям першооснови). В результаті модельєр створює кос-
тюм за національними мотивами — творче вирішення одягу
в ансамблі з мистецькими засобами зі створенням яскравого
художнього образу в основному на асоціативній основі [15].
З’явилися наукові роботи, що присвячені методам вико-
ристання досвіду народного мистецтва одягу в сучасному мо-
делюванні костюма [12; 13; 14; 15; 16]: «Сучасні професійні
художники розвинули національну культуру костюма до рівня
універсальної мови сучасності. тенденції театралізації моди
спричинились до концептуалізації явища «костюм», яке набуло
значення етнопсихологічної моделі народу. концептуалізація
української моди відображає загальноєвропейський процес по-
шуку універсальної мови засобами мистецтва» [16]. Зрозуміло,
що у такому контексті зазнали певних змін і принципи вико-
ристання матеріалів, а також самі матеріали для виготовлення
одягу. однак дослідження цього аспекту на сьогодні практично
відсутні. тому виникає необхідність аналізу і порівняльних
характеристик сучасних матеріалів та їх використання в мо-
делюванні костюма за національними мотивами.
По-перше, залишається традиційним використання нату-
ральних (екологічно чистих) тканин. Сьогодні це можуть бути
і тканини з найновітніших волокон, які візуально, за своїм
переплетенням, фактурою, кольоровою гамою і властивостя-
ми є ідентичними старовинним домотканим полотнам, сукнам
та окремим виробам. Часто дизайнери текстильних підпри-
ємств свідомо надають створеним ними сучасним тканинам
певних ефектів «давності», «вінтажності», потертості тощо,
які виступають сучасними засобами художньої виразності
при створенні відповідних образів костюма.
По-друге, особливої актуальності набули матеріали, пок-
ликані імітувати ті, які використовувалися народними майс-
трами, а сьогодні вже не існують у природі. ці тканини мають
сучасний склад, задовольняють теперішні вимоги щодо прак-
тичності (не мнуться) та носильності, відповідають гігієнічним
олеНа НИкоРак28
та гігроскопічним вимогам, і водночас нагадують старовинні
зразки.
особливої уваги десенатори дизайнери надають колорис-
тичним та орнаментаційним питанням формування й оздоб-
лення сучасних тканин для одягу за народними мотивами.
тут існує кілька різних підходів: малюнок і фактура тканини
можуть відтворювати давні техніки і колорит; зразки старо-
давнього ткацтва або вишивки новітніми засобами перетво-
рюються на сучасне кольорово-фактурне рішення тканини
взагалі; малюнок на сучасній тканині імітує традиційне оздоб-
лення одягових тканин; часто зразки ручної роботи зі збага-
чення фактури тканини замінюються машинними техніками
оздоблення (вишивки, в’язання, плетіння, аплікації тощо).
окремо в ряду способів розробки сучасних тканин стоять ав-
торські техніки ткацтва, розпису, вишивки, печворку, принти
та інші. Характерною для вітчизняних дизайнерів (В.гресь,
Р.Богуцька, о.караванська, і.каравай) практикою у створенні
колекцій костюмів у етно- та фольк- стилі є так би мовити
«доопрацювання» тканин, виготовлених фабрично, вручну з
метою надання їм задуманих автором ефектів тощо. В кожному
окремому випадку це буде новий, особливий дизайнерський
хід художнього вирішення твору.
Усі подібні практики мають за мету перш за все забезпечення
середньої ціни на дизайнерські речі для успішної їх реалізації.
На жаль, справжні традиційно рукотворні плетіння, в’язання,
вишивка і ткацтво, які є невід’ємною складовою матеріалів
для народного вбрання, через високу вартість ручної роботи
недоступні широкому загалу споживачів. тому вони, як і за
радянських часів, залишаються привілеєм, одиничними екс-
клюзивними виставковими речами в приватних колекціях та
на мистецьких виставках.
отже, провідні сучасні українські модельєри і дизайнери
черпають свою наснагу зі скарбниці національного мистецтва.
опираючись на традиції декоративного вирішення народних
тканин і одягу того чи іншого регіону вони свідомо відходять
від цитування й реконструкції автентичних творів. Поєдну-
ФолЬклоРНі МотИВИ 29
ючи народну традицію з новочасними тенденціями в мистецтві
митці пропонують значно складніші за художнім вирішенням
колекції одягу образно-асоціативного характеру. Найталано-
витіші з них втілюють свої ідеї у творах позначених рисами
українства.
1. Федина О. Український народний костюм і проблеми ансамблевості в сучасній
практиці художнього моделювання одягу // Вісник лаМ.— Вип. 10.— львів,
1999.— С. 245-249.
2. Матейко К.І. Український народний одяг.— к., 1977.
3. Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій.— львів, 2000.
4. Николаева Т.А. Украинская народная одежда. Среднее Поднепровье.— к.,
1988.
5. Сидорович С.Й. Художня тканина західних областей УРСР.— к., 1979.
6. Никорак О.І. Сучасні художні тканини Українських карпат — к., 1988.
7. Матейко К.І., Сидорович С.Й. Використання в сучасному одязі елементів
традиційного вбрання // Народна творчість та етнографія.— к.: Вип. № 2,
1963.— С. 14-20.
8. Николаева Т.А. Народное моделирование женской одежды и применение его
традиций в современной практике (на материалах Украины) // Советская
этнография.— М.: Вип. № 3, 1977.— С. 72-90.
9. Николаева Т.А. Народные конструктивно-художественные приемы в традицион-
ной и современной весенне-осенней верхней одежде украинцев // Советская
этнография.— М.: Вип. № 3, 1984.— С. 14-28.
10. Николаева Т.А. Художественные особенности народной украинской одежды
конца ХіХ — начала ХХ в. как объект этнографического исследования //
Советская этнография.— М.: Вип. № 6, 1988.— С. 105-121.
11. Миронов В. Розвиток українського народного костюма за радянського часу //
Народна творчість та етнографія.— к.: Вип. № 2, 1972.— С. 18-28.
12. Щербий Г.С. Взаимосвязь народного и профессионального в развитии совре-
менного костюма (на материалах Укр. ССР): автореф. дис. на здобуття наук.
ступеня канд. ист. наук. Минск, 1983.
13. Косміна О.Ю. індивідуальне як об’єкт рефлексії традиційного костюма (до
проблем формування етнічних символів) // традиційне й особистісне у
мистецтві. колективне дослідження за матеріалами Четвертих гончарівських
читань.— к., 2002.— С.120-124.
14. Стельмащук Г. Національне в творах львівських митців сучасного художнього
текстилю // Художній текстиль. львівська школа. львів, 1998.— С.30-35.
15. Тканко З., Коровицький О. Моделювання костюма в Україні ХХ століття. — львів,
2000.
16. Цимбалюк О.К. етномистецькі традиції костюма в Україні середини ХіХ – ХХ
століття: автореф. дис… канд. мистецтв.— львів, 2000.
олеНа НИкоРак30
Olena Nykorak
Doctor of Art
The Ethnology Instityte
National Academy of Sciences of Ukraine
Folk motives in Ukrainian clothes style
The article is dedicaded to the application of traditional
decorative technique of national garments in the modern
Ukrainian clothes design.
|