Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна)

Північ Одеської області, як і все Причорномор’я та південні райони Поділля, не відносяться до сучасного ареалу бабака степового, який поширений в Україні переважно на сході, проте тут мав місце досвід успішної інтродукції бабака. Розселення бабака степового, Marmota bobak, на півночі Одеської област...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Дацюк, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Національний науково-природничий музей НАН України 2019
Назва видання:	Theriologia Ukrainica
Теми:	Дослідження популяцій
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/165190
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна) / В. Дацюк // Theriologia Ukrainica. — 2019. — Т. 17. — С. 92–96. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-165190
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1651902020-02-13T01:27:43Z Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна) Дацюк, В. Дослідження популяцій Північ Одеської області, як і все Причорномор’я та південні райони Поділля, не відносяться до сучасного ареалу бабака степового, який поширений в Україні переважно на сході, проте тут мав місце досвід успішної інтродукції бабака. Розселення бабака степового, Marmota bobak, на півночі Одеської області, проходило у 1979–1980 роках. На території трьох сіл Любашівського району, в яких не залишилося жодного жителя, було створено природний заказник «Степанівський» (згодом статус змінено на мисливські угіддя Іванівської сільської ради), в який були переселені сарни, фазани та бабаки. Першу партію бабаків завозили влітку 1979 року з Асканії-Нової, але, на жаль, не всі звірки змогли перенести жару та дорогу, а ті що доїхали — не змогли акліматизуватися. Другу партію відловлювали вже в Луганській області (на той час як «Ворошиловградська»), восени того ж 1979 року. Відсутність природних ворогів, бережливе ставлення населення ближніх сіл — дозволило колонії розростися з 25 тварин у 1980 р. до 415 особин у 2010 році, проте надалі пішов спад чисельності. Безгосподарське ставлення до природи — спочатку через випалювання очерету та сухостою, а потім відкриття кар’єру, призвели до загибелі багатьох тварин. Поява великої кількості лисиць також позначилася на кількості основної маси колонії та міграції вцілілих особин поближче до людей. Важливим фактором впливу також стало хижацтво на молодих бабаків з боку шулік. У 2013 р. чисельність поселення становила лише 50 особин, і скоре вимирання колонії при збереженні факторів існування бабаків було найбільш очікуваним прогнозом. Тому того ж 2013 р. було розпочато заходи із підтримки та відновлення колонії бабака, яка станом на 1 грудня 2016 року нараховувала близько 500 особин, а на початок 2019 р. становила 1700 особин. Досвід управління показав, що при правильно спланованій роботі з підтримки локальної популяції і регуляції хижацтва колонія демонструє помітний і сталий приріст, що дозволяє сподіватися на її подальше розростання. «Любашівська» колонія бабака на сьогодні є стабільною, і цей факт дає підстави вважати вид наявним у фауні Поділля. The north of Odesa Oblast, as well as the whole Northern Black Sea Region and southern areas of Podillia do not belong to the current range of the steppe marmot, which is distributed mainly in the east of Ukraine, although successful attempts of introduction took place in these regions. The dispersal of the steppe marmot, Marmota bobak, in the north of Odesa Oblast occurred in 1979–1980. The Stepanivskyi Nature Reserve (later its status was changed to hunting grounds of Ivanivka Village Council) was created in the territory of three villages of Liubashivka Raion, which became entirely unpopulated, in which roe deer, pheasants and marmots were relocated. The first steppe marmots were brought here in summer 1979 from Askania Nova, although part of the animals did not survive the heat and transportation, while the others could not acclimatize. The second group of marmots was transferred from Luhansk Oblast (then Volosylovhrad Oblast) in autumn 1979. The absence of natural enemies and careful attitude of people from neighbouring villages allowed marmots increasing in number from 25 animals in 1980 to 415 in 2010, although later a population decline occurred. Many marmots died because of burning of reed and dry grass. The appearance of a large number of foxes also affected the colony’s abundance and migration of surviving marmots closer to humans. The preying of kites on young marmots was also an important factor affecting the population. In 2013, the abundance of the marmot colony was only 50 specimens and the species extinction was expected in case of further existence of influencing factors. Therefore, in 2013, measures were taken in order to support and restore the steppe marmot colony, which as of 1 December 2016 consisted of ca. 500 specimens, while in early 2019 there number was 1700. Management experience shows that correctly planned measures on maintaining local populations along with regulation of preying demonstrate a sufficient and constant increase, which allows expecting further population growth. The “Lubashivka colony” of steppe marmots currently is stable thus we can consider the species present in the fauna of Podillia. 2019 Article Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна) / В. Дацюк // Theriologia Ukrainica. — 2019. — Т. 17. — С. 92–96. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2616-7379 В. Дацюк Бабак степовий (Marmota bobak) на http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/165190 uk Theriologia Ukrainica Національний науково-природничий музей НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження популяцій Дослідження популяцій
spellingShingle	Дослідження популяцій Дослідження популяцій Дацюк, В. Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна) Theriologia Ukrainica
description	Північ Одеської області, як і все Причорномор’я та південні райони Поділля, не відносяться до сучасного ареалу бабака степового, який поширений в Україні переважно на сході, проте тут мав місце досвід успішної інтродукції бабака. Розселення бабака степового, Marmota bobak, на півночі Одеської області, проходило у 1979–1980 роках. На території трьох сіл Любашівського району, в яких не залишилося жодного жителя, було створено природний заказник «Степанівський» (згодом статус змінено на мисливські угіддя Іванівської сільської ради), в який були переселені сарни, фазани та бабаки. Першу партію бабаків завозили влітку 1979 року з Асканії-Нової, але, на жаль, не всі звірки змогли перенести жару та дорогу, а ті що доїхали — не змогли акліматизуватися. Другу партію відловлювали вже в Луганській області (на той час як «Ворошиловградська»), восени того ж 1979 року. Відсутність природних ворогів, бережливе ставлення населення ближніх сіл — дозволило колонії розростися з 25 тварин у 1980 р. до 415 особин у 2010 році, проте надалі пішов спад чисельності. Безгосподарське ставлення до природи — спочатку через випалювання очерету та сухостою, а потім відкриття кар’єру, призвели до загибелі багатьох тварин. Поява великої кількості лисиць також позначилася на кількості основної маси колонії та міграції вцілілих особин поближче до людей. Важливим фактором впливу також стало хижацтво на молодих бабаків з боку шулік. У 2013 р. чисельність поселення становила лише 50 особин, і скоре вимирання колонії при збереженні факторів існування бабаків було найбільш очікуваним прогнозом. Тому того ж 2013 р. було розпочато заходи із підтримки та відновлення колонії бабака, яка станом на 1 грудня 2016 року нараховувала близько 500 особин, а на початок 2019 р. становила 1700 особин. Досвід управління показав, що при правильно спланованій роботі з підтримки локальної популяції і регуляції хижацтва колонія демонструє помітний і сталий приріст, що дозволяє сподіватися на її подальше розростання. «Любашівська» колонія бабака на сьогодні є стабільною, і цей факт дає підстави вважати вид наявним у фауні Поділля.
format	Article
author	Дацюк, В.
author_facet	Дацюк, В.
author_sort	Дацюк, В.
title	Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна)
title_short	Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна)
title_full	Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна)
title_fullStr	Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна)
title_full_unstemmed	Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна)
title_sort	бабак степовий (marmota bobak) на півночі одеської області (україна)
publisher	Національний науково-природничий музей НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Дослідження популяцій
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/165190
citation_txt	Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна) / В. Дацюк // Theriologia Ukrainica. — 2019. — Т. 17. — С. 92–96. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Theriologia Ukrainica
work_keys_str_mv	AT dacûkv babakstepovijmarmotabobaknapívnočíodesʹkoíoblastíukraína
first_indexed	2025-07-14T18:02:11Z
last_indexed	2025-07-14T18:02:11Z
_version_	1837646363303608320
fulltext	Theriologia Ukrainica, 17: 92–96 (2019) http://doi.org/10.15407/pts2019.17.092 БАБАК СТЕПОВИЙ (MARMOTA BOBAK) НА ПІВНОЧІ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (УКРАЇНА) Василь Дацюк Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України (Одеса, Україна) The steppe marmot (Marmota bobak) in the north of Odesa Oblast (Ukraine). — Vasyl Datsiuk. — The north of Odesa Oblast, as well as the whole Northern Black Sea Region and southern areas of Podillia do not belong to the current range of the steppe marmot, which is distributed mainly in the east of Ukraine, al- though successful attempts of introduction took place in these regions. The dispersal of the steppe marmot, Marmota bobak, in the north of Odesa Oblast occurred in 1979–1980. The Stepanivskyi Nature Reserve (later its status was changed to hunting grounds of Ivanivka Village Council) was created in the territory of three villages of Liubashivka Raion, which became entirely unpopulated, in which roe deer, pheasants and marmots were relocated. The first steppe marmots were brought here in summer 1979 from Askania Nova, although part of the animals did not survive the heat and transportation, while the others could not acclimatize. The second group of marmots was transferred from Luhansk Oblast (then Volosylovhrad Oblast) in autumn 1979. The absence of natural enemies and careful attitude of people from neighbouring villages allowed marmots increasing in number from 25 animals in 1980 to 415 in 2010, although later a population decline occurred. Many marmots died because of burning of reed and dry grass. The appearance of a large number of foxes also affected the colony’s abundance and migration of surviving marmots closer to humans. The preying of kites on young marmots was also an important factor affecting the population. In 2013, the abundance of the mar- mot colony was only 50 specimens and the species extinction was expected in case of further existence of in- fluencing factors. Therefore, in 2013, measures were taken in order to support and restore the steppe marmot colony, which as of 1 December 2016 consisted of ca. 500 specimens, while in early 2019 there number was 1700. Management experience shows that correctly planned measures on maintaining local populations along with regulation of preying demonstrate a sufficient and constant increase, which allows expecting further population growth. The “Lubashivka colony” of steppe marmots currently is stable thus we can consider the species present in the fauna of Podillia. Key words: steppe marmot, Marmota bobak, artificial colony, anthropogenic influence, Podillia. Cor respondence to : V. Datsiuk; Odesa Regional Laboratory Centre of the Ministry of Health of Ukraine; Ivan and Yuriy Lypa St. 5A, Odesa, 65000 Ukraine; e-mail: vdatsuk@ukr.net Вступ Бабак степовий, Marmota bobak (Muller, 1776), — вид родини вивіркових (Sciuridae). Це один з найбільших видів гризунів фауни Європи і найбільший степовий гризун, який відно- ситься до Степового фауністичного ядра (Загороднюк, 1999). Його сучасний ареал лежить на схід від Дніпра, переважно на північ і схід від Дінця, в межах північно-східних районів Харкі- вщини і півночі Луганщини (Токарский, 2004; Загороднюк, Коробченко, 2008). За межами основного ареалу існують окремі поселення, сформовані внаслідок переселення бабаків на нові місця з інших частин ареалу (Токарский та ін., 2006). Для Одещини такі поселення доте- пер не відомі, і мета цього повідомлення — опис такого місцезнаходження. Заселення бабака в Любашівському районі Одеської обл. відбувалося на мисливських угіддях Іванівської сільради (територія зниклих сіл Степанівка та Ново-Андріївка) у 1979– 1980-х роках. Бабаків завезли спочатку із заповідника з Асканії-Нова, а після з Луганської обл., разом із сарнами та фазанами, у кількості близько 25 особин. З одного боку колонії — долина річки Кодима, з іншого — цілинний, нерозораний схил балки (глиняно-піщана місце- вість). Колонія у час її розквіту 2010–2012 рр. займала територію близько 2 км2. Сприяло та- кому розвитку і збільшення поголів’я худоби та випас її в місці колонії. Мета роботи — опис колонії бабака на Одещині з аналізом її динаміки у часі. Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна) 93 Матеріал і методи З 2010 р. автор почав системний збір матеріалу. За результатами такого збору було підго- товлено огляд стану цього поселення бабаків, який було представлено на курсах біологів СЕС у 2012 році на базі ДУ «Українська протичумна станція», на основі чого було внесено пропо- зицію щодо включення цього виду до переліку об’єктів моніторингу в Одеській області у ме- тодичні рекомендації «Визначник дрібних ссавців (комахоїдні та гризуни) фауни України — носіїв природно-вогнищевих інфекцій». Відомості про багаторічні зміни чисельності бабака в Любашівському поселенні (дані за 1980–2019 роки) отримано автором з архіву Одеського обласного УОРу за сприяння головно- го мисливця Одеської обласної ради УТМР у Віктора Янушевського. Результати та обговорення В нещодавньому огляді ссавців Поділля (Загороднюк, Пірхал, 2013) бабака було відміче- но як вид, що є новим для фауни регіону, не відомим раніше, проте як такий, що дотепер не сформував стабільні популяції (відмічено, що останні реєстрації були у 2009 р.). У тому огля- ді мова йшла про реєстрації поселень бабаків у межах Вінниччини, і про Любашівську коло- нію авторам не було відомо (І. Загороднюк, особ. повід). З огляду на це, описана у цій праці колонія бабака дає підстави вважати вид наявним у фауні Поділля. Історія формування поселення Розселення бабака степового, Marmota bobak, на півночі Одеської обл. проходило в 1979– 1980 роках. На території трьох сіл Любашівського району, в яких не залишилося жодного жителя, був створений природний заказник «Степанівський» (згодом статус і назву змінено на «Мисливські угіддя Іванівської сільської ради»). До цього заказника були переселені сар- ни, фазани та байбаки, спочатку — з Асканії-Нової, а після також із Луганської обл., тобто заселення бабака проходило в два етапи. Першу партію байбаків завозили влітку з Асканії-Нової. На жаль, не всі звірки змогли перенести жару та дорогу, а ті що доїхали — не змогли акліматизуватися. Другу партію від- ловлювали вже в Луганській обл. (на той час як «Ворошиловградська»), восени. Відсутність природних ворогів, бережливе ставлення населення ближніх сіл — дозволило колонії розрос- тися за 30 років з 25 особин у 1980 до 415 у 2010 році. Недбале ставлення до природи — спочатку через випалювання очерету та сухостою, а потім через відкриття кар’єру — призвели до загибелі тварин. Поява великої кількості лисиць також позначилася на чисельності колонії та подальшій міграції вцілілих особин поближче до людей. Із 2013 р. розпочато заходи з підтримки і відновлення колонії, яка, станом на 1 січня 2019 р. нараховувала близько 1700 особин. Чисельність та її зміни На сьогодні колонія існує вже понад 35 років. За цей час змінилося кілька поколінь баба- ків, і цей вид можна включити до складу фауни Одещини. Починаючи з 1980 р., колонія збільшувала свою чисельність. Місце розселення знахо- диться в мальовничому куточку дикої природи. Це місце для проведення дитячих змагань, військово-патріотичної гри «Зірниця» і т.п., та і місцеві люблять там відпочивати (виїжджа- ють на природу), а так як охочих подивитись на нових звірків, взяти додому, та і браконьєрів хватало, то на початок 1990 р. їх налічували приблизно 100 особин. З 1990 по 2000 р. чисельність майже не змінилася, основною причиною чого став людсь- кий фактор, випалювання: влітку та восени — стерні та соломи (а так як схили балки межу- ють з полями, то вогонь часто доходив і до колонії), а на весні — очерету на річці. Починаючи з початку 2000-х років, в першу чергу через заборону випалювань, а дитячі змагання перенесли в Іванівський ліс, чисельність колонії на 2010–2012 рр. становила при- близно 300–400 особин (за спогадами старожилів сіл Іванівка та Антонівка та автора). Василь Дацюк 94 Рис. 1. Бабак та нори бабаків з Любашівської колонії. Фото автора, 2016. Fig. 1. A marmot and marmot burrows in the Liubashivka colony. Photo by the author, 2016. 25 70 100 130 120 220 415 250 100 50 150 320 500 800 1400 1700 0 500 1000 1500 2000 1980 1990 2000 2010 212 2014 2016 2018 чи се ль ні ст ь, о со би н Рис. 2. Динаміка чисель- ності бабака степового в Любашівській колонії. Fig. 2. Population dynam- ics of the steppe marmot in Liubashivska colony. Однак, через важке фінансове становище, багато фермерів восени 2011 р. залишили вро- жай зернових, кукурудзи, а де і сояшника неприбраним, прямо на полях. Значно зросла попу- ляція мишовидих гризунів, а з ними і лисиць. Лисиці і завдали першого удару по чисельності колонії байбаків протягом зими–весни 2011–2012 років. Весною 2012 р., коли епізоотія сказу серед лисиць досягла піку (вони часто стали навідуватися до навколишніх сіл, приходити до череди на обіднє доїння), мисливці (за участі й автора) забили тривогу, і протягом двох днів біля сіл Бобрик–І та Бобрик–ІІ, які розташовані на відстані до 10 км від колонії бабаків, було відстріляно 79 лисиць; у 15-ти із них сказ підтверджено лабораторно. Навесні 2012 р. при будівництві автошляху «Київ–Одеса», поблизу місця розташування колонії бабаків будівельниками був організований кар’єр із забору глини та піску. Багато тва- рин загинуло, а ті, що лишилися, перебуваючи у стресі, протягом двох весняно-літніх сезонів 2012 та 2013 рр. не дали потомство. За результатами обліку восени 2013 р., проведеного УТМР в Одеській області та Управлінням лісового та мисливського господарства Одеської ОДА, колонія нараховувала приблизно 50 особин. Тобто, за два роки вціліло лише близько 13 % колонії (з 400 особин збереглося 50). Завдяки роботі єгерської служби, в першу чергу єгеря Сергія Курданівського, який також родився і виріс в цій місцевості, він же й голова районних мисливців, місцевих жителів, лю- бителів природи, за останні роки, шляхом заборони полювання (на бабаків) та їзди на автомо- білях в місці розташування колонії вдалося збільшити популяцію цих тварин. Крім того, сформувалася (природним шляхом, без участі людей) і друга колонія, розта- шована на відстані 10–15 км від основної, в балці-ярку протяжністю близько 10 км. Важливу роль у формуванні відіграло і те, що в цій балці випасається до 400 голів худоби з трьох сіл. Це підтверджує припущення В. А. Токарського (2002) про залежність життєздат- ності колонії байбака від кількості копитних тварин. Крім того, до заказника протягом 2015– 2016 років завезено сарну європейську (близько 20 особин) та свиню дику (15 особин). Завдя- Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна) 95 ки ентузіазму єгеря Сергія Курданівського та небайдужих фермерів та мисливців було оброб- лено городи під засіви зернових культур, кукурудзи. Це дало змогу збільшити приріст копит- них в заказнику, що також позначилося і на збільшенні поголів’я байбака. Важливим заходом став контроль чисельності хижаків. У 2018 році на територію заказ- ника зайшла зграя вовків (близько 10 особин) — 4 вовка було вбито, інші пішли у Вінницьку область. Також біля заказника поселилися шуліки. Мисливцями на час виходу малюків бабака було організовано патрулювання, бо щодня знаходили 5-6 розірваних дитинчат. Станом на 1 січня 2019 р. обидві колонії нараховували близько 1700 особин (дані районного ТМР). У жовтні 2017 р. після завершення 23 Теріологічної Школи автором, за підтримки харків- ського дослідника проф. Віктора Токарського та біолога Українського науково-дослідного протичумного інституту Сергія Начвінова організовано виїзд у заказник. Протягом трьох днів було проведено збір матеріалу та GPS-картування колоній. Цим було закладено підвалини подальшого моніторингу поселення, який триватиме надалі. У 2017 році заказник офіційно представлено як мисливські угіддя, зокрема й на байбака. Протягом 2017–2018 років було виділено 200 ліцензій на відстріл самців байбака. З них 177 реалізовано за вказані два роки. Завдяки добре спланованій роботі з підтримки популяції і регуляції впливів хижаків чисельність полювання не вплинуло на хід популяційної динаміки і чисельність дослідженої колонії бабака продовжує зростати. Вороги Основні природні вороги «любашівської» колонії бабака — наземні та пернаті хижі, зок- рема лисиці, бродячі пси та хижі птахи. Про лисиць вже згадано вище, бродячих собак тут відстрілюють одразу при їх появі біля колонії. Хижі птахи, в тій кількості, що є, не наносять помітної шкоди колонії. Висновки 1. З’ясовано, що на північ Одеської області бабака завезено у 1979–1980 роках, спочатку з біосферного заповідника «Асканії-Нова», а потім — з Луганської області; стартова чисель- ність новоствореної колонії складала 25 особин. Любашівська колонія бабака дає підстави вважати цей вид гризунів наявним у фауні Поділля. 2. Одним із суттєвих природних факторів обмеження чисельності бабака є висока щіль- ність хижих ссавців, насамперед лисиці, і відсутність регулювання чисельності лисиць при- звело до зменшення колонії бабака у 2010–2015 роках. Важких для колонії наслідків завдало варварське та безгосподарське ставлення до природи, і тому антропічний фактор є одним з ключових у проблемі збереження бабака. 3. Досвід управління показав, що при правильно спланованій роботі з підтримки локаль- ної популяції і регуляції хижацтва колонія демонструє помітний і сталий приріст, що дозво- ляє сподіватися на її подальше розростання. Подяки Автор щиро дякує В. І. Чернію, М. М. Товпинцю та І. Л. Євстафьєву за обговорення ре- зультатів дослідження та визначення статусу виду у складі фауни Одещини. Автор дякує го- ловному мисливцю Одеської обласної ради УТМР В. І. Янушевському за люб’язно надані відомості про багаторічні зміни чисельності бабака в дослідженому автором поселенні. Література • References Загороднюк, І. В. 1999. Степове фауністичне ядро Східної Європи: його структура та перспективи збереження. До- повіді НАН України, № 5: 203–210. [Zagorodniuk, I. V. 1999. Steppe fauna core of Eastern Europe: its structure and prospects of protection. Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, No. 5: 203– 210. (In Ukrainian)] Загороднюк, І., М. Коробченко 2008. Раритетна теріофауна східної України: її склад і поширення рідкісних видів. Раритетна теріофауна та її охорона. Луганськ, 107– 156. (Праці Теріологічної школи; Вип. 9). [Zagorodniuk, I., M. Korobchenko. 2008. Rare fauna of east- Василь Дацюк 96 ern Ukraine: composition and distribution of rare species. In: Zagorodniuk, I. (ed.). Rarity mammal fauna and its protec- tion. Luhansk, 107–156. (Series: Proceedings of the Theriological School; Vol. 9). (In Ukrainian)] Загороднюк, І., А. Пірхал. 2013. Ссавці Поділля: таксономія та зміни складу фауни за останнє століття. Наукові запи- ски Державного природознавчого музею (Львів), 29: 189– 202. [Zagorodniuk, I., A. Pirkhal. 2013. Mammals of Podillia: taxonomy and changes of fauna composition during last cen- tury. Proceedings of the State Natural History Museum (Lviv), 29: 189–202. (In Ukrainian)] Токарский, В. А. 2002. Степной сурок Marmota bobak (Rodentia, Sciuridae) в Украине. Социальные взаимоот- ношения. Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, № 1 (45): 95–103. [Tokarsky, V. A. 2002. Steppe marmot Marmota bobak (Ro- dentia, Sciuridae) in Ukraine. Social mutual relations. Visnyk of the Luhansk Pedagogical University. Biological Sciences, № 1 (45): 95–103. (In Ukrainian)] Токарский, В. А. 2004. Историческое изменение ареала и численности степного сурка (Marmota bobak Mull. 1776) в Украине. Ученые записки Таврического национального университета. Серия Биология, химия, 17 (56), № 2: 173– 185. [Tokarsky, V. A. 2004. Historical changes of the geographi- cal ranges and abundance of the steppe Marmot (Marmota bobak Muller, 1776) in Ukraine. Scientists Notes the Taurian National University. Series Biology, Chemistry, 17 (56), No. 2: 173–185. (In Russian)] Токарский, В. А., В. В. Грубник, А. С. Авдеев. 2006. Реакк- лиматизация степного сурка (Marmota воваk [sic] Мull., 1776) в Украине. Вісник Харківського національного уні- верситету імені В. Н. Каразіна. Серія: біологія, Вип. 4, № 748: 100–109. https://bit.ly/2VzvaQO [Tokarsky, B. A., V. V. Grubnik, A. S. Avdeev. 2006. Reac- climatization of marmot (Marmota bobаk Mull., 1776) in Ukraine. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series Biology, No. 4, № 748: 100–109. (In Rus- sian)]

Бабак степовий (Marmota bobak) на півночі Одеської області (Україна)

Репозитарії

Схожі ресурси