Творчість Михайла Николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.ХХ – поч.ХХІ ст.

In this scholarly research creativity of the artist of the Ternopil, viz. that of Mykhaylo Nykolaychuk is under analysis. We have traced the influence of cultural life in Lviv as well as that of the processes which took place in the Ukrainian art surroundings in the last third of the XXth century —...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2007
1. Verfasser: Ничай, Л.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут народознавства НАН України 2007
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16520
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Творчість Михайла Николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.ХХ – поч.ХХІ ст. / Л. Ничай // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 95-104. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-16520
record_format dspace
spelling irk-123456789-165202011-02-14T12:03:45Z Творчість Михайла Николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.ХХ – поч.ХХІ ст. Ничай, Л. Публікації In this scholarly research creativity of the artist of the Ternopil, viz. that of Mykhaylo Nykolaychuk is under analysis. We have traced the influence of cultural life in Lviv as well as that of the processes which took place in the Ukrainian art surroundings in the last third of the XXth century — at the beginning of the XXIst century on his paintings. For decades the artist was looking for new attempts of expressing images in correspondence with the changes in artistic circles of that period in Ukraine. The style laid down by Lviv Decorative Art School remains unchanged. 2007 Article Творчість Михайла Николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.ХХ – поч.ХХІ ст. / Л. Ничай // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 95-104. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16520 uk Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Публікації
Публікації
spellingShingle Публікації
Публікації
Ничай, Л.
Творчість Михайла Николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.ХХ – поч.ХХІ ст.
description In this scholarly research creativity of the artist of the Ternopil, viz. that of Mykhaylo Nykolaychuk is under analysis. We have traced the influence of cultural life in Lviv as well as that of the processes which took place in the Ukrainian art surroundings in the last third of the XXth century — at the beginning of the XXIst century on his paintings. For decades the artist was looking for new attempts of expressing images in correspondence with the changes in artistic circles of that period in Ukraine. The style laid down by Lviv Decorative Art School remains unchanged.
format Article
author Ничай, Л.
author_facet Ничай, Л.
author_sort Ничай, Л.
title Творчість Михайла Николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.ХХ – поч.ХХІ ст.
title_short Творчість Михайла Николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.ХХ – поч.ХХІ ст.
title_full Творчість Михайла Николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.ХХ – поч.ХХІ ст.
title_fullStr Творчість Михайла Николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.ХХ – поч.ХХІ ст.
title_full_unstemmed Творчість Михайла Николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.ХХ – поч.ХХІ ст.
title_sort творчість михайла николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.хх – поч.ххі ст.
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2007
topic_facet Публікації
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16520
citation_txt Творчість Михайла Николайчука в контексті українського мистецтва останньої трет.ХХ – поч.ХХІ ст. / Л. Ничай // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 95-104. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT ničajl tvorčístʹmihajlanikolajčukavkontekstíukraínsʹkogomistectvaostannʹoítrethhpočhhíst
first_indexed 2025-07-02T17:49:42Z
last_indexed 2025-07-02T17:49:42Z
_version_ 1836558406629982208
fulltext людмила НИЧай асистент, Тернопільський національний педагогічний університет ім. В.Гнатюка ТВОРЧІсТЬ МИХАЙЛА НИКОЛАЙЧуКА В КОНТЕКсТІ уКРАїНсЬКОГО МИсТЕЦТВА ОсТАННЬОї ТРЕТ. ХХ – пОЧ. ХХІ сТ. Метою даної публікації є визначити здобутки художника Михайла Николайчука, прослідкувати вплив на його творчість культурного життя львова та процесів, що відбувалися в ук- раїнському мистецькому середовищі. Для цього проводяться паралелі з конкретними подіями та фактами, що мали місце в українському мистецтві протягом вказаного періоду. Ми обрали творчість саме М.Николайчука з огляду на декілька моментів: він працює протягом 1975-2007 рр.; є випускником львівської національної академії мистецтв; художник бере активну участь у митецькому житті міста та виставковій діяль- ності НСХУ. З деякою інформацією про художника можна ознайоми- тись у статтях, у каталогах до виставок (його персональних та у складі мистецького гурту „Хоругва”), таких авторів, як т.Удіна, і.герета, я.Павуляк та ін. Відомості у цих джерелах дуже скупі — ми можемо дізнатися, де народився, вчився та виставлявся художник. тамара Удіна у вступній статті до каталогу персональної виставки художника 2006 р. робить спробу дати характерис- тику періодів творчості М.Николайчука та подає періодизацію. Саме її беремо за основу у цій публікації. Процеси у мистець- ких колах львова другої пол. ХХ ст., що могли впливати на творчість художника, розкрито у монографії ореста голубця. Про стан та події в українському мистецтві ХХ ст. відомо з видання „Українське мистецтво” у 3-х частинах (Д.П.крвавич, В.а.овсійчук, С.о.Черепанова). лЮДМИла НИЧай96 На мистецькому горизонті м. тернополя з 1970-го р. почи- нають з’являтися молоді випускники львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Попереднє деся- тиліття підготувало відповідний ґрунт для сприймання мистец- тва, вільного від плакатного ангажу, явищем шістдесятництва, яке мало значне поширення в культурній сфері тернополя [2]. Відступники від принципів соцреалізму почали творити так званий декоративний живопис, як альтернативу конкретно- реалістичному малярству. Політична система створювала від- верті перешкоди для таких митців — відбирала майстерні, не допускала до виставок. Мистецтво нових художньо-пластич- них форм зараховувалося до „неофіційного”, але розвивалося, хоч і в умовах андеґраунду [10, 23]. Розвиток неформального мистецтва у тернополі можна про- слідкувати на прикладі творчості художника М.Николайчука, який почав свою художню кар’єру в середині 1970-их. М.Николайчук з 1978 р. є учасником обласних, всеукраїнсь- ких, всесоюзних (в радянські часи), та міжнародних виставок. експозиційною діяльністю художник починає займатися май- же відразу після закінчення у 1975 р. львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (фах про- ектування і оформлення інтер’єрів). Майстерність переймав у педагогів В.Вензиловича, Р.Сельського, Р.яціва. До цього нав- чався у косівському училищі прикладного мистецтва. Провівши три персональні виставки, у Чернівцях 1986 року, івано-Франківську 1987 р. та львові 1988 р., М.Николайчук стає членом Національної спілки художників України у 1988 році. [9] На цей час припадає висока продуктивність живописця у техніці акварелі. У 1970-80-их рр. він використовує прийоми стилізації людської фігури та середовища, застосовує дво- вимірну композицію. Моделює форму площинами та ніжними переходами до яких спонукає техніка акварелі. Роботи кон- трастні у тоні, та гармонійні завдяки наближеним кольорам спектра, композиційний центр підкреслюється взаємодопов- нювальними відтінками, що підсилює звучання форми. тВоРЧіСтЬ МИХайла НИколайЧУка 97 Художник використовує хвилеподібні лінії та геометричні плями, переважно це — кола, еліпси, овали, котрі вносять гар- монію та спокій у статичні констатуючі композиції. Стиліза- ція людського тіла в автора здійснюється овальними м’якими формами, і вони разом з розсіяними різнофактурними колами знімають напругу з бурхливих ліній зображуваного середови- ща. Присутність у полотнах овалів як символів небесних світил, планет, краплин води, живого начала наштовхує на осмислення поданих ситуацій у контексті взаємозв’язку мікрокосм — мак- рокосмос, людина — всесвіт. творчі методи стилізації близькі до декоративного узагальнення. У роботах М.Николайчука висту- пають на перший план національні мотиви та формалістичне їх втілення, що є характерними рисами школи бойчукізму. Монументалізм та лірична самобутність ранніх творів худож- ника — втілення національного художнього стилю початку ХХ століття. [8, 7-10] Художник, монументаліст за фахом, створює невеликі за розмірами (формату а2) аркуші з глибоким філософським змістом, які б хотілося бачити у масштабному монументально- му розписі. Мабуть вони так і задумувалися, але через несуміс- ність на той час декоративного вирішення і монументального, потенційно пропагандистського мистецтва так і залишилися в ескізах. Диптих „Весна” (1978; папір, акварель) присвячений моло- дості та материнству, які, незважаючи на довколишнє про- будження природи, не випромінюють радості. Молодий ко- зак та зовсім юна мати з дитиною розділені у різні частини диптиху. Художник, враховуючи різницю думок і почуттів, поселив своїх героїв в окремі „світи”. Жінка, наглядаючи, як дочка грається у весняному струмку та безпосередньо і щиро приймає дійсність, із сумом та невидющим поглядом поринула у світ спогадів, сподівань чи мрій. Її неоднозначний стан худож- ник зобразив нахилом голови та манірним жестом. Молодий чоловік з люлькою перед скатертиною з наїдками теж не радіє весняному буянню. Можливо, цей козак десь далеко від дому, він проміняв життя землероба на козацьку романтику і тепер лЮДМИла НИЧай98 його мучать ностальгія та розпалені в розлуці почуття, чи, нав- паки, це землероб, що мріє зовсім не про молоду дружину, а про степ, бої та славу. Задум автор передав дуже майстерно, єдиною деталлю — люлька не куриться. обидва персонажі виконані в одному стилі: сюжет із повсяк- денного життя, м’які переходи та ритми, злегка нахилені пос- таті, що надають роботам внутрішньої гармонії і ліричності. В аналогічному дусі М.Николайчук творить протягом де- сятиліття. основні теми його робіт — це проблеми людського самоусвідомлення, рефлексії та стосунків. Сюжети, на які не впливає ані соціальний статус, ані політична ситуація, дають можливість творити без цензури. Стиль, сформований на основі надбань світового мистецтва та іконографічної візантійської традиції, прищепив художнику вчитель Р.Сельський. Ху- дожник-педагог орієнтував своїх учнів переважно на західну спадщину та визначав колористичні принципи львівського малярства 1950-60-х років. [4, 235] 1980-ті рр., що приносять Україні багато різносторонніх змін, впливають і на характер робіт художника. Політичний „застій” дозволяє йому експериментувати. Він переходить на великі формати (A1) та звертається до проблеми „людина — політика”, актуальної і також великої. До змін митця спонука- ють зрілість та пошуки власного стилю. Використавши все, що йому дала академічна школа декоративності, довівши власні уміння до досконалості, Николайчук, аби не „задихнутися”, не вичерпатися у виробленому стилі, починає застосовувати нові засоби та техніки. акварелі художник доповнює аплікацією, яка ненав’язливо підкреслює форму. Смуги паперу, власноруч розфарбовані, вплітаються в аркуш, як нитка в канву, не беруть на себе ваги композиції, а лише створюють кольорові нюанси, що об’єднують складні за колоритом композиції (триптих „катерина”; папір, акварель). Хвилеподібні плавні лінії практично зникають з аркушів, натомість автор різкими вихороподібними пучками ліній, що різко змінюють напрям, формує центр композиції чи моделює тВоРЧіСтЬ МИХайла НИколайЧУка 99 фон. геометричні форми все ж залишаються серед творчих за- собів передавання простору. Чіткими горизонтальними площи- нами, зібраними з різної товщини та кольору ліній, художник створює простір з ілюзорною глибиною. Для робіт характерні прямі чіткі лінії, конкретність та різкість яких порушена на- хилами. лінії, наближені до вертикальних, але похилені під різними кутами, символізують рослинність, атмосферні явища, стають основою для розгортання сюжету. Реалістичні дрібні деталі та шматки фактури наче натяка- ють на місце, час та певне середовище, що допомагає донести до глядача глибину зображуваної проблеми. людські образи стилізовані і тому мають конкретний ха- рактер. У роботах М.Николайчука в центрі уваги жінка, котра постає в різних трактуваннях: романтична красуня („Новий день”, „Промениста”), жінка-мати („колискова”, „Зона іі, Чор- нобиль”). Художник експериментує в техніці акварелі, дає нове життя її можливостям. Стилізовані „атмосферні явища” кольоро- вими переходами та розмивками він віртуозно наближає до реальних, густо сконцентрованих в одному середовищі. ав- тор — майстер монументального живопису та декоративної стилізації — перетворюється на колориста. тепер виразність форми та настрій аркушів залежать від насичених, переважно двоколірних, гармонійних поєднань. цей період творчості натякає на політичну ситуацію в країні: людина залишається статичною, бездіяльною, покірно потер- пає від зовнішніх впливів; середовище в свою чергу сповнене динаміки хаотичного руху, швидкими змінами, на які звичайна людина не може ніяк вплинути. Завдяки різкому контрасту чітких прямих ліній та різноспрямованих мас, створюється вир стихії, в окремих випадках „рукотворної” („Зона іі, Чор- нобиль ”). людина в цих композиціях виокремлена, вона не взаємодіє із навколишнім середовищем. таким чином автор звертається до експресіоністичного вираження теми. цілісній особистості західний експресіонізм протиставляє розірвану хаосом світу лЮДМИла НИЧай100 індивідуальність, що не здатна створити гармонійної дійсності. [1, 79] В автора людина байдужа до світу, що несе загрозу її життю, виокремлюється, занурюється в себе, в повсякденну суєту, у власний світ-сімю („Новий день”, „колискова”). тут знову дається взнаки національний характер, який художник сповідує з самого початку художньої кар’єри. Парадоксальна ситуація — поєднання політичних реформ та Чорнобильської катастрофи — сприяла відродженню куль- турних та національних цінностей в Україні. Західний регіон особливо гостро реагував на екстремальні події. Розуміння глобальності екологічного лиха підштовхнуло до відновлен- ня традицій народу та повернення до джерел національного мистецтва, зокрема декоративно-прикладного. одним із на- прямків руху була реабілітація художників-нонконформістів, що тепер мали змогу об’єднуватися в гурти. [3, 114 – 115] Наприкінці 1980-х Николайчук разом із художниками-одно- думцями утворили гурт „Хоругва”. До нього увійшли: і.Зелінко, С.ковальчук, М.лисак, П.Мороз, я.Новак, Д.Стецько, Б.Рудий, а.Зюбровський. Члени гурту об’єдналися у прагненні відтвори- ти мистецтво „інтелігентне”, спрямоване на інтелектуального глядача. Мистецтво художників звернене до західних тенден- цій початку ХХ століття, але з чітко вираженим національним характером. таким чином, продовжує розвиватися постмодер- ністичне мистецтво, усталюючи національний стиль. Художник на початку 90-х вилучає зі своїх композицій лю- дину, переходить до абстрактних експресивних та часто агре- сивних композицій. Полотна тепер великого розміру, виконані у техніці темпери, що дозволяє автору вільніше та виразніше працювати над створенням конкретного ефекту. кольорові поєднання та використання контрастів відображають настрій творів (триптих „Влада”, 1995). 1990-ті роки для художника проходять у гострому протесті проти ситуації в країні. Хаотичні, різноспрямовані, на перший погляд, беззмістовні лінії формують розмиті образи-нагаду- ваня про конкретні реальні події та явища („Ситуація”, 1997, „Стан”, 1997, „Славкові бермуди”, 1998). тВоРЧіСтЬ МИХайла НИколайЧУка 101 Повернення української культури з нав’язаного атеїзму до релігії як ментальної складової нації, з багатовіковою безвід- ривною від християнської віри історією, виливається в художні твори сакрального змісту. Николайчук у своїй творчості теж звертається до релігійної тематики для підсилення суті еколо- гічної катастрофи. У творі „Бо коли таке роблять зеленому де- реву” (1996) автор у вирі напружених ліній та образів-символів зображає розп’ятого Христа, обвитого вербовими гілками. Роботи даного періоду гармонійні та врівноважені спокійним колоритом незважаючи на внутрішній протест, закладений у формі, на відміну від західного постмодернізму, який передає агресію та активний протест як формою, так і кольором. автор прибирає з головного місця у композиціях людину, висуваючи на огляд бурхливе середовище, розібране на деталі за при- нципом неокубізму. На межі тисячоліть головною проблемою в мистецтві стає ідентифікація та самовизначення, що продиктовані несфор- мованістю держави та гірким досвідом нищення національної пам’яті. Поряд із цим мистецтво вільно оперує досягненнями західних сусідів у засобах та способах вираження. [3, 126] М.Николайчук, підхопивши цю тенденцію, протягом останнх років звертається до архетипів народної культури, зокрема її початків — трипільської цивілізації. язичницькі боги та ро- зуміння буття постають перед нами у картинках-ситуаціях. Через первісне світовідчуття, синкретичність природи та людини, якими оперує у своїх візуалізаціях художник, сти- каємося з першоджерелами національної ментальності — лю- бові до землі та свійських тварин (серія „Розмова з птахами” (2004), „Стихія” (2004), серія „ор та лель” (2006)). Безпосереднє розуміння суті зародження та продовження життя, чистоту людських стосунків та нероздільність із природою автор пе- редає простими двовимірними образами („Подорожні” (2006), „Батьки” (2004)). культ землі та богині-матері Николайчук переосмислює та створює образ володарки світу в ряді робіт під назвою „царівна” (2003). ідентифікуючи себе з культурними нашаруваннями, які є лЮДМИла НИЧай102 ґрунтом української національної ментальності, художник втілює образи геометричними формами, що є основою гали- цької орнаментальної традиції.[3, 98] У творах цього періоду використано різні засоби зображен- ня: для підкреслення суті землеробського начала первісної культури художник використовує імітацію природних фактур і використовує зерна проса та ячменю; шматками тканини різної рельєфності підсилює виразність форми; на площині створює враження контррельєфу накладенням фарби та рів- ними контурами одного кольору; на гладкій білій поверхні на- кладену фарбу протирає до ґрунтовки і формує зображення, використовуючи колір. отже, художник протягом десятків років творить живописні полотна, постійно вдосконалюючи техніку та вишукуючи зміс- тове наповнення робіт. Умовно можна поділити його творчість на чотири періоди, під впливом важливих аспектів, політичних процесів, що безпосередньо змінюють настрої у мистецькому середовищі, амбіції художника щодо актуальності проблем, нових пріоритетів автора пов’язаних з віком. Зміни у творчості, залежні від першого аспекту, ми вже роз- глянули. актуальність переданих проблем є невід’ємною ри- сою художньої творчості особистості активної та чутливої, бо митець, емоційно переживаючи дійсність, бачить суть речей швидше, ніж люди, що занурені у суєту побуту. Пріоритети художника зазнають змін як у засобах та спо- собах донести задум до глядача, так і в самому процесі задуму твору. На останнє знову таки впливає важливість суспільних процесів та настрої у мистецьких колах. Художник, долаючи чи відшукуючи тенденції, розвиваєть- ся, переходячи кожного разу на якісно новий рівень. Періоди творчості М.Николайчука послідовно змінюються синхронно з тенденціями в українському мистецтві у період з 1970-х по 2006-й роки. Відтворення — самовираження — протест — пе- реосмислення; так можна охарактеризувати ці періоди для художника. У перший період отримані навички вираження він вкладає у власні образи, статичні за своєю суттю. Протягом тВоРЧіСтЬ МИХайла НИколайЧУка 103 другого — тривають пошуки нових технік, власного почерку, індивідуального та неповторного, роботи наповнюються дина- мікою, митець звертається до експресіоністичного вираження проблеми. Під час третього — художник позбувається кон- кретності, роботи наповнюються абстрактними лініями, він протестує проти безглуздої дійсності. і, нарешті, четвертий період — автор ніби знайшов себе, роботи спокійні, цілісні в техніці та суті зображуваного, прадавні архетипи, синкретич- ність природи і людини, як, на жаль, втратив сучасник, допо- магають ідентифікувати себе як нащадка багатої культури. Протягом трьох десятиліть М.Николайчук експериментує з техніками та новими способами вираження, але незмінни- ми залишаються елементи стилю, що закладені в підвалини його майстерності так званою львівською школою декоратив- ності. творчий доробок тернопільського живописця Михайла Ни- колайчука є одним з найвагоміших внесків в образотворче мистецтво міста. Право так оцінити спадщину митця дає ши- рока „географія” його робіт. твори автора є в Національному художньому музеї України в києві, придбані Міністерством культури і НСХУ, в Хмельницькому, львові, тернополі. Їх та- кож можна побачити в музеях канади, Польщі, Німеччини та в приватних колекціях України, СШа, австралії [5, 1]. 1. Борев Ю.Б. Художественные направления в искусстве ХХ века/ Борьба реа- лизма и модернизма.— к., 1986. 2. Букавин І. історія тернопілля. Наш край з найдавніших часів до наших днів.— тернопіль, 2004. 3. Голубець О.М. Між свободою і тоталітаризмом/ Мистецьке середовище львова другої половини ХХ століття.— львів, 2001. 4. Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова С.О. Українське мистецтво: Навчальний посібник: У 3 ч.— львів, 2005.— Ч.3. 5. Михайло Николайчук: каталог.— тернопіль, 2006. 6. Пасічний А.М. образотворче мистецтво. Словник-довідник.— тернопіль, 2003. 7. Прамонов А.В., Червонная С.М. Советская живопись: книга для учителя.— М., 1981. 8. Соколюк Л. графіка бойчукістів.— Харків – Нью-йорк, 2002. 9. тернопільській обласній організації Національної спілки художників Украї- ни — 20: альбом-каталог.— тернопіль, 2003. 10. Ювілейна виставка гурту „Хоругва”: каталог.— тернопіль, 2000. лЮДМИла НИЧай104 Ludmyla Nychay Lekturer, Ternopil Hnatiuk National Pedegogical University Creativity Mykhaylo Nykolaychuk in context Ukraine art last third of the XXth century – at the beginning of the XXIst century In this scholarly research creativity of the artist of the Ternopil, viz. that of Mykhaylo Nykolaychuk is under analysis. We have traced the influence of cultural life in Lviv as well as that of the processes which took place in the Ukrainian art surroundings in the last third of the XXth century — at the beginning of the XXIst century on his paintings. For decades the artist was looking for new attempts of expressing images in correspondence with the changes in artistic circles of that period in Ukraine. The style laid down by Lviv Decorative Art School remains unchanged.