Осередок пластики із сиру
Tradition of arts and crafts made out of cheese goes back to old age of the mount region and local population. They made sculptures of horses, cows, deer, rabbits etc. Self made sculptures were sold at the local markets, made by known craftsman’s which are G.U .Melnichuk, M.U. Luschak and M.U. Matiy...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16516 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Осередок пластики із сиру / І. Білоус // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 61-68. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16516 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-165162011-02-14T12:04:28Z Осередок пластики із сиру Білоус, І. Публікації Tradition of arts and crafts made out of cheese goes back to old age of the mount region and local population. They made sculptures of horses, cows, deer, rabbits etc. Self made sculptures were sold at the local markets, made by known craftsman’s which are G.U .Melnichuk, M.U. Luschak and M.U. Matiychuk. Cheese sculptures have priceless soul value of the national tradition at the local region. 2007 Article Осередок пластики із сиру / І. Білоус // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 61-68. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16516 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації Публікації |
| spellingShingle |
Публікації Публікації Білоус, І. Осередок пластики із сиру |
| description |
Tradition of arts and crafts made out of cheese goes back to old age of the mount region and local population. They made sculptures of horses, cows, deer, rabbits etc. Self made sculptures were sold at the local markets, made by known craftsman’s which are G.U .Melnichuk, M.U. Luschak and M.U. Matiychuk. Cheese sculptures have priceless soul value of the national tradition at the local region. |
| format |
Article |
| author |
Білоус, І. |
| author_facet |
Білоус, І. |
| author_sort |
Білоус, І. |
| title |
Осередок пластики із сиру |
| title_short |
Осередок пластики із сиру |
| title_full |
Осередок пластики із сиру |
| title_fullStr |
Осередок пластики із сиру |
| title_full_unstemmed |
Осередок пластики із сиру |
| title_sort |
осередок пластики із сиру |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Публікації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16516 |
| citation_txt |
Осередок пластики із сиру / І. Білоус // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 61-68. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bílousí oseredokplastikiízsiru |
| first_indexed |
2025-07-02T17:49:32Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:49:32Z |
| _version_ |
1836558395685994496 |
| fulltext |
ігор БілоУС
пошукувач,
Прикарпатський національний університет
ім.В.Стефаника
ОсЕРЕДОК пЛАсТИКИ ІЗ сИРу
кожна етнографічна територія, а іноді й кожне село у XVIII –
XX ст. мали свою спеціалізацію в тому чи іншому виді народ-
ного мистецтва. З XVI ст. на косівщині розвивалися найріз-
номанітніші галузі художньої діяльності — дерево і кераміка,
ткацтво і вишивка, метал та шкіра, писанковий розпис, вироби
із сиру тощо. У контексті комплексного дослідження народного
мистецтва гуцульщини актуальні питання розширення, пог-
либлення відомостей, художнього аналізу усіх видів мистець-
кої творчості. Маловідомим видом творчості народних майстрів
косівщини є мистецтво ліплення з сиру, хоч окремі згадки
розпорошені по багатьох виданнях [1- 7; 8 - 11; 13; 15; 16].
Упродовж віків розвивалися і передавалися від майстра до
майстра, з роду в рід технологічні та мистецькі таємниці сирних
виробів, удосконалювалися, збагачувалися засоби художньої
виразності.
Скромне місце посідають унікальні вироби майстрів із сиру,
породжені багатовіковою історією цього гірського краю вони
майже в первісному вигляді дійшли до нашого часу.
Сир, на перший погляд, непридатний матеріал для формот-
ворення, проте народ знайшов такі способи його обробки, в
результаті яких він набуває своєрідні властивості, що робить
сир більш пластичним, ніж глина чи віск.
Відомий дослідник і етнограф XIX ст. Володимир Шухевич
підкреслював про самобутню технологію тривалого збережен-
ня майстрами виробів із сиру. “Баранчики, калачі, фірмаки
можуть стояти дуже довго і 20 років, потім можна їх ужити,
треба лише кинути у гаряче масло, то сир розпуститься і стає
добрий до їди “ [2, 245].
ігоР БілоУС62
обґрунтовані висновки зробила відома дослідниця українсь-
кої народної іграшки людмила герус, що сирна пластика гу-
цульщини — унікальне явище в народному мистецтві України
[3, 9] .
Самопізнання, самовираження, самореалізація народних
майстрів забезпечила умови збереження та виготовлення ви-
робів із сиру. і тому головне завдання майстрів було професій-
ним становленням, здібністю розкрити перед людьми шляхи
пізнання топологічних основ етносу, його корінних ознак і влас-
тивостей, здійсненням проекції минулого в майбутнє через
ментальні шари народної колективної пам’яті.
Протягом віків на гуцульщині горяни шанували чимало
свят і обрядів, тісно вплетених у річний господарський цикл.
Більшість збереглося майже до наших днів.
В.Шухевич вважав, що обряди мали важливе значення у
господарстві та віруваннях гуцулів і відзначилися надзвичай-
но урочисто. У церковні свята і пам’ятні дні християнських
святих гуцули перенесли багато різних дохристиянських зви-
чаїв, вірувань. Навіть у релігійних обрядах використовували
заборонені церквою церемоніали, щоб уберегти себе перед
усім від уроків.
одним із яскравих свят на косівщині був “полонинський
хід” чи “полонинський вихід” овець на пасовище.
Під час літування ватаг і пастухи незаперечно виконували
різні вірування і магічні дії, пов’язані в основному з охороною
та лікуванням тварин. Навіть під час доїння (спочатку дої-
ли чорну вівцю, а потім білу) пастухи дотримувалися різних
вірувань і обрядів, які нібито допомагали одержати від тварин
якнайбільше молока.
основним чинником захисту худоби від злих сил і чарів та
виготовлення різних продуктів з овечого молока було запа-
лення “живого” вогню — ватри.
Постійно перебуваючи в оточенні магії, вірувань, страху за
худобу, ці суворі вівчарі починали тужити за рідними. тому,
коли з сіл приходили люди провідати стан своєї худоби і за-
брати деякі молочні вироби, вони хотіли їх здивувати чимось
оСеРеДок ПлаСтИкИ іЗ СИРУ 63
надзвичайним. Можливо саме так з’явилися перші малень-
кі скульптурки із сиру: фігурки коників, корів, баранчиків,
оленів, зайців, калачиків тощо. Вівчарі надавали їм значення
оберегів стада та обрядових символів. Відвідавши полонини
і отримавши в подарунок маленькі фігурки із сиру, сільські
жителі були певними, що на пасовиськах все буде добре. ці
сирні скульптурки свійських та різних диких тварин семан-
тично переплітались з життям села.
Вироби продавали також на ярмарках і дарували людям.
Підтвердження цьому знаходимо у дослідників етнографії та
фольклору кінця XIX – поч. XX ст. у В.Шухевича та оскара
кольберга, а також у записах збирачів народних коломийок.
Вироби із сиру не розставляли по всій хаті, а мали своє тра-
диційне локальне місце збереження. обов’язково на миснику
або поличці окрім посуду були фігурки глиняних свистун-
ців, писанки, сирні фігурки, іноді підвішувалося глиняну або
дерев’яну пташку.
Починаючи з кінця XIX ст. цим видом народного мистецтва
починають займатися жінки в селах Шепіт, Брустори, Снідав-
ка, Річка, космач. Найстарішими виробами з сиру були фір-
маки з витисненими на них солярними знаками. Розварений у
жентиці сир клали у дерев’яні різьблені або бляшані карбовані
форми, там він набував відповідної рельєфної фактури.
крім фігурок тварин, у селах косівщини виготовляли з паре-
ного овечого сиру і обрядові калачі. грудковий сир розрізали на
шматки і кидали в гарячу воду, щоб він розваривсяь, потім його
розминали і розкачували у воді паляниці, роблячи всередині
отвір, як у калача. З однієї грудки сиру виготовляли 12-16 ка-
лачів, з яких кожний пастух залишав собі один, а інші дарував.
калачі з пареного сиру не споживали, а використовували для
весільного обряду. В селі космач сирні калачики прив’язували
червоною ниткою нареченій і нареченому до лівої руки і про-
тягом усього весілля такий калачик був з ними. Молода пара
довго зберігала їх як запоруку доброго та щасливого життя.
Спускаючись восени з полонин, вівчарі на поясі несли кала-
чики, які потім дарували дівчатам із найкращими побажаннями,
ігоР БілоУС64
дорослим — за душі померлих.
технологія обробки сиру відома здавна. У відро теплого мо-
лока додається ложка глєгу (сичужний фермент), і молоко
ставлять на скисання. Ватаги полонин при виготовленні глєгу
користувались водою з криниці або джерела, яку приносили
до схід сонця. Виливаючи глєг у молоко, ватаг робив хрест і
говорив: “Благослови манну від худоби”.
технологія ліплення сиру відбувається протягом певного
часу. Належно прокисле молоко дає можливість утворити
матеріал для ліпки скульптури із сиру. Сир перевіряють на
скисання, опускаючи у гарячу воду. якщо сир текучий і вод-
ночас в’язкий, добре витягується, такий матеріал вважається
готовим.
Приступаючи до ліплення майстер нарізає відповідної ве-
личини кусочки сиру і опускає в гарячу воду. Розминаючи в
руках розм’яклу масу, формує грудку, з якої швидкими легень-
кими рухами ліпить скульптуру. Процес ліпки з сиру нагадує
формовку глиняних свистунців, завдяки витягуванню таких
частин фігури: голови, гриви, туловища, хвоста тощо. Фігурка
виробляється з одного цілого куска сиру і одразу ж, ще м’якою,
опускається в розчин солі, де форма закріплюється. Чим більше
насичений розчин солі, тим довше може зберігатися виріб.
На сьогоднішній день продовжувачами традицій скульп-
турної ліпки з сиру є Матійчук Марія Юріївна, 1929 року на-
родження, Хім’як Марія Василівна, 1959 року народження,
Рибарук-Миклащук ганна іванівна, 1982 року народження
з села Брустори; Соколюк Марія Петрівна, 1951 року народ-
ження з с. Шепіт та дві учениці Матійчук Марії: Мельничук
ганна Юріївна, 1969 року народження з с.Шепіт та сестра-
близнючка лущак Марія Юріївна, 1969 року народження з с.
космач. Наймолодші дві майстрині досягли значних успіхів
у своїй роботі. Характерною пластикою вони удосконалюють
вироби із сиру, використовуючи знання традицій і віфртуозне
виконання.
особливо великих успіхів добилась Марія Матійчук. Не-
зважаючи на здавалось би простий процес виробів із сиру,
оСеРеДок ПлаСтИкИ іЗ СИРУ 65
можна прослідкувати неабиякий хист майстрині, в передачі
динаміки, узагальненні форми, оздобленні та конструктивному
зображенні фігурок.
Про твори Марії Юріївни Матійчук написано в газетах, жур-
налах, а багато виробів зберігаються в коломийському музеї
народного мистецтва гуцульщини та Покуття, косвіському
музеї народного мистецтва та побуту гуцульщини.
У 1983 році в стінах коломийського музею народного мистец-
тва гуцульщини та Покуття відбулась персональна вистав-
ка творів Марії Матійчук. На вітринах можна було побачити
отари овець і зграї казкових пташок, табуни кумедних лошат
і коней, осідланих вершниками з дішками-бербеничками. Всі
вони були виліплені із сиру.
Привітна, доброзичлива горянка не приховує від людей
секрету ліпки із сиру, навчає сусідську дітвору. цим видом
ремесла добре оволоділи дві сестри — ганна та Марія. аналі-
зуючи сучасні вироби Мельничук ганни Юріївни та лущак
Марії Юріївни можемо судити про удосконалення формотво-
рення із сиру.
Серед виробів майстринь є коні, коник, баранчики, олені,
птахи. Урізноманітнюючи форми своїх виробів сестри-близ-
нючки ліплять збрую і для баранчиків, і для оленів, і для птахів,
і для коней. Серед їхніх скульптурок можна зустріти і великих
коней з маленькими кониками, з бербенчиками прив’язаними
до туловища. Великих коней майстрині прикрашують плетін-
ками з сирної нитки, а також збагачують свої вироби розписом
кольорових крапочок та примітивними орнаментальними мо-
тивами. В основному це солярні знаки. кольори — зелені, сині,
червоні, що легко і врівноважено доповнюють форму, дають
виробам святковий вигляд.
Вони плавно підкреслюють зовнішню форму та пластичний
вигин фігурок і відіграють неабияку роль у декоративному ладі
твору, надаючи їм певного забарвлення. це своєрідне орна-
ментальне зображення, що ритмічно розміщене по формі кра-
почками. така орнаментальна побудова зберігається протягом
другої пол. XIX і протягом XX ст. на всіх виробах із сиру.
ігоР БілоУС66
Споглядаючи невичерпну розмаїтість і позірну просто-
ту “примітивного” ритмічного візерунка, ми пам’ятаємо, що
це — простота “високого примітива. Вона є наслідком роботи
людського духу, душі й розуму”. [12, 14]
Вперше гануся і Марія взяли участь у виставці творів на-
родних майстрів разом із М.Матійчук у 1990 р., присвяченій
Собору Духовної України. Їхні роботи прикрашають усі народні
ярмарки, які відбуваються в місті косові, коломиї, Вижниці,
селі космачі і кутах.
Майстриня Марія Матійчук, яка святкувала у 1999 році свій
ювілей 70 річчя від дня народження, виставила власний твор-
чий доробок із роботами сестер у косівському музеї народного
мистецтва та побуту гуцульщини.
У 2004 р. в коломийському музеї народного мистецтва гу-
цульщини та Покуття відбулась персональна виставка Мель-
ничук ганни Юріївни з села Шепіт та лущак Марії Юріївни
з села космач. твори цих майстрів зберігаються в колекціях
коломийського музею.
З любов’ю і натхненням виготовляють майстрині свої скуль-
птурки із сиру, які вишукані за формою та пластичністю.
Життя заставляє майстринь виносити свої доробки на ринки.
кожний виріб виліплений із натхненням, бездоганністю ви-
конання. Вони заспокоюють себе усвідомленням того, що їхні
вироби принесуть у чийсь дім радість і затишок, а особливо
дітям, як іграшки. В останні роки вироби із сиру набувають
значення і сувеніра-пам’ятки про відвідини косівщини.
гості майстринь можуть замовити собі або відразу придбати
готові скульптурки і побачити, як їх виготовляють із сиру та
спробувати власноручно виготовити виріб. Працюючи в жан-
рі тематичної скульптури малих форм, досконало володіючи
пластичними засобами сестри створюють традиційно — на-
родні форми із сиру.
Вироби із сиру поряд із колядками, казками, прислів’ями,
приказками становлять безцінне духовно-мистецьке націо-
нальне надбання, зосереджують в собі основи і принципи ба-
гатьох видів народного мистецтва — кераміки, дерев’яного
оСеРеДок ПлаСтИкИ іЗ СИРУ 67
різьблення, декоративного розпису, плетіння тощо.[13, 50]
Маленькі скульптурки із сиру — це життєва речовина та
й сама вона у своїй змістовній сутності — це певний символ,
який виник і сформувався внаслідок багатовікової діяльності
людини. Вони виражають особливості місцевого уявлення про
форму зооморфної пластики, передачі динаміки та конструк-
тивного зображення. Скульптурки набули символічного зна-
чення і сповна реалізували свої функції через обрядові дійства
повсякденного життя.
Вироби із сиру мають свої особливості пластичної форми,
кольорових плям у створенні декору і несуть у собі вражаючий
ефект декоративності. Декоративності, що “ніколи не буває
застиглою чи довершеною, а завжди мінливою та парадок-
сальною у залежності від місця і часу” [14, 17].
1. Базак М. Сырные фигурки // Декоративное искусство СССР.— 1982.— № 1.
2. Шухевич В. гуцульщина.— т.1.— львів, 1901.
3. Герус Л. гуцульська сирна пластика // етногенез та етнічна історія населення
Українських карпат.— львів, 2006.
4. Герус Л. Українська народна іграшка.— львів, 2004.— С. 205-214
5. Гоберман Д. Искусство гуцулов.— М., 1980.
6. Гургула І.В. Народне мистецтво західних областей України.— к., 1966.
7. Найден О.С. Деякі тенденції виникнення та тенденції розвитку народних ху-
дожніх промислів // Народна творчість та етнографія.— 1991.— №4.
8. Найден О.С орнамент українського народного розпису.— к., 1989.
9. Герус Л Неперервність традицій — основа живої духовної сутності народного
мистецтва /на прикладі гуцульського осередку сирної пластики/ III гон-
чарські читання.— к., 1998.
10. Рибчук М.Б., Базак М.І. Вироби з рогу та сиру // гуцульщина: історико-етног-
рафічне дослідження.— к., 1987.
11. Сагайдачна З. гуцульские сырные игрушки // Декоративное искусство
СССР.— 1960.— № 4.
12. Селівачов М. лексикон української орнаментики. — к., 2005.
13. Соломченко О. Народні таланти Прикарпаття. — к., 1969.
14. Станкевич М. Декоративність — категорія мистецтвознавства //Мистецтво-
знавство’05.— львів, 2005.
15. Чарновський О. Українська народна скульптура з тіста і сиру // Збірник ма-
теріалів IX наукової конференції львівського державного інституту приклад-
ного та декоративного мистецтва.— львів, 1968.
16. Wegrzynowiz I. Zolobienie serkow owczych // Polska sztuka ludowa.— 1955.—
№1.
ігоР БілоУС68
Ihor Bilous
P.G.stud.,
The Precarpathian V.Stefanyk National University
Region of cheese production
Tradition of arts and crafts made out of cheese goes back to
old age of the mount region and local population. They made
sculptures of horses, cows, deer, rabbits etc. Self made sculptures
were sold at the local markets, made by known craftsman’s which
are G.U .Melnichuk, M.U. Luschak and M.U. Matiychuk.
cheese sculptures have priceless soul value of the national
tradition at the local region.
|