Наукові джерела дослідження театрального костюма
A wide spectrum of works of different sciences and branches of knowledge has been embraced with the aim of making methodological principles of research of a scenic costume. Admonitions of the prominent Ukrainian and European scientists have been stated, complex analysis of bibliographical sources ha...
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16524 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Наукові джерела дослідження театрального костюма / Ю. Пігель // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 135-142. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16524 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-165242011-02-14T12:04:36Z Наукові джерела дослідження театрального костюма Пігель, Ю. Публікації A wide spectrum of works of different sciences and branches of knowledge has been embraced with the aim of making methodological principles of research of a scenic costume. Admonitions of the prominent Ukrainian and European scientists have been stated, complex analysis of bibliographical sources has been conducted for the first time. The conclusion has been made that synthetic-synergetic methodological principle was the most efficient one for such kind of research. 2007 Article Наукові джерела дослідження театрального костюма / Ю. Пігель // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 135-142. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0040 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16524 uk Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації Публікації |
| spellingShingle |
Публікації Публікації Пігель, Ю. Наукові джерела дослідження театрального костюма |
| description |
A wide spectrum of works of different sciences and branches of knowledge has been embraced with the aim of making methodological principles of research of a scenic costume. Admonitions of the prominent Ukrainian and European scientists have been stated, complex analysis of bibliographical sources has been conducted for the first time. The conclusion has been made that synthetic-synergetic methodological principle was the most efficient one for such kind of research. |
| format |
Article |
| author |
Пігель, Ю. |
| author_facet |
Пігель, Ю. |
| author_sort |
Пігель, Ю. |
| title |
Наукові джерела дослідження театрального костюма |
| title_short |
Наукові джерела дослідження театрального костюма |
| title_full |
Наукові джерела дослідження театрального костюма |
| title_fullStr |
Наукові джерела дослідження театрального костюма |
| title_full_unstemmed |
Наукові джерела дослідження театрального костюма |
| title_sort |
наукові джерела дослідження театрального костюма |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Публікації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16524 |
| citation_txt |
Наукові джерела дослідження театрального костюма / Ю. Пігель // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 135-142. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pígelʹû naukovídžereladoslídžennâteatralʹnogokostûma |
| first_indexed |
2025-07-02T17:49:52Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:49:52Z |
| _version_ |
1836558416898686976 |
| fulltext |
Юлія ПігелЬ
аспірант,
Львівська національна академія мистецтв
НАуКОВІ ДжЕРЕЛА ДОсЛІДжЕННя
ТЕАТРАЛЬНОГО КОсТЮМА
Узагальнений аналіз перспектив і розвитку сучасного те-
атрального костюма, визначення методологічних принципів
його дослідження є доволі непростими завданнями. костюм на
сцені стає усе функціональнішим та інтегрується в загальне
опрацювання сценічних знаків. костюм набуває семантико-
семіотичного характеру і є надскладним інтердисциплінар-
ним явищем, яке вимагає використання широкого спектру
специфічних аналітичних засобів і понять, цілісно-комплек-
сного, синтетично-синергетичного вивчення. тому для до-
сягнення мети нашого дослідження ми поєднуємо теоретичні
виклади науковців різних сфер, структуруючи їх відповідно
до об’єднуючої проблематики, а костюм розглядаємо не лише
як об’єкт художнього моделювання, а, насамперед, як пошук
образності, як знак і символ, як засіб перетворення.
Фундаментальною відправною точкою для осмислення і
вирішення цілого ряду завдань стосовно образності костюма
слугує твердження видатного режисера, теоретика і рефор-
матора новітнього українського театру леся курбаса (1887-
1937) — “Нема мистецтва, якщо нема перетворення” [1]. курбас
трактує театр як “перетворення енергій”, театр як храм, театр
як містерію. театр образного перетворення, де образ це код,
образ це шифр, і нарешті образ це символ, є ключовою теорією
філософських концепцій курбаса. Схожі думки зустрічаємо в
молодшого колеги курбаса — французького теоретика театру
і режисера антонена арто (1896-1948) [2], який трактує театр,
як сховище енергії. Він, як і курбас, шукав нової театральної
мови, нового образного мислення. театр арто здійснюється
Юлія ПігелЬ136
через деструкцію образу, через відмову від образу на користь
магічного, ритуального чи іншого знаку.
Не менш вагомими є теоретичні настанови всесвітньові-
домого англійського режисера, художника і теоретика теат-
ру едварда гордона крега (1905-1966), який переконує, що
“вистава — це створення великих зорових ефектів”. В його
праці “Про мистецтво театру”[3] (київ,1974) зустрічаємо ряд
намічених рекомендацій щодо створення і безпомилкового
використання сценічних костюмів та декорацій. Для гордона
крега костюм — це, насамперед, маска, без якої неможли-
во відтворити форму і передати глибинну філософську суть
вистави. а, на думку нідерландського філософа йогана гей-
зінги (1872-1945) “дивовижний світ перевдягів і масок — це
своєрідна форма гри яка схильна набувати чітко виражені
ознаки прекрасного” [4].
інші міркування щодо мистецтва перевтілення зустрічаємо
у працях відомого теоретика театру Бертольда Брехта (1898-
1956). На його думку “контакт між публікою і сценою, як пра-
вило, створюється на базі перевтілення”, чи “вживання в об-
раз — це пошук правди образу в суб’єктивному розумінні” [5].
а сучасний польський режисер, експериментатор театру Єжи
гротовський асоціює театр із “місцем провокації, з викликом
кинутим самому собі, а через те й глядачеві” [6]. Відсутність
костюму, тіло і голос актора — це також костюм, — таку думку
зустрічаємо серед дефініцій сучасного подвижника театру,
польського режисера і теоретика евдженіо Барби. [7].
окрім вищеперелічених митців проблеми естетики образ-
ності у своїх працях частково висвітлювали й інші теорети-
ки а.Жаррі, П.Паві, Ж.кокто, П.клодель, Ж.ануй, С.Беккет,
е.іонеско, Ф.аррабаль, Ж.-П.Сартр, Ж.Жене, а.аполінер,
М.Вінавер, о.Манноні, і.голль, т.тцара, а.Юберсфельд, а.камю
[8] — теоретики авангардного мистецтва. Вони по-своєму тлума-
чили поняття умовного образу. Знак тут мінімальний елемент
чи просторова основа для сценічної дії, а постановка це місце
створення сутності, де образ сам у собі сутність, де образ це,
навіть, відсутність образу.
ДоСліДЖеННя театРалЬНого коСтЮМа 137
через деструкцію образу, через відмову від образу на користь
магічного, ритуального чи іншого знаку.
Не менш вагомими є теоретичні настанови всесвітньові-
домого англійського режисера, художника і теоретика теат-
ру едварда гордона крега (1905-1966), який переконує, що
“вистава — це створення великих зорових ефектів”. В його
праці “Про мистецтво театру”[3] (київ,1974) зустрічаємо ряд
намічених рекомендацій щодо створення і безпомилкового
використання сценічних костюмів та декорацій. Для гордона
крега костюм — це, насамперед, маска, без якої неможли-
во відтворити форму і передати глибинну філософську суть
вистави. а, на думку нідерландського філософа йогана гей-
зінги (1872-1945) “дивовижний світ перевдягів і масок — це
своєрідна форма гри яка схильна набувати чітко виражені
ознаки прекрасного” [4].
інші міркування щодо мистецтва перевтілення зустрічаємо
у працях відомого теоретика театру Бертольда Брехта (1898-
1956). На його думку “контакт між публікою і сценою, як пра-
вило, створюється на базі перевтілення”, чи “вживання в об-
раз — це пошук правди образу в суб’єктивному розумінні” [5].
а сучасний польський режисер, експериментатор театру Єжи
гротовський асоціює театр із “місцем провокації, з викликом
кинутим самому собі, а через те й глядачеві” [6]. Відсутність
костюму, тіло і голос актора — це також костюм, — таку думку
зустрічаємо серед дефініцій сучасного подвижника театру,
польського режисера і теоретика евдженіо Барби. [7].
окрім вищеперелічених митців проблеми естетики образ-
ності у своїх працях частково висвітлювали й інші теорети-
ки а.Жаррі, П.Паві, Ж.кокто, П.клодель, Ж.ануй, С.Беккет,
е.іонеско, Ф.аррабаль, Ж.-П.Сартр, Ж.Жене, а.аполінер,
М.Вінавер, о.Манноні, і.голль, т.тцара, а.Юберсфельд, а.камю
[8] — теоретики авангардного мистецтва. Вони по-своєму тлума-
чили поняття умовного образу. Знак тут мінімальний елемент
чи просторова основа для сценічної дії, а постановка це місце
створення сутності, де образ сам у собі сутність, де образ це,
навіть, відсутність образу.
Серед імен вищеперелічених апологетів французького те-
атрального авангнарду неможливо оминути постаті Ролана
Барта (1915-1980)— видатного критика і культуролога, філо-
софа-структураліста, який, зокрема, присвячував свої праці
проблемам семіотики моди (“Система моди”, Москва, 2003)
[9].
особливо вагомою для дослідження театрального костюма
є книга видатного театрознавця, одного із чільних теоретиків
авангардного мистецтва Патріса Паві “Словник театру” [10]
(львів,2006), яка являє собою узагальнений досвід наукових
і критичних знань у галузі сучасного європейського театроз-
навства. тут лаконічно висвітлюється еволюційний процес,
знакові функції, теоретичні визначення театрального костюма,
простежуються зміни цього феномену паралельно з розвитком
інсценівок, наводяться паралелі між історичним і сучасним
театральним костюмом.
оскільки театральний костюм є синтетичним, надскладним,
багатовимірним і дещо абстрагованим явищем у контексті ес-
тетико-філософського сприйняття, то необхідним є вивчен-
ня праць філософів, культурологів, соціологів культури, ес-
тетиків, психологів та дослідників інших суміжних галузей
науки, які обговорювали на сторінках своїх праць пробле-
ми образності, символу, знаку, перетворення — к.г.Юнга,
М.Дюфрена, З.Фройда, Ф.Шіллера, т.адорно, а.Бергсона,
Ф.Ніцше, Ж.Дерріди, к.леві-Строса, М.гайдеггера, г.гессе,
У.еко, Ю.габермаса, М.Мерло-Понті, М.Бахтіна та інших.
Ще одним необхідним підгрунтям для вивчення мистецтва
сценічного костюма є праці класиків театральної науки Все-
волода Мейєрхольда (1874-1940), костянтина Станіславського
(1863-1938). ці автори подають загальнометодологічні засади
сценічного мистецтва, вибудовують складну цілісну систему
режисерських, акторських, драматургічних структур. Виз-
начають роль і місце театру в схемі мистецтв, розкривають
його особливості творчої діяльності режисера і театрального
художника.
В історичному аспекті розвитку сценографії, зокрема,
Юлія ПігелЬ138
театрального костюму непересічним джерелом слугує зібрання
М. і Н.лобанових-Ростовських ескізів театральних художників
“Художники російського театру 1880-1930” (Москва,1991), які
належать до напрямку, відомого під назвою “російський аван-
гард”, а саме Д.Бурлюк, Н.гончарова, к.коровін, Є.лисицький.
У текстовій частині автора Д.Боулта висвітлюється їх діяль-
ність та ідеї, які змінили хід розвитку загальноєвропейського
мистецтва поч.ХХ ст. особливе місце у цій книзі посідає твор-
чість і багатьох українських художників — М.андрієнка-Нечи-
тайла, о.Богомазова, Б.аронсона, В.Меллера, а.Петрицького,
о.тишлера, о.Хвостенка-Хвостого.
Дещо інші методологічні та естетико-художні принципи теат-
рального костюму знаходимо у працях М.-т.кідд, Ш.Джексон,
В.Мюллер, к.градової та Є.гутіної, М.Малигіної і і.Ситнова,
М.львова і г.когтєва та інших. ці автори розглядають важливі
для театру проблеми зображальності. теоретичному аналізу
піддаються такі проблеми як костюм, грим, маска. однією з
найфундаментальніших історико-мистецтвознавчих дослід-
жень у даному напрямку є книга Раїси Захаржевської, при-
свячена мистецтву театрального костюму [11]. Вона окреслює
театральний костюм як вищий, самодостатній витвір мистец-
тва, як невід’ємну частину декорації, як складову сценічного
перевтілення актора. Утім, ця праця не подає жодної інфор-
мації стосовно українського театрального костюму і обмежена
світоглядними ідеологічними позиціями радянського мистец-
твознавства 1960-1970-х років.
До іншої групи джерел відносяться праці українських уче-
них, теоретиків, дослідників театру різних історичних періодів.
У цій групі, насамперед, мають місце праці класиків українсь-
кого мистецтва — івана Франка (1856-1916 ), Степана Чарнець-
кого (1881-1944), Дмитра антоновича (1877-1945), олександра
кисіля (1889-1942), григора лужницького (1903-1990) та ін.,
метою яких було висвітлення процесу становлення і розвит-
ку українського театру, вираження головної суті мистецьких
процесів та, нажаль, серед даних досліджень майже повністю
відсутні згадки щодо функціонування театрального костюму
ДоСліДЖеННя театРалЬНого коСтЮМа 139
як в Україні, так і на теренах Західної галичини.
У цей науковий обіг джерел також входять праці сучасних
дослідників, істориків і теоретиків театру — Р.Пилипчука,
В.Проскурякова, Ю.ямаша, о.Паламарчук, о.клековкіна,
о.Боньковської та інших.
Широку і надзвичайно цікаву панораму щодо сценографіч-
них традицій українського театру (1941-1944рр.) розкриває
монографія доктора мистецтвознавства Валерія гайдабури
“театр між гітлером і Сталіним”[12] (київ,2004). ця книга є
своєрідною реконструкцією цілісної картини тогочасного те-
атрального процесу, побудована на невідомому досі великому
фактологічному матеріалі.
Визначену низку наукових публікацій суттєво доповнює
книга львівського дослідника театрального костюму олексан-
дра Ноги “Хроніки міста театрів. театральне життя львова
1920-1944рр.” [13] .
Єдине та ґрунтовне на сьогодні дослідження розвитку сучас-
ного театрального процесу в Україні належить відомому теат-
рознавцеві, голові театрального центру леся курбаса в києві
Неллі корнієнко “Український театр у переддень третього ти-
сячоліття” [14] (київ,2000). У цій книзі уперше в теоретичному
аспекті проаналізовано широкий театральний масив вистав,
котрі у своїй сукупності можна визначити як пошуковий
український театр кінця ХХ століття.
особливо важливою у формуванні методологічних принци-
пів мистецтва сценографії є книга спогадів видатного українсь-
кого художника театру Федора Нірода (1907-1996), велика
частина творчої діяльності якого торкалася львівських театрів,
у книзі подаються хронологічні списки вистав оформлених
Ф.Ніродом впродовж всієї творчої кар’єри.
іншою важливою книгою є бібліографічний нарис ще одного
видатного українського сценографа та блискучого мислителя
Даниїла лідера (1917-1998). Сполучення текстів та візій у цьо-
му виданні складають те унікальне явище, яке і є справжнім
театром Майстра. ця книга відкриває світ роздумів художни-
ка про мистецтво сценографії, декорацій, костюмів, складним
Юлія ПігелЬ140
процесом створення вистави із власного досвіду і практики.
Знаковою книгою про Д.лідера стало монографічне дослід-
ження відомого українського мистецтвознавця, дослідника
творчості театральних художників георгія коваленка [15]. ав-
тор детально аналізує найпринциповіші роботи художника в
контексті загальних процесів, які мали місце в сценографії
1960-70-х років.
інформаційну прогалину певною мірою заповнюють публі-
кації в спеціалізованих театрознавчих виданнях “Просценіум”,
“кіно-театр”, “Український театр”, “театральна бесіда” ав-
торів В.овсійчука (про творчість сценографів львівського
національного театру опери та балету ім.С.крушельницької
Є.лисика і т.Риндзака), М.оверчук (про художника львівсь-
кого національного академічного театру ім.М.Заньковецької
М.кипріяна), л.янас (про творче об’єднання “театр у коши-
ку”, Є.лисика), М.Скиби (про львівський молодіжний театр
ім.леся курбаса), У.Рой (про “театр у кошику”), т.Шевченко,
С.Михайленка, а.куниці та інших.
У мистецьких виданнях зустрічаємо дослідження
о.цимбалюк (про творчість художника з костюмів В.Фурика),
і.Семенюка (про Є.лисика), і.Диченка (про Є.лисика),
о.кулика (про львівський національний академічний театр
ім.М.Заньковецької), В.Проскурякова (про Є.лисика), Х.козак
(про Є.лисика), В.Садової (про художника з костюмів львівсь-
кого національного академічного театру опери та балету
ім.С.крушельницької, о.Зінченко), л.Медведя (про Є. лиси-
ка).
Фрагментарний огляд творчої діяльності окремих теат-
ральних художників львова з’являється в деяких публіцис-
тичних виданнях авторів П.Дацуна (про театральні костюми
В.Фурика до вистави “апокрифи” для львівського молодіж-
ного театру ім.леся курбаса), г.канарської (про В.Фурика),
Н.космолінської (про художника з костюмів Д.Зав’ялову),
і.С.Веселки (про Д.Зав’ялову), г.Вдовиченко (про Є.лисика)
та інших.
Вагомим доповненням до цього списку літератури є альбо-
ДоСліДЖеННя театРалЬНого коСтЮМа 141
ми репродукцій окремих театральних художників Є.лисика,
М.кипріяна, і.карпинець тощо.
Ще одну групу джерел формують архівні матеріали львівсь-
ких театрів, переважно це театральні програмки, афіші, світ-
лини різних авторів і років. але ця добірка нажаль, не є пов-
ною, архівні фонди, які б фіксували потрібну нам інформацію
не є достатньо укомплектовані, а подекуди, взагалі відсутні,
що, очевидно, зумовлено нерозвиненістю театральних органі-
заційних структур, недостатнім фінансуванням театральної
галузі.
Внаслідок аналізу вищезгаданих наукових джерел зроблено
висновки, що на сьогодні майже повністю відсутні дослідження
стосовно сценічного костюма львівських театрів. Різні за ха-
рактером відомості, які висвітлюють окремі події, персоналії
і явища є лише фрагментарними і мозаїчними, надто нерів-
нозначними і розпорошеними, і не дають належного уявлення
щодо загального розвитку, перспектив мистецтва театрального
костюма, його художньо-стилістичні особливості, роль і місце у
контексті як загальноукраїнської, так і світової культури. Не-
достатність вивчення його очевидна, що стосується критичної
оцінки — то вона, в повному значенні слова, відсутня.
Згідно з окресленою проблематикою виникає потреба у грун-
товному, комплексному дослідженні явища сучасного теат-
рального костюма, його систематизації, визначенні основних
напрямів і тенденцій, аналізі вагомих досягнень, формуванні
нових методологічних принципів.
1. Курбас Л. Філософія театру.к.,1994.
2. Арто А. театр и его двойник. М., 1993.
3. Крег Е.Г. Про мистецтво театру. к., 1974.
4. Гейзінга Й. Homo Ludens.к., 1944.
5. Брехт Б. Про мистецтво театру. к., 1967.
6. Гротовський Є. театр. Ритуал. Перформер. львів, 1999.
7. Барба Е. Паперове каное. львів, 2001.
8. как всегда об авангарде. антологія француского театрального авангарда. М.,
1912.
9. Барт Р. Система моды. Статьи по семиотике культуры. М.,2003.
10. Паві П. Словник театру. львів, 2006.
11. Захаржевская Р. костюм для сцены. Часть і. М., 1973.
Юлія ПігелЬ142
12. Гайдабура В. театр між гітлером і Сталіним. к., 2004.
13. Нога О. Хроніки міста театрів. театральне життя львова 1920-1944рр. львів,
2006.
14. Корнієнко Н. Український театр у переддень третього тисячоліття. к., 2000.
15. Коваленко Г. Художник театре. Даниил лидер. М., 1980.
Yuliya Pihel
P.G.stud.,
Lviv National Academy of Arts
Scientific sources of research of a scenic costume
A wide spectrum of works of different sciences and branches
of knowledge has been embraced with the aim of making
methodological principles of research of a scenic costume.
Admonitions of the prominent Ukrainian and European scientists
have been stated, complex analysis of bibliographical sources has
been conducted for the first time. The conclusion has been made
that synthetic-synergetic methodological principle was the most
efficient one for such kind of research.
|